Тренінг
Тема: ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ
Вступ
Виражені мовленнєві порушення спостерігаються у всіх дітей з аутизмом. Немає жодної родини, яка, звертаючись за допомогою до фахівців, не говорила про мовленнєві труднощі своєї дитини. У дітей з аутизмом, перш за все, порушеним є розвиток комунікативної функції мовлення і комунікативної поведінки в цілому. Прояви мовленнєвих розладів, при аутизмі різноманітні і відрізняються ступенем вираженості: від майже зовсім втраченого мовлення (залишаються вокалізаціі без звернень, бурмотання, іноді - в стані афекту - прориваються окремі «слова – відлуння», що відображають почуте дитиною мовлення), до здатності використовувати у спілкуванні самостійне мовлення.
Діти, які хворіють на аутизм, мають різні за ступенем тяжкості мовленнєві розлади. Аутизм охоплює весь спектр мовленнєвих порушень. З віком, характер мовленнєвої поведінки дітей, які хворіють на аутизм, змінюється. Мовлення деяких дітей зовсім не розвивається, в той час як в інших дітей спостерігається значний прогрес мовленнєвих умінь і вони можуть більше спілкуватися. Значне поліпшення може наставати, скоріше за все, у таких дітей, які не є розумово відсталими і оволоділи мовленням в ранньому віці.
Аутичні діти відрізняються певними особливостями в мовленнєвому розвитку. Порушення мовлення і спілкування у таких дітей проявляються вже в ранньому віці і зберігаються впродовж усього життя.
Робота з аудіторією.
Я пропоную нам з вами разом «намалювати» мовленнєвий портрет Аутичної дитини. Робота з дошкою та схематичне «замальовування» пропозицій.
Незалежно від терміну появи мовлення і рівня його розвитку, дитина з аутизмом не використовує мовлення, як засіб спілкування. Але у такої дитини може досить інтенсивно розвиватися «автономне мовлення». Питання до аудіторії:
- Як ви розумієте автономне мовлення у дитини з аутизмом?
- Так – це «мовлення для себе». Аутична дитина рідко звертається з запитаннями, зазвичай не відповідає на запитання навіть близьких для неї людей.
Однією з ознак мовлення дітей з аутизмом є неповне використання мовних засобів комунікації.
Питання до аудіторії:
Чим на Вашу думку діти з аутизмом замінюють мовні засоби, тобто свій «язик»?
Так, вірно, діти з аутизмом використовують жести для того, щоб хто-небудь негайно для них щось зробив, проте вони не використовують експресивних жестів для передання своїх почуттів.
Дітей з аутизмом відрізняє ще ехолалія. Ехолалія, яка може бути моментальною чи відстроченою, виникає в тих випадках, коли дитина дослівно повторює те, що вона почула.
Питання до аудіторії:
Спираючись на ваш досвід давайте згадаємо що таке ехолалія, і які її найчастіші прояви?
Так, це постійне повторення безглуздих слів або фраз, а також інші нестандартні форми мовної поведінки, такі як безперервне запитування тощо.
Але хочу зазначити , що ехолалії можуть виконувати для дитини з аутизмом цілу низку комунікативних функцій і до того ж сприяти індивідуальному розвитку. Ці незвичайні форми мови можуть виражати прагнення дитини спілкуватися, хоча б і таким примітивним способом.
Характерною рисою мовленнєвого розвитку при аутизмі є виражена стереотипність мовлення.
Питання до аудіторії:
Що таке на вашу думку стереотипність мовлення? Які прояви її Ви зустрічаєте у своїй практиці?
Так, це часта схильність до словотворчості, «неологізмів». У дітей з аутизмом проявляється у захопленні окремими мовленнєвими формами, постійна гра звуками, складами та словами, римування, спів, перекручування слів, декламація віршів напам'ять «кілометрами».
У дітей з аутизмом спостерігаються порушення у мовній прагматиці, це теж один із штрихів до мовленнєвого портрету аутичної дитини. Аутичні діти часто не можуть зрозуміти переносного значення чужих слів, у них нерідко спостерігаються стійкі аграматизми. Вони розуміють мовлення в буквальному розумінні.
Питання до аудіторії:
- Який особовий займенник аутичні діти ніколи не використовують у своєму мовленні?
- Так вони майже ніколи не використовують особовий займенник Я й стверджувальне слово Так .
Однією з рис мовлення аутичної дитини є поєднання аутизму з різними мовленнєвими порушеннями. Для глибоко аутичної дитини характерне глобальне порушення комунікації. У більш "простих" випадках дитячого аутизму можливі прояви різноманітних мовних порушень, таких як труднощі у сприйманні мовленнєвої інструкції, змазаність, нечіткість вимови, запинки, аграмматизми, труднощі у побудові фрази.
Таким чином ми з вами з легкістю освіжили у пам’яті свої знання та замалювали мовленнєвий портрет Аутичної дитини.
Робота з аудіторією.
- А зараз я пропоную вам на згадку замалювати свій Мовленнєвий портрет аутичної дитини! У кожного із курсантів схематичний портрет дитини на якому записуються риси мовлення дитини з РАС.
Робота з аудіторією:
Хочу у вас запитати, чи можливо розвивати мовлення аутичної дитини? І якими засобами?
Якщо діагностика говорить про невербальну комунікацію аутичної дитини ( коли відсутнє фразове мовлення ) то на допомогу прийде альтернативна комунікація і допоміжна комунікація.
Давайте згадаємо, що таке Альтернативна комунікація?
«Альтернативною комунікацією» названо такий вид спілкування, який повністю замінює усне мовлення.
Давайте згадаємо, що таке Допоміжна комунікація?
«Допоміжна комунікація» - спілкування, у якому допоміжні засоби використано разом з усним мовленням.
Який набір інструментів та стратегій використовуєте ви у своїй практиці з «альтернативної та допоміжної комунікації»?
Так це спілкування за допомогою жестів, міміки, картинок, фотографій, піктограм, технічних засобів для генерування мови, система обміну картинками PECS у спілкуванні, система Льоба, яка містить десять груп піктограм і метою якої є навчити дитину висловлювати за допомогою символів свої бажання, а вже потім – виконувати завдання.
Кожна з цих систем має свої переваги та недоліки у використанні. До визначення інструменту комунікації слід підходити індивідуально, враховуючи сильні та слабкі сторони дитини, її інтереси та фізичні можливості.
Показ відео
Якщо дитина аутична має начатки мовлення то,
Основними етапами роботи з розвитку мовлення дітей з аутизмом можуть бути:
1. Первинний контакт (дитина повинна відчути "безпечні" ситуації і бути готовою перебувати з педагогом в одному приміщенні).
2. Первинні навчальні навички (організація робочого місця, розкладання дидактичного матеріалу, мінімальне використання мовних інструкцій, встановлення зорового контакту, робота з картинками, фіксація погляду дитини на картинці).
3. Робота над вказівним жестом і жестами "так", "ні" (регулярно ставимо прямі питання типу "Ти прибрав картинку?", Відповідаємо; відпрацьовуємо вказівний жест, фіксуючи палець дитини на картинці).
4. Навчання читання (побуквене, поскладове, глобальне).
Для сприяння набуттю дитиною-аутистом мовних навичок необхідне виконання наступних рекомендацій:
- скоротити кількість прямих запитань, таких як "Що це?", "Що ти робиш?", "Що ти хочеш?" І т.д .;
- коментувати дії дитини (питання і команди затримують розвиток мови, коментар сприяє її розвитку);
- чекати і подавати сигнал (при цьому слід встановити зоровий контакт, дитина повинна бачити, коли з ним хочуть заговорити);
- створювати комунікативні ситуації;
- використовувати більше жестів і міміку обличчя;
при кожній нагоді повторювати одні й ті ж слова і фрази;
- не коректувати, а моделювати (замість виправлення помилок слід показати приклад);
- полегшувати складність мови;
- адаптувати (поступово ускладнювати) свою промову в міру розвитку можливостей дитини;
- використовувати перебільшення інтонації, гучності і темпу мови (для утримування уваги дитини).
Можна використовувати такі мовні штампи:
Питання відповідь
Намалюй мені, будь ласка, ...! Добре, намалюю.
Побудуй мені, будь ласка, ...! Добре, побудую.
Подай мені, будь ласка, ...! Добре, зараз (підстановка прислівники) подам.
Щоб подолати "застрявання" дитини на етапі пасивного придбання слів шляхом ехолалічного їх повторення, в ситуацію спілкування якомога раніше вводяться уточнюючі питання.
Питання відповідь
Паша, що ти робиш? Я малюю.
А що ти малюєш? Машину.
Висновок
При виборі методів альтернативної та допоміжної комунікації слід спиратися на сильні сторони дитини, важливо комбінувати засоби альтернативної комунікації, адаптувати під потреби дитини.
Використання у практиці засобів альтернативної комунікації, надає можливість ефективного спілкування всім членам освітнього процесу, розширення словникового запасу дітей, спонукає аутичну дитину до опанування мовленням.