УРОК
Тема: Класифікація країн за формою правління. Форми адміністративно-територіального устрою. Відмінності федеративних держав
Мета
сформувати у учнів поняття про типологію держав;
ознайомити з класифікацією країн за формою правління;
зрозуміти відмінності федеративних держав;
вивчити форми адміністративно-територіального устрою;
Хід уроку
Класифікація країн за формою правління та формою адміністративно-територіального устрою
Типологія країн світу - це науковий поділ держав світу за певними ознаками на групи з метою їх порівняльного вивчення. Типологія країн світу можна проводити по різним ознакам. Це може бути поділ як по одній ознаці, так і по їх сукупності. Критеріями типології може бути географічне положення, розміри території, чисельність населення, розмір ВВП на душу населення, рівень гуманітарного розвитку тощо.
Форми організації держави
Форма територіального устрою держави - це спосіб її територіальної організації, що проявляєть в особливостях його адміністративного устрою та розділу владних повноважень між центральними та місцевими органами влади.
Унітарна держава - форма державного устрою, при якій територія не має у своєму складі самостійно керованих утворень. В ній діє єдина конституція та єдина система органів державної влади.
Основні ознаки унітарної держави (Україна, Болгарія, Польща, Франція, Велика Британія, Італія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Греція, Іспанія, Нідерланди, Португалія, Камбоджа, Лаос, Таїланд, Японія, Китай та ін.):
єдина конституція (конституції прийняті в більшості країн світу);
єдина система вищих органів державної влади - глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни;
єдине громадянство і єдина державна символіка;
єдина система законодавства і єдина судова система;
адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-яку політичну самостійність;
в міжнародних відносинах виступає одноособово. Частини унітарної держави мають різні назви: в Україні - області, у Польщі - воєводства, в Англії - графства, в Італії - провінції.
Деякі унітарні держави (Велика Британія, Грузія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Португалія, Україна, Фінляндія, Шрі-Ланка) включають автономні утворення (адміністративні автономії). В Україні - це Автономна Республіка Крим. Такі держави називають децентралізованими унітарними державами або унітарними державами з елементами федералізму. Вони відрізняються від централізованих унітарних держав, у яких на чолі місцевих органів влади перебувають призначені з центру посадові особи, котрі підкоряють собі місцеві органи самоврядування.
Адміністративно-територіальний устрой України
Федеративна держава - форма державного устрою, при якій територія має в своєму складі декілька державних утворень, що мають певну юридичну самостійність. Федеративні одиниці - республіки, штати, землі, провінції - мають, як правило, власні конституції та органи влади.
Федеративні держави
Основні ознаки федерації (США, Росія, Австрія, Швейцарія, ФРН, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина, Венесуела, Індія, Малайзія, Австралія та ін. - разом у світі існують 24 федеративні держави. На шляху до федерації, здійснюваної з 1988 р. у три етапи, перебуває Бельгія):
наявність єдиної території, яка у політико-адміністративному відношенні не є одне ціле, а складається із територій - суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ;
наявність загальної конституції федерації і конституцій "і суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;
наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом видання законодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відповідати союзному законодавству;
наявність федерального двопалатного парламенту і парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;
наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);
можливість суб'єктів федерації мати власну правову і судову системи (США);
наявність загально федеральної податкової і грошової системи;
суб'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів.
У типовій федерації оборонна і зовнішня політика належить федеральному уряду, освіта - регіонам, а право оподатковування поділене між обома. Тому і федерація, і її суб'єкти можуть мати право видавати закони з аналогічних питань.
Конфедерація - союз незалежних (суверенних) держав, тимчасове державно-територіальне утворення. Центральна влада конфедерації координує діяльність держав, щовходять до її складу, в сфері зовнішньої політики, оборони, економічної політики тощо. (Наприкад, Швейцарський Союз в 1291 - 1798 рр. та 1815 - 1848 рр., США в 1776 - 1787 рр.)
Імперія - держава, що складається з головної держави - метрополії та колоній, що завойовані нею. Верховні органи влади є тільки в метрополії. З історії відомі Візантійська, Римська, Російська, Британська та інші імперії.
Римська імперія
Назвіть унітарні та федеративні держави. Які ви знаєте приклади імперій?
Класифікація країн за формою правління
Форма правління - це спосіб організації верховної влади, що визначає систему її вищих органів, порядок їх формування та особливості розподілу повноважень між ними.
Республіка - форма правління, при якій вищі органи влади або обираються, або створються всенародним представницьким орнаном - парламентом. Усього в світі 143 Республіки.
Види республік
Парламентські республіки
Монархія - форма правління, при якій верховна державна влада формально (повністю чи частково) зосереджена в руках єдиного глави держави - монарха. Усьго в світі 30 монархій.
Назвіть приклади монархій. До якого виду вони відносяться?
Види монархій
Монархії
Особливою і єдиною у світі формою правління є джамахірія (Лівія), що у перекладі з арабської – країна мас. Офіційна назва країни – Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія.
Джамахірія
Давайте переглянемо відео про Соціалістичну Народну Лівійську Арабську Джамахірію
Ще одну поширену форму правління мають держави, які входять до складу Британської Співдружності Націй, очолюваної Великою Британією. Юридично Співдружність була оформлена ще в 1949 році. Тоді до неї увійшли Велика Британія та її домініони (Канада й Ньюфаундленд, Австралія, Південно-Африканський Союз, Ірландія). Після Другої світової війни та розпаду Британської імперії у складі Співдружності залишилась більшість колишніх володінь Великої Британії. Зараз у складі Співдружності – 50 країн, які є як республіками, так і монархіями, можуть проводити незалежну політику чи бути залежними, але об‘єднує їх те, що верховною всі вони визнають владу королеви Великої Британії.
Подивіться на карту, де відмічені країни, що входять до складу Британської Співдружності Націй, та назвіть знайомі вам країни:
Британська Співдружність Націй
Відмінності федеративних держав
Федерації багатоманітні. Класифікувати їх можна за різними ознаками:
За способом створення:
- договірні (виникають на основі угоди, договору, установчого пакту - створюються, як правило, "знизу");
- конституційні (засновуються шляхом прийняття конституції - створюються головним чином "зверху", приклад - Індія);
- договірно-конституційні (їх більшість - США, ФРН, Швейцарія, Російська Федерація та ін.).
За способом взаємовідносин федерації та суб'єктів:
- на основі союзу (США, Танзанія, ОАЕ, СРСР - у минулому);
- на основі автономії (Бельгія, Австрія, Індія, Венесуела, Пакистан).
За способом розподілу і здійснення владних повноважень:
- централізовані (Індія, Пакистан, Венесуела, Мексика, Аргентина, Бразилія);
- відносно централізовані (США, Австралія, ФРН).
За принципом переваги або поєднання національного і територіального підходів:
- територіальний підхід (США, Індія, Мексика);
- національний підхід (у колишньому СРСР, нині його в чистому вигляді немає);
- поєднання національно-територіального і територіального підходів (Росія).
Цікаві факти
Які ж особливості побудови автономії в Україні?
В історії України можна виділити два автономні утворення, які існували на її території.
12 жовтня 1924 р. в Україні було створено Молдавську Автономну Соціалістичну Республіку, яка проіснувала до 2 серпня 1940 р. Цій республіці були притаманні всі ознаки, які були властиві й іншим автономним республікам колишнього СРСР.
До речі, автономії в Криму не існувало до 1991 р. Кримська АРСР була утворена 18 жовтня 1918 р. у складі РРФСР і проіснувала до 30 червня 1945 p., коли була перетворена на Кримську область у складі РРФСР. 19 лютого 1954 р. на ознаменування 300-річчя возз'єднання України з Росією її було передано Україні.
20 січня 1990 р. у Криму було проведено референдум про відновлення Автономної Республіки Крим у складі СРСР, а 12 лютого 1991 р. Голова Верховної Ради Української РСР Президент України Л. М. Кравчук видав Закон "Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки". В основу відтворення цієї автономії було покладено не національно-територіальний, а територіальний принцип, про що свідчить п. 1 Закону: "Відтворити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР".
Тим самим було закладено ту суперечність, яка дає про себе знати і сьогодні: з одного боку, не було враховано бажання корінного населення - кримських татар відтворити свою колишню автономію, яка була побудована на основі національно-територіального принципу, а з другого, - це позбавило б можливості більшість російськомовного та україномовного населення проживати на території Криму, на якій вони жили протягом багатьох років.
28 квітня 1992 р. був прийнятий Закон України "Про статус Автономної Республіки Крим". На жаль, у цьому Законі були закладені положення, які значно посилювали статус Криму як самостійної незалежної держави. Зокрема, поряд з тим, що в ньому визначалося, що Крим є складовою частиною України, віданню цієї Республіки підлягали: участь у зносинах України з іншими державами та міжнародними організаціями; розташування військових баз, дислокація військових частин на території Криму визнавалися можливими лише за умови узгодження з Верховною Радою Криму тощо.
Домашне завдання
1. Відмітьте на контурній карті федеративні держави.
2. Відмітьте на контурній карті теократичні монархії.
3. Відмітьте на контурній карті абсолютні монархії.
4. Відмітьте на контурній карті країни Британської співдружності.
УРОК 4
ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ КРАЇН. ТИПОЛОГІЇ ДЕРЖАВ
Навчальна мета: формувати вміння характеризувати основні форми державного устрою, політичні системи країн; розвивати вміння оцінювати політико-географічне положення країн, користуючись політичною картою світу, ознайомити із поняттями «тип країни», «типологія», сприяти розумінню особливостей сучасної соціально-економічної типології; розвивати уміння визначати тип країн світу, користуючись картами атласу; характеризувати країни, використовуючи нетекстові документи (таблиці); сприяти зацікавленості до розуміння соціально-економічних процесів, які відбуваються у світі.
Основні поняття: тип країни, типологія держав, ВВП, ВНП, ІРЛП.
Обладнання: політична карта світу, атласи, роздавальні матеріали (таблиці).
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
Географічна розминка
Не користуючись картою, назвіть: федеративні держави світу, найбільші за площею держави світу, країни з монархічною формою правління, пострадянські країни з перехідною економічною системою. Наведіть приклади острівних, півострівних країн.
ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Країни світу різняться між собою не тільки формами правління, державного устрою, політичними та економічними системами. Багатоликість країн сучасного світу вимагає їх класифікації, тобто наукового розподілу на групи за певними ознаками з метою їх порівняльного вивчення. Можна скласти класифікацію за одним критерієм, а можна — за сукупністю певних ознак. Країни групують за площею території, кількістю населення географічним положенням, структурою господарства, рівнем соціально-економічного розвитку тощо.
Політичні системи сучасних держав
Політична система — це цілісна сукупність державних і недержавних суспільних інститутів, правових і політичних норм, взаємовідносин політичних суб’єктів, засобами яких здійснюється влада та управління суспільством. Залежно від політичного режиму розрізняють авторитарні, тоталітарні, демократичні політичні системи.
За характером взаємодії зі зовнішнім середовищем виділяють відкриті та закриті політичні системи. Прикладом закритої є політична система радянського типу, що склалася в СРСР, для якої була притаманна відсутність широких міжнародних економічних і культурно-інформаційних контактів.
3. Економічні системи сучасних держав
Економічна система — сукупність принципів, правил і норм, які в конкретній країні визначають способи організації господарського життя. За рівнем розвитку технологічних способів виробництва виділяють доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні економічні системи. За відносинами власності на основні виробничі ресурси розрізняють країни з ринковою та плановою (централізованою) економікою. Після розпаду соціалістичної системи країн із плановою економікою у світі залишилося небагато — КНДР, Куба. В Китаї та В’єтнамі поряд з принципами планової економіки одночасно впроваджуються й ринкові. Пострадянські країни відносять до країн з перехідною економікою.
Різні підходи до виділення певних груп країн Робота з картою
• За кількістю населення виділяють найбільші країни (з населенням понад 100 млн. осіб: Китай, Індія, США, Індонезія, Бразилія, Пакистан, Бангладеш, Нігерія, Росія, Японія, Мексика — всього 11 країн світу), великі країни (40-100 млн. осіб), середні країни (20-40 млн. осіб), малі країни (1,5-20 млн. осіб), дрібні країни (менш ніж 1,5 млн. осіб).
• За географічним положенням країни поділяють на континентальні, які не мають прямого виходу до моря, та приморські.
• За структурою господарства розрізняють країни аграрні, аграрно-індустріальні, індустріально-аграрні, індустріальні та постіндустріальні.
2. Типології країн за рівнем соціально-економічного розвитку
Типологія держав — поділ країн на групи залежно від їх соціально-економічного розвитку. В основі такої типології лежать показники валового внутрішнього продукту (ВВП) або валового національного продукту (ВНП).
Десятка провідних країн світу за загальним обсягом ВВП (2008 р.): США, Китай, Японія, Індія, Німеччина, Велика Британія, Росія, Франція, Бразилія, Італія. В 2007 році ВВП, розрахований за паритетом купівельної спроможності, в Україні складав 355,7 млрд. дол. США.
Десятка провідних країн світу за показником ВВП на душу населення (2008 р.): Ліхтенштейн, Катар, Люксембург, Бермудські острови, Кувейт, Норвегія, Бруней, Сінгапур, США, Ірландія.
Згідно з класифікацією ООН країни світу об’єднуються у такі типи: розвинені країни; країни, що розвиваються; залежні території. В українській соціально-економічній географії типології різних авторів дещо відрізняються одна від одної. Але всі вони побудовані на основі аналізу низки показників, серед яких обсяг і структура ВВП, структура зайнятості населення, рівень урбанізації та освіти тощо.
Враховуючи різноманітні критерії об’єднання країн світу в типологічні групи, їх умовно поділяють на такі групи: високорозвинені країни; країни, що розвиваються; країни з перехідною економікою; країни планової економіки. Поняття про країни «Великої сімки».
Для визначення соціально-економічного статусу країн в ООН останнім часом використовується індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який акумулює три складові соціально-економічного розвитку: середня тривалість життя, рівень освіти та скоригований щодо купівельної спроможності реальний ВВП на душу населення. Три категорії країн: з високим ІРЛП (понад 0,8), із середнім ІРЛП (0,5-0,8), із низьким ІРЛП (менш 0,5). Найвищі показники ІРЛП: Ісландія, Норвегія, Австралія, Канада, Ірландія, Швеція, Швейцарія, Японія, Нідерланди, Франція, Фінляндія. В 1993 р. Україна посідала 45 місце, в 1999 р. — 91, в 2007 р. — 76 (0,788). Середньосвітовий показник ІРЛП складає 0,716.
Основним критерієм Світового банку при класифікації країн за рівнем їх економічного розвитку є розмір валового національного доходу (НД) на одну особу. Три групи: країни з низьким рівнем доходів, країни з середнім рівнем доходів та країни з високим рівнем доходів на одну особу (розвинені країни).
V. Закріплення нових знань і умінь учнів
Висловіть свої міркування
• Які показники соціально-економічного розвитку, на ваш погляд, є найбільш важливими при встановленні типу країни? Доведіть це на конкретних прикладах.
• Чи існує залежність між розміром території країни та її рівнем економічного розвитку? Доведіть свою думку на конкретних прикладах.
• Чому, на ваш погляд, деякі країни, де прибутки населення високі, (наприклад, Саудівська Аравія, Катар, Кувейт), відносять до країн, що розвиваються?
• З якою метою в ООН щорічно встановлюють рейтинги країн за різними економічними показниками?
· Опрацювати § .
· Позначити на контурній карті країни «Великої сімки».
· Об’єднатися в групи, підготувати повідомлення про міжнародні організації (схеми, таблиці, плакати, мультимедійні презентації (випереджальне завдання).
УРОК
Тема: Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл. Загальнополітичні (ООН, Рада Європи, Європейський Парламент, СНД) та спеціальні (Європейський союз, НАТО, ЮНЕСКО, ФАО та ін.) організації.
Мета:сформувати у учнів поняття про міжнародні організації;ознайомити з функціональним та просторовим розподілом міжнародних організацій;сформувати у учнів поняття про ООН та ЄС та ознайомити з їх напрямками та структурою;сформувати у учнів поняття про НАТО та інші міжнародні організації.
Хід уроку
Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл
Міжнародні організації - об'єднання держав або національних суспільств неурядового характеру для досягнення спільної мети (політичних, економічних, науково-технічних тощо). Перші постійні міжнародні об'єднання з'явилися в Стародавній Греції в VI ст. до н.е. у вигляді союзів міста та общин. Схожі об'єднання були прооразами майбутніх міжнародних організацій. Сьогодні у світі нараховується близько 500 міжнародних організацій.
Класифікація міжнародних організацій
За функціональними особливостями міжнародні організації поділяються на:
загальнополітичні
- Організація Об'єднаних Націй (ООН)
- Міжпарламентний союз
- Всесвітня Рада миру
- Рада Європи
- Співдружність Незалежних Держав (СНД)
- Ліга арабських держав
економічні
- Всесвітня торгова організація (ВТО)
- Продовольча та сільсько-господарська організація ООН (ФАО)
- Організація країн - експортірів нафти (ОПЕК)
- Європейський Союз (ЄС)
- Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)
військово-політичні
- Північно-Атлантичний Альянс (НАТО)
- Ташкентський пакт
- Західноєвропейський союз (ЗЄС)
валютно-фінансові
- Міжнародний валютний фонд (МВФ)
- Світовий банк
- Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)
- Азіатський банк розвитку (АБР)
інші
- Організація Об'єднаних Націй в питаннях освіти, науки та культури (ЮНЕСКО)
- Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК)
- Червоний Хрест
- Співдружність Націй
В територіальних масштабах міжнародні організації поділяються на:
міжрегіональні
- Організація Об'єднаних Націй (ООН)
- Міжнародна організація праці
- Всесвітня рада миру
- Міжнародний валютний фонд (МВФ)
регіональні
- Організація по безпеці та співробітництву у Європі (ОБСЄ)
- Північно-Атлантичний Альянс (НАТО)
- Європейський Союз (ЄС)
- Загальний ринок Південного конусу (МЕРКОСУР)
субрегіональні
- Арабський Магрибський союз (АМС)
- Західноєвропейський союз (ЗС)
- Чорноморське єкономічне співробітництво (ЧЄС)
Організація Об'єднаних Націй (ООН) - міжнародна Організація, що об'єднує держави на добровільній основі з метою підтримки та укріплення миру, безпеки та розвитку співробітництва між народами.
ООН була створена в 1945 році за ініціативою провідних країн антигітлеровськоїкоаліції - СРСР, США, Великобританії. Зараз членами ООН являються 189 країн.
Основними напрямками економічної та науково-технічної діяльності ООН є:
глобальні економічні та науково-технічні проблеми
економічне та науково-технічне співробітництво держав з різними суспільними системами
проблеми економічного розвитку звільнених країн
проблеми регіонального економічного співробітництва
Основні структурні одиниці ООН:
Рада Безпеки несе відповідальність за підтримку міжнародного миру. В склад входять п'ять постійних членів - США, Великобританія, Россия, Франція, Китай - та десять членів, що обираються щодва роки.
Генеральна Асамблея розглядає будь-які питання в рамках Уставу ООН. Складається з представників всіх країн-членів.
Міжнародний суд розглядає правові спори між державами. Складається з 15 суддів - громадян різних країн.
Економічна та соціальна рада проводить дослідження по міжнародним питанням в області культури, освіти, охорони здоров'я, економіки тощо.
Спеціалізовані організації у складі ООН
Назва огранізації | Напрямок діяльності | Місцезнаходження штаб-квартири |
Міжнародне агенство с атомної енегетики (МАГАТЕ) | - досягнення більш широкого використання атомної енергії країнами світу з відповідністю всім нормам ядерної безпеки - контроль за використанням атомної енергії лише в мирних цілях - вияв допомоги в забезпеченні національних програм з атомної енергії та в випадку радіаційної аварії | Відень, Австрія, |
Продовольча та сільсько-господарська організація (ФАО) | - допомога в покращенні харчування та підвищенні рівня життя людей - боротьба з голодом у світі - збільшення продуктивності сільського господарства, удосконалення системи розподілу продовольства та продукції сільського господарства | Рим, Італія |
Міжнародна організація праці (МОП) | - покращення умов життя та праці людей, допомога в економічній та соціальній стабільності - розробка міжнародних конвенцій з питань заробітньої плати, довготи робочого дня, соціального страхування та умов праці | Женева, Швейцарія |
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) | - боротьба з безграмотністю, підтримка та планування освіти, створення центрів з підготовки інженерно-технічних кадрів в країнах, що розвиваються - забезпечення розвитку міжнародного співробітництва в галузі науки - дослідження в області прав людини та з проблем укріплення миру | Париж, Франція |
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) | - організація боротьби з особливо небезпечними хворобами, їх ліквідація; вияв допомоги країнам у боротьбі з інфекційними та іншими хворобами - проведення міжнародних акцій з карантину та епідеміологічних спостережень, контроль за якістю лікарських засобів | Женева, Швейцарія |
Всесвітня метеорологічна Організація (ВМО) | - забезпечення Міжнародного співробітництва в галузі створення мережі метеостанцій та розробки єдиних норм для метеорологічних спостережень, систем швидкого обміну інформацією - допомога в використанні досліджень метеорології в авіації, морській навігації, водокористуванні, сільському господарстві - створення Всесвітньої служби погоди | Женева, Швейцарія |
Міжнародний валютний фонд (МВФ) | - допомога в міжнародному співробітництві країн, координування валютно-фінансової політики країн-членів, надання кредитів | Вашингтон, США |
Європейський Союз (ЄС) - найбільш потужне інтеграційне утворення в Європі, що об'єднує риси міжнародних організацій та федеративної країни.
Основною метою ЄС є:
створення умов для гармонічного розвитку країн-членів
інтеграція єкономічної політики
збільшення рівня життя
більш тісні багатосторонні зв'язки між країн-членами
Головними напрямками діяльності ЄС є:
загальна митна політика
ведення єдиної документації з вантажних перевезень; руху особ, послуг та капіталу
ведення спільної господарської та соціальної політики
забезпечення вільної конкуренції
уніфікація законодавства
єдина валютно-фінансова політика
Головними органами ЄС є:
Європейська рада - вищий орган
Рада європейських міністрів
Європейська комісія - виконавчий орган
Європейський парламент - представницький орган
Європейський суд
Європейський Центральний банк
Члени ЄС
Країни-члени Європейського Союзу — країни, що приєднались до Європейської економічної спільноти, починаючи з 1958 року. Спершу Європейський Союз був заснований шістьма країнами, але після 1958 року відбулось п'ять етапів послідовного розширення ЄС. 1 травня 2004 року до ЄС приєднались 10 нових членів, що стало найбільшим розширенням Союзу за всю його історію. Після входження у 2007 році Болгарії та Румунії ЄС нараховує 27 країн-учасників.
Схема, що показує відношення між різними багатонаціональними Європейськими організаціями.
Північно-Атлантичний Альянс (НАТО)
Північно-Атлантичний Альянс (НАТО, від англ. North Atlantic Treaty Organization) - міжнародна військово-політична організація, що була створена в 1949 році, зі штаб-квартирою в Брюселі, Бельгія.
Процес формування НАТО
Основними задачами НАТО є:
гарантія безпеки країн-членів
об'єднання зусиль, що направлені на організацію колективної оборони
підтримка стабільності в зоні Північної Атлантики
боротьба зі світовим тероризмом
Вищими керуючими органами НАТО є:
Північноатлантична Рада - вищий орган організації
Комітет оборонного планування
Комітет ядерного планування
Міжнародний секретаріат
Військовий Комітет
Міжнародний військовий штаб
об'єднане військове командування
Україна була першою пострадянською країною, що приєдналася в 1992 році до програми співробітництва з НАТО "Партнерство заради миру".
Інші міжнародні організації
СНД (Співдружність незалежних держав, утворена в 1991 p. зі штаб-квартирою в Мінську, Білорусь) - це об'єднання незалежних держав, що мають на меті зберегти історичну спільність народів і сформовані між ними зв'язки шляхом координації політики, рівноправного і взаємовигідного співробітництва. СНД заснована трьома державами - Бєларуссю, Росією, Україною. Згодом до них приєдналися дев'ять країн - Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан.
СНД здійснює діяльність через спільні координуючі органи: Раду глав держав. Раду глав урядів, Раду міністрів закордонних справ. Координаційно-консультативний комітет. Головне командування об'єднаних збройних сил, Раду командувачів прикордонними військами, Економічний суд. Комісію з прав людини, а також через інститути. Серед інститутів Співдружності значне місце посідає Міжпарламентська Асамблея, яка складається з парламентських делегацій - учасників Угоди про Міжпарламентську Асамблею (підписана 27 березня 1992 p.). Рішення Міжпарламентської Асамблеї мають форму актів: заяв, звернень, рекомендацій, пропозицій. До її компетенції входить розробка рекомендаційних законодавчих актів (модельних) із питань, що знаходяться у сфері спільних інтересів держав Співдружності.
Відносини між державами в Співдружності будуються на основі норм і принципів міжнародного права, оскільки вона не є держава і не є державне утворення. Правову основу СНД складають низка угод і інших документів (Угода про створення Співдружності Незалежних Держав і Протокол до неї, Алма-атинська декларація від 21 грудня 1991 p., Угода з військових питань, Статут СНД від 22 січня 1993 p. та ін.). Разом із членством у СНД передбачена така форма, як асоційоване членство. Встановлено право виходу з СНД.
ОПЕК (Організація країн - експортерів нафти) - це об'єднання, створене в 1960 році, зі штаб-квартирою у Відну, Австрія, має на меті контроль за цінами на нафту та нафтовими ресурсами в інтересах економічного розвитку країн-членів. До складу входять Алжир, Венесуела, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія.
АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії) - це об'єднання, створене в 1967 році, зі штаб-квартирою у Джакарті, Індонезія, має на меті виявляти допомогу економічному, соціальному та культурному розвитку країн-членів. До складу входять Індонезія, Малайзія, Сингапур, Тайланд, Філіпіни, Бруней, Вьєтнам, Камбоджа, Лаос.
НАФТА (Північно-американська асоціація вільної торгівлі) - це Об'єднання, створене 1992 році, зі штаб-квартирою у Вашингтоні, США, має на меті створення цілісного ринкового простору, лібералізацію інвестицій та забезпечення "прозорості" кордонів. До складу входять США, Канада та Мексика.
Цікаві факти
Консультації та співпраця між Україною та НАТО охоплюють широке коло питань, які були визначені Хартією від 1997 року та Планом дій від 2002 року. Заходами керує Комісія Україна — НАТО (КУН), яку було засновано відповідно до Хартії і яка має на меті розвивати відносини Україна — НАТО та забезпечувати належне виконання положень Хартії.
Наукова співпраця з Україною розпочалася у 1991 році. Відтоді за рівнем участі у Науковій програмі НАТО Україна поступається лише Росії. її розвиткові також сприяло створення Спільної робочої групи з питань наукової співпраці та у галузі охорони довкілля. НАТО співфінансувало кілька проектів з метою забезпечення українських науково-дослідницьких колективів мінімально необхідною інфраструктурою комп'ютерних мереж та доступом до Інтернету. Окрім застосування наукових розробок у галузі захисту від тероризму та нових загроз -відповідно до нового спрямування Наукової програми НАТО — Україна визначила для себе такі пріоритети співпраці у науковій галузі на 2004 рік: інформаційні технології, біологія клітини та біотехнології, нові матеріали, захист довкілля і раціональне використання природних ресурсів. Співпрацю у галузі довкілля переважно зосереджено на екологічних проблемах, спричинених оборонною діяльністю.
Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці липня 2012 р., свідчать, що останнім часом ставлення громадян до вступу України в НАТО погіршилось: з 24% - в січні 2011-го до 20% - в лютому 2012 року, і до 17% - в липні 2012 року. Не підтримують вступ України до НАТО 70% опитаних. Ще 13% - не визначилися. Яскраво вираженою є підтримка приєднання України до Північноатлантичного Альянсу тільки на Заході країни.
65% опитаних з 10 по 15 серпня фондом "Демократичні ініціативи" українців проти вступу України до НАТО. При цьому 13,3% опитаних позитивно ставляться до такого кроку, 21,8% - не змогли відповісти.
Домашне завдання
1. Відмітьте на контурній карті країни-члени ООН. НАТО. СНД.