12 травня – Міжнародний День медсестри

Нехай усмішкою, радістю, любов’ю

Серце ваше повниться завжди!

Бажаємо сил, енергії, здоров’я

Щастя вам, медсестри, на довгії роки.

12 травня – Міжнародний День медсестри

Мета: виховання поваги, любові до своєї майбутньої професії на історичних

джерелах, особливостях (Ф.Найтінгейл, Даша Севастопольська); утвердження професії медсестри, свята цієї професії.

Звучить пісня „Люди в білих халатах”

Ведуча: Добрий день! Сьогодні ми зібрались на честь професійного свята всіх тут присутніх. Медсестра! Як ласкаво та вдячно це звучить! Іноді саме від поведінки медсестри і її відношення до хворого залежить швидкість видужання, а не від терапевтичних призначень.

Рзаєва Л. вірш „Медсестра”

В неї руки чуйні і завзяті

На щоках – троянда зацвіла

Скільки в цьому юному дівчаті

Тихого дорослого тепла!

Сонячно погляне – тихнуть болі

Слово скаже – геть іде жура

І роздмухує вогонь життя поволі

У слабкому тілі медсестра.

Чергування... Вечір очі мружить

В закуток ховає різні сни

Ні, дівчата, серце не байдуже

До музичних викликань весни.

Промайне в очах замрія нишком

Та й втече сполохано од віч

І стоїть біля важкого ліжка

Молоде безсоння цілу ніч.

Тільки втома не остудить вдачі

Є покликання для щастя і добра

Відчуває кожний подих вдячний

Чуйним серцем наша медсестра.

Зараз слово надається класному керівникові Макаренко Н.Г.

Кл.керівник: Шановні і дорогі студенти – майбутні сестри! Дорогі гості: мами – медсестри наших студентів і наші випускники – медсестри!

Серед усіх професій, які є в історії людства нашої планети, професія медичного працівника є найгуманнішою, найважливішою і найвідповідальнішою за життя людини. Але серед всіх професій, які є в охороні здоров’я, є ще наймилосердніша професія – медична сестра. Медичні працівники супроводжують людину протягом усього її життя: від народження, першого її крику і до останнього подиху – смерті. Тому, звичайно, всім зрозуміло, як багато залежать якість і рівень надання допомоги саме від Вашого професіоналізму.

В усіх розвинених країнах світу медсестринство виросло в окрему спеціальність в охороні здоров’я. Цей розвиток обумовлюється перш за все запровадженням вищої сестринської освіти, розширенням наукових досліджень в медсестринстві та розвиненими професійними мед сестринськими асоціаціями.

Україна також робить певні кроки в розвитку мед сестринської професії: започаткована і розвивається вища мед сестринська освіта, здійснено перехід від медичної до мед сестринської моделі підготовки медичних сестер, запроваджена вечірня форма бакалаврату для практикуючих медичних сестер, створені асоціації медичних сестер, періодичні мед сестринські журнали. Реформа медсестринства і особливо реформа мед сестринської освіти повинна підняти статус медичної сестри, акушерки, фельдшера на новий рівень і тим самим корінним чином покращити надання медичної допомоги населенню України.

Ведуча: Завжди, в усі часи люди поважали тих, хто звільняв їх від недуг. Зараз медицина зробила дуже великий крок вперед. В ній використовуються досягнення цивілізації, відкриття науки і техніки, але люди все одно продовжують потребувати медичної допомоги. Вдячні вилікувані пацієнти навіть складають вірші на честь їхніх рятівників. Деякі з них нам прочитають.

Лпенюк Ю. „У битві за життя”

Людино в білому халаті

В моїй уяві – ти свята!

І не від віку, не від статі

Твоя залежить чистота.

Свідомість, чуйність особиста

Тобі окраси надає,

Якщо у тебе совість чиста

І хист до фаху свого є,

Якщо опівночі, в морози

В рахунок власного часу

Ти йдеш туди, де людські сльози

Я бачу в тім твою красу

І сподіваюсь, що з роками

Ти не зазнаєш каяття

За дні, проведені між нами

В невтомній битві за життя

С.Бублик (лікар)

Ведуча: Чому ж ми усі тут зібралися? Хто започаткував це свято? На честь кого це було започатковано? Саме про це нам розповість Євтушенко Даша.

„Міжнародний день медичної сестри”

12 травня – Міжнародний День медичної сестри. Чому саме в цей день у всьому світі відзначається Міжнародний День медичної сестри? Це свято було започатковано Міжнародною Радою медичних сестер на честь відомої медичної сестри Англії Флоренс Найтінгейл, яка увійшла в історію як видатна медична сестра, організатор сестринської справи, теоретик і практики мед сестринського догляду за хворими. Народилася Флоренс Найтінгейл 12 травня 1820 року в багатій аристократичній сім’ї у Флоренції. Вона була надзвичайно освіченою жінкою: знала багато іноземних мов, літературу, музику і звичайно ж, насамперед була знаною в мистецтві догляду за хворими. Потяг до професії медичної сестри у Флоренс проявився надзвичайно рано, але спочатку її сім’я не підтримувала такого устремління. З 25 років вона присвятила себе служінню людям – догляду за хворими. Протягом всього життя, а прожила вона довгий вік – 90 років, Флоренс працювала медичною сестрою в багатьох країнах світу.

З 1854 року розпочалася кровопролитна Кримська війна. В той час Англія і Франція об’єдналися на стороні Туреччини і воювали проти Росії. Саме ця Кримська війна і породила двох великих сестер милосердя: Флоренс Найтінгейл і Дашу Севастопольську. На Флоренс ця війна справила надзвичайно велике враження. Будучи свідком того, як гинуть молоді люди і люди старшого віку, Флоренс Найтінгейл потім писала: ”Всі народи повинні зробити все, що від них залежить, для того, щоб зменшити таке прокляття, як війна”. Як писали про неї історики, солдати, очевидці, часто можна було побачити цю жінку вночі, з ліхтарем, коли вона постійно проявляла турботу про хворих. Саме тому вона увійшла в історію, як жінка з ліхтарем – жінка, яка несе світло.

Флоренс Найтінгейл не була лікарем, не мала на той час вищої освіти, але саме вона стала видатним діячем сестринської справи. Вона добилася відкриття районних шкіл при лікарнях для підготовки медичних сестер, і звичайно ж, Флоренс сама активно там працювала. До речі, її система була запроваджена не тільки у Європі, але і в Америці. Цій видатній жінці віддавали належну шану і відомі медики-науковці. Видатний віденський хірург Т.Більрот писав: „Я не знаю, чи зміг би я висловити і спів ставити лікарняне спостереження за хворими краще, ніж це зроблено цією прекрасною жінкою, яка зробила так багато для покращання догляду за хворими”.

Флоренс Найтінгейл залишила після себе багату спадщину у мед сестринській професії, яку варто всім нам, організаторам і викладачам сестринської справи, науковцям, лідерам медсестринства, і особливо студентам вивчати.

За все своє життя Флоренс Найтінгейл, будучи сестрою милосердя написала 147 друкованих праць.

Міністерством охорони здоров’я України постійно проводиться робота з питань розвитку медсестринства України. Але, якщо взяти 1998 рік, то можна зауважити, що серед всіх численних заходів, які були проведені, є особливі, які покликані відігравати велику роль в реформуванні мед сестринської справи. Це, насамперед, проведення таких заходів:

навчальний семінар для головних і старших медичних сестер з питань розбудови мед сестринських асоціацій, який був проведений за участю представників Асоціації медичних сестер Канади і за їх кошти;
навчальний семінар для викладачів медичних училищ, коледжів, мед сестринських факультетів, який також був проведений за участю двох медичних сестер Канади, які мають ступінь магістра сестринських наук Бонні Цвек та Тамари Зуевської;
нарада-семінар для заступників директорів медичних училищ і коледжів з навчальної роботи з проблемних питань введення нових навчальних планів зі спеціальності Сестринська справа, який було проведено в м.Чернівці, на базі Буковинської державної медичної академії;
введення з вересня 1998/99 навчального року в усіх вищих медичних навчальних закладах І-IV рівнів акредитації нових навчальних планів зі спеціальності Сестринська справа:

на рівні дипломованої медичної сестри – на базі 9 класів;
на рівні дипломованої медичної сестри – на базі 11 класів;
при програмі бакалаврату за очною формою навчання;
по програмі бакалаврату за вечірньою формою навчання (для практикуючих головних і старших медичних сестер);
- створення понад 50 навчальних програм, відповідно до нових навчальних планів зі спеціальності Сестринська справа, роз тиражування їх за сприянням Житомирського базового медичного училища;
- створення авторських колективів по написанню нових підручників і посібників для медичних училищ, коледжів, мед сестринських факультетів;
- відкриття кафедр сестринської справи у вищих медичних закладах освіти ІІІ-IV рівнів акредитації та віднесення їх до статусу клінічних;
- проведення третьої загальнодержавної конференції з питання розвитку медсестринства психіатричних установ та розбудови Асоціації медичних сестер;
- запровадження журналу „Медсестринство України”.

Але все це не означає, що ця справа вже завершена, насправді ж реформа медсестринства в Україні тільки набирає свої оберти. До цієї великої справи повинні залучатися всі викладачі медичних училищ, коледжів, мед сестринських факультетів, головні і старші медичні сестри, акушерки, лідери сестринської справи та мед сестринські асоціації, словом всі ті, які не можуть стояти осторонь, яким не байдужим є день завтрашній для наших медичних сестер, акушерок, фельдшерів, подальший розвиток охорони здоров’я в нашій суверенній Україні.

Зі святом Вас, з Міжнародним Днем медичної сестри, дорогі друзі!

Клятва Флоренс Найтінгейл:

Перед Богом і перед обличчям зібрання я урочисто обіцяю вести життя, сповнене чистотою, і чесно виконувати свої професійні обов’язки.

Я буду утримуватись від усього отруйного та шкідливого і ніколи свідомо не використаю і не призначу ліків, які можуть завдати шкоди.

Я зроблю все, що у моїх силах, щоб підтримувати і підвищувати рівень моєї професії. Я буду зберігати у таємниці всю особисту інформацію, яка опиниться у моєму розпорядженні під час роботи з пацієнтами та їх родичами.

Я буду віддано допомагати лікарю в його роботі і присвячу себе невтомному піклуванню про благополуччя всіх доручених моїй турботі.

Ведуча: Всім відомо, що війни, на жаль, трапляються частіше, ніж нам цього хочеться. На війнах гинуть люди, але ще більше поранених. Найбільше щастя для фронтової медичної сестри – зберегти життя як можна більшій кількості поранених. Це дуже важко. В історії є люди, визначні медсестри, яким це вдається. Одна з них Даша Севастопольська, про яку нам розкаже Доценко Н.

Доценко Н.: Доповідь „Даша Севастопольська – перша сестра милосердя”

26 жовтня 1854 року з ініціативи М.І.Пирогова, відомого хірурга у Петербурзі було створено об’єднання медичних сестер – Хрестовоздвиженська община сестер. В общину було прийнято 60 жінок. Це був перший у світі заклад по догляду за хворими, пораненими не тільки у госпіталях, але й безпосередньо на полі бою. Микола Іванович написав статут общини, згідно з яким жінки, зачислені до общини, приймали присягу сестер милосердя. Більша частина з них після практичної підготовки направлялися на театр Кримської війни, де була велика потреба в медичному персоналі для надання допомоги пораненим і хворим.

Сестри милосердя зобов’язані були надавати першу допомогу, накладати пов’язки, допомагати хірургам під час операцій, обслуговувати хворих і поранених на всіх етапах евакуації і взагалі заміняти одна одну.

30 листопада 1854 року у Севастополь прибула перша група сестер милосердя із 28 чоловік, підготовлених Хрестовоздвиженською общиною. Серед них були Катерина Бакуні на, Єлизавета Карцева, Катерина Хітрова, Марія Глєбова та інші.

Всі 11 місяців облоги Севастополя поруч з М.І.Пироговим працювала відважна дочка моряка, який загинув у Синожському бою, Даша Севастопольська (Александрова).

Дашу в народі знали як героїню, як першу сестру милосердя. Битва під Альмою стала зразком відваги Даші, прояву істинного милосердя, глибокого пізнання медицини. Даша самостійно не тільки накладала пов’язки із підручного матеріалу, а проводила лікування поранених. Дні і ночі невтомно працювала вона на перев’язувальних пунктах, госпіталях, асистувала хірургам.

Перевдягнувшись в матроський костюм, Даша стала схожа на матроса-добровольця. В бою ніхто і не звернув уваги на перевтілення дівчини в матроса. Вона споряджає свого возика ганчір’ям, корпією і оцтом і відправляється вслід за російськими військами до річки Альми. Там вона організовує перший на театрі Кримської війни імпровізований перев’язувальний пункт, а сама стає першою сестрою милосердя.

Виснажені, змучені, стікаючи кров’ю, поранені приходили до Даші за допомогою, деяких приносили на ношах. Самовідданий героїчний вчинок Даші став відомим всім жителям Севастополя.

Після Альминської битви вона знімає із себе матроський костюм і вже в жіночому вбранні дні і ночі, без втоми працює в госпіталях..

С.М.Сергєєв-Ценський в епопеї „Севастопольські жнива” присвятив декілька рядків простій російській дівчині Даші. Він писав: „Перев’язуючи рани небридливо і по-всякому ховаючи глибоко свій жах перед такими ніколи не видимими нею раніше жорстокими каліцтвами людських тіл, Даша одноманітно, з великою переконливістю повторяла кожному: „Нічого, заживе!... Заросте, нічого... Затягнеться, кров у тебе здорова. Це мені відомо”. І пораненим ставало легше від одного співучого дівочого голосу і від співчутливих синіх очей... а один із роздрібненою осколками снаряда рукою, якому несміло забинтувала вона руку полотнищем свого линялого рожевого плаття із чуть видним голубими квіточками, бормотав, покачуючи головою: „Це ж прямо ангела небесного свого нам бог послав!”

В одному місті з Севастополя М.І.Пирогов писав, що він зі своїми помічниками за один день здійснив хірургічні втручання 600 пораненим. А взагалі допомога була надана близько 20 тисячам пораненим. Проведено 10 тисяч операцій під ефірним наркозом.

За героїзм і самовідданість Даша була нагороджена срібною медаллю і грошовою премією.

17 сестер милосердя Хрестовоздвиженської общини загинули під час Кримської війни, рятуючи життя поранених.

Ведуча: Ще одна визначна постать в історії медсестринства – це Мати Тереза. Хоча їй при народженні дали інше ім’я, але в світі її називають саме так. Про її здобутки і допомогу людям розкаже Вовк І.

Вовк І.: Доповідь „Мати Тереза”

Агнес Гонкха Боджаксіу, в майбутньому Мати Тереза, народилася в 1910 році в Македонії (Югославія).

Її сім’я належала до албанської спільноти. Вони були католиками, в той час, як більшість албанців є мусульманами. Батько Агнес був бізнесменом, він багато подорожував, знав різні мови, цікавився політикою та був поважним членом спільноти. Разом з матір’ю, яку звали на ім’я Драна, вони надали маленькій Агнес перші уроки благодійництва.

Цілком несподівано, коли Агнес було 9 років, її батько помер. Мати залишилась одна з трьома дітьми. Вони щодня молилися та ходили до церкви. Агнес подобалося знаходитись в храмі, вона любила читати, молитися і співати. Її мати доглядала за хворою на алкоголізм жінкою з їх кварталу. Вона відвідувала її двічі на день, а також допомагала вдові з 6 дітьми. Коли Драна була зайнята, замість неї ходила Агнес. Вона зовсім юною відчула перший поклик присвятити своє життя Богу. Це було у 12 років. У 18 років вона прийняла рішення про постриг. Протягом двох попередніх років вона допомагала релігійним притулкам в Летніце і у неї не виникало сумнівів в тому, що вона повинна їхати до Індії з місією.

У 1928 році Агнес приєдналася до спільноти Сестер Лорето. 24 травня 1931 року вона прийняла ім’я Тереза на честь Св.Терези, патронеси містечка Лезьє. Після цього вона вирушила до Індії. В Калькутті вона пройшла навчання і була призначена викладати географію у школі Св.Марії для дівчаток.

Діти швидко полюбили її за ніжність та ентузіазм. Через деякий час кількість учнів сягала трьох сотень. Крім того Сестра Тереза допомагала бідним та хворим разом зі своїми ученицями. Вони не тільки молилися, а також серйозно розмовляли про те, що вони бачили, робили.

На той час вулиці Калькутти були заповнені хворими на проказу та бездомними; небажаних дітей залишали вмирати прямо на землі.

Через деякий період Сестра Тереза здійснила подорож в Дарджелінг, яку вона потім називала найважливішою подорожжю в житті. Це був другий поклик, після якого вона прийняла рішення жити серед бідних та допомагати їм. В серпні 1948 року вона одержала дозвіл покинути спільноту Лорето і жити у відповідності з обіднями бідності, чистоти та послушання.

Їй було 38 років, коли вона змінила релігійний одяг Лореток на просте біло-голубе сарі і вирушила до Патни навчатися мед сестринській справі. Після повернення до Калькутти Сестра Тереза пішла у трущоби та на вулиці, говорила з бідними, допомагала їм купати дітей і промивати рани.

У 1948 році Сестра Тереза прийняла індійське громадянство і заснувала Місію Благодійності. Майже через 50 років ця Місія виросла з 12 медсестер в Індії до більш ніж 3 000 у 517 містах 100 країн світу. У 1952 році Мати Тереза заснувала хоспіс у Калькутті, де надавала догляд та допомогу людям, які вмирали на вулиці. Незалежно від того, вмирали вони від СНІДу чи прокази, вона хотіла надати їм можливість вмерти у мирі та злагоді. Більше 50 років вона працювала, надаючи власноручно догляд і допомогу. Цим вона здобула повагу людей всього світу.

В середині 60-х років Мати Тереза почала створення колонії для хворих на проказу. Індійський уряд надав для колонії земельну ділянку біля міста Асансол і вона одержала назву Шанті Нагар (Город Миру). У вересні 1962 року за цю роботу уряд Індії нагородив Мати Терезу нагородою „Падмарші”.

У 1965 році Папа Павел VІ прийняв орден Матері Терези під своє покровительство і дозволив їй поширювати свою діяльність за межі Індії. Через деякий час у всьому світі були відкриті центри для лікування хворих на проказу, сліпих, інвалідів, людей похилого віку та хоспіси. Мати Тереза організовувала школи та притулки. Для роботи з вмираючими був створений чоловічий орден „Брати Благодійності”.

У 1971 році Папа Павел VІ нагородив Мати Терезу Премією Миру І Папи Джона ХХІІІ. Наступного року уряд Індії присудив їй премію Джавахарлала Неру. А в 1979 році була нагороджена Нобелівською премією миру. Мати Тереза приймала ці нагороди в ім’я бідних і використовувала одержані кошти на відкриття центрів свого ордену.

Про свою роботу Мати Тереза говорила так: „Ми не є соціальними працівниками або соціальними помічниками. Ми хочемо донести радість та любов Господа до людей, ми хочемо донести до них Бога, який дає їм через нас свою любов. В той же час ми молимо Бога і показуємо Йому нашу любов через служіння Йому у цих людях. Існує багато установ, які надають хворим догляд. Ми не хочемо бути однією з них. Ми не є тією чи іншою організацією соціальної служби. Ми повинні бути більшим, давати більше, нести любов Бога до людей своїм служінням. І бідні люди повинні знати нас, що реально означає любити Бога та служити Йому, хоча повне розуміння нас прийде лише після нашої смерті”.

Однією з перших установ, заснованих Матір’ю Терезою був Дім для дітей „Шишу Баван”: „Багато з цих дітей мають батьків, які не хочуть чи не можуть доглядати за ними. Деяких ми підібрали на вулиці, інших нам принесли з лікарень, де їх покинули батьки. Деякі прийшли з в’язниць, інших приносили полісмени. Не має значення, звідки взялася дитина, ми ніколи не відмовлялися її прийняти”, - говорила вона. На цей час в Індії існує більше 40 притулків для дітей. Та не лише в Індії – Сестри мають притулки в усьому світі.

Орден Сестер Благодійності швидко зростав і поширював свою активність на весь світ: від Венесуели до Йорданії, від Італії до Танзанії, від США до Росії. Мати Тереза відкрила Дома для алкоголіків. Наркоманів та бідних в Римі, а також Дім для жінок з небажаною вагітністю. Для за блудливих в Європі та Америці вона відкрила вторинний „період навчання” в Римі. В дусі другої ради Ватикану вона приймала в Індії в свій орден нехристиян при умові, що вони в цілому сприймуть життя та engagement Сестер Благодійності.

На початку 80-х років світ був шокований появою СНІДу, який вбивав сотні молодих людей і було доступно дуже мало інформації про це захворювання, багато таких хворих викидали з лікарень або вони були там вкрай небажаними. В той час Мати Тереза несла велику любов Бога, вона відкривала будинки для хворих на СНІД у всьому світі.

„Я лише олівець в руках Бога”, - це слова, якими Мати Тереза висловила розуміння того, „що Бог хоче, щоб я робила”, але не „що я хочу робити?”, не „що мені подобається?”. Він направляв, вона слідувала.

Протягом останніх 20-ти років Мати Тереза страждала від серцевих нападів та малярії. Вона зазнала серйозного нападу під час візиту до Іоанна Павла ІІ у 1983 році і більш важкого – у 1989. вона пішла від нас у вересні 1997 року, але світ її життя буде вічно сяяти навколо неї.

Нагороди Матері Терези:

1971 – Премія Миру Папи Іоанна ХХІІІ

1971 – Премія Доброї Самаритянки, Бостон

1971 – Премія Кеннеді

1972 – Премія Коруна Дут, ангела благодійності (Президент Індії)

1973 – Премія Ордена Темпльтон

1975 – Міжнародна Премія Альберта Швейцара

1977 – Почесний доктор Теології, Кембриджський університет

1979 – Нобелівська Премія Миру

1982 – Почесний доктор, Католицький університет Брюсселю

1996 – Почесний громадянин Америки (4-та особа, яка удостоєна цього звання)

Ведуча: Хочу запропонувати цитати „стосовно життя” за висловом Матері Терези:

„Життя – можливість, використайте її;

Життя – краса, захоплюйтеся нею;

Життя – блаженство, пізнайте його;

Життя – мрія, здійснюйте її;

Життя – виклик, прийміть його;

Життя – борг, виконайте його;

Життя – гра, зіграйте в неї;

Життя – багатство, дорожіть ним;

Життя – кохання, насолоджуйтесь ним;

Життя – таємниця, вивчайте її;

Життя – шанс, використайте його;

Життя – горе, яке потрібно перемогти;

Життя – боротьба, витримайте її;

Життя – пригода, зважайте на неї;

Життя – трагедія, здолайте її;

Життя – щастя, створіть його;

Життя надто прекрасне, не губіть його;

Життя – це життя, боріться за нього”.

Ведуча: Давайте згадаємо історію сестринської справи, зробимо мандрівку в далеке минуле нашої України. Як розвивався догляд за хворими на території нашої країни за тисячоліття, з часу першого поселення? Одним з найцікавіших періодів в нашій історії – це доба козацтва. В цей час як і в усі часи, не обійшлося без медицини, тим паче, що козаки часто брали участь у війнах і окремих битвах.

Доповідь „Медицина Українського козацтва”

Давно відомо, що козацтву і його авангарду, Запорізькій Січі, належить особливе місце в історії України 16-18 ст. і в історичній пам’яті українського народу. Воно визначне тим, що в час пробудження українського народу та виборювання ним свободи й непідлеглості козацтво виступило провідною силою визвольних змагань, навколо якої згуртувалися інші версти й групи суспільства. Матеріалів, які б розповіли про стан тогочасного козацтва дуже мало. Звичайно, на Запоріжжі існувала медицинська служба: лікування поранених та хворих перебувало під пильною увагою старшини. Зокрема реєстр 1581 р. вказує на фельдшера Матіаса, в інших реєстрах записано по двадцять цирульників. Як правило, при дипломованих медиках (а їх готували з 1593 р. в Змойській академії) гуртувалися учні, котрі вчилися виконувати дрібні маніпуляції: пускати кров, виривати зуби, виготовляти пластирі для лікування ран, накладати лещата при переломах. Вирушаючи в похід, запорізькі цирульники запасалися смугами полотна для перев’язування ран, лубками для фіксування переломів, сухою моровою губкою для зупинення кровотечі, пластирями мазями, які виготовлялися зі свіжого свинячого міхура, живиці, воску молодих бджіл, олії та білків курячих яєць. Особливо часто використовували пластир-мазь з вареної цибулі й меду. Всі мазі готували гарячим способом і прикладали гарячими – своєрідна антисептична обробка.

Клопоталося козацтво й про постійні осередки для лікування поранених. Перший з них був заснований на острові між річками Старою і Новою Самарою. В цей шпиталь на прохання Коша Запорізької Січі був присланий ієромонах Паїсій з Києва. Крім суто духовних обов’язків, він доглядав за пораненими й інвалідами. Але, як свідчать літописи, головним „лікувальним закладом” українського козацтва був з 1578 р. шпиталь при Терехтемирівському монастирі на Дніпрі, неподалік Канева, лікувалися й у Межигірському в Києві. Військові шпиталі згодом організовуються при Лебединському монастирі поблизу Чигирина та Лемківському біля Овруча. Мабуть тому, що деякі монахи непогано знали лікарські рослини, вміли лікувати рани та розповсюджені хвороби.

Хворих тут годували, як правило, пшоном і горохом, а пиво й ячмінна крупа приписувалися як дієтичні продукти. Для лікування різних захворювань використовувалося 72 види горілки. А які ж були засоби народної медицини? Ховаючись від ворога, козак змушений був залазити в глибокі хащі, де кишіло гадюками, від укусу яких гинули не тільки люди, а й коні. У плавнях – комарі, мошка, ґедзі. Ось як описує козацьке самолікування французький Боплан: „Щоб позбутися лихоманки, козаки розводили в чарці пінистого вина пів заряду пороху, випивали цю суміш і лягали спати. На ранок були в доброму здоров’ї. Часто бачив я як козаки, поранені стрілами, через нестачу хірургів самі покривали свої рани невеликою кількістю землі, розтертої на долоні із слиною: цей простий засіб виліковував їх не гірше, ніж дорогоцінний бальзам”.

Очевидно, Боплан мав на увазі торф’яну землю, бо торф використовувався з лікувальною метою. Застосовувався настій з торфу, а торф’яна олія для зцілення ран. На гнійні рани клали торф’яні пов’язки. Козаки використовували і такі поради з руських порадників: „... А ще ли кого постреляють, и состоится в нем пулька или сухой, розмочи его, потолчи и приложи к ране: ино выйдет вон тотчас”, „А еще у кого старые раны или болячки... ино взять савору (или сабуру) краснова или желтова да присыпать... безо всяких вредительских болезней заживет...” Проти обмороження їли тричі на день спеціальний гарячий квашений суп з перцем, маслом і хлібом. А виходячи в море, запорожці дезінфікували дьогтем сорочки й шаровари.

Використання вогнепальної зброї викликало значне збільшення переломів. При їх лікуванні наші предки на пошкоджені кістки накладали мазі або пластирі, а для фіксації використовувався лубок. При лікуванні опіків застосовувались лобода, подорожник. Давні лікарі були добре знайомі з ліками проти відмороження, які отримували з сировини рослинного або тваринного походження.

У рукописах 16-17 ст. коліти і ентероколіти , які часто зустрічалися серед тих, хто брав участь у війнах, описуються як „утробний понос”. Для їх лікування призначалися відвари лікарських рослин, які мають в’яжучу (кора дуба, ромашка) та протизапальну дію (подорожник).

Запорізьким козакам, звичайно, були відомі захворювання зубів та ротової порожнини. Наші далекі предки для лікування різних стоматитів використовували мед, який, як тепер відомо, має хороші бактерицидні та ранозаживляючі властивості.

Для лікування захворювань печінки використовувались лікарські рослини, які мають спазмолітичний і жовчогінний вплив: аніс, м’ята, полин, ромашка, чистотіл. Із давніх рукописів ми дізнаємось і про те, що серед козаків у великій пошані були молитви-обереги, які використовувались не тільки перед битвами, а й для порятунку від різних захворювань.

На полі під Берестечком було знайдено також оригінальний скляний посуд для зберігання ліків, зокрема кулясту пляшку, на дні внутрішньої поверхні якої збереглися сліди білої твердої речовини мінерального походження. З хірургічних інструментів привернув увагу трикутний ніж із загостреною по боках і на кінці робочою частиною та чотиригранний ланцеподібний предмет з петелькою-вушком, швайки (троакари). Троакар був незамінним інструментом для проколювання сліпої кишки, кровопускання.

Можна припустити, що фахівцями лікувальної справи в битві під Берестечком були ковалі та цирульники (фельдшери). Про участь ковалів у ролі цілителів свідчать знахідки: молотка для підковування коней, металеві пристосування для кровопускання тощо. Слід зазначити, що коваль належав до військової ветеринарної старшини. У реєстрі козацьких чинів військово-адміністративної частини постійними у штаті були й табунщик, військовий скотар, чабан. Які представляли державну ветеринарну структуру. Д.Яворницький зазначав, що це був своєрідний тип людей, які „виділялися своєю оригінальністю серед козаків та всіх козацьких чинів Запорозького війська. Вони оперізувалися шкіряним ременем, через плече навішували шкіряний гаман, оздоблений мідними, срібними та золотими блискітками, ґудзиками (ознаками певного рангового становища). В гамані носили необхідні лікарські речовини, а біля ременя обов’язково прив’язували швайку (троакар) та ложку. Ложка була необхідна не лише для їди, а й як вимірювальний інструмент при дозуванні ліків”.

Про народних цілителів тих далеких часів свідчить невелике повідомлення шляхтича С.Войша до королевича Короля „Перед заходом сонця шляхтичі побачили біля військового табору якусь жінку, яка збирала ліки за рецептами середньовічної медицини: у горщечках мала сухі і живі ящірки, жаби, вужі та інше гаддя. Поляки прийняли її за відьму, яка чаклує на полі битви, і... на тому місці вона була жорстоко забита”.

Автор листа не зрозумів, що було страчено сільську цілительку. Яка збирала ліки біля водойми перед святом Св. Іллі, коли селяни взагалі не виганяли тварин у поле, бо „гади всюди ходять”. У цей період „гади” мали найвищі лікувальні властивості та магічну силу. „Здуття” худоби тодішня знахарка лікувала тим, що стелила рядно, а на нього ставила жовту ящірку, через яку тварина повинна тричі перейти. Потім цією рядниною обв’язувала тваринам черево. Вся ця процедура супроводжувалась заклинаннями.

Жир їжака, як і змії, широко використовували для лікування людей і тварин. Особливо цінувалася шкіра їжака, з якої готували мазі. Для цього шкіру їжака тушкували у глечику з додаванням соняшникової олії. Одержану масу настоювали три дні у темному місці і потім втирали в суглоби при поліартритах, прикладали до гнійних ран.

Дослідники Берестецької битви вперше познайомилися з періодом збирання „гадів”, цілющі і властивості яких ще і сьогодні використовуються в народній медицині.

Поняття українська медицина, українська наука в пору козацтва ще не існувало. Вивчення давньоукраїнських медичних джерел відіграє позитивну роль у духовному відродженні української медицини.

Ведуча: Великим випробуванням для нашого народу, в тому числі і для медичних працівників, стала Велика Вітчизняна війна. Медичними сестрами було здійснено безліч ратних подвигів.

Звучить пісня: „Шкільний вальс”

Ведуча: Вірджинія Хендерсон – медична сестра, яка провела і проводить значну роботу з реформування медсестринської освіти в США, Європі і безпосередньо в країнах СНД, в тому числі в Україні.

Про це розкаже Давидюк Юлія

Вірджинія Хендерсон була однією з перших медсестер, яка спробувала після Флоренс Найтінгейл дати своє трактування сестринської справи. Вона народилася 30 листопада 1897 року і була 5-ю дитиною із 9 дітей в сім’ї Деніела і Люсі Еббоот Хендерсон. Перші 4 роки життя Вірджинії пройшли в Канзас Сіті (штат Міссурі, США), а потім сім’я переїхала неподалік від Вашингтону, де Деніел Хендерсон займався юридичною практикою.

Інтерес до сестринської справи у Вірджинії проявився в роки першої світової війни. В 1918 р. У Вашінгтоні дівчина поступила в армійську сестринську школу, по закінченні якої в 1921 р. одержала в Нью-Йорку місце медсестри в патронажній сестринській службі. Педагогічна діяльність міс Хендерсон почалася в 1922 р. в протестантській лікарні Норфолку. Однак, маючи потребу в більш глибоких професійних знаннях, через 5 років Вірджинія поступила в педагогічний коледж Колумбійського університету і успішно його закінчила по програмі бакалавра, а потім і магістра в області сестринської освіти.

Професійний досвід Вірджинії Хендерсон, крім педагогічного, включав велику і плідну дослідницьку і письменну діяльність.

В березні 1996 р. Вірджинія Хендерсон померла, не доживши всього 1,5 року до свого сторіччя. До кінця свого життя вона продовжувала просвітницьку роботу серед медсестер, зустрічалась з колегами, багато виступала. Все її життя

було присвячене процвітанню гуманітарної суті сестринської справи. Ім.’я Вірджинії Хендерсон відомо сьогодні у всіх країнах світу.

В.Хендерсон розробила модель, яка включає слідуючи фундаментальні потреби людини:

Нормально дихати.
Споживати достатню кількість їжі та рідини.
Виділяти продукти життєдіяльності.
Рухатися та підтримувати необхідне положення тіла.
Спати та відпочивати.
Одягатися, роздягатися, вибирати одяг.
Підтримувати температуру тіла в межах норми.
Дотримуватися правил особистої гігієни, піклуватися про зовнішній вигляд.
Забезпечувати свою безпеку, не завдавати шкоди іншим людям.
Підтримувати спілкування з іншими людьми.
Відправляти релігійні обряди згідно зі своєю вірою.
Виконувати роботу, яка приносить задоволення.
Відпочивати, брати участь у розвагах.
Задовольняти свою допитливість.

Ведуча: на нашій класній годині присутні мами-медсестри наших студентів: Косьміна К.М. і Лепнюк О.М. і випускниця 2005 року медсестра судинної хірургії Зенцова В.О.

Слово надається:

Косьміній Катерині Миколаївні, медсестрі реанімаційного відділення Чернігівської обласної дитячої лікарні.
Лепнюк Олені Миколаївні, медичній сестрі терапевтичного відділення Чернігівської міської лікарні № 1.
Зенцовій Валентині Олександрівні, медичній сестрі судинної хірургії Чернігівської міської лікарні № 2.

Ведуча: Слово надається Івахненко І.М., вихователю гуртожитку медичного коледжу. Звучить пісня в її виконанні „Медсестричка”, „Мамина коса”

Ведуча: Слово надається студентці 2 В с/с Хахуді Олені. Вона прочитає вірш:

„Саме красиве на світі вбрання”

Самый прекрасный на свете наряд:

Белая шапочка, белый халат.

Держат медсестры и держат врачи

Самые ценные в мире ключи.

Эти ключи от здоровья людей

Разве отыщешь работу важней?

Разве найти нам надежнее друга

В час, когда давит вас бремя недуга?

Веру несет нам участливый взгляд –

Белая шапочка, белый халат.

Люди, что трудятся в белых халатах

Это они идут в первый бой

С тяжким недугом, с болезнью любой.

Вот почему так прекрасен наряд –

Белая шапочка, белый халат.

М.Коробченко (ветеран Великої Вітчизняної війни)

Вручення квітів.

Нехай усмішкою, радістю, любов’ю

Серце ваше повниться завжди!

Бажаємо сил, енергії, здоров’я

Щастя вам, медсестри, на довгії роки.

12 травня – Міжнародний День медсестри

Мета: виховання поваги, любові до своєї майбутньої професії на історичних джерелах, особливостях (Ф.Найтінгейл, Даша Севастопольська); утвердження професії медсестри, свята цієї професії.

Звучить пісня „Люди в білих халатах”

Ведуча 1: Добрий день! Сьогодні ми зібрались на честь професійного свята всіх тут присутніх. Медсестра! Як ласкаво та вдячно це звучить! Іноді саме від поведінки медсестри і її відношення до хворого залежить швидкість видужання, а не від терапевтичних призначень.

Вершняк С. . вірш „Медсестра”

В неї руки чуйні і завзяті

На щоках – троянда зацвіла

Скільки в цьому юному дівчаті

Тихого дорослого тепла!

Сонячно погляне – тихнуть болі

Слово скаже – геть іде жура

І роздмухує вогонь життя поволі

У слабкому тілі медсестра.

Чергування... Вечір очі мружить

В закуток ховає різні сни

Ні, дівчата, серце не байдуже

До музичних викликань весни.

Промайне в очах замрія нишком

Та й втече сполохано од віч

І стоїть біля важкого ліжка

Молоде безсоння цілу ніч.

Тільки втома не остудить вдачі

Є покликання для щастя і добра

Відчуває кожний подих вдячний

Чуйним серцем наша медсестра.

Зараз слово надається класному керівникові Макаренко Н.Г.

Ведуча 2: Завжди, в усі часи люди поважали тих, хто звільняв їх від недуг. Зараз медицина зробила дуже великий крок вперед. В ній використовуються досягнення цивілізації, відкриття науки і техніки, але люди все одно продовжують потребувати медичної допомоги. Вдячні вилікувані пацієнти навіть складають вірші на честь їхніх рятівників. Деякі з них нам прочитають.

Голик М. „У битві за життя”

Людино в білому халаті

В моїй уяві – ти свята!

І не від віку, не від статі

Твоя залежить чистота.

Свідомість, чуйність особиста

Тобі окраси надає,

Якщо у тебе совість чиста

І хист до фаху свого є,

Якщо опівночі, в морози

В рахунок власного часу

Ти йдеш туди, де людські сльози

Я бачу в тім твою красу

І сподіваюсь, що з роками

Ти не зазнаєш каяття

За дні, проведені між нами

В невтомній битві за життя

С.Бублик (лікар)

Ведуча 1: Чому ж ми усі тут зібралися? Хто започаткував це свято? На честь кого це було започатковано? Саме про це нам розповість Воробей Олена.

„Міжнародний день медичної сестри”

Флоренс Найтінгейл залишила після себе багату спадщину у мед сестринській професії, яку варто нам студентам вивчати.

За все своє життя Флоренс Найтінгейл, будучи сестрою милосердя написала 147 друкованих праць.

Міжнародним комітетом Червоного Хреста у 1912 році було засновано медаль її імені. Цією медаллю щорічно в день народження Флоренс (12 травня) нагороджують кращих медичних сестер світу. У Флоренції, на батьківщині Ф.Найтінгейл, у старовинному храмі в глибокій ніші стоїть статуя жінки. Біля підніжжя пам’ятника висічені слова: „Вона була прикладом служіння людям і символом міжнародного милосердя, носієм якого пізніше став Червоний Хрест”.

Ведуча 2: Більше 100 років назад Ф.Найтінгейл склала знамениту клятву, яку випускники медичних коледжів всього світу складають.

Вершняк С.

Клятва Флоренс Найтінгейл:

Я буду віддано допомагати лікарю в його роботі і присвячу себе невтомному піклуванню про благополуччя всіх доручених моїй турбот

Ведуча 1: Ще одна визначна постать в історії медсестринства – це Мати Тереза. Хоча їй при народженні дали інше ім’я, але в світі її називають саме так. Про її здобутки і допомогу людям розкаже Воробей Олена - її інформація про Матір Терезу”.

Агнес Гонкха Боджаксіу, в майбутньому Мати Тереза, народилася в 1910 році в Македонії (Югославія).

Нагороди Матері Терези:

1971 – Премія Миру Папи Іоанна ХХІІІ

1971 – Премія Доброї Самаритянки, Бостон

1971 – Премія Кеннеді

1972 – Премія Коруна Дут, ангела благодійності (Президент Індії)

1973 – Премія Ордена Темпльтон

1975 – Міжнародна Премія Альберта Швейцара

1977 – Почесний доктор Теології, Кембриджський університет

1979 – Нобелівська Премія Миру

1982 – Почесний доктор, Католицький університет Брюсселю

1996 – Почесний громадянин Америки (4-та особа, яка удостоєна цього звання)

Ведуча 1: Хочу запропонувати цитати „стосовно життя” за висловом Матері Терези:

„Життя – можливість, використайте її;

Життя – краса, захоплюйтеся нею;

Життя – блаженство, пізнайте його;

Життя – мрія, здійснюйте її;

Життя – виклик, прийміть його;

Життя – борг, виконайте його;

Життя – гра, зіграйте в неї;

Життя – багатство, дорожіть ним;

Життя – кохання, насолоджуйтесь ним;

Життя – таємниця, вивчайте її;

Життя – шанс, використайте його;

Життя – горе, яке потрібно перемогти;

Життя – боротьба, витримайте її;

Життя – пригода, зважайте на неї;

Життя – трагедія, здолайте її;

Життя – щастя, створіть його;

Життя надто прекрасне, не губіть його;

Життя – це життя, боріться за нього”.

Ведуча 2: Давайте згадаємо історію сестринської справи, зробимо мандрівку в далеке минуле нашої України. Як розвивався догляд за хворими на території нашої країни за тисячоліття, з часу першого поселення? Одним з найцікавіших періодів в нашій історії

- це народна медицина .До вашої уваги інформація гуртківців.

Ведуча 1: Медичну допомогу та догляд за хворими, немічними, інвалідами та пораненими надавали монастирі, церкви і шпиталі. Давньоруські письмові джерела свідчать про те, що Києво-Печерському монастирі розвивалась медицина. Монастир цей був заснований у 1051 році Антонієм, який походить із Любича, що під Черніговом. Цілком можливо, що саме він приніс з Візантії медичні знання, перші ліки, літературу з медицини і організував медичну допомогу в лаврі. Антоній доглядав хворих, благословляв їм власноруч виготовлені мікстури та відвари, творив над ліками молитву.

Також відомі імена лікарів Петра, Агапіта, Вірменина та інших.

Монастирська медицина – доповідь гуртківців.

Ведуча 2: Слідуючий період – це доба козацтва. В цей час як і в усі часи, не обійшлося без медицини, тим паче, що козаки часто брали участь у війнах і окремих битвах.

Інформація гуртківців про „Медицину Українського козацтва”.

Можна припустити, що фахівцями лікувальної справи в битві під Берестечком були ковалі та цирульники (фельдшери). Про участь ковалів у ролі цілителів свідчать знахідки: молотка для підковування коней, металеві пристосування для кровопускання тощо. Д.Яворницький зазначав, що це був своєрідний тип людей, які „виділялися своєю оригінальністю серед козаків та всіх козацьких чинів Запорозького війська. Вони оперізувалися шкіряним ременем, через плече навішували шкіряний гаман, оздоблений мідними, срібними та золотими блискітками, ґудзиками (ознаками певного рангового становища). В гамані носили необхідні лікарські речовини, а біля ременя обов’язково прив’язували швайку (троакар) та ложку. Ложка була необхідна не лише для їди, а й як вимірювальний інструмент при дозуванні ліків”.

Ведуча 1: Уперше в Росії застосування жіночої праці у госпіталях офіційно було дозволено указом Петра 1. У ньому говорилось, що госпіталі можуть мати у своєму штаті по одній *стариці* для догляду за пораненими і хворими. За чуйність, увагу і терпіння, що їх виявляли жінки, доглядаючи за пораненими і та хворими, а також тому, що милосердя в той час було основною зброєю в боротьбі з людськими стражданнями, їх стали називати сестрами милосердя. У подальшому в різних документах і джерелах медичні сестри згадуються під назвами * стариць, сиділок, сестер милосердя *, а в Україні - * шаріток*.

Ведуча 2: Всім відомо, що війни, на жаль, трапляються частіше, ніж нам цього хочеться. На війнах гинуть люди, але ще більше поранених. Найбільше щастя для фронтової медичної сестри – зберегти життя як можна більшій кількості поранених. Це дуже важко. В історії є люди, визначні медсестри, яким це вдається. Одна з них Даша Севастопольська, про яку нам розкажуть гуртківці.

Доповідь „Даша Севастопольська – перша сестра милосердя”

Особливо зросла роль медичних сестер у роки Кримської війни ( 1853-1856) та оборони Севастополя, коли після наполегливих клопотань М.І.Пирогова члени цієї общини вперше в історії організовано взяли участь у наданні медичної допомоги пораненим воїнам.

Більша частина з них після практичної підготовки направлялися на театр Кримської війни, де була велика потреба в медичному персоналі для надання допомоги пораненим і хворим.

За героїзм і самовідданість Даша була нагороджена срібною медаллю і грошовою премією.

17 сестер милосердя Хрестовоздвиженської общини загинули під час Кримської війни, рятуючи життя поранених.

Ведуча 1 За ініціативою С.П.Боткіна (сподвижник М.І.Пирогова) та М.А.Сєченової (перша російська жінка-хірург) 1872 року було створено Комітет піклування про сестер милосердя і розпочато пошук коштів для створення притулку для медичних сестер, оскільки багато з них у старості не мали ні пенсії, ні даху над головою.

Ведуча 2: Жіноча праця поступово посідає провідне місце у догляді за хворими і пораненими. Сестри милосердя високі моральні якості, готовність самовіддано служити стражденним людям.

Ведуча 1: На початку ХХ століття в Росії нараховувалось уже понад 65 общин, а кількість сестер милосердя досягла 46 тисяч.

У 1907 році було засновано Російське Товариство Червоного Хреста, воно об’єднало всі общини Росії.

У 1918 році створено Народний Комісаріат охорони здоров’я на чолі з М.О.Семашко. Для підготовки кадрів середнього медичного персоналу організовуються медичні школи, технікуми, училища.

Ведуча 2:У 1920 році почали функціонувати перші медичні сестринські школи.

З 1927 року підготовка медичних сестер проводилася в технікумах після попередньої загальноосвітньої підготовки за відповідними програмами.

У 1936 році було введено посади старших медичних сестер.

А 1939 року Рада народних комісарів СРСР прийняла постанову, яка зобов’язувала республіки, краї і області відкрити середні медичні школи з таким розрахунком, щоб задовольнити потреби населення своїх регіонів.

Ведуча 1: Великим випробуванням для нашого народу, в тому числі і для медичних працівників, стала Велика Вітчизняна війна. Медичними сестрами було здійснено безліч ратних подвигів. Про це – гуртківці.

Звучить пісня: „....................”

Ведуча 2: Вірджинія Хендерсон – медична сестра, яка провела і проводить значну роботу з реформування медсестринської освіти в США, Європі і безпосередньо в країнах СНД, в тому числі в Україні.

Про це розкаже Воробей Олена.

В.Хендерсон розробила модель, яка включає слідуючи фундаментальні потреби людини:

Нормально дихати.

1. Споживати достатню кількість їжі та рідини.

2.Споживати достатню кількість рідини.

3. Виділяти продукти життєдіяльності.

4. Рухатися та підтримувати необхідне положення тіла.

5. Спати та відпочивати.

6. Одягатися, роздягатися, вибирати одяг.

7. Підтримувати температуру тіла в межах норми.

8. Дотримуватися правил особистої гігієни, піклуватися про зовнішній вигляд.

9. Забезпечувати свою безпеку, не завдавати шкоди іншим людям.

10. Підтримувати спілкування з іншими людьми.

11.Відправляти релігійні обряди згідно зі своєю вірою.

12.Виконувати роботу, яка приносить задоволення.

13.Відпочивати, брати участь у розвагах.

14.Задовольняти свою допитливість.

Ведуча 1:Медико-санітарну допомогу нині в Україні надають на трьох рівнях: на первинному, вторинному ( спеціалізована) і третинному ( висококваліфікована). Про диспансери і хоспіси розкажуть гуртківці.

Ведуча 2:

„Саме красиве на світі вбрання”

Самый прекрасный на свете наряд:

Белая шапочка, белый халат.

Держат медсестры и держат врачи

Самые ценные в мире ключи.

Эти ключи от здоровья людей

Разве отыщешь работу важней?

Разве найти нам надежнее друга

В час, когда давит вас бремя недуга?

Веру несет нам участливый взгляд –

Белая шапочка, белый халат.

Люди, что трудятся в белых халатах

Это они идут в первый бой

С тяжким недугом, с болезнью любой.

Вот почему так прекрасен наряд –

Белая шапочка, белый халат.

М.Коробченко (ветеран Великої Вітчизняної війни)

Вручення квітів.

‹

›