Тема. Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ століття, його теоретичні засади й художня (літературна) практика. Соціально-історичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі

Мета: ввести учнів у світ літератури постмодернізму засобами сприйняття конкретного художнього тексту (Л.Х.Борхес «Троянда Парацельса»), з’ясувати особливості постмодерністської літератури, розкрити історичне тло доби постмодерну, допомогти зрозуміти теоретичні засади сучасного мистецтва, періодизацію й чинники розвитку, виховувати уміння обстоювати власну думку.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: додаток (8 слайдів): портрет митця, афоризми, тексти новели Х.Л.Борхеса «Троянда Парацельса”.

Хід уроку

Епіграф: … у всіх книжках говориться про інші книжки …

будь-яка історія

переповідає історію, яка вже переповідана…

У. Еко

І. Оголошення теми і завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя. Сказати, що література, яку ми з вами будемо вивчати протягом наступних уроків, не схожа ні на що із вивченого курсу літератури, не сказати нічого (слайд 1). Саме назва – література постмодернізму – наголошує на тому, що вона з’явилась після модернізму, тобто – це література сьогодення. Зрозуміло, що постіндустріальне суспільство вимагає літератури і мистецтва іншого, бо вони не можуть існувати в попередніх класичних формах. Але ми з вами вже знайомилися з літературою, яка відкидала весь попередній досвід, ламала форми і оновлювала зміст.

Що ж, здавалося б, можна змінити після революцій авангардизму та модернізму? Література постмодернізму нічого не відкидає, вона просто акумулює увесь попередній художній та інтелектуальний досвід людства, змінює кути зору, змушує пригадати усі знайомі архетипи. Але репрезентацією постмодернізму може бути лише постмодерний текст. Коли ви будете його сприймати, зверніть увагу на те, чим він відрізняється від тих літературних творів, які ми з вами вивчали, у чому полягає особливість постмодерного тексту.

ІІ. Засвоєння нового матеріалу.

1. Сприйняття художнього тексту. Зразкове читання тексту новели Л.Х.Борхеса «Троянда Парацельса».

2. «Мозковий штурм».

- Яке враження справила на вас новела?

- Що вразило найбільше?

- Яким ви побачили автора новели крізь його твір?

3. Слово вчителя про Хорхе Луїса Борхеса (слайд 2). Світова література кінця ХХ початку - ХХІ століть – це, перш за все, література постмодернізму. Загальновідомим залишається факт, що передтечею постмодернізму безперечно є Борхес. Хорхе Луїс Борхес (1899-1986) – видатний аргентинський письменник, автор фантастичних вигадок, розповідей, віршів, есе. За словами Дж. Апдайка, відомого американського письменника, Борхес – «письменник-бібліотекар», неперевершений ерудит.

У 50-х роках ХХ ст. Борхес став всесвітньовідомим як у Європі, так і в усьому світі. Визнанням заслуг письменника стало нагородження французьким орденом Почесного легіону «За заслуги в літературі та мистецтві», орденом Британської імперії «За видатні заслуги», іспанським орденом «Хрест Альфонсо Мурого», перуанського «Ордена Сонця», присвоєння звань доктора Сорбонни, Оксфордського та Колумбійського університетів, присудження премії Сервантеса тощо.

Інтелектуалізм, естетизація теми твору, висока стилістична майстерність, схильність до символіки, метафоричності, до несподіваного ефекту у фінальних епізодах – особливості творчого стилю письменника. Любов Борхеса до читання, його енциклопедична ерудованість, європейська освіта та вплив на формування письменника духовної атмосфери Буенос-Айреса, – цього аргентинського Вавилона, міста відкритого всім культурам, – дали світу феномен Борхеса.

Як справжній предтеча постмодернізму Борхес один із періодів своєї творчості присвятив «іграм з часом та безкінечністю». Якщо «гра» з чужими текстами або читачем є однією з характерних рис постмодерної естетики, то «Троянда Парацельса» Борхеса – яскравий зразок «гри з часом і безмежністю».

Ми розуміємо, якщо в новелі два персонажі, один з яких – Парацельс, а другий – кандидат в його учні, то час визначити начебто просто: Парацельс жив у добу Середньовіччя. Але час у новелі характерний для постмодерну, тобто він відсутній: події могли відбуватися будь-коли, лабораторія с ретортами у підвалі – навіть не фон. Так з’являється у Борхеса симулякр – вигадана, опредметнена реальність, наділена іронічними рисами.

4. Робота над змістом новели.

Евристична бесіда (тексти новел роздані учням).

- Доведіть, що перед вами новела. (Новела – невелике оповідання з динамічним сюжетом і несподіваною ефективною розв’язкою.)

- Спробуйте визначити час у новелі. (Відомо, що Парацельс жив у добу Середньовіччя.) (Слайд 4).

- Яку би ви визначили тему твору? (Провідна тема всіх творів письменника – томління духу за всіх часів, у всіх країнах, протягом усієї історії людства.)

- В основі сюжету – зустріч Учителя та Учня. Які літературні алюзії це у вас викликає? (Зустріч Учителя й Учня нагадує нам євангельські мотиви та «Фауста» Й.В.Гете: вічний сюжет – пошук Учнем Учителя.)

- А як змінено ракурс подачі героїв у постмодерному тексті? (Христос обирав собі учнів і для укріплення їхньої віри демонстрував чудеса, хоч і докоряв за маловірство. Його місією було довести людям, що нова релігія дає віруючому вічне життя, пригадати хоча б історію воскресіння Лазаря.)

- Як ви оцінюєте позицію Учня, який вимагає від Учителя дива? (Враховуючи паралель між Ісусом Христом і Парацельсом, дивно виглядає, якщо б хтось із учнів почав вимагати чуда від Учителя. Більшого доказу відсутності віри і знайти не можна.)

- Які літературні алюзії виникають під час сцени вимоги «термінового» чуда»? (Зразу пригадується сеанс магії у вар’єте з роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита».)

- Чому марно вимагати дива? (Учитель – носій певної філософської ідеї, до якої можна лише наблизитися, а не вимагати термінового викриття. Марно вимагати дива, диво – нагорода за віру, а цього, на жаль, у новелі Учневі не довелось побачити.)

- У чому найбільша проблема Учня? (У Біблії чітко зазначено, що «кожному дається по його вірі», а Учень констатує: «Мені не вистачило віри, без якої для Господа немає благочестя».)

- Чому Учитель Парацельс не хочу взяти гроші в Учня? ( У новелі Учитель – носій Знань, які він як кожний справжній вчитель хоче передати учневі. Але не можна отримати плоди чужої праці і нічим не заплатити за це. У новелі йде мова про гроші, адже Учень прийшов за знаннями із грошима. Єдине, що необхідно для навчання – сліпа віра без доказів, без див, а інакше як може бути?.)

- Чому учень так і не зрозумів, що вчителеві не потрібен Камінь? (Учителеві не потрібен Камінь (філософський камінь), бо він усе в цьому світі творить Словом, бо хто пізнав Слово, той пізнав сутність речей, тому підвладно все у цьому світі, адже ним «користувався всесвітній, створивши небеса й землю і невидимий Рай».)

- У чому полягає головний конфлікт новели? (Головний конфлікт новели – непорозуміння між істинною і неможливістю її пізнати без віри.)

- Що запозичив Л.Х.Борхес з міфів та фольклору? (З міфологічної, фольклорної традиції Л.Х. Борхес використовує магічні числа 3 і 5.)

- Чи випадково в новелі зустрічається магічне число 3? (Три – символ триєдності божественного начала: три рази Парацельс звертається до Бога з проханням послати йому учня, три дні юнак йшов до Парацельса, тричі в новелі згадуються монети, як уособлення матеріального світу.)

- Які традиційні символи ви зустріли в новелі? (Троянда – традиційний символ краси, любові, Христа (у християнстві) – набуває у новелі Х.Л.Борхеса значення метафори, адже метафора – головний засіб виразності в новелах письменника.)

- Які ще символи є парами до троянди? (У новелі зустрічаються дві дуальні пари: троянда – гроші та троянда – попіл. Гроші – вираження матеріального світу, тому, йдучи до Парацельс, юнак приніс символ краси та матеріальний символ. Символічною є сцена, коли юнак кидає квітку у вогонь, перетворюючи на попіл. У своєму бажанні побачити диво він нищить красу і духовність. Парацельс Словом відроджує троянду з попелу, але юнак дива не побачив. Своїм безвір’ям він позбавив себе права на диво. Попіл викликає алюзію з птахом Феніксом, який сам відроджується з попелу: треба згоріти, щоб почати нове життя.)

- То як Л.Х.Борхес використовує улюблений прийом пост модерністів – «гру» з чужими текстами? (Ми з’ясували, що твір викликає літературні алюзії з Біблією, «Фаустом» Й.В.Гете, «Майстром і Маргаритою М. Булгакова, міфами та казками.)

Для довідки. Постмодерністи дотримуються позиції, що все вже створено до них. Вони граються з чужими творами, змушуючи читача-інтелектуала напружено відстежувати відомі сюжети або героїв, або героїв в абсолютно непередбачуваному ракурсі. Серед улюблених «ігрових» прийомів у Л.Х.Борхеса найчастіше зустрічаються «перевертні», коли плюс і мінус міняються місцями і письменник змушує читача поміняти кут зору. Наприклад, Парацельс не може визначити при зустрічі тип обличчя свого гостя, той вважає, що ім’я не головне. Припустимо, що людина без імені – це будь-хто, а обличчя немає, бо на ньому маска. У кінці новели з’являється ім’я юнака – Йоган Грізенбах. Той вважає, що став свідком неспроможності Парацельс, адже той уособлює пустоту, прикриту маскою. Так Л.Х.Борхес грається масками, адже справжнє обличчя з’явиться разом із відродженою трояндою.

5. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.

Твори видатного аргентинського письменника Хорке Луїса Боргеса вражають поєднанням глибини філософської думки з лаконізмом, увагою до кожного слова, глибинним підтекстом, здатністю спонукати до роздумів про сутність людського життя. Знайомство із творчістю Л.Х.Борхеса приводить до думки, що його невеличкі оповідання варті багатьох романів. І це ознака якщо не геніальності, то величезного таланту.

- Якою ви побачили літературу постмодернізму крізь призму новели Л.Х.Борхеса – предтечі постмодернізму?

Постмодернізм – явище не суто літературне, це сукупність тенденцій у літературі, філософії та мистецтві другої половини ХХ століття. Філософські засади постмодернізму як явища були розроблені у працях Ж.Дерріди, Ж. Батея, Ж.-Ф.Ліотара, М.Фуко, Ж. Дельоза. Пройшовши шлях від модернізму й авангардизму, він з’явився у 60-ті роки ХХ століття. Це був час переходу від тоталітарних режимів та ідеологічних війн до демократичного суспільства. Без літератури постмодернізму неможливо мати цілісне уявлення про перебіг сучасного літературного процесу, адже в постіндустріальному суспільстві мистецтво не може існувати в попередніх класичних формах.

Існує декілька періодизацій літератури постмодернізму. Так, більшість літературознавців виокремлює два періоди розвитку літератури постмодернізму (слайд 3):

• І період – середина 60-х – 90-ті роки ХХ століття – розквіт європейського постмодернізму, основою художнього мислення якого є деструкція, цілковита іронія по відношенню до існування будь-яких істин, відсутність ієрархії морально-етичних принципів та гуманізму;

• ІІ період – з початку 90-х років – до наших днів – пізній етап, кризовий період у розвитку мистецтва постмодернізму, час визнання об’єктивної реальності як цілісності.

- Які ознаки постмодерної поетики ви визначили у творі Л.Х.Борхеса? («Гра» з чужими текстами, «перевертні», симулякр, іронія, інтелектуальність – ті риси постмодерної естетики, які ми визначили, аналізуючи твір Л.Х.Борхеса «Троянда Парацельса».)

- Яких видатних письменників сучасності, яких можна вважати постмодерністами, ви можете назвати? (Паоло Коельо (Бразилія), Італо Кальвіно, Умберто Еко (Італія), Мілан Кундера (Чехія), Милорад Павич (Сербія), Патрік Зюскінд (Німеччина).)

ІV. Підбиття підсумків уроку.

Робота з епіграфом до уроку.

- Як ви міркуєте, чому саме такий епіграф було обрано до уроку?

Вправи «Мікрофон» та «Незакінчене речення».

- Що ви відкрили для себе на цьому уроці?

- Почніть свою відповідь зі слів «Сьогодні на уроці я відкрив для себе, що світ літератури постмодернізму …»

ІІІ. Домашнє завдання.

Для всіх учнів.

Прочитати одне оповідання Борхеса за вибором учнів («Дім Астеріона», «Безсмертний», «Дзеркало і маска»), визначити ознаки постмодерністського тексту.

Індивідуальні завдання. Підготувати повідомлення з мультимедійними презентаціями про життя та твори письменників-постмодерністів: Умберто Еко (Італія), Крістофа Рансмайра (Австрія), Джона Фаулза (Англія), Дж. Барта (США), Італо Кальвіно (Італія), Дж. Холера (США0, Й. Бродського (Росія).