Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра»
«Пригоди Тома Сойєра» (англ. «The Adventures of Tom Sawyer») — роман Марка Твена 1876 року. Твір розповідає про пригоди хлопчика на ім'я Том Сойєр з містечка «Сейнт-Пітерсбург» (нагадує містечко Ганнібал, де виріс автор) на півдні Сполучених Штатів. Події роману відбуваються напе-редодні Громадянської війни в Сполучених Штатах. Роман «Пригоди Тома Сойєра» вперше опубліковано у червні 1876 року у видавництві «Chatto and Windus» (Англія). Книжка побачила світ 10-го чер-вня, а вже 24-го червня на неї з'явилась рецензія у журналі «Антенеум». У грудні 1876 року американське видавництво «American Publishing Company» опублікувало перше ілюстроване видання роману з малюнками Тру Вільямса. Марк Твен, як й інші американські автори, віддавав перевагу першого видан-ня своїх творів у Великій Британії, що надавало можливість отримати автор-ські права у Британській імперії. Різниця між британським та американським виданнями стала більшою, ніж того хотів сам автор, і це призвело до розпов-сюдження піратських копій книжки. У липні 1876 року в Канаді з'явилась
1
піратська версія, яку придбало велика кількість американських читачів, що на думку Твена завдало йому великих збитків. ноукраїнською мовною нормою у перекладі Юлі- ана Панькевича. Невдовзі вийшли ще дві українські версії у перекладі Марії Загірної (1907) та Насті Грінченко (1908), дружини та дочки Бориса Грін- ченка. 1954 року світ побачив переклад, здійснений Володимиром Митрофановим. Серед сучасних пере- кладачів твору: Л.Красавіцька, С. Г. Фесенко, В. Ле- вицька (переказ), Ю. Корецький тощо. У своїй автобіографії Твен зазначив, що роман «Пригоди Тома Сойєра» — перша його книжка, рукопис якої надруковано на друкарській машинці. Поп-ри це, типографський історик Деррил Рер дійшов висновку, що першим та-ким рукописом Твена став збірник автобіографічних оповідань «Життя на Міссісіпі». «Пригоди Тома Сойєра» — перша спроба Твена написати роман. Раніше письменник написав дві книжки з автобіографічними елементами («Простаки за кордоном, або шлях нових паломників», «Порожняком») та два коротких нариси, які пародіювали у сатиричному світлі тогочасну підліткову літерату-ру — «Історія про доброго хлопця» та «Історія про малого неслухняного хлопця». Перша історія розповідає про взірцеву дитину, яка так й не дочека-лася пошанування і померла, виголосивши свої старанно підготовлені остан-ні слова. Водночас, друга історія розповідає про малого хлопця-бешкетника, який бреше та займається крадіжками, але як Том Сойєр, зрештою, стає бага-тим та щасливим. Сам же Том — поєднання цих двох хлопчиків, оскільки він
2
і шибеник, і хлопець, що наділений такою рисою характеру як щедрість. Перед тим, як розпочати роботу над «Пригодами Тома Сойєра», Твен вже здобу значну популярність як автор книжки «Простаки за кордоном, або шлях нових паломників». Письменник жив у великому будинку в Гартфорді (Коннектикут), але потребув ще одної успішної книжки, щоб утримати себе, дружину та своїх двох доньок. 1874 року у співавторстві з Чарльзом Дадлі Ворнером вийшла книжка «Золочене століття» («The Gilded Age»). Раніше Марк Твен написав неопубліковані мемуари про своє життя в Міссісіпі. Обмінюючись листами з другом дитинства Вілом Бовеном, пись-менник також згадав багато епізодів зі свого дитинства і використав їх як джерело для книги. У червні 1863 року Твен познайомився з сан-франциським пожежником, на честь якого письменник назвав свого персонажа. Справжній Том Сойєр — місцевий герой, який врятував 90 пасажирів після кораблетрощі. Коли про-тягом трьох років Марк Твен жив у Сан-Франциско, вони підтримували дружні стосунки, часто разом пили та грали в карти. У романі «Пригоди Тома Соєра» про життя хлопців розповідається від третьої особи; інколи з'являються коментарі із суспільною критикою. У про-довженні — «Пригоди Гекльберрі Фінна» — оповідь ведеться від першої особи, тому моральні питання несуть більш особистісний характер, що ро-бить суспільну критику щонайрізкішою. Дві наступні книги, «Том Сойєр за кордоном» та «Том Сойєр — детектив», також оповідаються від першої осо-би від імені Гекльберрі Фінна. Роман викликав палкі дискусії щодо використаного в книзі расиського епітета «негр»; заміна небажаних слів викликала обурення серед деяких літе-ратурних критиків. Роман також критикують за карикатурне зображення корінного населення
3
Америки — індіанців, яких у книзі втілив персонаж на ім'я Джо. Марк Твен зображує його щонайзлораднішою людиною, яка помирає в жалюгідний й розпачливий спосіб, а місце його смерті в печері стає туристичною принадою містечка. Літературний критик Ревард Картер висуває думку, що дорослі персонажі книги вважають індіанську кров персонажа причиною його порочного життя.
Роботу підготувала вчитель Стезенко О.В.
4
|
