ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГРА

“ ПОЛЕ ЧУДЕС”

ДЛЯ УЧНІВ 3-4 КЛАСІВ

Анотація

Інтелектуальна гра «Поле чудес» з теми «Правопис слів, які не перевіряються наголосом» складена для учнів 3-4 класів відповідно до психолого-педагогічних вимог, з урахуванням вікових особливостей молодших школярів.

Працюючи над темою «Правопис слів, які не перевіряються наголосом», в дітей часто виникають труднощі в їх запам’ятовуванні, правильності їх написання. Дана гра , сподіваюсь, допоможе дітям у подоланні труднощів.

Проведення гри сприятиме розвитку інтелектуальних творчих здібностей, формуванню всебічної розвиненої учнівської особистості.

Рекомендовано для вчителів початкових класів, вихователів, батьків.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГРА

“ ПОЛЕ ЧУДЕС”

ДЛЯ УЧНІВ 3-4 КЛАСІВ

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГРУ

У грі “Поле чудес” беруть участь три трійки гравців. Гра проводиться за ігровим столом з обертовою стрілкою. Стіл розбити на 6 секторів.

Сектор “+” –відкрити будь - яку букву й продовжити гру.
Сектор “П”- гравець одержує приз і виходить із гри або відмовляється від призу й продовжує боротися за головний приз фіналу. Якщо учасник продовжує гру, то він називає букву. Вгадав – знову обертає стрілку стола, не вгадав – хід переходить до наступного гравця.
Сектор “Дві скриньки” – гравець вибирає одну із скриньок, в одній з них лежить записка “Фінальна гра “.Вибравши скриньку з такою запискою гравець автоматично стає одним з учасників фіналу, тому припиняє гру зі своєю трійкою й чекає запрошення до ігрового стола для участі у фінальному турі. Якщо гравець вибрав порожню скриньку, то він має право назвати букву: відгадав – знову вибирає сектор, не відгадав – перехід ходу.
Сектор “ 0” – перехід ходу.
Сектор “Б” –гравець повинен назвати букву. Якщо буква у слові відгадана, то даний учасник знову вибирає сектор. Якщо буква не відгадана, то хід переходить до наступного гравця.
Сектор “Б”- аналогічний попередньому сектору.

Якщо в організаторів заходу немає можливості виготовити стіл з обертовою стрілкою, то вибір сектора на ігровому столі можна робити кидком кубика із написами секторів на гранях. Переможці трьох відбірних турів, а також гравці, що відкрили скриньку із запискою “Фінальна гра”, беруть участь у фінальній грі, переможець якої нагороджується головним призом гри “Поле чудес”. Переможець фіналу стає також претендентом на суперприз гри, якщо він погоджується на участь у суперфіналі. За рішенням організаторів або ведучого проводиться гра із глядачами, переможець якої нагороджується спеціальним призом для глядачів.

ТУР 1.

Завдання: Відгадати назву рослини.

А П Е Л Ь С И Н

Вчитель: Ще задовго до нової ери цю рослину культивували у Південній та Південно – Східній Азії як лікарську рослину.

Відомо, що в Китаї цю рослину вирощували за дві тисячі років до нової ери. До речі, це слово німецького походження і в перекладі означає “китайське яблуко”.

Поступово ця рослина поширилася по світу. Відомий португальський мореплавець Васко да Гама, що відкрив свого часу морський шлях до Індії, повернувшись з походу, із захопленням розповідав про те, як їх пригощали смачними плодами цієї рослини.

У Європі ця рослина з’явилася на початку XV століття. Гарний смак і чудовий аромат... відразу зачарував європейців. У XVII ст. ця рослина вже поширилася по всій Південній Європі. У Франції, Голландії та інших країнах ці теплолюбні деревця почали вирощувати у спеціальних критих склом приміщеннях – оранжереях.

Диво – плоди здавна вабили людей.

На їх пошуки вирушали торгові каравани. Спеціальні експедиції сміливців пливли за моря – океани, щоб придбати небачені, але такі спокусливі золоті плоди здоров’я.

(Діти відгадують слово). Це – А П Е Л Ь С И Н.

Учень:

Жовтошкірий, запашний,

Та не в ротику він,

Для дітей улюблений

Що це ... (апельсин).

Учень: Особливо популярні й корисні соки цитрусових, які використовують для лікування і профілактики багатьох хвороб. Уже в давні часи лікували хворих апельсиновим соком від усякої недуги, переважно від ревматизму. Навіть використовували як запобіжний засіб від отрути та чуми.

Справжній , або португальський апельсин солодкий, але є й кислі плоди. В ХІ ст. араби завезли в район Середземномор’я кислий, або гіркий апельсин, який має назву померанець. До речі, саме від арабського слова “ нарандж”, що означає “ золотавий”, пішла французька назва апельсину – орандж. Свіжий померанець неїстівний, але використовується для виготовлення соку, який з давнини високо цінувався за цілющі властивості. Навіть знаменитий арабський лікар Абу Алі Ібн Сіна, або Авіценна включав сік померанця до своїх ліків.

Апельсинові дерева використовують для багатьох потреб: з квітів, листя, плодових шкірок одержують ефірні олії, плоди зацукровують, сушену шкірку цедру кладуть у кондитерські вироби. З плодів виготовляють цукати й мармелад. Деревина цінується в токарній та слюсарній справі і йде на виготовлення приладів та інструментів.

Чи знаєте ви , що :

У Стародавньому Римі садівники надавали плодам цитрусових, коли вони ще висіли на дереві, примхливих форм кубиків, вазочок, звіряток, вміщуючи їх у спеціальні глиняні та гіпсові формочки.

У Франції у XVII ст. примудрилися зацукровувати апельсини, що звисали з дерева.

У Росії апельсини потрапили 300 років тому. Їх вирощували у теплицях. Поблизу Петербургу було збудовано містечко, яке назвали Оранієнбаум, що у перекладі означає “оранжеве дерево”.

(Діти пригощають глядачів смачними апельсиновими кошиками).

А П Е Л Ь С И Н О В І К О Ш И К И

Продукти : 2 апельсини, 1 склянка готової манної каші,

2 ст. ложки апельсинового соку або сиропу з варення,

шоколадна стружка або горіхи.

Апельсини розрізати навпіл, обережно вийняти м”якуш і нарізати його шматочками.

Заповнити апельсинові “кошики” кашею, зверху викласти шматочки апельсинів. Полити все апельсиновим соком або сиропом з варення і посипати шоколадною або цукровою чи кокосовою стружкою або подрібненими горіхами. Готовий десерт на годину поставити до холодильника.

Х И Т Р У Н А П Е Л Ь С И Н

Деякі апельсинові дерева можуть жити до 150 років. У деяких цитрусових зрілі плоди не опадають, їх слід зрізати. Якщо цього не зробити, то, повисівши зиму жовтими, вони навесні знов позеленіють , а восени вдруге пожовтіють.

Т У Р 2.

Завдання: відгадати назву тварини .

В Е Д М І Д Ь

Вчитель: Так от кого боїться вовчище! І недарма. Це справді велика й могутня тварина.

Зустрічається в Карпатах. Живуть вони у великих лісах , але у пошуках їжі можуть виходити на поля і в сади . Хоча цього звіра називають незграбним, він здатний наздогнати коня, спритно і нечутно підкрастися до жертви .

Він добре плаває. Лазить по деревах. Це неймовірно сильна тварина – великий стовбур дерева піднімає, як тріску. Маса тіла досягає до 350 кілограмів. Це хижак, проте є всеїдною твариною. Їсть він комах та їх личинок, черв”яків, жаб, ящірок, рибу, великих і малих звірів, а також ягоди, горіхи, кореневища, траву, молоді гілки і листя.

(Діти відгадують слово). Ц Е - В Е Д М І Д Ь.

Учень:

Є у бджілки голка гостра,

Знають це незвані гості!

Хто від них тікав без меду?

Поспитайте у ведмедя.

Я думаю, друзі, що ви вже самі здогадалися, що слово “ведмідь” означає “той, хто знає (відає), де знаходиться ...” (мед). Звичайно ж, мед!

Учень:

Я читав про це, й свою

Інформацію даю.

Дуже дивно : у ведмедя

Назва “аркос” попередня.

Так назвали звіра греки

У країні недалекій.

Звідси “Арктика”, відомо,

Значить, це “ведмежий край”.

Слово в нас проте нікому

Не сподобалось – і край.

Ані бурий, ані білий

Будь “арктосом” не воліли.

Знаєм добре : клишоногий

До малини й меду ласий,

Нюхом пасіку він чує,

Хоч й від бджіл дістане часом.

Та на болі не зважає,

Меду знов ласун бажає.

Ось тому він медоїд,

Той, що відає, де мед.

Слова два злились в єдине,

Й утворилося “ведмідь”.

Учень:

Я шукаю мед, малину,

Рибку сам собі ловлю,

Влітку й миті не спочину,

А прийде зима, то сплю.

Так, усе літо й осінь ведмідь відгодовується, щоб на зиму запастися жиром. Взимку йому важко знайти їжу, тому він будує собі барліг і залягає спати.

Спить ведмідь, мишей лякає храпом.

Паморозь пухнасто сповила.

Спить і заяложену ссе лапу

Пучкою чіпку чого мурла.

(П.Бєлозєров)

Учень: Часто кажуть, що клишоногий у барлозі ссе лапу, але насправді він язиком злизує затверділу частину шкіри , яка чешеться.

Ц І К А В О:

Учень: У пошуках їжі ведмідь може проходити не один день декілька кілометрів. Восени ведмідь відгодовується , щоб на зиму запастися жиром. Восени він запасає 5-7 пудів жиру, тобто 80-112 кг.

Спить ведмідь дуже чутно, його можна легко збудити. Якщо ведмідь не запасе восени жиру, то він не лягає спати, а цілу зиму ходить лісом. Таких ведмедів називають шатунами. Вони дуже небезпечні, можуть напасти на людину.

Ведмеді - цінні мисливські звірі. У них смачне м’ясо. Жир використовується в медицині. Найбільше цінується шкіра, з якої виготовляють килими. В нашій країні ведмедів небагато, тому вони перебувають під охороною.

Білий ведмідь

Білий ведмідь водиться в Арктиці (а іноді й у зоопарку).

Це найбільший представник хижаків на Землі. Його вага сягає 1000 кілограм.

Зріст тварини – близько 3 метрів.

Якщо дорослий білий ведмідь стане на задні лапи, він зможе дістати балкон другого поверху багатоповерхового будинку.

Білий ведмідь тільки здається неповоротким.

Насправді він дуже прудкий і спритний.

Полярному велетню не важко й пірнути.

Завдяки густій шерсті, він не боїться замерзнути в крижаній воді.

Харчуються білі ведмеді рибою, тюленями, пташенятами. А інколи грабують запаси мандрівників і мисливців.

(Діти виконують пісню “ Чому ведмідь взимку спить?” )

Т У Р 3.

Завдання: відгадати назву предмета.

Г О Д И Н Н И К

Вчитель: Все наше життя пов’язане з речами і предметами. Без одних ми не можемо обійтися й одного дня. Цей предмет прийшов до нас з давніх-давен. Ним користувалися у стародавньому світі, він був невід’ємним атрибутом буденного життя городян в античній Греції. Його конструкцію підказала сама природа: досить було простої спостережливості .

У побут вони ввійшли ще у XVII столітті. Щоправда, вони були привілеєм аристократії. Чого тільки не вигадували вельможні пані, прикрашаючи себе мініатюрними цими предметами! Їх носили на пальцях у вигляді каблучки, на шиї і навіть на зачісках .

(Діти відгадують слово). ЦЕ - Г О Д И Н Н И К.

Ц І КА В И Н К И З У С Ь ОГ О С В І Т У

15 –ГРАМОВЕ ЧУДО

Учень: Які тільки годинники не створила людська фантазія! Електронні, кварцеві. Японці уже демонстрували годинник , який нагадує собою звичайну візитку. На маленькому екрані – вказаний час з точністю до сотої секунди. Є на ній дані і про день, і про століття. Вказано також вологість повітря, радіаційний рівень. Усе це чудо важить аж 15 грамів!

ГОДИННИК ОБРАЗЦОВА

Учень: У Москві на фронтоні театру ляльок, очолюваного славетним Сергієм Образцовим, є годинник – казка. Опівночі та опівдні над годинником кукурікає іграшковий півень. Відчиняються дверцята усіх 12 годин, і починається казкове дійство: вовк грає на гармошці, коза танцює з козенятами, заглядає в люстерко лисичка ...

Швидко минає це казкове дійство. Зачинилися дверцята. Чекай знову 12 годин, поки закукурікає півень і почнеться казка.

НАЙМІНІАТЮРНІШИЙ ГОДИННИК у світі зроблений українським майстром Миколою Сядристим. Він виготовлений у вигляді золотого метелика зі скляними крилами у натуральну величину. У голову метелика вмонтовано годинник з гарантією бездоганної роботи механізму протягом 150 років. Деякі деталі цього годинника не перевищують за розмірами тисячних часток міліметра. Створювався годинник протягом 10 років. Оце так годинник!

НАЙБІЛЬШИЙ У СВІТІ ГОДИННИК – “зозуля”, виконаний у вигляді будиночка з фігурками музикантів із-зовні, існує в американському штаті Огайо. Місцевий умілець зумів створити шедевр заввишки понад 12 метрів, не пошкодував найдорожчого сандалового дерева .

І день іде,

І ніч іде,

І третій день, і сьомий,

Іде,

Не жде,

Відлік веде,

Не відаючи втоми.

А не стомивсь за вік

Тому

(Хоч дзвінко серце б’ється),

Що скільки літ не йти йому,

Він з місця не здвигнеться.

Ж А Р Т И

НАШ ГОДИННИК

- Наш годинник зупинився, - каже мама.

Треба віднести його до годинникаря, мабуть, там є бруд.

- Ні, - зауважує маленька Марійка, - в годиннику немає бруду.

Я вчора помила його водою з милом.

ГОДИННИК

Дідусь просить онука:

- Поглянь чи йде годинник?

Хлопчик повернувся:

- Годинник , дідусю стоїть, де й раніше стояв!

ГРА З ГЛЯДАЧАМИ

Завдання : Відгадати загадку?

З рогами, та не коза,

Є сідло, та не кінь.

З педалями, та не рояль,

З дзвінком, та не двері.

(В е л о с и п е д )

(Діти відгадують загадку ). Ц Е – В Е Л О С И П Е Д.

Вчитель: - Це слово латинського походження. Дослівно це слово перекладається “швидконіг”.

Історія сучасного велосипеда сягає у давнину. Близько 500 років тому видатний італійський художник і вчений Леонардо да Вінчі зробив креслення велосипеду. Але виготовити його не зміг.

Винахідники різних країн – Німеччини, Франції, Росії, Англії конструювали їх .

З того часу минуло більше 130 років. Велосипед вдосконалювався, розроблялись його нові моделі. Це машина якою користуються і дорослі, і діти в усьому світі.

Велосипеди є різних видів: дитячі, гончі, туристські, дорожні, водяні, транспортні, вантажні. Існують ще й спеціальні велосипеди: циркові, триколісні, вело коляски тощо.

Цікавою модифікацією двоколісного велосипеда є тандем (велосипед для двох).

Щоб їздити на дорожньому велосипеді, потрібно знати і виконувати такі правила :

* Їздити по дорогах і вулицях на велосипеді дозволяється лише

з 14 років.
З 7 років.
З 16 років.

* У молодшому віці на велосипеді можна кататися тільки

на дорогах
в полі , в лісі
на закритих для руху автомобілів майданчиках ,стадіонах та інших безпечних місцях.

* Велосипедистам дозволяється їздити

по дорогах ,
по тротуарам
по пішохідним доріжкам .

* Велосипедистам забороняється їздити

не тримаючись за руль і не тримаючи ноги на педалях;
буксирувати велосипед
їздити , тримаючись за інший транспорт.

ПАМ’ЯТАЙТЕ !

Правила для велосипедистів не складні , але дотримуйся їх обов’язково.

Ж А Р Т И

Щ О С П І Л Ь Н О Г О ?

- Що спільного між мавпою, жабою?

- Вони обидві не вміють на велосипеді їздити.

Н А У Р О Ц І Ф І З К У Л Ь Т У Р И

На уроці фізкультури учні лежачи виконують вправу “велосипед”.

Іванку, а ти чому не крутиш ногами? – запитує вчитель.

- Бо я їду з гори , - відповів той.

Я К Б Л И С К А В К А

- Миколко, ти навчився їздити на велосипеді?

- Так. Їжджу, як блискавка.

- Так швидко?

- Ні, так криво.

Завдання: Скласти найбільше слів з слова велосипед.

Вчитель:

А тепер вже вам пора

Взятися і до пера.

Слова оці записати,

Знання свої показати.

ГРА “ Хто найбільше ?”

( Село, осел, поле, оси, пил, весело, весло, вид, ...) .

ФІНАЛЬНА ГРА .

Завдання : відгадати назву комахи.

Б Д Ж О Л А

Вчитель: Це – комаха ( у неї 6 лапок), корисна, у цієї гарної комашки 5 очей .

На панцирі є ще троє майже непомітних , завдяки яким вони легко визначають час доби і повертаються до своєї домівки у певну годину . Комахи розрізняють білий , жовтий і синій кольори . Орієнтуються вони за сонцем . Ці комахи живуть не довго ( 30 – 40 днів ) .

(Діти відгадують назву комахи ). ЦЕ – Б Д Ж О Л А .

З А Г А Д К А

Зимою спить,

Літом бринить,

Понад садом літає,

Солодку росу збирає.

(Б д ж о л а )

Учень:

Біля гаю хату маю,

День у день я вилітаю;

Жде на мене праця влітку –

Оглядаю кожну квітку,

Легко лину над лужком,

А частую всіх медком.

(В.Довжик).

Учень: Праця бджоли надзвичайно важка. Про бджіл у народі складено приказки та прислів”я .

Люди раді літу, а бджоли квіту.

Маленька бджілка, але й та трудиться.

Бджіл тримати – не в холодку лежати.

За бджолами ліз, а меду не приніс.

У червні люди раді літу, а бджоли – цвіту.

Бджоли сидять на стінках вуликів – на сильну жару.

Коли бджілки ранком виграють – на нестерпну спеку.

С М І Ш И Н К А

О Ц Е Т А К П Р О Ч И Т А В

Вчителька говорить першокласникові :

- Читай, що написано під цим малюнком.

О...С...А – прочитав хлопчик по літерах.

- А разом як буде ?

- Б Д Ж О Л А .

Ц І К А В О З Н А Т И :

Щоб зібрати 1 г меду, їй потрібно облетіти 7 мільйонів квіточок конюшини.

У пошуках медку бджілка відлітає від дому на відстань до 10 кілометрів.

Бджілки дуже радіють, коли зберуть багато меду. Вони весело гудуть і танцюють.

Б Д Ж І Л К А

Ніжні крильця розбризкують

Сонце мерехтливо.

Стан тонюсінький – тоненький

Клопочеться живо.

Вже на лапки начіпляла

Важкі горошини.

В цвіт пірнає – гойдаються

Білі конюшини

Нахилилась голівонька

Росами умита, -

Це тобі вклонилась квітка,

Бджілко працьовита.

(Учень читає гумореску П.Глазового “Як ми з кумом мед качали”)

(Дивитися додаток №1)

С У П Е Р Г Р А

Завдання : Яка з цих пташок не має свого гнізда:

Ластівка, шишкар, зозуля, іволга.

( З о з у л я)

П І Д С У М О К Г Р И

(Нагородження переможців)

Вчитель:

Передача закінчилась.

Мабуть, ви уже стомились.

Тож великими ростіть,

Дуже себе не хваліть.

І бувайте всі здорові!

Нас чекають ігри нові!

- Дякую за прекрасну гру. До нових зустрічей!

‹

›