Микола Васильович Гоголь «Шинель». Образ Башмачкіна.

Над повістю «Шинель» М. Гоголь працював протягом 1839-1841 pp. (над-рукована у Зібранні творів у 1843 p.). Продовжуючи тему бідного чиновника, Гоголь наповнює її великим соціальним й гуманістичним змістом. Мотив ізоляції й беззахисності людини звучить в "Шинелі" на пронизливо-щемливій ноті.

Історія Акакія Акакійовича Башмачкіна, "вічного титулярного радника", — історія знівечення й загибелі людини під владою обставин. Чиновничо-бюрократичний Петербург доводить героя до повного отупіння. Він заробляє дуже мало грошей, усього боїться. Врешті-решт він перетворюється на свого роду машину для переписування паперів, позбавлену будь-якої самостійності й ініціативи. Але у тому єдиному своєму занятті він намагається віднайти ес-тетичний зміст.

В історії з шинеллю герой Гоголя переживає свого роду "осяяння". Ши-нель стала для Башмачкіна "ідеальною ціллю", зігріла, наповнила його іс-нування змістом, тому втрата її стала для нього справжньою катастрофою, яку він не пережив.

1

Але характер героя отримує несподіваний розвиток в кінці повісті. "Бід-на" історія його життя має "шумне" продовження після смерті: померлий Ба-шмачкін перетворюється на месника і зриває шинель з "найповажнішої осо-би", що змушує "поважну особу" переосмислити свої моральні принципи.

Це не правило, але в житті нерідко трапляється, що жорстокі і безсердечні люди, що ображають і принижують гідність інших, виглядають у кінцевому рахунку більш слабкими й нікчемними, ніж їхні жертви. Ще Демокріт свого часу говорив, що "здійснює несправедливість найнещасніші несправедливо страждає".
Таке ж враження духовної мізерністі і утлості від кривдників дрібного чи-новника Акакія Акакійовича Башмачкіна залишається у нас після прочитання повісті Гоголя "Шинель", з якої, за образним висловом Достоєвського, вий-шла вся російська література.
"Ні, я більше не маю сил терпіти! Що вони роблять зі мною! .. Вони не р о зуміють, не бачать, не слухають мене ... "Багато хто з великих письменників відгукнулися на цю благання героя повісті Гоголя, по-своєму осмислили і розвинули образ" маленької людини "в своїй тво-рчості. Цей образ, відкритий ще Пушкіним, після появи "Шинелі" став одним із центральних у літера-турі 40-х років. Тема відкрила дорогу зображенню "послідовників" Акакія Акакійовича у творчості Салтикова-Щедріна, Некрасова, Островського, Тол-стого, Буніна, Чехова, Андрєєва. Багато хто з них постаралися побачити в "маленьку людину" свого маленького героя, "свого брата" з притаманними йому почуттями доброти, вдячності і благородства.
Що ж таке "маленька людина"? У якому сенсі "маленький"? Мала ця лю-

2

дина саме в соціальному плані, оскільки займає одну з нижніх сходинок іє-рархічної градації. Його місце в суспільстві мало помітно або зовсім не помі-тно. "Маленький" ця людина ще й тому, що світ її духовного життя і людсь-ких домагань також до крайності звужений, збіднений, обставлений всіляки-ми заборонами і табу. Для нього, наприклад, не існує історичних та філософ-ських проблем. Він перебуває у вузькому і замкнутому колі своїх життєвих інтересів.
Гоголь характеризує головного героя своєї повісті як людину убогу, пере-січного, незначного і непомітного. У житті йому відведена незначна роль пе-реписувача департаментських документів. Вихований в атмосфері беззапе-речного підпорядкування та виконання розпоряджень начальства, Акакій Акакійович Башмачкіна не звик міркувати над змістом і сенсом своєї роботи.

Ось чому, коли йому пропонують завдання, що вимагають прояви елемен-тарної кмітливості, він починає хвилюватися, переживати і врешті-решт при-ходить до висновку: "Ні, краще дайте я перепишу що-небудь".
Духовне життя Башмачкина співзвучна його внутрішнім сподіванням. Зби- р ання грошей на придбання шинелі стає для нього метою і сенсом життя, напов-нюючи її щастям очікування виконання заповітного бажання. Крадіжка шинелі, придбаної шляхом таких великих поневі-рянь і страждань, стає для нього справді катастрофою. Навколишні лише посміялися над його бідою, проте ніхто не допоміг йому. "Значна особа" так нагримав на нього, що бідолаха втратив свідомість. Майже ніхто не помітив і смерті Акакія Акакійовича, що послі-дувала незабаром після його хвороби.
Незважаючи на "унікальність" створеного Гоголем образу Башмачкина,

3

в ін не виглядає у свідомості читача самотнім, і ми представляємо, що існува-ло безліч таких же маленьких, принижених людей, які поділяють долю Ака-кія Акакійовича. У цьому узагальненні образу "маленької людини" позначи-лася геніальність письменника, сатирично представив і саме суспільство, по-роджує свавілля і насильство. У цьому середовищі все більше й більше збіль-шується жорстокість і байдужість людей один до одного. Гоголь був одним з перших, хто відкрито і голосно заговорив про трагедію "маленької людини", повага до якого залежало не від його душевних якостей, не від освіченості й розуму, а від його положення в суспільстві.

Письменник із співчуттям показав несправедливість і деспотичність суспільства до "маленької людини" і вперше закликав його звернути увагу на цих непомітних, жалюгідних і смі-шних, як уявлялося на перших погляд, людей.
"Між нами не може бути ніяких тісних відносин. Судячи з гудзиків вашо-го віцмундира, ви повинні служити по іншому відомству ". Ось так по гудзи-ків мундира, за іншими зовнішніми ознаками визначається відразу і назавжди ставлення до людини. Людська особистість втрачає гідність, адже людина не тільки інших оцінює за багатством і знатності, а й себе.
Гоголь закликав суспільство поглянути на "маленької людини" з розумін-ням і жалістю. "Матінка, врятуй твого бідного сина!" - Напише автор. І дій-сно, деякі кривдники Акакія Акакійовича раптом розуміли це і починали від-чувати муки совісті. Один молодий службовець, який вирішив, як і всі, пожа-ртувати над Башмачкіна, зупинився, вражений його словами: "Залиште мене, навіщо ви мене ображаєте?" І молода людина здригнувся, побачивши, "як багато в людині нелюдський, як багато приховано лютої грубості. .. ".

4

Звертаючись до справедливості, автор ставить питання про необхідність п о карати нелюдяний суспільства. В якості реваншу і відшкодування за поне-сені за життя принижен-ня та образи Акакій Акакійович, що встав в епі-лозі з могили, є перехожим і відбирає у них ши-нелі і шуби. Він заспокоюється лише тоді, коли забирає шинель у "значного особи", який зіграв трагічну роль в житті маленького чиновника.
Сенс фантастичного епізоду воскресіння Акакія Акакійовича і його зустрічі зі "значним обличчям" полягає в тому, що навіть у житті самого, здавалося б, незначного людини є такі моменти, коли він може стати людиною в найвищому розумінні цього слова. Зриваючи шинель з сановного особи, Башмачкіна стає в своїх очах і в очах мільйонів таких же, як він, принижених і ображених людей героєм, здатним постояти за себе і відповісти на нелюдяність і несправедливість навколишнього світу. У такій формі висловилася помста "маленької людини" чиновницькому Петербургу.
Талановите зображення в поезії, літературі, так само як і в інших видах мистецтва, життя "маленької людини" відкривало для широкого кола читачів і глядачів ту нехитру, але близьку їм істину, що життя і "звивини" душ "звичайних людей" нітрохи не менше цікаві, ніж життя ви-датних особистостей. Проникаючи в це життя, Гоголь і його послідовники в свою чергу відкривали для себе нові грані людського характеру та духовного світу людини.

Демократизація підходу митця до зображуваної дійсності приводила до

5

того, що створювані їм герої у критичні хвилини свого життя могли стати врівень з найбільшими особистостями.
У своїй повісті Гоголь сконцентрував свою основну увагу на долі особис-тості "маленької людини", проте зроблено це було з такою майстерністю і проникливістю, що, співпереживаючи Башмачкину, читач мимоволі замис-люється і про своє ставлення до всього навколишнього світу, і в першу чергу про почуття гідності і поваги, які повинен викликати до себе кожна людина, незалежно від його соціального та матеріального становища, а лише з ураху-ванням його особистих якостей і достоїнств.

Роботу підготувала

Вчитель Стезенко О.В.

6