Урок 60
РОЗДІЛ 7. УКРАЇНА, ЄВРОПА, СВІТ
тема: Яким є вплив глобалізаційних процесів на економіку, культуру, довкілля, людину?
1.Поняття інтеграції та глобалізації.
2.Вплив глобалізаційних процесів на економіку, культуру, довкілля, людину.
Мета: Зміст глобалізації та її основні причини. Позитивні наслідки глобалізації: прискорення економічного розвитку, поширення знань та сучасних технологій. Проблеми, що потребують спільного (глобального) вирішення: вичерпання ресурсів, забруднення довкілля, поглиблення нерівності між країнами. Місце «великих» та «малих» економік у процесах глобалізації
Основні загрози глобалізації: втрата керованості національних економік, панування міжнародних монополій. Способи протидії загрозам глобалізації.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ:
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
1. Перевірка присутності учнів на уроці та оголошення теми уроку.
ІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
І.
О
днією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства стає розгортання процесів глобалізації (рис. 9.1), які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік. Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні й домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових, універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.
Рис. 9.1. Структурно-логічна схема теми 9
Виникає питання: чим зумовлена глобалізація? Причини формування глобалізаційних процесів у наступному:
процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;
науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які докорінно змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);
загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та важливими з погляду збереження та розвитку людської цивілізації.
Далі слід назвати характерні ознаки глобалізації, до яких належать:
взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами;
фінансова глобалізація — зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;
послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;
розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;
створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;
тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.
Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни інтегровані в однаковій мірі. Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких:
співвідношення зовнішньоторговельного обігу і ВВП;
прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;
потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології.
Глобалізація на світовому рівні визначається економічними взаємозв’язками між країнами, що відбиваються на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу й ноу-хау, що постійно зростають.
Основна риса процесу глобалізації полягає у формуванні глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли — ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового господарства. В межах визначених циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого стає головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави.
Глобалізація — це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні наслідки, так негативні. До позитивних ми можемо зарахувати: поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя); перехід на ресурсозаощаджувальні технології; посилення уваги до важливих проблем людства та ін. Однак глобалізація економіки — це не лише вигоди від зростання участі країни в світових економічних процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливим щодо негативного впливу світо господарських зв’язків. Світова практика доводить, що виграш від глобалізації розподіляється не завжди рівномірно між країнами та суб’єктами економічної діяльності.
Отже, до негативних наслідків глобалізації належать: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності.
Глобалізація перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили, суб’єкти якого взаємопов’язані єдиною системою фінансово-економічних відносин.
Класифікація глобальних проблем така:
політичні проблеми (недопущення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру, роззброєння, військові та регіональні конфлікти);
природно-екологічні проблеми (необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча, кліматична, боротьба з хворобами, проблеми Світового океану тощо);
соціально-економічні проблеми (стабільність розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, проблема розвитку людини, злочинність, стихійні лиха, біженців, безробіття, проблема бідності та ін.);
наукові проблеми (освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування тощо).
ІІ.
Шляхи розв’язання екологічної проблеми. Основними з них із точки зору матеріально-речового змісту суспільного способу виробництва є:
швидкий розвиток і використання таких основних видів само відновлюваної енергії, як сонячна, енергія вітру, океанічна, гідроенергетична інше;
с
труктурні зміни у використанні існуючих не відновлюваних видів енергії, а саме: збільшення частки вугілля в енергобалансі при зменшенні частки нафти і газу, оскільки запаси останніх на планеті значно менші, а їхня цінність для хімічної промисловості набагато більша;необхідність створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих викидів газу. Це потребує значних державних витрат на природоохоронні заходи. Але якщо у США і Німеччині на ці цілі використовується щорічно до 2 % ВВП, в Японії — 3 %, то в колишньому СРСР — лише 1,2 %;
розробка всіма країнами конкретних заходів із дотримання екологічних стандартів — чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем;
вивчення запасів усіх ресурсів із використанням найновіших досягнень НТР. Як відомо, планета розвідана лиш на глибину — до 5 км. Тому важливо відкрити нові ресурси на більшій глибині Землі та на дні Світового океану;
інтенсивне використовується країнами, що розвиваються, власного сировинного господарства, включаючи переробні галузі господарства. Для розв’язання проблеми голоду в цих країнах необхідно розширювати посівні площі, впроваджувати передову агротехніку, високопродуктивне тваринництво та рослинництво;
пошук ефективних методів управління процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд осіб на початок ХХІ ст.;
призупинення вирубки лісів, особливо тропічних, забезпечення їх раціонального використання;
формування у людей екологічного світогляду, що дало б змогу розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як у рамках окремих країн, так і на міжнаціональному рівнях;
комплексна розробка законодавства про охорону навколишнього середовища, у тому числі про відходи. Так, в США, Франції та інших країнах уряд зобов’язаний надавати підприємствам і організаціям технічну й фінансову допомогу для переробки відходів, вилучення з них цінних компонентів, проведення науково-дослідних робіт у даній сфері, поширення передового досвіду тощо. З цією метою використовуються податкові пільги, надання субсидій, зниження тарифів на перевезення вторинної сировини та ін.;
нарощування екологічних інвестицій. Так в Австрії потрібні інвестиції становлять понад 15 % усіх капіталовкладень.