Основи техніки стрибків в легкій атлетиці
В легкій атлетиці існує чотири види стрибків: у висоту, довжину, потрійний і з жердиною.
В залежності від виду перешкоди стрибки виконуються у висоту або в довжину. Кожний із стрибків має свої варіанти, які виконуються різними способами. У будь-якому із видів стрибків розрізняються фази розбігу, відштовхування, польоту і приземлення.
Розбіг. Результат стрибка, як відомо, залежить від початкової швидкості вильоту, кута вильоту і природних факторів. Головною фазою є розбіг, за допомогою якого створюється необхідна горизонтальна швидкість.
У кваліфікованих стрибунів у довжину швидкість досягає 10-10,5 м/с, у стрибунів у висоту вона є дещо нижчою – 7-7,5 м/с. Саме така швидкість забезпечує найбільш ефективне відштовхування. Слід вказати, що швидкість розбігу залежить від рівня фізичної і технічної підготовленості стрибуна. Тому швидкість розбігу перед поштовхом у дітей і підлітків буде значно нижчою, ніж у дорослих спортсменів (4-6 м/с).
Довжина розбігу в стрибках у довжину складає 18-24 кроки і залежить від здатності стрибуна без зайвого напруження підтримувати постійну швидкість. У початківців довжина розбігу є меншою. В стрибках у висоту розбіг складає 7-9 бігових кроків (15-17м).
За своїм характером розбіг можна поділити на дві частини: стартову і підготовчу до поштовху. В першій частині розбігу відбувається підготовка м'язів до потужного відштовхування, друга частина розбігу визначає ритм бігових рухів і забезпечує перехід стрибуна до поштовху.
Підготовка до відштовхування відбувається на останніх кроках розбігу. В стрибках у висоту довжина останніх 3-4 кроків дещо збільшується і вони виконуються швидше. Прискорений рух вперед поштовховою ногою і тазом призводить до відставання верхньої частини тіла і деякому зниженню ЗЦМТ стрибуна. Останній крок робиться меншим, що сприяє зменшенню гальмівної фази передньої опори. Швидка постановка майже випрямленої ноги на місце поштовху супроводжується згинанням ноги у коліні.
В стрибках у довжину під час виконання останніх кроків досягається їх найбільша довжина, але без порушення ритму розбігу і зайвої підготовки до відштовхування. В останньому кроці тулуб приймає вертикальне положення, поштовхова нога опускається звичайним біговим рухом.
Відштовхування. Ефективність відштовхування залежить не тільки від величини зусиль, але і від махових рухів вільної ноги і рук. Швидкість рухів цих кінцівок відповідає загальній швидкості рухів стрибуна. В стрибках у довжину мах виконується зігнутою в колінному суглобі ногою. В стрибках у висоту можливий мах і випрямленою ногою, але він повільніший, проте сила його більша.
Швидкість вертикальних рухів у стрибунів відносно невелика: 4,3-4,5 м/с у стрибунів у висоту; 3,2-3,5 м/с у стрибунів у довжину; кут вильоту у перших складає 63-65°, у других - 23-25°. Стрибуни у висоту розбігаються з меншою швидкістю, що дозволяє їм входити у фазу польоту під порівняно більшим кутом вильоту.
Політ і приземлення. В польоті стрибун рухається за рахунок сили, створеної розбігом і відштовхуванням. Всі рухи і політ направлені на утримання правильного положення тулуба, яке сприяє наступним діям (рухам ніг в стрибках у довжину або переносу їх через планку - в стрибках у висоту).
В стрибках у довжину стійкості тулуба в польоті сприяють рухи „ножиці", які доповнюються діями рук і тулуба.
В стрибках у висоту найбільш раціональним положенням тулуба при переході через планку буде таке, коли ЗЦМТ буде знаходитись у певній точці траєкторії польоту над планкою. Цій умові відповідає горизонтальне положення тіла, яке дозволяє переносити тіло за планку „по частинах” і забезпечує контроль над тулубом.
В стрибках у висоту фаза приземлення ніякого впливу на результат не має, в стрибках у довжину і потрійному вона відіграє значну роль. На початку і в середині безопорної фази стрибун намагається підготуватись до ефективного викидання ніг. Ці дії повинні сприяти тому, щоб п’ятки стрибуна торкнулись точки приземлення ЗЦМТ тіла. Тому кращі стрибуни до кінця польоту активно випрямляють ноги вперед, нахиляючи до них тулуб, щоб кінець випрямлення співпав з моментом торкання ступнями землі. Подальші дії стрибуна направлені на перехід через опору, оскільки вимір довжини стрибка відбувається від ближньої до планки точки дотику.