Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Вінницької облдержадміністрації
Вінницьке територіальне відділення МАНУкраїни
Могилів-Подільське наукове товариство «МАН»
Секція біології
Роботу виконав:
Пастущак Нікіта Ігорович,
учень 9 класу
Бронницької середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів
Науковий керівник:
Пастущак Марина Володимирівна,
вчитель біології
м. Могилів-Подільський
2016 р
Зміст | |
Вступ……………………………………………………………………………. | 3 |
Розділ 1. Кролівництво на Україні…………………………………………. | 4 |
| 6 |
| 9 |
Розділ 2. Характеристика порід кроликів……………………………………. | 13 |
2.1. Новозеландська червона………………………………………………. | 15 |
2.2. Новозеландська біла…………………………………………………….. | 17 |
2.3. Віденський блакитний……………………………….………………… | 19 |
2.4. Радянська шиншила…………………………………………………… | 20 |
2.5. Французький баран…………………………………………………… | 21 |
Розділ 3. Практичні дослідження…………………………………………… | 23 |
Висновки……………………………………………………….……………… | 25 |
Список використаних джерел…………………….………………………… | 26 |
ВСТУП
Одно з найбільш перспективних напрямків у розвитку сільського господарства в Україні - кролівництво, яким успішно займаються і найбільші тваринницькі комплекси, і невеликі приватні ферми, і окремі сім’ї, що живуть в селах і містах. Розведення кролів набуло такої популярності з безлічі причин. Найголовніше — те, що їх утримання не вимагає особливих витрат, і за ними досить простий догляд. Кролики невибагливі в харчуванні, добре їдять і швидко ростуть, набираючи вагу. Вони швидко розмножуються, постійно збільшуючи поголів’я тварин, що дозволяє протягом короткого часу окупити початкові витрати і отримувати чималий прибуток. Смачне ніжне кроляче м’ясо — прекрасний дієтичний продукт. А хутро і пух, які одержують від кроликів цінуються не набагато нижче знаменитих хутра шиншили, песця або норки.
Актуальність теми. Кролі багатоплідні належать до надзвичайно перспективних сільськогосподарських тварин для виробництва високоякісного дієтичного м’яса при мінімальних витратах кормів, праці та матеріальних і грошових засобів.
Мета. На основі досліджень вивчити закономірності змін абсолютних, відносних і приростів за період від народження до 120-денного віку.
Завдання. Узагальнення відомостей наукової літератури та періодичних видань про різні породи кролів. Відбір кролематок для проведення досліджень.
Об’єкт дослідження. Кроленята породи «Новозеландська червона», «Новозеландська біла», «Віденська блакитна», «Радянська шиншила» та «Французький баран» з власного господарства.
Предмет дослідження. Ріст кролів у ранньому віці.
Практичне значення: на основі проведених досліджень можна рекомендувати породи кролів для вирощування у нашій місцевості.
Методи дослідження:
аналіз наукової літератури та періодичних видань;
спостереження;
дослідження, аналіз та узагальнення досліджень.
РОЗДІЛ 1. КРОЛІВНИЦТВО НА УКРАЇНІ
Ще з давніх часів в Україні розпочався розвиток кролівництва, перші згадки припадають на 16 сторіччя. На сьогодні ця галузь займає одне із провідних місць у сільському господарстві, основною метою якого є отримання прибутків та здорове поголів’я. Також в таких господарствах отримують смачне м'ясо та гарне хутро, що дозволяє покрити всі витрати на вирощування цих гарних тваринок.
Кроликів вперше почали розводити мешканці Європи, вони вирощували тварин на м'ясо та хутро. Варто відмітити, що цим ремеслом займалися лише феодали, а селяни не мали змоги вирощувати цих вухатих особин. З часом кролики почали розповсюджуватися по країнам континенту та досягли свого найбільшого різноманіття у 19 сторіччі і в Україні. Їх продавали в Києві, а згодом і у всіх містах країни.
З розвитком кролівництва в Україні почали з’являтися різноманітні породи тварин, що призвело і до розвитку новітніх технологій. Кролівництво в Україні - багатообіцяюча галузь, одне з найприбутковіших сільськогосподарських напрямків. Продаж м'яса кроля має величезний потенціал, адже кролики - це швидкорослі, високопродуктивні тварини, що дають людині прекрасні за своїми якісними характеристиками білки і жири, теплий пух і вовну, а також шкурки для шкіряних справ майстрів.
Здатність племінної самки за рік принести аж до п'ятдесяти дитинчат, які до п'ятимісячного віку досягають маси до чотирьох - п'яти кілограмів - ідеальні показники для тварин м'ясного напрямку. Вже в чотиримісячному віці молоді особини готові до розмноження. Один самець за день здатний запліднити двох-трьох самок. Через рік подібній робочої активності ваше кроляче господарство поповниться на тисячу особин - дітей одного батька.
У сучасному кролівництві використовують новітні технології, які дозволяють отримати максимальні прибутки, але все ж таки здобутки минуло також стають у пригоді. В першу чергу це стосується харчування тварин, якості води та умов утримання. Всі ці фактори впливають на стан здоров’я тварин та їх продуктивність, тому при вирощуванні племінних особин, кролівники докладають всі зусилля для дотримання цих вимог.
Вирощування кролів - не тільки продуктивний, але і економічно доцільний вид діяльності. Витрати на 1 кілограм живої маси кролика в кілька разів нижче аналогічних витрат на отримання 1 кілограма приросту будь-якого іншого домашнього тварини, вирощуваного з метою отримання м'яса.
М'ясо кролика неспроста полюбилося багатьом жителям земної кулі. Його смакові і корисні властивості не знають собі рівних. Воно прекрасно засвоюється людським організмом, відрізняється чудовим смаком. У ньому містяться важливі вітаміни і мікроелементи, що сприяють профілактиці деяких захворювань. Цей вид м'яса може їсти будь-яка людина, особливо його рекомендують людям, що страждають цукровим діабетом і хворобами шлунка. Воно нормалізує обмін речовин.
Кролівництво і звірівництво є вигідною справою, оскільки витрати корму на вирощування тварин не значні, а це свідчить про низьку собівартість м’яса кроликів. Варто відмітити, що м'ясо кроликів має дієтичні властивості, що значною мірою впливає на попит.
Сьогодні розведення кроликів в Україні є досить перспективною та широко розповсюдженою справою, тому багато кролівників вирощують тварин і отримують великі прибутки. Надбання років дозволяють уникнути помилок та покращити кролівництво в нашій країні.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ КРОЛІВ
Кролі – найбільш скороспілі сільськогосподарські тварини, від яких одержують цінне дієтичне м’ясо і хутрову сировину при незначних затратах праці й кормів на одиницю продукції.
Є різні породи їх: сірий велетень, білий велетень, радянська шиншила, сріблястий метелик виведена в Англії, радянський мардер, короткошерстні кролі виведені в Франції, біла пухова – наша, новозеландська порода виведена в Каліфорнії. Каліфорнійська виведена в США.
Для одержання максимальної кількості високоякісної продукції кролів годують відповідно до науково обґрунтованих раціонів, розроблених з урахуванням потреби в основних поживних речовинах, вітамінах, мікро та макроелементах.
Зелені корми - мають важливе значення в годівлі кролів. У сухій речовині молодої трави міститься до 25 % протеїну, 10-15 % клітковини, 4-5 % жиру, 30-50 – безазотистих екстрактивних і 9-11 % мінераотних речовин, значна кількість вітамінів і мікроелементів. У зв’язку з цим годівля зеленими кормами сприяє опірності організму проти захворювань. Кращому розвитку молодняка, позитивно позначається на відтворній здатності самок і самців. Кращими із зелених кормів є люцерна і конюшина, які згодовують кролям у період бутонізації і цвітіння. Тварини охоче поїдають жито, скошене до виходу його в трубку, вико-вівсяну сумішку ( до початку цвітіння вики), зелену кукурудзу (до викидання волотей), сіяні бобові і злакові культури.
Восени кролям можна згодовувати: кормову капусту, листя моркви, буряків та інші відходи городніх культур. Вони охоче поїдають дикоростучі трави: кульбабу, молочай, лопух, полин, деревій, ромашку, подорожник, кропиву, лободу, суріпицю, осот тощо.
Під час заготівлі зеленого корму з дикоростучих трав слід запобігати потраплянню в нього отруйних речовин: чемериці, блекоти, дурману, курячої сліпоти, сон-трави, віхи отруйної, жовтецю, хвоща, звіробою та інших, які можуть викликати захворювання і смерть тварин.
При висушуванні та силосуванні у більшості цих рослин отруйні речовини не втрачаються.
Годівля зеленими кормами потребує обов’язкового дотримання таких правил, а саме:
Весною, зелені корми до складу раціону необхідно вводити поступово; у перші дні максимальна добова даванка з розрахунку на 1 тварину не повинна перевищувати 50-60 г;
При значній кількості зелених кормів кролям слід давати також свіже сіно;
Не допускати годівлі протягом тривалого часу одним видом корму, тому, що це погіршує його поїдання;
Ні в якому разі не можна згодовувати мокрий ( у росі або після дощу), а також зігрітий (у купах) зелений корм.
Грубі корми – для годівлі кролів використовують сіно сіяних бобових трав: люцерни, еспарцету, конюшини. Тварини охоче поїдають змішане сіно – злаково-бобове і злакове при своєчасній його заготівлі.
Взимку кролям дають як вітамінний так і специфічний для гризунів корм – гілки сосни, ялини, ялівцю, осичини, берези, клена, ясена, акації, горобини, верби та інших дерев.
При появі проносу тваринам згодовують гілки дуба і вільхи, які місять в’яжучі речовини. Проте треба уникати великих даванок хвої, оскільки це може спричинити запалення ШКТ і сечових шляхів.
Соковиті корми - з цієї групи кормів у годівлі кролів широко використовують цукрові і кормові буряки, картоплю, баштанні, капусту, силос, і сінаж (якщо вони є). У них міститься велика кількість легкотравних вуглеводів і вітамінів, поживні речовини цих кормів легко засвоюються організмом, сприяють підвищенню молочності самок. Проте не можна забувати, що в цих кормах мало протеїну, жиру і мінеральних речовин. І тому для забезпечення високої продуктивності тварин їх потрібно згодовувати у комплексі з концентрованими і грубими кормами.
Концентровані корми - Їх використовують для балансування раціону за окремими поживними речовинами і за загальною поживністю вони не перевищують 20-30%. Із злакових культур кролям дають кукурудзу, ячмінь, жито та овес. Ці корми краще згодовувати подрібненими, особливо молодняку, який не подрібнене зерно погано перетравлює. Подрібнене зерно згодовують зволоженим. Даванку вівса приурочують до початку парувальної компанії, оскільки він посилює статеву активність самців. Кукурудзу використовують при відгодівлі тварин. З білкових концентрованих кормів кролям згодовують зернобобові, відходи олійно-жирової промисловості, корми тваринного походження. Зернобобових – горох, вику, сочевицю – дають подрібненими і змоченими. Згодовувати цей корм слід обережно. Значні даванки зернобобових можуть призвести до тимпанії (вздуття шлунка) і падежу кролів, тому їх згодовують до 50 г на одну дорослу тварину за добу.
Для годівлі тварин (кролів) можна використовувати і кормосуміші виготовлені як безпосередньо для них, так і для інших видів сільськогосподарських тварин. Але кролям не можна давати кормосуміші призначені для годівлі птиці, а також ті, до складу яких входить бавовникова макуха або шрот, і суміші з різним специфічним запахом. Щоб забезпечити потребу кролів у кухонній солі та кальції, в клітки кладуть грудочки солі-лизунця і крейди. Корми, як правило, згодовують два рази на добу – вранці і ввечері. Оскільки кролі – нічні тварини, основну кількість корму їм дають на ніч.
При організації годівлі треба пам’ятати, що не тільки недогодовування, але й перегодовування тварин негативно позначається на деяких важливих господарсько-корисних ознаках. Так, ожирілі самки і самці погано паруються, від них часто не одержують приплоду. Тому, так необхідно дотримуватись науково-обгрунтованих раціонів для годівлі кролів, це сприятиме значному підвищенню продуктивності присадибного кролівництва.
ЖИТЛО ДЛЯ КРОЛІВ
Повсюдно кролів утримують в клітках. Їх, як правило, розміщують на відкритому повітрі. Використовують одноярусні, односхилі, дерев’яні клітки з стаціонарним маточником для утримання маточного поголів’я, та без нього для утримання самців. Ремонтного та відгодовуваного молодняка. Відгодовуваний молодняк вирощують також у вольєрах.
Клітки можуть бути двох, три і чотириярусні. Проте незважаючи на раціональне використання земельної площі, вони не дуже зручні для обслуговування (особливо багатоярусні). В таких клітках важко створити належні санітарно-гігієнічні умови через недостатню освітленість нижніх ярусів та можливість потрапляння екскрементів у клітки, розміщені нижче.
Вибираючи місце для кліток, потрібно подбати про те, щоб воно було закрите від панівних вітрів і протягів, а клітки знаходилися на висоті не менше 0,5 м від поверхні ґрунту, передньою стороною бажано на південь. Влітку їх затіняють від сонця і копають під ними дренажну канаву, що значно поліпшує умови догляду за кролями. Клітки краще виготовляти із дерева, тільки дно та двері кормового відсіку, а також вихід до годівниць для згодовування грубих і зелених кормів можна зробити із сітки (18*18), (20*44 мм). Взимку дно кліток закривають соломою.
При проведенні зимових окролів клітку самки додатково утеплюють, закриваючи сітчасті двері та кормовий вихід, а також утеплюючи дах. Гніздовий відсік при цьому заповнюють безостою соломою.
Годівниці – для концентрованих кормів та мішанок повинні легко зніматися для систематичного їх очищення від залишків корму, сторонніх домішок та періодичної дезінфекції. Обов’язково у клітці повинна бути напувалка, в якій у теплу пору року постійно має бути свіжа вода (взимку необхідно давати її кімнатної температури два рази на добу). Напувалка повинна бути легкодоступною для очищення і дезінфекції. Клітки та обладнання необхідно систематично дезінфікувати розчином негашеного вапна, яким треба білити не менше двох разів на рік клітку всередині. Для дезінфекції можна використовувати і інші дезінфікуючі засоби.
В господарствах любителів-кролівників існує багато різних конструкцій кліток, виготовлених із різного будівельного матеріалу. Клітки встановлюють рядами по 6-8 і 8-10 в кожному, на висоті 70 см від землі. Щоб стовпи, на яких стоять клітки, не гнили, нижню частину їх обпалюють і закопують в землю на 50 см. Переносні клітки мають таку саму будову, але підставки у них не закопують в землю.
Організовуючи кліткове утримання кролів треба дбати про те, щоб клітки були достатньо просторі для вільного руху тварини та її нормального фізичного розвитку, світлі і сухі. Відношення площі світла до площі підлоги має бути не менше як 1:5. При будуванні кліток слід широко використовувати місцевий будівельний матеріал як-то: дерево, цеглу, саман, глинолит та ін. Стаціонарні надвірні клітки встановлюють на вільному повітрі, де кролі перебувають протягом цілого року. Розміри кліток для кролів залежать від породи тварин. Для кролів великих порід клітки роблять більші, а для середніх – менші.
Комбіноване кліткове утримання полягає в тому, що кролів взимку утримують у приміщеннях, а влітку надворі. Кожне кролівницьке господарство, виходячи з місцевих умов та своїх можливостей, повинно вибрати якісь певні конструкції кліток і при їх будівництві дотримуватись цих конструкцій.
Для надвірних кліток необхідно влаштовувати добрий дах, який не пропускав би дощової води. Стіни для кліток роблять щільними, щоб не було протягів. Для захисту тварин від прямого сонячного світла, а також для того, щоб у клітку не попадав дощ і сніг, над передньою стінкою роблять напуск даху завширшки 30 см. а над задньою – 15 см. Дах клітки звичайно роблять з дощок, етерніту, толю, глиносолом’яний та ін.
Підлогу клітки укладають з добре обструганих дощок завтовшки 1,5- 2 см, суцільну, без щілин, з похилом 5 см до передньої стінки. Для стікання сечі по всій довжині передньої стінки залишають зазор завширшки 1см.
Зверху суцільної підлоги краще влаштовувати висувну рейкову підлогу. яка дає можливість утримувати клітку сухою і чистою, що у великій мірі запобігає різним захворюванням.
З переднього боку клітки роблять дверці затягнуті металевою сіткою. З одного боку дверець влаштовують ясла, з другого – гніздовий відділ. Кришка ясел відчиняється назовні, що дозволяє давати грубий і соковитий корм кролям, не відчиняючи дверець і не турбуючи тварин. З внутрішнього боку клітки в ясла забивають металеві прути для того, щоб корм не випадав з годівниці. Довжина ясел 40 см.
У темніший частині клітки влаштовують гніздовий відділ у вигляді знімного поріжка з двох під кутом збитих дощечок завдовжки 30 см і заввишки 10 см. Цей поріжок роблять для того, щоб кріль не розкидав підстилки; крім того, за ним самка влаштовує гніздо.
У період зимових окролів у клітки ставлять маточники, зроблені з дощок або фанери у формі ящика таких розмірів: довжина 50 см, ширина 30 см, висота 30 см. Збоку в маточнику прорізують круглий отвір (лаз) діаметром 20 см , через який самка входить у маточник. Для того щоб краще було доглядати кроленят у гнізді, кришку маточника роблять висувною. У клітці мають бути годівниця для концентратів і напувалка для води. Розмір її – 12-15 см в діаметрі.
Напувалки наповнюються водою в результаті відкривання вентиля водопроводу або вручну. Напувалки можуть бути штамповані або вилиті з білого металу. Укріплюють їх з зовнішнього боку клітки дротяною вилкою. Спереду напувалка має звужений виступ, який входить через комірку сітки всередину клітки. Розміри триярусних кліток з сітчастою підлогою для утримання дорослих кролів прийнято такі: висота від землі до підлоги кліток першого ярусу 42,5 см, другого 95, третього 147, довжина кожної клітки 120 см, ширина 65, висота передньої стінки 40 і задньої 30 см.
Підлога в маточному відділенні подвійна, верхня – дерев’яна, яка знімається, а нижча – постійна сітчаста або рейкова. В останній частині клітки підлога одинарна сітчаста або рейкова. Щоб сеча і кал не попадали з кліток верхніх ярусів у нижні, вони відділяються один від одного суцільною похилою назад підлогою.
Годівниці встановлюються одні на дві сусідні клітки у вигляді римської цифри V, вони є одночасно і перегородкою. Їх установлюють на висоті 11 см від підлоги і перегороджують, щоб підсисні кроленята не могли переходити з однієї клітки в іншу. Під годівницями влаштовується висувна дерев’яна годівниця у вигляді вузеньких коритець із загальним дном і невелика металева напувалка.
На кожній клітці з передньої сторони навішено двоє дверець: дощані – в маточне відділення і сітчасті. Де немає постійного маточного відділення , там дверці одні – сітчасті.
Ми у нашому господарстві використовуємо різноманітні клітки: одноярусні, двох та трьохярусні. Клітки мають металевий каркас, рейкову підлогу, стіни виготовлені з плити ОСБ. Кожна клітка має сінник, годівницю для зерносуміші, напувалка для води. Для даху використовуємо шифер.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРІД КРОЛИКІВ
За схожими морфологічними ознаками, які передаються з покоління в покоління, групи кролів спільного походження об’єднують у породи. Породисті тварини несуть в собі якості і спадкові задатки, які характерні для всіх представників породи.
Серед виведених в результаті одомашнення є породи кролів м'ясні, пухові та м'ясо-шкуркові. Цю класифікацію порід кроликів слід назвати «господарською», оскільки вона враховує напрямки подальшого використання тварин. На сьогоднішній день наукової класифікації порід кроликів ще не розроблено.
Всього відомо понад 70 порід кроликів. Порід кроликів в Україні налічується близько 20. Але не всі вони мають велику практичну цінність. Порід кроликів, що мають господарське значення, набагато менше. З метою отримання м'яса, шкурок та пуху використовується десь 12-15 порід. За господарською характеристикою породи кролів можна розділити на хутряні та пухові. Хутряні, в свою чергу, по довжині волосяного покриву поділяють на коротковолосі і нормально волосі. За характеристикою породи кролів отримання від них продукції, їх ділять на м'ясні, шкуркові і м'ясо-шкуркові.
Також, породи кролів в Україні можна поділити на декоративні (любительські) і народногосподарські. Остання група за масою і розмірами тіла підрозділяється на великих, середніх і дрібних, а по довжині волосся - на нормально-, довго- та коротковолосих. Більшість кроликів відносяться до нормальноволосих: довжина 
ості 3,5-4 см, довжина пуху 1,5-2,5 см. У коротковолосих кроликів довжина волосяного покриву становить 1,8-2 см (пухове та остьове волосся однакової довжини), а у довговолосих - довжина пуху понад 4 см.
Більшість кролівників розводять тварин з метою отримання м'яса, тому на території України найбільш поширені комбіновані породи м'ясо-шкуркового напрямку. Більш поширеними породами кроликів в Україні на півдні країни є ті, що відносяться до м'ясо-шкурковому напрямку і відрізняються високою плодовитістю, скоростиглістю.
До таких порід кроликів в Україні відноситься сірий велетень, віденський блакитний, білий велетень, радянська шиншила, сріблястий, метелик та ін. Останнім часом величезну популярність отримали кролики м'ясних порід - каліфорнійська та новозеландська біла. Лише деякі кролівники-любителі розводять короткошерстих кроликів - рекс, і пухових кроликів - ангорські білі і кольорові, білі пухові.
2.1. НОВОЗЕЛАНДСЬКА ЧЕРВОНА
Порода кроликів новозеландська червона - це унікальна порода кролів, яка була виведена на межі XIX-XX століть в Америці, фермерами штату Каліфорнія. Розвиток породи кролів новозеландська червона почався з дикого кроля, у якого був незвичайний червонувато-жовтий окрас. Він швидко ріс і був примітний своєю шерсткою. Селекціонери довго працювали з початковим примірником цієї м'ясної породи, покращуючи його за допомогою бельгійського зайця, Фландер і сріблястого кроля методом інтрогресії.
Отримана в результаті порода і мала свою теперішню назву - порода Новозеландський червоний. Вага такого кролика може варіюватися від 3-х до 5 кг.
Тіло широке, злегка втягнуте, приземисте. Велика голова з широкою мордою і чолом, а також вираженою щелепою і короткими "м'ясистим" вухами. Взагалі, голова пропорційна тулубу. Найчастіше, шубка інтенсивно червоного кольору, з блиском. Очі і кігті темні.
Кролики породи новозеландський червоний мають середню живу масу від 3,5 до 5 кг. Їх довжина тулуба становить 47-50 см, самки більш крупніші за самців.
Тулуб подовжений, циліндричний, груди глибокі і широкі, спина м'ясиста, попереково-крижова частина широка, кінцівки товсті, короткі і добре розвинені, голова невелика, вуха короткі. Кролики породи новозеландський червоний відрізняються високою енергією росту в ранньому віці.
Використовують їх для вирощування бройлерів, оскільки кроленята під самкою знаходяться до 60-70 днів, після чого їх забивають на м'ясо.
У породи кролів новозеландська червона шерстяний покрив густий, короткий і жорсткий. Забарвлення шерсті рудувато-жовтий або яскраво вогненно-червоний. 
Плодючість - 6-8 кроленят в посліді. Самки володіють високою молочністю і добрими материнськими якостями. Кролики породи новозеландський червоний добре себе почувають в різних кліматичних умовах.
2.2. НОВОЗЕЛАНДСЬКА БІЛА
Порода кроликів новозеландська біла - середня за розміром, чисто-білого забарвлення, що була виведена в США в 1910 році на основі відбору тварин-альбіносів серед кролів породи новозеландська червона. З метою підвищення живої маси та усунення перерозвиненості конституції використовували ввідне схрещування з фландром.
Волосяний покрив білого новозеландського кролика сніжно-білий, нігті світлі, а очі рожеві. Тіло з добре вираженими м'ясними формами. Голова легка, вуха маленькі, шийка коротка. У кроликів цієї породи циліндрична форма тіла, широкі лопатки, м'ясиста спина і добре розвинена задня частина. Дорослі кролі середньо довгі (від верху мордочки до основи хвоста): чоловічі особини досягають в середньому 47 см, жіночі - 49-50 см. Середня жива маса дорослих кролів 4,5 кг, а кролиць - 5 кг.
Маса дорослих кроликів породи новозеландська біла складає в середньому від 4 до 5 кг. Кролики породи новозеландський білий володіють добре розвиненим кістяком і міцною конституцією. Голова невелика, вуха прямостоячі, тонкі і короткі, тулуб компактний, пропорційний, короткий, з добре розвиненою мускулатурою, груди широкі і глибокі, спина широка, коротка і пряма, круп широкий і округлий, попереково-крижова частина широка і укорочена, кінцівки прямі, міцні, з розвиненими м'язами.
У кроликів породи новозеландський білий висока енергія росту.
Народжуються кроленята з масою 45 г, в 2 місяці досягають 1,8-2,2 кг, у 3 місяці - 2,7-3 кг. Кролики білої новозеландської породи дуже плодовиті і скоростиглі. Кролиці володіють високою молочністю. Їх можна використовувати для спаровування вже в 4,5-5-місячному віці. Кролиці народжують у середньому по 8-10 кроленят і добре вигодовують не менше 8. Дослідження показують, що приріст 1 кг м'яса у кроленят цієї породи можна отримати, витративши всього 3 кг концентрованих кормів, при цьому сюди включаються і корми, витрачені на кролицю з моменту її запліднення до відсаджування кроленят.
Тушка - збита, щільна, з хорошою мускулатурою, без зайвих жирових відкладень; шкурка - чисто-білого забарвлення, густий і щільний волосяний покрив, великих і дрібних розмірів. Кролиці досить молочні та плідні, дають потомство від 7 до 12 кроленят, тому їх часто вирощують по бройлерній технології. Представники цієї породи відрізняються спокійною вдачею, індиферентні до звукового стрес-фактору. Кролики легко пристосовуються до утримання на сітчастих підлогах, так як їх підошовна поверхня лап покрита волосяним покривом.
Білий новозеландський кролик відрізняється цінними господарськими якостями, що допомогло йому знайти широке поширення в усьому світі. Можна впевнено сказати, що білий новозеландський кролик - це одна з основних порід, яку використовують при промисловому розведенні, як м'ясну породу, в країнах з розвиненим кролівництвом. Найбільш широко поширені новозеландські білі, шкурки яких легко забарвлюються в будь-які кольори і використовуються в хутряній та шкіряній промисловості. Білі новозеландські кролики після вливання ним крові бельгійського велетня стали більшими, з міцним кістяком.
2.3. ВІДЕНСЬКИЙ БЛАКИТНИЙ
Віденський блакитний — порода середніх за величиною кроликів однорідного сизо-блакитного кольору, від світлого до темного тонів. Окрас волосяного покрову рівномірний, лише трохи світліший при основі. Порода виведена в кінці ХIХ ст. В Австрії шляхом схрещування кролів породи фландр з місцевими моравськими кролями чисто-блакитного окрасу.
При середній вазі 3,5 — 4 кг вони відрізняються гарними м’ясними якостями. Тваринки витривалі, добре пристосовуються до клімату, невибагливі до кормів. Шкурки у них пухнасті і м’якіші ніж у кроликів інших хутрових порід. Віденські блакитні бувають світлих і темних тонів.
Кроленята народжуються середньої масою 72 г, інтенсивно ростуть і розвиваються. У 4 місяці набирають 70% своєї ваги. Кролиці високо плодовиті, народжуючи в середньою 8-9 кроленят. Крім того, вони наділені відмінними материнськими якостями, що позитивно позначається на збереженні молодняка. Хутро цього кролика повине бути глянцевим, з сильним блиском, густим і м’яким. Воно високо ціниться та користується попитом у виробників.
Віденський блакитний кролик відрізняється витривалістю, здатністю до швидкої акліматизації , що підтверджується його широким розповсюдженням в країні, проте краще він відчуває себе в центральних районах.
2.4. РАДЯНСЬКА ШИНШИЛА
Порода м’ясо-шкуркового напряму, виведена в 1963 р. Кролі цієї породи придатні для розведення в усіх регіонах України.
Середня жива маса дорослих тварин становить 5 кг, довжина тіла — 62, обхват грудей — 37 см. Кролі мають густий м’який сріблясто-блакитного кольору волосяний покрив з хвилеподібними чорними тонкими смугами. Черево, нижня частина хвоста, внутрішній бік кінцівок — білі, з блакитним підшерстям; верхня частина хвоста — чорна з білим волосом. За кольором подібні до досить цінного звірка шиншила, хутро якого вперше оцінила королева Іспанії, виготовивши для себе шубу.
Кролі породи радянська шиншила мають міцну конституцію і добре розвинений кістяк. Спина рівна і широка, круп округлий. Груди добре розвинені. Голова середньої величини, трохи видовжена, з великими прямостоячими вухами, ноги міцні, низькі.
Самки плодючі (в окролі в середньому 8 кроленят), молочні й добре вигодовують молодняк. Молодняк має високі інтенсивність росту та м’ясні якості (забійна маса, вихід чистого м’яса, біохімічний склад м’яса тощо), перевершуючи за цими показниками зарубіжні спеціалізовані м’ясні породи — каліфорнійську та новозеландську.
2.5. ФРАНЦУЗЬКИЙ БАРАН
Порода кроликів французький баран - крупна декоративна порода різноманітної масті (чорна, блакитна, сіро-заяча, коричнева, залозисто-сіра, плямиста та ін.) з довгими своєрідними вухами.
Виведена в Англії шляхом закріплення природного мутації форми вушної раковини. Цінуються тварини за незвично довгі вуха і їх постановку. У окремих особин довжина вух досягає 60-71 см при ширині 10-17 см.
Кролики породи баран широко поширені серед кролівників-аматорів західноєвропейських країн, особливо у ФРН, Франції, де в результаті схрещування англійського барана з кроликами породи фландр були створені породи французький і німецький баран.
Особливих успіхів добилися кролівники ФРН. У результаті систематичної селекції по удосконаленню м'ясних форм і скоростиглості тварин була сформована група кроликів породи німецький баран середньої живої маси 5,5 кг. Голова у кроликів породи баран масивна, з широким чолом, кілька загнутим вниз носом і звисаючими вухами (нагадує голову барана, через що порода отримала свою назву); тулуб витягнуте, довжиною 60-70 см і більше; груди широкі і глибокі; спина подовжена, широка, іноді кілька провисшая; круп округлий.
Кролики породи французький баран відрізняються скоростиглістю, збитим, широким тулубом, добре розвиненими м'ясними формами і м'ясом високої якості, що дозволяє віднести їх по напрямку продуктивності до тварин м'ясних порід. Важать вони в середньому 4-5 кг, в окремих випадках 7-8 кг, а іноді навіть 10 кг.
Плодючість кролиці в середньому за окріл приносять 8-10 кроленят. Від кроликів породи баран отримують шкурки великих розмірів. Волосяний покрив на шкірці густий, щільний, м'який, самих різних забарвлень. Кролики цієї породи спокійніше за своїх побратимів інших порід.
Багато хто пояснює це тим, що вуха у них сильно прикривають вушну раковину і з цієї причини вони погано чують. Відповідно вони набагато менше реагують на зовнішні подразники.
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Наша сім'я вже 5 років займається вирощуванням кролів. Для дослідження я вибрав кроленят породи «Новозеландська червона», «Новозеландська біла», «Віденська блакитна», «Радянська шиншила» та «Французький баран» з власного господарства, які мали 1-2 дні різниці у народженні.
Для того, щоб вивчити закономірності змін абсолютних, відносних і приростів за період від народження до 120-денного віку було зроблено:
відібрано кролематок породи «Новозеландська червона», «Новозеландська біла», «Віденська блакитна», «Радянська шиншила» та «Французький баран»;
злучено дані породи з відповідним самцем;відібрані кролематки з відповідною кількістю кроленят в окролі (7-8 штук);
годівля та догляд кролематок з кроленятами протягом 120 діб;
випоювання від кокцидіозу та вакцинація кроленят відповідно до графіку (проводилось батьками);щомісячне зважування кроленят з окролів;
аналіз та узагальнення досліджень.
На технологія вирощування кролів така:
протягом року ми вигодовуємо кролів однаковим кормом (сіно – люцерна та різнотрав’я; вода; сіль; зерносуміш – 5 кг кукурудзи, 5 кг ячменя, 5 кг овес; 2 кг комбікорм, яблука, морква та буряк кормовий, гілля сосни в зимній період кролям старше 4 місяців в незначній дозі) це зменшує захворюваність стада;кролі утримуємо в клітках: одноярусні, двох та трьохярусні. Клітки мають металевий каркас, рейкову підлогу, стіни виготовлені з плити ОСБ. Кожна клітка має сінник, годівницю для зерносуміші, напувалка для води. Для даху використовуємо шифер;
прибирання кліток через день, зменшує захворюваність стада, так як кролі, особливо молодняк, мають схильність поїдати кал, що і є основною причиною зараження кокцидіями.
Найбільш інтенсивно кролики ростуть до чотиримісячного віку, в 8-9 місяців їх зростання закінчується. Кролики старше чотирьох місяців ростуть повільно, затрачаючи значно більше кормів на такий же приріст ваги, ніж молодняк до чотирьох місяців. Тому вигідніше забивати кроликів на м'ясо в чотиримісячному віці. Відгодовуються кролики добре: зазвичай для відгодівлі достатньо 30-40 днів.
Результати мого дослідження:
Порода | Вік у днях | ||||
1 | 30 | 60 | 90 | 120 | |
Новозеландська червона | 0,06 | 0,6 | 1,4 | 2,3 | 2,9 |
Новозеландська біла | 0,06 | 0,6 | 1,55 | 2,3 | 3,2 |
Віденська блакитна | 0,07 | 0,5 | 1,4 | 2,1 | 2,9 |
Радянська шиншила | 0,065 | 0,6 | 1,5 | 2,250 | 2,9 |
Французький баран | 0,07 | 0,65 | 1,5 | 2,35 | 3,1 |
Проаналізувавши дані ми бачимо, що кроленята породи «Новозеландська біла» та «Французький баран» набрали найбільшу вагу за 120 днів.
Доведено, що кролики-альбіноси, у яких волосяний покрив білого кольору (новозеландський білий, білий велетень та ін.), більш спокійні і витрачають меншу кількість корму для підтримки своєї маси.
Виходячи з цього можна рекомендувати вирощувати у приватних господарствах породу кролів «Новозеландська біла».
ВИСНОВКИ
Кролики – це забавні пухнасті створіння, яких багато тримають на своєму обійсті. Для когось це домашнє або фермерське господарство, джерело м'яса, пуху і доходу, для інших – чарівні улюбленці і чотириногі друзі. Як би там не було, але кожен, хто тримає вуханів, стикається з питанням, яку породу краще розводити на власному господарстві. Наша родина утримує декілька порід, але при цьому перевагу надає породі «Новозеландська біла».
Білий новозеландський кролик відрізняється цінними господарськими якостями, що допомогло йому знайти широке поширення в усьому світі. Можна впевнено сказати, що білий новозеландський кролик - це одна з основних порід, яку використовують при промисловому розведенні, як м'ясну породу, в країнах з розвиненим кролівництвом. Новозеландським білим кролям властива висока м’ясність і скоростиглість, висока інтенсивність росту у перші 2 – 3 місяці життя. Їх, як правило, використовують для бройлерного вирощування як за чистопородного розведення, так і в промисловому схрещуванні.
Кролі найбільш скороспілі сільськогосподарські тварини, від яких одержують цінне дієтичне м’ясо і хутрову сировину при незначних затратах праці й кормів на одиницю продукції. Дослідження показують, що приріст 1 кг м'яса у кроленят цієї породи можна отримати, витративши всього 3 кг концентрованих кормів, при цьому сюди включаються і корми, витрачені на кролицю з моменту її запліднення до відсаджування кроленят.
Кролівництво не вимоглива до трудовим затратам, доступне абсолютно всім заняття, від школярів, до літніх людей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Григорій Луньов «Сучасне кролівництво» 2010 р. ISBN 978-966-8838-41-5
Ефективність ведення галузі звірівництва і кролівництва в південному регіоні України / Г. Коцюбенко. - // Тваринництво України. – 2008
Кращі пухнаті України. - // Агросвіт України. – 2008
Сисоєв В.С., Александров В.М. Кролівництво. М.: «Агропромиздат», 1985р.
Мініна І. С., Леонтюк С.В. - Як розводити кроликів. - М.: 1981.
Помитко В.М., Александров В.М. - Навчальна книга кролівника. - М.: 1982.
http://www.ss.ua/uk/agriculture/animal-husbandry/rabbit-breeding;
http://www.ecokrol.com.ua/ua/.