Ямпільська загальноосвітня школа I-III ступенів №2
Ямпільської районної ради Сумської області
УРОК ГЕОГРАФІЇ У 7 КЛАСІ
Підготувала:
вчитель географії,
спеціаліст вищої категорії
«старший вчитель»
Рогова Алла Олександрівна
МЕТА: - сформувати в учнів знання про склад, численність і розміщення населення Африки; ввести поняття « природний приріст», « густота населення»; розкрити особливості розміщення населення на території материка; повторити поняття «раса»;
- розвивати у школярів інтерес до історії та традицій народів Африки; продовжити роботу з додатковою літературою та картами Африки;
- сприяти розширенню світогляду учнів; викликати інтерес до способу життя жителів Африки; формувати почуття патріотизму; виховувати зацікавленість до вивчення географічних наук.
ОБЛАДНАННЯ: фізична та політична карти Африки, учнівські атласи, додаткова література, підручники, ілюстрації.
НОВІ ПОНЯТТЯ: густота населення, природний приріст, колонія, народи Африки.
МЕТОДИ: розповідь учителя з елементами бесіди, робота в групах, робота з картами атласу, підручником, додатковою літературою.
ТИП УРОКУ: формування нових знань.
ХІД УРОКУ
(слайд 2-3)
ВЧИТЕЛЬ: Вивчаючи Африку, ви, напевне, помітили, що природа материка дуже різноманітна. Це і вологі екваторіальні ліси, і тропічні пустинні території, і степові простори саван, і рідколісь. В цих умовах сформувались не тільки своєрідний рослинний і тваринний світ, але й життя людини багато в чому залежить від примх природи. На сьогоднішньому уроці з допомогою матеріалів, що зібрали наші дослідники під час експедиції до Африки, ми розглянемо деякі народи і племена Африки.
НЕ ТАК НАЗВА ВАЖЛИВА ДЛЯ КРАЇНИ
І ОБРИСИ НЕ ТАК ВАЖЛИВІ,
ЯК ВАЖЛИВО ТЕ, ХТО В ТОМУ КРАЮ ЖИВЕ,
ДЛЯ ЧОГО ЖИВЕ І ЧИМ ЖИВЕ НАРОД.
Аяльнех Мулату (ефіопський поет)
(слайд 4)
ВЧИТЕЛЬ: Населення Африки складає близько 1,25 млрд.чол. (16,6% населення світу). Кожен рік населення Африки збільшується на 10 млн. чоловік. Як ви вважаєте, а населення України, щорічно збільшується чи зменшується? За якими показниками ми аналізуємо динаміку кількості населення?
Існує показник, який характеризує динаміку кількості населення, це природний приріст. Природний приріст населення – це різниця між кількістю народжених людей та померлих за рік на 1000 жителів. Якщо в певному році народилося більше дітей, ніж померло всього населення, то природний приріст додатний. Якщо ж помирає більше, ніж народжується дітей - природний приріст від’ємний кількість населення Африки прискорено зростає, що створює серйозні труднощі щодо забезпечення людей засобами існування.
ЗАВДАННЯ. За допомогою карти «Розміщення населення» в атласах визначте особливості розселення населення Африки. Сформулюйте загальні закономірності. Чим їх можна пояснити?
(слайд 5-6)
Населення Африки розміщене нерівномірно. Так, величезні площі пустель, частина екваторіальних та тропічних лісів майже безлюдні – 1 чол. на км., а в долині Нілу проживає до 1500 чол. на км. З інших територій найбільша середня густота населення спостерігається на узбережжі морів і океанів, по долинах величезних річок та озер.
В Африці дуже мало міст. Більша частина африканців проживає у сільській місцевості. Густота населення – кількість людей, які проживають на 1 км. території. Середня густота населення Африки – 41,3 особи на 1 км.кв.
ЗАВДАННЯ. Розглянемо в атласі карту «Народи світу». Представники яких рас проживають в Африці?
(слайд 7-8)
Представники європеоїдної раси живуть в основному в Північній Африці. Це араби, бербери, туареги, які в давнину переселилися сюди з Азії. Для них характерні смаглява шкіра, темне волосся та очі, продовгуватий череп, вузький ніс та овальне обличчя.
Представники негроїдної раси проживають на південь від Сахари. Вони мають значні відмінності в зовнішньому вигляді. Так, жителі саван Північної півкулі (масаї, тутсі) високі на зріст, а народи екваторіальних лісів – пігмеї – малорослі. Готтентоти і бушмени, що живуть у напівпустелях і пустелях Південної Африки, мають плоске обличчя, що надає їм схожості з монголоїдами.
Населення європейського походження, що переселилося сюди в останні два століття, становить незначну частину. На крайній півночі – це французи, на крайньому півдні – нащадки переселенців із Нідерландів, англійців - це бури.
Жителі Мадагаскару – малагасійці – вихідці з Азії, представники монголоїдної раси.
(слайд 9)
ВЕДУЧИЙ. Фенікс – символ вічного відновлення і відродження. Таким і постає перед нами Чорний Континент – Африка. Протягом віків і тисячоліть вона була під впливом чужоземних завойовників, але завжди виходила переможцем, зберігаючи свою неповторність і самобутність, збагачувалась в той же час впливом цивілізації зовнішнього світу. Хоча даних про цей материк є багато, але в той же час ми про Африку знаємо дуже мало.
Цього року в Африці побувало декілька експедицій. Їхньою метою було вивчення деяких племен та народів Африки. Особливу увагу звертали вони на їх історію, умови життя, побут, традиції і вірування.
(слайд 10-12)
Після виступу членів експедиції вам буде запропонована вікторина. Отже, прохання уважно слухати розповіді.
ВИСТУП ПЕРШОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ .
НАСЕЛЕННЯ І НАРОДИ ПІВНІЧНОЇ АФРИКИ
(слайд 13)
В
ам відомо, що в Африці є найбільша пустеля світу – Сахара. Там дуже спекотний, сухий клімат. Температура повітря сягає 50 С і вище, роками не буває дощу, а якщо таке й трапляється, то часто краплини висихають в повітрі, не досягаючи землі. Арабське прислів’я говорить: « В Сахарі вітер встає і лягає разом із сонцем». Отже, Сахара не дуже сприятливе на Землі місце для проживання. Хоча як для кого: кочівники – туареги (слайд 14-16)– навряд чи змінять контрастну суворість своєї пустелі, наприклад. На помірність нашого клімату. Туарегів, які вічно кочують найбільш віддаленими та необжитими районами Сахари, називають « синіми привидами». Синю ковдру, яка закриває лице так, що залишається лише вузька смужка для очей, юнак отримує на сімейному святі, коли йому виповнюється сімнадцять років. З цього моменту він стає чоловіком, і більше ніколи в житті, ні вдень, ні вночі не знімає ковдру зі свого обличчя, а лише ледь-ледь відсовує від рота під час вживання їжі. Обов’язковим компонентом національного одягу туарегів є також полотно довжиною до трьох метрів, якими обмотують голову, закриваючи шию, ніс, щоки: інакше ніяк не врятуєшся від палаючого сонця та піску.
«Дах нашого постійного будинку – небо, наш тимчасовий притулок – фелідж»,- кажуть туареги. Збірка намету займає не більше двох годин, зверху його покривають верблюжими, козиними або овечими шкурами, а підлогу застилають плетеною соломою. Вдень всі сторони феліджа відчинені – вночі житло не має вікон, ні дверей.
Серед жовтих ландшафтів Сахари радує кожна зустріч з людиною. Недарма туареги кажуть: « В пустелі приємно зустріти навіть розбійника». І все - таки людина в Сахарі віддає перевагу оазисам. Оазис – це перш за все зелені перисті кроки фінікових пальм. Важко перерахувати, що значить фінікова пальма для туарегів – і тіні, і їжа, і будівельний матеріал, адже кожні двері, кожен стовп в житлах з її деревини. Листям пальм вкриті житла, з їх волокон плетуть мотузки, килими. Найголовніше багатство фінікової пальми, звичайно, фініки. Туареги вважають, що щасливий той чоловік, якого жінка протягом місяця годує блюдами з фініків, і йому це не набридає, так як їжа не повторюється. Розмеленими кісточками плодів годують худобу. Лагідним словом «фінік» юнаки називають своїх дівчат. В деяких віддалених районах фініки до цього часу відіграють роль грошей.
Туареги відомі у світі як продавці верблюдів. Але вони ніколи не продадуть і не поміняють білого верблюда, який, на їх думку, приносить щастя господарю. Ми пропонуємо вашій увазі деякі приказки туарегів:
Не кидай попелу проти вітру – запорошиш очі.
Людина боїться змії, змія боїться людини.
Як річка висохне – риба зникне.
Кожен фінік має кісточку.
Давнє населення Північної Африки - бербери ( слайд 17-19)збереглися лише в гірських і пустельних районах Сахари. 21 вересня кожного року бербери з’їжджаються зі своїх сіл на базар. Хлопці на базарі вибирають собі дружину, якщо вони підійшли один одному, то через 14 діб відбудеться весілля, святкують його тільки чоловіки. Через дві доби чоловік віднесе дружині великий шмат смаженого м’яса і вони з’їдять його разом з однієї миски і будуть вважатися чоловіком і дружиною. Часто дружину обирають на базарі два хлопці, і вони починають з нею говорити. З часом дівчина відповідає тільки одному із них – значить, його вона і обрала.
На півночі Африки також живуть масаї (слайд 20-22). У масаїв жіноче і чоловіче населення поділяється на чотири вікові групи. Чоловіки до 13 років називаються «пастухами – олайонами»; до 30 років – воїни - морани; до 65 років – «молодші старійшини»; після 65 років вони стають старійшинами. Свою школу пастухи починають з того, що пасуть кіз та овець. При досягненні 12 років вони здають своєрідний екзамен. Пастух повинен знати 10-12 різних маршрутів перегону худоби, так, щоб не витоптувалась трава, з висоти дерева вони повинні визначити, де на поверхні виходить необхідна для тварин вода, де ростуть отруйні для худоби трави. Хто помиляється на такому екзамені втрачає право носити спис. Пастухи – олайони цілий день, від зорі до зорі, наглядають за худобою, ганяючи її пасовищами. Це дуже небезпечно, тому що в тих місцях водиться дуже багато тварин-хижаків. В 13 років пастухи проходять обряд обрізання. Не те що крику – найменшої гримаси від болю достатньо для того, щоб бути недостойним звання морана - воїна. Такого хлопчика чекала невтішна участь: все життя він буде ходити в одязі пастуха, не зможе носити зброю дорослих, мати сім’ю або право голосу на зібраннях. Перездача тут не допускається. Тому масаїв у всьому світі знають як сильних, відважних воїнів, які не бояться болю.
Моранам не можна займатися фізичною роботою, або, тим більше, допомагати жінці вдома. Навіть харчі у них особливі – молоко, наполовину змішане з кров’ю домашніх тварин, або злегка підсмажене м'ясо. Брати до рота рослинну їжу або хмільні напої їм заборонено.
Морани будують собі окремі своєрідні військові табори – маньятти. А традиційні поселення масаїв називаються енканга. Малайські житла нагадують величезні буханки чорного хліба. У них немає вікон і зсередини розділені на три частини: для тварин, дітей і дорослих. Житло будують з довгих дерев’яних палиць, які обов’язують хмизом та обмазують кізяками. Сторонніх людей морани у свої маньятти не пускають. Це їх цитадель (фортеця), де вони можуть робити все, що їм заманеться.
Дуже часто морани влаштовують біля вогнища танці-змагання. Увійшовши у транс, вони годинами, доки сонце не прожене місяць, підстрибують на одному місці, стріпуючи з себе духи дитинства. Морани дуже непередбачувані у своїй поведінці. Інколи вони абсолютно байдужі до людини, яка скаче перед ними з фотоапаратом. Але бували випадки, коли морани запускали списи у туристів, які не побажали відвести від них фотооб’єктив.
Велике значення у масаїв мають зачіски. Так званих перукарів звільняють від участі в небезпечних рейдах за худобою, а при поділі здобичі їм віддають ласий шматок печінки або м’яса. Масаї кажуть: «Краще після походу не дорахуватися десяти корів, ніж одного «перукаря». У різні походи і рейди морани завжди йдуть із зачіскою на голові. Проте зі своїми дівчатами вони ходять зовсім не розчесані.
ВИСТУП ДРУГОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ. (слайд 23)
НАСЕЛЕННЯ І НАРОДИ ПІВДЕННОЇ АФРИКИ.
С
орокаградусна спека, відсутність води, вічна посуха – ось що робить Калахарі непридатною для життя людей. Сама назва «калахарі» пішла від місцевої мови «каллі-каррі» - той, що мучить спрагою. В Калахарі немає жодного постійного водостоку. Розпечене, запилене, сухе повітря при майже постійному вітрі обпалює лице. Монотонна одноманітність рівнини, яка вигоріла під сонцем, з поодинокими травами та піщаними дюнами важко діє на психіку людини, викликаючи у неї відчуття самотності та відчуження. І тільки бушмени – (слайд 24-25) ці істинні діти природи – відчувають себе в «страшній Калахарі» вдома.
Ми набрели на поселення бушменів через три дні блукання між дюнами, після численних зупинок. Селищем стоянку бушменів можна назвати лише умовно, тому що, кочуючи пустелею в пошуках їжі і переслідуючи диких тварин, бушмени не затримуються на одному місці і не будують собі типового житла. Там, де бушменів застає ніч, вони риють неглибоку яму, обносять її з навітряної сторони сплетеними з трави плотом-щитом, який захищає від піску, і вкладаються туди спати по декілька чоловік. Переважно, бушмени влаштовують подібний нічліг в чагарнику, за що і отримали свою назву «чагарникових людей» ( «Буш»-чагарник, «мен»-людина, чоловік ).
Бушмени до цього часу залишаються одним з найменш вивчених народів Африки. В деяких районах Калахарі, де полюють бушмени, до цього часу не потрапляла біла людина. Перше, що нас вразило при знайомстві з бушменами – їх мова. Цю мову можна чути, але неможливо записати. Практично немає можливості передати своєрідність звуків, які видають бушмени. Вони клацають язиком і свистять, цокають і хриплять, причому дуже часто така розмова проходить із закритим ротом. Багато звуків бушменської мови вимовляються тільки горлом; за участю м’язів живота і грудей.
Бушмени – низькорослий народ, однак на відміну від пігмеїв, складені вони пропорційно. А ось якого кольору у них шкіра, одразу визначити важко. В Калахарі витрачати воду на миття тіла – величезна розкіш, і тому «природні нашарування бруду й пилу» заважають вирішити це питання. Відомо тільки те, що бушмени набагато світліші за пігмеїв та своїх сусідів – банту.
На території Намібії, на схилах ріки Хейчаб, ми бачили скельний малюнок, який був виконаний жовтою, білою і червоною фарбами. Скельні картини бушменських художників відображають тварин, мирних людей, сцени полювання.
О
труєна стріла бушменів – дуже небезпечна зброя. Деякі відомі їхні отрути можуть за півгодини вбити слона. Поранений стрілою з отрутою гусені лев помирає у страшних передсмертних конвульсіях за 2-8 хвилин. Однак таким сильнодіючими засобами мисливці Калахарі користуються тільки для самозахисту. В звичайних умовах, добуваючи їжу, вони випускають в антилопу або зебру стрілу, отрута якої діє через півгодини. Бушмени ніколи не обходять стороною квітучу станелію. Вони знають, що її надзвичайно неприємний запах приваблює багато комах, яких можна використовувати в їжу. Бушменам відомі більше як 80 видів отрути. Її роблять з рослин, грибів, личинок комах, скорпіонів, павуків-землекопів. В посушливий сезон, коли бушмени не мають звичайних джерел отримання різних отрут, вони вилучають їх з трупів тварин. Є у бушменів і протиотрута. Проти укусів змій та скорпіонів в надрізи, зроблені лікарем на животі, втираються сушені трави, коріння рослин. Жінки, перед тим. Як іти до пустелі в пошуках їжі, змазують свої ноги зміїним жиром, що оберігає їх від укусів.
Не отримуючи нічого від сучасної цивілізації, бушмени повністю забезпечують свої потреби за рахунок навколишнього середовища. Страусові яйця замінюють посуд для зберігання рідин, панцирі великих черепах – для сипучих продуктів, а маленькі панцирі – як ложку або табакерки. Одягом служать шкіри диких тварин, нитками – сухожилля зебр, голками – страусові кістки.
Улюбленими ласощами бушменів є тулуб комах, яйця мурах і термітів, слимаки, гусінь, їстівні корінці і листки, змії і черепахи. Голод – постійний супутник жителів Калахарі, і тому, коли мисливцям вдається підстрелити велику антилопу або зебру, її відразу з’їдають. У дорослого бушмена шлунок має здатність розтягуватися як гармошка, якщо він вживає багато їжі. Жоден народ не зміг би вижити в тих пустелях, де живуть бушмени. Є деякі бушмени, які можуть визначити місце, де є вода (на глибині 55 і більше метрів).
В посушливий період, коли великі тварини тікають з Калахарі і мисливці не можуть забезпечити селище м’ясом, добуванням їжі починають займатися жінки. Жінка – бушменка дуже економна господарка. Вони ніколи не зірвуть до кінця недостиглу дику диню і не викопають із землі ще маленькі бульбочки пустельної цибулі.
Дитину змалечку вчать ділитися здобиччю, віддавати останній ковток води. Людину, яка приховала здобич від всіх, чекає страшна кара – мовчання решти бушменів ( з ним ніхто не буде розмовляти). Бушмени переважно не витримують такої кари. Серед бушменів популярні такі прислів’я і приказки:
Леопард сам із себе не здере шкури, але це можуть зробити інші.
Темрява збирає всіх докупи.
Смертельна стріла малою не буває.
Хлопче, полюй на антилопу, залиш буйвола чоловікам.
В південно-західній Африці живуть готтентоти. Самоназва – кон- коїн – люди людей, тобто справжні люди. Мова – готтентотська, койсанської групи. Готтентоти – негроїди, які належать до бушменської групи.
До колонізації європейцями в другій половині XVII ст.., основним заняттям готтентотів було скотарство, також вони вміли виплавляти залізо з руди. Жили готтентоти в плетених хижах, які були розташовані по колу і утворювали селища – краалі. Внаслідок європейської колонізації деякі племена готтентотів були винищені, а решту, витіснено в безводні пустелі.
В країнах Південної та Екваторіальної Африки живуть народи групи банту: мпонгве, баконго, фанг, балунда, балуба, монго, баньяруанда, васуахілі, баганда, агікуйю, зулуси, басуто, бечуани, амакоса та інші.
Банту – негроїди, говорять спорідненими мовами сімї банту. У багатьох народностей банту є своя писемність і література. Васуахілі мали древню писемність на арабській основі.
До колонізації європейцями банту займалися землеробством (вирощували маніок, ямс, кукурудзу, рис, банани тощо), скотарством (розводили кіз, овець). Тепер частина банту обезземелена і загнана в резервації, інші змушені працювати на нових землевласників.
З
улуси (слайд 26) є частиною народу банту. Вони заселяли південну Африку понад тисячу років тому.
До XIX ст.. у зулусів існував первіснообщинний лад з рисами батьківського роду. На початку XIX ст.., в зв’язку з загрозою англо-бурського вторгнення, зулуси, об’єднавшись в союз племен, створили сильну армію з чоловіків від 20 до 40 років. Військова організація зулусів не знала собі рівних серед південно - африканських народів. Маючи лише списи і щити, зулуси не раз змушували тікати з поля бою регулярне англійське військо, озброєне рушницями і гарматами.
Однак у 1887 році зулуси були поневолені англійськими колонізаторами.
Основне заняття зулусів – землеробство (вирощують кукурудзу, сорго, просо, городину), скотарство. Житла зулусів – кругла, плетена хижа. Типові поселення – крааль.
Релігія зулусів – анімізм з елементами християнства.
ВИСТУП ТРЕТЬОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ. (слайд 27)
НАСЕЛЕННЯ І НАРОДИ ЗАХІДНОЇ І ЦЕНТРАЛЬНОЇ АФРИКИ.
Більшість населення Західної та Центральної Африки належить до негроїдної раси. У населення Гвінейського узбережжя характерні ознаки негроїдної раси проявляються найбільш яскраво: дуже темний колір шкіри, темні очі й волосся, найтовстіші серед африканців губи, а нижня щелепа найбільше виступає наперед, волосся завивається в спіраль, широкий ніс із низькими переніссям.
У країнах Західної Африки збереглось найбільш численне на материку населення, що дотримується місцевих традиційних вірувань.
На Південному-Заході Нігерії живе народність йоруба. Йоруба – негроїди. Вони мають давню самобутню культуру. На основі цієї культури в XV-XVI ст.. розвивалось мистецтво Беніну, для якого характерні бронзові художні вироби.
В XV ст.. у йоруба виникли міста-королівства: Ойо, Егба, Іфе, Ібадан та інші, які налічували десятки і навіть сотні тисяч жителів. В цих невеликих державах існувала складна система управління з армією, поліцією, чиновництвом. Однак постійні міжусобні війни не давали змоги йорубу створити єдину могутню державу. Цим скористалися англійські колонізатори і на початку XX ст.. поневолили йорубу.
У результаті національно-визвольної боротьби йорубу отримали у 1960 роцінезалежність і утворили власну державу – Нігерію.
Основне заняття йорубу – землеробство (вирощують ямс, маніок, батати, просо, бобові), тваринництво (розводять кіз, овець), ремесла (ткацтво, плетіння, ковальство).
За релігією йорубу здебільшого анімісти, є також мусульмани.
В Західній Африці проживає також народність хауса. В XVII ст.. у хауса існували рабовласницькі міста-держави Кано. Каціна, Даура, Гобір, Зарія, Рано та інші.
На початку XIX ст.. у хаусу виникло два емірати – Сокоти і Ганду, які пізніше об’єдналися в єдиний султанат – Сокоти.
У хаусу існувала своя література – поеми, історична хроніка.
На початку XX ст.. хаусу були поневолені європейськими колонізаторами, і здобули незалежність лише в 1957-1960 роках. Основне заняття хаусу – землеробство(вирощують сорго, просо, рис, пшеницю), ремесла (чинбарство, ткацтво).
За релігією хауса – мусульмани.
Основою населення в країнах Гані та Кот-Дівуарі є народність акан. До народності акан входять: ашанті, фанті та інші. Мова акан має кілька літературних форм, що належать гвінейської групи мов. Акан – негроїди.
Займаються землеробством, скотарством, ремеслами, частина працює в промисловості.
Ще в VII ст.. акани були знайомі з обробкою міді й бронзи. В XV ст.. виник ряд державних утворень, наймогутнішими з яких у XVII-XVIII ст.. були Аквалу, Акім, Денкера, Ашанті.
Акані вели постійно боротьбу з колонізаторами, внаслідок якого утворилась держава Гана у 1957 році.
У вологих екваторіальних лісах Центральної Африки проживають (слайд 28-29) пігмеї. Все життя пігмеїв пов’язане з лісом. Екваторіальні ліси, в яких проживають пігмеї – це своєрідний ізольований острів. Люди існують там в екстремальних умовах, їх малий зріст – це пристосовницька реакція при постійній нестачі їжі. Найменша величина середньої довжини тіла у пігмеїв, які живуть в центрі екваторіальних лісів – 141 см., а найбільша – 149 см. У пігмеїв, які живуть на кордоні з саваною, короткі ноги. Саме через них головним чином і скорочується зріст.
Священнодійство перед полюванням проходить у певній мовчанці. Подумки звертаючись в цей час до свого лука та стріл, мужчини просять їх бути влучними і не підвести мисливців.
Звичайно, у лісовому таборі пігмеїв, який складається з 15-20 хатин, живе стільки ж сімей. Це не обов’язково родичі, а скоріше люди, які об’єдналися на основі особистих симпатій.
Одне з найголовніших занять пігмейських жінок – будівництво і ремонт житла. Хатини пігмеїв досить неміцні і швидко руйнуються. Глини і кізяка, якими можна було б зміцнити житло, у лісі немає, тому сильні дощі постійно руйнують будови пігмеїв. Житло будує жінка, вона є його власником. Чоловік лише підбирає довгі гілки. Спочатку будівельниці креслять палкою коло і втикають в землю довгі еластичні гілки. Потім гілки згинають, втикаючи їх в землю на п
ротилежній стороні. Куполоподібний дах густо покривають травою, листками бананів. Якщо листки забруднились, то їх знімають і промивають у річці – таким чином жителі «перуть» дах і стіни свого житла.
Жінка всього з однією дитиною на руках – це у пігмеїв скоріше правило, ніж виключення. Складні умови життя у лісі не дозволяють його мешканцям мати багато дітей. Пігмеї по своїй природі колективісти, які не мають понять про приватну власність, які звикли ділитись зі своїми спів племінниками всім, чим вони володіють на сьогоднішній день, і не думати про завтрашній.
Більшість пігмеїв уміють добувати вогонь за допомогою трута або каменів. Вогнище посеред селища горить вдень і вночі і коли хто-небудь з пігмеїв відправляється в дорогу, він обов’язково бере з собою вуглину з сільського вогнища. Пігмеї вірять, що вуглина якимось чином зв’язує їх з домом, рідним лісом та оберігає від небезпеки.
У лісі пігмеї дуже часто використовують різноманітні ловильні пристрої, сітки. Лісорозробки – зараз головна загроза існуванню пігмеїв, їх лісової цивілізації.
Одяг у пігмеїв дуже своєрідний. Чоловіки носять одяг, зведений до мінімуму. Жінки носять короткий фартух. Який густо прикрашений зеленими і синіми лусочками великих жуків. Наряд заміжніх жінок доповнює намисто з черепашок та браслети з кори з випаленими на них зображеннями тварин. Молоді дівчата ходять навіть без фартушків і розгулюють по селищу у костюмі Єви. Деякі жінки носять у вухах сережки у вигляді маленьких гілочок або листочків.
ВИСТУП ЧЕТВЕРТОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ. (слайд 30-31)
НАСЕЛЕННЯ ТА НАРОДИ СХІДНОЇ АФРИКИ
Регіон Східної Африки найбільш заселений. Етнічний склад населення доволі строкатий. Виділяються народи: тигреї, гураге, банту та інші. Більшість населення належить до негроїдно-австралійської раси.
У народності бареа, яка мешкає у північно-західних районах Ефіопії, досі існує суворе правило – дружина не має права звертатися до свого чоловіка на ймення. Більше того, їй забороняється у своїй мові вживати ті слова, які тим чи іншим чином пов’язані чи навіть віддалено асоціюються з іменем її судженого. Наприклад, якщо чоловіка батьки нарекли Леротхолі, що в перекладі означає «крапля», дружина ніколи не буде вживати в розмові таке словосполучення, як «крапля води». Вона буде вимушена відшукувати різні близькі за змістом слова типу «росинка» або «дощова сльоза».
Амхара – це народність, що є основною групою корінного населення північної і центральної частини Ефіопії.
Мова – амхарська, ефіопської підгрупи семіто хамітської мовної сім’’ї. Народність амхара є проміжною між негроїдною і європеоїдною расами. Амхара – основне ядро, навколо якого формується ефіопська нація. Основне заняття амхара – землеробство і скотарство. З ремесел розвинуті ткацтво, гончарство, різьба по дереву.
Релігія – християнство.
Баганда – це народність, що живе в Східній Африці ( Уганда). Мова баганду – луганда, що належить до північної групи мовної сім’ї банту. Мають свою писемність ( в XIX ст.. – арабський алфавіт, з XXст. – латинський). Релігія – суміш родових культур і християнства. Баганда – негроїди. Займаються землеробством, скотарством, ремеслами.
У XVIII – XIX ст.. баганда мали наймогутнішу в Східній Африці державу Буганда і за своїм розвитком економіки і культури стояли вище від сусідніх народів. Їм здавна відоме мотичне землеробство, плавка міді, добування золота. По всій країні ще на початку XIX cт. Встановилась єдина одиниця обміну – раковина молюска – каурі. В 1875р.за царя Мтеза мали військо 150 тис. чол.., був флот з 300 кораблів. Баганда знали вогнепальну зброю. У другій половині XIX ст.. англійці,
скористалися суперечками баганду з арабами й встановили в державі британський протекторат.
Тигре – це народність, що населяє північні райони Ефіопії (Ерітреї). Мова – тигре, ефіопської підгрупи, семітської групи.
В I-VII ст..тигре входили до складу рабовласницької держави Аксум, з XIIIст. - до складу Ефіопії. На початку XIXст. Існувало самостійне феодальне князівство - Тигре.
Основне заняття – землеробство (вирощують кукурудзу, дурру), тваринництво (розводять овець, кіз), рибальство, добування перлин.
За релігією тигре – мусульмани.
Тиграї – народність, що населяє гірські райони північної Ефіопії. Мова – тигринья, ефіопської підгрупи, семітської групи. В I-VIIст. входили до складу держави Аксум, в XIIIст.- до Ефіопії.
Основне заняття – землеробство (вирощують теф, ячмінь), тваринництво (розводять велику рогату худобу). За релігією більшість тигреїв – християни.
АФРИКА (слайд 32) посідає перше місце в світі за показниками дитячої смертності, тут найнижча тривалість життя. Середній показник тривалості життя в Африці – 49 років. Це єдиний регіон, де середня тривалість життя нижча за середній показник у всьому світі – 65 років. Лідерами за тривалістю життя є Туніс і Лівія – 73 роки, а найнижчий показник у Східній і Центральній Африці – 43 роки, це приблизно півжиття японців чи шведів. 
Найнижче щодо очікуваної тривалості життя перебувають Замбія і Зімбабве – 32 і 33 роки. Це пов’язано зі СНІДом, оскільки названі країни розташовані в епіцентрі поширення цієї «чуми XX-XXI ст..».
АФРИКА поступається іншим регіонам світу часткою міського населення, у містах проживає 43,5% африканців. Найбільший показник урбанізації - 50% у Південній Африканській республіці, а найнижчий – 11,9% у Бурунді.
ВЕДУЧИЙ. А тепер пропонуємо вам запитання нашої вікторини.
Вікторина «НАРОДИ АФРИКИ» (слайд 33)
Яке плем’я проживає у вологих екваторіальних лісах? (пігмеї)
У якому племені чоловіче і жіноче населення поділяється на 4 вікові групи?(масаї)
Кого називають синіми привидами? (туареги)
Мову якого племені можна чути, але неможливо записати? (бушмени)
В якого народу людей – воїнів називають моранами? (масаї)
Люди якого племені мають дуже низький зріст (до 145 см.)? (пігмеї)
Яке плем’я знає більш як 80 видів отрути, від деяких із них лев помирає за 2-8 хвилин? (бушмени)
Який народ проживає у складних умовах котловини Калахарі? (бушмени)
В якого народу фінікова пальма використовується як їжа, корм, при будівництві житла? (туареги)
Представники якого племені будують своєрідні військові табори – маньятти?(масаї)
Кого називають дітьми лісу? (пігмеї)
Який народ проживає в Сахарі? (туареги)
Який народ надає велике значення зачіскам? ( масаї)
В якого племені улюбленими ласощами є сарана, яйця мурашок, слимаки, гусінь? (бушмени)
В кого житло поділяється на три відділи: для дітей, дорослих та худоби? (масаї)
Хто дуже часто використовує для полювання різноманітні пастки на тварин? (пігмеї)
В якого племені навіть діти знають, де до поверхні підходить вода? (масаї)
Кого називають «чагарникові люди»? (бушмени)
В якого племені будівництвом житла зайняті виключно жінки? (пігмеї)
20. Хлопці якого племені обирають собі дружину на базарі? (бербери)
(слайд 34-35)