МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР
У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ПЕРЕЩЕПИНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ
Виховна година на тему:
« Державні та народні
символи України»
Майстер в/н
Пісоцька Ю.А.
м.Перещепине
Мета: Розширити знання студентів про національні та народні символи України; формувати національно-патріотичну свідомість студентів; виховувати почуття любові до своєї землі.
Обладнання. Державний прапор України; Герб, Гімн, вишиті рушники, колоски жита,всі студенти у вишиванках,презентація про державні та народні символи України.
Ведучий:Святою для кожної людини є земля, де вона народилася, де зробила перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню – колисанку, пішла стежиною до школи. Ці почуття вічні.
1-й студент.
Що таке Батьківщина?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця,
Серед лугу лелека
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск.
2 – й студент.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша нам своя святиня,
Аніж земний в чужині рай.
Нема без кореня рослини,
А нас людей без Батьківщини.
3 студент.
Моя Батьківщина – велика країна
Весь всесвіт – для мене вона.
Найкраща у світі моя Україна.
У цілому світі одна.
Ведучий: Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де живемо, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки. І такою для нас є наша Україна.
Кожна країна, кожна держава має свої символи.
А що означає слово « символ»?
Студент. Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.
Ведучий:У статті 20 Конституції України записано: « Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Державний Гімн.» Символіка – ніби візитна карта країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.
1-й Студент Герб нашої держави - тризуб - має глибокі історичні корені, належить до часів князювання в Києві Володимира Великого (980-1015 рр.). Він символізує ту ж трійцю життєтворчих енергій, що і хрест, - Мудрість, Знання і Любов, які виходять з одного джерела. Ми можемо пишатися нашим Гербом як символом загальнолюдських цінностей, що мають історичні корені.
2 –й Студент 30 серпня 1991 року, після проголошення Акту про незалежність України, був прийнятий Національний Державний герб – золотий тризуб на блакитному тлі.
Знак країни головний –
Це тризубець золотий.
Він – як сонце в небі синім,
В ньому слава, в ньому сила.
В нім священне слово « воля»,
Що рятує від неволі.
Будь же рідна Україно,
Під гербом цим вільна й сильна.
Хай про тебе в цілім світі
Знають всі: дорослі й діти.
Ведучий: Другий символ України – це прапор.
2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор - символ незалежності та суверенітету нашої держави. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним прапором синьо-жовте полотнище. Синій колір символізує чисте небо, мир; жовтий - достаток і працелюбність. Прапор є офіційною емблемою, символом суверенітету України. Тому 23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки України Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно 23 серпня День Державного прапора України.
Ведучий:Сьогодні синьо – жовтий прапор майорить на всіх державних установах України, під ним ходять у моря – океани українські пароплави. Стрімко злітає це знамено і на різних спортивних змаганнях.
Гордо розвівається синьо – жовте знамено, промовляючи всьому світу: « Є у світі Україна»
Синьо – жовтий прапор України -
Це безхмарне небо синє – синє,
А під небом золотіє нива,
І народ – і вільний і щасливий.
Прапор, як святиню, любі діти,
Треба шанувати й боронити.
Прапор – символ нашої держави,
Він для всіх ознака сили й слави.
Український народ із повагою ставиться до своїх символів. Прапор і Герб є святинями, тому їх слід шанувати й берегти.
Ведучий: Гімн України - це головна пісня, яка виконується на всіх урочистих подіях. У його основу покладено мелодію пісні композитора XIX століття Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського « Ще не вмерла України...»
Двадцять років ми живемо в незалежній Україні й повинні гордитися тим, що маємо свою державу, мову, землю, традиції і символи. Той є справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями і вчинками зміцнює її могутність. .
Лине пісня незабутня,
Горда, величава.
В ній – надія на майбутнє,
України слава.
Нею сонце зустрічає
Нашу Батьківщину,
День новий розпочинає –
Сильна, неподільна.
До нових здобутків кличе
Пісня Україну,
А зовуть її велично
Державним Гімном.
Студенти стоячи виконують Гімн України.
Ведучий:Крім державних символів Україна має ще й народні символи.
Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці – все це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами. Вона завжди буде символом добра і надії.
« хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м’ята, мальви цвітуть край вікна». Ось як оспівують поети свою рідну домівку. Дуже багато віршів, приказок, прислів’їв складено про хату.
Послухайте пісню про хату
РІДНА ХАТА
Різні в світі є країни,
Різні люди є у світі,
Різні гори, полонини.
Різні трави, різні квіти,
Є з усіх одна країна,
Найрідніша нам усім,
То — прекрасна Україна,
Нашого народу дім.
Там шумлять степи безкраї,
Наче вміють говорити,
Там ясніше сонце сяє,
Там солодше пахнуть квіти.
Різні в світі є країни.
Гарні є і є багаті,
Та найкраще в Україні,
Бо найкраще в рідній хаті
Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам’ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.
Ще одним з народних символів України є рушник. Вишитий український рушник.
Він причаївся
На бильці мого ліжка –
Вишиваний із країв
Пташками та вишнями,
Увесь білий, а впоперек –
Червона стрічка.
Вишивала бабуся його молодою.
Тягнула голкою радість і біль,
І вплітався рушник цей в щербату долю,
А на ньому і хліб і сіль.
( В’ячеслав Рисцов)
1 Студент. Хліб і сіль на рушникові – гостинності ознака. Чудовий український рушник! На щастя він ще з побуту не зник.
2 Студент Вишитий рушник – неодмінний атрибут багатьох обрядів: З рушником виходили в поле, справляли обжинки; проводжали в далеку дорогу; дівчата подавали рушники на знак згоди при сватанні; молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду.
Ведучий:Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: « тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку.»
« хата без рушників, як родина без дітей.»
І справді в давнину не було жодної оселі де б не красувався український рушник. Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості.
« хай стелиться вам доля рушниками!» - казали, бажаючи людині щастя.
Пісня про рушник
Ведучий: Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а в нас – верба, тополя, калина.
Правду каже українське прислів’я « Без верби і калини – нема України». З давніх - давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.
Легенда про калину.
Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Царгороді. Дівчата, щоб не потрапити в неволю почали тікати на болото і там потопились.
На тому місці, де загинули українські дівчата – зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чудовий кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.
Учень. Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Калина –це пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих хто не повернувся до рідного дому. За традицією, на могилах загиблих садили калину.
Калина – це символ про неньку –Україну, свою домівку.
( Звучить пісня « Калина»)
1-й учень.
Калину і до столу подавали,
Весільні короваї прикрашали,
Як символ долі щастя і краси,
І чистої дівочої коси.
2-й учень.
Її вплітали у вінок дівчата,
Садили кущ калини коло хати;
Очистить і повітря навесні
І знадобиться у зимові дні.
3-й учень.
Бо чай з калини – ліки від застуди.
Шанують цю красуню пишну люди
І лагідно калинонькою звуть,
Цілющий чай і сік калини п'ють.
Ведучий:У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна пісня – « Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може та тополя твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «не стріляй у птаха на світанні, може то любов твоя остання….». І третя порада:
Не ламай калину коло хати,
Бо вона заплаче, наче мати,
І впадуть на трави на шовкові
Серця сльози колискові.
Не ламай калину, не ламай калину,
Бо вона в житті єдина.
Не ламай калину, не ламай калину –
Краще їй онуків принеси.
Ведучий:Ранньої весни, коли ще у лісі лежить сніг, розпускаються квіти верби. Це одна з перших рослин, що за біблійними легендами, після всесвітнього потопу виросла на берегах річок та водойм.
Українці вірили, що дерево, яке одним з перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров'я, оберігає її та захищає. В останню неділю перед Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:
Не я б'ю – верба б'є,
Не будь сонливий,
До роботи лінивий,
Будь здоров, як вода,
Рости, як верба.
Не я б'ю – верба б'є.
За тиждень Великдень.
Недалечко – червоне яєчко!
Спаси і збережи, Матір Божа,
Під своїм покровом.
Учень.
Верба – одвічний символ України,
Символізує вірність, рідний край,
Любов безмежну, ніби небокрай.
Ведучий:Крім тих оберегів, які ми сьогодні назвали, в українського народу є й інші – жито, барвінок, лелеки.
1 –й учень.
І жито також символ України.
Це знак добробуту і злагоди в сім'ї
І довгого життя на цій землі.
2-й учень.
Без жита людина не могла б на світі жити.
Тож на достаток і на довгий вік
Тоді, коли новий надходив рік,
Ходили хлопці житом засівати.
І наречених також посівати
На щастя на добро обряд велів
Цим життєдайним символом полів.
учень.
Лелека – символ щастя і родини.
Любові до своєї батьківщини,
добробуту, продовження життя,
надії символ, віри в майбуття.
Ведучий:Головним оберегом українського народу була жінка – мати. Її слово тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищало від злих сил і надавало наснаги. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.
Мама! Найдорожче слово в світі,
Де б не був ти, щоб ти не робив,
Та вона твій шлях завжди освітить
Ніжним серцем відданим тобі.
Учень
Сьогодення нам дивиться в очі і зове молодих в майбуття,
Де сіяють нам гасла пророчі, де достойне і світле життя.
Нам за нього боротись, долати всі загати, йдучи до мети.
Щоб тобі, наша рідная мати, більш ніколи не знати біди.
Ми тебе заквітчаєм любов'ю, ми добром тобі встелимо шлях
І усе, що освячено кров'ю ми прославимо в наших ділах.
Щоб пишалась ти нами у світі, щоб за нас тебе сором не пік
Ми клянемось тобі, твої діти, що віднині стоять Україні,
Що віднині цвісти Україні повік!
Висновок.
Україна - наша земля, наша держава, і господарями в ній є ми! Нехай безсмертний героїзм предків скріплює нашу національну волю й наснагу на ниві розбудови й утвердження української держави. Де б ти не був, із ким би ти не зустрічався, що б не робив - пам'ятай, що ти вільний громадянин вільної країни. У єдності переможемо і передамо в руки прийдешніх поколінь горду, вільну і багату Україну!
Отже, ми з упевненістю можемо сказати, що в українців є багато символів, оберегів. Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми українці – пишаймося цим. Любіть Україну, любіть українську мову, співайте українську пісню, пишайтесь своїми символами.
(звучить українська пісня)
Література
1. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням технологій критичного мислення / Упор. Г.О. Ярош, Н.М. Седова. – Х..: вид. гр. « Основа», 2005. – 240 с.
2.Тематичні класні години. Морально – етичне та естетичне виховання 5 -11 класи./ М.В. Коновалова –Х.: вид. гр. "Основа", 2011. 156с.
3.Шадріков В.Д. Розвиток і виховання духовності./ Школа духовності. – 1997.
4.Л. А. Гавриленко. Джерело. Посібник з народознавства. - Запоріжжя: Просвіта, 2001. – 176с.
5.Л. А. Гавриленко Криниця. Посібник з народознавства. - Запоріжжя: Просвіта 2001. – 160с.
6. Морально – етичне виховання 1-4 класи. За програмою Л. М. Слотвинської / Посібник учителя. Х.: Основа - 2012 -494с.
7. Мишач С. Паз як М. Українські прислів’я та приказки. – К.: Дніпро; 1983.
8. Красоткіна Н. Виховні заходи. 1 – 4 клас. – Тернопіль, 2006.
9. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К.: Оберіг, 1991.
Учитель. Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову.
Учень-історик 1.
2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор - символ незалежності та суверенітету нашої держави. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним прапором синьо-жовте полотнище. Синій колір символізує чисте небо, мир; жовтий - достаток і працелюбність. Прапор є офіційною емблемою, символом суверенітету України. Тому 23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки України Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно 23 серпня День Державного прапора України.
Учень-історик 2.
Герб нашої держави - тризуб - має глибокі історичні корені, належить до часів князювання в Києві Володимира Великого (980-1015 рр.). Він символізує ту ж трійцю життєтворчих енергій, що і хрест, - Мудрість, Знання і Любов, які виходять з одного джерела. Ми можемо пишатися нашим Гербом як символом загальнолюдських цінностей, що мають історичні корені.
Український народ із повагою ставиться до своїх символів. Прапор і Герб є святинями, тому їх слід шанувати й берегти.
Учень-історик 3.
Гімн України - це головна пісня, яка виконується на всіх урочистих подіях. У його основу покладено мелодію пісні композитора XIX століття Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського « Ще не вмерла України...»
Учитель. Двадцять років ми живемо в незалежній Україні й повинні гордитися тим, що маємо свою державу, мову, землю, традиції і символи. Той є справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями і вчинками зміцнює її могутність.
Учитель. Ви народилися і живете в незалежній Україні. Ще багато проблем у нашій молодій державі - їй всього 20 років. Який вклад у розвиток і зміцнення України можете зробити ви -її сини і дочки, її майбутнє?
Гра «Мікрофон» (учні висловлюють свої думки)
Учитель. Перші кроки незалежності стали випробуванням для всіх, тестуванням на зрілість, терпіння, толерантність, нарешті - на здоровий глузд. За роки незалежності багато чого змінилося в нашій країні. Зроблено багато, але належить зробити ще більше. Нам треба утвердити Україну як високорозвинену, незалежну європейську державу. Я вірю, що український народ знайде в собі сили і волю, щоб подолати всі труднощі, розумно синтезувати найкращі національні надбання та світовий досвід на шляху розбудови своєї держави.
Учень
Святковий день - двадцять четверте серпня,
Так хочеться усмішок і пісень.
Віднині Україна незалежна.
Запам'ятайте, люди, світлий день!
Здійснилась давня заповітна мрія,
Бажання і надія поколінь.
Це почуття свободи серце гріє
І піднімає думи височінь.
Давайте ж станемо пліч-о-пліч всі народи.
Щоб славу України відродить.
Щоб дружно жити, в радості і згоді.
Ми України сестри і брати!
Учень
Сьогодення нам дивиться в очі і зове молодих в майбуття,
Де сіяють нам гасла пророчі, де достойне і світле життя.
Нам за нього боротись, долати всі загати, йдучи до мети.
Щоб тобі, наша рідная мати, більш ніколи не знати біди.
Ми тебе заквітчаєм любов'ю, ми добром тобі встелимо шлях
І усе, що освячено кров'ю ми прославимо в наших ділах.
Щоб пишалась ти нами у світі, щоб за нас тебе сором не пік
Ми клянемось тобі, твої діти, що віднині стоять Україні,
Що віднині цвісти Україні повік!
Учитель. Україна - наша земля, наша держава, і господарями в ній є ми! Нехай безсмертний героїзм предків скріплює нашу національну волю й наснагу на ниві розбудови й утвердження української держави. Де б ти не був, із ким би ти не зустрічався, що б не робив - пам'ятай, що ти вільний громадянин вільної країни. У єдності переможемо і передамо в руки прийдешніх поколінь горду, вільну і багату Україну!
Пісня
РІДНА ХАТА
Різні в світі є країни,
Різні люди є у світі,
Різні гори, полонини.
Різні трави, різні квіти,
Є з усіх одна країна,
Найрідніша нам усім,
То — прекрасна Україна,
Нашого народу дім.
Там шумлять степи безкраї,
Наче вміють говорити,
Там ясніше сонце сяє,
Там солодше пахнуть квіти.
Різні в світі є країни.
Гарні є і є багаті,
Та найкраще в Україні,
Бо найкраще в рідній хаті.
Червона калино, чого в лузі гнешся?
Мета: ознайомити учнів із символами України; розвивати пізнавальні Обладнання: Вишиті рушники із зображеннями калини. Хід роботи: Учитель: Сьогодні ми поговоримо про безсмертні символи України, символи нашого рідного краю, нашого народу. Давно наш народ поетизував кущ калини, оспівав у піснях та легендах Учень 1: Жила собі дівчина Калина. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не було у неї на підвіконні. А квіти дуже любили калину за її добре серце. Навесні, як завжди, дівчинка пішла в ліс. Довгий шлях від лісу до села. А обабіч ні деревця ні кущика. «Дай, - думає Калинка, - посаджу тут щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала у лісі тоненьке деревце і посадила. Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка, а тут на привіллі розрослося і великий кущ. Іде якось шляхом подорожній, стомився, піт витирає. Бачить – рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє, польові квіти привітно кивають голівками, пташечки між віттям радісно щебечуть. Сів подорожній перепочити. Усміхнувся весело подорожній і сказав: «Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили, і тому роботящому серцю, що його викохало». Відтоді всі так і називають той кущ калиною. Учень 2: У часи монголо-татарського іга Україна лежала в руїнах. Монголо-татари все нищили. Чоловіків убивали, хлопчиків забирали в яничари, а дівчат – у полон. Десь в одному селі татари запалили солом’яні стріхи. Розпачливий зойк пронісся над селом. Дівчати, щоб не потрапити в полон до монголо-татар, побігли в лісові хащі в болото. А болото було в’язкою трясовиною. І дівчата потопились в тяжких муках. На тих місцях виросли кущі калини. Учитель: Українці з давніх-давен шанували цю рослину. Не було хати, біля якої не росла б калина. Коли цвіла вона білим пишним цвітом, дівчата прикрашали нею свої коси. А коли кетяги достигали, то вішали попід стріхами. І довго-довго до морозів хати були наче в коралах. Калина була потрібна і в чисельних обрядах. Учень 3: Особливо в обрядах, коли приходили привітати батьків з народженням дитини. Обов’язково приносили хліб – як символ достатку, корінь життя. Гроші – як символ багатства, і калину – як символ краси, здоров’я, символ України, своєї рідної землі. Обов’язковою була калина у весільному обряді. Коли випікали коровай, то його неодмінно прикрашали калиною. Калиновим квітом та ягодами прикрашали вінок для молодої. Не цураймося, признаваймося, бо багато нас вже є. Учень 4: А коли в давнині дружини виряджали свої чоловіків в далекі походи, то вони давали їм в дорогу рушники з вишитими кетягами калини. Цей рушничок на чужині оберігав життя чоловікові і простеляв стежку до рідного дому. А коли траплялась смерть на чужині то у козацькій пісні співалось: Будуть мені приносити з України вістку. Учитель: часто на могилах садили калину, як символ безсмертя. У карпатській пісні співається: Із чорногорки вітер буйнесенький, У нашому краї дуже оберігали і оберігають калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, щоб вони не ламали калину казали: «Не ламайте калину, бо накличете морози». Справді калина цвіте вже на кінець весни, коли морози вже відходять. Учень 5: А які цілющі властивості калини? У народній медицині помітніших ліків, ніж калина, не було. Свіжі ягоди з медом вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регуляції травлення, кров’яного тиску. Соком калини натирали обличчя щоб рум’янилось. А які смачні пиріжки з калино – це одна з національних страв українців. З калиною український народ пов’язував назви своїх поселень – Калинівка, Калина, Калинова. Учитель: Образ калини, як одвічний символ України не оминув у своїй творчості великий кобзар Т. Г. Шевченко. Поет дуже любив цей кущ, тому оспівував калину в багатьох творах. Наприклад : «Зацвіла вдалині червона калина». Цей вірш згодом став піснею. Учні класу виконують пісню «Зацвіла в долині червона калина» Учень 6: У своїй творчості зверталася до калини і Леся Українка. У «Лісовій пісні» Леся Українка називає калину живучою, гіркою, солодкою, безсмертною як Україна. Учень 1: На нашій планеті росте понад 200 видів калини. В Україні два види: калина звичайна і калина цілолиста. У кожному регіоні вона має свою назву: калина лісова, бомбара, гордина, свіба. Учитель: Але яку б вона назву не мала, де б не росла – вона для українців рідна і священна. Емігранти-українці, приїжджаючи на Україну, як найдорожчу реліквію хочуть взяти з собою калину, як частину землі своїх предків. Діти, а чи є у вас вдома кущі калини? Ось бачите, як багато кущів калини є у нашому селі. Очевидно, що любов до калини така палка і велика, що кожен хоче посадити цей кущ біля своєї оселі. А чи знаєте ви пісні чи вірші про калину? Учні співають пісню «Ой є в лісі калина» Учень 2: Сонце гріє, вітер віє з поля на долину І ніхто нам цим не дорікне. Учитель: Діти, я рада і горда, що ви знаєте пісні і вірші про калину. Бережете її вдома, милуєтеся її цвітом і плодами. |
Любіть Україну (повна версія)
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!