Урок " Нові індустріальні країни"

Тема уроку: Нові індустріальні країни Азії (НІК).

Навчальний проект

Проект – це „п’ять П”: проблема – планування – пошук інформації – продукт – презентація. Шоста „П” проекту – це його портфоліо, тобто папка, у якій зібрані всі робочі матеріали.

1.Проблема

Проаналізувавши з учнями матеріал підручника на початку вивчення ІІ розділу «Регіональна географія», виявили, що зовсім відсутній матеріал про країни Азії що дуже стрімко розвивалися останніми десятиліттями. Сінгапур, Південна Корея, Гонконг, Індонезія, Малайзія, Філіппіни,Тайвань, Таїланд, В'єтнам останнім часом цікавлять не тільки як об’єкт «економічного дива», а і як об’єкт туризму. Тому з учнями вирішили опрацювати цю тему, і доповнити підручник матеріалом про країни нової індустріалізації Азії. Цей мотив спонукав їх до роботи над проектом.

2.Цілі проекту:

- навчальна: навчання учнів технологіям проектної діяльності; спонукаючи

формуванню в учнів практичних знань і навиків;

- розвиваюча: розвивати вміння та навички самостійно відбирати,

систематизувати, аналізувати інформацію; розвивати комунікативні та

практичні навички, вміння працювати в групі;

- виховна: продовжити виховання в учнів патріотичних почуттів, активної

життєвої позиції.

3. Етапи і зміст проектної роботи

1. Пошуковий: визначення теми та мети проекту, пошук та аналіз проблеми, висування гіпотези, обговорення методів дослідження.

2. Аналітичний: аналіз вхідної інформації, пошук оптимального способу досягнення мети проекту, побудова алгоритму діяльності, покрокове планування роботи.

3. Практичний: виконання запланованих кроків.

4.Презентаційний: оформлення кінцевих результатів, підготовка та проведення презентації, „захист” проекту.

5. Контрольний: аналіз результатів, коригування, оцінка якості проекту.

4. Строки виконання проекту

Два тижні.

5. Короткий опис проекту

У класі формуються групи: представники основних нових індустріальних країн Азії «азіатських тигрів» (готують візитну картку країни - 1-2 хвилини). Сінгапур, Сянган (Гонконг), Південна Корея,Тайвань, Таїланд, фахівці історики, які охарактеризують минуле цих країнта рекламніменеджери, які розкриють цікаві факти про країни, що мають привабититуристів.

Результатом роботи стали опорний конспект, складений вчителем та учнями за матеріалами мережі Internet, що використовується на уроках як додаток до підручника. Підібрані цікаві презентації до уроку, відео ролик.

6. Оцінювання проекту

Бланк оцінювання роботи над проектом

Критерії	Учні	Вчитель (керівник проекту)	Члени комісії	Підсумкова оцінка
Чи відповідає проект поставленим цілям
Тримання уваги аудиторії (оцінка кількості часу затраченого на захист проекту чи не було це довго, чи занадто швидко)
Оцінка цікавості представленої інформації (об’єм та глибина проекту)
Оцінка використання інформаційних технологій (чи використано у захисті комп’ютерні презентації, відеоролики тощо)
Культура мовлення манера викладу інформації

Мета уроку: сформувати в учнів загальні уявлення про особливості економічного розвитку НІК; продовжити формування практичних навичок роботи з картами атласу; вдосконалити уміння учнів аналізувати картографічний і статистичний матеріал, продовжити роботу по формуванню компетентності самоосвіти та саморозвитку (опрацювання інформації отриманої з мережі Internet), розвивати полікультурну компетентність (виховувати толерантне відношення, повагу до національних традицій інших народів), розвиток критичного мислення.

Обладнання: політична карта світу, атласи, підручники, мультимедійний проектор, комп’ютер, екран, електронні презентації до уроку, результати проектних робіт з теми (опорний конспект, створений учнями під час роботи над проектом).

Тип уроку: інтерактивний, захист проектів.

Хід уроку.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями.

1.Які субрегіони виділяють в межах Азії? Покажіть їх на карті.

2.Які держави є найбільш розвиненими в кожному з субрегіонів Азії?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ І ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

( Відеоролик)

Виникнення нових індустріальних країн Азії –

настільки важливе та неординарне явище сучасності,

що аналізу його присвячена велика вітчизняна та зарубіжна

література.

В.П. Максаковский.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Помітним явищем у світовій економіці став динамічний розвиток деяких країн, що розвиваються, які дістали назву "нові індустріальні країни" (НІК).

Робота із словником

Розповідь учителя.

За відносно короткий час країни НІК створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у міжнародному поділі праці. Ці країни часто називають «азіатськими тиграми» та «далекосхідними драконами».Досвід НІК дуже цікавий з практичної точки зору для країн, які реформують свою економіку, в тому числі для постсоціалістичних держав, особливо України.

НІК виділились з країн, щорозвиваються, у 60-х роках ХХ ст. У формуванні НІК можнавиділити3 хвилі. На першомучотирикраїниПівденно-СхідноїАзії (Гонконг, Сінгапур, Тайвань, Південна Корея-«далекосхідні дракони» чи («азіатські тигри»)) досить швидко досягли великих соціально-економічних зрушень і практично зрівнялися з державами, які мали стабільно високі темпи економічного зростання. На другому етапі до цих країн додалися ще Малайзія, Таїланд, Індонезія, Філіппіни. На третьому етапі в групу НІК почали включати В'єтнам.

Вражаючий "ривок" азіатської четвірки НІК першого покоління зумовлені об'єктивними процесами у світовій економіці загалом і в економіці зазначених країн зокрема.
Під впливом певних факторів (НТР, екологічна проблема, демографічна ситуація) у 60 - 70-ті роки у розвинутих країнах з ринковою економікою деякі галузі легкої промисловості, металургії, хімії (а згодом - машинобудування та електроніки) почали втрачати порівняльні переваги. Зростання витрат виробництва (заробітна плата, охорона навколишнього середовища тощо) робило іноді просто невигідним виробництво продукції згаданих галузей і викликало їх перенесення у країни, що розвиваються. Деякі з цих країн, маючи традиційні порівняльні переваги (дешева робоча сила, наявність сировини, низькі ціни на землю і т. п.), стали районом активних операцій ТНК , які організували тут експортне виробництво промислової продукції. Залучення ТНК до індустріалізації виявилося найбільш значним у тих країнах, які перші взяли курс на експортоорієнтовану модель розвитку і створили сприятливий клімат для іноземних інвестицій.

Робота із словником

Від середини 80-х років даний процес охопив деякі інщі країни, що розвиваються. У зв'язку із зростанням вартості робочої сили, підвищенням курсів національних валют (відносно долара) НІК першого покоління почали втрачати власні переваги у виробництві працемісткої продукції. Активно переорієнтувавшись у бік технологічно складної, наукомісткої продукції, азіатська четвірка НІК почала масово переміщувати працемісткі виробництва у країни з дешевою робочою силою - Малайзію, Індонезію, Таїланд, Філіппіни–та ін., чим і сприяла появі нових індустріальних країн другого покоління.

Робота із словником

ТНК, продовжує, хоча й з меншою, ніж раніше, активністю, переміщувати виробництва, конкурентоспроможність яких тут вища, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою. Очевидно, збереження даної тенденції приведе до розширення кола НІК і наступної передачі вже у країни третього покоління(В'єтнам та ін.) "нижніх поверхів" промисловості. Спостерігається, таким чином, певна закономірність поетапної, "ступінчастої" індустріалізації, яка відбувається у НІК. Піднімаючись технологічними сходами вгору, кожна група цих країн звільняє нижню сходинку для іншого, наступного за нею покоління НІК. Такий послідовний процес проходження нових країн, які індустріалізуються, через певні технологічні етапи дістав образну назву "летючих гусей" за аналогією пташиного ключа, який вони утворюють, відлітаючи у вирій (він нагадує клин, що чимраз більше розширюється).

Критерії зарахування країн до нових індустріальних

ВНП на душу населення не менше 1100 дол.;
частка переробної промисловості у ВНП більше 20%;
високі темпи зростання;
динамічні макро-економічні та внутрішньогалузеві структурні зрушення;
зростання професійного рівня робочої сили;
інтенсивна участь у МПП;
широке використання іноземного капіталу з метою розвитку.

Характерні риси розвитку гоподартв нових індустріальнихкраїн

1. Інтенсивне перенесення наприкінці 80-х років виробництва з Японії та НІК першої хвилі у Малайзію, Індонезію, Таїланд привело до того, що друге покоління НІК стало найдинамічнішою за темпами економічного зростання групою країн в Азії і в світі взагалі.

2. Наприкінці 80-х років на НІК припадало 4/5 продукції електронної промисловості країн, що розвиваються. З допомогою ТНК тут було створено розгалужену мережу виробництва електронних деталей, мікросхем, вузлів і складання готових виробів.

3.Частка НІК Азії у світовому експорті

телевізорів 32,6%,

радіоприймачів - 43,5,

транзисторів - 29,9%

4.В останні роки Південна Корея, Тайвань, Сінгапур дедалі частіше переходять від виробництва відносно нескладної побутової електроніки до випуску електронних приладів, інструментів та іншого промислового обладнання.

5.Однією з швидкозростаючих галузей НІК є загальне і транспортне машинобудування, зокрема виробництво та ремонт кораблів, автомобілів, локомотивів, підйомних кранів. Почавши зі складальних підприємств, які постачали продукцію на місцевий ринок, Південна Корея згодом стала помітним експортером легкових автомобілів. Сінгапур перетворився на великий центр виробництва нафтодобувного обладнання.

6.Легка промисловість (виробництво одягу, взуття), як і раніше, є одним із найважливіших секторів економіки НІК, хоча спостерігається переміщення цих працемістких виробництв у другий і третій ешелони нових індустріальних країн.

7.Характерно, що масштабна перебудова галузевої структури

господарства азіатських НІК була спрямована не на створення

автономних, замкнутих відтворювальних комплексів, а на

поглиблення інтеграції у світову економіку. Раніше за інших

перейшовши до експортноорієнтованоїмоделі індустріалізації, ці

країни зуміли з максимальною вигодою використати свої переваги у

МПП.

Для всіх азіатських НІК можна виділитизагальні складові успіху.

максимально ефективне використання зовнішніх факторів економічного розвитку.
використання пільгових кредитів,
участі у МПП
залучення ТНК, іноземної технології, ноу-хау.
Успіхи НІК Азії навряд чи можна пояснити без такого фактора, як соціально-культурні (соціально-психологічні) особливості населення. Працелюбність, дисципліна й відповідальність, престиж знань і кваліфікації, енергійність та ділова кмітливість - ці риси населення країн Південно-Східної Азії сприяли підвищенню продуктивності праці і якості продукції, швидкому зростанню підприємництва й створенню в цілому психологічного клімату, який забезпечив готовність суспільства, незважаючи на певні труднощі, йти важким шляхом динамічної модернізації і прискореного залучення до передових досягнень цивілізації.
А зараз детальніше охарактеризуємо основні з них.

Захист учнівських проектів

Доповідач про Гонконг

Гонконг

Гонконг один із двох особливих адміністративних районів Народної Республіки Китай, розташований в південно-східній частині Китаю.

Офіційнаназва Гонконгу - «Особливийадміністративний район Гонконг». Слово «Гонконг» в перекладі з кантонскої мовиозначає «запашна Гавань».

Територія Гонконгу, що займає площу понад 1092 кв. км, складається з чотирьох частин - острова Гонконг, півострівної частини Коулун,Нових Територій і численних дрібних островів.

Гонконг маєвласний кордон, уряд, конституцію і валюту.

Гонконг вважається одним з найбільшщільнозаселенихрегіонівсвіту. Населення Гонконгу становить 6,4 млн. чол. У Гонконзі побудовано більше хмарочосів, ніж у Нью-Йорку: тут налічується близько 8000 будівель, що складаються з більш ніж чотирнадцяти поверхів (це майже вдвічі більше, ніж у Нью-Йорку).

У класичному розумінні Гонконг не є офшорною територією, це вільний порт з низьким рівнем оподаткування. Протягом останніх двадцяти років цей регіон Китаю розвивався швидкими темпами, забезпечуючи щорічне 5-відсоткове зростання ВВП. Основними секторами економіки стали: виробництво тканин,туризм, електронна промисловість, виробництво пластмас, годинників тощо. Сьогодні сфера послуг дає понад 90% валового внутрішнього продукту Гонконгу. Валюта Гонконгу — гонконгзький долар. З 1983 року він прив'язаний до долара США. Курс валюти може коливатися у коридорі між 7,75 і 7,85 гонконзькими доларами за один американський. Гонконзька фондова біржа — сьома за величиною біржа у світі, в лютому 2007 року її капіталізація становила 1,69 трлн. доларів США. За кількістю капіталу у 2006 році Гонконзька біржа посідала друге місце у світі, поступаючись лише Лондонській. Станом на 2006 рік, у Гонконгу функціонували консульства 114 країн — більше, ніж у будь-якому іншому місті світу.

Історик

Найбільшраннівиявленілюдськіпоселення на територіїсучасного Гонконгу відносяться до палеоліту. Цейрегіонвпершеувійшов до складу Китаю під час правліннядинастіїЦинь, і служив торговельним портом і військово-морською базою. Першим європейцем, чий візит у цейрегіонбувзадокументований, став ЖоржіАлваріш 1513 року. ПіслявідкриттяфіліїБританськоїОст-Індськоїкомпанії у Кантоні (провінція Гуанчжоу) в регіонізбільшиласяприсутністьбританців.

ОстрівбувокупованийАнглією у 1841, а під час першоїОпіумноївійни і переданий Китаю за договором 1842. Але з 1860р він знову став Британським володінням .У 1941—1945 ГонконгзахопилаЯпонія. 15 серпняЯпоніякапітулювала, і Великобританіявідновиласуверенітет над Гонконгом.

1984 Великобританіязобов'язаласяпередати Гонконг Китаю за умов, щоекономічнанезалежність і капіталістичний уклад не зміняться на островіпротягом 50 років.Сьогодні Гонконг продовжуєвиступати в якостіважливого глобального фінансового центру, але стикається з невизначеністющодомайбутнього у зв'язкузізростаннямекономіки материкового Китаю, і відносин з урядом КНР в таких областях, як демократичніреформи і загальневиборче право.

Рекламний менеджер

Гонконг дуже цікавий туристичний центр. До складу Гонконгу входять розташований напроти головного острова півострів Коулун, що прилягають до нього великі Нові території і безліч островів, починаючи з великих, як Елої або Лантау, і кінчаючи мікроскопічними - всього 234 острова, причому один лише Лантау в два рази більше властиво острова Гонконг. Це привабливі туристичні зони з багатьма курортами та розважальними центрами. Чотри роки тому на острові Лантау був побудований величезний найсучасніший аеропорт Чеклапкок. Постійно пересідати з човна на човен, щоб потрапити з одного острова на інший, зовсім не треба. Всі частини Гонконгу, в тому числі й основні острови, пов'язані між собою грандіозною мережею мостів, естакад і тунелів. Так що, не дивлячись на розрізненість, Гонконг справляє враження єдиного цілого, а не декількох окремих територій.

На гористому острові Елої взагалі практично немає автомобілів - ідеальне місце для високогірних прогулянок та відпочинку на свіжому повітрі. Крім того, є дивовижні за красою сліпучі піщані пляжі, самотні гірські вершини, похмурі скелі і прозорі озера. Коли дивишся на все це природне пишність, важко уявити, що це один з високотехнологічних промислових центрів світу і що валютні запаси Гонконгу становлять 80 мільярдів доларів.

На острові Лантау знаходиться найбільша в бронзового світі статуя Будди, встановлена під відкритим небом. Погодьтеся 24 метри, більше двохсот тонн- є на що подивитися. Або монастир десяти тисяч Будд . Навряд чи шанувальникам буддизму вдасться знайти інше місце, в якому було б зібрано разом стільки статуеток Будди. Храми та монастирі Гонконгу цікаві перш за все своєю первозданністю. Не менш цікаві й давні поселення на території Гонконгу. Вони до цих пір зберігають свій патріархальний уклад і вельми незвичайний зовнішній вигляд. Наприклад, рибальське село Тай-О. Ще триста років тому жителі Тай-О побудували свої хатини на березі моря на палях. Їхні нащадки сьогодні з завзятістю продовжують робити теж саме.

При будівництві будівель в Гонконзі суворо враховуються принципи фен-шуй.

В Гонконзі безліч, музеїв і театрів. Традиційна кухня –цеморепродукти в самих різних видах. Використовується багато морепродуктів, але менше спецій ніж в Китаї.

Гонконг на вас чекає! Вам буде цікаво.

Доповідач про Південну Корею

Південна Корея

Офіційна назва - Республіка Корея . Неофіційна назва - Південна Корея.

Південна Корея — парламентська республіка з президентською формою правління.

Адміністративний поділ - 9 провінцій і 5 міст центрального підпорядкування.

Південна Корея — країна у Східній Азії. Розташована у південній частині Корейського півострова. Межує на півночі з Північною Кореєю. На сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим, на півдні — Східно-Китайським морем. Володіє декількома десятками островів, найбільші з яких — Чеджудо, Чедо і Коджедо. Столиця — Сеул, «глобальне місто», друга за розміром міська агломерація у світі. Знаходиться в помірному поясі на переважно гірській місцевості. Площа території - 99,263 тис. кв. км.

Столиця - Сеул (Seoul) - понад 10,3 млн. жителів (січень 1998 р.).

Населення - 47,8 млн. осіб (2009 р.).

Найбільші міста: Пусан (4,080 млн. жителів), Тегу (понад 2,5 млн. жителів), Інчхон (Чемульпо) (2,4 млн. жителів), Кванджу (1,424 млн. жителів).

Офіційна мова - корейська

Віросповідання: буддизм - 47%, християнство - 48%, конфуціанство - 3%.

Республіка Корея — індустріально-аграрна країна, яка посідає одне з провідних місць серед так званих нових індустріальних країн. Протягом останніх десятиліть економіка Південної Кореї розвивалася дуже швидкими темпами. Економічна допомога та позичковий капітал сприяли створенню основних виробничих галузей, підтримці соціальної стабільності. Основними фінансовими донорами були США та Японія. Частка інвестицій стосовно сукупної продукції збільшилася з 15% на початку 60-х років до 40% наприкінці 90-х років XX ст., внаслідок зростання накопичень у країні і притоку коштів із-за кордону.

Південнокорейська економіка базується на принципах приватного підприємництва. У власності держави знаходяться залізниці, зв’язок, будівництво шосейних доріг, виробництво чорних металів, значною мірою енергетика, вуглевидобуток, використання гідроенергоресурсів, морський промисел, меліоративні роботи у сільському господарстві. Спільні підприємства, що створені за участю держави та іноземного капіталу, зайняті виробництвом мінеральних добрив і нафтопродуктів. Державі належала більшість банків, доки не відбулася їх масова приватизація у 80-ті роки.

Велику роль в економіці Південної Кореї відіграють національні фінансово-промислові групи (чеболі), які є сімейно-клановими конгломератами, що мають значні привілеї, і контролюють від 10 до 30 великих компаній, що працюють в різних галузях промисловості, володіють торговими фірмами, банківсько-страховими закладами. Нині в країні діють більше 50 фінансово-промислових груп. Найбільшими південнокорейськими чеболями є «Самсунг» (електроніка, машинобудування, хімічна промисловість), «Хьонде» (електротехніка, автомобілебудування, суднобудування, будівництво), «LG-electronic» (електротехніка, нафтохімія), «Деу» (автомобіле- і суднобудування, електротехніка), «Санкьон» (нафтохімія, текстильна промисловість, транспорт), «Ханджін» (машинобудування, будівництво), «Лотте» (харчова і хімічна промисловість, транспорт) та і

Зовнішні зв’язки

Основні країни-імпортери: США, Японія, Китай, Саудівська Аравія, Австралія.

Основнікраїни-експортери: США, Японія, Китай, Тайвань, Німеччина.

історик

Історія Південної Кореї налічує вже більше 5000 років. У корейськійміфології є історія про те, як народиласякорейськанація. Вона полягає в тому, що бог на ім'яХванунгзійшов з небес і перетворивведмедя в жінку. Вінодружився на ній, і вона народила сина, Тангуна (Tangun), засновникаКореї. В 2333 році до нашоїериТангун створив першу столицюкорейськоїнації і назвав їїJoseon - «Земля ранковогоспокою».

Доісторичнізалишки, знайдені на територіїКореї, вказують на те, жителікорейськогопівостровавже на ранньомуетапійогоісторіїзастосовувалискладнітехнології. Цебулоприблизно 3500 років тому, на початку Бронзового віку. У той періодбуловинайденобагатосільськогосподарськихзнарядьпраці.

У 1910 році Корея стала японською колонією. Протягом 35 років вона перебувалапідуправліннямЯпонії.

У 1950 роціПівнічна Корея вторглася в Південну Корею з метою об'єднаннякраїнипідкомуністичнимправлінням. У 1953 році у війнувтрутиласяОрганізаціяОб'єднанихНацій, післячогобулоукладеноперемир'я. Кордон міжПівденною та ПівнічноюКореєюзалишаєтьсяоднією з найскладніших у світі зон військовогоконфлікту. До цихпір не припиняютьсяспробивозз'єднаннямирним шляхом.

Рекламний менеджер

Південна Корея – справжнєсерцеАзії. Як і в багатьохкраїнахАзії, традиціїминулихстолітьуживаються тут ізсучаснимитехнологіями. Цекраїнабезмежнихможливостей! На сьогодністолицяПівденноїКореї Сеул є другою міськоюагломерацією у світі й сьомим за величиною містом у світі.

Неймовірноїкрасимісто Сеул знайде, чим вас порадувати! Тут збереглисячотирикоролівськихпалацидинастіїЧосон (1392-1910 рр.): Чхангенгун, Чхандок і сад Півон, Токсугун, Кенбоккун. ТакожуСеулізнаходятьсяНаціональний музей народноїтворчості, Інституткорейськоїкласичноїмузики, Національний музей Кореї, храм Чонме, де зберігаютьсяпоминальні дощечки монархівдинастіїЧосон. У місті, крімісторичноціннихбудівель, визнайдетебагатосучасних і цікавихбудинків, галерей, парків, виставковихцентрів, ресторанів та торговельно-розважальнихцентрів.

Меншсучасне, але не меншпривабливестародавнємістоКенджу. Тут випобачитехрами, пагоди, королівськігробниці й чудові парки. Національний парк "Сораксан", щоотримавстатусБіосфернихресурсів ЮНЕСКО, вважається одним з найкрасивішихгірськихмасивів в Кореї. Парк знаменитийсвоїмигірськими пейзажами, пишноюзеленню в теплімісяці і яскравимибарвами осені. Гірський ланцюг Сораксан, або "Снігові гори", в будь-який час року вражаютьсвоєю красою. УКореї є більшвисокі гори, але вони не можутьзрівнятися за мальовничостізіскелястими вершинами, глибокимиущелинами, долинами, озерами та водоспадами хребта Сораксан.

Традиційна село Хахве-це не музей, маленьке село , де люди живуть в традиційнихбудиночках з солом'янимидахами, зберігаючитрадиційнийпобут . У квітні 1999 р., під час свогочотириденноговізиту до Кореї з нагодисвого 73-річчя, село Хахвевідвідала королева АнгліїЄлизавета II. СубтропічнийострівЧеджудо-цемісце з прекрасними пляжами і найбільшоюкількістюприроднихпам'яток. ДайверамподобаютьсянезвичайніпідводніландшафтиЧеджудо, заростім'якихкоралів, субтропічнівидириб, характерні для цьогорегіону, різніfrog-fish, улюбленівсіма фотографами, дивовижнілавовіформинежилихостровів, з якихвиробляютьсязанурення.Тут багато храмів .Відомо, щобагатохрамів в Кореїпропонують туристам програму "темплстей": гостей переодягають в чернечийодяг і дозволяютьбрати участь в ритуалах і церемоніях.

В країні проходять оглядові виступи народної корейської пісні аріраніади–це дуже цікаве видовище.

Традиційна корейська їжа обов'язково включає в себе суп, рис і безліч гострих закусок (панчхан). Основний панчхан - це кимчхи - призначена для тривалого зберігання закуска з маринованих-квашеної-засолених овочів. Роль кимчхи в корейському побуті можна порівняти з роллю квашеної капусти в російській традиційній кухні. Той не побував у Кореї, хто не скуштував кимчхи хоча б раз!

Громадянам України для відвідування Південної Кореї потрібна віза. Безвізове відвідування на 30 діб можлива за наявності в паспорті дійсних віз США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Японії та квитків до цих країн.Ви плануєтевідвідатиПівденну Корею? Якщо так, то вам дужепощастило.

Сінгапур

1учень

Сінгапур сьогодні є розвиненим містом-державою, столицею і республікою одночасно. Площа Сінгапуру0,6тис.км.кв. Сінгапур - це острівна держава, яка складається з головного острова, розташованому в 137 км від екватора, і 63 малих острівців. Головнийострівмаєплощублизько 714 км.кв. і вона постійнозбільшуєтьсязавдякипрограмінамивутериторії.Сінгапур — парламентська республіка з вестмінстерською системою урядування та однопалатним парламентом.Валютою Сінгапуру є Сінгапурський долар.

У Сінгапурімешкаєприблизно 4,5 мільйоначоловік. Серед них китайців 78%, малайців - 14%, індійців - 7% і європейців - 1%. Росіян тут близько 400 чоловік.

У Сінгапурііснує 4 офіційнімови - англійська, малайська, путунхуа і тамільська. Тутешнійанглійськийбагато в чомуспрощений і називається "сінгліш", але все одно зрозумілий.У школіпредметивикладаютьанглійськоюмовою, тому для жителівСінгапуру вона став як друга рідна.

40% населеннясповідують буддизм, 14% християнство та іслам, є також прихильники конфуціанства, індуїзму та іншихрелігій.

Сінгапур – високорозвинена країна з ринковою економікою і низьким оподаткуванням, в якій важливу роль відіграють транснаціональні корпорації. Валовий національний продукт на душу населення - один з найвищих у світі (у 2008 році - 38972,1 дол США). У рейтингу конкурентоспроможності ВЕФ економіка Сінгапуру зайняла в 2009 році 3-е місце).

Галузі народного господарства: легка промисловість, електроніка, хімічнапромисловість, машинобудування, обслуговування торгівлі, бізнесу і фінансів, кораблебудування, туризм і будівництво.

Головніпартнери: США, Малайзія, Гонконг, Японія, Південна Корея

Сінгапур - член британської Співдружності, ООН і Асоціації держав Південно- Східної Азії (АСЕАН).

історик

Назва Сінгапур (місто Лева) походить від санскритського siMha (лев) і pura (місто).

Перші згадки про Сінгапурі маються на китайських хроніках III століття. Острів був оплотом імперії Шрівіджая, з центром на Суматрі, і носив яванське ім'я Темасек. Темасек в якийсь час був важливим торговим центром, але потім прийшов в занепад. Залишилося дуже мало свідчень про місто Темасек крім окремих археологічних знахідок.

В XV - XVI століттях Сінгапур входив до складу султанату Джохор. Під час малайсько-Португальської Війни 1617 Сінгапур був атакований португальськими військами.

В 1867 Сінгапур став колонією Британської імперії, англійці надавали Сінгапуру велике значення як важливому опорному пункту на шляху до Китаю. Під час Другої світової війни Японія зайняла Малайзію і виграла битву за Сінгапур.7 серпня 1965 в результаті конфлікту Сінгапур вийшов з Малайзії, і 9 серпня 1965 проголосив незалежність. З 1959 по 1990 роки, Сінгапур, позбавлений ресурсів (навіть воду отримує з Джохора в Малайзії), зміг вирішити багато внутрішніх проблем та скоїв стрибок від країни третього світу до високорозвиненої країни з високим рівнем життя.

Рекламний менеджер

Сьогодні я вас ознайомлю із туристичними перевагами Сінгапуру

Сінгапур складається з трьох зон - туристичної, економічної та спальної. Кожна зона відокремлена від іншої кордоном - бездоганним газоном шириною в п'ять кілометрів.

Туристична зона дуже приваблива, тут багато пляжів та місць для відпочинку

Сінгапур входить у першу десятку загальносвітового рейтингу країн з найменшим рівнем корупції і займає перше місце в аналогічному рейтингу азіатських країн. Місцева мафія («Тріади») була жорстоко знищена, рівень злочинності в країні надзвичайно низький, а рівень життя населення один з кращих в Азії .

Число автомобілів в Сінгапурі штучно обмежується. Щоб завести собі автомобіль потрібно спочатку купити на спеціальному аукціоні дозвіл на автомобіль (дозвіл дається на термін у 10 років). Цей дозвіл обійдеться в кілька десятків тисяч доларів.

У Сінгапурі ви побачите казкові буддійські храми, дивовижну архітектуру, височенні хмарочоси та футуристичні будівлі. Столиця країни - неймовірно красиве і незвичайне місто, де традиції і сучасність чудово уживаються разом.

Головною визначною пам'яткою міста є статуя Мерліона- міфічної істоти з головою лева і хвостом риби.

У Сінгапурі активно використовується мистецтво фен-шуй.Фен-шуй для них - це наука жити в гармонії з оточуючим середовищем. Фен-шуй намагається використовувати позитивну енергію природи та нейтралізовувати негативну, щоб покращити здоров`я, благополуччя людини та взаємини з оточуючими.До майстрів фен-шуй звертаються не тільки окремі люди, які шукають гармонію і удачу в своєму житті, а й окремі корпорації.Сінгапур - справжня Мекка азіатської кухні й шопінгу, такої великої кількості ресторанів і магазинів ви, напевно, не знайдете ніде. Неодмінно варто скуштувати морозиво, винахідливі продавці обов'язково здивують вас незвичайним поєднанням смаків.Національні страви Сінгапуру : nasilemak (страва, що складається з м'якоті кокоса, шматка омлету, креветок, часточки огірка і невеликої кількості пасти чилі, загорнута в обгортковий папір або лист банана), ehtarik (чай, змішаний з гвоздичним молоком і переливаний з одного глека в іншій до утворення піни), chendol (напій з кокосового молока з коричневим цукром, шматочками зеленого крохмалю і червоною квасолею).

Громадянам України для відвідування Сінгапуру потрібна віза. Максимальний термін перебування в країні - два тижні. Якщо перебування в країні менше 96 годин і є авіаквитки до третьої країни, віза для транзиту через Сінгапур не потрібна.

Завітайте до Сінгапуру!

Доповідач про Тайвань

Тайвань

Острів Тайвань і прилеглі до нього острови в південній частині східно-китайського моря офіційно визнаються світовим співтовариством і більшістю країн світу як одна з провінцій Китайської Народної республіки. Територія - 36 тис. кв. км. Адміністрація Тайваню складається з п'яти палат - юанів. Вищий законодавчий орган - Законодавчий юань. Йому підпорядковується Виконавчий юань - вища виконавча влада. існують також контрольний, юридичний і екзаменаційний юані, функції яких полягають відповідно в тому, щоб контролювати роботу виконавчих органів; розробляти нові закони та доповнення до конституції; проводити іспити для службовців при вступі в урядові установи. Президент, Національні збори і палата володіють однаковим терміном повноважень - 6 років. Уряд Тайваню офіційно називає острів "Китайської республікою "і претендує на уряд усього Китаю, материкова частина якого, на думку Тайбея, тимчасово окупована комуністами. Зі свого боку Пекін вважає, що Тайвань має визнати уряд КНР і пропонує формулу "одна держава - дві системи", відповідно до якої Тайвань стає особливим адміністративним районом під юрисдикцією єдиного Китаю, але має право зберегти свою соціальну систему. Тайбей не бере цю формулу і пропонує свою - "одна країна - два уряди". Адміністративно-територіальний поділ — 16 графств (повітів) і 5 муніципалітетів. Валюта — 1 новий тайванський долар (NТ$) = 100 центів

Населення сформувалося переважно із китайців, що переселилися сюди з китайських провінцій після Другої світової війни. Чисельність населення- 22,8 млн. осіб. Офіційною мовою визнано китайську. У країні зберігається висока етнічна єдність населення: більшість мешканців — китайці (84%), є також японці, американці, малайці, корейці та ін. Найпоширенішою та офіційно визнаною релігією є буддизм (сповідують понад 4,9 млн. осіб). Також поширені даосизм (3,6 млн. осіб), нові релігійні течії (понад 1 млн.) тощо. Неоконфуціанство зберігає міцні позиції як морально-етичне вчення. Найбільші міста — Тайбей (2,6 млн. осіб), Гаосюн (1,4 млн.), Тайнань (0,8 млн.).

Адміністративний центр — Тайбей.

Місто розташоване на півночі о. Тайвань на судохідній р. Даньшуйхе. З 1956 р. Тайбей став адміністративним центром Тайваню. Зараз місто є основним адміністративним і фінансовим центром країни. Тут працюють підприємства металургійної, машинобудівної, зокрема радіоелектронної (виробництво магнітофонів, телевізорів тощо), цементної, хімічної, деревообробної, харчової (виробництво чаю, цукру, різноманітних консервів) галузей промисловості. На околицях Тайбею видобувають вугілля. Є морський порт «Цзілун», два міжнародних аеропорти— «Таоюань», «Суншань».

Після закінчення другої світової війни Тайвань, маючи один із найбільш найвищих у світі темпів росту економіки й експорту, перетворився в порівняно потужну в економічному відношенні державу. Нині Тайвань входить до групи нових індустріальних країн (НІС) "чотирьох азіатських драконів" Східної Азії . У 1950-х рр. економіка почала перетворюватися з аграрної на індустріально-аграрну. Видобувають вугілля, нафту, природний газ, золото, срібло. Високого розвитку досягла обробна промисловість експортного спрямування — радіоелектроніка, приладо- і суднобудування, хімічна, текстильна, шкіряно-взуттєва, швейна. Є підприємства чорної та кольорової металургії, нафтопереробної, нафтохімічної, харчової, деревообробної, цементної, будівельної галузей промисловості. Збирають автомобілі та сільськогосподарські машини. За випуском комп'ютерів, спортивних яхт, одягу, взуття, побутової електронної апаратури, периферійних приладів для комп'ютерів, меблів, текстилю, продукції металургії, хімії, точного машинобудування тощо країна посідає передові позиції в світовому господарстві. Індустріалізація країни спричинила погіршення стану навколишнього середовища.

Основна сільськогосподарська культура — рис. Фермери збирають 2 — 3 врожаї щороку. Вирощують також цукрову тростину, чай, камфорне дерево, банани, кокосову пальму, тютюн, цитрусові. За виробництвом камфори Тайвань посідає перше місце у світі. Плодівництво, овочівництво, рибальство, птахівництво, розведення свиней. У 1991 р. Вступив до організації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співпраці (АСЕАН). За валютними запасами Тайвань міцно утримує 2-е місце в світі після Японії. Тайвань зумів домогтися міжнародного економічного визнання, вийшовши за обсягом торгівлі на 14-е місце у світі (162 млрд. $) і заслужив репутацію одного з найбільш динамічних партнерів. Острів займає 12-е місце у світі за експортом. За структурою експорт на 95.5% складається з промислової продукції. Найважливішими торговельними партнерами Тайваню є США, Японія, Гонконг, ФРН, і КНР

Історик

Археологічні знахідки можуть багато розповісти про ранню історію Тайваню. Імовірно першими поселенцями на Тайвані були жителі островів Тихого океану, які з‘явилися на острові Тайвань близько 10000 років тому. Перші китайські поселенці приплили сюди в 15 столітті. У 1517 році острова Тайвань досягли португальські мореплавці, які дали йому назву «Ілля Формоза» – «красивий острів». Голландці приплили на острів в 1624 році і побудували столицю в Тайнане, але двома роками пізніше за них вигнали звідти іспанці. Голландці у свою чергу отримали перемогу над іспанцями в 1641 році.Династії Цин вдалося 22 вересня 1663 р. встановити свій контроль над островом, і він уперше за всю історію ввійшов до складу китайської провінції Фуцзянь.Японія оволоділа Тайванем в 1895 році і він належав їй до кінця Другої світової війни, після чого був повернений Китаю. Після встановлення в Китаї комуністичного режиму колишній уряд утік на Тайвань і проголосив китайську республіку з центром в Тайбеї . Тайвань репрезентував Китай як постійний член Ради Безпеки ООН. 15 листопада 1971 р. місце перейшло до континентального Китаю, а Тайвань виключили зі складу ООН. Комуністичний Китай вважав і вважає Тайвань своєю 23 провінцією.

Контакти між представниками Китаю і Тайваню тривають уже давно, але якихось справді суттєвих зрушень поки що не було. Відносини між двома країнами в цілому залишаються напруженими. За станом на 1995 р. Тайвань визнавали 29 держав світу (Карибський басейн, Центральна й Південна Америка, Африка). Перші демократичні президентські виборивідбулись у березні 1996 р. Президентом 20 травня 2000 р. став ЧеньШуйбянь, представник опозиційної Демократичної прогресивної партії. Гоміндан вперше втратив владу. Уряд Тайваню офіційно називає острів "Китайської республікою "і претендує на уряд усього Китаю, материкова частина якого, на думку Тайбея, тимчасово окупована комуністами. Зі свого боку Пекін вважає, що Тайвань має визнати уряд КНР і пропонує формулу "одна держава - дві системи", відповідно до якої Тайвань стає особливим адміністративним районом під юрисдикцією єдиного Китаю, але має право зберегти свою соціальну систему. Тайбей не бере цю формулу і пропонує свою - "одна країна - два уряди".

Рекламний менеджер
Культура, у т. ч. літературна спадщина та мистецтво, Тайваню невіддільні від багатовікової культури Китаю.

У великих містах Тайваню збереглися традиційна китайська, японська і західна архітектура. Острів має зразки храмової архітектури. В країні популярні численні фестивалі, зокрема фестивалі Човнів і Дракона, Осінній фестиваль і Свято ліхтариків.

Основні музеї знаходяться в Тайбеї: Національний палацовий музей, Музей китайського мистецтва Хва-Канг, меморіал Чан Кайші з великим садом.

Основні визначні пам’ятки зосереджені в Тайбеї, серед них — Національний палацовий музей, меморіали і парки. Поблизу м. Чіай б’ють сірчані джерела. Національні парки Тайваню (Юйтань, Янміньшань, Тароко, Шей-ба тощо) забезпечують чудові умови для розвитку туризму.

Є в Тайвані цікавинки, наприклад, "Веселкове село" в передмісті міста Тайчунг на острові Тайвань дістало свою назву і стало знамените завдяки 86-річному ветеранові війни, що одного прекрасного дня перетворив сіре і сумовите містечко для солдатів в яскравий атракціон для туристів. Побудоване ще в 40-х роках минулого століття, містечко з часом перетворилося на справжні нетрі - тут панувало безробіття і убогість, люди жили в жахливих умовах. Коли місто почало розширюватися, було прийнято рішення знести цей район. І тоді літній ветеран Хуанг Юнг Фу, що з дитинства не розлучався з пензлем і фарбами, почав прикрашати вулиці і будинки простими малюнками, навіть не підозрюючи, що його стараннями на місці розвалин з'явиться справжня пам'ятка. Першими його малюнки помітили студенти місцевого університету - вони виклали в інтернеті інформацію про дивовижні граффіті в міських нетрях. Інформація про галерею під небом швидко поширилася і стала притягати все більше і більше туристів. Поруч стали виникати кафе і готелі, а "Веселкове село" стало обов'язковим місцем для відвідування туристами.

Храм Луншань ("Гора Дракона") - славнозвісний старий храм у Тайвані. Споруджений у 1738 році поселенцями з Фуцзяня (континентальний Китай), Храм служив церквою та місцем зібрань китайських поселенців. Храм Луншань неодноразово горів, розсипався від землетрусів і навіть піддався американським бомбардуванням. Проте мешканці столиці весь час відбудовували його, старанно молилися богам і кидали священні «jiao» - дерев'яні палички у формі банана, що використовуються для ворожіння. Відбудували Храм і через кілька місяців після закінчення Другої Світової Війни. Сьогодні храм Луншань є характерним зразком класичної Тайванської архітектури і належить до основної архітектурної спадщини Тайваню. Подібно до більшості храмів Тайваню, в Храмі поклоняються суміші Буддизму, Даосізму та народних божеств, приміром Матшу. Храм присвячений кільком богам, зокрема богині КуаньІнь.

Будівля «Тайбэй-101» нагадує космічний човник, що зметнувся вгору через хмари. Цей хмарочос - зразок дизайну в китайському стилі з використанням лейтмотиву стеблини бамбука. У «Тайбэй-101» новаторьски комбінуються традиційне та сучасне, модне та класичне. «Тайбэй-101» зараз є найвищою будівлею у світі, сягаючи висоти 508 метрів (від поверхні до структурної вершини) і налічує 101 поверх (звідси і назва). Формою хмарочос нагадує квадратний бамбук з чотирма боками. «Тайбэй-101» може витримати землетруси (землетрус 2002 року силою 6,8 балів не спричинив жодних пошкоджень).

Проведений на Тайваніопитуваннянаселеннявиявивчотири найяскравіші символицієїкраїни. На думку опитанихце:

Тайванськийляльковий театр

гора Юйшань

Будівля-вежа «Тайбей-101»

Традиційнатайванська кухня

IV Закріплення уроку.

Учні повідомляють, які записи вони зробили в таблицях.

1. Таблиця, записи в яку вносяться після виступу доповідачів, які розкриваютьвізитну картку країни.

Країна	Видипродукції	Країни співробітники
Експорт	Імпорт
Сінгапур
Сянган (Гонконг)
Тайвань
Південна Корея

2. Таблиця, записи в яку вносяться після виступу доповідачів, які розкриваютьісторію країни.

Країна	Середина ХХ століття	Початок ХХІ століття
Гонконг
Південна Корея
Сінгапур
Тайвань

V. Підсумок уроку, формулювання висновків.

Висновки

1.Отже, до нових індустріальних країн (НІК) відносять ряд країн Азії, що характеризуються високими темпами економічного зростання.

2. НІК виділились з країн, що розвиваються, у 60-х роках ХХ ст.

3. У формуванні НІК можна виділити 3 етапи. На першому чотири країни Південно-Східної Азії (Гонконг, Сінгапур, Тайвань, Південна Корея) досить швидко досягли великих соціально-економічних зрушень і практично зрівнялися з державами, які мали стабільно високі темпи економічного зростання. На другому етапі до цих країн додалися ще Малайзія, Таїланд, Малайзія , Індонезія . На третьому почали включатись В'єтнам та інші країни. 4.За відносно короткий час ці країни створили промисловий потенціал, розвинули окремі сучасні галузі індустрії. Вони різко збільшили промисловий експорт і посіли важливе місце у міжнародному поділі праці. Причинами цього стали:

Фінансова допомога США і Японії

Дешева і водночас кваліфікована робоча сила

Вигідне економіко-географічне положення

Спеціалізація на продукції повсякденного попиту

Швидкий розвиток цих країн перш за все пов’язаний з розвитком міжнародної торгівлі НІК з розвиненими країнами.

5.З середини 80-х років у зв’язку із зростанням вартості робочої сили, з підвищенням курсів національних валют (відносно долара) НІК почали втрачати власні порівняльні переваги у виробництві працемісткої продукції і переорієнтувались у бік технологічно складної, наукомісткої продукції.

6.У переважній більшості НІК сьогодні обробна промисловість і сектор послуг є головними. В обробній промисловості провідне місце займають сучасні галузі електроніки, машинобудування, хімії. Однією з швидко зростаючих галузей є точне машинобудування, виробництво та ремонт кораблів, автомобілів.

Основою національного економічного успіху НІК, таким чином, є насамперед економічна стратегія, що ефективно поєднала соціокультурні чинники, конкуренцію та централізацію, підтримку здорових фінансів, експортну орієнтацію та протекціонізм, велику частку витрат на освіту, науку та технології. Завдяки реалізаціїї цієї послідовної, логічно узгодженої стратегії було сформовано сучасні високорозвинені, конкурентоспроможні економіки.

Дракони в Азії, як правило, символи удачі чи здоров'я, і їм іноді навіть поклоняються. Азіатських драконів розглядають як міфічних правителів погоди, дощу і води, і зазвичай зображаються вони як хранителі перлів.

Стародавні укладачі карт європейці малювали на сході драконів для того, щоб попередити дослідників про те, що чекають їх небезпеки. А зараз на Сході з'явилися справжні "дракони" - в галузі економіки. І нам є чому у них повчитися.У доповіді Світового банку під назвою. "Східноазіатськиій чудо" (1993 р.) йдеться, що Східна Азія стала "осередком технологічної цивілізацій" - великого історичного зсуву в історії людства, який, мабуть, визначить вигляд світу на початку XXI ст.

VІ.Домашнє завдання.

Висловіть свої роздуми , щодо перспектив відносин України та країн Південно-Східної Азії .

Майбутнє відносин України і країн Південно-Східної Азії (особливо тих, які досягли значних позитивних змін за останні роки) нам передусім необхідно шукати у вивченні досвіду господарювання та особливостях їх менеджменту. Є чимало потенційних можливостей українських і азійських зв’язків, де українська сторона не буде бідним родичем:

обмін науковою інформацією;
співпраця в галузях високих технологій, ракетокосмічній, авіаційній, хімічній промисловості, машинобудуванні, суднобудуванні, поставки в країни Азії окремих видів сільськогосподарської продукції та співпраця в галузі туризму.

Джерела інформації

Бершадська Т. Економічна та соціальна географія світу.10 кл.—Тер-нопіль: Підручник і посібники, 2002.

2. Економіка зарубіжних країн / А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін. - К.: Либідь, 2006.

3. Економіка зарубіжних країн / За ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського, K.I. Ржепішевського. - К.: ЦУЛ, 2005.

4. Зовнішньоекономічна діяльність / За ред. Ю.Г. Козака і В.М. Новацького. - Одеса: Астропринт, 2007.

5.Карєзнавство. Географія. Туризм.— 1998.-№ 19.

6. Географія.— 2004.— № 5.

7. Економічна і соціальна географія світу / За ред. Є. П. Качана — Терно-піль: Астон, 1999.

8. Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіж-ні країни: Підручник.— К.: Либідь, 2000.

pda.coolreferat.com/Економічний_розвиток_нових_індустріальних_країн

http://white-nephilim.livejournal.com/6438.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/Нові_індустріальні_країни

WelcomeWorld.ru›ПутешествиеГонконг-Сингапур-Филиппины

http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_geo/275/ТАЙВАНЬhttp://ubooks.com.ua/books/00035/inx47.php

‹

›