Херсонська область
Великоолександрівський район
Малоолександрівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
Всеукраїнська історико – географічна експедиція
«Історія міст і сіл України»
Населення мого села
Робота експедиційного загону
учнів 5, 7 класів
Керівники А.А. Тригуб
Л.В. Кравченко
2014 рік
Село : Мала Олександрівка
Район : Великоолександрівський
Область : Херсонська
Навчальний заклад : Малоолесандрівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
Експедиційний загін:
учні 5 класу
Брижатий Даніл
Бережний Владислав
Дойкова Олександра
учні 7 класу
Березанська Олександра
Пономаренко Вікторія
Сутковий Влавдислав
Керівники: Тригуб Альона Анатоліївна
психолог, вчитель ОБЖ
Кравченко Людмила Вікторівна ,
вчитель математики , спеціаліст першої категорії
Телефон: 39 – 218
Анкета
Повна назва: село Мала Олександрівка, Великоолександрівського району, Херсонської області.
Місце знаходження: Знаходиться за 3 км від районного центру Велика Олександрівка та за 15 км від залізничної станції Біла Криниця. Розташоване на лівому березі річки Інгулець. Територія , що прилягає до річки, має горбистий рельєф з великою кількістю балок і річкових терас льодяникового періоду. Входить до Великоолександрівського району, який знаходиться у північній частині Херсонської області.
Географічні координати: 47 17' 43" пн. ш. 33 17' 10 " сх. д.
Середня висота над рівнем моря: 62 м
Адміністративне підпорядкування :
село Мала Олександрівка підпорядковане
Малоолександрівській сільській раді
Об'єкт: існуючий
Зміст
Вступ
Історія виникнення , заснування та сучасний стан села………….7
Кількісний та якісний склад населення Мала Олександрівка…..9
Життя людей до революції
Характеристика населення періоду розбудови та післявоєнні роки.
Населення села в 50 – 60 роки ХХ ст..
Період незалежності України.
Висновки……………………………………………………………12
Додатки.
Література .
Вступ
Село і серце відпочине
Село на нашій Україні –
Неначе писанка село.
Зеленим гаєм поросло .
Цвітуть сади; біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом
Широколистії тополі.
А там і ліс, і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом…
Т. Г. Шевченко
З такою ж любов'ю згадує своє рідне село кожен українець. Бо саме з любові до своєї родини, до свого села чи міста починається любов до Батьківщини.
А історія України складається з історії її міст і сіл.
Народ помирає коли стає населенням , а населенням стає коли забуває свою історію.
Кожна людина має пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння , глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру. Ми юні краєзнавці щасливі тим , наші чудові роки пов'язані з чудовим, мальовничим селом Мала Олександрівка , яке розташувалося на схилах річки Інгулець. Місце де жили прадіди і діди, де живуть наші батьки , де народилися і живемо та мріємо про майбутнє – ми .
Тому метою нашого краєзнавчого загону було зібрати, вивчити і описати недосліджені етапи нашого села. Зокрема про населення яке проживало і проживає на території Малої Олександрівки. Поспілкуватися та взяти інтерв’ю у старожилів села , поговорити із представниками влади, зробити аналіз статистичних даних.
В роботі вміщені додатки:
карти Великоолександрівського району та села Мала Олександрівка, запис легенди про річку Інгулець, фотографії . діаграми.
Актуальність проблеми полягає в тому, що нині, на сучасному етапі велика увага приділяється формуванню національної свідомості учнів, інтересу до історії свого народу, любові та поваги до надбань попередніх поколінь.
Дану роботу краєзнавці представили як презентацію проекту під час декади історії в школі. Працюючи над проектом дізналися багато цікавого про рідне село та збагатили свої знання.
Роботу можна використати як довідковий матеріал на годинах спілкування , уроках історії рідного краю, тощо.
1. Історія виникнення , заснування та сучасний стан села.
Історія нашого села дуже тісно пов’язана з історією всієї Херсонщини. В історичні часи на території району послідовно змінювали один одного скіфи, гети, роксолани, готи, гунни, печеніги, половці та інші кочові народи. Основним населенням території степової України і нашого краю були кочові скотарі – скіфи, які поклали початок першому державному утворенню в нижній частині Дніпра. В ІІ ст. до н.е. у Причорноморські степи зі сходу ринула нова хвиля кочівників - сарматів. На території Великої Олександрівки проживали також носії кемі - обінської культури середини ІІІ – початку ІІ тис. до н.е., яка проникла в степи з гір і передгір’я Криму. В основі діяльності кемі-обінців було скотарство і землеробство, мисливству надавалось другорядне значення.
Кемі-обінська культура на території нашого району представлена не багатьма захороненнями в курганах, які є і на території нашого села.
В другій половині ХІУ століття територію сучасної Великоолександрівщини було захоплено Литовським князівством, а в другій половині ХУ століття наші землі загарбала Туреччина. Однак протягом 500 років «дике поле», як називали колись наш край, було майже не заселене.
Після визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького і возз’єднання України з Росією, територія району ввійшла до складу Російської держави (1667р) і перебувала під її юрисдикцією аж до 24 серпня 1991 року, коли український народ проголосував за українську незалежність.
Про заснування Великої та Малої Олександрівки розповідає легенда «Ходак з Полтавщини», яка була надрукована в журналі «Соціалістична культура» в 1970 році.
«Билися люди, як риба об лід, у три погибелі перегиналися. Ходили чутки про Новоросію, про степи Причорноморські. Багато людей ішло туди. А що воно і як воно там – ніхто не знав. От і вирішили послати туди чоловіка, який бував у бувальцях і знав по чому фунт лиха. Звали його Олександром. Зібрав Олександр подорожню торбину та й пішов у Новоросію.
Довго чекали його односельці, уже всі жданики поїли, а його немає. Нарешті він повернувся та й розповів людям про степи безкраї, якими конем хоч цілий день скачи – до краю не доскочити, де ковила шелестить. Земля така, що як докласти рук, то можна жити.
Через кілька днів повів Олександр на ті землі односельців. Нелегка то була дорога. Багато людей знайшли на ній свою могилу. Нарешті стали вони на березі річки Інгулець. Аж тут занедужав Олександр і вмер. Поховали його на березі Інгульця і поселилися тут. Забили перший кілок, почали копати землянки, а своє селище Олександрівкою назвали».
Засноване селище Велика Олександрівка вихідцями з Полтавщини, Чернігівщини та Київщини у 1784 році. Спочатку воно називалося Новою Олександрівкою.
Пізніше, в 1803 році, з Чернігівської та Київської губерній сюди прибули нові партії поселенців, які заснували трохи нижче за течією Інгульця поселення, яке дістало назву Мала Олександрівка, а Нова Олександрівка була перейменована на Велику Олександрівку
На території села працюють загальноосвітня школа, ясла-садок, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, православний храм, прокладено водо- та газогін.
Загальна площа села 405,5га.
2.Кількісний та якісний склад населення Мала Олександрівка.
2.1.Життя людей до революції.
Важким було життя людей до революції. Внаслідок реформи в 1861 році більшість земель залишилися в поміщиків, які збагачувалися за рахунок впровадження різних машин та знарядь праці. А селяни були доведені до зубожіння і вели своє примітивне господарство.
До 1918 року в селі Мала Олександрівка знаходились великі поміщицькі володіння Кухтина, Лихмана, Метелина, Гладченка, Шияна, Шевченка. Самі поміщики проживали в містах Херсоні та Одесі, а їхні управителі займались землею на невеликих хуторах, які мали від 10 до 30 садиб ( переважно хати - землянки). Соціальний склад населення села до Жовтневої революції в основному складали селяни – хлібороби .
Село було густо заселеним пунктом. Зі спогадів старожилів Кириченко Лукерії та Ковтун Наталії : від нинішньої центральної вулиці села до річки спускалися ще три ряди хат з городами, садками ( подекуди ще помітні залишки цих споруд ). По балці, що розділяє Малу Олександрівку з Великою Олександрівкою, теж були поселення аж до кладовища, яке ще й до цих пір існує. Слід враховувати, що майже , в кожній хаті проживало від 5 до 8 чоловік , а в окремих сім'ях і більше. Родини були чисельними.
2.2. Характеристика населення періоду розбудови та післявоєнні роки.
В січні 1920 року було встановлено остаточно Владу Рад, а в 1926 році на території села були організовані два ТСОЗи, розкуркулено понад 100 дворів.
1929 рік . В селі створено 4 колгоспи . Життя селян поступово почало налагоджуватись. Але згодом вони знову відчули різкі зміни , які суттєво вплинули на кількісний склад населення. Тяжкі роки 1932 – 1933 рр. почався страшний голодомор ,який забрав життя багатьох наших односельці. Вимирали родинами. Друга світова війна значно прорідила населення села Мала Олександрівка. Мобілізовані до лав Радянської Армії чоловіки призовного віку ,з яких не повернулося близько 200 осіб. Було вивезено до Німеччини жителів села – спочатку молодь, а потім і іншого віку людей до 300 чоловік ( за неточними даними). Крім того нелегке життя малоолександрівців ускладнив голод 1946 – 1947 років.
2.3. Населення села в 50 – 60 роки ХХ ст..
В 1950 році в зв’язку з укрупленням з 4 колгоспів було утворено один, який мав назву ім. К. Маркса, а згодом ім. Котовського і налічував 1900 чоловік.
Жителі села – прекрасні трударі, хлібороби, будівельники, садівники, тваринники. Це гостині , добрі та мудрі люди , які закохані у своє село.
В період з 1950 по 1960 роки відбувається збільшення населення села. Йде масове будівництво як власних будівель так і господарських. Змінився і соціальний склад населення : колгоспники – 89%, службовці і робітники – 7% , сільська інтелігенція – 3% , інші – 1%.
В 1959 році становило 2200 чоловік. За рахунок виїзду жителів Малої Олександрівки в міста на роботу щоб працювати на підприємствах і на навчання в різних навчальних закладах кількість населення почала зменшуватись.
Так , станом на 1 січня 1965 року всього населення по населеному пункту 2123 чоловіка; з них : колгоспників – 1101 чол., дітей – 873 , робітників і службовців – 120, інтелегенції – 29 чол. В селі налічувалося 602 двори. Національний склад населення становить: українців – 2070 чол., росіян – 50 чол., чехів – 2 чол., німців – 1 чол.
2.4. Період незалежності України.
Україна стала незалежною державою. Змінився політичний, економічний устрій країни. За період 1991 – 2012 рр. відмічене загальне зменшення кількості населення України на 12,5%. На думку аналітиків міжнародної аудиторської компанії « Ернст енд Янг», чисельність населення України до 2016 року може скоротитися до 44млн. осіб.
Зміни торкнулись і жителів села Малої Олександрівки. Кількість населення скорочується. Члени загону краєзнавців провели опитування серед жителів села «На вашу думку , які причини скорочення чисельності жителів села?».
Результати опитування свідчать:
24 % - опитаних вважають, що причиною скорочення населення є низький рівень життя;
20 % - мають думку, що кризовий стан економіки(відсутність роботи в селі, безробіття, скорочення робочих місць) впливає на народжуваність дітей;
2 % - зростання цін на продукти харчування , на комунальні послуги, невиплата зарплат своєчасно;
7 % - втрата впевненості в майбутньому та майбутньому своїх дітей;
10 % демографічна ситуація, міграція мешканців села;
8 % - вважають причиною скорочення населення села - збільшення рівня смертності й результати державної соціально політики;
21 % - зниження значимості цінності сім'ї , особливо серед молоді;
5 % - бачать причини в збільшені людей , які не можуть мати дітей за станом здоров'я або мають соціальні хвороби ( туберкульоз, СНІД, та інші).
3 % - не змогли відповісти на поставлене запитання.
На 20 січня 2012 року в селі проживало 1618 осіб, дворів нараховувалося 618.
Згідно станом на 20 січня 2014 року В селі Мала Олександрівка населення становить1592 особи.
З них : чоловіків – 769,
жінок – 823,
дітей до 18 років – 354,
дітей до 15 років – 204,
дітей до 6 років – 150 ,
пенсіонерів – 436 .
Кількість дворів становить 603.
Національний склад населення майже не змінився . Основну частину складають українці – 92% , росіяни – 6%, молдовани – 1,3 % , узбеки – 0,7%.
Висновки
Рідне наше село! Мала Олександрівка... звідки витоки нашої любові до нього? Можливо, з села, з батьківського дому, з того поля, на якому ростуть золотаві жита й пшениці. Село - наш дім, наше коріння й доля.
Сьогодні наша Мала Олександрівка вабить до себе дивовижною пишнотою садків, зелених верб понад тихим Інгульцем. Незважаючи ні на що: лихоліття, життєві складнощі, воно живе. Головним життєдайним джерелом є люди, які творять історію, будують, садять садки, орють землю, народжують дітей.
Ми пишаємося нашими предками, котрі дали нам життя, одвічну волю. Ми гордо, з піднесенням згадуємо імена тих, хто народився, жив, навчався, працював у селі в різні роки, хто віддав свої життя за наше майбутнє в роки Великої Вітчизняної війни. Серед видатних людей нашого села ми можемо назвати Пономаренко Ганну Олександрівну - депутата обласної ради. Салтана Андрія Опанасовича, Смусенко Наталію Михайлівну, Гут Світлану Володимирівну - лікарів центральної районної лікарні. Дічакову Тамару Іванівну - суддю районного суду. Цей список можна продовжувати, бо кожен житель села на сьогодні заслуговує слова подяки.
З чого починається село? З дороги, над якою схилилися верби в зажурі? З домівок, що усміхаються віконцями, з працьовитих і гарних людей? Чи може воно починається з головного шкільного дзвоника й веселого, щасливого дитячого сміху? Якщо немає дитсадка й школи, тоді село не живе.
Час не стоїть на місці. Життя розкипало наших земляків V пізні куточки землі, але чуйним серцем і своїми думками вони залишаються з рідним селом. А якщо з'явиться вільна хвилина, вони поспішають до рідного порогу.
Тому головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій
землі, наші предки її ні в кого не відібрали: ми українці, ми живемо на своїй
землі й маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами. Ми
маємо що пам'ятати, чим пишатися й чим дорожити.
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Порівняльна діаграма кількості населення села Мала Олександрівка
1950 рік – 1900 осіб
1959 рік – 2200 осіб
1965 рік – 2123особи
2012 рік – 1618 осіб
2014 рік – 1592 особи
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ
1. Історія міст і сіл УРСР. Херсонська область. Інститут історії АН УРСР, -
КИЇВ- 1972, 1983
Матеріали районного архіву, Великоолександрівського народного історико - краєзнавчого музею.
С. Орлова, І.Д. Ротнер «З історії заселення Херсонщини». Короткий довідник. Херсон, 1993 .
Матеріали архіву Малоолександрівської сільської ради.
5.Спогади старожилів - очевидців: Кириченко Лукерії та Ковтун Наталії
6. І. Токар «Легенди і бувальщини нашого краю» , Херсон 2010.