Учасники проекту: класний керівник 3 класу Петрина А.О., учні 3 класу та їхні батьки.

Мета проекту:

– сприяти духовному збагаченню учнів;

– ознайомити з видовим різноманіттям зимуючих птахів свого регіону;

– надати знання з підгодівлі птахів узимку;

– розвивати бажання допомагати птахам;

– розкрити здібності й таланти учнів;

– розширити словниковий запас;

– виховувати почуття любові до природи, естетичні смаки;

Завдання для ініціативної групи.

«Юннати» — пошукова робота: «Орнітолог» та «Цікавинка про пташинку» (збір даних про спосіб життя, характерні особливості та цікавого матеріалу про осілих птахів).

«Фольклористи» — збір творів малих жанрів усної народної творчості про зимуючих птахів.

«Художники» — малювання портретів зимуючих птахів.

«Літературознавці» — підбір віршів українських поетів про зимуючих птахів.

«Драматурги» — написання п’єс-кальок про зимове життя пташок.

«Актори» — інсценізація творів про пташок взимку.

«Витівники» — створення цікавих завдань, ребусів про зимуючих птахів.

«Майстри» — виготовлення і розвішування годівничок у шкільному саду

«Бібліотекарі» — створення виставки літератури про птахів.

Очікувані результати:

• залучення учнів до читання поезії та науково-пізнавальної літератури;

• спонукання школярів до творчої та пошукової діяльності; набуття практичних навичок збору інформації та відповідного її оформлення;

• розвиток навичок виразного декламування віршів та інсценування творів;

• формування гуманного ставлення до птахів;

• розширення екологічної культури школярів;

• залучення батьків до участі в житті класу, школи, села

Тривалість проекту — 1 місяць.

Проект за часом проведення короткотривалий.

Анотація до проекту.

У рамках проекту діти створювали креативне тематичне середовище: зібрали «колекцію народного слова», результатом чого стала збірочка «З народної творчості торбинки про пташок перлинки», написали п’єси-кальки про зимове життя пташок, використовуючи основні прийоми фантазування, створили цікаві завдання, ребуси, кросворди за темою проекту, намалювали портрети зимуючих птахів та організували виставку своїх робіт, дібрали та організували виставку літератури про птахів, змайстрували і розвісили у шкільному саду годівнички. В ході проекту учні мали змогу поглибити свої знання про зимуючих птахів та аспекти допомоги птахам, набували практичних навичок збору інформації та відповідного її оформлення, розширили свою екологічну культуру. Таким чином у школярів формувалися своєрідні матриці осмислення, що допомагають зібрати й усвідомити матеріал про навколишній світ.

План реалізації проекту.

Перший етап.

• Постановка проблеми проекту перед учнями.

• Планування діяльності учасників проекту.

• Формування ініціативної групи для проектної роботи.

Другий етап.

• Збір творів малих жанрів усної народної творчості про зимуючих птахів.

• Пошук даних про спосіб життя, характерні особливості, значення для природи, роль у житті людини та цікавого матеріалу про осілих птахів.

• Створення цікавих завдань, ребусів, кросвордів про зимуючих птахів

• Малювання портретів зимуючих птахів.

• Написання п’єс - кальок про зимове життя пташок.

• Підбір віршів українських поетів про зимуючих птахів.

• Інсценізація творів про пташок взимку.

• Виготовлення годівничок.

Третій етап.

• Тиждень зимуючих птахів «Птахи, що не летять у вирій»

• Презентація збірочки «З народної творчості торбинки про пташок перлинки».

• Організація виставки «Портрети зимуючих птахів» та літератури про птахів

• Розвішування годівничок в шкільному саду.

Тиждень зимуючих птахів

Тема. Птахи, що не летять у вирій

Мета. Ознайомити з видовим різноманіттям зимуючих птахів свого регіону, їхнім важким існуванням у зимовий період; надати знання з підгодівлі птахів узимку; розвивати вміння виразно декламувати вірші та інсценувати п’єси; розширити словниковий запас; сприяти духовному збагаченню учнів; виховувати почуття любові до природи, бажання допомагати птахам.

ХІД ПРОВЕДЕННЯ

І.Привітання

1 ведучий. Здрастуй, земле-чарівниця!

2 ведучий. Щирі люди, доброго вам дня!

1 ведучий. Хочемо низенько всім вклониться!

1 ведучий. Бо усе навколо—це одна сім’я!

ІІ. Вступне слово вчителя

Все холодніше й холодніше стає надворі. Багато птахів зібралися в зграї та відлетіли у вирій. Але є й такі птахи, які не залишають свого рідного краю, а зимують разом з нами. Такі птахи називаються осілими. Все-все про птахів (як живуть, що їдять, скільки виводять пташенят) — нам може розповісти наука про пташиний світ. Називається ця наука — орнітологія. А вчений, який вивчає пташиний світ — орнітолог. На жаль, серед нас немає вчених-орнітологів. Та дізнатися багато нового про птахів, що не залишають нас навіть взимку, допоможе вам, любі друзі, «Тиждень зимуючих птахів», який підготували учні 3 класу.

День перший — орнітологічний.

Горобець.

С еред зимуючих птахів найбільш

відомі нам хатні горобці. Таку назву мають за те, що живуть біля людських осель. Селиться під дахами хат та господарських будівель. Іноді горобці займають гнізда інших птахів, звідки їх зі сваркою та бійкою виселяють. А от у неволі цей птах швидко гине. Горобець—представник родини Горобиних. Довжина його тіла близько 15 см, а маса—20-35г. Гніздо будують горобець з горобчихою неохайне, схоже на купку різного мотлоху: соломинок, травинок, пір’їнок. У гніздо самка відкладає 4-10 білих з буруватими цяточками й плямками яєчок, з яких через 11-13 днів вилупляться сліпі та голі пташенята. Вигодовують горобці дітей комахами. А протягом літа встигають вивести 2-3 виводки пташенят.

Синичка.

С инички також не відлітають у теплі краї. Вони тільки взимку перебираються до людських жител в надії прогодуватися. В нашому регіоні зимує синиця велика. Велика синиця—представник родини Синицевих. Довжина її тіла—14см, а маса—30-45г. Живиться ця пташка лісовими та садовими комахами, їхніми личинками, споживає також насіння рослин. Жовте забарвлення черевця та грудей—найхарактерніша ознака цієї пташки. Гніздо синичка робить дуже теплим, бо виводить пташенят, коли ще холодно. Самка відкладає 18-20 яєць. Коли вилупляться пташенята, самка перші дні не залишає гнізда—гріє пташат. Годує всіх—батько. Потім годувати потомство будуть і самець, і самка, приносячи їжу до 400 разів на день.

Д ятел.

Дятел теж залишається на зиму з нами. В нас зимує дятел звичайний. Червона пляма на потилиці, мов шапочка, та білі плями на чорних махових перах, мов смужки—характерні ознаки нашого дятла. Дятел звичайний—представник родини Дятлових. Довжина його тіла—близько 22-23см, а маса—приблизно 80 г. Гніздяться дятли в дуплах, які видовбують у стовбурах дерев своїм міцним дзьобом. У червні самка відкладає від 4 до 7 яєць, з яких через 10-13 днів з’являться на світ безпомічні малята. Тоді дятлові й дятлисі не до відпочинку: годуй малечу, чисть дупло. Через 24 дня дятленята вже почнуть літати. Але ще днів 10 житимуть з батьками, доки крила не зміцніють.

П осміттюха.

Не залишає рідного краю мала пташка—чубатий жайворонок, якого у нас називають посміттюхою. Посміттюха— представник родини Жайворонкових. Довжина її тіла—близько 15 см, а маса—35-45г. Ця пташки має сірувато-буру з темною картатістю спинку з крильцями та білувате черевце. Чубчик на голівці—характерна ознака цього птаха. Живляться посміттюхи мухами, гусінню, дрібними павуками та метеликами, тим же харчем вигодовують і пташенят. Гніздо посміттюха влаштовує на землі, у ямці серед трави. Рідше гніздиться на скиртах соломи чи під стріхами сараїв. У кінці квітня самка відкладає 3-6 яєчок, які насиджуватиме до 13 діб. Ці птахи добре бігають, полюбляють вигони, околиці сіл, узбіччя шляхів, луки.

Сойка.

Гарна пташка сойка! Влітку вона живе в лісі, але взимку перекочовує ближче до людей. Відкритих місцин сойка не любить, тому обирає для тимчасового мешкання садки і парки. Сойка — представник родини Воронових. Довжина тіла цієї птахи —до 34см, а маса—147-196г. Сіро-бузкове забарвлення тіла, блакитні й чорні пір’їнки на голівці, як шапочка, та на крилах, мов смужки,—характерні ознаки сойок. В квітні птахи будують гніздо, в яке самка відкладе 5-8 яєць. Висиджують пташенят самка і самець по черзі. Через 17 діб вилупляться немічні пташенята. Сойки — всеїдні птахи, але дітей вигодовують лише тваринною їжею. На корм малечі йдуть не тільки комахи, а й мишки-полівки. Пташенята швидко ростуть і вже через 3 тижні житимуть самостійно.

Г рак.

Гайворона, якого в нашій місцевості називають граком, можна зустріти повсюди: на полях, у лісозахисних смугах, в населених пунктах. Ці птахи теж не залишають рідного краю взимку.

Грак—представник родини Воронових. Довжина його тіла—46см, а маса—310-490г. Це всеїдні птахи. Плоди рослин, молюски, хробаки, комахи, гризуни, мертві тварини—все згодиться на корм гракові. Чорне лискуче пір’я, темно сіре забарвлення ніг і міцного дзьоба—характерні ознаки цього птаха. Селяться граки колоніями у садах, парках, лісосмугах. У квітні будують з галузок гніздо, у якому самка відкладає 3-7 блакитнувато-зелених з брунатними плямами яєць. Через 17-19 діб з них вилуплюються пташенята. Годують пташенят батьки близько 40 днів. Потім дорослі граченята живляться самостійно.

С іра ворона.

Ворони—звичайні мешканці міст і сіл. Живуть також на узліссях, в гаях. У теплі краї не відлітають, а зимують близько біля людських жител. Сіра ворона—представник роду Воронових. Довжина їх тіла близько 50 см, а маса—460-700г. Сірий тулуб та чорне забарвлення голови, крил і міцного дзьоба—основна характерна ознака сірої ворони. Навесні самець і самка будують гніздо високо над землею в густій кроні дерева з наламаного сухого гілля й глини, вистеляють його мохом, травою, шерстю тварин. Там самка відкладає 4-6 схожих на грачині яєць, котрі висиджує, майже не залишаючи гнізда. Через 14-16 днів з’являються пташенята. Пташенят годують молюсками, комахами, мишами, жабами, ящірками, а також яйцями і пташенятами інших птахів. Протягом місяця пташенята так виростають, що спроможні до самостійного життя.

Горлиця

Горлиця садова (або горлиця кільчаста)—звичний мешканець міст і сіл, який теж зимує разом з нами, тримаючись зграями. Горлиця—представник родини Голубових. Довжина тіла—31-33см, важить—близько 200г, а розмах крил—47-55см. Бурувато-сизе забарвлення тіла з рожевим відтінком, темний обідок задньої та бокових частин шиї, як намисто, —характерна ознака птаха. Харчуються горлиці рослинною їжею: насінням, ягодами. Гніздо птахи споруджують в кущах чи на дереві з галузочок та листя, в яке самка відкладає 2 білих яйця. Гніздо горлиць знаходиться не нижче 3 м від землі. А через 14-16 днів вилуплюються пташенята. Пара горлиць за рік встигає зробити 2 виводки.

С орока.

Сорока у нас не рідкість. Вона—представник родини Воронових. Довжина тулуба—35- 45см, маса пташки—близько 280г. Сороку можна впізнати по чорно білому оперенню та довгому чорному хвосту. Видає її й голосне скрекотіння. Сорока всеїдна. В її раціоні комахи та їх личинки, дрібні гризуни, яйця та пташенята інших птахів, плоди дерев, мертві тварини, навіть колорадські жуки та харчові відходи людей. Починаючи з березня облаштовує сорока своє гніздо високо на дереві або в гущавині кущів. Самка відкладає 3-7 блакитнуватих з брунатними плямами яєць, з яких через 2 тижні вилуплюються пташенята. Через місяць сороченята вилітають з гнізда. Хоч живуть самостійно, але неподалік від батьківського гнізда.

День другий — театральний.

Вчитель. Щоб зрозуміти чиїсь страждання, потрібно мати добре й чуйне серце. Перевтілення краще допомагає зрозуміти біль іншого, його переживання. Тому наші учні — драматурги та актори підготували міні-вистави про життя птахів узимку.

П’єса перша: «Зимове життя горобців»

1 горобчик. Люди добрі, киньте нам зерна чи кашки, бо ми маленькі, бідні

пташки. Ми ціле літо вам допомагали: садки і парки від гусениць захищали.

2горобчик. Порятуйте нас, люди, цвір-ціть, з допомогою ви поспішіть! Ми співаєм вам на втіху, тож врятуйте в зиму лиху.

3горобчик. Гей, друзі! Чого сумуєте?..

1 горобчик. Така зима взялася, мороз аж тріщить…

2горобчик. Так їстоньки хочеться, а кругом тільки сніг та іній.

3горобчик. Так летіть мерщій до школи. Там на старій липі учні годівничку

повісили і різного насіння насипали. Там і пшеничка, і соняшникове насіння, і гречка… Я вже досхочу наївся!

1 і 2 горобці(разом). Красно дякуємо за пораду. Летімо!

П’єса друга: «Горобець та гуска»

Гуска. Ах, горобче - молодче, ох ти ж до зими і вилиняв!

Горобець. То я до неї підготувався. Це ви, гуси, зиму в шубах зустрічаєте, а я все у пальтечку стрибаю.

Гуска. Ти був руденьким, а тепер чи посивів, чи у борошні скупався?

Горобець. То на моїх пір’їнках білі пасóчки виросли, то я й посвітлішав. Так мені легше серед зимової білизни ховатися від нападників.

Гуска. І завжди таким будеш?

Горобець. Та ні. За зиму пір’ячко обтріпається, покоротшає. А весною виростуть нові пір’їнки, то я знову стану яскравим.

П’єса третя: «Сорока і синичка»

С иничка. Здорові були, тітонько Сороко! Де ви жили? Як поживали?

Сорока. Та влітку у лісі жила, восени на світлу галявину перебралася.

Синичка. А тепер куди, тітонько?

Сорока. В село, мила, в село.

Синичка. А чому в лісі не залишаєтеся? Чим же Вам, тітусю, у лісі погано?

Сорока. Та як тобі сказати, голубонько? Їсти в лісі зараз нічого…

Синичка. А хіба в селі краще?

Сорока. Ой, краще, голубонько, краще.

Синичка. Та чим же краще? Там коти та собаки, там хлопчаки розбишаки…

Сорока. Від котів я, любонько, утечу, бо крила маю. Собаки ж мене на дереві не дістануть. Від хлопчаків-розбишак теж сховатися зумію. А все ж нам, пташкам, біля людей легше.

Синичка. Чому легше, тітонько?

Сорока. У селі не тільки розбишаки, а ще й добрі дітки живуть. Вони годівнички майструють, на деревах їх розвішують та ще й смакоти різної туди насипають. І чого там тільки нема: і крихти хліба, і гарбузове насіння, і пшеничка. А то ще й шматочок сальця до гілочки прив’яжуть…

Синичка. Та чи ж правда тому? Бо Вас, вибачаюсь на слові, в лісі плетухою всі кличуть.

Сорока. На злі язики не зважай. А те, що я говорю, щира правда. Я оце саме збираюся до села летіти, то й ти зі мною лети. Ну то як? Згода?

Синичка. Згода, тітонько Сороко. Летімо швидше!

П’єса четверта: «Дятел і сойка»

С ойка. Дуже, дятле, ти свого дзьоба бережеш. Все чистиш його, все чистиш.

Дятел. Я, хлопче, без дзьоба, як людина без рук. Я дзьобом і харч здобуваю, і хатинку собі будую.

Сойка. Та хіба тобі до годівнички важко злітати попоїсти?

Дятел. Е, голубе, хай на годівничці мале птаство бенкетує. А я, доки дзьоба маю, личинок різних та жуків-короїдів, що на зиму під корою та в щілинах дерев поховалися, добути можу. І мені добре, і деревам полегкість.

Сойка. Ой, дятле, хоч і клопітне життя в тебе, та користь велику ти приносиш. Недаремно, значить, тебе лікарем дерев кличуть!

День третій — «Цікавинка про пташинку»

Вчитель. Які гарні наші пернаті друзі! Ви це помітили, мабуть, розглядаючи зроблені четвертокласниками малюнки. А спостерігаючи за птахами, читаючи про них книги, можна дізнатися багато цікавого. Тож до вашої уваги інформаційна скарбничка «Цікавинка про пташинку».

• Непоказний, здавалося б горобчик, а у Сполучених Штатах Америки йому поставили пам’ятник. Спитаєте, за що? За спасіння садів від гусені! А ще горобці рятують рослин від шкідників та поля від бур’янів. Так вчені у дзьобі спійманого горобця знайшли 259 насінин бур’яну!

• Мала пташка синичка, а користі багато приносить. За добу ця пташка з’їдає стільки комах, скільки важить сама. А назву свою вона отри-мала за свій спів: «Сінь-сінь». 12 листопада у день пам’яті мученика єпископа Зиновія та його сестри Зиновії відзначають Синиччин день. Дівчата вірили, що коли в цей день до двору прилетить синиця—чекай сватів. А господарі кидали пташці шматочки хліба чи сала. Якщо пташка буде клювати кинуті гостинці, то в домі буде достаток.

• Голуби—єдині птахи, що вигодовують своїх дітей «пташиним молоком». Воно, звичайно, не схоже на ті цукерки, якими ми звикли ласувати. Просто залози у волі голубів виділяють жирну білкову масу, схожу на молоко. Тією масою голуби й вигодовують пташенят.

• У дятлів висиджує пташенят самець. А вигодовують діток уже дятел з дятлихою разом. А взимку дятли облаштовують собі «кузні». Знаходить птах щілину в дереві або видовбає сам. Зірве шишку соснову чи ялинову та й закріпить у тій щілині, як на ковадлі. Потім, розкриваючи лусочки міцним дзьобом, ласує насінням. З’їдену шишку викидає на землю. Тому по великій кількості пустих шишок під деревом можна довідатися про дятлову «кузню».

• Сойка дуже здібна птаха. Вона може наслідувати голоси багатьох тварин. Якщо сойченя, яке ще не літає, взяти з гнізда, воно швидко звикне до людей. При наполегливому навчанні, пташеня говоритиме не гірше папуги. Ще сойки роблять запаси на зиму, ховаючи жолуді й горіхи. Але втримати в пам’яті всі свої сховки не можуть. Тож їхніми запасами радо ласують інші птахи чи гризуни. А ті жолуді, які ніхто не знайшов, стануть дубами.

• Ворони теж добре приручаються і здатні навчитися говорити. Живуть ці птахи близько 300 років, тож приручений птах може бути другом не одному поколінню в родині. Ворони птахи обережні. Знайти вороняче гніздо не так просто, бо вороненята спокійні та сумирні. А ще ворони люблять блискучі речі. Побачивши якусь блискітку, ворони неодмінно заберуть її до свого гнізда.

• Сороки теж люблять блискучі речі й тягнуть їх до гнізда. А ще сороки—добра сторожа. Тільки незнайомець з’явиться, сорока відразу своїм «Че-че-че-че-че» попередить всіх мешканців про чужинця. Сороки будують своєрідне гніздо—велике, накрите колючим дашком, вислане корінцями, травинками, шерстинками тварин, обмазане багном та глиною. Причому облаштовують відразу декілька гнізд, а тоді обирають найкраще.

• Тільки зійде сніг—посмітюхи будують гнізда. Самці дуже непривітні, поміж них часто виникають бійки, тому гніздо будує одна самичка. Поспівавши в небі, самець сідає на землю за 15-20 метрів від гнізда, а потім, ховаючись у траві, швиденько біжить до гнізда.

День четвертий — презентаційний.

Вчитель. Птахи мешкають скрізь, де знайдуть сприятливі умови. Вони є невід’ємною частиною нашого життя. Та найбільшої нашої уваги заслуговують зимуючі птахи. Недарма їм присвячено не один твір як народний, так і літературний. Тож до вашої уваги вірші про птахів та створена третьокласниками збірочка малих жанрів усної народної творчості.

Лист до птахів

Як живеться вам, птахи, на гребінчиках дахів?

На вітрах зимових, лютих, ви не мерзнете, птахи?

Залітайте-но до мене, поговоримо в теплі,

Чаю вип’ємо з варенням та з’їмо духмяний хліб.

Ви розкажете мені про життя в височині,

Навчите мене літати і виспівувать пісні.

Ну, а я казок навчу вас—буду вам щодня читати,

Хай улітку вас почують ваші славні пташенята.

Так і будемо стрічатись ми щовечора.

А коли весна настане—защебечемо!

А. Костецький.