Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти Бердянського міського виконавчого комітету

Бердянська гімназія №3 «Сузір’я»

Бердянської міської ради Запорізької області

Використання інтерактивних методів

на уроках правознавства

як засіб формування

інформаційної компетентності учнів

Досвід роботи

вчителя історії та правознавства

Бердянської гімназії №3 «Сузір’я»

Бердянської міської ради

Запорізької області

Лях Ганни Миколаївни

Актуальність і перспективність досвіду

Поглиблення ідей європеїзації вищої школи посилили прояви практичного втілення Болонського процесу. Його ідеї поширюються у Східну Європу, в тому числі в Україну. В зв’язку з цим зростає роль знань та необхідності зорієнтованості освітніх систем.

За умов переходу України до сучасного інформаційного суспільства все більш актуальним стає питання про людей, які не тільки володіють знаннями, а й спроможні орієнтуватися в потоці нової інформації, уміють вибрати з неї потрібну та оперативно застосувати на практиці. Тому все більш актуальним стає питання про інтеграцію інтерактивних методів навчання в традиційну шкільну методику з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Таким чином, освіта в Україні набуває компетентністно – орієнтованого підходу до навчання.

Зважаючи на це, темою нашого дослідження є використання інтерактивних методів на уроках правознавства як засіб формування інформаційної компетентності учнів.

Теоретичне обґрунтування проблеми

Модель інтерактивного навчання ще на початку ХХ ст. використав А.Рівінз м.Корин, поклавши в основу своєї методики ідею «навчаючи інших, навчайся сам». Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання знаходимо в працях В.Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70-80 рр.: Ш.Амоношвілі, В.Шаталова, Є.Ільїна, С.Лисенкової. Вони обґрунтували положення теорії розвиваючого навчання.

Інтерактивний – здатний до взаємодії, співпраці, діалогу. Це слово походить від англійських «inter» (взаємний) і «act» (діяти). Мета інтерактивного навчання – створити комфортні умови, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність.

На думку О. Пометун і Л.Пироженко, суть інтерактивного навчання полягає в тому, що «навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів. Це взаємонавчання (групове, колективне, навчання в співпраці), де вчитель і учні є рівноправними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять на уроці» [7. C. 10].

Зі свого досвіду ми знаємо, що успішне засвоєння знань школярами та формування інформаційної та інших компетентностей залежить значною мірою від методів, які використовує вчитель. Тому під час проведення уроків з правознавства намагаємося використовувати різноманітні форми й методи роботи, гармонійно поєднуючи традиційні ( лекції, бесіди, схеми, таблиці тощо) з нестандартними формами уроку(урок-дискусія, урок-практикум, урок-гра, урок самостійної роботи, урок-тренінг тощо). Однак, застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку з правознавства. Ми розробили орієнтовану структуру уроку з правознавства. та використовуємо її на уроках .

Компетентністно - орієнтований підхід до навчання – один з нових концептуальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти в Україні та розвинених країнах світу. На думку сучасних педагогів і психологів, само придбання життєво важливих компетентностей дає людині можливість орієнтуватися в сучасному суспільстві, формує здатність особистості швидко реагувати на запити часу. Необхідно ще раз зробити наголос на головній особливості компетентності як педагогічного явища, а саме: компетентність – це не специфічні наочні уміння і навики, навіть не абстрактні розумові дії або логічні операції, а конкретні, життєві, необхідні людині будь-якої професії, віку, родинного стану.

З свого досвіду ми знаємо, що уроки правознавства здійснюють вагомий внесок у формування інформаційної та інших компетентностей. Однак, для цього необхідно використовувати різні інтерактивні методи навчання. Це зумовило вибір теми: «Використання інтерактивних методів на уроках права як засіб формування інформаційної компетентності учнів».

Об’єкт досвіду: система роботи учнів 9-10-х класів на уроках правознавства загальноосвітніх навчальних закладів І – ІІІ ступеня.

Предмет досвіду: використання інтерактивних методів на уроках права.

Мета: визначити ефективні інтерактивні методи формування в учнів інформаційної компетентності як складового елемента правової культури.

Завдання:

1) сприяти усвідомленню учнями найбільш важливих понять і термінів юридичної науки;

2) формувати у школярів фундаментальні цінності, таки як права та свободи людини і громадянина, демократія, активна громадянська позиція й інші, що складають основу демократичної правової держави і громадянського суспільства в Україні;

3) виробити в учнів уміння: використовувати правові знання для реалізації і захисту своїх прав, свобод та законних інтересів; оцінювати та регулювати свої взаємини з іншими; здійснювати вибір моделі поведінки у повсякденних життєвих ситуаціях;

4) за допомогаю інтерактивних методів сприяти формуванню інформаційної та інших компетентностей;

5) прищепити учням інтерес до права, заохотити їх до свідомого використання, застосування й дотримання правових норм.

Практична значимість досвіду

Розроблений нами алгоритм використання інтерактивних методів на уроках правознавства, новий інструментарій оцінювання навчальних досягнень учнів дозволяють урізноманітнити форми проведення сучасного уроку правознавства,здійснити діяльнісний компетентно зорієнтований підхід до кожного учня, уникнути хибних оцінок і підвищити якість навчання. Ми теоретично обґрунтували методи, які сприяють формуванню інформаційної компетентності учнів, дослідили засоби та шляхи підвищення пізнавального інтересу школярів і пропонуємо нові розробки, які апробовані на уроках.

Технологія досвіду

Суть досвіду полягає в необхідності використання новітніх форм і методик оцінювання навчальних досягнень учнів з правознавства,які дозволяють формуванні в учнів вміння орієнтуватися в потоці нової інформації, навиків обирати з неї потрібну та оперативно застосовувати на практиці, в створенні алгоритму інтегрування інтерактивних методів навчання в традиційну шкільну методику з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

Серед багатьох інтерактивних методів навчання, на нашу думку, найефективнішим для формування інформаційної компетентності учнів є метод проектів, який створює сприятливі умови для самореалізації особистості, дає поштовх для індивідуального та колективного пошуку. Цей метод ми використовуємо при розгляданні питань до таких тем: «Що таке права і свободи людини», «Що означає бути громадянином України».

Оскільки правовий матеріал містить у собі суперечності між теоретичним і суто життєвим розумінням норм права, відтак він є багатим на можливості створення ситуацій, що прагнуть навчити учнів бачити проблему, розглядати її під різним кутом зору; стимулюють до пошуку альтернативних шляхів її вирішення, ставлять перед необхідністю вибору. Вирішувати правові ситуації допомагає застосування таких інтерактивних методик: «Акваріум», «Коло ідей», «Мікрофон», «ПРЕС» тощо. Проблемні завдання пропонуємо вирішувати, спираючись на матеріали засобів масової інформації, реальні життєві факти.

Розвиток уміння брати участь у дебатах є складовою формування інформаційної компетентності школярів. Розв'язання проблемних завдань на уроках може стати предметом дискусії, під час якої учні висловлюють власні думки, вчаться з повагою ставитися до точки зору опонентів, критично мислити. Учні обговорюють такі проблеми, як: депутатська недоторканність; захист власних прав; якою має стати армія; необхідність укладання шлюбного контракту тощо.

З практики знаємо, що формуванню інформаційної компетентності учнів значною мірою сприяє застосування інтерактивних методик: «Зайва літера», «Мозковий штурм», «Асоціації», «Знайди зайве», «Наочність», «Доведення від протилежного», «Правовий хокей», «Кластер» та інші.

Високий рівень пізнавальної активності, формування інформаційної компетентності та навичок правової поведінки забезпечує і проведення рольових ігор («Виборча компанія», «Законодавчий процес», «Вибори Президента», «Засідання суду» та введення їх елементів, а саме — «Юридична консультація», «Порушено кримінальну справу...», «Вас затримано...» тощо.

Значну увагу приділяємо розвитку критичного мислення, чому сприяє складання соціальних проектів, юридичних прогнозів, творів-роздумів, есе. Учні міркують над такими питаннями: «Якби я був Президентом України...», «Якби мене обрали депутатом міської ради...», «Яким я бачу суд присяжних...», «Яким я бачу своє майбутнє».

Зі свого досвіду знаємо, що предмет правознавство неможливо розглядати без розв’язання правових задач та ситуацій. Саме вони пов’язують заняття з життям, вчать реалістично уявляти себе учасником суспільного життя, використовувати при цьому правові знання. При розв’язанні правових задача ситуацій наші учні користуються витягами з нормативно-правових актів, ми вважаємо, що це сприяє формуванню інформаційної компетентності. Наприклад, теми уроків: «Право на працю в Україні» - 9 клас, «Трудове право» - 10 клас - учні розв’язують правові ситуації за допомогою витягів з Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці», тощо. Однак, ми помітили, що такий вид діяльності для учнів є складним, тому що містить в собі дуже багато інформації, яку треба опрацювати, усвідомити та проаналізувати. Для подолання цих труднощів, ми розробили алгоритм розв’язання юридичних задач за допомагаю нормативно-правових актів.

Значимий вплив на формування інформаційної компетентності учнів має робота з текстовими таблицями, схемами. Наприклад, школярам пропонується опрацювати відповідний матеріал та виконати завдання з доповнення схеми або таблиці: «Система судових органів України», «Черги спадкування» тощо. Також, учням можна запропонувати самостійно скласти таблицю, схему при виконанні домашнього завдання. Наприклад, «Соціально-економічні права», «Види дієздатності та недієздатності» тощо. Це допомагає систематизувати матеріал і краще його запам’ятовувати.

На своїх уроках ми часто використовуємо модель конспекту, це дає змогу учням швидше записувати терміни, конспектувати важливий матеріал, систематизувати необхідну інформацію за короткий проміжок часу.

На своїх уроках ми використовуємо такі прийоми оцінювання:

• тестування - питання з фіксованими варіантами відповіді, з-поміж яких необхідно обрати правильне;

• експрес-опитування - стислі усні або письмові відповіді як усієї групи, так і окремих учнів;

• розширене опитування - пропонується найповніше відповісти на поставлені запитання - з наведенням аргументів прикладів та ін.;

• творчі завдання - контрольною може бути оголошена будь-яка вправа. Наприклад, виступ в ігровому судові данні, написання доповіді та інше;

• спостереження - один із головних методів оцінювання; вчитель вибирає для себе показники, які він відстежуватиме протягом уроку, а також учнів, яких треба оцінити;

• самооцінювання - оцінка самими учнями своє роботи, а також уроку в цілому

Ми не обмежуємо правову освіту учнів лише навчальними заняттями, а органічно продовжуємо її в позакласній і позашкільній роботі. Наприклад,

після вивчення теми «Система законодавства» учні починають роботу над груповими проектами законів класу, обговорення яких відбувалося на уроках правознавства та класних зборах.

Процес впровадження.

Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного", паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи за такою схемою:

Результативність досвіду

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаємо за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.
Отже, типові проблеми:

Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо.

Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення. Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!"

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії,обговорення.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

1) учні набули культури дискусії;

2) виробилося вміння приймати спільні рішення;

3) поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;

4) якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати";

5) якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням;

6) навчилися користуватися засобоми масової комунікації, знаходити необхідну інформацію та оперувати нею.

Використання інтерактивних методів на уроках практичного права сприяє:

• підвищенню інтересу до права;

• формуванню інформаційної та інших ключових компетентностей учнів;

• виробленню в учнів уміння використовувати правові знання для реалізації й захисту своїх прав, свобод та законних інтересів;

• вмінню здійснювати вибір моделі поведінки у повсякденних життєвих ситуаціях, орієнтуючись на норми права;

• зниженню втомленості школярів тощо.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня та способствує формуванню інформаційної компетентності.

Список використаних джерел

1. Абросимов В.Н. Методическое руководство по организации лекций и практикумов в системе личностно-ориентированного обучения студентов: Науч.-метод, пособие // Хакасский ин-т бизнеса.- Абакан: Издательство Хакасского ин-та бизнеса, 2000. – С. 37.

2. Барко В.І. Використання активних форм навчання при підготовці персоналу органів внутрішніх справ // Проблеми пенітенціарної теорії та практики. Бюлетень КШС- 2003. № 8,- С. 447-454.

3. Басай В.Д., Король В.В. Курс практичного права: навчально-мето-дичний посібник - Івано-Франківськ: ТзОВ «Галицька друкарня», 2003. – С.164 с.

4. Баханов К. О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: Монографія. — Донецьк: ТОВ Юго-Восток, Лтд, 2005. — С. 384.

5. Галай А.О., Стадік В.В. Інтерактивні методики викладання у правопросвітній діяльності: Тренінговий комплекс: Навчально-методичний посібник // За ред.. А.О. Галая. – К.: Атіка, 2006. – С. 124.

6. Дебати: Навчальний посібник: Методичні рекомендації щодо ведення дебатів,- К.: А. П. Н., 2001. – С. 102.

7. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод, посіб. / Авт.-укл.: О. Пометун, Л, Пироженко - К.: А. П. Н., 2002. – С. 136.

8. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загаль¬ної освіти // МОН України; і-нт педагогіки АПН України - К.: Перше ве-ресня; Шкільний світ; X.: Фоліо, 2000. – С. 126.

9. Молдован В.В., Михеенко М.М. Юридичний практикум: навчльні ігри: Навч. посібник.- К.: Либідь, 1994, - С. 288.

10. Пастушенко Р.Я. Компетентнісна модель навчання історії // Історія та правознавство. — 2005. — № 92. — С. 2-4.

11. Пометун О, Т. Ремех, І. Гейко. Практичне право: Методичні посібник / за ред. О. І. Пометун Інститут громадянського суспільств? К.: КВІЦ, 2001. – С. 136.

12. Пометун О.І. Компетентнісний під¬хід в освіті й оцінювання навчальних досягнень учнів з історії// Історія та правознавство. — 2004. — № 23. — С. 2-3.

13. Пометун О.І. Теоретичні засади формування громадянської компетент- ності учнівської молоді // Історія та правознавство. — 2005. — № 10. — С. 4-6.

14. Практичне право: Навчальний посібник //О. І. Пометун, Т. О. 1 мех, І.М. Гейко; за ред. О.І. Пометун.- 2-ге видання, допов. і перероб. К.: А. С. К., 2002.– С. 208.

15. Пронькин В.Н. Живое право: Курс практического права. Том Учебное пособие для 10-11 кл-СПб., 2004. – С. 304.

16. Пронькин В.Н., Гутникое А.Б. Живое право: Рабочая тетрад тому 2-СПб.,2004. – С. 32.

17. Ряполова Л.Г. Аргументація в спонукальному дискурсі: Авто. дис.... філол. наук: 10.02.04 / КДПІІМ.- К., 1993. – С. 15.

18. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное по-собие. – М., 1989. – С. 324

19. Сиротенко Г.О. Шляхи оновлення освіти: Науково-методич аспект. // Інформаційно-методичний збірник - X.: Основа, 2003. – С. 96.

20. Сохань Л.В., Єрмаков І.Г. та ін. Мистецтва життєтворчості особистості: У 2-х ч. – К.: ІЗМН. 1997. – С. 134.

21. Фідря О. Чи можливо зрозуміти історію? (Методологія історії та фор¬мування хронологічних і просторо¬вих компетенцій учнів) // Історія в школах України. — 2004. — № 5 — С. 2-7.

22. Фідря О. Як розвивати знання // Іс¬торія в школах України. — 2005. — № 10. – С. 6-11.

23. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигми образования // Народное образование. — 2003. -№ 2. – С. 58-65.

Фото1

Участь у конкурсі «Вчитель року 2010»

Правознавство. Практичний курс.

Тема уроку:«Що таке сім'я та брак?»

Фото 2

Школа адаптації вчителів-предметників

в умовах двомовності навчання

Фото 3

Участь у міській тренінговій групі:

«Формування педагогічної майстерності»

Фото 4

І Всеукраїнська наукова конференціїя– 2012 р.

«Права людини перед викликами ХХІ століття».

Фото 5

Релігійні конфесії в Україні

Фото 6

Віртуальна екскурсія :

«Сторінки історії міста Бердянська»

Фото 7

Хто для мене Тарас Григорович Шевченко?

Фото 8

Тема: Cвіт юридичних професій.

Фото 9

МАН. ТЕМА: «Правове поле сурогатного материнства в Україні»

Фото 9

«Впровадження акмеологій у навчально-виховний процес – запорука підвищення якості освіти»

Фото 10

МТЦ «Акмеологія та підвищення якості освіти»

Додаток 1

Тема урока: Что такое семья и брак.

Цели урока:

а) учебная:

выяснить, какими законами Украины регулируются семейные отношения, объяснить понятия «семья», «брак», «венчание», «брачный контракт»; разъяснить важность права человека на образование семьи; определить условия и порядок заключения я брака; научить учеников заполнять бланк заявления о регистрации брака; раскрыть суть личных имущественные и неимущественных прав и обязанностей супругов; научить правильно выражать свое мнение

относительно создания семьи.

б) развивающая:

продолжить развитие навыков: логического мышления, ведения дискуссий, умения высказывать собственное мнение; работы с правовыми документами, моделью конспекта; анализировать правовые ситуации; формировать ключевые

компетентности (правововую, межпредметную, информационную, социально-

коммуникативную, поликультурную);

в) воспитательная:

воспитывать чувство ответственности к семье и супружеским обязанностям.

Ожидаемые результаты. После изучения темы ученики смогут:

• называть законы Украины, которые регулируют семейные отношения;

• объяснять понятия «семья», «брак», «венчание», «брачный контракт»;

• определять условия и порядок заключения брака, в том числе несовершеннолетних;

• заполнять бланк заявления о регистрации брака и составлять брачный контракт;

• характеризовать на конкретных примерах личные имущественные и не-

имущественные права и обязанности супругов;

• анализировать правовые ситуации и предлагать пути их решения на основании норм семейного права;

• выражать собственные мнения относительно важности или неважности создания семьи.

Формы работы: «Ассоциативный куст», метод проектов, «Социологический опрос», метод «ПРЕС», работа с документами, беседа.

Основные понятия: «семья», «брак», «венчание в церкви», «брачный контракт».

Оборудование урока: Семейный кодекс Украины, учебник, раздаточный материал, модель конспекта, видеофрагмент художественного фильма «Принцесса на бобах» (момент заключения брака между главными героями фильма), проекты, ИКТ.

Тип урока: урок усвоения новых знаний.

Форма урока: интерактивный с элементами практической работы.

СТРУКТУРА УРОКА

І. Организационный момент.

ІІ. Актуализация опорных знаний.

ІІІ. Мотивация учебной деятельности учеников.

IV. Оглашение темы, целей, ожиданий, плана урока.

V. Изучение нового материала

1. Законодательство о браке и семье.

2. Условия и порядок заключения брака – создание семьи.

а) понятие семья в юридической науке;

б) условия заключения брака,

в) порядок заключение брака.

3. Брачный контракт.

4. Личные имущественные и неимущественные права супругов.

VI. Закрепление новых знаний и умений учащихся.

VII. Подведение итогов урока. Выставление оценок.

V ІІІ. Домашнее задание.

ХОД УРОКА

І. Организационный момент.

ІІ. Актуализация опорных знаний.

Беседа

1) Какие вы знаете права человека и гражданина, записанные в Конституции Украины?

Предполагаемый ответ.

Право на жизнь, уважение к достоинству человека, на труд и отдых, на забастовку, на образование, на охрану здоровья, на собственность, на предпринимательскую деятельность,на свободу творчества, на пользования культурным наследием Украины, право на участие в управлении государством, на свободу объединений в политические партии и гражданские организации, свободу совести, на свободу и личную неприкосновенность, неприкосновен- ность жилья, на брак и семью, тайну переписки и тому подобное.

2) В чем заключается их важность для человека?

Предполагаемый ответ.

Важность прав человека и гражданинина заключается в том, что они призваны обеспечить социальную, экономическую и культурную свободу каждому человеку, его развитие как свободной личности. Их осуществление позволяет называть само государство социальным, то есть таким, в котором каждому человеку гарантируется высокий уровень жизни.

ІІІ. Мотивация учебной деятельности учеников.

Просмотр фрагмента художественного фильма «Принцесса на бобах».

- Подумайте над фрагментом фильма. Как вы считаете, имело ли место нарушение законодательства при заключении брак между главными героями?

- Как вы думаете, о чем мы будем сегодня говорить на уроке.

IV. Объявление темы, целей ожидаемых результатов, плана урока.

Рассказ учителя

Тема урока: «Что такое семья и брак». Эта тема очень важна для каждого из вас, потому что семья играет большую роль в современном обществе. Жизнь большинства людей так или иначе связана с семьей – своеобразным микромиром, где соединяются сложные экономические, политические, психологические, физиологические и другие социальные проблемы, которые зависят от экономического положения в стране, политики и уровня культуры самого человека. Знание данной темы поможет вам решать некоторые проблемы возникающие непосредственно в семье.

Наши цели:

• выяснить, какие законы Украины регулируют семейные отношения;

• раскрыть суть и значение понятий «семья», «брак», «венчание», «брачный контракт»;

• определить условия и порядок заключения брака, в том числе несовершеннолетних;

• научиться заполнять бланк заявления о регистрации брака и составлять «брачный контракт»

• изучить основные личные имущественные и неимущественные права и обязанности супругов;

• усовершенствовать навыки анализа правовых ситуаций с помощью законодательных документов;

+ провести социологический опрос класса по отношению к браку,

венчанию, брачному контракту.

После изучения темы вы сможете:

• называть законы Украины, которые регулируют семейные отношения;

• объяснять понятия «семья», «брак», «венчание», «брачный контракт»;

• определять условия и порядок заключения брака, в том числе несовершеннолетних;

• заполнять бланк заявления о регистрации брака;

• составлять «брачный контракт»;

• характеризовать на конкретных примерах личные имущественные и

неимущественные права и обязанности супругов;

• анализировать правовые ситуации и предлагать пути их решения на основании норм семейного права;

• выражать собственные мнения относительно важности или неважности создания семьи.

План урока:

1. Законодательство о браке и семье.

2. Условия и порядок заключения брака – создание семьи.

а) понятие семья в юридической науке;

б) условия заключения брака,

в) порядок заключение брака.

3. Брачный контракт.

4. Личные имущественные и неимущественные права супругов.

V. Изучение нового материала

1.Законодательство о браке и семье.

Ученик, который получил опережающее задание, раскрывает вопрос методом компьютерных проектов (Приложение 1).

Обсуждение полученной информации.

— О чем свидетельствует такое большое количество законодательных актов, которые касаются семьи?

Предполагаемый ответ.

Семья является основой будущего государства, а право на образование семьи является одним из самых важных прав человека. Поэтому семье уделяется особое внимание в обществе, государстве и международном законодательстве.

2. Порядок заключения брака и создание семьи

а) понятие семья в юридической науке

Работа над понятием «семья»

«Ассоциативный куст»

— Какие ассоциации вызывает у вас слово «семья»?

( Ассоциации записываются на доске)

Ученик, который получил опережающие задание проработать статью 3 СКУ, раскрывает этот вопрос методом компьютерного проекта (Приложение 2).

Семья – это объединение основанное на браке или кровном родстве людей

связанных общим бытом и взаимной моральной ответственностью.

б) условия заключения брака

Работа над понятием «брак».

Звучит аудиозапись марша Мендельсона.

Беседа

1) Кто автор этой мелодии?

2) Где вы слышали эту мелодию?

Без этой мелодии невозможно представить себе самый счастливый день жизни. Она - главная музыка свадьбы, называемая «Марш Мендельсона» или просто «Свадебный марш». Проходят десятилетия, а этот марш не кажется кризисом жанра, и ему не спешат найти замену. Но мало кто знает, для кого впервые прозвучал «Свадебный марш»?

Сообщение ученика: «Марш Мендельсона» (Приложение 3).

Учитель

Брак – это свободный, равноправный союз мужчины и женщины заключенный

в установленном законом порядке, имеющий целью создание семьи. Брак регистрируется в государственном органе регистрации гражданского актов состояния и является основанием для возникновения у женщины и мужчины прав и обязанностей супругов.

Социологический опрос.

- Как вы относитесь к заключению брака:

а) положительно;

б) отрицательно;

в) затрудняюсь с ответом.

Брак – в переводе со старославянского языка – обещание.

Послушайте сообщение о том, как заключался брак на Украине.

Сообщение ученика: «Украинская свадьба» (Приложение 4).

Учитель. Сегодня очень многие пары, после регистрации брака венчаются в церкви, считая, что брак освященный в церкви будет более крепким.

Венчание — это форма церковного брака, которая внедрялась Синодом в течение XVII—XVII вв. На первых этапах этого процесса венчание плохо воспринималось населением Украины, поскольку противоречило народным свадебным обрядам. Обвенчанные молодые нередко жили врознь, до тех пор пока не сыграют традиционную свадьбу. Лишь постепенно освящение брака в церкви набрало юридической силы и стало неотъемлемым компонентом свадьбы на украинских землях. Сегодня религиозный обряд бракосочетания – венчание в церкви не является обязательным.

Социологический опрос

- Как вы относитесь к венчанию в церкви?

а) положительно;

б) отрицательно;

в) затрудняюсь с ответом.

Практическая работа в парах

Задание ученикам: проработав соответствующие статьи Семейного кодекса Украины (Приложение 5), заполнить пропуски в таблице «Заключение брака».

Заключение брака
Обязательные условия	Условия, которые препятствуют заключению брака
1.Достижение брачного возраста для женщины _____, для мужчины _____.	1. Пребывание в другом браке.
2. Взаимное согласие лиц.	2. Брак между родственниками.
3. По заявлению лица, которое достигло четырнадцатилетия, по решению суда ему может быть предоставлено право брак, если будет установлено, что это отвечает его интересам.	3. Брак между усыновителями и усыновленными.
	4. Брак между недееспособными.
5. Брак между лицами, которые не достигли брачного возраста или не получили разрешение на брак.

Проверка заполнения таблицы.

Задание:

Опираясь на знания из уроков биологии, ответьте на вопрос.

- Почему между родственниками брак не допускается?

Предполагаемый ответ.

Брак между родственниками не допускается, потому что у них очень близки генетические коды, что может привести к рождению болезненного поколения.

Задание:
Пользуясь статьями 22 – 26 Семейного кодекса Украины, решите задачу.

В орган РАГСа обратились 18-летний Петр Мишин, который работает на заводе слесарем, и 15-летняя Марина Мишина, студентка колледжа, которую еще маленькой удочерил отец Петра, с заявлением о регистрации брака. К заявлению Марина прибавила справку о том, что она беременна.

1) Имеют ли право на брак Марина и Петр?

2) Какой орган уполномоченный позволять заключение этого брака?

3) Как бы вы развязали этот вопрос, будучи работником этого органа?

Предполагаемый ответ.

Справка: СКУ: ст. 23п.2, ст. 26, п.4.

в) порядок заключение брака

Ученик, который получил опережающие задание проработать статьи 27-34 СКУ, раскрывает этот вопрос методом компьютерного проекта (Приложение 6).

Компьютерно-проектный коллаж «История брака в изображениях…».

Учитель. Я думаю, что после просмотра компьютерно-проектный коллаж «История брака в изображениях…» вы готовы для того, чтобы поиграть.

Проблемно-ситуационная игра «Подача заявления в орган РАГС (проводится в парах).

Ученикам предлагается заполнить бланк заявления о регистрации брака и подать его в условный государственный орган регистрации актов гражданского состояния.

Слова работника РАГСа:

- Шановні громадяни, які вирішили побратися! Заява на реєстрацію шлюбу заповнюється державною мовою. При подачі заяви при собі мати паспорт.

Ученики заполняют бланк заявления на регистрацию брака (Приложение 7) и подают его в условный государственный орган регистрации актов гражданского состояния.

3. Брачный контракт.

Учитель

Лицам, которые подали заявление о регистрации брака, а также супругам можно заключить брачный контракт.

Брачный контракт — соглашение лиц, которые вступают в брак или пребывают в браке, направленное на урегулирование их имущественных отношений.

Брачный контракт сегодня больше всего распространен в странах Западной Европы, Америки и Канады. В Украине он появился в 1992 г. В настоящий момент настоящий документ оформляют преимущественно бизнесмены, артисты, спортсмены. Положение брачного договора в Украине не может регулировать личные отношения супругов, а также личные отношения, между ними и детьми. А за рубежом, кроме имущественных вопросов, соглашение между мужчиной и женой уточняет и другие права и обязанность: наказание в случае измены; сколько раз в течение воскресенья каждый из них должен мыть посуду, отводить и забирать детей со школы. Муж киноактрисы может в контракт прибавить пункт о запрещении съемки в откровенной сцене. Невыполнение таких условий выливается в шумные скандалы и судебные процессы.

Практическая работа в парах.

Проработайте содержание брачного контракта (Приложение 8) и ответьте на вопросы:

1) В какой форме заключается брачный контракт?

2) Кем он заверяется?

3) Какие вопросы включаются в контракт?

4) Как вы считаете, может ли брак укрепить брачный контракт? (Метод «ПРЕС»)

Предполагаемый ответ.

1. Брачный контракт заключается в письменной форме.

2. Брачный контракт заверяется нотариально в присутствии свидетелей.

3. В брачный контракт включаються вопросы, которые связаны с правовым режимом имущества (имущество, которое мужчина или женщина передают, в общее пользование, возможный раздел имущества в случаи развода тощо); пользованием жильем; правового содержания супругов (предоставление помощи друг другу на условиях, зафиксированных в брачном договоре – условия, раз мер, сроки оплаты алиментов).

4. а) Брачный контракт может укрепить брак, потому что основные финансовые вопросы урегулированы и не вызывают споров и разногласий в семейной жизни.

б) Брачный контракт не может укрепить брак, потому что семья основывается на любви и взаимопонимании, если этого нет, значит никакой брачный контракт не сможет укрепить семью.

Социологический опрос.

- Как вы относитесь к заключению брачного контракта?

а) положительно;

б) отрицательно;

в) затрудняюсь с ответом/

4. Личные имущественные и неимущественные права супругов.

Работа с учебником

Проработайте текст учебника стр. 104, п.3.

Составьте короткий (по четыре пункта) перечень личных имущественных и неимущественных права супругов.

Права супругов
Личные имущественные	Личные неимущественных
1. Право иметь раздельное имущество 2. Право по взаимному содержанию (алиментированию) в случае необходимости. 3. Право на совместное имущество. 4. Право заключать между собой все дозволенные законом имущественные договоры.	1. Право на материнство и отцовство. 2. Право сообща решать вопросы жизни семьи. 3. Право каждого из супругов на выбор профессии и места жительства. 4. Право выбора фамилии.

Ситуация.

Юноша и девушка заключили брак. Между ними возник спор, в котором приняли участие родители. Девушка желает оставить свою девичью фамилию, юноша настаивает, чтобы оба после заключения брака взяли его фамилию, а родители девушки предлагают компромиссный вариант – соединить фамилию.

- Какое решение, по вашему мнению, отвечает закону?

Предполагаемы ответ.

Закону будут отвечать все варианты, поэтому разрешить спор – дело молодых.

V. Закрепление новых знаний и умений учащихся.

Выполнение тестовых заданий.

1. Брачный возраст женщины в Украине:

а) 16 лет;

б) 17 лет; +

в) 18 лет.

2. Что лишнее в перечне условий заключения брака:

а) добровольное согласие;

б) достижение брачного возраста;

в) наличие полного среднего образования. +

3. Брачный возраст мужчины в Украине:

а) 16 лет;

б) 17 лет;

в) 18 лет. +

4. Кто / какой орган дает разрешение 16-летней девушки на брак:

а) родители;

б) суд; +

в) государственный орган регистрации актов гражданского состояния.

5. Права и обязанности супругов возникают в результате:

а) венчания в церкви;

б) регистрации в органе РАГСе; +

в) подачи заявления на регистрацию брака.

6. Брачный возраст может быть снижен:

а) до 14 лет; +

б) не снижается не при каких обстоятельствах;

в) на 2 года.

7. По окончании, какого срока регистрируется брак:

а) 14 дней от дня подачи заявления на регистрацию брака;

б) одного месяца от дня подачи заявления на регистрацию брака; +

в) двух месяцев от дня подачи заявления на регистрацию брака.

8. Кто/ какой орган уполномочен регистрировать брак:

а) орган РАГС; +

б) церковь;

в) нотариус.

9. Не могут пребывать в браке между собой:

а) мужчина и женщина, которые не любят друг друга;

б) мужчина и женщина, если кто-то из них не является гражданином Украины;

в) неполнородные брат и сестра, которые имеют общего отца. +

10. Брачный договор определяет:

а) порядок урегулирования имущественных отношений; +

б) личные отношения супругов;

в) личные отношения между супругами и детьми.

VI. Оценивание и оценение.

VI. Подведение итогов. Выставление оценок.

VII. Домашнее задание.

1. Проработать параграф 16.

2. Выучить термины: «семья», «брак», «венчание», «брачный контракт».

3. Составить с помощью родителей памятку для тех, кто заключает брак.*

4. Подготовить компьютерный проект: « Моя семья Ивановых…»*

Додаток 5

Лях Ганна Миколаївна

Вчитель історії та правознавства І-ої категорії

Бердянська гімназія № 3 “Сузір’я”

Бердянської міської ради Запорізької області

НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ В СІМ’Ї

ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Актуальність даної статті полягає в тому, що незважаючи на Українське законодавство, ратифікацію Конвенції ООН про права дитини, в нашій державі насильство над дітьми в сім’ї, як негативна форма прояву людської деструктивності не тільки не зникло, а навпаки, існує у великих маштабах.

Мета цієї статті полягає в аналізі проблем насильства над людиною. А саме проаналізувати науково-педагогічну літератур законодавчі акти, соціальні програми, статистичні данні та негативні наслідки з нагальної проблеми сучасного українського суспільства – насильства над дітьми в сім’ї. Також запропонувати шляхи попередження та зниження рівня латентності насильства і невиконання батьківських обов’язків.

Насильство над дітьми в сім’ї – широке поняття, яке включає різні види поведінки батьків та опікунів, інших родичів. Жорстоке поводження з дітьми і зневага їх інтересів можуть мати різні види і форми, але їх наслідок завжди наносить: серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко – загрозу її життю або навіть смерті.

Не випадково до проблеми насильства над дітьми зверталися такі провідні науковці, як Т.Ф. Алєксєєнко, О.Б. Безпалько, Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, Т.Я. Сафонов, Е.І. Цимбал, А.В. Мудрик, Л.С. Алексєєва І.Г. Новосельський, Р.В. Овчарова та інші.

Проблема насильства над дітьми довгий час була закритою для обговорення в Україні, через це їй не приділялося достатньо уваги. Не вівся облік жертв сімейного насилля, пошук методів корекційно-реабілітаційної роботи та шляхів вирішення даної проблеми.

В Українському законодавстві проблема жорстокого поводження з дітьми сьогодні знаходить відображення в розділі 2 Конституції України “Права, свободи та обов’язки людини й громадянина в Україні” [7; 8 – 19], у Кодексі про шлюб та сім’ю, зокрема стаття “Права й обов’язки батьків у вихованні дітей”. Кримінальний кодекс (КК) містить вичерпний перелік складів злочинів, які зазіхають на життя, здоров’я й полову недоторканність будь-якого члена суспільства, незалежно від його статі, національності, соціальній приналежності, переслідуючи різні форми фізичного й психологічного насильства. Право дітей в Україні на захист від всіх форм жорстокого поводження гарантується статтями 25, 28 Конституції України, згідно з яким – ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його достоїнство, обігу або покаранню. Головним документом сучасності, що регулює законодавство щодо жорстокого поводження з дітьми на міжнародному рівні, є Конвенція ООН про права дитини, що була прийнята в 1989 році й ратифікована більш ніж як 175 країнами світу. Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в 1991 році й внесла відповідні зміни в національне законодавство згідно тим міжнародним стандартам, які зазначені в цьому документі [6; 43 – 52]. Важливими кроками України в напрямку забезпечення прав дітей стали Закони України “Про охорону дитинства” [11; 1 – 6], “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, “Про молодіжні та дитячі громадські організації” та інші, що спрямовані на вирішення проблеми захисту дітей [10; 2]. Вагомим внеском в боротьбі проти жорстокого поводження з дітьми стало прийняття закону “Про попередження насильства в сім’ї” [12]. Закон спрямований на подолання цього негативного явища на основі координації зусиль органів і установ, на які покладається здійснення заходів з попередження жорстокого поводження з дітьми [10; 2].

Незважаючи на певні позитивні зрушення у проблемі жорстокого поводження з дітьми, механізм правового та соціального захисту потерпілих від жорстокого поводження залишається недосконалим: не вистачає відповідних закладів для надання допомоги дітям та спеціально підготовлених фахівців у сфері запобігання жорстокому поводженню, неефективною є система раннього виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім’ї. Огляд діючого законодавства, спрямованого на подолання насильства у сім’ї, доводить, що воно дуже різносторонньо регулює ці правові відносини. Проблема полягає у недоліках практики застосування діючого законодавства, у прогалинах, пов’язаних із діяльністю правоохоронних органів, у недостатньому усвідомленні громадянами своїх прав та невмінні відстоювати їх у судочинстві.

Незважаючи на те, що проблема жорстокого поводження з дітьми сьогодні винесена з розряду приватної проблеми родини на державний рівень, насильство над дітьми у сім’ях набуло такого розвитку, який можна порівняти лише з наркоманією і алкоголізмом [1, 164].

Насильство – це не тільки побої, в Законі України “Про попередження насильства в сім’ї” чітко вказано види насильства в сім’ї: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне [12].

Фізичне – нанесення дитині батьками чи особами, що їх замінюють, чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що заподіюють шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі штовхань, побоїв, катування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду родичам або друзям. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що викликають одурманення, а також намагання удушити чи втопити дитину [3, 11].

Сексуальне – використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти з статевими органами. До сексуального розбещення відносяться також втягнення дитини в проституцію, порнобізнес, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб [3, 11].

Психологічне – постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винувата, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також висування до дитини вимог, що не відповідають її віковим можливостям [3, 12].

Економічне – позбавлення або обмеження майнових прав. Відмова у коштах на їжу, теплий одяг, засобів гігієни чи ліків. Трата сімейних грошей однією людиною, що прирікає дітей на голод і злиденне існування, експлуатація праці [3, 12].

Жорстоке ставлення до дітей в сім’ях пов’язане з досить широким колом проблем, від працевлаштованості батьків до їх спроможності забезпечити мінімально необхідний матеріальний рівень сім’ї [13, 10]. Вирішувати ці проблеми переважній більшості українських сімей з часом стає все складніше і проблематичніше. Звісно буденні стреси, життєві негаразди та кризові ситуації у батьків досить часто стають причиною широкого спектру порушення прав дітей.

Тільки в центральних засобах масової інформації в І кварталі 2011 року піддано публічності більше 200 фактів нелюдського відношення та безпрецедентної жорстокості до дітей:

- У лютому 2011 року в м. Білопілля Сумській області був зафіксован факт жорстокої недбалості подружжя відносно чотирьох своїх дітей віком від 3-х місяців до 9 років. Під час вилучення та обстеження медичними працівниками цих дітей були встановлені діагнози: у трьохмісячного Дениса – гіпертрофія ІІ ступеня з дефіцитом маси тіла 27 відсотків та ОРВІ, хлопчик голову не тримав; у дворічної Насті – гіпертрофія ІІІ ступеня з дефіцитом маси тіла 45 відсотків, ОРВІ з бронхітом, вона мала вагу 6 кілограмів. Їх чотирирічна сестра також мала дефіцит маси тіла та ОРВІ. В райлікарні з’ясувалось, що у двох молодших дітей алкогольний синдром, це свідчило про вживання алкоголю матір’ю під час вагітності [4; 6].

- У лютому 2011 року в місті Лебедин. Під час чергової сімейної бійки з с під гарячу руку вітчима потрапили і падчерки (двох і чотирьох років), яким нелюд наніс удари кулаками та ногами по обличчю, грудях і спині. Внаслідок побиття діти опинились у лікарні, але могли бути і більш трагічні наслідки. Правоохоронцями кривдник був затриманий та відносно нього була порушена кримінальна справа попередньо за ознаками злочину, передбаченому статтею 125 КК України [5; 7].

- У березні 2011 року в селі Пушкарівка Сумського району був зафіксован випадок, коли тридцятидворічний безробітний батько, після чергового пияцтва у колі друзів, які висловили сумніви щодо родинності його 1,5-річної доньки, прийшовши додому по звірячому побив дитину. На тілі дівчинки були зафіксовані чисельні гематоми. Експерти встановили, що дитина померла від крововиливу внаслідок стиснення головного мозку і закритої черепно-мозкової травми. Дівчинку виявила вагітна 36-річна мати, яка повернулася додому. Викликаний нею місцевий фельдшер зафіксував смерть дитини та повідомив в міліцію [2, 8].

Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються “дурні звички”: сосання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, “заспані” очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності – педікульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла [8; 54].

Захворювання у дітей, які зазнали жорстокого ставлення в сім’ї, можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки [3, 13].

Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту [8, 43].

Під час психічного насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства – непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм отруєнь [13, 96].

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя [8, 67].

Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини [13, 111]. Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження [8, 74].

Серед дітей, що зазнали насильства в сім’ї, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самітності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства [13, 121]. Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти-жертви насильства – часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії [13, 122].

Дівчинки нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми [13, 123].

Суттєвим зниженням рівня латентності насильства і невиконання батьківських обов’язків може стати запровадження альтернативного (адмінарешту, виправним роботам та адмінштрафу) виду покарання, щось на зразок примусового проходження спрощеної корекційної програми соціально-виховного напрямку. Тобто призначення судами певного терміну часу перебування початківців-кривдників (можливо разом з дітьми) під наглядом спеціалістів (психологів, соціальних педагогів). На сьогодні в регіонах функціонує 62 кризових центри [9], потенціал котрих в повній мірі і належним чином не використовується. Саме їх спеціалісти і могли б забезпечити виконання такого судового покарання: оцінити рівень складності відносин, надати певні консультації і поради для набуття досвіду, зорієнтувати у напрямках врегулювання відносин та зняти сегменти агресивності. Запровадження такого покарання посилить довіру у батьків та рідних і сприятиме збільшенню кількості звернень за фактами насильства, принаймні буде отримана більш об’єктивна картина реальних масштабів цього явища у державі.

З метою попередження насильства в сім'ї над дітьми слід використовувати такі напрями захисту: просвітні кампанії — в школах, на робочих місцях, в неурядових та урядових організаціях, громадський захист — за допомогою петицій, плакатів, листівок на вулицях, оголошень у газетах, відкритих дискусіях та дебатах; законодавчі та політичні кампанії — щодо певних проблем; написання нових законів і критика старих тощо [9;12].

Література

1. Безпалько О.В. Соціальна робота: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 351 с.

2. Дяченко П. Коли життя не варте нічого //Ваш шанс – 2011 № 12 – 8 с.

3. Збірка інформаційних матеріалів та нормативно-правових актів з питань попередження насильства в сім'ї, зокрема над дітьми // Уклад. Журавель Т.В. - К.: Видавничий дім “Калита”, 2005. – 10 – 16 с.

4. Інформація СЗГ УМВС України в Сумській обл. в Білопіллі міліція врятувала від голодної смерті четверо дітей // Панорама. – 2011. № 9. – 6 с.

5. Інформація СЗГ УМВС. Непотрібні діти // Ваш шанс. – 2011. № 10. – 7 с.

6. Конвенція про права дитини, ООН, 1989 р. // Все для вчителя. – 2003. №1. – 43 – 52 с.

7. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - К.: Українська правнича фундація, 1996. – 8 – 19 с.

8. Лебединский В.В. Нарушения психического развития у детей. – М., 1985. – 53 – 74 с.

9. Матеріали Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту: http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/article?art_id=73691&cat_i

10. Парламентські слухання. Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи. – К., 2006. – № 2. – 35 с.

11. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 98. – 1 – 6 с.

12. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 17 листопада 2001р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=3&nreg=1807

13. Сафонова Т.Я., Цымбал Е.И. Жестокое обращение с детьми и его и его последствия: Учеб. пособие. – М.: Издательский центр “Академия”, 1993. – 264 с.

Лях Ганна Миколаївна

Анотація: в даній статті автор аналізує науково-педагогічну літературу законодавчі акти, соціальні програми, статистичні данні та негативні наслідки з нагальної проблеми сучасного українського суспільства – насильства над дітьми в сім’ї. Також пропонує шляхи попередження та зниження рівня насильства і невиконання батьківських обов’язків.

Ключові слова: Конвенція ООН про права дитини, сім’я, діти, насильство, фізичне насильство, сексуальне насильство, психологічне насильство, економічне насильство.

Lyakh Anna Nickolayevna

Summary: in this article an author analyses scientifically pedagogical literature legislative acts, social programs, statistical данні and negative consequences on urgent issue of modern Ukrainian society are violence’s above children in family. Also offers the ways of warning and decline of level of violence and non-fulfillment of paternal duties.

Key words: Convention of UNO about rights for a child, seed, to put, violence, physical violence, sexual violence, psychological violence, economic violence.

Додаток 6

ЛЯХ Г.М.

вчитель І категорії історії та правознавства

гімназії №3 м. Бердянська

РЕАЛІЗАЦІЯ РЕПРОДУКТИВНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ

ЧЕРЕЗ СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО

Актуальність даної статті полягає в тому, що на сьогоднішній день передові репродуктивні технології дозволяють вирішувати одвічну проблему безпліддя за допомогою сурогатного материнства. Однак, реалізація прав людини у сфері репродуктивних технологій не є чітко регламентованою з юридичного боку в багатьох державах світу. Унаслідок чого порушуються права людини та зростає кількість проблем, пов’язаних з комерціалізацією та криміналізацією діянь, відносно до народження дітей за допомогою сурогатного виношування.

Мета цієї статті полягає в аналізі проблем реалізації репродуктивних прав людини через сурогатне материнство. А саме, проаналізувати наукову літературу, законодавчі акти, соціальні програми стосовно до даного питання. Дати визначення поняттю репродуктивних прав людини, доказати, необхідність

чіткого регламентування репродуктивних технологій з юридичного боку на міжнародному рівні.

Прагнення до єдиного європейського простору, перед суспільством ставити проблему гармонізації та адаптації законодавства до загальноєвропейських стандартів, стрижнем якого повинна стати людина та законодавча гарантія її прав і свобод. Особливу увагу в цьому процесі слід приділяти саме фундаментальним правам людини, до яких слід віднести і репродуктивні права.

У юридичній літературі проблематика, пов'язана з різними аспектами репродуктивних прав людини, досліджується в роботах Н.С. Байбороша,

П.В. Рагойши, Е.А. Іваєвой, К.Н. Світнєва, Р.О. Стефанчука, М.В.Сопель,

Г.Б. Романовського, Е.В. Перевозчикової та інших авторів.

Однак питання визначення конституційно-правових основ сурогатного

материнства, будучи досить вузьким в даній сфері, не отримало детальної

розробки. Представляється доцільним розглянути право реалізації сурогатного материнства через призму здійснення репродуктивних прав людини.

Вперше поняття репродуктивних прав було закріплено в п.7.2. Програмі дій Міжнародної конференції по народонаселенню та розвитку (Каїр, 5-13 вересня 1994 р.) [1] й отримало подальший розвиток у п.95 Платформі дій (Platform of Action), що була затверджена за результатами Четвертої Всесвітньої конференції по становищу жінок (Пекін, 4-15 вересня 1995 р.). В цьому акті зафіксовано, що репродуктивні права ґрунтуються на визнанні основного права: усіх подружніх пар та окремих осіб вільно приймати відповідальне рішення щодо кількості своїх дітей інтервалів між їх народженням та часом їх народження; на необхідні для цього інформацію і засоби; на досягнення максимально високого рівня сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи право приймати рішення з питань, що стосуються репродуктивної поведінки в умовах відсутності дискримінації, примушування та насилля [2] .

Однак, визначення поняття репродуктивних прав, яке закріплене в чинних національних і міжнародних актах є неповним, оскільки в них не враховуються чинник репродуктивного здоров'я та інші аспекти проблем продовження роду [3,122].

У 2008 році Міжпарламентською асамблеєю Євразійського економічного співтовариства розроблений Типовий проект законодавчого акту «Про загальні принципи охорони репродуктивного здоров'я населення держав – членів Євразійського економічного співтовариства» [4]. У ст. 1 проекту міститься визначення репродуктивних прав, під якими розуміються права громадян на охорону їх репродуктивного здоров'я і вільне ухвалення і реалізація рішень відносно народження або відмови від народження дитини в шлюбі чи поза шлюбом, методами зачаття і народження дітей, а також на медико-соціальну, інформаційну та консультативну допомогу у цій сфері. Аналіз розглянутих визначень дозволяє виділити основні права, складові інституту репродуктивних прав особи: право на самостійне планування сім'ї; право на вільне ухвалення рішень відносно народження або відмови від народження дитини; право на охорону репродуктивного здоров'я; право на медико-соціальну, інформаційну та консультативну допомогу; право на використання допоміжних репродуктивних технологій; право на захист репродуктивних прав [5].

На підставі вище викладеного репродуктивні права можна визначити як комплекс прав, що забезпечують реалізацію прав людини на продовження роду, включаючи право на самостійне планування сім'ї (кількість дітей, інтервали між їх народженням); право на вільне ухвалення рішень відносно народження або відмови від народження дитини; право на охорону репродуктивного здоров'я; право на медико-соціальну, інформаційну і консультативну допомогу; право на використання допоміжних репродуктивних технологій (екстракорпоральне запліднення, сурогатне материнство) [6, 118]. .

Сурогатне материнство – це один з методів допоміжних репродуктивних технологій, при якому ембріон, отриманий після запліднення in vitro (тобто «в пробірці») статевих кліток генетичних батьків, переносять в матку іншої жінки (сурогатній матері) для подальшого виношування і народження дитини.

В Україні вперше програма сурогатного материнства була здійснена у 1995 р. в Харкові, коли мати виносила дитину для своєї дочки, ставши одночасно і матір’ю і бабусею. Оскільки такі експерименти, з медичної точки зору, є вдалими їх успішно практикують і зараз.

Однак, постає питання, чи всі бажаючи прийняти участь у програмі сурогатного материнства, мають на це право? Враховуючи певні морально- етичні, психологічні, релігійні, юридичні та інші аспекти цього питання, ми прийшли до висновку, що реалізувати репродуктивні права через сурогатне материнство можуть не всі. Так, наприклад, існує обмеження для гомосексуальних пар, вдів, самотніх жінок і чоловіків, що суттєво порушує фундаментальні права людини.

Проблемою реалізації репродуктивних прав людини через сурогатне материнство є і те, що сурогатне материнство чітко не регламентовано в міжнародному праві, а відношення до нього в різних країнах не однакове: від повного неприйняття, заборони і кримінального переслідування за його здійснення до схвалення і законодавчого закріплення.

Для жителів Франції сурогатне материнство незаконно тому, що суперечить законодавству про усиновлення [7, 129]. У Германії злочином вважається будь-яка спроба здійснити штучне запліднення або імплантацію людського ембріона жінці (сурогатній матері), готовій відмовитися від своєї дитини після його народження [8, 2746]. До юридичної відповідальності в цих країнах притягуються лікарі та посередники, а не батьки і сурогатна мати.

Заборонено сурогатне материнство в Австрії, Норвегії, Швеції, деяких штатах Америки (Аризона, Мічиган, Нью-Джерсі).

У Австралії (штат Вікторія) дозволено лише некомерційне сурогатне материнство. Допускається оплата поточних витрат сурогатної матері у Великобританії. Заборонена реклама сурогатного материнства, пропозиція послуг сурогатних матерій і їх підбір в Канаді Ізраїлі, Нідерландах, деяких штатах Америки (Нью-Гемпшир, Вірджинія).

У Бельгії, Греції Іспанії, Фінляндії, Латинської Америки, Таїланді Індії сурогатне материнство не регулюється законодавством, але фактично має місце.

Нарешті, країни, де сурогатне материнство, у тому числі й комерційне, законодавчо дозволене: США (більшість штатів), Південно-Африканській Республіці, Казахстані та Україні.

Для запобігання порушення репродуктивних прав людини, комерціалізації та криміналізації діянь відносно до народження дітей за допомогою сурогатного виношування, необхідно чітко регламентувати з юридичного боку використання репродуктивних технологій на міжнародному рівні. При цьому необхідно врахувати, що ця сфера суспільних відносин є доволі особистою, тому здійснення регулювання та охорони таких відносин повинне здійснюватись доволі коректно, щоб не порушувати основних фундаментальних прав людини.

Література

1. Програма дій Міжнародної конференції по народонаселенню та розвитку(Каїр,5-13вересня 1994 р.) // http//www.un.minsk. by/ru/unfpa/ rescenter/conference/unfpa-confer7.html

2. Платформі дій Четвертої Всесвітньої конференції по становищу жінок (Пекін, 4-15 вересня 1995 р.) / http//www.owl.ru/win/ pecin/ oglavl.htm

3. Рагойша, П. В. Родительские права и обязанности в контексте реализации прав на материнство и отцовство: проблема дефиниции момента возникновения / П. В. Рагойша // Вестн.Конституц. Суда Респ. Беларусь. – 2006. – № 4. – С. 122–128.

4. Об общих принципах охраны репродуктивного здоровья населения государств - членов ЕврАзЭС: Типовой проект законодательного акта Межпарламентской ассамблеи Евразийского экономического сообщества [Электронный ресурс] //

5. Межпарламентская ассамблея Евразийского экономического сообщества. – Режим дocтyпa: www.ipaeurasec.org/docsdown/tip_project_reprodukt.pdf.

6. Байбороша, Н. С. Суррогатное материнство как способ реализации репродуктивных прав: конституционные основы / Н. С. Байбороша // Вестник Конституционного Суда Республики Беларусь. – 2009. – № 3. – С. 115–124.

7. Франція Закон № 99-654 від 29 липня 1994 р. про донорство і використання донорського матеріалу. Ст.2.152-2 (передрук в 45 INT'LDIG HEALTH LEGS.478/1994)

8. Німеччина. Закон про захист людського ембріона (Закон про захист ембріона) від 13 грудня 1990 г.= Bundesgesetzblatt; частина I; дек. 1990. С. 2746-2748. §1(1)7.

Додаток 7

Розділ 3. «Ти і цивільно-правові відносини»

Тема уроку: Що таке право власності. Захист особистих немайнових та

майнових прав.

Мета: навчити учнів пояснювати юридичний зміст права власності й характеризувати підстави набуття права власності; розрізняти форми власності, наводити приклади права володіння, користування, розпоряджання майном; розповідати, як дитина стає власником і як вона може розпорядитися належним їм майном; називати підстави цивільно-правової відповідальності малолітніх та неповнолітніх; складати за зразком позов­ну заяву й моделювати процедуру захисту цивільних прав у суді; розвивати вміння аналізувати правові ситуації на підставі окремих положень цивільного законодавства; способствувати формуванню інформаційної, комунікативної, соціальної, правової, полікультурної компетентностей; виховувати повагу до закону.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. На думку англійського філософа Джона Локка, існує три основні групи прав: право на життя, право на свободу, право на власність. Основний Закон нашої держави Конституція України закріплює право громадян на власність. Право властнасті є основою цивільних відносин. Кожен з нас має право на захист особистих немайнових та майнових прав.

Учитель повідомляє тему, мету та план уроку.

ІII. Вивчення нового матеріалу

1. Що таке право власності

Завдання учням

• Опрацюйте ст.41 Конституції України

Ст. 41

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

• Що означає поняття власність?

Власність — це все те, що належить людині.

• Користуючись текстом підручника на С. 74, заповніть таблицю.

Право володіння	Право користування	Право роз­порядження
Якщо ви можете впливати на річ безпосередньо — змінювати її роз­міщення, пересу­вати її	Коли ви за­стосовуєте річ для задо­волення сво­їх потреб	Коли ви вирішуєте подальшу долю речі

Конституція України проголосила захист права власності, закріпила норму про непорушність права приватної власності. Вилучити власність можна лише після виплати компенсації за це майно. Конфіскувати, тобто вилучити майно без компенсації, можна тільки за рішенням суду (як правило, якщо скоєно правопорушення).

Завдання

Визначте, наскільки правомірні дії.

• У зв'язку з реконструкцією залізничного полотна для пуску нового швидкісного потяга «Київ—Дніпропетровськ» безоплатно була вилучена частина власності громадян, які проживали поряд із залізничним полотном.

• У чому різниця між сплатним вилученням власності й конфіскацією?

Форми власності в Україні
Приватна	Державна	Комунальна (власність села, міста, району, області)
Приватизована квартира; власний автомобіль; речі особистого користування; підприємство; корабель	Майно Збройних Сил України; алізниці; найважливіші культурні, освітні та медичні установи	Більшість шкіл і лікарень; трамваї та тролейбуси; значна частина житла
Деякі види майна не належать до приватної власності — це вогнепальна зброя (крім мисливської), вибухівка, наркотичні речовини (крім ліків, що отримані за рецептом лікаря).Для володіння іншими потрібен дозвіл певних органів (наприклад, для придбання холодної, газової чи вогнепальної мисливської зброї необхідно отримати дозвіл органів внутрішніх справ)

Завдання учням

• Закінчіть нижченаведені речення і зробіть висновок.

А Я маю земельну ділянку, тобто я нею_______.

Б Я виростив на цій ділянці овочі, щоб вживати їх, тобто я цією ділянкою

В Я продав свою земельну ділянку, тобто я нею________ .

Допоміжні слова: володіти, користуватися, розпоряджатися.

• Визначте, до якої форми власності належать:

А власний будинок;

Б будівля школи, де ви навчаєтесь;

В магазин, яким володіють декілька господарів.

2. Як людина стає власником

Метод «Мозковий штурм»

• Запропонуйте методи, за допомогою яких ви можете стати власником.

Шляхи набуття власності

1. Купівля

2. Дарування

3. Знахідка або скарб

4. Виготовлення речі

5. Отримання спадщини

6. Інші шляхи набуття

• Яким чином громадяни можуть отримаи право власності на:

А квартиру;

Б машину;

В власний одяг;

Г земельну ділянку?

• За допомогою таблиці визначте права особи, яка знайшла майно, у кожній із запропонованих ситуацій.

	Знахідка	Скарб
Де знай­дено	На поверхні зем­лі, відкрито	Приховано в землі, будівлі або іншим спо­собом
Обов'язки того, хто знайшов	Повернути зна­хідку власнику або повідомити міліцію чи орган місцевого само­врядування	Повідомити дер­жавні органи, якщо знайдене є пам'яткою іс­торії чи культури
Право власності	Набувається тим, хто знай­шов, якщо не буде знайдено власника протя­гом 6 місяців після знахідки	Є власністю то­го, хто знайшов. Якщо скарб є пам'яткою іс­торії або культу­ри, він є власніс­тю держави, а той, хто знай­шов, отримує 20 % від його вартості

• Із наведених ситуацій визначте, коли людина стає власником.

А Петро взяв книгу у бібліотеці.

Б Володя купив у магазині магнітофон.

В Вікторові бабуся подарувала годинник.

Г За домовленістю Євген користується велосипедом Василя.

3. Якими правами наділені неповнолітні власники

Робота з правовим джерелом

• Проработать статті Цивільного кодексу, дати відповіді на запитання.

Цивільний кодекс України

Ст. 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років. Має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, які стосуються предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Ст. 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи від 14 до 18 років. Особа має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків

(усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків...

Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що

внесені іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою батьків...

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків..., органу опіки та

піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією... або позбавити її цьогоправа. Суд скасовує своє рішення... якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

Ст. 34. Повна цивільна дієздатність

1. Повну цивільну дієздатність має особа, яка досягла 18 років.

2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона

набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Ст. 35. Надання повної цивільної дієздатності

1. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла

16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

2. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою зацікавленої особи, за письмовою згодою батьків..., а в разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків... або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Запитання

1. Чи володіє власністю п'ятирічна дитина?

2. Чи має вона право розпоряджатися нею на власний розсуд, без згоди батьків?

3. Чи завжди може розпоряджатися своєю власністю неповнолітня дитина?

4. Чи має вона право без згоди батьків: придбати підручники; придбати комп'ютер; дати однокласнику почитати книжку з домашньої бібліотеки; дати другу відеокасету з фільмом; на певний час віддати другу відеомагнітофон; отримати у спадок квартиру; здати в оренду отриману в спадок квартиру?

5. Зробіть висновок щодо прав неповнолітніх власників.

Учитель наголошує, що всі ці дії неповнолітня особа може здійснити лише щодо зароблених нею грошей або куплених на них товарів або в разі одруження неповнолітньої особи.

Учитель наголошує, що всі ці дії неповнолітня особа може здійснити лише

щодо зароблених нею грошей або куплених на них товарів або в разі одруження неповнолітньої особи.

Розв'язання правових ситуацій

13-річний Ігор прийшов до магазину, щоб придбати відеомагнітофон. Продавець поцікавився, скільки йому років і, діставши відповідь, відмовився продавати товар. Ігор обурився, адже гроші на цю покупку він заробляв протягом усіх літніх канікул, допомагаючи батькам торгувати на ринку. Чи мають законні підстави «примхи» продавця?

Відповідь. За Цивільним кодексом неповнолітні діти до 14 років мають

часткову дієздатність — право на укладення тільки дрібних побутових угод.А якщо б Ігор купив відеомагнітофон без проблем з продавцем, то згідно із законодавством йшлося б про «нікчемну угоду», недійсність якої встановл на законом, тож вона була б недійсна вже в момент її укладення. Будь-хто без рішення суду вправі вимагати наслідків недійсності цієї угоди.

4. Особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітніх

Робота з правовим джерелом

Ст. 31. ...Малолітня особа не несе відпові-дальності за завдану нею шкоду.

Ст. 1178. Шкода завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками або опікуном, якщо вони доведуть, що шкода не є наслідком незлшінного здійснення або ухилення ними ш здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Ст. 1179. Неповнолітня особа (14-18 років) заповідає за завдану нею шкоду самостійно. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Неповнолітній віком від 15 до 18 років може власною працею відшкодувати завдану шкоду.

Правові задані

1. Чи передбачена у наведених прикладах цивільна відповідальність і в якому обсязі?

А 13-річний Сергій, який пошкодив куртку однокласника. Б 15-річний Андрій, який на уроці фізкультури розірвав футболку однокласника.

В 14-річний Вадим, який під час гри у дворі у футбол пошкодив м'яч, що належав сусідському хлопчику.

Г 16-річний Максим, який по дорозі на роботу пошкодив машину, що на-лежала сусідові.

2. Хто відповідає за шкоду, завдану неповнолітньою особою? (Неповнолітня особа)

3. Ким відшкодовується шкода, завдана малолітньою особою? (Батьками, усиновлювачами або опікуном)

Подання позову до суду є необхідною умовою для початку провадження в цивільній справі.

Робота з правовим джерелом

• Опрацювати Ст.119. Скласти позовну заяву.

Ст. 119. Форма і зміст позовної заяви

1. Позовна заява подається в письмовій формі.

2. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Ст. 120. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

1. Де і як можна захистити цивільні права?

2. Які особливості має цивільна відповідальність неповнолітніх?

Визначте форми і види власності: ранець школяра, залізничний вокзал, міська школа, телевізор, куплений подружжям, земля сільськогосподарського кооперативу, майно осіб, котрі ведуть фермерське господарство, майно інституту, майно товариства з обмеженою відповідальністю.

Форми власності
Приватна	Комунальна	Державна
Ранець школяра	Міська школа	Залізничний вокзал
Телевізор, куплений подружжям	Земля сільсько­господарського кооперативу	Майно інституту
Майно осіб, котрі ведуть фермерське господарство	Майно товари­ства з обмеже­ною відпові­дальністю

Тести

1. Право особи мати майно у своєму господарскому підпорядкуванні:

А. Право розпоряджатися

Б. Право користуватися

В. Право володіння;*

2. Закріплена в законі можливість власника вилучати з речей які йому належать, їхні корисні властивості для задоволення своїх потреб:

А. Право розпоряджатися

Б. Право користуватися *

В. Право володіння;

3. Визначення долі майна (продаж, передання у дар тощо):

А. Право розпоряджатися *

Б. Право користуватися

В. Право володіння;

4. З якого віку дитина дістає право самостійно розпоряджатися своєю стипендією, заробітком, гонораром, банківським рахунком:

А. 14*

Б. 16

В. 18;

5. З якого віку особа може розпоряджатися майном без будь-яких обмежень:

А. 14

Б. 16

В. 18;*

V. Домашнє завдання

* Опрацювати § 12, § 14 підручника.

** Скласти позовну заяву до суду.

*** Скласти тестові питання до теми уроку.

*** Написати есе « Чому право властнасті є основою цивільних відносин?»

Тема уроку: Цивільно-правові договори.

Мета: навчити учнів пояснювати, що таке договір, називати види цивільно-правових зговорів, наводити приклади; розповідати, тто і як укладає договори; аналізувати зра­зок типового договору щодо його предмета, сторін та змісту; розвивати вміння моделю­вати процедуру укладення договору та розв'язувати ситуації, що можуть виникну­ти при укладанні договорів неповнолітніми особами; висловлювати власне ставлення до важливості дотримання умов цивільно- правових; способствувати формуванню інформаційної, комунікативної, соціальної, правової, полікультурної компетентностей; виховувати повагу до закону.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Що таке власність? Які форми власності вам відомі? Наведіть приклади майна, яке належить до різних форм власності.

2. Як стати власником?

3. Чи мають діти право на власність?

4. Визначте, у якому із зазначених випадків дитина діяла не правомірно:

А 6-річна дівчинка вирішила подарувати подрузі іграшку, яку нещодавно отримала від батьків;

Б 13-річний хлопчик придбав у магазині посібник, необхідний для вивчення англійської мови;

В 16-річна студентка коледжу на отриману стипендію придбала собі музичний центр;

Г 19-річний юнак подарував своїй подрузі відеокамеру.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Давайте пригадаємо геніальні «Вечори на хуторі біля Диканьки» М. В. Го­голя.

Бесіда

1. Як Вакула здобув черевички для Ок­сани?

2. Хто йому допомагав?

3. На яких умовах?

Отже, Вакула і Чорт уклали угоду: Чорт до­поможе здобути черевички (матеріальні цінності), а Вакула віддасть йому душу (немайнову цінність).

Улюблена з дитинства казка про солом'яного бичка теж закінчується обміном. Що пропонують за збереження свого життя діду звірі, «спіймані» бичком?

(Ведмідь — вулики з медом, Вовк — худобу, Лисичка — домашніх птахів, Зайчик — стріч­ки і намисто).

• Що, на вашу думку, об'єднує обидва сю­жети?

Відпровідь. І звірі, і герої «Ночі перед різдвом» укладали угоди або договори. Ці договори фіксували обмін, приносили певну майнову і немайнову вигоду. Не тільки в казках, художніх творах, але й у реальному житті ми зустріча­ємось з угодами, договорами.

Учитель повідомляє тему, мету та план уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Які договори є цивільно-правовими

Договір — домовленість двох або більше сторін, унаслідок якої змінюются їхні права та обов'язки.

Цивільно-правовими є договори, у яких ідеться про певні матеріальні питання — власність, спадкування, а також деякі інші немайнові питання.

Завдання

• Наведіть приклади договорів, які, на вашу думку, є цивільно-правовими.

види договорів

2. Умови дійсності договорів

Учитель. Договори можуть укладати лише ті особи, які мають для цього достатній рівень дієздатності.

Пригадайте, які дії мають право здійнювати діти, яким ще немає 14 років, а також ті, кому виповнилося від 14 до 18 років.

• Опрацювати витяг з Цивільного кодексу України. Дати відповідь на питання та развязати ситуації.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Ст. 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою ст. 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (340 гривень), окрім правочинів, передбачених частиною 1 ст. 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Ст. 209. Нотаріальне посвідчення правочину:

1) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвід-ченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін;

2) нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, у якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Ст. 220. Правові наслідки недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення

договору

1. У разі недотримання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

2. Дії сторін договору мають бути свідомими, вільними.

Запитання

• За яких умов угода буде вважатися дійсною?

• Юридичні ситуації

1. Громадянин М. придбав будинок у не-повнолітнього громадянина Д. Чи буде така угода вважатися дійсною?

2. 15-річний юнак продав своєму 18-річному товаришеві відеомагнітофон. Батькидізналися і зажадали повернути продану річ. Гроші син вже витратив. Як діяти далі?

3. Громадянин Петренко продав свою золоту обручку своєму сусідові, перебувючи у стані алкогольного сп'яніння. Дружина Петренка принесла гроші і попросила повернути обручку. Сусід не погоджується. Як правильно вчинити в цій ситуації?

4. Ви купили в магазині куртку. Як засвідчується ваша угода?

5. Бабуся подарувала 12-річному онукові будинок. Батьки хлопчика після смерті бабусі продали будинок. Чи мали вони на це право?

Двосторонні договори — договори, в яких беруть участь дві особи.

Багатосторонній договір — у договорі беруть участь більше двох сторін.

2. Види цивільно-правових договорів

Учитель. У Цивільному кодексі України описано велику кількість видів договорів. Найпоширенішими є договори купівлі-продажу, найму (оренди), дарування, позички, схову, позики та ін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно (товар) і сплачує за нього певну грошову суму.

За договором майнового найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Різновидами такого договору можуть бути: договір прокату, за яким одна с торона надає другій стороні у тимчасове користування за плату предмети домашнього вжитку, музичні інструменти тощо; договір найму житлового приміщення; договір оренди майна; договір оренди транспортних засобів тощо.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей такого самого роду і якості.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Як укласти договір

Завдання

1. До якого виду належать договори?

1. Людина придбала товар у магазині.

2. Позичила гроші.

3. Бабуся подарувала онуку будинок.

4. Ви позичили однокласнику певну суму грошей,

5. Ви купуєте в магазині хліб,

6. Ваш знайомий найняв квартиру на один рік.

7. Ви позичили в сусіда 100 доларів.

8. Вам бабуся подарувала мотоцикл.

2. Наведіть приклади цивільно-правових договорів з вашого життя.

ЦИВІЛЬНИЙ ДОГОВІР
Сторони (суб'єкти договору)	Предмет договору	Зміст договору
Ті, хто уклав договір	Те, щодо чого укладено договір	Права та обо­в'язки сторін договору

3. Правові задачі

Задача 1 . Іван не повернув у зазначений термін Миколі велику суму боргу. Микола чекав деякий час і, побачивши, що годі сподіватися на повернення своїх грошей, розв'язав проблему таким чином: одного дня він завітав до Івана з «групою підтримки» і вигнав його з квартири, виставивши усі речі на вулицю. Чи має право Микола на цю квартиру, якщо вартість її вдвічі менша від суми боргу і тільки на 50 % компенсує його втрати?

Роз'яснення. Якщо угода про позичання грошей не укладена в письмовій формі, то Миколі ще треба довести, що це було насправді. Якщо в письмовій (та ще й нотаріально засвідченій) формі — можна сміливо подати позов до суду й вимагати повернення боргу.

Права на квартиру Микола не має, бо відчуження нерухомого майна може бути тільки за умови нотаріального посвідчення письмової угоди про це. У даному випадку власне «угоди» не було, бо для цього потрібна згода Івана. Недотримання цих вимог має наслідком недійсність угоди, Іван вправі подати до суду, й він обов'язково виграє справу щодо повернення своєї квартири.

Задача 2. Дідусь, вітаючи з днем народження свого повнолітнього онука, оголосив, що дарує йому свій будинок. Але після смерті дідуся про свої права на це житло заявили інші родичі. Що забув зробити дідусь, щоб уникнути такої ситуації?

Роз'яснення. Це тільки зовні мало вигляд дарунку, а для надання йому законності треба було договір дарування засвідчити нотаріально й зареєструвати у виконкомі місцевої ради.

3. Як укласти договір

• Опрацюйте статті Цивільного кодексу України

- Яким чином складається договір:

А купівлі-продажу;

Б дарування;

В найму будівлі або іншої капітальної споруди;

Г позики.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Ст. 657. Форма окремих видів договорів купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації

Ст. 719. Форма договору дарування

1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призна чення може бути укладений усно.

2. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недотримання письмової форми цей договір є нікчем¬ним. 

4. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі.

5. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі й піддягає нотаріальному посвідченню.

Ст. 793. Форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди

1. Укладається у письмовій формі.

2. Укладений строком на 1 рік і більше підлягає нотаріальному посвідченнює.

С. 799. Форма договору найму транспортного засобу

1. Укладається в письмовій формі.

2. За участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Ст. 811. Форма договору найму житла Укладається у письмовій формі.

Ст. 828. Форма договору позики

1. Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.

2. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається в письмовій формі.

3.Договір позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Ст. 1047. Форма договору позики

1. Укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у десять разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

2. На підтвердження договору може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Юридична ситуація

Бабуся подарувала 5-річному онукові Ігорю 1000 гривень. Батько дитини на власний розсуд витратив гроші. Дайте розгорнуту відповідь та з'ясуйте відповідно до Цивільного кодексу України:

А правовий статус 5-річного Ігоря;

Б повноваження батька дитини;

В правосуб'єктність бабусі.

Відповідь:

А Частковою цивільною дієздатністю володіють особи, які не досягли 14 років (малолітні). Такі особи мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, що задовольняють побутові потреби такої особи, відповідають її розвику і стосуються предмета, який має невисоку вартість.

Б Батьки управляють майном малолітньої дитини без спеціального на те повноваження. Однак вони зобов'язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном.

В Бабуся виступає повноправним суб'єктом цивільних відносин..

2. Визначте, яке право на товар виникає у покупця в результаті укладання договору купівлі-продажу.

А Право володіння;

Б право користування;

В право власності; +

Г право володіння і користування.

3. Бесіда

1. У якій формі вчиняється правочин між юридичними особами? (У письмовій)

2. У якому випадку договір позики між фізичними особами може укладатися усно? (Якщо річ має побутове призначення)

3. Які зобов'язання бере на себе позичальник за кредитним договором? (Повернути кредит та сплатити відсотки)

4. Що повинен зробити з річчю користувач після закінчення строку договору позики? (Повернути річ у такому самому стані, в якому вона була на момент передання)

5. На яких умовах за договором дарування одна сторона передає майно у власність іншій стороні? (Безоплатно)

6. Як може встановлюватись недійсність правочину? (Законом, рішенням суду)

Тести

1. Договір, за яким одна сторона передає або забов’язується передати у майбутньому другій стороні беплатно майно у властність:

А. Договір купівлі-продажу;

Б. Договір майнового найму;

В. Договір дарування;*

2. Договір, за яким одна сторона передає або забов’язується передати майно у властність другій стороні, яка приймає майно і сплачує за нього певну грошову суму:

А. Договір купівлі-продажу;*

Б. Договір майнового найму;

В. Договір позики;

3. Договір, за яким одна сторона передає або забов’язується надати майно другій стороні у тимчасове користування за плату:

А. Договір купівлі-продажу;

Б. Договір майнового найму;*

В. Договір дарування;

4.З якого віку особа має право укладати цивільно-правові договори:

А. 14;

Б. 16;

В. 18;*

5. Визначте, яке право на товар виникає у покупця в результаті укладання договору купівлі-продажу.

А. Право володіння;

Б право користування;

В право власності;*

ІV. Домашнє завдання

*Опрацювати § 13 підручника.

** Скласти договір купівлі-продажу, майнового найму, дарування (за вибогом).

*** Скласти тестові питання до теми уроку.

**** Написати есе « Циваільний догові у житті людини».

Тема уроку: Як успадкувати майно.

Мета: навчити учнів пояснювати, хто такі спадкодавець і спадкоємець, що таке заповіт і називати умови його дійсності; описувати порядок спадкування за законом, розповідати про порядок отримання спадщини; розвивати вміння аналізувати правові ситуації, що регулюються нормами спадкового права; способствувати формуванню інформаційної, комунікативної, соціальної, правової, полікультурної компетентностей; виховувати правову культуру учнів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Що таке цивільний договір?

2. Як укладаються договори?

3. Наведіть приклади договорів, які можуть укладатися в різних формах.

4. Які наслідки має недотримання встановленої законом форми договору?

5. Наведіть приклади вашої участі в цивільно-правових відносинах.

6. Порівняйте договори купівлі-продажу, міни, позики, дарування, визначте суттєві відмінності між ними.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Юридична ситуація

По смерті громадянина Андрущенка залишилось його майно на суму 35 тис. грн. Він мав сина і доньку, був одружений, мав молодшого брата. Разом з ним мешкала його мати, яку він утримував.

Запитання

1. Як, на вашу думку, буде розподілене майно громадянина?

2. Визначте можливі варіанти такого розподілу?

Учитель. На жаль, люди не вічні. Протягом життя людина набуває певного майна, яке після її смерті переходить іншим людям. Як же розподіляється майно людини після її смерті? Ці питання і вирі шує спадкове право, про яке ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці. Спадкове право є складовою частиною цивільного права.

Учитель повідомляє тему, мету та план уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Хто такі спадкодавець і спадкоємець

Спадкодавець — особа, яка померла та зали¬шила після смерті певні права та обов'язки.

Спадкоємець — особа, до якої переходять права та обов'язки спадкодавця.

Метод «Мозкового штурму»

• Що включає поняття спадщина?

Спадщина — права та обов'язки, які залишаються після смерті людини.

Шляхи отримання спадщини та особи, які можуть її отримати
За заповітом	За законом
Будь-які фізичні та юри­дичні особи, держава, визначені заповітом по­мерлого	Фізичні особи, які належать до однієї з 5 черг спадкування

Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Спадкоємцем може бути фізична і юридична особа.

У разі смерті людини в першу чергу з'ясо-вують, чи залишила вона заповіт. Якщо є заповіт, який оформлено відповідно до закону, спадщина розподіляється відповідно до нього.

Якщо заповіту немає або він недійсний, спадкування здійснюватиметься за законом.

2. Що таке заповіт. Як скласти заповіт

Заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Залишити заповіт може лише особа, яка має повну цивільну дієздатність.

Зміст заповіту — особиста справа людини. Заповіт обов'язково складається в письмовій формі, у ньому має бути зазначено місце та час його складання. Спадкодавець особисто підписує заповіт.

Заповіт повинен бути засвідчений нотаріусом. Завірити заповіт може також головний або черговий лікар госпіталю, санаторію, лікарні, командир військової частини, начальник геологічної чи іншої експедиції, що працює за межами населених пунктів, капітан судна, яке перебуває в плаванні.

Заповіт може бути змінений заповідачем у будь-який час, у разі наявності кількох заповітів і встановленні розбіжностей між ними діє той, який складений пізніше.

Черга спадку­вання	Спадкоємці, які належать до цієї черги
І	Діти, батьки, той із подружжя, який пережив іншого
ІІ	Повнорідні й неповнорідні брати, сестри, дід, баба
ІІІ	Рідні дядько та тітка
IV	Особи, які проживали зі спадкодав­цем однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини (смерті спадкодавця)
V	Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно

Право на спадкування мають спадкоємні найвищої черги.

При спадкуванні за законом усі спадкоємці однієї черги мають права на рівну частку спадщини.

Цивільний кодекс України

Ст. 1241. Право на обов'язкову частку у спадщині

Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені в заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Завдання

• Хто належить до спадкоємців за законом та якої саме черги?

Батько, хрещений батько, сестра, сусідка, двоюрідний брат, чоловік, дочка,баба, тітка, кум, подруга, внук.

І	Батько, чоловік, дочка
II	сестра, баба
III	тітка
IV
V	двоюрідний брат, онук

Юридична ситуація

Згідно із заповітом все своє майно на загальну суму 36 тис. грн померлий заповідає релігійній громаді. При цьому у чоловіка залишилася дружина, яка працює, малолітня (12 років) дочка, мати-інвалід та батько (віком 56 років).

• Чи буде справедливим з точки зору моралі виконати повною мірою цей заповіт?

3. Як успадкувати майно

Особа, яка хоче отримати спадщину і має на це право, повинна прийняти спадщину протягом 6 місяців із дня її відкриття.

Особи, які проживали разом зі спадкодавцем, а також спадкоємці-діти вважаються такими, котрі автоматично прийняли спадщину.

Іншим спадкоємцям протягом установленого строку треба звернутися з відповідною заявою до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (там, де жив спадкодавець).

Кожен спадкоємець має право відмовитися від прийняття спадщини, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори. Відмовляючись від спадщини, спадкоємець може визначити особу, на користь якої він відмовляється.

Цивільний Кодекс України

Ст. 1277. Відумерлість спадщини

1. У разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом, ус унення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від н прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

2. Заява про визнання спадщини від умерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Ст. 1278. Поділ спадщини між спадкоємцями Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Ст. 1279. Переважне право окремих спадкоємців на виділення їм спадкового майна в натурі.

Спадкоємці, які протягом не менш одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Завдання

Із наведеного переліку оберіть критерії осіб, які є спадкоємцями першої черги у разі спадкування за законом:

А дід та баба;

Б батьки; +

В діти; +

Г подружжя;

Д рідні брати та сестри;

Е рідні дядько та тітка.

Відповідь: перша черга спадкоємців за законом: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Правові задачі

1. І. Бойко склав заповіт, за яким все майно (18 тис. грн) заповідав законній дружині І. Романюк. По його смерті колишня дружина Б. І. Петрова подала позов до суду про визнання права на спадок її неповнолітнього сина Івана (сина 1.1. Бойка). Яке рішення прийме суд?

Відповідь: Спадок, переданий за заповітом І. І. Бойка, переходить до законної дружини І. Романюк, але не у повному обсязі, оскільки неповнолітній син Бойка від першої дружини Іван має право на обов'язковучасткууспадку (ст. 1241ЦК). Відповідно він отримає 1/2 від частки, яка належала б йому при спадкоємстві згідно із законом — майно вартістю у 4,5 тис. грн. (Якби спадкоємство мало місце згідно із законом, то за 1-ою черою спадкоємцями були б законна дружина І. Романюк і син Іван і спадок було б поділено на 2 рівні частини — по 9 тис. грн), а І. Романюк отримає майно вартістю у 13,5 тис. грн.

2. Після загибелі в автокатастрофі подружжя Астахових на їхнє майно претендують: син — 21 рік, дочка — 17 років, рідний брат померлого, мати померлої, громадянин Третяк — 79 років, який перебував на їх утриманні протягом 8 років. Хто з перерахованих осіб отримає спадок та яку частину?

Відповідь: Спадкоємство здійснюється згідно із законом. До спадкоємців першої черги належать: син, дочка та мати померлої (ст. 1261). Відповідно, кожному належить по 73 майна подружжя Астахових.

Бесіда

1. Скільки існує черг спадкоємців за законом?

2. Що може бути причиною відкриття спадщини? (Смерть особи або оголошення її померлою)

3. Який строк встановлюється для прийняття спадщини? (6 місяців)

4. Кому переходить спадщина, визнана судом від умерлою? (Територіальній громаді за місцем відкриття спадщини)

5. Родичі спадкодавця якого ступеня споріднення мають право на спадкування за законом? (Шостого включно)

6. Коли заповідач може внести зміни до заповіту? (У будь-який час)

Тести

1.За законом до спадкоємців першої черги належать:

А. Рідні дядько та тітка;

Б. Діти, батьки, той із подружжя, який пережив іншого;*

В. Повнорідні й неповнорідні брати, сестри, дід, баба;

2. За законом до спадкоємців другої черги належать:

А. Рідні дядько та тітка;

Б. Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини (смерті спадкодавця);

В. Повнорідні й неповнорідні брати, сестри, дід, баба;*

3. За законом до спадкоємців третьої черги належать:

А. Рідні дядько та тітка;*

Б. Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини (смерті спадкодавця);

В. Повнорідні й неповнорідні брати, сестри, дід, баба;

4.За законом до спадкоємців четвертої черги належать:

А. Рідні дядько та тітка;

Б. Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини (смерті спадкодавця);*

В. Повнорідні й неповнорідні брати, сестри, дід, баба;

5. Який строк встановлюється для прийняття спадщини:

А. 1 місяць;

Б. 6 місяців;*

В. 12 місяців;

V. Домашнє завдання

*Опрацювати § 14 підручника.

*** Скласти тестові питання до теми уроку.

**** Скласти правові задачі до теми.

**** Розробити рекомендації «Як успадкувати майно»

Тема уроку: Споживачі та їхні права. Захист справ споживачів.

Мета: навчити учнів розповідати, хто такі споживачі, продавці, виробники, виконавці; називати нормативні акти, коментувати по­ложення, що закріплюють права споживачів; наводити приклади порушення прав спожи­вача з власного життя чи життя членів роди­ни; описувати порядок дій споживача щодо захисту порушених прав, складати за зразком скаргу (претензію) щодо порушених прав споживача; розвивати вміння моделювати ситуації придбання товару, замовляння по­слуг чи робіт; пропонувати варіанти розв'язання ситуацій порушення прав спо­живачів; способствувати формуванню інформаційної, комунікативної, соціальної, правової, полікультурної компетентностей; виховувати правову культуру, право­свідомість, активну громадянську позицію.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент уроку

2. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Хто такий спадкодавець і спадкоємці? Хто має право на отримання спадщини?

2. Що таке заповіт? Що таке обов'язкова частка спадщини і хто має на неї право? Як оформляється заповіт? Як розподі­ляється спадщина за наявності кількох спадкоємців?

3. Як стати спадкоємцем?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Вам і вашим близьким, доводилось купувати дукти харчування та інші речі в магазині чи на ринку, здавати одяг чи взуття в ремонт, користуватися водою, електроенергією, домашнім телефоном, їздити громадським транспортом, відвідувати театри і концерти, відпочивати за путівками, користуватися послугами перукарні чи хімічної чистки, брати напрокат потрібні предмети.

Запитання

• В усіх цих випадках ви виступали в якій ролі?

У ч и т е л ь. Ось бачите, в усіх цих ситуаціях ви виступали в ролі споживача. Усі ми здійснюємо покупки, їздимо у транспорті, але майже ніколи не замислюємося, що покупці або пасажири також мають певні права, які охороняються законодавством нашої держави. Ми — споживачі.

Учитель повідомляє тему, мету та план уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Хто такі споживачі, продавці, виробники, виконавці

Учитель. Кожна людина у своєму житті виконує різноманітні соціальні ролі.

Покупка товарів, користування послугами інших осіб для задоволення особистих потреб або потреб сім'ї визначає соціальну роль споживача.

Продавець — магазин чи фізична особа, яка продає товар.

Виконавець, виробник — юридична або фізична особа, що виконує певну роботу на замовлення.

Установіть відповідність.

1. Спо­живач	А. Оголошення в газеті: «Органі­зація пропонує юридичним та фізичним особам участь у частковому будівництві 1-2-3-кімнатних квартир...»
2. Виробник	Б. Громадянин Петренко купив телевізор та холодильник
3. Виконавець	В. Оголошення по радіо: «Орга­нізація продає автомобіль "Рено"»
4. Продавець	Г. Організація або індивідуаль­ний підприємець, який виробляє товари для реалізації споживачам

Відповідь: 1 Б; 2 Г; З А; 4В.

2. Які права споживачів закріплені законодавством України

Вправа «Відкритий мікрофон»

Наведіть приклади з вашого життя, життя ваших батьків або товаришів, коли права споживачів були порушені.

Розкажіть, що робили ви, ваші батьки або ваші товариші, коли їхні права як споживачів порушувались. Який це мало результат?

Закон України

«Про захист прав споживачів»

Ст. 4. Права та обов'язки споживачів Споживачі мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

7) об'єднання в громадські організації споживачів.

Споживач має право на перевірку якості, ваги, ціни товарів, які купує, демонстрацію безпечного і правильного їх використання. Інформацію про товар (роботу, послугу) доводить до відома споживачів продавець або виконавець у технічній документації, що додається до товарів, на етикетці чи іншим способом Надання інформації іноземною мовою без перекладу слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Якщо споживачеві завдано збитків товарами або послугами ненадежної якості він має право на їх відшкодування протягом гарантійного строку, що повинен зазначатися в паспорті на товар (послугу) або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається.

Якщо життю, здоров'ю або майну споживача заподіяно шкоду придбаними товарами, що мають конструктивні, виробничі, рецептурі або інші вади, він має право на відшкодування у повному обсязі. Право вимагати відшкодування зберігається протягом установленого строку служби товару, а в разі його відсутності протягом 10 років із часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги)

Закон захищає інтереси споживача, навіть якщо він придбав товар належної якості, проте виявив, що такий товар не влаштовує його через форму, габарити, фасон, колір, розмір чи з будь-яких інших причин. Він має право обміняти якісний товар і подібний у продавця, у якого товар був придбаний. Обміняти товар можна, якщо:

• він є непродовольчим (не підлягають обміну непродовольчі товари, перел яких установлено Кабінетом Міністрів України: парфумерно-косметич вироби, дитячі іграшки — м'які, гумові й надувні, зубні щітки, гребінці щітки масажні, друковані видання і т. д.);

• вимогу щодо обміну заявлено протягом 14-ти днів від дня його придбання, не рахуючи дня купівлі;

• товар не споживався і збережено його товарний вигляд, споживчі властивосі пломби, ярлики;

• є документ (товарний чи касовий чек, інші документи), що видавався разом проданим товаром.

• метою захисту своїх законних прав та інтересів громадяни мають право об'єді куватися у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів), а в разі: порушення прав - звертатися до суду з позовом.

Опрацювати витяг із Закону України «Про захист прав споживачів» Ст.4 пункт 3, визначити обов'язки споживачів. Проаналізуйте, чи завжди ви реельно виконували обов'язки споживача.

Із Закону «Про захист прав споживачів»

Стаття 4

…3 Споживачі зобов'язані:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

3. Як захистити права споживачів

Вочевидь, у ситуаціях, коли придбано неякісний товар або послугу, кожном спадає на думку: а чи можна уникнути таких неприємностей? Якби кожен споживача завжди чи у більшості випадків був обачним і обстоював свої права, це б значне покращило якість товарів (робіт, послуг), рівень обслуговування і наше життя і цілому.

Якщо протягом гарантійного строку буде виявлено вади або фальсифікацію придбаного товару, споживач має право на власний вибір вимагати від продавця або виробника:

• безоплатного усунення вад товару;

• відшкодування витрат на їх виправлення власними силами;

• заміни на такий само товар належної якості;

• зменшення його ціни;

• заміни на такий само товар іншої моделі з перерахуванням його ціни;

• розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Запитання

1. Що нового ви дізналися про права споживача?

2. Чи були у вашому житті або у житті ваших батьків випадки, коли вам зашкодило саме те, що ви їх не знали? Яким чином?

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Тести

1. Споживач – це:

А. Оголошення в газеті: «Організація пропонує юридичним та фізичним особам участь у частковому будівництві 1-2-3-кімнатних квартир...»;

Б. Громадянин Петренко купив телевізор та холодильник;*

В. Оголошення по радіо: «Організація продає автомобіль "Рено"».

2. Виробник – це:

А. Оголошення в газеті: «Організація пропонує юридичним та фізичним особам участь у частковому будівництві 1-2-3-кімнатних квартир...»;

Б. Громадянин Петренко купив телевізор та холодильник;

В. Організація або індивідуальний підприємець, який виробляє товари для реалізації споживачам.*

3. Виконавець –це:

А. Оголошення по радіо: «Організація продає автомобіль "Рено"»;

Б. Оголошення в газеті: «Організація пропонує юридичним та фізичним особам участь у частковому будівництві 1-2-3-кімнатних квартир...»;*

В. Організація або індивідуальний підприємець, який виробляє товари для реалізації споживачам.

4. Продавець – це:

А. Оголошення по радіо: «Організація продає автомобіль "Рено"»;*

Б. Громадянин Петренко купив телевізор та холодильник;

В. Організація або індивідуальний підприємець, який виробляє товари для реалізації споживачам.

5. Який строк встановлюється для обміну ніякістого товару:

А. 14 днів;*

Б. 1 місяц;

В. 12 місяців.

V. Домашнє завдання

* Опрацювати § 15 підручника.

** Скласти памятку с’поживача.

*** Скласти тестові питання до теми уроку.

****Складіть скаргу за зразком:

Директору магазину________________________________

(повне найменування та юридична адреса

_________________________________________________

(прізвище, ім'я та по батькові, адреса, телефон споживача)

Претензія (скарга)

« » 20__ року у Вашому магазині я придбав/придбала ______________

_____________________________________, вартістю________________гривень.

(найменування товару)

Через після покупки___________________________________________

(найменування товару)

вийшов з ладу (інше)__________________________________________________

Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» вимагаю заміни

неякісного _________на новий доброякісний негайно,

якщо аналогічних товарів немає в продажу - протягом місяця.

У разі відмова у моїй законній вимозі залишаю за собою право звернутися до

суду з позовною заявою про примусову заміну____________________________,

(найменування товару)

а також про стягнення моральної шкоди, заподіяної мені вашими незаконними діями.

Про прийняття рішення прошу повідомити мене письмово в установлений законом строк.

Дата Підпис

Виконання тестових завдань з теми «Ти і цивільно-правові відносини»

1. З якого віку особа має право укладати цивільно-правові договори:

А. 14;

Б. 16;

В. 18;*

2. Продавець – це:

А. Оголошення по радіо: «Організація продає автомобіль "Рено"»;*

Б. Громадянин Петренко купив телевізор та холодильник;

В. Організація або індивідуальний підприємець, який виробляє товари для реалізації споживачам.

3. Споживач – це:

А. Оголошення в газеті: «Організація пропонує юридичним та фізичним особам участь у частковому будівництві 1-2-3-кімнатних квартир...»;

Б. Громадянин Петренко купив телевізор та холодильник;*

В. Оголошення по радіо: «Організація продає автомобіль "Рено"».

4. Виробник – це:

А. Оголошення в газеті: «Організація пропонує юридичним та фізичним особам участь у частковому будівництві 1-2-3-кімнатних квартир...»;

Б. Громадянин Петренко купив телевізор та холодильник;

5. За законом до спадкоємців четвертої черги належать:

А. Рідні дядько та тітка;

Б. Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини (смерті спадкодавця);*

6. Договір, за яким одна сторона передає або забов’язується надати майно другій стороні у тимчасове користування за плату:

А. Договір купівлі-продажу;

Б. Договір майнового найму;*

В. Договір дарування;

7. Договір, за яким одна сторона передає або забов’язується передати у майбутньому другій стороні беплатно майно у властність:

А. Договір купівлі-продажу;

Б. Договір майнового найму;

В. Договір дарування;*

8. Договір, за яким одна сторона передає або забов’язується передати майно у властність другій стороні, яка приймає майно і сплачує за нього певну грошову суму:

А. Договір купівлі-продажу;*

Б. Договір майнового найму;

В. Договір позики;

9. Визначте, яке право на товар виникає у покупця в результаті укладання договору купівлі-продажу.

А. Право володіння;

Б право користування;

В право власності;*

10. За законом до спадкоємців першої черги належать:

А. Рідні дядько та тітка;

Б. Діти, батьки, той із подружжя, який пережив іншого;*

В. Повнорідні й неповнорідні брати, сестри, дід, баба;

11. За законом до спадкоємців третьої черги належать:

А. Рідні дядько та тітка;*

Б. Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини (смерті спадкодавця);

В. Повнорідні й неповнорідні брати, сестри, дід, баба;

12. Який строк встановлюється для прийняття спадщини:

А. 1 місяць;

Б. 6 місяців;*

В. 12 місяців;

Додаток 9

Тема: Cвіт юридичних професій.

Мета: ознайомити учнів з юридичними професіями, вимогами, які висуваються щодо осіб, що прагнуть працювати в галузі права; на основі інтеграції знань формувати цілісне уявлення про світ юридичних професій; розвивати розумові здібності учнів на основі прийомів створення образу, перенесення знань, узагальнення, порівняльного аналізу матеріалу; способствувати формуванню інформаційної, соціально-комуникативної, міжпредметної, профорієнтаційної компетентностей; виховувати повагу до людей, які захищають права та інтереси громадян.

Обладнання: Закон України «Про прокуратуру», Закон України «Про адвокатуру», Закон України «Про нотаріат», підручник 0. Пометун, Т. Ремех «Правознавство», тести з профорієнтації, рекламні проспекти освітніх закладів, схема «Класифікація типів професій» (за Є Клімовим), плакати, фломастери.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

►► Запитання до учнів

Пригадайте, з представниками яких юридичних професій вам доводилось спілкуватись.

►► Побудова асоціації на дошці «Юридичні професії в моєму житті»

Нотаріус

Викладач права

Адвокат

Юридичні професії в моєму житті

Слідчий

Прокурор

Суддя

Учитель. У сучасному суспільстві існують понад 40 тис. різних професій, однією з найбільш шанованих серед них вважають юридичну. Це насамперед пов'язано з тим, що фахівці в галузі права потрібні практично в усіх сферах життя. Юрист — це дуже відповідальна професія, адже в його руках доля людей.

Сьогодні на уроці ми ознайомимося з деякими з юридичними професіями.

III. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Учитель. Чого ви чекаєте від сьогоднішнього уроку? (Відповіді учнів.) На уроці ми ознайомимося з юридичними професіями та функціями, які виконують їх представники, вимогами, яким мають відповідати особи, що намагаються працювати в галузі права, навчальними закладами, які здійснюють підготовку юристів. Ви навчитесь аналізувати ситуації, коли особа звертається до представників різних юридичних професій, а також зрозумієте, чому юридичні професії настільки популярні.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Юридичні професії

►► Робота з таблицею

Класифікація типів професій за Є. Клімовим

Тип професії	Вид діяльності	Предмет праці	Основні вимоги до особистості
Людина— природа	Вивчення, дослідження, видобування, вирощування, догляд, профілактика захворювань	Об'єкти живої та неживої природи, земля, атмосфера, корисні копалини, рослини, тварини	Здатність установлювати причиново-наслідкові зв'язки, аналітичне мислення, вміння передбачати та оцінювати мінливі природні фактори, профілактика захворювань,багата уява, оперативне мислення, спостережливість, наполегливість, відповідальність
Людина— техніка	Створення, монтаж, складання, експлуація, управління, ремонт.	Машини, механізми, агрегати, технічні системи, об'єкти, транспортні засоби.	Високий рівень інтелекту, сприймання, координація рухів, точність, технічне мислення, стійкість нервової системи, витримка, уміння концентруватися, здатність до розподілу і переключення уваги, високі показники оперативної, зорової пам'яті, організованість, цілеспрямованість, витривалість.
Людина— людина	Виховання, навчання, управління, медичне, побутове, правове, інформаційне услуговування.	Людина, групи людей, колектив, військові підрозділи, шкільні та навчальні класи, групи дитсадків.	Здатність установлювати взаємини з людьми, допомога в оволодінні основами наук, акуратність, пунктуальність, доброта, готовність прийти на допомогу іншій людині, привітність, доброзичливість, самокритика, володіння собою, спостережливість, емоційна стійкість, розподіл уваги, логічність мислення, високі показники пам'яті.

Учитель Окрім навчальних предметів, з'ясувати нахили, інтерес до цієї галузі праці допоможе ваш власний досвід громадської роботи, участь в організації та проведенні колективних заходів.

У професіях типу «людина — людина» головне — це взаємодія між людьми. Важливою частиною цієї взаємодії є взаємини.

Для успішної роботи за професіями цього типу треба навчитися встановлювати й підтримувати контакти з людьми, розуміти людей, знати їх особливості.

Працювати з людьми досить нелегко. Часто доводиться контактувати з новими людьми. Але спілкування для представників цього типу професій є обов'язковим. А тому треба мати своєрідний талант, щоб завжди бути спокійним, ввічливим, тактовним, розуміти наміри, помисли, настрої інших людей, подумки ставити себе на місце іншої людини, уміти швидко орієнтуватися у стосунках людей, добре розуміти, знати особисті якості інших; знаходити спільну мову з різними людьми.

►► Робота в парах

Скласти перелік тих рис, якостей, які необхідні для людей, що збираються стати юристами або працювати в галузі правознавства.

Висновок

Риси, необхідні для майбутнього правознавця:

1) високі моральні якості;

2) принциповість;

3) чесність;

4) висока кваліфікація, достатній рівень юридичної підготовки.

підготовки.

►► Анкетування

Учитель проводить анкетування.

1. Чи вважають інші, що ви уразливий у спілкуванні (у відповідь на критику, зауваження)?

2. Чи надовго ви залишаєтесь під враженням переживань, що виникли під час спілкування (радість, досада, смуток)?

3. Чи часто у вас бувають зміни настрою?

4. Чи важко і довго переживаєте ви критику на свою адресу?

5. Чи дуже стомлює вас галаслива, весела компанія?

6. Чи відчуваєте ви незручність, сором'язливість, коли доводиться знайомитися з новими людьми?

7. Вам легше і приємніше довідатись про що - небудь з книжки, ніж запитати про це в інших?

8. Чи часто ви відчуваєте бажання відпочити на самоті, побути в тиші?

9. Чи довго шукаєте під час розмови потрібні слова?

10. Чи надаєте ви перевагу вузькому колу постійних друзів порівняно із широким колом нових знайомств?

Ключ

Якщо на більшість запитань ви відповіли «так», то, напевно, вам не дуже підійдуть професії з частими і напруженими контактами з людьми. В усякому разі, доведеться багато попрацювати над собою, щоб досягти успіху.

Учитель. Кожній людині властиві певні особисті якості. І залежно від того, наскільки вони відповідають вимогам, які ставить перед людиною професія, можна робити висновок про придатність людини для певного роду занять, тобто її профпридатність.

Розрізняють чотири ступені профпридатності.

1. Непридатність (до даної професії). Вона може бути тимчасовою або практично неподоланною. Про непридатність говорять тоді, коли є відхилення в стані здоров'я, що несумісні, з погляду лікарів, з роботою в певній галузі. Але протипоказання можуть бути не лише медичні. Є група професій з такими вимогами до спеціаліста, яким можуть відповідати тільки працівники, що мають спеціальні здібності. Відсутність їх практично не можна компенсувати. Тоді говорять, що від людини вимагається абсолютна професійна придатність

2. Придатність (до певної професії або групи). Цей ступінь профпридатності характеризується тим, що протипоказань до роботи в певній галузі немає, але і яскраво виявлених нахилів також. «Ви можете обрати цю професію. Можливо, із вас вийде добрий спеціаліст» — так можна сформулювати цей ступінь профпридатності.

3. Відповідність людини певній галузі діяльності. У цьому випадку можна назвати деякі особисті якості, що явно (безперечно) відповідають вимогам певної професії або групи професій. «Ви можете обрати цю професію, і вповні вірогідно, що з вас вийде добрий спеціаліст» — так можна сказати про цей ступінь профпридатності.

4. Покликання (до даної професії, галузі діяльності). Його можна вважати найвищим рівнем професійної придатності на даному етапі розвитку людини . Йдеться про ознаки, що вирізняють людину з-поміж ровесників, які перебувають у приблизно однакових умовах навчання і розвитку. «У цій, і саме цій, галузі діяльності ви будете добрим спеціалістом» — так характеризують цей ступінь профпридатності.

Професійна придатність не природжена якість. Вона формується під час трудової діяльності. У праці не тільки розвиваються професійне сприйняття, пам'ять, мислення, а й формується певний тип поведінки, її колективістська спрямованість, вимогливість, почуття обов'язку та інші якості особистості.

2. Професії на варті закону

►► Повідомлення учнів: «Я обираю юридичну професію»

Прокурор

Із Закону України «Про прокуратуру»

Стаття 46

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року...

Адвокат

Із Закону України «Про адвокатуру»

Стаття 2

Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або, відповідно до міжнародних договорів України, дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката...

Нотаріус

Із Закону України «Про нотаріат»

Стаття З

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість...

3. Здобуття юридичної освіти

Учитель. Вибір трудового професійного шляху повинен бути свідомим і самостійним. Свідомість і самостійність у виборі професії передбачає реалістичну самооцінку людиною своїх інтересів, здібностей, вольових якостей.

Наявність спеціальних знань і навичок — дві найважливіші риси, що відрізняють професійного юриста від людини, яка просто цікавиться законодавством.

Спеціальні знання з юриспруденції юрист отримує як під час навчання (у коледжі або вузі), так і шляхом самоосвіти протягом усього життя. Набуття професійних навичок починається в навчальному закладі — на заняттях, під час навчальної практики, а потім триває у процесі професійної діяльності.

На сьогодні у країні налічують близько 190 державних і приватних вищих навчальних закладів, що готують юристів різних рівнів — молодших фахівців, бакалаврів, спеціалістів.

Найбільш фундаментальні знання в галузі права дають у Київському національному університеті їм. Тараса Шевченка, Львівському національному університеті ім. Івана Франка, Харківському національному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди, Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого (Харків), Одеській національній юридичній академії. Високий рівень освіти забезпечують навчальні заклади спеціальних органів управління: митної та податкової служб, зовнішньої торгівлі, дипломатичної та державної служби.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

►► Аналіз ситуацій

Визначити, до представника якої юридичної спеціальності громадянам доцільно звернутися у запропонованих ситуаціях.

Ситуації

1. Федір Іванович Петренко купує квартиру у Степана Васильовича Павленка.

2. Тетяна Павлівна Кузьменко стала свідком пограбування магазину.

3. Громадянка Ірина Миколаївна Райковська була звільнена з роботи (на її думку, вважає незаконно).

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Учитель. Вибір професії – це серйозний крок у житті кожної людини, тому що від нього залежить корисне життя людини, добробут її родини та розквіт країни.

Чи був для вас корисним сьогоднішній урок?

(Відповіді учнів.) На уроці ми ознайомилися з юридичними професіями та функціями, які виконують їх представники, вимогами, яким мають відповідати особи, що намагаються працювати в галузі права, навчальними закладами, які здійснюють підготовку юристів. Навчились аналізувати ситуації, коли особа звертається до представників різних юридичних професій, а також зрозуміли, чому юридичні професії настільки популярні.

VII. РЕФЛЕКСІЯ

На листі паперу обведіть свою долоньку. Кожен палець – це якась позиція, по якій необхідно висловити свою думку:

ВЕЛИКИЙ - для мене було важливо і цікаво…

ВКАЗІВНИЙ - я отримав конкретні рекомендації…

СЕРЕДНІЙ - мені було важко…

БЕЗІМЕННИЙ - моя оцінка психологічної атмосфери…

МІЗИНЕЦЬ - для мене було недостатньо…

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал § 26 підручника.

2. Прочитати детектив і проаналізувати діяльність адвоката, прокурора, слідчого та ін.

3. Скласти вірш чи намалювати плакат як рекламу для опанування юридичної професії.

Додаток 10

ОРІЄНТОВНА СТРУКТУРА УРОКУ З ПРАВА

1. Мотивація, зацікавлення. Застосовується для зацікавлення ауди­торії проблемою й обговорюваною темою.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних ре­зультатів. Застосовується для переходу до навчальної частини заняття, для визначення очікувань і їх планування.

3. Надання необхідної інформації. Для «навчання в дії» необхідна по­передня обізнаність аудиторії з проблемою. Щоб уникнути лекцій та традиційного опитування, на цьому етапі можна зачитати підготовле­ний роздатковий матеріал, завчасно дати групі домашнє завдання, у крайньому випадку можна застосувати міні-лекцію.

4. Інтерактивна вправа. Це найважливіша і, відповідно, найдовша частина заняття. Застосовується для практичного освоєння матеріалу, формування знань, умінь та навичок за темою заняття. На цьому етапі заняття може бути застосовано один або кілька методів, які допомо­жуть ефективно розібрати правову ситуацію.

5. Висновки, рефлексія. Застосовуються для підсумкового засво­єння інформації, отриманої під час заняття, для налагодження зворот­ного зв'язку з аудиторією: оцінювання їх активності та своєї роботи на занятті.

6. Домашнє завдання. Домашні завдання мають бути різнорівневими, цікавими, мають сприяти розвитку учня.

Додаток 11

ПЕРЕЛІК ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ

1. Обслуговуючі (допоміжні) методи:

• правила;

• знайомство;

• мотивація;

• рухливі вправи;

• рефлексія;

• оцінювання

2. Основні навчальні методи:

• «мозковий штурм»;

• робота в малих групах;

• аналіз правових ситуацій;

• рольова гра

3. Конкретизуючи ігрові методи:

• дерево рішень;

• парафразування; «навчаючи вчуся»;

• шкала оцінки;

• «Я-висловлювання»;

• послідовне обґрунтування («ПРЕС»);

• коло ідей;

• «Сократів метод»

• правнича промова;

• заповніть пропущене;

• поєднання слів;

• незакінчене речення;

• стоп-кадр

4. Методи дискутування:

• займи позицію;

• повернений аргумент;

• дебати;

• ток-шоу;

• прес-конференція;

• «карусель»

5. Поєднані (комплексні) методи:

• «калейдоскоп» («ажурна пилка»);

• «акваріум»;

• постановка запитань;

• імітація спрощеного судового слухання;

• «сюрприз»;

• колегіальна нарада;

• законотворчий процес;

• переговори;

• медіація;

• інші методи

Додаток 12

Практика. Розробки уроків

Тема уроку: Правопорушення та юридична відповідальність.

Мета: розтлумачити, що таке правопору­шення та юридична відповідальність; навчити розрізняти види правопорушень і види юридичної відповідальності; розвивати навички аналізу правових ситуацій, які пов'язані з адміністративним і криміналь­ним законодавством та власне ставлення до правопорушень, злочинів; формувати інформаційну, соціальну, комунікативну, полікультурну, життєдіяльну компетенцію учнів; ви­ховувати у школярів розуміння переваг пра­вомірної поведінки.

Після уроку учні зможуть:

• пояснювати, що таке правопорушення, описувати його ознаки;

• розрізняти види правопорушень та наводити приклади;

• розтлумачувати поняття «юридична відповідальність»;

• аналізувати правові ситуації щодо правопорушень.

Основні поняття: «правопорушення», «пра­вомірна поведінка», «протиправна поведін­ка», «злочин», «провина».

Обладнання уроку: Конституція України, набір карток з правовими ситуаціями, витяги з Кодексу про адміністративні правопору­шення, Цивільного кодексу України.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

IIІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Люди у своєму житті переважно діють відповідно до норм закону, але іноді все ж таки скоюють негідні вчинки. Історія свідчить, що правопорушення скоюють в усіх країнах, незалежно від їх державного або суспільного устрою, і повністю викоренити їх ще нікому не вдавалося. Ми розглянемо, що таке правопорушення, причини правопорушень, їх ознаки та види юридичної відповідальності.

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель називає тему і мету заняття.

1. Що закон називає правопорушенням?

Бесіда

1. Чи існують люди, які протягом життя ніколи не порушували правила?

2. Пригадайте вчорашній день: чи стикалися ви з фактами порушення певних норм права?

3. Яку поведінку можна назвати правомірною, а яку неправомірною?

Давайте схематично зобразимо, що таке правомірна і неправомірна поведінка.

Норми права

Відповідає

Не відповідає

Правомірна поведінка

Неправомірна поведінка

«Мозковий штурм»

Завдання. Назвіть ознаки, притаманні правопорушенням.

Всі ознаки, названі учнями, вчитель записує на дошці. Потім виділяє правильні: протиправність (порушення певної правової норми); винність (наявність вини особи, що скоїла правопорушення, у певній формі — з наміром або через необережність); скоєння правопорушення особою, що досягла віку залучення до відповідальності певного вигляду; наявність збитків; встановлення за скоєне протиправне діяння юридичної відповідальності.

Слід звернути увагу учнів на нове поняття «діяння», пояснивши, що в цьому випадку воно використовується для позначення як активних дій порушника, так і протиправної бездіяльності.

У ході обговорення формується визначення правопорушення — протиправне діяння (дія або бездіяльність), що містить вину та за здійснення якого передбачена юридична відповідальність.

Робота в парах

Протягом однієї хвилини учні в парах читають та обмірковують відповіді на запропоновані питання. Потім по черзі одне одному розповідають, доповнюють та уточнюють відповідь. Після цього виступає кожна пара.

Подумайте і підготуйте відповіді на питання:

• Чи можна вважати правопорушенням такі вчинки:

1) учень 9-го класу перейшов дорогу у недозволеному місці;

2) учениця не допомогла бабусі перейти дорогу;

3) хлопчики 10-го класу через необережність підпалили ліс;

4) учениця 5-го класу підставила вчителю поламаний стілець;

5) учитель спізнився на урок;

6) учень 9-го класу на ковзанах взимку причепився до машини, щоб про- котитися?

• Як ви думаєте, чи повинен відповідати за свої вчинки правопорушник, якщо він порушив закон, якого не знав?

• Як ви думаєте, чи повинен відповідати за свої вчинки правопорушник, якщо він порушив закон, якого не знав?

Вислухавши відповіді школярів, учитель просить їх відкрити ст. 68 Конституції України. Після читання статті 68 разом з учнями доходить висновку, що незнання законів не звільняє від відповідальності.

2. Причини правопорушень

Ігровий тренінг

Учитель об'єднує учнів у малі групи і пропонує їм розіграти ситуацію.

Учитель. Уявіть, що ви — народні депутати місцевої Ради. На обговорення вашої Ради винесено питання про попередження й зниження рівня злочинності. Для ухвалення обґрунтованого та ефективного рішення, необхідно, перш за все, визначити причини, що призводять до правопорушень.

Завдання: визначте причини правопорушень і запропонуйте заходи зі зниження рівня злочинності у своєму населеному пункті.

Учні в разі необхідності отримують пам'ятки роботи малими групами. Під час обговорення у групах учитель допомагає навідними питаннями, коригує відповіді учнів, за необхідності змінює хід міркувань учнів у групах. Потім учитель пропонує виступити одній з груп. Решта учасників тренінгу доповнює відповідь виступаючого. Причини правопорушень записуються на дошці.

1. Причини економічного характеру (наприклад, неможливість знайти роботу або легальний заробіток).

2. Соціальні причини (недоліки виховної та освітньої роботи).

3. Обставини сімейного характеру.

4. Особливості оточення.

5. Причини особистого характеру.

6. Недосконалість чинного законодавства (надмірні ставки оподаткування).

Учні складають поради для місцевого органу самоврядування.

Учитель підводить учнів до висновку, що правопорушення зумовлені не якоюсь однією причиною, а одразу декількома. Виявлення цих причин і вживання заходів щодо їх усунення є однією з багатьох задач діяльності правоохоронних органів і посадовців держави. Усунути всі причини неможливо. Отже, реальна задача держави полягає у тому, щоб звести причини, зухвалі правопорушення, до гранично низького рівня, що дасть суспільству можливість здійснювати ефективний контроль над протиправними діями.

1. Коли настає відповідальність за правопорушення?

На дошці вивішується схема «Види правопорушень»

Види правопорушень

Дисциплінарні

Громадянські

Адміністративні

Уголовні

Працюючи зі схемою, вчитель пояснює види юридичної відповідальності.

Учитель. Правопорушення, яке пов'язане з навчанням у школі, виконанням обов'язків на роботі: невиконання завдання, порушення дисципліни, спізнення на роботу, — тоді настає дисциплінарна відповідальність. Можливі — запис у щоденнику, догана, звільнення з роботи. Якщо порушуються Правила дорожнього руху, не оплачується проїзд у громадському транспорті, людина розпиває алкогольні напої у громадських місцях, брутально лається застосовуючи нецензурні слова, чіпляється до людей; туристи розводять багаття у лісі в заборонених місцях, тоді настає адміністративна відповідальність. Такі дії регулюються Кодексом про адміністративне правопорушення (КоАП). На порушників накладають штрафи, офіційні попередження («Талон попереджень» у водіїв, в якому інспектор ДАЇ має право зробити відповідну відмітку в разі порушення правил). Іноді застосовується адміністративний арешт строком на 15 діб. Але це стосується лише повнолітніх осіб. За адміністративне правопорушення відповідальність настає з 16 років, але якщо хтось скоїть адміністративне правопорушення у віці від 14 до 16 років, на його батьків (опікунів) може бути накладений штраф.

На кожну парту вчитель роздає витяг з Кодексу про адміністративні правопорушення.

Ст.24

Кодексу про адміністративні правопорушення

...За здійснення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі методи:

1) зобов'язати публічно або в іншій формі вибачитися перед потерпілим;

2) попередження;

3) догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батьків або особам, які їх заміняють, або під нагляд педагогічного або трудового колективу за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Якщо у правопорушенні завдано матеріального збитку особі, організації, державі, тоді настає цивільно-правова відповідальність. Цивільна відповідальність залежить від віку порушника. Якщо йому менше 15 років, збиток компенсують батьки (ст. 446 Цивільного кодексу України). З 15-річного віку ситуація змінюється. Порушник може самостійно усунути завданий збиток (відремонтувати поламану парту), якщо має заробіток або стипендію, йому доведеться віддати власні гроші, а якщо цього не вистачить, тоді відповідатимуть батьки (ст. 447 Цивільного кодексу України).

Найбільш небезпечні правопорушення називаються кримінальними (вбивства, завдання людині тілесних пошкоджень, крадіжки, хуліганство). Такі правопорушення мають найважчі наслідки, за них наступає кримінальна відповідальність. Кримінальній відповідальності підлягають особи з 16 років, а за деякі злочини — навіть з 14 років.

Правовий практикум

Учитель пропонує проаналізувати ситуації в групах і визначити:

1. Які правопорушення скоїли ці люди?

2. Який вид відповідальності наступає за ці дії?

3. Чи будуть вони притягнуті до відповідальності?

4. З якого віку законом встановлюється відповідна відповідальність? Свої думки аргументуйте.

1) Наталя 3 років, повертаючись з татом з дитячого парку, вибігла на проїжджу частину вулиці, що стало причиною аварії та серйозного пошкодження машини.

2) Дмитро 17 років вкрав у магазині книгу.

3) Олена 18 років спізнилася на роботу.

4) Троє підлітків — 14, 15, 16 років—увечері зупинили перехожого й відібрали у нього гаманець.

Використовуючи метод «Коло ідей», поміркуйте:

1. Чому законом встановлюються вікові межі відповідальності?

2. Чи потрібно їх, на вашу думку, змінити?

Групи виступають по черзі, на дошці записується список ідей.

Для накладення відповідальності важливим є те, яке правопорушення скоєне, який вік правопорушника.

Юридична відповідальність — не вид державного примушення, його застосовує до правопорушників орган держави: порушника обмежують у певних правах, позбавляють його певних цінностей. Юридична відповідальність існує для того, щоб попереджати здійснення правопорушення в майбутньому, як самими правопорушниками, так і іншими членами суспільства.

V. Закріплення нових знань

Тести

1. Суспільно шкідливий протиправний вчинок, здійснення якого передбачає

юридичну відповідальність, — це:

а) некультурна поведінка;

б) правопорушення; +

в) необережність.

2. Укажіть види правопорушень:

а) умисні;

б) дисциплінарні; +

в) необережні;

г) майнові (цивільні); +

д) адміністративні; +

е) випадкові;

ж) громадські;

з) кримінальні. +

3. Укажіть, якою є вина особи, коли вона не бажала настання шкідливих

наслідків, але, незважаючи на це, вчинила правопорушення:

а) вина відсутня;

б) умисна;

в) невелика;

г) необережна; +

д) сумнівна.

4. Головною умовою, яка визначає, чи буде притягнуто до юридичної відпо- відальності фізичну особу — суб'єкта правопорушення, є:

а) тяжкість правопорушення;

б) вид правопорушення;

в) соціальний статус особи;

г) вік особи; +

д) стать особи.

5. Укажіть обставини, які виключають злочинність діяння та юридичну відповідальність особи:

а) стан алкогольного сп'яніння;

б) необхідна оборона; +

в) незнання норм права, які порушено;

г) крайня необхідність; +

д) нещасний випадок;

е) збіг обставин;

ж) скоєння правопорушення при затриманні злочинця. +

VІ. Підсумок уроку

Учитель роздає аркуші паперу учням і просить їх написати нові поняття, які вони почули й запам'ятали. Потім просить учнів помістити листочки на «дерево знань», при цьому пояснити написане поняття. Оголошує, що нове заняття ми почнемо з понять, які записали на листочках.

Рефлекія.Учитель пропонує учням оцінити свою навчальну діяльність.

1. Який вид роботи сподобався найбільше?

2. Чи змогли ми досягти поставленої мети? (Так / ні) Чому?

VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 6.

2. Придумати правові задачі з вивченої теми.*

3.Написати есе «Як зменшити кількість правопорушень».*

Тема уроку: Що таке права і свободи людини.

Мета уроку: розтлумачити «поняття права і свободи людини»; визначити класифікацію прав і свобод людини; вивчити міжнародні документи з прав людини і прав дитини; розвивати вміння аналізувати нормативно-правові акти; поглибити навички аргументувати власну позицію; сприяти формуванню інформаційної, життєдіяльної, полікультурної, соціальної, комунікативної компетентностей; виховувати правову культуру учнів

Очікувані результати: після уроку учні зможуть пояснювати: що таке права і свободи людини, наскільки вони важливі для існування людини; які права людини закріплені в міжнародних документах; висловлювати своє ставлення до необхідності таких міжнародних стандартів у області прав людини.

Основні поняття: «права людини», «класифікація прав людини».

Обладнання уроку: підручник, витяги із Загальної декларації прав людини і Конвенції ООН про права дитини, дидактичний матеріал.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель. Ви, звичайно, не вперше чуєте про права людини.

1) Про яке право людини йшлося на минулому уроці?

2) Чим відрізняються поняття «людина» і «громадянин»?

3) Чи потрібні людям права? Для чого

IІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя про актуальність теми уроку, про її значення для кожної людини й суспільства в цілому.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Юридичне закріплення прав людини в історії цивілізації

Учитель. Здавна людину цікавило питання про її права. Філософи різних епох розмірковували про значення прав людини. Прийшов час, і в історії з'явилися документи, які узаконили права людини. Назвіть такі документи.

Подальше засвоєння нового матеріалу відбувається з використанням технології кооперативного навчання «Робота в групах».

Вчитель нагадує учням порядок роботи:

а) учні об'єднуються в групий одержують завдання;

б) розподіляються ролі (керівник,секретар, доповідач, посередник, їх функції);

в) за короткий час необхідно виконати завдання і представити результати своєї роботи.

Завдання: учням пропонується опрацювати фрагменти документів різних епох, де йдеться про права людини («Руська правда» Київська РусьXI ст.; Декларація незалежності США, 1776 р.; Декларація прав людини і громадянина, Франція; Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького, 1710 р.).

1) Обговорити, проаналізувати документ.

2) Які ідеї декларував документ?

3) Як ухвалення цього документа впливало на життя людей?

Групи представляють результати своєї роботи. Вчитель коментує і підводить до висновку.

Учитель. Ми з вами аналізувати документи різних часів і різних народів. Але що в цих документах спільне? (Йдеться про права людини.)

2. Поняття «Права людини»

3. Міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини

Учитель. Яке визначення поняття «права людини» ви можете запропонувати? (Учні висловлюються, визначення записуються у зошит.)

Кожна держава зобов'язана забезпечувати реалізацію прав своїх громадян, але світові війни показали, що силами однієї держави захистити людину складно. Особливо це стало зрозуміло після Другої світової війни, в ході якої мали місце масштабні порушення прав людини. І тому вже в 1945 р. зусиллями всіх держав світу була створена ООН. Комісія з прав людини.

Познайомимося з цими документами.

(Робота з підручником, читання тексту, оформлення запису.)

Цих документів багато. Є серед них і про права дитини. Але найважливішим з усіх залишається Загальна декларація прав людини.

4. Класифікація прав і свобод

• Чим відрізняються ці групу прав? (За підручником)

• Які права слід віднести до кожної з цих груп?

З'ясовується за допомогою текст Загальної декларації прав людини.

Робота малих груп. Кожній груп видається текст Декларації, папір маркери.

Кожна група працює з одним видом прав.

Завдання групам:

а) прочитати;

б) обговорити;

в) вибрати і записати на листах ті права, які відповідають завданню;

г) представляти роботу групи необхідно біля дошки.

Підбиття підсумків роботи в групах

V. Закріплення знань

Учитель. До чого призводить порушення прав людини?

Розглянемо ситуацію.

Уявіть, що ви — жителі маленької, але прекрасної країни Легуа, яка оточена могутніми державами. Прокинувшись одного разу вранці, ви раптом дізнаєтеся, що вашу країну захопила могутня сусідка Зугерс. Усюди висять накази такого змісту:

«Увага! Із сьогоднішнього дня Легуа під контролем нових господарів. Всі повинні дотримуватися наступних правил:

1. Спілкуватися легуанською мовою забороняється.

2. Всі релігійні свята забороняються.

3. Всі громадські об'єднання заборонені.

4. Вихід газет забороняється.

5. Всі автомобілі переходять у власність нового уряду.

6. Працездатні жителі. Легуа повинні переселитися в трудові табори.

7. Всі легуанці з 18 років підлягають призову на військову службу».

Завдання: кожна група повинна написати короткий лист в ООН з викладом проблем, обговоривши запропоновані питання:

1) Які з ваших прав, передбачених Декларацією, порушені?

2) Як змінилося ваше життя?

3) Чого вам найбільше не вистачає з вашого минулого життя?

4) 3 якою метою ви звертаєтеся в ООН?

Групи представляють свою роботу.

Робиться висновок про те, наскільки важливо уміти захищати свої права.

VІ. Підсумки уроку

«Мікрофон»

1) Чого ми навчилися сьогодні?

2) Для чого нам потрібні ці знання?

3) Наскільки важливо для вас особисто мати права та свободи? Чому?

4) Що ми сьогодні можемо зробити для поліпшення ситуації з захисту прав людини в Україні? В усьому світі?

Самооцінка роботи груп. Оцінка роботи груп вчителем.

VIІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 7.

2. Складіть «абетку прав і свобод людини».*

3. Комп’ютерний проект «Права дитини».*

Тема уроку: Що означає бути громадянином держави.

Мета уроку: розтлумачити поняття «громадянство»; вияснити статут громадянина, іноземця, особи без громадянства; вияснити підстави набуття й припинення громадянства України; розвивати вміння розв’язувати правові ситуації щодо набуття громадянства; сприяти формуванню правової, інформаційної, камуникативної, соціальної життєдіяльної компетентностям; виховувати почуття громадянської гідності.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• пояснювати, що таке громадянство України;

• визначати та характеризувати інститут громадянства в законодавстві України;

• висловлювати власне ставлення до правового статусу людини та громадянина України.

Основні поняття і терміни: апатриди, біпатриди, громадянин, громадянство, людина, особа без громадянства, особа з подвійним громадянством, підданство

Обладнання уроку: кольорові картки з номерами для об'єднання у групи, ватман, зміст Закону України «Про громадянство України».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина уроку

ІІ. Актуалізація опірних знань

Перевірка виконання домашнього завдання

IІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Оголошення теми, мети уроку та очікуваних результатів.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Що означає бути громадянином держави

Метод «Потяг»

Опрацювавши пункт 1 § 8 підручника, виконати наступне завдання. На аркуші паперу вчитель малює потяг. Кожен вагон — один термін із тексту.

Людина

Особа

Громадянин

Міні-лекція

Інститут основ правового статусу особи в системі конституційного права України посідає провідне місце. У розділі III Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» міститься 48 статей. У нормах цього розділу в правовій формі розкривається основоположний принцип конституційного ладу України, згідно з яким права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Встановлення й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Конституційні права та свободи — це не всі права й свободи, якими володіє людина, а тільки основні, фундаментальні. Майже всі демократичні конституції, що містять найповніший перелік прав і свобод, визнають, що за людиною й громадянином залишаються й інші права та свободи. Це цілком слушно та обґрунтовано, оскільки, перелічивши всі можливі права людини та громадянина, держава тим самим обмежила їх. Уст. 22 Конституції України з цього приводу говориться: «Права та свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними».

Конституційні права і свободи є головним елементом конституційних правовідносин. Вони виникають між людиною (громадянином) і державою та означають обов'язок держави захищати й охороняти основні та інші права і свободи кожного окремого громадянина (людини). У той же час Конституція України пов'язує основні права та свободи з обов'язками людини й громадянина. Сукупність основних прав, свобод і обов'язків становить конституційно-правовий статус людини й громадянина. Цей статус і є мірою свободи, основою загальної правоздатності людини.

Права особи значною мірою залежать від того, є вона громадянином України чи ні.

У державі проживають фізичні особи трьох категорій: власні громадяни, іноземці, особи без громадянства (апатриди). У повному обсязі права й свободи надаються власним громадянам. Громадянство є найважливішою передумовою встановлення правового статусу особи в державі. Правовий статус громадянина — це система прав та обов'язків кожного громадянина, яка включає до себе суб'єктивні права та юридичні обов'язки громадян і відрізняє їх від іноземних громадян.

Термін «громадянство» має два основних значення:

1) громадянство як форма зв'язку між особою і державою;

2) громадянство як правовий інститут. Громадянство виступає як своєрідний загальний, тривалий, стійкий зв'язок, не обмежений територіально-просторовими сферами України, як гарант (необхідна умова) забезпечення особі активної та вирішальної участі в управлінні справами суспільства й держави. Інститут українського громадянства становлять норми, які регламентують відносини, що існують між Українською державою та особами незалежно від місця їх проживання.

Володіння громадянством має для особи низку правових наслідків: на неї поширюється юрисдикція держави; їй надаються в повному обсязі права і свободи та покладаються обов'язки; їй гарантується захист прав та інтересів у державі та за її межами.

Крім терміна «громадянство», існує ще термін «підданство», що означає належність особи до держави з монархічною формою правління.

Прослухавши міні-лекцію, впишіть у наступні 4 вагони нові терміни, які стосуються нашої теми.

Громадянство

Підданство

Апатриди

Біпатриди

2. Як набути громадянства України

Спеціальним законодавчим актом з питань громадянства є Закон України «Про громадянство України». Закон визначає таке:

Громадянство України набувається:

• за народженням;

• за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві;

• внаслідок усиновлення;

• внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

• у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок встановлення батьківства;

• за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

3. За яких підстав припиняється громадянство України

Робота в групах за методом «Ажурна пилка»

Спочатку учні об'єднуються в домашні групи за номером карток та опрацьовують свою частину статті «Закону про громадянство», потім об'єднуються за кольором картки та ознайомлюють учнів інших груп із змістом питання своєї домашньої групи. Після цього учні повертаються в домашні групи, де закріплюють вивчене шляхом розв'язування задач. У кожного учня в руках кольорові картки з номерами. Прослухайте зміст задачі, давши відповіть «так» або «ні», показуючи відповідь картками (цифра на картці означає «ні», кольорова сторона означає «так»).

1-а група. Набуття громадянства за народженням.

2-а група. Набуття громадянства за територіальним походженням.

3-я група. Прийняття до громадянства.

4-а група. Поновлення, припинення, вихід з громадянства.

5-а група. Утрата громадянства.

Завдання. Чи має право особа на набуття громадянства України внаслідок прийняття до громадянства України?

1. Громадянин Польщі, який є співвласником приватного спільного підприємства, розташованого в Україні.

2. Особа без громадянства, що скоїла зумисне вбивство в Туреччині.

3. Особа (громадянин Румунії), що вийшла із в'язниці в Україні, де відбувала покарання (позбавлення волі на 5 років) за подвійне вбивство через необережність.

V. Закріплення нових знань

Складіть п’ять тестових запитань до теми.

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 8.

2. Комп’ютерна презентація «Громадянство України».*

Тема уроку: Цивільно-правові договори.

Мета уроку: розтлумачити поняття «види цивільно-правових угод»; навчити учнів укладати цивільно-правові угоди і письмові договори; розвивати вміння аналізувати правові документи; формувати інформаційну, комунікативну соціальну, життєдіяльну компетенції учнів; виховувати правову відповідальність.

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

• розкривати поняття «види цивільно-правових угод»;

• укладати цивільно-правові угоди;

• укладати письмові договори.

Основні поняття: угода, договір.

Обладнання уроку: підручник, витяг з ГК України, дидактичний матеріал.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

і. Організаційна частина уроку

II. Актуалізація знань учнів

Використовується метод «Мікрофон» + «Незакінчена пропозиція».

1. Дайте визначення «право власності».

2. Розшифруйте схему, яка символізує відносини, що регулюються цивільним правом.

1а

1

2

1б

3

4

Варіанти відповідей: зобов’язальні відносини; немайнові відносини; майнові відносини; немайнові відносини, пов'язані з майновими; речові відносини; особисті нема нові відносини, не пов'язані з майновими.

Підбиття підсумків.

II. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку

Метод «Мікрофон»

Учитель пропонує учням висловитися з питання:

• Навіщо необхідно вивчати правові угоди?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Які договори є цивільно-правовими.

Учитель. Угода — один з найбільш поширених юридичних фактів (запис на дошці: угода — юридичний факт). З цими фактами ми стикаємося на кожному кроці: коли купуємо хліб, робимо подарунки друзям, позичаємо гроші і т. ін. З погляду цивільного права все це — цивільно-правові угоди.

Питання до класу

• Які джерела цивільного права ви знаєте?

Найбільш поширеним видом угод є договір. Договір — це дво- або багатостороння угода.

2. Види договорів.

За допомогою підручника § 13 п. 2 визначте, які договори бувають за формою та за типами (робота в парах), давши визначення, що таке уявний договір, удавана угода, нікчемна операція, спірна угода.

Підбиття підсумків парної роботи.

3. Як укладати договори.

Практикум «Позика»

Учитель. Припустімо, що ви намагаєтесь придбати досить коштовну річ, але у вас для цього не вистачає грошей. Що ви маєте вчинити, щоб дістати необхідну суму грошей законним шляхом? (Відповіді учнів.)

Коментар судді. У подібних випадках вдаються до договору позики. За договором позики одна сторона (кредитор) передає іншій стороні (позичальнику) у власність гроші або речі, а позичальник зобов'язав повернути кредитору таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості (ст. 374 ГУ України).

Завдання 1

Обговоріть наступну ситуацію і складіть свій варіант договору позики.

Гроші на суму ____ були передані на термін _______ за наявності двох свідків.

Учні складають варіанти договорів позики, обговорюють їх. Настає день повернення грошей, але позичальник, пославшись на матеріальні труднощі, гроші не повернув. Минуло три місяці. Як має вчинити кредитор? Хто порадить?

За порадою друзів кредитор звернувся до суду. Яке рішення ухвалить суддя? Чи визнає він факт операції доведеним?

(Відповіді учнів, коментар судді.)

На підтвердження договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника.

Завдання 2

Оформіть договір позики розпискою. Прочитайте текст своєї розписки. Кредиторе, ви згодні зі змістом розписки?

Учитель. Отже, кожна сторона отримала те, що їй належить: позичальник — гроші, кредитор — розписку. Договір позики вважається укладеним на момент передачі грошей (ст. 374 ГК України).

Завдання З

Порівняйте свої розписки з варіантами розписок. Які помилки були допущені вами?

(Відповіді учнів.)

Коментар судді. Отже, договір позики є, розписка є, а гроші не повернені — необхідно звертатися до суду.

Завдання 4

Складіть позовну заяву про стягнення боргу за договором позики, прослуховуючи рекомендації адвоката з даного питання.

Роз'яснення адвоката за змістом позовної заяви.

Складання позовних заяв і подача їх судді. Суддя, перевіривши заяви, частину приймає, частину відкидає, аргументуючи свій вибір. Учні порівнюють свої позовні заяви зі зразком.

Підбиття підсумків практикуму.

IV. Закріплення матеріалу уроку

1. Оберіть правильне визначення:

а) договір — це двостороння угода;

б) угода — це двосторонній договір;

в) угода — це односторонній договір

2. Співвіднесіть поняття визначення.

1) Консенсусні операції а) оренда

2) Відшкодувальні операції б) дарування

3) Тимчасові операції в) купівля-продаж

4) Реальні операції г) договір найму

5) Безвідплатні операції д) договір позики

3. Передайте зміст уроку за допомогою 10 опорних слів, що становлять логічний ланцюжок.

Підбиття підсумків роботи на уроці, заповнення оцінювальних листів, виставлення оцінок.

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 13 підручника, дати відповіді на запитання до нього.

2. Скласти текст договору купівлі-продажу або договору дарування.*

Додаток 13

Алгоритм решения юридических задач с помощью нормативно правовых актов

1. Ознакомьтесь с предложенной ситуацией.

2. Определите, к какой отрасли права относится данная ситуация.

3. Внимательно изучите соответствующий нормативно правовой акт.

4. Найдите в нормативно правовом акте статьи, к которым можно

отнести данную ситуацию.

5. Определитесь, следует ли применять наказание к правонарушителю

или нет?

Додаток 14

Модель конспекта

__________ _________________________________

Тема урока: ___________________________________________________________________

1. Законодательство о браке и семье.

________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________

2. Порядок заключения брака и создание семьи.

Семья – это ____________основанное на браке или _________________людей

связанных общим _________и взаимной моральной ответственностью.

Брак – это свободный, ______________мужчины и ___________заключенный

в установленном законом порядке, имеющий целью _______________.

Заключение брака
Обязательные условия	Условия, которые препятствуют заключению брака
1.Достижение брачного возраста для женщины _____, для мужчины _____.	1.
2.	2.
3. По заявлению лица, которое достигло 14 лет, по решению суда ему может быть предоставлено право брак, если будет установлено, что это отвечает его интересам.	3. Брак между усыновителями и усыновленными.
	4. Брак между недееспособными.
5. Брак между лицами, которые не достигли брачного возраста или не получили разрешение на брак.

3. Брачный контракт.

Брачный контракт — соглашение лиц, которые _______________в брак или пребывают в браке, направленное на урегулирование их ___________________

_________________________________________________.

4. Личные имущественные и неимущественные права супругов.

Права супругов
Личные имущественные	Личные неимущественных

Выполнение тестовых заданий

1. Брачный возраст женщины в Украине:

а) 16 лет;

б) 17 лет;

в) 18 лет.

2. Что лишнее в перечне условий заключения брака:

а) добровольное согласие;

б) достижение брачного возраста;

в) наличие полного среднего образования.

3. Брачный возраст мужчины в Украине:

а) 16 лет;

б) 17 лет;

в) 18 лет.

4. Кто / какой орган дает разрешение 16-летней девушки на брак:

а) родители;

б) суд;

в) государственный орган регистрации актов гражданского состояния.

5. Права и обязанности супругов возникают в результате:

а) венчания в церкви;

б) регистрации в органе РАГСе;

в) подачи заявления на регистрацию брака.

6. Брачный возраст может быть снижен:

а) до 14 лет;

б) не снижается не при каких обстоятельствах;

в) на 2 года.

7. По окончании, какого срока регистрируется брак:

а) 14 дней от дня подачи заявления на регистрацию брака;

б) одного месяца от дня подачи заявления на регистрацию брака;

в) двух месяцев от дня подачи заявления на регистрацию брака.

8. Кто/ какой орган уполномочен регистрировать брак:

а) орган РАГС;

б) церковь;

в) нотариус.

9. Не могут пребывать в браке между собой:

а) мужчина и женщина, которые не любят друг друга;

б) мужчина и женщина, если кто-то из них не является гражданином Украины;

в) неполнородные брат и сестра, которые имеют общего отца.

10. Брачный договор определяет:

а) порядок урегулирования имущественных отношений;

б) личные отношения супругов;

в) личные отношения между супругами и детьми.