Юридичні особи
Мета
Вивчити поняття юридичних осіб, їх види. Знати порядок створення та припинення юридичних осіб.
План роботи.
1. Поняття, ознаки та види юридичних осіб.
2. Порядок створення і припинення юридичних осіб.
3. Характеристика господарських товариств:
3.1. Повне товариство;
3.2. Командитне товариство;
3.3. Товариство з обмеженою відповідальністю;
3.4. Товариство з додатковою відповідальністю;
3.5. Акціонерне товариство.
4. Держава, територіальні громади та Автономна Республіка Крим як суб’єкти цивільного права
Література:
Основна:
Конституція України 1996р. з наступними змінами і доповненнями.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. з наступними змінами і доповненнями.
Господарський кодекс України від 16.01.2003р. з наступними змінами і доповненнями.
Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991р. з наступними змінами і доповненнями.
Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003р. з наступними змінами і доповненнями.
Цивільне право України/ за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо – Фатєєвої. – К., 2004.
Науково – практичний коментар ЦКУ у 2-х т., т.1./ за ред. О. В. Дзери, В. В. Луця. – К., 2006.
Додаткова:
Цивільне та сімейне право: підручник/ за ред. Харитонова Є. О. – К., 2009.
Науково – практичний коментар Цивільного кодексу України/ під ред. Коссака В. М. – К., 2008.
Юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Ознаки юридичних осіб прийнято поділяти на обов’язкові і факультативні.
До обов’язкових ознак відносяться:
Організаційна єдність – полягає у встановленні цілей і завдань юридичних осіб, їх внутрішньої структури, компетенції органів та порядку їх функціонування;
Державна реєстрація – юридична особа вважається створеною з моменту її реєстрації компетентними державними органами;
До факультативних ознак відносяться:
Наявність цивільної правоздатності і дієздатності, тобто здатності брати участь в цивільному обороті від свого імені;
Відокремлене майно – наявність у юридичної особи майна, яке виділене і враховується окремо від майна учасників;
Визнання за юридичною особою здатності виступати позивачем і відповідачем в суді та відповідати за взятими на себе зобов’язаннями – юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном; юридичні права і обов’язки юридична особа здійснює через свої органи та керівні особи.
Види юридичних осіб:
За порядком створення:
Юридичні особи приватного права – створюються фізичною особою;
Юридичні особи публічного права – створюються владним приписом органу влади;
За метою створення:
Юридичні особи, створені для здійснення підприємницької діяльності (комерційні);
Юридичні особи, створені для здійснення непідприємницької діяльності (некомерційні).
За видом власності, на основі якого створюється юридична особа:
Приватні;
Державні;
Комунальні;
Змішані.
Відповідно до ч. 1 статті 87 ЦК України для створення юридичної особи її засновники розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками, якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Установчими документами товариства є статут (для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю) та засновницький договір (для повного і командитного товариства); установчими документами установи є індивідуальний або спільний акт.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Державна реєстрація юридичної особи – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Загальна процедура створення юридичної особи повинна розглядатись не як одномоментна реєстрація, а як юридичний склад, кінцевою метою якого є формування правосуб’єктності юридичної особи.
На відміну від ЦК 1963 р., який передбачав дві форми (два способи) припинення юридичних осіб — ліквідація і реорганізація, новий ЦК не використовує термін «реорганізація». Виняток становить лише положення ст. 129 ЦК, де зазначено про примусову реорганізацію юридичної особи. Замість терміну «реорганізація» у новому кодексі говориться про те, що її діяльність припиняється внаслідок передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам – правонаступникам. Виділяються наступні різновиди такого способу припинення юридичних осіб — злиття, приєднання, поділ, перетворення.
Злиття передбачає припинення діяльності двох або більше юридичних осіб і передачу всіх прав та обов'язків одній новій створеній в результаті таких дій юридичній особі.
Приєднання передбачає припинення діяльності однієї юридичної особи і передачу всіх прав і обов'язків іншій юридичній особі.
Поділ передбачає припинення діяльності однієї юридичної особи і передачу у відповідних частках усіх прав та обов'язків кільком юридичним особам — правонаступникам.
При перетворенні юридичної особи одного виду в юридичну особу іншого виду (зміна організаційно-правової форми) до новоствореної юридичної особи переходять права і обов'язки попередньої.
Ліквідація — це така форма припинення юридичної особи, при якій вона перестає існувати зі всіма правами і обов'язками, що їй належать. При ліквідації права і обов'язки не переходять до іншої особи. Ліквідація юридичної особи здійснюється ліквідаційною комісією.
Зараз в Україні юридичні особи вважаються такими, що припинили своє існування з моменту вилучення їх з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Факт вилучення юридичної особи з державного реєстру підтверджується довідкою органів статистики. За ЦК юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Рішення про припинення юридичної особи приймають її учасники, суд або інший орган відповідно до своєї компетенції (наприклад, це може бути наглядова рада установи). Вказані структури зобов'язані негайно письмово повідомити про своє рішення орган, що здійснює державну реєстрацію. Отримавши таке повідомлення, орган державної реєстрації вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Залежно від способу припинення юридичної особи призначається відповідний орган (суб'єкт). Так, у разі припинення юридичної особи в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам, створюється комісія з припинення юридичної особи. В разі її ліквідації створюється ліквідаційна комісія. Функції щодо припинення юридичної особи можуть бути покладені і на ліквідатора або іншу організацію відповідно до Кодексу з процедур банкрутства. Згідно з цим кодексом ліквідатором визнається фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому законом порядку.
Орган, що приймає рішення про припинення юридичної особи, встановлює порядок і строки припинення юридичної особи з урахуванням вимог, передбачених цивільним кодексом. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи (наприклад, на правління).
Із моменту призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії) припиняються повноваження інших органів щодо управління справами такої юридичної особи. Ці функції переходять до призначеної комісії. Дієздатність юридичної особи здійснюється через призначену комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює дії, у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і створює безпосередньо для неї права та обов'язки.
Повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог публікуються в друкованих засобах масової інформації. У ЦК не зазначено, які саме друковані засоби масової інформації можуть друкувати таку інформацію, а лише зроблено посилання на те, що в цих засобах інформації публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи.
Комісія вживає всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів (публікації в пресі, розміщення інформації на електронних сайтах тощо). Крім цього, комісія зобов'язана письмово повідомити кредиторів про припинення юридичної особи.
Основною відмінністю повного товариства від інших видів господарських товариств є солідарна і не обмежена відповідальність за зобов'язаннями повного товариства всіх учасників, з урахуванням якої встановлено також правило про неможливість відсторонення кого – небудь з них від участі в прибутках і збитках товариства.
Повне товариство — це об'єднання двох чи більше осіб для ведення підприємницької діяльності, що вважається діяльністю самого повного товариства і забезпечується не тільки майном, переданим його учасниками в статутний фонд (складовий капітал), а й солідарне з іншим майном учасників у частині, що не покривається складовим капіталом товариства.
Солідарність відповідальності учасників означає, що кредитор повного товариства має право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання товариства, у частині, що не покривається складовим капіталом товариства, як від усіх учасників спільно, так і від кожного з них окремо, як цілком, так і в частині зобов'язання.
Субсидіарність відповідальності припускає право кредитора вимагати від учасників повного товариства виконання зобов'язань повного товариства тільки в частині, не покритій розміром складового капіталу повного товариства.
Необмежена відповідальність учасників повного товариства за зобов'язаннями останнього означає відповідальність учасників усім своїм майном за зобов'язаннями повного товариства. Ця обставина пояснює вимогу законодавства про те, що одна особа не може бути учасником більше за одне повне товариство.
Повні товариства будуються на особистій участі учасників у веденні справ товариства і тут важливе значення має особиста довіра учасників один до одного. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників укладати у своїх інтересах угоди, що складають предмет діяльності товариства, тому що, по суті, угода, укладена учасником повного товариства в інтересах повного товариства нічим не відрізняється від аналогічної угоди, укладеної учасником у своїх інтересах.
Командитне товариство є одним з найстаріших видів господарських товариств. Особливістю цього виду господарського товариства є наявність у складі його засновників двох груп з різним правовим становищем. Першу групу складають засновники, які несуть необмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства (повні учасники). Засновники цієї групи займаються керівництвом справами товариства (визначають загальні та пріоритетні напрямки діяльності, укладають договори та контракти з третіми особами, займаються розподілом прибутку та вирішують кадрові питання). До іншої групи належать вкладники (так звані «командитисти») — засновники, які практично не беруть участі у керівництві товариством та відповідають за його борги тільки у межах внесених ними вкладів.
Повні учасники несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства у відповідності до положень ст. 619 ЦК.
Цей вид господарського товариства є достатньо перспективним у зв'язку з тим, що повні учасники без додаткового ризику набувають можливості збільшити свій початковий капітал за рахунок внесків вкладників товариства, виключаючи тим самим необхідність залучення цього капіталу зі сторони (шляхом укладення договорів займу, отримання кредиту та ін.). З іншого боку, у вкладників виникає можливість отримання прибутку від підприємницької діяльності товариства на досить вигідних умовах: без участі у керуванні його справами та ризиком тільки свого вкладу у це товариство.
Товариство з обмеженою відповідальністю як організаційно-правова форма юридичною особи, дає змогу обмежити підприємницький ризик учасників товариства, вперше з'являється у Німеччині наприкінці 19 століття.
Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, його майнова відповідальність не пов'язана з майновою відповідальністю учасника товариства.
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Таким чином, закон розділяє зобов'язання товариства від зобов'язань його учасників.
На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарне несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. Наприклад, при створені товариства учасники домовилися нести додаткову відповідальність у двократному розмірі від вартості вкладу кожного з них.
З метою захисту інтересів кредиторів кодекс встановлює, що у разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.
Незважаючи на подібність визначення товариства з додатковою відповідальністю до товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до ст. 113 ЦК воно розглядається як окремий вид господарських товариств.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення ЦК про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.
Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. На відміну від інших господарських товариств, статутний (складений) капітал яких розділений на частки, тільки в акціонерному товаристві ці частки виражені в акціях, тобто в цінних паперах.
Акціонерне товариство як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, його майнова відповідальність не пов'язана з майновою відповідальністю учасника (акціонера) товариства.
Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.
Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.
Акціонерні товариства поділяються на акціонерні товариства публічного права та акціонерні товариства приватного права.
Питання для самоконтролю:
Юридична особа – це…
Які обов’язкові ознаки юридичних осіб?
Які є способи припинення юридичної особи?
Для чого створюється ліквідаційна комісія?
Які установчі документи господарських товариств?
Чим відрізняється установа і товариство?
Хто має право ініціювати припинення юридичної особи?
Чим відрізняється повне і командитне товариство?
Відповідальність учасників у товаристві з обмеженою відповідальністю?
Перетворення юридичної особи – це…