Наукова робота "ЕТИМОЛОГІЯ ПРІЗВИЩ УЧНІВ 9 КЛАСУ ДУНАЄЦЬКОГО НВК"

Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти

Глухівської районної державної адміністрації

Сумської області

Відділення: філологія

Секція: українська мова

ЕТИМОЛОГІЯ ПРІЗВИЩ УЧНІВ 9 КЛАСУ ДУНАЄЦЬКОГО НВК

ГЛУХІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

Роботу виконав:

Цигикал Євген Васильович,

учень 9 класу Дунаєцького навчально-виховного комплексу: загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Ромашка»

Глухівської районної ради

Сумської області

Науковий керівник:

Цигикал Наталія Миколаївна, вчитель

української мови та літератури

Дунаєцького навчально-виховного

комплексу: загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний

заклад «Ромашка» Глухівської районної ради Сумської області

Глухів – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………..…………………………3

РОЗДІЛ 1. ПРО ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРІЗВИЩ..................5

1.1. З ІСТОРІЇ ПИТАННЯ. ЕТИМОЛОГІЯ СЛОВА

"ПРІЗВИЩЕ".......................................................................................5

2.2. ПРІЗВИЩА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА АНТРОПОНІМІКИ.......6

РОЗДІЛ 2. ПОХОДЖЕННЯ І ЗНАЧЕННЯ ПРІЗВИЩ УЧНІВ

ДЕВ'ЯТОГО КЛАСУ ……………………………………………...13

ВИСНОВКИ ………………………………………………………..............25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….……............27

ДОДАТКИ……………………………………………………………..........28

ВСТУП

Ти прізвище змінити в силі,

От тільки в нім увесь твій рід!

Невже тебе не научили:

Шануй оті коріння сиві,

Щоб в шані й свій дожити вік!

К. Сіренко

Ми повсякчас спілкуємося з друзями, знайомими, колегами; читаємо книги, дивимося телевізор – і майже постійно в центрі нашого дня є люди. У всіх є власні атрибути, що вирізняють їх поміж інших, одним з яких є прізвище. Звідки воно походить? Якою була історія його виникнення? Хто ті люди, що першими отримали таке найменування? Думаю, кожен з нас хоча б раз в житті, але задумувався над цими питаннями. Адже знати походження свого прізвища – значить знати рід свій. А знати рід – необхідна шана минулому.

Тема моєї дослідницької роботи «Етимологія прізвищ учнів 9 класу Дунаєцького НВК Глухівської районної ради». Сьогодні, в наш сучасний вік, стало модно цікавитися своїм родоводом, складати генеалогічне дерево, саме в цьому полягає актуальність нашого дослідження. Адже так важливо для кожного відчути себе не окремою особистістю, чий вік недовгий, а частиною цілого роду, ланкою в ланцюзі поколінь. В нашій роботі будуть висвітлені історичні моменти, пов'язані з походженням прізвищ моїх однокласників. Інтерес до питання виник під час вивчення теми «Лексика» на уроках української мови, коли вчителем було запропоновано виконати завдання, що визначає етимологічний початок походження прізвищ.

Так з'явилася мета нашої роботи: проаналізувати прізвища однокласників.
Для досягнення мети ми поставили наступні завдання:
• вивчити літературу з даного питання;

• описати історію питання походження прізвищ;
• виявити особливості походження прізвищ;

• визначити способи походження прізвищ;
• проаналізувати особливості походження і значення прізвищ учнів 9 класу .

Об'єкт дослідження: прізвища однокласників.
Предмет дослідження: історія виникнення прізвищ учнів 9 класу.
Метод дослідження: порівняння і узагальнення, аналіз і синтез.
Гіпотезою є припущення, що більшість прізвищ моїх однокласників утворено від власних імен.
Наша робота будується на систематизації відомостей про прізвища.
В результаті дослідження нами були вивчені монографічні роботи Веселовського С. Б. «Ономастикон», Ніконова Ст. А. «Ім'я і суспільство» та інші роботи, представлені у списку використаної літератури.
Теоретична значущість роботи полягає в можливості використовувати матеріал роботи як додатковий при підготовці до уроків української мови, до олімпіад, позакласних заходів, науково-практичних конференцій та консультацій, для пересічних громадян.

Практичне значеня роботи полягає у зверненні уваги молодого покоління на походження свого роду і у вихованні патріотичних почуттів до своєї малої і великої Батьківщини, а також залучення громадськості до питань збереження традицій народів, пов'язаних з сім'єю, родом.
Таким чином, наша робота ґрунтується не лише на історичних фактах, але і на матеріалі сучасних джерел.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1

ПРО ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРІЗВИЩ

З ІСТОРІЇ ПИТАННЯ. ЕТИМОЛОГІЯ СЛОВА"ПРІЗВИЩЕ"

Етимологія - це термін мовознавства, що позначає дослідження походження слова. Отже, етимологія прізвищ - це дослідження походження того чи іншого прізвища. Прізвище (лат. familia - сім'я) - спадкове родове ім'я, яке вказує на належність людини до одного роду, що веде початок від загального предка, або в більш вузькому розумінні - до однієї сім'ї.

В українців, як і в інших східних слов’ян, прізвище є частиною трьохчленної особової назви людини, до якої входить ім’я, назва по батькові і власне саме прізвище. Саме вона вирізняє кожну людину від інших людей. Іван Франко в своїй науковій праці “Причинок до української ономастики” (1906) писав, що особова назва людини – це її вірний і невідступний товариш, який супроводить людину від колиски до могили, хто і крокує поруч з нами із заслоненим обличчям: ми переважно не знаємо, яке його походження та значення.

Наші прізвища виникли порівняно недавно. Згадаймо часи Київської Русі, коли навіть князі мали лише імена: Олег, Святослав, Володимир... Або літописець Нестор... Поступово, десь із ХІІІ ст., до імен додавалися назви, які, найімовірніше, ставали індивідуальними прізвиськами, бо ще не переходили на нащадків. І лише наприкінці ХVІІІ–на початку ХІХ ст. в усіх верствах українського суспільства закріпилися постійні родові прізвища.

Прізвища були широко поширені ще в Стародавньому Римі, насамперед у середовищі родової знаті. За дослідженнями Ст. А. Ніконова, прізвища виникли пізно, якщо міряти історичними масштабами, мабуть, на півночі Італії в X-XI ст., економічно найбільш розвинених областях Європи. З

Ломбардії через П'ємонт прізвище «прийшло» в сусідній Прованс (південний схід Франції), в 1066 році її з Нормандії (північ Франції) нормани, завоювавши Англію, перенесли туди.У Європі спочатку прізвища практично не вживалися, а стали відроджуватися з XV століття в першу чергу у вищих станів. На рубежі XV-XVI ст. прізвища досягли Данії. У1526 році король наказав всім дворянам обзавестися прізвищами. З Данії, Німеч-чини і Швейцарії прізвища перейшли до шведів. У Росії прізвища були введені законом в XVI столітті спочатку для князів і бояр, потім для дворян і іменитих купців.Серед селянства прізвища стали вживатися лише після скасування кріпосного права. При цьому досить часто селяни записувалися під прізвищем своїх колишніх власників.

Цікава історія самого слова «прізвище». За своїм походженням воно латинське і в російську мову потрапило в складі запозичення з мов Західної Європи. Але в Росії слово «прізвище» спочатку вживалося у значенні «сім'я». І тільки в XIX столітті це слово в українській мові поступово набуло своє друге значення, що стало потім основним. Як відомо, прізвище - це спадкове сімейне іменування, вживане разом з особистим ім'ям. Тобто вона передається з покоління в покоління, від старших членів родини - молодшим.

Таким чином, щоб дізнатися, в чому полягає значення і таємниця прізвища, потрібно звернутися до її витоків, зрозуміти, яка їхня історія і походження. Прізвище - дуже цінний матеріал для дослідження в різних областях знань.

1.2. ПРІЗВИЩА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА АНТРОПОНІМІКИ

Прізвища здавна привертали і продовжують привертати увагу мовознавців. Всебічне дослідження слов’янської антропонімії припадає на середину XX ст. і реалізується в працях українських учених (С.П. Бевзенко,

В.О.Горпинич, Л.Л.Гумецька, М.О.Демчук, І.М.Желєзняк, Ю.О.Карпенко, Р.Й.Керста, І.І.Ковалик, О.Д.Неділько, А.М.Поповський, Ю.К.Редько, М.О.Сенів, І.Д. Сухомлин, М.І. Сюсько, М.Л.Худаш, К.К.Цілуйко, П.П.Чучка), російських (В.Д.Бондалетов, С.І.Зінін, В.А.Никонов, Н.В.Подольська, О.М.Селіщев, О.В.Суперанська, В.К.Чичагов, Л.М.Щетинін), білоруських (М.В.Бірило, М.Я.Гринблат, А.К.Устинович) та інших ономастів.

На думку М.О.Демчук, досягнення української антропонімії (як історичної, так і сучасної) на загальнослов’янському антропонімічному фоні ще дуже скромні. Саме тому вивчення цих мовних явищ у широкій науковій перспективі є актуальним й одним із першочергових.

Прізвище в перекладі з латинської – сім’я, родина. Тобто, це спадкове ім’я людини, що вказує на родовід.

Прізвище – 1)найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість; 2)найменування, яке іноді дається людині і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок [1].

Історія зберігає тисячі прізвищ, назви яких пов’язані з побутом, звичаями, характером, зовнішнім виглядом людей і родом їхньої праці. Поява прізвищ таким чином і була для того, аби задовольнити потреби у найточнішій ідентифікації осіб із однаковими іменами.

Прізвище має всі ознаки мови і, таким чином, є предметом мовознавства. Кожне прізвище має свою історію, походження, значення.

В українській ономастиці поширена класифікація антропонімів за семантикою прізвищевих основ (Б.Б.Близнюк, Г.Є.Бучко, Л.О.Кравченко, С.Є.Панцьо, Г.Д.Панчук, В.Д.Познанська, С.В.Шеремета та ін.), відповідно розподіляючи аналізовані прізвища на: 1) прізвища, в основі яких відображено онімну лексику; 2) прізвища, в основі яких відображено апелятивну лексику. Додатково виокремлюємо полісемантичні антропооснови та прізвища з

непрозорою на рівні синхронії семантикою. Зазначений підхід полягає у формуванні лексико-семантичних груп прізвищ за рубриками їх антропонімних основ.

Особливий інтерес для дослідження прізвищевого антропонімікону становлять маловивчені антропооснови, зокрема композитного походження.

Серед прізвищ-композитів можна виокремити дві групи залежно від того, яку

ознаку відображено в основі прізвиськ:

1. Прізвища, тотожні прізвиськам з агентивним значенням в основі, в яких один із компонентів характеризує певну дію, а інший – називає об’єкт:Гріховод, Дериземля, Дерикорчма, Дуболаз, Завалипіч, Захватихата, Махиборода, Махниборода, Подопригора, Чорнобай. Наявність цих прізвищ доводить, що у мові було багато жартівливих, дошкульних назв ремесел, що послугували прізвиськами: Бикодер, Голиус, Горшковоз, Деримедвідь, Козопас, Козоріз, Муковоз, Свинобой.

2. Прізвища, тотожні прізвиськам з атрибутивним значенням, в яких один із компонентів виражає певну ознаку, а інший – називає суб’єкт: Біловіл, Білогай, Білокіз, Білокінь, Горбокінь, Золотоверх, Золотопуп, Карнаух, Красношапка, Краснощок, Кривобік, Криволап, Нетудихата, Островух, Рябокінь, Тонкошкур, Тригуб, Тризуб, Чорновіл, Чорнозуб, Чорноус, Чорноштан, Шестопал. Іменникова частина, яка входить до складу кількох прізвищ-композитів, найчастіше позначає певну рису обличчя, тіла людини або елемент одягу, наприклад:Криво-бік, -лап, -ніс, -рот, -ручка, -ус, -шея. Різні іменникові основи приєднувалися до основ якісних прикметників на позначення кольорів, наприклад:Чорно-віл, -зуб, -ус, -штан; Красно-жон, -ніс, шапка, -щок. [3]

Сучасні українські прізвища пройшли довгий і складний шлях розвитку, проте лексеми, що стали прізвищами, функціонували в мові задовго до закріплення їх у ролі обов’язкових спадкових найменувань. Стабілізація прізвищ відбулася порівняно пізно і в історично короткий термін: вона

тривала з кінця XVIII ст., тобто з часу масового заселення нашого краю, до кінця XIX ст.

Здавна прізвища як ідентифікаційні назви могли структурно являти собою одночленні одиниці, «виражені індивідуальним ім’ям, паронімом або від топонімічною назвою (Богдашко, Миклич, Охлоповський), двочленні, що найчастіше складались із християнського імені і пароніма або прізвиська (Гришко Шульжич, Маско Микитеня), тричленні, виражені християнським іменем, паронімом і прізвиськом (Максим Харитонович Гаркавий, Лука Григорович Губа) і описові назви (Тимко з Тернополя, Гаврило Маслов). [4]

Цікавими є прізвища, одним із компонентів яких є особове ім’я. Ці антропооснови нечисленні, але прозорі за своїм складом: Білоіван,Чорноіван. Перший компонент цих антропооснов вказує на якусь ознаку людини, переважно пов’язану з її зовнішністю, а другий – називає ім’я. Виникнення таких прізвищ пов’язано з розмежуванням у невеликому колективі людей, що мають однакові

імена. [3]

Проблемними й актуальними для сучасного мовознавства залишаються питання семантичної та словотвірної специфіки, критеріїв та принципів класифікації прізвищевих систем. Існує величезна кількість поглядів на означену проблему та підходів щодо її розв’язання. Визначаючи основні засади вивчення прізвищ української мови, звертаємося до чітко окресленої концепції професора В. О. Гор- пинича, яку знаходимо в монографії «Болгарські прізвища у сучасному антропоніміконі Бердянщини». Автор виділяє низку ключових позицій, які стануть у нагоді при будь-якому дослідженні з ономастики української мови.

Перелічимо їх:

1.Принцип повного запису прізвищ усіх жителів кожного села.

2.Територіальна позиція. Запис проводиться в межах сільради, району, області з наступною обов’язковою публікацією.

3.Обов’язкова фіксація поширення кожного прізвища.

4.Обов’язкова фіксація ізуальної та юридичної форми прізвища.

5.Обов’язкова фіксація прийнятого в досліджувальній місцевості наголошення прізвища.

6.Жіночі відповідники до чоловічих прізвищ прикметникової форми є окремими прізвищевими лексемами, а не словоформами.

7.Прізвища є об’єктом лінгвістичної топографії і картографії.

8.Етимологічний аналіз українських прізвищ має будуватися перш за все на матеріалі того середовища, у якому сформувалося й народилося прізвище.

9.Прізвище є антропонімною (лексичною) ознакою місцевої говірки.

10.Екстралінгвальні фактори впливають на результати формування антропонімікону регіонів.

Великий вклад у дослідження української ономастики зробив професор Юліан Редько. Його ім‘я добре відоме науковій громадськості не тільки в Україні, а й поза її межами. Заслужене визнання принесли йому численні праці з ономастики, літературні розвідки про Т.Шевченка, Лесю Українку, В.Стефаника, П.Грабовського та ін., а також художні твори „Дурні діти", „Дорога та бездоріжжя", „Збірка поезій у прозі", „Учора і сьогодні", „Так було", публіцистичні статті, переклади творів М.Лермонтова, Р.Брандштетера, Я.Добрянського, Р.Писарського, рецензії на художні твори О.Кобилянської, Б.Лепкого, А.Чайковського, В.Щурата, Богдана-Ігоря Антонича та ін. Науковий доробок проф. Ю.Редька становить понад 200 праць. Це і теоретичні розвідки з атропономії, словники, художні й публіцистичні твори, переклади тощо. Однак найвагомішим внеском в українську науку є його монографія „Сучасні українські прізвища". У ній професор детально розглядає семантику твірних основ цих прізвищ, виділяючи чотири основні лексико-семантичні групи:

1. Прізвища, утворені від особових власних імен — чоловічих і жіночих;

2. Прізвища, утворені від топонімів, етнонімів і вказували на походження або місце проживання;

3. Прізвища за соціальною (класовою) належністю або за постійним заняттям (професією);

4.Прізвища, утворені від якоїсь індивідуальної ознаки (фізичної чи психічної властивості) їх першого носія.

Серед способів творення прізвищ дослідник виділяє семантичний, лексико-семантичний, морфологічний, морфолого-синтаксичний, синтаксичний, синтаксико-морфологічний, регресивний, або безсуфіксний, а також прізвища, утворенні від дієслівних форм, прислівників, службових слів, вигуків.

Професор П. П. Чучка виділяє такі глобальні ознаки, притаманні сучасному прізвищу:

1.Юридична обов’язковість.

2.Родинна спадковість.

3.Часова стабільність.

4.Мінімальне звукове варіювання.

5.Максимально можлива індивідуалізація.

У період юридичної стабілізації (кінець XVIII – початок XIX ст.) кожне так зване стандартне українське прізвище з ономасіологічної точки зору відповідало на одне з питань:

Чиїм сином був засновник роду, пойменований цим прізвищем (Брехлійчук, Букович)?

Яким він був за зовнішніми або за внутрішніми ознаками (Бабій, Балагур)?

Звідки він був родом або звідки прийшов (Бережняк, Бистряник)?

Ким він був за видом діяльності або за фахом (Бондар, Вівчар)?

Чим володів / не володів чи до якого соціального стану належав (Годованець, Зятюк)?

Яку пригоду пережив (Випадок, З’їденик)?

У межах кожної групи дослідник аналізує різні способи утворення відіменних та відприкметникових прізвищ за допомогою тих чи інших суфіксів, вказуючи при цьому на їх продуктивність і територіальне поширення. Не залишились поза увагою дослідника і прізвища, утворені від рідкісних або неукраїнських імен, які також могли бути основою для утворення українських родових прізвищ. [7]

Вивчення прізвищ – складний процес, зумовлений багатоманіттям і специфікою антропонімного матеріалу в певному регіоні України. Зрозуміло, що планомірний і рівномірний науковий опис всіх історико-географічних регіонів України буде сприяти вирішенню цього питання, тому більшість учених намагається звести аналіз усіх прізвищ у певні семантико-словотвірні класифікації. Особливий інтерес для дослідження прізвищевого антропонімікону становлять маловивчені антропооснови. [3]

Отож, прізвище – це не просто позбавлений смислу паспортний знак, це історія твого роду. А зібрані докупи прізвища – історія народу.

РОЗДІЛ 2

ПОХОДЖЕННЯ І ЗНАЧЕННЯ ПРІЗВИЩ УЧНІВ ДЕВ'ЯТОГО КЛАСУ

У нашому класному списку 11 прізвищ.

Практична частина: проведення опитування. (Додаток А)

Історія походження прізвищ таїть у собі величезну кількість таємниць і загадок. Ну, а якщо все-таки поставити собі просте запитання: «Чи Знаєте ви, що означає ваше прізвище, звідки вона прийшло, яка його історія, значення?». І саме з таким питанням я звернувся до моїх однокласників.

У список опитуваних я вирішив включити учнів 9 класу. Я хотів подивитися і порівняти рівень знань власних прізвищ учнів нашого класу.
Проведення опитування - підведення підсумків.

Виявилося, що більше половини опитуваних не знали історію свого прізвища, ні, тим більше, її значення, навіть приблизно. Понад 75% учнів не було відомо походження їх «родового імені».
З проведеного опитування можна було помітити, що своїм прізвищем цікавилися і знайшли відповідь в основному дівчатка. Також, були серед опитуваних і ті, хто намагався з'ясувати походження власних прізвищ, але їм це не вдалося. Ні власний пошук, ні допомога батьків не принесли ніяких результатів. Питається, чому? Звичайно, це не їх вина. Цьому сприяли і переселення, і війни, і революції, і окупації. А в сучасних словниках наведено менше половини існуючих нині на території України прізвищ. Адже їх так багато...

А тепер я наведу невеликі аналізи прізвищ моїх однокласників. Звичайно, я, на відміну від сучасних вчених-етимологів і спеціальних дослідників, не можу точно виявити походження будь-якого прізвища, навіть при використанні словників. Для цього необхідно простежити історію родини протягом хоча б 100 - 150 років, знати ранні місця проживання предків, їх міграції та

переміщення. Але я , попрацювавши в бібліотеці, в мережі Інтернет, наведу можливі способи походження і спробую припустити сам, як же могло утворитися прізвище. (Додаток Б)

Прізвище “Бурик”

Бурик - кличка бурого пса; темно-коричневий колір із сіруватим відтінком. Прізвище Бурик веде свій початок від прізвиська Бурик. Швидше за все, воно відноситься до числа українсько-тюркських прізвищ. За однією з версій, в її основі лежить прізвисько, утворене від слова «бүрик» - «необрізаний чоловік». Оскільки обрізання практикується у мусульман, можна припустити, що прізвисько Бурик отримав християнин, який жив у мусульманському середовищі.

За іншою версією, в основі прізвища Бурик лежить ім'я Бурі, яке в перекладі з тюркського означає «вовк». У багатьох народів наречення дитини ім'ям, що представляє собою назву тварини або рослини, була дуже поширеною традицією. Це відповідало язичницьким уявленням людини про світ. Древній чоловік, що жив за законами природи, сам уявляв себе її частиною. Даючи дитині таке ім'я, як Бурі, батьки хотіли, щоб природа сприймала дитину як свою, щоб до нього перейшли ті корисні якості, якими наділена ця тварина (сміливість, сила, спритність)

Прізвище “Давиденко”

Це прізвище походить від давньоєврейського Давид.

Прізвище Давиденко відноситься до поширеного типу українських прізвищ і утворене від хрестильного імені Давид. Після 988 р. кожен слов'янин під час офіційної церемонії хрещення отримував від священика хрестильне ім'я. Таке іменування дозволяло вирішувати проблему ідентифікації: виділення конкретної людини з товариства. Тому саме церковні імена і стали активною базою для створення прізвищ.

Православне хрестильне ім'я Давид має давньоєврейське значення улюблений.
У російських святцях заступником імені вважається Давид Солунський (Фессалоникійський), відлюдник. Преподобний Давид спочатку трудився в монастирі Пафнутия Боровського, потім на довгі роки вважав за краще залишитися на самоті, відмовившись від мирської суєти і підносячись молитвами до Бога, заклинаючи його захистити від різного роду утіх і людських проблем. У 1515 році він заснував Вознесенсько-Давидовску пустелю на річці Лопасне, 23 верстах від Серпухова. Помер преподобний в 1520 році.

Найімовірніше, пояснення прізвища Давиденко почалося приблизно в XIV сто- літті, що обумовлено історичними процесами. Так, з XVI століття Україна тісно контактувала з європейськими народами.
Прізвище Давиденко утворилося за допомогою суфікса-енко. Спочатку він мав наступні значення: маленький, молодий чоловік, син. Тому Давиденко буквально розумілося як син Давида. Пізніше давній суфікс-енко втратив своє пряме значення і зберігся лише в якості фамільного.

Прізвище “Корсун”

Володарі прізвища Корсун, безсумнівно, можуть пишатися своїми предками, відомості про яких містяться в різних документах, що підтверджують слід, залишений ними в історії Росії.

Прізвище - це спадкове ім'я сім'ї, тому історія кожного такого імені індивідуальна і неповторна. Саме в прізвищі відображена свого роду жива історія, яка зберігає пам'ять про предків і розкриває багато подробиць нашого далекого минулого.
Прізвище Корсун утворена від особистого прізвиська і відноситься до поширеного типу російських прізвищ.

У слов'ян здавна існувала традиція давати людині прізвисько на додаток до імені, отриманому їм при хрещенні. Справа в тому, що церковних імен було порівняно небагато, і вони часто повторювалися. Воістину невичерпний запас прізвиськ дозволяв легко виділити в суспільстві людину. В якості джерел могли використовувати: вказівку на професію, особливості характеру чи зовнішності людини, назва національності або місцевості, вихідцем з якої була людина. У більшості випадків прізвиська, повністю витісняли імена не тільки в повсякденному житті, але і в офіційних документах.

Прізвище Корсун утворена від прізвиська. Існує кілька версій його походження. За однією з них, слов'яни помилково вимовляли грецьку назву відомого давньоруського міста і замість «Херсон» говорили «Корсун» або «Корсунь». Звідси походить прізвисько і, відповідно, прізвище. За іншою версією, прізвище сходить до загального слова «корсун». Так в малоросійських говорах раніше називали і називають тепер коржик з битих, товчених ягід черемхи. Відповідно, прізвисько Корсун міг одержати і той, хто мав якесь відношення до цих коржиків - наприклад, готував їх.

Прізвище “Куриленко”

Прізвище Куриленко відноситься до поширеного типу українських прізвищ і утворена від хрестильного імені Кирило.
Після 988 р. кожен слов'янин під час офіційної церемонії хрещення отримував від священика хрестильне ім'я. Таке іменування дозволяло вирішувати проблему ідентифікації: виділення конкретної людини з товариства. Тому саме церковні імена і стали активною базою для створення прізвищ.

Так, прізвище Куриленко сходить до імені Курила, яке, в свою чергу, є народною формою імені Кирило, що в перекладі з грецького означає «пан, володар».
Це ім'я з'явилося в честь святого Кирила, архієпископа Олександрійського. Святий Кирило, видатний борець за православ'я і великий вчитель церкви,

походив із знатної і благочестивої християнської сім'ї. Він вивчив світські науки, у тому числі і філософію, але найбільше прагнув набути знання істин християнської віри. В юнацькі роки святий Кирило вступив у скит святого Макарія в Нітрійських горах, де пробув шість років. Патріарх Олександрійсь-кий Теофіл (385-412) освятив його у сан диякона і, бачачи його обдарованість, доручив виголошувати проповіді.

Прізвище Куриленко утворилося за допомогою суфікса-енко. Спочатку він мав такі значення: «маленький», «молодий чоловік», «син». Тому Куриленко буквально розумілося як «син Курили». Пізніше давній суфікс втратив своє пряме значення і зберігся лише в якості фамільного.

Прізвище “Лобасенко”

Прізвище Лобасенко безумовно, має українське походження. В основі якого лежить зменшувальна форма імені, прізвиська або професії, роду занять даних далекому предкові. Формувалося прізвище найчастіше по чоловічій лінії. Воно дуже широко поширене по всій території України, південних областях Білорусії і західних районах Росії.

Це прізвище є не дуже рідкісним на території Росії і країн ближнього зарубіжжя. У наявних унікальних дуже старих довідках жителі з цим прізвищем були важливими персонами з слов'янського московського дворянства в 18-19 ст., мали поважну владу і почесті. Історичні свідоцтва прізвища можна знайти в таблиці перепису Всієї Русі в часи Івана Грозного. У правителя існував певний реєстр знатних і красивих прізвищ, які вручалися близьким у разі особливої прихильності або заохочення. Тому дане прізвище донесло особисте індивідуальне походження.

Прізвище “Науменко”

Представники прізвища Науменко можуть пишатися своїми предками, відомості про яких містяться в різних документах, що підтверджують слід, залишений ними в історії Росії, починаючи з XVI століття. Поява цього прізвища, безумовно, пов'язана з хрещенням Русі, однак по часу може значно відставати від цієї події.

Справа в тому, що прізвище Науменко походить від імені Наум, яке прийшло до нас після хрещення Русі. Воно належить до прізвищ, утворених від канонічних форм хрестильних християнських імен. Ці імена давалися з певного списку імен святих, поміщеного в святцях - церковному календарі. Ім'я Наум давньоєврейською означало «втішає». У православному християнському церковному календарі є дві дати, присвячені святим покровителям по імені Наум.

Один з них - пророк Наум, один з 12-ти малих пророків. Цей чоловік зарахований до лику святих, жив за 700 років до Різдва Христового. Він передбачив руйнування міста Вавілона за гріхи його мешканців і пророкував поширення християнської віри апостолами. Цей святий вважається покровителем учнів.

Інший - Св. Наум, священик, учень Кирила і Мефодія, просвітитель болгар, який поширював віру Христову серед слов'ян. Після смерті Мефодія Наум у 885 р. вирушив до Болгарії, де був радо прийнятий царем Борисом. Останні дні Наум провів у працях духовних.

Часто батьки вибирали ім'я Наум, припускаючи, що співзвуччя зі словом «розум» дарує дитині надалі особливу проникливість.

Серед людей, які прославили прізвище Науменко, були:

Науменко Володимир Павлович - письменник, у 1905 р. відкрив у Києві свою гімназію, був редактором історичного журналу «Київска Старовина»;

Науменко Микола Федорович (1901-1967) радянський військовий діяч, генерал-полковник авіації.

Науменко Іван Якович (народився 1925) - білоруський письменник, літературознавець.

Прізвище “Опанасенко”

Прізвище Опанасенко належить до найбільш поширеного і в той же час найдавнішого типу слов'янських прізвищ, утворених від повсякденних форм хрестильних імен.
Релігійна традиція зобов'язувала називати дитину на честь того чи іншого святого, шанованого православною церквою. Практично всі церковні імена історично сходять до древніх мов - грецької, латинської, давньоєврейської, з яких вони були запозичені. Ці незвичні за звучанням і незрозумілі за змістом імена зазвичай «оброблялися» живої мовою, доки не починали звучати цілком по-слов'янськи, а в повсякденному спілкуванні набували безліч похідних, обігових форм.

Православне ім'я Афанасій прийшло з давньогрецької мови і в перекладі означає «безсмертний» (від «athanasia» - «безсмертя»). У християнські святці це ім'я увійшло досить рано - в честь святого Афанасія, який жив у III столітті в Єгипті.

Ім'ям Афанасій були хрещені багато чоловіків на Русі. Популярно це стародавнє ім'я було і на Україні, де його повною формою стало іменування Опанас, ще більшу популярність придбало скорочене найменування Панас. Наприклад, у реєстрі війська Запорозького за 1649 рік налічується десять козаків, що носять ім'я Опанас і чотирнадцять Панасов.

В XIV столітті до слов'ян із Західної Європи прийшла традиція створення прізвищ як особливих, успадкованих родових іменувань. Спочатку вона утвердилася в Польщі, а також на Україні і в Білорусії, і лише потім у Росії. Причому, якщо до початку XVII століття переважна більшість російських прізвищ утворювалися шляхом додавання до імені або прізвиська батька

присвійних суфіксів прикметників-ов-ев і-ін, то для українських і білоруських прізвищ було характерне утворення сімейних іменувань за допомогою суфіксів-енко, -ович-евич, -ук-юк. Так нащадки чоловіка, що носив ім'я Опанас, отримали сімейне прізвисько Опанасенко.

Прізвище “Скоропад”

Прізвище Скоропад належить до давнього типу слов'янських сімейних найменувань, утворених від особистих прізвиськ.

Прізвище Скоропад відноситься до так званих «швидких» прізвищ, серед яких: Скородумов («скородум» - «рішучий, кмітливий, жартівливий»); Скороделов; Скоробранцев (ратник); Скородомов (поселенець, швидко зробивший будинок); Скорокладов (розторопний пічник); Скоромолов (базіка, базікало).

Так, прізвище Скоропад походить від прізвиська Скоропад, утвореного в свою чергу від поєднання двох слів: скоро і падати («валитися на землю, втрачати опору, опускатися вниз»).
Можливо, таким ім'ям батьки жартома наділили маленьку дитину, яка вчилася ходити. Очевидно, таке прізвисько збереглося за дорослою людиною і перейшло в прізвище.

Крім того, прізвище Скоропад могло вказувати і на рід професійної діяльності предка, наприклад, родоначальник прізвища міг працювати на лісоповалі. Не виключено, що іменування Скоропад було дано сильному і щасливому бійцеві, що приймав участь у військових битвах або «потішних» кулачних боях і переміг чимало супротивників.

Прізвище “ Тищенко”

Існує декілька основних шляхів утворення прізвища, але чи не половина козацьких прізвищ, якщо розбити їх на групи, походить від православних імен. Це пов'язано з тим, що при своєму виникненні в переважній більшості

випадків прізвиська давалися за предками.
Як відомо, предки донських козаків - слов'яни і казахи, були православними. Таким чином, подібне походження прізвищ було для них, безумовно, звичаєм традиційним і дуже давнім.
У той же час прізвище Тищенко може приховувати предків будь-якого національного походження, так як при вступі в ряди Козацтва не козака і не християнина, особливо малолітнього, він часто набував прізвище хрещеного батька.

Прізвище Тищенко утворилося від імені Тихон, вірніше, від його скороченої форми Тиша. Це ім'я має давньогрецьке походження і означає «щасливий, вдалий». Передбачалося, що магічна сила такого іменування обов'язково принесе щастя і успіх його власникові.
Святим покровителем цього імені є Тихон Задонський, якого ще називають святитель Тихон і Задонський чудотворець. Люди вірили, що він допомагає позбавитися від різних тягостей, бід і негараздів, а також вміє творити чудеса. Вважається, що при утворенні прізвища від хрестильного імені заступництво святого заступника переходить на весь рід.

Не виключається ймовірність виникнення прізвища від найдавнішої форми слов'янських фамільних прізвиськ, утворених відповідно з географічною назвою місцевості, в якій проживав один із предків. У цьому випадку, родоначальник прізвища Тищенко міг бути вихідцем з села Тишино Смоленського району Смоленської області.

Прізвище “Толок”

Прізвище Толок утворене від особистого прізвиська, утвореного від древнього російського іменника «толок», і відноситься до поширеного типу російських прізвищ. Слово «толок» в різних говорах мало різні значення,

кожне з яких, в залежності від місця проживання предка роду, могло лягти в

основу прізвища. За однією версією, прізвисько Толок могла отримати дуже добра і чуйна людина. Так, «толоки» («помочи») - це назва старого слов'янського звичаю безкоштовно допомагати сусідам. Толоки здійснювалися як свято, носили веселий характер, супроводжувалися жартами, дотепами, іноді змаганнями і загальними бенкетами.

За іншою гіпотезою, в основі прізвища - іменник «толока», яке в псковських краях вживалося в значенні «натовп, шум, гомін». Можливо, що родоначальник прізвища був дуже веселою, активною людиною, жартівником і балагуром, душею компанії.
Також прізвище Толок може вказувати і на заняття предка: в західних областях Росії «толочанин» - це працівник на толоці, тобто або на вигоні (пасовище для худоби), або на міському або сільському кладовищі. Таким чином, основоположник прізвища Толок за родом своїх занять міг бути пастухом або цвинтарним сторожем.

Прізвище “Цигикал”

І ось, нарешті те, що я дізнався про своє прізвище.

По переказах і архівних записах Цигикали були сигнальщиками у запорозьких козаків — подавали сигнали до атаки, чи інші розпорядження командирів голосами птахів і звірів ( взимку одним голосом, а влітку — іншим). Від цієї профусії і пішло прізвище Цигикал .

Більшість вчених- антропонімістів, складаючи словники українських прізвищ, відзначають, що прізвищ дуже багато і з'ясувати значення кожного немислимо, тому дуже важливо виділити групи за значенням слів, що лежать в основі прізвищ, і вже за цими групами співвідносити те чи інше прізвище. Аналіз прізвищ однокласників допоміг скласти таблицю «Класифікація прізвищ»:

Таблиця 2.1.

Прізвища,

утворені від імен

Прізвища,

утворені від

прізвиськ

Прізвища,

утворені від

тварин

Прізвища,

утворені від

професії

Давиденко

Куриленко

Лобасенко

Науменко

Опанасенко

Тищенко

Корсун

Скоропад

Толок

Бурик

Цигикал

Переважна більшість відіменних прізвищ (до 55%) утворилася від чоловічих імен, тобто імен чоловічого предка роду. Прізвища, утворені від прізвиськ становлять 27 %, від тварин — 9%, від професії — 9 %

Секрет свого прізвища можна розкрити і по символам, які містить кожне прізвище. Для цього потрібно проаналізувати літери, які в нього входять.

А - символізує початок - творця, першовідкривача, творця ідеї.

Е - самокритичність, самовираження, оригінальність, щедрість.

І - миролюбна натура, добра і чутлива душа.
О - прагнення зрозуміти всі життєві закони і призначення, уміння міркувати.
У - схильність до відкритих висловлювань своїх думок, великодушність.
Е - марнославство і некоректна показуха, допитливість.

Ю - любов до суспільних наук, здатність до жорстоких вчинків.
Я - уміння досягати мети і відстоювати свої позиції.

Є - запальність, відсутність стриманості.

Б - фінансова незалежність.
В - творча особистість, комунікабельність.

Р - допитливість, прагнення до великих знань.

Д - обдуманість, обережність у прийнятті будь-яких рішень, доброзичливість.
Ж - піднесені погляди, замкнута натура.
З - боягузтво, відмінна інтуїція.
К - вміння тримати все в собі, прихованість натури.
Л - прагнення знайти і виконати своє призначення.

М - велика любов до природи, практичність.
Н - самодостатність, самолюбство, приховані творчі здібності.
П - велика кількість ідей, ініціативність, схильність до узагальнень.
Р - самовпевненість, розум, сміливість, рішучість.
З-дратівливість, невдоволення оточуючими, запальність.
Т - нездатність тверезо оцінити свої можливості, максималізм.
Ф - перебільшення значущості своєї особистості, схильність відчувати себе центром всесвіту, брехливість.
Х - стабільність, міцність, гарне фінансове становище, незалежність.

Ц - амбіції, зарозуміла натура.

Ч - переважання колективізму на шкоду особистості, розвинуте почуття обов'язку, альтруїзм.
Ш - вміння тримати високо підняту голову, відчуття важливості власної персони.
Щ - бажання завжди допомогти, великодушність, уміння керувати.

Прізвища - це те, що пов'язує кожного з нас з нашими предками з незапам'ятних часів. Мені і моїм однокласникам було цікаво дізнатися історію свого прізвища його походження та значення.

ВИСНОВКИ

Вивчення прізвищ цінне для науки. Воно дозволяє повніше уявити історичні події останніх століть, так само як і історію науки, літератури, мистецтва.

Отже, провівши дослідження, ми підтвердили нашу гіпотезу: більшість прізвищ моїх однокласників походять від власних імен і складають - 55 %.

Мета була досягнута шляхом виконання поставлених завдань:

вивчити літературу з даного питання; опису історії походження прізвищ; виявлення особливостей походження прізвищ; визначення способів походження прізвищ; проведення опитування; аналіз особливостей походження і значення прізвищ учнів 9 класу .
Не слід забувати, що кожне прізвище має свою історію та етимологію, свій смисловий корінь, від якого воно утворилося. Але прізвища давно втратили свою внутрішню форму, так як вони передавалися у спадок багатьом поколінням, відображаючи прізвисько далекого предка.

М. Ст. Горбанівський у своїй книзі «У світі імен і назв» пише: «Прізвище - дуже цінний матеріал для досліджень в різних галузях знання: філології, історії, етнографії». Кожне прізвище - це загадка, розгадати яку можна, якщо бути дуже уважним до слова; це унікальне і неповторне явище нашої культури, жива історія.

Дана робота може бути продовжена в декількох напрямках, можна значно розширити список досліджуваних прізвищ, можна скласти більш точну класифікацію прізвищ, можна з'ясувати значення тих прізвищ, які ми не змогли точно визначити в рамках цієї роботи, для цього знадобляться додаткові словники. Досліджуючи походення і значення прізвищ моїх однокласників, я зробив висновок про необхідність залучення науки ономастики та її розділів - антропоніміки і топоніміки.

Дослідницька робота переконала мене в тому, що прізвища можуть бути найцікавішим джерелом для досліджень, так як в них відображаються час і людина - його суспільне становище і духовний світ.