Позаурочний захід «Плюси та мінуси «мирного атома»»
Цілі заняття: формування компетентностей
предметна (очікувані результати):
знаннєвий компонент: учні оперують поняттями і термінами: атом, ядерна реакція, радіоактивність, ядерний реактор; пояснюють механізм поділу ядер урану, властивості радіоактивного випромінювання;
діяльнісний компонент: визначають переваги та недоліки атомної енергетики; встановлюють чинники шкідливого впливу радіоактивного випромінювання на людину та навколишнє середовище;
ціннісний компонент: оцінюють значення атомної енергетики для вирішення енергетичних проблем; усвідомлюють важливість знань про будову атома для розвитку сучасних технологій;
ключові компетентності:
спілкування державною мовою;
основні компетентності у природничих науках і технологіях;
інформаційно-цифрова компетентність;
уміння вчитися упродовж життя;
екологічна грамотність і здорове життя.
Тип заходу: конференція
Міжпредметні зв’язки: фізика, хімія, біологія та екологія
Методи та форми роботи: метод постановки проблемного питання, метод проектів; робота у малих групах
Обладнання та наочність: проектор, екран, комп’ютер
Відеофрагменти або комп’ютерне демонстрування: Відеофільм «Бомбардування Хіросіми», презентації «Біль Чорнобиля», «Біологічна дія радіоактивного випромінювання»
План конференції:
І. Організаційно - мотиваційний етап.
ІІ. Момент активізації уваги аудиторії, проблемне запитання.
ІІІ. Розгляд основних питань конференції (доповіді учнів, пояснення викладача).
ІV. Підсумки роботи конференції, висновки.
Хід позаурочного заходу
І. Організаційно - мотиваційний етап
Перевірка стану готовності учнів до заняття, створення передумов сприятливого клімату під час заходу .
Вступне слово викладача: Доброго дня, шановні присутні. На сьогодні ви накопичили достатньо знань про атом, його будову, радіоактивність, ядерні реакції . Але знання тільки тоді приносять користь, коли їх можна застосувати у будь-який момент для того, щоб пояснити певні явища природи, краще зрозуміти роботу складних пристроїв та механізмів.
ІІ. Момент активізації уваги аудиторії, проблемне запитання
Викладач фізики. Видатний фізик Альберт Ейнштейн сказав: «Відкриття ядерної реакції просунуло людство до межі винищення не більше, ніж відкриття сірників» . Чи мав він рацію, чи помилявся? І чи насправді атом є мирним, зважаючи на історичні події, які з ним пов’язані? На ці питання ми спробуємо знайти відповіді в процесі роботи конференції. А допоможуть нам експерти, які провели дослідження у чотирьох напрямках:
«Фізики-теоретики», які узагальнять знання про атом, ядерні реакції, радіоактивність;
«Історики», які досліджували історію створення ядерного реактора;
«Фізики-практики», які досліджували помилки людства при застосуванні ядерної енергії ( аварії на АЕС, ядерна зброя);
«Біологи», які досліджували біологічну дія радіоактивного випромінювання на навколишнє середовище та живі організми.
Але спочатку давайте пригадаємо, що таке атом, ядерна реакція та ядерний реактор. Тому до слова запрошуємо експертів групи «Фізики-теоретики».
Експерт 1. Атом – найменша частинка речовини, яка може вступати у хімічні реакції. Для кожної речовини характерний певний, властивий тільки їй, набір атомів. У свій час вважалося, що атом неподільний, однак, він складається із позитивно зарядженого ядра, навколо якого обертаються негативно заряджені електрони. Ядро, наявність якого встановив у 1911 році Ернест Резерфорд, складається із протонів та нейтронів. Воно займає в центрі атома дуже малу частину простору, однак, саме на нього припадає майже уся маса атома. Маса атома залежить від розмірів ядра. Наприклад, атом урану – один із найважчих, які зустрічаються у природі атомів. У його ядрі міститься 146 нейтронів, 92 протони, а навколо ядра обертається 92 електрони. З іншого боку, найлегшим атомом є атом гідрогену, ядро якого містить лише 1 протон, а навколо ядра обертається 1 електрон. Однак, атом урану хоча і важчий за атом гідрогену у 230 разів, за розмірами перевищує його лише у 3 рази.
Експерт 2. Під ядерними реакціями у фізиці розуміється процес взаємодії атомного ядра з іншим подібним йому ядром або різними елементарними частинками, у результаті чого відбуваються зміни складу і структури ядра. Перша ядерна реакція в історії була зроблена великим вченим Резерфордом у далекому 1919 році під час дослідів по виявленню протонів у продуктах розпаду ядер. Вчений бомбардував атоми Нітрогену альфа-частинками, і при зіткненні частинок відбувалася ядерна реакція :
Ось так виглядало її рівняння. Потім розпочалися численні досліди вчених щодо здійснення різних типів ядерних реакцій. Наприклад, досить цікавою і значущою для науки була ядерна реакція, викликана бомбардуванням атомних ядер нейтронами, яку провів видатний італійський фізик Е. Фермі. Зокрема Фермі виявив, що ядерні перетворення можуть бути викликані не тільки швидкими нейтронами, але й повільними, що рухаються з тепловими швидкостями. До речі, ядерні реакції, що відбуваються за високої температури, дістали назву термоядерних. Ядерні реакції, на відміну від хімічних, не можуть проходити в пробірках. Для них потрібний спеціальний пристрій.
Ядерний реактор — пристрій, призначений для організації керованої ланцюгової реакції поділу, яка завжди супроводжується виділенням енергії.
ІІІ. Розгляд основних питань конференції (доповіді учнів, коментарі викладача фізики)
Викладач фізики А зараз надаємо слово представникам групи «Історики», які підготували інформацію про перший ядерний реактор.
Повідомлення експертів про перший ядерний реактор. 2 грудня 1942 року о 15 годині 25 хвилин за місцевим часом на тенісному корті під трибунами стадіону в Чикаго Енріко Фермі вперше в історії людства здійснив керовану ядерну реакцію в «атомному казані». Перший ядерний реактор являв собою еліпсоїд діаметром 8 метрів і висотою 6 метрів, складений із 385 тонн графітових брикетів, між якими на відстані 21 см один від одного було розміщено 46 тонн уранових блоків масою 2 кг кожний, тобто реактор був схожий на кристал з кубічною решіткою. Потужність цього реактора – 40 Вт – була меншою від потужності палаючого сірника, і після 28 хвилин роботи ядерна реакція у ньому була зупинена. Це був початок атомної ери: відтепер шляху назад, у доатомну еру, не було.
Викладач фізики . Так сталося, що спочатку ядерна енергія, яка виділялася в результаті ядерної реакції, носила руйнівний характер. 16 липня 1945 року в американському штаті Нью-Мексико відбувся перший у світі ядерний вибух. Випробовувалась плутонієва бомба – цей експеримент під назвою «Трініті» або « Трійця» вважається початком ядерної епохи. Вибух був надземний. Бомбу підняли на вишку і там підірвали. Це насправді було експериментом – вчені прогнозували силу вибуху від нуля ( якщо не вдасться запустити реакцію) до знищення усього штату. Щоб запустити ланцюгову реакцію, Плутоній треба стиснути. Для цього науковці розробили спеціальний метод – « повільну» вибухівку, яка розташовується довкола плутонієвого елементу в центрі бомби і створює необхідний тиск. Для експерименту «Трініті» цю вибухівку розробив і ювелірно розрахував напрямки її дії українець Георгій Кістяковський – уродженець Києва, який у 1920-му році утік від більшовиків. Його батько, Богдан Кістяковський, був одним із засновників Академії наук України. Сила вибуху склала близько 20 кілотонн. Це те ж саме, що 20 тисяч тонн тротилу. Його було чути на відстані 300 км. Коли ейфорія у спостережному бункері спала, напарник Кістяковського Кеннет Бейнбрідж сказав: «Тепер ми усі – виродки». Через три тижні таку саму бомбу скинуть на Нагасакі.
Повідомлення експертів про Хіросіму і Нагасакі. 6 серпня 1945 року, американський бомбардувальник B-29 Супефортеця, що носив ім'я «Енол Гей» на честь матері його пілота, скинув на місто Хіросіма атомну бомбу «Малюк».
"Сьогодні, 16 годинами раніше, на місто Хіросіма, де розташовувалася військова база японців, була скинута бомба потужністю більше 20 тисяч тонн у тротиловому еквіваленті, яка здатна викликати вибухову хвилю, що у дві тисячі разів перевищує хвилю від найпотужнішої бомби. Майже все живе, люди і тварини, були буквально спалені вщент",– повідомлялося в той день.
Через три дні, 9 серпня, друга бомба, на прізвисько «Товстун», зруйнувала ще одне японське місто – Нагасакі.
Щонайменше 70 тисяч людей загинули в Нагасакі у результаті бомбардування, яке сталося через три дні після ядерного удару по Хіросімі. У результаті бомбардування і наслідків опромінення в Хіросімі загинули щонайменше 140 тисяч осіб.
Бомба вибухнула на висоті 580 метрів. Всього за частку секунди там сформувався міхур розпеченого газу діаметром 400 метрів і з найпотужнішим випромінюванням. За лічені миті температура піднялася до 4 тисяч градусів. По землі вже пішов вогонь. Вибухова хвиля розпорошила все навколо, породивши вітер швидкістю 800 км/год. Потім в небо на висоту кількох кілометрів піднявся гриб з пилу і всіляких уламків. Удар по Нагасакі завдали тільки тому, що над початковою метою ВПС США – містом Кокура – була погана видимість через хмари.
У сучасних Хіросімі і Нагасакі кипить життя, але майже кожне місце в цих містах нагадує про трагедію.
( У процесі розповіді учням демонструється відео про бомбардування Хіросіми та Нагасакі)
Викладач фізики. А чи є у вас дані про створення атомної бомби Радянським Союзом?
Повідомлення експертів про першу радянську атомну бомбу. 29 серпня 1949 року на полігоні у Семипалатинську Радянський Союз підірвав свою першу атомну бомбу — РДС-1.
Після атомного бомбардування Хіросіми та Нагасакі керівництво СРСР відчайдушно намагалося створити власну атомну бомбу. Керувати проектом поставили Лаврентія Берію. Завдяки вмілим шпигунам, яким вдалося викрасти американські ядерні секрети, та відчайдушній роботі радянських вчених було створено перші зразки смертоносної зброї.
Радянська атомна бомба РДС-1 мала потужність у 22 кілотонн. Її практично повністю скопіювали з американського "Товстуна", якого скинули на Нагасакі. Бомбу помістили на верхівці 37-ми метрової башти, а навколо стенду на різних відстанях поставили військову техніку, макети будинків та клітки з тваринами.
Годі було й казати, що вибух бомби задовольнив усіх — і конструкторів, і самого Сталіна. Техніка спрацювала на відмінно. Як і прогнозувалося, вибух дощенту знищив усі дослідні споруди, загинула частина тварин, військова техніка зазнала значних ушкоджень. Але головним було те, що СРСР гордо продемонстрував усьому світові, що може успішно виробляти та застосовувати смертоносну зброю нового типу.
Після успішних випробувань РДС-1 стала базовою моделлю для виробництва радянських атомних бомб. Станом на початок 50-х років минуло століття їх виготовили п'ять. В армію нова зброя не надійшла. Адже не було створено ефективних засобів її доставки на далекі відстані. Більше того, Сталін побоювався, аби атомну бомбу не використали проти нього самого.
Повідомлення експертів про використання енергії поділу урану. Роботи з використанням енергії поділу урану, що проводилися в США, були суворо засекречені. У Радянському Союзі звернули увагу, що в усіх іноземних журналах припинилися публікації з ядерної фізики, що означало засекреченість цілої галузі науки. До того ж, вони зникли як з німецьких наукових журналів, так і з англійських та американських, тобто схоже було на те, що в цих країнах ведуться секретні роботи.
11 лютого 1943 року уряд СРСР прийняв рішення про організацію робіт з Уранового проекту. Керівником було затверджено Ігоря Васильовича Курчатова – одного із провідних спеціалістів в галузі ядерної фізики. Для проведення робіт було організовано Лабораторію №2 ( нині Інститут атомної енергії ім. І.В. Курчатова ). Основним і першочерговим завданням Лабораторії №2 було проведення досліджень, які дозволили б здійснити ланцюгову реакцію поділу урану. Грандіозну програму створення реактора й здійснення керованої ланцюгової реакції можна було виконати, розробивши детальну теорію реактора й експериментально перевіривши її, а також одержавши сотні тонн графіту високого ступеня чистоти й десятків тонн дуже чистого урану. Такий графіт і уран у Радянському Союзі ніколи раніше не вироблялися. Але війна та необхідність якнайшвидшого створення атомної зброї стиснули час. До 1946 року було створено принципово нові виробництва надчистих уранових і графітових блоків, і 25 грудня 1946 року о 19 годині І.В. Курчатов, за участі чотирьох співробітників, запустив перший урановий реактор Ф-1.
Створення реактора Ф-1 стало найбільшим досягненням радянської науки і техніки, першим етапом генерального розвитку й вирішення атомної проблеми. Це був величезний подвиг учених, інженерів, працівників уранової та графітової промисловості. Отримані на реакторі невеликі кількості плутонію, дозволили вивчити його хімічні властивості й розробити технологію вилучення плутонію з опроміненого урану.
15 грудня 1948 року неподалік від Парижа під керівництвом Ірен І Фредеріка Жоліо-Кюрі було введено в дію французький атомний реактор.
Перша у світі атомна електростанція потужністю 5000 кВт почала працювати 27 червня 1954 року в м. Обнінську під Москвою.
Із тих пір пройшло не так багато часу, але вже зараз понад 400 ядерних реакторів у 26 країнах світу виробляють більше 300 мільйонів кВт електроенергії – близько 16% всієї електроенергії на Землі, тобто більше, ніж усі гідроелектростанції світу. У Ф0ранції АЕС виробляють понад 80% електроенергії, в Україні – понад 50%.
Викладач фізики. Для України атомна енергетика є стратегічно важливим елементом енергозабезпечення. Вона складає близько 50% електроенергії, що виробляється в країні. Успішне функціонування атомної енергетики – одна з необхідних умов забезпечення національної безпеки країни.
Структура енергетичної бази України формувалася протягом багатьох десятиліть і визначалася енергетичною політикою колишнього СРСР та використанням єдиної енергетичної системи. Україна належала до енергодефіцитних республік, маючи змогу покрити свої потреби у вугіллі лише на 50 %, у нафті — на 10-12 %, у природному газі — на 20-25 %. Тому було взято курс на розвиток на ії території атомної енергетики. Протягом 70-х - 80-х років у республіці розгорнулося будівництво мережі АЕС.
Першою з них була Чорнобильська (ЧАЕС), блок №1 якої було введено в роботу в 1977 р. У наступні роки розгорнулося будівництво Рівненської, Запорізької та Хмельницької станцій.
Сьогодні в Україні працює чотири АЕС, на яких діють 15 енергоблоків типу ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор) загальною потужністю 13880 МВт. За останнє десятиліття загальне щорічне виробництво електроенергії в Україні збільшилось, зросла й частка енерговиробітку на атомних електростанціях. Тобто, атомна енергетика перетворилася на основний стабілізуючий фактор енергетичної системи країни. Але, чи безпечні атомні електростанції? Чи є недоліки в їх роботі? До слова запрошуємо експертів групи «Фізики-практики».
Повідомлення експертів про аварію на Чорнобильській АЕС (Повідомлення учнів супроводжуються презентацією)
Експерт 1. Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтемнішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, усім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідні, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Незабаром Першотравневе свято, можна поїхати до Чорнобиля…
Райцентр носить ім’я від назви різновидності гірського полину – чорно- билки. Спочатку так називалося древнє поселення, потім місто, а за ним і сучасна атомна електростанція.
4 лютого 1970 року було засноване одне із найвідоміших міст у світі – Прип’ять. Головним приводом для його заснування стало будівництво ЧАЕС ім. В.І. Леніна. Прип’ять стала 9 у Радянському Союзі атомним містом, яке знаходилось за 2 км від АЕС. На момент аварії тут мешкало 49 тис. жителів 134 національностей. Середній вік жителів складав 26 років. Щорічно тут народжувалося більше 1000 дітей.
Проте в ту саму ніч із 25-го на 26 квітня відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини й секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Трапилося це в 130 кілометрах на північ від Києва.
Експерт 2. Напрямок атомної енергетики, пов’язаний з використанням уран-графітових канальних реакторів, що охолоджуються звичайною водою, є традиційним для нашої країни і має тривалу історію.
Реактор саме такого типу використовувався на першій у світі атомно-енергетичній установці, яка почала використовуватися ще в Обнінську, потім конструктивні її принципи було збережено на Білоярській АЕС.
Їх тривала й успішна експлуатація підтвердила життєвість концепцій канальних уран-графітових реакторів і дозволила зробити наступний крок – створювати серійні установки більшої потужності.
У цілому система аварійного захисту на Чорнобильській АЕС, як і на інших, така, що здатна без втручання персоналу запобігти серйозним наслідкам будь-яких можливих несправностей у технічно дуже складному організмі станції.
Експерт 3. Але все ж аварія сталася. І це трапилося на четвертому енергоблоці при рівні потужності 7 відсотків. У ході планової зупинки, внаслідок незапланованих і недозволених експериментів, була повністю виведена з ладу вся передбачена проектом система захисту. Раптово зросла потужність реактора. Почалося інтенсивне випаровування охолоджувальної води й значне утворення пари. Потім – реакція взаємодії пари з цирконієм, що призвело до утворення кисню, його вибуху й пожежі. Полум’я досягало висоти 300 метрів. Будівля реактора, масою 1000 тонн, обладнання, що в ньому знаходилося, сам реактор і його активна зона дістали значних пошкоджень. Це призвело до виходу продуктів поділу урану за межі станції. Внаслідок аварії, ланцюгова реакція була припинена.
Викиди радіоактивності досягали висоти близько 1 кілометра. У навколишнє середовище потрапило близько 3% радіонуклідів, які на момент катастрофи були накопичені у четвертому енергоблоці ЧАЕС. Проте більшість викинутих радіонуклідів, внаслідок природного розпаду протягом трьох місяців після аварії, практично зникла й радіаційна ситуація на більшості території України визначається цезієм-137 та стронцієм-90. Аварія призвела до забруднення більш як 145 тисяч кв. км території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало майже 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації. З них на Україні — 2293 селищ та міст із населенням приблизно 2,6 млн. людей. До зон радіоактивного забруднення повністю або частково віднесено територію 74 районів 12 областей (Київська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська, Вінницька, Івано-Франківська, Волинська, Чернівецька, Черкаська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька). На території зон проживає близько 2,3 млн. осіб.
Крім України, Республіки Білорусь та Російської Федерації вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Австрія, Швейцарія, Німеччина, Фінляндія, Великобританія та інші держави. Аварія на Чорнобильській АЕС за своїми масштабами не вкладалася в параметри аварій, які розглядалися в нормативних документах Радянського Союзу як імовірні. Уроки Чорнобиля — це той важливий аспект аварії, який ми отримали величезною ціною, і, який повинен унеможливлювати його повторення.
Викладач фізики. У зоні відчуження 29 листопада 2016 року завершили монтаж арки, що накриває четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Це найбільша в світі рухома конструкція, яка коли-небудь будувалася людством. Коаліція на підтримку України з 28 країн зібрала понад 1,417 млрд. грн. для того, щоб разом з Україною її побудувати.
Нове безпечне укриття четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС має довжину 165 м, висоту 110 м, ширину 260 м і загальну вагу 36,2 тисяч тонн. Кошти на його будівництво зібрані країнами-донорами Чорнобильського фонду "Укриття", розпорядником коштів є ЄБРР.
Ця жахлива трагедія на Чорнобильській АЕС сталася 33 роки тому. А чи відомі вам подібні аварії у наш час?
Експерт 4. 11 березня 2011 року в результаті потужного землетрусу магнітудою 9 балів і цунамі, які сталися на території прибережних районів Японії, загинуло більше 15000 осіб і понад 6000 отримали поранення. Крім катастрофічних наслідків для населення, цей природний катаклізм зумовив аварійну ситуацію на АЕС Фукусіма-Даїчі.
Землетрус та цунамі призвели до пошкодження лінії електропостачання та значного руйнування експлуатаційної інфраструктури на майданчику АЕС. Наслідком цього стала втрата функції охолодження на трьох працюючих реакторах станції та басейнах витримки відпрацьованого палива. Стався перегрів активної зони цих реакторів і була порушена цілісність захисних оболонок. З реакторних корпусів високого тиску стався викид водню, що призвело до вибухів усередині реакторних будівель блоків № 1,3,4.
З того часу минуло уже вісім років. Разом з Японією міжнародна спільнота доклала титанічних зусиль для вивчення та виправлення наслідків аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі та здійснення необхідних кроків для підвищення ядерної та радіаційної безпеки у всьому світі.
Викладач фізики. Проблема радіаційного забруднення стала однією з найбільш актуальних після аварії на ЧАЕС на АЕС «Фукусіма - I» в Японії.
Радіація відіграє величезну роль у розвитку цивілізації на даному історичному етапі. Завдяки явищу радіоактивності був зроблений істотний прорив в області медицини й у різних галузях промисловості, включаючи енергетику.
Радіоактивність варто розглядати як невід'ємну частину нашого життя, але без знання закономірностей процесів, пов'язаних з радіаційним випромінюванням, неможливо реально оцінити ситуацію. Далі про ці закономірності та біологічну дію радіоактивного випромінювання повідомлять експерти групи «Біологи», які детально вивчали ці питання.
Повідомлення експертів про джерела випромінювання.
( Розповідь експертів супроводжується презентацією).
Експерт 1. Людина зазнає опромінення двома способами — зовнішнім та внутрішнім. Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його ззовні, то у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. А якщо ж вони знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді, і потрапляють всередину організму через органи дихання та кишково-шлунковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім.
Найбільш вагомий внесок у природне опромінення людини вносить радіоактивний газ радон. Він вивільняється з надр усюди, але нерівномірно, накопичуючись в приміщеннях, які не провітрюються. Також міститься в деяких будівельних матеріалах і деяких глибоких артезіанських джерелах води.
Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв'язку високої напруги .
Забруднення біосфери радіоактивними ізотопами цезію (135) і (137) та стронцію (90) відбувається при розщепленні ядерного палива в атомних реакторах через викиди заводів, які утилізують відходи атомних електростанцій. Названі ізотопи довгоживучі (період напіврозпаду першого дорівнює 2,3 млн років, другого – 30,17 років, третього – 29,12 років).
Експерт 2. Під впливом іонізаційного випромінювання атоми і молекули живих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини.
За видами ушкоджень їх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичні (випадкові, ймовірні), генетичні.
Соматичні – зміни в соматичних клітинах, які приводять до виникнення злоякісних пухлин.
Генетичні, які впливають на майбутні покоління.
Соматико-стохатичні (випадкові) – наслідки опромінення пов'язані з довгостроковим опроміненням при мінімальному рівні радіації. Рак вважається ключовим наслідком для здоров'я людини внаслідок опромінення. Рак – це злоякісне переродження клітин. Зазвичай організм контролює механізм росту та розвитку клітин, а також відновлення пошкоджених тканин. У результаті пошкоджень на клітинному або молекулярному рівні цей механізм порушується, приводячи до неконтрольованого росту клітин.
Ймовірні наслідки для здоров'я людини пов'язані з опроміненням високої інтенсивності. У числі найбільш поширених наслідків гострого опромінення – опіки і так звана променева хвороба, що викликає передчасне старіння і часто призводить до летального результату. При опроміненні дозами значної потужності летальний результат наступає протягом двох місяців.
Мутації в статевих клітинах - генетичні - передаються наступним поколінням.
Мутації в будь-яких інших клітинах організму - соматичні - успадковуються тільки дочірніми клітинами і діють лише на той організм, в якому виникли.
Домінантні проявляються в випадку, якщо ушкоджені обидва гени в хромосомі. Вони викликають різні захворювання. Відомо біля 500 хвороб людини, які є наслідком одиночної домінантної генної мутації. Це полідактилія, ретинобластома, карликовість та інше.
Рецесивні проявляються тільки в випадках, коли ушкоджується ген однієї з хромосом.
Також необхідно відзначити деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:
органи чуття не реагують на випромінювання;
малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);
випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект);
різні організми мають різну чутливість до випромінювання.
Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.
ІV. Підсумки роботи конференції, висновки
Викладач фізики Давайте згадаємо ті запитання, які прозвучали на початку нашої роботи. ( Учні розмірковують над питаннями про безпечність ядерної енергії та потреби її використання на сьогоднішній день).
Оскільки запаси органічного палива в Україні обмежені, ми змушені використовувати ядерне паливо. Але аварія на ЧАЕС довела, що атомний реактор потребує бездоганної виробничої дисципліни.
Наша цивілізація потребує все більше й більше енергії, отже, враховуючи реалії сьогоднішнього часу, розв’язати цю проблему зможе тільки ядерна енергія . Користуватися нею треба розумно і з великою обережністю.