Урок образотворчого мистецтва 6 клас.

Тема: ДПМ. Символікка та стилізація форми. Створення орнаментальної композиції.

“Український рушник”.

Мета: - навчальна: продовжувати ознайомлювати учнів із декоративно-прикладним мистецтвом; навчати спрощувати та декорувати природну форму; вчити створювати декоративний орнамент рушника закріпити розуміння понятть “стилізація”, “орнамент”;

розвиваюча: розвивати в дітей уміння сприймати, розрізняти, аналізувати, спрощувати та узагальнювати природну форму, розвивати пізнавальні інтереси учнів, фантазію та уяву;

виховна: виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, інтерес до прекрасного, любов до національної художньої спадщини.

Обладнання: навчальні плакати, твори майстринь, таблиці зі зразками орнаментів, навчальні роботи з методичного фонду.

Матеріали та інструменти: альбом, фарби чи кольорові олівці, чи фломастери; білий тонкий папір, ножиці, клей, ємність для води, пензлі.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

Продзвенів і стих дзвінок,

Починається урок.

Всі за парти тихо всілись

І на мене подивились.

У класі стало тихенько,

Усі сидять рівненько.

Вчитель до вас посміхається,

Наш урок розпочинається.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь.

• Метод «Асоціативного куща» (засвоєння знань)

розпис

килимарство

ДПМ

• Гра “Закінчи речення”.

• Стилізація – це ......( узагальнення, спрощення форми предмета)

• Орнамент – це..... ( візерунок, побудований на ритмічному поєднанні елементів )

• Види орнаментів поділяють за ......( за змістом і формою).

• За змістом..орнамент поділяється на....

(геометричний, рослинний, зооморфний.)

• Орнаменти за формою бувають....

(стрічкові, композиційно-закриті, сітчасті).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогоднішній урок – це ще один крок в світ прекрасного. Не дарма

М. Рильський сказав: “Шануй звичаї і обряди предків твоїх, бо це твоя окраса”. Знання набуті під час уроку вам знадобляться для наступних уроків образотворчого мистецтва, художньої культури, трудового навчання, а також в повсякденному житті. Я гадаю, можливо колись хтось із вас стане також справжнім майстром.

ІV. Повідомлення теми уроку.

Сьогодні на нашому столі лежить хліб на рушникові. Чому?

Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Дорогим гостям на вишитих рушниках підносили хліб-сіль як символ щедрості, гостинності, поваги.

Отже, ми познайомимося іще з одним видом декоративно-прикладного мистецтва- вишивкою, а саме оздоблення українського рушника. Вишивка – це вид мистецтва, в якому узор та зображення виконуються ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими і вовняними нитками, а також бісером і перлами.

V. Вивчення нового матеріалу.

Рушник завжди відігравав значну роль у житті українського народу: в церемоніях і обрядах, під час сімейних і державних свят. З особливою ретельністю орнаментувалися рушники, які мали не тільки декоративне, а й обрядове значення.

Якщо уважно роздивитися візерунки, вони здаються дуже простими. Майстрині зображали насамперед явища природи та речі, якими люди користувались повсякденно.

Символи вишивки:

• прямі лінії - символ землі, хвилясті – води, вертикальні – дощу, ламані – нескінченність життя;

• трикутники - гори;

• барвінок – символ життя;

• кінь та олень – благополуччя;

• тризубець – родинний амулет: справа – батько, зліва – мати, а посередині – маленькі діти, яких виховує родина.

• знак сонця – часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою;

• ромбічні знаки – це символ плодоріддя матінки-Землі;

• зірки – зібрані в геометричний орнамент – це уявлення про структуру Всесвіту;

• берегиння – квітуча чи жіноча постать з піднятими руками – заступниця життя на Землі, яка сприяє зародженню життя, плодючості;

• птахи – то символи людських душ та символи приходу весни, врожай;

• соловей, зозуля (жіночі рушники) – продовження роду;

• пави (весільні рушники) – птах сімейного щастя. А також голуби та півні, головне щоб птахи розташувалися голівками один до одного;

• ластівка –завжди приносить добру звістку, створення сім’ї та зміцнення господарства;

• калина – дерево роду укр-го народу. Ягоди символізували кров та невмирущість роду;

• дуб і калина – символ сили та краси;

• виноград – символ створення сім’ї;(лілії, ружі, троянди, хміль)

• мак – захищає від зла та символ печалі.

Колір посідає одне з провідних місць у народній творчості крім художнього він має і символічне значення:

• червоний – колір сонця і вогню – символізує життєдайні сили;

• жовтий- колір достиглих плодів, зерна – добробуту;

• зелений колір весни, розквіт природи,

• чорний колір печалі, родючої землі.

Візирунки виконують різними техніками, їх існує в країні понад ста – від простих до дуже складних. Одні техніки утворюють малюнок на полотні рельєфними стібками (хрести, кування, низь…)

Інші техніки вишивки надають тканині легкості, прозорості (мережки, вирізування, виколювання…)

У кожному регіоні України були свої особливості вишивок. Кожний край, навіть кожне село мали своє неповторне шитво, свої улюблені барви.

На Київщині переважно вишивали червоним і синім. Тут домінував рослинний орнамент із гронами винограду, ягідками та невеликими квітами. Вироби виконувалися низзю, гладдю або хрестиком.

На Полтавщині вишивали ніжними відтінками жовтого та голубого або й зовсім білим. Ажурні рослинно-геометричні вишивки виконувалися гладдю чи вирізуванням.

Узори карпатських майстринь і нині виграють усіма барвами веселки. Вишивки гуцульських та закарпатських майстринь яскраві, багатобарвні, із складними геометричними узорами, які густо заповнюють тло тканини.

Багато і щедро вишивали на Буковині. Вишивали різнокольоровими вовняними, бавовняними нитками, додаючи шовк, золоту й срібну нитки.

Основною прикметою народного орнаменту є ритм, такий як у пісні.

Вишитий рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер’єри помешкань, вівтарі та ікони в церквах, він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів.

- Які вам відомі обряди, де головним атрибутом є рушник? (На рушнику несли новонароджену дитину до хреста, на ньому проводжають людину в останню путь, на нього стають молодята, на ньому підносять хліб-сіль гостям, ним прикривають хліб на столі, ним прикривали паски та крашанки коли їх несли до церкви.)

“Хата без рушника, що сім’я без дітей” – говорили в народі. Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників.

VІ. Практична робота.

Сьогодні ми не будемо вишивати рушник, а виготовимо його з паперу. У нашій роботі поєднаються декілька видів та технік образотворчого мистецтва – малювання фарбами (кол.олівці) та витинанка. Робота виконується в парах. Для виготовлення рушника нам необхідно 2 аркуші паперу з альбому. Один аркуш – це серединка рушника на якому ви зобразити українські символи (квіти, птахи, рослини, берегиня). Інший аркуш перерізуємо на дві однакові частини, складаємо і виконуємо витинанку. Коли витинанка готова – розгортаємо її і одержуємо дві однакові. Вони в нас будуть як мереживо на рушнику. Приклеюємо їх клеєм ПВА по обидва боки малюнка.

VІІ. Підбиття підсумків.

1. Виставка рушників.

2. Оцінювання робіт.

3. Знайомство з творчістю народної майстрині.

Закріплення матеріалу

- Про що ми говорили сьогодні на уроці?

- Що нового ви дізналися?

Сьогодні ви продовжили знайомство з декоративно-прикладним мистецтвом, візерунком, орнаментом, вишивкою та її символікою. Познайомилися з роботами майстрині. Отже, сьогодні ви дещо згадали, дечого навчились та отримали оцінки за свою роботу. Успіхів вам і хай ніколи у вас не зникає бажання творити красу.

Передвесільний цикл розпочинався урочистим обрядом сватання. У визначений день посли від молодого йшли до батьків обраної дівчини, щоб укласти попередню угоду про шлюб. Ось як це відбувалося.

Звучить українська народна музика. До світлиці заходять свати з нареченим, несуть хліб. Назустріч почту виходять батьки нареченої.

Свати (разом) Добрий вечір вашій хаті!

Батьки (разом) Добрий вечір і вам, шановні.(Свати кладуть хліб на стіл.)

1-й сват: Оце прийшли ми до вас у такій справі. Є у нас мисливець, встрелив він голубку, впала голубка у двір та здається, що у ваш.

2-й сват: Дозвольте подивитись — чи не та, бува, голубка, що ми шукаємо?

Батько: Та чого ж, можна.

Мати: Доню, а йди-но сюди, старости прийшли .(До світлиці заходить наречена, зупиняється біля печі, сором’язливо дивиться на нареченого.)

1-й сват: Гарна голубка.

2-й сват: Точно, це та, що шукаємо повсюди!

Мати : доню, то що ми відповімо?

Донька

Спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала,

Та рушники тонко пряла.

Тонко пряла, вишивала,

А сьогодні їх подала.

Мати: Ну, що ж, донечко, коли ти не спала, та рушників нашивала, то й подавай сватам. Наречена виходить і повертається з паляницею на хустці. Паляницю подає сватам, дістає зі скрині рушники і по черзі перев’язує ними сватів і нареченого.

1-й сват: Спасибі батьку й матері, що свою дитину рано будили та доброго діла вчили.

2-й сват: Спасибі і дівчині, що рано уставала, тонко пряла й хороші рушники вишила.

Звучить весела українська народна музика. Учасники дійства виходять

Дивлюся мовчки на рушник,

Що моя бабця вишивала,

І ніби часточка душі

Її ожила і заграла.

Як зараз бачу, як притихла

Над візерунками вона.

Зігнулась , мовчки приміряє,

яка б тут нитка підійшла.

І буйно грає їх уява,

Вже бачу фінішний кінець,

Коли бабуся робить краєм

Мережковий магічний хрест.