ОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЯ ДІТЕЙ В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС В УМОВАХ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ
Стаття присвячена дослідженню проблеми організації дозвіллєвої діяльності учнів в позаурочний час. Дозвілля школяра є часом вільного вибору ним занять, розваг, друзів. Проведення вільного часу і ціннісні орієнтації в сфері дозвілля свідчать про спрямованість поведінки людини.
Важливою умовою ефективного формування уміння раціонально організовувати свій вільний час є поєднання керівництва дорослих з ініціативою і самостійністю учнів. Надмірна опіка у цій справі дорослих викликає спротив у школярів, особливо у старшокласників. Головне, щоб дитина вчилася цікаво проводити вільний час наодинці, що сприяє розвитку індивідуальності.
Тож одним із завдань виховної системи сучасної школи є така організація дозвілля школярів, яка буде сприяти всебічному становленню особистості, створювати об’єктивні умови для задоволення потреб дитини в самореалізації та розвитку здібностей та інтересів.
Ключові слова: вільний час, дозвілля, змістовне дозвілля, пасивне дозвілля, розважальне дозвілля, пізнавальне дозвілля, творче дозвілля, дозвіллєзнавство.
Постановка проблеми. Розвиток соціально-педагогічної роботи в Україні за останні десятиріччя характеризується переосмисленням традиційних підходів до роботи з дітьми та підлітками, значними змінами та новаціями в цій сфері.
У зв’язку з політичними, економічними й соціокультурними змінами, що відбуваються в нашому суспільстві у всіх сферах його життя, значно змінилися зміст та форми культурно-дозвіллєвої діяльності, які мають велику силу смислового та емоційного впливу на особистість. Основне завдання полягає в розвитку соціальної активності і творчого потенціалу особистості, організації різноманітних форм дозвілля і відпочинку, створення умов повної самореалізації особистості в сфері дозвілля
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема розвитку творчого потенціалу учнів завжди хвилювала вчених-дослідників, педагогів-практиків А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського. Ці прогресивні педагоги вважали, що правильно організований навчально-виховний процес у школі сприяє формуванню в учнів творчого ставлення до навчання, розвитку їх пізнавального інтересу. Завдання школи вони вбачали у вільному розвитку учнів, їх самостійності, активності, у творчому ставленні до застосування знань. Вчителі, вихователі можуть впливати на процес формування мислення учнів, цілеспрямовано активізувати їхню творчість.
Мета статті – дослідити шляхи організації дозвілля школярів в позаурочний час.
Виклад основного матеріалу.
Що таке дозвілля?
Вихідне положення – "вільний час”. Це частина загального бюджету часу, що залишається після виконання школярами навчальних завдань, задоволення природних фізіологічних потреб, Інших видів обов'язкових занять, і використовується за власним бажанням школярів залежно від їх потреб, інтересів, нахилів [8].
Як трактується поняття " дозвілля ”?
Діяльність школярів у вільний час, обрана за власними інтересами і нахилами, в якій вони можуть виявити себе як особистість (С.Пащенко).
Час відновлення сил дитини після навчання (А.Воловик, В.Воловик).
Час духовного розвитку особистості дитини (В.Сухомлинський).
Діяльність, метою якої є відпочинок, розвага, гармонійний розвиток (Л.Білоножко).
Умова опанування дитиною культурних цінностей, задоволення духовних потреб, оволодіння навичками й уміннями спілкування як зі своїми однолітками, так і з дорослими( Т.Черніговець)
Показники дозвілля:
1) Обсяг – це кількісний показник вільного часу, який вимірюється в год/хв. і показує, скільки часу школярі займаються обраним ними видом діяльності за власними інтересами чи уподобаннями.
2) Структура дозвілля носить індивідуальний характер, включає основні та другорядні види діяльності підлітка у вільний час.
3) Зміст дозвілля – це якісний показник використання вільного часу, що відображає спрямованість його інтересів і потреб та мотиви того чи іншого виду діяльності.
Змістовне дозвілля – це види діяльності школярів у позаурочний час, пов'язані з процесами продуктивного творення, опанування культурних цінностей, задоволення духовних і фізичних потреб, оволодіння навичками і уміннями спілкування з однолітками та дорослими. Що означає "організація змістовного дозвілля”?
• Управління вільним часом підлітків шляхом створення умов, які забезпечують вільний вибір змістовних форм та засобів проведення вільного часу, у відповідності до їхніх різнобічних інтересів і потреб (Є.Акнаєва, В.Піча).
• надання можливості кожному з підлітків активно виявити себе, виявити власну ініціативу, а не лише сприймати і брати участь у заходах, які підготував вихователь (М.Бушканець).
• Наповнення вільного часу учнів змістом, що особливо сприяє формуванню в них духовності, національної свідомості, загальнолюдських рис, творчих здібностей ( Т.Черніговець).
• Двобічний процес, у якому органічно поєднуються опосередкований педагогічний вплив учителя з активною самодіяльністю учнів, їхньою свободою у виборі видів і форм дозвілля та способів заповнення його змістом
( І.Бойчев).
Форми дозвіллєвої діяльності: індивідуальна, групова, масова.
В індивідуальній дозвіллєвій діяльності підліток сам організовує своє дозвілля. Це може бути читання, заняття художньою творчістю, спортом чи фізкультурою, перегляд телепередач.
Прикладом групових форм змістовного дозвілля можуть бути різні види ігрової діяльності; заняття в гуртках за інтересами, спортом; конкурси; прогулянки, мандрівки, екскурсії тощо.
Масові форми дозвіллєвої діяльності – різноманітні масові заходи: концерти, фестивалі, свята, акції тощо.
Дозвілля школяра є часом вільного вибору ним занять, розваг, друзів. Проведення вільного часу і ціннісні орієнтації в сфері дозвілля свідчать про спрямованість поведінки людини.
Для учнів вільним є позаурочний час, який вони можуть використати для поглиблення знань з навчальних предметів, задоволення і розвитку інтересів, запитів і нахилів, духовного зростання, вдосконалення фізичних якостей та відпочинку. Використовується він за власним бажанням учня. Головним при цьому є те, наскільки раціонально і корисно він витрачається.
Раціональне використання вільного часу охоплює певну сукупність занять, спрямованих на формування суспільно корисних установок, всебічний розвиток особистості. Йдеться про затрати часу на самоосвіту, суспільну роботу, заняття фізкультурою і спортом, художньою і технічною творчістю, відпочинок і розваги. Нераціональними можна вважати дії у вільний час, які призводять до деградації особистості або є порушенням суспільних правил.
Учні мають чітко уявити, що відпочинок у вільний час не повинен бути пов'язаним із пасивним станом організму. Ним можуть бути й активна робота, руховий режим.
Форми проведення учнями свого дозвілля залежать від об'єктивних умов і від суб'єктивних факторів (рівня розвитку, потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій особистості). Однак багато школярів витрачають вільний час на заняття, які не потребують високого культурного рівня розвитку і не сприяють цьому.
Між способом використання вільного часу і всебічним розвитком особистості людини існує тісний зв'язок. Інтелектуально розвинені люди використовують вільний час для підвищення свого рівня, а низький рівень розвитку зумовлює спрощені, примітивні потреби. [11].
Складаючи органічну частину життя школи-інтернату, позакласна діяльність допомагає дітям успішно навчатися, виробляти в них навички суспільно-корисної праці, свідому дисципліну, колективізм, розвиває ініціативу, сприяє моральному, розумовому, фізичному вихованню, естетичному вихованню, задовольняє їх культурні потреби, направляє їх активність в русло корисної діяльності. Позакласна виховна робота робить життя школярів змістовнішим, цікавим, цілеспрямованим, знання – радісним і яскравим, культура поведінки учнів значно зростає. Покращуються форми взаємостосунків на основі гуманності.
У школі, зазвичай, визначено час всієї позакласної роботи, офіційно встановлений і мінімальний комплекс побутових заходів: самообслуговування, сніданок, обід, прогулянка, організація та виконання домашніх завдань.
У вирішенні завдань формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості позакласна робота в школі повинна стати необхідним та систематичним доповненням до уроків. ЇЇ слід розглядати як одну з умов всебічного розвитку особистості учня.
У центрі всієї позаурочної роботи у класі, основним змістом всієї позакласної роботи вихователя повинна бути особистість, що розвивається. Позакласна та позаурочна виховна робота – це здійснення в позаурочний час різноманітної діяльності учнів під керівництвом учителів і вихователів школи, спрямованої на задоволення інтересів і запитів вихованців, розвиток їх інтелектуальних можливостей.
Вихователь повинен в першу чергу бути ініціатором залучення учнів свого класу до участі в роботі гуртків, секцій тощо, що діють у школі. У класі позаурочна робота повинна базуватися на загальнопедагогічних принципах національного виховання, народності, природовідповідності, культуровідповідності, гуманізації, демократизації, безперервності, диференціації та індивідуалізації, послідовності, систематичності і варіативності форм та методів виховання, інтегративності. Сюди включаються принципи добровільності, інтересу, самодіяльності.
Вільний час є одним з важливих засобів формування особистості людини, тому що в умовах вільного часу найбільш сприятливо відбуваються рекреаційно-відбудовні процеси, що знімають інтенсивні фізичні та психічні навантаження. Використання вільного часу є своєрідним індикатором культури, кола духовних потреб та інтересів конкретної особистості або окремої соціальної групи.
Як частина вільного часу, дозвілля залучає особистість своєю не регламентованістю і добровільністю вибору його різних форм, демократичністю, емоційною забарвленістю, можливістю поєднати фізичну й інтелектуальну діяльність, творчу і споглядальну, виробничу й ігрову.
Практика дозвілля показує, що найбільш привабливими формами дозвіллєвої діяльності є музика, танці, ігри, шоу, КВК. Треба не тільки знати сьогоднішні культурні запити, передбачати їхні зміни, а й уміти швидко реагувати на них, вміти запропонувати нові форми і види дозвіллєвих занять. Тому необхідно виробити диференційовані форми організації дозвілля дітей.
Дозвіллєзнавство – це галузь науки, яка вивчає життєдіяльність, відносини й організацію людей у сфері вільного часу. Вільний час – це не самоціль. Дійсну цінність він набуває лише тоді, коли використовується для всебічного розвитку особистості [3, с. 35]. Вільний час призначений для того, щоб людина мала можливість розкрити себе, піднятися до вищого рівня прояву своїх здібностей, повніше задовольнити свої постійно зростаючі потреби. У вільний час ми вчимося, читаємо книги, дивимося телевізор, ходимо в кіно, театр, на концерти, займаємося самоосвітою, спілкуємося з товаришами і друзями, буваємо на природі тощо. При розгляді складових вільного часу цілком може бути приведене положення про те, що вільний час являє собою як дозвілля, так і час для більш піднесеної діяльності. Звідси випливає, що не можна ототожнювати поняття "дозвілля" з поняттям "вільний час". Вільний час набуває форми дозвілля, але не зводиться цілком до нього. Для дозвілля насамперед характерні пасивно-видовищні форми проведення вільного часу. У рамках дозвілля в основному здійснюється споживання культури, а не її творення: людина прагне задовольнити свої потреби в насолоді, задоволенні, розвазі. Дозвілля розвиває особистість. Дозвілля – це сукупність занять у вільний час, за допомогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлювального характеру.
До дозвілля ймовірніше всього можна віднести такі види занять, як читання, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування з друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри, пасивний відпочинок тощо. Для занять у години дозвілля характерна в основному самоособистісна спрямованість їхнього змісту.
Слід також зазначити таку закономірність: і в сфері дозвілля, і в сфері більш піднесеної діяльності в кожного з нас виявляється основне заняття. Якраз воно і виступає основою всіх інших видів занять і активно впливає як на їхню тривалість, так і на їхню частоту.
Вільний час має дві складові:
це час, що використовується на необхідну суспільну, творчу й іншу діяльність;
це власне дозвілля.
По мірі реалізації сутності вільного часу чи, інакше кажучи, за характером впливу основних видів діяльності на формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості всі заняття учнів можна диференціювати на три основних типи проведення вільного часу учнівської молоді:
культурно-творчий – набір занять, пов'язаних з ним, характеризується однією загальною ознакою - створення й відтворення матеріальних і духовних цінностей і містить у собі художню й науково-технічну творчість, суспільну діяльність, різні форми самоосвіти;
культурно-споживчий. При всьому розмаїтті занять цього типу їх поєднує одна загальна властивість – споживання духовних цінностей, що роблять порівняно менший вплив на учнів, ніж їхнє створення чи відтворення (читання книг, газет, журналів, відвідування виставок тощо);
рекреативний тип, що поєднує різні види відпочинку й розваг: туризм, спорт, відпочинок у компаніях, відвідування танцювальних вечорів, дискотек.
Наведена типологія відповідає диференціації вільного часу, тому що культурно-творчий і культурно-споживчий тип проводження часу характеризують, головним чином, піднесену творчу діяльність, а рекреативний тип виражає дозвіллєву діяльність [2, с. 48].
Можна виділити такі види дозвіллєвої діяльності:
- пасивний відпочинок як найпростіший рівень дозвілля, не має перспективних цілей, дозволяє звільнитися від виробничої перевтоми, побути у спокої, психологічно розслабитися; пасивне дозвілля є складовою життя людини;
- розважальне дозвілля включає прогулянки, спортивні та видовищні шоу, відвідування театрів, ігри, сприяє емоційній та фізичній розрядці; розважальне дозвілля вимагає від дитини певної підготовки, вольових зусиль, застосування фізичних та психічних сил;
- пізнавальне дозвілля передбачає активну участь дитини у дозвіллєвій діяльності, спілкування в хобі-групах, з однодумцями, формує світогляд дитини, розвиває її духовний світ, соціальні зв'язки та творчі уподобання;
- творче дозвілля характеризується духовною насиченістю, соціальною активністю, сприяє культурному збагаченню, створенню нових духовних цінностей.
Висновки. Завданням сучасних педагогів є виховання в дітях самостійності у прийнятих рішеннях, цілеспрямованості в діях і вчинках, розвитку в них здатності до самовиховання і саморегулювання відносин. У сучасних умовах, коли динамічна і часом непередбачена соціально-політична обстановка в країні значно ускладнила виховний процес, проблеми моральності, моральної культури, моральне виховання висувається на одне з перших місць. Виявлені тенденції потребують кардинального осмислення системи позаурочної виховної роботи з позиції створення умов для вибору дитиною індивідуальної, що відповідає її можливостям і схильностям, цінностей батьків і суспільства траєкторії розвитку за рамками уроку. Очевидно, що позитивної динаміка ефективності такої діяльності може бути лише при детальному вивченні та збалансованому поєднанні інтересів і потреб усіх учасників освітнього процесу.
Основні поради щодо організації діяльності школярів в позаурочний час:
використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності для актуалізації суб'єктивного досвіду учнів;
створення атмосфери, що сприяє зацікавленості кожного учня в роботі колективу;
стимулювання учнів до розмірковування, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;
використання в процесі роботи дидактичного матеріалу, що дозволяє учню обирати найбільш прийнятні для нього види і форми роботи.
Список використаних джерел
1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник: К.: Вид.центр "Академія", 2001. 576 с.
2. Воспитательная работа в школе / Под ред. Л.В. Кузнецовой: М., 2002. 203 с.
3. Воспитание школьников во внеурочное время / Под ред. Л.К. Балясной: М., 1980. 141 с.
4. Довідник педагога-організатора: навчально-методичний посібник. Рівне. 2001. 135 с.
5. Зайчекно І.В. Педагогіка: Навчальний посібник: Чернігів, 2003. 528 с.
6. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: К., 1997. 142 с.
7. Лісовець О.В. Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України: навчальний посібник: К., ВЦ "Академія", 2011. 256 с.
8. Пермяков О.А. Вільний час учнів: Київ: Знання, 1990
9. http://chutosvita.at.ua/publ/1/organizacija_dozvillja_uchnivskoji_molodi/1-1-0-8
10. https://infourok.ru/vihovn_tehnolog_ta_h_vikoristannya_v_organzac_dozvl lya shkolyarv-322016.htm