«На допомогу вчителю географії»

Географія рідного краю

Косівський район, Івано-Франківська область

Підготувала: Яремин Олександра Ярославівна

Косів

2019

Косівський район — район України у південно-східній частині Івано-Франківської області. Утворений 17 січня 1940 року. Районний центр — місто Косів. Населення становить 88 465 осіб (на 1 серпня 2013), що становить 6,5 % від кількості жителів області. Площа району 986 км². Утворено 1939 року. Цей край відомий як центр туризму та народних промислів на Прикарпатті.

Герб Косівського району

Прапор Косівського району

Район на карті області

Історія

Археологічні знахідки, зокрема кам'яні сокири та бронзові вироби, свідчать про те, що територія сучасного міста була заселена за часів неоліту й міді.

Перші письмові відомості про Косів знаходимо в грамоті литовського князя Свидригайла від 1424 року. Спочатку це місце мало назву Риків, потім — Косів.

До стародавніх поселень належать села Кобаки (у письмових джерелах село згадується на початку XV ст. під назвою Здвижен), Кути (1448), Вижній Березів(1412), Смодна(1310).

Селяни Косівщини брали активну участь в опришківському русі XVII—XVIII ст. У селі Космач діяв загін Олекси Довбуша. Славний ватажок трагічно тут і загинув у 1745.

Околиці Косова багаті буковими та сосновими лісами і пасовищами — полонинами. Землеробство, скотарство, полювання поєднувалося з домашніми промислами, які пізніше зросли до рівня ремесла.

У 1920—1930-х Косів стає центром Гуцульського прикладного мистецтва. У творах косівських різьбярів дістали подальший розвиток художні традиції майстрів Яворова, Річки, Брусторова. Твори косівського різьбяра і мосяжника В. Девдюка експонувались на виставках у Львові, Кракові, Відні, де відзначались нагородами. З майстерні Девдюка вийшло немало талановитих майстрів, серед них: В. Кабин, П. Баранюк, М. Тимків, син Девдюка Микола.

Масовою професією тут стало ткацтво, зокрема ліжникарство і килимарство. Ліжники яворівських майстрів експонувалися на Всесвітній виставці у Монреалі в 1967 році.

6 червня 1957 року до Косівського району приєднано Кутський район, а 30 грудня 1962 року — частина сільрад Верховинського, Коломийського і Яблунівського районів. Сучасні межі району затверджені 4 січня 1965 року.

Адміністративний устрій

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду, 2 селишні раді та 37 сільських рад, які об'єднують 45 населених пунктів і підпорядковані Косівській районній раді. Адміністративний центр — місто Косів.

№	Назва	Центр	Населені пункти	Площа км²	Місце за площею	Населення (2001), осіб.	Місце за населенням	Густота населення, осіб/км²
1	Косівська міська рада	м. Косів	м. Косів	11.38	28	8301	1	729.4
2	Кутська селищна рада	смт Кути	смт Кути	4.9	35	4321	6	881.8
3	Яблунівська селищна рада	смт Яблунів	смт Яблунів	105	1	1867	18	17.8
4	Акрешорська сільська рада	с. Акрешори	с. Акрешори	9	32	838	36	93.1
5	Бабинська сільська рада	с. Бабин	с. Бабин	13.56	25	855	35	63.1
6	Бане-Березівська сільська рада	с. Баня-Березів	с. Баня-Березів	10.44	29	1260	28	120.7
7	Брустурівська сільська рада	с. Брустурів	с. Брустурів	12.66	26	1408	25	111.2
8	Великорожинська сільська рада	с. Великий Рожин	с. Великий Рожин	33.05	9	1571	23	47.5
9	Вербовецька сільська рада	с. Вербовець	с. Вербовець с. Старий Косів	29.39	11	5101	5	173.6
10	Вижньоберезівська сільська рада	с. Вижній Березів	с. Вижній Березів	19.27	21	1626	22	84.4
11	Городянська сільська рада	с. Город	с. Город	5.89	34	511	40	86.8
12	Кобаківська сільська рада	с. Кобаки	с. Кобаки	39.49	6	2734	10	69.2
13	Космацька сільська рада	с. Космач	с. Космач	84.31	2	6054	2	71.8
14	Лючанська сільська рада	с. Люча	с. Люча	41.78	5	1287	27	30.8
15	Лючківська сільська рада	с. Лючки	с. Лючки	3	36	548	39	182.7
16	Малорожинська сільська рада	с. Малий Рожин	с. Малий Рожин	16	24	950	33	59.4
17	Микитинецька сільська рада	с. Микитинці	с. Микитинці	17	22	829	37	48.8
18	Нижньоберезівська сільська рада	с. Нижній Березів	с. Нижній Березів	20.33	20	1231	29	60.6
19	Пістинська сільська рада	с. Пістинь	с. Пістинь	?	?	3921	7	?
20	Прокуравська сільська рада	с. Прокурава	с. Прокурава	3	37	1196	31	398.7
21	Рибненська сільська рада	с. Рибне	с. Рибне	?	?	1219	30	?
22	Річківська сільська рада	с. Річка	с. Річка	24	17	2075	14	86.5
23	Рожнівська сільська рада	с. Рожнів	с. Рожнів	39.3	7	5563	3	141.6
24	Розтоківська сільська рада	с. Розтоки	с. Розтоки	21.34	19	2020	16	94.7
25	Середньоберезівська сільська рада	с. Середній Березів	с. Середній Березів	9	33	1457	24	161.9
26	Слобідська сільська рада	с. Слобідка	с. Слобідка	?	?	811	38	?
27	Смоднянська сільська рада	с. Смодна	с. Смодна	9.33	31	1852	19	198.5
28	Снідавська сільська рада	с. Снідавка	с. Снідавка	9.69	30	929	34	95.9
29	Соколівська сільська рада	с. Соколівка	с. Соколівка	16.91	23	2193	13	129.7
30	Старокутська сільська рада	с. Старі Кути	с. Старі Кути	23	18	5288	4	229.9
31	Стопчатівська сільська рада	с. Стопчатів	с. Стопчатів	28.51	12	2831	9	99.3
32	Текученська сільська рада	с. Текуче	с. Текуче	26.7	13	1384	26	48.5
33	Трацька сільська рада	с. Трач	с. Трач с. Гуцулівка с. Корости с. Кривоброди с. Цуцулин	25.02	15	1638	21	65.5
34	Тюдівська сільська рада	с. Тюдів	с. Тюдів	26.55	14	2031	15	76.5
35	Уторопівська сільська рада	с. Уторопи	с. Уторопи	32.68	10	2218	12	67.9
36	Химчинська сільська рада	с. Химчин	с. Химчин	60	3	3245	8	54.1
37	Черганівська сільська рада	с. Черганівка	с. Черганівка	24.66	16	994	32	40.3
38	Шепітська сільська рада	с. Шепіт	с. Шепіт	36.2	8	1752	20	48.4
39	Шешорівська сільська рада	с. Шешори	с. Шешори	50.41	4	1984	17	39.4
40	Яворівська сільська рада	с. Яворів	с. Яворів	12	27	2426	11	202.2

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001):

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	42 075	9161	6607	13 187	8351	4544	225
Жінки	48 082	9147	6397	12 925	10 526	8446	641

Національний склад населення за даними перепису 2001 року^[3]:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
українці	89488	99,25 %
росіяни	411	0,46 %
поляки	101	0,11 %
білоруси	40	0,04 %
молдовани	21	0,02 %
Інші	106	0,12 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	89690	99,47 %
російська	371	0,41 %
білоруська	29	0,03 %
молдовська	14	0,02 %
польська	12	0,01 %
Інші	51	0,06 %

Населення району станом на 2015 рік становило 88 444 осіб, з них міського — 14 814, сільського — 73 630 осіб.

Пам'ятки архітектури Косівського району

У Косівському районі Івано-Франківської області на обліку перебуває 45 пам'яток архітектури національного значення і 28 пам'яток архітектури місцевого значення.

№	Найменування пам'ятки	Світлина	Датування	Місцезнаходження	Номер
53	Церква св. Василія Великого (дер.)		1895р.	м. Косів вул.Хмель-ницького, 78	1158/1
54	Дзвіниця церкви св. Василія Великого (дер.)		1895р.	м. Косів	1158/2
55	Церква Вознесіння Христового (дер.)		1896р.	с. Бабин	1159/1
56	Дзвіниця церкви Вознесіння Христового		1896р.	с. Бабин	1159/2
57	Церква Вознесіння Христового (дер.)		1786р.	с. Брустурів	1160/1
58	Дзвіниця церкви Вознесіння Христового (дер.)		1786р.	с. Брустурів	1160/2
59	Церква Св. Дмитрія (дер.)		1895р.	с. Великий Рожин	1161/1
60	Дзвіниця церкви Св. Дмитрія (дер.)		1895р.	с. Великий Рожин	1161/2
61	Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії (дер.)		1850р.	с. Вербовець	1162/1
62	Дзвіниця церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії (дер.)		1850р.	с. Вербовець	1162/2
63	Церква Св. Стефана (дер.)		1866р.	с. Город	1163/1
64	Дзвіниця церкви Св. Стефана (дер.)		1866р.	с. Город	1163/2
65	Церква Св. Апостолів Петра і Павла (дер.)		1904-1905рр.	с. Космач	1165/1
66	Дзвіниця церква Св. Апостолів Петра і Павла (дер.)		1904-1905рр.	с. Космач	1165/2
67	Церква Вознесіння Христового (дер.)		1844р.	с. Люча	1166
68	Церква Архистратига Михайла (дер.)		19ст.	с. Лючки	1167
69	Церква Собору Пресвятої Богородиці (дер.)		1889р.	с. Прокурава	1170/1
70	Дзвіниця церкви Собору Пресвятої Богородиці (дер.)		1889р.	с. Прокурава	1170/2
71	Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії (дер.)		1600р. реконстр. 1861р.	с. Пістинь	1171/1
74	Дзвіниця церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії		к. 18 ст.	с. Пістинь	1171/2
77	Церква Св. Василія Великого (дер.).		1896р.	с. Річка	1172/1
78	Дзвіниця церкви Св. Василія Великого		1896р.	с. Річка	1172/2
79	Церква Преображення Господнього (дер.)		1851р.	с. Рожнів	1173/1
80	Дзвіниця церкви Преображення Господнього (дер.)		1851р.	с. Рожнів	1173/2
81	Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.)		1868р.	с. Рожнів	1175/1
82	Дзвіниця церкви Різдва Пресвятої Богородиці (дер.)		1968р.	с. Рожнів	1175/2
83	Церква Св.Якима та Анни (дер.)		1841р.	с. Смодна	1176/1
84	Дзвіниця церкви св. Якима та Анни (дер.)		1773р.	с. Смодна	1176/2
85	Церква св. Апостолів Петра і Павла (дер.)		19 ст.	с. Снідавка	1178/1
88	Дзвіниця церкви Св. Апостолів Петра і Павла (дер.)		19 ст.	с. Снідавка	1178/2
89	Церква Зішестя Св. Духа (дер.)		1866р.	с. Соколівка	1179/1
90	Дзвіниця церкви Зішестя Св. Духа		1866р.	с. Соколівка	1179/2
91	Церква Преображення Господнього (Спаська церква) (дер.)		1868р.	с. Старі Кути	1177/1
92	Дзвіниця Спаської церкви (дер.)		1881р.	с. Старі Кути	1177/2
93	Церква Зачаття Св. Іоана Хрестителя (дер.)		1821р.	с. Черганівка	1180/1
94	Дзвіниця церкви Св. Йоана		1850р.	с. Черганівка	1180/2
95	Церква Св. Параскеви (дер.)		1874р.	с. Шешори	1181/1
96	Дзвіниця церкви Св. Параскеви (дер.)		1874р.	с. Шешори	1181/2
97	Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.)		1926р.	с. Яворів	1182/1
98	Дзвіниця церкви Різдва Пресвятої Богородиці (дер.)		1926р.	с. Яворів	1182/2

Місцевого значення

№	Найменування пам'ятки	Світлина	Датування	Місцезнаходження	Номер
м. Косів
1	Польський будинок стрільця (зміш.)		1936-1938 рр.	вул. Грушевського, 1	1338
2	Лазня (мур.)		1938-1939 рр.	вул. Зарічна, 5	1339
3	Будинок рабина Гагера (мур.)		1890 р.	вул. Незалежності, 101	1340
4	Будинок лікаря Гертнера (мур.)		1938-1939 рр.	вул. Незалежності, 133	1341
5	Лікарня (мур.)		1930 р.	вул. Шевченка, 11	1342
6	Австро-угорський суд (мур.)		1904-1908рр.	вул. Шевченка, 43	1343
с. Ганівка
7	Церква Покрову Пресвятої Богородиці (дер.)		19 ст.		846
с. Кобаки
8	Житловий будинок Марка Черемшини (дер.)		19 ст.		496
9	Церква Воздвиження Чесного Хреста (дер.)		1852 р.		497/1
10	Дзвіниця церкви Воздвиження Чесного Хреста (дер.)		1852 р.		497/2
с. Космач
11	Житловий будинок (дер.)		1886р.		498
12	Кузня (дер.)		1896р.		499
13	Дзвіниця церкви Св. Параскеви (дер.)		1718 р.		847
смт. Кути
14	Вірменський костел (мур.)		1772 р.		500
15	Костел Св. Серця Ісуса (мур.)		17-18 ст.		501
16	Церква Пресвятої Трійці (мур.)		1833 р.		502/1
17	Дзіниця церкви Пресвятої Трійці (мур.)		19ст.		502/2
с. Люча
18	Житловий будинок, де жив письменник О. Терлецький (дер.)		к. 19-п. 20 ст.		453
с. Микитинці
19	Житловий будинок Я. Головацького (дер.)		19 ст.		452
с. Нижній Березів
20	Церква Св. Миколая (дер.)		1844 р.		848
21	Житловий будинок Я. Галана (дер.)		п. 20 ст..		503
с. Рибне
22	Церква Вознесіння Господнього (дер.)		1870р.		849
с. Середній Березів
23	Житловий будинок, де народився В. Симчич (дер.)		п. 20 ст.		1343
с. Слобідка
24	Церква Успіння Пресвятої Богородиці (дер.)		1848 р.		850
с. Смодна
25	Комплекс будівель курорту лікаря Тарновського (зміш.)		к. 19- п. 20 ст.		1104
с. Стопчатів
26	Житловий будинок, де народився Д. Павличко (дер.)		п. 20 ст.		32
с. Шешори
27	Млин (дер.)		19 ст.		30
с. Яворів
28	Житловий будинок Шкрібляків (дер.)		19 ст.		505

Води

Через територію району впоперек хребтів протікають довші річки Черемош — 80 км (тече на південний схід), Рибниця — 54 км (бере свій початок під Буківцем у Верховинському районі і впадає у річку Прут), Пістинька — 56 км (також притока Пруту), Лючка — 24 км, та інші дрібніші річки, притоки Черемоша, Рибниці і Пістиньки.

Річковий басейн — це єдина екологічна одиниця з чітко визначеною межею, а також комплексом геоморфологічних, ґрунтових і кліматичних умов, що визначають напрям та інтенсивність речовинно-енергетичних потоків і є цілісною водно-балансовою одиницею. Орографічна будова водозборів впливає як на циркуляційні атмосферні процеси, зокрема, випадання атмосферних опадів, так і зумовлює інтенсивність їхнього надходження в гідромережу.

Результати аналізу гідрокліматичних матеріалів показали, що середньорічна добова температура повітря для адміністративного району становить 7,4°С з мінімальним значенням в 6,7°С для басейну річки Пістинька і максимальним — 8,0°С для басейну р. Черемош. Для водозборів річок Лючки і Рибниці цей показник становить у середньому 7,6°С. У зволоженні вертикальними атмосферними опадами досліджуваної території спостерігається закономірне збільшення із висотою над рівнем моря. Так, в басейні Пістиньки випадає до 1110 мм опадів на рік з поступовим зменшенням їх до 958—955 мм відповідно у басейнах Рибниці та Лючки і до 905 мм — у басейні Черемошу. Загалом для Косівського району цей показник становить 987 мм. Значення річного сумарного випаровування найвищі у басейні Черемоша і становлять 490—509 мм, в басейні Пістиньки цей показник найнижчий — 465 мм. Для двох інших водозборів ця величина становить бл. 480 мм.

У корінному рослинному покриві лісові угруповання поширювались на 99,6 % території водозборів, з яких пояс дубових лісів займав до 18,6 % у нижніх частинах басейнів Черемоша і Рибниці. Найбільша площа містилась у поясі букових лісів — 77 % і лише 4,0 % лісової площі займав пояс смерекових лісів. Сучасна структура лісових угруповань НПП «Гуцульщина», до певної міри відображає корінний покрив — на нижніх гіпсометричних рівнях річки Черемош збереглись мішані дубові ліси у центральній частині району чисті та мішані букові, а у верхів'ях річок Рибниця і Пістинька — смерекові ліси.

Річковий стік у досліджуваних водозборах коливається в межах 415—645 мм на рік. Із збільшенням середньої висоти водозборів збільшується кількість опадів, а відтак і річковий cтік. Зростання середньої висоти тут на 100 м спричинює збільшення шару річкового стоку на 102—105 мм. Коефіцієнт річкового стоку — 0,46—0,58. Це зумовлено більш пологими схилами та інтенсивнішим надходженням сонячної радіації до поверхні. Модуль стоку є у прямій залежності від середньої висоти водозбору і нахилом його поверхні, тоді як на об'єм, або норму стоку більше впливає величина площі водозбору.

Встановлено, що за норми опадів поверхнева складова становить 14,6 %, ґрунтового — 51,1 % і базисного — 34,3 % від сумарного стоку. Із збільшенням опадів вдвічі ці показники становлять відповідно поверхневий стік — 26,4 %; ґрунтовий — 44,3 %, базисний — 29,3 %, що засвідчує достатню зарегульованість річкового стоку.

Значний вплив на водний режим водозборів разом із ґрунтами, рельєфом і кліматичними факторами має й рослинний покрив.

Клімат

Косівський район входить до атлантико-континентальної кліматичної області. Він суттєво відрізняється від клімату прилеглих рівнинних територій Лісостепової зони. Ці відмінності зумовлені впливом гірського рельєфу. Над Карпатами панує західне перенесення повітряних мас, проте загальний напрямок циркуляційних процесів різко порушується гірськими хребтами. Хребти послаблюють вплив арктичного басейну. Крім цього, гірський рельєф спричиняє різні типи місцевої циркуляції: фени, гірсько-долинну циркуляцію, схилові вітри, а також нерівномірний розподіл сонячної радіації, температури, хмарності, опадів та інших метеорологічних елементів всередині самої гірської країни.

Рельєф визначає також вертикальну кліматичну зональність. Всього в Косівському регіоні виділяють чотири кліматичні зони:

Помірна зона розташована в межах висот 450—750 м (низькогір'я Зовнішніх Карпат, Бескиди). За площею вона найбільша в Українських Карпатах. Вирощують різноманітні овочі, жито, овес.

Прохолодна зона виражена в межах міжгірських долин та внутрішніх схилів гірських хребтів у діапазоні висот 750—950 м. Тут вирощують переважно овочеві культури.

Помірно холодна зона (950—1200 м) виражена на схилах хребтів і в міжгірських долинах. Верхня межа її збігається з верхньою межею поширення землеробства і з верхньою межею листяного лісу.

Холодна зона (висоти понад 1200 м) представлена схилами вододільних хребтів і міжгір'ями на висотах 1200—1500 м. Зона сприятлива для пасовищного тваринництва.

На території Косівщини формується помірно континентальний клімат з надлишковим і достатнім зволоженням, неспекотним літом, м'якою зимою і теплою осінню. Річні температури по району (+6 — +7 °C). У гірських районах на висотах 1200 м середньорічна температура знижується до +3°С, а на найбільших висотах гір — до 0°С. Середньорічні температури на території Косівщини понижуються від периферії до осьових хребтів. Найнижчі спостерігаються у високогірних місцевостях. Зима (період із середніми добовими температурами нижче 0°С) триває неоднаково, в горах, на висоті 850 м — близько 4 місяців, а на найвищих ділянках до 5 місяців. У цілому зима м'яка, з частими й тривалими відлигами, але в гірських долинах абсолютний мінімум температур зареєстрований −42 °C. Не кожного року формується стійкий сніговий покрив. Весна охоплює 70—85 днів. У горах затягується до 180, тому що з підняттям на кожні 100 м висоти початок весни запізнюється на 2 дні, а кінець на 8. Погода дуже нестійка протягом усього періоду: теплі дні змінюються морозними зі снігом. Навіть у травні часом повертаються заморозки. Літо (період із середньодобовими температурами вище +15°С). У передгір'ї — 3 місяці. В горах з підняттям на кожні 100 м висоти літо запізнюється на 8—9 днів і на 5—6 днів раніше закінчується, тому в низькогір'ї тривалість літнього періоду становить 1—2,5 місяці, а на висотах понад 1000 м — він уже не фіксується. Максимальні літні температури сягають +30°С, тимчасом у горах не рідкісні похолодання і заморозки. Осінь тепла і суха. Триває до двох місяців. У горах тривалість збільшується, оскільки з підняттям на 100 м висоти осінь настає на 5—6 днів раніше, а припиняється на 2—3 дні пізніше.

Для регіону характерне надмірне та достатнє зволоження, проте опади надзвичайно нерівномірні як протягом року, так і на різних ділянках. Атмосферне зволоження гірських і передгірських районів Косівщини надмірне та достатнє. За рік випадає 1000 мм, в горах — 1500—1600 мм (для порівняння — поряд у Лісостепу на рівнині — 500—700 мм). Основна частина опадів випадає в теплий період (переважно в червні). Іноді добова кількість може сягати 200—300 мм. У вигляді снігу випадає до 40 % усієї кількості опадів у субальпійській та альпійській зонах. Більша потужність снігового покриву характерна для районів південно-західного схилу. В передгірських районах максимальна потужність снігового покриву 40—50 см, в горах — 100—150 см. В окремі роки висота снігового покриву може сягати 300—500 см. У передгір'ї та низькогір'ї перший сніговий покрив з'являється наприкінці листопада і до кінця грудня стає стійким. У гірській місцевості це спостерігається в кінці листопада. Сніговий покрив може в будь-який час зими зійти повністю внаслідок частих відлиг з дощами. Звичайно стійкий сніговий покрив триває близько двох місяців у передгір'ї і 3—4 місяці в горах (до 5 місяців на високогір'ях). З квітня починається інтенсивне танення снігу, яке триває до кінця місяця.

Рельєф

Рельєф складний і неоднорідний, він формувався впродовж тривалого часу в процесі підняття з дна колишнього океану нашарувань різних геологічних епох, які під дією екзогенних факторів набули сучасного вигляду. Тут виділяють передгірну височинну область — Покутське Передкарпаття з переважаючими висотами 350—500 м над рівнем моря, та область Зовнішніх Карпат. Низькогірні та середньогірні хребти простягаються паралельними пасмами з північного-заходу на південний схід.

Гірські хребти здебільшого мають широкі гребені та відносно похилі схили. Між ними пролягають широкі міжгірні улоговини. Такий характер рельєфу сприяє доступності та зручності рекреаційного освоєння території Парку.

Висота гірських хребтів — від 709 до 1476 метрів над рівнем моря. Основні хребти — Кам'янистий, Карматура, Хоменський, Брусний, Сихлін, Сокільський, Плоский, Максимець, Буковець-Ріцький. У західному і південно-західному напрямах висоти збільшуються і сягають 1000 та більше метрів (Ґреґіт — 1471 м, Лисина Космацька — 1464 м, Ігрець — 1374 м). Рівнинна частина — 300—450 м над рівнем моря, гірська — 700—1000 м. Упоперек хребтів течуть найбільші річки: Черемош (80 км), Пістинька (56 км), Рибниця (54 км), Лючка (24 км).

Найвищою вершиною НПП «Гуцульщина» є гора Ґреґіт, заввишки 1472 м над р. м. Її схили вкриті кам'яними розсипами, які мають місцеву назву «ґреготів». На деяких хребтах, зокрема на Сокільському, виступають скелі заввишки 20—40 м.

У тектонічному відношенні НПП «Гуцульщина» належить до Передкарпатського передового прогину і Складчастої області Українських Карпат. Головні риси сучасного рельєфу Косівського району сформувались у результаті тектонічних рухів і безперервної дії екзогенних факторів. Провідні геоморфологічні процеси яскраво виявляються в ерозії та акумуляції, фізичного і хімічного вивітрювання корінних порід у нижній частині схилів, уступів цокольних терас і місцями на вершинах гірських хребтів. На основі тектонічно-структурних особливостей і характеру розчленування виділяється такі геоморфологічні одиниці:

Коломийсько-Чернівецька алювіальна рівнина охоплює північно-східну частину району.

Покутське передгірське скульптурне підняття розташоване в межах Прут-Черемошського межиріччя, поверхня якого розчленована долинами річок Рибниці, Лючки, Пістиньки.

Зона низькогірного рельєфу північних крайових хребтів Карпат простягається з північного заходу на південний схід по центральній частині району.

Зона середньогірського рельєфу Покутсько-Буковинських Карпат розташована в південно-західній частині району.

В межах зони середньогірського рельєфу починають свої витоки основні річки району — Пістинька і Рибниця.

Структурно-ерозійне низькогір'я Слободи Рунгурської займає північно-західну частину району.

Берегові Ґорґани розташовані на заході району.

Корисні копалини

З корисних копалин є природний газ, буре вугілля, вапняки, кам’яна сіль, гончарні глини, гравій тощо.

Ґрунти

Головним процесом ґрунтоутворення, що переважає на Косівщині, є буроземний. Найсприятливішими екологічними умовами для формування буроземів є лісова рослинність, вологий клімат зі значною кількістю опадів, промивний водний режим, нетривале промерзання ґрунту, що сприяє інтенсивному вивітрюванню порід і втягненню в ґрунтоутворення глибоких горизонтів материнських порід. Буре забарвлення ґрунтів такого типу спричинює наявність значної кількості фульвокислот і оксидів заліза. Надлишок зволоження обумовлює значне поширення явищ оглеєння. Розподіл ґрунтового покриву, як й інших чинників середовища підпорядковується вертикальній поясності.

Вище лісового поясу на плосковершинних схилах хребтів і вершинах поширені гірсько-лучні й гірсько-торфуваті підтипи буроземів. Вони утворилися під лучною рослинністю полонин в умовах надмірного зволоження. Ґрунти дуже кислі з неглибоким ґрунтовим профілем, сильно щебнисті та кам'янисті.

Дерново-підзолисті ґрунти на алювіально-делювіальних відкладах сформувалися під покривом лісової рослинності, яка в минулому покривала дані масиви території, поєднуючи в часі підзолистий та дерновий ґрунтотворні процеси, в умовах достатнього атмосферного зволоження. Поширені вони в північній частині території району.

Дерново-підзолисті ґрунти залягають переважно на вирівняних вододілах, плато і положистих схилах, а їх змиті відміни поширені на вузьких вододільних гребенях та схилах різної крутизни.

За ступенем підзолистості серед них трапляються дерново-середньо, сильно і слабопідзолисті. Дернові ґрунти на алювіально-делювіальних відкладах залягають на широких вирівняних вододільних просторах, схилах, улоговинах, а також на над заплавних терасах на слабо і добре дренованих ґрунтотворних порадах. Сформувались вони під покривом лісової та лучної травянистої рослинності, поєднуючи в часі процес опідзолення з дерновим ґрунтотворним процесом.

За товщиною гумусових горизонтів ці ґрунти поділяються на глибокі, в яких в темно-сірий колір забарвлений горизонт сягає 50—70 см, та дернові опідзолені, у яких ілювіальний горизонт має сірий або ясно сірий колір і загальний гумусовий горизонт становить 30—40 см та наносні алювії. Чистий алювіальний горизонт у них відсутній.

За механічним складом серед дернових ґрунтів найбільш поширені середньосуглинкові та легкосуглинкові ґрунти. Ці ґрунти значно краще піддаються окультуренню ніж дерново-підзолисті, їхня природна родючість також краща.

Лучні та лучно-болотні на алювіально-делювіальних відкладах сформувались під покривом лучної трав'янистої рослинності в умовах неглибокого (1,8—3 м) рівня підґрунтових вод. Таким чином верхня частина профілю формується під впливом атмосферних опадів, а нижня зазнає впливу підґрунтових вод, тому лучні ґрунти на території району трапляються неоглеєні і в різній мірі оглеєні. Ці ґрунти залягають на заплавах річок і над заплавних терасах, балках, з рівним і слабо хвилястим рельєфом, утворились на досить дренових делювіально-алювіальних відкладах.

Від теплого до холодного поясів гір переважають буроземи і дерновобуроземні ґрунти, які сформувалися під лісовою рослинністю та високогірними луками в умовах сезонного промивного водного режиму на продуктах вивітрювання гірських порід. Дерново-гумусовий горизонт їх має потужність 4—8 см, вони містять до 2,5—4 % гумусу, кислі. На цих ґрунтах ліс росте найвищого бонітету, придатні й для вирощування сільськогосподарських культур. Ці ґрунти утворились внаслідок дернового процесу ґрунтоутворення, що проходив під лучною трав´янистою рослинністю на бурих лісових ґрунтах. Розташовані вони на заплавах гірських річок та над заплавних терасах, а також в підніжжях гір. Сформувались на делювіально-алювіальних відкладах. В цих місцях добре розвинений трав'янистий покрив, широко представлений кореневищними та розлого-кущовими злаками. Цей тип ґрунтів не є зональним, він виник в наслідок давнього і інтенсивного пасовищного тваринництва та окультурення господарською діяльністю людини. Вони є основним фондом орних земель в гірській зоні Карпат.

Характерною ознакою даних ґрунтів є наявність дернового горизонту темно-сірого з бурим відтінком забарвлення, більшою насиченістю обмінним кальцієм. Горизонт (Н) буває забарвлений в темнувато-сірий з бурим відтінком колір до глибини 36-65 см і горизонт (Нр) відповідно повністю або частково. Буроземно-підзолисті ґрунти на алювіально-делювіальних відкладах. Підзолисто-буроземні ґрунти Косівщини утворилися під широколистяними лісами в умовах теплого й вологого клімату. Вони бідніші поживними речовинами, особливо азотом і фосфором. Цим і незадовільним повітряним режимом та кислотністю зумовлена порівняно низька їх родючість, проте достатня для різноманітних сільськогосподарських культур.

Поширені вони в передгір'ї і в горах, у нижньому, зрідка в середньому поясах на слабо дерновому суглинковому делювії. В передгір'ї ці ґрунти залягають на висоті від 150 до 400 м на горбах та увалах. В горах ці ґрунти залягають на видовжених делювіальних шлейфах, конусах виносу, на схилах і вододілах, до висоти 400—500 м над рівнем моря. Залежно від рельєфу, а також від кліматичних умов можуть утворюватися різною мірою оголені ґрунти цього типу.

В межах району, враховуючи різні умови ґрунтотворення, ці ґрунти діляться на ряд різновидностей. Бурі лісові та дерново-буроземні ґрунти на продуктах вивітрювання пісковиків і сланців. Поширені під лісами і на безлісих площах гірської території. Залягають на добре дренованих кислих материнських породах, що являють собою елювій-делювій карпатського флішу на схилах різної крутизни. Бурі лісові та дерново-буроземні ґрунти лісово-лучної зони Карпат, що залягають на схилах закономірно змінюють свої внутрішні властивості із збільшенням висоти над рівнем моря, їх механічний склад легшає і зменшується вміст загального обмінного й органічного зв'язаного кальцію, а також і фосфору проти вмісту органічної речовини. Залежно від умов поверхневого стоку і внутрішньої тренованості, а також від кліматичних умов вказані властивості ґрунтів можуть змінюватися у межах кожного з вертикальних поясів.

У межах кожного з поясів ці ґрунти мають різну глибину профілю (рухаючи до корінної породи) і різний ступінь щебенюватості, в зв'язку з чим виділяються види: глибокі і неглибокі не щебенюваті, щебенюваті і кам'янисті. Ці ознаки мають важливе виробниче значення при використанні ґрунтів в сільському господарстві та лісовій справі. Гірсько-лучні ґрунти на елювії Карпатського флішу. Гірсько-лучні (полонинні) ґрунти займають найвищі частини Карпат, що лежать за лінією лісів в так званій полонинній (субальпійській і альпійській). Сформувались вони під трав'янистою рослинністю і дрібними напівчагарниками (чорниці, брусниці та ін.). Ґрунтоутворюючими породами є в основному продукти вивітрювання пісковиків (Чорногора) та давніх кристалічних сланців в Чичвинських горах.

Глибина ґрунтового покриття не перевищує 50—60 см. В комплексі з гірсько-лучними ґрунтами залягають гірські оторфовані та гірські торфовища. Щебінь трапляється у всіх горизонтах.

Туризм

Місто Косів та його околиці славні не тільки своєю унікальною природою, чи неповторними звичаями і обрядами його мешканців. Косів – це світова Мекка народного декоративно-прикладного мистецтва. На Косівщині представлено не якісь окремі його види, як в інших відомих світових центрах, а практично всі!!! Із умілих і працьовитих рук Косівських майстрів виходять Великодні писанки, різьблені, інкрустовані й випалені дерев'яні вази, шкатулки, косівські рахви, пласти, орли, ложки, діжки, бербениці, розписані керамічний посуд, куманці,скульптурки, кахлі, вишиті і ткані сорочки, рушники, килими і верети, ліжники, вироби із бісеру, металу і шкіри...

В місті Косів знаходиться унікальний і єдиний в Європі Інститут декоративно-прикладного мистецтва з понад сторічною історією, в якому викладають знамениті Косівські майстри – нащадки відомих у всьому світі родин Корпанюків, Шкрібляків та Дручкових. Історично так склалось, що на Косівщині широко розвинуті народні художні промисли: різьба по дереву, кераміка, ткацтво, художня вишивка, обробка шкіри, металу та інші - всі види декоративно-прикладного мистецтва, столицею якого по праву вважається Косів, як і столицею Гуцульщини.

Карпати, а зокрема Косівський район володіють значним туристичним потенціалом. На невеликій площі Косівського району компактно розміщено безліч пам'яток природи, які в поєднанні з пам'ятками історії, культури та архітектури є чудовою базою для організації більшості видів туризму. Косівщина не тільки приваблива, але й сприятлива для мандрівок туристів, та забезпечення змістовного дозвілля гостей будь-якого віку і в будь яку пору року. Косівський край дає можливість отримати насолоду для очей та свято для душі і тіла.

Отож, мандруючи гірськими стежинами Косівщини, ви постійно відчуватимете радість пізнання Гуцульщини, на ваших обличчях поселиться посмішка, очі вбиратимуть красу, серце сповниться радістю, а слова самі проситимуться у пісню.

Природно-заповідний фонд

Національний природний парк «Гуцульщина» створений Указом Президента України Леоніда Кучми від 14 травня 2002 року № 456 на площі 32271,0 га. Із цієї площі 7606,0 га земель надаються парку в постійне користування, а 24665 га включені до його складу без вилучення у землекористувачів. Протяжність парку з північного заходу на південний схід — близько 29 км, а з північного сходу на південний захід — 20 км.

Логотип парку

Території природно-заповідного фонду у складі НПП «Гуцульщина»

Ще до набуття національним парком його теперішнього статусу, на його території функціонували кілька дрібніших об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинув раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зберігається в складі НПП.

До складу території національного природного парку «Гуцульщина» входять такі об'єкти ПЗФ України:

• Заказник місцевого значення «Грегіт», ландшафтний

• Заказник місцевого значення «Кам'янистий хребет», ландшафтний

• Заказник місцевого значення «Каменець», лісовий

• Пам'ятка природи місцевого значення «Модрини», ботанічна

• Пам'ятка природи місцевого значення «Еталон букового насадження», ботанічна

• Пам'ятка природи місцевого значення «Цуханівське», ботанічна

• Заповідне урочище «Лебедин»

• Заповідне урочище «Гаївка»

• Заповідне урочище «Хоминське»

• Заповідне урочище «Ділок»

• Заповідне урочище «Камінець»

• Заповідне урочище «Ротул»

• Заповідне урочище «Уторопи»

• Пам'ятка природи місцевого значення «Водоспад на ріці Рушір», гідрологічна

• Пам'ятка природи місцевого значення «Сірководневе джерело», гідрологічна

• Дендропарк «Дендрарій»

Характеристика флори і фауни

Флора і фауна відзначаються багатством і значним розмаїттям, які зумовлені строкатістю ґрунтово-кліматичних умов, неоднорідністю рельєфу і геологічної будови, тривалістю і складністю історичного процесу. Тут одночасно зростають види характерні для минулих (релікти) та сучасної геологічних епох і приналежні до різних флористичних елементів — бореального (північного), монтанного (гірського), неморального (лісовою), європейського, степового. Рослинний покрив краю зазнав великих змін і трансформації внаслідок господарської діяльності людини — зменшилась лісистість території, збільшилась кількість розораних земель, змінився кількісний і якісний видовий склад.

Переважаючим типом рослинності с лісові формації, які в горах займають 60 % а в передгір'ях близько 24 % території. У структурі деревостанів 58 % складають твердолистяні, близько 4 % м'яколистяні і 34 % хвойні породи. Основними лісоутворюючими породами виступають бук. смерека (ялина), дуб, ялиця, граб, на заболочених місцях і річкових долинах вільха клейка і вільха сіра. Угруповання дуба скельного модрини європейської, сосни гірської, сосни кедрової європейської та бука поєднанні з іншими породами занесені до Зеленої книги України. У низинній частині переважають листяні ліси, переважно дубові. Крім дубів в деревному ярусі ростуть бук, граб, на вологих місцях — ясен, береза, в'яз, в підліску ліщина, глід, крушина, бузина та інші. Крайні від передгір'я хребти вкриті буково-грабовими лісами з домішками ялиці, смереки, явора, берези; вищі хребти вкриті смереково-буковими, смерековими лісами, а схили найвищих хребтів — вторинними смерековими лісами, які починаються з висоти 450—600 м н. р. м. Під Греготом і Ігрецем збереглися смерекові праліси. а на хребтах Сокільський і Каменистий — природні букові ліси 5 домішкою ялиці та явора.

Праліси мають важливе екологічне науково-практичне, пізнавальне значення. Вони є еталонами, реліквіями живої природи, сприятливим середовищем для збереження популяцій рідкісних і зникаючих видів флори і фауни, можуть бути зручними і довготривалими моделями досліджень змін клімату, рослинності тощо.

Лучна рослинність представлена лісовими галявинами, заплавними, суходільними і гірськими луками (полонинами). Найбільші площі займають злакові, осокові, злаково-різнотравні, бобово-злаково-різнотравні луки. Видовий склад лук досить багатий в окремих угрупованнях налічується від 25 до 55 видів вищих рослин.

Загалом флора парку включає понад 950 видів судинних рослин, десять відсотків яких належать до ендемічних, рідкісних і зникаючих. До Червоної книги України занесено 61 вид. серед них: арніку гірську, любку дволисту, лунарію оживаючу, плаун колючий, баранець звичайний, беладонну звичайну, скополію карніолійську, модрину польську, підсніжник білосніжний, пізньоцвіт осінній, сосну кедрову, тис ягідний, шафран Гейфелів, лілію лісову, 18 видів орхідних тощо.

У флорі національного парку «Гуцульщина» нараховують 1175 видів рослин. В тому числі Покритонасінних (квіткових) 764 види, Голонасінних — 9, Папоротеподібних — 25, Хвощоподібних — 7, Плауноподібних — 3 (загалом судинних 810 видів), Мохоподібних — 161 вид. Всього вищих рослин 971 вид. Нижчих рослин разом з грибами нараховують 204 види.

У результаті проведених досліджень встановлено, що на території національного парку «Гуцульщина» наявні 11 рослинних угруповань занесених до Зеленої книги України (1987), для яких характерне, переважно, фрагментарне поширення.

Ландшафтне і флористичне розмаїття, специфіка природно-історичного процесу зумовили формування своєрідної і багатої фауни. Варто відмітити, що чисельність видів хребетних тварин в Карпатах значно вища ніж в інших регіонах України. Відповідно до зоогеографічного районування територія Косівщини належить до передгірного та гірсько-лісового фауністичних комплексів, гірського, лісового середньоєвропейського, тайгового, середземноморського типів фауни.

У лісах водяться кабан, олень благородний, козуля європейська, лисиця, борсук, куниця лісова, видра, кіт лісовий, вище в горах — ведмідь бурий, рись. Із малих ссавців — віверка карпатська, горностай, бурозубка звичайна, полівка руда, миша лісова, соня лісова, їжак тощо. Видовий склад птахів не однаковий за сезонами. Тут знаходять для себе притулок осідлі, перелітні і мігруючі птахи, загалом орнітофауна парку включає близько 190 видів.

В силу різних причин — антропогенних, географічних, кліматичних і інших, чисельність деяких видів тварин невпинно скорочується, стан популяцій окремих видів загрозливий. Із видів, занесених до Червоної книги України, в парку виявлені ссавці: ведмідь бурий, рись звичайна, бурозубка альпійська, кутора мала, кіт лісовий, підковоніс малий; птахи — лелека чорний, глушець, беркут, пугач; плазуни — мідянка; земноводні — саламандра плямиста, тритон карпатський, жаба прудка; комахи — подалірій, джміль моховий, бражник мертва голова, аполлон, вусач мускусний і інші; риби — чоп малий, лосось дунайський, мінога українська. Спільно з науково-дослідними установами НАН України ведуться роботи з інвентаризації фауни, флори і рослинності парку, розробляються і запроваджуються заходи щодо ренатуралізації раритетних і загрожених об'єктів.