Знак м'якшення

В українській мові м'якість приголосних передається м'яким знаком ь (знак м'якшення).

М'який знак пишеться:

після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н наприкінці слова та складу,: якщо вони передають м'які звуки: тінь, молодь, ґедзь, сіль, суть, югашіий, близько, восьмий, боротьба;

після м'яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;

у суфіксах: -зьк, -ськ, -цьк: -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -сько, -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -цьки, -ськн: київський, український, близький, близькість, козацький, по-українському, по-українськи:

у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: маченький, корівонька, тихесенький, виднісінько, баюсіньки, тонюсінький;

після м'якого л перед наступним м'яким: їдальня, ковальський, спільність;

у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень;

у дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, роблять, будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть. ^М'який знак не пишеться:

після р у кінці складу або слова: перевірте, друкар, секретар, тепер, Харків:

між подовженими м'якими приголосними: життя, ллється, буття, знаряддя;

у прізвищах із суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: ФедЧенко, Марченко, Радчук, Федорчук, Грінчишин;

після її у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц;

після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший, камінчик.

Вправи:

1. Спишіть слова, поставте, де потрібно, м'який знак, поділіть на групи відповідно до правил уживання і невживання м'якого знака:

молот...ба, ход...ба, майбут...нє, повір...те, ковал...с. ..кий, домен...шик, тр...ох. т...ма, гарнен...кий, скрин...ка. усміхаєтеся, учител...ка, т...ох кают..., л...одовик, Хар ..ків. Натал...чин, пул...с, князівський, стріл...ці, ласун...ці. сіл...с...кий, с.вятиня. роз...кіш, степ ..., камін...чик, їхн...ого, стат...тя, сторон...ка

2. Прочитайте тексти. Випишіть слова з м'яким знаком. Поясніть їх правопис.

Хліб і рушник - - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов'янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив і(В. Скуратівський).

* * *

Якою великою є перевага живого слова перед написаним! Люди зачаровуються жестом, голосом, усією навколишньою обстановкою... Якшо вони хоч трохи прихильні до мовця, вони спочатку захоплюються, а потім уже прагнуть зрозуміти, шо він говорить. У письменника немає таких палких прихильників; його твір читають у вільний час у селі чи в тиші кабінету: люди не збираються разом, шоб йому аплодувати... хоч би якою гарною була його книга, її читають із упередженою думкою, що вона є посередньою... це не звуки, які тануть у повітрі й забуваються: шо написане, того не зітреш (Ж. Лабрюйєр).