Григоришина Віта Григорівна

Директор Хоньковецької ЗОШ І-ІІІст. Могилів-Подільського району,

студент спеціальності «Публічне управління та адміністрування»

ступеня вищої освіти «Магістр», «Бакалавр»

КВНЗ «Вінницька академія непереривної освіти»

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДЯН

ДО ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В ОРГАНАХ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

Анотація. Розвиток громадянського суспільства в Україні зумовлює пошук нових форм прийняття управлінських рішень. Стаття присвячена актуальній проблемі участі громадськості у прийнятті рішень органами виконавчої влади. Текст дає важливу інформацію щодо форм залучення громадян до процесу створення рішень, рівнів громадської участі в ухваленні рішень та механізму їх реалізації. Багато уваги приділено партиципаторному бюджетуванню (бюджету участі) як інструменту безпосередньої демократії. Наголошено те, що бюджет участі є не лише інструментом стимулювання відповідальності влади перед громадянами, але й можливістю брати участь у бюджетному процесі. Варто зазначити, що участь громадян в управлінській діяльності органів виконавчої влади сприяє підвищенню прозорості та рівню фінансової відповідальності, таким чином, зменшуючи рівень корупції та неефективності виконавчої влади. Стаття складає інтерес не лише для науковців, але й для свідомих громадян, які прагнуть змін на краще та своїми діями допомогти процесу становлення громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: управлінські рішення, громадська участь, рівні впливовості, бюджет участі, партиципаторний бюджет.

Summary: The development of civil society in Ukraine leads to the search for new forms of decision-making. The article is devoted to the actual problem of public participation in decision-making by executive authorities. The text gives valuable information on the forms of citizen engagement in the decision-making process, the levels of public participation in decision-making and the mechanism for their implementation. Much attention is given to participative budgeting (budget of participation) as an instrument of direct democracy. It is stressed that the budget of participation is not only a tool for stimulating the responsibility of the authorities to citizens, but also an opportunity to participate in the budget process. It should be noted that the participation of citizens in the management activities of executives contributes to increasing transparency and level of financial responsibility, thus reducing the level of corruption and inefficiency of the executive. The article is of interest not only to scholars, but also to conscious citizens who seek change for the better and contribute to the process of forming a civil society in Ukraine.

Key words: management decisions, public participation, levels of influence, budget of participation, participative budgeting

Постановка проблеми: Управлінські рішення є основним продуктом діяльності будь-якого органу державної виконавчої влади. Ефективність управлінських рішень залежить від перебігу процесу їх формування.

Розвиток демократичного середовища вимагає від державних організацій постійного пошуку нових технологій формування управлінських рішень. Це стосується і системи трансформації владних відносин, формування ефективних механізмів участі населення в управлінні суспільними справами. На сьогодні однією з актуальних проблем залишається підвищення рівня активності громадян для вирішення конкретних проблем за місцем проживання задля забезпечення розвитку місцевих громад та залучення додаткових фінансових ресурсів.

Актуальність теми дослідження:

• якість та ефективність управлінських рішень впливає на організацію життя громадян;

• прийняття вдалих рішень підвищує довіру до органів управління;

• залучення громадян до прийняття управлінських рішень підвищує рівень громадянського суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій:

 проблема залучення громадян до прийняття управлінських рішень привертала увагу багатьох фахівців серед яких можемо виокремити О.Сентоме, О.Чабан, В.Авер’янова, В.Бакуменка, Г.Атаманчука, А.Васіної, А.Васильєва, А.Єршова, А.Мельник, Н.Нижник, Ю.Тихомирова, Р.Фатхутдінова.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та дослідження сучасних технологій та заходів щодо забезпечення участі громадян у прийнятті управлінських рішень в органах публічної влади.

Виклад основного матеріалу дослідження:

Інтегруючи різні підходи та трактування, поняття «громадська участь», можна визначити як систему дій, методів, інструментів та механізмів (об’єднаних логікою відповідного алгоритму) участі громадян у визначенні та вирішенні їхніх проблем у громаді.

У контексті управлінської діяльності громадська участь дає змогу враховувати соціальні чинники в процесі планування, мінімізувати соціальні та політичні ризики внаслідок ухвалення та реалізації управлінських рішень, корегувати плани та поведінку влади відповідно до інтересів тих чи інших суспільних груп, а також залучати їх до процесу ухвалення управлінських рішень.

Таким чином, громадська участь дозволяє, з одного боку, мінімізувати соціальні та політичні ризики, а з іншого – визначати, формулювати та відстоювати інтереси громади.¹

В демократичних країнах існують різні форми залучення громадян до процесу створення рішень на місцевому рівні: громадські журі, громадські консультативно-дорадчі комітети, громадські слухання, законодавчі ініціативи, місцеві референдуми, соціальний моніторинг та експертизи, бюджет участі та локальні ініціативи тощо.²

Процес формування управлінських рішень органу виконавчої влади складний і багатосторонній. Він складається з ряду стадій і операцій. Однак, які стадії має пройти процесс формування управлінських рішень органу виконавчої влади, який конкретний зміст кожного з них, суперечливі і неоднаково по-різному вирішуються керівником. Все залежить від його кваліфікації, стилю керівництва, ситуації і культури організації¹.

О.І. Сергієнко визначає такі рівні громадської участі ухвалення рішень:

• делегування – влада, не аналізуючи суспільні потреби, не визначаючи способи вирішення існуючих проблем, виконує завдання громадськості та підтримує незалежні громадські ініціативи, діяльність організацій громадянського суспільства;

• спільна реалізація – спільна (влади та громадськості) ідентифікація потреб громади, їх спільна реалізація через узгоджені партнерські програми;

• спільне ухвалення рішень – влада у співпраці з громадськістю та організаціями ідентифікує їх потреби, а також на партнерській основі приймає остаточне рішення щодо вирішення відповідних проблем;

• консультації – надання представникам громади одного чи декількох варіантів вирішення проблеми з метою отримання їх думки та врахування її в процесі прийняття остаточного рішення;

• інформування громадян про плани органів публічної влади –односторонній потік інформації (за певних умов може бути трансформованим у двосторонній потік інформації для налагодженнязворотного зв’язку з метою дослідження суспільної думки).

Зазначені рівні впливовості не є альтернативними: кожний вищий рівень впливовості, зрозуміло, поглинає нижчі рівні впливовості. Рівень впливовості громадської участі має бути адекватним рівню соціальної вагомості того чи іншого проекту, який планує реалізувати влада. Інакше – соціальної напруги в громаді, суспільстві, державі не уникнути. Про це владаповинна пам’ятати завжди, постійно створюючи всі можливості доступу длягромадськості до всебічної інформації про плани та дії влади, а також реальні механізми та процедури впливу громадськості. Як правило, потреба вактивній участі членів громади у її повсякденному житті є природною. Проте нерідко активність громадськості є низькою або дуже низькою. До визначальних чинників такого стану громад слід віднести, насамперед, ресурсний потенціал територіальної громади (інтелектуально-кадровий ресурс громад; природний ресурс громад; матеріально-технічний ресурс громад; земельний ресурс громад; інфраструктурний ресурс громад тощо).²

Найактуальнішою та найболючішою темою для українських громадян завжди було і залишається проблема розподілу бюджетних коштів. Прості жителі не могли брати участь в зазначеному процесі, який часто супроводжувався прихованими інтересами причасних до розподілу бюджету осіб, тобто депутатів.

Також через відсутність розуміння у простих громадян складного бюджетного процесу створюється прірва недовіри до влади та осіб, які беруть участь в цьому процесі. Тобто, жителі не розуміють звідки беруться гроші і яким чином вони можуть бути потрачені.

Перші спроби виправлення зазначеної проблеми виникли у бразильському місті Порто-Алегро у 1980-х. Ідея, коли самі мешканці пропонують і затверджують проекти міського розвитку отримала свою назву партиципаторний бюджет(бюджет участі).

Партиципаторне бюджетування, як інструмент безпосередньої демократії у бюджетуванні пропонує громадянам можливість ознайомлення з урядовими операціями та можливості для консультацій, обговорення та впливу на розподіл суспільних ресурсів. Воно сприяє підвищенню прозорості та рівня фінансової відповідальності, призводячи, таким чином, до скорочення урядової неефективності та корупції. Партиципаторне бюджетування також посилює інклюзивне управління, надаючи групам громадян можливість участі у процесах прийняття рішень стосовно розподілу суспільних ресурсів. Своєю чергою, це робить місцеву владу більш відповідальною перед громадянами за забезпечення їх потреб та уподобань, а також більш фінансово відповідальною за ефективність розподілу ресурсів та надання суспільних послуг¹.

Залучення громадян до бюджетного процесу для України є досить новою справою. Сьогодні демократизація системи місцевого управління та прозорість прийняття рішень на місцевому рівні активно підтримується в нашій державі шляхом реалізації різноманітних проектів розвитку, фінансованих різними міжнародними донорами.

Партиципаторний бюджет дає змогу безпосередньо жителям впливати на розподіл частини певного відсотка бюджетних коштів так, як вони вирішать. Механізм участі громадськості в бюджетному процесі передбачає:

• участь у заходах, що проводяться місцевою радою, її комісіями та комітетами;

• надання письмових пропозицій і запитів щодо формування місцевого бюджету та використання бюджетних коштів;

• надсилання письмових запитів місцевим радам, їх виконавчим органам, місцевим фінансовим органам, розпорядникам бюджетних коштів;

• здійснення громадського моніторингу використання бюджетних коштів;

• участь в оцінюванні ефективності бюджетних програм;

• громадські бюджетні слухання та місцеві ініціативи ².

До характерних рис партиципаторного бюджету належать такі:

- він становить певну частину бюджету міста;

- проекти мають бути реалізовані протягом фіскального року і лише на територіях, якими місто має право розпоряджатися згідно з чинним законодавством;

- громадяни мають можливість визначення проектів, реалізація яких задовольнить потреби всієї громади, та безпосереднього контролю над витратами бюджету.

Проте, як і будь-який процес, що передбачає економічне та соціальне втручання, партиципаторне бюджетування має свої обмеження та ризики. Одне з головних обмежень пов’язане зі специфікою суспільної діяльності, коли більшість громадян є менш зацікавленими у вивченні прав, фіскальної відповідальності уряду тощо, ніж в отриманні та розвитку певного інфраструктурного проекту. Інше обмеження полягає в залежності громадян від адміністрації області. Якщо програми партиципаторного бюджетування включають громадян у процес прийняття рішень, місцева влада залишається головним учасником. Вона організує збори, надає інформацію, забезпечує зустрічічиновників із громадянами та гарантує запровадження певної політики. Тобто вплив керівництва області та правлячої коаліції є значним.

Аналіз показав, що Україні потрібно збільшувати можливості для участі населення у процесі бюджетування на рівні регіону й області, покращуючи комунікації між громадянами та місцевою владою з метою підвищення ефективності процесу розподілу суспільних ресурсів.

Висновки

Отже, інтегруючи різні підходи та трактування, поняття «громадська участь», можна визначити як систему дій, методів, інструментів та механізмів (об’єднаних логікою відповідного алгоритму) участі громадян у визначенні та вирішенні їхніх проблем у громаді.

В контексті управлінської діяльності громадська участь дає змогу враховувати соціальні чинники в процесі планування, мінімізувати соціальні та політичні ризики внаслідок ухвалення та реалізації управлінських рішень, корегувати плани та поведінку влади відповідно до інтересів тих чи інших суспільних груп, а також залучати їх до процесу ухвалення управлінських рішень.

Таким чином, громадська участь дозволяє, з одного боку, мінімізувати соціальні та політичні ризики, а з іншого – визначати, формулювати та відстоювати інтереси громади.

Однією із успішних форм участі громадян в прийнятті рішень є «бюджет участі».Віняк інструмент безпосередньої демократії у бюджетуванні пропонує громадянам можливість ознайомлення з урядовими операціями та можливості для консультацій, обговорення та впливу на розподіл суспільних ресурсів. Воно сприяє підвищенню прозорості та рівня фінансової відповідальності, призводячи, таким чином, до скорочення урядової неефективності та корупції. Партисипативне бюджетування також посилює інклюзивне управління, надаючи групам громадян можливість участі у процесах прийняття рішень стосовно розподілу суспільних ресурсів. Своєю чергою, це робить місцеву владу більш відповідальною перед громадянами за забезпечення їх потреб та уподобань, а також більш фінансово відповідальною за ефективність розподілу ресурсів та надання суспільних послуг.

Список використаних джерел:

1. Біла книга: реформування законодавчого середовища для розвитку громадянського суспільства в Україні. – К. : ПРООН, 2011. – 28 с.

2. Булеца Н.В./ Особливості процесу партисипативного бюджетування в Україні// [Електронний ресурс] / Режим доступу: file:///C:/Users/555/Downloads/bses_2016_8_31.pdf

3. Громадська участь/залучення громадян. Депутатська діяльність в округах(навчальний модуль) / Олександр Сергієнко, Олег Ватаманюк. – К. : ІКЦ«Легальний статус», 2016. – 92 с.

4. Сентоме И. Партисипативный бюджет / Ив Сентоме, КарстенХерцберг и Аня Реке. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fesmos.ru/netcat_files/userfiles/Sintomer_Participatory_RUS%20(1).pdf

5. Чабан О.О.Сучасні технології залучення громадян до вироблення державно-управлінських рішень // [Електронний ресурс]/ Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/conf/2013-4/doc/3/13.pdf

6. Шмайдей О.В. Формування управлінських рішень в органах виконавчої влади// [Електронний ресурс]/ Режим доступу:http://dspace.tneu.edu.ua/.pdf