Консультації для вихователів «Планування освітньої роботи в ЗДО», «Вимоги програми розвитку дітей середнього та старшого дошкільного віку «Впевнений старт»

ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

«ЯСЛА-САДОК №149 «СОНЕЧКО»

МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Консультація

для педагогів

«Планування освітньої роботи в ЗДО»

Підготувала:

вихователь

Фріч Л.І.

Маріуполь 2019

Планування роботи дошкільного навчального закладу—процес визначення конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів, засобів досягнення намічених перспектив на певний відрізок часу. Його мета — забезпечити гармонійний, різнобічний розвиток особистості дитини з орієнтацією на її цінності та інтереси, збереження дитячої субкультури.

В основу планування освітнього процесу покладені такі принципи: науковості, актуальності, свободи вибору, цілісності та логічності, перспективності, наступності, систематичності, повторності, концентричності та достатності змісту, реальності заходів.

Планування може бути перспективне і поточне.

Перспективне планування визначає завдання і зміст роботи закладу або його підрозділів, методи й прийоми навчально-виховного процесу на тривалий відрізок часу: навчальний рік, півріччя, квартал, місяць.

Основною формою перспективного планування дошкільного навчального закладу є річний план його роботи.

Поточне (календарне) планування охоплює найближчий відрізок часу—тиждень, місяць, квартал. До поточного планування відносяться календарні плани освітньо-виховної роботи педагогічних працівників.

Перспективне і поточне планування розглядаються як єдиний, нерозривний процес, складові якого взаємопов'язані за змістом. Перспективне планування служить основою поточного.

Форма складання перспективних і поточних планів довільна: текстова чи графічна.

Види і форми планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі визначаються і затверджуються педагогічною радою на початку навчального року.

Річний план роботи дошкільного навчального закладу складається на навчальний рік та оздоровчий період, схвалюється серпневою педагогічною радою, затверджується керівником закладу.

План роботи вихователів на кожний день може складатися:

за режимом першої половини дня (ранок, заняття, прогулянка) і другої (гуртки, свята і розваги, самостійна художня діяльність, праця, прогулянка);
за видами дитячої діяльності (ігрова — всі види ігор; навчальна — заняття з різних розділів програми; трудова — різні види і форми праці; комунікативна — індивідуальні, підгрупові, колективні бесіди з дітьми на особистісні, морально-етичні теми, організація ситуацій міжособистісного спілкування та ін.; пізнавальна — спостереження, цільові прогулянки,
екскурсії, дитяче експериментування, досліди, читання художньої літератури та ін.; рухова — рухливі ігри, елементи спортивних ігор та вправ, фізкультурні свята і розваги, прогулянки-походи за межі дитячого садка, самостійна рухова діяльність);
за іншими, самостійно розробленими педагогами підходами, які забезпечують виконання завдань з різних розділів програми (наприклад, тематичний підхід).

Обов'язковою є участь обох вихователів вікової групи у процесі планування освітньої роботи з дітьми.

Вимоги до планування освітнього процесу

У плані необхідно передбачити поступове ускладнення змісту і методів виховання і навчання, форм організації діяльності дітей з урахуванням їх досягнень. Він забезпечує системність педагогічної роботи - встановлення зв'язку між її окремими видами та формами і між змістом занять з різних розділів навчання: між заняттям і роботою вихователя з дітьми у повсякденному житті; між заняттями, грою і працею дошкільників та ін. Усе це створює умови для повноцінного виховання та навчання дитини.

Види планування

Перспективне планування.

Його перевага в тому, що воно:

враховує взаємозв'язок між різними видами і розділами роботи з дітьми;
забезпечує системність і послідовність у роботі;
дозволяє планувати на основі аналізу отриманих результатів;
забезпечує єдність у роботі вихователів.

Форми перспективного планування можуть бути також різноманітними. По бажанню педагогів перспективний план складається на місяць або на квартал.

Якими б різними не були форми планування, обов'язковими залишаються:

робота по загартуванню;
ранкова гімнастика;
рухливі ігри;
робота по ознайомленню з природою та явищами навколишнього життя;
уся робота, пов'язана з формуванням гігієнічних навичок, норм поведінки;
робота, пов'язана з розвитком ігрової діяльності;
робота з батьками;
індивідуальна робота з дітьми за інтересами;
сітка занять.

Обов’язково у перспективному плані повинні враховуватися особливості розвитку дітей даної групи і конкретні умови дошкільного закладу.

Важливо підходити до планування творчо, запобігати перетворенню його в переписування програми.

Форми планування не можуть бути постійними. Вони змінюються по відношенню до різних педагогів у залежності від якості їх роботи.

Варіанти планування залежать і від умов роботи в кожному дошкільному закладі, адже багато дитячих садків мають свою специфіку. Що саме слід планувати, чи всі розділи плану, чи тільки заняття, чи всі складові ранкових, вечірніх годин, прогулянок чи лише те, що зручно для даного дитячого садка (це залежить від режиму, кількості дітей у ці відрізки дня, ін.). Ці питання вирішуються безпосередньо в кожному дитячому садку і затверджуються на початку навчального року на педагогічній раді закладу.

Важливо, щоб у дітей формувалися всі знання і навички, зазначені в програмі, щоб прослідковувалась системність і глибина в роботі вихователя з дітьми.

Не повинно бути єдиних вимог до всіх дошкільних закладів, до всіх педагогів у дитячому садку.

Перспективні плани як такі, що дають змогу накреслити наперед завдання та зміст освітньо-виховної роботи згідно з державними освітніми програмами, визначити (при потребі) найбільш ефективні методи, прийоми та засоби здійснення педагогічного процесу, доцільно складати на зручний для конкретного педагога відрізок часу - на місяць, квартал, півріччя, або на весь навчальний рік у довільній формі (наприклад, у вигляді графічних таблиць). До перспективних планів, зокрема, відносяться сітки занять, організація ігрової діяльності дітей, вивчення фізичних вправ, проведення свят і розваг тощо. На місячну перспективу можна планувати і окремі види та форми роботи, як-от: ранкову гімнастику та гімнастику після денного сну (по два комплекси на місяць із визначенням ускладнень до кожного комплексу через тиждень); загартувальні заходи (назва, норми); роботу з батьками вихованців конкретної вікової групи (форми, тема, термін проведення).

Поточне (календарне) планування.

Цей вид планування охоплює найближчий відрізок часу - тиждень, місяць, квартал. До поточного планування відносяться календарні плани освітньо-виховної роботи педагогічних працівників.

До календарного плану слід підходити диференційовано. Такий підхід залежить від досвіду вихователів (чи інших педагогів) та підходу до здійснення навчально-виховного процесу.

Календарний план складається на 6-12 днів. Уранці (до сніданку) планується гігієнічна гімнастика (кожний комплекс на 10-12 днів), формування у дітей культурно-гігієнічних навичок і навичок самообслуговування, а також проведення індивідуальних занять з дошкільниками (з розвитку мови, математичних уявлень та ін.), розучування нових або варіантів уже відомих дидактичних ігор, керівництво працею в куточку природи, організація роботи чергових, бесіди з батьками.

Заняття з дошкільниками в молодших групах проводяться вранці і ввечері, а в середніх і старших групах тільки вранці, що відображається в плані.

У групах, де проводяться два або три заняття в ранковий час, треба обміркувати їх сполучення. Заняття, які потребують значної розумової напруги та уваги (розвиток мови і мовленнєве спілкування, формування математичних уявлень та ін.), треба проводити першими і сполучати їх із заняттями фізичною культурою чи музикою, що знімає розумове перевантаження.

Багато занять потребує великої підготовчої роботи, вона теж пишеться в плані (наприклад, проведення спеціальних спостережень до занять з образотворчої діяльності, підготовка матеріалу та обладнання, участь у ній дітей та ін.).

У плані указують основні методи та прийоми проведення занять (питання до дітей під час проведення бесіди та ін.). Готується матеріал, необхідний на занятті (конспекти занять).

Режим дня в групах дошкільників містить у собі дві прогулянки - денну і вечірню. Прогулянка - час відпочинку дітей і водночас продовження виховної роботи з ними. У прогулянку може входити: проведення спостережень з метою збагачення знань і уявлень дошкільників — зрозумілі для них явища суспільного життя, ознайомлення з явищами природи, праця на ділянці, колективна рухлива гра, а також індивідуальна і групова робота з дітьми з розвитку їх рухів (різноманітні вправи). Треба враховувати поточні обставини (погода, пора року).

Під час вечірніх прогулянок кількість видів ігрової діяльності скорочується, в основному планують малорухливі та самостійні ігри. Планується спостереження за явищами природи, а влітку і праця (на городі, у квітнику), розваги, ігри-драматизації, прибирання куточків, поробки іграшок, ремонт книжок та ін.

Два-три рази на місяць проводяться розваги. Також планується індивідуальна робота з дітьми з різних розділів програми.

Календарний план роботи в різновіковій групі дитячого садка будується із загальними вимогами, але по-іншому.

Планування колективних форм роботи по різних рівнях труднощів і тривалості діяльності дітей кожного віку. Перше заняття (наприклад, малювання) планують як спільне для дітей усіх віків, але програмові вимоги ставлять різні, до кожного віку, діти отримують різні завдання. Молодші дошкільники закінчують заняття раніше. Наступне заняття планується тільки для дітей старшого віку. Для малюків у цей час проводиться спокійна гра, або під керівництвом няні збираються на прогулянку.

Планується різний зміст праці дітей (тільки старші або тільки молодші діти). У цей час дошкільники другої вікової категорії організуються для проведення самостійних занять або ігор.

Окремо планується (по підгрупах) проведення спостережень і рухливих ігор на прогулянці.

Перспективне та поточне планування - це єдиний, нерозривний процес, усі складові якого взаємопов'язані за змістом. Перспективний план лягає в основу поточного.

Форма складання обох цих планів довільна: текстова чи графічна.

Персональне планування працівниками дошкільного закладу здійснюваної ними освітньо-виховної роботи надає педагогічному процесу організованого характеру; робить діяльність вихователя, музичного керівника та інших фахівців цілеспрямованою та результативною; посилює роль дорослих у вихованні дитини; визначає конкретні завдання, зміст, форми та методи роботи з дітьми.

Складаючи плани своєї роботи, педагогам-вихователям різних вікових груп, музичним керівникам, інструкторам фізичного виховання, вихователям з образотворчої діяльності та іншим фахівцям важливо враховувати вимоги Базового компонента дошкільної освіти, чинних програм розвитку, навчання та виховання дітей; завдання та зміст заходів, закладених у річному плані роботи дошкільного закладу, зберігати перспективну і поточну (календарну) форми планування.

Поточні (календарні) плани складаються на основі перспективних і також на зручний для кожного педагога період. Тут важливо враховувати ось що: календарне планування роботи вихователями різних вікових груп може обмежуватися одним-двома найближчими днями, а от фахівцям вузького профілю та фахівцям-початківцям зручніше складати їх на один-два тижні. Календарний план може мати довільну текстову форму або вкладатись у певну графічну схему (таблицю).

В одному дитячому садку може практикуватися декілька видів планування: перспективне, календарне, календарно-перспективне та різні форми їх запису.

Отже: форма плану, його модель вибирається самим педагогом. Це залежить від його професійності, досвіду, від уміння бачити результати своєї діяльності, аналізувати їх, від умов роботи дошкільного закладу.

План може розбиватися на блоки (розділи):

Режим дня, дані про дітей, стан їх здоров'я
Навчально-виховна робота в різних видах діяльності поза заняттями
Робота на заняттях
Діагностичні карти та діагностичні альбоми

Для того, щоби роботи велася в системі, повинна бути або орієнтовна схема-пам'ятка або циклограма, що дозволить найбільш повно охопити різні сторони діяльності вихователя. При їх складанні треба обов'язково враховувати можливості дитячого садка, тему занять, передбачити і рівномірно розподілити протягом дня різноманітні види діяльності.

Пам’ятка до календарного планування

навчально-виховної роботи

1. Трудова діяльність планується не менше 1 р. на день, використовуються різні форми організації:

трудові доручення,
чергування,
колективна праця.

2. Колективна праця планується 1 раз на тиждень у старшому дошкільному віці.

3. Спостереження плануються 3 рази на день за вибором вихователя в ранкові години, на прогулянці, в II половині дня.

4. Індивідуальна робота обов'язково планується вранці, на прогулянці, в 2 половині дня.

5. Ігрова діяльність планується 3 рази на день, використовуються всі види ігор: сюжетно-рольові, будівельно-конструктивні, рухливі, дидактичні, ігри-розваги, музично-дидактичні, ігри-драматизації.

6. Ігри-драматизацї плануються 1 раз на місяць.

7. Колективні форми роботи з батьками плануються на 1 місяць перед
календарним планом, а в календарному плані вказується індивідуальна робота по мірі необхідності в ранкові чи вечірні години (2-3 рази на тиждень).

8. Вечори розваг з дітьми плануються 1 раз на тиждень (2 готує вихователь; 2 – з музичним керівником).

На прогулянці планується фізкультурно-оздоровча робота у вигляді системи рухливих ігор чи фізкультурного комплексу, в ті дні, коли немає занять з фізкультури – отже 3 рази на тиждень.

10. Піші переходи плануються 1 раз на тиждень в усіх
вікових групах. За межі дитячого садка піші переходи проводять починаючи з середньої групи (тривалість: 20-25 хв. - молодший дошкільний вік, 40-45 хв.– старший дошкільний вік).

11. Комплекс ранкової гімнастики планується на 2 тижні і вказується на початку календарного плану, а в самому плані тільки відмічається, за яке число проводиться ранкова гімнастика та вказуються ускладнення чи незначні зміни в комплексі.

12. Самостійна ігрова діяльність планується 3 рази на день.

13. Самостійна творча художня діяльність планується 1 раз на тиждень.

14. Нормування культурно-гігієнічних навичок планується щоденно (1 раз на день) під час сніданку, чи під час полуденка - за вибором вихователя в молодшій і середній групі, а в старшому дошкільному віці - по мірі необхідності, як індивідуальна робота.

Планування різних видів діяльності

Заняття

Це основна форма організації навчання в дитячому садку. Система занять відображається в плані роботи з урахуванням конкретних її умов, темпу розвитку дитини. Так, система занять по ознайомленню з сезонними змінами природи буде різною в дитячому садку, розташованому в приміській або сільській місцевості, і в дитячому садку, який знаходиться у центрі великого міста.

При плануванні занять ураховуються основні етапи засвоєння, передбачається повторення матеріалу та поступовий характер його ускладнення. Заняття по кожному з розділів навчання погоджуються з заняттями інших розділів. Наприклад: на ознайомленні дітей з довкіллям, з природою розв'язуються також завдання мовленнєвого розвитку . Зв'язок між розділами програми дозволяє показати те чи інше явище з різних боків, поглибити і закріпити уявлення про нього, навчити використовувати знання та вміння в різних умовах.

Навчання продовжується протягом дня, під час ігор, у праці.

Ігри

Вихователь планує працю з дітьми в формі дидактичних ігор, вправ з дидактичним матеріалом.

Необхідно також планувати виховання поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Наприклад, вихователь планує провести дидактичну гру "Одягни ляльку", щоб познайомити нових дітей з послідовністю одягання та роздягання (у плані враховується й індивідуальна робота з дітьми).

Планування вихователем ігор для дітей потребує від нього гарного їх знання та уявлення про те, які ігри більше полюбляють діти його групи, їх зміст, хто з ким хоче гратися, наскільки діти самостійні в іграх, які іграшки їх подобаються більше.

Необхідно знати, як розвиваються дитячі ігри від віку до віку: як змінюється та збагачується їх зміст, ускладнюється поведінка дітей у грі, зростає їх самостійність. Усе це дуже важливо тому, що планується не ігрова діяльність дітей, а педагогічна діяльність вихователя щодо керівництва іграми.

При плануванні сюжетно-рольових та конструктивних ігор вказують конкретні завдання впливу педагога на гру: збагачення її змісту, формування у дітей умінь грати з різними іграшками, встановлювати правильні відносини між дітьми, навчати їх новим ігровим діям, умінням будувати сюжет, утворювати умови для ігор та ін. При цьому вихователь приділяє увагу не тільки спільним, колективним, але й індивідуальним іграм дітей, висуваються завдання виховання поведінки дошкільників у грі: дружні відносини між дітьми, вміння враховувати інтереси оточуючих, ділитися іграшками, справедливо вирішувати конфлікти та ін.

Усі ці завдання плануються на тривалий термін і багаторазово повторюються в плані.

Збагачення змісту дитячих ігор - головне завдання керівництва ними. У плані воно відображається по-різному. Наприклад, може бути поставлене завдання збагачення змісту дитячих ігор без назви теми ("Прийняти участь в іграх Ніни, Тетяни, Вови". Допомогти їм вибрати іграшки, показати дії з ними).Так ігри проводять у молодших групах. У групах дітей середнього і старшого дошкільного віку педагог, добре знаючи, у що і як грають його вихованці, може збагатити зміст конкретних ігор, наприклад: "Допомогти дітям збагатити зміст гри у дитячу бібліотеку: працівники бібліотеки не тільки видають книги дітям, вони розповідають їм про цікаві твори, турбуються про порядок, про збереження книжок, одержують нові видання".

Виділяючи завдання виховання взаємовідносин і поведінки дітей у грі, вихователь враховує їх активність і ігрові вміння. Наприклад: "Забезпечити, щоб під час гри у школу діти виконували роль вчителя по черзі. Допомогти Тетяні порадою, як виконувати цю роль"; "Прийняти участь у грі разом з Борисом. Протистояти його бажанню брати на себе тільки головну роль. Зацікавити виконанням другорядних ролей". Збагачуючи ігрові інтереси дітей, педагог час від часу планує нові теми для ігор, використовуючи при цьому різноманітні прийоми.

По-іншому плануються ігри-драматизації. Спочатку дітьми засвоюється художній твір (казка, оповідання): ознайомити з ним, повторне читання, розповідь від імені героїв та ін. Спланувати виготовлення з дітьми нескладних ігрових атрибутів (елементів костюмів, декорації) та проведення самої гри. Гра-драматизація повторюється багаторазово, вона може стати змістом вечора розваг, бути показаною дітям інших груп, включена до сценарію свята. Усе це передбачається планом.

З рухливими іграми знайомляться на заняттях фізичної культури, на прогулянках, навіть у приміщенні. Планування цих ігор співпадає з плануванням дидактичних ігор.

Праця

Під час планування праці дітей перед педагогом постають два завдання: виховання навичок та вмінь у різноманітних видах праці (господарчо-побутової, праці в природі та ін.); виховання позитивного ставлення до праці старанності і гарного результату, любові до праці, відповідальності, самостійності, взаємодопомоги та ін.

У плані необхідно відобразити працю дітей по різних видах (самообслуговування, господарчо-побутова, праця в природі, ручна праця).

Плануючи найпростішу форму організації праці – доручення, вихователь вказує їх зміст і дітей, які будуть це виконувати. Виконання кожного нового доручення стає доступним для всіх дітей, педагог помічає в плані лише імена тих із них, які потребують особливої уваги.

У планах систематично відображається робота з керівництва чергуванням. Обов'язково планується введення нового виду чергування.

У плані треба передбачити ознайомлення дітей з працею дорослих:

спостереження за діяльністю працівників дитячого садка та іншими видами праці.

Свята

У плані відображається підготовка до проведення свят, в яких будуть приймати участь як весь колектив, так і діти, у повсякденному плані вихователя нотуються різні заняття, на яких дошкільникам у доступній їм формі розповідається про свято чи пам'ятну дату. Планується підготовка дітей до свят (вивчення віршів, пісень, таночків, виготовлення костюмів та ін.).

Вихователь планує термін підготовки і проведення з дітьми побутових свят (Свято ялинки, випуск дітей, сезонні свята, колективного дня народження та ін.) і різноманітних розваг (показ лялькового, тіньового театру, діафільмів, свят дня ляльок та ін.).

Робота з батьками

Вихователі здійснюють педагогічну пропаганду серед батьків, спонукають їх до допомоги дитячому садку, знайомлять із змістом роботи садка з метою встановлення контактів, розповсюджують передовий досвід виховання дітей у сім'ї. Планувати необхідно форми роботи з батьками у різних напрямках, проведення батьківських зборів, консультацій, відвідування сімей, проведення відкритих днів, занять, виставки дитячих робіт, оновлення батьківського куточка та ін.

Схема планування навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку протягом дня

І половина дня:

Ранок

Прийом дітей (вказати де).

Спостереження (за чим, де проводиться, група чи підгрупа). Мета. Прийоми керівництва: (вказати розповідь вихователя, загадки, прислів'я, запитання, художнє слово, фольклор у відповідності до структури спостереження). Мета.

Ігрова діяльність:

рухливі ігри (2-3) малої рухливості, хороводні, назва гри. Мета.
створення умов для виникнення сюжетно-рольової гри (розгляд, бесіда, розповідь). Мета.
створення умов для виникнення будівельно-конструктивних ігор (розгляд картин, ілюстрацій, схем, побудов, читання художньої літератури про будівництво, розповідь, бесіда, виготовлення атрибутів до гри). Назва гри. Мета.
дидактичні ігри (вказати вид гри, назву). Мета.

Індивідуальна робота (вказати з ким, з якого розділу програми, з яким
матеріалом). Мета.

Трудова діяльність:

трудові доручення (вказати з ким, зміст трудового доручення, мету).
чергування (планується якщо тільки вводиться новий вид чергування або по мірі необхідності). Вказати вид чергування, мету.

Ранкова гімнастика (вказати за яке число при необхідності ускладнення чи зміни). Мета.

Формування культурно-гігієнічних навичок перед сніданком. Мета.

Сніданок. Мета.

Дидактична гра перед заняттям (для старшої, підготовчої групи як
сюрпризний момент або для переключення уваги). Мета.

Заняття

Вид, тема
Програмовий зміст (навчальні, розвиваючі, виховні завдання).
Обладнання.
Прийоми керівництва.
Хід заняття (вказати основні частини заняття та прийоми роботи у відповідності до структури заняття).

Прогулянка

Спостереження (за чим, група чи підгрупа дітей, прийоми керівництва, запитання для дітей). Мета.

Ігрова діяльність:

рухливі ігри (2-3 для молодшого дошкільного віку, 3-4 для старшого дошкільного віку. Мета.
будівельно-конструктивні ігри з природним матеріалом у залежності від пори року. Мета.
самостійна творча ігрова діяльність. Мета.
дидактичні ігри (вказати вид гри, назву, мету).

Трудова діяльність:

трудові доручення (вказати з ким, зміст, мету).
колективна праця (вказати зміст та прийоми керівництва колективною працею, мету).

Індивідуальна робота (з ким, розділ програми, мета).

II половина дня:

Підйом дітей.

Загартовуючі процедури (вид, за яке число). Мета.

Самостійна ігрова діяльність. Мета.

Трудова діяльність:

трудові доручення (а ким, зміст, мета).
колективна праця (для старшого дошкільного віку). Вказати зміст, мету, прийоми керівництва.

Гра-драматизація (вказати назву, обладнання, прийоми керівництва, мету

Ігри-забави (назва, мета).

Попередня робота до навчальної діяльності:

робота з картинами, ілюстраціями
читання оповідань
розповідання казок. Мета.

Комунікативна діяльність, спілкування (зміст, група чи підгрупа дітей). Мета.

Самостійна художня діяльність. Мета.

Вечірня прогулянка:

Малорухливі ігри (1-2), назва гри. Мета.

Індивідуальна робота (з ким, розділ програми, ). Мета

Самостійна ігрова діяльність. Мета.

Робота з батьками (з ким, форма роботи). Мета

Раз на тиждень планується вечір розваг. Вказується тема вечора розваг, мета, обладнання та хід проведення.

Примітка: кожен вид діяльності проводиться для того, щоб реалізувати в деякій мірі програмові завдання, поставлену мету, проте не слід їх переписувати з Програми (вчити, виховувати, розвивати), адже план педагог складає для себе, то є циклограма дій вихователя, то ж краще і вказувати ці дії: спонукати дітей до…, повідомити дітям..., викликати подив, захоплення…, розказати дітям про…, пограти в…,прослідкувати за…та ін.

Наведена вище схема є орієнтовною, не є догматичною.

Календарно-перспективне планування

Варіант 1

День тижня

Перше

заняття

Друге

заняття

Міні-

заняття

1-а половина

дня

Прогулянка

2-а половина

дня

Вечір

Понеділок

Вівторок

Середа

Четвер

П’ятниця

Усі види діяльності плануються на тиждень

Художньо-літературна діяльність, індивідуальна робота, розваги плануються на тиждень і записуються перед планом.
Робота з батьками, два комплекси ранкової гімнастики плануються на місяць і записуються перед планом.

Календарно-перспективне планування

Варіант 2

День тижня

Інтегрована

діяльність,

приорітет

Поза навчальної

діяльності

Денна

прогулянка

Інд.

робота

Вечірня

прогулянка

1-а половина

дня

2-а половина

дня

Понеділок

Вівторок

Середа

Четвер

П’ятниця

Спостереження

Праця

Рухова діяльність

Ігри

На місяць плануються робота з батьками, комплекси ранкової гімнастики.

Календарне планування

Освітньо-виховну роботу на щодень традиційно планувати з використанням різних підходів до цього. Один із варіантів – планування за основними режимними процесами першої та другої половини дня. Схему подано у таблиці № 1.

Набуло поширення планування за видами дитячої діяльності. Графічну структуру подано у таблиці № 2.

Ще один варіант планування за формами роботи педагога з дітьми подано у таблиці № 3.

Примітка: за третім варіантом планування передбачено три заняття, та це не означає, що всі вони фронтальні і для всієї групи, вихователь визначає різні види занять: індивідуальні, підгрупові, групові, міні-заняття та інші.

Автор наукових досліджень щодо прогностичної діяльності у ДНЗ К.Л. Крутій надає великої ваги плануванню навчальної діяльності, її формам організації, типам, видам і пропонує обов’язково вказувати це у календарних планах. Схему календарного планування за К.Л.Крутій подаємо у таблицях 4,5.

Використана та рекомендована література

Бурова А. та ін. Планування освітнього процесу в сучасному дошкільному закладі. //Дошкільне виховання.–2002.–11.–С. 12-15.
Диференційований підхід до планування ігрової, трудової та індивідуальної роботи//Дошкільне виховання. -1989. - №9. - С.8.
Крутій К.Л. Планування освітньої роботи з дітьми дошкільного віку.– Запоріжжя ТОВ «ЛІПС», 1999.–48 с.
Планирование работы по труду // Програма "Дитина в дошкільні роки". - Запоріжжя, 1991. — П.ч.
Примерное планирование работы по ознакомлению с природой // Дошкольное воспитание. - 1990. - №№5,8. - С. 38,43.
Примерное содержание воспитательно-образовательной работы по трудовому воспитанию, схема примерного планирования работы на месяц // Дошкольное воспитание. -1993. - №8. - С.26-32.
Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі. Інструктивно-методичний лист//Дошкільне виховання.–2002.–10. с.3.
П'ять схем перспективного планування // Дошкільне виховання. - 1991. -№4. - С.29-32.
Тематичне перспективне планування ігрової діяльності // Дошкільне виховання. -1988. - №9. - С. 10-11.
Сичова Н.А. Планування освітнього процесу в сучасному дошкільному закладі. //Актуальні питання дошкільної освіти, Херсон, 2004.
Цікавий досвід планування тематичних днів // Дошкільне виховання. 1991.-№12.-С.4-6.

Пам’ятка до календарного планування

навчально-виховної роботи

1. Трудова діяльність планується не менше 1 р. на день, використовуються різні форми організації:

трудові доручення,
чергування,
колективна праця.

2. Колективна праця планується 1 раз на тиждень у старшому дошкільному віці.

4. Індивідуальна робота обов'язково планується вранці, на прогулянці, в 2 половині дня.

6. Ігри-драматизацї плануються 1 раз на місяць.

8. Вечори розваг з дітьми плануються 1 раз на тиждень (2 готує вихователь; 2 – з музичним керівником).

12. Самостійна ігрова діяльність планується 3 рази на день.

13. Самостійна творча художня діяльність планується 1 раз на тиждень.

ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

«ЯСЛА-САДОК №149 «СОНЕЧКО»

МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Консультація

для педагогів

«Вимоги програми розвитку дітей

середнього та старшого дошкільного віку

«Впевнений старт»

Підготувала:

вихователь

Мармильова О.В.

Маріуполь 2019

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» вимоги до рівня розвиненості, вихованості, навченості дітей дошкільного віку визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України (державним освітнім стандартом) і реалізуються Державною базовою програмою як основною та додатковими, рекомендованими або схваленими Міністерством освіти і науки України в установленому порядку. У зв’язку з прийняттям Закону України від 06.07.2010 № 2442-VI «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», розробленням Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, постала проблема надання обов’язкової дошкільної освіти всім дітям, які досягли 5-річного віку. Для її розв’язання передбачається запровадження різних форм охоплення дітей дошкільною освітою, зокрема, через організацію груп повного або короткотривалого перебування у дошкільних навчальних закладах різних типів, форм власності, з різним режимом роботи, в тому числі сезонним, а також груп підготовки до школи при загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладах, соціально-педагогічного патронату, тощо. Враховуючи різну періодичність, тривалість охоплення дітей організованими освітніми впливами в умовах тієї чи іншої форми здобуття дошкільної освіти, необхідно диференціювати обсяги розвивальних, виховних, навчальних завдань освітньої роботи з дітьми 6-го року життя.

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з 5-річними дітьми і націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей 6-го року життя за основними напрямами та робить окремий акцент на ігровій діяльності – провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобі розвитку дітей. Цим зумовлена структура програми. Основний програмовий зміст упорядковано за розділами:

«Фізичний розвиток»,

«Пізнавальний розвиток»,

«Мовленнєвий розвиток»,

«Художньо-естетичний розвиток»,

«Ігрова діяльність».

У кожному розділі окреслюються ключові освітні завдання, подаються поради батькам стосовно організації спільного буття дорослих з дітьми та визначаються показники розвитку дітей. Розділ «Фізичний розвиток» орієнтує на об’єднання зусиль педагогів і сім’ї для охорони життя, збереження і зміцнення дитячого здоров’я, підвищення опірності організму негативним факторам зовнішнього середовища, формування у 5- річних дітей системи уявлень про власний організм, здоровий спосіб життя, засоби ефективного впливу на стан здоров’я і фізичного розвитку, необхідного набору життєво важливих рухових умінь і навичок, фізичних якостей малят, а також для оптимізації рухової активності дошкільників у процесі організації їхньої життєдіяльності, розв’язання комплексу виховних завдань.

У розділі «Пізнавальний розвиток» подано обсяг завдань, необхідних для розвитку пізнавальних інтересів, здібностей, психічних процесів та операцій мислення, розширення досвіду пізнання світу і себе у ньому, стимуляції самостійної пізнавальної активності як запоруки успішного подальшого навчання. Програмові завдання охоплюють загально пізнавальний та логіко-математичний аспекти. Вони згруповані за напрямками: «У світі природи», «У світі предметів», «У світі людей», «У світі чисел і цифр», «У світі форм і величин», «У світі простору і часу».

Розділ «Мовленнєвий розвиток» ґрунтується на комплексному вирішенні завдань формування звукової культури, лексичного запасу, граматичного ладу мовлення дітей 6-го року життя, комунікативних умінь через розвиток у них зв’язного мовлення (діалогічного і монологічного). В ньому окреслено й орієнтовний обсяг завдань з пропедевтики навчання елементів писемного мовлення на 6-му році життя у підрозділах «Навчання елементів грамоти», «Підготовка до письма».

У розділі «Художньо-естетичний розвиток» розкрито основні напрямки розвивального впливу дорослих, визначальні для розвитку природних задатків і здібностей дітей до різних видів художньої діяльності (образотворчої, музичної, театралізованої), естетичного ставлення до дійсності, формування художніх умінь і навичок, сприяння самовираженню у художній творчості. Зміст розділу згруповано в такі підрозділи: «Образотворча діяльність», «Музична діяльність», «Театралізована діяльність». У кожному з них подано освітні завдання, орієнтовні теми з малювання, ліплення, аплікації, конструювання та переліки мистецьких творів, репертуарів.

Розділ «Ігрова діяльність» робить акцент на грі як найбільш відповідній дошкільному дитинству формі організації життєдіяльності, ефективному методі і засобі реалізації освітніх завдань з усіх напрямів розвитку особистості дитини. Освітні завдання подано з урахуванням специфіки впливу на старших дошкільників різних видів ігор (творчих, з правилами). Пріоритетне місце відведено сюжетно-рольовій грі з огляду на її особливе значення, потенційні можливості для особистісного зростання старшого дошкільника. Програма не виокремлює завдання соціально-морального, емоційно-ціннісного розвитку дітей у самостійні розділи. Ці завдання викладено у контексті розвивальної роботи за наявними розділами програми.

У Програмі «Впевнений старт» сім’ю визнано основною соціальною інституцією, відповідальною за якісну підготовку дітей до оволодіння життєвою компетентністю.

Оскільки сім’я обирає доступну для себе форму здобуття дітьми дошкільної освіти, вона має право розраховувати на кваліфіковану допомогу держави у реалізації конституційних прав і гарантій щодо рівних умов отримання дітьми якісної, доступної освіти вже у передшкільний період свого життя. З метою такої допомоги родинам кожний розділ даної програми пропонує адресовані їм поради, дотримання яких забезпечить цілісність і неперервність освітнього впливу на дітей, компенсуватиме брак організованих педагогічних зусиль спеціалістів силами членів сімей. У додатку до Програми наведено орієнтовні форми роботи з дітьми за кожним розділом та орієнтовні показники нервово-психічного розвитку дітей 5-6 років

ЗАГАЛЬНІ ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

Розвивальні: збагачувати уявлення дитини про природу, рукотворний світ, людей, що оточують, та саму себе; вдосконалювати вміння використовувати здобуті уявлення для подальшого розширення особистого досвіду; створювати сприятливі умови для підвищення її самостійності, довільності поведінки; вправляти в подоланні труднощів, практичному та розумовому експериментуванні; підтримувати намагання дитини адекватно оцінювати свої досягнення в продуктивних видах діяльності, в повсякденному житті - власні вчинки та особистісні якості; створювати умови для вправляння в соціальній компетентності, налагодженні доброзичливих взаємин з людьми різного віку та статі, соціальних ролей; вправляти в умінні розмірковувати, висловлювати власні судження, відстоювати особисту думку;вдосконалювати вміння володіти власним тілом, орієнтуватись у власній зовнішності та стані здоров’я, у корисних та шкідливих для дитячого організму чинниках, впливах.

Виховні: виховувати культуру дитячих бажань, сприяти становленню системи елементарних цінностей, позитивного ставлення до природи, предметів, людей, самої себе; створювати умови для формування її інтересів, намірів, планів; надавати простір для реалізації позитивних задумів у різних сферах життєдіяльності; виховувати культуру поведінки; залучати дитину засобами мистецтва до національної та світової культур; приділяти увагу становленню основ моральної за змістом та активної за формою позиції; виховувати базові якості особистості (самостійність, працелюбність, людяність, розсудливість, справедливість, самовладання, самолюбність, спостережливість, відповідальність).

Навчальні: збагачувати, розширювати, систематизувати уявлення, знання, дитини про довкілля та власне “Я” (фізичне, психічне та соціальне) та вправляти у їх застосуванні. Формувати навчальні уміння — організаційні (способи самоорганізації), загальнопізнавальні (спостерігати, обстежувати, аналізувати, виділяти головне, порівнювати, запам’ятовувати, бачити проблему, розмірковувати з приводу неї, розв’язувати її, осмислювати матеріал), загальномовленнєві (культуру слухання, запитування, висловлювання, обґрунтування, доведення, налагодження спілкування), контрольно-оцінні (здійснення найпростіших форм контролю власної діяльності, перевірки зробленого, внесення потрібних корективів, виправлення помилок, вироблення оцінних суджень щодо якісно-кількісних показників зробленого та внесених у досягнення зусиль); вправляти у прояві творчого ставлення до виконання практичних та розумових завдань.

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК. Освітні завдання: - сприяти формуванню у дітей потреби в щоденному виконанні ранкової та гігієнічної гімнастики (тривалість 8-12 хв.); - розвивати уміння чітко виконувати загальнорозвивальні вправи з різних видів положень в заданому темпі; - проводити щоденні заняття з фізичної культури тривалістю 30-40 хв. (у фізкультурній залі та свіжому повітрі); - заохочувати до самостійних і організованих ігор в природних умовах, виконання фізичних вправ під час прогулянки (тривалість 45-60 хв.), рухливих ігор та ігор спортивного характеру; - удосконалювати на заняттях із фізичної культури та прогулянках вміння дошкільника кататися на велосипеді, самокаті, санках тощо; - залучати дітей до підготовки фізкультурних свят, спортивних розваг, командних змагань, днів здоров’я; - спонукати до проявів витривалості, вправності, наполегливості, винахідливості, співчуття, взаємодопомоги; - удосконалювати різноманітні рухи дітей – ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння тощо; - розвивати уміння вільно рухатися у просторі, долаючи різноманітні перешкоди; - вчити дітей виконувати танцювальні кроки, вправи з шикуванням і перешикуванням; - чергувати навантаження з відпочинком, колективні ігри та заняття з можливістю побути на самоті; - прищеплювати навички громадської та особистої гігієни (стежити за чистотою рук, обличчя, мити їх у разі забруднення, самостійно стежити за зачіскою, одягом); - формувати у дітей культуру споживання їжі: правильно користуватися виделкою, ножем, серветкою; їсти охайно; сідати за стіл в акуратному вигляді; правильно сидіти під час їди; - формувати знання про будову тіла, призначення та дію органів; особливостей тіло будови дівчинки та хлопчика; важливо ознайомлювати дітей з необхідністю охороняти зір, слух, поставу, шкіру та інші органи; - розвивати уявлення про ознаки здоров’я і хвороби та шляхи їх запобігання, доводити, що довготривале життя потребує уваги людини до свого здоров’я; розповідати, що джерелом зміцнення здоров’я і запобігання хворобам є здоровий спосіб життя та безпечна поведінка в довкіллі; - знайомити з помічниками і друзями здоров’я – природними і соціальними чинниками, які допомагають(міцний сон, свіже повітря, раціональне харчування, особиста гігієна, фізичні вправи), а які можуть нашкодити здоров’ю неправильне харчування, тривале сидіння перед телевізором, комп’ютером, шкідливі звички, недотримання розпорядку дня тощо); - навчати правилам безпечного перебування вдома і на вулиці; - надавати уявлення про основні правила поведінки в надзвичайних ситуаціях; - сприяти балансу м’язової та практично-предметної діяльності.

ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

«ЯСЛА-САДОК №149 «СОНЕЧКО»

МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Консультація

для педагогів

«Безпека життєдіяльності дітей-

важливий аспект освітнього процесу в ЗДО»

Підготувала:

вихователь

Кооп О.В.

Маріуполь 2019

Керуючись документами, що регламентують діяльність ДНЗ (Закони України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства в сім’ї», Конвенція ООН «Про права дитини»), треба зазначити: провідним завданням сучасної системи освіти є виховання дитини в дусі відповідного ставлення до власного здоров’я, безпеки життя, здоров’я оточуючих як найвищої індивідуальності та суспільної цінності.

Охорона життя дитини є пріоритетним завданням системи дошкільної освіти, реалізація якого сприяє збереженню та зміцненню здоров’я малюків, дає поштовх до його формування та відновлення. Саме у цьому віці у дитини формуються основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.

Безпека життєдіяльності дитини – це формування у неї свідомого ставлення до збереження особистого життя здоров’я шляхом надання теоретичних знань, практичних умінь, вправляння у практичних ситуаціях.

Отже, освітній процес у ДНЗ повинен бути зорієнтований на формування безпечної поведінки дошкільнят у дозвіллі, серед людей, предметів природи, що на сучасному етапі є дуже актуальним.

Актуальність проблеми полягає у тому, що згідно з дослідженнями психолого-педагогічної науки пізнання дитиною навколишнього світу починається зі сприймання предметного середовища. Малюк тягнеться до предметів, речей, що оточують його, але в цьому може приховуватися небезпека для його здоров’я і навіть життя. Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмованих дітей унаслідок несформованих навичок користування предметами, речами, поведінки з незнайомими людьми, у природному довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба у системній роботі з дошкільнятами, щоб виробити в їхній свідомості стереотипи щодо безпеки у життєвому середовищі.

Одним із пріоритетних завдань є збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров’я вихованців. Шляхи реалізації цього завдання повинні обиратися у системі та послідовно, відповідно до отриманих раніше результатів роботи у русі формування у дошкільників основ безпеки життєдіяльності (ОБЖД), шляхом формування свідомого ставлення до збереження власного життя та здоров’я; шляхом вправляння у практичних ситуаціях. Головним документом, яким керується педагогічний колектив, є Закон України «Про дошкільну освіту», де зазначено:

«Дошкільний навчальний заклад:

· створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей;

· формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки».

Причини травм, що трапляються серед дітей, настільки різноманітні, що протидіяти їх виникненню складніше, ніж інфекційним хворобам. Тому після першого етапу роботи стало зрозуміло, що основна увага у профілактиці безпеки життєдіяльності дитини має спрямовуватися на виховну роботу, під час якої діти здобувають спеціальні знання, передають життєвий досвід. Ця робота має проводитись спільними зусиллями педагогів, медичного персоналу та батьків. Діти мають опанувати певні знання, уміння, навички, сформовані переконання, що потрібні кожній людині для збереження життя та здоров’я, а також мають бути підготовлені до дій у небезпечних ситуаціях.

В організації навчально-виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрямки:

· така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил;

дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

· максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;

· слід врахувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими (розповіді, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек).

Відкритим залишається питання, чи доцільно говорити з дітьми дошкільного віку про можливі трагічні наслідки нещасних випадків, про смерть однолітків. Однозначного ставлення до цієї думки ні серед педагогів, ні серед батьків немає. Вирішувати це слід в кожному конкретному випадку, враховуючи рівень дітей, їх індивідуальні особливості, можливості дорослих. Необхідно пам'ятати, навчаючи дітей безпечній поведінці, важливо не залякати їх, не зламати їхньої природньої допитливості та зацікавленості оточуючим світом. Головне правило для вихователів та батьків – не лякати дітей можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність.

Перевагу в освітньо-виховному процесі надавати цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм.

Більше уваги потрібно приділяти організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

Щоб здійснювати плідну роботу з дітьми, потрібно систематично проводити роботу з педагогічним колективом та батьками, перед якими стоять три найважливіші завдання:

1. Створити безпечні умови для життєдіяльності дитини;

2. Сформувати в дитини уміння передбачати наслідки своїх вчинків;

3. Виробити в дитини навички практичних дій під час виникнення небезпечної ситуації.

Перш ніж чомусь навчати дошкільників, педагоги повинні самі отримати чіткі знання та оволодіти навичками щодо зазначеного питання. Але головне – донести до свідомості дітей розуміння про цінність, неповторність кожної людини, викликати у них бажання опікуватися власним здоров'ям, бути обачним та цінувати особисту безпеку й життя. Але навчаючи, вихователь перш за все має здійснювати педагогічно-виховну роботу, керуючись наступними захисними принципами:

· перебування дітей у полі зору дорослих та підтримання контакту з ними – запорука особистої безпеки кожного вихованця;

· формування у дітей уявлень про існуючу в навколишньому середовищі небезпеку (зокрема, від незнайомців) – основний метод захисту дітей;

· вироблення і доведення до автоматизму у дітей звички зачиняти двері – засіб особистого захисту вихованців і захисту їхнього житла від злодіїв;

· виховання і дітей розсудливості та обережності при виборі місць для ігор – запобігання випадкам дитячого травматизму.

Методичні рекомендації з питань безпеки життєдіяльності дошкільнят

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має проводитися з урахуванням таких головних чинників:

· Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм і правил поведінки. Їх необхідно також навчати обачності, уміння орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

· Максимальний ефект досягається, якщо навчально – виховна робота ведеться одночасно за трьома напрямками: дитячий садок – діти – батьки.

· Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої шокової терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог.

· Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Працюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм «вікові» страхи, що спричинені високою емоційністю, малим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, формується в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить у собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.

Використана література:

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К., 2012

2. Бойченко Т.Є. «Бережи себе малюк»/Навчально-методичний посібник для дошкільних навчальних закладів. - К Генеза, 2009.-144с.

3. Левченко Т.Г. «Валеологія щодня» , Х.: видавнича група «Основа», 2010

4. Яковенко Л.В. Абетка безпеки дошкільників. Методичні матеріали для розробки занять/ Х: Вид-во «Ранок» 2009, -208с.

ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

«ЯСЛА-САДОК №149 «СОНЕЧКО»

МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Консультація

для педагогів

«Як весело й цікаво підготуватись до прогулянки»

Підготувала:

вихователь

Піщола С.А.

Маріуполь 2019

Щоразу, готуючись до прогулянки з дітьми, вихователі зітхають: «Хоч би швидше вдяглися та взулися!» І щоб прискорити цей процес, вони починають активно допомагати дітям, вдаючись до вказівок і прямого втручання. А спробуйте інакше: не поспішайте! Оберіть спокійний, але чіткий ритм і використайте цей час, щоб:

формувати в дитини навички самообслуговування;
виховувати самостійність, бажання допомагати іншим та культуру спілкування;
розвивати дрібну моторику рук;
збагачувати чуттєвий досвід.

Зважайте, що попереднє вдумливе планування прогулянки безпосередньо впливає на організацію й проведення підготовки до неї.

Як справжній режисер, готуючись до прогулянки, врахуйте такі чинники:

час проведення (перша чи друга половина дня) і погодні умови;
вік і контингент дітей;
бажання чи небажання дітей іти на прогулянку;
власний план прогулянки та очікування від неї дітей;
наявність інвентарю та відповідного обладнання;
зміст попередньої та наступної діяльності дітей тощо.

Такий підхід допоможе оптимізувати підготовку до прогулянки у будь-якій віковій групі закладу дошкільної освіти.

Готуйтеся до прогулянки послідовно

Структуру підготовки до прогулянки умовно можна представити в такий спосіб:

сюрпризний момент й організація дітей;
пригадування послідовності одягання та взування на прогулянку;
процес одягання та взування, індивідуальні бесіди з дітьми, спілкування дітей між собою тощо.

Дітям потрібні свобода й час для ігор, особливо на свіжому повітрі. А щоб було достатньо часу для прогулянки, слід швидко одягатися та взуватися. Спробуємо знайти ті «педагогічні родзинки», які роблять кожну хвилину перебування дитини поряд із вами якщо не щасливою, то радісною.

Сюрпризні моменти — це неочікувані веселі включення, які завжди викликають у дітей шквал емоцій. Неочікуваний сюрприз створює ситуацію новизни, піднесений настрій. Сюрпризні моменти активізують діяльність дітей як під час занять, так і у повсякденному житті, зокрема під час підготовки до прогулянки. Дошкільнику цікаво все, окрім бездіяльності. Звісно, сюрпризний момент не просто вигадати. Адже необхідно, щоб він стимулював ту діяльність, яку передбачає освітній процес і зумовлює життєва ситуація. Тут творчості вихователя немає меж. Скористайтеся віршами чи загадками для створення образу персонажа, що зазирне в гості. Листи, телеграми, дзвінки від казкових персонажів, що потрапили в біду і потребують допомоги — будь-яка інтрига зацікавить дітей і спонукатиме їх діяти швидко.

У групове приміщення до дітей приходить Зайчик. Це може бути незнайома дітям іграшка. Зайчик розповідає, що на їхній ліс напала стара Лінь. Від цього рослини перестали рости, тварини не годують своїх діточок. Усі дерева стоять у павутині. Ліс став, ніби мертвий. Зайчик просить дітей швиденько вдягнутися й під час прогулянки своїми вчинками, що свідчать про їхню працелюбність, допомогти лісу — звільнити його від старої Ліні. А далі все залежить від плану прогулянки.

Перш ніж розпочати одягання і взування, пригадайте з дітьми послідовність дій. Маленькій дитині складно впоратися з великою кількістю речей, особливо взимку. Малюк, а часом і дошкільник може заплутатися, коли слід вдягати светр, шарф, рукавички, колготи, шапку та ще багато речей. Аби допомогти дітям запам’ятати послідовність одягання, відобразіть алгоритм цього процесу в картинках і повісьте його в роздягальні на рівні очей дітей. А для найменших таку зорову опору найліпше розмістити на внутрішній стороні дверцят кожної шафки.

Наочним посібником для засвоєння послідовності одягання також може бути дидактична лялька. Граючи з малюками, проговорюйте всі етапи одягання: спочатку — шкарпетки, штанці, а потім взуваємо черевички.

Організувати процес одягання дітей на прогулянку доволі складно. Слід бачити одночасно всіх, навчати все робити правильно, за потреби вчасно прийти на допомогу. Важливо, щоб діти виконували дії послідовно й одночасно, аби не спітніли й не втомилися чекати на прогулянку. Домогтися більш-менш однакового темпу одягання допоможуть різні прийоми. Наприклад, дорослий може:

демонструвати власний приклад одягання та взування;
показувати потрібний одяг та взуття в картинках;
задавати темп порядковою лічбою;
використовувати пісковий годинник;
вмикати ритмічну музику чи пісеньки про одягання.

У процесі одягання спілкуйтеся з дітьми і заохочуйте їх до цільового спілкування. Адже навіть попросити про допомогу дитині часом не просто. Наголосимо, що педагогічне спілкування має:

бути особистісно орієнтованим, відбуватися на суб’єкт-суб’єктному рівні;
надавати дітям змогу оцінити свої дії, вчинки і результат діяльності;
забезпечувати оптимальне, адекватне сприяння дитині.

Приділяючи увагу одній дитині, постійно тримайте в полі зору всіх інших. Вчасно запобігайте конфліктам. Відзначайте тих, хто за власною ініціативою допоміг комусь із однолітків, навів порядок у шафі чи роздягальні тощо.

Навчайте самостійності планомірно

Якщо ви вирішили навчити малюка двох-трьох років одягатися самостійно, запасіться терпінням і гумором. Дайте йому змогу виявити самостійність. Адже головний девіз дітей цього віку — «Я сам» («Я сама»). Коли ініціатива йде від дитини, вона намагатиметься оволодіти новою «дорослою справою». Дорослим — вихователям та батькам — залишиться лише допомогти й навчити її певних тонкощів.

Допомагаємо, але не потураємо

Якщо дитина наполегливо просить вашої допомоги під час одягання, не варто їй відмовляти, але допоможіть лише частково. Наприклад, допоможіть просунути ніжки в штани, але не натягуйте їх на талію; допоможіть взути черевички, але не застібайте липучки. Не закріплюйте у свідомості малюка думку, що достатньо покапризувати — і дорослі одягнуть його самі. Вирішили вчити дитину одягатися — будьте наполегливі й послідовні.

Використовуючи ігрові прийоми, підтримуйте й розвивайте прагнення дитини одягатися самотужки й допомагати одягатися іншим. Спонукайте малюка формувати навички самообслуговування.

Під час рольових ігор запропонуйте дитині одягнути ляльку або ведмедика, дібрати для них одяг та взуття за сезоном.

Розвиваємо моторику рук

Навчання застібати гудзики стане в пригоді не лише під час одягання сорочки чи кофтинки, а й сприятиме розвитку для дрібної моторики рук малюка. Зовсім нескладно для цього виготовити оригінальний розвивальний килимок з кишеньками, зручними петельками та іншими елементами, що застібаються на гудзики різних розмірів і форм.

Малюки двох-трьох років від таких ігор зазвичай у захваті. Для розвитку навички шнурування можна дібрати вже готові набори-шнурівки. Нині в дитячих магазинах можна знайти варіанти таких ігрових посібників на будь-який смак.

Не підганяємо

Діти цього віку одягаються повільно, проте роблять це не навмисно. Ця навичка для них доволі нова і незвична. Багатьом дорослим не вистачає терпіння дочекатися, поки дитина самостійно збереться на прогулянку. І вони беруться вдягати її самі ще до того, як у неї виникає необхідність звернутися по допомогу. Після цього в дитини можуть опуститися руки. Адже дорослий, відбираючи у малюка ініціативу в одяганні, фактично говорить своєю поведінкою: «Ти ще маленький, ти не вмієш робити це добре! Я зроблю це за тебе!». То навіщо старатися, якщо навіть найближчі люди не вірять у твої сили?!

Не пришвидшуйте дії дитини. Інакше вона може втратити ентузіазм. Не критикуйте її за неправильно одягнені речі й не переодягайте одразу ж. Не фіксуйте увагу на невдачах і недоліках. Пожартуйте, нехай дитина почує насамперед похвалу, відчує, що ви по-доброму оцінюєте її вчинок.

Якщо ви зібралися планомірно привчати дітей самостійно одягатися, починайте збиратися на прогулянку вчасно, щоб у вас не виникало необхідності поспішати й нервувати.

Добираємо одяг, який просто одягати

Однак одного бажання самостійно одягнутися дитині може бути недостатньо. Їй ще потрібні поради та підказки, а іноді й допомога дорослого. Дитині може бути складно визначити лицьову сторону й виворіт одягу, перед і спинку кофтинки чи платтячка.

Намагайтеся дібрати дитячий гардероб так, щоб «обличчя» було значно яскравішим за виворіт, шви помітні, а на грудці чи на спинці був малюнок, який складно не помітити.

Інколи малюки, які можуть одягнутися, вередують й відмовляються це робити тому, що на психологічному рівні запам’ятали, як їх колись лаяли за неправильно одягнені речі. Вони не бажають повторення цієї стресової ситуації.

Дитина може відмовлятися від самостійного одягання також тому, що одягнути деякі речі свого гардеробу їй не по силах. Її можуть збентежити надто тугі комірці на кофтинках, велика кількість гудзиків, шнурків, необхідність підперезувати брюки ременем тощо. Радьте батькам добирати одяг, який просто одягати. Такі самі вимоги — до взуття. Туфлі мають бути достатньо широкими, а про хитромудрі застібки й шнурівки на якийсь період ліпше забути, віддавши перевагу липучкам.

Організовуйте дітей граючи

Закріпити набуті знання і вміння малюків, мотивувати їх до дій допоможуть дидактичні та рольові ігри. Навчайте дітей об’єднувати речі за певними ознаками в грі «Що одягнемо, а що взуємо». Змістове наповнення цієї гри можна змінювати відповідно до сезону. Гра «Скажи ввічливе слово» стимулюватиме елементарні моральні прояви в поведінці під час одягання та спілкування з іншими. А ще — допоможе малюкам навчитися ввічливо просити, дякувати, поступатися тощо.

Використовуйте твори художньої літератури, зокрема пісеньки, віршики, утішки, чистомовки про взуття й одяг. Малі фольклорні форми допоможуть пожвавити процес й утримати увагу малюків.

Дошкільника трьох-чотирьох років, навіть впертого й примхливого, можна зацікавити одяганням. Перетворіть цей процес на захопливу гру. Дівчаткам запропонуйте стати фотомоделями. Їм потрібно постійно змінювати вбрання для чергової фотосесії. А робити це слід у певній послідовності. Хлопчикам цікаво пограти, наприклад, у пожежників. Вони мають швидко й правильно вдягнути обладунки, щоб вчасно загасити пожежу.

Також пропонуйте дітям цього віку дидактичні ігри.

«Одягни за порядком» — закріплюємо послідовність одягання речей;
«Зав’яжи шнурочки другові (стрічку подрузі)» — виховуємо прагнення допомогти іншому, якщо той про це просить;
«Що зайве в одязі (взутті)» — вчимо добирати одяг і взуття відповідно до статі, сезону, місця (у гості — гарну сукню, на пляж — купальний костюм тощо);
«Опиши предмет» — уточнюємо й закріплюємо знання дітей щодо сезонного одягу та взуття, їхніх якостей та властивостей.

Зі старшими дошкільниками використовуйте елемент змагання, заохочення. Змагальна мотивація пришвидшить дії, допоможе дітям закріпити правильний алгоритм дій.

«Хто швидше одягнеться та взується?» — закріплюємо правильну послідовність та швидкість одягання речей.
«Що зайве в одязі, взутті» — уточнюємо й закріплюємо знання дітей щодо сезонного одягу та взуття.
«Чого не вистачає?» — визначаємо, яких речей не вистачає у процесі одягання та взування.
«Що з чого зроблено» — уточнюємо й закріплюємо знання дітей щодо назв матеріалів, з яких виготовлено одяг та взуття, їхніх якостей та властивостей.
«Відгадай (загадай) загадку!» — закріплюємо вміння відгадувати загадки на тему одягу, складати описові загадки про предмети одягу, взуття тощо.

Створіть спільно з дітьми роздягальну кімнату для ляльок. Наповніть шафки сезонним одягом і взуттям. Діти шести-семи років вже самі спроможні вигадувати різні варіанти сюжетно-рольових та режисерських ігор із запропонованими атрибутами. Такі ігри сприятимуть не лише закріпленню правил одягання, а й вихованню бережливого ставлення до особистих речей і предметів спільного користування. Діти навчатимуться допомагати одне одному, бути акуратними й охайними, опановуватимуть культуру поведінки в роздягальній кімнаті.

Сядьте на підлогу (ноги схрещені), покладіть свою куртку (пальто) зовнішньою стороною на підлогу, комірцем до себе. Запропонуйте одній дитині так само покласти свою курточку. Після цього обидві руки просуньте у рукави куртки і різко перекиньте ними куртку через себе. Куртка одягнута! Нехай дитина зробить так само. Відтак запропонуйте решті дітей вслід за вами виконувати всі дії. Обов’язково похваліть словами або підтримайте оплесками тих, кому вдалося одягти куртку (пальто) з підлоги і підбадьоріть тих, у кого це ще не дуже добре виходить.

Сподіваємося, що дітям сподобається такий процес одягання і з часом вони саме так одягатимуть свої курточки на прогулянку. Єдина вимога: підлога має бути чистою, а кімната — просторою.

Самостійне вдягання та взування — важлива віха в розвитку дитини. Тому слід намагатися навчити її цього ще в молодшому дошкільному віці, а закріпити — у старшому, перетворивши цю сходинку дорослішання на захопливу гру, повну відкриттів і маленьких перемог.

ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

«ЯСЛА-САДОК №149 «СОНЕЧКО»

МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Консультація

для педагогів

«Організація театралізованої діяльності дошкільників»

Підготувала:

вихователь

Шмігідіна Т.В.

Маріуполь 2020

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що метою діяльності дошкільного закладу є забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дошкільника названо театралізовану діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей, прилучає їх до мистецтва, розвиває вміння бачити, чути, розуміти красу слова, дії. Театральне мистецтво близьке і зрозуміле дітям, адже в його основі — гра, а це для малюка — найголовніший аспект діяльності, адже діти, граючись, розвиваються.

Театралізовані ігри позитивно впливають на емоційну сферу дитини, вони акумулюють життєву мудрість, оптимізм, енергію народу. Театр — це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та образотворчого мистецтва.

Театралізовані ігри приносять величезну користь для духовного виховання, становлення характеру дитини, прищеплення їй найкращих рис, сприяють утвердженню себе в суспільстві.

У змістовому наповненні освітньої лінії «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти відмічено те, що успішною дитяча театральна діяльність є тоді, коли дитина «творчо застосовує художньо-мовленнєвий музично-пластично-пісенний досвід у театралізованій грі, сценки, самостійно вигаданої казки, творів інших літературних жанрів».

Театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти напруженість, подолати сумніви стосовно себе, повірити у власні можливості; невгамовним та неорганізованим — навчитися витримки.

Беручи участь у театралізованих іграх, діти ознайомлюються з оточенням та його складовими через образи, фарби, звуки. Завдяки цій діяльності в дошкільників більш інтенсивно розвиваються пізнавальні інтереси, удосконалюються психічні процеси (пам’ять, уява, мислення), активізується мовлення, формується культура міжособистісного спілкування, розширюється світогляд.

Отже, театралізована діяльність — це одна із провідних ліній у вихованні всебічно розвиненої особистості та один із ефективних засобів розвитку художньо-творчих здібностей дошкільника.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Організація театралізованої діяльності в дошкільному навчальному закладі попередньо має на меті визначення певної цілі та завдань, які необхідно реалізувати педагогічному колективу. Метою нашої роботи є: залучення дітей до творчої діяльності шляхом ознайомлення з театральним мистецтвом, використання театралізації для розвитку творчих, акторських та сценічних здібностей вихованців, формування в них мовленнєвої компетентності, навичок театрально-виконавської діяльності, ознайомлення дошкільників із театром як установою, з професійною діяльністю його працівників.

Щоб реалізувати зазначену мету, педагогічному колективу необхідно вирішити такі завдання:

ознайомити дітей зі специфікою театрального мистецтва, формувати в них емоційно-ціннісне ставлення до театру;
виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення до підготовки, проведення та оцінювання театралізованої діяльності;
учити дітей сприймати й розуміти композицію та особливості літературного твору, розвивати уявне мислення;
розвивати вміння «входити в образ» та спонукати перебувати в ньому до кінця театралізованого дійства;
формувати виразне та дикційно чисте сценічне мовлення;
удосконалювати вміння та навички дітей у передачі характерних особливостей різних художніх образів;
допомогти дошкільникам оволодіти акторськими, сценічними здібностями (мімікою, жестами, інтонацією, пантомімою) в міру їх індивідуально-вікових особливостей;
усвідомлювати колективний характер дієтворення у процесі підготовки театральної вистави, важливість партнерства в ігровій взаємодії, оволодіння навичками спілкування та колективної творчості;
стимулювати прагнення дитини самореалізуватися, самоствердитися.

СТВОРЕННЯ УМОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для організації театралізованої діяльності в нашому дошкільному закладі у всіх вікових групах створено куточки театралізованої діяльності, в яких розміщено ширми, різні види театру – ляльковий, пальчиковий, настільний.

Для театралізованої діяльності зібрано костюми для героїв різних казок, маски, шапочки; різноманітний реквізит: кошики, посуд, муляжі фруктів, овочів; предмети побуту та вжитку тощо. Декорації, реквізит, костюми є загальнодоступними для всіх педагогів навчального закладу й використовуються відповідно до змісту казок.

Робота з дітьми проводиться систематично й послідовно з поступовим ознайомленням дошкільників зі сценарієм вистави, вивченням слів героїв та вправлянням їх в оволодінні вміннями й навичками, необхідними для проведення театралізації. Тривалість дитячої діяльності визначається поставленими завданнями, активною дитячою працездатністю, зумовленою віковими та індивідуальними особливостями.

Ігри-драматизації педагоги організовують із дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Підготовка здійснюється під час спеціально організованих занять із театралізованої діяльності у другу половину дня. Заняття проводяться мікрогрупами по 2—3 дітей у кожній, підгрупами по 3—6 дітей або із усіма учасниками вистави по 6—10 дітей залежно від мети, яку визначає педагог під час попередньої підготовки.

ПІДГОТОВКА ГРИ-ДРАМАТИЗАЦІЇ

Завдання підготовки до гри-драматизації вирішуються в ході спостережень, екскурсій, під час читання художньої літератури, слухання музики, співу, музичних, рухових і дидактичних ігор, ігрових вправ, пізнавальних та мовленнєвих занять, самостійної художньої діяльності та спеціально організованих занять.

У першій частині такого заняття здійснюється ознайомлення дошкільників зі змістом художнього твору, обраним для драматизації. Вихователь виразно читає або розповідає текст, можна також прослухати аудіо- або грамзапис.

Подальша робота на цьому етапі проходить шляхом поступового поглибленого вивчення художнього тексту завдяки використанню різних видів переказу (за ролями, вроздріб тощо), бесіди за змістом та бесіди, що спрямовані на аналіз зовнішніх проявів емоційного стану персонажів за допомогою використання ілюстрацій та відповідних запитань до них: «Який настрій у хлопчика, дівчинки?», «Як ти про це дізнався?», «Про що свідчить вираз обличчя (поза, хода, рухи)?..».

У другій частині заняття увага зосереджується на розвитку дитячої уяви, подальшому збагаченню емоційного досвіду дітей через проникнення в емоційні стани літературних героїв, ознайомлення із засобами їхнього вираження в мовленні. Виконання цих завдань здійснюється за допомогою застосування комплексу методів і прийомів: використання ілюстрацій, фотографій із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах, імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор із піктограмами для вправляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми ознаками, завдань, переліку запитань до дітей із метою вправляння їх у визначенні почуттів і емоційних станів героїв за мовленнєвими й зовнішніми проявами і т.д. Наприклад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у дідуся?», «Яким голосом говорить ведмідь?» тощо. Застосування такого комплексу прийомів дає змогу уникнути монотонності в мовленні дітей, що виникає внаслідок механічного заучування тексту ролі без проникнення й відтворення почуттів героїв.

У третій частині заняття робота спрямована на практичне засвоєння дітьми засобів виразності. Для цього використовуються творчі вправи, спрямовані на розвиток умінь самостійного використання інтонації, виразних рухів для передачі емоцій літературних героїв. Наприклад: «Покажи ходу», «Зміни голос» тощо.

На цьому самому етапі проводиться робота над технікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки, чистомовки тощо).

Після такої підготовчої роботи дітям пропонується драматизувати фрагмент літературного твору за їхнім вибором, у ході якого вони вправляються в самостійному пошуку й використанні засобів виразності.

Структура занять змінюється залежно від ступеня ознайомлення дітей із літературним твором. На перших заняттях, де основна увага приділяється ознайомленню дітей із текстом художнього твору, може не бути підсумкової частини — вправляння дітей у драматизації частин твору. Якщо дітям відомий твір (ознайомлення проводилося на занятті з художньої літератури або в повсякденному житті), то проведення підсумкової частини заняття займає більше часу.

МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД ТА ОЗВУЧУВАННЯ ВИСТАВ

Паралельно із підготовкою літературної частини вистави ми здійснюємо музичну підготовку. Зазвичай усі спектаклі в дитячому театрі проходять із музичним супроводом, який виконує музичний керівник. У нашому театрі до цієї діяльності заохочуються і старші дошкільники. Вони з особливим захопленням супроводжують виступи артистів акомпанементом шумових та ударних музичних інструментів: металофонів, ксилофонів, барабанів, маракасів, саморобних тріскачок (баночок із різноманітним наповненням) тощо; голосових звукових ефектів на кшталт: посвистування, шипіння, завивання, кряхтіння, цокання язиком, вдихи — видихи тощо.

Використання цього звукового арсеналу дає можливість передати звуки навколишнього світу та природи: спів птахів, шурхіт листя (шелестіння папером), завивання вітру (дмухання в пусту пляшку або трубочку); рипіння снігу (скрип мішечка з крохмалем) і багато інших звуків, що допомагають зробити дитячу виставу захопливою та цікавою.

Є ще й інший спосіб озвучування ролей, коли за кожним персонажем вистави закріплюється один музичний інструмент, який найбільш вдало передає характерні особливості героя. Наприклад:

для озвучення мишки можна використати дзвіночок або трикутник, які найбільш вдало відтворюють шурхіт, що супроводжує переважно це звірятко;
звуки ходи ведмедя можна озвучити за допомогою барабана. Глухі удари по ньому асоціюються з важкою ходою ведмедика. Також можна використати тріскачку, звуки якої асоціюватимуться у глядачів вистави з тріскотінням кущів;
кастаньєти створюють звук, який нагадує «шльопки». Вони найбільш вдало підійдуть для озвучення жабки, яка стрибає по воді;
Курочку Рябу можна озвучити за допомогою тріскачок із різним наповненням. Одночасне промовляння слів «куд-ку-дах-тах-тах» і ритмічне струшування тріскачкою передають квоктання курки та шум змахів крил.

Виконувати партії цих музичних інструментів доручаємо дітям із спеціально організованого оркестру. Під час реплік конкретного персонажа діти з оркестру мають швидко зреагувати і створити для них інструментальний супровід.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕГЛЯДУ ВИСТАВ

Підсумком усієї підготовчої роботи стає гра-драматизація — дитяча вистава, на перегляд якої у спеціально відведений час у другу половину дня приходять подивитися вихованці дошкільного закладу та батьки маленьких артистів.

І ось настає казковий час… Діти в театральних костюмах і гримі займають свої місця на сцені й за кулісами, глядачі нетерпляче очікують початку вистави. За сигналом педагога починається чарівне дійство… Юні актори, «перевтілившись в образ», беруть участь у колективній грі. Старанно, у міру своїх індивідуальних можливостей, за допомогою міміки, жестів, зміненого голосу, інтонації вони передають характерні риси свого персонажа, своє ставлення до нього. Доречно, якщо кожна дитина знає текст усіх дійових осіб, вчасно озвучує репліку відповідно до обраної ролі, вступає в ігрову взаємодію. Коли трапляється ситуація, що дошкільник забуває слова, то йому на допомогу завжди приходить педагог.

Дуже важливо, щоб усі вихованці групи брали активну участь у виставі. Якщо ролей не вистачає, то вистава повторюється кілька разів із новим складом акторів. Це заохочує до участі в театралізованій діяльності всіх дітей, стимулює розвиток їхніх художньо-творчих здібностей, реалізує бажання.

У вихованні дітей нема дрібниць, тому не менш важливим є виховання дитини-глядача. С. Михалков писав, що хороший глядач, як і хороший актор, повністю перевтілюється в героя. Таким ідеальним глядачем є майже кожна дитина. Під час перегляду вистав малята співпереживають героям, шукають шляхи вирішення складних ситуацій, висловлюють співчуття ображеним, водночас вони виражають емоції, властиві дійовій особі чи улюбленому персонажеві.

Після перегляду вистави педагоги зазвичай проводять із дошкільнятами бесіду, щоб виявити: чи зрозуміли вони зміст вистави; позитивні й негативні вчинки героїв; хто з героїв найбільше сподобався… Адже перегляд театралізацій стимулює пізнавальну активність дітей, розвиток їхніх інтелектуальних інтересів, мотивує до прояву співпереживання, взаємодії в колективі, формування товариських відносин.

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Показниками ефективної організації театралізованої діяльності дітей середнього дошкільного віку є: здатність дитини активно взаємодіяти з дорослими та однолітками під час розігрування уривків казок, інсценування, ігор-імітацій; спроможність наслідувати, імітувати голоси тварин, птахів під час театралізацій окремих епізодів казок та драматизації літературних творів; уміння доречно імітувати рухи, жести персонажів; брати участь в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх, іграх за сюжетами літературних творів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.

До комплексу вмінь, що засвідчують компетентність дітей старшого дошкільного віку у сфері театралізованої діяльності, належать такі з них: організовувати самостійно та за вказівкою дорослого ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами знайомих художніх творів; брати участь в інсценуванні відомих казок; ідентифікувати почуття і вчинки персонажів із власними діями; проявляти власну позицію у процесі перевтілення у сценічний образ; запам’ятовувати сюжетну послідовність, своєчасно включатися в дію; використовувати музично-пластично-пісенний досвід під час театралізації різних творів літературних жанрів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.

ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

«ЯСЛА-САДОК №149 «СОНЕЧКО»

МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Консультація

для педагогів

«Економічне виховання дітей дошкільного віку

та шляхи його здійснення»

Підготувала:

вихователь

Горшкова Т.О.

Маріуполь 2020

Шановні педагоги!

Сьогодні ми обговорюємо актуальність соціально-економічного виховання на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти. Сьогодні кожен з нас розуміє, що доля держави залежить від економічної, правової, політичної і моральної освіченості молодого покоління. Тому соціально-економічне виховання - порівняно новий напрям в дошкільній педагогіці. На початку століття була хвиля упровадження економічної освіти у освітній процес дошкілля, нині знов це питання стає актуальним і затребуваним. Виникають питання: чи можна говорити про економічне виховання з найменшими дітьми? Коли слід почати знайомство з економікою, як? Яка ваша думка?

Я вам пропоную відповісти всього на одне питання: - Як ви вважаєте, чи потрібна економіка малюкам?

Постараємося розібратися в цьому. Ми вважаємо, що економіка потрібна дітям, і чим раніше, тим більше ми зможемо надати знань та виховати «майбутніх господарів», «господарів у своїх сім’ях», «господарів своєї держави».

Давайте зараз з вами спробуємо відповісти на питання, а що ж таке «економіка», що і хто є її компонентами?

Економіка - це наука, яка вивчає господарство і способи його ведення.

Економіка - діяльність людей, пов'язана з виробництвом життєвих благ, господарська діяльність;

Економіка - наука, що вивчає закони розвитку господарської діяльності.

Економіка - стосунки між людьми в процесі виробництва товарів і послуг.

Економіка - закономірності протікання господарських процесів.

Економіка - господарство, сукупність усіх процесів, які використовує людина для забезпечення життя і задоволення своїх потреб.

Економіка - це особлива сфера громадського життя. Вона функціонує і розвивається за власними законами.

Роздумуючи про те, що таке економіка, людина бачила в ній науку:

про багатство; про види діяльності, пов'язані з грошовими угодами; про стосунки на виробництві, при розподілі, обміні і споживання матеріальних благ; про повсякденну ділову життєдіяльність людей, про кошти для існування; про використання обмежених ресурсів для створення різних товарів і розподіл їх між членами суспільства в цілях споживання.

Універсальними об'єктами економіки є:

1. Люди - головна складова її частина. Заради людини існує економіка, але і людина привносить до неї свою працю, розум, інтелект. Люди фізично і розумово беруть участь у господарській діяльності, направляють її в потрібне русло. Людина в економіці виступає в трьох якостях: людина-виробник, людина-споживач, людина-організатор.

2. Природа - сировинна база економіки, використовується для виробництва засобів існування і створення умов для нормального життя людини.

3. Антропогенне середовище - створені людиною об'єкти. Є «другою природою» у вигляді будівель, споруд, доріг, підприємств, машин і інших штучних об'єктів. У результаті штучне довкілля все більше тіснить «першу».

Яким чином можна навчити наших малюків таким складним поняттям?

Але, виявляється, можна і нескладно навчити дітей дбайливому ставленню до природи, до природних ресурсів, виготовленню простих, але потрібних речей, як раціонально використовувати і витрачати кошти. За даними науковців для сучасних дітей це актуально, затребуване й цікаво.

Малюк дуже рано включається в економічне життя сім'ї, стикається з грошима, рекламою, ходить з батьками до магазину, бере участь у процесах купівлі-продажу, оволодіваючи таким чином, економічною інформацією на життєвому рівні. Адже це не просто інформація, а «контур того, що умовно може бути назване світоглядом - світоглядом в тому сенсі, що в цих загальних уявленнях починають складатися тенденції не просто до знань про поодинокі факти, а до знань про їх зв'язок» (Д.Б.Ельконін).

Обговорюючи проблему економічного виховання дітей, ми говоримо лише про початки економічного виховання, що включають доступні дітям знання і деякі економічно значущі якості особистості, що беруть свій початок ще у дитинстві: ощадливість, працьовитість, економність тощо.

На жаль, ці базові економічні якості, властиві людині-господарю, з кожним роком втрачали свій авторитет.

Багаторічний досвід роботи з дітьми дошкільного віку показує, що виховувати ощадливість, дбайливість легше на прикладі особистого "надбання". "Моє" і "наше" - різні поняття не лише за змістом, але і по внутрішньому їх сприйняттю. Можна привести багато прикладів різного ставлення до "свого" і до "загального". Прийшовши в дитячий садок зі своєю іграшкою ( важливою для неї річчю), дитина протягом дня заклопотана тим, щоб не втратити її, щоб ніхто не зламав та не зіпсував.

Малюк не жадібний і дає іграшку пограти іншим дітям (адже йому теж дають!), але при цьому він ретельно стежитиме за її збереженням. Проте, по відношенню до іграшок та інших речей дитячого садочку (тобто тому, що належить усім і особисто йому у тому числі) подібної заклопотаності немає і в спомині! Правда, якщо вихователь строгий, діти бояться покарання за зламану іграшку. І іноді це призводить до того, що дитина починає звалювати свою провину на інших, брехати тощо. Але це вже моральний аспект провини, що вимагає спеціального обговорення. Ми хочемо підкреслити, що діти по-різному відносяться до особистої і суспільної власності: особисті втрати більш болісні. Чи не тому повсякденне життя дитячого садочку дає багато прикладів того, як діти безжально псують, ламають, викидають іграшки і предмети для праці, абсолютно не переживаючи при цьому почуття провини або занепокоєння?

Нерідко доводиться чути від дорослих: навіщо дитині берегти і економити, не такі вже великі втрати від того що він щось ламає, псує папір, фарби, фломастери. Мовляв, виросте, зіткнеться з грошовими витратами, ось тоді і перестане псувати речі. Це глибока помилка. Справа не в зламаній іграшці - з цих вчинків поступово складаються звичні форми поведінки, виробляється певний стиль життя, змінити який буде не просто.Сім'я - це реальне економічне середовище, в якому живе дитина: повсякденна праця дорослих, турботи "про хліб насущний", достаток або, навпаки, бідність (нестача грошей, прибутки і витрати). Діти включені в ці реальні життєві ситуації постійно.

Дитячий садок не дає повноцінного досвіду і практичної "економічної поведінки". Діти "купують", "продають", "міняються", "працюють", але це лише гра, яка закріплює досвід, отриманий в сім'ї. Зрозуміло, що тільки об'єднання двох аспектів поведінки дітей - умовного та реального може дати добрі результати у сфері економічного виховання і розвитку.

Звернемося до досвіду зарубіжних країн. У США, Німеччині, Японії, Англії економічному вихованню дітей приділяється велика увага. У цих країнах розроблені спеціальні економічні програми, які знайомлять дітей з основами домашнього господарства і елементарними навичками орієнтації в економічному житті суспільства.

Багато уваги економічному вихованню дітей приділяється і в сім'ї. Наприклад, в Німеччині дітей вже з чотирирічного віку цілеспрямовано знайомлять з призначенням грошей та їх розумною витратою. Батьки дають дітям (залежно від віку і можливостей сім'ї) певну суму - кишенькові гроші на визначений період часу, таким чином привчають використовувати гроші розумно, не витрачати даремно, пояснюють, що треба обережно ставитися до реклами, не довіряти їй необачливо. Витоки дитячої ощадливості й обачності виникають в німецькій сім'ї не самі по собі. Німці генетично знають, що здатність розпоряджатися грошима - необхідна життєва навичка, така ж, як уміння переходити вулицю, і її потрібно сформувати до вступу дитини до школи.

У Японії та США батьки прагнуть залучити дітей до роботи на власних підприємствах. Наукова і популярна література заповнена матеріалами типу: "Якщо ви хочете мати свою справу", "Як робити гроші", "Як стати багатим". На наш погляд, у таких публікаціях не завжди дотримується почуття міри, насторожує той факт, що в них міститься надмірно наполегливий заклик "робити гроші". Моральна сторона проблеми при цьому майже не зачіпається: як заробляти, чому слід чесно "робити бізнес" тощо. У цьому плані великий інтерес представляє досвід виховання дітей в Англії. З дитячих років у культ зводиться така якість, як працьовитість, дитині вселяють важливість придбання хорошої професії, яка дозволить в майбутньому створити сім'ю та забезпечити її достаток.

Економічні знання потрібні усім, і діти дошкільного віку не виключення. З проблемами економіки їх зіштовхує сучасне життя. Вже в дошкільному дитинстві із звичної ролі безтурботного споживача дитина спочатку стає свідомим споживачем, а пізніше - творцем предметів споживання. Але як познайомити малюка з основами такої складної науки на доступному для нього рівні?

У дошкільному віці можна дати елементарні відомості з області економіки: навчити дітей правильному ставленню до грошей, способів їх заробляння і розумного використання; за допомогою ігор, економічних завдань, кросвордів - ввести дошкільників у складний світ речей, предметів, людських взаємин.

Необхідно дати знання про взаємозв'язок між економічними і етичними категоріями: ощадливість, чесність, економність, щедрість, гідність. Розумно витрачати гроші, не купувати непотрібних речей, не заздрити придбанням однолітків.

Формування економічної свідомості - дає знання про нові сучасні професії (менеджер, бізнесмен, фермер, рекламодавець, банкір, рекламний агент, торговельний представник і так далі) і уміння розповісти про них.

Збагачується дитячий словниковий запас, формуються такі якості, як почуття власної гідності, уміння чесно змагатися і не бояться програшу, прагнення доводити почату справу до кінця, виникає здоровий інтерес до грошей, усвідомлюються правила їх чесного заробляння. Нині у зв'язку з існуванням ринку значно підвищуються вимоги до рівня економічної освіченості як дорослих, так і дітей.

З 1993 року стали робитися перші кроки у викладанні дітям основ економічних знань. Але тільки школярам. Про дитячі садки мова не йшла. Для того, щоб дитина в школі добре розбиралася в складних економічних поняттях, починати працювати в цьому напрямку треба з 5-6-7-річного віку в тісній співпраці з батьками. І в цьому нам допоможуть програми для дошкільників з економічного виховання, зокрема, програма «Афлатот» для дітей 3-6 років.

Теоретичні основи економічного виховання.

Нині постало питання про те, що сучасна людина має бути усебічно розвиненою. Тому проблема економічного виховання актуальна вже в дошкільному віці, оскільки дитина з малих років стикається з такими економічними категоріями, як гроші, речі, праця, вартість. Слово "економіка" походить від двох грецьких слів "экос" і "номос".

"Экос" означає "будинок".

"Номос" означає "правило", "закон"

Економіка - правила, закони ведення домашнього господарства. Очевидно, що "мистецтво ведення домашнього господарства" передбачає і турботу про це "господарство", його охорону і захист. Отже, вже починаючи з дошкільного віку, дітям необхідно давати знання про те, що є запорукою правильного "господарювання", а не тільки формувати уявлення про економічні категорії. Тобто необхідно познайомити дітей з взаєминами економічних і етичних категорій : "праця", "гроші", "вартість", "ціна", з одного боку, і моральними - "ощадливість", "чесність", "економічність", "гідність", "щедрість" - з іншою.

Найбільш ранню згадку про економічну освіту дітей дошкільного віку можна прослідкувати в роботах таких педагогів, як Я.А.Коменський. У своїй книзі "Материнська школа" відзначає зв'язок економічного і морального виховання та рекомендує виховувати з дитинства мудрість, працьовитість, мужність, справедливість, людяність, щедрість.

Питання економічного виховання А.С.Макаренко описав у своїй роботі "Сімейне господарство". "З кожної дитини повинна вирости не лише хороша, чесна людина, але і хороший, чесний хазяїн".

На сучасному етапі ця проблема розглядається в працях Сасова І.А., Васильєва Ю.К., Шемякіна Б.П. Вони визначили, що вже в дошкільному віці можливо і потрібне виховання почуття хазяїна з властивими йому якостями економічної діяльності (ощадливість, економність, раціональність, діловитість). Тому, відзначаючи важливість виховання якостей, відповідних образу "людина - хазяїн", необхідно відмітити лінію взаємозв'язку економічного і морального виховання. Шатова А.Д. уперше у своїй книзі "Економічне виховання дошкільників" підняла питання про морально-економічне виховання дітей. Вона відмічає, що "хорошим хазяїном" є людина, яка вміє правильно на користь сім'ї використовувати прибутки, розпоряджатися сімейним бюджетом, хто нічого не витрачає даремно. А.Д. Шатова вважає, що "сенс роботи з економічного виховання полягає в тому, щоб прищепити дітям правильне ставлення до того, що зробили і роблять для них дорослі, пошану до праці людей, завдяки якій створений "предметний світ, який ушляхетнює життя".

Актуальним завданням дошкільної педагогіки є пошук ефективних шляхів розвитку особистості дошкільника, у тому числі й його морально-економічного виховання. Загальновизнаним у дошкільній педагогіці й психології є той факт, що розвиток дитини здійснюється в процесі її активної діяльності. Метою програми Шатової А.Д. «Дошкільник і економіка» є формування елементарних економічних представлень, необхідних для практичної діяльності, та початків економічної культури засобами гри.

Завдання програми:

Формувати економічну свідомість дітей, економічне мислення;

Познайомити з елементарними економічними поняттями;

Учити вирішувати прості економічні завдання;

Розвивати логічне мислення, спостережливість, поповнювати активний словниковий запас, уміння робити висновки;

Створити умови для формування елементарних економічних знань у дітей 5-7 років;

Навчити розуміти і цінувати навколишній предметний світ (як результат праці людей).

Умови економічного виховання :

взаємозв'язок економічного виховання з іншими сторонами виховання (розумовим, трудовим, моральним і так далі);

використання різних видів діяльності;

чітке визначення змісту економічного виховання;.

взаємозв'язок сім'ї і дошкільної установи;

створення розвиваючого середовища (книги,програми, дидактичні ігри, наочні посібники тощо) ;

економічна грамотність самих дорослих.

Блок: Завдання. Ігри

Світ грошей

Мета: знайомство з грошовими знаками,встановлення залежності між якістю товару і прибутком при його продажі

"Банк", "Банкомат", "Монетний двір", "Універсам", "Пункт обміну валюти"

Моє місто

Мета: Дати відомості про виробництво корисних товарів, професії людей "Кондитерська фабрика", "Ательє", "Фермер", "Завод

Світ товарів

Мета: знайомство з різними формами збуту продукції "Ринок", "Аукціон", "Рекламне агентство", "Будинок книги", "Дитяча лотерея"

Моя країна

Мета: знайомство з ресурсами свого краю, регіону, країни "Подорож товарів", "Геологи", "Нафтовики", "Газівники", "Пошта"

Основними формами організації діяльності дітей з економічного виховання є:

спільні з дітьми роздуми на теми: "Що таке економіка"?, "Що ми знаємо про економіку"?, "Що хочемо дізнатися"?, "Як ми це дізнаватимемося"?;

проведення бесід, створення проблемно-ігрових, проблемно-практичних, проблемно-пізнавальних ситуацій, що дозволяють вирішувати економічні завдання;

створення збагаченого розвиваючого середовища в групах;

інформування батьків про завдання і зміст економічного виховання дітей в дитячому саду і сім'ї;

включення дітей в ігрові ситуації соціального змісту;

залучення батьків до роботи з економічного виховання дітей в дошкільній установі (економічні ярмарки, свята, конкурси, виставки);

дидактичні ігри: "Веселі кухарі", "Придумай рекламу", "У сім’ї зарплата","Бережи усе, що нас оточує", "Нагодуй тварин", "Що з чого виготовлене", "Підбери вітрини магазинів", "На незаселеному острові";

організація і проведення сюжетно-ролевих ігор "Магазин", "Банк", "Кафе", "Супермаркет" тощо;

сюжетно-дидактичні ігри, що моделюють життєві ситуації: операції купівлі-продажу, виробництва і збуту готової продукції "Обмін", "Маленькі купівлі","Маршрути товарів", "Що швидше куплять"? тощо;

збірка прислів'їв і приказок.

Результати роботи за програмою:

1. Діти набагато обережніше будуть ставитися до своїх речей та іграшок у дитячому садку.

2. У продуктивній діяльності прагнутимуть економити матеріал.

3. Збільшиться зацікавленість батьків у цій темі, особливо з теми «Сімейний бюджет» і раціональне його використання. Діти з розумінням стануть реагувати на відмови батьків у купівлі не зовсім потрібних речей.

Економічне виховання дозволяє наблизити знання дошкільників до реальної дійсності, дає початки економічного мислення; формує інтерес до соціальних явищ, що відбуваються в громадському житті; знайомить з новими професіями; збагачує словниковий запас словами, які пов’язані з областю економіки, трудовою діяльністю людей сучасних професій.

У старшому дошкільному віці треба формувати уявлення про:

процеси виробництва

вживання продуктів харчування, одягу, предметів домашнього господарства,

матеріали і витрати праці при їх виробництві,

передбачення позитивних і негативних наслідків втручання людини в природні і господарські цикли;

правильні і бережливі способи ведення домашнього господарства;

Форми і методи економічного виховання.

Процес економічного виховання реалізується через різні форми і методи його організації. Методи, які використовуються при навчанні дітей економіці, це - словесні,практичні і наочні методи. Це найпростіша і доступніша класифікація,широко вживана на практиці.

Використання різноманітних форм дає вихователеві можливість виявити творчість, індивідуальність і в той же час, що особливо важливо, зробити процес пізнання економіки цікавим, доступним. Головне - говорити дитині про складний світ економіки на мові, йому зрозумілій. Тому пріоритет закріплюється за такими формами, які є цікавими, ефективними в плані пізнавального і особистісного розвитку, дієві і значущі для дитини, які сприяють саморозвитку особи, прояву його "Я".

Основна форма навчання - гра. Саме через гру дитина освоює і пізнає світ. Навчання, здійснюване за допомогою гри, природно для дошкільника.

Зробити економіку зрозумілою допомагають сюжетно-ролеві ігри. Так, граючи в сюжетно-ролеву гру "Професії", діти вчаться розуміти сенс праці, відтворюють трудові процеси дорослих і одночасно "навчаються" економіці. У сюжетно-дидактичних іграх моделюються реальні життєві ситуації: операції купівлі-продажу, виробництва і збуту готової продукції тощо. Поєднання учбово-ігрової і реальної діяльності найефективніше для засвоєння дошкільниками складних економічних знань. У іграх "Кондитерська фабрика", "Ательє для маленьких красунь","Рекламне агентство", "Пункт обміну валюти", "Будівництво будинку", "Кімната переговорів", "Супермаркет" тощо створюються найбільш сприятливі умови для розвитку у дітей інтересу до економічних знань, природна, наближена до реальності обстановка, встановлюється психологічно адекватна віку ситуація спілкування.

У дидактичних іграх "Ким бути"?, "Обмін", "Сімейний бюджет", "Маленькі купівлі" уточнюються і закріплюються уявлення дітей про світ економічних явищ, терміни, отримуються нові економічні знання, уміння і навички. Дошкільники, здійснюючи велику кількість ігрових дій, вчаться реалізовувати їх в різних умовах, з різноманітними об'єктами, що підвищує міцність і усвідомленість засвоєння знань.

Особливе місце займають інтелектуальні ігри-розваги "Що? Де? За скільки"?, "Хто у світі всіх розумніше - в економіці сильніше"?, "Бізнес- клуб", "Аукціон", ігри - вікторини, конкурси, олімпіад, які добре використовувати як підсумкові заходи до декількох тем. Інтелектуальна гра дозволяє в ігровій формі підвести підсумок вивченого матеріалу, узагальнити і систематизувати знання, провести аналіз наскільки добре діти засвоїли матеріал.

Знайомство з новим матеріалом дуже цікаве і захоплююче проводиться в ході ігор-подорожей "Музей грошей", "Подорож по території дитячого садку" (з метою познайомитися з професіями співробітників), "Подорож в минуле предметів" тощо. Завжди дають позитивний результат і зацікавлюють дітей різні екскурсії, наприклад, у банк, до місць торгівлі, з метою розглянути зовнішню рекламу найближчих вулиць, що дозволяє познайомитися з реальними об'єктами.

Особливий інтерес викликають розваги, конкурси, свята ("Ярмарок минулого, сьогодення і майбутнього"), що включають економічні, екологічні, математичні завдання. Позитивний емоційний фон, що створюється в процесі розваг, забезпечує особливу дієвість, активізує розумову діяльність, розвиває кмітливість, творчі здібності. Будь-яка розвага дуже пожвавлює розігрування "економічних" ситуацій з казок, які дозволяють по-новому поглянути на відомі сюжети, - А. Толстого "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно", К. Чуковского "Муха-цокотуха" та інші

Однією з форм пізнавально-ігрової діяльності є комплексно-тематичне заняття. При ознайомленні з соціальною дійсністю діти старшої групи добре орієнтуються в таких поняттях, як рідне місто, країна, чим вони відомі, якими народними промислами, відомими людьми гордиться місто, селище і так далі. Завдяки засвоєнню програми ознайомлення дітей з явищами соціальної дійсності формується база соціального розвитку дитини, почуттів причетності до усього, що відбувається в країні, а загалом соціальної активності, не байдужості до того, що відбувається. Ознайомлення дітей з явищами соціального життя, предметним світом - невичерпне джерело соціалізації дитини.

Вирішення проблемної ситуації. Вирішуючи проблемну ситуацію (економічного, математичного, екологічного змісту), дитина залучається до економічної дійсності, вчиться думати, орієнтуватися в оточенні, проявляти ініціативу, висловлювати власну і приймати чужу позицію, росте і реалізується її творчий потенціал.

Читання художньої літератури. Казка - літературний жанр з величезними дидактичними можливостями. Цікаві і вдалі авторські казки, кожна з яких представляє як би міні-програму ознайомлення дітей з економічними поняттями. Одним з прикладів може бути книга Книшової Л.В., Меньшикової О. И., Попової Т. Л. "Економіка для малюків, або «Як Мишко став бізнесменом". Дошкільники з цікавістю слухають історії про Мишка-бізнесмена,спостерігаючи за долями героїв, співпереживаючи їм. Читання художньої літератури сприяє виділенню мотивації і вчинків героїв і характеристиці їх дій, формує словник дітей, а головне -дасть пояснення багатьом незрозумілим економічним явищам.

"Гра як засіб економічного виховання".

Зробити економіку зрозумілою допоможуть сюжетно-ролеві ігри. Так, граючи в професії, діти осягають сенс праці, відтворюють трудові процеси дорослих і одночасно "навчаються" економіці. У сюжетно-ролевих іграх моделюються реальні життєві ситуації: операції купівлі-продажу, виробництва і збуту готової продукції тощо. З'єднання освітньо-ігрової і реальної діяльності найефективніше для засвоєння дошкільниками складних економічних знань. Знання засвоюються дошкільниками в грі за умови ускладнення змісту інтелектуальних завдань.

Поступове ускладнення ігрових завдань підтримує дитячу діяльність в "зоні найближчого розвитку". Оволодіння економічними знаннями в привабливій для дитини ігровій; ролі позитивно позначається і на якості їх засвоєння.

У процесі сюжетно-дидактичної гри встановлюється адекватна зросту ситуація спілкування. Мовне спілкування протікає у формі діалогу. Педагог формулює чіткі, економічно грамотні питання, а діти вчаться ясно висловлювати свої припущення. Розвивається мова-пояснення і мова-доказ.

Процес спілкування дітей один з одним і з дорослим у спільній ігровій діяльності супроводжується позитивними емоціями, що стимулює їх пізнавальну активність, сприяє розвитку мислення. Поєднання навчально- ігрової і реальної діяльності найбільш ефективно для засвоєння дошкільниками складних економічних знань.

Практичні навички поводження з грошима діти придбавають у ході сюжетно-ролевих ігор "Супермаркет", "Ощадкаса", "Ательє", "Пральня", "Кафе "Блакитний вагон", "Музей образотворчих мистецтв", "Народні промисли", "Туристична агенція" тощо.

Література:

1. Програма виховання і навчання дітей від трьох до семи років «Дитина».

2. «Вихователь-методист дошкільного закладу», № 12, 2008 р.

3. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (оновлений).

4. «Палітра педагога», № 2, 2004 р.

5. «Палітра педагога», № 3, 2004 р.

6. «Дошкільне виховання», № 1, 2008 р.

7. «Дошкільне виховання», № 11, 2003 р.

8. «Вчимося рахувати гроші», Діденко Л.М., В: «Країна мрій», 2008 р.

9. «Вихователь-методист дошкільного закладу», № 3, 2016 р.

10. «Дошкільне виховання», № 3, 2016 р.

11. «Дошкільне виховання», № 4, 2016 р

ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

«ЯСЛА-САДОК №149 «СОНЕЧКО»

МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Консультація

для педагогів

«Подолання агресивної поведінки дітей»

Підготувала:

вихователь

Лазарєва В.В.

Маріуполь 2020

«Дитину можна порівняти з дзеркалом. Вона відображає, а не випромінює любов. Якщо дати йому любов, вона повертає її. Якщо нічого не дати, нічого у відповідь не отримаєш»

Росс Кемпбелл (американський професор клінічної педіатрії та психології )

Все частіше і частіше можна почути сьогодні фрази: «Яка агресивна дитина! Звідки в неї стільки агресії? »

Щоб розібратися в цьому, для початку важливо знати, що агресивність є порушенням поведінки дитини, а не симптомом психічного захворювання. Необхідно пам'ятати, що деякі труднощі в поведінці дітей носять віковий характер і пов'язані з переживанням одного з криз розвитку. І ці періоди в житті дитини, незважаючи на всю складність, свідчать про нормальному ході процесу психічного розвитку дошкільника. Але іноді агресія необхідна для виживання і носить функції захисту і збереження «свого середовища» або конструктивного її зміни. Отже, що ж таке агресивне поведінка і агресія?

Агресивна поведінка - це специфічна форма дій людини, що характеризуються демонстрацією переваги в силі або застосуванням сили по відношенню до іншої людини або групи осіб, яким суб'єкт прагне завдати шкоди..

В даний час більшістю дослідників приймається наступне визначення:

Агресія - це фізична або вербальне поведінка, спрямоване на заподіяння шкоди кому-небудь.

Дитяча агресивність - це наслідок незадоволених потреб дітей у любові, визнання і потрібності іншій людині.

Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

Непряма агресія - агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.

Роздратування-готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, грубість)

Негативізм-опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму(крик, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльони, загрози)

Почуття провини - можливе переконання суб'єкта в тому , що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуваються їм докори сумління.

Зміцненню агресивних форм поведінки у дитини сприяють:

-скандали в сім'ї
застосування фізичної сили під час сімейних сварок (бійки)
грубе, жорстоке поводження з дитиною
залучення його до відвідування (перегляду) жорстоких спортивних змагань: боксу, боїв без правил і т. п.
перегляд бойовиків, сцен насилля як художніх, так і в мультиплікаційних фільмах схвалення агресивної поведінки як способу вирішення конфлікту, проблеми: «А ти теж його вдар», «І ти зламай», «А ти що, відняти не можеш?!»

Дуже часто причиною агресивності дітей є сімейні відносини.

Психологи вважають, що дитина проявляє агресію у багато разів частіше, якщо бачить її в родині, приниження одне одного, взаємні образи і докори в повсякденному житті накладають відбиток на поведінку дитини, породжують його жорстокість і агресивність по відношенню до інших.

Якщо батьки сьогодні говорять дітям одне, завтра їм зручно сказати інше, негативно відгукуються про вчителів, вихователів, класі цілому, нав'язують свої суперечливі висловлювання дитині, то це , безумовно, сприяє розгубленості, дратівливості, озлоблення, і проти батьків, і проти педагогів, однолітків та інших людей.

Якщо сім'я допомагає дитині долати труднощі, вміє слухати дитину, включає в спілкування доброту, ласку, то тим самим викликає у нього розташування, сприяє подолання агресивності.

Характерні особливості агресивної поведінки дитини:

Відмовляється від колективної гри.

Занадто говіркий.

Надмірно рухливий.

Не розуміє почуттів і переживань інших дітей.

Часто лається з дорослими.

Створює конфліктні ситуації.

Перекладає вину на інших.

Метушливий.

Імпульсивний.

Часто б'ється.

Не може адекватно оцінити свою поведінку.

Має м'язове напруження.

Часто спеціально дратує дорослих.

Зіткнення з дитячою агресивністю завжди викликає розгубленість у дорослих. Але деякі прояви жорстокості, впертість і непослух не завжди свідчать про наявність у дитини будь-яких психічних відхилень, часто він просто не знає, як себе правильно вести, і йому достатньо просто трохи допомогти, надати підтримку. Психологи кажуть, що з агресивними або демонстративними дітьми працювати легше, ніж з замкнутими або загальмованими, так як вони швидко дають зрозуміти, що з ними відбувається.

Існує безпосередній зв'язок між проявами дитячої агресії та стилю виховання в сім'ї, якщо дитину суворо карати за будь-який прояв агресивності, то він вчиться приховувати свій гнів у присутності батьків, але це не гарантує придушення агресії у будь-якій іншій ситуації.

Педагогічний супровід такої дитини та співпрацю з його родиною, має на наш погляд, надзвичайно важливе значення, адже дитина, яка відвідує дитячий садок, проводить в ньому більшу частину дня і те, як він навчиться справлятися зі своїми труднощами, багато в чому залежить не тільки від батьків, але і від педагога. І, тут, основним засобом, що приходять на допомогу вихователю в роботі з агресивним дитиною, є гра.

Шляхи подолання агресії:

Робота з гнівом.

Навчання дітей навичкам розпізнавання і контролю, вмінню володіти собою в ситуаціях, що провокують спалахи гніву.

Формування здатності до емпатії, довіри, співчуття, співпереживання.

Казкотерапія.

Пісочна терапія.

Рольові ігри.

Ігротерапія.

Способи боротьби з гнівом:

Обзывалки (єдина умова цієї гри слова не повинні бути образливими і не мати лайливий зміст в реальному житті: «А ти-морквина»)

Гучний крик (просто гучний крик, глибоке дихання і гучний звук здатні знімати навіть дуже сильний стрес)

Якщо йому хочеться чого-небудь стукнути дайте йому в руки выбивалку для килимів і відправте вибивати подушку

Листок гніву (це досить великий аркуш паперу на якому зображено якесь чудовисько, дитина може зігнати на ньому свої негативні емоції)

Вправи, спрямовані на зняття дитячого гніву й агресивності

«Стаканчик для крику»

Голосно заспівати улюблену пісню

Пускати мильні бульбашки

Влаштувати змагання: «Хто голосніше крикне», «Хто вище стрибне», «Хто швидше прибіжить»

Швидко намалювати свою «образу» і заштрихувати її, зім'яти кілька листків паперу, а потім викинути їх

Тупати ногами

Втирати пластилін в картон або папір

Порахувати до десяти

Саме конструктивна - спортивні ігри, біг.

Вода добре знімає агресію

Ігри вправи спрямовані на профілактику агресивної поведінки дітей

Вправа «Здоровалки».

Мета: знайомство, входження дітей у нову ситуацію, колектив, створення робочого настрою.

Хід вправи:

Діти встають у коло.

Кожна дитина по колу вітається зі всією групою і представляється.

Перший представляється вихователь.

Коли всі діти представляться, сходяться до центру і обіймаються разом.

Вправа «Імпульс»

Діти стоять у колі, взявшись за руки.

Ведучий посилає сигнал - стискає руку стоїть поруч, той у свою чергу передає сигнал наступного.

Таким чином сигнал починає бігати по колу.

Тривалість - 1-2 хв.

Рухливі та дидактичні ігри спрямовані на профілактику агресивної поведінки дітей

Гра «Побажання»

Мета: виховання доброзичливого ставлення до дітей у групі.

Хід гри: Діти сідають в коло разом з вихователем, передаючи «чарівна квітка»(м'яч), висловлюють один одному побажання.

Наприклад: «Бажаю тобі гарного настрою»,

«Завжди будь красивою (сміливим, добрим)» і т. д.

Мильні бульбашки

Мета: зняття

психоемоційної напруги, корекція агресивної поведінки.

Хід гри:

Вихователь і діти сідають у коло.

Вихователь загадує загадку:

В мильній воді народився

В кульку перетворився

До сонечка полетів

Та не долетів, лопнув.

(мильний пузир).

Вихователь або діти по черзі видувають мильні бульбашки, інші ловлять, відчуваючи при цьому радість та хороший емоційний настрій.

Гра «Сніг»

Діти отримують по аркушу білого паперу, з якого вони протягом 3 хвилин роблять «сніг». Потім гравці по черзі підкидають вгору свої «сніжинки», намагаючись «засипати» ними якомога більше оточуючих.

Після закінчення вихователь підводить підсумок: діти відчули радість і підтвердження тому - їхні веселі усмішки та обличчя. Тривалість - 3-5 хв.

Гра «Малюємо емоції »

Мета: Вираз усвідомлення свого емоційного стану.

Хід гри: Дітям пропонується намалювати свої емоції пальцями.

Для цього необхідно використовувати баночки з гуашевого фарбою.

Після того, коли всі діти закінчать виконання завдання, ведеться обговорення малюнків.

Тривалість - 10 хв.

Гра «Дізнайся по голосу»

Хлопці стають у коло, в центрі стоїть ведучий з зав'язаними очима. Гравці йдуть по колу слідом за ведучим, повторюючи його руху (гімнастичні або танцювальні, потім зупиняються і кажуть:

Ми трошки пограли.

А тепер в гурток ми встали.

Ти загадку відгадай,

Хто тебе покликав - дізнайся!

Ведучий повинен назвати ім'я того, хто скаже: «Дізнайся, хто я?».

Якщо він вгадав, впізнаний стає ведучим, якщо помилився, гра повторюється. Можна дозволити дітям голосом видавати звуки птахів, тварин, щоб ускладнити гру.

Гра «Кудлатий пес»

Мета: Психофізіологічна мобілізація.

Хід гри: Вибирають «пса», який сидить в стороні. Діти повільно йдуть до нього.

Вихователь читає:

Ось сидить кудлатий пес,

В лапки свої, уткнувши ніс.

Тихо, мирно він сидить.

Підійдемо до нього, розбудимо

І подивимося, що ж буде?!

Діти тихенько підходять і

плескають у долоні.

«Пес» схоплюється і ловить дітей.

Гра повторюється 3-4 рази.

Тривалість - 2-3 хв.

Гра «Сплячий кіт»

Мета: викликати бадьорий, стійке настрій, створити сприятливий клімат для роботи групи, згуртувати дітей.

Хід гри:

Один гравець сідає на стілець, що стоїть в середині кімнати, зображуючи сплячого кота.

Інші діти - миші - тихо навшпиньки обходять його з усіх сторін.

На сигнал ведучого кіт «прокидається» і ловить розбігаються мишей.

Спійманий в свою чергу стає котом.

Гра повторюється кілька разів.

Бесіди з дітьми

Бесіда «Що таке бути злюкою? »

Мета: вербалізація випробовуваних почуттів, закріплення позитивної риси характеру (миролюбства) .

Хід бесіди: Мета здійснюється через наступні питання.

До дитині - граючому: чи Буває у тебе в житті, що ти «Злюка», «Добряка»? ким ти буваєш частіше? У ролі кого тобі було зручніше грати? Що ти відчував, коли був перед усіма «Злюкою»? Що ти відчував, коли був «Добрякой»? Питання до інших дітей: Хто вам сподобався більше? Чому?

Тривалість - 4-5 хв.

Бесіда «Розлючена ведмедиця»

Діти сідають на килимок і слухають розповідь вихователя.

«На лісовій галявині хлопчик побачив маленького ведмежати, ведмежа підбіг до нього і став хапати його за ноги передніми лапами, як би запрошуючи пограти з ним, ведмедик був смішним і веселим. Чому б не пограти з таким пухнастим лялькою?

Раптом почулося якесь вурчання, і хлопчик побачив, що на нього, здійнявши лапи, йде ведмедиця. Хлопчик підбіг до дерева і швидко вліз на нього. Ведмедиця не полізла на дерево, а стала люто дряпати стовбур кігтями, гарчати, злісно дивлячись на хлопчика. Раптом десь далеко заскавчав ведмежа, ведмедиця залишила дерево і побігла рятувати ведмедика, хлопчик ще трохи посидів на дереві і побіг додому».

Питання для обговорення:

Яке почуття відчувала ведмедиця?

Чому вона була сердита на хлопчика?

Про що вона подумала, коли побачила хлопчика поруч з ведмедиком? Згадайте, коли і за що ви сердилися?

Про що ви думали, коли потрапили в ситуацію, яка вас розсердила?

Заохочення і покарання

Заохочувати дитину ви можете поглядом, жестом, дією, ласкавим словом і т. д.

Покарання ж допустимо, якщо воно:

Слід негайно за вчинком;

Пояснено дитині;

Не жорстоке, хоча може бути суворе;

Оцінює дії дитини, а не його людські якості;

Не принижує дитину, а сприяє розумінню негативності його вчинку.

Рекомендації:

Не проявляйте грубості в присутності дітей.

Намагайтеся заохочувати миролюбні вчинки дітей в присутності групи. Пояснюйте і спільно з дітьми обговорюйте ці вчинки.

Залучайте дитину у загальну гру, спочатку на другорядні ролі, а потім на все більш важливі. Як можна частіше організуйте спільну діяльність дітей, намагаючись виключити.

Беріть участь у грі разом з дітьми, щоб не допустити вилучення дитини з гри. Привертайте увагу дітей до надбань один одного.

В ході ігор по можливості уникайте інструкцій, настанов, зауважень; не діліть дітей на поганих і хороших.

Бороніть появи в групі іграшок, що випускаються за сюжетами «дитячих бойовиків».

Організуйте спілкування між дітьми без залучення яких-небудь предметів. Спілкування повинно будуватися на зосередженості на партнера, а не на засіб спілкування (предмет, іграшки, яка бере участь у грі).

Якщо є відеомагнітофон - показуйте вітчизняні мультфільми, організуйте їх обговорення, програвайте з дітьми окремі епізоди.

Забезпечте умови для виплеску агресивних прагнень дітей в соціально прийнятній формі. Це можна зробити шляхом створення куточка, де перебували б спортивний інвентар (велосипед, груша, канати, батут та ін).

Спільно з дітьми виготовляють близьким людям (мамам, татам, бабусям, дідусям...) вироби на різні свята.

ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

«ЯСЛА-САДОК №149 «СОНЕЧКО»

МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Консультація

для педагогів

«Дитячий травматизм та його профілактика»

Підготувала:

вихователь

Кочубей –

Пєтухова В.В.

Маріуполь 2020

Дитячий травматизм в усьому світі ще великий. На дитячий вік припадає 25% всіх пошкоджень, які отримує людство. У нашій державі приділяється багато уваги профілактиці дитячого травматизму та виділяються великі матеріальні кошти, щоб підростаюче покоління виросло здоровим.

Однак ще дуже часто діти отримують ушкодження (травми), які іноді ведуть до інвалідності. Нещастя з дитиною відволікає батьків від трудової діяльності, негативно діє на їхнє здоров’я. Найбільше число травм відбувається у хлопчиків, в 2-3 рази частіше, ніж у дівчаток, що можна пояснити більшою активністю хлопчиків. У домашніх умовах часто отримують ушкодження діти грудного віку.

У цьому віці в основному мають місце побутові травми. Найбільш часто виникають опіки (35%) і переломи (14%), тобто майже половина випадків відноситься до числа серйозних ушкоджень. Неправильний догляд за дитиною, несприятливі умови навколишнього середовища, незадовільний нагляд з боку дорослих - основні фактори, які призводять до травмування дітей грудного віку, зокрема, до опіків. Причиною виникнення опіків можуть бути гарячі предмети і посудини з гарячою рідиною, залишені біля дитини, поганий стан електропроводки. Переломи найчастіше пов’язані з падінням з ліжечка, недоглядом з боку батьків. Таким чином, очевидно, що єдиним винуватцем усіх пошкоджень у немовляти є недбалість або неуважність дорослих.

З 4-5-місячного віку частота пошкоджень збільшується, тому що у дитини з’являються свідомі хапальні рухи, і він може, наприклад, перекинути на себе посуд з гарячою рідиною. У дошкільному віці допитливість дітей, недостатність координації рухів, відсутність життєвого досвіду приводять до падіння зі сходів, гойдалок, опіків гарячими рідинами, отруєннями отруйними речовинами, проковтування дрібних предметів. Діти цього віку часто падають з вікон. Найбільш часто зустрічається травмою опорно-рухового апарату є підвивих головки променевої кістки. Відбувається він зазвичай тоді, коли дорослі різко тягнуть за руку маленьку дитину догори або в бік, під час гри, одягання або роздягання одягу з вузькими рукавами, при падінні або при підніманні впали дітей.

Для того щоб уберегти дітей від травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:

суворо стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки і т.п.;
з підвищеною увагою і обережністю переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ), де раптово можуть з’явитися діти;
не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;
ховати в недоступних місцях сірники, запальнички;
зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;
не допускати дітей близько до топлення печі і напруженим предметів (електроплитці, праски, чайнику та ін);
при купанні дітей дорослим не можна ні на хвилину відлучатися.

У дітей дошкільного віку травми можуть бути найрізноманітнішими. У побуті це можуть бути опіки, падіння в сходовий проліт, при катанні на поручнях, падіння з велосипеда, з парканів, дахів, гаражів, дерев, дорожньо-транспортні пригоди. Вуличний травматизм частішає навесні, влітку, коли діти багато часу проводять на вулиці. У величезній більшості випадків дитячого транспортного травматизму винним виявляється дитина. Більшу частину свого часу дитина проводить у товаристві батьків та дорослих. Природно, що приклади поведінки на вулиці він бере, перш за все, зі своїх рідних.

Батьки! Життя та здоров’я дитини у ваших руках! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте його від можливих травм.

Народження дитини приносить у сім’ю радість нові приємні турботи. Це природно, адже діти є продовженням батьків, які покладають на них великі надії. З появою на світ маленької людини, перед батьками постають, різноманітні і складні завдання пов’язані в подальшому, щоб їх дитина росла здоровою і вихованою. Щоб дитина розвивалася гармонійно, була життєрадісною, щоб виросла повноцінним громадянином, вона повинна в першу чергу бути здоровою морально і фізично. Тому у нашій країні приділяється велика увага підростаючому поколінню. Поліпшення житлово-побутових умов і підвищення життєвого рівня, раціональна організація дитячого відпочинку, сприяють різкому зниженню захворюваності.

З метою забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони дитинства, запобігання випадкам дитячого травматизму і загибелі дітей, дотримання порядку повідомлення та обліку нещасних випадків, проведено аналіз стану профілактичної роботи з питань безпеки життєдіяльності та охорони життя і здоров’я дітей у дошкільному навчальному закладі, який показав, що колективом закладу проводиться певна робота з цього питання. У відповідності до нормативно-правових документів ведеться документація, навчальний заклад забезпечений нормативно-правовими документами. Своєчасно було видано накази про організацію роботи із запобігання дитячого травматизму в дошкільному закладі в осінній, зимовий, весняний та літній періоди, про підсумки роботи закладу щодо запобігання дитячого травматизму. Щоквартально проводиться аналіз статистичних даних щодо травмування дітей під час навчально-виховного процесу. Згідно з графіками проводяться інструктажі з працівниками з безпеки життєдіяльності дітей, охорони праці, пожежної безпеки. Впродовж року видаються пам’ятки для батьків щодо правил поведінки під час Новорічних та Різдвяних свят та відпусток батьків в літній період.

Питання безпеки життєдіяльності дітей та запобігання усіх видів дитячого травматизму розглядаються на нарадах при завідувачі, педагогічних радах, також розглядаютьсяі питання важливості виконання заходів техніки безпеки на робочих місцях для забезпечення життєдіяльності малюків під час навчально-виховного процесу, аналізується робота колективу з даних питань.

З метою запобігання дитячого травматизму та безпеки життєдіяльності проводяться наступні види контролю:

-адміністративно-громадський контроль за станом з охорони праці, дотриманням правил пожежної безпеки (щомісячно), за проведенням та реєстрацією інструктажів з безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки (щоквартально), за проходженням медогляду працівниками (2 рази на рік);

-попереджувальний контроль за створенням умов щодо безпеки життєдіяльності дітей та запобіганням дитячого травматизму у групах (щомісячно), обсягу знань дітей з пожежної безпеки (щоквартально).

Для поліпшення обізнаності батьків розглядається питання запобігання дитячого травматизму та кишкових захворювань. У батьківських куточках оновлюється інформація щодо попередження різних видів травмування дітей, рекомендації для батьків щодо виховання у дітей відповідальності за свою безпеку.

У кожній групі вихователі поповнюють куточки з безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки, особистої гігієни та здорового способу життя. Зроблено папки - пересувки «Щоб міцне здоров’я мати, треба добре – добре знати дітям правила прості, та за змістом золоті!»

Упродовж року були проведяться наступні форми роботи з дітьми: щомісячно у групах дошкільного віку проводились заняття щодо запобігання дитячого травматизму, заходи по ознайомленню дітей з правилами дорожнього руху, а один раз на тиждень у другій половині дня в усіх групах проводьтся бесіди та розваги щодо запобігання та профілактики дитячого травматизм.

Під час Тижня безпеки проводяться заходи щодо безпеки життєдіяльності дітей та запобіганням дитячого травматизму: заняття із закріплення правил безпечної поведінки в природі, пожежної безпеки, безпеки на дорогах, безпеки в побуті тощо, бесіди за цими темами, сюжетно-рольові, дидактичні, рухливі ігри з даної тематики, моделювання ситуації пожежної тривоги. Як заключний етап тижня безпеки проведено виставку дитячих малюнків «Вивчи правила безпеки, знай і завжди їх пам’ятай». Тижні безпеки дитини показали, що діти відповідно до вікових особливостей, на достатньому рівні володіють інформацією про попередження виникнення пожежі, знають правила поведінки під час пожежі, стихійних лих (гроза, злива), у побуті (гра, ліки, один вдома), на вулиці (дорожньо-транспортний травматизм, праця в природі), у лісі а саме: організовано проведення занять за темами: «Бережи здоров’я з малечку», «Правилам дорожнім вчиться – завжди знадобиться», «Увага, вогонь», «Природа та надзвичайні ситуації», «Один вдома». Проведена розвага «Безпека наших малюків».

На протязі року в закладі проводяться різноманітні розваги:

- спортивні розваги «Здорові діти – здорова нація», «Свято Миколая», «Мамо, тато, я – спортивна сім’я», «Учися бути здоровим», «Зростаємо здоровими»;

- «Літечко веселе прощавай, дитсадочок рідний, здрастуй!»; «Вітаємо літніх іменинників».

- «Наша рідна Україно!»

- «Веселе літо – здорові діти»;

- «Немає лиха, коли все тихо»;

- «Вогонь і друг – і ворог» (музична вікторина);

- «Мова рідна, співуча солов’їна» (концертна програма до всесвітнього дня рідної мови);

- «У нашому садочку сміх – це гумори на вітає всіх» (родинне свято);

- «Мама і я – гармонія життя» (свято до дня матері);

- «Веселі старти» (спортивне свято до міжнародного дня здоров’я).

ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

«ЯСЛА-САДОК №149 «СОНЕЧКО»

МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Консультація

для педагогів

«Іграшки – моральні путівники дошкільника»

Підготувала:

вихователь

Захарченко М.А.

Маріуполь 2020

Хто, окрім вихователя та батьків, навчить дошкільників розрізняти добро та зло, чинити по совісті, співчувати? Путівником дошкільників у світі моральних якостей і добрих вчинків може стати лялька. У вмілих руках вихователя ця улюблена дитяча іграшка є інструментом, через який ненав’язливо виховувати в дітей різні моральні якості, як – от доброта, чуйність, щедрість. Як же використовувати ляльку – «морального путівника»?

Моральне виховання – це двохстороння взаємодія дорослого й дитини. Основою такої взаємодії мають бути суб’єктивні взаємини. Та з огляду на різні об’єктивні й суб’єктивні чинники, у такий спосіб взаємодії не завжди вдається досягнути освітньої мети. Тому у виховний процес вводять умовного персонажа, який для дітей стає авторитетним і близьким, до порад якого вони дослухаються.

Функцію умовного персонажа виконує іграшка як головний атрибут життя дитини дошкільного віку.

Це може бути будь – яка іграшка. Головне – щоб її любили діти й визнавали як авторитетну. Отже, з метою морального виховання можна використовувати різні іграшкові образи. Та звісно, вони мають бути сучасними й відповідати інтересам дітей. Можливо, комусь із дошкільників найліпшим другом стане казковий чи мультиплікаційний персонаж.

Методичні рекомендації щодо використання

Функцію умовного персонажа має виконувати лялька. Називаємо таку ляльку «моральним путівником».

За групами їх можна розподілити так:

у молодшій групі – Марійка та Іванко;
у середній групі – Василько, Ганнуся, Катруся;
у старшій – Наталочка, Петрик, Тарасик.

Кожна лялька символізує певний моральний прояв – моральні почуття й емоції, моральне осмислення, моральний вибір, моральні дії, моральну поведінку, моральні цінності, моральні знання,моральні вчинки тощо.

Із переходом до наступної вікової групи діти не лише знайомляться з новими ляльками, а й продовжують зустрічатися з уже знайомими.

Спорідненість дітей із лялькою обумовлюють їхні вікові особливості й можливості морального розвитку, адже лялька для дошкільника є головною іграшкою.

Вихователь є, так би мовити, посередником між ляльками й дітьми і виконує роль «технічного» помічника. Зокрема, «озвучує» цих чарівних персонажів, а також узагальнено передає їм висловлювання дітей.

Ляльки як «моральні путівники» передусім мають бути реалістичними, схожими на дошкільників. Їм надаються українські імена. Риси обличчя ляльок мають бути виразними й привабливими, вбрання – різної кольорової гами й відповідне до пори року.

Використовуються ляльки із руховими частинами тіла. Так вона зможе «сісти», «прийшовши» до дітей у групу. Ляльки повинні бути приємні на дотик, адже дітям іноді хочеться їх обняти, пригорнутися.

Ляльки не перебувають у груповій кімнаті постійно, оскільки їх місія – систематично приходити до дітей. Частота візитів регулюється залежно від мети, яку прагнуть реалізувати, і виховної ситуації морального змісту.

Лялька «приходить» до дітей у групу 1 – 2 рази на тиждень. Однак якщо з кимось із дошкільників трапиться якась морально неприємна пригода, то лялька «відвідує» дітей негайно.

Лялька наділяється «чарівністю»: вона «знає» про все, що відбувається з дітьми, «бачить», як «живе» група. На допомогу їй використовуються сучасні технічні засоби, з якими обізнані діти. За їх допомогою ляльки «довідуються» про життєві ситуації, у які потрапляють діти.

Принципи використання

Основними принципами використання ляльок під час морального виховання:

рівність у ставленні до дітей;
емоційне реагування на поведінку;
групове й індивідуальне спілкування;
сюрпризність візиту;
сталість дій під час приходу;
стимулювальний вплив;
моральне наповнення;
різноманітність форм контактування.

Рівність у ставленні до дітей. Ляльки люблять усіх дітей групи однаково. Вони є «путівниками» як для тих дітей, які вкрай рідко порушують встановлені моральні норми, так і для тих, хто робить це часто.

Емоційне реагування на поведінку. Ляльки радіють добрим справам і журяться через поведінку дітей, яка їх засмутила. При цьому позиція ляльок така: вони не сварять дітей, а наголошують, що дуже занепокоїлися, оскільки хороша дитина (вказують, хто конкретно) скоїла недобрий учинок.

Групове й індивідуальне спілкування. Ляльки – «моральні путівники» комуні кують як з усіма під час спільної діяльності, так і звертаються до конкретної дитини під час індивідуальних занять.

Сюрпризність візиту. Лялька можуть приносить дітям подарунки: нові ігри, книжки, атрибути для театральних чи сюжетно – рольових ігор, картки із зображеннями моральних ситуацій тощо.

Сталість дій під час приходу. Лялька обов’язково прослуховує «звіт» дітей про те, що з ними відбулося за час її відсутності. Це вона робить не тому, що не знає, адже вона «все бачить», а тому, що хоче почути, як про це розповідатимуть самі діти. Можливо, хтось поділиться «по секрету» сокровенним.

Розповіді про своє життя стимулюватимуть розвиток у дітей моральної самооцінки як одного з показників морального зростання.

Стимулювальний вплив. Ляльки заохочують дітей розповідати про моральну поведінку їхніх однолітків. Розмірковуючи, хто і що добре зробив, діти навчатимуться оцінювати інших. Якщо ж хтось із дітей розповідає про негідні дії своїх однолітків, то лялька висловлює сподівання, ще це трапилося випадково чи ненавмисно, й просить пригадати добрі справи цієї дитини.

Під час кожного візиту лялька хвалить дітей за добрі справи, співчуває тим, із ким трапилася якась прикрість, обговорює з дітьми їхні вчинки тощо.

Моральне наповнення. Кожна лялька є уособленням відповідного морального індикатора: вчинку, почуття, судження тощо. Вона має певне моральне наповнювання. Наприклад, лялька Наталочка уособлює моральні цінності, Тарасик – моральні вчинки.

Ляльки презентують дітям розповіді морального змісту про те, що сталося з іншими дітьми – з іншої групи, іншого дитячого садка тощо. Ці історії ґрунтуються на реальних фактах і моральних ситуаціях. У такому разі дітям легше зорієнтуватися й запропонувати варіанти розв’язання цих ситуацій.

Різноманітність форм контактування. Для спілкування дітей із ляльками використовуються різні форми контактування, як – от:

листування;
надсилання повідомлень із мобільного телефону чи планшета вихователя;
ведення «блокнотів» добрих справ, які періодично «читають» ляьки;
відтворення реалій у малюнках, які вихователь «передає» лялькам.

Отже, лялька – «моральний путівник» стає для дітей другом. Вони починають довіряти їй свої таємниці, просять поради у складних ситуаціях, діляться досягненнями тощо. А лялька, своєю чергою, радіє їхнім успіхам, підказує, як чинити по совісті, та допомагає долати труднощі.

‹

›