«Самоосвітня діяльність педагога як необхідна умова

удосконалення педагогічної майстерності та підвищення його професійної компетентності».

Підготувала

заступник директора

з навчально- виховної роботи

А.А. Якимчук

Білянської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Слайд №1

Слайд №2

Завжди пам’ятайте слова Джимі Рона –

всесвітньо відомого філософа бізнесу

"Формальна освіта допоможе вам вижити,

а самоосвіта приведе вас до успіху". (Слайд 3)

Тож вперед, до досягнення найвищих вершин у нашій освітній діяльності!

Реформування системи національної освіти вимагає всебічної уваги до кожної з її складових частин. Важливу роль у закладах освіти відводиться підвищенню педагогічної майстерності вчителів шляхом вдалої організації самоосвіти педагогів, яка являє собою органічну складову безперервної педагогічної освіти.

Отже, сучасна школа повинна враховувати всі ці важливі моменти та сприяти досягненню нової якості освіти, приділивши належну увагу самоосвітній діяльності кожного педагога. І тому, саме заступники директорів шкіл, які є технологами та майстрами освітянської справи, повинні так продумувати і сплановувати всю методичну роботу по даному напрямку, щоб кожен вчитель мав можливість показати свій рівень професійної компетентності, проявляти ініціативу, бути активним і творчим, тобто педагогом сучасного покоління з новим креативним мисленням. Тому що, самоосвіта - це безперервний, особливим чином організований процес розвитку та збагачення сукупної культури педагога на основі сформованих у ньому освітніх потреб. Цей факт зумовлює особливе даної форми роботи в системі післядипломної освіти педагогів (Слайд 4). Адже лише такий вчитель може не просто озброїти підростаюче покоління знаннями для практичного життя, уміннями використовувати їх самостійно, а й розвинути і виховати діяльну, творчу, інтелектуально, спортивно обдаровану особистість, яка вміє критично мислити, має високий рівень знань, на базі яких формується відповідно свідомість і загальна культура громадянина нашої держави у різних сферах науки, культури, техніки, освіти та інше.

Ніхто не стане заперечувати, що головною фігурою реформування освіти, її осучасненні - є педагог.

Відповідно методична служба нашої школи ставить перед собою таку мету (Слайд 5):

«Формування предметно – методичної компетентності педагога. Тобто, компетентного педагога, який має бути не тільки мобільним вчителем, а й вихователем, і дидактиком, і управлінцем, і методистом, і психотерапевтом, у різних видах діяльності, в тому числі - освітній».

Таким чином, ми розуміємо, що нині значно підвищується роль методичної служби в широкому розумінні, бо саме на ній лежить відповідальність за науково – методичне забезпечення освітнього процесу та випереджальне зростання кваліфікаційного рівня педагогічних кадрів, які мають стати рушійною силою у формуванні інтелектуального та культурного потенціалу держави за умов упровадження Державних стандартів та Концепції «Нової української школи».

І саме, словами В. Сухомлинського можна підтвердити це: «Удосконалення методичної та професійної майстерності – це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці, і в першу чергу, культури мислення» (Слайд 6).

Учитель плекає особистість. Але особистість може бути сформована лише особистістю. Модернізація національної освіти відповідно до потреб сучасності, інтегрування в світовий освітній простір збіглися з перехідним періодом, що характеризується низкою протиріч. Сучасна освіта має відповісти на запитання:

Кого ми вчимо? Хто нас навчає? Навіщо? До чого прагнемо?

А тому основними завданнями методичної служби Білянської ЗОШ І –ІІІ ст.. є:

• Створення умов для постійного оновлення, змінення і індивідуального розвитку педагога.

• Розвиток стійких мотивації професійного самовдосконалення.

• Максимальне використання творчого потенціалу педагогів, яких сьогодні треба повертати від виконавчої дисципліни до дисципліни самостійного творчого мислення.

• Формування в педагогів важливої ознаки самоосвіти, результатом якої є - творчо розвинутий та конкурентноспроможний учень на міжнародному ринку праці) (Слайд 7).

Адже, як уважає К. Ушинський, «Учитель живе до тих пір, поки він учиться, коли він перестає учитися, у ньому вмирає вчитель» (Слайд 8). Тому педагог має вчитися постійно, працювати над собою. А для цього, він має знати, розуміти і вникати в актуальність і необхідність самоосвіти, яка продиктована,

• реаліями й тенденціями неперервної освіти, що пов’язано з мінливими умовами педагогічної праці, потребою суспільства, еволюцією науки і практики, вимогами до людини, її здатності й адекватно реагувати на зміну суспільних процесів і ситуацій, готовності змінювати свою діяльність, вміло розв’язувати нові складні завдання;

• модернізацією змісту базової і повної загальної середньої освіти на основі впровадження та реалізації нового Державного стандарту та завдань НУШ;

• мобільністю інформаційного суспільства, де доступ до інформації, уміння працювати з нею є ключовим. Адже воно характеризується як суспільство знань, де особливу роль відіграє процес трансформації інформації в знання та вироблення практичних навиків;

• власне специфікою вчительської діяльності, її соціальною роллю в суспільстві (Слайд 9).

Тому сучасна система освіти вимагає від всіх педагогів постійного вдосконалення знань, тобто займатися професійною самоосвітою, а саме: свідомою діяльністю з удосконалення своєї особистості як фахівця, зокрема, адаптувати свої індивідуально неповторні якості до вимог педагогічної діяльності, постійно підвищувати професійні компетентності та неперервно вдосконалювати якості своєї особистості, тобто бути готовий до змін (Слайд 10).

За словами В. Сухомлинського: «Я знаю представників багатьох спеціальностей; але немає – я в цьому переконаний - людей більше допитливих і невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учитель». Оскільки творчість – це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне і навіть суспільно унікальне, то заступника директора школи, в першу чергу, турбує питання, як сформувати здібність до самостійної творчої роботи і як підтримати світоч творчості, щоб він якомога довше не згасав і давав плоди (Слайд 11).

Відповідно, наша шкільна методична служба на засіданнях її різних підрозділів, зокрема, на засіданнях методичної ради, методичних спільнот, творчої групи, нарадах, які проводяться із застосуванням різних інтерактивних форми (методичні посиденьки, ділові ігри, круглі столи, творчі зустрічі, телеміст і т д.), питання самоосвіти розпочинає вивчати із розгляду важливих чинників, які розкривають її суть, як об’єктивної потреби в освітньому просторі.

Самоосвіта є об’єктивною потребою, яка обумовлена такими чинниками:

• Щоденна робота з інформацією (перегляд телебачення, сайтів різних структурних одиниць, в тому числі МОН, ВАНО, Чернівецького відділу освіти, соціальних мереж, інших Інтернет ресурсів, ЗМІ, методичної та наукова література, ППД колег та відомих педагогів, робота з батьками, дітьми та громадськістю та інше);

• Творча атмосфера (виставки, презентації, творчі скарбнички, майстер – класи);

• Конкуренція (аналізуючи всі розділи залікових книжок);

• Зміни в суспільстві;

• Ствердження власного «Я» (сукупність складових системи самоосвіти);

• Зміни в освітньому процесі (впровадження і реалізація завдань ДСО, НУШ; прийняття нового Закону про освіту та інше);

• Громадська, суспільна думка (Слайд 12).

Ствердження власного «Я» можна розглядати, як сукупність складових системи освіти, результатом чого є самоосвіта.

• Самооцінка – уміння оцінювати свої можливості;

• Самооблік – уміння брати до уваги наявність своїх якостей;

• Самовизначення – уміння вибрати своє місце в житті, суспільстві, уміння усвідомлювати свої інтереси;

• Самоорганізація – уміння знайти джерело пізнання й адекватності своїм можливостям, форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;

• Самореалізація – реалізація особистістю своїх можливостей;

• Самокритичність – уміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;

• Саморозвиток – результат самоосвіти (Слайд 13).

Отже, дані чинники дають можливість вдало організувати самоосвітню діяльність учителя, що є запорукою успішної роботи кожного закладу освіти. Тому, кілька років назад, коли я була призначена на посаду заступника, на засіданні методичної ради, під моїм керівництвом було проведено, з метою виявлення готовності вчителів до самоосвіти та самовдосконалення, анкетування. Результати першого анкетування були передбачуваними, але бажали бути іншими. Аналіз відповідей 20 вчителів свідчили про те, що 70% (14) займалися саморозвитком систематично, 15% (3) – періодично, 15% (3) – час від часу та 0% (0) - не займаються самоосвітньою діяльністю (Слайд 14).

На запитання інших анкет, учителі вважали, що самоосвітня діяльність, перш за все, передбачає вивчення наукової та методичної літератури (80% (16)); необхідність вивчення досвіду своїх колег (60% (12)), робота із щоденною інформацією (80%(16)), творча атмосфера (70%(14)), конкуренція (50%(10), зміни в суспільстві (75%(15)), зміни в освітньому просторі (90%(18)), ствердження власного «Я» (75(15)).

Найменше уваги вчителі приділили питанням про громадську думку (30%(6)), практичні апробації особистих матеріалів (30% (6)) та участі у колективних формах методичної роботи (40% (8)). Дані анкетування моніторились протягом кожного навчального року та робилися відповідні висновки. І, звичайно, результати досягли відповідного рівня (100%). Тому що, кожен вчитель, проаналізувавши свою анкету, зробив відповідний висновок (Слайд 15). Отже, лише такі педагоги, які знають як потрібно діяти, використовують свої досягнення в практичній діяльності, діляться досвідом із колегами, можуть бути справжніми професіоналами.

Сходинки до професіоналізму:

Знаю, використовую, поділюся досвідом

Знаю, використовую

Прагну опанувати

Знаю, не використовую

Не знаю, не використовую

(Слайд 16).

Аналізуючи результативність роботи кожного вчителя, діагностику їх самоосвітньої діяльності, результати анкетування, члени методичної ради розробили критерії оцінювання самоосвіти, які давали можливість дати повну характеристику як педагогу так і діяльності, якою він займається.

1.Педагогічний (Освітні програми і технології, рівень навченості дітей).

2.Психологічний (Рівень психофізіологічного комфорту, розвинутість професійних та особистісних якостей).

3.Соціально - психологічний (Характер взаємин між учасниками освітнього процесу, розширення комунікативного простору).

4.Соціальний (Рейтинг педагога, яке місце займає вчитель у освітньому закладі, який приклад подає іншим і чи є він лідером (взірцем для колег)).

5. Науково – методичний (Підвищення кваліфікації, курсова перепідготовка, авторські програми, методичних розробок, впровадження педагогічних технологій, активність у науково - методичній роботі) (Слайд 17).

Але, щоб правильно оцінити даний процес, в першу чергу, потрібно мотивувати вчителя, тобто врахувати такі мотивувальні аспекти: вона є продовженням логічного ланцюга професійної освіти (школа, виш, післядипломна освіта), а також наслідком «незадоволення» професійною освітою. Тому актуальність самоосвіти педагога зумовлена психологічними аспектами та специфікою вчительської праці: по – перше, самоосвіта повідомляє істину, яка інтерпретується відповідно до власних, часто застарілих поглядів; по – друге, педагоги обмежені в часі для отримання інформації в порівнянні з учнями (Слайд 18).

Я вже, попередньо, переконувала , що самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності та зростання педагога. Здібність до самоосвіти не формується в педагога разом із отриманням диплому педагогічного вишу. Ця здібність визначається психологічними й інтелектуальними особливостями кожного окремого педагога, також суттєво на її розвиток впливає робота з інформаційними джерелами, аналіз самоаналіз, моніторинг як своєї діяльності так і діяльності колег. Тому потрібно правильно організувати процес педагогічного управління самоосвітою, який представляє собою декілька послідовних етапів, зміст яких пов'язаний із підготовкою, здійсненням і підбиттям підсумків діяльності.

Але перш ніж розглянути етапи, потрібно враховувати основні елементами педагогічного управління є: постановка цілей діяльності, формулювання адекватних завдань, збирання інформації про стан об’єкта управління, програмування і планування; організовування діяльності та зв’язків, аналізування ходу процесу, його коригування, аналізування ефективності зробленого, визначення нових цілей. Педагогічне управління самоосвітою, як і будь – яке управління взагалі, має циклічний характер (Слайд 19). На основі правильного розподілу основних елементів педагогічного управління продумуються етапи та їх зміст. Тобто, який елемент потрібно використати на певному етапі та, що протягом цього часу потрібно робити.

Розглянемо зміст основних етапів цього процесу.

Перший етап – інформаційно – аналітичний – передбачає збирання й аналізування інформації з питання підвищення компетентності вчителів, рівня їхньої професійної підготовки. На першому етапі заступник директора складає і використовує в повсякденній роботі «Індивідуальна картка вчителя». На цьому ж етапі складають і координують план індивідуальної роботи з учителем. Аналізування результатів роботи педагогів щодо його самовдосконалення здійснюють поетапно. Систематична робота з учителем і професійний аналіз його діяльності дають достатню кількість матеріалів для об’єктивної атестації кожного педагога на відповідний кваліфікаційний рівень.

Другий етап – прийняття управлінського рішення. Саме на ньому приймають рішення про підвищення компетентності вчителів шляхом залучення їх до участі в роботі всіх ланок системи підвищення кваліфікації педагогів; визначають професійні запити й потреби вчителів щодо професійного вдосконалення; з’ясовуються запити стосовно рівних форм підвищення кваліфікації. На другому етапі важливо нагадати або (якщо вчитель молодий) познайомити педагогів із поширеними формами підвищення кваліфікації вчителів.

Третій етап має на меті постановку цілей і прогнозування результатів щодо підвищення компетентності вчителів, з’ясування з учителями їхніх бажань і важливих для них форм підвищення професійної компетентності. На цьому етапі окреслюють коло проблем, якими цікавляться педагоги, які хвилюють їх. Такими проблемами можуть бути: викладання предмету, методика роботи класного керівника, вузькі питання, виховання, суспільно - політичні, морально - правові питання й інші. На цьому етапі створюють еталон (модель) ефективної творчої діяльності педагога, педагогічного колективу.

Четвертий етап – планування діяльності адміністрації (особливо заступника директора з навчально – виховної роботи). На цьому етапі відбувається декомпонування загальної мети на конкретні завдання особистого й конкретного керівництва педагогічним колективом та окремими педагогами в різних сферах управлінської діяльності, планування дій адміністрації щодо управління самоосвітньою діяльністю.

П’ятий етап – організація діяльності вчителів з метою їх професійного вдосконалення в процесі практичної підготовки шляхом залучення до роботи методичної ради, методичного об’єднання, творчої групи, до організації семінарів за різними видами підвищення компетентності вчителів, розроблення змісту діяльності творчих лабораторій з нових освітніх проблем і методик. Цей етап передбачає залучення всього педагогічного колективу загалом і кожного його члена зокрема до творчої теоретично – практичної співпраці з метою підвищення теоретичних знань і практичних навичок.

Шостий етап – регулювання й коригування проведеної роботи. Змістом цього етапу є індивідуальна робота з учителями з розвитку їхньої професійної громадської свідомості. З’ясовують позитивні й негативні моменти організації тих чи інших методичних заходів, їх результативність. Педагогічні працівники проводять самоаналіз діяльності. Визначають рівень досягнення поставлених цілей. За результатами аналізу визначають нові завдання щодо подальшого підвищення компетентності педагога, перспектив його професійного та кар’єрного зростання.

Сьомий етап – аналіз результатів управління процесом самоосвіти вчителя, виявлення позитивного в цій роботі, корекція недоліків. Таким чином, наповнений конкретним змістом роботи управлінський цикл забезпечує досягнення позитивних результатів (Слайд 20).

Методична служба школи, вивчивши і проаналізувавши всі сторони та особливості самоосвітньої діяльності, створює відповідні умови для залучення до неї педагогів. Відповідно розроблена методика по самоосвіти, яка безпосередньо пов’язана з рівнем сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь. Вона складається із таких загальних пунктів:

1. Вивчити необхідну літературу та передовий педагогічний досвід.

2. Виокремити з літератури, що вивчається, та передового педагогічного досвіду основні актуальні положення, факти, явища, що піднімають теоретичний і методичний рівень педагога.

3. Відібрати з прочитаного та побаченого педагогом думки та методичні знахідки для апробації власній педагогічній діяльності.

4. Систематизувати та розробити науково-методичні узагальнення.

5. Упровадити досягнення психолого-педагогічної науки та педагогічної практики у власний досвід роботи з учнями (Слайд 21).

Врахувавши дану методику, педагоги свою діяльність, по даному напрямку, розпочинають із планування змісту роботи на відповідних етапах, вказуючи термін виконання.

ЕТАПИ	ЗМІСТ РОБОТИ	ТЕРМІН
I. Діагностичний	1. Аналіз утруднень. 2. Постановка проблеми. 3. Вивчення літератури з проблеми, ППД.	I рік роботи над темою.
II. Прогностичний	1. Визначення мети й завдань роботи. 2. Розробка системи заходів, спрямованих на розвязання проблеми. 3. Прогнозування результатів.	I рік роботи над темою.
III. Практичний	1. Впровадження перспективного педагогічного досвіду, системи заходів. 2. Формування методичного комплексу. 3. Відстеження процесу, поточних, проміжних результатів. 4. Коригування роботи.	II рік роботи над темою. (III), (IV).
IV. Узагальнюючий	1. Підведення підсумків. 2. Оформлення результатів роботи. 3. Подання матеріалів.	III рік роботи над темою. (IV), (V).
V. Впроваджувальний	1. Використання досвіду самим педагогом у процесі подальшої роботи. 2. Розповсюдження.	У подальшій педагогічній діяльності.

(Слайд 22), (Слайд 23), (Слайд 24).

І етап (вибір тематики кожним педагогом):

Теми поглибленого вивчення в процесі самоосвіти

на 2019/2020 н.р.

№ п/п	Назва школи	ПІБ	Тема	Форма звіту
1	Білянська ЗОШ І – ІІІ ст.	Гоцуляк Наталя Володимирівна	Розвиток творчих здібностей у школярів на уроках словесності	Презентація розробок системи уроків
2	Кушнір Людмила Василівна	Інтерактивні методи навчання на уроках української мови та літератури	Презентаційне обговорення
3	Іванець Галина Миколаївна	Використання інтерактивних методів навчання на уроках зарубіжної літератури та російської мови	Розробка системи уроків
4	Бешлега Галина Петрівна	Використання рольових ігор на уроках англійської мови	Презентаційне обговорення
5	Касянчук Світлана Вікторівна	Технології проблемного навчання на уроках фізики і математики та в позаурочний час	Майстер - клас
6	Войтовик Валентина Володимирівна	Використання ІКТ у викладанні географії і біології	Майстер - клас
7	Козачок Валентина Василівна	Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва.	Майстер - клас
8 9	Черняк Оксана Вікторівна	Формування компетентного розвитку учнів на уроках і в процесі вивчення проектної діяльності	Презентаційне обговорення
Черняк Василь Васильович	Краєзнавча діяльність вчителя історія	Майстер - клас
10	Літвінов Анатолій Іванович	Вплив засобів мистецтва на формування компетентної особистості школяра	Розробка системи уроків
11	Білик Володимир Васильович	Підвищення ефективності позакласної роботи з фізичної культури шляхом розвитку основних компетентностей учнів	Відео - фрагмент уроку
12	Касянчук Володимир Олександрович	Впровадження нової навчальної програми з інформатики для учнів, які вивчали інформатику у 2 – 4 класах з 2016 року	Відео - фрагмент уроку
13	Кавун Тетяна Борисівна	Особливості формувального оцінювання учнів 1 класу	Відео - фрагмент уроку
14	Бурбеза Наталя Петрівна	Особливості оцінювання учнів (формувальне оцінювання)	Майстер - клас
15	Куйбіда Світлана Вікторівна	Інтегровані уроки в початкових класах	Майстер - клас
16	Білик Галина Петрівна	Розвиток математичних компетентностей учнів початкових класів	Відео - фрагмент уроку
17	Білик Оксана Миколаївна	Шкільна бібліотека – центр формування духовних ціннісних орієнтацій	Презентаційне обговорення
18	Якимчук Алла Анатоліївна	Позакласна робота з математики як один із засобів формування ключових компетентностей учнів в умовах реалізації Державних стандартів	Відео - фрагмент уроку

(Слайд 25), (Слайд 26), (Слайд 27), (Слайд 28), (Слайд 29), (Слайд 30).

ІІ етап (визначення мети, завдань, напрямків, аспектів):

Мета самоосвітньої діяльності:

1. Розширення загальнопедагогічних і психологічних знань з метою поширення й удосконалення методів навчання й виховання.

2. Поглиблення предметних знань.

3. Підвищення загальнокультурного рівня педагога.

4. Оволодіння досягненнями педагогічної науки, передової педагогічної практики (Сл.31).

Основними завданнями самоосвітньої діяльності педагога є:

• Удосконалювати теоретичні знання, професійні компетентності вчителя;

• Опановувати нові форми, прийоми навчання та виховання;

• Вивчати і упроваджувати в практику перспективний педагогічний досвід, освітні досягнення педагогіки та психології, нові педагогічні технології;

• Розвивати особисті здібності, професійну компетентність (Слайд 32).

Найважливішими напрямками самоосвітньої роботи можна назвати такі, як – от:

• основи педагогічного управління;

• теоретична робота і практична апробація особистих матеріалів (науково-дослідницька робота за проблемою);

• науково-теоретична та методична підготовка (вивчення наукової, методичної та навчальної літератури);

• психолого-педагогічні основи навчання та виховання;

• вивчення передового педагогічного досвіду (вивчення досвіду своїх колег);

• оволодіння ТЗН та комп'ютерною технікою;

• підвищення етико-естетичного рівня, культури;

• вивчення законодавчої та нормативно-правової бази;

• методичні питання предмету: вивчення нових програм і підручників, розуміння їх особливостей і вимог; вивчення додаткового наукового матеріалу; самостійне розв’язання задач, організація лабораторних і практичних робіт, дослідів і вправ; оволодіння технічними засобами навчання;

• участь у колективних і групових формах методичної роботи на різних рівнях (шкільний, районний, обласний і т.д.) (Слайд 33).

У процесі визначення змісту та форм роботи педагогу

необхідно брати до уваги її аспекти (вимоги):

• Предметом вивчення можуть стати нові наукові ідеї, найактуальніші педагогічні проблеми, які ще не пройшли перевірку масовою шкільною практикою, а результатом самоосвітньої роботи має стати вивчення педагогом теоретичної проблеми та визначення шляхів її практичного застосування у шкільній практиці;

• Предметом самоосвітнього вивчення може виступати ППД, який ще не здобув належного теоретичного узагальнення, а результатом має бути вироблення в педагогів готовності до подальшого осмислення виявлених педагогічних фактів;

• Зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагогів. Результатом самоосвітньої роботи педагога має стати поліпшення якості викладання предмета, виховання та розвиток учнів за допомогою предмета;

• Систематичність і послідовність самоосвіти, безперервний характер роботи, постійне ускладнення змісту та форм самоосвіти;

• Комплексний підхід до відбору змісту й організації теми з самоосвіти; індивідуальний характер самоосвіти як найгнучкішої форми отримання знань (форми та методи самоосвіти мають бути підпорядковані особливостям особистості педагога, наявності в нього професійно значущих якостей, умовам його шкільної роботи, його реальним можливостям тощо);

• Відкритість і об’єктивність оцінки результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі школи, району, області;

• Створення в школі умов, що спонукають педагога до самоосвітньої діяльності;

• Завершення самоосвітньої роботи на кожному її етапі (участь у семінарах, педагогічних читаннях, круглих столах, конференціям тощо);

• Обов’язкове розуміння вчителем цінності неперервної освіти, адекватна самооцінка й усвідомлення необхідності самоосвіти (Слайд 34).

Форми методичної роботи по самоосвіті, в яких приймають участь вчителі:

Індивідуальні: Колективні:

Вивчення методичної,

наукової літератури. Методична рада.

Участь у роботі МС всіх циклів. МС різних циклів.

Участь у роботі всіх колективних Нарада при директорі.

форм. Засідання АК.

Розроблення окремих проблем. Методична конференція.

Підготовка доповідей. Методична оперативка.

Майстер – класі. Взаємовідвідування уроків.

Відкриті уроки. Семінари – практикуми.

Творчі звіти. Творчі групи.

Презентаційне обговорення. Педагогічні читання.

Огляд та реформування Школа ППД.

педагогічних та методичних

журналів, збірників. (Слайд 35)

Методи самоосвіти:

1. Самостійна робота над літературою;

2. Спілкування;

3. Самотренування;

4. Самостійна робота з аудіовізуальними засобами, ІКТ, комп’ютерною технікою;

5. Самостійне виконання практичних завдань;

6. Відвідування закладів культури, архітектури, освіти, лекторії, екскурсії тощо;

7. Досліди, експерименти, практичні роботи тощо (Слайд 36).

Форми представлення результату самоосвіти:

1. Традиційні: доповідь; виступ на семінарі; виступ на педагогічні раді; виступ на засіданні методичного об’єднання; дидактичний матеріал; розробка пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем; комплект дидактичного матеріалу з предмета; збірники практичних, контрольних робіт; розробка комплекту роздаткового матеріалу з предмета; розробка тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних заходів; розробка пакету олімпіадного матеріалу для підготовки учнів; база даних питань і задач з предмета тощо.

2. Інноваційні: майстер – клас; презентаційне обговорення, відео – фрагменти уроків і позакласних заходів; проект; розробка електронних уроків, посібників тощо; розробка пакету тестового матеріалу в електронних оболонках; створення особистої методичної чи предметної web-сторінки; розробки для педагогічних виставок, конкурсів; творчі звіти; презентація матеріалів для науково-практичних конференціях та педагогічних читаннях; створення електронної бібліотеки творів художньої літератури згідно програм тощо.

3. Науково-методичні: методичний посібник; навчальний посібник; стаття до фахового видання; науково-методична розробка; методичний чи діагностичний кейс; створення термінологічного словника; творчий звіт тощо (Слайд 37), (Слайд 38), (Слайд 39).

Кожен вчитель створює кейс індивідуальної самоосвітньої роботи та поповнює щорічно його різним матеріалом, відповідно вибраної теми.

Він складається з таких розділів (Слайд 40):

• Робота над науково – методичною проблемою;

• Вивчення науково – методичної, психолого – педагогічної та навчальної літератури;

• Участь у колективних, групових та індивідуальних формах роботи;

• Вивчення досвіду колег;

• Теоретична робота і практична апробація особистих матеріалів.

Питання самоосвіти протягом останніх 3 років

розглядалося на засіданнях різних підрозділів методичної служби:

• Педагогічна рада – «Самоосвіта - це основний засіб формування ключових компетентностей педагога».

• Методична рада - «Актуальність і необхідність самоосвітньої діяльності». «Вдало організована самоосвітня діяльність учителя є запорукою успішної роботи кожного закладу освіти».

• МС різних циклів - «Самоосвіта - як безперервний, особливим чином організований процес розвитку та збагачення сукупної культури педагога на основі сформованих у ньому освітніх потреб».

• Нарада при директорі – «Обговорення тематики та форми звітності педагогів щодо самоосвітньої діяльності».

• Засідання АК – «Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності та зростання педагога».

• Методична конференція – «Саморозвиток – результат самоосвіти».

• Методична оперативка – «Обговорення тем по самоосвіті, вчителів які атестуються» (Слайд 41).

Перегляд слайді, на яких фото звіт про самоосвітню діяльність, на засіданнях різних підрозділів методичної служби: засідання педагогічної ради (Слайд 42), засідання методичної ради (Слайд 43), засідання МС вчителів різних циклів (Слайд 44), засідання МС вчителів початкових класів (Слайд 45), наради при директорі (Слайд 46), засідання АК (Слайд 47), підсумкова методична конференція (Слайд 48), вернісаж відкритих уроків (Слайд 49), вернісаж відкритих виховних заходів (Слайд 50).

Як свідчить практика, методична робота, яка спонукає кожного педагога до підвищення свого фахового рівня, сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям навчатися педагогічної майстерності в старших і досвідчених колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку. У її процесі відбувається підвищення наукового рівня вчителя, його підготовка до засвоєння нових програм і технологій, їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого – педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення й упровадження в шкільну практику ППД, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методиками і засобами навчання, удосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

«Ніколи не залишайте Вашої самоосвітньої роботи і не забувайте,

що, скільки би Ви не вчились, скільки би не знали, знанням та освіті

немає ні кордонів, ні меж». М.О. Рубакін (відомий письменник)

Педагогічна праця – це нелегкий труд.

Самоосвіта – це не просто слово.

Удосконалюйся та вдосконалюй все навколо!

Знання своїми силами здобудь!

Не зупиняйся, прагни знань і зросту.

Бо помилки – це не привід для журби.

Якщо ти мрієш справжнім педагогом бути,

шукай, навчайся та вперед іди! (Слайд 51).

Тож бажаю всім успіхів, досягнути найвищої вершини професіоналізму!!! А я із своїм педагогічним колективом, залюбки поділилася досвідом!!! Якщо вас зацікавила наша робота, то ласкаво запрошуємо до Білянської ЗОШ І - ІІІ ст. (Слайд 52), (Слайд 53), (Слайд 54), (Слайд 55).