Філософсько – символічний зміст повісті Е.Хемінгуея «Старий і море»

Мета:

• визначити основні проблеми і мотиви повісті Е.Хемінгуея «Старий і море», розглянути образну систему твору;

• розкрити філософсько-символічне наповнення сюжету твору;

• допомогти студентам усвідомити притчевий характер твору;

• розвивати навички визначення проблематики твору та характеризування героїв;

• виховувати гуманістичне і оптимістичне світобачення, прагнення до гармонійного життя, високий гуманізм, формувати моральні цінності та ідеали.

Обладнання: презентація, мультиплікаційний фільм « Старий і море », словники літературознавчі, словник символів, епіграф, портрет письменника.

ПЛАН

1. Історія написання повісті «Старий і море».

2. Проблематика твору та основні мотиви.

3. Символічне наповнення сюжету твору.

4. Прояв рис модернізму у повісті.

5. Філософське значення твору.

Література:

1. Анастасьев Н. Творчество Эрнеста Хемингуэя. – М., 1981.

2. Александрюк Р. Старий і море //ЗЛ– 2003. - № 8. – С. 11 - 16.

3. Денисова Т. Ернест Хемінгуей. Життя і творчість. – К., 1972.

4. Дзюбенко М. Бути людиною // ВЛК - 2001. - N2. - С.22-26.

5. Кудар І. В.  Урок на тему: “Людина-легенда. Ернест Міллер Хемінгуей” // Професійно-технічна освіта: інноваційний досвід, перспективи. — Х., 2006. — Вип.2. — С. 38–39.

6. Руденко Г. “Своєї долі шукають усі – і люди, й птахи, й риби…” Повість-притча Хемінгуея “Старий і море” // ВЛ – 2000. - № 4. – С. 9-16.

7. Салтанова І. М.  Ліричний елемент в оповіді Е. Хемінгуея // Наукові праці. - Кам’янець-Подільський, 2007. - Вип.14, т.1. - С.269–275.

8. Хемінгуей Е. Старий і море.: Посібник для 11 класу/ Автор-укладач Шутько Р.Б. – Харків.: Веста: Видавництво “Ранок”, 2002.

9. Хотчнер А.Э. Папаша Хемингуэй. – М., 2002.

Хід заняття

I. Вступне слово

-Творчість Ернеста Хемінгуея протягом багатьох десятиліть привертає увагу читачів і критиків. Вони відкривають у ньому все нові і нові риси, виступають із суперечливими судженнями про його твори. І чи не найбільшу кількість таких суперечливих відгуків викликала філософська повість-притча «Старий і море», написана письменником у 1952 році. «Старий і море» – «лебедина пісня» автора, якою він гідно завершує свій творчий шлях, що підбиває філософський підсумок його боротьби за гуманізм, за красу, за гідність людського життя. У 1954 р. за цей твір Хемінгуею присудили Нобелівську премію.

II. Оголошення теми

-Отже, тема нашого заняття «Філософсько – символічний зміст повісті Е.Хемінгуея «Старий і море» і на занятті головним завданням буде розгадати «таємницю» повісті «Старий і море», дати відповідь на питання, про що ця повість: про двобій людини і риби, чи про гармонію людини і природи, про силу чи безсилля людини, про людську мудрість чи про людське безумство, про самотність людини в світі природи чи невидимих зв’язках, що існують між людьми?

На минулому занятті ви ознайомились з життєвою дорогою Е. Хемінгуея. І ось перше запитання, Чому Хемінгуей зажив слави людини-легенди? Пригадайте цікаві факти з життя Ернеста Хемінгуея яккі запам’ятались вам.

Учень 1.Народився Ернест Міллер Хемінгуей 1899 року в містечку Оук Парк поблизу Чикаго у досить заможній родині приватного лікаря. Хлопчик ріс міцною, здоровою дитиною, змалку багато читав. Справжнім другом був батько, який дуже любив природу, рибальство. Інколи брав малого Ернеста на виклики до хворих, і той мав змогу познайомитися з простими людьми.

Учень 2. Після закінчення школи 1917 року він відмовився вступити до університету, як наполягали батьки, і поїхав до дядька в Канзас Сіті працювати репортером газети. Через рік записався у транспортний підрозділ червоного Хреста. І це його перше знайомство з війною закінчилося тяжким пораненням. За порятунок італійського солдата отримав срібну зірку « За доблесть » та « Воєнний хрест ». у 1929 році вийшов його роман « Прощавай, зброє!».

Учень3 . Двічі побував в Іспанії: там раз побачив кориду, став її палким прихильником. Його дії – сафарі, рибна ловля, дружба з матадорами, подорожі, вічний рух, неспокій. У 1937 – 38 рр. він знову в Іспанії, тепер уже на війні. Ризикуючи власним життям, бував на найнебезпечніших ділянках фронту. А у 1944 році взяв участь у воєнних діях після відкриття другого фронту під час другої світової війни.

Учень 4. У роки другої світової війни Хемінгуей у чині майора мав свою "армію” (100 багнетів), яка була моторизованою і з якою він бував у тилу у німців далеко від армії; одного разу звільнив французьке місто, ввійшов у Париж скоріше за командуючого, за що мало не потрапив до військового суду, бо згідно із Женевською конвенцією кореспонденти не мали права брати в руки зброю, а Хемінгуей був військовим кореспондентом. Хемінгуей багато писав про війну європейських народів проти фашизму. Під час цієї війни разом із друзями він плавав на своїй яхті "Пілар”, вистежуючи німецькі підводні човни і викликаючи літаки. Навіть думав зустрітися з таким човном, пришвартуватися до нього і підірвати себе разом із ним.

Учень 5. На початку 50 років Хемінгуей активно працював над повістю « Старий і море ». Отримавши схвальні відгуки видав книгу у 1951 році, а у 1953 році його нагородили престижною Пулітцерівською премією, визнавши повість найкращим прозовим твором. Через рік отримав за неї ж Нобелівську премію.

Учень 6. Хемінгуей був людиною неординарною, фізично витривалою, мужньою, сильною. У 60-річно-му віці він мав зріст 185 см, 90 кг ваги, міг поцілити з пістолета на відстані півсотні метрів у цигарку, яка була в роті когось із знайомих; в молоді роки він вистояв раунди проти чемпіона важкої ваги; входив у клітку з левами; був непоганим спринтером, умів, ніби справжній матадор, убити бика, був прекрасним яхтсменом, гірськолижником, плавцем, снайпером, рибалкою (одного разу впіймав рибу вагою 468 фунтів).

Учень 7. Хемінгуей, живучи на Кубі, близько познайомився із рибальськими сім’ями, зрозумів те співвідношення речей, про яке замислювався сам. Письменнику хотілося передати читачам такий досвід, який ніхто ніколи не передавав.

Учень 7. В 1959 році Фідель Кастро прийшов до влади на Кубі. В 1960 році письменник повернувся до США, в Айдахо. Останні роки життя Хемінгуей страждав тяжкими депресіями і розладами психіки, а також цирозом печінки. В 1960 р. він лежав в клініці штату Мінесота з діагнозом депресії та серйозний розумовий розлад. Після повернення з лікарні Хемінгуей вкоротив собі віку, вистріливши собі в лоба з мисливської рушниці. Це відбулось 2 липня 1961 р. в його власному будинку в Кетчемі, штат Айдахо, США.

-Справді створюючи повість “Старий і море” Хемінгуей знайшов по-справжньому позитивного героя, якому ніколи не були властиві ні осмислення власних переживань, роздуми над власним станом, ні бажання втекти від трагічного світу

-Пригадайте яка історія створення повісті” Старий і море”?

Учень1 Один із прототипів повісті – рибалка Григоріо Фуентес, котрий жив у селищі Кохімар

Одного разу, коли рибалка і письменник пливли на шхуні, вони зустріли старого і хлопчика, які боролися з великим Мартіном. Ця зустріч і стала поштовхом для створення повісті «Старий і море».

-За жанром – це повість-притча. Пригадаймо, що ж таке притча? (Притча – твір із чітко вираженою мораллю, з конкретною повчальною ідеєю. А тепер зверніться до словників с.36 прочитайте самостійно тлумачення поняття повість-притча і спробуйте самостійно дати визначення.

-На перший погляд, твір простий, але є в повісті підтекст, який піднімає зміст на рівень філософських узагальнень. Пригадайте, що таке «принцип айсберга» яке в літературу вперше ввів Хемінгуей і як автор тлумачить це поняття.

Отже, далі методом «услід за автором», ви спробуєте пригадати сюжет повісті за запитаннями і дати на них відповіді.

Робота по рядах

1Як починається твір?

(Події відбуваються на Кубі. 84 дні старий рибалка марно

виходить у море – не може спіймати жодної рибини. Перші 40 днів із ним

рибалить хлопчик, але невдовзі його батьки, назвавши старого невдахою,

наказують синові перейти до іншого рибалки, з яким він першого ж тижня піймав

три величенькі рибини.)

2Яким постає перед читачем старий рибалка Сантьяго (пор­третне змалювання)?

Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали гли­бокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями, що з'явилися від гарячого сонячного проміння. У нього були дивовижні міцні плечі і міцна шия. Долоні старого були посічені глибокими поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він витягував рибу. Сорочка на ньому була така сама латана-перелатана, як і його вітрило. Геть усе на ньому було старе, але очі кольору моря блищали весело і непереможно.

3Сантьяго навчив Маноліно рибалити і той був дуже при­в'язаний до старого. У чому ж причина того, що хлопець рибалив тепер не з ним?

Старий за своє життя виходив у море багато разів, він був досвідченим рибалкою. Уперше він узяв хлопця в море, коли тому було п'ять років, і та перша рибина, яка трохи не рознесла на друз­ки все, запам'яталася і хлопцеві, і старому рибалці. Але ось уже вісімдесят чотири дні Сантьяго не щастить — не впіймано жод­ної рибини. Перші сорок днів з ним був хлопець, та після невдалої риболовлі батьки забрали Маноліно від невдахи і звеліли перейти до іншого рибалки, з яким хлопець першого ж тижня упіймав три великі рибини.

4Які стосунки склалися між Маноліно і Сантьяго?

Старий навчив Маноліно рибалити, і той любив його. Хлопець бачив Сантьяго і в кращі часи, коли тому таланило. Він нагадує старому, як вони колись удвох три тижні поспіль ловили щодня по величезній рибині. Маноліно завжди допомагав старому нести снасть, гарпун та інші нехитрі рибальські лаштунки. Старий Сан­тьяго знав: малий пішов до іншого рибалки не тому, що зневірив­ся в ньому, а за наказом батьків, і вважав це рішення правильним. Обидва вірять у рибальське щастя, намагаються підбадьорити один одного, підтримують теплі стосунки. Перевага і сила на боці Ма­ноліно, який почав вдало рибалити, він навіть може почастувати старого пивом, але не хизується цим, він радий, що може допомог­ти Сантьяго у скрутний час.

5Які висновки можна зробити про Сантьяго, судячи з його житла?

Сантьяго жив у хатині, що була зліплена з цупких брунько­вих щитків королівської пальми. У нього було ліжко, стіл, стілець, а просто на долівці було вогнище, де старий розпалював деревне ву­гілля і варив собі їсти. На стіні висіли два кольорових зображення святих, колись поряд з ними висіла і фотографія дружини, але ста­рий згодом зняв її, бо вона вигоріла і, головне, нагадувала йому про самотність. У нього не було навіть подушки — «штани він згор­нув і, вклавши всередину газету, підмостив під голову». Спав він на Ліжку, пружини якого прикривали газети. Сантьяго був бідним рибалкою. Певно, змолоду йому щастило більше і він гарно рибалив, але ніколи не дбав про багатство і статки. Він зберіг дитяче ставлення до природи, до життя, зумів залишитися просто людиною, але забезпечити себе не зумів. Така доля бідних кубинських рибалок — не дивина. Людина мала постійно працювати, заробляти на життя, але тільки найспритнішим і найзаповзятливішим з них вдавалося вирватися з лабет злиднів. Старий таким не був...

6Про що можуть розповісти нам сни Сантьяго?

Раніше йому снилися шторми, жінки, якісь визначні події, іика риба або бійки, до яких він устрявав, змагання силачів, його дружина — усе це снилося йому, бо це було його життя. Тепер він став старий і самотній, і йому снилися тільки далекі краєвиди та ще леви на березі, що гралися у вечірніх сутінках, немов кошеня­та. Леви символізують силу й молодість. Певно, душа старого за­лишилася чистою і молодою, і він марить цією молодістю і лев'я­чою силою у своїх снах.

7Як ставився старий до природи, до птахів, звірів, риб?

Він любив летючих риб — то були його найперші друзі в оке­ані, йому подобалося, коли риба вихоплювалася з води і, зі свистом розтинаючи повітря своїми твердими крильми, шугала у воду. Птахів він жалів, особливо малих і тендітних морських ластівок. Він думав, що птахам живеться навіть важче, ніж людям — на них чатує постійна небезпека. Про море старий завжди думав, як про жінку — ніжну, лагідну, щедру.

8Згадайте, яку відмінність в іспанській мові має чоловічий і жіночий рід слова «море».

Існують два варіанти роду — чоловічий та жіночий. Сантья­го завжди називав море la mar — так кажуть іспанською мовою ті, хто його люблять. І хоч іноді згадують лихим словом, проте говорять про нього, як про жінку, про живу істоту, яка може і по­дарувати велику ласку, і позбавити її. Назва el таг, у чоловічому роді, означає море як суперника, ворога, як водяний простір, який може принести людині і багатство, і смерть.

8Як повівся старий, коли зрозумів, що впіймана риба зав­дасть йому багато клопоту?

Старий не розгубився — він був готовий до зустрічі з вели­кою здобиччю, але такої риби не сподівався. Сантьяго зразу ж по­жалкував, що поруч з ним немає хлопця — про це він скаже ще не один раз. Рибина невпинно тягла вперед, і вони помалу посу­валися тихим морем. Він радів хоча б з того, що риба не тягне на дно, а пливе вперед. Сантьяго розраховував на те, що плавба з гачком у пащі має доконати рибину, вона стомиться, і тоді з нею легко буде впоратися. Він вирішив, що найкращий спосіб — це чекати: «Я нічого не можу з нею вдіяти, і вона зі мною також».

10Як сприймав Сантьяго впійману рибину — як ворога, якого необхідно подолати, чи як достойного противника?

Сантьяго був за натурою не хижаком, а борцем, який вміє гідно вести боротьбу. Колись цілу добу він змагався у силі з негром, сили були майже рівні, але старий переміг. Так і тут — він відчув у ри­бині достойного противника, це була не тільки сильна, а й розум­на риба, і він навіть почав з нею розмовляти. Часом йому ставало жаль велику рибу, що потрапила до нього на гачок. Йому було ціка­во, чи справді вона щось замислила, чи продовжує боротьбу «прос­то на відчай душі, як оце я?» Сантьяго розмовляє з рибою, каже, що любить й і поважає, але мусить вбити.

11Сантьяго робить висновок, що у нього з рибою спільна доля. Яка саме?

він, і риба не сподівалися на таку фатальну зустріч. Риба жила собі самотньо у темряві моря і з примхи долі мала потрапи­ти на гачок саме до нього, самотнього старого, який єдиний у цілому світі мав спіймати саме її. «Отож, тепер ми від самого полудня пов'язані спільною долею. І ніхто не зарадить ні їй, ні мені»,— думає старий. Він говорить, що не покине рибу, і вважає, що має здужати все, що може здужати ця велика і сильна рибина.

12Старому нелегко у морі — німіють руки, роздерта щока, до крові розтерті долоні, він знесилений і виснажений. Чи здатен він в такий час сприймати красу природи?

Старий Сантьяго потрапив у вкрай небезпечне становище: риба тягне його маленький човен у відкрите море. Але він готовий до всього, й його сповнює не азарт, не жадоба наживи, а ліричний .стрій, відчуття своєї спорідненості з усім сущим. Сантьяго звер­тає увагу на двох морських свиней, і думає, що вони нам брати так само, як і летючі риби. Коли до нього на човен сіла якась невеличка пташка, старий починає розмовляти з нею і співчуває пташиній долі. Розмова з пташкою навіть підбадьорила його — це було живе ство-ння, яке теж потрапило у небезпеку, але намагається вижити.

13Які думки старого Сантьяго доводять, що перед нами не просто рибалка, який ризикує життям заради заробітку, а людина-філософ?

Він роздумує про свою долю, постійно порівнюючи життя жи­вих істот в природі з людською поведінкою. До всього в природі він ставиться по-доброму, як лірик, як філософ, який розуміє, що між людиною й усім, що є у Всесвіті, існує постійний зв'язок. Він вва­жає за братів морських свиней, летючих риб, має за друзів далекі зорі, що сяють у нього над головою. Він роздумує про те, що люди­на може полювати на все, але дуже добре, що їй не прийшло в голо­ву полювати на місяць. Тоді «і місяць тікав би від неї. Або коли б тона мусила щодня ганятися за сонцем, щоб убити його?» Та все-тшки добре, вважає старий, «що нам не треба замірятися вбити сонце, місяць чи зорі. Досить того, що ми живемо біля моря й уби­ваємо своїх щирих братів». Безталанний бідний рибалка думає не тйльки про примітивні речі, його хвилює й інше — можливо, доля і-ггого Всесвіту.

14Яким чином старий Сантьяго зберігає свої сили, готує себе до подальших випробувань?

Він змушує себе поспати, розуміючи, що час слід використову­вати розумно і розподіляти свої сили так, щоб їх вистачило як­найдовше. Йому зовсім не хочеться їсти, але він змушує себе їсти сирого тунця, щоб мати сили до життя і боротьби. Він знає, що риба поступово втрачає сили, і цей двобій має колись скінчитись, знає, що йому треба бути готовим до нових випробувань: «Добре, якби вона заснула, тоді б і я міг би поспати й побачити уві сні левів,— подумав він...— Сиди тихенько отут біля борту, відпочи­вай і ні про що не думай. Рибина втрачає силу. А ти повинен ви­трачати її якомога менше».

15Що собою являла риба, яку упіймав старий,— вона дійсно була надзвичайно велика, чи здавалася такою Сантьяго, бо йому вже було не до снаги займатися риболовлею?

Сантьяго й справді був уже старий, але мав ще досить сил і розуму, щоб боротися з величезною рибиною. Спочатку навіть сам старий не думав, що риба така велика. її він побачив тоді, коли «втретє зійшло сонце» — вже два дні старий змагався з рибою, не знаючи, яка вона є насправді.\Спочатку він побачив темну тінь — вона пропливала під човном так довго, що старий аж очам своїм не повірив, він навіть промовив сам до себе, що риба не може бути такою великою. Та рибина й справді була велика, і коли вона підня­лася за тридцять ярдів від човна, старий побачив її хвіст. Він був вищий за лезо найбільшої коси. Причепи, що поприлипали на тілі риби, були футів зо три кожна, але на її величезному тілі видава­лися невеликими.

16Чи вірив Сантьяго у свою перемогу над рибою?

Сантьяго переконував себе, що треба бути спокійним і силь­ним. Він бачив, яка велика рибина впіймалася, знав, що сили його поступово зменшуються. Знав він і те, що й риба вже виснажена і стомлена. «Рибо,— сказав старий.— Рибо, тобі ж однаково по­мирати. То невже ти хочеш убити й мене?» Сантьяго часом був упевнений, що риба нікуди від нього не дінеться, він її подолає, а іноді зневірявся у власних силах. На третій день, побачивши рибу на власні очі, він навіть втратив надію: «Ти вбиваєш мене, рибо. Гаразд, убий мене ти. Мені байдуже, хто кого вб'є». Руки у старо­го геть знесилили, у голові туманилося, але він зібрав докупи усю свою волю, гордість і рештки сил, заніс високо гарпун і відчув, що уразив рибу в саме серце.

17Які почуття виникли у старого, коли він здобув перемо­гу над рибою?

Сантьяго був настільки стомлений і змучений, що не відчув радості перемоги — він тільки знесилено схилився, розуміючи, що попереду ще «сила важкої роботи». Навіть перемігши, він сприй­мав рибу, як близьку істоту, навіть співчував їй: «Одначе я вбив цю рибину, свою сестру...»

18Чи можна вважати перемогу над рибою кульмінаційним моментом повісті?

Можна вважати і так, адже ми протягом трьох днів були з Сантьяго у морі, хвилювалися за нього, спостерігаючи за смер­тельним двобоєм з гігантською рибою, і ось нарешті — довгожда­на перемога. Але саме в цей момент виникає нова хвиля небезпе­ки, яка чатує на старого рибалку,— йому доводиться битися з акулами. Тут уже не можна залишатися байдужим, розвиток дії змальовується динамічно, гостро, із запалом. Тому кульмінаційними можна вважати два моменти повісті — перемогу над рибою і не­легкий двобій з хижими акулами.

19Які якості характеру старого Сантьяго виявилися у його змаганні з акулами?

До зустрічі з акулами ми бачимо старого Сантьяго — досвід­ченого рибалку, спокійного, витриманого, розумного, людину, яка добре розуміє і себе і природу. Напад акул відкриває перед нами нові риси вдачі старого. У нього, знесиленого триденним змаганням з рибою, хтозна звідки знаходяться сили для рішучого опору хижа­кам. Сантьяго діє чітко й продумано — він не просто відганяє акул, а намагається вбити їх, цілить прямо у мозок. Першу акулу він ударив навіть без надії, «сповнений рішучості і нестямної люті»,— і убив. Старий не боїться акул, він дає їм наблизитися, навіть уче­питися зубами в рибу, а тоді вже б'є напевне. У нього не було со­кири, він втратив і ножа, але не впав у відчай: «Буду битися з ними, доки не помру». Боротьба з останньою зграєю акул, яка на­скочила на рибу, була марною, і старий це знав. Але він не бездіяв — вихопив румпель і «почав гамселити ним направо і наліво», «вга­тив акулу по морді», потім відчув, що гострий уламок румпеля увігнався у щось м'яке — йому вдалося поранити акулу. Сантьяго був злий і рішучий, він бився не тільки за рибу і свій заробіток, а й за рибальську честь, за власну гідність.

20Які відчуття сповнювали старого Сантьяго, коли він підпливав до берегів рідного селища, втративши все, що мав?

Старий розумів, що переможений. Він обгорнувся мішком і на­магався ні про що більше не думати. Йому було до всього байдуже, уночі акули ще раз пошарпали кістяк, але старий вже не звертав на них уваги, та й взагалі ні на що не зважав. Він став думати про те, що треба буде замінити румпель, про друзів, що його ото­чують, а ще про море, вітер, ліжко... Йому на душі стало так лег­ко, що він сам здивувався, як може бути так легко, коли ти пере­можений.

21Чи вважав себе переможеним старий Сантьяго?

Він знав, що переможений, але на душі його не було важко, він не злився, не дратувався, сприймав свою поразку водночас і як пе­ремогу. Адже він добре розумів, що зробити те, що вдалося йому за ці три дні,— здобути велику рибу, вбити кількох акул,— до снаги далеко не кожному рибалці. У цих морських сутичках старий ви­ходив переможцем — і йому було чим гордитися. «А хто ж тебе переміг?» — запитує старий самого себе. І відповідає собі ж: «Ніхто. Я заплив надто далеко в море, ото й тільки».

22Хлопець став зовсім дорослим — він непогано рибалить, кожного дня має здобич, може тепер бути незалежним навіть від батьків. Чому ж тоді він не залишає невдаху-рибалку?

Хлопець подорослішав, це так. Але побачивши руки старого, який щойно повернувся додому, він усе зрозумів — г розплакався, як дитина. Плакав усю дорогу, поки ходив за кавою для старого, і не приховував своїх сліз. Можна сказати, що Маноліно багатов чому ще дитина, бо плаче, але він уже й дорослий, бо бере на себе відповідальність за власну долю і долю старого. Хлопець перекона­ний, що вони потрібні один одному: старому необхідна сила моло­дого, а молодому — досвід старого. «Я маю ще багато чого навчи­тись»,— говорить старому хлопець.

23Поясніть символічне значення зв'язку між двома обра­зами: старого Сантьяго і хлопця Маноліно.

Зв'язок між цими двома персонажами справді символічний. Старість і юність, досвід і незрілість, бажання навчити і бажан­ня навчатися — усі ці загальнолюдські проблеми знайшли відобра­ження в образах Сантьяго і Маноліно. Досвід старого рибалки не може просто так відійти разом з ним у потойбічний світ після його смерті. Його знання, уміння він мусить передати молодому поколінню, яке вже щось знає, вміє, але не нехтує досвідченими людьми. Більше того, опікується ними, підставляє старості своє мужнє й сильне плече, на яке можна спокійно спертися. Письмен­ник символічно змальовує гармонійну зміну поколінь у житті, ак­центуючи увагу на гуманних стосунках між людьми старшого й молодшого поколінь.

24Спробуйте навести докази того, що твір Хемінгуея мож­на вважати: екзистенціалістським, символічним.

Прояви екзистенціалізму у повісті — це змалювання трагічності людської долі, зображен­ня драми самотньої людини, що вступила у двобій зі сліпою сти­хією. Людина одинока у світі, її справи майже безнадійні, але вона не скоряється долі. Назвати повість цілком екзистенціалістським твором не можна, бо на перший план у ній виступає життєствер-джуючий пафос, а не песимістичні мотиви. Людина не вважає себе переможеною. Навіть якщо цього разу й перемогла стихія, у люди­ни ще залишається шанс утвердитися в житті.

Що стосується символічності твору, то сам письменник був проти такого тлумачення. Він сказав журналістам: «Не було ще гарної книжки, яка виникла б із заздалегідь задуманого символу, за­печеного в книжку, як ізюм в солодку булку. Солодка булка з ізю­мом гарна річ, але простий хліб краще. Я намагався подати справ­жнього старого і справжнього хлопчика, справжнє море, і справжню рибу, і справжніх акул. І якщо мені пощастило зробити це досить добре і правдиво, вони, звичайно, можуть бути витлумачені по-різному».

Літературні критики знаходили різні тлумачення: в акулах вбачали то критиків, то символи добра і зла, у рибі — людську долю; звертали увагу на символістські числа «три» і «сім» — протягом трьох днів відбуваються події у повісті, тричі відбивається старий від акул; сім разів він згадує про хлопця, якого б хотів бачити у цей час поруч із собою. У самому Сантьяго кри­тики побачили образ Христа — він був розіп'ятий, знищений, але лишився непереможений, усе втратив, але воскрес внутрішньо, виріс духовно.

25Чи можна стверджувати, що Хемінгуей у своїй творчості використовує такий художній засіб як «потік свідомості»? Доведіть власну думку.

На прикладі повісті «Старий і море» можна довести, що Хе­мінгуей застосовує засіб «потоку свідомості». Це спосіб розповіді, за якою автор намагається зобразити психічний процес докладно, з найточнішою фіксацією думок, почуттів, внутрішніх емоцій, не додержуючи певної послідовності, а так, як вони виникають, спливають у свідомості. Картина світу може розпадатися на безліч епізодів, але зрештою вони зводяться в єдине ціле, створюючи кон­кретну модель чи образ. Старий у морі думає про різне: про те, як йому побороти рибу, про хлопця, про малу пташину, про зорі, місяць і сонце. Між цими думками виникають й інші: про необхідність поїсти, поспати, аби підтримати свої сили, підготуватися до важ­кого бою з акулами. Але читач не сприймає ці думки окремо — усі разом вони поступово допомагають зрозуміти душу Сантьяго, пе­реконатися в його моральній непереможеності.

26Дехто з літературних критиків називають повість Хемін­гуея притчею. Що дає підстави для такої думки?

Притча — це твір із чітко вираженою мораллю, з конкретною повчальною ідеєю. Багато притч містить Біблія. Деякі критики вбачають в образі старого Сантьяго, який стоїчно, спокійно й муж­ньо переносить свої страждання, символічний образ Христа. Ста­рий три дні був у відкритому морі, він лише силою духу і розуму зумів перемогти супротивників, які були стократ сильніші від нього. Повість має повчальний зміст, вона змушує замислитися надбагатьма етичними поняттями: добро і зло, жага наживи і благо­родство, юність і старість. Переміг старий Сантьяго чи став пе­реможеним — на це питання не можна дати однозначної відповіді, але ясно, що дух його лишився незламним. Головна повчальність, «притчевість» цієї повісті навіть не в тому, що людина зуміла вистояти, а в тому, як вона це робила...)

-Людина не живе у вакуумі. У неї завжди є якесь оточення. І саме в стосунках з цим оточенням людина виявляє свої риси, свою вдачу – особистість. Якщо говорити про старого Сантьяго, які його стосунки можна окреслити? (з суспільством, природою, Всесвітом). Таким чином, у повісті можна виділити такі проблеми:

Людина і суспільство:

Людина і природа;

Людина і всесвіт.

Ваше наступне завдання, маючи перелік образів та символів повісті пристосувати їх до відповідного концентричного кола. Після чого представник з кожного ряду узагальнить своє коло.

Малюнок1. Малюнок2.

Малюнок3.

Повість «Старий і море »- модерністський твір. Для модернізму характерна посилена увага до внутрішнього світу особистості. Одним із домашніх завдань вам треба було пригадати риси модернізму та навести приклади з тексту і підготувати таблицю узагальнення «Старий і море» як модерністський твір.

Таблиця №1.

Риси модернізму	Приклади з тексту
1. Особлива увага до внутрішніх пере- живань особистості	Глибоко показані почуття й переживання Сантьяго, найменші порухи його почуттів, його думки й відчуття
2. Людина — уні- кальний і неповтор- ний світ	Сантьяго створює власну концепцію світу, що відображає його погляди на стосунки з природою, людством, на призначення лю­дини, її зміст життя
3. Проголошується пріоритет людини, її цінність	Сантьяго — звичайний рибалка, але він ли- кликас великий інтерес автора, котрий ви­знає унікальність кожної людини
4. Злиття філософії та літератури	У повісті в художній формі порушуються актуальні філософські питання, одвічні проблеми буття людства
5. Пошук нових шля­хів у мистецтві	Психологізм, символіка, поєднання конк­ретного і філософського планів, оновлення жанру притчі тощо

Свій твір Хемінгуей побудував, використовуючи дуже багато символів. Для того,щоб зрозуміти зміст образів твору слід заглянути до словничка символів.

(На партах лежать словнички символів).

Океан-це життя.

Рибина-це мрія,мета,до якої людина іде все життя і досягає її.

Акули-це негаразди,небезпека, вороги,що трапляються в житті людини і з ними завжди треба боротися.

Хлопчик Маноліно- це надія на майбутнє, на продовження роду.

Леви-це символ юності,дитинства,того,що допомагає жити.

Вітрило – співвідноситься з символікою повітря, вітру. Є атрибутом фортуни й уособлює її

мінливість.

Море – давні греки бачили в морі втілення материнського початку. В той же час – це образ стихії, що несе лихо і смерть. Плавання морем нерідко розглядається як стан мііжжиттям і смертю. Море – це ще й непереборна сила природи, сама вічність.

Човен на тлі безмежного простору – самотність.

Значення цих символів, як бачимо, підтверджує філософський зміст повісті-притчі «Старий і море».

Сантьяго називає себе незвичайним старим. Що було незвичайним у його вигляді, поведінці?

Студенти з творчої групи склали таблицю дослідження про незвичайність Сантьяго, чим він відрізняється від звичайних рибалок? Давайте подивимось що у них вийшло.

Таблиця №2.

Аспекти порівняння	Звичайні рибалки	Сантьяго
Портрет фізичні ' якості	Нічого особливого, ав­тор не акцентує уваги на їх описі	«Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і бли­щали весело й непере­можно»; мав «дивовижні плечі — і досі ще могутні, хоч які й старі»; міг ці­лий день рибалити і нічого не їсти; не втратив зір: пив жир з акулячої печінки, корисний для здоров'я
Поведінка	Рибалили групами, лю­били спілкуватися, об­говорювати різні події	Жив дуже самотньо, сам виходив у море. Не мав грошей, часто не мав їжі, але його це мало хвилю­вало, бо море було змістом його буття
Ставлення до моря	«Вони говорили про нього як про суперника, як про бездушний простір, ба на­віть як про ворога»	«Та старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту, що може подарувати велику ласку й позбавити її»
Ставлення до тварин	Як засіб виживання	Сантьяго любив і жалів тварин, вони були для нього друзями, рівними йому, відчував єдність із ними
Сенс рибо­ловлі	Засіб існування й збага­чення	Риболовля — його при­значення, сенс буття, спо­сіб виявлення своєї люд­ської сутності: «Ти вбив рибу не тільки на те, щоб вижити самому й продати її м'ясо... Ти вбив її задля власних гордощів і тому, що ти рибалка»
Зміст буття +	Не замислюються над ним	Сантьяго — філософ, він думас про те, задля чого він прийшов у світ і для чого все існує в світі: «Своєї долі шукають всі — і люди, й птахи, й риби»; «Треба думати лише про одне, про те, задля чого я народжений»
Вміння ри­балити	Володіли певними на­вичками, але не такими, як Сантьяго	Умів найглибше закину­ти гачок, довго очікувати здобич. Тривалий час боровся з рибою, виявля­ючи рибацьку майстер­ність, не злякався акул, не кинув велику рибу, хоча це загрожувало його безпеці
Ставлення до невдач	Боялися невдач, відвер­талися від невдах	Сантьяго не відчував себе переможеним, він мужньо сприймав невдачі, сподіва­ючись на краще
Мрії	Читачам нічого не відомо про них	Старому снилися Африка, дивовижні краєвиди, леви

Висновки учнів.

VII. Застосування знань, вмінь і навичок..

Епіграфом до нашого урок був вислів:

«людину можна знищити, але перемогти її не можна». «Людина не для того створена,щоб терпіти поразки». Як ви розумієте цей вислів? Розкрийте його суть за допомогою схеми.

Що?Де?Коли?Чому?Як?

Учні коментують схему.А саме:

1.Що означає цей вислів?

2.Де ми можемо бачити прояв цієї цитати?

3.Коли людина приходить до такого висновку?

4.Як людина змагається за своє існування ,за свою перемогу?

5.Чому герої ніколи не вмирають?

Запрошення до фотосалону.

Перегляд фрагменту уривка з фільму «Старий і море»-«Повернення старого на берег».

Заключне слово вчителя.

VII.Виставлення оцінок та їх мотивація

VIII. Домашнє завдання. написати твір-мініатюру «Що я відкрила для себе, читаючи повість Хемінгуея «Старий і море»?»