Урок 4
Тема: Споруди основоположника стилю модерн В. Орта в Брюсселі. Шедеври
А. Гауді у Барселоні. Архітектура конструктивізму (Ле Корбюзьє) і деконструктивізму (З. Хадід). Сучасні споруди у стилі хай-тек і еко-тек
Мета: 1) формувати міжпредметні компетентності у вивченні архітектури ХХ століття; ознайомити з сучасними архітектурними стилями на прикладі споруд В.Орта, А.Гауді, Л.Корбюзьє;
2) розвивати вміння відрізняти архітектурні стилі за характерними рисами, навички художньо – творчого мислення учнів; розширювати загальний кругозір;
3) виховувати ціннісно-світоглядні орієнтації, потреби у творчому самовираженні та естетичному самовдосконаленні
Наскрізна змістовна лінія: «Громадянська відповідальність»
ОБЛАДНАННЯ: комп’ютер, медіапроектор, мультимедійна презентація
ТИП УРОКУ: комбінований, поглиблення в тему
МЕТОДИ: репродуктивно-ілюстративний, метод порівняння і зіставлення, художня драматургія, діалог культур
Хід уроку:
Організаційний етап
Готичний і романський стилі: подібні і відмінні риси. Країни, в яких збереглись середньовічні замки. Споруди, в яких поєднуються обидва стилі.
Мотиваційний етап
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. бурхливий промисловий розвиток у Європі супроводжувався інтенсивною забудовою міст. Зросла роль житлової і громадської архітектури (вокзали, банки, театри, лікарні, школи). Технічний прогрес, винайдення нових будівельних технологій і матеріалів (метал, скло, бетон) сприяли виникненню стилю модерн.
Термін «модернізм» (від фр. модерн) означає …
А) гарний Б) новий В)сучасний
Розглянемо стильові особливості й течії модерну, представників та яскраві приклади.
Етап засвоєння нових знань
Модерн виник у Франції під впливом романтизму. Архітектурі модерну притаманна відмова від наслідування будь-яких форм минулого. Головна роль відводилася красивим плавним лініям, копіюванню природних форм, передусім рослинних, з підкресленням їхньої динаміки. І це вже був не декор на площині стіни, а пластика самої стіни. Архітектори модерну також намагалися показати можливості нової функціональної організації інтер’єру будівлі, висунувши на перший план вимоги до комфорту (наприклад, будівлі облаштовували ліфтами і центральним опаленням). У цьому стилі будували не тільки культові споруди й житлові будинки, але також вокзали, промислові павільйони тощо.
У різних країнах має різну назву: У Бельгії й Франції — «нове мистецтво» (Ар-нуво), у Німеччині — «молодий стиль» (Югендстиль), в Італії — «квітковий стиль» (італ. stile floreale) або «Ліберті» («стиль Ліберті»), у Великій Британії — «сучасний стиль» (англ. modern style), у США — «стиль Тіфані» (англ. Tiffany style), в Австрії – «Сецессіон»
Одним із перших архітекторів, які працювали в стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта, який побудував чотири брюссельських будинки, включених до Списку світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО: будинок професора Тассель, який вважається першою в світі спорудою в стилі модерн, будинок ван Етвельде, Сольвей і свій власний, де нині розміщена експозиція Музею В. Орта. У своїх проектах він активно використовував нові матеріали — метал і скло та інші. Несучим конструкціям, виконаним із заліза, він надавав незвичайні форми, що нагадують якісь фантастичні рослини. Поручні сходів, світильники, що звисають зі стелі, навіть дверні ручки — все ретельно проектувалося в єдиному стилі.
Ліберті — одна з назв стилю модерн у Західній Європі кінця XIX — початку XX ст. Історична довідка
Англійський комерсант Артур Ліберті, представник торгових фірм на Сході, в 1875 р. відкрив в Лондоні магазин, який торгував предметами мистецтва Китаю та Японії. Твори східного мистецтва — фарфор, лаки, тканини, японські гравюри — привертали увагу естетів. Пізніше в магазині «Ліберті» продавалися вироби 
молодих англійських художників, близькі східному мистецтву. Фірма «Ліберті» мала настільки значний вплив, що в Англії деякий час твори мистецтва модерну іменували «стилем Ліберті».
Особливо поширеною ця назва була в Італії, через активну діяльність міланського відділення торгового дому «Ліберті». Після міжнародної виставки в Турині в 1902 р., основні споруди якої були зведені в новому стилі за проектом архітектора Раймонд Д'Аронко, стиль Ліберті отримав загальне визнання.
Столицею югендстиля вважається Рига, визнана ЮНЕСКО перлиною європейського югендсти-ля. Найбільше унікальних будівель, створених у цьому стилі, розташовані в так званому районі посольств і вулиць Альберта, Стрелніеку, Елізабетес. Однак і в центрі латвійської столиці можна зустріти справжні шедеври цього стилю. На вулиці Альберта розташований музей Югенд-стиль, а Ризька Дума створила спеціальний центр Югендстиль, який займається збереженням і популяризацією цієї унікальної спадщини. Одна з причин, по якій ризький модерн вилився в те, що нині називається югендстилем, є заборона на типову забудову в кінці XIX — початку XX ст. З 1897 до 1913 рр. населення міста виросло на 88%, що стимулювало житлове будівництво. Мером міста на той час був англієць Г. Армістід, який ввів заборону на типову забудову. Все це в цілому дозволило архітекторам реалізувати свої найсміливіші фантазії і плани. Поширеними напрямами модернізму були конструктивізм, що характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду, та функціоналізм (іноді його вважають лише видом конструктивізму), що «проповідував» практичність кожної архітектурної деталі, обстоював доцільність будівлі, де кожний елемент повинен мати свою функцію, а якщо він її не має і служить тільки для прикраси – він не потрібен. Надихаючим джерелом для архітектури модернізму були технічна і промислова революції ХIХ століття. Завдяки використанню залізобетону (зокрема, конструкцій з армованого бетону) відкрилися нові архітектурні можливості, народжувалися нові форми в промисловому будівництві, а пізніше – і в житлових та громадських будівлях. Водночас було освоєно будівництво з металу – сміливі та витончені металеві конструкції, часто з величезними прольотами, застосовувалися в будівництві оранжерей, мостів, для перекриттів вокзальних перонів і великих міських ринків. Архітектура європейського культурного регіону, що впродовж тривалого часу відображала щонайперше світоглядні уявлення людей, задовольняла суспільні потреби, стала яскравим «портретом» кожної з епох.
Девіз модерну: «Жоден будинок не повинен бути схожий на інший!». Архітектурні пам’ятки основоположника стилю модерн бельгійського архітектора Віктора Орта (1861—1947) зосереджені в Брюсселі (з них чотири споруди внесено до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО). Яскравий представник стилю модерн в Іспанії – Антоніо Гауді (1852—1926), який створив низку архітектурних шедеврів у Барселоні: Храм Святого Сімейства, парк Гуель, будинки з кам’яними хвилями стін і декором дивовижної краси.
Король заліза, король архітектури, король модерну — бельгійський архітектор Антоніо Гауді створив архітектурний вигляд одного з найкрасивіших міст світу — Барселону. До числа шедеврів сучасної архітектури зараховують будинок Бальо — плід химерної фантазії, що має суто літературне походження. У ньому розроблений сюжет — Св. Георгій убиває дракона. Перші два поверхи нагадують кістки та скелет дракона, фактура стін — його шкіру, а покрівля складного малюнка — його хребет. На даху встановлені башточка і кілька груп димових труб різноманітних складних форм, які обліцьовані керамікою.
Собор Саграда Фамілія (Храм Святого Сімейства) — це загальновизнаний таємничий символ Барселони. Його величні вежі чинять, справді, незабутнє враження, сама будівля повна таємниць і зачарованих послань А. Гауді.
Будівля собору розрахована на хор із 1500 співаків, дитячий хор із 700 чоловік і 5 органів. Храм повинен був перетворитися на центр католицької релігії. За планом А. Гауді, храм Святого сімейства повинен був стати будинком-символом, грандіозною алегорією Різдва Христового, представленого трьома фасадами. Східний — присвячений Різдву; західний — Страстям Христовим, південний — найзначніший, повинен стати фасадом Воскресіння. Різдвяний фасад має 3 портали: центральний — Портал Любові, зліва — Портал Надії, а правий — Портал Віри. Будівництво храму триває і сьогодні. Остаточно його планують закінчити до 2030 року.
Своїм унікальним, і в той же час суперечливим і до цього дня, творінням — храмом Святого сімейства — Антоніо Гауді приєднався до плеяди своїх видатних земляків — Пабло Пікассо, Сальвадора Далі та Хуану Міро, які своїми ідеями перевернули сучасне мистецтво.
Новий етап у розвитку модернізму як стилю в архітектурі, який отримав назву «функціоналізм», почався після Другої світової війни. Одним із засновників раннього функціоналізму був архітектор Вальтер Гропіус, який вважав, що в нову епоху архітектура повинна бути суворо функціональною, економічною і орієнтованою на технології масового виробництва. Знаковою і авторитетною силою цього періоду став французький архітектор Ле Корбюзьє, котрий зміг суттєво розширити практичні архітектурні прийоми і палітру функціоналізму і зумів виробити власну теоретичну платформу, яка отримала назву «П’ять відправних точок архітектури». Її потім узяли на озброєння всі архітектори світу, які прагнули створювати сучасну архітектуру:
1. Стовпи-опори (будинок може бути піднятим неа стовпи)
2. Плоскі дахи-тераси (на ньому можна посадити невеликий сад або створити місце для відпочинку)
3. Вільне планування
4. Стрічкові вікна (вікна можна робити будь-якого розміру і конфігурації)
5. Вільний фасад (Опори встановлюються поза площиною фасаду, всередині будинку. Зовнішні стіни приймають будь-які форми).
Арт-деко (французькою art deco, дослівно «декоративне мистецтво», від назви Міжнародної виставки сучасних декоративних і промислових мистецтв 1925 року у Парижі) — впливовий напрям в архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві у Франції, в першій половині XX ст. У 1930— 1940-і рр. став популярним в міжнародному масштабі. Перестав бути актуальним у період після Другої світової війни. Архітектори активно застосовували зигзагоподібні і ступінчасті форми, широкі та енергійні криві лінії (на відміну від м’яких текучих кривих модерну). Арт-деко непомітно зник після підйому масового виробництва, коли до нього почали ставитися, як до кричущого, позбавленого смаку і підроблено-розкішного.
Індустріалізація привела до посилення функціональності в архітектурі, виникнення конструктивізму з його лаконізмом, граничною простотою прямокутних форм і мінімумом декору. Девіз конструктивістів: форма споруди має відповідати її функціям. Виникають будинки на «ніжках», простір під якими призначався для руху транспорту. За проектами французького архітектора швейцарського походження Ле Корбюзьє (1887-1965) в цьому стилі зведені будинки в Європі, Америці, Японії,Індії.
Серед європейських митців-новаторів, що творили у стилі деконструктивізму, — архітекторка Заха Хадід (1950— 2016), британка іракського походження, яка стала першою жінкою, нагородженою Прітцкерівською премією (аналог Нобелівської премії в архітектурі). Фантастичні проекти Захи Хадід принесли їй чимало перемог у престижних конкурсах і глибоку шану серед професіоналів. Проте, на жаль, значна частина проектів залишається нереалізованою через неготовність замовників прийняти нестандартний дизайн, що ламає архітектурні стереотипи.
Колосальні цивілізаційні зміни в еру космічних технологій вплинули на естетичне сприйняття архітектури. У 70-х роках ХХ ст. в Англії виник стиль хай-тек. Він орієнтований на максимальний прагматизм і широке використання в будівництві скла, пластмас, блискучих поверхонь, металевого технічного антуражу. Інженерні елементи, які зазвичай ховають подалі від очей, хай-тек демонстративно виставляє назовні і пропонує ними милуватися. Приміром, у будівлі фірми Lloyd’s of London усі комунікації винесені на фасад. Ажурна система гвинтових сходів, скляних ліфтів і вентиляційних труб сприймається як декоративний прийом.
Характерні риси стилю хай-тек:
• складна простота, скульптурна форма, технологічність, структура і конструкція як орнамент, антиісторичність, монументальність, твори дуже функціональні, зручні;
• використання високих технологій у проектуванні, будівництві споруд;
• використання прямих ліній і простих фігур;
• широке застосування скла, пластику, металу;
• трубчасті конструкції з металу і сходи, виведені назовні будівлі;
• широке використання сріблясто-металевого кольору;
• часте звернення до елементів конструктивізму і кубізму.
До основних рис можна віднести також розщепленість освітлення, наприклад, бра з чіткістю ліній, практично повне виключення з інтер’єру дрібних деталей, використання новітніх технологій і різні світлові ефекти, що досягаються за допомогою дзеркал та інших поверхонь, що відбивають світло. Все це створює ефект просторого, добре освітленого приміщення.
На зламі століть на основі біоніки формуються стилі біо-тек і еко-тек. Прихильники наймолодшого напряму в архітектурі прагнуть до екологічності. На противагу індустріальному хай-теку вони не сперечаються з природою, а вступають із нею у діалог, шукають аналогії конструкцій сучасних споруд із будовою органічних об’єктів. Зразки так званої «органічної архітектури» (часто несиметричної) мають форму яйця, гнізда, печери, дерева, стебла, кокона. Виробляють і матеріали, подібні до природних структур, — павутиння, бульбашки, волокна тощо.
«Біо-тек» і «Еко-тек» — нові напрями в архітектурі — архітектура майбутнього. Об’єднавши принципи біології, новітні інженерно-технологічні розробки і традиційну архітектуру, архітектори, які працюють у цих напрямах, прагнуть створити новий тип біонічних будівель, який є продовженням живої природи. Вони часто запозичують природні форми коконів, дерев, павутини, бджолиних стільників — все, що зустрічається в живій природі. Можна зустріти будівлі, схожі на мушлі молюсків, гнізда птахів, квіти рослин, кістяки риб і, навіть, крила метелика. Еко-біо-тек втілює концепцію, сенс якої створити новий простір для життя людини на зразок творінь природи.
Етап закріплення засвоєних знань
Які назви стилю модерн використовували у країнах Європи? Спробуйте узагальнити новації модерну на прикладі пам’яток В. Орта і А. Гауді.
Спробуйте дати назви спорудам, виходячи з їх зовнішності:
Творче завдання (домашнє):
Накреслити ескізи споруд незвичайної форми
Сучасні архітектурні памятки, спираючись на традиції минулих епох, створені за абсолютно новими стандартами.
Епосі модернізму стало властиве використання найсучасніших будівельних матеріалів і конструкцій, раціональний підхід до вирішення внутрішніх просторів, відсутність тенденцій прикрашення, «інтернаціональний» характер споруд.
В ідеалі архітектура майбутнього – не лише естетична, а й екологічна система, що має існувати в гармонії з природою, органічно вписуватися в навколишній ландшафт, використовувати матеріали та конструкції, нешкідливі для здоров’я людей.
Рефлексія
-Які матеріали використовує сучасна архітектура?
-«Жоден будинок не повинен бути схожий на інший» - девіз якої мистецької течії?
-В яких країнах найбільша кількість нестандартних споруд?