Казка як засіб виховання і навчання дітей дошкільного віку.

З досвіду роботи

Вихователя ДНЗ «Колосок»

Якименко О.М.

2019

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА…………………………………..6

1.1Поняття казкотерапії та роль казки у вихованні дитини…………………………………………………………………………....6

1.2. Принципи, функції казок для дошкільників …………………………..…13

1.3. Структура та тематики видів казок для дітей дошкільного віку………..18

2. ДИДАКТИЧНО-ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА……………………………….26

2.1Прийоми та напрямки роботи з казкою у ДНЗ…………………………..26

2.2Казкотерапія через ігри, вправи та заняття для дошкільиків……………………………………………………………………..34

Висновки ……………………………………………………………………….42

Список використаних джерел…………………………………………………44

Додатки

Вступ

Бачимо, що багато дошкільнят уміють вмикати телевізор, користуватися новомодними гаджетами та грати в «стрілялки» на комп’ютері. Безконтрольний перегляд сучасних, «неякісних» мультфільмів, захоплення «дивними» комп’ютерними іграми виховує в дитячих душах агресію, вседозволеність, егоїзм. Потрібно пам’ятати, що з телевізором, комп’ютером й іншими гаджетами дитина не може встановити зворотний зв’язок, відповідно сучасна техніка не може прищепити дітям доброту, емпатію, взаємовиручку, турботу і т.п. Надмірне використання новітніх технологій може привести до емоційних та поведінкових розладів у дитини. Тому метою статті є висвітлення особливостей використання в дошкільному закладі такого давнього, але дещо забутого методу як виховання казкою. У дитинстві кожна людина пройшла етап розвитку шляхом прослуховування казок. Ми уявляли себе головним героєм улюбленої казки, співчували героям, складали історії, адже саме створення історій є психотерапевтичним заняттям, тому що у свій творчий продукт людина вкладає частинку внутрішньої реальності. Із давніх-давен через казки дорослі передавали життєву мудрість молодшому поколінню, прагнули виховувати його на народних ідеалах і поняттях про добро і зло, прищеплювали молоді моральні якості, складові правил поведінки, розвивали внутрішній світ дитини, у зашифрованому вигляді передаючи духовні знання. Казка символічна за своєю суттю і звертається відразу до підсвідомої частини психіки, без непотрібного контролю і зайвого аналізу. Діти теж говорять мовою образів і метафор і часто не замислюються про логічність почутого. Для дітей казка – найкращий спосіб пізнавати навколишній світ. Слова «казка», «чудо», «чарівництво» мають особливе значення для людей і розширюють межі дійсності. Казку, як відображення глибинної психіки людини, досліджували такі зарубіжні психологи як Р. Гарднер, Е. Фромм, Е. Берн, К. Юнг. Цей напрям також розроблявся багатьма педагогами й дитячими психологами Л. Виготським, Д. Ельконіним, М. Осоріною, В. Пропій ін.. Ще К. Юнг зауважив, що персонажі казок, як міфів, висловлюють різні архетипи і тому впливають на розвиток і поведінку особистості. Е. Берн указував на те, що конкретна казка може стати життєвим сценарієм людини.Казка... її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні ви­значення. Чому ж кожного малюка так цікавить казка? І тур­ботливі батьки, і творчі педагоги постійно шукають відповіді на це запитання. Кожен дорослий замис­люється над тим, як виростити та виховати дитину щасливою, здоровою. Що потрібно для того, щоб малюк зміг самостій­но впоратись із багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь та вірність? Як можна з'єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині своїми постійними вказівками? Таких «як» і «чому» є безліч. І педагоги, і психологи постійно шукають та об­говорюють різні методи виховання і навчання до­шкільників, створюючи нові моделі, нові програми. Кожен із нас, дорослих, пам'ятає своє дитинство, яке обов'язково пов'язане з казкою, легендою або при­казкою. Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі; питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Кожній людині для того, щоб розвиватися, необхідно перш за все знати:

• своє походження (Хто я, звідки взявся і яким є мій родовід?);

• про оточуючих (Хто вони — свої та чужі, як їх можна розрізняти? Чого можна навчитись у ін­шої людини? Як це знадобиться мені в майбут­ньому?);

• про свій шлях (Як знайти свій шлях? Як ставити свою мету і досягати її?);

• про своїх помічників (Як їх розгледіти і не втра­тити?);

• про віру і місію (Навіщо я прийшов у цей світ? Якою є моя віра у власні сили? Як зробити світ світлішим, добрішим?).

Якщо звернутись до знайомих нам казок, то відразу можна сказати, що їх герої шукають відповіді саме на ці запитання. А разом із героями і кожна людина поповнює свою «життєву скриньку» норма­ми і правилами поведінки, важливими людськими цінностями. У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв'язок між причи­ною і наслідками. Казка в ранньому та дошкільному віці повинна бути наглядною. Запропонований у кни­зі матеріал комплексних занять, ігор, вправ, етюдів дозволить пограти в казку. Конспекти комплексних занять побудовані на матеріалах окремих казок, що рекомендовані Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Кожне заняття має свою мету, текст доповнюється ілюстраціями, а також запропоновані завдання, ігри та вправи, що допомага­ють в реалізації основних змістовних ліній розвитку дитини.

Рекомендації для педагогів та дорослих дозволять обрати завдання такого рівня складності, щоб воно було посильним, цікавим та захоплюючим для кожної дитини.

Найважливіше завдання казкотерапії — збагатити душу дитини добром.

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА

1.1Поняття казкотерапії та роль казки у вихованні дитини

Поняття казки та її роль у вихованні дитини казка виховання дитина психологічний Казка, як об'єкт дослідження, протягом тривалого часу привертала увагу представників різних шкіл та галузей науки, зокрема фольклористів, літературознавців, психологів тощо. Вивчалися її структурні, граматичні, семантичні та терапевтичні особливості. Термін «казка» дуже розповсюджений і тому має різноманітне значення:

· Казка — це вид усної народної творчості.

· Казка — це одна з форм естетичної творчості у дітей.

· Казка -- це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі.

Вважається, що казка генетично пов’язана з давньою міфологією. Її становлення відбувалося шляхом перетворення міфологічних структур, що поступово втрачали зв’язок з ритуальним дійством, у них послаблювалася віра в істинність міфічних подій, розвивалася фантазія, втрачалася етнографічна конкретність, відбувалася заміна міфічних героїв звичайними людьми, причому увага переносилася з колективної долі на життя окремої людини. На сучасному етапі розвитку ми потребуємо творчих, самодостатніх, активних, освічених особистостей, формування і розвиток яких нині є головним завданням освіти, і, перш за все, дошкільної. Це засвідчено і Законом України «Про дошкільну освіту» і Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні. Саме Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» надала простір для творчого використання різних педагогічних технологій успішного розвитку дітей. Одним із провідних завдань сучасної освіти Базова програма визначає розвиток словесної творчості дошкільнят.

Пошук педагогічних технологій побудови розвивального освітнього процесу спонукав мене шукати нові нетрадиційні форми роботи. З огляду на те, що провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра, я вирішила поєднати в освітньому процесі гру і казку, тому що саме казка якнайкраще активізує дитячу уяву і творчість, служить зразком зв’язної розповіді та літературної мови. Казкотерапія – це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов’язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану. Казкотерапія – це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з навколишнім світом. Казкотерапія – це найстародавніший засіб підтримки людини за допомогою слова. Як тільки з’явилася мова, одразу ж з’явилися й перші історії. Казкотерапія – це насамперед мова, якою можна вести бесіду з душею людини. Казкотерапія має свої вікові обмеження у процесі роботи з дітьми: дитина повинна мати чіткі уявлення про те, що існує казкова дійсність, яка відрізняється від реальності. Зазвичай навички такого розрізнення формуються у дитини до 3, 5-4 років, хоча, безумовно, у кожному конкретному випадку необхідно враховувати індивідуальні особливості розвитку дитини. Слухаючи чи розповідаючи казку, дитина вживається у розповідь, у неї розвивається здатність відчувати себе на місці іншого. Саме це й робить казку ефективним розвивальним засобом. Під час казкотерапії діти вчаться творити словесні образи; вигадуючи їх, малюки збільшують свій образний потенціал – і їх внутрішній світ стає багатшим і цікавішим, адже так діти вчаться формувати свою думку. Розмовляючи з дитиною мовою казки через аналогії та метафори, ми не лише створюємо образи, а й виявляємо негативні почуття дитини у вигляді казкових образів. Поступово змінюємо цей негатив на позитив – переживання дитини під час цього перетворення теж змінюється, адже обов’язковим є щасливий кінець казки. Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, дитина може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час читання казки діти засвоюють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки їм набагато зрозуміліші за наші пояснення. Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Саме з казок дитина дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки. Одне із наших завдань, як вихователів дошкільного закладу – підтримувати, заохочувати, прищеплювати цікавість до українського слова. Робота над розвитком мовлення дітей – це вдосконалення звуковимови, збагачення звукового запасу, розвиток граматичних умінь, умінь спілкуватися між собою (вести діалог), а також зв’язно, послідовно розповідати про побачене, почуте. Дорослим необхідно виявляти інтерес до розповідей, заохочувати до них. Уміння розповідати дає дитині велике задоволення, поліпшує її настрій, зміцнює віру в свої сили. Діти дуже люблять слухати розповіді не тільки дорослих, але й своїх товаришів. Практика підтверджує, що діти-розповідачі користуються серед своїх товаришів великою повагою. Навчити дітей розповідати – це важливе завдання вихователів. Уміння зв’язно і послідовно розповідати відіграватиме неабияку роль у дошкільному навчанні, адже успішно навчатися – це означає вміти послідовно викладати засвоєні знання, що тісно пов’язані з розвитком логічного мислення. Лише в результаті систематичного, планомірного навчання та вправляння діти зможуть навчитися розповідати. Словесна творчість – своєрідний пік або результат досить високого рівня розвитку мовлення та уяви. Проте досягнення цієї норми можливе лише за певних умов: розвитку психічних процесів, насамперед творчої уяви, розвитку всіх сторін мовлення, багатого життєвого досвіду дитини, спеціально організованого навчання та правильно обраного засобу розвитку словесної творчості. Старші дошкільнята вже повинні вміти вільно фантазувати, складати різноманітні оповідки, створювати казки за опорними схемами або сюжетними картинами, самостійно вигадувати образи та сюжети. Н. В. Гавриш, Е. П. Короткова, Н. П. Орланова, Є. І. Тихеєва, Є. О. Фльоріна наголошують на важливості навчання творчого розповідання та називають провідні засоби розвитку словесної творчості: природа, фольклор, іграшки, театралізована діяльність, ілюстрації, розвиток поетичного слуху. Поряд із цим, одним із найбільш ефективних та доступних засобів розвитку словесної творчості є казка, яка служить зразком побудови зв’язної розповіді, яскравих образів, літературної мови. Вона активізує дитячу фантазію, спонукаючи до творчості.З. Фрейд вважає, що з привнесенням схованого, зашифрованого змісту в усе, що створює людина, казки, як і міфи й інші твори мистецтва, перестають бути просто казками, а стають виявленнями глибинних людських переживань. Казкотерапія — це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуван­ням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників:

• активності;

• самостійності;

• емоційності;

• творчості;

• зв'язного мовлення.

Казкотерапія — це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з на­вколишнім світом. Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники впер­ше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть само­стійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто—-не­гативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Казкотерапія — це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для при­йняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.

Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засво­юють необхідні моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги дошкільних навчальних закладів та бать­ки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам'ятатимуть про те, що можна обговорити казку, пояснивши незрозуміле, то це до­поможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться розв'язувати самостійно. Знаючи основи казкотера­пії, батьки зможуть у необхідний момент допомогти своїй дитини впоратися з труднощами, якими б вони не були.

Казкотерапія — це не один окремий сеанс, а ко­пітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Каз­ки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна .досягти, якщо є бажання.

Казкотерапія є одним з найдавніших психологічних та педагогічних методів. Під терміном казкотерапії можна розуміти засоби передачі психологічних знань про соціальне становлення особистості за допомогою метафоричних засобів. Психокорекція, як і психотерапія, направлені на виявлення першопричин психологічних проблем та розкриття життєвого потенціалу. Казкотерапія - один найменш безболісних способів психотерапії. Можливо, тому, що за допомогою казок (або під їх впливом) сформувався життєвий сценарій і за допомогою казки ж можна спробувати з цього невдалого життєвого сценарію людини витягнути. Вона звернена до дитячого початку в кожній людині. Промальовуючи персонажі казки згідно з інструкцією методики, дитина втілююється в кожен з них.

З книги Д. Соколова «Казки і казкотерапія»: «Казки надто очевидна річ, і практично жодна серйозна школа психології не пройшла повз те, щоб дати свій спосіб їх аналізу і розуміння».Один з підходів поведінковий (біхевіоральний) вважає, що казки просто описують різні форми поведінки і відповідно наслідки. (З «Колобка» - не втікай від мами - пропадеш). Трансактний аналіз звертає увагу на рольові взаємодії в казках, тобто кожний казковий персонаж має реального прототипа, наприклад Е.Берн описав як себе в реальному житті могла би поводити Червона шапочка (Люди, які грають в ігри. Ігри, в які грають люди. Е.Берн). Юнгіанська аналітична психологія вважає героїв казок різними проявами однієї особистості, тобто частинами «я» однієї людини. (Всі герої просто різні прояви одної особистості). Є підхід до розуміння казок в якому казкові герої розглядаються як персоніфіковані емоції (завдяки казки переживаються ті емоції, яких бракує в житті, або завдяки подоланню великого страху в казці дитина може легко дати раду малим страхам в житті). Гіпнотична школа звертає увагу на схожість між наведенням трансу і прослуховуванням казок (атмосфера схожа: ритмічна мова, довірливий тон, дитина засинає під казку, є повтор певних словесних формул), що свідчить про те, що казка це не лише набір можливостей, але і навіювання певних моделей поведінки, цінностей, переконань, життєвих сценаріїв, тобто казка несе в собі певне послання.

Гнездилов А.В.: "Важливим фактом є той, що деякі казки мають терапевтичний ефект і для дітей і для дорослих: "Читаючи казку, роздумуючи про неї, людина поки що на несвідомо-символічному рівні, "запускає" власні творчі процеси. Казкотерапія найдавніший в людській цивілізації метод практичної психології і один з наймолодших методів в сучасній науковій практиці."

1.2. Принципи, функції казок для дошкільників

Казкотерапія відрізняється від решти методів тим, що психологічна дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спи­раємось на базові життєві цінності: Співпрацю, Істину, Любов, Віру, Гідність, Спокій, Ентузіазм, Доброту тощо. Коли ми говоримо з людьми про ці найваж­ливіші речі «прямим» текстом, то це виглядає дуже дидактично. Усі й так знають, «що таке добре і що таке погано». Казкові історії, легенди, міфи, притчі дають можливість розповісти про цінності у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована в такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається людьми. Казки попе­реджають про наслідки тих чи інших наших учинків, але не нав'язують життєвих програм.

В.Я.Пропп власне казкою називав тільки чарівну казку. В якості визначення він вибрав таке: «чарівна казка є оповідання, побудоване на чергуванні … функцій у різних видах, при відсутності деяких з них для кожного оповідання і при повторенні інших».

Таким чином, можна говорити про те, що чарівна казка виділяється не за ознакою чарівності або чудесності, а за зовсім чіткою композицією. Практично завжди чарівна казка починається з якою — небудь «біди» — це може бути порушення заборони, викрадення, розлука. Потім з’являється герой, який відправляється на пошуки, зустрічає на шляху дарувальника, який передає йому чарівні предмети і т.п. Які - то дії можуть бути пропущені або змінені, але структура завжди зберігається.

З усього перерахованого вище можна зробити висновок, що казка — це цікава розповідь (усна чи письмова) про неймовірні, але повчальні історії.

Принципи казкотерапії

Таким чином, перший принцип казкотерапії — до­нести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, ці­кавому для неї вигляді.

Другий принцип казкотерапії — принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе* щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють ві­ру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.

Третій принцип — принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини.

Четвертий принцип — зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Знайомство дітей з казкою здійснюю різними способами, головне – не порушити казкову атмосферу. Можна читати казку вголос, виразно, з паузами для обговорення. Можливо також читання не до кінця, для того, щоб діти намагалися вгадати, чим вона закінчиться. Краще, коли казка не стільки читається, скільки розповідається.

Після читання казки разом з дітьми обов'язково проводжу обговорення ("Як ви думаєте, про що ця казка?", "Хто з героїв найбільше сподобався й чому?", "Чому герой зробив ті або інші вчинки?", "Що відбулося б з героями, якщо вони не зробили б тих вчинків, які описані в казці?"), звертаю пильну увагу на те, що в казках завжди зашифроване для нас багато важливої інформації, і на прикладі героїв казка прагне нас чомусь важливому навчити, і ми повинні здогадатися чому саме.

Вважаю, що найважливіше – це створити ситуацію, у якій дитина може задуматися над змістом і неоднозначністю ситуації. Саме в цей момент дитина пізнає філософію життя: немає однозначних подій, навіть зовні неприємна ситуація через якийсь час може обернутися благом. Дуже важливо пояснити дітям, у яких конкретних життєвих ситуаціях вони можуть використовувати цей казковий урок. Таким чином, казковий урок перейде в реальне життя й направить дитину до усвідомлення подій, що відбуваються з ним. Надалі, якщо бачу негативні прояви поведінки, емоційного настрою в дитини, то завжди намагаюсь звернутися до казкових героїв. Основне завдання – поставити питання так, щоб воно підштовхнуло дитину до міркування, а не просто було матеріалом для заучування.

Функції казкотерапії

Казки мають вагоме значення у вихованні та роз­витку дітей, виконуючи різні функції:

• діагностичну;

• прогностичну;

• виховну;

• коригувальну.

Залежно від того результату, який необхідно отри­мати, ставиться певна мета і вже після цього добира­ються казки, основні функції яких могли б допомогти в реалізації мети.

Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє ви­значити стан дитини і поставити основну мету для подальшої роботи.

Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті за­вдяки цій функції нам відкриються особливості по­ведінки дитини, бачення нею навколишнього світу 1 стратегії своєї подальшої поведінки.

Виховна функція допомагає нам за допомогою про­стих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та влас­тивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті.

Коригувальна функція є тим кінцевим результа­том, який ми хочемо отримати наприкінці казкоте­рапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

Казка, як ефективний засіб виховання і навчання дітей різного віку, може допомогти вирішити такі завдання в психолого-педагогічній діяльності:

1. Насамперед, це встановлення контакту з дитиною, створення комфортного, відповідного віковим особливостям середовища. Будучи емоційно включеною в те, що відбувається, дитина охоче приймає завдання на різноманітну пізнавальну діяльність.

2. Ідентифікуючи з героями літературного твору, співпереживаючи їх пригодам, дитина отримує можливість прояву багатьох почуттів: страху, сорому, образи і т.д. Це відбувається і при звичайному слуханні казки. Посилення ж терапевтичного ефекту досягається при програванні казкових сюжетів. При відповідній участі дорослого ігри наближаються до психодрами, так як дитина висловлює почуття в реальній взаємодії. Тому ігри-драматизації на казкові сюжети можуть входити в програму психотерапевтичної роботи.

3. Казки розмовляють з дитиною емоційно-насиченою, близькою їй мовою метафор, без прямої настанови. Вони не тільки «дають дитині відчути, що вона не самотня у своїх страхах і переживаннях», а й пропонують в образній формі аналогічні навчальні ситуації, тобто дозволяють дитині «бачити» нові рольові позиції, нові способи дії. НЛП спирається на несвідомий рівень цього процесу. Багато психолого-педагогічних підходів роблять акцент на усвідомленні дитиною морально-етичних норм, тобто впливають на розширення поведінкового репертуару.

4. В усвідомленні потребують не тільки етичні норми, а й власне почуття. Казка, з одного боку, залучає дитину в світ переживань, з іншого боку — зберігає здатність бачити те, що відбувається «ззовні».

1.3. Структура та тематики видів казок для дітей дошкільного віку

У процесі казкотерапії використовують різні жан­ри та види казок. Серед жанрів можна визначити: притчі, байки, легенди, міфи, билини, казки, анек­доти та інші. Казки залежно від своєї мети можуть бути діагнос­тичними, коригувальними і психотерапевтичними. Діагностичні казки застосовуються на початково­му етапі казкотерапії, оскільки дозволяють діагносту­вати, виявити певні властивості особистості, проблеми, рівень розвитку необхідних знань про навколишню дійсність, життєві цінності тощо. Після проведення діагностики використовуються казки, основною метою яких є корекція, тобто зміна, розвиток необхідних навичок, умінь, набуття знань, що можуть допомогти людині надалі. За допомогою коригувальної дії виявляється вплив на поведінку людини, формується позитивний стиль поведінки. Наприклад, якщо проводиться сеанс казкотерапії із замкнутою, невпевненою в собі дитиною, у процесі діагностичної роботи з'ясовується, що причиною та­кої поведінки є не просто певні риси темпераменту, а дитячі страхи, то психолог, проводячи корекцію, використовує в своїй роботі такі казки, що допомогли б позбавити дитину них. Після декількох сеансів казкотерапії дитина на­буває упевненості в собі, їй легше впоратися зі своїми труднощами, спілкуватися з оточуючими. Психотерапевтичні казки можуть застосовувати­ся як на завершальному етапі казкотерапії, так і на будь-якому іншому. Тобто вони можуть бути викорис­тані замість коригувальних або замість діагностичних. Основним завданням психотерапевтичних казок є дія не безпосередньо на образ мислення людини або її по­ведінку, а на сферу її несвідомого, тобто на її духовну складову. Вони не дають конкретних готових відпові­дей на запитання, що хвилюють людину, а дозволяють їй самій знайти їх.

Особливістю цього виду казок є те, що вони здебіль­шого використовуються в роботі з дорослими, оскільки у дитини ще бракує знань, щоб самій знайти вихід із ситуації, що склалася, вона потребує допомоги і під­тримки з боку дорослих. Казки можуть класифікуватися залежно від того, ким вони написані. Існують авторські та народні казки.

Авторські казки складають казкотерапевти, бать­ки або вихователі залежно від того, у чому необхідно допомогти дитині, які проблеми необхідно розв'язати, яких навичок набути.

Народні казки — це казки різних народів світу, відомі всім із дитинства. Вони дуже важливі для дітей. Необхідно читати українські народні казки і казки інших народів, оскільки діти засвоюють із них не тільки моральні цінності, у них формується дружнє ставлення до інших народів, національностей. Ці самі казки дозволяють дитині дізнатися особливості побуту і культури інших народів.

Важливим критерієм для класифікації казок є ви­бір об'єктів або аудиторії, для якої вони призначені. Тут можливим є розподіл казок на індивідуальні та групові, спрямовані на дитячу аудиторію, підлітків і дорослих людей.

Групова казкотерапія застосовується здебільшого в дитячих садках і школах із дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку. Група дітей повинна містити від 3 до 10 осіб. Чим більше дітей у групі, тим важче відстежити проблеми кожної дитини і подо­лати складнощі в інтерпретації казок. Діти цього віку орієнтуються на думку однолітків і схильні до впливу більшості. Отже, доцільніше проводити казкотерапію індивідуально або в невеликих групах.

Казки, призначені для дитячої аудиторії, підліт­ків і дорослих, різняться своїми метою і проблемами, що порушуються в них.

Так, наприклад, казки, що використовуються в ро­боті з підлітками, спрямовані на подолання комплексу неповноцінності, поліпшення взаємин з однолітками і батьками.

Казкотерапія для роботи з дітьми спрямована на подолання дитячих страхів, підвищення самооцін­ки, розвиток творчих здібностей, соціальної компе­тентності, моральних якостей тощо.

Казки необхідно добирати залежно від мети, яку ставлять психолог, педагог і батьки; від ситуації, що склалася в житті дитини, її проблем, від бажаного результату процесу казкотерапії.

Структура казок

Кожна «чарівна» казка неоднорідна і складається з декількох взаємопов'язаних частин.

Перша частина, початок казки, знайомить чита­чів із сюжетом, основною темою, готує до подальших подій. Це —вступна теоретична частина її завдання — розкриття головної проблеми, ви­світленої в казці; підготовка читача до відповіді про те, що читач може дізнатися з цієї казки і чого вона може навчити.

Основна частина — розвиток сюжету — відіграє практичну роль. Вона відображає позицію головного героя. У ній до кінця розкриваються:

1. проблеми, які доводиться розв'язувати героєві;

2. засіб (здебільшого—це казковий помічник), який допомагає героєві казки упоратися з труднощами, що виникають, і досягти поставленої перед ним мети;

3. ставлення головного героя до себе, його самооцінка; ставлення до навколишнього світу і тих казкових героїв, які його оточують.

З цієї частини казок дуже важливо зробити ви­сновок, зрозуміти й усвідомити основні проблеми і труднощі героя, допущені ним помилки, щоб, маючи справу з подібними ситуаціями в реальному житті, по можливості, не припускатися таких помилок само­му, У дітей, які тільки-но починають вивчати життя, розуміння цих проблем відбувається більше на під­свідомому рівні, у дорослих же усвідомленіше, хоча компонент несвідомого, поза сумнівом, присутній.

Завершальною складовою кожної казки є розв'я­зання проблеми, конфлікту, що виник у другій частині. У ній герой долає всі труднощі, нагороджується долею за створене ним добро, а зло, що неодмінно присутнє в кожній казці, виявляється переможеним і покараним.

Кінець казки є найважливішим для дитини, оскіль­ки саме наприкінці казки висловлюється її мораль і робляться необхідні висновки, що необхідно було донести до дитини зі всієї казки.

Таким чином, кожна казка є сукупністю струк­турних елементів, що допомагають здійснити основні функції казок і досягти поставленої мети. Поступо­во, проходячи з головним героєм усі етапи, дитина засвоює необхідні життєві цінності, учиться долати труднощі та розв'язувати проблеми.

Теми, що порушуються в казках

Казки з різною тематикою обираються залежно від мети казкотерапії, від віку, індивідуальних особливо­стей дитини та конкретної ситуації.

Основною темою дитячих казок є боротьба добра зі злом. Такі казки образно розкривають перед дитиною головну проблему протиборства доброго і злого начал, Присутніх у кожному з нас. Вони вчать дітей добро­ти, чуйності, співчуття. З них дитина дізнається, що, здійснюючи хороші вчинки, роблячи добро не тільки близьким людям, але і навіть зовсім незнайомим, отри­муєш винагородження, а, коли заподіюєш біль і зло, обов'язково будеш за це покараний, хай не людьми, але долею, яка незалежно від людини та її бажання розпорядиться по-своєму.

Також казки можуть бути спрямовані на боротьбу зі страхами. Ці казки застосовуються для роботи як із дітьми, так і з дорослими. Страх — це фізіологічна реакція організму на навколишню дійсність, він за своєю природою властивий кожному незалежно від його статі, віку, матеріального положення тощо.

Не можна однозначно сказати, що страх — нега­тивне явище. Страх може, навіть, приносити користь людині, стимулюючи її життєві сили, її приховані ре­сурси для боротьби з різними труднощами в житті.

Якщо страх є безпідставним, починає спричиняти незручності, стає всеосяжним, тоді людина неодмінно потребує допомоги. Її можна надати, використовуючи казки.

Казки, спрямовані на позбавлення від страхів, за допомогою яскравих образів і сюжетів ненав'язливо пояснюють, що не слід боятися невідомого і незрозу­мілого, необхідно всього лиш придивитися до дійсно­сті— і все стане не таким уже і страшним.

Наступною темою казок є позбавлення людини від негативних особливостей, які їй заважають, на­приклад агресії.

Не варто забувати, що агресія є в кожній людині, але якщо вона виявляється в міру і тільки з потреби — це норма, якщо ж вона заважає повноцінному спілкуванню з оточуючими, адаптації до змінних умов, то необхідно працювати над собою, намагаючись по­водитись інакше.

У кожній казці обов'язково присутній негативний герой, який проявляє свою агресію стосовно інших героїв. Саме на прикладі таких негативних героїв дитина розуміє, що своєю агресією можна зашкодити не тільки іншим людям (казковим героям), але, в першу чергу, собі. Тобто агресія має властивість бу­меранга — повертатися в початкове положення, в цьо­му випадку — до агресивної людини. Коли ж людина творить добро, вона викликає у інших людей тепле і позитивне ставлення. Не дарма всі казки завершу­ються перемогою добра над злом.

Не менш важливими є казки, спрямовані на підви­щення самооцінки дитини, що розвивають у неї впев­неність у собі. Самооцінка і віра в себе безпосередньо залежать від образу мислення людини, від її уявлень про щастя і від бажання його досягти. На прикладі таких казок дитина розуміє, що, для того, щоб до­сягти своєї мети, не обов'язково бути найрозумнішим і найгарнішим, щастя залежить зовсім не від цього, а від віри в себе і завзятості в розв'язанні поставлених завдань.

Казки, спрямовані на розвиток у дитини сміли­вості, рішучості та завзятості в досягненні своєї мети, тісно пов'язані з іншими видами казок. Необхідно спочатку розібратися в причинах: чому дитина проявляє боязкість і нерішучість у своїй поведінці та спілкуванні. Причин може бути багато. Наприклад, це може відбуватися через те, що дитина боїться за­судження з боку однолітків. У такій ситуації дітям необхідні казки, у яких вони могли б дізнатися, що їхні слова і вчинки не стануть предметом засудження, а їхні думки є важливими і не мають бути осміяні.

Невпевнена поведінка дитини може свідчити про деякі особливості прояву темпераменту. У такому разі дитині необхідно читати казки, безпосередньо спря­мовані на розвиток сміливості та впевненості в собі. Наприклад, такі, в яких герой винагороджується за свою активність і сміливість.

Боязкість у поведінці дитини може бути пов'язана зі стресом. Багато хто помилково вважає, що таке на­пруження можливе тільки в житті дорослих людей, але насправді це не так. До стресових ситуацій діти теж схильні, просто через свій вік вони ще не мо­жуть пояснити нам, дорослим, у чому полягає їхня причина. Якщо батьки помітили у дитини боязкість і невпевненість у поведінці, сором'язливість, яких раніше не помічали, то слід їй більше читати казок із позитивним змістом, з яких легко зрозуміти, що життєві труднощі не існують одвічно, усі печалі та тривоги минають, і все завершується добре.

Прихованою темою деяких казок може бути їхня спрямованість на розвиток у дитини фантазії та твор­чих здібностей, що особливо необхідно в ранньому віці. Прикладом може бути казка про Царівну-Жабу. Головна героїня знаходила вихід зі складних ситуа­цій, вона не просто виконувала те, про що її просили (наказували), а ставилася до цього неординарно, про являючи фантазію і творчі здібності.

Такі казки вчать дітей не пасувати перед труднощами, проявляти кмітливість і фантазію для розв'язання проблем. Чим більше дитина слухатиме і читатиме таких казок, тим природнішим для неї буде творчий підхід до будь-якої справи.

Діти зможуть утілити свої мрії та бажання в життя тільки в тому випадку, якщо батьки і вихователі роз­виватимуть у них здібності, що допоможуть їм багато чого досягти.

Звісно, це не всі теми, що можуть порушуватися в казках, вони добираються для кожної людини інди­відуально, зважаючи на потреби.

Підбиваючи підсумок, можна зробити висновок про те, що майбутнє наших дітей — цілком у руках до­рослих. Тільки завдяки дорослим та їхній активності діти засвоюють необхідні для них знання і набувають основних навичок.

Розвиваючи дітей за допомогою казок, батьки та вихователі допомагають їм краще адаптуватися в на­вколишній дійсності, долати труднощі та проблеми, що виникають у житті. Орієнтовна тематика казок наведена в додатках 1.

Розповідання казки може бути від третьої особи, від імені різних персонажів казки, груповим, частинами і т.д.

Переписування відомої казки й придумування до неї продовження корисно тому, що, переписуючи казку, дитина сама вибирає найбільш відповідний її внутрішньому стану кінець. Вона знаходить той варіант, який дозволяє їй звільнитися від внутрішнього напруження.

Пропоную дітям такі варіанти використання відомих казок:

• Зухвалий колобок перетворюється на скромного пісняра.

• Жадібні ведмежатка стають щедрими та ділять шматок сиру серед усіма лісовими мешканцями.

• Балакуча жаба, що весь час бреше, перестає говорити неправду й стає найкращою жабою в ставку.

• Ледачі мишенята допомагають півнику, а потім вони разом смакують пиріжками.

Складання казок само по собі психотерапевтичне заняття, адже у свій творчий продукт дитина вкладає часточку власного внутрішнього світу. Це один із найцікавіших видів творчості для дошкільнят. Ще В.О. Сухомлинський казав, що «створення казок – один з найцікавіших для дітей видів творчості. Водночас це важливий засіб розумового розвитку.»

Казки, що складаються дітьми, не тільки відбивають їхню внутрішню реальність, проблеми, що хвилюють їх, але й сприяють їхньому особистісному розвитку, вмінню долати труднощі. Помітила, що складання казок благотворно позначається на психологічному здоров'ї: дитина стає більш урівноваженою, легше справляється з життєвими ситуаціями, розвивається мовленнєва творчість, фантазія.

2. ДИДАКТИЧНО-ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Прийоми та напрямки роботи з казкою у ДНЗ

У дошкільному віці у дітей переважає наочно-дійове та наочно-образне мислення. Казкові історії дають можливість розповісти про будь-що у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована у такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається дітьми. Ось чому саме з допомогою казок діти засвоюють необхідні моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, адже казки більш зрозумілі їм, порівняно з поясненням педагогів та батьків. Крім того, широке використання казок позитивно впливає на збагачення словника дошкільників специфічними казковими зворотами, фразеологізмами. Тексти казок допомагають дітям правильно будувати діалоги, впливають на розвиток зв'язного мовлення, роблять мову дітей емоційною, образною. Тобто казка є засобом мовленнєвого розвитку. Отже, казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників: активності; самостійності; емоційності; творчості; зв'язного мовлення. Будь-яку казку можна опрацьовувати приблизно за такою схемою: 1. Моральний урок. Діти на основі бесіди за змістом казки повинні сформувати моральний урок для користування у подальшому житті. 2. Виховання добрих почуттів. Діти відповідають на питання: «На кого б ти хотів бути схожим? Чому? Кому співчуваєш? Кого засуджуєш?» і т.д. 3. Мовна зарядка. Дидактичні ігри: «Знайди зайве слово в ланцюжку слів», «Придумай іншу назву казки», «Лисичка яка..?» і т.д. 4. Розвиток мислення та уяви. Придумати нову кінцівку казки, відшукати аналогію, змінити характер героя і т.д. 5. Казка і математика (казкові герої і геометричні фігури, порядкова і кількісна лічба, порівняння за величиною, складання задач тощо). 6. Казка і ОБЖД. На основі казок діти вчаться правил безпечної поведінки вдома, на вулиці, з незнайомцями. 7. Казка і зображувальна діяльність. Конструювання, аплікація, малювання, ліплення, за змістом казок і т.д. Одну й ту ж саму казку з дітьми можна опрацьовувати протягом трьох років (у молодшій, середній і старшій групах), все залежить від завдань. Адже, казка - це ніби «багатошаровий пиріг». Кожен шар має свій сенс. У будь-якому віці можна знайти відповідь на питання, що хвилює в цей час. Зазвичай, робота над казкою починається з ознайомлення дітей зі змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Це перший аналітичний етап у роботі з казкою. Технологія дуже проста: потрібно запропонувати малюкові відповісти на запитання: Хто? Що? Де? Коли? Як? Тут варто застосувати такі методи і прийоми: читання (краще розповідання) казок; розгляд ілюстрацій; колективне обговорення дій та вчинків персонажів; переказування. Другий етап - оперативний, проміжний. Діти виконують різноманітні завдання на основі відомої казки: розповідь казки від імені казкового героя (наприклад, якби казку «Колобок» розповіла Лисиця); ігри-емпатії (уяви, що ти зайчик, Коза-Дереза); ігри-інсценізації, ігри-драматизації; різні види театру (пальчиковий, фланелеграф, настільний, театр рукавички, іграшки, тіньовий); рухливі ігри за мотивами казок; складання пазлів, розмальовки; дидактичні ігри (наприклад, «З якої казки?», «Виправ помилку в казці», «Відгадай казку за схемою», «Сходинки доброти», «Потяг турботи», «Хто у світі найтихіший?»); поради казковим героям; ігри-бесіди із казковими героями; виготовлення ілюстрацій до казок, ліплення казкових героїв; входження в роль позитивного героя (А як би вчинив ти?) перевиховування негативних героїв; різноманітні вікторини, ігри на зразок «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг» і т.д. Цей етап - підготовчий, він спонукає дитину до творчості, до творчого пошуку. Третій етап - творчий. Саме на цьому етапі доцільно використовувати освітньо-виховну технологію ТРВЗ. Відповідно до цієї теорії діти мають навчитися по-своєму не тільки сприймати зміст казки, але й творчо змінювати хід подій.

Тут варто застосовувати такі методи і прийоми як: написання листа казковому герою; складання казок за серією картинок; змінювання характеру героя (Вовк став добрим у казці «Троє поросят»); змінювати місця, часу, події (Колобок в Африці, Колобок в країні Букляндії); переплутування казкових сюжетів і героїв (Як семеро козенят врятувалися від Вовка в Рукавичці); переставляння картинок; придумування нової кінцівки казки (Колобок, поки котився по лісу, засох, і Лисичка зламала зуби, захотівши з'їсти його...); введення нового героя в казку (Що зміниться в сюжеті?); складання задач за казками; складання казки за схемою, за опорними словами, за геометричними фігурами, за ігровою обстановкою; «прогулянка» в минуле чи майбутнє казкових героїв (Якою була Баба-Яга, коли була дівчинкою? Чому вона стала злою? Як зміниться характер і життя Кози-Дерези після того, як її вигнали із Зайчикової хатки?); домалювати казкового героя або середовище в якому він мешкає; виготовлення книжок-саморобок; театралізовані вистави, спектаклі;

Правила проведення казкотерапії:

1. Найзручніше місце для проведення казкотерапії – окреме, невелике за розмірами, добре освітлене приміщення (кімната казки, психологічне розвантаження тощо).

2. Проводяться заняття по можливості раз на тиждень. У молодшій і середній групі ДНЗ тривалість казкотерапії – 15-20 хв., у старшій групі ДНЗ – 25-30 хв., у дітей початкової ланки – до 30-40 хв., у дітей середньої та старшої ланки можуть бути тренінгові заняття (регулярність проведення сприяє зміцненню позитивного ефекту).

1. Аналіз казок

Мета: усвідомлювати; інтерпретувати те, що при­ховане за кожною казковою ситуацією, за конструк­цією сюжету, за поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирається відома казка.

Після прослуховування казки дітьми їм ставиться низка запитань:

• Як ви вважаєте, про що (про кого) ця казка?

• Хто з героїв вам найбільше сподобався (не спо­добався)?

• Як ви гадаєте, чому той або інший герой здій­снював ті або інші вчинки?

• Придумайте, що було б, якби головний герой не зробив певного вчинку?

• Як ви вважаєте, якби в казці були тільки хо­роші герої (або тільки погані герої), то що це була б «а казка?

• Навіщо в казці є погані та хороші герої?

Запропонована форма роботи застосовується для дітей у віці від 5 років.

Аналіз казок і казкових ситуацій може бути по­будований у формі як індивідуальної роботи, так і групової дискусії, де кожна дитина висловлює свою думку щодо того, що «зашифровано» в тій або іншій казковій ситуації.

2. Розповідь казок

Мета: розвивати фантазію, уяву, здатність до творчої самореалізації, зв'язне мовлення.

Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи.

Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, які беруть або не беруть участі в казці. Наприклад, як би казку про Колоб­ка розповіла Лисиця, Баба-Яга або Василиса Пре­мудра.

3. Переписування казок

Переписування і дописування авторських та народних казок має сенс тоді, коли дитині чимось не подобається сюжет, розвиток подій, ситуацій, кінцівка казки тощо.

Переписування казок — важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні персонажі, дитина саме обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану! розвиток подій і знаходить той варіант розв'язанні ситуацій, що дозволяє їй позбутися внутрішнього на­пруження — у цьому полягає психокоригувальний сенс і переписування казки.

4. Постановка казок за допомогою ляльок

Мета: удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай з якихось причин дитина не може собі дозволити проявити.

Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна | її дія негайно відбивається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно коригувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною.

5. Складання казок

Мета: виявити внутрішні конфлікти та усклад­нення.

Дитина може складати казку, самостійно обираючи тему або за заданою першою фразою. У першій фразі дорослий може повідомити про головних героїв і місце дії. У власній казці дитина відображає свою проблемну ситуацію і способи її розв'язання.

Можливі форми роботи над казкою "Кривенька качечка"

1. Бесіда та творча робота за змістом казки:

• Кого побачили дідусь і бабуся в лісі?

Покажіть руками, як обережно вони взяли качечку, принесли додому, зробили їй гніздечко, обклали його пір‘ячком і посадили туди хвору пташку.

• Що станеться далі?

• Чи подобається вам те, що качечка полетіла зі своєю зграєю, а дідусь і бабуся знову залишились самі?

• Чи можна придумати таке чарівництво, щоб качечка назавжди залишилася дівчиною-красунею?

Давайте всі разом придумаємо нове закінчення казки.

2. Підбір прислів'я до казки "Кривенька качечка". Наприклад: "Учися за добро добром платити", "Де тонко, там і рветься", "І собака пам‘ятає, хто його годує", "Як батька покинеш, те й сам загинеш".

3. "Збираємо добрі слова". Діти, кидаючи м'ячик один одному, промовляють добрі слова для Кривенької качечки.

4. "Бюро знахідок". Назвати казки за предметними малюнками: пір‘ячко, колосок, червона шапочка, горщик каші...

5. Казкова математика: Задача."Три добрі дівчинки". Дівчинка з казки "Кривенька качечка", Хаврошечка та Оленка щодня робили по дві добрі справи. Скільки добрих справ виходило в них за один день, за два дні?

6. Психогімнастика "Врятуй пташеня". Уяви, що в тобі в руці маленьке безпомічне пташеня. Витягни руки долонями нагору. А тепер зігрій його, повільно, по одному пальчику склади долоні, заховай у них пташеня, подихай на нього, зігріваючи своїм рівним подихом, спокійним і глибоким, приклади долоні до своїх грудей, віддай доброту свого серця й подиху. А тепер розкрій долоні й ти побачиш, що пташеня радісно злетіло, посміхнися йому й не сумуй, воно ще прилетить до тебе.

7. Вінегрет з казок. Дівчинка з казки "Кривенька качечка" зустріла Гидке каченя з казки Г.К. Андерсена "Гидке каченя" (На основі цієї зустрічі дві команди, наприклад, дівчаток та хлопчиків, складають дві нові казки).

8. Конкурс. "Хто найбільше назве птахів з відомих казок». Наприклад, журавель - "Лисиця та Журавель", каченя - "Гидке каченя", "Кривенька качечка", півник - "Півник і двоє мишенят", "Котик і Півник", ластівка - "Дюймовочка", курочка - "Курочка Ряба", " Лисичка-Сестричка".

9. Знайти помилку в казці. Наприклад: дорослий читає казку, а діти називають і виправляють помилки в ній: "Були собі дід та баба. Не було в них дітей. Одного разу пішли вони в поле, квіти рвати. Побачили гніздечко, а в ньому курочка сидить…".

10. Ранкова гімнастика за казкою "Кривенька качечка".

11. Казковий дизайн. "Добрі каблучки". Кожна дитина має зробити каблучку для гарної та доброї дівчинки з казки "Кривенька качечка". Діти роблять їх за допомогою тонкого ізольованого дробу, картону, фарб, наліпок, а потім вибирають найоригінальніші.

12. Казковий сюрприз. Знадвору на віконці наклеюють паперову ляльку, контурну, без обличчя. Звідусіль долинає голос: "Розфарбуй мене, я хочу стати гарною". Діти кладуть ляльку (будь-яку) на аркуш ватману, обводять контур, а потім домальовують її, розфарбовують, додають аксесуари (сумочку, парасольку, кошик), пишуть імена.

13. Театралізована інсценівка окремих уривків з казки.

Завдяки своєрідному колоритному насиченню, казкотерапію можна використовувати в усіх формах роботи з дітьми та батьками. Додаток 4

2.2 Казкотерапія через ігри, вправи та заняття для дошкільиків

Вправа «ПРИГАДАЙ КАЗКУ»

Ведучий. Мабуть, немає людини, яка не любила б казки. Ті з нас, хто не зацікавлений у класичних казках, переглядають сучасні фільми, читають детективи, романи тощо. Але ж це і є сучасні казки.

Люди завжди обмінювалися історіями. Зараз я про­поную вам згадати ту казку, що вам дуже подобалася в дитинстві, і по черзі її представити. Чим вона вам подобалась, що в ній ви запам'ятали найкраще?

Гравці пригадують.

Яка в нас вийшла чудова галерея казок! Які по­чуття виникли у вас після цього?

Гра «ЧАРІВНІ ФАРБИ»

На підлозі розстелені газети і приготовлено все, що необхідно для приготування фарб: борошно, сіль, олія, клей, вода, гуаш. Ведучий дає завдання вихователям (батькам) виготовити фарби, потім вмикає спокійну музику і всі працюють.

Після виконання завдання ведучий ставить запитання:

• Що ви відчували під час виготовлення «чарів­них» фарб?

• Чого ви сьогодні навчилися?

Гра «ЧАРІВНІ СТВОРІННЯ»

Ведучий. Колись давно одну країну населяли чарівні створіння, але налетів ураган і знищив їх. Тільки в глибоких печерах залишилися яйця цих чарівних створінь. Зараз я дам вам по такому яйцю (надуті повітряні кульки), зігрійте їх своїм теплом, 1 з них вилупляться чарівні створіння.

Гравці за допомогою фломастерів малюють різні створіння на кульках.

Ведучий ставить запитання:

• Хто у вас «вилупився»?

• Як його звуть?

• Який він?

• Які почуття виникали під час роботи?

Вправа «ВИГАДУВАННЯ КАЗКИ»

Ведучий. Підведіться ті, кому в дитинстві подобалися казки про тварин!

Четверо гравців, хто підвелися першими, мають право набрати свої підгрупи.

Кожна підгрупа створює своє маленьке коло і протягом 10 хвилин вигадує казку з обов'язковою участю всіх казкових героїв, які запропоновані в цій підгрупі. Потім казки зачитуються і вправа обговорюється.

Гра «КАЗКОВИЙ ДОЩИК»

Гравці стають одне за одним.

Ведучий. У казковій країні йде дощик, але не простий а казковий. Він стукає по шиї, по плеча, по спині тощо.

Усі гравці рухаються по колу.Кожний гравець відповідно до слів ведучого за допомогою легких постукувань пальцями робить масаж учасникові, який іде попереду. Потім усі повертаються в зворотній бік і роблять те саме.

Гра «ГАЛЯВИНА»

Ведучий. Пройшов чарівний дощик, і ми опинилися на казковій галявині. Розкажіть, хто з'явився на галявині?

Кожен гравець обирає, ким він буде на галявині. Ведучий ставить запитання – підказки.

— Де ти стоїш?

— Скільки тобі років?

• Що ти робиш на галявині?

• Який зараз день і пора року?

Так програються всі ролі, потім усі гравці розташовуються на галявині, і галявина «оживає» на 7-10 хвилин, згодом усі сідають у коло, і кожен гравець говорить від імені свого героя.

Після цього гравцям необхідно по черзі промовити фра­зу: «Я не (герой), я — (своє ім'я).

Гра обговорюється.

Вправа «ПОДОРОЖ»

Перед початком вправи вмикається спокійна музика.

Ведучий. Заплющте очі... Уявіть, що ви виру­шили у подорож. Ви об'їздили багато країн, позна­йомились із різними людьми.

І ось одного разу ви їхали через поле. Навкруги літали метелики, співали птахи - вони раділи, що ви їдете через їхнє поле. Пахло квітами і свіжою полуницею. І ось на горі ви побачили Прекрасний Палац. Щось підказало вам, що вам дуже важливо потрапити туди. І ви вирушили до Палацу.

Коли ви увійшли в Палац, то були вражені його красою. Усе тут було зручним і красивим. Нібито хтось будував цей Палац саме для вас. І ви зрозуміли, що в ньому ви знайдете щось дуже важливе для себе.

Уявіть, що ви наближаєтеся по Палацу й знаходите для себе те, що ви хотіли…

Усе те, що ви знайшли для себе в цьому Прекрасно­му налаці, залишається вам, і ви візьмете це з собою, коли повертатиметеся. А зараз ви робите глибокий вдих... і видих. Візьміть із собою все те хороше, що було з вами. І повільно розплющуйте очі, повертайтеся до кімнати.

КАЗКА ПРО СЕРДИТЕ ЛЕВЕНЯ (для агресивних малят)

Жило собі на світі Левеня, не велике й не мале, руде. Мало гарні жовті очі, довгі жорсткі вуса, сильні лапи й довгий хвіст. Але було воно дуже-дуже сердите: рідко посміхалося, нікого ніколи не жаліло, бо вважало, що для того, щоб вирости справжнім Левом, цього робити не можна.

Одного разу гуляло Левеня лісом і побачило, як звірята грають у м'яч. М'ячик весело стрибав від Жирафика до Кабанчика, від Кабанчика до Жабеняти, від Жабеняти до Зебри.

Левеня спритно вистрибнуло в коло та схопило гарний м'яч лапами. Всі звірята завмерли на місці від несподіванки.

—Віддай, будь ласка, нашу іграшку,— попросило Жабеня.

—Не віддам,— прогарчало у відповідь Левеня.

—Віддай, — попросила Зебра. Левеня лише похитало головою й гаркнуло ще голосніше.

—Якщо так, — сказав Кабанчик, — то ми самі заберемо м'яч у тебе!

—Тільки спробуй,— гаркнуло Левеня й випустило великі й гострі пазури.

—Ось і спробую,—відповів Кабанчик та й став підходити до Левеняти, роздуваючи ніздрі на своєму п'ятачку.

—Стій, Кабанчику, стій,— квакнуло Жабеня,— не треба. Але він того не чув.

Підбігши до Левеняти, Кабанчик спробував відібрати м’яч.

Та тільки нашкодив ще більше... Звичайно, Левенятко було спритнішим і високо підстрибнувши, перескочило через Кабанчика ще міцніше стиснувши пазурами м'яч. І раптом: ба-бах!!! — щось так голосно грюкнуло, що всі малята злякалися, навіть Левеня. Коли все стихло, й звірята розплющили очі, то побачили, що м'ячик лопнув, і з нього виходить повітря: ш-ш-ш!!! Звірята дуже засмутилися, а Жабенятко навіть заплакало. Левеня задоволено гаркнуло:

—Це вам за те, що гралися безмене! І вигнувши спину зникло в гущавині лісу.

На жаль, Левеня чинило так не вперше. Воно часто ображало інших звірят, його не кликали до веселих ігор, бо боялися, що він когось образить чи ще гірше — вдарить гострими пазурами.

Але й Левеня не було задоволене, з часом йому стало сумно самому й захотілося з кимось пострибати через струмок, побігати навипередки, але нікого не було видно й чутно.

Раптом перед ним з'явився яскравий Метелик. Він змахував крильцями, ніби запрошував із собою на прогулянку. Левеня підстрибнуло від задоволення:

—А-а-а, ось кого я зараз упіймаю — вигукнуло Левеня й спробувало вхопити Метелика. Та дарма, Метелик змахнув крилами і сів на іншу квітку.

—Р-р-р! — заревіло Левеня,— не жартуй зі мною! Дожену, впіймаю та з'їм!!! І погналося за Метеликом. А той, легко змахуючи крильцями, полетів до лісу, сідаючи то на одну квітку, то на іншу. Левеня остаточно розсердилося і, голосно рикаючи, стрибало через кущі, намагаючись упіймати прудкого Метелика. Та ось раптом чомусь сталодуже темно, і Левеня заревіло від болю. Ви запитаєте, що сталося? Просто наш малий злюка впав у величезну мисливську яму та поранив лапу.

—Ой-ой-ой!!! Як боляче! Як темно! — злякано плакало Левеня. — Що ж мені тепер робити? Яма така глибока, я не зможу з хворою лапою вистрибнути з неї... Воно підняло вгору свою велику голову з жовтими очима, повними сліз. Високо в небі пливли білі-білі хмаринки, сяяло яскраве сонечко, було чутно, як співають птахи. Левеня сіло на дні ями й голосно-голосно заплакало.

—Гей! Ти чого плачеш? — почулося раптом згори.

Левеня підняло свої великі жовті очі, які світилися в темряві, й побачило того самого Метелика, через якого опинилося в такій скруті.

—Чого тобі,— буркнуло Левеня Метеликові,— посміятися з мене прилетів?

—Дуже боляче? — співчутливо запитав Метелик.

—Дуже!!! Можеш радіти, — ображено відповіло Левеня.

Метелик сидів мовчки, лише повільно складав та розгортав свої веселкові крила.

—Я допоможу тобі,— раптом вигукнув він. — Я вже придумав як!

—Та що ти можеш, адже ти такий маленький і слабкий,— сумно зітхнуло Левеня.

—Зачекай, я зараз! — і Метелик зник у синьому небі.

—Ну, ось... І цей мене кинув! Всі мене кидають. Мене ніхто не любить, друзів у мене немає. Цікаво, а як це мати друзів? Добре це, чи погано — я ж не знаю, — розмірковувало вголос Левеня.

—Ось він! — знову почувся чийсь голос згори.

—Ти повернувся! — з полегшенням зітхнуло Левеня, й підняло до неба очі.

Зверху на нього дивилися Жирафик, Кабанчик, Жабеня, Зебра й маленький Метелик.

—Що, поглузувати з мене прийшли,— ображено мовило Левеня.

—Еге ж, яка глибоченна, моєї шиї не вистачить,— сказав Жирафик,— що ж робитимемо?

Левеня здивовано спостерігало за тим, що відбувалося нагорі.

—Ква-ква, он невелике деревце. Якщо його зігнути воно може дістати до дна ями,— вигукнуло Жабенятко,—тільки я не зможу один цього зробити.

—Ми зараз,— крикнув Кабанчик і підморгнув Зебрі.

Нагорі все стихло, лише Метелик лагідно дивився на нещасне Левеня.

—На, тримай,— і наш маленький герой побачив, як до ями почало опускатися тоненьке деревце,— чіпляйся мерщій, — закричав Метелик.

Левеня, не розуміючи, що відбувається обома великими лапами й гострими пазурами щосили вхопилося за гілки та листя. А потім йому здалося, що він уміє літати, як Метелик: синє небо й сонце стали наближатися так швидко, що Левеня й незчулося, як опинилося нагорі, — буме! — і воно гепнулося у траву серед квітів. Тут було тепло, а не так, як у ямі — сиро й холодно, до того ж ще й страшно.

Навколо стояли всі звірята й розгублено дивилися на нього.

—Чому ви на мене так дивитеся? — тихо запитало Левеня.

—А ти не будеш гарчати? — запитала Зебра.

—І дряпатися своїми пазурами? — злякано перепитав Жирафик.

—І хапати великими лапами? — тихенько проквакало Жабеня.

—Ні, мабуть, не буде,— посміхнувся Метелик.

—Ні, не буду, ...правда... — винувато мовило Левеня.

—Тоді є пропозиція погратися в доганялки! — закричав радісно Кабанчик.

—І мене візьмете? — здивовано перепитало Левеня.

—Так!!! —відповіли всі хором.

І всі разом побігли до прозорого струмка. Звірята довго ще гралися та веселилися, й дружно сміялися, коли всі перегонизавжди вигравав маленький Метелик, а у грі в хованки ніколи не вдавалося відшукати зелене Жабеня в зеленій траві. Всі так стомилися, що відпочивати під велике дерево вже ледь добрели, а Левеня йшло й думало, що воно тепер точно знає: друзі — це добре, й тепер вони в нього є!!!

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки. Додоток 2 ( Казки для дошкільнят)

За допомогою казкових занять дошкільники вперше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть самостійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто – негативний. Ї хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.Додаток 3

Висновки

Робота з казкою — не нова і не єдина форма дитячої терапії та діагностики, але особливе поєднання прийомів і накладень їх на різні симптоми дає дивовижні результати.

Розглянувши проблему класифікації казок, було встановлено, що в словнику літературознавчих термінів, казка є одним з основних жанрів народної усно-поетичної творчості. Вона визначається як переважно прозаїчна, художня, усна розповідь фантастичного, авантюрного чи побутового характеру з установкою на вигадку.

Незважаючи на те, що єдиної класифікації казок не існує, виділяється два загальні види казок: авторські та народні, кожен з яких має своє психологічне значення. Особливо велика роль казки в дитячому віці. Вона допомагає зробити процес емоційно-морального розвитку дитини контрольованим і цілеспрямованим, впливає на загальний психічний розвиток, формування розумової, емоційної і вольової сфери. Все це призводить до широкого використання в психологічній практиці різноманітного літературного матеріалу і зокрема казок. Можливості використання казок у психокорекційній роботі дозволяють виділити окремий вид психотерапії - казкотерапія, що відкриває здатність до змін і росту, сприяє прийняттю своїх труднощів і боротьби з ними дієвим способом.

За допомогою казок можна метафорично виховувати дитину, допомагати здолати негативні сторони її особи, що формуються. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі.

Казка має великий вплив як на свідомі, так і на несвідомі сторони особистості. Про вплив казки на несвідоме людини писали такі психологи, як Е. Берн, К. Г. Юнг, Е. Фромм, З. Фрейд. Зокрема, Е. Берн говорив, що казка — це рольова взаємодія, що складається в сценарій, тобто це те, що людина ще в дитинстві планує зробити в майбутньому. Думка про те, що людське життя часом слідує образам, які ми знаходимо в міфах, легендах і чарівних казках, заснована на ідеях К. Г. Юнга і З. Фрейда. Згідно з їх поглядами, дитина «вбирає» філософські смисли, стилі взаємин і моделі поведінки, потім розігрує це з друзями. Багаторазово проживаючи події казки, дитина опосередковано набуває значимий для себе життєвий досвід.

Завдяки казкам у дитини виробляється здатність співпереживати, співчувати, без якої людина не людина.

Немає меж напрямкам і методам під час роботи над змістом казок. Завдяки своєрідному колоритному насиченню, казкотерапію можна використовувати в усіх формах роботи з дітьми та батьками. Важливо вчасно звернути на це увагу й не спізнитися. Проводячи таку роботу, комбінуючи різні прийоми казкотерапії, намагаюсь зробити життя дітей більш емоційним, чарівним, радісним, добрим…

Список використаної літератури

1.Гнездилов А. В. Авторська казко терапія

2.Дмитрий Соколов. Казки і казкотерапія

3.Добсон А. Непослушный ребенок. Изд. «Пенаты», «Т-Око», 1992

4.Дробинский А.О. Синдром гиперактивности с дефицитом внимания // Дефектология. – №1. – 1999. – С. 31–36.

5. Дубинська О. Казкотерапія як засіб розвитку творчих здібностей дошкільників / О. Дубинська // Психолог дошкілля. – 2014. – №10.– С. 12-13.

6.Заваденко Н.Н. Диагноз и дифференциальный диагноз синдрома дефицита внимания с гиперактивностью у детей // Школьный психолог. – №4. – 2000. – С. 2–6.

7.Зинкевич-Евстегнеева Т.Д. Практикум по сказкотерапии. СПб.: ООО «Речь», 2000. 310 с

8..Кошелева А.Д., Алексеева Л.С. Диагностика и коррекция гиперактивности ребенка. – М.:НИИ семьи, 1997. – 64 с.

9.Максименко С.Д. Психічне здоров’я дітей. – Київ: Шкільний світ, 2002.

10. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (нова редакція). У 2 ч. Ч. ІІ. Від трьох до шести (семи) / Аксьонова О.П., Аніщук А.М., Артемова Л.В. [та ін.]; наук. кер. О.Л. Кононко. Київ: ТОВ «МЦФЕР-Україна», 2014. 452 с.

Додаток 1

Орієнтовнатематика народних казок

Ранній вік:Народні казки “Курочка ряба”; “Рукавичка”; “Колобок”.

Молодший вік:Народні казки “Колосок”; “Котик і Півник”; “Коза-Дереза”; “Лисичка-Сестричка”; “Вовк і Чапля”.

Середній вік: Народні казки “Пан Коцький”; “Солом’яний бичок”; “Свого не цурайся”; “Двоє жадібних ведмежат” (угорська народна казка).

Старший вік: Народні казки “Зимівля звірів”, “Кирило Кожум’яка”, “Лисичка-сестричка і Вовкпанібрат”, “Цап та баран”, “Кривенька качечка”, “Казка про липку і за- “Цап та баран”, “Кривенька качечка”, “Казка про липку і за- Цап та баран”, “Кривенька качечка”, “Казка про липку і за- Цап та баран ап та баран”, “Кривенька качечка”, “Казка про липку і за- ”, “Кривенька качечка”, “Казка про липку і за- “Кривенька качечка”, “Казка про липку і за- Кривенька качечка”, “Казка про липку і за- Кривенька качечка ривенька качечка”, “Казка про липку і за- ”, “Казка про липку і за- “Казка про липку і за- Казка про липку і за- Казка про липку і за азка про липку і зажерливу бабу”, “Ох”, “Дванадцять місяців” (словацька народна казка), “Зозуля” (ненецька народна казка), “Троє поросят” (англійська народна казка).

Додаток 2

КАЗКА ПРО САМОТНЬОГО ЇЖАЧКА

(длямалюків, яких не приймає дитячий колектив)

У великому й гарному лісі жив собі їжа­чок. Та от біда — не мав він зовсім друзів... Сміялися з нього всі звірята через те, що він не такий пухнастий, як вони. Глузува­ли з того, що він маленький та сірий, колю­чий та на коротеньких ніжках, навіть із того, що коли він згортався клубочком, то був ще й товстий!

Ви навіть уявити собі не можете, які жахливі прізвиська вигадували для нього щодня звірята: Ведмедик, Білочка, Зайчик та інші. А одного разу зробили навмисно для їжачка таку капость: вирили глибоку яму, загорнули її опалим листям та гілками й покликали їжачка гратися та й заманили до ями. Звичайно, малий впав туди й дуже забив лапку. А наступного дня звірята ще дужче сміялися з того, що він куль­гав на хвору лапку, й від цього його хода стала схожа на качину. Образився їжачок і пішов геть у гущавину лісу. Йшов він, йшов та раптом зрозумів, що заблукав. Спробував визирнути через густу траву, щоб шлях розгледіти, та дарма — лапки ж коротенькі, та й сам він маленький. Кликати на допомогу нікого, друзів немає...

А звірятам стало зовсім нічого робити, бо зник той, із кого вони постійно глузували. Знущатися не було з кого, й недавні друзі геть пересварилися. Вони почали висміювати один одного.

—Чого це ви з мене смієтеся?! — обурився Ведмедик. — Я ж не їжачок якийсь! — І раптом Ведмежа зрозуміло та навіть здивувалося, якими влучними й точними були його слова. Саме в цю мить він опинився на місці їжачка.

— Клишоногий! Клишоногий! — кричали разом Білочка та Заєць.

—Припиніть!

Але звірята не вгамовувалися. Вони знайшли собі нову жертву для своїх негарних жартів. Зрозумівши це. Ведмедик образився й пішов від них геть.

«Ось і немає в мене друзів, нікому я тепер не потрібен,— сумував він». Сльози застилали йому очі, й він не помітив, як перечепився і впав, вдарившись дуже боляче.

—Ой-ой-ой! Як боляче! Допоможіть!

Але довкола було тихо-тихо, ніхто не поспішав йому на допомогу, і знов він згадав їжачка. Як йому, мабуть, було боляче й самотньо.

А тим часом їжачок намагався віднайти дорогу додому. Побачивши Ведмедика він дуже зрадів, що хоча б хтось нарешті зустрівся йому на шляху.

- «Зараз він почне з мене сміятися, щоя такий вайлуватий та клишоногий»,— подумав Ведмедик. Але замість цього їжачок лагідно посміхнувся та погладив лапкою забите місце. Біль одразу вщух, а Ведмедику стало дуже-дуже соромно за свої попередні вчинки щодо їжачка.

— Я ніколи тебе більше не скривджу! — промовив він. — Що я можу для тебе зробити?

І дізнавшись, що їжачок заблукав у лісі, з радістю провів його додому. Дорогою вони багато розмовляли та сміялися. А Ведмедик зробив для себе важливе відкриття, що не обов'язково насміхатися з того, хто зовніне схожий на тебе для того, щоб розвеселитися.

Наступного дня, побачивши їжачка та Ведмедика разом,— Білочка закричала:

—Дивіться! Клишоногий розмовляє з Колючкою!!!

—Які ж вони смішні, хі-хі-хі! — підтримав її Зайчик.

—Не ображайте мого друга,—заступився за їжачка Ведмедик. — Якби ви мене не образили, то я б ніколи не дізнався, що їжачок вміє лікувати хвороби.

—Ну, той що,— вигукнув Зайчик.— Ми зі зрадниками не граємося!

—Але ж це ви мене образили, а не я вас,—відповіло Ведмежа, та я на вас зовсім не ображаюся, завдяки вам я дізнався, що не обов'язково ображати когось тільки за те, що він не схожий на всіх нас.

—А, ну вас,— вигукнула Білка.— Ходімо, Зайчику, на пташок колючками кидатися!

—Вони так нічого й не зрозуміли,— зітхнув Ведмедик.

—Не засмучуйся,— заспокоїв його їжачок. — Вони все зрозуміють, навіть швидше ніж ти думаєш.

Зайчик та Білочка ганяли Сороку й не помітили, як опинилися біля лісового болота, і раптом: «Бульк!» — Зайчик провалився у трясовину.

—А-яй-яй! — закричало злякане Зайченя. —Білочко, рятуй мене мерщій, бо затягне мене під воду!!!

—От дурник косоокий, де були твої очі? — вигукнула Білочка. — Як я тебе тепер витягатиму? Ти великий і важчий за мене, не варто й намагатися,— і обернувшись, пострибала геть.

Бідненький Зайчик, як йому стало страшно й образливо: «Тепер я втоплюся в цьому болоті і нікому мене врятувати!».

—Буль-буль, рятуйте, хто може!!! — з останніх сил закричав Зайчик, вже й не сподіваючись на допомогу.

—Тримайся! Сіренький! — раптом почулося звідкись.

Зайченя озирнулося й побачило, як Ведмедик простягнув йому довжелезну палицю.

—Чіпляйся, мерщій!!! — кричав їжачок. Зайчик навіть опам'ятатися не встиг, якопинився на березі. Адже недарма Ведмідь вважається найсильнішим у лісі. Зайченя обтрусило мокру шубку й геть стало схожим на їжачка, бо хутро від води трохи злиплося й тепер стирчало на різні боки, як голки.

—Який ти кумедний,— засміялися їжачок та Ведмедик.

—Вирішили мені помститися?— ображено запитав Зайчик і від сорому за минулі справи опустив очі.

—Що ти,—відповів їжачок,—ми просто щасливі, що встигли вчасно й змогли допомогти тобі! А сміємося тому, що ти зараз геть схожий на мене, хі-хі-хі.

—Як то на тебе? — і Зайченя почало оглядати себе з усіх боків. — Ай справді,— ледь зміг вимовити Зайчик і залився веселим сміхом, побачивши на що перетворилася його пухнаста шубка.

—Їжачок, Ведмедику, ви не сердитеся на мене? — раптом запитав Зайчик. — Я так хочу з вами дружити, адже ви врятували мені життя, навіть не звертаючи уваги на те, що я так погано ставився до вас обох.

—Зайчику, ми будемо дуже раді з тобою товаришувати, адже ти знаєш стільки цікавих ігор,— відповів Ведмедик.

І всі разом весело покрокували на велику галявину гратися. Тим часом Білочка сиділа у своєму дуплі сама-самісінька. «Як це їжачок міг так довго бути зовсім один, без друзів? — розмірковувала вона,— мені самій так сумно».

Раптом, почувши голоси на галявині, вона визирнула з дупла й подивилася вниз. Побачивши, що їжачок, Ведмедик і Зайчик разом, від здивування ледь не впала додолу. Так і дивилася на них із відкритим ротом, їй так захотілося погратися з ними, але чомусь саме зараз їй стало соромно, вона пригадала, як насміхалася з маленького їжачка та вайлуватого Ведмедика, як покинула напризволяще пухнастого Зайчи­ка на болоті й зрозуміла, що тепер, мабуть, ніхто з них не захоче з нею дружити. І після таких думок, заплакавши, повернулася до своєї хатки та й вирішила сидіти вдома.

—Іди до нас, Білочко,— побачивши її, крикнув Ведмедик, але вона сховалася в дуплі.

Через деякий час їй стало зовсім нестерпно слухати, як весело граються її колишні друзі. І вона спустилася до них.

Ти хочеш знати, що сталося далі?

У лісі з'явилася команда Рятівників, що поспішають на допомогу тим, хто потрапив у біду. Рятівники дружать і зараз, тому що в цій команді кожен зайняв своє особливе місце; кожен знає, що завжди може розраховувати на надійне плече друга; кожен приймає іншого таким, яким він є.

Якщо проблема стоїть гостро, цю казкуможе прочитати вихователь або психолог, обговоривши з дітьми, наприклад:

—Що я порадив би їжачкові, щоб із нього не насміхалися;

—Такі їжачки, Ведмедики, Білочки та Зайчики живуть серед нас, і ми самі можемо опинитися на їх місць Отже, що ми робитимемо, якщо...

ЗАЙЧЕНЯ-ЧОМУСИК

(казка для батьків, чиї діти ставлять багато запитань)

За мотивами казки А. Смирнової

Жив-був собі в одному лісі зайчик на прізвисько Чомусик. Але як тільки він виходив погуляти, всі навколо від нього ховалися. Тільки не подумайте, будь-ласка, що зайчик був злий і задиркуватий. Ні, він нікого не ображав, ні з ким не сварився й не бився. Просто він ставив заба­гато запитань усім, кого зустрічав на своєму шляху, за що й отримав таке прізвисько. Здавалося, немає нічого поганого в тому, що малюк хоче все про все знати. Але коли хто-небудь починав відповідати на запитання, то не помічав, як швидко плине час, не встигав зробити заплановані справи, стомлювався, сердився й починав страждати від головного болю.

Коли зайчик лишався один, і не було кому ставити запитання, він спілкувався з Грибами, адже вони, якщо не встигали сховатися, не могли втекти від нього.

Та ось, одного разу, малюк пристав до Мухомора. Навіть не привітавшись, одразу почав запитувати:

—Мухомор, а Мухомор, чому в тебе такий капелюшок?

—Не знаю.

—Чому не знаєш?

—Яз ним виріс.

—А чому ти виріс саме з таким капелюшком?

—Тому, що у всіх моїх родичів такі капелюшки.

—А чому?

—Тому що ми — Мухомори.

—А чому ви Мухомори?

—Тому що у нас такі капелюшки! — ледь не плачучи, вигукнув Гриб.

—Так чому у вас такі капелюшки?

—Та тому, що у всіх Мухоморів червонікапелюшки з білими цятками. Що ж тут незрозумілого?!

—Багато чого. Я так і не зрозумів, чому у Мухоморів...

—Досить!!! У мене вже голова болить. Йди краще до Сироїжок і запитай, чому їх так звуть?

Зайчик пішов, а Грибок розбудив свою маму.

—Мамо,— сказав він, відчувши вплив Зайченяти. —А чому в нас такі капелюшки?

—А ти хіба не знаєш?

—Знаю, це спадковість. —Тоді навіщо запитуєш?

—Цікаво, чому така спадковість?

—Тому що такими нас створила природа. Подивись, як багато грибів у нашому лісі й усі з різними капелюшками.

- Це тому, щоб відрізнятися один від одного? – перепитав Мухоморчик.

- Можливо, – відповіла мама, – уяви собі, якби в лісі крім нас не було інших грибів, із квітів були б лише ромашки й ніяких тварин, крім зайців. Як стало б одноманітно та сумно.

Мухомор зітхнув.

- Якби тут бігали тільки зайці, я би з глузду з'їхав.

- Вони тебе ображають?

- Та є тут один... Все «чому», та «чому». Я стомився відповідати на його безкінечні запитання. Причепився сьогодні: «Чому ти такий, чому Мухомор?». І ніяка відповідь його не влаштовує. На будь-яку відповідь в нього є нове запитання.

- Але це ж добре. Значить, він усім цікавиться.

- Я теж цікавлюся, але ж ти не сердишся, а я не перепитую багато разів про одне й те саме.

- Ти просто нетерплячий.

• 

- З ним ніякого терпіння не вистачає. Він навмисно мене злить. Усі звірята від нього тікають. Може, він просто дурненький і нічого не розуміє?

- Ні, дурник не може ставити стільки запитань. Причина не в зайчикові, а в нас самих.

- І в мені?

- І в тобі, але я підкажу тобі одну хитрість, яка допоможе зробити ваші розмови цікавими, й ти перестанеш на нього сердитися.

- Так, я, як тільки його бачу, одразу гілочками прикриваюся, щоб він мене не помітив.

- Слухай уважно. Коли заєць у тебе про щось запитає, не відповідай йому одразу, а запитай, що він сам думає з цього приводу або запропонуй подумати над питанням разом.

- Здрастуй, – сказав Мухомор, Зайчи­кові, що біг повз нього. Зайчик дуже зрадів і посміхнувся.

- А я думав, що набрид тобі вчора. Мухоморчик засоромився. – Так ти з'ясував, чому в тебе такий капелюшок?

- А сам ти, як думаєш? Заєць здивувався.

- Не знаю, я й не думав.

- Тоді, може, подумаємо разом? Зайчик сів на пеньочок і склав лапки. –Ти ж не їстівний гриб? Мухомор кивнув.

- Ось тому в тебе такий капелюшок, – весело вигукнуло Зайченя. – Йде грибник по лісу, бачить твій капелюшок та знає, що перед ним не їстівний гриб.

- Так цікаво. Мені ця думка навіть у голову не приходила. Який ти, як я бачу, розумний.

Заєць зітхнув.

- Ніхто в лісі так не вважає. Я приставучий та набридливий.

- Це тому, що ти весь час ставив запитання й не думав, як на них відповісти.

- Невже ти думаєш, я став би запитувати, якби знав відповідь?!

- А мама говорить, що неможливо поставити питання, якщо в глибині душі не знаєш відповіді. Адже й про мій капелюшок ти вчора нічого не знав, а лише замислився – й здогадався. І в нас вже є дві відповіді на одне й теж запитання.

- А яка ж перша?

- Я вирішив, що своїми капелюшками ми відрізняємося від решти грибів.

- Яка ж правильна?

- І та, й інша.

—Хіба так буває? Декілька відповідей на одне запитання.

—Мабуть. А давай ще подумаємо разом над чимось і порахуємо, скільки знайдемо відповідей.

І стали Заєць та Мухоморчик шукати відповіді на різноманітні запитання. Вони довго розмовляли, сміялися, сперечалися. Було їм весело та цікаво.

Шановні батьки, поставтеся до запитань Вашого Чомусика так, як це зробив маленький Мухоморчик, і Ви матимете змогу почути цікаву, а головне власну думку дитини!

Казка «Заєць-Коська та Джерельце»

Живе в нашому лісі Заєць-Коська – шкірка сіра, вуха довгі. Цілими днями бігає він по лісу, очима у всі сторони косить, все на світі довідатися хоче. Біг якось Коська по лісу і зустрів білку.

- Ти хто така?

- Я білка.

-А я Заєць-Коська. Пішли шукати де-небудь чого-небудь, дізнаватися у кого-небудь що-небудь.

- Та ніколи мені, відповідає білка. - До зими готуюся.

Біжить Коська далі. Бачить - дупло на дереві, а з нього виглядає хтось.

- Ти хто?- питає Коська.

-Я пугач Семен. У-ху! У-ху! Вдень сплю, вночі зайців ловлю.

Вправа 1.  Страх

Один з дітей виконує роль пугача, інші - зайців. «Зайці» стрибають, танцюють. Як тільки лунає ухання «пугача», зайці завмирають на місці і зображують переляк: розкривають рота, округлюють очі, піднімають брови, напружують руки, плечі, шию, зіщулюються від страху.

Після закінчення вправи діти стоячи розслабляються, відпускають напругу.

Біг, біг Заєць-Коська по лісу, раптом побачив Джерельце, а з нього струмочок тече.

 - Ти хто?- питає Коська.

 - Я - Джерельце. Ось, хочу подорожувати, подивитися далекі краї.

 - Оце так добре, - зрадів Заєць. - Побігли наввипередки.

 - Побігли, - згодилося Джерельце.

Біжить Коська, стрибає через купини та пеньки. Джерельце вже струмочком стало. Біжить струмочок, згинається, так все попереду Зайця. Прибігли Джерельце і Заєць-Коська до берега річки, а там безліч струмочків зливаються.

 - Пропало тепер Джерельце! З'їсть його велика річка, затурбувався Коська.  

 - Гей, Джерельце, де ти?

 - А тут я, - відповіло Джерельце з річки. - Я тепер з іншими джерельцями разом. Так веселіше . Наздоганяй швидше!

Весь день і цілу ніч біг по лісу Заєць-Коська. Нарешті наступив ранок.  Дивиться Коська на всі боки, а Джерельця ніде немає.

 - Гей, Джерельце, де ти?

 - А тут я! Подивися вгору, - озивалося Джерельце.

Підняв очі Коська і бачить – в небі хмарка погойдується.

 - А як же ти туди потрапив ? – здивувався Коська.

Наступила осінь. У лісі дощ пішов. Сховався Заєць. Чує - шумить щось.

 - Гей, хто-там? – закричав Коська.

 - Це я, Джерельце, назад повернувся. Із струмочка на річку перетворився, з річки в туман, з туману в хмарку. Потім вгорі похолодало, я дощем став і на землю впав. Скоро дощі кінчаться, зима прийде, і ми знову зустрінемося.

Так і трапилося. Наступила зима. Зайчик до зими колір поміняв, з сірого білим став, а Джерельце з хмари тепер уже снігом повернулося і до весни на замет перетворився.

Вправа 2. Замети і сонечко.

Одна дитина – сонечко, інші перетворюються на замети і завмирають в статичній позі. Сонечко розглядає замети, порівнюють їх із знайомими об'єктами. І ведучий питає дітей, в що або в кого вони перетворилися. Потім сонечко м'яким і ніжним дотиком допомагають заметам розтанути. Замети, що розтанули, сідають і розслабляються.

ПЕТРИК, СОБАКА І КОШЕНЯ

Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить: біжить назустріч чорний кудлатий собака. Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилося маленьке кошеняточко. Воно втекло від собаки й просило Петрика: «Захисти мене, хлопчику від цього страшного звіра!» Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голову до нього і жалібно нявчить. Петрикові стало соромно перед кошеням. Він узяв його на руки, розгнівався на собаку і пішов на зустріч. Собака зупинився, злякано подивився на Петрика і сховався у кущах (Б. О. Сухомлинський).

Проблемні запитання:

• Як ви вважаєте, чому собака злякався Петрика?

• Чи соромно злякатися собаку?

• У вашому житті траплялися подібні випадки?

• Як ви поводитеся перед небезпекою?

Загадка

Ні старому, ні молодому не дасть приступитися додому. (Собака)

Народна мудрість

• Сміливого куля боїться, сміливого спис не бере.

• Один за одного триматися — нічого в житті не боятися.

Скоромовка

Петро посіяв просо, просо поспіло, пташки при­летіли, просо поїли.

ДРУЗЯКИ

Кіт з Рябком були друзяки:

Котик нишком у собаки

Брав щоразу м'ясо, сало,

А Рябко зітхав у тузі:

«Хай бере, на те ми друзі».

Діти, ви скажіть мені,

Друг Рябкові кіт чи ні?

ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО

Вийшов кіт на поріг. Мружиться від ясного соне­чка. Аж чує: горобці зацвірінькали. Принишк, на­сторожився. Тихенько пробирається до тину. А там горобці сидять. Підкрався до самого типу, та як плигне. Хотів горобця схопити. А горобчик — пурх та й утік. Кіт перелетів через тин та в калюжу. Ви­скочив мокрий, брудний. Чалапає додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього подвір'я, над невдахою шугають та цвірінчать. Сміються над котом (В. О. Сухомлинський).

Народна мудрість

Не копай другому яму, бо й сам упадеш.

Загадки

• Маленький хлопчик у сірій свитинці — по дворах стрибає, крихти збирає. (Горобець)

• Ліг вусатий, а встав горбатий. (Кіт)

КИЦЯ МУРА

• Киця-мура,

• Де ти була? —

• У бабусі

• Що робила?

• Миски мила:

• Дві помила, дві розбила

• Баба голову набила.

Подарунок для котика (завдання для батьків і дітей)

З допомогою дорослого слід зробити мисочку д котика.

1. З пластикової пляшки відрізати дно, ви отримає мисочку.

2. Обклеїти край мисочки за допомогою кольорового паперу.

Відгадай настрій кота. Дай кличку котові

СОНЦЕ І СОНЕЧКО

Восени заховалось сонечко під корою дерева. Спить собі комашка. Не страшні їй ані морози люті, ані вітри студені. Спить сонечко, і сниться йому теплий, сонячний день, легенька хмарка на блакитному небі, яскрава веселка.

Серед зими трапилась тепла сонячна днина. Тихо в лісі, вітру немає. Нагріло сонце міцну кору. Спекотно стало сонечкові. Прокинулась комашка, солодко позіхнула, визирнула з-під кори. Хотіла вже було розправити крильця і полетіти, та сонце застерегло: «Не вилазь, сонечко! Сховайся у свою теплу постіль. Рано тобі ще літати. Загинеш! Мої промені теплі, та мороз підступний — уб'є тебе. Ще будуть і завірюхи, і вітри холодні, і морози тріскучі».

Сонечко послухалось доброго слова. Подихало свіжим повітрям і залізло знову у свою постіль (В. О. Сухомлинський).

Народна мудрість

• Поспішиш — людей насмішиш.

• Сім раз одмір — один раз одріж.

Загадка

• Голуба хустина, жовтий клубок,

По хустині качається, нам усміхається. (Сонечко)

Закличка

Вийди, вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір'ячко.

ЗДРАСТУЙ, СОНЕЧКО!

Я всміхаюсь сонечку:

— Здрастуй, золоте!

Я всміхаюсь квітоньці —

Хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику:

— Лийся, мов з відра!

Друзям усміхаюся —

Зичу їм добра!

Завдання для дітей «Веселий клубочок»

За допомогою ниток жовтого кольору викласти колу зображення сонечка.

Додаток 3

Тема. ІНСЦЕНІЗАЦІЯ КАЗКИ

В. О. СУХОМЛИН СЬКОГО «ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО»

Програмовий зміст: ознайомити дітей із новою казкою В. О. Сухомлинського; учити розуміти її зміст, характеризувати героїв казки, оцінювати їхні вчинки; учити розв'язувати проблемні ситуації; розвивати співчуття, бажання допомагати іншим; розвивати дрібні м'язи рук; виховувати бажання робити добро.

Матеріал: ляльковий театр: паркан, кіт, горобці дощечки; солоне тісто для ліплення.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь. Діти, прислухайтесь! Ви щось чуєте? Що це за звуки? Так, це котик нявчить. Але він не просто нявчить, він плаче. Як ви гадаєте, чому може плакати котик? (Відповіді дітей.)

— А вам цікаво дізнатися, що трапилось із ним? Тоді дивіться.

Постановка лялькового театру «ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО»

Вихователь:

• Який настрій був у кота спочатку?

• Що кіт почув?

• Що з ним трапилось потім?

• Чому котові стало соромно?

• Що робили горобці?

• Чи правильно вчинив котик?

• Вам шкода кота?

• Чому?

• Уявіть собі, що йшла Кароліна, спіткнулась і впала, їй боляче, бо вона забилася і плаче. Якими є ваші дії?

• Напевно ви сміялися б?

• Чому, ні?

• Що зробили б?

Учитель пропонує дітям розіграти ситуацію.

— Діти, як ви гадаєте, навіщо котик хотів упіймати горобчика? Давайте з вами відтворимо все, як було.

Психогімнастика «ЯК КОТОВІ СОРОМНО СТАЛО»

Діти жестами і мімікою відтворюють зміст казки.

Вихователь. Діти, а якби кіт зловив гороб­ця, які почуття у вас виникли б? Котик голодний. Що робити? А давайте ми і наліпимо з вами пирогів. Ось у мене вже тісто готове!

Вихователя демонструє спосіб ліплення пирогів, пропо­нує закріпити дії щодо приготування пирогів у грі.

Самостійна робота дітей.

Вихователь. Як ви пригощатимете кота?

Від ваших пирогів у кота поліпшився настрій. А який настрій маєте ви? Давайте ми запросимо кота до нас у садочок. Нехай він живе з нами в групі.

• Як ви його назвете?

• Чи подобається вам котик?

• Як ви вважаєте, яку справу ми з вами зробили?

• Як потрібно гратися з котом?

• Грайте дружно і покажіть котикові групу.

ЗАНЯТТЯ № 2

Тема. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЧЕРЕЗ

КАЗКОТЕРАПІЮ

Програмовий зміст: продовжувати вчити дітей вітатися, бути ввічливими, говорити добрі, лагідні слова; учити вигадувати нові казки за допомогою вихователя; викликати бажання співчувати людям, якіпотрапили в біду, чужому горю; учити дружити; розвивати зв'язне мовлення, мислення, фантазію; виховувати любов до казок, дружні стосунки між дітьми.

Матеріали: ширма, іграшкова Баба-Яга; квіти, іграшки звірят; магнітофон, касета з дитячими пісеньками.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Діти йдуть до «Кімнати казок» у пошуках казки.

Вихователь. Діти, здається, що не тільки ми і вами шукаємо казку. Подивіться, скільки гостей разом із нами бажають знайти казку.

Ми візьмемося за руки,

Веселіше стане нам,

Бо у групі всі ми друзі,

Усмішки даруєм вам.

Діти дарують усмішки гостям.

Вихователь Треба разом привітатись!

Діти Добрий день!

Вихователь Дружно голосно сказати...

Діти Добрий день!

Вихователь Вліво, вправо поверніться, Своїм друзям усміхніться.

Діти Добрий день!

Вихователь Дружно всі, не відставайте.

Діти Добрий день!

Вихователь. Діти, сідайте тихенько, будь ласка! Здається, я щось чую. Можливо, це до нас іде казка?

З-за ширми з'являється Баба-Яга.

Баба-Яга. Хто це тут галасує? Хто не дає мені спокою? Чого сюди прийшли? Що вам тут потрібно?

Вихователь. Добрий день, шановна! Ви пробачте нас, будь ласка, ми не хотіли вас турбувати! Ми шукаємо казку, ви не зустрічали її?

Баба-Яга. Що, що? Казку? Як же ж мені набридли ваші казки! Немає їх! Я їх зачаклувала, є тільки одна казка—це я, це про мене казка, і в казці тільки я одна. І не зліть мене!

Вихователь. Діти, Баба-Яга зла чи добра? А в казках вона яка? А хочете злу, недобру, погану казку? Знаєте, діти, адже Баба-Яга не завжди була злою. Колись вона була маленькою, гарненькою дівчинкою. Але одного разу дівчинка впала, зламала ніжку і нога у неї стала кривою, некрасивою. Деякі діти і дорослі почали сміятися та глузувати з дівчинки. А чи можна сміятися над чужим лихом, бідою? От дівчинка і замкнулася в собі, припинила дружити з дітьми, злилася, накопичувала в собі все більше зла і врешті-решт стала злою, некрасивою, почала капостити. А давайте ми спробуємо сказати добрі лагідні слова Бабі-Ягі, а ще краще подаруємо «квіти доброти». У мене є квіти, ви візьмете по одній квітці та подаруєте її Бабі-Язі з лагідними словами.

Дидактична гра «КВІТИ ДОБРОТИ»

Діти збирають квіти і дарять їх Бабі-Язі, промовляючи добрі, лагідні слова.

Вихователь(звертаючись до Баби-Яги). Ну що, тобі сподобались слова дітей?

Баба-Яга. Як давно я не чула таких приємних слів! А квіти мені ніколи в житті не дарували. Дякую вам!

Вихователь. Діти, а давайте ми ще подаруємо бабусі нову добру казку про неї. А придумаємо ми її самі. Чи хотіла б ти мати про себе добру казку?

Баба-Яга. Так, дуже хотіла б! Я тоді всі казки відпущу.

Вихователь. Тоді слухай!

Жила-була собі Баба-Яга. Жила вона... Діти, де вона жила? І була Баба-Яга сама-самісінька, не мала вона друзів. І було їй... Діти, як ви вважаєте — весело чи сумно? Покажіть, як сумно. Одного разу прокину­лась Баба-Яга і вирішила піти шукати друзів. І пішла вона... Куди пішла Баба-Яга? І зустріла... І каже йому... А вовк відповідає... І запитав вовк... А бабуся відповідає... А вовк запропонував... Пішли вони далі. Дорогою бачили... і зустріли... І ніколи наші друзі не сварилися.

Весело було нашим друзям. А коли весело, то зав­жди хочеться співати, танцювати. Давайте і ми з дру­зями затанцюємо. Утворіть коло!

Танок.

Вихователь. Діти, вам сподобалася ваша казка? Вона добра чи зла? Діти, як ви краще почуваєтеся: коли дружите чи коли сваритесь? Тож давайте дружитимемо і ніколи не ображатимемо одне одного.

Конспект інтегрованого заняття №3

«Чарівна скриня»для середнього віку

Мета: Розвивати сенсорні здібності дітей: тактильні, зорові, слухові відчуття, дрібну моторику пальців рук і координацію рухів. Сприяти розвитку дотикового аналізатора використовуючи піскову терапію. Розвивати у дітей активне мовлення, пізнавальний інтерес. Закріпити поняття «один»- «багато», «довгий»- «короткий», «твердий»- «м'який». Розрізняти, вибирати називати основні кольори та геометричні фігури . Формувати у дітей просторове уявлення, вчити працювати поруч однолітками. Виховувати інтерес до казкових героїв, бажання їм допомагати. Викликати позитивні емоції, створити психологічний комфорт.

Обладнання: скриня, атрибути лялького театру.

Макети: ріпки, сонечка, будки, пеньок, доріжки.

Матеріал: прищіпки ,зерно кукурудзи і квасолі; камінці, штампи, кошик з клубочками, гуаш трьох кольорів.

Хід заняття:

Вихователь: Малята, у нас сьогодні багато гостей.

Давайте з ними привітаємося.

Добрий ранок, добрий ранок, добрий ранок всім,

Щастя, ми бажаємо і здоров’я всім

А щоб щастя- отаке (руки вгору),

А здоров’я- отаке (руки в сторони).

Вихователь: -Ох і молодці ви в мене.

-А ви любите казки?- так.

-Тоді я пропоную вирушити зі мною в подорож до казки.

- А щоб нам туди потрапити треба пройти по довгій доріжці.

- А де в нас довга доріжка? Щоб краще пройти по доріжці треба тримати руки в сторони.

Вихователь:

По доріжці ми підем,

Чарівну казку ми знайдем,

Гарно спинку випрямляємо

І голівоньку тримаємо.

Всі за мною поспішайте,

Та горбочки обминайте.

Вихователь: -Діти, погляньте, що це? (скринька). Давайте підійдемо і подивимося, що в .ній. Що це? Ріпка.

- Із якої вона казки? «Ріпка».

Запитання до дітей.

-Ну що відправимося до героїв цієї казки в гості, (ідуть в гості до дідуся)

Вихователь: Добрий ранок, дідусю!

Дідусь: Добрий ранок, малята! Допоможіть мені перебрати зерно.

(діти допомагають дідусеві перебирати зерно.)

Дідусь:- Дякую, дітки, тепер я зможу весною посадити город.

-Молодці, допомогли дідусеві.

Діти: Допобачення дідусю!

Вихователь: Куди ж це нас ріпка привела? До бабусі.

Діти: Добрий ранок, бабусю!

Бабуся: Добрий ранок, мої дорогенькі.

Вихователь: Бабуся просить допомогти прикрасити їй фартушок, а які коліри фарб вона приготувала?

Діти: називають.

Вихователь: Малювати будемо штампами, вибирайте собі штамп і коліри фарб.(показ вихователя, а потім діти прикрашають самостійно фартушок).

Вихователь: Молодці, малята добре справилися із завданням.

Бабуся: Дякую, діти! До побачення бабусю!

Вихователь: Відправимося далі за ріпкою. Хто це, малята?

Діти: -Онучка.

Вихователь: Добрий ранок, онучко, а чому ти не весела?

Онучка на вушко шепче вихователю.

Вихователь: Онучка дуже любить літо, коли світить сонечко.

-А зараз яка пора року?

- А чому ви так думаєте?

Вихователь: Щоб онучка не сумувала, давайте погукаємо сонечко,

Діти говорять закличку.

(З являється сонечко, але чого не вистачає у сонечка? Так промінців.)

-Діти прищеплюють по колу прищепки— дарують онучці.

Онучка дякує ,малятам і запрошує їх потанцювати.

-Діти танцюють.(вмикається весела музика)

Вихователь: -Малята поспішайте і ріпку наздоганяйте.

Вихователь: До кого ми прийшли?

Діти: До собачки.

Вихователь: Сильний вітер зламав її будку і тепер їй не має де жити. А давайте їй допоможемо.

(Діти викладають із готових фігур будку: розглядаємо з яких фігур, ми виклали будку.)

Вихователь: Давайте попрощаємося із собачкою

Діти: Допобачення

Вихователь: Ріпка котиться далі і кого вона зустріла?

Діти: Кицьку.

Вихователь:- Правильно.

Діти: Ходить котик тишком , нишком,

Упіймав сіреньку мишку;

Сміло вгору хвіст підняв

І промовив гордо «няв».

-Кішечка

Вихователь: Кіцька, дуже любить гратися клубочками з ниток. Ось вона гралася клубочками і розмотала їх. Давайте їй допоможемо Діти працюють.

Вихователь: Ось кицько, готові клубочки. До побачення, кицю!

Вихователь: Ну, що ж поспішаймо за ріпкою далі, чуєте хтось плаче?

Вихователь: Чого ти плачеш, мишко?( мишка ніби шепоче до вуха)

Вихователь: Малята, мишка сказала мені, що вона заблукала і не може

знайти доріжку до своєї хатки.

Вихователь: Не сумуй, мишко, ми тобі допоможемо, доріжку викладемо із камінців.

-Скажіть, скільки в мене камінців? -один.

-А скільки лежить на столі? -багато.

Вихователь: А тепер на пісочку викладемо доріжку, спочатку покладу я свій камінець, а потім ви покладете камінці один біля одного, щоб мишці було зручніше іти, а зараз пальчиком у пісочку зробимо нірку для мишки.

Мишка зраділа і дякує вам за допомогу.

Вихователь: Малята, для мишки ми зробили коротку доріжку, але бувають і довгі доріжки.

-Ось подивіться- довга доріжка вона нас приведе знову до скриньки.

-Яка це доріжка? -довга.

Вихователь: Зараз по цій доріжці ми повернемося до скриньки.

Наші ніжки йдуть, йдуть

У веселий путь, путь;

Все вперед за кроком крок

Спритні ніжки у діток.

Ось, ріпко, і твоя скринька.—(Ріпку кладемо у скриньку.)

Вихователь: Казочка кінчається, скринька закривається.

- Малята вам сподобалась подорож у казку?

- До яких героїв ми ходили? Як називається казка?.

Ми з вами обов’язково ще підемо в гості до казкових героїв

Додаток 4

Робота з батьками з казкотерапії

Консультація для батьків«Розвиток мовленнєвої творчості дітей

у сім'ї під час роботи з казкою»

Діти, які спілкуються вдома українською мовою, на четвертий рік життя мають істотний словниковий запас, певною мірою опановують мовленнєві та гра­матичні навички.

Якість володіння рідною мовою залежить від:

• рівня культури того мовленнєвого середовища, у якому перебуває дитина;

• уваги, яку приділяють батьки розвитку мовлення дитини;

• загального розвитку малюка.

У роботі з дітьми рекомендується використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші та оповідання українських письменників. Усе це є не­вичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом із тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття лю­бові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Використання фольклорних матеріалів, народних традицій сприятиме вихованню доброти, чуйності, лагідності, чемності.

Спілкуючись із дітьми вдома, батьки повинні ви­являти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячому закладі, підтримувати, заохочувати, при­щеплювати цікавість до українського слова. Робота над розвитком мовлення дітей — це вдосконалення звуковимови, збагачення словникового запасу, розви­ток граматичних умінь, умінь спілкуватися між собою (вести діалог), а також зв'язно, послідовно розповідати про побачене, почуте. Дорослим необхідно виявля­ти інтерес до розповідей дітей, заохочувати до них. Уміння розповідати дає дитині велике задоволення, поліпшує її настрій, зміцнює віру в свої сили. Діти дуже люблять слухати розповіді не тільки дорослих, але й своїх товаришів. Практика підтверджує, що діти-розповідачі користуються серед своїх товаришів великою повагою.

Навчити дітей розповідати — це важливе завдання як дитячого садка, так і батьків. Уміння зв'язно і по­слідовно розповідати відіграватиме неабияку роль у шкільному навчанні. Адже успішно навчатися — це означає вміти послідовно викладати засвоєні знання, що тісно пов'язані з розвитком логічного мислення. Ли­ше в результаті систематичного, планомірного навчан­ня та вправляння діти зможуть навчитися розповідати.

На 5-му році життя діти мають розповідати за до­помогою вихователя відомі їм казки та оповідання, а також учитися розповідати про те, що їх цікавить.

Важливим завданням для розвитку мовленнєвої творчості дітей є вміння переказувати. Уже в старшій групі діти переказують відомі їм казки та коротенькі оповідання. Твори для переказів потрібно добирати не­складні, з цікавим змістом, художні, написані образно і зрозумілою дітям мовою. Переказуючи літературний твір-казку, оповідання, дитина збагачує свою мову, глибше усвідомлює зміст твору, його образи. Дуже добре переказують діти народні казки про тварин. Казка захоплює їх своєю художньою мовою, дієвістю, повторенням виразів, розмов, пісеньками («Колобок», «Рукавичка», «Коза-Дереза»).

Які ж вимоги ставляться до переказу?

Дитина повинна переказувати зміст твору, не про­пускаючи істотних деталей, правильно розуміти смис­лове значення його провідної ідеї. Якщо на це не звер­тати уваги, дитина звикне поверхово сприймати зміст творів і часто в подальшому його спотворюватиме.

Хочеться сказати ще кілька слів про художні тво­ри, з якими знайомимо дошкільнят. Спочатку варто добирати такі казки, які ви можете не читати, а пе­реповідати дітям. Це дасть змогу бачити очі дітей, їхню реакцію на вашу розповідь. Хіба, утупившись у книжку, допоможеш собі мімікою, жестами? Не уривайте свій переказ перекладом чи поясненням, адже так порушується цілісне сприймання твору. Не переймайтесь через те, що дитина щось не розуміє: окремі незнайомі слова звучатимуть в її свідомості немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, стимулюватимуть процес пізнання.

Розповівши чи прочитавши казку, завжди слід ставити заздалегідь продумані запитання, щоб з'ясувати, чи зрозуміла дитина зміст твору. Запропонуйте дитині переказати казку комусь із рідних чи друзів. Стежте за мовою дітей, за правильністю побудови речень, за тим, щоб вони не пропускали істотних деталей. Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним із важливих завдань виховання молодого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться з чотирирічного віку. Дітей навчають описувати іграшку, картинку, переказувати відому їм казку, невеликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов'язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише за цієї умови активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події та ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. Під час цієї роботи розвивається мовлення дітей. Для того щоб дитині було легше складати казку або оповідання, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій у своїх казках. Наприклад, пропоную­чи дитині тему «За грибами, ягодами», слід зазначити: хто пішов до лісу? Для чого вони (діти) пішли до лісу? Що з ними трапилось? Кого зустріла дівчинка, коли повернулася назад додому? Хто їй допоміг?

Дуже корисно, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує її кінцівку. Діти люблять вигадувати кінцівки відомих їм казок. Наприклад, коли Лисичка хотіла з'їсти Колобка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і засох.

Для створення казки потрібно не лише вміти ви­значати ті завдання, що постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх розв'язання. Рівень знань дорослого щодо прийомів та методів твор­чої діяльності має бути досить високим.

Для того щоб фантазуючи навчитись змінювати казку, характер героїв, спосіб мислення, дії, зовніш­ність, слід навчитись роботи сміливі припущення, абстрагуватись.

Роботу з перетворення казки слід будувати за про­понованою схемою. Перш за все слід коротко відновити зміст казки, визначити основні риси характеру персо­нажів, особисті якості, суттєві дії в перебігу сюжету, спосіб дій. Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів оновлення характеристик персонажів, зро­бити припущення:

• до чого призведуть вчинки героїв;

• які події можуть відбутися внаслідок тих чи ін­ших змін;

• як може змінитися сюжет казки;

• які нові проблеми постануть перед персонажами;

• які нові можливості з'являться в них через зміну їхніх особистих якостей (розумових, духовних, фізичних), щоб змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища.

Готуючись до створення нової казки, визначте: які риси героїв подобаються, а які — ні; які вчинки героїв уважаються гідними наслідування, а які — ні. Поміняйте місцями добрих та поганих персонажів або уявіть якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету казки. До цієї серйозної роботи можна залучати друзів, сестру або братика. Створювати казку — це цікава справа для всіх!

Бесіда з батьками: «Казок багато не буває»

Заглядає в шибку казка сивими очима.

Народна мудрість

Сьогодні багато батьків не читають своїм дітям казок — і часу не вистачає, і життя зараз таке, що не до чарівництва, навчити б дитину виживати в цьому складному світі. І якщо запитати сучасних дітей, яка в них улюблена казка, більшість промовчить, а замість імені улюбленого казкового героя назвуть персонажа комп'ютерної гри або мультфільму...

Деякі батьки часом помічають, що вони, так би мовити, розмовляють зі своєю дитиною на різних мовах і спілкуватися з нею стає все складніше. Але мова казки, занурена у світ фантазії й чарівництва - це один зі способів, який допоможе налагодити контакт і взаєморозуміння між батьками й дитиною. За допомогою консультацій («Зцілювальна сила казки», «Розвиток мовленнєвої творчості дітей в процесі роботи з казкою в сім'ї»), експрес-інформацій («Казка в гості завітала») знайомлю батьків із тим, що казкотерапія несе в собі величезне потенційне значення: казкова форма спілкування з дитиною допоможе у вихованні, розвитку й навчанні дитини, самопізнанні, взаєморозумінні з навколишнім світом, мовленнєвому розвитку, розвитку мислення, пам'яті, фантазії, уяви, творчості, підвищить самооцінку дитини, впевненість у собі, налагодить родинні стосунки.

Не потрібно боятися того, що дитина чує занадто багато казок. Діти не живуть у них, як не живуть вони й у грі. Всі дошкільники чудово розуміють, що казковий світ відрізняється від реального. Навіть, коли малюк запитує дорослого, чи правда те, про що розказано в казці, сама казка містить «чесну» відповідь: «У давні-давні часи», «У казковій країні», «У тридев'ятому царстві» тощо. Однак у казки є своя правда — вона викликає в дитини щирі почуття і допомагає їй зрозуміти їх.

У бесідах з батьками наголошую про те, що варто пам'ятати: не обов'язково обмежуватися лише читанням казки — важливо дати дитині можливість відреагувати на почуте. Сюжет казки можна розіграти в ролях, намалювати, інсценувати за допомогою ляльок. Якщо дитині сподобалась певна казка, це означає, що він знаходить у ній щось важливе для собі й бажає почути її знову й знову. Тому варто багаторазово прочитувати разом із дитиною ту саму історію, щоб малюк зміг зрозуміти її суть.

Нагадую, що казка має величезну силу впливу, тому краще всього розповідати казку перед сном, коли дитина розслаблена. Тому на ніч бажано розповідати позитивні казки із щасливимкінцем.

Провівши серед батьків анкетування «Казка в моєму житті», зробила для себе висновок, що більшість дітей люблять слухати та складати власні казки, що кожна родина має в своїй бібліотеці різноманітні дитячі книжки з казками, як народними, так і авторськими.

Бесіда з батьками: «Казка казкою, та в ній наука»

Таким чином, виходячи з великого впливу казкотерапії на гармонійний розвиток дитини, її здоров'язбережувального потенціалу, цілком правомірно можу сказати, що, впроваджена система роботи з використанням даного методу з дітьми дошкільного віку дала позитивні результати, була продуктивною.

Завдяки порівняльному моніторингу рівня знань дітей старшої «А» групи з розвитку мовлення, мислення, уяви, творчих здібностей, понять про емоції, можна зробити висновок, що дошкільнята отримали значні особистісні зміни з цих показників.

Безумовно, казкотерапія здатна ефективно реалізувати великий спектр завдань з формування гармонійно розвиненої особистості дошкільників, будучи водночас особистісно-орієнтованим методом виховання.

На останок можу із впевненістю зазначити, що казка дійсно може й навчати, і лікувати, і виховувати, і розвивати, і душу зігріти.

Тож, читайте дітям казки, творіть, фантазуйте, зробіть казку для дитини чарівницею, яка зможе перетворити малюка та його життя! Світ казки чекає на вас!