ВІДДІЛ ОСВІТИ ГОРОДОЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ГОРОДОЦЬКА ПОЧАТКОВА ШКОЛА


Кумановська Оксана Францівна

вчитель початкових класів





























ГОРОДОК

2019

Автор: Кумановська О. Ф. – вчитель початкових класів Городоцької початкової школи

Рецензент: Чепурна Н. П. – методист відділу освіти Городоцької міської ради







У даному посібнику зібрано та систематизовано матеріали відповідно до Програми з вивчення курсу «Природознавство» у 4-му класі. Головним чином вони спрямовані на підвищення ефективності засвоєння природознавства молодшими школярами. На сторінках даного підручника розкривається велич та багатоманітність природи. Тому він допоможе вчителеві при підготовці до уроків, проектів, а також дасть змогу зробити їх цікавішими та пізнавальнішими для учнів.























Рекомендовано радою методичного кабінету відділу освіти Городоцької міської ради (Протокол №1 від 10.01.2019)









ВСТУП


«Природа так про все подбала,

що повсюди ти знаходиш, чому вчитися»

(Леонардо да Вінчі)


Посібник «Що? Де? Коли?» створений для того, щоб поглибити знання про природу та її надзвичайний світ. З нього ми довідаємось про глибини Всесвіту, пізнаємо зоряний світ, а також дізнаємось про фантастичну красу планет!

Знання, які дасть нам посібник, допоможуть при складанні плану подорожей, а також відкриють секрети вимірювання масштабу.

Довідник допоможе вчителю у підготовці до уроків про океани, адже він містить цікавинки про морські глибини та їх мешканців. У ньому також зібрано інформацію про материки землі, легенди їх появи, а також про жителів кожного материка, їх фізіологічні особливості.

Зібрана інформація полегшить підготовку вчителя до уроку, наситить його цікавими новинками. Розширить знання дітей про навколишній світ, сформує пізнавальні здібності, сприятиме відповідному відношенню до природи.

Адже природа – наш дім!







Розділ перший



ВСЕСВІТ І СОНЯЧНА СИСТЕМА

    1. Сонце

Сонце – це денне світло, від якого залежить життя на Землі!

Сонце – найближча до Землі зірка. Воно є центром і єдиною зіркою Сонячної системи. Якщо скласти масу всіх об’єктів Сонячної системи, то майже всю цю масу складатиме маса Сонця (99,8 %). На небі воно здається завбільшки в повний Місяць. Але насправді його діаметр приблизно у 400 разів більше діаметра Місяця і в 109 разів більше діаметра Землі. Маса Сонця у 750 разів перевищує масу всіх разом узятих планет, що рухаються навколо нього.

С онце таке велике, що може вмістити 1 млн. таких планет, як Земля. Якщо уявити Сонце такого ж розміру як звичайні двері, то Земля була б такого ж розміру як звичайна монетка. Саме тому, що Сонце таке величезне, ми й бачимо його не як точку, а як круг. Сонце перебуває на дуже великій відстані від Землі. Світло Сонця сягає Землі за 8, 5 хв.

Сонце – це величезна розпечена газова куля жовтого кольору. Температура на її поверхні досягає 6000◦ С, а в центрі – до 15 млн. ◦С. Розпечене тіло яскраво світить і випромінює тепло. Його промені поширюються навсібіч, висвітлюючи і нагріваючи інші небесні тіла. На землю потрапляє лише незначна кількість сонячних променів, а решта розсіюється у космосі.

Цікаво: М. Коперник (польський астроном), творець Геліоцентричної теорії будови Всесвіту («геліос» перекладається як «Сонце»), за якою Сонце перебуває в центрі Всесвіту, а планети й Земля рухаються навколо нього, водночас обертаючись навколо своєї осі.

Без Сонця неможливе життя на землі. Воно – основне природне джерело світла й тепла на Землі. Його тепло зігріває нас, дає всім на Землі світло. Завдяки Сонцю ростуть дерева, трава, квіти, зігрівається вода в морях та океанах…

А ще люди навчилися накопичувати і використовувати сонячну енергію. Якби Сонце стало холодним, то Земля поринула б у темряву. Лише далекі зорі давали б їй мерехтливе світло. Від холоду загинуло б усе живе. Сонячні промені неоднаково нагрівають різні ділянки земної поверхні. Нагрівання земної поверхні сонячними променями залежить від висоти Сонця на небосхилі. Коли Сонце перебуває високо на небосхилі, промені падають прямовисно на земну поверхню і сильно її нагрівають. Коли Сонце перебуває низько на небосхилі, промені падають під кутом і слабо нагрівають земну поверхню.



Залежність нагрівання земної поверхні від висоти Сонця



На Сонці час від часу відбуваються спалахи – сильні вибухи, які тривають декілька хвилин. Під час таких спалахів виділяється дуже багато енергії. Випромінювання, яке утворюється внаслідок спалахів, спричинює на Землі магнітні бурі та полярні сяйва. Цікавим є те, що Сонце обертається навколо центра Галактики. Повний оберт воно робить кожні 225 - 250 мільйонів років. Також Сонце обертається навколо своєї осі із заходу на схід.

Це цікаво:

  • На Сонці ти станеш важчим у 28 разів.

  • 3 травня відзначають Всесвітній День Сонця

  • Майже 99% ваги всієї Сонячної системи складає вага Сонця.

  • Блискавка у 5 разів гарячіша, ніж поверхня Сонця.

  • Вік Сонця близько 4,5 мільярда років. І це приблизно половина його життя.

  • Вже через 1 мільярд років людині буде дуже важко, бо температура на нашій планеті під впливом Сонця значно збільшиться.

  • Ядро Землі має схожу температуру.

  • Справжній колір Сонця – білий.

  • Ультрафіолетове випромінювання Сонця має антисептичні властивості.

  • За весь час свого існування воно лише 20 разів облетіло навколо центру Чумацького Шляху.

    1. Місяць – природний супутник землі

Місяць – природний супутник Землі, найближче до неї нерозжарене небесне тіло кулястої форми. Відстань від Землі до Місяця складає приблизно 384 тис. км, що майже у 400 разів менше, ніж від Землі до Сонця. Літак, який має швидкість 1000 км/год, міг би при безперервному польоті досягти Місяця за 16 діб. Сучасні космічні кораблі досягають поверхні Місяця за 15 – 18 год. Порівняно із Землею, діаметр Місяця приблизно в 4 рази менший, а маса – у 81 раз менша.

Сила тяжіння на його поверхні приблизно у 6 разів менша за земну. Місяць рухається навколо Землі. Повний оберт навколо Землі він здійснює майже за 28 діб. Одночасно з рухом навколо Землі Місяць обертається навколо своєї осі.

М ісяць завжди повернутий до Землі одним боком. Невидимий бік Місяця люди побачили лише в 1959 році на фотознімках, зроблених автоматичною міжпланетною станцією, яка облетіла довкола Місяця.



Видимий бік Місяця

Невидимий бік Місяця



Вигляд Місяця на небі постійно змінюється: то він нагадує серп, то має вигляд частини диска, то – повного диска. Бувають дні, коли Місяця зовсім не видно.

В игляд Місяця на небі називають фазами.

Основні фази Місяця: 1) новий Місяць (чорна куля, її зовсім не видно, коли Місяць на стороні Сонця),

2) перша чверть Місяця (ліва півкуля чорна, права півкуля світла),

3) повний Місяць (світла куля),

4
) остання чверть Місяця (ліва півкуля світла, права півкуля темна).

Дослідження показали, що на місячній поверхні присутні ті самі хімічні елементи, що і на земній. Ґрунт Місяця складається з каміння й пилу, забарвлених у бурий та оранжевий кольори. На поверхні Місяця є гори, рівнини й западини – кратери, утворені внаслідок падіння метеоритів. Також на Місяці нема повітря і води, тому там не можуть жити рослини й тварини. Замість повітря досить розріджена газова оболонка, яка складається з водню, гелію, неону та аргону. Удень його поверхня нагрівається до +110 °С, а вночі охолоджується до -180 °С. Місяць не випромінює світла, але сонячні промені відбиваються від його поверхні, ніби від дзеркала. Тому Місяць світить відбитим світлом Сонця.

На Місяці не чути звуків та не буває вітру. Сонячні промені не розсіюються в атмосфері, як це відбувається на Землі. Тому небо над Місяцем чорне, і навіть удень над частиною його поверхні, освітленою Сонцем, видні зірки.

Поверхня Місяця вкрита величезною кількістю кратерів – це говорить про те, що супутник постійно бомбардується метеоритами. Встановлені на Місяці сейсмометри реєстрували від 600 до 3000 місяцетрусів на рік. Кратери носять імена видатних вчених. Серед них 11 імен належить українцям. Кратерів на видимому із землі боці налічується близько 30 000, найбільші серед них кратер Клавій з діаметром 235 км і Гримальді – 200 км.

М ісяць – єдине небесне тіло, крім Землі, на яке висаджувалася людина. 20 липня 1969 року на поверхню Місяця вперше опустився космічний апарат «Аполлон-11». Ніл Армстронг уперше в історії людства здійснив висадку на Місяць, залишивши на його поверхні відбитки своїх черевиків.

Враження американських космонавтів з поверхні Місяця..

«Вимкнувши ракетний двигун, ми перевірили апаратуру, а потім припали до ілюмінатора. Пил, знятий двигуном, відразу осів, видимість стала доброю. Ми опустилися на пологій рівнині, роз'їденій кратерами, найбільший з яких мав діаметр 15 м. Горизонт був нерівний, ніби горбистий; ці горбики, очевидно, є краями великих кратерів.

Місячна поверхня в момент посадки була яскраво освітлена і нагадувала пустиню в жаркий день. Оскільки небо було чорне, можна було подумати, що перебуваєш на посипаному піском спортивному майданчику вночі, під промінням прожекторів. Ні зірок, ні планет, за винятком Землі, не було видно».

Це цікаво:

  • По поверхні Місяця ходило лише 12 чоловік і всі вони американці. Першою людиною, яка залишила свій слід на Місяці, був Ніл Армстронг в 1969 році, а останнім сьогодні став Джин Сернан в 1972 році. З того часу Місяць відвідували лише безпілотні апарати.

  • Місяць є п'ятим по величині супутником в Сонячній системі.

  • Оскільки Місяць не має атмосфери, він абсолютно не захищений від метеоритів та космічної радіації. На його поверхні спостерігаються великі коливання температури, а також через відсутність атмосфери тут панує абсолютна тиша і небо завжди чорного кольору.

  • Щільність Місяця набагато менша за щільність Землі. Через це на Місяці ви будете важити близько однієї шостої (16,5%) вашої земної ваги.

  • Кожного року Місяць приблизно на 3,8 см віддаляється від нашої планети. Вчені НАСА прогнозують, що це явище буде спостерігатись протягом близько 50 мільярдів років. Таким чином, час, за який Місяць проходить по орбіті навколо Землі, збільшиться з 27,3 до 47 днів.

  • НАСА планує відправити астронавтів на Місяць, щоб створити постійну космічну станцію. Таким чином, людство може ще раз ступити на Місяць в 2019 році, якщо все піде за планом.

  • Існує таке поняття як «Темна сторона Місяця». Насправді воно помилкове, оскільки обидві сторони Місяця отримують однакову кількість сонячного світла, проте одна сторона ніколи не повернута до Землі. Сторону, яка повернена від Землі, можливо побачити лише з космічних апаратів.





1.3. Планети Сонячної системи

«Людство не залишиться вічно на Землі, але в погоні за світлом і простором спочатку несміливо проникне за межі атмосфери, а потім завоює собі весь навколосонячний простір». (К. Ціолковський, засновник космонавтики та ракетобудування)

Під Сонячною системою розуміють систему планет, центральною зіркою якої є Сонце. Навколо Сонця обертаються 8 небесних тіл. Усі вони менші від Сонця і не випромінюють світла. Ці тіла називають планетами.







Планети – це щільні кулеподібні космічні тіла, які з неймовірною швидкістю обертаються довкола центрального тіла своєї космічної системи – зорі.

Вісім великих планет та всі інші тіла Сонячної системи рухаються по своїх «шляхах» – орбітах – довкола Сонця. Усі вони поділяються на дві групи: планети гіганти і планети земної групи.

Ч отири менші внутрішні планети, що відносяться до планет земної групи, це:

  • М

    Ці планети складаються в основному з силікатів і металів.

    еркурій;

  • Венера;

  • Земля;

  • Марс.

Ч отири зовнішні планети більшого розміру, інша назва газові гіганти:

  • Ю

    Вони складаються в основному з водню і гелію. У свою чергу, Уран і Нептун, крім водню і гелію, містять ще метан і чадний газ.

    пітер;

  • Сатурн;

  • Уран;

  • Нептун.

Меркурій

Меркурій – найближча планета і до Сонця, і до Землі. Це найменша планета Сонячної системи. Меркурій рухається по овальній орбіті навколо нашого світила. У різний час відстань до Сонця складає від 47 до 70 млн. км. Ця маленька планета робить повний оборот навколо Сонця кожні 88 днів., несучись в просторі зі швидкістю 55 кілометрів в секунду, що швидше, ніж будь-яка інша планета нашої системи.

На Меркурії може бути або надміру холодно, або надміру спекотно: температура в одному й тому самому місці може коливатися від −180 °С (такого лютого холоду на Землі не буває навіть в Антарктиді) до +430 °С (це у 4 рази більше, ніж температура окропу). Усе залежить від того, яким боком Меркурій повертається до Сонця. Сонце обігріває цю планету в 7 разів сильніше, ніж Землю. Одна його половина – це гаряча кам’яна пустеля, інша – крижана. Коли Меркурій перебуває на значній відстані від Сонця, можна розгледіти його низько над горизонтом. Меркурій неможливо побачити на темному небі. Найкраще спостерігати за ним на вечірньому небі.

Це цікаво:

  • Один день на Меркурії відповідає 58 дням на Землі.

  • Про існування Меркурія було відомо ще в 3 столітті до н.е. Римляни назвали планету на честь бога торгівлі – Меркурія.

  • Через дивну орбіту планети, Сонце там виглядає так, ніби воно рухається то назад, то вперед по небу.

  • Найбільший кратер в сонячній системі знаходиться на планеті Меркурій.

  • Через свій невеликий розмір Меркурій володіє дуже слабким гравітаційним полем.

  • Людина, яка на Землі важить 80 кг, на Меркурію важитиме 30,4 кг або 38% земної ваги.

  • День від сходу до сходу сонця, на цій планеті еквівалентний 176 дням Землі.

  • У Меркурія, як і у Венери, немає кілець та жодного супутника. Це пов'язано з близькістю цих планет до Сонця.

  • Якщо б ви жили на Меркурії, то могли б святкувати Новий рік кожні 88 земних дні.

  • Поверхня Меркурія вкрита численними кратерами, які є результатами зіткнень із астероїдами та кометами – це і робить його найбільш кратерною планетою в Сонячній системі.

  • Найбільший кратер на поверхні Меркурія має діаметр близько півтора тисячі кілометрів.

  • Зовні Меркурій дуже схожий з Місяцем.

  • У Меркурія є магнітне поле. У центрі планети є велике залізне і дуже щільне ядро, яке формує магнітне поле.

  • З усіх планет Сонячної системи у Меркурія найбільш витягнута орбіта.

  • З поверхні Меркурія Сонце виглядає втричі більшим, ніж з поверхні Землі

  • Перший візит до Меркурія був проведений космічним кораблем «Маринер 10» в 1974 році.

  • Орбіта Меркурія може проходити між Сонцем і Землею, при цьому за Меркурієм можна спостерігати з Землі. На диску Сонця він виглядає як маленька чорна цятка. Попереднє проходження було 9 травня 2016 року, а наступне можна буде спостерігати 11 листопада 2019 року.















Венера

Венера – третій за яскравістю об’єкт на небі Землі після Сонця й Місяця. Найкраще її видно ввечері та вранці, тому її й називають вранішньою або вечірньою зорею. Інколи Венеру називають сестрою Землі або її близнюком: планети схожі за розмірами (Венера трохи менша, ніж Земля), масою, щільністю, силою тяжіння та хімічним складом. Венера друга за близкістю до Сонця планета Сонячної системи, яку називають ще найгарнішою планетою!

Вчені визначили, що діаметр Венери дорівнює 12 100 кілометрів, що приблизно на 640 кілометрів менше, ніж у Землі. Період обертання навколо Сонця – 224,7 земних діб. Коли за Венерою спостерігають із Землі, вона виглядає яскравіше, ніж будь-яка інша планета чи зірка на небі. У певний час року, це перше небесне тіло, яке можна побачити на заході, а в інший час – останньою зіркою, яку видно вранці.

Нема жодних доказів існування життя на Венері: на планеті дуже спекотно (+480° С). Гарячішими від Венери у Сонячній системі є тільки Сонце та Меркурій. До того ж, на цій планеті дуже сухо, адже за такої високої температури будь-яка рідина википить. Вона має хмарну повітряну оболонку. Знайти Венеру на небі дуже просто. Ці хмари добре відбивають сонячне світло, роблячи планету яскравою. Венеру можна спостерігати через годину після заходу сонця або за годину до його сходу. У Венери також нема супутників.


Це цікаво:

  • Венера не єдина планета в космосі, яку назвали на честь римського божества. Венера була богинею любові і краси в Давньому Римі. Однак це єдина планета, яка була названа на честь богині (жінки), а не бога (чоловіка).

  • В атмосфері Венери переважає вуглекислий газ (близько 96,5%), і його висока концентрація зумовлює парниковий ефект.

  • На Венері дуже слабке магнітне поле, воно не перевищує 5-10 % магнітного поля Землі. Через відсутність магнітного поля Венера втратила всю воду, яка дісталась їй на ранніх етапах формуванні планети.

  • Сила тяжіння на Венері трохи менша, ніж на поверхні Землі. Якби людина, що важить на Землі 70 кг, прилетіла на Венеру, там би вона важила близько 62 кілограмів.

  • З Венери не видно Землю і навіть Сонце. Її небо постійно вкрите отруйними хмарами, з яких на поверхню планети випадає дощ з сірчаної кислоти.

  • Завдяки радіолокаційним зображенням вдалось встановити, що на поверхні Венери більше вулканів, ніж на будь-якій іншій планеті в Сонячній системі – понад 1650.

  • Більшість планет в Сонячній системі обертаються проти годинникової стрілки і лише Венера та Уран обертаються навколо своєї осі по годинниковій стрілці.

  • На Венері дуже вітряно, в середньому шарі хмар панують супер-вітри зі швидкістю понад 700 км на годину.

  • Якщо б вам вдалось крикнути якусь фразу на поверхні Венери, ваш голос прозвучав би на значно нижчому і глибшому тембрі, оскільки голосові зв'язки, в її щільній атмосфері, вібрували б більш повільно.

  • Венеру вперше побачили з космосу в грудні 1962 року, коли безпілотний космічний апарат «Марінер 2» пролетів на відстані 34 740 кілометрів від планети, через 35 місяців після того, як він стартував із Землі. Це була перша планета (за винятком Землі), яку побачили з космосу.

  • Для дослідження Венери на її поверхню з 1966 по 1985 рр. приземлилось аж 19 міжпланетних станцій, за допомогою яких, окрім фізико-хімічних та метеорологічних показників, вдалось передати фото пейзажів планети та навіть записати звук грому в її атмосфері.

  • Через надзвичайно агресивні умови середовища на планеті, станом на 2017 рік, жоден апарат на її поверхні не пропрацював суттєво більше ніж дві години. Рекордсменом залишається міжпланетна станція «Венера-13», яка пропрацювала 127 хвилин.

Земля

Земля – п’ята за розміром планета Сонячної системи. Це єдина відома на сьогодні планета, на якій є життя. Порівняно з іншими планетами Сонячної системи Земля велика (найбільша у земній групі), а от якщо порівняти її з планетами-гігантами, Земля видасться дуже маленькою: її маса менша від маси «найлегшої» планети-гіганта Сонячної системи – Урана – більш ніж у 14 разів. Що вже казати про інші!

Земля розташована порівняно близько від Сонця (третя за віддаленістю від світила планета), але щоб досягти її поверхні, сонячному промінчику необхідно приблизно 8 хвилин 19 секунд (це дуже багато, адже ніхто і ніщо у світі не може рухатися швидше за світло). Місяць (природний супутник Землі) найбільший із супутників планет земної групи.

Земля – єдине тіло Сонячної системи, на якому є життя (люди, тварини, рослини). Життя на нашій планеті дуже різноманітне. Уявіть, що у чайній ложці звичайного ґрунту (землі, що у нас під ногами) живих організмів більше, ніж людей на всій планеті. Які ж маленькі ці живі організми!

Тільки на нашій планеті є головні умови існування життя – вода і повітря: океани займають більше половини поверхні Землі – 70 %, тільки на нашій планеті є атмосфера з достатньою для дихання кількістю кисню (а саме кисень передусім потрібний для дихання людей). Повітряна оболонка Землі відрізняється від інших планет завдяки наявності життя. Повітря захищає Землю від переохолодження і перегрівання.

Водойм на Землі значно більше, ніж суходолу: адже на світлині переважають синій і блакитний кольори. Якщо всю поверхню нашої планети розділити на три однакові частини, то площу більш ніж двох із них займатимуть водойми, і тільки одну – суходіл.

Океани нашої планети такі величезні, що люди вивчили лише 5 % їхніх глибин. Тільки на Землі можна знайти воду у трьох станах – рідкому (власне вода), твердому (сніг та лід) і газоподібному (водяна пара).


Це цікаво:

  • Незвичним є факт, що всі планети Сонячної системи, крім нашої, носять імена з грецької та римської міфології.

  • Земля як планета з'явилась понад 4,5 мільярдів років тому.

  • З астрономічної точки зору, Земля займає найбільш вдале місце в космосі для зародження і підтримання життя.

  • За різними підрахунками вчених, в нашій галактиці Чумацький Шлях є понад 2 мільярди планет, схожих на Землю.

  • Земля не повністю кулястої форми, оскільки наша планета постійно обертається. Земля дещо випукла на екваторі та трішки сплюснута на полюсах.

  • Відстань від Землі до Сонця становить понад 149,6 мільйони кілометрів, а сонячне світло доходить до Землі за 8,3 хвилини.

  • Якщо просверлити тунель крізь Землю, а після цього стрибнути в нього, то вам знадобиться близько 42 хвилин, щоб дістатись до іншої сторони.

  • За точними підрахунками, повний оберт навколо осі наша планета здійснює за 23 години та 56 хвилин, тобто насправді доба дещо коротша ніш загальноприйняті 24 години.

  • Якщо б у нас не було Місяця, день на Землі тривав би не більше шести годин.

  • Земля єдине місцем в Сонячній системі, де можна побачити повне сонячне затемнення.

  • Від 10 до 20 вулканів вивергається десь на Землі кожного дня.

  • Практично весь час, десь на Землі можна спостерігати грозу.

  • За даними WWF (Всесвітнього фонду дикої природи) за останні сорок років на Землі зникло 40% дикої природи.

  • Українці завжди цінували рідну землю. У чайній ложці родючого українського чорнозему є більше живих організмів ніж всіх людей на Землі.


Марс

Марс – четверта планета Сонячної системи. Схожа на Землю, але менша за величиною і холодніша. Завдяки великій кількості заліза в ґрунті її ще називають червоною планетою. Відстань до Сонця майже в 1,5 рази більша, ніж у Землі. Якщо уявити собі Сонце розміром як вхідні двері, то Земля порівняно з ним буде за розміром як монетка, а Марс – як таблетка аспірину. Марс – планета-чемпіон. Саме на ній знаходиться найвища у Сонячній системі гора (Олімп, 27 км над рівнем марсіанської рівнини, вдвічі вища, ніж Еверест – найвища гора Землі), найглибша та найдовша долина (долина Марінера: її глибина – 10 км, довжина – 4000 км (приблизно як ширина Австралії). Крім того, на Марсі знаходиться найбільший у Сонячній системі вулкан (його діаметр – 600 км).

Марс знаходиться дуже далеко від Землі: якщо рухатися зі швидкістю 100 км/год, то дістатися від нашої планети до Марса можна за 221 день. День на Марсі триває майже стільки ж, як і земний, а от рік майже удвічі довший від земного (687 земних діб).

До сьогодні життя на Марсі прилади дослідників космосу не знайшли. Марс – холодна планета (середня температура на Марсі (−60 °С) значно нижча, ніж у найхолоднішому куточку Землі). За такої температури вода на Марсі може існувати тільки у вигляді випарів або льоду. З природними умовами Марсу можна порівняти хіба що антарктичну пустелю на Землі.

На Марсі трапляються найжорстокіші у Сонячній системі пилові бурі (швидкість вітру може досягати 200 км/год). Такі буревії можуть тривати цілими тижнями. Тож жити на Марсі було б дуже непросто.

А от сила тяжіння на червоній планеті набагато менша, ніж на Землі: людина, яка на Землі важить 45 кг, на Марсі важитиме лише 17 кг і зможе підстрибнути втричі вище.

У планети є два супутники – Фобос і Деймос. Передбачається, що вони є захопленими астероїдами.


Це цікаво:

  • Марс найбільш вивчена планета в Сонячній системі після Землі, сьогодні він розглядається вченими, як потенційна для колонізації людством планета.

  • Через свій червоний відтінок безліч древніх народів вважали, що Марс вкритий кров'ю і саме тому він був названий на честь римського бога війни – Марса.

  • Забарвлення планети пов'язане з великою кількістю оксиду заліза на його поверхні. На Марсі така велика кількість заліза, що планета буквально покрита іржею. Відтінок планети змінюється залежно від пір року, яких на Марсі також чотири.

  • Марс – четверта та остання планета в Сонячній системі з кам’янистою поверхнею.

  • Марсіанська доба триває 24 години і 37 хвилин, а орбітальний період або рік майже вдвічі довший за земний і становить 687 днів.

  • Як не дивно, захід Сонця на Марсі синього кольору.

  • Гравітація на Марсі на 62,5% менша, ніж земна. Це означає, що астронавт, який на Землі важить 80 кг, на Марсі буде важити всього 30 кг.

  • До 2013 року з 13 спроб м'якої посадки на Марс, 6 закінчилися невдачею.

  • Останні дані з орбітальних польотів на Марс вказують на те, що він має залізне ядро, яке допомагає генерувати слабке магнітне поле.

  • Мало хто знає, що Марс має власний прапор. Його розробили інженери НАСА. А також прапор вже побував на орбіті. Він складається з трьох вертикальних полос різного кольору, які символізують майбутню історію Марса. Червона смуга – планета сьогодні, а зелена (рослини) і синя (вода) –майбутні етапи ймовірного освоєння Марсу людьми.

  • Не зважаючи на екстремальні умови довкілля на Червоній планеті, понад 100 000 чоловік подали заявки на поїздку в один кінець для колонізації Марса.



Юпітер

Юпітер – найбільша планета Сонячної системи. Її ще називають газовим гігантом. Він у 318 разів важчий за Землю і майже в 2,5 рази масивніший, ніж усі планети нашої системи разом узяті. Юпітер – це велетенська куля, що швидко обертається. Через значну віддаленість від Сонця, температура на ньому не піднімається вище від –120 ◦С. У його повітряній оболонці стрічками тягнуться довгі шари хмар, через які планета видається смугастою.

У Юпітера є 65 супутників. Чотири найбільших – Ганімед, Каллісто, Іо і Європа – схожі з планетами земної групи такими явищами, як вулканічна активність і внутрішній нагрів.

Це дуже незвичайна планета – такі відомі нам атмосферні явища, як шторми, блискавки, полярне сяйво, на Юпітері набагато масштабніші. Життя на Юпітері немає, що й не дивно з огляду на такі складні погодні умови. Однак деякі супутники цієї планети мають океани під поверхнею, де можливе життя.

Велика Червона Пляма на Юпітері (її розміри досягають двох третин площі поверхні Землі) – це гігантський шторм, і буяє він уже століття.

Це цікаво:

  • Юпітер – це газова планета, її атмосфера складається з водню, гелію, метану, амонію, азоту, сірки, вуглецю та інших елементів. Він утворився значно раніше планет земної групи.

  • Вчені з’ясували, що Юпітер щороку зменшується приблизно на 2 см. Це відбувається тому, що планета випромінює на 60% більше енергії, ніж обсяг одержуваної сонячної. Вважається, що після свого формування планета була в 2 рази більша і значно гарячіша, ніж є зараз.

  • Юпітер – це найпотужніше джерело радіовипромінювання в Сонячній системі після Сонця.

  • Навколо своєї осі Юпітер обертається за 9,925 години, тобто доба на планеті триває саме стільки часу.

  • Якщо ви важите, скажімо, 60 кг, то на поверхні Юпітера ви б важили 144 кг. Вся справа в тому, що сила тяжіння тут перевершує земну в 2,4 рази, тобто тіло масою 100 кг буде важити стільки ж, як тіло масою 240 кг.

  • Атмосферу Юпітера можна уявити як безперервно киплячий водневий океан.

  • Вітри на цій планеті перевищують швидкість в 600 км/год.

  • Тільки Сонце, Місяць і Венера є яскравішими за Юпітер в Сонячній системі. Це одна з п'яти планет, видимих неозброєним оком з Землі.

  • Першими, хто описав свої спостереження за Юпітером, були стародавні вавилоняни приблизно в сьомому столітті до нашої ери.

  • На Юпітері найкоротший день в Сонячній системі. Він обертається навколо своєї осі всього за 9 годин 55 хвилин. Таке швидке обертання і нещільна будова надають планеті злегка сплюснуту форму. Навколо Сонця Юпітер обертається раз в 11,8 земних років.

  • Верхні шари атмосфери Юпітера складаються з кристалів сірки та аміаку. Нижче розміщені шари газоподібного та рідкого водню. Ядро утворене з криги, каміння, металу.

  • Супутник Юпітера Ганімед є найбільшим в Сонячній системі. Ганімед за розмірами більший, ніж планета Меркурій.

  • Юпітер, як і всі газові гіганти в Сонячній системі, має кільцеву систему. Його кільця, на відміну від кілець Сатурна, набагато темніші та складаються з пилу і дрібних твердих частинок, які є залишками комет та астероїдів. Їх товщина коливається від 2000 до 12 500 кілометрів.

  • Загалом, на дослідження Юпітера було відправлено вісім космічних апаратів.






Сатурн

Сатурн – друга за розміром планета Сонячної системи після Юпітера. Це ще один газовий гігант. Сатурн має найзахопливішу систему кілець з усіх планет Сонячної системи. Їх у Сатурна аж сім. Вони складаються переважно з крижаних часточок різного розміру, а також гірських порід і пилу. Товщина кілець не більше ніж один кілометр. Температура на цій планеті наближається до 170 ◦С.

Жовті та золоті смуги в атмосфері Сатурна є результатом дії супершвидких вітрів (їх швидкість сягає 1800 км/год). Життя на Сатурні нема. Втім, на деяких супутниках цієї планети воно могло б існувати.

Сатурн вважають однією з найунікальніших планет Сонячної системи. З 2004 року вона перебуває під наглядом міжпланетної станції «Кассіні». Саме вона надає нову інформацію про Сатурн!

Це цікаво:

  • Сатурн п’ятий за яскравістю об’єкт в Сонячній системі, він був відомий ще древнім вавилонянам. Планету названо на честь римського бога часу Сатурна, покровителя сільського господарства.

  • Сатурн – 6-та планета від Сонця. Він обертається на відстані приблизно 1,4 млрд. км від Сонця.

  • Один день на Сатурні проходить за 10,7 земних год. За цей час планета робить один повний оберт навколо своєї осі. Рік на Сатурні дорівнює 29 земним рокам. Тобто ця планета обертається навколо Сонця за 10 тис. 756 днів.

  • Атмосферу Сатурна переважно становлять водень і гелій.

  • Нині налічують 62 відомих нам супутника Сатурна. Абсолютний рекорд за цим показником належить Юпітеру, у якого їх 67. Найбільший супутник «окільцьованої» планети – Титан, який перевершує своїми розмірами Меркурій. Титан – єдиний серед супутників Сонячної системи, що має щільну атмосферу.

  • Сатурн не може підтримувати життя в тому вигляді, в якому ми його знаємо. Однак, на деяких супутниках Сатурна умови для життя сприятливіші.

  • На Сатурні є яскраво виражена зміна пір року. Один сезон триває більше семи земних років.

  • Знамениті кільця Сатурна були відкриті астрономами в 1610 році.

  • Сатурн має не зовсім кулясту форму. Швидкість його обертання така велика, що він сплющує сам себе.

  • Сатурн – найдальша планета, яку можна побачити із Землі неозброєним оком.

  • Сатурн володіє найпотужнішим магнітним полем, що простягається приблизно на мільйон кілометрів.

  • На Сатурні буває північне сяйво.

  • На одному із супутників Сатурна, Енцеладі, теоретично допускається існування водних форм життя під товщею льоду.

  • На Сатурні неодноразово спостерігалися хмари дивної шестикутної форми.

  • Вперше Сатурн був сфотографований апаратом «Піонер 11» у 1979 році.

  • Титан складається в основному з водяного льоду і каменю. Його заморожена поверхня має озера рідкого метану і вкриті замерзлим азотом ландшафти. Це справжній крижаний світ.

  • На Сатурн відправляли тільки 4 космічні апарати: «Піонер-11», «Вояджер-1», «Вояджер-2» і «Кассіні». Останній апарат понад 10 років займається дослідженням газового гіганта, його кілець і супутників.







Уран

Уран – сьома за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи, дуже гарний синьо-зелений велетень. Тож саме Уран є справді блакитною планетою! Він трохи менший від свого найближчого сусіда – Сатурна, його оперізують тонкі, невеликі, практично невидимі кільця. Планету виявили за допомогою телескопа вже у наш час, а не в далекому минулому. Хоч Уран і велика планета, але він настільки віддалений від Землі, що побачити його можна лише за допомогою спеціальних приладів, наприклад, телескопа.

Уран – одна з найзагадковіших планет. Уран отримує майже в 400 разів менше світла, ніж наша планета. Вчені кажуть, що це найбільш невиразна планета: тут, як у інших газових гігантів, немає хмарних смуг та атмосферних штормів, хоч на Урані дме доволі сильний (порівняно з іншими планетами) вітер – його швидкість досягає 900 км/год. Тільки нещодавно дослідникам вдалося виявити сезонні зміни погоди на Урані.

На полюсах і на екваторі зміна пір року відбувається зовсім по-різному. На екваторі урановий рік складається з двох літ і двох зим, і тривалість цих сезонів відповідає майже 21 земному року. А от на полюсах буває лише по одному літу й одній зимі зате тривають вони там удвічі довше, ніж на екваторі, по 42 земних роки.

Ще одна загадка Урана: планета обертається, «лежачи на боці»: по горизонталі, а не по вертикалі, як інші планети. Тому рух Урану навколо Сонця особливий – він котиться уздовж своєї орбіти, перевертаючись з боку на бік, подібно до казкового Колобка.

Уран, як і Нептун, називають крижаним гігантом: у складі цієї планети багато замерзлої води. В Урана найхолодніша атмосфера – його найнижча температура складає −224 °C. Уран віддає тепла лише трохи яке отримує від Сонця. Куди дівається решта тепла, поки що ніхто пояснити не може…

На Урані не може бути життя, принаймні у тому вигляді, як ми знаємо.


Це цікаво:

  • Офіційним першовідкривачем Урана в 1781 році є астроном Фрідріх Вільям Гершель. Це перша планета відкрита людиною за допомогою телескопа. Вільям Гершель назвав планету на честь короля Георга третього – Georgium Sidus, що перекладається як «Зірка Георга». Сучасна назва була запропонована німецьким астроном Йоганном Боде – планета «Уран» походить від імені давньогрецького бога, який уособлює небо та є дідом Зевса.

  • У Китаї, Японії, та Кореї назва планети Уран перекладається як «король зоряного неба».

  • В середині Урана можна помістити 63 планети розміром як Земля.

  • День тут триває приблизно 17 земних годин, а рік аж 84 земних роки.

  • До 80% Урана складається з рідин, а в центрі планети знаходиться тверде ядро. Уран відноситься до крижаних гігантів.

  • Уран візуально здається синьо-зеленим через присутність незначної кількості метану в атмосфері.

  • На поверхні Урана періодично вирують жахливі бурі, що охоплюють площу розміром з Північноамериканський континент.

  • Найбільший супутник Урана Титанія, його діаметр дорівнює приблизно половині діаметра Місяця.

  • Маса Урана майже в п’ятнадцять разів більша за масу Землі.

  • Сонячному світлу потрібно близько трьох годин, щоб досягти Урана.

  • Велика частина супутників Урана була відкрита в 1986 році під час прольоту повз нього космічного апарату «Вояджер-2».

  • Всі супутники планети Уран заморожені. Більшість з них це глиба з гірських порід та льоду.

  • Вчені виділяють 27 супутників Урана і багато з них названі на честь героїнь драм Шекспіра. Зокрема є Дездемона, Корделія, Офелія, Розалінда, та Джульєтта. Є навіть супутник який зветься Купідон.


Нептун

Нептун – найвіддаленіша від Сонця і третя за масою (в 17,2 раза перевищує масу Землі) планета Сонячної системи. Це один з найменших газових гігантів. Доба на Нептуні триває приблизно 16 земних годин, а рік – цілих 165 земних років, адже ця планета дуже віддалена від Сонця. Нептун має шість кілець.

На Нептуні буяють найсильніші вітри серед усіх планет Сонячної системи (швидкість – 2100 км/год), а температура поверхні цієї планети складає −220 °C. Іноді Нептун, як і Уран, називають «крижаним гігантом»: у складі цієї планети багато замерзлої води.

Тож зовсім не дивно, що життя на Нептуні нема.

Це цікаво:

  • Нептун – найдальша від Сонця планета з тих пір, як Плутон розжалували до звання карликової планети.

  • Свою назву планета отримала на честь давньоримського бога моря.

  • Нептун виробляє більше тепла, ніж одержує від Сонця.

  • З усіх планет в нашій системі Нептун – найхолодніша.

  • Околиці Нептуна відвідувалися лише одним зондом – «Вояджером-2», в 1989 році. Зонд пройшов на відстані до 3000 від північного полюса Нептуна.

  • Нептун був єдиною планетою, відкритої завдяки математичним розрахункам, а не завдяки телескопу.

  • Імовірно, Нептун має кам’яне ядро, маса якої приблизно дорівнює масі Землі.

  • Магнітне поле Нептуна в 27 разів могутніше від земного.

  • Справжня причина блакитного кольору Нептуна досі не розкрита.

  • У Нептуна є кільця, цілих шість, але вони набагато менші, ніж у Сатурна, і побачити їх нелегко. Складаються кільця в основному із замерзлої води.

  • Атмосфера Нептуна плавно переходить в рідкий океан, а той – у промерзлу мантію. Поверхні як такої у цієї планети немає.

  • Гравітація Нептуна всього на 17% сильніше від земної

  • Нептун восьма планета від Сонця та найбільш віддалена в Сонячній систем,і і оскільки її неможливо побачити неозброєним оком, цю планету відкрили відносно недавно – лише 1846 року.

  • На думку вчених, Нептун сформувався значно ближче до Сонця на ранніх етапах історії Сонячної системи та згодом під впливом гравітаційних сил він віддалився до його сьогоднішнього положення.

  • Цей газовий гігант дуже швидко обертається навколо своєї осі. Повний екваторіальний оберт займає всього 18 годин.

  • Атмосфера планети складається з водню та гелію, а також до її складу входить метан. Оскільки газ метан поглинає червоне світло, Нептун має насичений синій колір.

  • Нептун має тоненькі кільця, які складаються з дрібних частинок криги та пилу.

  • Нептун має аж 14 супутників, найцікавішим серед яких є Тритон, заморожений світ на поверхні якого постійно відбуваються крижані виверження азоту. На думку вчених, це найхолодніший світ в Сонячній системі.

  • 1989 року космічний апарат «Вояджер-2» передав на землю перші фото цього блакитного гіганта.











1.4. Добовий і річний рух Землі

Чому буває день і ніч???


Планета Земля – непрозоре космічне тіло. Якщо промені Сонця освітлюють один бік Землі, то другий залишається в тіні. На освітленому боці – день, на протилежному, неосвітленому – ніч. Земля рухається навколо своєї осі із заходу на схід. Вона підставляє під сонячні промені то один бік, то другий. Там, де був день, – настає вечір і ніч, а туди, де була ніч, – приходить ранок і день.

День і ніч складають добу. Доба триває 24 години. Тобто за цей час Земля здійснює один повний оберт навколо своєї вісі.

Вісь – уявна лінія, навколо якої обертається Земля. Якби Земля перестала обертатися навколо осі, то вона була б повернута до Сонця завжди одним боком. Цей бік завжди був би освітлений, і на ньому завжди був би день та сильна спека. На протилежному боці завжди була б ніч та було б холодно!








Чому змінюються пори року???





Шлях, яким Земля рухається навколо Сонця, називають земною орбітою. Унаслідок руху Землі навколо Сонця відбувається зміна пір року.








Обертання Землі навколо Сонця

Зміна пір року залежить від нахилу земної осі. Коли до Сонця обернена Північна півкуля, вона отримує більше тепла й світла, ніж Південна. У цей час у Північній півкулі літо, а в Південній – зима. Коли ж Південна півкуля обернена до Сонця, там настає літо. У Північній півкулі в цей час зима.

Якщо обидві півкулі освітлюються Сонцем, то настає весна і осінь. Повний оберт навколо Сонця Земля здійснює за рік.

Впродовж року висота Сонця постійно змінюється. Ближче до весни день стає довшим. Сонце піднімається дедалі вище і більше нагріває поверхню Землі. Ближче до осені дні стають коротшими, ночі – довшими і в полудень Сонце стоїть щораз нижче над горизонтом. Цим і пояснюється зниження температури повітря від літа до зими.

Н авколо Сонця Земля обертається за 365 діб 6 годин 9 хвилин.

Для зручності лічби беруть 365 діб. Із решти годин, хвилин і секунд за 4 роки набігає ціла доба. Цю добу додають до кожного четвертого року. Такий рік має 366 днів, і його називають високосним. Місяць лютий протягом трьох років має 28 днів, і 29 днів – у високосному.

Як утворюється високосний рік???

1-й рік = 365 днів + 6 год

2-й рік = 365 днів + 6 год

3-й рік = 365 днів + 6 год

4-й рік = 365 днів + 6 год = 1 доба (чотири рази по 6 годин) = 366 днів (високосний)

1.5. Зорі

Зоряне небо – це велика кількість небесних тіл, які видно на небі лише вночі. Безхмарної ночі неозброєним оком на небі можна побачити понад тисячу мерехтливих цяток. Це – зорі.

З орі – це великі розпечені газові кулі. Вони здаються маленькими цятками, що світяться, оскільки перебувають на величезній відстані.

З орі різняться між собою за розмірами. Одні в тисячі разів більші за Сонце, інші в багато разів менші від нього. Температура зір теж різна.

Сонце – найближча до нас зоря. З давніх-давен людей цікавило, скільки зір на небі, але перерахувати їх нікому так і не вдалося. Тільки-но на небі з’являлася нова зоря, їй давали ім’я. Люди помітили, що яскраві зорі утворюють скупчення, які назвали сузір’ями!

Сузіря – це ділянки, на які поділили небо для зручності його вивчення. Усе небо поділене на 88 сузір’їв.

Чи рухаються зорі???


У природі все перебуває в русі. Зорі теж змінюють своє положення, а отже, рухаються.









Зміна положення зір у сузір’ї Велика Ведмедиця за тисячоліття







Це цікаво:

  • Проксима Центавра – є найближчою зіркою до Землі ( якщо не рахувати Сонце).

  • На небі видно приблизно 6000 зірок (неозброєним оком). Якщо рахувати всі зірки на нашій галактиці – то їх близько 200 млрд.

  • Зірки складаються з водню і гелію.

  • Найяскравішою зіркою є – Сіріус.

  • Не всі зірки на небі однакового кольору, по класу зірки бувають білого, біло-блакитного, блакитного, жовтого, жовтувато-оранжевого, оранжево- червоного кольору.

  • Найбільшою зіркою є – UY Щита. Її розмір у 5 млрд. разів перевищує обсяг Сонця.

  • Існує 88 сузір’їв зірок.

  • Самою масивною зіркою є – R136а1. Її не видно на небі неозброєним оком, але вона випромінює світло в 10 млн. разів більше, ніж Сонце.

  • Полярна зірка (сузір’я Мала ведмедиця) є найважливішою навігаційною зіркою, яка вказує напрямок на північ.

  • У Всесвіту, який ми спостерігаємо, подвійних зірок більше, ніж одиночних. Є й потрійні.

  • Найбільш «численна» відома зоряна система налічує шість зірок.

  • Найхолодніші зірки – так звані коричневі карлики.

  • Чим зірка більша, тим менший термін її життя.

  • Найгарячіша з відомих зірок – Пістолетна зірка.

  • Найбільша кількість зірок у Всесвіті, що ми спостерігаємо – червоні карлики.

  • Червоні карлики – зірки-довгожителі, термін їх життя може становити до десяти трильйонів років.

  • Найхолодніші зірки – червоні, найгарячіші – блакитні.

  • Білий карлик – фінальна стадія життя невеликих зірок на зразок нашого Сонця. Чорна діра – фінальна стадія життя зірок набагато більш масивних.

Розділ другий

 ПЛАН І КАРТА

2.1. Орієнтування на місцевості

Орієнтування за Сонцем

Орієнтуватися на місцевості – означає вміти визначити своє місцезнаходження відносно сторін горизонту (світу).





В ясну погоду можна орієнтуватися за Сонцем. Опівдні, о 12 год, Сонце перебуває в зеніті. Тому тінь від предметів буде спрямована на північ, позаду – південь, праворуч – схід, а ліворуч – захід.












Орієнтування за зірками





Уночі, коли не видно місцевих ознак і нема Сонця, можна орієнтуватися за зорями. Для цього потрібно знайти на нічному небі Полярну зорю. Вона вказує напрямок на північ.

Щоб не помилитися, спочатку знаходять сім зірок сузір’я Великого Воза (Великої Ведмедиці), яке нагадує ківш із довгою ручкою. Потім уявно з’єднують прямою лінією дві зорі, що розташовані на краю ковша. Після цього продовжують уявну лінію до крайньої зорі на «ручці» сузір’я Малий Віз (Мала Ведмедиця). Ця крайня яскрава зоря і є Полярною.












Орієнтування за Полярною зорею





Орієнтування за місцевими ознаками





  • Кора більшості дерев грубіша й темніша на північній стороні, тонша й еластичніша (у берези світліша) – на південній;

  • На деревах хвойних порід смола рясніше накопичується з південного боку;

  • Річні кільця на свіжих пнях дерев розташовані щільніше з північного боку;

  • З північного боку дерева, камені, дерев’яні, черепичні і шиферні крівлі рясніше покриваються лишайниками, грибками;

  • Мурашники розташовуються з південного боку дерев, пнів і кущів, крім того, південний скат мурашників пологий, північний – крутий;

  • Ягоди і фрукти раніше червоніють (жовтіють) з південного боку;

  • Улітку ґрунт біля великих каменів, будівель, дерев і кущів сухіший з південного боку, що можна визначити на дотик;

  • У поодиноких дерев крона пишніша й густіша з південного боку;

  • Сніг швидше підтає на південних схилах, у результаті підтавання на снігу утворюються щербини, направлені на південь;

  • Квіти, наприклад кульбаби, спершу починають квітнути на південному боці пагорбів; плоди та ягоди також швидше дозрівають із південного боку.



















Орієнтування за місцевими ознаками







Орієнтування за компасом







Найчастіше напрямок щодо сторін горизонту визначають за допомогою компаса. Його намагнічена стрілка завжди одним кінцем показує на північ, а другим – на південь.


Послідовність дій для орієнтування за компасом:

  • Установити компас на горизонтальну площину.

  • Вивільнити за допомогою спеціального важеля намагнічену стрілку.

  • Зачекати, доки стрілка заспокоїться.

  • Повернути корпус компаса, доки позначка N (North – північ) не збіжиться з напрямком, указаним темним кінцем стрілки.

  • Цікаво

    Компас – найдавніший винахід людства. У Китаї вже понад 4 тис. років тому було відомо про дивовижні властивості магнітної стрілки — вказувати намагніченим кінцем на північ. Із XII ст. китайці користувалися компасом для орієнтування на морі. Відтоді про цей прилад з’явилися перші згадки і в Європі.

Орієнтування за звуком






Уночі, при поганій видимості, з-за погодних умов, або особливостей місцевості є можливість орієнтування за звуком. Звук, що поширюється від джерела шуму, може вивести вас до цивілізації.

Пам’ятай:

  • Звук мотора сільгосптехніки чути за три кілометри.

  • Рух машини по ґрунту – за два кілометри.

  • Рубку лісу чути за півкілометра.

  • Гучні крики, собачий гавкіт – за кілометр.

  • Постріл чути за три кілометри.

  • Шум потяга – за десять кілометрів.

  • Уночі та біля спокійної води чутність звуків зростає, а під час дощу і туману – знижується. Яри, скелі та складки рельєфу місцевості спотворюють силу і напрямок звуку.











2.2. План місцевості. Масштаб

План – це точне креслення вигляду предметів згори.

План

Карта

Немає паралелей i меридiанiв

Є паралелi й меридiани

Напрямок сторiн горизонту вказано стрiлочкою

Напрямок пiвнiч–пiвдень вказують меридiани, захiд–схiд – паралелi

Рiзнi умовнi позначення

Рельєф зображено за допомогою горизонталей

Рельєф зображено за допомогою горизонталей i пошарового забарвлення

Бiльш детальне зображення

Зображено найбiльш великi й важливi об’єкти (високий ступiнь узагальнення)














П лан місцевості – це зменшене узагальнене зображення невеликої ділянки земної поверхні.

Цікаво: Чим план місцевості відрізняється від малюнка???

На малюнку – місцевість відображено по-різному: збоку, згори.(Малюнок 1)

На плані місцевості – місцевість показано тільки згори. (Малюнок 2)








Для зображення предметів на плані місцевості використовують умовні знаки. Кожний предмет має свій умовний знак. На плані місцевості ставиться стрілка Пн. Пд. Якщо вона відсутня, то північною стороною вважають верхню частину плану, а південною – нижню.










Масштаб (від нім. «міра» і «штаб» – «палиця для вимірювання» – мірило) – це ступінь зменшення довжин ліній місцевості на карті (плані, глобусі) порівняно з їх дійсними розмірами на земній поверхні.

Тобто масштаб показує, скільки сантиметрів на місцевості міститься в одному сантиметрі на карті.

Масштаб поділяється на:

              • числовий (1 : 1 000 000);

              • іменований (в 1 см – 10 км);

              • лінійний (у вигляді лінійки).

Масштаб записують внизу плану у вигляді лінійки з написом. Наприклад, масштаб «1 см – 100 м» означає, що 1 см на плані відповідає 100 м на місцевості. Усі предмети на плані місцевості розміщено відповідно до сторін горизонту. Знаючи масштаб, за планом можна обчислити відстань між містами, містом, селом і річкою, між будинком і школою…



2.3. Географічна карта

Карта – це документ, який дає змогу охопити поглядом одразу всю поверхню Землі.

Г еографічна карта – це зменшене зображення всієї земної поверхні або окремих її частин на площині, побудоване за певними математичними правилами з урахуванням кулястості Землі.

Обов’язковою на карті є сітка з ліній, які орієнтують за сторонами горизонту.

Вертикальні лінії – це меридіани, які вказують напрямок

північ -південь.

Г

Класифікація карт:

оризонтальні лінії – це паралелі, що вказують напрямок захід-схід.



За масштабом:

      • великомасштабні (від 1 : 5 000 до 1 : 200 000).

Загальногеографічні карти такого масштабу називають топографічними;

      • середньомасштабні (від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000).

Загальногеографічні карти такого масштабу називають оглядово-топографічними;

      • дрібномасштабні (від 1 : 1 000 000 і дрібніші).

Загальногеографічні карти такого масштабу називають оглядовими.

За охопленням території:

  • світові та півкуль;






  • материків, океанів та їх частин;















  • держав та їх частин.

















За змістом:

  • тематичні (топографічна, фізична);

  • загальногеографічні:

  • карти природних явищ (карти рельєфу земної поверхні і дна Світового океану, метеорологічні і кліматичні, ґрунтові,

  • карти фізико-географічних ландшафтів, геологічні і таке інше);

  • карти суспільних явищ (карти населення, економічні, політичні, історичні, соціально-географічні).

За призначенням:

Навчальні, туристичні, синоптичні, метеорологічні, навігаційні, шляхів сполучення тощо.

Це цікаво:

Ще в стародавньому світі люди намагалися зображувати територію, на якій вони жили. Так виникли перші карти. Найдавніші картографічні зображення Землі створено в Єгипті та Вавилоні, їм налічується 3-5 тис. років. А в Месопотамії у VII ст. до н. е. карти виготовляли на глиняних табличках.

Перші географічні карти створили давньогрецькі вчені Ератосфен (III ст. до н. е.) і Птолемей (II ст. н. е.). На них суходол займав більшу площу, ніж океан. Попри недоліки на карті Птолемея вперше з’явилася градусна сітка з паралелей і меридіанів. Він запропонував методи визначення розташування точок на земній поверхні за цими лініями.

Кому потрібні географічні карти?



Плани місцевості послужать велику службу мандрівникам і туристам, які наприклад, опинилися в незнайомій місцевості або населеному пункті. Географічні карти використовуються школярами в навчанні. Ними користуються вчителі, метеорологи при складанні прогнозів погоди і логісти для побудови маршрутів.













П

Розділ третій

РИРОДА МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

3.1. Населення землі






«У підсумку існує лише одна раса – людство» (Мур Джордж, ірландський письменник)

Заселення території Землі відбувалося неодночасно. На думку вчених, перші люди з’явилися на Землі в Африці. Там вони освоювали території, придатні для життя. Лише через деякий час люди почали заселяти інші частини Землі.

Цікаво: Останні 400 років – стрімке зростання кількості населення Землі.

Кількість населення:



Населення Землі – 7,3 млрд. чол. на 2018 рік.

Н аселення України на 2017 рік – 44,03 млн. осіб (32-ге місце у світі) станом на 1 січня 2018 року врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 42 386 403 осіб.

Найбільше населення на даний час проживає в Євразії;

На другому місці за кількістю населення перебуває Африка;

На третьому – Північна Америка, на четвертому – Південна Америка;

Найменше людей проживає в Австралії.

Серед країн найбільше людей проживає в Китаї – 1,3 млрд.чол.

В Індії – 1,2 млрд. чол. США – 317 млн. чол.

Ц

Фактори або причини нерівномірного розміщення населення Землі:

ікаво: На 90 млн. щороку зростає населення Землі. Щосекунди з’являється 1 людина. Щохвилини – 180. Щотижня ніби додається 1 місто, як Харків. Що три роки – 1 країна – як США.



Історично – в долинах річок Тигру та Єфрату (Шумерська держава, Ассирія, Вавилон) Нілу (Стародавній Єгипет);

В долинах річок – стародавня Індія. Річка Інд.

Природні умови (70% населення проживає на 7 % суходолу Землі).

В північній півкулі живе більше людей, ніж в південній. 15% Землі – мають суворі природні умови: Антарктида, о. Гренландія, о-ви ПЛО незаселені.

Малозаселені: Вологі екваторіальні ліси, пустелі, тундра, лісотундра, тайга, гори.

Раси – історично сформовані групи людей, що характеризуються спільністю спадкових і фізіологічних особливостей.

З а зовнішніми ознаками виокремлюють основні раси: європеоїдну, монголоїдну, негроїдну, австралоїдну.

Це цікаво:

  • Епіцентр світового демографічного «вибуху» сьогодні – це Африка.

  • У списку 20 найбільш населених країн представлені тільки дві європейські країни, хоча 10 років тому їх було більше.

  • У 28 країнах світу спостерігається природне зменшення населення.

  • Найвищий спад населення зафіксовано у європейській країни Болгарії (5,7 на 1000 осіб).

  • Але найвищий чисельний приріст населення залишається за Індією (15 млн. на рік).

  • Щохвилини населення Землі збільшується на 154 людини.

  • Населення Землі в 5000 році до н.е. становило 5 млн. чоловік. А середня тривалість життя була 45-50 років. Люди жили менше, раніше народжували і раніше вмирали. Зате сьогодні з населенням в 7 мільярдів чоловік середньостатистична тривалість життя сучасної людини становить 70-75 років.

  • Цікавим фактом є, приміром, і той момент, що перший свій мільярдний рубіж людство переступило в 1800 році. А за 127 років ця цифра була збільшена вдвічі. Для того, щоб людей на Землі стало 4 млрд., знадобилося всього 47 років: у період з 1927 по 1974 роки населення планети збільшилося вдвічі з двох до чотирьох млрд. Все це відбувалося на тлі прогресивних відкриттів і найжорстокіших війн.

3.2. Океани

Світовий океан – це водна поверхня Землі, яка омиває всі материки та острови. Світовий океан розділено материками на частини, які називають океанами. На глобусі й карті океани позначають блакитним або синім кольором.

На Землі є чотири океани: Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий.

У

Тихий океан

місцях, де океан вдається в сушу, утворюються моря. Море – це частина океану, яка має з ним зв'язок.


Т

Атлантичний океан

ихий океан – найбільший. Колись його називали Великим: його площа дорівнює площі решти океанів – 180 млн. кв. км. Він же і найглибший – середня глибина 4 280 м. Ім'я цьому океану дав Магеллан, який за 99 днів плавання у ньому жодного разу не потрапив у шторм. Та насправді Тихий океан відрізняється дуже «неспокійним» характером.



Атлантичний океан – другий за розмірами океан планети і наймолодший. Слово «Атлантика» прийшло до нас із глибокої давнини і буквально означає «море за горами Атласу». Арабські мореплавці колись називали цей океан Морем Мороку. Неначе широка протока, Атлантичний океан з'єднує північні та південні полярні води Землі. По Серединно-Атлантичному хребту проходить розлам, уздовж якого відбувається розсовування морського дна, через що океан розширюється приблизно на 2,5 см на рік.

Індійський океан


Індійський океан – удвічі менший від Тихого. Це найтепліший океан Землі, тому що більша його частина розташована у тропіках та у ньому майже немає холодних течій. Біля берегів Індійського океану живе 4000 видів риб, багато яких більше ніде не зустрічаються. У всіх океанах напрямок течій упродовж цілого року сталий. У північній частині Індійського океану вони двічі на рік змінюють свій напрямок. Узимку під впливом мусонів вони спрямовані на захід, до Африки, а влітку – на схід, до Індії.

Північний Льодовитий океан


Північний Льодовитий океан – найменший і наймілкіший океан. Узимку він майже весь вкривається кригою, у його водах знаходиться Північний полюс Землі. Це найхолодніший океан. Через суворі кліматичні умови життя в океані бідне. У ньому налічуються тільки 150 видів риб. Північний Льодовитий океан із прилеглими територіями суходолу – це величезний нафтогазоносний басейн із найбагатшими запасами нафти й газу.

Це цікаво:


  • Світові океани покривають приблизно 70 % поверхні Землі.

  • Вперше людство дізналося про масштаби Світового океану тільки в епоху Великих географічних відкриттів: в 1519–1522 роках португальський та іспанський мореплавець Фернан Магеллан здійснив першу в історії навколосвітню подорож.

  • Перша наукова експедиція з дослідження Світового океану відбулася 1872 року. Екіпажем британського судна «Челленджер». Так були закладені основи всієї майбутньої океанографії.

  • Світовий океан містить 96% всієї води на Землі.

  • В океанах існує сотні тисяч морських форм життя, відомих людині, але, за оцінками, там насправді може бути мільйони морських форм життя.

  • Світовий океан досліджений вченими менше, ніж найближчий космос. До початку XXI століття більш-менш вивчено 5% дна океану і 1% його товщі. Тому біологи вважають, що близько 86% видів живих організмів досі не відкриті.

  • Тихий океан є найбільшим океаном на землі, і охоплює приблизно 30% поверхні Землі.

  • Найглибше місце на Землі – Маріанська западина, яка знаходиться на схід від Маріанських островів (Тихий океан). Її глибина майже 11000 метрів.

  • У Тихому океані знаходяться приблизно 25000 островів.

  • Атлантичний океан є другим за величиною океаном у світі і охоплює більше 21 % поверхні Землі.

  • Індійський океан третій за величиною океан у світі й охопив приблизно 14 % поверхні Землі.

  • У зимовий період, Північний Льодовитий океан майже повністю покритий льодом.

  • Найбільший гірський хребет (серединно – океанічний хребет) на Землі насправді знаходиться нижче поверхні океану. Він тягнеться з Атлантичного, Індійського та до Тихого океану. Довжина хребта понад 56 тис. км.

  • Людина дослідила менш ніж 5 % океанів Землі.

  • В океанах є підводні вулкани. Коли вони вивергаються, вони не викидають лаву, але замість цього вони вивергають бруд і метан. Близько 90% вулканічної активності на Землі відбувається в океанах.

  • У світових океанах мешкає 350 видів акул.

  • Вулкани, землетруси та зсуви, які відбуваються в океанах, можуть призвести до цунамі.

  • Китова акула – найбільша риба Світового океану. Деякі гіганти виростають до 12,5 метрів завдовжки і важать понад 20 тонн.

  • Найбільшу частину кисню для планети Землі виробляє фітопланктон в океані.

  • Неприємна новина для любителів купатися в океані: всього в одному мілілітрі океанської води – мільйон бактерій і 10 мільйонів вірусів. І не всі вони безпечні.

  • У Світовому океані налічується 7 підводних водоспадів. Між Гренландією та Ісландією є найбільший – його висота близько 4 км.

  • Кит – найбільша жива істота (до 33 метрів і до 150 тонн).

  • Найменша рибка Світового океану – Schindleria brevipinguis – живе на Великому Бар’єрному рифі й рідко коли виростає довше 9 мм.

  • Світовий океан існував на планеті за мільярди років до появи життя.

  • За 100 останніх років рівень Світового океану піднявся на 25 см. Швидкість звуку у воді приблизно в 5 разів більша, ніж у повітрі.

  • Для половини людей на планеті флора і фауна Світового океану – основне джерело їжі.

  • Акула є символом кровожерливості, хоча щороку від нападів акул помирає менше людей, ніж від укусів бджіл.

  • Всесвітній день океанів відзначається щороку 8 червня починаючи з 2009 року, коли відповідний указ був підписаний Генеральною Асамблеєю ООН.

















3.3. Материки

В

Історія виникнення материків

еликі ділянки суші, оточені з усіх сторін водою, називають материками. На Землі їх 6.



В чені припускають, що в прадавні часи всі материки становили одне ціле. Це був такий собі праматерик, який отримав назву Пангея. Потім він розколовся на кілька частин, які почали дрейфувати в різних напрямках. Так утворилися Північна та Південна Америки, Австралія, Африка та Євразія. Через кілька мільйонів років розташування материків може змінитися. Такі зміни можуть супроводжуватися сильними землетрусами та виверженнями вулканів.





Євразія






Назва материка походить від двох назв частин світу «Європа» та «Азія». Це найбільший материк на Землі. Він знаходиться у Північній півкулі й омивається всіма океанами земної кулі. На цьому материку знаходиться наша країна Україна. На території материка є три теплових пояси. Тому рослинний і тваринний світ Євразії багатий і різноманітний. В Євразії ростуть сосни, ялини, дуби, ягідні чагарники, кипариси, маслинові дерева. У тундрі, тайзі, степах живуть олені, ведмеді, вовки. А на півдні континенту – слони, тигри, крокодили.

Клімат Євразії теж дуже різноманітний: віх холодного до жаркого.

У Євразії знаходиться найглибше озеро світу – Байкал.

М’який клімат Європи обумовлений впливом Атлантичного океану і його морів. В межах даної території розташовано біля 50 країн. Природа країн має риси як подібності, так і відмінності. У північній частині регіону переважають низинні рівнини, а в південній – гори. Одні країни багаті деякими видами мінеральних ресурсів. У європейців світла шкіра, м’яке, пряме або трохи хвилясте волосся, вузький ніс, тонкі губи, різний колір очей. Люди, які мають такі зовнішні ознаки, відносяться до європеоїдної раси. До цієї раси належить майже половина людства планети.

Азія – великий регіон материка. Вона відрізняється одноманітністю природи, сухістю, різкою континентальністю клімату, переважають тут сухі степи, напівпустелі і пустелі. Рівнини чергуються з горами і надгір’ями, ізолюючими територію від вологих вітрів з океанів.

В

Африка

Азії люди отримали жовтуватий колір шкіри, вузький, ніби щілинки, розріз очей і пласке обличчя, що запобігало потрапляння в очі піску і пилу в пустелях, де дмуть сильні вітри. Люди, які мають такі зовнішні ознаки, відносяться до монголоїдної раси.




Африка – материк, поділений екватором навпіл. Там сонце завжди над головою і весь рік гріє дужче, ніж у нас в Україні у найжаркіші дні липня або серпня. В Африці багато пустель – спека там під 60 градусів. По обидва боки від екватора простягаються ліси. Висота дерев у них досягає 16-поверхового будинку.

На півночі Африки розкинулася найбільша пустеля Землі – Сахара. Пісок тут нагрівається так, що в ньому можна пекти яйця. Верблюди, які живуть у цій пустелі, можуть обходитися без води більше двох тижнів. Часто саме на верблюдах люди мандрують пустелями.

У африканських степах пасуться зебри, жирафи, слони, антилопи, буйволи. Там живе страус ему – найвищий птах і найкращий бігун.

У річках Ніл, Конго, Лімпопо живуть величезні крокодили, бегемоти, а по берегах – безліч птахів.

Восени до Африки прилітають багато птахів з країв, де взимку холодно. З України туди відлітають лелеки, ластівки…

В

Північна Америка

Африці живуть люди, для яких характерні темний колір шкіри, кучеряве або хвилясте волосся, в більшості з них широкий ніс, товсті губи. Темний колір шкіри захищає людей від палючого африканського сонця. Люди, які мають такі зовнішні ознаки, відносяться до негроїдної раси.




Береги Північної Америки омивають води трьох океанів: Північного Льодовитого, Тихого та Атлантичного. У північних морях плавають айсберги, а у південних теплих водах вражає різноманітністю дивовижний світ тропічних тварин і рослин.

На заході простяглися високі гори Кордильєри, а на сході – низькі Аппалачі. На рівнинах вирощують пшеницю, кукурудзу, випасають величезні стада худоби.

П

Південна Америка

о материку протікає одна з найбільших річок світу Міссісіпі з притокою Міссурі.

Трикутником простяглася Південна Америка від спекотних районів екватора до холодних вод Антарктиди.

На заході височать гори Анди (Мідні гори), з них видобувають мідь, вони часто вивергаються. У центрі та на сході – величезні рівнини, найбільша з яких – амазонська. По ній протікає найповноводніша річка світу Амазонка.

Дерева в лісах Південної Америки досягають висоти майже чотирьох 16-поверхових будинків, поставлених один на одний.

Н

Австралія

а материку ростуть дивовижні рослини: гевея – дерево, із соку якого виробляють гуму, кавове дерево, трава банан. У річках водяться крокодили, водяні змії – анаконди.





Австралія – найменший і найвіддаленіший від інших населених материків куточок Землі. Це материк, де все «навпаки»: у липні тут зима, а у січні – літо. Дерева Австралії скидають не листя, а кору. Тут водяться звірі, які вилуплюються з яєць – качкодзьоб і єхидна. Австралія – найсухіший материк Землі, пустелі займають близько його половини. До таких умов життя пристосувалися рідкісні рослини – евкаліпт, пляшкове дерево, а також тварини – сумчастий ведмідь коала, кенгуру.

Погода в Австралії майже завжди спекотна. Навіть взимку тут не буває температури нижче 10 градусів тепла. На всьому континенті живуть люди однієї нації – австралійці.

Жителям Австралії характерний темний колір шкіри, який захищає їх від палючого сонця, темне волосся, широкий ніс, похилий лоб і довгі кінцівки. Люди, які мають такі зовнішні ознаки, відносяться до австралоїдної раси.

Антарктида






Як тільки не називають цей материк – «королева холоду», «безлюдний континент», «краї Землі», «заповідник науки»… Це велетенська льодова пустеля. Тут можна побачити тільки один схід сонця і один захід Сонця на рік. Тут зареєстровані найнижчі температури повітря на Землі. Уся поверхня Антарктиди покрита потужним шаром льоду. Лід такий товстий, що коли б ви захотіли пройти таку саму відстань пішки, то на це знадобилося б не менше 2 годин.

На узбережжі морів і океанів живуть пінгвіни – птахи, які літати не вміють. Зате добре плавають. У морях навколо багато риби. Є також тюлені, кити.

В Антарктиді люди не можуть жити постійно. Там розміщені дослідні станції.

Це цікаво:


  • Материки разом з островами займають 29% суходолу, 149 млн км².

  • Материкам властива трикутна форма.

  • Більша частина материків розташована в північній півкулі, де вони займають понад 100 млн км², майже 67% площі поверхні всього суходолу і 39% площі поверхні півкулі.

  • Більша частина океанів розташована в південній півкулі, де вони займають майже 68% площі поверхні всього суходолу і 80% площі поверхні півкулі.

  • Усі материки та частини світу, крім Антарктиди, групуються попарно –Північна і Південна Америка; Європа і Африка; Азія та Австралія.

Цікаві факти про Антарктиду

  • Найвищий материк земної кулі – Антарктида. Її середня висота 2000 200 метрів, що в 2,5 рази більше середньої висоти Азії. Завдяки особливим атмосферним умовам Сонце в Антарктиді на заході виглядає зеленим. На Антарктиду припадає 90 % льоду нашої планети. Якби всі ці льодовики розтанули, то рівень вод світового океану піднявся б на 50 метрів. Тільки від танення льоду в Антарктиді прибережні країни можуть потерпіти непоправну катастрофу.

Цікаві факти про Євразію

  • Євразія – найбільший материк на Землі. Площа – складає 36% площі суші. На материку розташовується країна з унікальними погодними умовами – Ісландія. Її береги завжди вільні від льодів, а погода може мінятися по кілька разів на добу. У країні проживає трохи менше 320000 чоловік, а столиця Ісландії – Рейк’явік – настільки мала, що всі жителі знають один одного і не соромляться сходити в магазин в піжамі або залишити дитину в колясці без нагляду на короткий час.

Цікаві факти про Африку

  • Річка Ніл, яка впадає в Середземне море на північно-східній околиці Африки, найдовша річка у світі, з загальною протяжністю 6 650 кілометрів. Найбільша пустеля у світі – Сахара (знаходиться в Північній Африці). Площа Сахари (9 000 000 км) майже дорівнює площі США. Чотири з п’яти найшвидших наземних тварин проживають в Африці: гепард, антилопа гну, лев і газель Томсона. Африка є найбіднішим і не розвиненим з усіх континентів, незважаючи на своє багатство природних ресурсів.





















СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ

  1. Гільберг Т. Природознавство: підруч. для 4-го класу загальноосвіт. навч. закл. / Т. Г. Гільберг, Т. В. Сак. – К.: Генеза, 2015. – 176 с.

  2. Гладюк Т. Природознавство: підруч. для 4-го класу загальноосвіт. навч. закл./ Т. В. Гладюк, М. М. Гладюк. – Тернопіль: Навчальна книга «Богдан», 2015. – 192 с.

  3. Грущинська І. Природознавство: підруч. для 4 кл. загальноосвіт. навч. закладів / І. В. Грущинська. – К.: «Освіта», 2016. – 192 с.

  4. Жаркова І. Природознавство: підруч. для 4-го класу загальноосвіт. навч. закл. / І. Жаркова, Л. Мечник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2015. – 192 c.

  5. Тагліна О. Природознавство: підруч. для 4-го класу / О. Тагліна, Г. Іванова. – Х.: видавництво «Ранок», 2015. – 186 с.

  6. 10 фактів про Сатурн. – Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/edu-and-science/_10-faktiv-pro-saturn/716895

  7. 20 цікавих фактів про Марс. – Режим доступу: https://www.factday.net/3-4-20-cikavyx-faktiv-pro-mars.html

  8. Географічна карта. – Режим доступу: https://geography.ed-era.com/2/karta.html

  9. Населення землі. – Режим доступу: https://svitppt.com.ua/prirodoznavstvo/naselennya-zemli1.html

  10. Освітній проект «Далекий близький космос». – Режим доступу: https://jmil.com.ua/2014-4/space

  11. Освітній проект для дітей старшого дошкільного віку "Космос великий і неосяжний". – Режим доступу: http://mgd13.blogspot.com/p/blog-page_14.html

  12. Презентація до уроку «Материки». – Режим доступу: https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-materiki-prirodoznavstvo-4-klas-17100.html

  13. Презентація до уроку на тему: «Кількість і розміщення населення Землі». – Режим доступу: https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-na-temu-kilkist-i-rozmischennya-naselennya-zemli-30822.html

  14. Тарасенко Н. «Материки Землі». – Режим доступу: http://tarasenko.zeusnet.ua/матеріал-до-конкурсу-вчитель-року/9-конспекти-уроків/природознавство-4-клас-материки-зем/

  15. Цікаві і пізнавальні факти про Нептун. – Режим доступу: http://cikavosti.com/tsikavi-fakti-pro-neptun/

  16. Цікаві і пізнавальні факти про Сатурн. – Режим доступу: http://cikavosti.com/tsikavi-fakti-pro-saturn/#hcq=zaLrm8r

  17. Цікаві факти про Венеру. – Режим доступу: http://cikavo.net/cikavi-fakti-pro-veneru/

  18. Цікаві факти про зірки на небі. – Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-zirki-na-nebi/

  19. Цікаві факти про зірки. – Режим доступу: http://cikavosti.com/tsikavi-fakti-pro-zirki/

  20. Цікаві факти про материки. – Режим доступу: https://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-materiki/

  21. Цікаві факти про планету Венеру. – Режим доступу: https://www.factday.net/3-2-vse-pro-veneru.html

  22. Цікаві факти про планету Земля. – Режим доступу: https://www.factday.net/3-3-vsi-cikavi-fakty-pro-zemlyu.html

  23. Цікаві факти про планету Нептун. – Режим доступу: https://www.factday.net/3-15-cikave-pro-planetu-neptun.html

  24. Цікаві факти про планету Уран. – Режим доступу: https://www.factday.net/3-5-cikave-pro-uran.html

  25. Цікаві факти про Сатурн. – Режим доступу: https://www.factday.net/3-8-9-faktiv-pro-saturn.html

  26. Цікаві факти про Уран. – Режим доступу: http://cikavosti.com/tsikavi-fakti-pro-uran/

  27. Цікаві факти про Юпітер. – Режим доступу: http://cikavo.net/cikavi-fakti-pro-yupiter/

  28. Цікаві факти про Юпітер. – Режим доступу: https://www.factday.net/3-9-cikave-pro-yupiter.html

‹
›