Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради
Київської області
Науково-методичний центр
Білоцерківська загальноосвітня школа I-III ступенів № 6
В. В. Зеленська
Використання методів і прийомів ейдетики для розвитку пам’яті, образного мислення та уваги в учнів початкових класів
Методичний посібник
Біла Церква
2017
Рекомендовано науково-методичною радою школи
(протокол № 3 від 05.01 2017 року)
Рецензент: О. Л. Братаненко, заступник директора з навчально-виховної роботи, учитель-методист БЗШ № 6.
Зеленська В. В. Використання методів і прийомів ейдетики для розвитку пам’яті, образного мислення та уваги в учнів початкових класів / В. В. Зеленська. ‒ Біла Церква, 2017. ‒ 69 с.
Посібник знайомить читачів із методами та прийомами ейдетики, що дає змогу комфортно та легко здобувати знання, розвивати в дітей образне мислення, пам’ять, уяву та увагу.
Запропоновано для учнів 1-4 класів фрагменти уроків з різних предметів, ейдетичні ігри, вірші у малюнках, мовні казки, які доцільно використовувати для кращого запам’ятовування та усвідомлення програмового матеріалу.
Посібник рекомендовано вчителям та вихователям початкових класів
Зміст
Вступ…………………………………………………….. | 4 |
1. Що таке ейдетика …………………………………… | 6 |
2. Історія виникнення ейдетики ……………………... | 9 |
3. Методи й прийоми ейдетики для розвитку ейдетичних здібностей дітей …………………………. | 11 |
4. Умови, які необхідно врахувати при впровадженні методів ейдетики …………………… | 14 |
5. Методи й прийоми ейдотехніки, які вико-ристовуються для кращого запам’ятовування дітьми навчального матеріалу ……………………... | 15 |
5.1. Математика …………………………………………. | 15 |
5.2. Українська мова ……………………………………. | 20 |
5.3. Природознавство. ………………………………….. | 40 |
5.4. Метод «Друдлів» ………………………………….. | 42 |
5.5. Метод Цицерона, або метод місць ……………….. | 45 |
5.6. Метод навідних асоціацій ………………………… | 48 |
5.7. Метод парадоксальних перетворень ……………… | 49 |
5.8.Метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати й промовляти власні думки …… | 51 |
5.9 Метод асоціативного сприйняття зображень 5.10 Метод невербальних асоціацій …………………... 5.11. Метод листівок ……………………………………. 5.12 Метод колажів …………………………………….. 5.13 Система повторювання …………………………… Висновки Використані джерела ………………………………….. | 52 54 55 61 65 67 69 |
| |
| |
| |
| |
| |
Вступ | |
Завдання сучасної національної школи – розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність. Одним із основних завдань, яке ставить перед педагогами сучасна школа, – формування ключової компетентності й уміння вчитися. Діти повинні навчитися здобувати, переробляти, запам’ятовувати інформацію, обсяг якої щорічно зростає.
У XXI столітті кількість інформації, що фактично навалюється на кожну людину, особливо на учнів, настільки велика, що переробити й запам'ятати її може лише людина, яка володіє екстраординарними здібностями. Тож не дивно, що однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти став вплив інформаційного стресу на здоров'я дітей.
Одним із рішень цієї проблеми може стати навчання дітей умінню грамотно обробляти інформацію. І тут не обійтися без розвитку пам'яті. Пам'ять – один із основних процесів психіки людини. Це віддзеркалення досвіду людини шляхом запам'ятовування, збереження, упізнавання, відтворення. Це основа творчої роботи мозку, фактично, це фундамент інтелектуальних можливостей людини.
Тренування пам’яті є одним із методів тренування мозку. Але покращити можливості пам’яті завдяки вправам, навантаженням не можна. Треба знати та використовувати вправи й техніку тренування пам’яті. Саме це дасть змогу значно збільшити обсяг пам’яті, навчити пам’ять працювати без зайвого напруження мозку, керувати процесами запам’ятовування.
Часто пам’ять людини порівнюють із пам’яттю комп’ютера, яку можна розширити, поліпшити, тощо. На щастя, пам’ять людини організована так, що ані перевантажити її, ані визначити її межі неможливо. Виявити межі пам’яті й виміряти її можливості означає те саме, що виміряти океан за допомогою відра. Кількість інформації, яку відтворює той, хто опановує технологію «Школи Ейдетики», набагато збільшується. Таким чином, практично вмить змінюється самооцінка кожної дитини, виникає впевненість у своїх силах і легкість сприйняття будь-якої інформації.
Як допомогти дитині запам’ятати та утримати інформацію, яким чином спонукати дитину до пізнавальної, мовленнєвої активності, створити ситуацію успіху, сформувати гармонійну особистість, ‒ на всі ці запитання і допомагає знайти відповіді ейдетика.
1. Що таке ейдетика
Одна з найпрогресивніших і найцікавіших методик розвитку памʼяті ‒ ейдетика. Ейдетика ‒ це можливість запам’ятовувати інформацію за допомогою образів. Це така ігрова система, яка опирається на властиве кожній людині вміння уявляти й фантазувати, і не тільки за допомогою зорових уявлень, а й відчуттів (тактильних, нюхових, смакових).
Ейдетика вчить правильно користуватися своєю пам’яттю, швидко згадувати й відтворювати необхідну інформацію, а це, безпосередньо, пов’язано з нашою уявою і фантазією. Спосіб подачі навчального матеріалу залучає всі аналізатори дитини: дозволяє не лише побачити, а й помацати, почути, скуштувати, понюхати; подає нове через добре знайомі дітям образи. Ейдети стверджують, що не буває поганої пам`яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення. Відомий психолог Л. Вигодський зазначав, що наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і формуються за допомогою величезного напруження її власної думки.
«Ейдос» у перекладі з грецької означає «образ».
Ейдетизм – це здатність яскраво, в усіх подробицях, уявляти собі предмет, якого немає в полі нашого сприйняття. Більшість людей уміють це робити. Коли вони згадують якийсь предмет, вони неначе бачать його, іноді навіть відчувають колір або смак. Здатність мислити образами була властива людині завжди, і тільки з розвитком цивілізації ми навчилися запам'ятовувати не лише картинку, образ, а й абстрактний символ у вигляді слова або цифри.
Важлива перевага ейдетичного навчання – дитина вчиться радісно і, як наслідок, у неї підвищується працеспроможність, зростає здатність концентрувати увагу.
Радість навчання так само, як і радість праці, робить дитину здоровішою.
Розвиток уяви є ключем до феноменальної пам'яті та високого рівня творчих здібностей.
Завдяки розвитку образної уяви та яскравої фантазії ейдетика допомагає використовувати ті виняткові можливості, «резерви», які є у кожного з нас, дозволяє комфортно та легко здобувати нові знання у будь-якому віці, отримуючи задоволення від реалізації своїх здібностей.
Ейдотехніка допомагає вирішувати такі основні навчальні та виховні завдання:
розширювати творчі можливості дитини;
формувати вміння дітей ефективно й самостійно вчитися;
підвищувати самооцінку дітей завдяки результативності в навчанні.
Ейдетика допоможе:
- розвинути словесну пам’ять, завдяки чому дитина запам’ятовуватиме не 5-9 слів (норма для звичайної людини), а словесні ряди з 20-30-40 слів;
запам’ятовувати правила, вірші, а також іншу інформацію, що складно запам’ятовується через її монотонність;
запам’ятовувати числові ряди, числові таблиці, номери телефонів, а також іншу інформацію, яку містять числа;
запам’ятовувати іноземні слова та складні терміни;
запам’ятовувати картини та обличчя людей;
витрачати набагато менше часу на виконання домашніх завдань, використовуючи метод ейдетики;
навчитися правильно реагувати на стресові ситуації та спогади про них;
навчитися забувати непотрібну або негативну інформацію, «стирати» її зі своєї пам’яті;
сформувати вміння нестандартно, творчо мислити, знаходити незвичайні виходи із звичайних ситуацій.
і, головне, формується позитивне ставлення до навчання й до школи в цілому; дитина звикає до думки, що «вчитися – це цікаво та весело!»
Ейдетики стверджують, що не буває поганої пам’яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення.
Отож, практики радять навчитися самим і навчити своїх вихованців простим істинам:
усе, що хочеш запам’ятати, ‒ уявляй! (не уявляю – не пам’ятаю);
май на увазі: усе, що ти побачив, відчув, почув, ‒ уже запам’яталося;
легко пригадується тільки те, що уявив;
не думай словами – думай образами (уявленнями);
фантазуй!
просинайся із задоволенням;
перед тим, як заснути, уявляй себе здоровим і щасливим;
не повторюй більше 4-5 разів підряд, краще зроби це через 1-3 години.
Тому завдання освіти: не просто навантажити дітей великим обсягом знань, а, насамперед, розвинути можливості, розкрити творчий потенціал. Адже кінцева мета навчально-виховного процесу – самодостатня особистість, яка може й уміє робити вибір, упевнена в собі й у своїх можливостях.
2. Історія виникнення ейдетики
Теорія ейдетики розроблялась у 20-40-х роках XX століття в Німеччині в Марбургській психологічній школі Еріком Йеншем та його однодумцями (В. Йеншем, О. Кро, А. Рікелем, Г. Фішером). Е. Йенш вважав, що «ознака ейдетизму – емоційна забарвленість образів» і довів, що образне мислення – закономірна стадія дитячого розвитку. Дітей до 12 років він називав «ейдетиками», розрізняючи при цьому явний ейдетизм і прихований. Після 12 років здібність сприйняття ейдетичних образів згасає, а до 16-18 років зовсім зникає.
Вітчизняні вчені критично вивчали ейдетичні ідеї, піддавали їх експериментальним перевіркам. Найбільш відомими спеціалістами з питань ейдетики були П. П. Блонський, російський психолінгвіст Л. С. Вигот-ський, О. Р. Лурія. Однак через ряд обставин та Велику Вітчизняну війну дослідження з питань ейдетики були повністю зупинені.
Усередині 80-х років XX століття російський учений, доктор педагогічних наук, директор «Школи Ейдетики», професор Ігор Матюгін розробив цілу систему ігор, яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на вміння кожної людини уявляти та фантазувати. Він запропонував використовувати цілий спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових.
Із 1990-го року впровадження методів ейдетики в Україні почав здійснювати учень І. Матюгіна, почесний доктор педагогічних наук, засновник «Української школи ейдетики «Мнемозіна» Євген Антощук. Він наголосив, що основою пам᾽яті є лише уява, і всі вправи, що нібито покращують пам᾽ять та запам᾽ятовування, насправді повинні бути спрямовані на розвиток свідомої уяви, притаманної кожній людині майже з дня її народження.. Він зазначає, що вміння дорослого «спускатися» до рівня дитини, тобто бачити яскраво, уміння дивуватися, фантазувати, – це і є ейдетика.
Автором запатентованого способу навчання та книг ейдетичного напрямку в роботі з дошкільнятами є Ольга Пащенко, яка розкриває свої секрети на сторінках журналу «Дошкільне виховання».
Українська школа «Ейдетики» представляє нову освітню технологію, що дозволить кожному учневі комфортно та легко здобувати нові знання в будь-якому віці, отримуючи задоволення від реалізації своїх здібностей. Це впорядкований набір методів і вправ, що допомагають оволодіти осмисленим використанням своєї уяви для відтворення будь-якої інформації.
Ейдотехніка допомагає вирішувати такі основні навчальні та виховні завдання:
розширює творчі можливості дитини завдяки гармонійній роботі лівої (логіка) і правої (творчість, образне мислення) півкуль головного мозку;
формує вміння учнів ефективно й самостійно вчитися;
підвищує самооцінку дитини завдяки результатив-ності у навчанні, створюючи психологічний комфорт.
Тому завдання освіти- не просто розкрити творчий потенціал. Адже кінцева мета навчально-виховного процесу – самодостатня особистість, яка може і вміє робити вибір, упевнена в собі й у своїх можливостях.
3. Методи й прийоми ейдетики для розвитку ейдетичних здібностей дітей
Методи й прийоми ейдетики спрямовані на:
розвиток пам’яті;
розвиток образного мислення;
розвиток уваги;
розвиток уяви.
Методи побудовані на простих принципах:
уява+ позитивні емоції = засвоєна інформація;
радісна й позитивна атмосфера;
мобільність і доступність ігрового матеріалу;
поділ інформації, відповідно до особливостей кожної дитини.
Методи ейдетики спонукають учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу, узагальнення отриманих знань. Адже завдяки їй учень стає активним учасником процесу навчання.
Методи ейдетики допомагають готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. При запровадженні цих методів знання засвоюються набагато краще, адже вони розраховані не на запам'ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та її вирішення.
Мета методів ейдетики полягає в тому, щоб створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Суть методів ейдетики полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні – рівноправні суб’єкти навчання. У результаті організації навчальної діяльності за таких умов створюється атмосфера взаємодії, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу.
У навчанні дітей використовуються ейдетичні прийоми і використовують їх:
на уроках математики для:
кращого розуміння суті математичних понять,
закономірностей між величинами,
для запам'ятовування назв компонентів математичних дій;
на уроках мови для:
запам'ятовування певних мовних правил,
розвитку фонетичного слуху,
розвитку мовлення.
Традиційно пропонується учням вивчити матеріал у певному обсязі й пояснюється, як це зробити. Учень може сам обирати потрібний йому метод ‒ «інструмент» для обробки інформації, зручний особисто для нього, при цьому постійною є його розумова діяльність. Не важливо, як дитина буде вчити, важливим є досягнення кінцевого результату ‒ інформація, яку запам'ятав.
Методи навчання, які пропонує ейдетика, спираються на образне мислення дитини, вони відповідають законам природи. Ейдетика, сприяючи гармонійному розвитку обох півкуль, робить більш гармонійною і саму дитину. Учень стає більш працездатним, краще вчиться, його пам'ять і здатність концентрувати увагу зростають. Сприйняття світу й оточуючих у дитини стає більш позитивним, а психіка стійкішою. Поліпшуються взаємини дитини з оточуючими.
Методи ейдетики різноманітні: на запам’ятовування слів (у тому числі й іноземних), цифр, облич, імен, віршів, текстів, телефонів та ін. Завдяки застосуванню цих методів розвиваються відчуття дотику, нюху, смаку; сприймання кольору, форми; довільна увага; тактильна, нюхова, зорова, слухова пам’ять, вербальне та невербальне мислення, відтворююча та творча уява, мовлення.
Прийоми ейдетики застосовують не лише на гурткових, факультативних заняттях чи заняттях із психології, а безпосередньо на уроках. Важливо й необхідно допомагати молодшим школярам використову-вати різні способи запам’ятовування необхідної інформації й допомогти опанувати ті з них, які видалися найефективнішими для кожної дитини.
4. Умови, які необхідно врахувати при впровадженні методів ейдетики
Більшість дітей залишаються на уроці пасивними й ця пасивність спостерігається протягом багатьох років шкільного навчання. Уплинути на традиційний процес навчання, підвищити його ефективність, спрямувати його на розвиток особистості учня може використання ейдетичної технології.
Для цього потрібно створити такі умови взаємодії, які б психологічно мотивували в учнів потребу висловлюватися щиро й безпосередньо. Існує низка умов, які учителеві треба врахувати при впровадженні методів ейдетики, а саме:
виділити час та забезпечити можливості для застосування ейдетичних прийомів;
дозволити учням вільно розмірковувати;
приймати різноманітні ідеї та думки;
сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;
забезпечити для учнів безризикове середовище, вільне від негативної оцінки;
підтримувати віру в кожного учня, в його здатність породжувати свої судження;
цінувати міркування учнів.
Це дає вчителям можливість:
активізувати мислення;
формувати цілі навчання;
залучати учнів до плідного обговорення;
мотивувати навчання учнів;
активно залучати учнів до навчального процесу;
стимулювати зміни, міркування про здійснену роботу;
розкрити різні точки зору;
забезпечити обробки інформації.
Учнів треба вчити на двох рівнях:
необхідно опрацьовувати зміст, тобто предметний матеріал;
необхідно, щоб учні оволодівали процесом учіння, засвоєння змісту.
Розуміючи не лише зміст, а й особливості процесу навчання, учні перетворюються на особистостей, здатних упродовж усього життя відкривати нові ідеї та інформацію й трансформувати її у практичні вміння та навички.
5. Методи й прийоми ейдотехніки для кращого запам’ятовування дітьми навчального матеріалу
5.1. Математика
М
етод запам’ятовування цифр та чисел за асоціаціями
Ц
ифри та числа треба розфарбувати уявою. Кожну цифру учень перетворює в образ, який вона йому нагадує. Можна використовувати такі асоціації:
1 – Буратіно (і будь-який казковий герой);
2 – лебідь (та будь-який птах);
3 – двогорбий верблюд (і всі екзотичні тварини);
4
– стілець догори ногами (і всі меблі);
5 – яблуко (фрукти);
6 – комп'ютерна мишка (і будь-яка техніка або посуд);
7 – прапорець (різного кольору);
8 – велосипед (і все, що з колесами);
9 – барабан (і будь-який музичний інструмент або будь-яка риба);
0 – м’яч, бублик.
Г
оловне при запам'ятовуванні чисел – уявляти всіх дійових осіб живими і змушувати їх у незвичайний спосіб спілкуватися між собою. Створити зорові образи допоможе комп’ютерна презентація з розміщеними на слайдах яскравими ілюстраціями
Д
одавання і віднімання 1. Склад числа
Знаходження невідомих компонентів дії віднімання
Діти важко запам’ятовують правила знаходження невідомих компонентів дії віднімання. Пропоную ігровий момент.
- До нас у гості прийшов Крихітка Єнот. Він допоможе вивчити нам правила. Згадайте, як називаються числа при відніманні? (Відповіді учнів)
-
А чи знаєте, що числа можна намалювати? Крихітка Єнот намалював зменшуване помаранчевим кольором, від’ємник – жовтим, різницю – червоним.
- Але, коли він малював, пішов дощ і змив помаранчевий колір. Як же бути? Фарба у крихітки Єнота закінчилась. Як отримати помаранчевий колір? (Змішати жовтий і червоний).
- Яку математичну дію треба виконати, щоб змішати ці кольори? (Додавання)
- Отже, щоб знайти зменшуване, треба додати різницю і від’ємник.
- А якщо з помаранчевого кольору вимити червоний, який колір залишиться? (Жовтий)
- Отже, щоб знайти від’ємник, треба від зменшуваного відняти різницю.
Цифрові таблиці Шульте
Увага-це процес, тісно зв’язаний з пам’яттю. Для того, щоб запам’ятати, потрібно звернути на це увагу. Часто проблеми пам’яті зв’язані з невмінням зосередити свою увагу на матеріалі, який необхідно запам’ятати.
Виконання домашніх завдань щоденна праця учня. У всіх різні ритми працездатності (втомлюваності)
Наприклад, перший учень включається в роботу дуже повільно і йому необхідно першим виконувати легке завдання, а потім складне. Другий учень включається в роботу швидко і йому необхідно виконувати спочатку складні завдання, закінчуючи легкими. Третьому учневі потрібно чергувати складні та нескладні завдання, починаючи з самого легкого, закінчуючи найскладнішим, тому,що з часом його працездатність зростає.
Для обстеження власного ритму працездатності використовують таблиці Шульте. Якщо учень буде знати ритм власної працездатності і правильно підходити до виконання домашніх завдань, то вони не складатимуть йому великих трудностей.
У таблицях цифри можуть бути не впорядковані ні за порядком, ні за розміром, ні за кольором.
Перед початком роботи з таблицею погляд фіксується в центрі так, щоб бачити таблицю повністю. Під час пошуку цифр дозволяється фіксувати погляд тільки в центрі таблиці. Горизонтальні рухи очей заборонені. Відстань від таблиці до очей така ж, як і під час читання звичайного тексту, тобто приблизно 20-30 см. Час та періодичність тренувань встановлює вчитель, пам’ятаючи про те, що дітям не варто перевтомлюватись.
2 | 15 | 25 | 20 | 11 |
6 | 19 | 10 | 18 | 24 |
3 | 21 | (13) | 8 | 17 |
9 | 7 | 12 | 22 | 1 |
16 | 14 | 5 | 4 | 23 |
Завдання: знайдіть усі цифри цієї таблиці в порядку зростання, без пропусків. Знайдені цифри фіксуються тільки поглядом. Час прочитування таблиці в результаті тренування не повинен перевищувати 25 секунд. Згодом час скорочується до 11-12 с. Продовжуємо час від часу виконувати цю вправу, щоразу змінюючи таблиці й збільшуючи кількість цифр.
Ця вправа розвиває уміння зосереджуватися, переключати увагу, розвиває периферійний зір, що дає змогу навчитися швидше читати. Коли ви очима шукаєте цифри, ваші думки ніде не блукають, вони тут, у таблиці. Тому її корисно виконувати перед тим, як треба щось учити, щоб зібрати думки.
5.2. Українська мова
Образно-асоціативний метод вивчення абетки
Використання асоціативного зв’язку між предметом навколишньої дійсності, мовним знаком, що його позначає (словом), та буквеним знаком допомагає маленьким школярам краще і легше запам’ятати літери абетки.
Наприклад:
Метод фонетичних асоціацій
Метод «Фонетичних асоціацій» ‒ це знаходження співзвучних асоціацій до слів. Цим методом користуються, коли треба запам’ятати слова, прізвища, імена та по батькові людей, терміни, які важко вимовляти.
Мандрик | мандрувати |
Громадська | громада |
Ліпінська | ліпити |
Дзисюк | дзиґа |
Словникові слова
Цей метод передбачає використання вчителем малюнка, що нагадує букву, яку потрібно запам’ятати. Зовсім небагато уяви та фантазії ‒ і буква перетворюється на якусь тваринку або інший предмет навколишнього світу.
М
етод фонетичних асоціацій можна застосовувати й по-іншому. Діти (або вчитель) зображують на своїх малюнках словникові слова і «ховають» у них букви, які необхідно запам’ятати.
Щоб запам’ятати правопис словникового слова, треба підібрати до нього співзвучну фразу так, щоб вона містила в собі якусь частину цього слова.
Олівець ‒ вправний молодець.
Криниця ‒ завжди чиста водиця.
Лелека ‒ літає далеко.
Футбол ‒ забивати треба гол.
Бабуся ‒ до неї посміхнуся.
Цей метод схожий на метод запам’ятовування іноземних слів за допомогою фонетичних асоціацій. Він полягає в тому, що до ключового слова, яке вивчається, добирається слово з рідної мови, схоже за звучанням. Цей метод передбачає емоційне сприйняття матеріалу.
Працюючи над словниковими словами, треба дотримуватися певної послідовності:
Створення проблемної ситуації з метою загострення уваги учнів.
Пояснення (за необхідності) лексичного значення слова.
Наголошення на особливості правопису.
Наголошення на відмінності між вимовою та написанням даного слова.
Введення слів в орфографічні хвилинки.
Мовні ігри.
Найцікавішими, на мою думку, є включення словникових слів у вже відомі дітям казкові історії. Наприклад, дуже складними для дітей є прислівники. Але, пригадуючи історію Попелюшки, запам’ятати слова, що пишуться окремо, набагато легше.
Послухай казку, казку про Попелюшку. Адже її мачуха наказала відокремити просо від чечевиці. День у день Попелюшка важко працювала по господарству. І все, що вона робила, було зроблено на совість. Тільки тому, що жила вона по правді, до неї прийшла чарівниця. Можливо, побажати Попелюшці на добраніч, та швидше за все виконати по черзі її бажання. «Будь ласка, допоможи мені потрапити на бал!» ‒ було єдиним проханням Попелюшки. Там я зможу побачити віч -на -віч принца.
Дуже цікавим й ефективним є заучування словникових слів шляхом включення їх у зв’язну розповідь, що супроводжується схематично-малюнковою мнемонікою. Чим кумедніші й простіші ці небувалиці, тим швидше запам’ятовують їх діти, переказуючи один одному. Спочатку переказ спирається на малюнок (до речі, малюнки діти складають самі з великим захопленням). Згодом ‒ лише історія переказується дітьми. І потім з історії вибирають тільки ті слова, які слід запам’ятати.
На широкому дивані сидить директор. Він нанизує на стару гвинтівку гірку цибулю, а потім старанно пече її на вогнищі. Буде смачна приправа для пирога. Пиріжки з абрикосами директор старанно ховає у свою широку кишеню. Поруч, в коридорі, ‒ дитина, що дуже хотіла смачний пиріжок, тому за одну хвилину змогла написати диктант про горизонт. Раптом дитина почула, як на вулиці загриміла стара криниця. Чому? Тому що в ній закипіла вода. По тривозі підняли бригаду із назвою «Сигнал». Вона швидко і якісно виконала своє завдання – відчинила криницю, засипану лимонами. Криницю почистили, і та перестала кипіти. За відмінну дисципліну бригада отримала диплом.
Використання мнемотехнічних прийомів дає змогу дітям у грі без особливих зусиль запам’ятовувати необхідний матеріал. Історії, які складаємо, часто мають зв'язок з іншими шкільними предметами. Та, на відміну від попередньої історії-небувалиці, містять конкретний матеріал.
Жив один міліціонер, який завжди їздив на своєму автомобілі. Вони були завжди разом улітку й узимку. Щоденно вранці міліціонер працював на дорозі, стоячи посередині, перевіряв усіх водіїв, чи знають вони напам’ять правила дорожнього руху. Удень міліціонер приходив до дітей у школу і вчив їх, що трамвай потрібно обходити попереду, а інші транспорти -позаду. Увечері він сідав на свій автомобіль і їздив уперед, назад, управо, уліво, щоб перевірити його справність. Щогодини автомобіль повідомляв час, замість будильника, за це щотижня міліціонер його заправляв бензином.
Робота в цьому напрямку дає добрий результат. Діти добре справляються з тестовими завданнями, і грамотність в цілому підвищується.
Гра «Запам’ятай словникові слова»
(за методом послідовних асоціацій )
Узимку, ведмідь, метро, бібліотека, диван, космонавт, черевики, очерет, апельсин, верблюд, медаль, каструля, пиріг, асфальт, айстра.
Наприклад:
Узимку ведмідь зайшов у метро. На метро він доїхав до бібліотеки. Там він сів на диван. На дивані вже сидів космонавт. Він узував черевики. Черевики були зроблені з очерету. На очереті росли апельсини. Їх з’ їв верблюд. За це він отримав медаль. З медалі він зробив каструлю. У каструлі виріс пиріг. Але він вийшов твердий, як асфальт. На асфальті виросли айстри.
Гра « Відгадай»
Розташуйте кружечки різного діаметру у порядку збільшення (або за яскравістю кольорів)
Ь Д О З Б (дзьоб)
Метод послідовних асоціацій (ланцюжків)
Метод послідовних асоціацій – це створення за допомогою уяви й образного мислення ланцюжка асоціацій. Цей метод використовується в ейдетиці для запам'ятовування будь-якої групи слів. Він вимагає зв’язку попереднього і наступного слова певною дією. Цей метод доцільно використовувати у разі, якщо необхідно запам’ятати групу слів зі спільною фонемою.
Наприклад: група слів із спільною фонемою [ґ] (ґанок, дзиґа, ґудзик, ґрунт).
На ґанку крутилася дзиґа, з неї випав ґудзик і покотився у ґрунт.
Під час таких історій важливо не боятися нісенітниць. Що смішнішою і незвичайнішою буде розповідь, то краще вона запам'ятається.
Надзвичайно важко запам’ятати ряд слів, які не пов’язані між собою. Наприклад: злива, барабан, кінь, молоко, гніздо, книга (слова можна прочитати, або написати, або поступово збільшувати їхню кількість). За методикою ейдетики потрібно уявити образ кожного слова та уявно пов’язати з образом наступного, малюючи в уяві фантастичний мультик або складаючи фантастичну розповідь. Орієнтовно така розповідь може виглядати так: «Надворі почалася сильна злива. Дощові краплі гучно стукали по барабану. Цього гуркоту дуже злякався кінь. Щоб заспокоїтися, він попросив у свого господаря склянку молока. Господар вирішив, що молоко знаходиться у гнізді великого птаха. Він зазирнув туди, та побачив лише книгу, яку залишила у гнізді мудра Сова».
Така ж вправа за малюнками:
Розповідь: Сонечко визирнуло із-за хмаринки і побачило білі грибочки. Біля них лежав кольоровий олівець і звав бабусю. За бабусею бігла собачка. Вона наштовхнулася на чаплю, яка сиділа під кущем і читала книжку. У книжці чапля прочитала про золоту рибку й попросила її перетворити бабу Ягу в зайчика. А зайчик зіграв рибці на бабарабані й подарував корзину квітів.
Наприклад: запам’ятати слова.
Кімната, дощ, вікно, Карлсон, шафа, кінь, зірка, Шрек, пиріг, лимон, сонечко, гойдалка, курчата, капелюх, Попелюшка, сік, дзеркало, мишка.
Уявимо собі кімнату. У цей час на вулиці йде дощ. Раптом відчиняється віконечко і влітає мокрий Карлсон. Він кружляє по кімнаті і зупиняється біля шафи, у якій щось гримить. Відчинивши дверцята, він бачить у шафі коня, у якого на лобі горить зірка, яку подарував добрий Шрек. Він вирішив нагодувати коня пирогом, але кінь їсть тільки кислі пироги з лимоном. У цей час на вулиці засвітило сонечко, і друзі вирішили піти покататися на гойдалці. Коли кінь відніс їх на гойдалку, то вони побачили маленьких курчаток, які злітали з гойдалки та несли на крильцях величезний капелюх. Цей капелюх вони принесли Попелюшці. За це вона пригостила їх соком. А сама пішла милуватися собою у дзеркалі. А в цей час біля дзеркала пробігала мишка, зачепила його хвостиком і розбила.
Вивчення апострофа
У 1 класі під час ознайомлення з апострофом, насамперед, пропонуємо дітям відшукати в навколишньому середовищі предмет, на який схожий апостроф (листочок, пір’їнка). Далі начитуємо слова, наголошуючи, що в українській мові є слова, на які «впало пір’ячко, тому ми пишемо їх з апострофом». Пропонуємо скласти з цих слів мультфільм про пір’ячко (метод послідовних асоціацій).
Наприклад: сім’я, хлоп’я, ім’я, Дем’ян, хом’як, в’юн, пам’ятник, п’ять, солов’ї, м’яч, п’ятниця.
Була сім’я, у якій жило хлоп’я на ім’я Дем’ян. У нього були улюбленці хом’як і в’юн. В’юн часто любив перетворюватися на пам’ятник. На нього сіло п’ять солов’їв і принесли з собою м’яч. Це все відбулося у п’ятницю.
Метод піктограм
Дуже часто виникають питання: як змусити дитину переказати текст, який складно уявити; як навчити писати переказ близько до тексту, як швидко й легко запам’ятати вірш.
Молодшим школярам досить складно утримувати уявний образ без його підкріплення. Тому необхідно використовувати графічне зображення поняття – метод піктограм. Цей прийом використовується для збагачення словникового запасу, розвитку мовної активності. Не обов’язково бути художником. Адже треба зобразити лише фрагмент потрібного предмета й, головне, пояснити це дітям. Піктограми подаємо чорно-білі. Відсутність кольору полегшує обробку інформації мозком.
Етапи:
Учимося малювати прості слова (іменники).
Малюємо прикметники, дієслова та інші частини мови.
Учимося малювати піктограми до важких словосполучень.
Малюємо вірші.
Поетапне виконання вправи
Перший етап – малюємо.
Другий етап – зчитуємо інформацію з листка.
Третій етап – зчитуємо інформацію з пам’яті.
Читаючи слова, речення, діти мають асоціювати їх із певним значком (у кожної дитини він має бути свій).
Наприклад:
Дивлячись на піктограму, діти відтворюють вірш або текст, оскільки інформація, з якою він асоціюється, уже закладена. Пізніше, коли ця звичка буде відпрацьована, достатньо піктограму побачити у своїй уяві, і вся інформація надійно збережеться в пам’яті.
Цим методом можна користуватися для переказу тексту та написання переказів.
Переказ тексту
Формування навичок переказу текстів необхідно починати з текстів, невеликих за обсягом. Найефективні-шим є метод опорно-буквених піктограм.
Наприклад:
І
з-за хмари виглянуло веселе сонечко. Діти побігли до річки. Дорога йшла через ліс. На річці плавали лебеді. Раптом пішов дощ. Діти весело ловили великі краплини дощу.
Проте під час роботи з текстом можна використовувати метод Марка Твена. Піктограми зображують по колу.
Ферма
Федько з мамою на фермі. Там тепло і чисто. Люди у білих фартушках та халатах. На фермі багато корів. Вони дають молоко.
Малюнок може мати такий вигляд: у центрі зображаємо ферму з відкритими воротами, схожими на букву «Ф», а навколо малюється решта піктограм. Таким чином інформація краще сприймається та запам’ятовується.
«Федько з мамою на фермі»
Якщо зобразити хлопчика, який стоїть узявши руки в боки і нагадує букву «Ф», то запам’ятати, що звали його Федько, буде легше. А мамі можна домалювати виріз плаття буквою «М». «Там тепло і чисто». Коротке слово «там» можна написати і поставити стрілочку, яка вказує на ферму. Слово «тепло» може асоціюватись із теплим сонечком, на якому показуємо плюсову температуру. Слово «чисто» асоціюється із віником, який намалюємо так, щоб він нагадував букву «Ч».
«Люди у білих фартушках та халатах»
Схематично зображаємо людину, як букву «Л», малюємо їй фартушок та уточнюємо, що він білий. Коротке слово «та» пишемо, а халат малюємо із поясом, що схожий на букву «Х».
«На фермі багато корів»
Пишемо слово «на», указуємо стрілочкою напрямок до ферми та зображуємо корову.
«Вони дають молоко»
Малюємо молоко, наприклад, у пляшці.
Вивчення скоромовок
У багатьох дітей виникають певні труднощі при вивченні скоромовок. Пропонується використовувати метод опорно-буквених піктограм.
Наприклад:
Наварили смакоти, будем їсти я і ти,
А сороки та ворони будуть їсти макарони.
Слово «наварили» асоціюється з каструлею, у якій і знаходимо букву «Н». Для слова «смакоти» намалюємо смачний запах, що лине з каструлі. До слова «їсти» малюємо ложку, домальовуючи біля неї крапки, щоб легко впізнати букву «Ї». Слова «Я» - «Ти» малюємо у вигляді двох чоловічків, між якими пишемо букву «І». Малюючи сороку й ворону, трансформуємо букви «С» та «В» у птахів, між якими записуємо «ТА». Слово «макарони» знаходимо у малюнку макаронів, що лежать на тарілці.
Завдяки вмінню складати та уявляти піктограми учні легко запам'ятовують будь-який текст на уроках читання, природознавства. Прочитавши 2-3 рази вірш, діти знають його напам'ять. І через деякий час піктограми допомагають їм швидко відтворити вірш чи текст.
Вивчення віршів за допомогою піктограм (комбінований метод)
Як нема без сонця небозводу,
Як зірок без блакиті нема,
Так нема і мови без народу,
І народу без мови нема.
і немдЇжаки
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали: -Ми-пеньки.
Наросли у нас грибки,
Як горбки. Т. Коломієць
Після того, як діти повністю змалювали вірш, до різних малюнків-піктограм варто поставити запитання. Якщо є помилки при називанні слів, потрібно до малюнків щось домалювати, уточнити образ (закінчення слова, першу букву). Коли діти можуть зчитати інформацію з малюнків без помилок, тоді прискорюється швидкість зчитування. Наступний крок ‒ відновити вірш, не дивлячись на малюнки. Розповідають спочатку разом повільно, потім ‒ кожен учень окремо.
Вивчення вірша за допомогою кінестетичної пам’яті
Кінестетична пам'ять – це пам'ять на рухи та відчуття. Діти, у яких розвинутий цей вид пам’яті, не тільки легко уявляють події, а й самі відтворюють їх. Цей метод краще підходить для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, яким подобається рухатись.
Наприклад:
Івасик іграшками грався,
А по двору йшов індик.
Івась побачив і злякався,
І від індика в дім утік.
Н. Забіла
Вивчаючи цей вірш за допомогою кінестетичної пам’яті, дітям треба уявити себе хлопчиком Івасиком і виконувати всі дії, що є у віршику (гратися іграшкою, імітувати ходу індика, зобразити переляк, швидко побігти в дім).
Вивчення вірша за допомогою уяви
Цей метод найбільш простий і використовується дітьми самостійно та підсвідомо. Набагато легше запам’ятати те, що бачимо, уявляємо, ніж те, що завчаємо механічно. Тому, вивчаючи вірш за допомогою цього методу, потрібно лише уявити всі події, що відбуваються у вірші, з точки зору діючої особи, використовуючи предмети, що знаходяться навколо людини, як підказку.
У дитячому садочку
є акваріум в куточку,
а в акваріумі рибки
миготять туди-сюди,
і на всіх вони крізь шибку
поглядають із води.
При вивченні вірша дітям пропонується заплющити очі та уявити, що вони знаходяться в дитячому садочку, а в кутку кімнати стоїть акваріум. Вони дивляться на нього й уявляють, як рибки миготять туди-сюди. І здається, що рибки на всіх поглядають, як крізь шибку, із води. Можна очі не заплющувати, а використовувати підказки: шафа ‒ як акваріум, книги ‒ як рибки.
Метод «Входження» (читання та розвиток зв’язного мовлення). Робота з есе
Есе – невеликий за обсягом твір, що має довільну побудову, у якому автор висловлює власні думки та враження з конкретного приводу чи питання щодо конкретного явища чи предмета. Есе не претендує на вичерпну відповідь чи категоричну позицію відносно предмета висловлювання.
Створюючи есе, учень/учениця:
- висловлює власну думку;
- показує своє ставлення до того, про що говорить;
- не потрібно дотримуватись якоїсь обов’язкової форми (вступу, основної частини, висновку);
- не треба всебічно описувати предмет чи подію;
- можна лише частково, як у розмові, торкатися якихось питань;
- можна висловлювати спірні міркування;
- мовлення повинно бути виразним, можна використовувати образні слова, порівняння тощо;
- есе – це текст, у якому має бути початок і кінець (завершення).
За бажанням, на початку есе дитина може сказати, про що йтиметься у його висловлюванні, про час, місце й особливості подій. Можна розпочати роботу прислів’ям, приказкою, афоризмом чи висловом, який виражає основну думку автора або викликає неоднозначне ставлен-ня різних людей.
Есе може бути схоже на оповідання, під час читання якого виникають якісь особливі відчуття й напрошується важливий висновок. Якщо есе створене у формі опису, то воно має бути дуже яскравим, захоплюючим і викликати важливі й цікаві думки.
Необхідно, щоб останній абзац есе завершив думку. Слова «я думаю», «я впевнений / упевнена», «я переконаний / переконана», «я знаю» допоможуть учню / учениці підкреслити, що це його власна думка.
Есе має налаштовувати людину на добрі вчинки. Речення можуть бути короткі й навіть незавершені. Можна використовувати запитання й окличні речення.
Сама назва «входження» підказує дію ‒ увійти всере-дину картини, розповіді, фільму, будь-якого сюжету, перетворити його своєю фантазією. Картинка може просто оживати перед очима, або можна самому стати учасником події. Уявити себе учасником складніше, але ефект буде сильнішим, тому що те, що відбувається з нами, три-мається в пам’яті довше. На уроках читання при вивченні літературних творів, на уроках розвитку зв’язного мовлен-ня для опису будь-якої картини варто використати метод «Входження».
Складання творів
-
Погляньте на цю картину. Уявіть, що ви опинилися в цьому лісі. Роздивіться навкруги. Що ви бачите? (Усе вкрите білим снігом. На снігу сліди зайця. З гілки на гілку стрибає білка в пошуках їжі. З гущавини вийшов лось.)
- Прислухайтесь. Що чуєте? (Завиває вітер. Риплять дерева. Стукає дятел. Скрипить сніг під ногами.)
- Чим пахне зимовий ліс? (Свіжим повітрям, хвоєю.)
- Що відчуває шкіра? (Холодно. Мороз щипає за щоки.)
- А тепер опишіть свої відчуття, що ви бачили, відчували, чули.
Таким чином, описуючи картину за есе, дитина використовує всі органи чуття, описує свої відчуття, уявляє, фантазує.
Складання твору – опису за есе
П
ід час складання твору-опису «Котик» на уроці розвитку зв’язного мовлення радять проводити роботу так:
- Діти, сядьте. Розслаб-теся, заплющіть очі, скон-центруйтеся на заданому об’єкті (на котику).
- Подивіться на котика. Якого він розміру, кольору, які у нього вушка, вусики, хвостик, лапки?
- Доторкніться до тваринки, погладьте. Що ви відчуваєте? Яка у нього шерсть, кігтики?
- Де сидить котик? Що їсть? Як грається?
Далі все, що діти уявили, відчули, вони озвучують, добирають слова, створюють свій словничок. Після такої роботи дітям легко скласти й записати твір на задану тему.
Метод «оживлення» і послідовних асоціацій
Метод оживлення ґрунтується на розвитку природ-них можливостей людини до фантазування, надання уявному образові властивостей живої істоти. За його допомогою дитина вчиться швидко створювати уявні картинки текстів, історичних подій, таблиць, правил. Вона ніби стає співучасником тих подій, про які йдеться. Розвиток здібностей до візуалізації розширює межі пам’яті, створює безмежні можливості використання образної пам’яті.
Наприклад, вивчаючи геометричні фігури (коло, прямокутник, трикутник, квадрат), школяр міркує так: коли я дивлюся на круг, він перетворюється на голову хлопчика. Хлопчик кудись повернувся і витягнув шию ‒ це прямокутник. Далі бачу плечі ‒ це квадрат. А коли хлопчик засміявся ‒ на обличчі з’явився трикутник. Застиглі фігури методом «оживлення» перетворилися в хлопчика, який посміхається.
5.3. Природознавство
Д
уже доречно цей метод використати при вивченні назв планет сонячної системи у порядку віддаленості їх від Сонця.
М В З М Ю С У Н
Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон (у 2006 р. Плутон виключили з переліку планет нашої Сонячної системи).
Усі гуртом «оживляємо» кожну літеру (добираємо слово, яке починалося б на цю літеру) та зв'язуємо слова у цікавий мультфільм.
Наприклад: М ‒ мама, В ‒ варила, З ‒ з, М ‒ м'яса, Ю ‒ юшку, С ‒ співаючи, У ‒ українські, Н ‒ народні, П ‒ пісні.
Отже, придумане речення «Мама варила з м'яса юшку, співаючи українські народні пісні» легко запам'ятовується дітьми (за умови повторень у різних видах: усі гуртом, у парах, струмочком і т. д.).
Але є умова: учитель не повинен давати дітям для запам'ятовування готове речення. Воно запам'ятається, якщо діти складуть його самі.
Гра « Сонячна система»
Діти сідають навколо «космічного» круга. Вони по черзі кидають м’яч – «запускають космічний корабель» і називають, де зупинились.
Гра « Полети на північ…»
При вивченні сторін горизонту стане в пригоді гра «Сонечко» По квадратах вона літатиме «на схід», «на захід», на «північ», на «південь» і т.д.
5.4. Дидактичні вправи з використан-ням методу «Друдлів»
Дуже добре сприяє розвитку асоціативного мислення використання друдлів.
Друдл ‒ це чорно-біла картинка, загадка-головоломка, дивлячись на яку, не можна точно сказати, що зображено. Найкращою вважається та відповідь, яка мало кому прийде в голову, але, подивившись на малюнок, можна її побачити. Сенс друдла полягає в тому, щоб якомога більше придумати варіантів бачення картинки. Друдл змушують мозок опрацювати багато інформації, щоб співставити образ із зображенням на картинці.
Існує три напрямки використання друдлів:
Для приємного проведення часу за розгадуванням головоломок.
У тестуванні й дослідженні пізнавальних здібностей людини.
Для усвідомленого розвитку творчих здібностей, гнучкості мислення й уміння підійти до ситуації з різних сторін.
Таким чином, використання друдлів допомагає значно активізувати мову дитини, збагачує її активний лексичний словник, підвищуючи при цьому стійкий пізнавальний інтерес до об'єкту, що вивчається. Три види питань по друдлах розвивають різні види мислення.
- Про що ви подумали? – для розвитку асоціативного мислення.
- Що це? – для розвитку дивергентного мислення.
-На що це схоже? – для розвитку творчого мислення.
Використання друдлів у роботі з дітьми сприяє розвитку асоціативного та дивергентного мислення, пам’яті, учить знаходити нестандартні підходи до вирішення різноманітних завдань.
Завдання: На що схожі ці малюнки? Що ви уявили? Намалюйте малюнок, який ви уявили, використовуючи друдли.
Завдання:
Свою думку дитина має обов’язково обґрунтувати, це спонукає її до мовленнєвої активності. Крім того, використання такого виду завдань допомагає у формуванні математичного та мовного мислення.
Казка «Діти Матері-Природи»
Було в Матері-Природи четверо дітей: два сини й дві доньки: Вогонь і Повітря, Земля й Вода. Кожного оточила вона своєю любов’ю. І ось діти виросли. Природа вирішила на честь своїх доньок та синів улаштувати званий обід. Запросила вона безліч гостей, наготувала різних страв і звеліла кожному із своїх дітей на той обід з’явитися…
Завдання: Придумати за друдлами, як зараз живуть діти Матері-Природи.
5.5. Метод Цицерона, або метод місць
Цей метод прийшов до нас із Давньої Греції.
Як свідчить Цицерон у своєму творі «Оратор», цей метод він узяв із розповіді про грецького поета Сімоніда. Сімоніду доручили написати ліричну поему, яка вихваляла б декого з римлян шляхетного походження, і треба було продекламувати її на банкеті, де зібралося багато поетів. У розповіді говориться, що коли Сімонід прочитав усю поему, його покликали назовні. Поки він знаходився надворі, будинок звалило, й усі, хто святкував, загинули. Катастрофа була настільки страшною, що навіть родичі не могли відрізнити покалічені тіла одне від одного. Однак Сімонід прийшовши на руїни, розпізнав тіла всіх по тому, де вони знаходилися в банкетному залі.
Поет Симонід тренував свою памʼять, розкладаючи інформацію в добре знайомій йому кімнаті. Потім достатньо було згадати кімнату, щоб потрібна інформація виникла перед очима.
Жоден із давніх ораторів і філософів не виступав із конспектом у руках, бо вони знали й постійно вдосконалю-вали техніку запам’ятовування.
Цицерон для запам’ятовування використовував влас-ний будинок. На стінах, стелі, дверях своєї оселі він розвішував тези промов.
Метод місць ґрунтується на зорових асоціаціях: по-трібно чітко уявити собі предмет, який необхідно запам’ятати, і поєднати його образ з образом певного місця, який легко «виймається» з пам’яті.
Він включає:
ідентифікацію знайомих місць, розташованих послідовно;
створення образів елементів, що підлягають сприйняттю, і поєднання їх місцями;
відтворення шляхом «відвідування» цих місць.
Автор «Школи ейдетики» І. Матюгін рекомендує навмисне залишати сліди інформації на стінах класу, власної оселі чи добре відомої місцевості. Наприклад, вивчаючи материк, уявіть, що західна частина – це ваша ліва стіна кімнати, східна – права стіна і т. д.
Завдання: Запам’ятати номер мобільного телефону: 0986751425.
Для дітей дуже знайома класна кімната і все, що в ній розміщено. Для початку потрібно чітко уявити всі предмети в класі і їх послідовність: вхідні двері, шафа, дошка оголошень на стіні, робоча дошка, телевізор, вікно, учительський стіл, стілець, парта, стільчик, люстра і т. д. Потім розміщуємо цифри на цих предметах: 0 повісимо на дверну ручку, 9 сіла на шафу й спустила свою ніжку, 8 висить на дошці оголошень і нагадує дітям, що треба привітати маму зі святом 8 Березня, 6 на дошці робить акробатичні вправи, показуючи дітям, що вони можуть отримувати й кращу оцінку, за телевізор своїм гачком зачепилася цифра 7, на ручку вікна закинула свій хвостик цифра 5, 1 сіла на стіл, бо в класі один стіл, 4 перевернула стілець і показує, що в нього чотири ніжки, 2 сіла за партою і плаче, бо вона не хоче, щоб діти отримували такі оцінки, 5 сіла на другому вікні і розмовляє зі своєю сестричкою.
Якщо діти запам’ятають, як розміщені предмети в класі, їм легко буде запам’ятати послідовність абзаців у тексті, мовні правила, якщо їх уявно порозвішувати в класі і т.д.
Вправа «Цифри-непосидюхи» (метод Цицерона)
Учитель пропонує дітям уявити, що в клас завітали цифри-непосидюхи. Кожна розмістилась, де їй зручно (вказати місце кожної). Діти запам’ятовують цифри і їхнє місцезнаходження в класі. Необхідно пройти цими місцями ще раз, назвавши цифри в тому порядку, у якому вони розміщувалися в класі.
– Уявіть собі, що до нас на урок завітали цифри-непосидюхи. Цифра один, відкривши двері, повисла своїм носом на дверній ручці. Цифра дев’ять впала на підлогу і почала перекидатися через голову, а шість вчепилася за люстру й дивилась, як цифра вісім стрибнула на стіл і почала вдавати із себе окуляри. Двійка вмостилася за вчительським столом і почала ставити запитання п’ятірці, яка в цей час стояла біля дошки. Четвірка вдавала із себе зламаний стілець, але це не завадило трійці залізти на нього. За всіма спостерігала цифра сім, яка вмостилася за учнівською партою.
Давайте ще раз пройдемо цим маршрутом і назвемо всі уявні цифри, які розмістилися в нашому класі. (Відповідь: 1, 9, 6, 8, 2, 5, 4, 3,7)
Гра у запам’ятовування (за методом Цицерона)
Запам’ятати слова: порося, кашкет, книжка, ключі, гаманець, м’яч, метелик.
Цього разу ви будете розміщувати незвичайно та яскраво образи слів.
Порося (уявіть, що воно лежить на порозі вашої оселі, заважає проходити).
Кашкет (чомусь висить на ручці ваших дверей і не знімається, бо приклеївся).
Книжка (величезна, висить на вішалці).
Ключі (чомусь пришиті до ваших капців).
Гаманець (підвішений до вимикача і повний грошей).
М’яч (розташований замість лампочки).
Метелик (уявіть його величезним і розташуйте у своїй оселі незвичним і невластивим для нього способом).
Так само, фантазуючи, розміщуйте образи предметів і майте на увазі – ви граєтесь!
Головне – послідовність вашої «мандрівки». Не «бігайте» по квартирі, шукаючи зручнішого місця.
5.6. Метод навідних асоціацій
Це універсальний метод запам'ятовування, що дозволяє перетворювати в зоровий образ практично будь-яке слово. Використовується в складі інших методів для запам'ятовування географічних назв, термінів, понять, незнайомих слів. Для вивчення держав з їх столицями найефективніше використовувати метод навідних асоціації зі схожими словами рідної мови, а для збереження в пам'яті ‒ з виділених літер, що позначають співзвучну частину з назвами держав і столиць.
Вигадуємо сюжет:
Сан-Маріно - Сан-Маріно
Сани Марина везе вгору. Сани Марину везуть вниз.
Словаччина – Братислава
Слова на плакаті: «Брати, слава вам!»
Чорногорія – Подгоріца
Чорна гора, бо Підгоріла (уявіть та дофантазуйте: чому)
4. Ангола – Луанда.
В Ангела зів’яла Лаванда (в уяві малюємо запропоно-ваний сюжет).
Гратися потрібно, обов’язково маючи перед собою карту. Ті образи, що з’являться у вашій уяві, потрібно неодмінно поєднувати з зображенням держави, з назвою якої ви фантазуєте.
Важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил:
запам’ятовувати бажано в доброму настрої і на «свіжу голову», коли ще не відчувається втома;
під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом;
налаштовуватися потрібно на уявлення, а не на запам’ятовування;
не промовляти слова, а лише уявляти образи, породжені цими словами;
не порівнювати свої здібності та успіхи з іншими, порівнюйте себе сьогоднішнього з собою вчорашнім;
увагу акцентуйте на своїх досягненнях, а не на помилках.
5.7. Метод парадоксальних перетворень
Гра «Незвичайне та небувале»
Коли вперше запропонувати дітям запам'ятати ряд слів, то на перших заняттях, вони, як правило, з'єднують слова так:
Береза – трава (під березою росте трава);
стіл – будинок (у будинку знаходиться стіл);
велосипед – дитина (дитина катається на велосипеді);
соска – немовля (немовля смокче соску);
птах – черв'як (птах їсть черв'яка).
Бо всім нам легко уявити кота, який біжить за мишкою, але набагато цікавіше запам'ятати мишу, яка хоче догнати кота. Тому ми пропонуємо дітям зв'язати ці пари слів за допомогою методу парадоксальних перетворень (того, чого не може бути). Вигадка повинна бути веселою і яскравою. Цю вправу ще називають «Незвичайне та небувале».
Сосиска – молоток;
мобільний телефон – вазон;
комп'ютер – холодильник;
кішка – термометр.
Як правило, діти замислюються і не знають, як об'єднати ці пари слів. Пропонується дітям вигадати якусь незвичну дію, яка б об'єднувала перше й друге слово.
Наприклад:
Молотком ми забиваємо сосиску.
У мобільному телефоні замість кнопок ростуть вазони.
Комп'ютер може працювати тільки в холодильнику.
Кішка міряє собі температуру термометром.
Коли діти навчаться оперувати цим методом, тоді для них буде нескладно запам'ятати потрібну інформацію. Однією з переваг цієї методики є те, що вона розвиває креативність та творче мислення, формує навичку розв'язувати ситуації нестандартним способом.
Наприклад:
Кішка – з рюкзаком; папір – шоколадний; корова – з хоботом; капелюх – хлібний; сонце – в окулярах; сова – з гітарою; небо – в клітинку тощо.
5.8. Метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки
Цей метод допомагає поєднати вербальний апарат із роботою нашої уяви.
Учитель пропонує учневі, не зупиняючись, говорити на будь-яку тему впродовж 5 хвилин; за 1 хвилину назвати 60-100 будь-яких предметів. Для цього школяреві знадобиться вся фантазія, яскрава уява та вигадка.
4 умови ефективного тренування:
назвіть ті предмети, які з’являються у вашій уяві;
деталізуйте їх, ніби розглядаючи;
не можна поспішати ‒ це викликає емоційне напруження;
старанність заборонена ‒ вона теж напружує.
Наприклад: дерево - коріння, стовбур, гілки, листя, кора, бруньки, гніздо.
Тільки за вищезазначених умов через деякий час діти легко та чітко зможуть передати будь-яку думку, переказати все, що уявляють.
.
5.9. Метод асоціативного сприйняття зображень
Р
озвитку асоціативного мислення дітей сприяє робота з малюнками, картинами-ілюзіями (наприклад, відомого художника Октавіо Окампо). Діти, споглядаючи картину, мають помітити декілька зображень на ній. Наприклад, на цій картині можна побачити й обличчя чарівної жінки, і ніжні квіти та метелика.
Можна ускладнити завдання. Учитель пропонує дітям розглянути малюнки і знайти асоціації з даним словом чи словосполученням.
5.10. Метод невербальних асоціацій
«Метод невербальних асоціацій» дає змогу, сприймаючи будь-яку інформацію, користуватися тільки уявою (без слів!): уявляти, а отже ‒ розуміти. Тому всі вправи й ігри ми починаємо словами «Уявіть собі...»
На першому занятті включаємо дітям запис 10-15 різних шумів, пропонуємо їх пригадати. Це можуть бути: дзвінок будильника, скрипіння гальм, гудок пароплава, шарудіння газети, постріл, гавкання собаки. Дітям потрібно кожен звук, який вони почують, зв’язати із знайомим їм образом, який є джерелом звука. Тобто, коли вони чують дзвінок будильника, то уявляють свій власний будильник, і цей образ пов’язують із запропонованим словом.
Наприклад:
Дзвінок будильника ‒ Чиполіно;
Скрипіння гальм ‒ диван;
Гудок пароплава ‒ троянда;
Постріл ‒ папуга;
Гавкання собаки ‒ пилосос.
Коли діти слухають запис, пропонуємо заплющити очі й уявляти те, що вони чують. Діти повинні навчитися легко з’єднувати ці пари ( звук ‒ слово).
Наприклад:
Чиполіно проковтнув будильник, і він весь час дзвонив у його животі. Ми гальмували диваном. Із гудка пароплава замість диму вилітають троянди. Папуга розважав усіх, імітуючи постріл рушниці. Коли ми ввімкнули пилосос, загавкали собаки.
Якщо часто проводити навчання, діти легко з’єднують, а потім і створюють 25-30 слів із шумами.
5.11. Метод листівок
Значне місце в ейдетиці займає робота з листівками. Набір листівок є одним із найкращих тренажерів для розвитку уяви, творчого мислення та, звичайно, пам'яті. Існує багато різноманітних вправ із цим тренажером.
Набір із 25 листівок підбирається таким чином, щоб кожна наступна листівка не була подібна до попередньої бажано, ні за малюнком, ні за кольором. Тобто, коли на першій листівці зображені квіти, то на другій ‒ люди, на третій – море, на четвертій – місто, на п'ятій – тварина. Краще коли чергуються живі та неживі малюнки, різнокольорові з чорно-білими та однокольоровими.
Основні правила роботи з листівками (ці правила стосуються і всієї роботи з образами):
потрібно знайти чіткий образ (слово, цифру, задану вчителем) у листівці, бажано, щоб він мав контур – мозок чітко реагує на контур, на закінчену форму, тобто навіть якщо є абстрактне слово «радість», ми повинні його побачити в формі усмішки, ракета може бути по формі як гіллячка тощо;
образ повинен рухатися, відображати дію;
бажано, щоб заданий образ був на передньому плані, був добре освітлений і впадав в око;
акцентуювання – яскраве вираження образу;
відчуття гумору – веселі смішні історії запам'ятову-ються набагато цікавіше та краще.
Вправа «Слова у листівках»
Дітям пропонується на вибір 25 листівок. До кожної листівки називається не зв'язане з нею слово. Діти повинні в листівці знайти щось, що нагадувало б їм назване слово. Коли вони не можуть знайти такий зв'язок, потрібно дітям пояснити, що щось трапилось зі словом і воно перетворилося в інший образ.
Лисичка Радість
На листівці зображене дерево помаранчевого кольору. А назване слово лисичка, тобто потрібно знайти в листівці щось, що нагадує лисичку.
Складність виникає тоді, коли задане слово потрібно з'єднати з однокольоровою листівкою (білою, чорною та ін.). Чи задане слово «лисичка» потрібно знайти в листівці «Зелена трава». Пропонується придумати веселу, цікаву розповідь про те, що трапилося з лисичкою і чому вона змінила свій колір.
Наприклад:
Лисичка перекинула діжку із зеленою фарбою і тепер стала сама зелена.
Якщо листівка біла, то можна уявити, що це біле хутро лисички або молоко, яке ми вилили на хутро лисички.
Після того, як потренувалися, можна переходити до наступного етапу. Тобто потрібно зв'язати з листівкою не просто слово, а словосполучення.
Маленькі курчата. Мама пече млинці з полуницею.
На листівці зображений соняшник, а називається словосполучення – маленькі курчата. Уявимо, що пелюсточки і є маленькі жовті курчата (пелюсточки за кольором теж жовті). А зернятка за розміром такі ж маленькі як курчата. Так діти вчаться вставляти в листівки цілі речення. Вони знаходять у малюнку всі ключові слова, які є в реченні.
Другий малюнок потрібно пов’язати з реченням: Мама пече млинці з полуницею. У Леопольда в руках червона лійка, яка за кольором і за формою асоціюється з полуницею, а мама така ж добра, як і Леопольд.
Таку ж роботу можна проводити і з числами. На кожну листівку називається цифра. Діти повинні на листівці знайти щось таке, що за формою нагадує цю цифру, чи знайти таку кількість предметів, яка відповідає цій цифрі.
Так можна називати букви, пропонуючи їх зв’язати з листівкою. Діти можуть знаходити предмет, схожий за формою на букву, чи предмет, який починається на задану букву.
Отже, урок у початковій школі повинен бути уроком радості, пізнання, відкриття, уроком розвитку уяви й емоційної сфери. За допомогою ейдотехніки будь-яка інформація запам'ятовується легко, із задоволенням, у позитивному настрої. Емоційно забарвлені заняття, наповнені вербальною та образною інформацією, – це уроки, яких потребує сучасна школа.
Вправа перша «Знаходимо в листівках яскраві асоціації»
Дітям пропонується комплект із 25 листівок. У кожній вони повинні виділити один предмет, який у їхній підсвідомості пов'язаний із яскравою асоціацією.
Коли на листівці зображена ялинка, то в дитини цей малюнок може викликати такі асоціації: їжачок, голки, кактус, борода тощо. Головна мета цієї вправи – навчити дитину знаходити в листівці знайомі образи.
Вправа друга «Знаходимо в листівці живе та неживе»
Дітям пропонується комплект із 25 листівок. У кожній вони повинні знайти об’єкт, який асоціюється з живим та неживим.
Наприклад:
Коли на листівці зображено багато фруктів, дитина може назвати такі асоціації: полуниця – Червона Шапочка, зелений листочок – крокодил, черешні – м'ячики, камінчики, виноград – ікра, банан – бумеранг.
Обов'язково при виконанні цієї вправи просити дитину пояснювати, чому саме той чи інший образ вона обрала.
Ці вправи розвивають творчі здібності дитини, її уяву та впевненість. Коли дитині вдається знайти асоціації, коли незвичне мислення позитивно оцінюється – її самооцінка підвищується.
Вправа третя «Звуки (шуми та пісні) у листівках»
Дітям пропонується набір з 25 листівок і надається запис 25 шумів чи уривків із пісень. Працюючи зі звуками, діти повинні спочатку з'ясувати, що це за звуки (кого або що вони нагадують), а потім ці звуки зв'язати з малюнком листівки.
Наприклад:
Коли лунає шум води, що тече з крану, ми уявляємо кран, який є вдома. Цей шум потрібно зв'язати з листівкою, на якій зображене дерево. Зрозуміло, що можна уявити, як це дерево поливають із шлангу, чи йде злива.
Працюючи з уривками пісень, діти повинні виділити найбільш яскраві образи в поданому уривку і саме ці образи зв'язати з малюнком листівки. Для роботи в групі використовуються уривки з відомих вітчизняних мульти-ків, які добре знають і люблять діти.
Наприклад: (рядки з пісні)
- Мене не лякає нічого на світі,
- Пливу я до мами, крізь бурю і вітер…
Рядки цієї пісні потрібно зв’язати з листівками. Уявляємо, як дитина, зображена на листівці, сама хоче пливти крізь бурю і вітер до своєї матусі, так їй самотньо. А квіти і є Мама, бо квіти символізують жінку, маму
5.12. Метод колажів
Колаж являє собою лист картону, на якому наклеєні або намальовані 7-50 малюнків. Малюнки повинні бути різноманітними, не повторюватися, різні за змістом та розмірами. У деяких колажах використовуються цифри та числа, тобто біля кожного малюнка може бути цифра чи число.
На першому уроці пропонується дітям запам'ятати 15-20 малюнків, наклеєних на лист картону (за методом послідовних асоціацій). Як правило, діти запам'ятовують 7-9 малюнків, найбільш яскравих і знайомих їм.
На другому занятті запропонувати дітям вибрати з цих малюнків одного головного героя і скласти казочку про його пригоди.
Наприклад:
Жив на світі горобець, який більш за все полюбляв спати в дитячому ліжечку. Це ліжечко він розфарбову-вав сам. А фарби йому виготовляв малюк з пилку метелика. До метелика можна було доїхати лише потягом, а заправляли цей потяг дитячим молоком, яке приготував зайчик у своєму барабані. Одного разу золотий ключик відкрив цей барабан і з нього вистриб-нули рибки в капелюхах. Ці капелюхи продавав лев, якому подобалося за допомогою відерця з лопаткою ліпити з піску колобка.
Наступним кроком цієї методики є запам'ятовування по черзі всіх малюнків колажу з першого по останній і навпаки. Спочатку потрібно умовно поділити малюнки колажу на дві частини і в кожній вибрати головний малю-нок, з якого буде починатися розповідь. Цей малюнок по-винен виділятися серед інших (більший за розміром або якимось іншим чином). І, починаючи з головного малюн-ка, складаємо розповідь за методом послідовних асоціацій спочатку в першій частині, а потім аналогічно в другій.
У деяких колажах ми малюємо різнокольорові доріж-ки. Тобто ми пропонуємо запам'ятати колаж за синьою до-ріжкою, а потім ‒ за зеленою.
Для кращого запам’ятовування проводимо різні види роботи: назвати слова від останнього до першого, якого кольору той чи інший малюнок, описати його, конкретизу-вати (що тримає зайчик?, на якому фоні написане число?, скільки квіточок у букеті?)
Наприклад:
1 етап: виділяємо малюнок, із якого ми будемо починати свою розповідь (у нашому випадку це котик).
2 етап: складаємо розповідь за методом послідовних асоціацій.
Розповідь 1: Котик жив у лісі вже 70 років. Він збирав квіти й любив кататися на коні. Уночі на конику він літав до зірок, набирав їх повне відерце і складав у візочки. Дома розглядав їх в окулярах, милувався і вчив грати на барабані.
3 етап: повторити слова з останнього малюнка до першого; проаналізувати малюнки за запитаннями (не дивлячись на малюнки)
Якого окрасу був котик? Якого кольору в нього очі?
На якому фоні написане число?
Скільки було квітів?
У якому напрямі біжить кінь?
Яке за формою відерце? Що на ньому зображено?
Скільки візочків?
Якої форми скло в окулярах?
Скільки паличок на барабані?
Така ж робота проводиться і з другою частиною колажу.
Труднощі виникають тоді, коли діти зустрічаються з незрозумілою їм інформацією. Але в деяких колажах ми навмисно використовуємо абстрактні малюнки. Щоб їх запам'ятати, діти повинні навчитися в щось їх перетворювати, зв'язувати з конкретним образом. Це вчить дітей знаходити щось спільне між абстрактною і конкретною інформацією. Виконуючи цю вправу, розвивають творчі здібності дитини.
Ось, наприклад, дітям зустрічається такий значок – †. Одні можуть перетворити його на чоловічка, а інші – на ключик. Трикутник для одних дітей може бути хустинкою, для інших ‒ пірамідою, для третіх – ріжок із морозивом.
Наступним кроком є запам'ятовування в колажах цифр, тому між двома малюнками ми пишемо цифри. І діти з’єднують по черзі малюнок ‒ цифру. При виконанні цього завдання стирається різниця між точною та образною інформацією, діти перестають боятися запам’ятовувати багато цифр.
5.13. Система повторювання
Повторювання є ефективним та сильним інструмен-том для зберігання інформації.
Є три види повторювання:
1) механічне – це повторювання інформації з книг та інших носіїв (аудіо, відео) з метою кращого засвоювання інформації ‒ це система зазубрювання;
2) абстрактно-логічне – зберігається краще, ніж механічне, але вже через 4-6 днів 90% учнів не в змозі відтворити інформацію на такому ж рівні, як спочатку;
3) ейдетичне – раціональне повторювання тільки із своєї пам’яті, а не з інших носіїв, зі спеціальним проміжком часу, з метою збереження інформації на термін, який необхідний.
Школа «Ейдетики» пропонує такий план повторюва-ння:
одразу після вивчення матеріалу;
через 30-40 хвилин;
через 3-4 години;
через добу;
через тиждень;
за необхідністю.
Поради школи Ейдетики
Якщо хочете щось запам’ятати – уявляйте.
Усе, що побачили, почули, відчули, уже запам’яталося.
Не думайте словами, думайте образами.
Фантазуйте.
Не сваріть себе за невдачі, краще замисліться та зробіть висновки.
Хваліть себе навіть за маленькі успіхи.
Уроки не вчіть, а вигадуйте та уявляйте з їх приводу щось цікаве, незвичайне, а тому приємне та легке під час пригадування.
Не вчіть вірші куплетами.
Перед тим, як заснути, уявляйте себе здоровим, щасливим та розумним.
Те, що вивчаєте, не повторюйте більше 2-3 разів; якщо в цьому є потреба, зробіть це через 2-3 години.
Висновки
Сьогодні вчитель сам обирає методи і прийоми для створення в учнів інтересу до навчання. Серед розмаїття педагогічних технологій варто виділити ейдетичну технологію.
Навчання за допомогою методів ейдетики – це специфічна форма організаційної навчальної діяльності, одна з цілей – забезпечення комфортних умов, за яких кожен учень відчув би свої успіхи, інтелектуальну роботу, продуктивність навчання, виключення домінування однієї думки над іншою.
Призначення навчання за допомогою методів ейдетики полягає в тому, щоб, по-перше, передати знання, по-друге, усвідомити цінність інших людей. Має воно і своє завдання: розв’язання навчальних поведінкових завдань.
Методи ейдетики відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), свідомо засвоюють навчальний матеріал, займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає інтерес в їх отриманні. Значно підвищується особистісна роль учителя – він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що уроки, на яких використовуються методи ейдетики, потребують, перш за все, компетентності, вміння переглянути й перебудувати свою роботу з учнями.
Методи ейдетики дають змогу створити навчальне середовище, у якому теорія й практика засвоюються одночасно, а це дає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти й реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву. Впровадження ейдетичної технології вимагає від вчителя часових, інтелектуальних і матеріальних зусиль.
Таким чином, використання методів ейдетики в навчанні найкраще реалізовує особистісно орієнтоване навчання, допомагає вчителеві співпрацювати з усім класом, з кожним учнем і учнями між собою.
Переваги ейдетики при навчанні дітей:
діти не закомплексовані, активні на уроках, не бояться ставити запитання вчителю, брати участь в обговоренні проблемних ситуацій, висувають цікаві та різноманітні гіпотези їх вирішення;
не існує проблеми вивчення віршів напам'ять; діти вчать не лише вірші за програмою, а й просто за бажанням, при чому без сліз і дуже швидко;
зникла проблема у написанні переказів;
в учнів з'явилася впевненість у собі, формується творчий підхід до вирішення завдань;
діти швидко мобілізуються на уроці, вони є активними учасниками навчально-виховного процесу;
школярі не бояться вчити таблиці множення і ділення, вони знають, що у них все буде гаразд.
Використані джерела
Антощук Є. В. Таємниці «Школи ейдетики» / Є. В. Антощак // Початкова освіта. ‒ 2001. ‒ № 42. ‒ С. 7.
Антощук Є. В. Учімося запам’ятовувати і пригадувати : Швидка пед. допомога від Української школи ейдетики «Мнемозіна» / Є. В. Антощук. ‒ К. : Вирій, 2007.
Антощук Є. В. Швидка педагогічна допомога від «Української Школи ейдетики». 8 уроків з техніки ефективного запам’ятовування будь-якої інформації / Є. В. Антощак. ‒ Вінниця, 2002.
Березій О. Г. Образно-асоціативний метод вивчення азбуки. Дидактичні матеріали / О. Г. Березій, М. Г. Бішин. ‒ К. : Грамота, 2008.
Бесєдіна А. Вплив методів і завдань ейдетики на розвиток особистості учня. / А. Бесєдіна // Рідна школа. – 2009. ‒ № 2-3. – С. 61-62.
Богосвятська А. І. Методика ейдотехніки та її використання словесниками / А. І. Богосвятська // Зарубіжна література в школах України. – 2012. – № 5.
Зіганов М. Мнемотехніка / М. Зіганов, В. Козаченко. ‒ М., 2000. ‒ 173 с.
Кузнєцова О. М. Методи ейдетики на уроках / О. М. Кузнєцова // Розкажіть онуку. ‒ 2006. ‒ № 17-18. ‒ С. 66-68.
Кузнєцова О. М. Як краще навчити дитину за допомогою методів ейдетики / О. М. Кузнєцова // Розкажіть онуку. ‒ 2007. ‒ № 4. ‒ С. 57-62.
Матюгін І. Ю. Школа ейдетики. Зорова, тактильна, нюхова пам’ять / І. Ю. Матюгін. ‒ М. : Ейдос, 1994. ‒ С. 514.
Матюгін І. Ю. Як розвинути добру пам’ять / І. Ю. Матюгін. ‒ М. : Ріпол-класик, 2002.
Н. Семенюк. Використання методу опорно-буквених піктограм / Н. Семенюк // Початкова освіта. ‒ 2008. ‒ № 2. ‒ С. 7-10.
Синякова О. Вдосконалення орфографічної грамотності засобами ейдетики / О. Синякова // Початкова освіта. ‒ 2008. ‒ № 2. ‒ С. 11-12.
Як навчитися легко вчитися : навчально-методичний посібник : у 2 книгах / Г. А. Чепурний, Ю. В. Палійчук. ‒ Вінниця : ВМГО «Розвиток», 2006. ‒ Книга 1 : Асоціативний зв’язок, цифри та творче мислення. ‒ 80 с.;
Книга 2 : Як вивчити вірші, тексти, табличку множення. ‒ 92 с.