Формування читацької культури учнів

Формування читацької культури учнів шляхом використання інноваційних технологій

вчитель української мови та літератури

Кам’янського закладу загальної середньої освіти

І – ІІІ ступенів

Тростянецької міської ради

Проценко ВалентиниаВолодимирівна

План

Вступ....................................................................................

РОЗДІЛ І. ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ.…...…….…………………………………………………………..

1.1. Науково-теоретичне обґрунтування проблеми.……………………..

1.2. Методологічна основа дослідження …………………………………

РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….

2.1. Завдання сучасної літературної освіти …………………………….

2.2. Нові принципи викладання літератури……………………………

2.3. Дослідження відомих педагогів та психологів про роль

читання……………………………………………………………….

РОЗДІЛ ІІІ. ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ……………………………………………………

3.1. Освітньо-змістовий аспект читацької культури…………………….

3.2.Пріоритетні методи вирішення проблеми розвитку читацької

компетенції……………………………………………………………

3.3. Розвиток читацької та мовленнєвої активності на уроках розвитку

зв’язного мовлення…………………………………………………….

Висновки............................................................................

Список використаних джерел..................................

ВСТУП

Завдання сучасної української освіти полягає, насамперед, у формуванні особистості не з енциклопедично розвинутою пам’яттю, а з гнучким розумом, із швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями. Важлива роль у вирішенні цього завдання відводиться саме шкільній літературній освіті. На вчителя літератури суспільством покладена важлива місія: сформувати особистість, яка вміє репрезентувати себе, адаптуватися до незвичних життєвих реалій, обстояти власну точку зору і власну гідність, бути активною, ініціативною, наполегливою у досягненні поставленої мети, і водночас – співчутливою і милосердною. Всього цього можливо досягти шляхом залучення школярів до читання, шляхом формування їхньої читацької компетенції. Саме над цією проблемою нині активно працюють вітчизняні вчені: літературознавці, дидакти та методисти. Адже, як зазначає відома дослідниця цієї проблеми проф. Олена Ісаєва:,, ... загальна духовна культура особистості, культура почуттів людини, система її власних критеріїв оцінки дійсності безпосередньо залежить від культури читання ”.

Чим зумовлено вибір даної теми?

Незважаючи на глибокий інтерес до питання формування читацької компетентності, який простежується у сучасній педагогіці, методиці викладання літератури, ця проблема є однією з недостатньо розроблених. Також бажанням знайти нові методичні прийоми, що допомогли б учителю зацікавити сучасних школярів художнім словом.

Актуальність вибору цієї теми дослідження зумовлена:

необхідністю формування комунікативної і літературної компетенції учня, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях;

розвитком комунікативно-пізнавальної діяльності сучасної особистості,що забезпечує не лише засвоєння інформації з тексту, збагачення знань читача, а й є одним із провідних чинників його самоосвіти та саморозвитку.

РОЗДІЛ I. Співвідношення понять «компетентність», «компетенція»

Науково-теоретичне обґрунтування проблеми.

У державному стандарті базової і повної середньої освіти увага акцентується на понятті «компетенції учня» (соціальна, комунікативна, літературна, мистецька, комп’ютерна), уточнюючи зміст якого, розробники документа звертаються до певних його характеристик. Так, метою освітньої галузі «Мова і література» є необхідність «формування комунікативної і літературної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо» . У Програмі з української літератури школи зазначається, що вивчення української літератури сприятиме «формування покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці; здатним робити особистісний, духовно-світоглядний вибір; матиме необхідні знання, навички, компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях; здатним до навчання упродовж життя» .

Перед сучасною школою постало завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Цього, на мою думку, можна досягти залученням школярів до читання, формуючи у них читацьку компетентність. Працюючи над темою, звернула увагу на те, що деколи змішують поняття «компетентність» та «компетенція». Тому вважаю за потрібне розмежувати ці поняття .

Робота вчителя-словесника потребує постійного вдосконалення методів, принципів, прийомів викладання. Адже методика літератури як наука із властивими їй закономірностями, рекомендаціями не є чимось закостенілим, незмінним. Вона перебуває в постійному русі, пов’язаному передусім зі змінами в розвитку суспільства. У своїй роботі я намагаюся керуватися основними ідеями педагогів-новаторів: «на уроках літератури не повинно бути ні викладачів, ні учнів, ні інспекторів…хай будуть лише Читачі» (Б.І. Степанишин ), «читання – це одне з джерел думки і розумового розвитку» (В.О.Сухомлинський).

Педагогіка співробітництва найбільше відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізує пізнавальну активність школярів, забезпечує партнерство вчителя й учня, допомагає розв’язати суспільно та особистісно найважливіші навчальні й життєві проблеми. За такого підходу учень є співавтором уроку, а завдання вчителя полягає в тому, щоб формувати здібності, сприяти їх подальшому розвитку. Діяльність учителя й учнів на уроках словесності набуває дещо нового змісту: це вже не просто отримання знань, умінь і навичок – це формування компетентної особистості, яка зможе свідомо створити для себе комфортний простір існування в дорослому житті.

Одним із головних завдань шкільного курсу літератури методисти вважають формування загальної читацької компетентності учнів . Видатні психологи, педагоги та вчені-методисти (Л.А.Гордон, Я.М.Коменський, М.Г.Мельничайко, М.Г.Стельмахович, О.В.Сухомлинська та інш.) вважали, що неможливо досягнути успіхів у навчанні, не вміючи зацікавити дітей, не подаючи навчальний матеріал у такій формі, яка потребувала б пізнавального мислення учнів. Адже той навчальний матеріал, який віднайшов емоційний відгук у дітей, викликав у них інтелектуальні почуття, запам’ятовується значно краще. Ключовим у цьому процесі є урок, бо на ньому відбувається все найголовніше: навчання, формування ідеалу, виявлення здібностей дитини та спрямування їх розвитку.

Для мене урок літератури став пошуком нових підходів для використання різноманітних навчальних технологій, спрямованих на формування читацької компетентності учнів й допоміг визначити мету діяльності: треба навчити дитину любити літературу, черпати з неї високі ідеали, як черпають воду з криниці: чим більше черпають, тим чистіша вода.

У описі досвіду зроблена спроба визначити основні види діяльності вчителя та учнів на уроці, які забезпечують формування читацької компетентності, яка може бути визначена як система певних компетенцій.

1.2 Методологічна основа дослідження

Методологічною основою дослідження стали праці учених дидактів. С.Шаповал визначає читацьку компетентність як готовність особистості до сприйняття літературного твору на основі володіння прийомами роботи з художнім текстом. Л.Фурсова трактує літературну компетенцію як результат навчальної діяльності, який базується на сумі знань, отриманих у процесі літературної освіти, і виявляється у вміннях, необхідних для сучасного життя. О.Ісаєва характеризує структуру читацької компетентності як поєднання когнітивної й комунікативної складових та вважає, що сформувати читацьку компетентність учнів можна лише в процесі комплексного вирішення певних навчально-методичних та психолого-педагогічних, розробляє технологію розвитку читацької діяльності .

Аналізуючи науково-теоретичне обґрунтування читацької компетентності в ієрархії предметної-галузевої-ключової компетентностей, дійшла висновку, що предметний етап набуття читацької компетентності пов’язаний із поетапним засвоєнням курсу української літератури та оволодіннями учнями на кожному з них певними здібностями .

Ця праця є моєю спробою описати трирічний досвід роботи з одним класом. Спробую відстежити послідовність, динаміку та результативність впровадження поетапного формування читацької компетентності відповідно до вікових особливостей учнів.

Прийшовши до п’ятого класу, учні вже мали достатньо сформовані навички читання та розуміння тексту, у кожного з них була розвинута потреба у пізнанні. Я відчула, що моїм завданням є вміла і чуйна допомога дитині зрозуміти, що читання – це праця, яка вимагає великого напруження і є радісною лише тоді, коли власними зусиллями долаєш труднощі й досягаєш успіхів. З метою активізації розумової діяльності учнів, для формування життєвих компетентностей важливим є гармонійне поєднання звичних традиційних форм з інноваційними. Корисним на уроці стало все, що примушує дитину «зрозуміти → запам’ятати → засвоїти → привнести до власної ціннісної системи → стати компетентною ». А тому важливим є працювати по порядку, від простого до складнішого, усвідомлюючи, що будь-яка робота спрямована на формування якихось важливих рис, умінь, навичок, що всі разом і становлять компетентність.

Наприклад, під час вивчення поезії Т.Шевченка в 5 класі необхідно познайомити учнів з поетичним твором. Його слід учням спершу прочитати (це пасивний, найпростіший вид роботи, але він формує особистісні компетентності та навички гарно, швидко, осмислено читати), потім вивчити напам’ять (репродуктивний вид роботи, але він тренує пам’ять), далі починається складний процес осмислення: слід вірш проаналізувати, щоб охопити у всій його складності художню думку, а потім правильно виразно прочитати, отримати естетичну насолоду. Важливим на цьому етапі роботи є майстерність вчителя володіти художнім словом, бо мислення учнів починається із здивування.

Знайомлячи п’ятикласників із загадками, з особливостями їх побудови, практикую лексичні вправи. Зокрема учні знаходять подібність у певних предметах (ліхтар – світлячок - за дією, ріка – стрічка - за формою), а вдома складають свої загадки. Ось деякі з них: Ні очей, ні вушок – сам лиш капелюшок (Гриб). Грайливий, дотепний, лагідний і теплий, а як ляже в куточок, зів’ється в клубочок (Котик).

Паралельно проводжу творчі хвилинки – написання творів-мініатюр на такі теми: «Пісня в моєму житті», «Краса душі» та інші. Це дає можливість переключати увагу учнів на інший вид роботи, логічно мислити, удосконалювати їхні творчі вміння і навички.

РОЗДІЛ ІІ. Формування читацької компетентності на уроках української літератури

2.1. Завдання сучасної літературної освіти

Основне завдання сучасної літературної освіти – формування уважного читача з добре розвиненими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки.

Завдання вчителя літератури сформувати особистість, яка вміє самовиражатися і адаптуватися до незвичних життєвих реалій, відстояти власну точку зору і власну гідність, бути активною, ініціативною, наполегливою у досягненні поставленої мети, і водночас – співчутливою і милосердною.

Учитель літератури повинен сформувати особистість, яка вміє самовиражатися і адаптуватися до незвичних життєвих реалій, відстояти власну точку зору і власну гідність, бути активною, ініціативною, наполегливою у досягненні поставленої мети, і водночас – співчутливою і милосердною.

Для досягнення результатів у виконанні цього завдання потрібно активно, цілеспрямовано залучати учнів до читання, шляхом формування їхньої читацької компетенції.

Учитель має формувати уважного читача з добре розвинутими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором , максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.

Викладання літератури як мистецтва слова є сприйняття продуктивному використанню її надзвичайно високого освітнього й виховного потенціалу.

2.2. Нові принципи викладання літератури

Можливість відчути своєрідність авторського стилю,поглинути у життя людей різних епох і країн, пізнати сутність людей, що творили історію, одержати цікаві відомості з галузі людинознавства і культурології – все це не може не хвилювати учнів. Саме такий спосіб передбачає новий принцип викладання літератури. Методика його спрямована на поглиблення знань і полегшення процесу навчання веденням певної системи прийомів аналізу. Проблема залучення учнів до читання, виховання читача є однією із головних завдань вивчення літератури в школі. Сформувати читацьку компетенцію вчитель літератури зможе, тільки у процесі комплексного вирішення таких завдань:

- зацікавити учнів читанням;

- розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;

- навчити дітей обирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

- створити належні психолого-педагогічні умови школярам для сприйняття розуміння та оцінки прочитаного;

- забезпечити певні знання учнів з теорії та історії літератури, літературної критики;

- формувати в них навички аналізу художнього твору;

- організувати дослідницьку роботу школярів;

- розвивати їхнє усне та писемне мовлення;

- працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку учнів.

Якщо вчитель комплексно вирішуватиме ці завдання, то він, досягне успіху у формуванні справжнього читача.

Хочу поділитися досвідом роботи, як вдається вирішувати ці завдання. Звичайно, докладаю чимало зусиль, щоб організувати навчально-виховний процес на уроках літератури належним чином, аби зробити його цікавим, змістовним. Намагаюся ґрунтовно вивчати методики , вміло користуватись всіма методами, прийомами, технологіями навчання - як традиційних, так і інноваційних. Велику увагу надаю мотивації навчання, щоб допомогти учням поновити попередні знання, пробудити їхню цікавість і спонукати до постійного пошуку.

На етапі мотивації уроку, для зацікавленості учнів використовую ігрові прийоми, розгадування кросвордів, пошук ключових слів у формуванні теми, літературні диктанти, вікторини, проблемні запитання, евристичну бесіду тощо. Та основне вчителя – словесника – вміння організувати роботу з текстом художнього твору, його аналіз, розвинути здатність учня розуміти авторський задум. Формувати свою думку й аргументувати її. Саме цьому мають бути підпорядковані всі структурні елементи літератури як навчального предмета.

Тому намагаюсь зацікавити учнів художнім твором, пробудити в них інтерес до його прочитання, максимально наблизити у сприйняття твору до авторського задуму. А вже потім, використовуючи всі структурні елементи уроку, розмаїття методичної палітри, навчити їх виходити за межі художнього твору, робити власні висновки і формувати власні правила життя. Звичайно, зважаю на вікові особливості учнів. На етапі роботи з художнім твором із школярами використовую читання у ролях, поєдную читання з аналізом прочитаного, переказ ланцюжком від імені персонажу твору, практикую формування запитань письменнику, уявне інтерв’ю з автором,літературним героєм. Серед видів навчальної діяльності перевагу надаю таким видам, як читацький відгук, складання плану, участь у розробці сценарію, елементам самостійного та компаративного аналізу. Викладаючи літературу у 9-х класах, враховую активність школярів цього віку (яка, на жаль, помітно падає). У цьому віці учнів починають хвилювати питання власного призначення, пошуку життєвих орієнтирів, вони набагато менше цікавляться книгою, бо більшу частину вільного часу, як правило, в них займає спілкування з ровесниками, відео та телебачення. Тому пріоритетні методи вирішення проблеми формування уважного читача у цьому віці, я вважаю, є репродуктивно – творчий та дослідницький. А такі прийоми, як завдання за підручником із самостійно підібраним матеріалом, зіставлення з екранізацією, театральною виставою, побудова системи завдань, постановка проблеми сприяють до зацікавлення книгою.

Для учнів 9 класу, характерне сприйняття літературного твору лише у співвідношенні з власним внутрішнім світом. Тому намагаюсь зосередити увагу учнів на проблемних питаннях і шляхах їхнього вирішення. Використовую дослідницькі та евристичні методи; такі прийоми, як самостійний аналіз твору, проведення диспуту семінару, творчі роботи різного напрямку; інноваційні технології, такі як «мозковий штурм», «обери позицію» та інше.

Старшокласникам подобається зіставляти події чи проблеми, яких торкається автор із сьогоденням. Наприклад, вивчаючи новелу Г.Косинки «В житах», учні розігрують ситуацію дезертирства, ставлять себе на місце героїв твору і уявляють, як би вони повелися в певній ситуації. Вивчаючи роман В. Підмогильного «Місто», учні почергово уявляють себе героями твору і спрогнозовують свою поведінку в певній ролі. До речі, саме в розігруванні певних ролей старшокласники показують свою життєву компетентність, виражають свій характер, інколи розкриваються як особистості, доречним була б присутність психолога на таких уроках, бо тут можна визначити внутрішній світ людини.

Важливим етапом уроку є узагальнення, підбиття підсумків . На цьому етапі пропоную учням поставити запитання або написати листа письменнику чи герою, підсумувати знання за допомогою гранування, закінчення речень, тверджень. Тобто, поєднання традиційних та інноваційних методик у процесі формування читацької компетенції школярів сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, формує свідоме ставлення до нього, допомагає поглибленому сприйняттю художнього твору, розвиває в учнів навички критичного мислення, спілкування, творчого пошуку.

Отож, уміти читати, бути читачем – це високе мистецтво, і йому потрібно наполегливо вчитися. А формувати читача – це спільна справа, і її можна успішно вирішити тільки спільними зусиллями науки, педагога, учня.

Важливе значення має співпраця учителя і бібліотекаря, бо бібліотекар пропагує книгу, надає учням рекомендації щодо можливостей покращення якості навчання через звернення до різноманітних джерел інформації: аудіовізуальні засоби, періодичні видання.

Стратегічним загальнодержавним завданням розбудови української освіти на початку нового тисячоліття є створення умов для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави.

2.3. Дослідження відомих педагогів та психологів про роль читання

Підтримка читання – це стратегічно важливий елемент культури, інструмент підвищення інтелектуального потенціалу нації, творчого розвитку особистостей та соціальної активності українського суспільства.

Сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня – суб’єкта культури і власної життєтворчості. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтву творити себе і своє життя.

Велику роль у цьому процесі відіграє книга. Тому пропаганда читання, виховання інформаційно-бібліографічної та читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, її послугами, книгою, довідковим апаратом, розвиток пізнавальних інтересів – пріоритетні напрямки спільної діяльності педагогів, бібліотеки, батьків.

Окремі аспекти досліджуваної проблеми уже перебували в колі наукових інтересів видатних українських та зарубіжних учених. Так, літературознавчою основою дослідження стали праці О. Потебні, І. Франка, О. Білецького, М. Бахтіна, Ю. Лотмана, Ю. Борєва, Р. Барта, Р. Гром’яка, В. Прозорова, В. Ізера, Г. Яусса, У. Еко, Р. Інгардена та інших.

Суттєво вплинули на розвиток читацької культури школярів дослідження відомих педагогів та психологів К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, П. Каптєрєва, П. Блонського, Л. Виготського, Д. Ельконіна, С. Рубінштейна, О. Леонтьєва, О. Никифорової, Л. Жабицької, Р. Бамбергера, Л. Бєлєнької та інших.

Проблема розвитку читацької компетенції особистості в процесі вивчення літератури має глибокі традиції і в історії методики. Так, у ХІХ - на початку ХХ століття прогресивні педагоги Ф. Буслаєв, В. Водовозов, В. Острогорський, В. Стоюнін, І. Огієнко та інші запропонували своє бачення шляхів розвитку читацької діяльності школярів. На найкращих традиціях розвитку наукової думки розглядали зазначену проблему відомі методисти В. Голубков, Г. Гуковський, М. Рибникова. Вони вважали вдумливе читання тексту твору, єдність емоційного сприйняття та глибокого критичного аналізу запорукою успішної літературної освіти.

У наш час проблема формування читацьких інтересів і потреб як засобів пізнання світу та самопізнання особистості залишається в центрі уваги методичної науки та практики. У працях Т. Бугайко, Ф. Бугайка, Л. Айзермана, Г. Бєлєнького, Є. Пасічника, В. Маранцмана, С. Гуревича, Є. Квятковського, Н. Волошиної, І. Збарського та інших пропонуються ефективні шляхи вирішення поставленої проблеми. Водночас узагальнений аналіз результатів навчання школярів, теоретичні та емпіричні спостереження, соціологічні дослідження, численні матеріали фахової преси останніх років дають підстави констатувати загальне падіння читацької культури в суспільстві, зниження інтересу до літератури. Особливо гостро ця проблема постала при вивченні літератури у старших класах, коли процес читання школярів стає менш керованим з боку вчителя.

Серед причин, що спричинили розвиток негативної тенденції, можна виділити такі чинники об’єктивного та суб’єктивного характеру, як зниження економічного та морально-культурного рівня життя нашого суспільства; засилля мас-медійної культури; захоплення сучасної молоді комп’ютерними технологіями та Інтернетом; перевантаження навчальних програм, а звідси брак у школярів вільного часу для читання; відсутність комплексної програми розвитку читацької культури особистості.

Незважаючи на актуальність означеної проблеми для української школи, теоретичне обґрунтування і практичне впровадження методичної системи формування широкої читацької активності школярів у процесі вивчення літератури ще не знайшли свого необхідного висвітлення в концептуальних методичних розробках. Отже, аналіз реального стану вказаної проблеми дає змогу зробити висновок про те, що в сучасній українській школі постала нагальна потреба створення науково обґрунтованої та практично випробуваної технології розвитку читацької діяльності учнів у процесі вивчення літератури, що й зумовило вибір теми дослідження.

Об'єкт дослідження – процес формування читацьких компетентностей у школярів.

Предмет дослідження – читацькі уміння і навички школярів.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати шляхи формування читацьких навичок і умінь учнів, прослідкувати проблему формувань читацьких компетентностей у школярів.

Концепція дослідження. Читацька культура – це складова частина загальної культури особистості, комплекс знань, умінь і почуттів читача, що передбачає свідомий вибір тематики читання, його системність з метою повноцінного і глибокого сприйняття та засвоєння літературного тексту. Оцінка впливу літератури на школярів проводиться з трьох аспектів: освітньо-змістового, практичного та ціннісно-орiєнтаційного.

РОЗДІЛ ІІІ. Технологія формування читацької компетентності

3.1. Освітньо-змістовий аспект читацької культури.

Загальна начитаність (літературна ерудиція, знання текстів прочитаних творів), фактичні знання з літератури (знання з теорії та історії літератури, літературної критики, оволодіння логікою аналізу творів) складають освітньо-змістовий аспект читацької культури.

Вибір літератури, уміння опрацьовувати її, інтерпретувати, усно і письмово висловлювати свої роздуми стосовно того чи іншого літературного явища вказують на наявність читацької культури та її рівень в практичній діяльності, спрямованій на опанування самостійним читанням.

Здатність сприймати конкретні художні твори, оцінка цих творів на основі власних почуттів, особисті читацькі інтереси, естетичний смак загалом складають ціннісно-орієнтаційний аспект читацької культури.

Концепція розвитку читацької діяльності особистості вибудовується на основі технологічного підходу, виходячи із тенденцій розвитку знань, умінь і почуттів читача.

Провідна ідея дослідження полягає в тому, що формування широкої компетенції читача в процесі вивчення зарубіжної літератури має розглядатися як важливий компонент системи літературної освіти учнів і повинно здійснюватися з позицій особистісно-орієнтованого навчання комплексно та в логічній послідовності з урахуванням усіх можливих складових розвитку читацької діяльності особистості.

Завдання дослідження:
Розкрити проблему формування читацьких умінь і навичок учнів.
Психолого-педагогічні умови використання творчих завдань у сучасній методиці вивчення літератури.
Розкрити проблему сучасного уроку.

3.2.Пріоритетні методи вирішення проблеми розвитку читацької компетенції

Пріоритетними методами вирішення проблеми розвитку читацької компетенції у 6-7 класах вважаю репродуктивно-творчий і дослідницький. Характер навчальної діяльності повинен сприяти формуванню логічного мислення, умінню аргументувати свої судження про художній твір та вчинки героїв, про явища життя, відображені в ньому. Враховую й те, що в 7 класі зростає роль абстрактного мислення, й учні починають сприймати художній текст не стільки емоційно, скільки логіко - понятійно. Тому важливе завдання для мене – не допустити шаблонного прочитання художнього твору, а дати можливість зрозуміти його; створювати на уроці атмосферу піднесеної емоційності, володіти майстерністю іронізувати, поборювати негативізм і для того, щоб учень творчо мислив, сприймав твір цілісно, неодноразово даю завдання зробити діафільм (ілюстрація малюнків) до прочитаного твору, чи скласти висловлювання на відповідну тему.

Щоб прищепити своїм вихованцям інтерес і любов до української літератури, збудити їхню думку, уяву, сприяти кращому засвоєнню програмового матеріалу, виробити навички логічного і творчого мислення, сформувати читацьку компетентність, впроваджую в систему роботи інтерактивні технології, види яких представлені в таблиці . Вивчаючи в 5 класі тему «Види загадок», використовую роботу в групах. Учнів класу розподіляю на три групи.

Бесіда за питаннями . Яка з груп дасть кращі відповіді на запитання.

Запитання до І групи:

1. Що таке загадки?

2. Навіщо люди складали загадки?

Запитання до ІІ групи:

3. З яких двох частин складається загадка? (Із власне загадки і відгадки).

4. Які загадки називаються народними? А які ще існують?

Запитання до ІІІ групи:

5. Назвіть, які бувають форми загадок?

6. Якими способами відбувається зіставлення у загадках?

Дещо видозміненою є робота в групах в 7 класі. Учні організовуються в базисні динамічні групи допомоги вчителеві: група «Літературний ексклюзив»(3-4 учні, котрі претендують на пошук виняткової інформації, виклад невідомих фактів біографії письменника); група «Авторська лабораторія» (3-5 здібних учнів, які мають творче мислення. естетичний смак, володіють художнім стилем мовлення, даються завдання: доповнити авторський текст, зробити власний портрет-опис героя тощо).

Під час вивчення казок в 5 класі доцільними є розігрування ситуацій за ролями, такі інноваційні технології, як „мозковий штурм”, „обери позицію”, коли учень пояснює власний вибір, вчиться сприймати інші точки зору на поставлену проблему. З метою формування в учнів власне читацької компетенції застосовую таку форму роботи як «Запитання/Відповідь»(учні під час читання художнього твору по черзі ставлять запитання стосовно певних частин тексту та відповідають на них). В 6 класі такий вид роботи переходить у дослідницько-пошуковий. Використовуючи під час вивчення художнього твору різні види досліджень, особливу увагу приділяю складанню таблиці. Наприклад, опрацьовуючи теоретичні відомості «Засоби творення комічного», учні на початку уроку визначають ті епізоди з прочитаних творів, які викликали сміх. Кожна група вибирає собі окремий уривок, проводить дослідження, визначає слова, які викликали сміх. Потім отримує завдання опрацювати статтю підручника про гумореску і дати наукові назви словам, які вони досліджували. У ході дослідження заповнюється таблиця «Засоби творення комічного» . 1 група - вислови жартівливого характеру. 2 група – неправильне тлумачення якогось явища, подій, предмета. 3 група - неправильне вживання міжмовних омонімів.

Прагнення виховати в учнів постійну потребу в читанні художньої літератури, підвищити читацький інтерес та розвивати учнівську читацьку компетентність спонукає мене до використання в своїй роботі ще й нестандартні форми організації навчальної діяльності – виставки книжок, бібліотечні уроки, бібліографічні заняття, літературні вечори, позакласне читання, літературні презентації, анкетування учнів та батьків з метою вивчення літературних уподобань. Вони допомагають формувати глибокі знання про книгу, різноманітність друкованих джерел інформації та інформаційну компетенцію учнів. Тематика бібліотечних уроків може бути такою: «Історія виникнення книги, книгодрукарської справи», «Знайомство з бібліотекою, фонди бібліотеки» (5 клас), «Перші бібліотеки в світі та на території Київської Русі», «Знайомство з енциклопедичною та довідковою літературою» (6 клас), «Бібліографія та анотація до книги», «Види картотек та каталогів. Робота з каталогом та електронною базою даних бібліотеки»(7 клас). Нетрадиційні методи навчання передбачають, як мінімум, три види діяльності:

- фізичну (зміна розташування в класі, говоріння, слухання, письмо тощо);

- соціальну (обмін думками, враженнями, постановка запитань, відповіді на них);

- пізнавальну (внесення доповнень в інформацію вчителя, самостійний пошук шляхів розв’язання проблеми).

Програма з української мови орієнтує вчителя-словесника на формування мовної особистості учня, що характеризується свідомим ставленням до опанування мови, розвиненим мовленням, а отже і мисленням. Керуючись цим, потрібно добирати засоби навчання так, щоб стимулювати учнів до активної мовленнєвої діяльності, найвищим виявом якої є творчість.

3.3. Розвиток читацької та мовленнєвої активності на уроках розвитку зв’язного мовлення

Особливо це вдається на уроках розвитку зв’язного мовлення. Готуючись до таких уроків та враховуючи вікові особливості учнів, я виділила для себе аспекти за допомогою яких підбираю матеріали та завдання:

5 - 7кл. – досвід (власні спогади, випадки із життя, поради дорослих);

8 - 9кл. – творчий пошук (гра слів, логіка думки, порівняння визначень);

Наприклад:

5 клас. Вивчення теми «Діалог». Завдання: підготувати та розіграти діалог між однокласниками, який ілюстрував би дружбу.

6 клас. Завдання: написати письмовий твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень.

9 клас. Завдання: написати доповідь на морально-етичну тему, використовуючи складні речення.

У процесі цілеспрямованого і систематичного використання краєзнавчого матеріалу на уроках української мови поглиблюються уявлення школярів про навколишній світ, розвивається їхнє образне і логічне мислення, удосконалюються мовні та мовленнєві вміння; здійснюється патріотичне, морально-етичне та естетичне виховання учнів.

На уроках рідної мови не тільки формуються і поповнюються спеціальні знання школярів з мови і мовлення, а й реалізуються важливі виховні завдання, формується сучасна мовна особистість.

Оригінальні зразки етнокультури, побуту, народної творчості ми зустрічаємо у творах українських письменників. «Енеїду» І.П.Котляревського, яку за програмою ми вивчаємо у 9 класі, сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією українського побуту кінця XVIII — початку XIX ст.

Виховання засобами фольклору передбачає заглиблення в його сутність як своєрідного явища, носія багатопланової інформації – історичної, космологічної, ритуальної, естетичної, культурологічної.

З фольклорними творами, а саме календарно-обрядовою поезією, народними піснями, загадками, співомовками, літописами, учні знайомляться на уроках української літератури у 5 - 7 класах.

Особливе місце в фольклорі займають такі художньо-образні явища як прислів’я і приказки, які мають великий виховний вплив на особистість дитини середнього шкільного віку завдяки своїй особливій формі, емоційності, образності, яскравості, доступності. Вони знайомлять дітей з морально-етичними нормами, формують навички культурної поведінки, лаконічно і в доступній формі вчать бути ввічливими, скромними, стриманими, відповідальними, працьовитими, щедрими, шанувати батьків, поважати людей, рідний край.

У своїй педагогічній практиці послуговуюся елементами таких сучасних технологій навчання, як:

- інтерактивна технологія;

- ігрова технологія;

- проблемне навчання;

- проектне навчання;

- технологія критичного мислення.

Використання на уроках прийомів інтерактивного навчання, на мій погляд, активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє формуванню комунікативних умінь і навичок, підвищує їхню мотивацію, надає можливість якнайповніше реалізувати основні засади особистісно зорієнтованого навчання.

Для формування в учнів власної думки та активної громадської позиції застосовую такі вправи та прийоми, як: «Продовжте речення», «Вислови власну думку», «Займи позицію», «Метод «Прес», «Спіймай помилку».

Щоб заохотити до активності і почути думку кожного учня, використовую прийоми «Мікрофон», «Продовж речення», «Мозковий штурм».

Під час використання методу «Майстерня лінгвіста», учні виконують роль мовознавців, лінгвістів, наукових працівників. Завдання надзвичайно різноманітні: дослідження тексту, лінгвостилістичний чи ідейно-художній аналіз тексту.

Вивчаючи тему «Дієприслівник», для роботи в групах, можна запропонувати «Словесне багатоборство», яке передбачає виконання 5 – 7 завдань: закінчити речення; підкреслити дієприслівники, з'ясувати; поставити розділові знаки; пояснити написання не з дієприслівниками; виконати морфологічний розбір.

Завданнями для учнів - журналістів, письменників в ході проведення вправи «Мистецтво красномовства» може бути: написати творчу роботу, статтю, репортаж, узяти інтерв'ю.

Велике значення для творчого, пізнавального і розумового розвитку дітей мають ігрові моменти на уроках. Вони зацікавлюють їх, дають змогу виявити себе, продемонструвати свої вміння, перевершити інших, тому у своїй практиці застосовую ігрові технології навчання.

Розвивальні і інтелектуальні ігри навчають школярів не лише користуватися вже набутими знаннями, а й, граючись, пізнати разом з героями їх світ, сприяють їх згуртуванню, виробленню своєї думки та відстоюванню її.

У грі «Четверте зайве» (Ж.Верн «П’ятнадцятирічний капітан») за «четвертим зайвим» учні визначають автора, назву, жанр твору. У грі « Що означають ці слова» пояснюють, що означали у житті Жуль Верна або його героя Діка Сенда слова: «шхуна», «бриг», «Пілігрим».

Використовую гру «Знайди відповідність» за твором В. Шекспіра «Гамлет», «Про що говорять дати» - за біографією Сервантеса, «Знайди слово» - за твором В. Шекспіра «Гамлет». На уроках вивчення образів літературних персонажів проводжу гру «Намалюйте психологічний портрет героя». Її можна використовувати, характеризуючи образ Дон Кіхота за однойменним романом Сервантеса. У ході гри один учень називає рису характеру героя, а другий – конкретні факти за текстом. Під час гри «Впізнай героя за описом» учні не тільки вгадують героя, але й малюють його.

Дидактичні ігри та ігрові моменти застосовую на різних етапах уроку: актуалізація навчальної діяльності, підготовка до засвоєння та вивчення нового матеріалу, при первинне закріплення засвоєних знань, умінь і навичок, підведення підсумків уроку.

Велику зацікавленість в учнів викликають літературні вікторини:

- «Впізнай героя за його портретом»,

- «Впізнай героя за його реплікою»,

- «Чи уважний ти читач?»,

- «Впізнай твір за його уривком».

Належну увагу на уроках української і зарубіжної літератури приділяю інсценізації, яка сприяє мотивації саморозвитку, залученню та збагаченню власного досвіду, зумовлює потребу в набутті нових знань. Для цього обираю невеликі, але важливі для сприйняття змісту епізоди творів.

В процесі формування та розвитку мовно – літературних компетенцій школярів ефективним є проблемне навчання. Для полеміки вибираю те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції, схвилювати. Ось низка проблемних питань, над якими була організована робота: «Григорій Многогрішний – український супермен чи приклад для наслідування?», «Палагна – кат чи жертва?», «Чи зуміли вирватися брати Половці із «подвійного кола»?»

Дискусія – це активне висловлювання власних думок, тобто без інтерактивності вона просто неможлива. Учні отримують можливість не тільки здобути нові знання, а й використати, активізувати вже наявні. На уроках використовую наступні види дискусії: згода – незгода, капелюх з квитками, відповіді по колу, дебати, форум.

Метод проектів є дієвим засобом формування компетентності учнів. Проектна технологія використовує всі кращі ідеї традиційної та сучасної методики викладання. Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, групову або колективну, яку учні виконують упродовж певного часу. Суть методу проектів полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись реальним результатом - проектом. Це може бути відеофільм, стіннівка, альбом, доповідь, комп’ютерна презентація. Метод проектів передбачає використання індивідуальної, парної, групової роботи. У своїй практиці я використовую різні типи проектів: дослідницькі, творчі (ілюстрації до твору, власні вірші, сенкани), ігрові, інформаційні: В.Голобородько «З дитинства: дощ»(8кл.),Г.Квітка-Основ’яненко «Маруся» (9 кл.), І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля» (10 кл.)

Для формування читацької культури і компетентності учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, навичок самостійного аналізу прочитаного застосовую елементи технології критичного мислення:

- «Гронування» - до творчості поетів, письменників, вивчених творів;

За темою «Поезія» учні 10 класу здійснюють порівняльний аналіз поезій І.Франка, Л.Українки, О.Олеся. Таким чином, одразу можна зрозуміти, що є спільного та відмінного в цих творах.

- «Вільне письмо». Учні записують свої асоціації та думки щодо прочитаного. Висловлюють свої враження від творчості письменника.

- «Сенкан» - учні складають п’ятирядковий неримований вірш, який складається з одинадцяти слів. Він спонукає учнів до розмірковуванням над темою.

- «Порушена послідовність»

- «Запитання до автора» - учні формулюють запитання та шукають відповіді в тексті (Що автор прагне тут сказати? Чи зрозуміло пояснив це автор? Як автор дав нам знати, що дещо змінилося?)

Щоб викликати зацікавленість художнім твором пропоную учням творчі завдання: «Доповни сюжет», «Лист до героя», «Лист до письменника», «Мої враження від прочитаного твору», «Які життєві уроки я виніс з прочитаного твору», розмова з літературним героєм, підібрати питання до характеристики героя, моделювання сюжетної ситуації, усне словесне малювання. Такі прийоми сприяють розумінню письменницького стилю, специфіки мови художнього твору, оволодінню основними видами мовленнєвої діяльності, розвитку здібностей до написання мовних робіт різних жанрів та висловленню власної точки зору щодо порушених у творі проблем.

Вибір типу та форми уроку залежить від багатьох чинників: місця в навчальній програмі, розділу, теми уроку, врахування особливостей того чи іншого класного колективу (успішності, ставлення до предмета, ставлення до різних видів навчальної діяльності, загальної дисципліни). Але завжди намагаюсь організувати кожен урок так, щоб забезпечити не тільки засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, але й їх самостійну пізнавальну діяльність, що сприяє розумовому та загальнокультурному розвитку.

Ефективним для виявлення та розвитку творчих здібностей учнів є проведення таких уроків, як:

- урок – подорож («За сестрою», 7 кл.).

- урок – диспут («Тріумф чи трагедія Івана Багряного », 11 кл.).

- урок – дослідження («Побут і звичаї запорожців у повісті «Джури козака

Швайки»,6 кл;

- урок творчості («Уявна розмова з Федьком-халамидником», 6 кл..

Уроки з елементами рольової гри:

- урок – казка («Чарівний світ українських казок», 5 кл.);

- урок – вікторина («Сторінками прочитаних книг», 8 кл.);

- урок – зустріч з героями літературного твору («Кайдашевої сім’ї», 10 кл.);

- урок - інтерв’ю з автором твору (“Інтерв′ю з Володимиром Дроздом» (8 кл.);

- урок - щасливий випадок ( «Життєвий і творчий шлях Григорія Сковороди»,

9 кл.).

Для дітей старшого шкільного віку більш цікавими є нестандартні уроки,

які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей:

- інтегрований («Павло Тичина. Збірка «Перемагать і жить»);

- урок-пошук («Пошуки сенсу життя героями драматичної поеми Лесі

Українки «Бояриня», «Пошуки щастя героями повісті М.Коцюбинського

«Тіні забутих предків»);

- урок-відкриття, урок-дослідження («Що є добром для героїв роману «Марія»

У.Самчука?»;

- урок-портрет «Яскравий світ художнього слова Л.Костенко»;

- урок – лекція «Микола Зеров. Факти з життя».

Отже, у процесі організації навчальної діяльності прагну гнучкості у виборі прийомів, нестандартності, створення ситуацій, які «оживлюють» уроки, при цьому враховую навчальні потреби дітей, їх індивідуальні здібності. Виявляючи пізнавальний рівень кожного учня й класу, планую свою діяльність у відповідності з цим. Це допомагає досягти певних результатів як із слабкими учнями, так і сильними.

Індивідуальний підхід до навчання має на меті розвивати а учнів самостійність. На уроках української літератури намагаюсь ефективно організувати самостійну роботу учнів, яка є не тільки засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, а й сприяє формуванню навичок самостійного здобування знань. Самостійну роботу розподіляю на індивідуальну і колективну. Залучаю школярів до індивідуальної роботи шляхом надання завдань випереджувального характеру (підготовка цікавих повідомлень про життя і творчість письменника, розповідь про історію написання твору, виразне читання твору або його окремих епізодів).

У своїй роботі я використовую групові форми роботи. На мій погляд групова робота – це одна з найефективніших форм праці, тому що кожному учню надається можливість виявити свій талант і здібності, збагатитися чужими ідеями, не бути стороннім спостерігачем. До того ж це згуртовує школярів, виховує самостійність, колективізм і відповідальність водночас. Працюючи в групах та парах, учні виконують інформаційні, творчі, дослідницькі завдання.

Сучасний урок літератури неможливо уявити без використання наочності, яка допомагає не тільки поглибити сприйняття учнями літературного твору, а й осягнути його в цілому, оволодіти теоретико-літературними знаннями. На уроках української та зарубіжної літератури використовую таку наочність: портрети письменників, альбоми про життя і творчість у портретах, ілюстраціях, дидактичний матеріал з літератури, роздатковий матеріал (картки для самостійної роботи), схеми, кросворди, репродукції картин, ілюстрації до літературних творів, виставки книг.

Для підвищення темпу уроку на етапах засвоєння нового матеріалу, закріплення та систематизації навчальних умінь використовую технічні засоби навчання: відеоматеріали, мультимедійну установку.

Інноваційні технології навчання використовую і в позакласній роботі з предмету. Користуються популярністю у школярів інтелектуальні ігри: «Найрозумніший», «Літературний турнір», «Брейн – ринг» та літературно-музичні вітальні на тему: «Гоголь і Україна», «Вічна пісня кохання», «Образ Коханої в українських романсах».

Працюючи над даною методичною проблемою, я дійшла висновку, що застосування інноваційних форм та методів роботи сприяють формуванню в учнів основних пізнавальних умінь і навичок, розвитку комунікативних умінь і навичок учнів, вихованню культури поведінки за різних життєвих обставин.

Запровадження досвіду формування компетентної особистості сприяє формуванню інтелектуально розвиненої, високодуховної людини та розвитку її творчих здібностей.

Ефективно розширює коло читацької компетентності учнів вдало організоване позакласне читання, що сприяє формуванню мотивів звернення до книги та потреби у самостійному читанні художніх творів. Основною метою позакласного читання є виховання самостійного творчого читача, здатного осмислено-емоційно поцінувати художній твір. Проведення таких уроків потребує від учителя-словесника знань з історії, теорії та методики літератури, вікової психології та мистецтвознавства, а також сформованих специфічних умінь та навичок . Як результат ефективності прочитаного самостійно твору застосовую уроки-літературні презентації. Залежно від особливостей художнього твору, визначеної мети і рівня сформованості читацької компетентності учнів презентація може мати різну форму . Наприклад, одним із видів підсумкових уроків в кінці навчального року може бути: в 5 класі – презентації читацьких щоденників учнів; в 6 класі – презентація «Альбому вражень від прочитаних самостійно творів»; в 7 класі – творча робота «Презентація прочитаної книги» із власним розумінням та оцінкою художнього твору. В аспекті навчання літератури під презентацією розуміємо одну з форм взаємодії, мета якої, дотримуючись правил публічного виступу, переконати аудиторію в достовірності результатів індивідуального (колективного) дослідження; привернути увагу слухачів до власного погляду на героя. Залежно від завдань, які ставить перед собою доповідач, презентація може мати як серйозний, так і жартівливий характер.

Як один із варіантів домашнього завдання під час вивчення казки І.Франка «Фарбований Лис» пропоную п’ятикласникам: «Поміркуйте, чи міг би Лис Микита показати себе з найкращого боку в новому лісовому товаристві? Якою б могла бути його само презентація звірам, що не знали про його пригоди?» Ураховуючи принцип особистісно зорієнтованого навчання, кожному школяру надаю можливість якомога яскравіше виразити свої здібності, вміння й уподобання. Робота над створенням презентацій, на жаль не завжди мультимедійних, допомагає сформувати в учнів вміння переконливо доносити інформацію до слухачів та розвивати ключові компетентності – власне читацьку, інформаційну та комунікативну.

Оскільки поняття «компетентність» в досвіді роботи трактується як здібність, то рівень сформованості читацької компетентності учнів 5-7 класів визначаємо як набуття певних здібностей .

Читацька компетентність розвивається й удосконалюється упродовж усього життя особистості, але уроки літератури – це основа її ефективного формування.

ВИСНОВОК

Перспективи подальшої роботи. Зважаючи на нові підходи до вивчення літератури та рівень розвитку методичної науки, побачила для себе перспективи подальшої роботи:

удосконалення організаційної форми виховання читацької культури через уроки літератури та позакласного читання;
створення умов для самостійної пошукової діяльності учнів через підготовку комбінованих та мультимедійних презентацій;
розвиток комунікативно-мовленнєвої компетенції через виховання постійної потреби в читанні художньої літератури.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Описаний досвід відповідає навчальним завданням Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з української літератури. Дотримано забезпечення реалізації ключових компетентностей у таких напрямках:

соціальні компетентності (активна участь у суспільному житті; здатність знайти, зберегти і розвинути себе як особистість; розвиток комунікативних якостей; формування загальнолюдських ціннісних орієнтирів);
мотиваційні компетентності ( розвиток творчих здібностей, здатності до навчання, самостійності мислення);
функціональні компетентності (вміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, використовувати їх у практичному житті).

Наукова новизна. У описі досвіду вперше досліджено поетапне формування читацької компетентності засобами художньої літератури відповідно до вікових особливостей учнів у зв’язку з конкретною реалізацією аксіологічної, літературознавчої та культурологічної змістових ліній. Осмислено в роботі проблему традицій і новаторства в організації уроків української літератури на сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти. Зроблено спробу відстежити послідовність і динаміку впровадження в практику роботи вчителя інноваційних технологій згідно вікових категорій учнів.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що його матеріали можуть використовуватися у викладанні курсу української літератури, у проведенні спецкурсів з предмету у класах гуманітарного профілю, в організації позакласної роботи з предмету.

Реалізація описаного досвіду на уроках української літератури дає можливість чітко визначити вимоги до кінцевого рівня сформованості читацької компетентності та основних етапів її формування.

Список використаних джерел

Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Освіта України. – 2004. – 20 січня. – с.2
Дегтярьова Г. Оновлене звучання традиційного уроку.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. - № 2. – с.34-38.
Іванова Л.І. Від духовних потреб дитини – до життєвої компетентності.// Управління школою. – 2007. - № 13. – с.7-11.
Ісаєва О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення літератури: Автореф. дис. д-ра пед.наук: 13.00.02. – К., 2004. – 40 с.
Куцевол О. Позакласне читання як творча діяльність учнів.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. - № 3. – с.70-82.
Освітні технології. Навчально-методичний посібник. За ред. док. пед. наук О.М.Пєхоти. – Київ, «А.С.К.». – 2004. – 255 с.
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2013 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства від 29.05.2015 № 585).
Уліщенко В. Презентація та її роль у діалогічному навчанні української літератури.// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. - № 9. – с.44-49.
Фурсова Л. Від літературної компетенції – до життєвої компетенції // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005. - № 5. – с.12-21.
Шкловська О. Методичні засади формування читацької компетенції // українська література в загальноосвітній школі. – 2006. - № 7. – с.10-14.
Яценко Т. Формування читацької компетентності учнів: методична «мода» чи вимога сучасності?// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. - № 7-8. – с.82-90.
Додаток 1

Співвідношення понять «компетентність» і «компетенція»

Поняття	Ключові слова	Приклади формулювання поняття
I підхід: поняття «компетентність» є синонімічним до поняття «компетенція»
Компетентність	загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях	Компетентність – загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. – К.-Ірпінь: ВТР «Перун», 2004
Компетенція	сума знань, умінь, та характерних рис	Компетенція – сума знань, умінь та характерних рис, що дозволяє особистості виконувати певні дії Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти:вивчення, викладання, оцінювання. - К. – Ленвіт, 2003
Компетентність	набір знань, навичок, ставлень	Компетентність – це складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють набір знань, вмінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно проводити діяльність або виконувати певні функції. Пометун О. Компетентнісний підхід в сучасній освіті. – К.2004
Компетенція	сукупність орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня	Освітня компетенція – сукупність взаємопов’язаних смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня, необхідних для того, щоб реалізувати особистісно і соціально значущу продуктивну діяльність по відношенню до об’єктів реальної дійсності. Хуторской А. Ключевые компетенции. // Народное образование. 2003.-№2
II підхід: компетенції є складовими компетентності
Компетенція	складова компетентності	Професійна компетентність учителя являє собою сукупність професійно-педагогічних компетенцій Перестронина И.Л. Особенности формирования профессиональной компетентности будущего учителя. – М.2003
Компетентність	інтегрована якість особистості
III підхід: під терміном «компетенція» розуміється передусім коло повноважень якої-небудь особи. У межах своєї компетенції особа може мати компетентність.
Компетенція	коло повноважень	Компетенція - 1)добра обізнаність із чим-небудь;2) коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи.» Тлумачний словник української мови
Компетентність	освоєння відповідної компетенції	Компетентність - володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності. А.Хуторской Ключевые компетенции

Додаток 2

Зміст складових загальної читацької компетентності

Загальнокультурна літературна

компетенція

Сприймання літератури як невід’ємної частини

національної культури (мистецтва), розуміння її специфіки,

як мистецтва слова, знання особливостей історико-

літературного процесу та вміння оцінювати художній

твір в широкому літературному контексті, історико-

культурні знання та вміння, характеризувати соціо-

культурний контекст творчості письменника

Власне читацька

компетенція

Знання теорії літератури як основи читацької діяльності

учня, знання основних фактів життя і творчості

письменників, змісту і проблематики художніх

творів, обов’язкових для текстуального вивчення,

здатність ефективно взаємодіяти з художнім

текстом, адекватно його розуміти, вміння вести

діалог з автором твору, давати особистісну

оцінку прочитаному на основі аналізу читацьких вражень

та авторської позиції, тобто вміння характеризувати

ідею, тематику, конфлікт, проблематику, сюжет,

композицію, систему образів художнього твору та

способи вираження авторської позиції

Ціннісно-світоглядна компетенція

Розуміння моральних цінностей і світоглядних категорій,

що знайшли художнє відображення у творах українського

письменства, вміння визначати й обґрунтовувати

своє ставлення до них, дотримуватися гуманістичних моральних позицій

Комунікативно-мовленнєва

компетенція

Розуміння специфіки мови художнього твору,

володіння основними видами мовленнєвої діяльності, здібність до написання письмових робіт різного жанру

Інформаційна компетенція

Набуття знань про книгу та різноманітність друкованих й електронних джерел інформації, оволодіння навичками

самостійно і продуктивно працювати з довідково-

бібліографічним апаратом бібліотеки, при книжковою бібліографією, іншими сучасними джерелами інформації

Додаток 3

Технологія формування читацької компетентності

на основі поетапного засвоєння української літератури

Етапи

формува-ння

Сприймання

Осмислення та розуміння

Усвідомлення

Мета

- визначення вмінь виразного читання та переказ художнього тексту;

- актуалізація життєвого досвіду

- визначення рівня вмінь вдумливого читання;

- вміння цілісного сприйняття тексту;

- збереження зацікавленості учнів

- розвиток критичного судження та вмотивованої оцінки прочитаного;

- формування творчої уяви та аналітичного мислення; внутрішньої мотивації;

- розуміння процесу набуття знань

Діяльність

вчителя

Організаційна: вироблення вмінь виразного читання, навичок докладного переказу, збагачення словникового складу

Спрямовуюча: збагачення понятійного апарату, розвиток творчої уяви, аналітичного мислення, добір творчих завдань різного характеру;

Допоміжна: постановка проблемних запитань і завдань, аналіз художнього твору за сюжетно-композиційними вузлами; організація та проведення семінарів, диспутів

Діяльність

учнів

- читання художнього твору в особах або інсценізація його уривків;

- відповіді на питання за змістом;

- складання усної або письмової характеристики героїв, поділ тексту на частини

- виклад біографії письменника;

- аналіз літературних творів або їх компонентів;

- знаходження та визначення ролі художніх засобів;

- складання порівняльної характеристики героїв;

- написання творчих робіт різного характеру;

- усна (письмова) аргументована відповідь на запитання;

- складання цитатної характеристики;

- складання нотаток до прочитаної книги;

-взаєморецензування;

- написання творів-роздумів, нарисів, есе.

Методи навчання

Коментоване читання,

«Запитання-відповідь»,

«Мозковий штурм»,

«Асоціювання», «Обери позицію»

«Читання з помітками», «Збережи останнє слово для мене», «Дослідження за таблицею», «Інформаційний проект», презентація

«Взаємне опитування», «Мікрофон», «Акваріум», «Коло ідей», проект, есе, дискусія, семінар

Форми роботи

- фронтальна,

- групова

- фронтальна,

- групова,

- індивідуальна

- фронтальна,

- групова,

- індивідуальна

Результат

Власне читацька компетенція: здатність ефективно взаємодіяти з художнім текстом, адекватно його розуміти;

Інформаційна компетенція: набуття знань про книгу;

Комунікативно-мовленнєва:

володіння основними видами мовленнєвої діяльності

Загальнокультурна літературна компетенція: вміння оцінювати художній твір в літературному контексті;

Інформаційна компетенція:

оволодіння навичками самостійної роботи з текстом та довідково-бібліографічною літературою;

Комунікативно-мовленнєва компетенція: знання теорії літератури, змісту і проблематики твору, вміння давати особистісну оцінку прочитаного

Ціннісно-світоглядна компетенція: розуміння моральних цінностей і світоглядних категорій, дотримання гуманістичних моральних позицій;

Інформаційна компетенція:

Вміння продуктивно працювати з сучасними джерелами інформації

Комунікативно-мовленнєва компетенція: вміння розуміти специфіку мови художнього твору, здібність до написання письмових робіт різного жанру

Додаток 4

Специфічні уміння та навички учителя-словесника

Знати коло читацьких інтересів сучасних школярів різного шкільного віку.
Бути обізнаним з основними вимогами до відбору книг для позакласного й самостійного читання на кожному етапі навчання з точки зору їх виховного та естетичного змісту й художнього оформлення.
Знати й володіти методами роботи з книгою.
Мати ґрунтовні літературознавчі знання і вміти їх використовувати під час власного самостійного читання та аналізу літературного твору, а також мати навички виразного читання та інсценізування твору.
Знати та використовувати різноманітні види бібліотечно-бібліографічних посібників, у тому числі й електронних.
Мати знання про типи уроків позакласного читання, специфіку їх структури та аналізу самостійно прочитаних творів.
Уміти сконструювати модель уроку позакласного читання, відібравши змістовний і цікавий матеріал та оптимальні методи і прийоми аналізу твору.
Бути обізнаним з видами і формами позакласної роботи з літератури для учнів різних вікових категорій, уміти керувати їхньою діяльністю.
Уміти проводити роботу з батьками щодо розвитку в їхніх дітей інтересу до книги.
Мати сформовані навички творчої роботи з методичною літературою та програмами з позакласного й самостійного читання.
Уміти аналізувати уроки своїх колег, а також здійснювати самоаналіз та самооцінку результатів власної праці.
Уміти оформити в кабінеті літератури куточок «Поради читачеві

Додаток 5

Здібності, які визначають рівень сформованості

читацької компетентності учнів:

розуміння основних ознак теоретико-літературних понять (стопа, віршовий розмір, римування; метафора, анафора, інверсія; художній образ, композиція, сюжет, літературні роди і жанри); жанрових ознак творів усної народної творчості; теми, ідеї та особливостей композиції вивчених творів;

складання простої (індивідуальної чи порівняльної) характеристики героїв твору, пояснення авторського ставлення до героїв;
визначення родових і жанрових ознак твору;
визначення ідейно-художньої ролі елементів сюжету, поза сюжетних компонентів і зображувально-виражальних засобів;
оволодіння основними видами письмових робіт: складання конспекту уроку, виписування цитат, письмові відповіді на запитання, написання навчального чи контрольного твору-роздуму на літературну тему, твору з елементами опису на основі прочитаного, переказу з елементами характеристики, відгуку на прочитану книгу;
уміння користуватися словниками, довідниковими відомостями з хрестоматії та інших книжок;
сформованість операцій розумової діяльності: робити узагальнення й висновки для осмислення й систематизації знань, складати узагальнюючі характеристики, здійснювати частково-пошукову діяльність під час виконання завдань, здійснювати перенесення набутих знань й умінь в нову навчальну ситуацію.

‹

›