БУДОВА СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ

ВИДІЛЕННЯ, або ЕКСКРЕЦІЯ – фізіологічний процес, що забезпечує звільнення організму від шкідливих і непотрібних продуктів обміну, спрямований на підтримання сталості внутрішнього середовища.

 

Унаслідок обміну речовин та енергії в організмі з'являються зайві для нього сполуки: 

1) кінцеві продукти розщеплення поживних речовин (СО2, Н2О, жовчні пігменти, сечовина, сечова кислота, амоніак); 

2) надлишкові сполуки (солі, вода); 

3) чужорідні сполуки, що потрапили до нього з їжею та повітрям (солі важких металів, барвники); 

4) отруйні сполуки (амоніак, індол, ацетон, гідроген пероксид та ін.).

 

Сечовина та сечова кислота - органічні сполуки з невеликими розмірами молекул, які містять Нітроген і є кінцевими продуктами розкладу (білків та інших речовин, які містять Нітроген). 

 

Кінцеві продуктами розпаду органічних речовин:

Органічна речовина

Кінцеві продукти розпаду

вуглеводи 

вода, вуглекислий газ

жири

вода, вуглекислий газ

білки

вода, аміак, сірка, вуглекислий газ, сечовина, сечова кислота та інші сполуки

 Кінцеві (не беруть участі в наступних реакціях у клітинах) продукти обміну речовин надходять міжклітинну рідину, лімфу, і далі - у кров, а далі виводяться назовні через шкіру, органи дихальної, травної та сечовидільної систем.

Процеси виділення у людини.

1. Розчинення продуктів обміну й видалення із сечею, слиною, потом;

2. Перетворення продуктів обміну на нерозчинні й видалення через травну систему;

3. Видалення продуктів обміну в газуватому стані через легені організму.

Система органів

Основні органи системи

Виводять речовини

Втрати води компенсуються щоденним надходженням в організм 2,5-3 л води.

Видільна система виводить близько 75 % кінцевих речовин

Сеча: основна кількість води, розчинені у воді продукти обміну білків  (сечовина, креатинін), мінеральні солі (натрій хлорид, солі амонію), гормони, надлишок вітамінів, сполуки важких металів, пестициди, синтетичні барвники тощо.

Води виводиться приблизно 1,1-1,5 л.

Дихальна система

Вуглекислий газ, певна кількість води у вигляді пари, ацетон, інші леткі речовини у видихуваному повітрі. 

Води виводиться близько 0,4 л.

Травна система

Неперетравлені рештки та знешкоджені у печінці в складі жовчі солі важких металів (мідь, свинець), які потрапили з їжею до організму, надлишки гормонів, жовчні пігменти з гемоглобіну зруйнованих еритроцитів, холестерин, білків та нуклеїнових кислот. 

Пектинові речовини, що входять до складу фруктів та овочів, здатні зв'язувати важкі метали й радіонукліди з утворенням нерозчинних комплексів, що видаляються з організму через травну систему.

Води виводиться приблизно 0,3 л.

Покривна система

Через потові залози виводиться піт (решта води з розчиненими в ній хлористим натрієм та іншими мінеральними солями, аміаком, сечовиною, сечовою кислотою, молочною кислотою).

Води виводиться близько 0,6 л.

 

Органи виділення тісно пов'язані з іншими органами, які виконують видільну функцію: 

• якщо погано працюють нирки, їм допоможуть потові залози, які починають виводити більше речовин, що мали б виводити нирки: сечовину, сечову кислоту тощо;

• якщо печінка втрачає здатність забирати з крові жовчні пігменти (фарбувальні речовини, що входять до складу жовчі), нирки намагаються вивести якомога більше їх із сечею.

 Результат процесів виділення:

• видалення кінцевих продуктів обміну речовин для збереження рівноваги оборотних біохімічних реакцій;

• знешкодження отруйних продуктів обміну речовин для запобігання загибелі клітин;

• регуляція складу речовин в організмі для підтримання гомеостазу. 

 Біологічне значення виділення: здійснення видільної, захисної та регуляторної функцій для збереження сталості внутрішнього середовища організму в змінних умовах навколишнього середовища.

Орган

Функція

нирка – парний орган

• з крові виводяться кінцеві продукти обміну речовин;

• підтримують сталість об'єму та складу плазми крові, лімфи і тканинної рідини, регулюють водно-сольовий баланс;

• підтримують сталість осмотичного тиску рідин внутрішнього середовища (осмос - процес дифузії розчинника з менш концентрованого розчину в більш концентрований через вибірково проникну мембрану);

• синтез вітаміну D3, гормонів і речовини, що стимулюють утворення еритроцитів;

• здатні знешкоджувати деякі токсичні продукти обміну.

сечовід – парний орган

трубчаста протока яка  з'єднує ниркову миску зі сечовим міхуром, по якій сеча постійно відтікає від нирок. 

сечовий міхур

м'язовий утвір у передній порожнині малого тазу, у якому збирається сеча

сечівник (сечовивідний канал)

трубчастий орган, по якому сеча виводиться з організму

 

Значення сечовидільної системи:

видільна

видалення з організму кінцевих продуктів обміну

регуляторна

підтримання сталості внутрішнього середовища ( регулює водно-сольовий баланс, артеріальний тиск, об'єм рідин внутрішнього середовища).

 

 НИРКА – це парний орган, що містяться у черевній порожнині з обох боків хребта на рівні попереку. Права нирка завжди розташовується на 2-3 см нижче лівої, причому ліва нирка своєю верхівкою торкається шлунка і підшлункової залози, права — печінки.

 

Зовнішня будова нирки

Нирка має близько 10 см у довжину, 6 см у ширину.

Нирка дорослої людини має масу майже 150 г. 

Нирка має бобоподібну форму (за своєю формою нагадує насінину боба).

Своїм внутрішнім увігнутим боком обернена до хребта. 

З внутрішнього увігнутого боку нирки є заглиблення - ниркові ворота.

У нирку через ниркові ворота входять артерія та нерви.

З нирки через ниркові ворота виходять вена, лімфатичні судини та сечовід.

 



Внутрішня будова нирки.

Кожна нирка вкрита щільною сполучнотканинною оболонкою, під нею знаходиться жирова тканина, що захищає їх від механічних упливів та температурних перепадів, утримує в певному положенні. 

Складається з двох шарів: зовнішній шар утворює кіркову речовину, внутрішній шар утворює мозкову речовину.

Кірковому шару численні кровоносні судини надають темно-червоне забарвлення. У ньому містяться нефрони (від грец. нефрос - нирка) — структурно-функціональні одиниці нирки. У кожній нирці понад 1 мільйон нефронів – мікроскопічних структур, які складають основну масу нирок і  здійснюють основні процеси сечоутворення, проміжки між якими заповнені сполучною тканиною. 

Мозковий шар світлішого кольору. У ньому розміщені збірні трубочки – продовження звивистих  канальців другого порядку багатьох нефронів, що зростаються. Збирні трубочки сполучаються у збирну протоку. Збирні протоки формують 8–15 ниркових пірамід – конусоподібні утвори, основа яких примикає до кіркової речовини. З верхівки пірамід 10-20 протоками відкриваються нирковими сосочками у порожнину малих ниркових чашок, , що об'єднуються в ниркову миску – резервуар, в якому збирається сеча перед надходженням у сечовід. 

 

Будова нефрона.

Нефрон утворений нирковим тільцем - капсулою і системою звивистих канальців (два звивисті канальні з петлею між ними).

Стінки всіх структур (канальці, дві стінки капсули) нефрона  утворені одним шаром епітеліальних клітин.

Ниркове тільце оточене капсулою, у середині якої міститься клубочок капілярів. Капсула має дві стінки, які утворюють щілину – порожнину  капсули, саме в цю щілину надходить частина крові, яка має очиститися від рідких шкідливих речовин. 

Від щілини бере початок тоненька й довга звивиста трубочка – звивистий  каналець  першого порядку, стінки якого утворено епітеліальними клітинами з великою кількістю мікроворсинок Каналець із кіркового шару доходить до межі кіркової та мозкової речовини, де звужується, випрямляється і в мозковій речовині утворює петлю нефрону, яка повертається до кіркової речовини. 

Тут каналець знову стає звивистим, він називається уже каналець другого порядку. Каналець другого порядку відкривається в певну збирну трубочку (збирна трубочка – це продовження звивистих  канальців другого порядку багатьох нефронів, що зростаються). 

У кожній нирці загальна довжина всіх канальців становить близько 70-100 км, а їхня поверхня сягає 25 м2 для швидкого очищення крові від непотрібних речовин.

 

Нервова регуляція процесів сечоутворення у нирці.

• Роботу нирок контролюють нервові центри, розташовані в корі півкуль головного мозку: збільшення чи зменшення виділення сечі може відбуватися під впливом певних емоційних станів, стресів тощо.

• Нервова регуляція відбувається за рахунок вегетативної нервової системи: симпатичні нерви подають сигнали для звуження приносних артеріол для зменшення припливі крові до нирок і, відповідно, утворення сечі.

 

Нервово-гуморальна регуляція роботи нирок.

Нервова регуляція сечоутворення тісно пов'язана з гуморальною. 

У стінках кровоносних судин є особливі рецептори, які реагують на зміни концентрації мінеральних солей (сполуки Натрію, Калію, Кальцію, Магнію тощо) у крові. Коли їх концентрація у крові підвищується, збудження від цих рецепторів надходить до центру сечовиділення в гіпоталамусі проміжного  мозку, а звідти - до ендокринної залози, пов'язаної з головним мозком, - гіпофіза, і  гіпофіз починає виділяти більше антидіуретичного гормону (АДГ), або вазопресину, який підсилює реабсорбцію води в звивистих канальцях першого порядку. Дія АДГ приводить до зменшення кількості сечі, яка утворюється, але при цьому збільшується концентрація речовин, що виводяться. У результаті цього зменшується кількість сечі, вона стає більш концентрованою і з нею з організму виводиться надлишок солей. 

Зменшує виведення із сечею води також гормон адреналін, оскільки він звужує судини нирки.

Коли в організмі забагато води, гіпофіз виділяє менше гормону вазопресину, реабсорбція у звивистих канальцях послаблюється і зайва вода виходить із сечею.

Гормони тирозин й кортизон, що виробляються наднирковими залозами, теж збільшують утворення сечі.

 

Основні функції нирок людини: 

1) видільна (видалення сечовини, надлишку води, солей, токсичних і чужорідних сполук); 

2) гомеостатична (підтримання оптимального для клітин вмісту солей, йонів, води у внутрішньому середовищі); 

3) регуляторна (утворення речовин, що регулюють артеріальний тиск, кровотворення, обмін солей).

 

 СЕЧОВІД – парний орган, що являє собою трубчасту протоку, яка  з'єднує ниркову миску зі сечовим міхуром, по якій сеча постійно відтікає від нирок.

Діаметр сечоводу 4-9 мм, довжина 30-35 см.

Ззовні стінка сечоводу вкрита шаром сполучної тканини.

Середній шар утворений м'язовою тканиною, її непосмуговані м'язи забезпечують перистальтичні (хвилеподібні) скорочення стінки.

Внутрішній шар вистелений епітелієм зі слизовими клітинами, наявність слизу запобігає подразненню стінок сечоводу сечею.

 

 СЕЧОВИЙ МІХУР - це порожнистий орган, який слугує для накопичення та виведення сечі. 

Сечовий міхур розміщується у передній порожнині малого тазу. 

Вміщує більше 0,5 л сечі. Вторинна сеча за рахунок скорочень гладеньких м'язів стінок сечоводів надходить у сечовий міхур безперервно зі швидкістю 50 мл/год.

Зовні сечовий міхур укритий сполучнотканинною оболонкою.

М'язова оболонка міхура побудована з трьох шарів м'язів. 

Внутрішня поверхня міхура вистелена багатошаровим епітелієм, який захищає стінки міхура від подразнення сечею. 

Міхур має складки, за рахунок яких він розтягується, коли наповниться.

Вихід із сечового міхура оточений круговими м'язами (сфінктером) для відкривання або закривання виходу до сечівника (сечовивідного каналу), що забезпечує періодичне сечовипускання.

 

Нервова регуляція випускання сечі із сечового міхура.

Сечовипускання – це складний рефлекторний акт, центр рефлексу сечовипускання міститься у крижовому відділі спинного мозку. Оскільки вихід із сечового міхура у сечівник закритий двома м'язовими потовщеннями – сфінктерами, сеча не може вільно витікати назовні. 

У дітей сечовиділення відбувається 6-7 разів на добу, у дорослої людини — 4-6 разів.

Мимовільне сечовипускання.

Коли сечовий міхур наповнюється сечею (близько 300 мл), його стінки розтягуються, що спричинює подразнення механорецепторів, розташованих у його стінках. Нервові імпульси по чутливих нейронах надходять до центру сечовипускання, розміщеного у крижовому відділі спинного мозку. Він посилає нервові команди на розслаблення сфінктера та скорочення м'язів стінок міхура і сечівника, щоб сечу вивести назовні.

Мимовільне сечовипускання спостерігається у маленьких дітей та при певних захворюваннях.

 

Довільне сечовипускання (людина здатна свідомо здійснювати акт сечовипускання).

Коли у сечовому міхурі збирається певна кількість сечі він розтягується, а рецептори його стінок подразнюються. Нервові імпульси по чутливих нейронах надходять до центру сечовипускання, розміщеного у крижовому відділі спинного мозку. Але його контролюють певні центри кори великих півкуль головного мозку, тому людина відчуває позиви до сечовипускання, а імпульси  від них гальмують або збуджують центр сечовипускання в спинному мозку. 

При збудженні одночасно розслаблюються (відкриваються) сфінктери та скорочуються м'язи стінок міхура і сечівника, завдяки чому сеча виводиться з організму, при гальмуванні сечовипускання цього не відбувається.

У дітей довільне сечовипускання встановлюється у віці два-три роки.

 

 СЕЧІВНИК — це трубка, що виводить сечу, яка накопичилася в сечовому міхурі, з організму.

У чоловіків сечівник має довжину 18 см, у жінок 3-4 см.


УТВОРЕННЯ СЕЧІ (ДІУРЕЗ) – це безперервний процес, що складається з двох етапів: у капсулі нефрону утворюється первинна сеча, а в його канальцях - вторинна.

 

УТВОРЕННЯ ПЕРВИННОЇ СЕЧІ у капсулі нефрону. 

Ниркова артерія у воротах нирки розгалужується на велику кількість дрібних артеріол, кожна з яких заходить у свою капсулу і розгалуджується на клубок капілярів (20-25 капілярів). 

Артеріола, що входить до капсули нефрона називається приносною артеріолою, а та, що виходить – виносною артеріолою. 

Оскільки приносна артеріола більша за діаметром, ніж виносна, тому тиск крові в капілярах клубочка досить високий (70-80 мм рт. ст.), тоді як у всіх інших капілярах тиск біля 20 мм рт. ст. 

Завдяки високому тискові плазма крові разом із розчиненими в ній речовинами видавлюється крізь тонку стінку капіляра у порожнину капсули, причому великі молекули білків, жирів, а також формені елементи крові залишаються в крові. У результаті процесу фільтрації (профільтровуються речовини з відносно малим розміром молекул) із крові виходять всі розчинні компоненти, крім білків  та клітин крові. У порожнині ниркової капсули утворюється рідина, що називається первинною сечею.

Фільтрація - це перенесення розчину речовин крізь стінку за рахунок різниці тисків.

За добу в людини утворюється 150-170 л первинної сечі, що пов'язано з тим, що через нирки за добу протікає 1500-1700 л крові та дуже великою загальною  фільтраційною поверхнею капілярів.

Склад первинної сечі: усі компоненти плазми крові (солі, амінокислоти, глюкоза та інші речовини), крім білків, також сечовина і сечова кислота. 

Можна сказати, що первинна сеча - це профільтрована плазма крові (без білків). 

 Оскільки об'єм крові дорослої людини приблизно 4 л, а кожні 40 хвилин уся кров фільтрується нирками, врешті-решт за добу утворюється 160 л первинної сечі.

Вода — дуже важливий компонент організму людини, а багато чистої води, у якій розчинені речовини, входить до складу первинної сечі. Тому організм повинен обов'язково повинен повернути у кров більшу частину води, інакше відбудеться ушкодження й навіть загибель клітин.

 

 

УТВОРЕННЯ ВТОРИННОЇ СЕЧІ у канальцях нефрона. 

Пройшовши клубочок капілярів капсули, кров надходить у виносну артерію, яка виходить із капсули.

Особливість виносної артерії: спочатку виносна судина ще раз розгалужується на капіляри, які обплітають стінки сечового канальця, а лише після цього капіляри переходять у венули та ниркову вену, по яких очищена кров виходить з нирки.

З порожнини капсули первинна сеча надходить у звивистий каналець першого порядку, який густо обплетений капілярами.

У звивистому канальці І порядку в процесі реабсорбції назад у кров всмоктуються життєво необхідні організму речовини, завдяки  наявності безлічі мікроворсинок епітелію.

Реабсорція – це процес зворотного поглинання рідини крізь стінки, що відбувається зазвичай із значними затратами енергії. 

Особливість процесу реабсорбції: на відміну від фільтрації, перебігає завдяки активній діяльності клітин епітелію канальців з витратами енергії та поглинанням кисню. 

З першого канальця у кров повертаються: амінокислоти та глюкоза цілком, значна кількість води, вітаміни. З петлі нефрону (петлі Генле) в кров повертається: вода та мінеральні солі у потрібній кількості. Тобто в результаті реабсорбції 99,2 % об'єму первинної сечі знову повертається в кров. Шкідливі речовини, наприклад, сечовина, майже не всмоктуються зворотно у кров, і тому виводяться із організму.

Проходячи через каналець ІІ порядку до сечі в процесі секреції з крові активно транспортуються в каналець вода, йони Калію, Гідрогену, складові ліків, , сечова кислота, аміак, йони гідрогену, лікарські речовини тощо, які потрапили у кров, виводяться назад у ниркові канальці.

Очищена кров переходить у венули, що зливаються в ниркову вену, яка виносить кров із нирки, що відновлює сталість складу крові. 

А до збірної трубочки поступає рідина в 10 разів концентрованіша, яку називають вторинною сечею. Зі збірної трубочки вторинна сеча збирається в ниркову миску, яка сечовивідними шляхами виводиться з організму.

Протягом доби із 150-180 л первинної сечі утворюється близько 1,5 вторинної сечі.

Склад вторинної сечі: сечовина, сечова кислота, аміак, сульфати, вода, мінеральні солі, вітаміни, пігменти (надають їй певного кольору). 

У нормі сеча прозора, має світло-жовтий колір.

За нормальної роботи нирок у вторинній сечі немає білка і глюкози, тому їх поява свідчить про порушення роботи нирок та обміну речовин. 

Глюкоза все ж може виявитися у вторинній сечі, якщо людина вжила у їжу надмірну кількість солодощів та під час великих фізичних навантажень, у хворих на цукровий діабет.

 У здорової людини зі 100 мл крові, що проходить через нирки за хвилину, утворюється лише 1 мл сечі.

 Склад плазми крові, первинної та вторинної сечі (у масових %)

Речовини

Плазма крові

Первинна сеча

Вторинна сеча

Вода

90,0-91,0 

 99,0

 96,0

Білки

 7,0-8,0

 —

 —

 Глюкоза

 0,12

 0,10

 —

 Йони Натрію (Na )

 0,30

 0,30

 0,40

 Йони Калію (К)

 0,02

 0,02

 0,15

 Йони Хлору (СІ )

 0,40

 0.40

 0,70

 Сечовина

 0,03

 0,03

 2,00

 Сечова кислота

 0,004

 0,004

 0,05

 Здорові нирки фільтрують близько 1,2 л крові за хвилину.

 

Сечоутворення - складний процес, основу якого становлять фільтрація, реабсорбція та секреція, що відбуваються в нефронах.

 

На сечоутворення та сечовиділення впливає: 

• кількість випитої рідини;

• вміст у їжі кухонної солі (від концентрації мінеральних солей у крові змінюється концентрація сечі);

• температура навколишнього середовища тощо.


Захворювання органів сечовиділення – це порушення діяльності органів сечовидільної системи, що можуть бути спричинені як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками.

Низхідна інфекція – ураження нирок, сечоводів, сечового міхура, сечівника різними мікроорганізмами, які потрапляють у ці органи через кров з різних осередків інфекції в організмі (наприклад під час ангіни, захворювання зубів, ротової порожнини тощо). 

Висхідна інфекція – проникнення хвороботворних мікроорганізмів через  сечівник у сечовий міхур і звідти поширення на інші сечовидільні органи, спричинюючи їхнє запалення. 

Профілактика висхідної інфекції: дотримання особистої гігієни.

 Причини захворювання сечовидільної системи:

• низхідні та висхідні інфекції;

• загальне переохолодження організму і застуда посилюють запальні процесі і поширення мікроорганізмів;

• отруйні речовини, які синтезуються в самому організмі чи потрапляють до нього із навколишнього середовища (алкоголь, свинець, ртуть, нафталін, бензол, отрути комах тощо) порушують роботу нирок;

• деякі лікарські засоби (сульфаніламідні препарати, антибіотики) при надмірному і тривалому вживанні накопичуються у нирках і також можуть спричинити ниркові захворювання.

 

РОСЛИНИ для лікування хвороб нирок.

• Споживання 2-2,5 кг кавуна протягом доби сприяє розчиненню солей і запобігає утворенню в нирках каменів і піску. 

• Чай з лимоном або з хвоща польового чи липового цвіту посилює і прискорює скорочення ниркової миски і сечоводів, завдяки чому солі та камінці проштовхуються до сечового міхура.

• Настій плодів кропу заспокоює ниркову кольку, розчиняє камені. 

• Для профілактики і лікування нирковокам’яної хвороби вживають настої та відвари селери, кмину, мучниці звичайної, звіробою звичайного, споришу звичайного. 

• Уживання ягід журавлини позбавляє від запалення, убиває мікроби й вимиває всі шкідливі речовини з нирок.

• Сечогінними засобами є відвар кореня петрушки, шипшини, чай із хвоща польового тощо.

 

До основних хвороб нирок належать нефрит, ниркова недостатність, сечокам'яна хвороба та полікістоз нирок.

НЕФРИТ – запалення різних елементів нирки (залежно від перебігу хвороби розрізняють пієлонефрит та гломерулонефрит). 

Причини хвороби: ускладнення після грипу, малярії, ангіни тощо. 

Симптоми хвороби: слабкість, часте сечовипускання, головний біль, біль у нирках, нудота.

При нефритах призначають кавунні розвантажувальні дні.

Гломерулонефрит (від лат. гломус, гломеріс - куля - і нефрос) - інфекційно-алергічне запалення обох нирок, при цьому уражується переважно клубочки нефронів, що поступово руйнуються повністю. 

Наслідки хвороби: в процесі фільтрації білки плазми крові та формені елементи крові переходять у сечу, знижується осмотичний тиск у самій плазмі, вода переходить з крові у тканинну рідину, утворюючи набряки. 

Причина хвороби: порушення у діяльності імунної системи після захворювань на ангіну, дифтерію або скарлатину та деякі інші інфекційні хвороби, патологія нирок. 

Розрізняють гострий, хронічний та злоякісний гломерулонефрит. 

Симптоми хвороби: інтоксикація, підвищення температури тіла, зменшення сечовиділення, набрякання обличчя і кінцівок, головний біль, нудота тощо.

Лікування: обов'язкове і якнайшвидше лікування після появи найперших симптомів.

 Пієлонефрит (від грец. пієлос - миска - і нефрос - нирка) – запальне інфекційне захворювання нирок, пов'язане з переважним ураженням канальцевої системи нирки та інфекцією ниркових мисок, яке спричиняють стафілококи, ентерококи та інші мікроорганізми.

Симптоми хвороби: часте і болісне сечовипускання, підвищення температури тіла, біль у попереку, сонливість, загальне нездужання. 

Причини хвороби: запалення ниркових мисок під впливом різних інфекцій сечовивідних шляхів (висхідних інфекцій).

НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ — це патологічний стан, при якому частково або повністю втрачаються основні функції, а саме — функція підтримання постійного хімічного складу внутрішнього середовища організму, тоді продукти обміну накопичуються у крові, розносяться по організму і можуть призвести до фатальних наслідків.

Апарат «штучна нирка» – апарат, що тимчасово заміняє функції нирок (при отруєннях, операціях на нирці), за його допомогою з крові видаляються ті продукти обміну, які зазвичай з організму виводяться нирками.

Гемодіаліз – періодична процедура очищення крові апаратом «штучна нирка».

Для лікування хворих з важкими хронічними захворюваннями нирок можуть застосовувати пересадку здорових донорських нирок. 

Людина може жити з одною ниркою.

 ПОЛІКИСТОЗ НИРОК — захворювання нирок, при якому в тканинах цих органів утворюються численні кісти.


 

 СЕЧОКАМ'ЯНА ХВОРОБА — захворювання, пов'язане з порушенням обміну речовин, коли в нирках або сечовивідних шляхах розчинні солі, які в нормі містяться в сечі, випадають в осад і утворюють камені, які мішають виведенню сечі.

Причини хвороби:

• порушення обміну речовин в організмі;

• надмірне вживання їжі, що містить солі щавлевої, фосфорної та сечової кислот;

• вживання недостатньої кількості питної води (у середньому потреба 1-1,5 л на добу);

• постійна втрата організмом рідини при потінні (спекотний клімат, робота в гарячих цехах);

• анатомічна закупорка сечових шляхів. 

Симптоми: відкладення гострими краями подразнюють слизові оболонки сечовивідних шляхів, через що виникає сильний біль у ділянці живота та в попереку – ниркова коліка (у разі настання ниркової коліки слід негайно звернутися по медичну допомогу), може підвищуватися температура.

Склад каменів – це близько 60-80 % неорганічних сполуків кальцію: оксалати (кальцієві солі щавлевої кислоти), фосфати, урати (сечова кислота та її солі).  

 УРЕТРИТ  - запалення слизової оболонки сечівника, спричинене стрептококами, кишковою паличкою та іншими бактеріями. 

Симптоми хвороби: часте і болісне сечовипускання.

 ЦИСТИТ  - запалення слизової оболонки сечового міхура внаслідок проникнення інфекції.

Кавунні розвантажувальні дні призначають при циститах.

Симптоми: часті позиви до сечовипускання, під час якого відчувається біль, свербіння, печія. 

Причини розвитку хвороби: 

• інфекція, що проникла у сечовий міхур;

• переохолодження тіла;

• вживання прянощів, копченостей, алкоголю тощо.

 ОЛІГОУРІЯ – різке зменшення сечовиділення.

 АНУРІЯ — припинення сечовиділення.

Симптоми: часті позиви до сечовипускання, під час якого відчувається біль, свербіння, печія. 

Причини розвитку хвороби: 

• інфекція, що проникла у сечовий міхур;

• переохолодження тіла;

• вживання прянощів, копченостей, алкоголю тощо.