УРОК 03
(Всесвітня історія 9 клас)
ТЕМА: КОНСУЛЬСТВО ТА ІМПЕРІЯ У ФРАНЦІЇ
Мета: описувати послідовність подій; пояснювати суть політики континентальної блокади, причини краху наполеонівської імперії; показувати на карті походи Наполеона, місця основних битв; давати характеристику діяльності Наполеона Бонапарта; аналізувати життя французів часів консульства та імперії, характер наполеонівських воєн, їх вплив на життя і долю народів Європи, причини поразки французької армії в Росії; висловлювати власну думку щодо впливу особистості на історію.
Обладнання: підручник «Всесвітня історія. 9 клас» С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко, 2009 рік, видавництво «Генеза»; ілюстрації до теми (додаток); атлас «Всесвітня історія. 9 клас»
Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь .
Поняття: «консульство», «імперія», «цивільний кодекс», «конкордат», «континентальна блокада», «бонапартизм», «Вітчизняна війна», «битва народів», «реставрація», «сто днів»
Основні дати:
1802 р. - сенат призначив Наполеона довічним консулом;
1804 р. - Наполеон - імператор всіх французів;
1805 р. - Трафальгарська та Аустерліцька битви;
1806 р. - початок континентальної блокади;
1807 р. - Тільзітський мир;
1807 р. — цивільний кодекс;
24 червня 1812 р. — початок вторгнення Наполеона в Росію;
26 серпня 1812 р. — Бородинська битва;
жовтень 1813 р. — «битва народів»;
березень 1814 р. — вступ союзників до Парижа;
квітень 1814 р. — перша реставрація Бурбонів;
20 березня — 22 червня 1815 р. - «сто днів» Наполеона;
18 червня 1815 р. - битва при Ватерлоо.
Історичні діячі: Наполеон, Нельсон, М. Кутузов, Олександр І,
Людовік XVІІІ, Л. Н. Даву, Мюрат, Меттерніх, Франц І, Фрідріх Вільгельм ІІІ.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
пояснювати суть бонапартизму, політики континентальної блокади, причини краху наполеонівської імперії;
показувати на карті походи Наполеона, місця основних битв;
давати характеристику діяльності Наполеона Бонапарта;
аналізувати життя французів часів Консульства й Імперії, характер наполеонівських війн, їх вплив на життя і долю народів Європи;
застосовувати та пояснювати терміни та поняття.
І. Організаційний момент
Повідомлення теми та мети уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань
Запитання
1. Назвіть основні події першого періоду Французької революції.2. Назвіть події першого періоду Французької революції, які сприяли згодом розвитку капіталізму у Франції.3. Назвіть основні закони, які було прийнято у перший період революції.
4. Яка подія засвідчила, що король зрадив справу революції? 5. Назвіть події, які спричинили повалення монархії у Франції.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
Французька революція завершилася державним переворотом 1799 р. До влади за підтримки армії приходить Наполеон Бонапарт. Французьке суспільство стомилося від крові, протистояння, всі прагнули порядку. Франція намагалася закріпити зміни, що сталися, щоб уникнути реставрації старих порядків. Країна прагнула героя, який би приборкав ворогуючі сили і виробив новий порядок, що мав би враховувати інтереси різних сил. Наполеон зміг вирішити ці задачі, почавши своє правління під гаслом «Заспокоєння, порядок, законність». Він встановив режим сильної особистої влади — бонапартизм. Політика бонапартизму помітно вплинула на долю багатьох народів і держав Європи.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Консульство та імперія
1. Консульство
Здійснивши державний переворот, Наполеон зосередив у своїх руках таку виконавчу владу, якої не мав навіть Людовік XVI за Конституцією 1791 р. Він був переконаний у тому, що країні потрібна сильна влада, яка забезпечить її велич та процвітання, надасть громадянам порядок і стабільність, допоможе поширити ідеали нової Франції у світі.
У Франції встановилася форма правління, що згодом дістала назву бонапартизму. Наполеон правив в інтересах великої буржуазії та користувався підтримкою селян-власників, які сподівалися, що він захистить країну від відновлення влади Бурбонів і забезпечить можливість користуватися одержаною в роки революції землею. Наполеон багато уваги приділяв розвиткові економіки, державного управління та правової системи. Було прийнято закони, які підтверджували право на володіння майном, здобутим у роки революції. Уряд сприяв розвиткові промисловості, надаючи вигідні державні замовлення підприємцям. Наполеон здійснив реформу фінансової системи, внаслідок якої з'явилася нова стабільна грошова одиниця - франк. У країні розгорнулися будівельні роботи. У містах з'являлися нові бульвари, мости, будинки. Все це сприяло прискоренню промислової революції у країні. Рівень промислового виробництва в 1810 р. зріс проти дореволюційного на 50%.
Водночас проти тих, хто був невдоволений політикою Бонапарта, застосовувалися жорстокі заходи. У країні з'явилася величезна кількість поліційних агентів. 60 із 73 газет було закрито, а ті, що залишилися, перебували під суворим наглядом. Критику урядової політики було заборонено.
З метою посилення своїх позицій Наполеон уклав угоду (конкордат) з папою римським Пієм VII, за якою католицтво визнавалося релігією всіх французів. Католицька церква зобов'язалася підтримувати першого консула.
Наполеон намагався привернути на свій бік і частину старого дворянства. Емігранти дістали амністію (прощення) і право повернутися до Франції. Ті, що повернулися, одержали назад непродані маєтки.
2. Кодекси Наполеона
У 1802 р. Бонапарт став довічним консулом, а ще через два роки був урочисто проголошений "Імператором французів" Наполеоном І. З 1808 р. слово "республіка" замінили словом "імперія". В такий спосіб у Франції було відновлено монархію. Деякі республіканські установи - загальне виборче право, законодавчі палати - зберігалися, але суттєвої ролі не відігравали. Законодавчу владу було повністю підпорядковано виконавчій, яку зосередив у своїх руках імператор. Фактично ніщо у Франції не обмежувало його владу. Місцеве самоврядування було значно обмежено. Влада в округах І комунах, що на них поділялися департаменти, належала призначеним чиновникам.
Наполеон І – імператор Франції
У 1804, 1808, 1811 pp. було видано Цивільний, Комерційний та Кримінальний кодекси (зводи законів), що їх зазвичай називають кодексами Наполеона. Вони були набагато прогресивнішими, ніж законодавство феодально-абсолютистських країн, бо увібрали в себе найкращі положення правових систем різних епох. Кодекси проголошували рівність усіх перед законом, недоторканність приватної власності та особи, свободу віросповідання. "Моя справжня слава не в тому, що я виграв 40 битв... - казав згодом Наполеон. - Це може забутися, а вічно житиме мій Цивільний кодекс".
У цілому кодекси закладали правову основу під нові буржуазні майнові відносини, спадкове й сімейне право, взаємини між найманим працівником і підприємцем. Наполеон поширював дію своїх кодексів у завойованих країнах - Голландії, Італії, німецьких землях, герцогстві Варшавському. Це відігравало прогресивну роль у розвиткові цих країн, оскільки руйнувало залишки старих порядків і закладало правові підвалини буржуазного суспільства.
3. Війни наполеонівської Франції
Принципи, проголошені французькою революцією, і норми, за якими жила тоді вся інша Європа, були абсолютно протилежними. Водночас нова Франція не лише обстоювала своє право розвиватися в обраному напрямку, а й намагалася поширити свої ідеї за межі країни. Після перших воєнних успіхів вона перенесла бойові дії на територію сусідніх держав і розпочала перекроювання політичної карти Європи. Метою зовнішньої політики Наполеона, який поєднував в одній особі видатного державного діяча і талановитого полководця, стало забезпечення Франції політичної та економічної гегемонії (панування, зверхності) в Європі. Жодна з країн антифранцузьких коаліцій не могла протистояти французькій армії, яка стала першою регулярною армією в Європі. Вона складалася переважно з вільних селян, які отримали землю або мали надію її отримати, а не з найманців, як у більшості інших країн. Очолювали ЇЇ талановиті командири, призначені на посади завдяки власним здібностям, а не дворянському походженню.
Коли Наполеон став першим консулом, він здійснив у 1800 р. другий італійський похід з метою реваншу за поразки 1799 р. Його наслідком став розгром Австрії, Франція отримала Бельгію, землі на лівому березі Рейну і фактично запанувала в Італії.
Значно складнішою була боротьба проти Англії'. У 1802 р. залишившись без союзників, вона підписала мирну угоду з Францією, але через рік війна відновилася. Для вторгнення до Англії в 1805 р. Наполеон зібрав на березі Ла-Маншу 130-тисячну армію та 2300 суден для десанту. Але англійський флот біля мису Трафальгар, очолюваний адміралом Нельсоном, завдав поразки французькому та Іспанському флотам. Війну на морі Франція програла, і це додало снаги старим її ворогам. Коли Наполеон дізнався про створення третьої антифранцузької коаліції (Англія, Росія, Австрія, Неаполітанське королівство), він відмовився від планів вторгнення до Англії та рушив з армією до Німеччини.
Бива при мисі Трафальгар
У грудні 1805 р. Наполеон здобув вирішальну перемогу над австрійською та російською арміями під Аустерліцем. Австрія вимушена була визнати за Наполеоном свободу дій в Італії, Німеччині, погодитися на загарбання ним Венеції. Наполеон оголосив про ліквідацію Священної Римської імперії. У 1806 p. до гурту противників Франції приєдналася Пруссія, що спричинило виникнення четвертої антифранцузької коаліції. Французи вдерлися до Пруссії та протягом 19 днів вщент розбили прусську армію у битвах біля Єни та Ауерштадта.
Битва під Аустерліцем
У переможеному Берліні Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду, який забороняв усім залежним від Франції державам вести торгівлю з Англією. Російський імператор Олександр І рушив на допомогу Пруссії, одначе в обох головних битвах (біля Прейсіш - Ейлау та Фрідланду) не зміг перемогти французів. У 1807 р. російський імператор був вимушений укласти Тільзітський мир з Наполеоном, за яким визнав усі його завоювання і зобов'язався приєднатися до континентальної блокади. На завойованих німецьких землях Наполеон створив Вестфальське королівство, а з відібраних у Пруссії польських земель - герцогство Варшавське.
У 1808 р. Наполеон вторгся до Іспанії, яка відмовлялася приєднатись до континентальної блокади. На чолі 130-тисячної армії він вступив до Мадрида, де оголосив про позбавлення престолу іспанського короля з династії Бурбонів і зробив новим правителем країни свого брата Жозефа. Саме в Іспанії Наполеон зазнав перших поразок на суходолі, оскільки проти завойовників розпочалася народна партизанська війна.
Повстале м. Сарагосу 1808 р. оточила 50-тисячна французька армія маршала Ланна. Декілька місяців вони не могли його здобути. Засівши за стінами будинків і монастирів, жителі міста стріляли з рушниць, засипали завойовників градом каміння, обливали киплячою смолою. Рушниці вбитих чоловіків і батьків переходили до рук їхніх дружин і дітей. Французи оволоділи містом, втративши 15 тис. вояків, лише після того, як більша частина його мешканців загинула. Завойовники вирізали до 20 тис гарнізону і понад 32 тис. міського населення.
Наполеон так і не зміг підкорити іспанський народ і змушений був тримати в Іспанії 250-тисячну армію. Французькі війська залишили Іспанію лише в 1813 р.
Нелегка доля спіткала й Португалію, яка підтримувала зв'язки з Англією. Французькі війська позбавили трону родину Браганца, а 1807 р. в Ліссабоні захопив владу генерал Жюно, прибравши ім'я князя Абрантеса.
У 1809 р. виникла п'ята антифранцузька коаліція у складі Австрії та Англії. Війна, яку розпочав австрійський Імператор проти Наполеона, тривала лише кілька місяців і завершилася повною поразкою Австрії. До Франції було приєднано Істрію, Трієст, Далмацію, а згодом - Папську область, Голландію, Німецьке узбережжя Північного моря. Завдяки успішним війнам Наполеон досяг небувалої могутності. Навколо кордонів Франції виникли маріонеткові держави, якими правили родичі імператора. Наполеон дедалі більше вірив у свою непереможність і захоплювався ідеєю встановлення панування над усім світом. Одним із кроків до реалізації цієї мети він уважав завоювання Росії. Похід у Росію мав і більш прозаїчну мету: примусити Росію дотримуватися умов Тільзітського миру і континентальної блокади.
Наполеон у битві під ва грамом (1809 р.)
У червні 1812 р. 400-тисячна французька армія вторглась у Російську імперію і рушила на Москву. Російська армія, поступаючись чисельно, уникала вирішальної битви. Її командувач М. І. Кутузов прагнув заманити французів у глиб Росії, розтягнути їхні комунікації. Головна битва відбулася під Бородіном 26 серпня 1812 p., одначе жодна сторона не спромоглася здобути в ній вирішальну перемогу і знищити противника. Наполеон вступив до Москви, але російський імператор відмовився підписувати мирну угоду. Тим часом російська армія здійснила блискучий маневр: заступила французам шлях у незруйновані райони Російської імперії. З настанням холодів наполеонівська армія вимушена була залишити місто і рушити на захід. Переслідуванняросійських військ, дошкульні атаки партизан і нестерпні морози перетворили армію імператора на деморалізований, голодний натовп. Зрозумівши, що врятувати гинучу армію неможливо, Наполеон кинув її та повернувся до Парижа.
Відступ наполеонівської армії з Росії
Поразка і знищення наполеонівської армії в Росії відіграли вирішальну роль у краху наполеонівської імперії.
Крах імперії Наполеона І. Віденський конгрес
1. Визволення європейських держав. Реставрація Бурбонів
Навесні 1813 р. проти Наполеона, який гарячково набирав нову армію, оформилася шоста антифранцузька коаліція у складі Росії, Англії, Пруссії, Швеції, Іспанії, Португалії. Згодом до неї приєдналася Австрія. Монархи Європи були готові піти на компроміс із Наполеоном, але він відкидав можливість будь-яких поступок. Боротьба за майбутнє Європи вступила у вирішальну фазу.
Головна битва відбулася в Німеччині під Лейпцигом 16- 19 жовтня 1813 р. У цій грандіозній "битві народів" проти 190 тис. французів виступило до 300 тис. союзницьких військ (Росії, Пруссії, Австрії та Швеції) з 1370 гарматами. Втрати з обох сторін сягнули 140 тис. вояків, у тому числі до 60 тис. французів і 38 тис. росіян. Армія Наполеона зазнала нищівної поразки і відступила за Рейн.
На початку 1814 р. війська союзників вступили на територію
Франції. 31 березня 1814 р вони ввійшли до Парижа. Наполеон змушений був зректися престолу та відправитися на заслання. Його зробили правителем маленького о. Ельба біля берегів Італії, навіть залишили йому тисячу гвардійців. Союзники реставрували монархію Бурбонів. Королем було оголошено брата страченого Людовіка XVI - графа Прованського, який зійшов на престол під іменем Людовіка XVIII (1814-1824 pp. ). Після зречення Наполеона й відновлення Бурбонів було укладено Паризький мир 1814 p., за яким Франція поверталася до кордонів 1792 р.
2. Сто дні» Наполеона. Ватерлоо
Людовік XVIII та емігранти, які повернулися разом із ним, намагалися повернута конфісковану в них під час революції власність і відновити абсолютну монархію. З армії було звільнено 20 тис. офіцерів. Це викликало невдоволення Бурбонами, бо зачіпало інтереси нових власників, що з'явились у роки революції та наполеонівських війн. Наполеон уважно слідкував за подіями у Франції. Після не дуже тривалих роздумів колишній імператор спробував узяти реванш і повернутися до влади, і березня 1815 р. він із тисячею гвардійців висадився на півдні Франції та рушив на Париж. Вислані проти нього війська перейшли на його бік. Бурбони втекли, і 20 березня Наполеон знову захопив престол. Для боротьби з ким утворилася нова, сьома антифранцузька коаліція у складі Англії, Росії, Австрії, Пруссії, Швеції, Іспанії та інших держав.
Битва під Ватерлоо
Сформувавши нову армію, Наполеон розпочав похід на Бельгію. 18 червня 1815 р. наполеонівська армія була остаточно розбита англо-прусськими військами недалеко від Брюсселя, під Ватерлоо. 22 червня, після стоденного правління. Наполеон змушений був удруге зректися престолу, а після цього здався в полон та був засланий на о. Св. Єлени в Атлантичному океані під охорону англійців, де й помер 5 травня 1821 р. за загадкових обставин.
«Я помираю достроково — від рук убивці, найнятого англійською олігархією».
Наполеон Бонапарт
На французький престол знову повернувся Людовік XVIII. В Європі настав період реакції - часткового відновлення привілеїв дворян І династій, придушення передових суспільних рухів та ідей.
3. Віденський конгрес
Віденський конгрес (вересень 1814 р. - травень 1815 р. ) завершив період наполеонівських війн і започаткував нову систему міжнародних відносин в Європі, привів до створення системи союзів, метою яких була реставрація Й підтримка монархічних правлінь. Водночас країни-переможниці намагалися максимально задовольнити власні інтереси за рахунок територіальних надбань і суттєво перекроїти карту Європи.
На початку вересня 1814 р. до Відня почалось, як казали сучасники, "переселення всієї Європи". Сюди з'їжджалися імператори й королі, міністри, повноважні спостерігачі й представники, запрошені й ті, хто їхав за власним бажанням. На конгрес прибули представники більш як 200 європейських держав (усіх, крім Османської імперії) - від великих держав до мікроскопічних князівств у декілька квадратних кілометрів, ті, хто збирався вирішувати долі народів, і ті, хто чекав цих рішень.
Для монархів і послів, які приїхали до Відня, щодня влаштовувалися бали, спектаклі, полювання, прогулянки. Але конгрес, який "працював" майже рік, для ділових засідань не збирався ні разу. Подейкували, що він не засідає, а танцює.
Усі справи на Віденському конгресі вирішував "комітет чотирьох" із представників країн-переможниць - Англії, Росії, Австрії та Пруссії. Господар, австрійський імператор Франц, у справи конгресу практично не втручався. Він прагнув тільки одного: взяти реванш за всі поразки й приниження, яких зазнав від Наполеона. Вирішення всіх проблем він поклав на свого канцлера Меттерніха - людину талановиту й енергійну.
Російську делегацію очолював імператор Олександр І, якого Наполеон якось назвав "хитрим візантійцем". Його вплив і авторитет були величезними, як величезними були військові сили Росії. На конгресі російський імператор був дуже активним, гнучким, але непохитним, коли йшлося про захист інтересів Росії, як він іх розумів.
Віденський конгрес
Прусський король Фрідріх-Вільгельм ПІ справами конгресу не переймався, поринувши в гулянки і надавши повну свободу дій своєму канцлерові.
Англійську делегацію очолював лорд Касльрі - міністр закордонних справ. Він вирізнявся холодною ввічливістю, стриманістю, коректністю. Про нього казали, що Касльрі був найбільш європейським з усіх англійських міністрів і зберігав спокій за будь-яких обставин.
Делегацію Франції, яка прибула до Відня незадовго до відкриття конгресу, очолював Шарль-Моріс Талейран, безпринципність і цинізм якого не знали меж. Він служив і якобінцям, і Наполеонові, і Людовіку XVIII, зраджуючи всіх. Один із найвидатніших дипломатів свого часу, майстер тонкої дипломатичної інтриги, він прибув до Відня, щоб захищати інтереси нової Франції перед обличчям монархів старої Європи. І робив це з великою майстерністю. Він зумів пересварити союзників, унаслідок чого Франція, Англія та Австрія об'єдналися проти Росії та Пруссії.
4. Рішення конгресу
Віденський конгрес зосередив свою увагу на проблемах мирного врегулювання в Європі. Одначе щодо цього питання між його учасниками виникли гострі протиріччя. Росія вбачала своє головне завдання у приєднанні герцогства Варшавського, проти чого рішуче виступили Англія та Австрія. Олександр І пообіцяв відновити в Польщі місцеві закони і прийняти конституцію. Намагаючись зберегти суперництво в Європі двох сильних, держав - Австрії та Пруссії, які виконували б роль противаги, Росія підписала таємну угоду з Пруссією про передачу їй Саксонії, де находилися російські війська.
Аби не допустити зміцнення союзу Росії та Пруссії, Англія, Австрія і Франція підписали у грудні 1814 р. таємний договір про спільні дії. Австрійський канцлер Меттерніх намагався зміцнити плив віденського уряду на німецькі держави та був противником їхнього об'єднання. Це влаштовувало також Англію і Францію. Лондон бажав закріпити за собою загарбані під час наполеонівських війн французькі, іспанські й голландські колонії, виношував ідею з'єднання Голландії та Бельгії в Нідерландське королівство. Після тривалих дискусій було вироблено загальні принципи, на яких будувалася нова модель міжнародних відносин: створення бар'єра навколо Франції, що в разі будь-яких ускладнень давав би можливість ізолювати її; збереження того балансу сил, що склався в Європі; країни - члени антифранцузької коаліції мали отримати компенсацію за участь у боротьбі проти Наполеона; основою повоєнного устрою Європи повинен був стати принцип легітимізму (законності), що означало відновлення кордонів держав та їхнього політичного устрою станом на 1792 р. Підсумковий акт Віденського конгресу було підписано у травні 1815 р. Згідно з ним до Росії відійшла частина Польщі з Варшавою, за нею зберігалися приєднані раніше Фінляндія та Бессарабія. До Росії також перейшли українські землі Холмщина та Підляшшя, які були у складі Австрії після третього поділу Польщі. Росія, своєю . чергою, повернула Австрії східну частину Галичини - Тернопільський край, що його Наполеон подарував Олександру І у 1809 р. Англія закріпила за собою о. Мальту в Середземному морі, Капську колонію на півдні Африки та острів Цейлон. Частина територіїСаксонії та Рейнська область переходили до Пруссії. Німецькі держави і деякі володіння Австрії утворювали Німецький союз, до складу якого входило 38 дрібних держав та вільних міст. Керівна роль у ньому належала Австрії. Вона відновила свою владу над Ломбардією та отримала Венецію. Зміцніло Сардинське королівство, до складу якого включили Савойю, Ніццу і територію Генуезької республіки. Відновлювалися Папська область та Неаполітанськекоролівство. Бельгію та Голландію було об'єднано в незалежне Нідерландське королівство. Із 19 кантонів утворилася Швейцарська конфедерація, яка проголосила вічний нейтралітет. Норвегія об'єдналася зі Швецією. До Данії відійшли Шлезвіг та Гольштейн.
Меттерніх
Отже, в Європі встановили нові кордони, зберігши роздрібненість Німеччини та Італії.
Францію повернули до тих кордонів, що були на початку революції. На неї наклали контрибуцію в 700 млн франків. 53 суходільні та морські фортеці Франції протягом трьох років були зайняті 150-тисячним військом союзників. Францію змусили видати союзникам військовий флот.
5. Створення Священного союзу
Для боротьби проти революційних рухів європейські монархи на пропозицію Олександра І у вересні 1815 р. уклали так званий Священний союз проти революційних рухів. Учасники його зобов'язувалися допомагати один одному в придушенні революцій, підтримувати християнську релігію. Акт про Священний союз підписали Росія, Австрія, Пруссія, а потім майже всі монархи європейських держав. Англія формально не ввійшла до Священного союзу, але фактично підтримувала політику придушення революцій.
Священний союз придушив революції 20-х pp. в Іспанії, Італії, Португалії, повстання в царстві Польському (1830-1831 pp. ), але нічого не зміг протиставити національно-визвольним рухам у Латинській Америці (1810-1826 pp. ), був вимушений змиритися з перемогою революцій у Франції (1830 р. ) та Бельгії (1830 p. ). Зрештою, демократичні революції 1848-1849 pp. поклали край порядкам, на сторожі яких і стояв цей союз.
Документи. Факти. Коментарі
1. Французькі газети про пересування Наполеона до Парижа
9 березня 1815 р. Дракон виліз із свого лігва.
10березня. Корсиканський людожер висадився на мисі Жуан.
11березня. Тигр прибув до Канн.
12березня. Страховисько ночувало в Греноблі.
13березня. Тиран пройшов через Ліон.
14березня. Узурпатор просувається до Діжона.
19 березня. Бонапарт швидко наближається, але він ніколи не увійде до Парижа.
20 березня. Завтра Наполеон буде в стінах нашого міста.
21 березня. Імператор перебуває у Фонтенбло.
22 березня. Його імператорська і королівська величність прибув учора ввечері в Тюїльрі та був зустрінутий радісними вигуками вірних підданих.
Поміркуйте:
Чому мінявся тон французьких газет із наближенням Наполеона до Парижа?
2. З акта Священного союзу, підписаного в Парижі 26 вересня 1815 р.
Їх величності: імператор австрійський, король прусський та імператор всеросійський, внаслідок великих подій, що ознаменували Європу протягом трьох останніх років...
Оголошують урочисто, що метою цього акта є відкриття перед лицем світу їх непохитної рішучості, як в управлінні довіреними їм державами, так і в політичних відносинах до всіх Інших урядів, керуватися не іншими якими-небудь правилами, а заповідями цієї святої віри, заповідями любові, правди І миру...
Стаття І
... Три монархи, що договорюються, будуть з'єднані узами справжнього і нерозривного братерства, і, вважаючи себе немовби одноземцями, вони в усякому випадку і в усякому місці подаватимуть один одному підмогу і допомогу...
Внутрішня політика Наполеона Бонапарта
Робота з документами
Учитель пропонує учням ознайомитися з документами та відповісти на питання.
Із Цивільного кодексу (витяг)
Про власність
Ст. 544. Власність — це право беззаперечно користуватися й розпоряджатися речами...
Ст. 545. Нікого не можна примусити поступитися своєю власністю, якщо це не робиться внаслідок суспільної користі і за справедливого й попереднього відшкодування.
Про шлюбний договір
Ст. 1383. Подружжя не може порушувати ні прав, які випливають з влади чоловіка над особою дружини і дітей, ні права, що належать чоловікові як главі, ні права, наданого чоловікові згідно з титулом «Про батьківську владу» і згідно з титулом «Про неповноліття, про опіку і про звільнення з-під влади», ні заборонних ухвал чинного кодексу.
Про особисте майно дружини
Ст. 1574. Все майно дружини, яке не було включене до складу посагу, є її особистим майном.
Ст. 1576. Дружині належить управління й користування її власним майном.
Але вона не може відчужувати його і брати участь у судових справах, пов’язаних з цим майном, без дозволу свого чоловіка, а якщо він відмовить у дозволі — без дозволу суду».
Із Кримінального кодексу (витяг)
«Ст. 413. Будь-який страйк робітників з метою одночасно припинити або не допустити роботи в будь-якій майстерні... карається тюремним ув’язненням на термін не менше одного і не більше трьох місяців. Керівники і підбурювачі караються тюремним ув’язненням на термін від двох до п’яти років».
Запитання
1. Доведіть або спростуйте твердження, що за часів правління Наполеона була закріплена рівність громадян перед законом.
2. Чому в кодексі приділена значна увага відносинам власності? Яке значення мали статті про майнові відносини для розвитку економіки Франції того часу?
3. Як Кодекс захищав права прошарку капіталістів?
Зовнішня політика Наполеона Бонапарта
Наполеон, прагнучи світового панування, на власний розсуд перекроював карту Європи. До 1811 р. на її території виникла імперія Наполеона, населення якої становило 44 млн чол. Приєднані і союзні держави повинні були брати участь у війнах Наполеона, приєднатися до континентальної блокади Великобританії.
У Бельгії, Італійських королівствах, Герцогстві Варшавському був запроваджений Французький цивільний кодекс.
Робота з картою історичного атласа
Учитель пропонує учням розглянути карту історичного атласа «Європа 1794–1815 рр. Війни наполеонівської Франції» і відповісти на запитання.
1. Назвіть території, які були приєднані до Франції протягом 1795–1811 рр.
2. Назвіть території, які потрапили у залежність від Франції.
3. Назвіть місця основних битв і подій.
Робота з таблицею «Наполеонівські війни». Учні опрацьовують текст підручника 39-42 та заповнюють таблицю.
Дата | Подія |
| |
Учитель підбиває підсумок:
в Європі склалася нова держави — імперія Наполеона Бонапарта;
у залежних країнах було запроваджено Кодекс Наполеона і нові принципи законодавства;
скасування кріпацтва у Великому герцогстві Варшавському і Пруссії;
реформування армії та запровадження загальної військової повинності в Пруссії;
створення Конституції Іспанії, в основу якої було покладено ідею національного суверенітету і розподілу влади;
поширення культурного впливу Франції;
пробудження в європейських народах почуття патріотизму, любові до своєї батьківщини.
Російський похід Наполеана
Самостійна робота з підручником С.44-47
Учитель пропонує учням самостійно ознайомитися зі змістом підручника й відповісти на запитання.
1. Як ви вважаєте, чому війна Росії та Франції була неминучою?
2. Якими були плани Наполеона щодо Росії?
3. Поясніть, наскільки виправданим був наказ М. Б. Барклая де Толлі про відступ у перші місяці війни?
4. Як ви вважаєте, чому Олександр I не поспішав з призначенням М. І. Кутузова головнокомандуючим армією?
5. Поясніть причини надзвичайного розмаху партизанського руху в роки війни.
6. Яку роль у Вітчизняній війні відіграла Бородинська битва?
7. Як ви вважаєте, чому війна з Наполеоном 1812 р. отримала назву «Вітчизняна»?
8. Чим можна пояснити поразку Наполеона у війні з Росією?
9. Які наслідки мав розгром армії Наполеона для долі Європи
Падіння імперії Наполеона
Самостійна робота з підручником за методом «Чиста дошка»
Учитель пропонує учням самостійно прочитати відповідний текст параграфа і відповісти на запитання, записані на дошці. Отримавши відповідь на запитання, вони стираються з дошки.
1. Як ви вважаєте, чому після поразки французької армії в Росії, Наполеон не погоджувався на мирні переговори з країнами шостої коаліції.
2. Чому битва під Лейпцигом отримала назву «битви народів». Яка подія вирішила долю битви?
3. Чому маршали Наполеона наполягали на зреченні імператора після захоплення Парижа союзними військами?
4. Чому стало можливим повернення Наполеона до влади?
5. У результаті яких подій у Франції відбулася реставрація Бурбонів?
V. Закріплення знань учнів.
1. Назвіть основні прояви політики бонапартизму.
2. Чому Франція підтримала Наполеона-імператора?
3. Які завоювання революції зберіг Наполеон?
4. Які суспільні відносини закріпили «Кодекси Наполеона»?
5. Чи згодні ви з тим, що наполеонівські війни мали колоніальний
характер?
6. У чому полягало значення Трафальгарської битви та битви під
Аустерліцем, Тільзітського миру?
7. Якими були плани Наполеона щодо Росії та чому вони зазнали поразки?
8. Які наслідки мала поразка армії Наполеона у Росії для долі усієї
Європи?
9. Чому битва під Лейпцигом отримала назву «битви на родів»?
VІ. Домашнє завдання
1. Опрацювати § 5
2. Письмово твір-роздум: «Чи можна вважати Наполеона видатною
особистістю на усі часи?»