Оцінювання результатів
навчальної діяльності учнів
при написанні твору та переказу
Обсяг творчої роботи у 8-му класі становить 1,5—1,75 сторінки. За письмове висловлювання виставляється одна оцінка, яка є середнім показником набраних балів за зміст та мовне оформлення (грамотність) роботи.
Наприклад, якщо учень за зміст письмової роботи одержав 12 балів, а за її мовне оформлення — 8, то підсумковою оцінкою за цей вид діяльності має бути 10 балів. Якщо загальна сума балів не ділиться без залишку, то підсумковим балом є ціле число (більше з двох чисел). Наприклад: якщо за зміст письмової роботи поставлено 9 балів, а за грамотність — 6, то підсумковим буде не 7,5 балів, а 8.
Критерії оцінювання грамотності письмових робіт
Рівень навчальних досягнень | Бали | Кількість припустимих помилок | ||
|
| Стилістичних | Лексичних та граматичних (морфологічних, синтаксичних) | Орфографічних, пунктуаційних |
І. Початковий | 1 2 3 | 4 44 4 4 | 7-8 | 17 -18 і більше 15 -16 13 -14 |
II. Середній | 4 5 6 | 333 | 5 -6 | 11-12 9-10 7 - 8 |
III. Достатній | 7 8 9 | 2 22 | 3 -4 | 5 - 6 3 -4 1+1 (негруба) -2 |
IV. Високий | 10 11 12 | 1 11 | 2 1 - | 1 1 (негруба) - |
Тексти розповідного характеру з елементами опису пам'ятки історії та культури для контрольного докладного переказу
Михайлівський Золотоверхий
2001 р. у день пам'яті Архістратига Михаїла відбулося урочисте відкриття Музею історії відродженого Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Архітектурний ансамбль монастиря почав формуватися у Х-XII ст. Спочатку тут було споруджено Дмитріївський храм. Залишки фундаментів цієї споруди не так давно виявлено на південь від Михайлівського собору. Нарешті в 1108 р. київський князь Святополк збудував церкву Архістратига Михаїла.
Мурована церква була одноглавою. Баня визолочена. Усередині храм прикрашено мозаїками та фресками. Підлогу викладено червоними шиферними плитами.
Зовсім недавно на схід від Михайлівського собору археологи виявили залишки ще однієї споруди. Вважають, що це була надбрамна церква.
Упродовж століть Михайлівський Золотоверхий собор був однією з найповніше збережених пам'яток Києва. Ще в XVI столітті ним милувалися іноземні посли.
У середині XVIII ст. увесь храм перебудовано у стилі українського бароко. Михайлівський храм став семиверхим. Грушевидної форми бані покрили золотом.
Фасад було пишно оздоблено ліпленням. Центральний фронтон увінчав мідний позолочений горельєф Архістратига Михаїла. Інтер'єри розписано у стилі бароко.
Нарівні з Києво-Печерською лаврою і Софією Київською Михайлівський Золотоверхий монастир став осердям духовного життя міста, святинею православ'я. Тут свято зберігалися духовні традиції народу, його віра. Обстоювання цієї віри було боротьбою за національне самовизначення.
У 1820-30 рр. фактично здійснювалося пограбування храму, скарби якого призбирувалися сторіччями. У 1934—1937 рр. пам’ятку знищили. Михайлівські раритети опинилися в різних музейних і приватних колекціях.
Історія Михайлівського Золотоверхого храму невіддільна від історії України. У XII ст. великі князі київські заклали собор. У XX ст. московські варвари висадили 800-річний храм у повітря. На зламі тисячоліть Михайлівський Золотоверхий собор знову підніс золотаві бані. Цей поворот до глибин духовності народу вселяє надію.
(262 слова.) (За О.Фісун)
Пояснити значення слів архістратиг (найстарший воїн), ансамбль (тут; композиційно цілісна група споруд), мозаїка, фреска, шифер (будівельний матеріал, переважно з тонкого сланцю), фасад (зовнішній, лицьовий бік будівлі, що звичайно виходить на вулицю), фронтон (верхня частина фасаду будинку у вигляді трикутної площини, обмеженої двома схилами даху, а біля основи — карнизом), інтер'єр, бароко (стиль в архітектурі й мистецтві кінця XVI — середини XVIII ст.., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність), горельєф (скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною фону більш як на половину свого об'єму), раритет (цінна рідкісна річ).
Дібрати синоніми до слів баня (купол, маківка), варвар.
Скласти план
Орієнтовний план
І. Відкриття Музею історії відродженого Михайлівського Золотоверхого монастиря.
II. Архітектурний ансамбль монастиря почав формуватися у XI—XII ст..
III. Якою була церква Архістратига Михаїла.
Одна золочена баня.
Мозаїки й фрески всередині церкви.
Підлогу викладено червоними шиферними плитами.
IV. Неподалік здіймалася надбрамна церква.
V. Яким був собор у XVIII ст.
Храм став семиверхим.
Грушевидні позолочені бані.
Пишне ліплення на фасаді.
Позолочений горельєф Архістратига Михаїла на фронтоні.
Інтер'єри оздоблено в стилі бароко.
VI. Собор — осердя духовного життя міста.
VII. Пограбування й знищення храму у 20—30-ті рр.
VIII. Доля собору невідривна від долі України.
На дошці записати: залишки фундаментів виявлено; перебудовано у стилі українського бароко; осердя духовного життя міста, святиня православ'я; поворот до глибин духовності народу вселяє надію.
Написати докладний переказ тексту
Пам'ятник Богдану Хмельницькому
Визначною пам'яткою історії та культури є пам'ятник Богдану Хмельницькому в Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, недолюди позбиткувалися з мертвого.
Ідею спорудження пам'ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Місце для встановлення пам'ятника, вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.
Роботу над пам'ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію. Проте здійснити свій задум йому не вдалося через брак коштів, адже пам'ятник створювався за гроші, зібрані серед людей.
До праці над скульптурним зображенням гетьмана Микешин приступає 1868 року. Проте монумент було встановлено лише 1888 року.
Пам'ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї - більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п'єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною й вправною рукою стримує його полководець. Впевнено тримається він у сідлі, силою налита його могутня постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву - символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту наопашки, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Та погляд приковує лице гетьмана - настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій у гордих очах. Незмірне тяжкою є відповідальність за людські життя, за волю народу.
Ще здалеку пам'ятник вимальовується чітким силуетом на тлі неба.
Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.
(293 сл.)
Словникова робота
Ректор, Пилява, Зборів, багатофігурна композиція, монумент, п'єдестал, постамент.
Орієнтовний план
1. Пам'ятник Богдану Хмельницькому у Києві - єдине, що матеріально увічнює пам'ять про гетьмана.
Ідею спорудження пам'ятника висунув Михайло Максимович.
Чому пам'ятник встановлено на Софійському майдані?
4. Михайло Микешин - автор пам'ятника.
Митцеві не вдалося здійснити первинний задум.
Розміри монумента, матеріал.
7. П'єдестал пам'ятника.
8. Бронзова кінна статуя:
а) гарцює неспокійний кінь;
б) одяг гетьмана;
в) обличчя Богдана Хмельницького.
9. Пам'ятник гармонує з обрисами Софійського собору.
Знайомство з Єгиптом
Єгипет вабив Лесю Українку багатовіковою культурою та історією, їй давно кортіло побачити прадавні пам'ятники колись могутньої і, може, найсильнішої у світі держави, подивитись на Ніл, піщані кургани, під якими поховано велич і славу минулого Єгипту, радість і горе численних народів світу.
І ось вона в Єгипті. Перед її очима справжній Ніл, справжні піраміди, фантастичні сфінкси.
Непоборне бажання якнайшвидше познайомитись з Єгиптом здійснювалося нелегко і не зразу. Недуга нирок не дозволяла багато ходити, а тим паче робити далекі екскурсії. Вдаватись по чиюсь допомогу вона не наважувалась, бо взагалі дуже не любила бути комусь тягарем.
Подорож до піраміди відбувалася навмисне звечора з тим, щоб подивитися тисячолітні пам'ятки в місячну ніч, коли вони здаються особливо величними і загадковими. До того ж, у такий час менш помітно пошкодження, якого зазнали ці витвори від довгого життя і безжалісної людини. Ще здалеку, на підході до групи пірамід, хтось згадав, що понад сто років тому на цьому місці проходив Наполеон зі своєю армією. Показуючи рукою на піраміди, вік сказав своїм воякам: «Солдати, на вас дивляться сорок століть із висоти оцих пірамід! Цього достатньо, щоб бути хоробрими».
Мандрівники поминули піщаний горб, спустилися в неглибоку улоговину і дивилися на громаддя трьох пірамід, що вимальовувалися на тлі неба монументальними силуетами. З цієї тисячолітньої тиші раптом прорвалося моторошне завивання шакалів. Леся разом з іншими обійшла поволі Хеопсову піраміду, яка не переставала дивувати своєю колосальністю.
Цю найбільшу кам'яну споруду стародавнього світу будував для себе фараон Хеопс майже три тисячі років до нашої ери. Складено її з точно вирізаних та щільно припасованих вапнякових блоків масою близько 2,5 тонн кожний. На цю споруду пішло два мільйони триста тисяч таких блоків.
Поряд стоїть піраміда Хефрена, нижча від попередньої лише на три метри.
Дивне почуття опанувало всіх, коли проходили поміж цими двома рукотворними скелями.
Після цього мандрівники попрямували до статуї Великого Сфінкса, що височів поблизу пірамід. На них дивилася кам'яна напівлюдина-напівзвірина із рештками лев'ячої гриви, з дірками на місці носа й очей. Тисячі років ця потвора непорушно куняє серед пустелі, витесана з суцільної кам'яної брили, вона сягає 20 метрів заввишки, 57 метрів завдовжки і важить близько
п'ятнадцяти тисяч тонн.
(За Л Костенко)
Запис на дошці незрозумілих слів та пояснення їх
Курган — створений людиною чи природою насип землі, під яким міститься якесь захоронения.
Піраміда — кам'яна чотиригранна споруда у формі многогранника, основою якого є многокутник, а інші грані — трикутники зі спільною вершиною;
споруда служила гробницею фараонів у Стародавньому Єгипті.
Колосальність — величність, незвичайність.
Самостійне складання плану
Орієнтовний план
1. Єгипет вабив Лесю Українку здавна.
Непоборне бажання якнайскоріше познайомитись з Єгиптом здійснилося.
Подорож до пірамід:
а) час подорожі — місячна ніч;
б) згадка про похід Наполеона;
в) місцевість, з якої оглядали пам'ятки;
г) піраміда Хеопса; колосальність, величність, час спорудження, матеріал, принцип побудови;
г) піраміда Хефрена;
д) почуття, викликані побаченим.
4. Статуя Великого Сфінкса:
а) кам'яна напівлюдина-напівзвірина;
б) матеріал і спосіб виготовлення, розмір.
Письмовий докладний переказ тексту художнього стилю
із творчим завданням
Колективна робота з текстами-взірцями
Творче спостереження з елементами аналізу
Прочитати текст. Яка тема й основна думка висловлювання? Донести належність тексту до художнього стилю. З'ясувати роль метафоричних словосполучень у тексті, визначити їх стилістичну функцію. Пояснити лексичне значення виділених слів (у разі потреби скористатися тлумачним словником). Скласти з ними речення.
ЧАРІВНЕ МІСЦЕ
Безлюдний берег здавався таким, як і колись у дитинстві, як часом бачив він у снах, у кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи у Пслі свої зелені чуби. А далі вигрівалися піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута.
Зелений острів. Так здавна люди звали мальовниче урочище в межиріччі Псла і Хортиці, омите з трьох боків голубою течією. Коли ж навесні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своєрідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. Усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у свої береги. Та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.
Тихе чарівне місце. Трохи далі від Псла над розплесканими озерцями й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. Де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі.
І докоряв собі Береговець, що малював іноді казна-що, вигадуючи неіснуюче. Або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час… І, може, від того не знав радості й щастя творчості (За І. Цюпою).
Поміркувати, яким може бути продовження тексту. Прослухати кілька думок своїх однокласників і вибрати найкращу тезу.
Скласти продовження висловлювання, використовуючи художні засоби увиразнення мовлення.
Скласти колективно складний план тексту з домисленою кінцівкою.
Переказати докладно текст, дотримуючись композиції, мовних і стильових особливостей, а також авторського задуму.
Творче спостереження з елементами аналізу
Прослухати висловлювання, слідкуючи за текстом.
Іноді вона не жувала, а лежала, підібгавши ноги, і, вгледівши кривдників, одверталася чи навіть заплющувала очі й удавала, що спить. Тоді навіть найвправнішим передражнювачам не вдавалося витягнути з неї ні звуку. Хлопці, розсердившися на таку неувагу, кричали: «Манька! Манька!» — і показували язики. Почувши своє ім'я, тварина трохи здригалась і швидко обдивлялася весь гурт, а далі знов заплющувала очі й усі подальші спроби викликати її зацікавленість зневажала.
Увечері, у постелі, я уявляв козу саму обіч дороги в місячному сяйві і в цілковитій тиші. Я розумів, що в неї десь має бути хазяїн, який забирає її на ніч додому,— та все одно серце мені щеміло. І ось одного такого вечора я вирішив визволити козу з рабства.
Коли до мене зайшли друзі, щоб разом іти на річку, план визволення кози був уже готовий. Пройшовши з усіма півдороги, я сказав, що забув удома надувний рятівний круг, без якого мені купатися не дозволялося. При свідках я одв'язувати козу не хотів, боячись, що цей мій душевний порух викличе кепкування товаришів.
Я побіг додому, вхопив свій рятівний круг і пішов назад, наперед тішачись і вимальовуючи в уяві вдячні погляди приреченої на постійне кружляння навколо свого кілочка безсловесної тварини.
Вона і уявити не могла, яка приємна несподіванка на неї чекає. Коза не змінила своєї набутої життєвим досвідом поведінки і тоді, коли я підійшов упритул. Тепер я розумію: вона була набагато хитріша за мене й не така вже зобиджена долею, як уявлялося мені — довірливому й наївному.
Підтримуючи однією рукою круг, щоб він не зсунувся, я другою спробував розв'язати вузол на кілку — до кози наближатись я побоювався. Потім здогадався, що вирвати його із землі буде значно простіше.
Козу зацікавили мої дії, і вона спідлоба позирала на мене. (За Я.Стельмахом).
Поділити текст на смислові частини й самостійно скласти складний план.
Дати відповіді на запитання й виконати завдання до тексту.
1. Якого стилю поданий текст? Аргументувати свою думку.
2. Які почуття викликала у вас ця розповідь? Висловити власну думку щодо авторського задуму.
3. Дібрати заголовок, який би відбивав тему тексту.
4. Знайти в тексті епітети, метафори, порівняння. Яку роль вони відіграють у художньому висловлюванні?
5. З якою метою автор використав пряму мову в тексті?
6. Уявити козу, про яку йдеться в розповіді, описати її, використовуючи художні засоби.
7. Переказати текст усно, продовжуючи сюжет висловлювання.
Колективна робота з пам'яткою
Прочитати пам'ятку. Які особливості має докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням?
ПАМ'ЯТКА
Як готувати докладний переказ тексту із творчим завданням
Прочитати (або прослухати) текст.
Визначити стиль, тип, жанр мовлення, тему та основну думку
висловлювання.З'ясувати значення незнайомих слів.
Висловити власну думку про прочитаний (прослуханий) текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.
Визначити тезу творчого завдання й дібрати художні засоби, які б її розкривали.
Поміркувати над змістом і послідовністю висловлювання творчого задуму.
Скласти самостійно складний план тексту, включаючи власне творче доповнення.
Написати докладний переказ тексту, підпорядковуючи висловлювання темі й основній думці, дотримуючись композиції, мовних і стильових особливостей, а також авторського задуму.
Підготовка чорнового варіанта переказу
Прочитати текст і написати докладний переказ тексту, увівши в нього художній опис кози та продовження висловлювання. Дотримуватися композиції, мовних і стильових особливостей висловлювання.
Тематика творів із матеріалом для їх написання
Твір-опис місцевості на основі особистих спостережень і вражень
Н а д о п о м о г у в ч и т е л е в і
Написати повноцінний твір — справа нелегка. Тому подано підпорядковані уривки з художніх творів. Вони допоможуть учням «налаштуватись» на відповідний лад, нагадають художні засоби і прийоми, використані митцями слова, дадуть багатий цитатний матеріал. Роботу над написанням твору можна поділити на 4 основні етапи. Перший, підготовчий, під час якого учні ознайомлюються з темою твору, висловлюють власні думки, намічають план роботи. На другому етапі вчитель зачитує учням уривки з художніх творів, відповідних запропонованій темі, звертає їхню увагу на стилі мовлення, художні засоби тощо. Під час читання в класі вирішується, які рядки взяти для цитування, формулюються головні думки уривків (тези). Все це записується на дошці і в зошитах як мовний матеріал для написання твору. Третій етап — це написання твору в чорновому варіанті та ретельна перевірка написаного. На четвертому, заключному, етапі учні переписують роботу начисто і подають учителю.
Пояснити учням
Твір буде змістовним лише тоді, коли виклад іде логічно й послідовно, а тому його треба поділити на три основні частини: вступ, виклад і висновок.
У вступі учень визначає зміст і обсяг теми, формулює завдання, які мають бути розв'язані в роботі, виявляє своє ставлення до предмета, що розглядається.
Обов'язкова вимога — цілеспрямованість вступу, наявність чітко визначеного логічного зв'язку між вступом і основною частиною роботи, пропорційність щодо обсягу. Виклад — це основна частина, що містить повне розкриття теми. У цій частині роботи треба показати не тільки знання матеріалу, але й виявити його розуміння. Висновок — це результат, до якого приходить учень у процесі творчої роботи над заданою темою, це — узагальнення, яким завершується аналітична робота над матеріалом. Висновок повинен безпосередньо випливати з усього змісту роботи, бути її логічним завершенням.
Для того, щоб аргументувати думку посиланням на авторитетні джерела, необхідні цитати. Цитатою називається дослівний уривок з якогось тексту. Вживаються вони як для підтвердження, так і для заперечення певної думки. Але зловживати цитатами не слід: за ними тоді губиться власна думка. У цитаті не можна нічого змінювати. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками. У тексті цитати виділяються лапками, інші розділові знаки ставлять, як при прямій мові. Цитату, що вводять у речення які його частину, беруть у лапки і починають з малої букви навіть тоді, коли в цитованому тексті вона починається з великої букви. Посилання в тексті на автора або на джерело цитати подається в дужках. Віршова цитата, якщо вона записана у вигляді строфи, в лапки не береться.
Зразки уривків із художніх творів, що містять опис місцевості
Хата й садок були на горі, і звідси видно було замалим не все село. Біленькі хатки з темними й жовтими солом'яними покрівлями визирали, весело всміхаючись, з невеликих садочків. Вони зеленіли мало не в кожному дворі, мої дівчата позаквітчувались та й повиходили на вулицю всі гуртом. Біля хаток де-не-де ворушились люди, по дворах вештались, вулицею помалу йшли або сиділи під хатою, розмовляючи. За все вищі були великі верби гіллясті. Вони широко розкидалися вгорі й над хатками, і над тими садочками, зеленіючи ясно на блакитному небі. Їх так багато було, що вони затуляли частину хат. І все село здавалося якимсь садом-гаєм, що серед нього побудовано було оті маленькі людські осельки.
Тихі дерева стояли нерухомо, похилившись над селом, мов замислились-задумались про щось. І все село обіймав спокій, тихий святковий спокій-відпочинок. (За Б. Грінченком)
Долиною повилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву. А за річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини. Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь. Широко стелиться килим ясно-зеленого вівса. Далі, наче риза рути, темніє просо. Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці. В долині, край, лісу, висить синя імла. І над усім тим розкинулось погідне блакитне небо, лунає в повітрі весела пісня жайворонка. Віють з поля чудові пахощі від нестиглого зерна й польових квітів. В житі синіють волошки та сокирки, біліє зіркатий ромен, червоніє квітка польового маку. Польова повитиця полізла догори по стеблині кита й розтулила свої білі квіточки.
Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче у житі, шелестить сухий колос, та інколи запідпадьомкає перепелиця. (За М. Коцюбинським)
Небо чисте, тільки на виднокрузі ледь помітно проступаюгь перламутрово-білі хмарки-оболоки. Недовге їхнє життя: як непомітно з'явились, так непомітно й зникнуть, розтануть до полудня. А зараз ще біліють, мов вітрила далеких фрегатів, чарують зір своїм вітрильним повногруддям.
А у степу колосся хилиться звідти і звідси та вика польова синіє, берізка плутається під ногами та червоно, росяно палає горошок...
Висока могила-курган здіймається неподалік серед розливу хлібів, оборана, неторкана, в сивих полинах. Коли збігти на цю могилу, на саму вершину цього покритого сивими травами глобуса, то звідси видно далеко. Видно, як степ маревіє на південь, а край нього на обрії сліпучим металом блищить смуга моря, морський лиман. Завжди блищать води лиману пустинно. Лише коли-не-коли, найчастіше літніми ранками, буває, там з'явиться біле крило рибальського вітрильника, який потім довго-довго, цілу вічність, пропливає по лінії небосхилу...
(За О. Гончаром)
Чудово на Дніпрі
Чудово було тут на Дніпрі. Широко, на кілька верств, розметнувся він, спокійно плинучи під сонцем до моря. Святково мигтять чайки над небесною чистою водяною рівниною, біліють вітрильники, снують шаланди, підходять плоти ... Сила-силенна води, чистої, свіжої, солодкої, плине і плине кудись до моря. Багатий нею Дніпро, багатий за всякого царя. Весь ярмарок, згоряючи від спраги, черпає з нього пригорщами, кухлями, тисячами відер, а в ньому не меншає анітрохи. Найвправніші нирці не можуть сягнути дна в його холодних глибинах. Як добре, що належить він усім, однаково привітний та щедрий до кожного ... Купаються в ньому птиці, купаються люди, далекі плавні лежать на воді, розпустивши.по хвилях своє весняне пишно-зелене гілля. Углиб - глибокий, ушир - широкий. Ледве мріє протилежний берег з похмурими вітряками на горбах, із золотими маківками бериславських церков.
(О. Гончар.) (125 слів)
Нива
Спокійно і широко тече дорога в іскристий південь. За селом, неначе в один день саджені, звелися могутньою брамою два дуби, на їхні плечі лягла кована блакить неба, темне узорчасте листя заховало в собі скарби, одначе досить вітерцю пробитися крізь живі кучері, як цілі потоки сонця спалахнуть і бризнуть в усі сторони.
Навколо, скільки оком покинеш, плюскотять на вузьких нивах остисті і безості пшениці, перехитується довгими вусами ячмінь, куріпкою щулиться по борозенках несмілий бур'янець, усміхається темно-блакитними очима зелена вика, рясніють краплини крові на кучерях гороху.
Край дороги гаряче спалахнув сніп мерехтливого проміння - з серпом у зігнутій руці випросталась молода жниця, рукавом полотняної сорочки витерла піт з чола ... Срібний молодик гребінцем оповив її коси, обвіяні степовим пилом. На хвилинку застигла біля високого снопа.
(За М. Стельмахом.) (122 слова).
Старезний, густий, предвічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить у куп'я та очерети, а в одному місці в ярко-зелену драговину – то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро - тиховоде, вкрите ряскою та лататтями, але з чистим плесом посередині. Місцина вся дика, таємнича, але не понура, повна ніжної задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розвивається, одкриваючи блідо-блакитну воду.
Твір-роздум на морально-етичні та суспільні теми в публіцистичному стилі (за складним планом)
Прочитати уривки, з'ясувати їх стиль, свою думку обґрунтувати.
До якого типу мовлення слід віднести уривки? Як будується роздум? Чи можна сказати, що обидва уривки стосуються морально-етичної теми? Що таке мораль? етика? Чи легко розмежувати теми суспільну й морально-етичну? Чому?
Кажуть, що поезії передує подвиг. І яка вона є, сама природа подвигу? Чи здатен його вчинити той, хто заздалегідь готує себе до цього, чи, може, ближчий до істини той, для кого подвиг — це акт миттєвий, блискавичний, майже рефлекторний? Він, певне, як спалах, його вічність вкладається в мить, він там, де з ходу йдуть на смертельний ризик, без вагань кидаються на двобій із злом...
(О. Гончар.)
Подвиг — це злет душі, це звитяга, це факт виняткового героїзму, принесення себе в жертву заради порятунку людини чи людей, які, можливо, зовсім тобі незнайомі і доля яких ще мить тому зовсім тебе не обходила.
На таку самовідданість спроможний далеко не кожний. Отже, масовий героїзм — явище надзвичайно рідкісне. Як правило, подвиг - учинок особистості, усім попереднім життям підготовленої до жертовності.
(З журналу.)
Словник
Мораль — система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.
Етика — наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи.
Бесіда
1) У якій сфері суспільного життя вживається публіцистичний стиль?
Як це позначилося на його назві?
Які підстилі можна виділити в публіцистичному стилі?
У яких жанрах втілюється публіцистичний стиль?
Яка мета публіцистичного стилю?
Що спільного має публіцистичний стиль із науковим? з художнім?
Пояснення вчителя
З'ясування моральних понять, розв'язання етичних проблем, осмислення мотивів і наслідків людських учинків завжди привертали людську увагу. Дослідженням рівня моральності як суспільства в цілому, так і окремої особистості займаються різні галузі суспільних наук. У художній формі питання моралі й етики досліджує мистецтво. З'ясуванню моральних питань може бути присвячений і учнівський твір.
Здебільшого такий твір вибудовується у формі роздуму (міркування).
Пригадайте, як будується роздум у публіцистичному стилі.
Роздум - це висловлювання, змістом якого є встановлені людиною зв'язки між предметами та явищами.
До роздуму можна поставити загальне питання чому?
План твору-роздуму відповідає такій схемі:
І. Вступ (підведення до проблеми: чому я над цим замислився — став учасником чи свідком якоїсь події, щось почув чи прочитав тощо).
II. Теза твору.
1. Доказ на підтвердження або спростування тези.
Доказ (або приклад)
Доказ (або приклад) ………
Доказ (або приклад) і под.
III. Висновки.
Характерною ознакою тексту-роздуму є перебування речень у відношеннях причини й наслідку (чи пояснення думки, висловленої в іншому реченні).
Роздум буває розгорнутий і стягнений. Розгорнутий роздум складається з трьох частин (його схему ми наводили вище). Стягнений роздум складається з двох частин: тези та доказів.
Розгорнутий роздум найчастіше вживається в текстах наукового та ділового стилів. Стягнений роздум використовується в художньому, публіцистичному та розмовно-побутовому стилях.
Твір-роздум на морально-етичну або суспільну тему здебільшого складається в публіцистичному стилі, основною сферою застосування якого є суспільно-політичне життя. Загальними ознаками стилю є інформативність, логічність, фактографічність, точність (це єднає публіцистичний стиль із науковим), образність, піднесеність, емоційність, експресивність (цими рисами публіцистичний стиль подібний до художнього). Серед мовних ознак публіцистичного стилю — вживання суспільно-політичної лексики, емоційно забарвлених слів, риторичних запитань, стверджень та звертань, окличних речень. Ознакою, властивою власне публіцистичному стилеві, є відверта підкреслена оцінність, що, насамперед, виявляється у вживанні оцінних слів.
У публіцистичному стилі виділяються такі підстилі: власне публіцистичний, політико-агітаційний (застосовується на політичних мітингах, у текстах прокламацій), газетно-публіцистичний,. ораторський (використовується в публічних виступах).
Роботу над твором на суспільну або морально-етичну тему, як і над будь-яким учнівським твором, слід розпочинати з осмислення запропонованої вчителем (або самостійно вибраної) теми та визначення меж цієї теми. Треба з'ясувати, що саме потрібно сказати або написати, щоб розкрити тему, що для розкриття теми є найголовнішим, що менш важливим, проте бажаним, від чого зовсім слід від мовитися через несуттєвість або неактуальність.
Після цього потрібно обміркувати головну думку майбутнього твору — висновок, який має випливати з усього сказаного чи написаного.
Наступний етап роботи над твором — це добір відповідного фактичного матеріалу та його систематизація. Джерелами фактів для розкриття теми може стати досвід автора майбутнього твору, інформація, одержана ним від учасників або свідків певних подій, статистичні дані з довідників, підручників, періодики або те, що у вигляді фольклорних творів зберігає народна пам'ять чи увиразнює твір мистецтва. Авторові не слід нехтувати також власною уявою.
Систематизувати ретельно дібраний фактичний матеріал найкраще у вигляді плану твору. Оскільки твір традиційно має такі структурні елементи, як вступ (зачин), основна частина (виклад) та кінцівка (стосовно до твору-роздуму — висновок), план має бути складним.
Склавши на чернетці план твору, можна перейти до наступного етапу роботи — створення тексту. Відступів від плану не слід уникати - навпаки, план цілком закономірно може змінюватися в процесі роботи над твором.
Головні вимоги до твору-роздуму такі: чітке формулювання тези, добір чітких і вичерпних аргументів на її підтвердження або спростування, логічність і послідовність викладу думок, точність висновків. Важливе завдання — добір виражальних засобів мови (слів, граматичних форм, синтаксичних конструкцій), що відповідають вимогам вибраного стилю.
Робота з пам'яткою
Пам'ятка «Як працювати над твором-роздумом на морально-етичну тему в публіцистичному стилі»
Продумайте послідовність викладу думок, складіть план майбутнього твору.
У вступі сформулюйте тезу (твердження), яку вам треба довести в основній частині твору.
Обґрунтовуючи твердження, використовуйте переконливі аргументи й докази, наводьте приклади.
Висловіть власне ставлення до порушеної у творі проблеми.
5. Свої міркування ілюструйте відомими сентенціями, крилатими висловами, прислів'ями та приказками морально-етичної тематики.
6. Використовуйте слова і сполучення слів, що пов'язують тезу й аргументи, аргументи й висновок: тому що, оскільки, тому, відтак, таким чином, отже та ін.
7. Завершіть твір-роздум висновком у вигляді побажання, заклику, звернення чи поради.
8. Дотримуйтеся вимог публіцистичного стилю (доречно вживайте риторично-питальні речення, вставні слова і словосполучення, звертання, багатозначну й експресивно-емоційну лексику тощо).
Зачитування вчителем двох-трьох зразків творів на морально-етичну тему. Обговорення прочитаних творів.
Прослухайте текст. Визначте тему та основну думку. Якими, на вашу думку, повинні бути прояви першого кохання?
Он ця берізка - то була моя таємниця. Вона уособлювала Анничку Грицик - мою першу любов.
Яке ж то було кохання в мене, якби хто знав! Я мучився, я не спав, весь час ходив попри Анниччину хату, щоб хоч здалека побачити її. Я хотів зріти її личко весь час, тому взявся за фарби, щоб намалювати її портрет, а що з того нічого в мене не вийшло, я склав тужливого вірша - і з цього все почалося. Коли я став уже новелістом, кожна друга героїня моїх новел звалася Анничкою.
Благословенне почуття першого кохання! Я пам'ятаю його й донині, зрештою, воно в моєму житті не раз повторювалося, та завжди було таким самим - солодким і болісним. (За Р. Іваничуком)
Милі риси в характері друга чарують, приваблюють, схиляють, до щирості, викликають любов і повагу. Почуття дружби тим міцніше і глибше, чим більше таких милих і яскравих індивідуальних особливостей знаходять друзі взаємно, чим більше мають підстав милуватися й захоплюватися один одним.
Хто ж більше дістає, хто в більшій вигоді: той, хто милується, чи той, ким милуються? Якщо вони взаємно милуються один одним, то вони збагачують один одного, отже, вони обидва у великій вигоді. Не бідніє той, хто дарує скарби душі своєї, навпаки, внутрішній світ його повніє, буяє, дає ще більші урожаї. Збагачується і той, хто приймає такі дарунки.
(За М. Шумилом)
Які думки і почуття викликав у вас текст? Чи погоджуєтесь ви з авторськими судженнями?
Робота над складанням твору
Об'єднавшись у групи, поміркуйте над темами творів, поданими нижче. Побудуйте усний твір-роздум публіцистичного стилю на одну із цих тем за складним планом.
Чи кожна людина може стати видатною.
Ієрархія моральних цінностей з мого погляду.
На якої умови людина перестане шкодити природі.
Якими культурними скарбами збагатили нас народи світу.
Чи повинна одна людина впливати на іншу.
Коли хочеш ти добро зробити, поспішай його зробити швидше.
У боротьбі гартується душа.
Лиш та людина любить рідний край, яка шанує й любить рідну мову. Люби природу не для себе, люби для неї!
«Проговорювання» усного твору
Обговорення прослуханого твору
Читання вголос
НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЕВІ
Для перевірки техніки читання, вмінь і навичок учнів інтонаційно виразно передавати зміст прочитаного використовується читання вголос. Цей вид роботи можна провести так. Учневі пропонується попередньо опрацьова-\ ний текст, дається деякий час на підготовку, після чого він отримує завдання озвучити текст перед класом. Для читання вголос добираються невеликі тексти або уривки з таким розрахунком, щоб час їх звучання у звичайному темпі (80-120 сл. за хвилину) дорівнював 1-2 хвилинам. Можна використати і порівняно великий текст, поділений на частини, який учні читають послідовно. Читання вголос оцінюється індивідуально.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
Рівень | Бали | Характеристика читання | |
Початковий (Бали цього рі- вня одержують учні, які читають дуже повільно, припускаються значної кілько- сті помилок у структуруванні тексту і речен- ня, прочитанні й вимові слів, інтонуванні речень).
| 1 | Учень читає, не зв'язуючи слова між собою інтонаційно, не відділяючи одне речення від іншого; припускається значної кількості помилок на заміну, перестановку, пропуск (складів, слів); у багатьох випадках вимовляє слова відповідно до їх написання, а не до норм орфоепії; швидкість читання в кілька разів нижча від норми
| |
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
2 | Учень читає, відриваючи слова одне від одного, не завжди відділяє одне речення від іншого; припускається помилок на заміну, перестановку, пропуск (складів, слів); у багатьох випадках слова вимовляє відповідно до написання, а не до норм орфоепії; швидкість читання становить приблизно третину від норми. | | |
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
3 | Читання характеризується певним рівнем зв'язності, який, проте, ще недостатній, як і темп, що наближається до половини норми. Допускається ще велика кількість помилок різного характеру. | | |
| |||
Середній (Балів цього рі- вня заслугову- ють учні, які читають зі швидкістю, що наближається до норми, поді- ляючи текст на речення, пов'язуючи слова в реченнях між собою, але читають не досить плавно и виразно, припу- скаючись помилок в інтонуванні, вимові тощо) | 4
5 | Учень читає зі швидкістю, що дещо перевищує половину норми, поділяючи текст на речення, але припускається значної кількості помилок в інтонуванні речень різних типів; у поділі речень на смислові частини, неправильно ставить логічний наголос; припускається орфоепічних помилок; читання не досить плавне. У норми, в основному правильно інтонуючи кінець речення, але припускається помилок у поділі речень на смислові частини, логічному наголошуванні слів, а також в інтонуванні речень певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу); припускається орфоепічних помилок; читання не досить плавне | |
6 | Учень читає зі швидкістю, що відповідає нормі, правильно інтонуючи кінець речення, логічно наголошуючи слова, але робить окремі помилки в поділі речень на смислові частини та в інтонуванні речень певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу); припускається орфоепічних помилок; читання не досить плавне. | ||
Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які читають плавно, з належною швидкістю правильно інтонують речення і поділяють їх на смислові части- ни, але припускаються певних недоліків за де- якими критеріями (вираженні авторського задуму, виконання комунікативного завдання, додержання норм орфоепії, дикції) | 7 | Учень читає зі швидкістю в межах норми, у цілому плавно, правильно інтонує речення певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу), робить логічні наголоси; поділ речень на смислові частини в цілому логічно правильний, але не пристосований до особливостей слухацької аудиторії, бракує емоційного забарвлення тексту; є орфоепічні помилки. | |
8 | Учень читає швидко, плавно, досить правильно інтонує речення певних синтаксичних структур, робить логічні наголоси; поділ речення на смис- лові частини логічно правильний, але не завжди пристосований до особливостей слухацької аудиторії; темп, тембр, гучність читання не пов'язані з певним комунікативним завданням; емоційне забарвлення тексту наявне, але воно не виражає авторського задуму; є орфоепічні помилки. | ||
Учень читає швидко, плавно, правильно інтонуючи речення різної синтаксичної будови; поділ речення на смислові частини та логічне наголошування слів правильні, але в окремих випадках темп, тембр, гучність читання не пов'язані з відповідним комунікативним завданням; емоційне забарвлення недостатньо виражає авторський задум, можуть бути орфоепічні помилки. | |||
Високий (Балів цього рі- вня заслугову- ють учні, які читають плав- но, швидко, правильно ін- тонують речен- ня і поділяють їх на смислові відрізки; добре відтворюють авторський за- дум, стильові особливості те- ксту, розв'язують комунікативне завдання; чита- ють орфоепічно правильно, з чі- ткою дикцією. | 10 | Учень читає виразно, з чіткою дикцією; інтонація (поділ речень на смислові частини, логічне наголошування слів, мелодика речень різної синтаксичної будови) емоційне забарвлення, тембр, темп, гучність читання відтворюють авторський задум, стильові характеристики тексту, але в читанні можуть бути окремі недоліки (наприклад, недо- статньо враховано комунікативне завдання, особливості слухацької аудиторії). | |
11 | Читання учня повністю відповідає всім зазначе- ним вище критеріям (глибоке проникнення у зміст прочитаного, бездоганне додержання орфоепічних, інтонаційних норм, виразна передача авторського задуму, стильових характеристик тексту, врахування комунікативного завдання, особливостей слухацької аудиторії). | ||
12 | Учень читає винятково виразно, з чіткою дикцією, надаючи глибокого емоційного забарвлення текстові, тонко відтворюючи авторський задум, стильові характеристики тексту; вміло виконує комунікативне завдання. |
чень читає зі швидкістю, що наближається доПОЯСНИТИ УЧНЯМ
Щоб правильно прочитати текст, треба розуміти зміст прочитаного. За допомогою темпу, тембру, гучності читання необхідно вміти показати особливості змісту і стилю тексту, розкрити авторський задум. Читати слід з достатньою швидкістю — 90-140 слів за хвилину, плавно, з гарною дикцією, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, логічним наголошуванням слів, правильною розстановкою пауз тощо.
Львівська Русь
У новій дільниці Львова, яку заснував ще князь Лев, вулиці називалися за фахом їх мешканців: Шевська, Пекарська і т.п. Серед них важливе значення мала вулиця Солярів, що отримала назву від прадавнього українського промислу - соледобування.
Із закріпленням національного розмежування території Львова вулицю Солярів починають пов'язувати саме з місцем проживання автохтонного населення міста - українців-русинів, що і дало їй назву - Руська. Ця назва вперше зафіксована в 1472 р.
Серцем українського Львова був храм Успення Богородиці, збудований на цій вулиці. Нинішню споруду історики архітектури вважають четвертою будівлею церкви на цьому місці. Попередня, що була збудована після 1527 р., постраждала від пожежі 1571 р.
При Успенській церкві виникла національно-релігійна громадська організація православних українських міщан - братство. Воно стало центральним осередком боротьби українського населення за свої політичні і громадські права, національну та культурну автономію.
При братстві було засновано школу і друкарню. Статут братської школи передбачав можливість навчання дітей з різних майнових станів. До викладання залучалися відомі культурні діячі, вчені, письменники. Мовою навчання була українська, або, як її тоді називали, слов'яно-руська, але вивчали також грецьку, латинську, польську...
У 1586 р. Львівське братство прийняло рішення про зведення нового храму, що і було здійснено у 1578-1629 рр. побудовою Успенського ансамблю, який складається з трьох споруд - Успенської церкви (1591-1629 рр.), каплиці Трьох святителів (1578р.) та вежі-дзвіниці (1578 р.). Перед нами прекрасно збережена пам'ятка, в якій гармонійністю поєднання прийомів і засобів з обраними формами та їх трактуванням створено довершений архітектурний образ з виразними рисами ренесансу.
Будівництво вежі почалося у 1572 році на кошти члена братства, багатого купця і митника Костянтина Корнякта. Запросивши на будівництво відомого на той час архітектора італійця Петра Барбона (Петра із Барбони), братство поставило перед ним складне завдання. Вежа повинна була поєднати в собі кілька функціональних призначень: дзвіниці, фортеці на випадок облоги і дозорного пункту для попередження пожеж. Крім того, братчикам хотілося, щоб вона виділялася в місті і виділяла вулицю Руську. І сьогодні серед щільної забудови Львова вона позначає старовинний квартал, прикрашаючи і возвеличуючи його.
Після завершення будівництва вежі розпочалося спорудження каплиці, що стоїть у дворику, щільно прилягаючи до вежі і церкви. Портал каплиці справедливо зараховують до шедеврів декоративного різьблення XVII століття. Він складається з широкого аркового отвору, заповненого дверима ковальської роботи і оздобленого портиком з півколонками. Усі деталі портика густо заповнені площинним різьбленим рослинним орнаментом. Мотиви декоративного різьблення фасадів повторюються в інтер'єрі каплиці. За розмірами каплиця - невеличка прямокутна будівля (10,1x5,55 м), увінчана трьома банями (куполами), що здіймаються на гранчастих барабанах.
Закінчивши будівництво каплиці, братство почало готуватись до зведення головної споруди - Успенської церкви. У будівництві її були зацікавлені широкі громадські кола. Кошти для нього збирали по всій Україні і навіть за її межами.
Договір на будівництво був укладений з найвизначнішим на той час у Львові архітектором і підприємцем-будівельником Павлом Римлянином (Павлом із Риму).
Споруда відзначається монументальністю, простотою загальної композиції і високою культурою обробки деталей.
Зачаровує високе мистецтво майстрів-будівельників. Його бачимо у виборі й обробці матеріалу, у виконанні складних архітектурних форм. Церква має зграбні куполи, гарно різьблений фриз, уся споруда відзначається вишуканими пропорціями, скромним архітектурним декором і загальним урочистим настроєм.
Чудові вітражі, що є в храмі, спроектовані художником XX ст. Петром Холодним.
Ансамбль Успенської церкви та довколишні кам'яниці - живі свідки нашого минулого, нетлінні пам'ятки історії та культури українського народу.
430 слів (За О. Шишкою)
Підгорецький замок
Якщо їхати по шосе з Бродів на Львів, то погляд подорожніх привертає величний силует старовинного замку, що видніє на вершині гори. Це і є уславлений колись у всій Європі, а тепер призабутий Підгорецький замок. У його ансамбль входить оточений складною оборонною системою триповерховий палац, заїжджий двір, костьол і парк.
Споруджено замок протягом 1635-1640 рр. на місці старого укріплення. Будувався він під керівництвом відомих архітекторів Андре дель Акви і Гійома Левассера де Боплана за вказівкою тодішнього власника Бродів і Підгірців коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.
Про призначення замку сповіщав напис латинською мовою на мармуровій таблиці при вході до нього: «Вінець ратних трудів - перемога, перемога— тріумф, тріумф - відпочинок». Саме для відпочинку коронного гетьмана і був споруджений замок у Підгірцях.
Підгорецький замок є одним з найкращих в Європі зразків поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями.
Він має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони.
Замок збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою стінами влаштовано каземати - приміщення для складів та різних служб. Вимощена гладкими кам'яними плитами покрівля казематів утворює тераси, огороджені балюстрадами. Вістря бастіонів увінчують витесані з каменю-пісковику витончені сторожові вежі. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень.
На стрімких дахах бічних павільйонів знаходяться мідні фігури: з правого боку стоїть Атлас, який тримає на своїх плечах земну кулю - Світ, а з лівого - такий же Атлас тримає сонячну систему - Всесвіт.
У XVII ст. в'їхати у замок можна було через равелін, підйомний міст і головну в'їзну браму. До нашого часу чудово збереглася в'їзна брама, збудована з тесаних каменів у стилі пізнього ренесансу.
Минувши браму, потрапляємо у невелике, але затишне і гарне, вимощене кам'яними плитами внутрішнє подвір'я, яке зі сходу, півдня і півночі оточують каземати, а з півночі - велична споруда палацу.
У давнину палац складався з великих просторих залів. Все тут було прекрасне: долівка, декоративні стіни, мармурові портали і каміни, позолочені склепіння. Надзвичайно високу мистецьку вартість мали плафони стель, вони відзначалися багатим рисунком.
Кожного, хто потрапив у палац, вражала колекція портретів та картин - одна з найбільших в Україні. На портретах в основному були зображені представники родин власників замку та споріднених з ними шляхетських родів України і Польщі. Понад три чверті картин присвячена біблійним сюжетам. Решта картин належала до батального живопису, а також представляла різноманітні міфологічні, побутові та пейзажні теми. Це здебільшого були копії картин Рафаеля, Тіціана, Рубенса.
Крім творів живопису, мармурових і кам'яних порталів дверей та камінів, художніх паркетів і різьблених стель, замок у Підгірцях прикрашала велика кількість старовинних світильників, годинників, килимів, тканин, дзеркал, ювелірних виробів із срібла і фарфору.
Згідно з описами замку кінця ХУШ-ХІХ ст.. тут була чудова колекція холодної та вогнепальної зброї XVI-XVIII ст.: шаблі, мечі, ятагани, списи, гармати, мушкети, пістолі.
У замку знаходилась велика книгозбірня й архів, у якому, до речі, зберігалися документи і листи гетьмана Івана Мазепи... ;
Впродовж своєї історії Підгорецький замок пережив чимало лихоліть: руйнувався під час ведення військових дій та від людської байдужості - і знову відроджувався.
Теперішній стан пам'ятки викликає гнітюче враження: майже усі споруди архітектурного ансамблю перебувають у незадовільному стані.
Протягом останніх років виключно зусиллями працівників Львівської картинної галереї вдалося виконати досить значний об’єм відновлювальних робіт: розчищено зали, старовинні каміни, звільнено приміщення, впорядковано прилеглу територію.
Є надія, що завдяки старанням ентузіастів, допомоги держави і меценатів незабаром вдасться відновити одну з найкращих архітектурних перлин не лише України, а й цілої Європи.
537 слів (За Д. Чоботом)
Контрольне аудіювання
На допомогу вчителеві
Клас | Обсяг та звучання текстів, що належать до | |||
художнього стилю | Інших стилів | |||
5-й | 400-500 слів | 4-5 хв. | 300-400 слів | 3-4 хв. |
6-й | 500-600 | 5-6 | 400-500 | 4-5 |
7-й | 600-700 | 6-7 | 500-600 | 5-6 |
8-й | 700-800 | 7-8 | 600-700 | 6-7 |
9-й | 800-900 | 8-9 | 700-800 | 7-8 |
10-й | 900-1000 | 9-10 | 800-900 | 8-9 |
11-й | 1000-1100 | 10-11 | 900-1000 | 9-10 |
12-й | 1100-1200 | 11-12 | 1000-1100 | 10-11 |
Лелечка
Мудра стара туркеня, приставлена для навчання султанських дочок і молоденьких одалісок гарему, розповідала Хуррем (Настасі) про османських султанів і про їхніх предків, знання переплелося в ній з її довгим-предовгим життям, власне, ціле її життя стало тепер суцільним знанням. Темнолиця, вусата стара наповнена була такою безліччю історій, що їх стачило б на тисячі таких жадібних умів, як у молодої бранки з України, і з тих історій з особливою силою запам'яталася Настасі розповідь про анатолійських орлів і перелітних лелек.
Правда чи вигадка, але ж яка моторошна!
Ніби щоразу ранньої весни, коли з Єгипту летять на далеку Україну табуни лелек, стрічають їх у путі темні зграї анатолійських орлів. Орли збираються з найдальших гір до узбережжя Еге-денізу, і, коли стомлені надморським перельотом лелеки пробують з Егейських островів перебратися на материк, над білими від сонячного жару горами мирних мандрівників стрічає смерть. Споконвіку живуть під тим голубим вилинялим від спеки небом, серед білого каміння могутні орли, які не підпускають нікого, хто хоче проникнути на материк з моря й островів, повисають над безлюдними, спеченими сонцем горами похмурою летючою стіною, б'ють на смерть усе живе — усе йдуче, повзуче, біжуче й летюче.
Лелеки знають, яка доля вготована їм над білими горами, але знають також і те, що десь далеко-далеко ждуть їх велетенські річки з солодкою водою, ждуть безмежні плавні, озера й непрохідні болота, усі вони— від могутніх лелек-ватажків до молоденьких лелечок-перволіток — народилися у тих далеких зелених краях і мають вертатися щоразу туди, вертатися знов і знов, завжди і вічно, бо їхнє лелече перелітне життя є не що інше, як безупинне вертання і повертання до своїх народжень, до того, що назавжди лишається найріднішим. Хоч дорога далека, тяжка і кривава, хоч багато з них не долетить, не прилетить і не повернеться ніколи, але однаково треба щоразу битися грудьми, крильми через силу, у розпачливім клекоті прориватися і пробиватися до рідної ріднизни — і що там перешкоди, перепони, небезпеки й чиясь зла воля!
Тисячі років стрічають їх над морем похмурі орлині зграї, які намагаються скинути лелек назад у море, відігнати від свого материка, побити, пошматувати, понищити, але не відступають лелеки, не лякаються, сміливо й відчайдушно йдуть груди на груди, крила на крила, старі вожаки першими приймають удар, ідучи на стіну старих орлів. Діється усе те на неймовірній височині, лелеки не бояться ні орлів, ні висот, вони не лякаються падінь і смертей, бо ж однаково їм треба пробитися, це знання живе в їхній крові так само, як в орлиній крові живе знання того, що кожного, хто прилетів з моря, треба скинути назад у море або кров'ю його окропити біле каміння материка, потяти його на білому камінні, ще гострішому, ніж орлині дзьоби і пазурі.
1 поки старі лелеки-вожаки приймають на свої нечутливі до болю тіла перший удар, поки їм на підмогу напливають нові і нові хвилі лелечого війська, молоді лелечки-перволітки, ще не стверділі ні тілом, ні духом, відриваються від табунів і, вигнувши крила, шугають до самої землі, припадають ледь не до білого гострого каміння, у лякливому пошумі крил, в лихоманковому поспіху віддаляються від місця битви у материк далі й далі, недосяжні для орлів, які не вміють літати при землі, перемагаючи старих хижаків коли не силою та міцню, то розумом та спритністю, якої навчили їх старі лелеки.
І так триває уже тисячі літ, ллється кров, падають з висоти вбиті велетенські птахи, йде сила на силу затято, запекло й непоступливо, а розум і спритність часом рятують наймолодших, і щовесни знов прилітають до Дунаю, Дніпра й Дністра лелеки, знаходять давні гнізда, ждуть своїх суджених і дають початки життю новому і вічному.
Тяжкі гаремні ночі, а дні ще тяжчі, бо самотність і безнадія ще з більшою гостротою відчуваються, коли оточена підгляданням, підслуховуванням, скрадливими кроками, таємничими шепотами, недовірою і ворожістю. У такі хвилини весь османський світ уявлявся Хуррем отими кривавими орлами з білих анатолійських гір, а Слов'янщина — лелеками, нещасними, приреченими навіки, але й непоступливо-упертими у своєму триванні, у постійному відродженні, в невідворотному поверненні до своїх джерел, до ріднизни. (Я. Загребельний.)
Дайте відповіді на запитання
1. Стара туркеня була приставлена для:
а) розваги султанських дочок і молодих одалісок гарему;
б) нагляду за султанськими дочками і молодими одалісками гарему;
в) навчання суданських дочок і молодих одалісок гарему;
г) нагляду за Настею. -
2. 3 розповідей старої туркені Настася найбільше запам'ятала розповідь про:
а) османських султанів і про їхніх предків;
б) молоду бранку з України;
в) довге-предовге життя туркені;
г) анатолійських орлів і перелітних лелек.
3. Зграї анатолійських орлів:
а) летять табунами з далекої України;
б) не підпускають нікого, хто хоче проникнути на материк з моря і островів;
в) заманюють стомлених довгими перельотами птахів у пастку;
г) гостинно приймають мирних мандрівників.
4. Лелеки щоразу повертаються тільки тому, що:
а) їх чекають велетенські річки з солодкою водою;
б) земля, куди вони прагнуть будь-якою ціною потрапити, має чудову природу;
в) їх чекає там відпочинок;
г) усі вони народилися у тих далеких зелених краях… Їхнє лелече перелітне життя є не що інше, як повертання до своїх народжень.
5. Орлині зграї намагаються:
а) скинути лелек назад у море, відігнати від свого материка, побити, пошматувати лелек;
б) захистити свій материк від надоїдливих прибульців;
в) не допустити захоплення лелеками їхньої території;
г) вступити з лелеками у своєрідну гру.
6. Лелеки у свою чергу:
а) бояться зазнати смертельних ран і відступають;
б) шукають серед орлів прихильників, щоб проникнути на материк;
в) відступають, лякаються, так і не вступивши у боротьбу;
г) не відступають, не лякаються, сміливо і відчайдушно йдуть груди на груди, крила на крила.
7. Перший удар приймають на себе лелеки-вожаки для того, щоб:
а) показати свою силу і відвагу в битві з орлами;
б) відвернути увагу від молодих лелек, захистити їх від небезпеки;
в) показати молодим, як треба поводитись у битві з анатолійськими орлами;
г) молоді лелечки, ще не стверділі ні тілом, ні духом, відірвалися від табунів, віддалилися від місця битви і заглибились у материк.
8. Вислів «рідна ріднизна» означає:
а) близькі родичі;
б) місце зимівлі;
в} місце, де народилися, де дається початок новому і вічному, батьківщина;
г) місце, де є багато поживної їжі.
9. Молодим лелечкам вдається проникнути на острів, бо:
а) вони недосяжні для орлів, які не вміють літати при землі;
б) вони сильні і міцні;
в) орли вступають у битву лише зі старими лелеками;
г) старим лелекам не дозволяється проникати на острів.
10. Одиноких, слабких врятує:
а) любов до ближнього;
б) безстрашність, рішучість;
в) розум і спритність;
г) досвідчені старші друзі.
11. Весь османський світ уявлявся Хуррем:
а) непоступливо-упертими птахами;
б) кривавими орлами з білих анатолійських гір;
в) захисниками своїх прав;
г) мирними лелеками
12. Основна думка твору:
а) пропагування сили і насильства;
6} уславлення незнищенності духу слов'янського народу, невідворотного повернення його до своїх джерел, до ріднизни;
в) утвердження боротьби за існування;
г) прославлення готовності на самопожертву.
Справжній син найсильнішої з матерів
Володько Довбенко швидко вростає у тверде середовище школи.
Якоїсь суботи достукується до бібліотеки. Там повно книг, і Володько може їх читати. Просто - бери і читай. Скільки хоч, читай. Майн-Рід, Жуль Верн, Марк Твен. Боже, скільки тих чудернацьких назв. Які дивовижі, які чудесні краї, які люди. Хіба ж можна жити отак і не спробувати зробити мандрівку на місяць, познайомитися з чудесним капітаном Немо. А хіба ж не золоті приятелі Том Соєр та Гек Фін? Хіба не розкіш проїхатися з ними по повних водах казкової Міссісіпі, пережити стільки дивовижних пригод, здобути великі скарби? Так! Розкішно, гарно, чудесно! Добре погрузнути в таке життя, жити ним і ще раз жити, збагачувати себе скарбами найглибшого його дна, захованого там колишніми мандрівниками. Рости, ширшати. Знати всі сміхи, всі болі, всі розкоші душевного прагнення.
Семінарія готує виставу «Наталку Полтавку». Зразкова школа бере також участь. Карпо Пилипович утворив хор і думає виступати також. Володько всіма силами намагався попасти в хор і попав.
Стоїть Довбенко і співає: «Стоїть гора високая». Сумний і одночасно веселий мотив. Гора, гай. Річка сріблиста і верби напевно такі, як там у Лебедшині, що позвішували довге віття до самої води. «До тебе, люба річенько, ще вернеться весна. А молодість не вернеться»... Так. Неухильна правда. Радісно і приємно бути молодим, здоровим. Що значить яка-небудь маленька прикрість, - коли роздумати як слід, то це щось зовсім непомітне.
У головній залі будують поміст, лаштунки, вішають завісу. Здоровенне полотнисько. На нім луг, левада, річка з лілеями і похилі високі верби. Далі копиця сіна, молодиця з граблями на плечах. А ще далі хатина зі соняшниками, рожами, плотом і горщиками на кілках. Стовп синього диму зводиться з комина хатини і сягає попелястих, мов ягнята, розсипаних по блакиті хмарок. Україна. Така вона. Такою чують змисли її мешканців.
Володько все більше і більше відкриває оті широкі лани, оті левади, оті особливі хмари. Там справжня, приваблива краса. Хочеться наслідувати її. Він з приємністю буде вважати себе українцем, мешканцем такої чудесної землі. І також приємно йому, що вибрали його до хору. 1 тут він не останній! 1 тут він братиме чинну участь у такому гарному ділі, як вистава української комедії.
В суботу «генеральна репетиція». Зала вже повна. Чекання. Річка, верби, хата зі соняшниками підносяться і никнуть під стелею. Виринає гай, криниця. 1 верби знов з'являються, а під ними дівчина з відрами. Наталка. Байдуже, що то переодягнений Буцманюк. Кому прийде в голову божевільна думка сумніву, що це не справжня страждаюча великим коханням Наталка. Байдуже, що голос її не зовсім дівочий, штучний. Хто не хоче чути, чого не треба, не почує. Вона співає так жалісно, що серце мліє. Навіть чути, як вітри віють і дерева гнуться.
Зала убрана. На стінах Шевченко, Франко, гетьмани. Перший раз жовто-сині прапорчики з'явилися. Хор стоїть непорушно і чекає, поки підніметься завіса. Володькове серце чітко тукотить. Карпо Пилипович дає знати, і завіса полопотіла догори. Пісня виходить значно гірше, ніж було на співанках. Карпо Пилипович, нашвидко відкланявшись, завдає тон на другу пісню. Це вже ліпше. Володько починає відчувати себе. Щось два рази поворушив навіть головою. Помітив також, що в чорній прірві перед ним повно облич. Кінець. Гураган оплесків...
Як тільки минув Великдень, почав Володько міркувати, як би і школу скінчити і батькові допомогти. Всі предмети науки знав добре. Цілий курс майже пройдено. Лишається тільки дочекатися розпуску та дістати свідоцтво. Та коли це буде.
Хлопець вирішує звернутися до учительської ради, щоб дозволила йому скорше лишити школу. І несподівана радість. Йому дозволяють це. Йому видають свідоцтво і з Богом. Свідоцтво гарне. Таке свідоцтво не осоромить його перед батьком.
Володько лишає Дермань. Лишає дядька, своїх приятелів. Його проводять добрі хлопці зі школи, прощаються і просять навідатися до них улітку. Аж тоді десь, як садовина поспіє. У Тилявці, напевне, нема таких садів, як Дермані. Добре. Володько не промине навідатися, а восени, як Бог дасть здоров'я, знов прибуде до школи. Виходить Володько в далеку дорогу зовсім раненько. Ледь на світ благословляється, ледь обарвилось небо на сході. А на вечір вже вдома.
Привітався, поцілував матір у руку. Стара заметушилася.
Вона зовсім не сподівалася, що той прибуде.
Яка низенька хатина. А плита. Зовсім низька. Мало не по коліна, - каже Володько.
Бо ти вигнався, - радісно зазначує мати.
Володько аж тепер помічає, як він за зиму виріс. І делікатності набрався. Навіть мова злагідніла. Не така уривна, кострубата.
Батько побачив Володька і першим його словом було:
- Ну, так уже прийшов? Розпустили?
Володько привітався з батьком так само, як і з матір'ю. Поцілував батькову руку.
При вечері коротка розмова. Володько показує свідоцтво. Батько взяв папір у руку, подивився і зараз повернув. Не сказав нічого. Володько вдивляється тільки у вираз батькового обличчя. На цей раз усі прикмети вказують, що батько вдоволений.
Другого ранку Володько вже в полі. Знов вітер, рілля, жайворонки. Знов простір і рідна, чорна земля, а Володько син її, справжній син найсильнішої з матерів. 773 слова (Улас Самчук)
Дайте відповіді на запитання
Варіант І
1. Після закінчення початкової школи Володько продовжував навчання у
а) Кременецькій гімназії;
б) Дерманській семінарії;
в) Тилявецькій школі;
г) Дерманській зразковій школі. (1 б.)
2. Володько із захопленням читав твори
а) Майн Ріда, Жуля Верна, Марка Твена;
б) Жоржа Сімонена, Агати Крісті, Марка Твена;
в) Майн Ріда, Джека Лондона, Еміля Золя;
г) Марка Твена, Агати Крісті, Жуля Верна. (1 б.)
3. Семінарія і школа готували до постановки п'єсу
а) «Наталка Полтавка»; в) «Сватання на Гончарівці»;
б)«Москаль-чарівник»; г) «Назар Стодоля», (1 б.)
4. На завісі було відтворено краєвид
а) Волині; в) Закарпаття;
б) Галичини г) Наддніпрянської України. (16.)
5. На стінах зали висіли портрети
а) Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, 1.П. Котляревського;
б) Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, українських гетьманів; . .
в) Т.П. Котляревського, Т.Г. Шевченка, Лесі Українки;
г) Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, Лесі Українки, (1 б.)
6. Привітавшись з батьком, син
а) поцілував його у щоку; в) низько вклонився;
б) поцілував у руку; г) подав руку. (І б.)
7. Наступного ранку після повернення додому Володько
а) відпочивав, бо втомився після цілоденної дороги;
б) пішов провідати друзів;
в) залишився допомагати матері по господарству;
г) пішов з батьком у поле. (1 б.)
8. Повернувшись з навчання додому, хлопець відчув, що
а) став делікатнішим, а його мова лагіднішою;
б) засумував за шкільними друзями, цікавими книгами, улюбленими вчителями;
в) він уже зовсім дорослий і не потребує батьківської поради;
г) батьки пишаються ним. (16.)
9. Найсильнішою з матерів автор називає
а) Володькову матір; в) усю Україну;
б) землю; г) планету Земля. (1 б.)
10. Прокоментуйте рядки: «Він (Володько) буде з приємністю: вважати себе українцем, мешканцем такої чудесної землі». (З б.)
Варіант 2
1. Село Дермань знаходиться
а) на Волині; в) на півдні України;
б) на Поділлі; г) в Галичині. (1 б.)
2. Улюблені літературні герої Володька - це
а) Шерлок Холмс, Том Соер;
б) Гек Фін, Том Соер, капітан Немо;
в) капітан Немо, Мартін Ідей;
г) Шерлок Холмс, Мартін Тден. . (1 б.)
3. Шкільний хор готував на концерт пісню
а) «Їхав козак за Дунай»;
6) «Стоїть гора високая»;
в) « Реве та стогне Дніпр широкий».
г) «Засвіт встали козаченки»; (І б.)
4. На завісі було намальовано такий краєвид
а) високі гори і хатину під солом'яною стріхою;
б) дівчину, яка набирає воду з криниці;
в) вишневий садок, матір з немовлям;
г) високі верби, картину з соняшниками, рожами, плотом і горщиками на кілках. (1 б.)
5. До виступу зал прикрасили
а) червоними прапорцями;
б) козацькими прапорами;
в) синьо-жовтими прапорцями;
г) вишитими хоругвами. . (І б.)
6. Володько звернувся до учительської ради з проханням швидше залишити школу, бо
а) скучив за батьками;
б) хотів побачити друзів;
в) вчитися стало нецікаво;
г) розумів, що мусить допомогти батькові. (І б.)
7. Привітавшись з матір'ю, син
а) низько вклонився їй;
б) ніжно поцілував у щоку;
в) поцілував у руку;
г) пригорнувся до неї, як в ранньому дитинстві. (І б.)
8. Батько, побачивши синове свідоцтво,
а) був розчарований, але не виявив цього;
б) відчув гордість і похвалив хлопця;
в) був задоволений, але промовчав;
г) виявляв своє незадоволення. (16.)
9. «Найсильнішою з матерів» автор назвав
а) Україну; в) планету Земля;
б) Володькову матір; г) землю. (1 б.)
10. Що у вдачі Володька запам'яталося вам найбільше?
(3 б.)
Читання мовчки
Оцінювання
Оцінювання читання мовчки здійснюється за двома критеріями: розуміння прочитаного та швидкість читання.
Розуміння прочитаного виявляється за допомогою тестової перевірки: правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється 2 балами, а кожне з 12 запитань оцінюється 1 балом (наприклад, вибір правильних відповідей на 12 запитань дає 12 балів).
Швидкість читання мовчки по класах оцінюється із урахуванням норм, визначених у табл. 10 (с. 35).
Швидкість читання при виведенні бала за цей вид мовленнєвої діяльності вираховується так: 7—12 балів може одержати лише той учень, швидкість читання в якого не нижча, ніж мінімальний показник у нормативах для відповідного класу. Той, хто не виконує зазначених норм, одержує на 2 бали менше. Наприклад: за вибір 10 правильних відповідей учень 7-го класу повинен одержати 10 балів; але якщо він читає зі швидкістю, меншою 120 слів за 1 хв, то йому виставляється не 10, а 8 балів.
Клас | Обсяг тексту для читання мовчки | |
| Художнього стилю | Інших стилів |
5-й | 360-450 слів | 300-360 слів |
6-й | 450-540 слів | 360-420 слів |
7-й | 540-630 слів | 420-480 слів |
8-й | 630-720 слів | 480-540 слів |
9-й | 720-810 слів | 540-600 слів |
10-й | 810-900 слів | 600-660 слів |
11-й | 900-990 слів | 660-720 слів |
12-й | 990-1000 слів | 720-800 слів |
Клас | Швидкість читання мовчки (слів за 1 хв.) |
5-й | 100-150 |
6-й | 110-180 |
7-й | 120-210 |
8-й | 130-240 |
9-й | 140-270 |
10-й | 150-300 |
11-й | 160-330 |
12-й | 170-360 |
Одиниця контролю — відповіді учнів на запитання тестового характеру, складені за текстом, що запропонований для читання, та швидкість читання
Текст 1
Автор пам'ятника Богдану Хмельницькому
9 Михайло Микешин народився на Смоленщині.
18 Та, як не дивно, сільський хлопець, котрий ніколи в
26 житті не бачив жодної картини, з чотирьох років
32 починає малювати. Треба віддати належне батькові.
40 Незважаючи на бідність, він не стільки розумом, як
48 серцем відчув покликання сина. І коли до їхнього
54 дому прибився мандрівний богомаз, виділив йому
62 комірчину за те, що той навчить сина володіти
68 пензлем та фарбами. Успіхи хлопця були
76 дивовижні. Михайло вступив до єдиного на той час
82 у Росії вищого мистецького навчального закладу —
99 Академії мистецтв у Петербурзі. Як виняток, його
106 зараховують не до початкових класів малюнка та 113 гіпсів, а одразу до майстерні батального живопису. 123 1852 року картину нікому не відомого
127 сімнадцятирічного студента Михайла Микешина
134 купує на одній із виставок Микола І.
140 За багатофігурну композицію "Граф Тіллі в
148 Магдебурзі 1631 року" його нагороджують
154 золотою медаллю і надають чотирирічний пансіон
162 для поїздки в Італію або Францію. Та Микешин
169 залишається вдома й готується до участі в
174 конкурсі на проект пам'ятника, присвяченого
181 тисячоліттю Росії, що мали спорудити у Новгороді.
187 Митець задумав у своєму монументі відобразити 193 найяскравіші етапи російської історії з найдавніших 200 часів. Але не царі стали головними героями
207 монумента, а історичні постаті, що служили народові: 213 на горельєфі, який був композиційною основою,
218 художник зобразив Єрмака, Ломоносова, Державіна, 225 Суворова; Пушкіна, Глінку, Лермонтова. Так у вересні 235 1862 року в Новгороді, неподалік Софійського собору, 242 з'явився один з перших у Росії історичних монументів.
249 Особливе місце у творчій біографії Михайла
255 Микешина посідає робота над пам'ятником Богданові 260 Хмельницькому. Ідею його спорудження висловив
266 відомий історик, етнограф і фольклорист, перший
270 ректор Київського університету Михайло
277 Максимович. Та минуло чимало літ, перш ніж
286 царський уряд дав на це дозвіл. Проте Олександр ІІ, 291 підписуючи відповідний рескрипт, направляє міністру 298 фінансів записку із забороною видавати на монумент 308 кошти. 1868 року Михайло Микешин приступає до
314 роботи над пам”ятником. Митця надихає поезія
321 Тараса Шевченка, з яким він приятелював, ілюстрації 329 до творів якого він з таким натхненням виконував.
326 Скульптор приїздить до Києва вивчати матеріал. Як 332 свідчили сучасники, протягом однієї ночі Микешин
337 виліпив макет майбутнього пам'ятника — багатопланову 346 композицію, в центрі якої—горда постать гетьмана на коні. 354 Трохи нижче художник розмістив постаті козаків, що брали 369 участь у Визвольній війні 1648 — 1654 років. У задумі 376 слухають вони кобзаря, якому Микешин надає схожості 379 з Тарасом Шевченком.
385 Організаційний комітет схвалив проект. Але зовсім 393 інакше поставився до нього царський двір. Олександр II, 401 якому показали макет, не зронив жодного слова. Ясність 409 вніс великий князь Костянтин Михайлович. Він заявив, 415 що скульптура не відображає величі імператорської
420 родини, і запропонував переробити макет.
425 Треба віддати належне громадянській мужності
436 майстра, який відмовився вносити зміни. 1878 року цар 440 власноручно "відкоригував" макет, заборонивши
447 вкомпоновувати в пам'ятник горельєфи зі сценами, що 451 нагадували славетні козацькі битви.
460 1880 року було відлито центральну частину
466 монумента. На цьому, власне, робота Михайла
472 Микешина завершилася. На позичені гроші він
480 перевозить бронзову скульптуру до Києва, де вона довго 487 була "під арештом" — у підвалі поліцейської дільниці.
495 Мине ще чотири роки, поки міська дума знайде 500 кошти на спорудження монумента. Пам'ятник
512 встановлювали мало не три роки. Тільки влітку 1888 року 519 завершилися роботи, в липні відбулося його урочисте 526 відкриття. Серед юрби, що зібралася на Софійському 535 майдан, був і Михайло Микешин, який відмовився
540 брати участь в офіційній церемонії
540 слів (3 українського історичного календаря).
Завдання до тексту
Автор пам'ятника Богдану Хмельницькому
І-ІІ рівні
1. Михайло Микешин народився:
а) у Києві; б) на Смоленщині; в) у Петербурзі
2. Художник почав малювати:
а) з чотирьох років; б) з десяти років; в) навчаючись у школі.
3. Володіти пензлем та фарбами навчив Михайла:
а) дяк; б) батько; в) мандрівний богомаз.
4. Картину сімнадцятирічного студента Михайла Микешина купив:
а) Микола І, б) Петро І, в) Катерина II.
5. Художник-початківець брав участь у конкурсі на проект пам'ятника:
а) Шевченку;
б) Пушкіну;
в) присвяченого тисячоліттю Росії.
6. Головними героями монумента стали, за задумом художника:
а) царі; б) люди, що служили народові; в) чиновники.
7. Ідея спорудження пам'ятника Богдану Хмельницькому належала:
а) Михайлу Микешину; б) Михайлу Максимовичу; в) Олександру ІІ.
9. Надихали художника, надавали йому сили твори:
а) Шевченка; 6) Франка; в) Пушкіна.
У центрі макета-композиції знаходилась постать ....
Царський двір, побачивши проект, запропонував переробити макет, бо:
а) скульптура не відображала величі імператорської родини;
б) проект був дорогим і громіздким;
в) кобзар у скульптурі нагадував Т. Шевченка.
Де і коли було встановлено пам'ятник?
Стиль тексту — ....
III рівень
13. Дайте розгорнуті відповіді на питання.
З яких частин складалася багатопланова композиція?
Який вчинок свідчить про громадянську мужність художника?
Чому, на вашу думку, М. Микешин відмовився брати участь в офіційній церемонії?
IV рівень
Складіть зв'язний текст на одну з тем: "Пам'ятники нашого (села) міста"; "У пам'ятниках — наша пам'ять".
Текст 2
6 Не лише молотом, а й мечем
12 Перед сходи під'їхала гетьманська парадна карета. 20 Від дверей двірця до дверцят карети простелене грубе 27 червоне полотно. Карета темно-синя, з золоченими
33 прикрасами, велика і вигідна, запряжена шестернею
40 білих арабських коней. На борозних сиділи гайдуки,
48 двох їх стояло на лавочці ззаду. Перед каретою
56 передня, за нею задня сторожа. За цим "ридваном",
63 призначеним для царя, поза задньою сторожею, ще
70 декілька повозів для царських людей, а дальше
77 тупцювали осідлані коні козацьких старшин. На вулиці
84 відділ царського війська не допускав, щоб тиснулася
92 товпа. 3 усіх вікон подорожніх хат визирали голови
101 цікавих. Хлопці повилазили на дахи, а навіть на дерева
110 в садках. Гетьман хотів відпровадити царя, але цар не 111 дозволив...
117 Біля гетьмана зосталися найближчі до нього:
122 миргородський полковник Данило Апостол, лубенський 127 — Зеленський, компанійські полковники: Кожухівський і
133 Андріяш, генеральний хорунжий Іван Сулима і
139 найближчі з усіх — Орлик і Войнаровський.
147 В їх товаристві гетьман пішов на вал, щоб
152 подивитися, як буде відпливати цар.
160 Дивилися хто голим оком, а хто крізь далекогляд.
169 Бачили, як цар вискочив з повозу, мов перун із
174 хмари, і влетів на галеру.
179 - Починається царська забава,—сказав Сулима,
189 що, як про нього люди балакали, крізь стіну бачив, такі
198 мав добрі очі. — Цар сердиться на залогу галери. Ось
208 один з офіцерів схопився за щоку, ніби його зуб дуже
216 розболівся, ось другий вже лежить на чердаку, добре,
226 що у воду не скотився... Цар прикази дає, сам за
229 стерно вхопився. Відчалили...
235 —Хай Бог провадить, — сказав гетьман, а
242 Данило Апостол пошепки додав, ніби боявся, щоб
252 цар не зачув його слів: "А чорт нехай їх пхає''.
260 Уже легкий вечірній туман, що після гарячої днини 266 серпанком мерехтливим послався по Дніпру, закрив
275 перед очима наших видців царську галеру, а вони ще
284 стояли на валі і дивилися перед себе. Чи хотіли
294 впевнитися, що цар дійсно від'їхав і вже більше не верне,
298 чи причарував їх Дніпро?
306 Бачили його не раз, не могли досить налюбуватися 317 красою, та нині він їм чомусь ще кращим здався і
324 дорожчим серцю, ніби хтось близький, з ким
330 прийдеться їм розлучитися надовго, може, навіки...
337 В заходячому сяйві мерехтіли золочені хрести на
346 куполах церков, а їх фасади -— то мохом покриті, то 353 свіжістю блискучі знімалися поверх зелених садів, у
359 котрих потопав цей старий прегарний город.
365 — Гетьмана ніби хтось заворожив, так дивився, -— 369 озвався до Орлика Зеленський.
376 — Наш гетьман дуже любить Київ, - відповів стиха 377 Орлик.
385 Нараз Мазепа, ніби зачув ці слова, повернувся до 388 них і промовив:
397 — Багато їздив я по світі й чимало всякої краси 406 надивився, зле таких садів, як наші київські, і другої
417 такої ріки, як наш Дніпро, я ніде більше не бачив.
421 Гарний та нещасний город.
427 — Чому ж то нещасливий? —- спитав котрийсь.
433 — Ви ще питаєте? Від Андрея Боголюбського
441 донині немає йому спокійного життя, щоби він міг
450 розгорнути всі свої сили і розкинутися широко й далеко
460 на славу собі і цілій нашій країні. Що одне покоління
470 збудує, то друге руйнує, і навіть свої не вміють свого
477 пощадити, не знаючи ціни йому. Погадайте, скільки
483 праці українського ума даром пропало, скільки
490 мистецьких творів змарнувалося або на чужину пішло. 501 Пригадайте собі тільки, що року 1554 перевезено з
507 Києва до Москви знамениту бібліотеку Ярослава
513 Мудрого. Між дорогоцінними книгами була, кажуть,
522 одинока рукопись Гомера. За книгами потягли на північ і
532 наші вчені та й тягнуть тим шляхом до нинішньої днини.
540 Коли ж цей відліт скінчиться, коли настане весна,
547 щоб наші птиці назад до нас вернули?
552 Товариство, заслухане в гетьманську мову,
561 що дзвеніла, ніби пісня туги, мовчало, а він говорив
562 дальше:
571 — В нашій Лаврі Печерській, у Святій Софії і в
581 других церквах є ще й нині чимало цінного. В Лаврі,
588 як знавці говорять, є навіть образи божественного
595 Рафаеля Санті з Урбіно. Дрожу за них.
602 Дорогоцінним образам іншого світла, крім сонячного, і
612 то, як воно на них згори, крізь прислонені вікна паде,
621 не видати. А в наших церквах воскові свічки горять.
629 Коли Господь дозволить мені ще декілька літ прожити,
638 то збудую у Києві камінну бібліотеку і галерею, безпечну
648 від огня і злодіїв... Але Київ будувати нам треба не
653 лиш молотом, а й мечем.
659 Полковники і решта старшин, почувши останнє
665 слово, мимохіть шукали руками своїх шабель.
668 Їх не було.
675 Відпоясали, сідаючи з царем Петром до обіду
675 слова (Богдан Лепкий).
Завдання до тексту
Не лише молотом, а й мечем
І - І І рівні
1. Карета була запряжена:
а) шестернею білих арабських коней;
б) четвернею білих арабських коней;
в) шестернею чорних арабських коней.
2. У тексті розповідається про гетьмана:
а) Богдана Хмельницького; б) Івана Мазепу; в) Петра Дорошенка.
3. Гетьман разом із найближчим товариством дивився, як:
а) відпливає цар; б) припливає цар; в) люди величають царя.
4. Цар вискочив з повозу:
а) мов риба з води; б) мов птах з гнізда; в) мов перун з хмари.
5. Люди казали, що Сулима:
а) крізь сон бачив; б) крізь воду бачив; в) крізь стіну бачив.
6. Мова гетьмана дзвеніла:
а) ніби пісня радості; б) ніби пісня туги; в) ніби пісня розчарування
7. Гетьман і його товариство були зачаровані красою:
а) Києва і Хортиці; б) Києва і Дунаю; в) Києва і Дніпра.
8. З Києва до Москви в 1554 році перевезено:
а) безцінні ікони; 6} бібліотеку Ярослава Мудрого;
в) дорогоцінні картини.
9. Гетьман Мазепа найбільше переживав за
а) рукопис Гомера; б) дорогоцінні картини;
в) образи божественного Рафаеля Санті.
10. Гетьман говорив, що Київ треба будувати
а) не лише словом, а й ділом;
б) не лише молотом, а й мечем;
в) не лише силою, а й розумом.
Якщо Господь дозволять ще декілька літ прожити, гетьман обіцяв збудувати ...
Стиль мовлення тексту — ....
III рівень
13. Дайте розгорнуті відповіді на питання.
Про що розказав гетьман своєму товариству?
Як ви розумієте слова гетьмана "Коли настане весна, щоб наші птиці назад до нас вернули"?
Чого найбільше бажав гетьман?
IV рівень
14. Складіть зв'язний текст на одну з тем:
"Град Київ — щаслив чи нещаслив";
"Як оберігали наші предки духовні цінності".
ЗМІСТ
Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів
при написанні твору та переказу--------------------------------1
Тексти розповідного характеру з елементами опису пам’ятки історії та культури для контрольного докладного переказу----2
Письмовий докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням-----------------------------10
Твір-опис місцевості на основі особистих
спостережень і вражень-------------------------------------------14
Твір-роздум на морально-етичні та суспільні теми в публіцистичному стилі (за складним планом)-------------19
Читання вголос --------------------------------------------------------------------------26
Контрольне аудіювання----------------------------------------------------------------34
Читання мовчки------------------------------------------------------------------46
Для нотаток
Для нотаток
Для нотаток