Оноре де Бальзак «Гобсек». Сюжет твору.
«Гобсек» (фр. Gobseck – Живоглот) – твір французького письменника Оноре де Бальзака, написаний в 1830 році згодом увійшов до зібрання творів «Людська комедія». «Гобсек» переказ Взимку 1829 в салоні віконтеси де Гра-нльє допізна затримується стряпчий Дервіль. Краєм вуха він чує наполегливу вимогу віконтеси, адресоване їй від дочки, сімнадцятирічної красуні Каміл-ли, – перестати надавати знаки уваги графу Ернесту де Ресто. Незважаючи на те, що у молодого графа прекрасна репутація в суспіль-стві, він ні в якому разі не може розглядатися дівчиною з багатої і пристойної сім’ї (а саме такою є Камілла) в якості потенційного нареченого. Справа в то-му, що мати графа, «жінка, здатна проковтнути мільйонний статок, особа низького походження, в молодості викликала занадто багато розмов про себе … Поки жива його мати, ні в одному порядному сімействі батьки не наважа-ться довірити цьому милому юнакові майбутність і посаг своєї дочки ». Дервиль просить дозволу вступити в розмову: у нього в запасі є історія, почувши яку, віконтеса, швидше за все, змінить свою думку про молодого господине де Ресто. На перший погляд може здатися дивним, що простий 1
стряпчий так невимушено прийнятий в будинку віконтеси і навіть насмілю-ється давати цій багатій і знатній дамі поради. Але віконтеса щиро вважає Дервиля одним з найвідданіших своїх друзів. Справа в тому, що молодий стряпчий фактично врятував сімейство де Гранлье від злиднів. Пані де Гран-лье повернулася в Париж разом з королівською родиною, жила вкрай обме-жено (тільки на «соціальні виплати, призначені їй із сум цивільного листа»). Дервиль виявив неточності при продажу Республікою її маєтку, повернув фа-мільний особняк віконтесі і, заручившись її довірою, став вести її майнові справи. Дервиль вигравав процес за процесом, домагався повернення вікон-тесі лісових угідь та акцій підприємств і, нарешті, повернув їй всей величез-ний стан. Дервиль має репутацію людини чесної, знаючої, скромної, з хоро-шими манерами. Через віконтесу і її знайомих він розширив свою клієнтуру і почав процвітати. Дервиль розповідає історію, свідком і учасником якої опинився в молодо-сті. Він знімав кімнату в одному будинку з лихварем на прізвище Гобсек. Гострий кінчик довгого носа … походив на свердлик, а губи були тонкими, як у алхіміків та древніх строків на картинах Рембрандта і Матсу. Говорив цей чоловік тихо, м’яко, ніколи не гарячкував. Вік його був загад-кою … постарів він до часу або ж добре зберігся і залишиться моложавим на віки вічні ». Єдиною людиною, з яким у Гобсека зав’язалося щось, схоже на особисті відносини, був молодий Дервиль. Стан Гобсека було «приховано від сторонніх очей десь в підвалах банків». Сам він жив дуже скромно. Гобсек не спілкувався з родичами і не мав наміру залишити кому-небудь з них хоч 2
малу частку свого величезного стану. Гобсек «здавався швидше байдужим до питань релігії, ніж невіруючим». На думку Гобсека «щастя складається у вправі своїх здібностей стосовно до життєвої дійсності … з усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб коштувало людині гнатися за ним. Це … золото ». Він зневажає світських жінок, оскільки в основі будь-якої їх розтра-ти лежить дурість, необачність чи безглузда пристрасть. Гобсек розповідає молодому Дервилю дві коротких історії вимоги платежів з жінок. Героїня другій історії, яку розповідає Гобсек, – молода белошвейка Фанні Мальво. Дівчина заробляє на життя своєю працею, вона чиста духовно, доброчесна і чесна. Фанні акуратно виплачує лихварю необхідну суму. 3
Поспілкувавшись з нею, навіть Гобсек, абсолютно бай-дужий до жінок, думає, що з Фанні вийшла б прекрасна дружина і мати сімейства. Гобсек вважає подібні історії своєю розвагою. «Хіба не цікаво заглянути в найпотаємніші вигини людського сер-ця? Хіба не цікаво проникнути в чуже життя і побачити її без прикрас, у всій неприкритій наготі? .. Яка-небудь закохана молода дівиця, старий купець, що стоїть на порозі розорення, мати, що намагається прихо-вати проступок сина, художник без шматка хліба, вельможа, який впав у не-милість і, того й гляди, через безгрошів’я втратить плоди своїх довгих зу-силь, – всі ці люди інший раз дивують мене силою свого слова. Чудові акто-ри! І дають вони уявлення для мене одного! Але обдурити мене їм ніколи не вдається … А хіба можуть відмовити в чому-небудь тому, у кого в руках мішок із золотом? Я досить багатий, щоб купувати совість людську, керувати всесильними міністрами через їх фаворитів, починаючи з канцелярських слу-жителів і кінчаючи коханками. Чи ц Таких, як я, в Парижі чоловік десять; ми володарі ваших доль – тихенько, нікому не ведені … ми володіємо секретами всіх видних сімейств. У нас є свого роду «чорна книга», куди ми заносимо відомості про державний кре-дит, про банки, про торгівлю … Один з нас наглядає за судовим середови-щем, другий за фінансовим, третій – за вищим чиновництвом, четвертий – за комерсантами. А під моїм наглядом знаходиться золота молодь, актори і ху-дожники, світські люди, гравці – дуже приємна частина паризького суспіль- 4
ства. І кожен нам розповідає про таємниці сусідів. Ошукані пристрасті, вражене марнославство балакучі. Пороки, розчарування, помста – кращі агенти поліції. Як і я, мої побратими всім насолодилися, всім переситилися і люблять тепер тільки владу та гроші заради самого володіння владою і грошима … Сюди приходять з мольбою … і самий пихатий купець, і сама гордовита красуня, і самий гордий військовий … і знаменитий художник і письменник , чиє ім’я буде жити у віках ». В 1818-1819 рр. Дервиль звертається до Гобсека з проханням про позику, щ Дервиль вирішує відправитися до лихваря не приниження прохачем, а маючи холодні практичні розрахунки в руках. Він по-діловому пояснює Гобсеку, з яких доходів і в який термін збирається повертати йому кредит. Слухаючи чіткі відповіді на свої питання, аналізуючи запропоновані Дерви-лем цифри, Гобсек залишається дуже задоволений своїм молодим другом. Однак він кладе Дервилю досить великі відсотки, просячи тверезо оцінити свої можливості по їх виплаті. Дервиль погоджується і, завдяки тому, що енергійно й уміло веде свої справи, погашає борг не в десять, а в п’ять років. Всі ці роки Гобсек старанно рекомендує молодого стряпчого своїм впливо-вим знайомим, так що у Дервиля буквально немає відбою від клієнтів. Розплатившись з боргом і твердо ставши на ноги, Дервиль одружується на Фанні Мальво. Дервиль також веде всі тяжби Гобсека. Одного разу Дервиль опиняється в ситуації, коли він змушений, висту-пити посередником у залагодженні відносин між Гобсеком і Максимом де Трай. Гобсек відмовляється платити що-небудь по векселям де Трай, оскіль-ки прекрасно знає, що де Трай – повний банкрут. Однак розв’язний щеголь 4
продовжує нахабно й зарозуміло повторювати, що його векселі надійні, і «бу-дуть оплачені». Гобсек вимагає вагомої застави платоспроможності де Трай. Той призводить до нього графиню де Ресто. Вона за півціни залишає (з пра-вом подальшого викупу) лихварю свої фамільні діаманти. Гобсек виписує їй чек на п’ятдесят тисяч франків, а відсутні тридцять тисяч видає векселями де Трай (які не мають ніякої цінності). У графині немає вибору, і їй доводиться, під тиском де Трай, погодитися на умови Гобсека. Незабаром п Коли Дервиль цікавиться у Гобсека, чому з усіх людей тільки він і граф де Ресто викликали розташування та участь лихваря, той відповідає: «Тому 5
щ Поступово граф де Ресто «розоряється». Йо-го майно перетікає в руки Гобсека, який після смерті графа та досягнення його старшим сином повноліття зобов’язується ввести юнака в права спадкування гігантським станом. Повіреним призначається Дервиль, він і веде всі «паперові» справи у спадок графа.
Граф де Ресто відчуває себе настільки погано, що вже не встає з ліжка. Він неодноразово посилає за Дервілем, але той не може потрапити до нього. Справа в тому, що графиня зрозуміла, що чоловік має намір позбавити її і її дітей спадщини. Вона стежить за чоловіком, ночує під дверима його спальні, не пропускає до нього Дервиля, контролює візити до нього слуг. «У будинку вона була повноправною господинею і все підпорядкувала своєму жіночому шпигунству». Все це графиня спритно маскує під личиною пристрасного ко-хання до чоловіка і бажанням бути весь час поруч нього. Граф же не бажає бачити дружину. У його кімнаті майже невідлучно знаходиться його старший син Ернест. Хлопчик щиро любить батька, піклується про нього, але навіть улюбленому синові граф не може довіритися. Ернест пристрасно любить ма-тір, а та усілякими способами вивідує у дитини, що говорив йому батько за закритими дверима своєї спальні. Графиня запевняє Ернеста, що її оббрехав-ли, і тому батько більше не хоче її бачити, хоча сама вона мріє помиритися з ним. Хлопчик всьому вірить. Коли графу стає зовсім погано і він уже розу-міє, що його листи до Дервиля просто не відправляються слугами, він нава- 6
ж Дервиль з Гобсеком приїжджають в будинок графа вже коли все скінчено. Їх зустрічає Ернест. Він передає Дервилю лист від батька, але просить не входити в спальню покійного. За словами Ернеста, там молиться мати. Гоб-сек іронічно сміється, відсуває Ернеста в сторону і відчиняє двері в спальню графа. Все в кімнаті перевернуто догори дном. Речі графа з вивернутими ки-шенями валяються безладно на підлозі, килим встеляють обривки паперу, труп графа звішений ліжка, «презирливо відкинутий» дружиною, яка риється в його документах, рве листи, в яких на її думку, може міститися заповіт, який ущемляє в правах її і її дітей. Частину паперів вона встигла кинути в ка-мін (серед них і заповіт, за яким покійний граф забезпечував молодших дітей солідною часткою спадщини). Спіймана на гарячому, графиня божевільними очима дивиться на Гобсека і Дервіля. Дервиль оголошує їй, що вона розорила своїх дітей, коли спалила заповіт. Гобсек оголошує, що, відтепер він є власником всього стану графа, його дому і всього майна. Графиня і всі троє дітей опиняються без гроша. Дервиль вважає вчинок Гобсека, «що скористався злочином графині» огидним. На його думку, лихвар мав пощадити нещасну жінку заради дітей. 7 Але Гобсек непохитний. Графиня починає «вести героїчне життя», цілком присвячує себе дітям, дає їм блискучу освіту, розриває зв’язок з Максимом де Трай. Ернест і його брат і сестра виховуються в бідності, але в атмосфері глибокої порядності. Гобсек нічого не дає Ернесту, оскільки вважає, що «не-щастя – найкращий вчитель. В нещасті він багато чому навчиться, дізнається ціну грошам, ціну людям – чоловікам і жінкам. Нехай поплаває по хвилях па-ризького моря. А коли стане вправним лоцманом, ми його в капітани зро-бимо». Дервиль розповідає про останні дні життя Гобсека. Лихвар впав у маразм. Він складирував в кімнатах свого будинку дари (хабарі), які приносили йому – кава, чай, рибу, устриці і пр. Через скупості, яка з роками стала просто ней-мовірною, він не продавав продукти в магазини, і все це згнило. Гобсек не палив камін, бо зберігав у золі купу золота. В книгах він ховав казначейські білети. Кімнати були захаращені дорогими речами (невикупленими заклада-ми) – скриньками з коштовностями, вазами, картинами, книгами, гравюрами, рідкостями. Нічим Гобсек не користувався. Після кончини лихваря, Дервіль задається питанням, кому дістанеться тепер це неймовірне багатство. Перед смертю Гобсек, підкликавши його до себе, просить взяти собі все, що Дервиль захоче. Крім того, лихвар доручає Дервилю розшукати його внучату племінницю, якій він ніколи не допомагав, але яку тепер хоче забезпечити. Роботу підготувала вчитель Стезенко О.В. |
е не влада? Я можу, якщо побажаю, во-лодіти красивими жінками і купувати найніжніші ласки. Чи це не насолода? А хіба влада і задоволення не станов-лять основу вашого нового ладу? 
об викупити нотаріальну контору свого патрона, який розорився. 
ісля відходу графині і її коханця до лихваря являється чоловік графині. За законами того часу граф може опротестувати угоду, оскільки заміжня жінка не має права продавати без згоди чоловіка ніякі спільно нажиті цінності. Однак судовий процес неодмінно обернеться скандалом в суспільстві і зв’язок графині і Ма-ксима де Трай буде оприлюднена. За посе-редництва Дервиля граф де Ресто і Гобсек укладають мирову угоду. Граф викуповує фамільні діаманти. Дізнавшись про зраду дружини, про її безмежні марнотратства, а також про те, що двоє з трьох її дітей від де Трай, граф де Ресто тяжко захворює. Він вирішує відписати все майно старшому синові, щоб нічого не дісталося гра-фині. Для цього граф де Ресто створює видимість того, що програє свій стан, поступово переводячи його, за порадою Дервиля, на ім’я Гобсека. Граф вва-жає лихваря надзвичайно надійним і порядним, а головне – тверезомислячою людиною. Дервиль пояснює графу, що молодші діти не винні в розбещеності матері; вони теж носять прізвище де Ресто і повинні бути хоч якось забезпе-чені графом після його кончини. Граф погоджується з Дервилем, переписує заповіт, виділяючи і молодшим дітям частку спадщини.
о ви одні довірилися мені без всяких хитрощів». Величезні ж відсотки, які свого часу поклав Дервилю Гобсек, лихвар пояснює тим, що не хотів, щоб Дервиль почував себе хоч чимось йому зобов’язаним. Саме тому вони і стали справжніми друзями. 
ується попросити Ернеста зв’язатися з Дервилем. Хлопчик обіцяє виконати прохання батька, але мати знову ласкою і хитрістю вивідує у дитини, що дору-чив йому батько. Граф піднімається з ліжка, виходить з кімнати і кричить на дружину. Він звинувачує графиню в то-му, що вона «отруїла» його життя і намагалася зробити із сина таку ж пороч-ну людини, як і вона сама. Графиня падає перед чоловіком на коліна, благає пощадити дітей, залишити їм хоч щось. Пояснення з дружиною віднімає у графа останні сили, і вночі він помирає. 