«Сміливі завжди мають щастя…».
(І. Багряний.)
Тема. Іван Багряний. Життєвий і творчий шлях. Роман «Тигролови» - живопис в літературі і, водночас, свідчення про тоталітарний сталінський режим.
Мета: познайомитись із життєвим шляхом письменника, розглянути зміст роману І. Багряного «Тигролови», відчути й пережити страждання цілого народу, розвивати логічне мислення, мовлення, уяву, аналізувати явища, виховувати почуття людської гідності, сміливості, любові до народу, довести, чи справді сміливі мають щастя.
Форма проведення: урок..
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет письменника, текст твору, роздавальний матеріал, словник літературознавчих термінів, музичне оформлення.
Перебіг уроку
Організаційна частина.
Повідомлення теми, мети епіграфа уроку.
Я трохи звір. Я не
люблю неволі.
Я вирвуся, хоч лапу
відгризу.
Ліна Костенко.
Предметом розмови на сьогоднішньому уроці є роман І. Багряного «Тигролови». Про що цей твір? Хто його автор? Питання, на які спробуємо відповісти, надавши слово літературознавцям та критикам, дослідникам старовини, які досліджували життєвий і творчий шлях Багряног
Повідомлення групи літературознавців про життєвий шлях письменника.
Народився Іван Багряний (справжнє прізвище Лозов’яга) 2 жовтня 1906 року в родині робітника-муляра. В 1916-1919 роках навчався у вищій початковій школі. У 1920 році став свідком жорстокої розправи чекістів із його дядьком і 92-річним дідом на пасіці. Їх смерть страшенно вразила хлопця.
Автор. Я був ще малим десятирічним хлопцем, як більшовики вдерлися в мою свідомість кривавим кошмаром. Це було 1920 року. Я жив тоді в дідуся на селі, на пасіці. Дідусь мав 92 роки і був однорукий каліка… аж одного дня надвечір прийшли якісь озброєні люди, що говорили на чужій мові, та на моїх очах та на очах інших онуків, під наш несамовитий вереск замордували його, а з ним одного сина (а мого дядька). Вони довго штрикали їх, штрикали і щось допитували., стріляли в лежачі скривавлені тіла з пістолів і реготілись. Вони всі гидко лаялись, і під старою липою посеред пасіки, коло ікони святих Зосима і Саватія все було забризкане кров’ю. кров все життя стоятиме мені в очах.
В 1929 році закінчив малярний факультет Київського художнього інституту. Захищати дипломну працю йому не дозволили з огляду на націоналістичну й проти режимну діяльність. Бо саме під час навчання в інституті мав ще інший фах – літературу, в якій проявив свої анти режимні, самостійницькі антикомуністичні настановлення.
1928 -1930 р. – зоряний час Багряного-поета: з-під пера вийшли поеми «Батіг», «Вандея», «Собачий банкет» та інші. 1932 р. – Багряний заарештований у Харкові в присутності колег В. Поліщука і О. Слісаренка «за політичний самостійницький український ухил в літературі і політиці…», засуджений на 5 років таборів БАМЛАГУ.
Автор. Я опинився в слідчому ізоляторі НКВД. Почалося слідство. Справи не було жодної. Фактів – ніяких. Вони не знали, що зі мною робити.
У 1936 р. Багряний утік, переховувався між українцями Зеленого Клину на Далекому Сході. Через два роки повернувся додому, був повторно заарештований, сидів у Харківській в’язниці два роки і сім місяців (з них 83 дні у камері смертників).
Повідомлення групи дослідників старовини.
Назву «Зелений Клин» дали українці освоєним ними на півдні Далекого Сходу землям – в басейні Амуру й на узбережжі Тихого океану, оскільки сприятливі кліматичні умови, багаті ресурси, листяні ліси, синє небо нагадували переселенцям Україну.
Масове освоєння українцями Далекого Сходу починається з80-их років, коли царський уряд вживав додаткових заходів щодо його заселення. Але за освоєну землю українцям довелося заплатити каторжною працею та життям сотень тисяч співвітчизників.
В історіографії пов’язують еміграційний рух з України на Зелений Клин економічними причинами, хоча можна говорити і про політичні причини.
Умови життя та національно-культурного розвитку українців на Далекому Сході були вкрай важкими: не було національної церкви, школи, власних політичних і культурних організацій.
Повідомлення групи критиків.
Постать Багряного одна з найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві. Актом справедливості і визнання стало присудження йому посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки – Державної премії України ім.. Т. Шевченка. Свою позицію, переконання письменник викладав так:
Автор. Я мушу працювати для української культури… і твори мусять бути національними не тільки формою, а й змістом. Я – український письменник. У своєму культурному розвитку нам треба орієнтуватися на Європу, а не на Москву.
Однією з основних тем творчості Багряного було викриття системи більшовицького терору, показ жорстоких і підступних методів роботи каральних органів, де він використав багатий матеріал особистих вражень.
Повідомлення літературознавців.
І. Багряний мав 25 років, коли геноцид на Україні розгорнувся на весь свій диявольський масштаб. Багряний поїхав у концтабори Далекого Сходу. З цієї цікавості, очевидно, народився роман «Тигролови».
Повідомлення критиків.
Тема-ідея творчості Багряного – «тріумф людської гідності на іспиті людини в межовій ситуації боротьби й страждань серед нелюдськості й підневільної дійсності», а всі його твори – це твори про позитивного героя в негативній дійсності, про героя в справжньому розумінні героїчного, як велично-людського протиставлення силам пануючого зла.
4. Вступне слово вчителя про роман «Тигролови».
А ще, мабуть, народився роман з великого болю за Україну, за її катований народ. Роман побачив світ в 1944 році в Німеччині. Твір вийшов німецькою мовою під назвою «Закон тайги». Німці читали цю книжку із задоволенням, купували до дня народження або до дня першого причастя. Роман ввійшов до каталогу кращих видань 1963-1964 років для шкільної молоді. Твір багатоплановий. Та передусім – це твір-протест проти порушення елементарних людських прав.
5. Визначення головних тематичних ліній в романі (спільно з учнями):
Трагедія України в комуно-фашистській імперії;
Відображення впливу сталінського терору на долю окремої людини – молодого українського інтелігента Григорія Многогрішного;
Показ жорстокості й ницості більшовизму;
Змалювання побуту і традицій переселених у тайгу земляків-українців;
Лінія кохання.
Робота над образом Григорія Многогрішного.
Слово вчителя. Вже початок роману «Тигролови» спонукає до роздумів, викликає цікавість.
Звучить уривок з роману(під музичний супровід)у виконанні учня.
«Вирячивши огненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон… Над безмежжям Уралу…Через хащі Сибіру…Через грізний понурий Байкал…Через дикі кряжі Забайкалля… Через Становий хребет…
То не фіктивна потвора з наївних китайських казок і не легендарний дракон далай-лали. Ні, то реальний, то єдино реальний справжній дракон, найбільший і найстрашніший з усіх драконів…
В цілому - то є етап, то є «ешелон смерті» - етапів ешелон ОГПУ-НКВД.
Слово вчителя.
Саме цей «двоокий циклоп» мчав до понурої Колими і віз у своїх домовинах-вагонах тисячі обірваних, брудних, безправних, приречених киян, полтавців, херсонців, кубанців у невідомість, у чорну сибірську ніч, на край світу. Серед них був і Григорій Многогрішний, далекий предок гетьмана Дем’яна Многогрішного.
Дослідники старовини.
В «Енциклопедії українознавства» читаємо: «Многогрішний твердо стояв на грунті самостійності України, відверто висловлювався проти імперіалістичної політики Москви і розпочав таємні переговори з Дорошенком. Обвинувачений у державній зраді Многогрішний був тортурований і засуджений на страту, яку замінено було довічним засланням до Сибіру…»
Бесіда за запитаннями з цитуванням уривків з твору.
Що свідчить про те, що Григорій Многогрішний «небезпечний злочинець», якого бережуть, як зіницю ока?
Григорій втік. Чи були у нього реальні шанси вижити?
Яким був шлях Григорія до свободи? Через що йому довелося пройти?
Що додавало сили Григорієві перемагати самого себе? Що керувало ним?
Що спонукало Григорія піддати себе таким випробуванням? Адже можна було просто змиритись із долею.
Чи можна ставити знак рівності між життєвою долею Григорія Многогрішного і біографією Багряного? Чому?
Як ви розумієте життєве кредо письменника: «Краще вмерти біжучи, ніж жити гниючи»?
Чи дотримувався його головний герой твору?
Метод гронування.
Які риси характеру можна виділити в головного героя твору?
Мікрофон.
То хто ж він, Григорій Многогрішний – в’язень чи людина?
Слово вчителя.
Сміливі завжди мають щастя… Слова, які багато разів звучать у романі. Слова, які стали заголовком нашого проекту. Наш герой, без сумніву, був сміливий. А от чи був щасливий? Чи допомогла йому сміливість в особистому житті? Давайте поміркуємо разом.
Висловлювання учнів.
Підсумок вчителем сказаного на уроці.
Герой Багряного, як і сам автор, людина сильної волі, людина, яка народжена бути вільною, гордою, яка здатна на високі почуття. Усе своє життя він присвятив боротьбі з тоталітарним режимом. Через те був переслідуваний цим режимом і став вигнанцем.
«Я не хочу вертатися до своєї Вітчизни саме тому, що я люблю свою Вітчизну. А любов до Вітчизни, до свойого народу, цебто національний патріотизм, в СРСР є найтяжчим злочином. Так було цілих 25 років, так є тепер. Злочин цей зветься на більшовицькій мові – на мові червоного московського фашизму – місцевим націоналізмом».
А скільки їх мучеників-вигнанців? Пом’янімо їхні світлі душі, запаливши свічки пам’яті.
9. Кілька учнів запалюють свічки. Звучить музика.
Автор.
Гей, ти ж, земле моя золота!
Перед ким, перед чим завинила єси?
І яких не кормила ще круків?
Та і хто не знущався з твоєї краси?!
І яких бракувало ще юдиних сил,
Щоб і кості дідівські піднесли з могил
І перемішати
З костями онуків?!
Домашнє завдання(на вибір).
Твір-мініатюра «Сміливі завжди мають щастя».
Творча відповідь на запитання: «У чому смисл людського життя?»
Скласти план характеристики Григорія Многогрішного.