Медюк Ірина Володимирівна
Вчитель початкових класів
Вчитель вищої категорії
Звання «Вчитель – методист»
Ананьївського НВК
«ЗОШ І – ІІІ ст. – гімназія - ДНЗ»
вул. Пушкіна, 36,
м. Ананьєва Одеської обл. 664000
телефон 06322031
Поштова адреса: вул. Лукашевича 19 – А, кв. 9, м. Ананьїв,
Одеська обл. 66400 телефон – 0683916277
Урок мислення серед природи
Захист проекту « Річки України. Будова річки».
Мета: розширити знання учнів про казковий світ В. О. Сухомлинського, дати поняття учням про річку; ознайомити з її будовою та складовими частинами; розширити знання учнів про найбільші річки України; розвивати уміння логічно мислити, працювати в групах; виховувати економне ставлення до водних ресурсів, екологічну культуру.
Хід уроку
І. Організаційний момент
Учитель. Діти, коли ви відгадаєте загадку, то здогадаєтеся, в якому куточку краси відбудеться наш урок мислення.
Загадка
Біжить, тече й не витіка.
Кудись тікає й не тіка.
Холодна, чиста аж до дна.
Вгадаймо, нумо, хто вона? (Річка)
Як ви вже зрозуміли, сьогодні урок мислення ми проведемо біля річки. На
уроці ви дізнаєтесь про річки України. Ознайомитесь з будовою річки та складовими частинами. Дізнаєтесь про екологічні проблеми річок.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
Вчитель. Наше завдання дізнатися більше про річки, перевірити рівень своїх знань про воду, здобути нові, пройтися стежками додаткової літератури, дати відповіді на запитання, обмінятися набутими знаннями. А для того, щоб урок пройшов цікавіше, пройдемо на берег нашої річки й дізнаємося, як вона поживає.
ІІІ. Опрацювання нового матеріалу.
Відгадування загадки.
Синя стрічка блищить,
Щось тихенько гомонить
І біжить собі, біжить,
Не зупиниться й на мить.
(Річка)
Які слова допомогли відгадати загадку?
Що ж таке річка?
Учитель. Розглянемо будову річки.
Річка – це природний потік постійної води у зниженні рельєфу, де схил.
Кожна річка має витік. Витік – це місце, де починається річка. Витоком може бути невеличкий струмок, озеро, болото, льодовик у горах. Кожна річка починається маленьким струмком, який на своєму шляху зустрічає своїх «друзів» - безліч маленьких струмків і, об’єднавшись з ними, утворює річку. Річка тече по заглибині, що називається руслом.
Річка має правий і лівий береги. Якщо стати обличчям у напрямку течії річки, то праворуч буде правий берег, а ліворуч – лівий. (Визначення правого і лівого берегів на практиці).
На своєму шляху річка зустрічається з іншими річками і «просить» їх «подарувати» свої води. Такі річки, які «подарували» їй свої води, називаються притоками. Чим більшою є річка, тим більше у неї є приток. Кожна річка впадає в іншу водойму: річку, озеро, море, океан. Це місце називається гирлом.
На карті річку показуй, починаючи з витоку до її гирла.
А потім так само показуй її притоки.
Річки течуть як на рівнинах, так і в горах.
Де, на вашу думку, річка тече повільно, а де – швидко? Чому?
Річки, які беруть початок високо в горах, мчать із великою швидкістю, вирують, шумлять.
І V. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
Які найбільші річки України ви знаєте? Назвати.
Учитель. Багато річок є на Землі. У кожної своя назва, своя вдача. Течуть вони повз села і міста, гордо несуть води вдалечінь. У кожної річки своя дорога. На Україні налічується 70 тисяч річок, з них близько 4 тисяч -
завдовжки понад 10 км, 137 річок – завдовжки понад 100 км.
(Повідомлення ведуть завчасно підготовлені учні)
1 – й учень. Дніпро – найбільша в країні і третя за розміром в Європі річка. Вона бере початок на півночі Смоленської області і тече до Чорного моря через Росію, Білорусь, Україну, долаючи шлях 2 285 км. У межах України довжина Дніпра становить 1 050 км. Площа басейну – 503 тисячі квадратних метрів, ширина на півночі – 200 – 300 м, на півдні – 500 – 600 м, глибина – від 4 до 7 м. Береги Дніпра і його приток надзвичайно мальовничі. Дніпро приймає більше як 1400 приток, довжина лише 90 з них перевищує 100 км. Найбільшими притоками Дніпра є Прип’ять і Десна. Меншими за розміром протоками є Тетерів, Псьол, Ворскла, Рось, Самара, Конка, Інгулець.
2 – й учень. Дністер – одна з найбільш повноводних рік України, що протікає у семи областях. Початок бере на північному сході схилу Карпат і впадає в Дністровський лиман Чорного моря. Завдовжки – 1 363 км (у межах України – 705 км). На території України в Дністер впадає майже 500 річок. У період дощів або танення снігів у горах ця гірська річка стає дуже бурхливою і виходить з берегів.
3 – й учень. Другою за протяжністю (після Волги) річкою Європи є Дунай. Довжина річки – 2960 км, а в межах України – 175 км. Бере початок на схилах Шварцвальду (Німеччина) і протікає через території дев’яти країн – Німеччину, Австрію, Словаччину, Угорщину, Сербію, Хорватію, Болгарію, Румунію. На півдні нашої країни завершує свій шлях повновода річка Дунай.
4 – учень. Великою водною артерією, що протікає паралельно Дністру є Південний Буг. Річка бере свій початок на Подільській височині на Хмельниччині. Він завдовжки 792 км. Південний Буг має 301 притоку, кожна з яких є завдовжки 10 км.
До великих рік належать ще Сіверський Донець. Він бере початок на Середньоруській височині. Його довжина становить 1 053 км, а в межах України – 738 км.
Учитель. Живляться ріки України талими сніговими та дощовими водами. Навесні рівень води в річках значно піднімається, і вони затоплюють значні території.
Послухайте про це казки В. Сухомлинського
«Як ріка розгнівалась на дощика»
Загордилася Ріка:
Дивіться, яка я широка, повновода, які в мене зелені береги. І сонечко
в мені відбивається, як у дзеркалі, і дерева високі, і небо блакитне.
Коли це небо затяглося хмарами й пішов сірий Дощик. День іде, другий, третій. Стала сіра Ріка, сірі стали береги. Посірів увесь світ. Розгнівалась Ріка:
Доки ти хлюпотітимеш, нещасний? Через тебе я стала потворна.
Дощик і каже:
Якби не я, сіренький, не була б ти широка, певно.
Ось так і нам не треба забувати, звідки ми.
Гра «Мікрофон»
Чому загордилася Ріка?
Через що розгнівалась Ріка?
Як ви розумієте вислів «Ось так і нам не треба забувати, звідки ми».
Учитель. Річки України – це її багатство. Із давніх-давен люди селилися поблизу річок. Брали з них воду, ловили рибу, сплавляли ліс. Тепер на великих річках побудовані гідроелектростанції. Вони дають електричний струм. По річках перевозять пасажирів і різні вантажі. У них водяться звірі, риби, водоплавні птахи. У південних, центральних і східних областях воду річок використовують для зрошування земель, а також там розвинуте рибне господарство. Біля річок завжди свіже повітря, тому тут добре відпочивати.
Як називається наша річка? Чому вона має таку назву?
А куди впадає наша річка? (Розповідь учнів про річку).
Вчитель. Великі ріки подібні до великих зірок – вони вічні. Але є на землі, крім великих, інші – малі річки. Їх знають не всі, навіть в межах однієї області. Таким є і наш старий Тилігул.
Учні творчої групи «Краєзнавці» дізналися про річку Тилігул, яка протікає в нашій місцевості.
1 - й учень. Тилігул – річка в Одеській області. Довжина 173 км, площа басейну 3550 кв км. Бере початок на південно-східних схилах Подільської височини.
Видатний український поет Степан Іванович Олійник, згадуючи свої дитячі роки, сказав: «Я народився у Пасицелах Балтського району там, де бере початок річка Тилігул, козацька річка».
Річка тече Причорноморською низовиною, впадає у Тилігульський лиман Чорного моря. Живлення переважно снігове. Влітку місцями пересихає. На річці споруджено дві греблі, є ставки. На Тилігулі – міста Ананьїв і Березівка.
2 – й учень. Я зачаровуюсь не тільки красою моєї річки Тилігул, а й її історичним минулим. Багато легенд складено про Тилігул. Але мені більше подобається про героїчні подвиги козаків переможців. Я дуже пишаюсь своєю річкою, тому що вона захистила і врятувала від загибелі, поневолення та кріпацтва козаків – запорожців.
Тилігул – ріка козацька. Вона набула для козаків неабиякого значення. По – перше, Тилігулом піднімали вантажі до одного з чумацьких шляхів, який пролягав через наші землі.
А по – друге, широкий, мовчазний і суворий Тилігул був заєдинщиком українських козаків у їхніх нападах на турецькі торгові каравани.
3 – й учень. У скрутну мить, коли доводилось ховатися від ворога, знову виручав Тилігул, даючи козакам можливість перебути морську погоню у комишевих нетрях лиману. А вночі напасти на ворога, запалити їх кораблі, і при світлі цих смолоскипів, поспішати до гирла Дніпра. Татари називали Тилігул – скаженою водою.
Запорожці навідувалися до Тилігула не тільки у військових справах, а й на лови риби, щоб поповнити запаси перед далекими морськими походами. А риби в Тилігулі водилося без міри завжди:
Козаки говорили «йти на Тилігул до лями», тобто ловити рибу.
Учитель. Комусь розповісти, що цей рівчачок – колишня судноплавна річка, не повірять, засміють. А як довести, що колись повноводним Тилігулом ходили човни повні краму та скарбів. У його хвилях грайливо виблискували лускою здоровенні рибини, а коли Тилігул гнівався, то забирав навічно людські душі.
Сьогодні колишню річку можна перейти вбрід, навіть перескочити. І вже не є секретом, що потоки з очисних споруд стікають у нещасний Тилігул.
І почав він задихатися, неначе від серцевого нападу. Колись його русло чистили. Це було в 1936 – 37 роках. Тоді Тилігул був широким, глибина в деяких місцях при паводках досягала 3 – 5 метрів. У музеї є фотографія 1913 року, на якій зображено паводок, під час якого вода досягла позначки висоти мосту. А в 50 – ті роки при повені люди пересувалися річкою на човнах.
4 – й учень. Зараз води в річці набагато менше, русло її заростає, вздовж берега зовсім нема водоплавної птиці. Дев’ять – десять років тому в комишах водилась царська птиця – фазан. Але комиші почали палити, багато птиці загинуло, а незначна частина залишила береги і полетіла в інші краї. Так сталося і з дикими качками – їх просто не стало. Частину під час полювання повибивали, решта полетіла у більш безпечні місця. Хоч і мало, але в річці водились видри. Був багатий Тилігул і щуками, в’юнами, карасями.
Логічна вправа «Гімнастика розуму».
Що таке – живе і ллється,
Часом на камінь дереться,
Як немає – все всихає,
Звір і птаха помирає? (Вода)
Учитель. Так, сьогодні ми поговоримо про найбільшу цінність на землі,
про голубе вбрання нашої планети, про воду.
Без води життя на землі неможливе: в’яне квітка, страждає звір, замовкає пташка. Кожна крапля води є дорогоцінним скарбом природи. Вода напуває землю, яка годує людину. Люди завжди розуміли значення води для себе і впродовж багатьох років оспівували її як основу буття.
Звіт пошукової групи «Народознавці».
Наша група дізнавалася, як наші пращури шанували джерела і воду.
1 – й народознавець. Усе живе на землі потребує води. Кожна її крапля є дорогоцінним даром природи. Вона напуває Землю, а Земля годує людину. Особливо цінувалася у людей вода. Вважали предки святим те місце, де земля дарувала їм воду, а разом з нею і життя. Збираючись у далеку мандрівку, бажали вони один одному доброї путі та свіжої води..
Люди здавна розуміли значення води, вклонялися їй та оспівували її. Існувало справжнє водопоклоніння. Особливо велику магічну силу мала так звана «непочата» вода, набрана в криниці до схід сонця. У неї купали дітей, нею напували корів, щоб давали більше молока, і вмивалися від лихого ока. Люди найчастіше поселялися біля водойм.
2 – й народознавець. Наші предки дуже шанували воду. Вважалося великим гріхом кинути в річку сміття, каміння чи плюнути. « Не плюй у криницю, прийдеться напиться». Не можна було бити по воді. Люди вірили, що вода має велику цілющу силу і любили молитися біля неї, приносили жертви річкам, озерам, криницям. Навіть найменше джерельце розчищали, обкладали дерном чи камінням і, зробивши кухлик з лика, залишали його там, щоб кожен міг напитися джерельної води. Джерела оберігали ще й тому, бо вони живлять річки.
Послухайте про це казку В. Сухомлинського «Річка і ставок».
В степу тече маленька прудка річка. Весною вона розливається, гуляє по лузі. А то якось завітала навіть на городи до людей. А то якось завітала навіть на колгоспну ферму. Дійшла до дверей корівника, заглянула всередину й повернулася до лугу.
Влітку річка стає вузенька, але ніколи не висихає. Одного разу я йшов понад берегом і побачив ось що. Там є затишна місцинка, де річка ніби ховається між двома пагорбами. Пагорби поросли кущами, й вода блищить десь глибоко-глибоко, немов у проваллі. Я спустився до самої річки й побачив: з-під землі б’є чистий струмок. Це джерело. Ось хто живить річечку.
А в селі річка розлилася широким ставком. Береги – в кучерявих вербах. Стоять верби, схилилися. На воді – ні хвилі, ні мружки. Весь ставок – ніби велетенське дзеркало. В ньому і блакитне небо, і яскраве сонце, і кучеряві верби, й село, що розкинулося над ставком.
Хвилинка міркування
То хто ж живить річку? Поміркуймо, що сталося б із річкою, якби з джерела перестала бити вода. (Відповіді учнів).
3 – й народознавець. В Україні здавна шанували джерела. Чистота та бездоганні смакові якості джерельної води сприяли тому, що народ надавав їм символічного значення: вода вважалася живою, тобто особливо цілющою. За народними повір’ями, «жива» вода давала силу знесиленому, зцілювала рани і повертала до життя козака, який впав на полі бою.
Існують релігійні свята, присвячені воді, казки про мертву і живу воду. Як символ кохання, вода часто конкретизується, символізуючи дівчину чи жінку. Це оспівано у піснях.
4 – й народознавець. Вода свята. Вона береться із землі. До води народ ставиться із повагою і вважає за гріх говорити на воду лайливі слова. Вода – символ здоров’я, її використовують у заклинаннях і замовляннях. І зараз воду святять, щоб душу очистити від гріхів. Водою святять (кроплять) усе в дворі і сараї, щоб вигнати нечистого із двору. А малі дітки, щоб росли здоровими, просили:
Свята водиченько, Покропи нам личенько. Ручки й ніжки маленькі, Щоб росли ми здоровенькі. Кріпості та сміху, Своїм батькам на втіху!
Воду святять на Водохреще і Стрітення, тримають протягом року.
Звіт пошукової групи «Екологи».
Учитель. З давніх-давен українці шанобливо ставились до річок, криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода – джерело життя на землі. Та в шаленому ритмі атомної епохи ми по іншому стали дивитися на світ. Усе брали від природи, «не чекаючи милостей», а з віддачею не поспішали. І ось прийшов час, коли природа вже не може віддавати, коли вона волає: «Людино! Захисти, врятуй мене від самої себе!»
Послухайте про це казку В. Сухомлинського «Ліхтарик»
Серед зелених луків і дрімучих лісів текла річка. Повновода, глибока, але тиха й ласкава. Багато віків несла вона свої чисті води. Рікою плавали човни й навіть маленькі кораблики.
Жив на березі ріки старий ліхтарник. Увечері сідав він у човник, плив на середину ріки, засвічував ліхтар. До світанку блимав посеред ріки вогник, показував дорогу мандрівникам. Лагідно хлюпались об берег хвилі — тішилась ріка: люблять її люди, й вона людям потрібна.
Та ось людям знадобилося багато дощок на столи й стільці. Вирубали вони ліси по берегах ріки. Здалося також людям, що зелені луки — це непотрібні розкоші. Зорали луки, посіяли кукурудзу.
Виснажилися студені джерела, задихнулась від спраги ріка й померла. Кілька років на тому місці, де плавали човни й кораблики, весною дзюрчав струмок, а згодом і він засох. Перетворилося русло ріки на город. Про річку нагадував тільки стовп, до якого ліхтарник за звичкою щовесни прикріплював ліхтар. Але над ним усе рідше збиралися хмари. Палючі вітри прилітали з пустелі й стукали в хати людей.
Як тільки на землю сідали сутінки, старий ліхтарник ішов на капустяне поле й засвічував на стовпі ліхтар.
Маленький Сергійко і питає:
— Дідусю, навіщо ви засвічуєте ліхтар? Ріки ж давно немає.
— Щоб люди краще бачили свою дурість.
Хвилинка міркування
Чому ріка померла?
Що нагадувало про річку?
Як ви розумієте вислів дідуся «Щоб люди краще бачили свою дурість».
Що слід зробити людям, щоб річка ожила?
1– й еколог. З давніх-давен наш народ мав традицію охороняти річки від забруднення і замулювання, впорядковувати джерела, укріплювати береги ставків. Нині річки, ставки та джерела України потребують допомоги. Їх береги часто захаращені, перетворені на звалища, розмиваються, зникають джерела. Втрачається краса рідної землі, без якої душа стає байдужою і холодною. Уже мало не забруднювати річки самому, треба активно очищати їх береги.
Послухайте про це казку В. Сухомлинського «Камінь»
У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні.
Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Тож і подумав:
«А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю! Ото, мабуть, булькне дуже!»
Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі.
Камінь упав на дно і забив джерело.
Вода перестала заповнювати криницю. Криниця засохла.
Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце.
На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів на інший луг.
Замовкла соловейкова пісня.
Сумно стало в лузі.
Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила студена криниця.
Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмару пилюки.
“Де ж воно все поділося?” — подумав дідусь.
Вправа «Моя думка»
Чим закінчилися пустощі хлопчика?
Що сталося з криницею?
Чи правильно вчинив хлопчик?
Моя оцінка вчинку хлопчика.
Чому в лузі стало сумно?
Дати відповідь на запитання дідуся «Де ж воно поділося?».
Джерела – це дарунок природи.
Кажуть, що скільки криниць на землі, стільки й зірок на небосхилі. І якщо вам доводилось бачити, як падає зірка, десь забруднилось джерело. Отже, щоб не згасали зірки, необхідно оберігати криниці і джерела. Нема чистішої і смачнішої води, ніж вода джерельна. Подивись, як схиляються до джерела трави і квіти, кущі і дерева. Вони оберігають його від посухи, захищають від пилових бур.
Послухайте про це казку В. Сухомлинського «Не забувай про джерело»
— Бачите, діти, ось цей спалений сонцем пустир у долині? — питає учитель.
— Бачимо, — відповідають діти.
— Тож послухайте бувальщину. Ось тут, на місці цього пустиря, багато років тому був глибокий ставок — аж до села, що розкинулось ген під горою.
Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, їх тоді там багато було, а тепер три лишилося, та й ті усихають... На березі верби росли. В лісі водились білки.
То старовинне козацьке село. Викопали ставок запорожці після битви під Жовтими Водами поселились на його березі. Та стали помічати, що ставок мулом заносить. Зійшлися селяни на сходку й ухвалили: кожен, хто скупався в ставку чи помилувався його красою, мусить набрати відро мулу й винести аж туди, за балку, й висипати в поле.
Люди й дотримувались цього розпорядку. Над ставом на вербових кілках, висіли дерев’яні відра. Для дорослих чоловіків — великі, як половина нинішньої бочки. Для жінок, підлітків — менші. Для дітей — маленькі. Тільки той, що був у матері на руках, не платив працею за радість і задоволення.
Ставок ставав чистіший і глибший. Та ось хтозна звідки приїхала в село сім’я (батько, мати, четверо синів і дві дочки), яку прозвали Неприкаяними.
Поселились вони на околиці, недалеко від ставка. І дорослі, й діти з весни до осені купалися в ставку, а за відра й не брались. Спочатку люди якось не звертали на те уваги. А потім стали помічати, що чимало підлітків так само робить: купаються, а мулу не виносять.
Старі люди брались повчати молодь: “Що ж ви робите?” А підлітки їм:
— Раз Неприкаяним можна, то й нам не гріх.
Поганий приклад виявився перехідним. Багато підлітків, а потім і дорослих стали приходити купатися після смеркання, щоб ніхто не бачив...
Старі хитали головами, та вдіяти нічого не могли. Дерев’яні відра, що висіли на вербових кілках, розсохлись, розсипались, а потім зникли.
Старий звичай забули.
Кожному думалось: “На мій вік вистачить”. Та ставок мілів, перетворювався на болото, заростав бур’яном.
Настав час, коли вода тут затримувалась тільки весною. А потім і того не стало.
І ставок щез.
Тільки спогад про нього зберігся.
Подумайте над цією бувальщиною, діти.
Напившись води, не забувай про джерело, з якого вода витікає.
Хвилинка міркування
Хто викопав ставок?
Який закон ухвалили жителі села?
Чи всі дотримувалися цього закону?
Що сталося зі ставком?
Висновок
Чого вчать нас ці оповідання?
Вчитель. Одним із основних засобів поповнення малих річок водними запасами є розчищення джерел.
Подумайте, що може зробити кожен з вас особисто, учні вашого класу для покращання становища внутрішніх вод вашої місцевості.
Оберігати водойми дорослим допомагають школярі. Щоб водойми не замулювались, на берегах річок і ставків вони висаджують рослини.
Пам’ятаймо, люди, назавжди -
Неможливо жити без води!
Жива вода дає життя всьому живому в світі,
Якщо живе жива вода, тоді Земля у квіті.
Ознайомлення з «Пам’яткою природоохоронця». Любий друже! Не обійди стороною кожну забуту людьми криничку, занедбане джерельце. Зроби так, щоб люди могли пити холодну водичку і дякувати кожній криничці, кожному джерельцю й добрим людським рукам, що зуміли зберегти незабутнє маленьке джерельце… |
Чиста вода – велике багатство! І ні зараз, ні тоді, коли ви виростите, не робіть зла, не руйнуйте того, що створила природа, бо все в ній розумно і взаємопов’язано.
Корисно знати. У сирому вигляді можна пити лише джерельну воду, а
з річки, струмка, криниці слід прокип’ятити або додати в склянку 2 – 3 краплі йоду. Морська вода для вживання не придатна: у ній розчинено багато солі.
Звідки ж беруть прісну воду риби?
Виявляється, у них є чудове пристосування – спеціальні клітини в зябрах, що й опріснюють воду.
А зараз настав час щоб погратися в ігри.
Вчитель. Воду необхідно не тільки оберігати від забруднення, а й економити.
Гра – закріплення « Для чого нам потрібна вода».
(Учитель пропонує дітям утворити коло. Тримаючи у руках краплинку, ставить питання: «Для чого нам потрібна вода?» - і передає краплинку в руки першому учневі, котрий має відповісти. Той передає наступному, котрий теж повинен відповісти. І так далі… Якщо дитина не може відповісти, тоді присідає в центрі кола. По закінченню гри, дітям, що не могли відповісти, придумують завдання «кару», наприклад, виконати гру – закличку «Водичко, водичко»).
Гра «Потічок».
Розкажи, як у твоїй сім’ї бережуть воду.
(Діти на краплинках записують про бережне використання води в сім’ї. З них склався «потічок» бережного використання води).
Гра «Блискавка».
За 1 хвилину на аркуші паперу з клейкою смужкою записати якомога більше шляхів вирішення проблем пов’язаних з охороною водойм.
( Вчитель зачитує написане. Підводить підсумок).
Заборонити підприємствам випускати відходи у водойми.
Побудувати на підприємствах очисні споруди.
Створити водойми для виведення рідкісних риб та інше.
Не викидати побутове сміття у водойми.
Гра «Екологічні рибалі».
(Вчитель перераховує, а учні оплесками вказують на небажаних мешканців водойм).
Риби, битий посуд, водорості, м’ячі, раки, металеві діжки, жаби, консервні бляшанки, ряска, пластиковий посуд, видри, іграшки, бобри, пляшки, змії, шини, равлики.
Гра «Струмочок»
Діти стають парами. Беруться за руки і піднімають їх вгору. Той, хто без пари, рухається «коридором», який утворили пари. Бере когось за руку і разом з ним стає першою парою. Той, хто залишився без пари, біжить в кінець «струмка», рухається до початку, вибирає собі одного з гравців.
Рухлива гра «Перестрибни через калюжі».
А що утворюється на землі після дощу? (Калюжі).
Тож зараз ми будемо йти і перестрибувати через калюжі, щоб не намочити ніжок.
( Діти йдуть колоною по одному і перестрибують через «калюжі», вирізані з кольорового паперу).
Домашнє завдання.
Опрацювати статтю підручника «Річки України».
Запам’ятати і вміти показувати по таблиці, яку будову має річка.
Розказати як можна визначити лівий і правий берег річки.
Розглянути фізичну карту України. Визначити, яким умовним знаком позначають річку.
Знайти найбільші річки України. І вміти показувати їх на каті.
Визначити, куди вони впадають.