«ЄВРОПЕЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1848–1849 РР. В УКРАЇНСЬКИХ РЕГІОНАХ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ»
Мета:
з’ясувати причини та досягнення української національної революції в контексті «Весни народів», дізнатись обставини до створення Головної руської ради; визначити роль Лукяна Кобилиці;
розвивати вміння та навички аналізу документів, роботи з підручником, складання таблиці, робити власні висновки;
виховувати почуття патріотизму на прикладах життя і діяльності борців за соціальне та національне визволення.
Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:
описувати події 1848 р. на західноукраїнських землях;
розкривати зміст понять національно-визвольний рух, революція, сервітут ;
працювати з концептуальною таблицею , аналізувати історичні документи.
Основні терміни: національно-визвольний рух, «Весна народів» революція, сервітут, «Зоря Галицька», Головна руська рада.
Дати: 17 квітня 1848 – скасування панщини на Галичині; 2 травня 1848 – утворена Головна Руська Рада; травень 1848 р. – газета «Зоря Галицька»: 19 жовтня 1848 р. – Собор руських вчених.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу (комбінований).
Обладнання: презентація, підручник, портрет
ФОПД: Індивідуально – відокремлена, фронтальна
Методи та прийоми: словесні, наочні, пояснювально-ілюстративні, проблемні, пошукові
Організаційний момент
II.Перевірка домашнього завдання
Актуалізація опорних знань учнів
Бесіда за запитаннями
1. Що вам відомо про революцію 1848-1849 років у країнах Європи?
2. Які держави вона охопила?
3. Які вимоги повсталі революціонери висували у цих країнах?
4. Які українські землі входили до складу Австрійської імперії?
5. Яким було їх соціально-економічне становище?
III. Мотивація навчальної діяльності
Революційна хвиля охопила країни Європи, народи яких повстали проти монархічної влади і вимагали демократичних перетворень, проголошення рівноправності і демократичних свобод. Політично залежні народи виступали з вимогою відродження власної державності. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848-1849 pp. в Австрійській імперії передбачав це відродження української державності, пробудження національної свідомості. Ця революція увійшла в історію під назвою «весна народів».
Незважаючи на людські втрати та національні суперечності, все-таки революційні події спричинили неабияке пожвавлення в усіх сферах суспільного життя Східної Галичини. Найбільшим здобутком революції 1848–1849 рр. треба вважати вирішення найбільш актуальної соціальної проблеми – ліквідацію панщини. того, що ми є частиною одного українського народу, і що додає сил і наснаги в подальшій боротьбі за національне і соціальне визволення, визнання.
Отже, для чого ми вивчаємо цю тему? З якою метою? на порядок денний висували справу національного визволення пригноблених народів. У цей час у політичному житті імперії Габсбургів особливо вагому роль почав відігравати національний чинник.
Проблемне питання: «Україна - складова європейської революції? Чи можна було мирним шляхом розв'язати суперечності між австрійською владою та українським населенням?»
ІV. Вивчення нового матеріалу
1. Причини і початок революції. «Весна народів»
2. Головна Руська рада та її національна програма.
3. Західноукраїнські землі на завершальному етапі революції.
Розпочавшись в Італії і Франції, революція перекинулася до Німеччини, а в березні 1848 р. спалахнула в столиці Австрійської імперії Відні.
Причини революції:
ліквідація феодально-кріпосницьких відносин;
знищення монархічного режиму;
національне визволення.
Одним з найважливіших досягнень початкового етапу революції 1848-1849 рр було проголошення демократичних свобод і введення парламенту(рейхстагу).
1. Причини революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії.
Причинами революції в Австрійській імперії були: незадоволення більшості населення країни своїм економічним становищем, абсолютизмом, становими привілеями дворян і національним пригніченням народів імперії. Під час революційних подій 1848-1849 рр. проти чинного старого порядку об’єдналися різні верстви населення Австрійської імперії: буржуазія, робітники, інтелігенція. Вони виступали за ліквідацію перешкод для розвитку економіки, демократизацію суспільства, розширення прав громадян. Водночас складовою частиною революційних виступів у Австрійській імперії та в інших європейських країнах стали визвольні рухи бездержавних народів. Відтак сучасники і наступні покоління називали ці події «Весною народів».
У березні 1848 р. австрійська столиця Відень була охоплена заворушеннями, які змусили імператора Фердинанда І проголосити Конституцію, що надавала свободу слова, друку, зборів та передбачала скликання парламенту — рейхстагу. Поряд із виконанням політичних вимог влада мала зважати на зростання незадоволення у середовищі селянства, яке становило більшість населення країни. З огляду на загострення ситуації цісар (імператор) у квітні 1848 р. підписав спеціальний патент, згідно з яким скасовано панщину в Галичині, у серпні 1848 р. — на Буковині: на Закарпатті в ході революції панщину формально було також скасовано, однак тут вона не втрачала чинності до 1853 року.
Щоб заспокоїти землевласників, уряд оголосив про виплату їм компенсації за втрачену робочу силу. За ними залишалося також право сервітутів — право володіння лісами і випасами, що у майбутньому спричиняло конфлікти між селянами та поміщиками. І все ж після скасування панщини селяни стали власниками землі, а відтак — господарями своєї долі. У селян пробуджувався не властивий їм раніше потяг до освіти, культури й навіть до політики. На честь скасування панщини сільські жителі встановлювали пам’ятні хрести.
Робота з історичними документами. С 71. Дослідник про причини скасування панщини в Галичині. Василь Верига (українсько-канадський історик):
«...щоб не допустити селянського повстання, скасування панщини в Галичині було проведене з великою поспішністю, майже на п’ять місяців раніше, ніж в інших провінціях Австрійської імперії. Скасування панщини викликало великий ентузіазм на селі української Галичини й запевнило династії Габсбургів лояльність селян на наступне півстоліття...»
1. Поясніть вислів «Марія-Терезія та Йосиф II завоювали прихильність українців до династії Габсбургів, а Фердинанд І закріпив її».
Скасування панщини в Галичині
Детальніше про... умови скасування панщини у 1848 р. на західноукраїнських землях
— селян оголосили вільними громадянами держави та звільнили від панщинних повинностей;
— селяни ставали власниками землі;
— за скасування панщини пани-дідичі отримували відшкодування з державної скарбниці та були звільнені від ряду податків;
— встановлено порядок компенсації землевласникам земельної ренти та повинностей: 2/3 від їхньої вартості сплачувала держава, 1/3 — селяни
— за панами залишалися сервітути, тобто право власності на ліси, пасовища, за користування якими селяни були зобов’язані платити.
2. Головна Руська Рада та її національна програма.
Під час революції напружено складалися стосунки українців з поляками, котрі вважали Галичину тільки польським краєм, а українців Галичини — частиною польського народу. Саме з Галичини вони планували розпочати відновлення своєї державності, вимагаючи надати їй автономію як польській провінції у складі Австрії. З цією метою поляки створили представницький орган — Центральну Раду Народову. Відповідаючи на це, українці 2 травня 1848 р. створили у Львові Головну Руську Раду (ГРР) — першу українську політичну організацію, яка діяла від імені українців краю і стала основним осередком українського національно-визвольного руху 1848-1849 рр. у Східній Галичині. Очолив Головну Руську Раду єпископ Григорій Яхимович. Складалася вона з греко-католицького духовенства та світської інтелігенції.
Друкованим органом ГРР була «Зоря Галицька» — перша у Львові газета українською мовою, що почала виходити 15 травня 1848 року.
Національною символікою галицькі українці обрали синьо-жовтий прапор та герб із зображенням золотого лева на синьому тлі. ГРР вимагала від австрійського уряду поділу Галичини на західну (польську) та східну (українську) й перетворення її в окрему провінцію; забезпечення для українців і поляків рівного доступу до державних посад; упровадження у діловодство української мови та призначення на державні посади у Галичині чиновників, які володіють українською мовою. У жовтні 1848 р. у Львові відбувся перший з’їзд західноукраїнських діячів науки і культури, який прийняв рішення утвердити єдину граматику української мови та вимагати від влади впровадження рідної мови у школах. За його сприяння було утворене товариство «Галицько-руська матиця», що друкувало навчальну, художню і наукову літературу. Враховуючи розмах культурно-національного руху українців, австрійський уряд погодився запровадити навчання українською мовою у народних школах, викладання української мови як обов’язкового предмета в гімназіях. Водночас у Львівському університеті було відкрито кафедру української мови та літератури. Її очолив Яків Головацький.
Щоб ослабити український національний рух, Центральна Рада Народова заснувала «Руський собор» — організацію спольщеної української шляхти, яка, попри назву, пропагувала ідею утворення Польської держави під зверхністю Австрійської імперії. На Слов’янському конгресі у Празі, організованому в червні 1848 р. з метою координації зусиль слов’янських народів імперії, були зроблені спроби примирити обидві українські організації та українців з поляками, однак вони виявилися невдалими.
Витяг із джерела. Маніфест Головної Руської Ради:
«...але як все на світі з часом ся минає, як по зимі прикрій весна наступає, так Браття! і той стан смутний нині змінили ся через Конституцію. Браття! єсть то велике право, велике добродітельство... Вставайте ж Браття, вставайте з долгого сну вашого, бо уже час!... Поступаймо з другими народами в любві і згоді!.. Будьмо народом!..»
1. Поясніть, що мали на увазі автори Маніфесту, коли закликали українців вставати зі сну, бути народом.
Дослідник про українську мову. Віталій Сарбей (український історик)
«У Львові в жовтні (1848 р.) відбувся з’їзд «письменників і прихильників народної просвіти»... наукову доповідь про українську мову виголосив... Яків Головацький. Він переконував, що українська мова — єдина й спільна мова як у Західній, так і в Східній Україні, вона є мовою одного народу, насильницьки розділеного державним кордоном двох імперій...»
Дослідник про діяльність Івана Вагилевича. Василь Верига (українсько-канадський історик):
«Для скріплення позицій Руского Собору поляки запросили до себе на працю шанованого в українських національних колах Івана Вагилевича... на посаду редактора часопису «Дневник Руский»... Як редактор... Іван Вагилевич виступив проти поділу Галичини, уважаючи, що українська меншина у західній області Галичини, знайшовшись під польською адміністрацією, упала б жертвою полонізації. На його думку, поділ Галичини послабив би також відпорність українського населення у процесі германізації ...»
1. З якою метою поляки запросили до Руського собору І. Вагилевича?
2. Що було спільного, а що відмінного у поглядах І. Вагилевича та Я. Головацького?
Активна життєва позиція Григорій Яхимович (1792—1863)
Ім’я (повне). Григорій Іванович Яхимович.
Народження. 16 лютого 1792 р. у с. Підбірці поблизу Львова.
Походження. Батько — Іван, мати — Марія; обоє селяни.
Освіта. Львівська гімназія, Віденська семінарія.
Початкові умови формування особистості. Під час навчання в імператорському Інституті при церкві св. Августина у Відні Григорій поєднав відданість своєму українському родоводу з повагою до влади в особі цісаря (імператора).
Особистість і українське національне відродження. Викладав у Львівському університеті релігійні науки та педагогіку. Професор богослов’я, один з перших професорів педагогіки. Ректор Львівської духовної семінарії. У 1841—1848 рр. — помічник митрополита Михайла Левицького. Згодом — митрополит галицький. Під час революційних подій 1848—1849 рр. прагнув демократичними методами домогтися прав для українців. Був засновником і керівником Головної Руської Ради, послом до Галицького сейму та до Австрійського рейхстагу (парламенту). Згодом нагороджений командорським Хрестом Леопольда і титулом барона. Виступав проти заміни кирилиці латинським алфавітом. Брав участь у Соборі руських вчених. Сприяв відкриттю народних шкіл, запровадженню викладання української мови у школах Галичини. Написав монографію «Про правила, за якими слов’яни грецького обряду вираховують свято Великодня». Сконструював машину для косіння трави, розробляв план пароплавного сполучення на р. Сян.
Результати діяльності. Лідер, українське шкільництво, релігійна діяльність, громадська діяльність революція, рада, національний рух.
1. Сформулюйте результати діяльності, використовуючи записані курсивом слова.
3. Західноукраїнські землі на завершальному етапі революції.
Самостійне опрацювання пункту 3. Дати відповіді на запитання.
У липні 1848 р. розпочав роботу перший австрійський парламент. Із 383 послів Галичину представляли 96, з-поміж яких 39 українців. Із 8 депутатів Буковини п’ять були українцями. У парламентських дебатах українці відстоювали поліпшення становища українського населення й адміністративного поділу Галичини на Східну і Західну.
Революційні заворушення в Північній Буковині очолив депутат австрійського парламенту Лук’ян Кобилиця. Він закликав селян силоміць повернути те, що забрали у них землевласники, а також обирати на свій розсуд сільських старост, захоплювати ліси і пасовища. Його заклик став приводом до повстання в 1848—1849 рр., яке охопило частину населених пунктів краю. Водночас на Закарпатті, що належало до угорської частини імперії, виникла неоднозначна ситуація. В Угорщині розпочалося повстання з метою відокремлення від Австрійської імперії, однак українське населення Закарпаття його не підтримало, бо угорська влада заперечувала права українців на культурно-національну автономію і проводила політику мадяризації. Цим скористався австрійський уряд, який підтримав частину вимог слов’янського населення Угорщини.
Незважаючи на значний розмах революційних рухів у імперії, владі поступово вдалося взяти ситуацію під контроль. У жовтні 1848 р. було придушено повстання у Відні, поразкою завершилося повстання у Львові (1-2 листопада 1848 р.). На початку 1849 р. був розпущений парламент, скасована конституція, відновлена дореволюційна структура влади. У 1851 р. припинила роботу Головна Руська Рада. Встановлений політичний режим згодом отримав назву неоабсолютизму.
1. Скільки українців потрапило до Австрійського парламенту? Які питання вони порушували?
2. Хто очолив повстання селян Буковини? Чому не підняли повстання закарпатські українці?
3. Коли відбулося повстання у Львові? Чим воно завершилося?
Активна життєва позиція Лук’ян Кобилиця (1812—1851)
Ім’я (повне). Лук’ян Кобилиця.
Народження. 1812 р. в с. Путила-Сторонець Буковинського округу (тепер — смт. Путила Чернівецької обл.).
Походження. Із родини кріпаків.
Освіта. Даних про освіту нема, однак відомо, що він знав австрійське законодавство, писав від імені селян скарги на панів.
Початкові умови формування особистості. Виріс у Карпатах, де проникся духом любові до рідної землі, зрозумів, що таке гідність та свобода.
Особистість і українське національне відродження. Заслужив пошану від гуцулів як добрий господар, виважений чоловік, батько шести дітей. Розумівся в австрійському законодавстві й звичаєвому праві. Умів просто і доступно роз’яснювати гуцулам їхні права, чітко формулювати селянські скарги. У 1843—1844 рр. — лідер селянського постання на Буковині. Виступив за передачу селянам права користуватися лісами й пасовищами, організував переобрання сільських старшин, вимагав скасувати панщину. Після того, як урядове військо придушило повстання, був заарештований. Під час революції 1848—1849 рр. обраний депутатом Австрійського рейхстагу (парламенту). Голосував разом з іншими українськими депутатами за скасування селянських повинностей без виплати відшкодування дідичам (панам). Після скасування панщини, але збереження викупних платежів 1848 р. облишив парламент і очолив повстання селян гірських районів Буковини, які оголосили ліси своєю власністю, домагалися залишити Буковину в складі Королівства Галичини і Лодомерїї. Повстання придушили влітку 1849 р., згодом Л. Кобилицю ув’язнили. Через два роки він помер у в’язниці.
Результати діяльності. Парламентар, народ, герой, повстання, скасування панщини, допомога, судові позови, революція, лідер, Буковина.
V. Узагальнення та систематизація знань
Історичний диктант
Коли в Австрійській імперії спалахнула революція?
Де вперше почались революційні події?
Яке місто стало центром бурхливих подій?
Хто на той час першим написав петицію до монарха(цісаря), де вимагали свободи до представників польської нації?
2 травня 1848 року, українці створюють у Львові першу легальну політичну організацію, яка і має захищати їхні інтереси..?
Члени Головної Руської Ради засновують першу газету, що виходить українською мовою...?
Що не вміли добре робити представники-українці в парламенті?
Головна Руська Рада за символіку українців приймає...?
Аби привернути на свій бік селянство, влада оголошує..?
У місті відбувались варварські події, в результаті яких...
Чим завершилась революція?
Яке позитивне значення для українців?
VI. Домашнє завдання
Опрацювати § 10 підручника.
Підготувати повідомлення про історію альманаху « Русалка Дністровая».