Просяник Сергій Володимирович
Вчитель історії, суспільствознавчих дисциплін та правознавства
Баницького навчально – виховного комплексу.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ВІРТУАЛЬНИХ ТА РЕАЛЬНИХ ЕКСКУРСІЙ ПРИ ВИКЛАДАННІ ІСТОРІЇ.
Проблема застосування інноваційних педагогічних технологій є актуальною та необхідною. Відповідно до нормативних документів навчальні екскурсії є обов’язковими та необхідними складовими навчально-виховного процесу.
Мета статті − теоретично проаналізувати та практично апробувати методику проведення реальних та віртуальних екскурсій при викладанні історії в 9 класі.
Питання використання і ролі інформаційно-комунікаційних технологій в освіті аналізують С. М. Голубнича [1], Т. І. Щербакова [2], Б. В. Емельянов [3], Н. В. Савіна [4], Т. Г. Питонова [6].
Відповідно до нормативних документів навчальні екскурсії є обов’язковими та необхідними складовими навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ і процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідних компетентностей, посилення практичної та професійно-орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу. Під екскурсією розуміється форма організації навчально-виховної роботи з учнями, яка дозволяє організувати спостереження і вивчення різноманітних явищ і предметів у природних умовах або в музеях [1, с.13].
Вказуючи на багатогранність екскурсійного методу, дослідники виділяли такі основні його аспекти:
1) подорожування – набуття, збагачення, розширення знань учнів;
2) контакт із справжнім матеріалом у його природному середовищі. вносить гостроту та інтенсивність сприйняття, піднесенні благородних і чистих емоцій, високу напругу енергії у боротьбі з труднощами, волю до мирної перемоги над ними при розв’язуванні певної навчальної проблеми;
3) можливість виявити самодіяльність, самостійність і творчість;
4) поєднання спостереження з моторними елементами;
5) можливість отримувати знання, перебуваючи на свіжому повітрі [2, с. 48].
Для досягнення ефективності при застосуванні екскурсій у навчанні школярів дослідники рекомендували зосереджувати увагу на таких питаннях:
визначення мети завдань тематики,
етапи проведення,
зв’язок екскурси із навчальною програмою [3].
Мета екскурсії, допомагає свідомо сприймати матеріал. Вона може бути вузькою, спеціальною або широкою. Педагог рекомендував для старших класів ставити вузькі спеціальні завдання, щоб поглиблювати знання учнів.
Чітко продуманий план екскурсії має не менше значення, ніж усвідомлення її мети. План екскурсії включав її місце, час проведення деталі змісту роботи. Підготовлений план був основою для проведення екскурсії. Його потрібно було корегувати після прибуття на місце. При плануванні важливим було врахувати набуття учнями якнайбільше потрібних вражень з найменшою витратою енергії. Для утримання інтересів учнів на належному рівні рекомендували так планувати роботу, щоб одна половина дня була використана для спостережень, що вимагали напруженої роботи, а друга – на прогулянки і культурні розваги, які мали разом з тим і освітній характер. Свої спостереження екскурсанти повинні були ретельно фіксувати у формі записів і щоденників [4, с. 211].
Щодо етапів проведення екскурсії, то найдоцільніша їх послідовність така:
1) підготовка до екскурсії,
2) робота під час екскурсії,
3) оброблення матеріалів, здобутих на екскурсії, та висновки [5].
Головна перевага уроків-екскурсій – «ефект присутності» учнів, які бачать пам’ятники історії і культури в природному стані або грамотно оформленими в музейній експозиції. Це сприяє високому ступеню пізнавальності уроку-екскурсії, тобто в його ході зачіпаються чуттєве сприйняття і емоційна сфера учнів. Порівняння традиційного уроку і уроку-екскурсії дозволяє виділити ряд спільних рис, наприклад, обидва уроку обмежені в часу і проходять в певному місці, тут зібрано єдиний склад одного віку учнів, а також традиційний і урок-екскурсія мають свої завдання і цілі [6, с. 745].
Віртуальна екскурсія – це організаційна форма навчання, що відрізняється від реальної екскурсії віртуальним відображенням реально існуючих об’єктів із метою створення умов для самостійного спостереження, збору необхідних фактів тощо. Перевагами її є доступність, можливість повторного перегляду, наочність і багато іншого. При створенні віртуальної екскурсії потрібні вміння створення візуального продукту (наприклад, презентація Power Point).
З технічної точки зору віртуальна екскурсія – це комбінація панорамних фотографій (сферичних або циліндричних), коли перехід від однієї панорами до іншої здійснюється через активну зону (їх називають точками прив’язки або точками переходу), що розміщуються безпосередньо на зображеннях, а також з урахуванням плану туру. Все це може доповнюватися озвучуванням переднього плану і фонової музикою, а за необхідності і звичайними фотографіями, відеороликами, flash-роликами, планами турів, поясненнями, контактною інформацією тощо.
Технології віртуальних турів дозволяють по-новому поглянути на процес навчання. Основні аспекти, котрі потрібно врахувати вчителю у підготовці методичного супроводу до цифрового ресурсу:
ідея екскурсії;
цілі і завдання екскурсії;
зміст екскурсії;
маршрут і оформлення екскурсії;
технічна складова розробки (навігація, інтерактивність тощо);
результати і методичні рекомендації щодо використання ресурсу.
Мультимедійна віртуальна екскурсія являє собою програмно-інформаційний продукт у вигляді гіпертексту, призначений для інтегрованого подання матеріалів екскурсії. У загальному вигляді гіпертекст складається з інформаційних фрагментів, пов’язаних між собою спрямованими переходами – посиланнями. Користувач рухається за цими переходами від фрагмента до фрагмента подібно до того, як під час реальної екскурсії переходить від одного об’єкту до іншого.
У віртуальному просторі Art Project Академії культури Google об’єднані 40 000 оцифрованих копій робіт, створених 6000 художникам, фотографами, скульпторами тощо. Ці твори фізично знаходяться в 250 культурних інституціях 40 країн світу, в відомих і невеликих спеціалізованих музеях. Спектр матеріалів містить фотографії масляних полотен, малюнків, акварелей, скульптур, артефактів, ювелірних творів та меблів, причому з високою роздільною здатністю – деякі матеріали навіть були зняті на гігапіксельну камеру, що дозволяє розглянути найдрібніші деталі за допомогою інструменту збільшення.
Інтернет стає робочим середовищем і необхідними робочим інструментом викладачів коледжів і вузів, вчителів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій. При цьому одним із надзвичайно перспективних напрямків їх використання є побудова інформаційних інтелектуальних карт (інфокарт), які є віртуальним путівниками для створення і проведення по ним віртуальних навчальних інтерактивних екскурсій.
Таким чином, використання віртуальних та реальних екскурсій робить процес навчання і викладання більш цікавим, якісним, результативним. Для того, щоб екскурсія була ефективною, необхідно дотримуватись певних вимог. Дослідження показують, що чим вища зацікавленість школяра, тим активніше він сприймає інформацію. Використання в екскурсіях невідомої, однак цікавої для людини інформації має значний ефект. Безпосереднє спілкування з екскурсантами, прямий контакт, кваліфікована подача матеріалу, а також атмосфера взаємної довіри і доброзичливості – неодмінна умова успіху проведення екскурсії. Тобто вчитель, який проводить екскурсію, має враховувати соціальні, психологічні та педагогічні аспекти. Ця взаємодія і визначає специфіку методики екскурсійної діяльності.
Список використаної літератури
Голубнича С. М. Основы экскурсионного дела // Донецк: ДИТБ, 2003. 218 с.
Щербакова Т. И. Традиционные и инновационные подходы к организации экскурсионной деятельности // Совр. Метод. аспекты экол. Об-я. 2006. С. 48−56
Емельянов Б. В. Экскурсоведение // М.: Советский спорт, 2007. 216 с.
Савина Н. В. Экскурсоведение: учеб. пособие // Мн.: БГЭУ, 2004. 335 с.
Історія України 9 клас // Н. М. Сорочинська, О. О. Гісем. К.: Богдан, 2017. 272 с.
Питинова Т. Г. Подготовка к проведению уроков-экскурсий в обучении истории // Молодой учёный. №1. 2006. С. 745−748.