Яготинська районна державна адміністрація

Відділ освіти

Районний методичний кабінет

«Організація роботи

щодо взаємодії

дошкільного навчального закладу

з родиною»

З досвіду роботи вихователя

Яготинського ДНЗ № 1 «Зіронька»

Гаврущенко Лілії Сергіївни

2013

ЗМІСТ

1. Подання

2. Анотація

3. Характеристика

4. Опис досвіду

4.1. Методичні рекомендації щодо форм роботи дошкільного навчального закладу із сім’єю

5. Висновки

6. Рекомендації

7. Додатки:

   1. План роботи з батьками на навчальний рік групи старшого дошкільного віку

   2. Принципи взаємодії дитячого садка і сім’ї

   3. Умови оптимізації взаємодії ДНЗ та сім’ї

   4. Батьківські збори «Почуйте серцем голос вашої дитини»

   5. Сімейний проект «Екосвіт моєї сім’ї»

   6. Тренінг з батьками «Ефективне спілкування батьків з дітьми»

   7. Типові ситуації з практики спілкування педагогів з батьками вихованців

   8. Методика контактної взаємодії вихователя з батьками

   9. Проектування напрямків роботи з батьками

   10. Батьківський всеобуч «Сьогодні малюк, а завтра – школяр»

   11. Рекомендації батькам

   12. Консультація для батьків на тему: «Вплив інформаційного простору на формування особистості дитини»

   13. Інформаційне повідомлення «Таємниці сімейного виховання»

   14. Методична розробка родинного свята для батьків та дітей старшого дошкільного віку «Моя сім’я»

   15. Тест «Добра мати, добрий батько»

   16. Ділова гра з батьками

   17. Батьківські збори на тему «Виховання культури поведінки дітей у сім’ї»

   18. Фізкультурна розвага для батьків і дітей «Стежками казок»

   19. Анкета для батьків

   20. Пам’ятка для батьків

   21. Правила для батьків

   22. Десять заповідей батьківства

   23. Тест для батьків.

8. Література

“У сім’ї шліфуються найтонші грані

людини – громадянина, людини – трудівника,

людини – культурної особистості.

Із сім’ї починається суспільне виховання.”

( В.Сухомлинський “ Батьківська педагогіка ”)

Тема досвіду: створити оптимальну, сучасну модель взаємодії дошкільного закладу з родинами вихованців, яка б ґрунтувалася на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток.

Мета досвіду: озброїти батьків системою психолого – педагогічних знань та вмінь необхідних для організації сімейного виховання дошкільників.

Актуальність досвіду: об′єднання зусиль батьків та педагогів допоможе cтворити широкий розвивальний простір, сприятливий для повноцінного буття дитини в сім′ї та дошкільному навчальному закладі.

Основні завдання досвіду:

- пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної культури батьків;

- організація заходів, спрямованих на оволодіння батьками системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома;

- гуманізація змісту і форми роботи з сім'єю;

- організація взаємовідносин батьків та педагогів.

Виховання дітей, формування особистості з перших років життя - основний обов′язок батьків. Сім′я впливає на дитину, залучає її до навколишнього життя.

Сім’я для дитини – це місце її народження і основне місце спілкування. Вона визначає багато в житті дитини. Звя’зок між батьками і дітьми відноситься до найбільш сильних людських відносин. Виховання дітей в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Благополуччю дитини сприяють доброзичлива атмосфера і така система сімейних стосунків, яка дає почуття захищеності, любові і сприйняття, стимулює його на розвиток. «Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною» А. С. Макаренко.

В Концепції дошкільного виховання в Україні, Державній національній програмі «Освіта», Законі України «Про дошкільну освіту», Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні підкреслюється велика роль родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного виховання з метою створення для кожної дитини єдиного виховного середовища.

Закон України «Про дошкільну освіту» покладає на сім’ю велику відповідальність. У статті 8 «Роль сім’ї в дошкільній освіті» зазначено: «Відвідування дитиною дошкільного закладу не звільняє сім′ю від обов′язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі. Батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження її життя, здоров′я, людської гідності».

Родинна педагогіка є серцевиною народної виховної практики. Це перевірений віками досвід виховання дітей в умовах родини, в колі найближчих по крові і духу людей. С.Ф.Русова зазначала, що пріоритет у вихованні маленької дитини має родина, а «родинне виховання є найкращим, бо в його основі лежить ласка матері».

Вивчення родинного спілкування є надзвичайно важливим як для розуміння чинників, що впливають на встановлення особистості дитини, так і для організації психолого - педагогічної практики. Про значущість цієї проблеми свідчить той факт, що багато психологічних теорій не обішли увагою цю проблему, розглядаючи взаємовідносини батьків і дитини як важливе джерело дитячого розвитку. Теоретичні основи по темі дослідження висунені в працях вітчизняних психологів В.С.Мухіної, Л.С.Виготського, а також в дослідженнях ряду робіт авторів, які вивчали сім’ю, сімейні стосунки: С.В.Ковальов, Н.Д.Соловьов, М.І.Лісіна та інші.

Під час ознайомлення з Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» постає реальна потреба в організації просвітницької роботи з родиною. Адже батькам надзвичайно складно зрозуміти науковий виклад змісту й зорієнтуватися в ньому. Робота з сім’єю передбачає врахування сучасних тенденцій розвитку стосунків між батьками й дітьми, їхніх технологій, ціннісних орієнтирів, особистісних якостей батьків і дітей, особливостей впливу сім’ї на становлення особистості.

Проаналізувавши думку провідних вчених, Базову програму «Я у Світі», а також спираючись на свій педагогічний досвід, я прийшла до висновку, що батьки повинні перестати бути сторонніми спостерігачами, експертами, а стати активними учасниками педагогічного процесу, адже у нас спільна мета – це благополуччя наших дітей. Ще я помітила, що рівень психолого - педагогічних знань і вмінь основної маси батьків залишається невисоким. З огляду на це, я поставили собі за мету, створити в групі такі взаємовідносини, де б батьки були рівноправні партнери в навчально-виховному процесі, невід’ємна органічна частина нашого колективу, озброїти їх системою знань і вмінь необхідних для організації сімейного виховання дітей.

Обдумавши я написала «план дій». Перш за все, я створила всі умови, щоб була не просто група, а теплий, затишний, безпечний дім, адже в дитячому садку дитина насамперед живе, а вже потім виховується, навчається, готується до школи і т.д.. Роздягальня в нас також естетично оформлена, максимально наближена до домашньої обстановки, адже з роздягальні складається враження про всю групу. Колектив нашої групи – це досвідчені педагоги, які люблять свою справу і дітей, роблять все, щоб дітям і батькам було комфортно в дошкільному закладі. В доступному для батьків місці знаходиться інформаційний блок, який включає різні рубрики «Стан здоров’я, антропометричні дані», «Поради батькам», «Вивчайте з нами», «Вітаємо Вас і вашу дитину», «Дякуємо за допомогу» які по мірі потреби змінюються. Всю інформацію стараюсь подавати зрозумілою, лаконічною, пропоную батькам взяти участь в обговоренні тої чи іншої теми, запитую які теми їх цікавлять. В ранкові години відбуваються короткочасні зустрічі з батьками, зустрічаю всіх привітно, щирим, теплим словом, бесіди відбуваються у формі запитань-відповідей, стараюсь, щоб спілкування було змістовним .

Постійно працює рубрика, порадник для батьків «Що робити коли?..» Пропоную такі теми для обговорення «Яке взуття носити дитині?», «Чи можна подолати жадібність дитини», «Чи обов’язково дитині дотримуватись певного режиму дня ?» та інші. Під час таких обговорень, а вони проходять в основному вечірні години, батьки з пасивних спостерігачів, які споживають інформацію стають активними співучасниками, роздумують над різними ситуаціями, шукають разом вирішення тих чи інших педагогічних завдань, починають критично оцінювати власну виховну діяльність, вчаться розуміти дитину, більш свідомо підходять до методів педагогічного впливу.

Періодично виставляю папки - пересувки «Дитячі хвороби», «Фізичний розвиток дітей дошкільного віку», «Безпека малюків», «Роль родини у вихованні дитини», «Прийшла зима – чарівниця» та інші. В такі папки підбираємо матеріал з ілюстраціями і практичними рекомендаціями. Папку можна взяти додому, щось занотувати, над чимось поміркувати, щось разом з дитиною зробити по певній темі з природного чи покидькового матеріалу.

Систематично організовую виставки «Малюємо разом з мамою» на різну тематику, «В гості осінь завітала», «Прийшла зимонька – зима», «Життя звірів взимку» та інші. Такі форми роботи дають можливість приділити час дитині в дома, зближують батьків і дитину, прищеплюють любов до мистецтва, до природи, розвивають естетичний смак , творчість, креативні здібності мами і дитини. В розділі «Чим ми сьогодні займались» коротко розказуємо про заняття, дітей протягом дня, демонструємо дитячі роботи, бо ніщо так не переконує батьків, що діти чогось навчились, як така «наочна агітація».

Співпраця дошкільного навчального закладу з родинами у вихованні дітей – справа непроста і виключно індивідуальна. Тому я намагаюся вивчити запити і пропозиції батьків, рахуватись з ними, у межах розумного і своїх можливостей задовільнити їх. З цією метою, працюючи в тісному контакті з психологом, використовую метод анкетування, такий метод допомагає більш пізнати дітей, батьків, відпрацювати єдиний підхід педагогів і батьків до виховання й розвитку дитини , допомагає вносити корективи в мою роботу, поповнювати її зміст і форми, шукати нові нетрадиційні форми взаємодії з батьками вихованців.

Найпоширенішою моєю формою роботи з родинами – є консультації та бесіди, відвідування наших вихованців вдома. Під час таких зустрічей намагаюся до кожної сім’ї підходити індивідуально, бути тактовною, дипломатичною і творчою, по мірі можливості зрозуміти та виправити помилки або вжити заходів щодо оздоровлення виховної ситуації в сім’ї в цілому, при цьому зберегти довіру і конфіденційність.

«У сім’ї шліфуються найтонші грані людини – громадянина, людини – трудівника, людини - культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання»(В.О.Сухомлинський «Батьківська педагогіка»). Залучення родин до роботи в групі сприяє педагогізації батьків. Це вчить їх постійно працювати з дитиною, а не просто контролювати, розуміти її потреби, вчасно надати допомогу у виборі заняття і досягнення мети. Окрім того, дитина члени родини якої беруть участь в навчально-виховному процесі почувається вільною, гордою за своїх батьків.

Співробітництво з родинами моїх вихованців сприяло тому, що батьки беруть активну участь у створенні умов для успішного розгортання освітнього процесу. В групі створений універсальний куточок «Ми пізнаємо світ», який змінюється відповідно до теми тижня. Вивчаючи тему «Життя звірів» батьки разом з дітьми малювали малюнки, складали розповіді казки за ними, вивчали вірші, робили поробки з природнього матеріалу, вив′язали шапочки звірів, що дало нам можливість драматизувати казки «Рукавичка», «Колобок», «Троє поросят» та інші, не тільки з дітьми, а й з батьками. Так батьки з сторонніх спостерігачів стають активними учасниками навчально-виховного процесу у групі, з’являється інтерес до життєдіяльності їхніх дітей..

В.О.Сухомлинський у своїй книзі «Серце віддаю дітям» писав: «Добрі почуття, емоційна культура - це серцевина людяності. Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, їх ніколи не виховаєш». Я з батьками групи стараюсь виховати в дітях добро, людяність, милосердя. Організувала і провела акцію «Подаруй іграшку товаришу», в якій активну участь взяли всі батьки і вихованці. Батьки своїм прикладом показують дітям, як можна творити добро .Вони на території ДНЗ саджають кущі, дерева, допомагають в озелененні квітника, а також в озелененні групи. Взимку разом з дітьми роблять годівниці для птахів. А ми з дітьми підгодовуємо пернатих друзів.

Збагачення духовності батьків, поширення серед них педагогічних знань - одне з важливих завдань нашої повсякденної роботи. Я намагаюся донести їм, що любов матері до своєї дитини – то початок виховання серця сина чи доньки, яке можливе лише за прямого впливу від серця до серця. Існує таке поняття – сердечна спорідненість. Ось до неї прагнемо всі разом, виховуючи дитину.

Залучаю батьків до підготовки святкових ранків, до прийняття участі у спортивних та музичних розвагах, що проводяться з метою формування родинно - побутової культури та поширення найкращого досвіду виховання: «Свято Мами», «Щедрівочка щедрувала», «Тато, мама і я – спортивна сім’я», «Осінні розваги», «Свято іменинника» та інші. Батьки наших вихованців допомагають в організації фотовиставок «Ми і наші діти», «Дитячий вернісаж», де разом з дітьми малюють, творять диво-картинки, аплікації.

Батьківські збори - важлива форма спільної роботи батьків та педагогів, вони допомагають підвищити педагогічну культуру батьків, їхню відповідальність, під час зборів обговорюються актуальні питання виховання та розвитку дитини, приймаються відповідні рішення колективу з багатьох важливих проблем, але частіше ці збори нагадують нудний урок, педагог пускається в риторику, а батьки-поглядають на годинник.... Я вирішила так організувати збори, аби тата і мами дійсно могли з них щось брати - поради, рішення, оптимізм. І не від нас, а один від одного. Отож, беручи до уваги, що більшість нашої групи складали молоді сім’ї, на базі ДНЗ в співпраці з практичним психологом Кошельн А. А. було відкрито „ Школу молодих батьків” ( з2010 по 2012р. я була керівником), завданням якої було сприяння підвищенню психолого-педагогічної культури батьків з питань виховання та розвитку дітей дошкільного віку, залучення батьків до взаємодії у навчально – виховному процесі дошкільного закладу. З практичним психологом Кошельнк А.А. розробили план психолого - педагогічних занять з батьками. Щоб підвищити інтерес до занять, проводила попередню підготовку до них: оголошення – запрошення про повістку дня з питаннями по темі бесіди. Заняття проводила в нетрадиційній формі – за солодким столом та чашкою чаю, кави, що сприяє створенню невимушеної теплої атмосфери. До таких занять готувалась ретельно, продумувала, як розставити столи, щоб усі бачили один одного, з якої психологічної вправи розпочати заняття, щоб батьки почували себе невимушено, вільно. Коли батьки вперше потрапили на таке заняття щиро дивувалися, що їх чекає не нудна лекція вихователя, а відверта, щира бесіда партнера по вихованню їхньої дитини у дружньому колі за смачним чаєм. На таких заняттях ми проводимо вправи на згуртування, психологічні ігри, консультуємо, диспутуємо, ділимося своїми міркуваннями, розглядаємо проблемні ситуації в садочку та сім’ї, проводимо аналіз власного життєвого досвіду, обговорюємо надану інформацію і, звичайно, відпочиваємо, проводячи рольові ігри та драматизації. Таке проведення занять допомогло згуртувати всіх батьків, налагодити добрі, щирі стосунки між батьками та педагогами, батьки вже охочіше йдуть на контакт, цікавляться питаннями, що стосуються формування особистості малюка.

В червні 2012 року до нас прийшли нові вихованці та батьки. Під моїм керівництвом в даний час діє батьківський клуб «Педагогічна взаємодія з сім’єю». У мене багато творчих планів та ідей, думаю, що в майбутньому, співпрацюючи з батьками, ми їх реалізуємо.

Щорічний аналіз рівня знань випускників нашої групи дає можливість робити висновки про ефективну, висококваліфіковану роботу педагогів.

Усе суще, що живе на Землі, має свій початок і свій кінець. Сім′я у цьому одвічному циклі – початок, що витворює саму людину. І хоча минають тисячоліття людської цивілізації, роль сім′ї у вихованні особистості не змінилась. Навіть у наше сьогодення, таке тривожне, економічно і соціально нестабільне, сім′я, хоч і зазнає негативного впливу, але й далі є тим єдиним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти свою розраду, надію.

Отже, практика показала сформувати в молодого покоління знання і відчуття роду неможливо без залучення батьківської громадськості, підвищення її педагогічної культури. Актуальними й сьогодні є слова Василя Сухомлинського про те, що процес формування всебічно розвиненої, здорової особистості на різних вікових станах неможливий без постійного взаємозвя’зку родинного та суспільного виховання.

Форми роботи дошкільного закладу із сім’єї

Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:

• Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.

• Оперативний зворотний зв’язок. Робота з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з’ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності корективи.

• Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини. А як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.

Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними.

До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань та відповідей; засідання «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організовувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводяться у батьків вдома; батьківські конференції.

Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому); відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посідників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо)

Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт, реклама книг, публікацій у періодиці, в системі інтрнет з проблем сімейного виховання.

Очікувана ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості і риси.

Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, відео фрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна діяльність), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.

Актуалізації уваги батьків до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових і ділових ігор.

Значного поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги і співробітники дошкільного закладу. Часто батькам не тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу).

Доцільно залучати до роботи не окремих, а всіх представників сім’ї, інших родичів, які мають стосунок до виховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з іншими сім’ями, які небайдуже ставляться до розвитку і виховання своїх дітей.

У роботі дошкільного закладу з батьками істотне значення має спрямування педагогічної самоосвіти батьків, стимулювання прагнення і вміння поповнювати свої педагогічні знання і після вступу дитини до школи.

Відвідування родини дитини

Відвідування родини дитини багато дає для її вивчення, встановлення контакту з дитиною, її батьками, з'ясування умов виховання, якщо не перетворюється у формальний захід. Педагогові необхідно заздалегідь погодити з батьками зручний для них час відвідування, а також визначити мету свого візиту. Прийти до дитини додому - це прийти в гості. Виходить, треба бути в гарному настрої, привітним, доброзичливим. Варто забути про скарги, зауваження, не допускати критики на адресу батьків, їхнього сімейного господарства, способу життя, поради (одиничні!) давати тактовно, ненав'язливо. Поведінка і настрій дитини (радісний, розкутий, притихлий, збентежений, привітний) також допоможуть зрозуміти психологічний клімат родини.

День відкритих дверей

День відкритих дверей, будучи досить розповсюдженою формою роботи, дає можливість познайомити батьків з дошкільним закладом, його традиціями, правилами, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавити нею й залучити до участі. Проводиться як екскурсія по дошкільній установі з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, які прийшли. Можна показати фрагмент роботи дошкільної установи (колективна праця дітей, збори на прогулянку й ін.). Після екскурсії й перегляду завідуюча або вихователь-методист розмовляють з батьками, з'ясовують їхнє враження, відповідають на питання, які виникають.

Бесіди

Бесіди проводяться як індивідуальні, так і групові. І в тім і в іншому випадку чітко визначається мета: що необхідно з'ясувати, чим можемо допомогти. Зміст бесіди лаконічний, значимий для батьків, підноситься таким чином, щоб спонукати співрозмовників до висловлення. Педагог повинен уміти не тільки говорити, але й слухати батьків, виражати свою зацікавленість, доброзичливість.

Консультації

Звичайно складається система консультацій, які проводяться індивідуально або для підгрупи батьків. На групові консультації можна запрошувати батьків різних груп, що мають однакові проблеми або, навпаки, успіхи у вихованні (примхливі діти; діти з яскраво вираженими здібностями до малювання, музики). Цілями консультації є засвоєння батьками певних знань, умінь; допомога їм у розв’язанні проблемних питань. Форми проведення консультацій різні (кваліфіковане повідомлення фахівця з наступним обговоренням; обговорення статті, заздалегідь прочитаної всіма запрошеними на консультацію; практичне заняття, наприклад, на тему "Як розучувати з дітьми вірші").

Семінари-практикуми

Батьки, особливо молоді, мають потребу в придбанні практичних навичок виховання дітей. Їх доцільно запрошувати на семінари-практикуми. Ця форма роботи дає можливість розповісти про способи й прийоми навчання й показати їх: як читати книгу, розглядати ілюстрації, розмовляти про прочитане, як готувати руку дитини до письма, як вправляти артикуляційний апарат.

Батьківські збори

Батьківські збори проводяться групові й загальні (для батьків усього закладу). Загальні збори організовуються 2-3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньої роботи, питання фізичного виховання й проблеми літнього оздоровчого періоду й т.ін. На загальні збори можна запросити лікаря або представника методичної служби міста. Передбачаються виступи батьків. Групові збори проводяться раз в 2-3 місяці. На обговорення виносять 2-3 питання (одне питання готує вихователь, по іншим можна запропонувати виступити батькам або комусь із фахівців). Щорічно одні збори доцільно присвячувати обговоренню сімейного досвіду виховання дітей. Вибирається тема, злободенна для даної групи, наприклад, "Чому наші діти не люблять працювати?", "Як виховати у дітей інтерес до книги", "Телевізор - друг або ворог у вихованні дітей?".

Круглий стіл

Круглий стіл по проблемі інтелектуального розвитку дошкільників. У ньому беруть участь вихователь-методист, психолог, вихователі груп і інші фахівці. Учасники вільно спілкуються один з одним. Темами подібних засідань можуть бути такі, як «Розвиток допитливості у дошкільників», «Розвиток мовлення», «Спеціальна готовність дитини до школи» і ін. Такі засідання можна провести в кожній віковій групі, ставлячи акценти на завданнях програми, за якою працює ДНЗ. Доцільно використовувати такі методи, як постановка дискусійних питань, аналіз педагогічних ситуацій, повідомлення фахівців з проблеми, обмін досвідом батьків, відповіді на їхні питання фахівців. Тут можна показати батькам відкрите (або відеозапис) заняття з дітьми, організовувати виставку літератури для дітей і батьків по проблемі. Пропонується розкрити батькам сутність навчання дошкільників, його специфіку, яка полягає у використанні ігрових прийомів. Як наочність доречним буде відкрите заняття для батьків з дітьми або ж відеоматеріали фрагментів занять з математики, розвитку мовлення й ін., варто звернути увагу на дидактичний матеріал, методи навчання дітей, сюрпризні моменти на заняттях

Дискусія

Дискусія по проблемі, наприклад, розумового виховання дітей. Таку дискусію добре провести з батьками старшої групи, заздалегідь запросивши фахівців: учителів початкових класів, психолога, вихователів старшої групи. Можна використовувати такі методи, як постановка спірних питань, ознайомлення батьків з результатами тестування дітей, надання слова фахівцям, аналіз педагогічних ситуацій. Рекомендується проведення дискусій за аналогією з телевізійними «Ток – шоу»: наприклад, розподілити учасників на дві групи: перша – ті, хто вважає, що розумовий розвиток дитини - це вміння писати, рахувати, читати; друга – батьки з протилежною точкою зору. Головне – це всебічний розвиток дитини, її пізнавальна активність. Необхідно дати можливість висловитися представникам протилежних думок, надати слово фахівцеві, аргументувати правильну точку зору. Для підвищення інтересу слухачів до проблеми можна навести як приклад висловлювання дітей, продукти дитячої творчості, відеоролики й ін. Наприкінці підвести підсумок.

Усні журнали

Журнал складається з 3-6 сторінок, по тривалості кожна займає від 5 до 10 хвилин, таким чином, загальна тривалість становить 40 хвилин. Досить великий обсяг інформації, розміщений у відносно короткому відрізку часу становить значний інтерес для батьків. Кожна сторінка журналу - це усне повідомлення, яке може бути проілюстровано дидактичними посібниками, прослуховуванням магнітофонних записів, виставками виробів, малюнків, книг. Батькам заздалегідь пропонується література для ознайомлення з проблемою, практичні завдання, питання для обговорення. Ця форма може проводитися регулярно із заданими рубриками, які мають місце в тому або іншому журналі. Наприклад, «Поради фахівця», «Це цікаво знати», «Говорять діти» і ін.; рубрики наповнюються педагогічним змістом по темі. Наприклад, поради може дати психолог, соціальний педагог, лікарі, і інші фахівці. В «Усному журналі» висвітлюються актуальні проблеми інтелектуального розвитку дитини. Головне – зробити ці зустрічі неформальними, а зацікавити батьків, відповідати на хвилюючі їхні питання, не захоплюватися теорією питання, а підносити матеріал переконливо, доступно, опираючись на їхній досвід.

Наочні форми

роботи з батьками включають підготовку пам'яток, папок – пересувок, матеріалу на стендах, фотовиставки й ін. Наприклад, можна підготувати для батьків у письмовому вигляді показники розумового розвитку дітей по вікових групах або запропонувати наочний матеріал, на формування пам'яті, уваги, уяви, мислення, а також варіанти проведення дидактичних ігор з дітьми.

Брифінг

Зустріч, на якій коротенько викладається позиція по одному зі злободенних питань. Може проводитися вихователем-методистом, вихователем групи або фахівцем, що заздалегідь готується до відповіді на запитання по певній темі. Дозволяє максимально активізувати батьків. Дві команди, одна задає питання – інша відповідає; організатор задає питання – батьки відповідають.

Батьківські конференції

Основна мета конференції - обмін досвідом сімейного виховання. Батьки заздалегідь готують повідомлення, педагог при необхідності надає допомогу у виборі теми, оформленні виступу. На конференції може виступити фахівець. Його виступ дається "для запалу", щоб викликати обговорення, а якщо вийде, то й дискусію. Конференція може проходити в рамках однієї дошкільної установи, але практикуються й конференції міських, районного масштабів. Важливо визначити актуальну тему конференції ("Турбота про здоров'я дітей", "Прилучення дітей до національної культури", "Роль родини у вихованні дитини"). До конференції готуються виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, які відбивають роботу дошкільних установ, і т.п. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, співробітників дошкільного закладу, членів родин.

Сімейні клуби

На відміну від батьківських зборів, в основі яких навчально-повчальна форма спілкування, клуб будує відносини з родиною на принципах добровільності, особистої зацікавленості. У такому клубі людей поєднує загальна проблема й спільні пошуки оптимальних форм допомоги дитині. Тематика зустрічей формулюється й запитується батьками. Сімейні клуби - динамічні структури. Вони можуть зливатися в один великий клуб або дробитися на більш дрібні, - все залежить від тематики зустрічі й задуму організаторів.

Бібліотека спеціальної літератури

Бібліотека спеціальної літератури - значна допомога в роботі клубів з проблем виховання, навчання й розвитку дітей. Педагоги стежать за своєчасним обміном, підбором необхідних книг, складають анотації новинок.

"Батьківська пошта" і "Телефон довіри"

Це нетрадиційні форми спілкування з родиною. Враховується зайнятість батьків. Будь-який член родини має можливість у короткій записці висловити сумніви з приводу методів виховання своєї дитини, звернутися по допомогу до конкретного фахівця й т.п. Телефон довіри допомагає батькам анонімно з'ясувати які-небудь значимі для них проблеми, попередити педагогів про помічені незвичайні прояви дітей.

Бібліотека ігор (ігротека)

Нетрадиційна форма взаємодії з родиною. Оскільки ігри вимагають участі дорослого, це змушує батьків спілкуватися з дитиною. Якщо традиція спільних домашніх ігор прищеплюється, у бібліотеці з'являються нові ігри, придумані дорослими разом з дітьми.

Гурток "Працьовиті ручки"

Гурток "Працьовиті ручки" залучає бабусь. Техногенне та швидке сьогодення, а також тіснява або, навпаки, зайва розкіш сучасних квартир майже виключили з життя дитини можливість займатися ручною працею, виготовленням виробів. У приміщенні, де працює гурток, діти й дорослі можуть знайти все необхідне для художньої творчості: папір, картон, покидькові матеріали й ін.

Нетрадиційні форми роботи з батьками

 "Батьківська пошта"

  - нетрадиційна форма спілкування з родиною. Враховується зайнятість батьків. Будь - який член родини має можливість у короткій записці висловити сумніви з приводу методів виховання своєї дитини, звернутися по допомогу до конкретного фахівця й т.п.

"Телефон довіри"

Телефон допомагає батькам анонімно з'ясувати які-небудь значимі для них проблеми, попередити педагогів про помічені незвичайні прояви дітей.

"Батьківські скриньки"

 – форма роботи, яка дозволяє батькам анонімно звернутися до любого з фахівців дошкільного закладу з питаннями, які є для них актуальними, а працівникам ДНЗ своєчасно відреагувати на запит батьків, підготувавши консультацію, семінар або семінар-практикум.

Висновки

Основна мета роботи дошкільних закладів – допомогти вихователеві у формуванні насправді єдиного і повноцінного соціального середовища для щасливого життя і правильного виховання кожної дитини. При цьому під повноцінним соціальним середовищем слід розуміти не тільки зовнішні, організаційні умови (єдиний режим життя, харчування, єдині правила поведінки вдома й у дитячому садку), а й єдині норми та стиль спілкування дорослих з дитиною, гуманне ставлення до малюка, повага до його потреб у спілкуванні з дорослими і товаришами, в цікавих іграх і спостереженнях, предметно-практичній діяльності, а також у схваленні, позитивній оцінці батьками і вихователями своєї особистості в цілому і конкретних вчинків або дій.

Умовами, що забезпечують ефективність взаємодії є: висока культура спілкування батьків та педагогів, доброзичливість, неупередженість у розв’язанні різних проблем, забезпечення мотивації взаємодії, актуальність та конкретність спільних завдань.

Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється на основі соціальної перцепції за допомогою спілкування.

Сутність взаємодії полягає в узгодженні в інтересах дитини, вимог, дій дошкільного закладу і сім’ї як суб’єктів її виховання, активне залучення батьків до педагогічного процесу, надання допомоги педагогічному колективу дошкільного закладу.

Завдання взаємодії: забезпечення дитині в сім’ї та дошкільному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно – особистісному спілкуванні, розвиток її творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків. Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх. Вихователь та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення стосовно її виховання та навчання, створюють для неї належні умови.

Від того, наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. А саме, взаємодія в педагогічному процесі сім’ї та дошкільної установи здатна формувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але і педагогів та батьків. Взаємодія, що ґрунтується на засадах коопераційної інтеракції, передбачає взаємодопомогу, співробітництво, узгодження зусиль, розглядається як цілісне явище в психолого-педагогічній системі.

Удосконалювати роботу з батьками – це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою.

Процес удосконалення – довготривалий та безперервний. Його можна здійснювати у різних напрямках. Методологічна основа всеобучу: народний педагогічний досвід та досягнення вітчизняної та зарубіжної наукової педагогіки з питань родинного виховання.

Щоб педагогічний всеобуч був достатньо ефективним, він має бути диференційованим. Тобто, він повинен передбачати якісні відмінності та особливості різних груп сімей, які до них відносяться.

Форми педагогічного всеобучу батьків різноманітні – батьківські лекторії, методичні консультації, батьківські конференції, батьківські дні. Вищою, але не єдиною ланкою освіти є університети педагогічних знань, вони працюють на громадських засобах при дитячих садках, бібліотеках. Їх основна мета – педагогізація батьків, активізація виховної функції батьків.

Рекомендації для вихователів

Наочна педагогічна інформація для батьків

Матеріал, виставлений на стендах, повинен систематично інформувати батьків про навчально-виховну роботу з дітьми, оперативно висвітлювати питання педагогічного, медичного і організаційного характеру.

Оперативність інформаційного матеріалу забезпечується частою зміною різноманітних рубрик, з’ясовуючи їх зміст. Об’яви вивішуються на 3-4 дні, а матеріал про позитивне сімейне виховання доцільно помістити на 3-4 тижні. Зміст і поновлення інформаційного матеріалу залежить:

від режиму роботи групи (денний, цілодобовий);

обізнаності батьків у педагогічних питаннях;

поточних заходів дитячої установи;

знаменних дат, подій із життя країни, нашого міста, зв’язаних з проблемами виховання.

Зміст інформаційного матеріалу необхідно систематизувати і чергувати на протязі року, розподіляючи його в наступні рубрики:

«Чи знаєте ви?» - В цій рубриці на початку року знайомлять батьків з режимом групи, сіткою занять. Доцільно нагадати батькам про дні і години роботи працівників дошкільного закладу, вказати годину, відведену для індивідуальних консультацій завідуючої, вихователя-методиста, медичної сестри, лікаря, музичного керівника. Доцільно пропонувати систематично комплекси ранкової гімнастики і поради, як їх виконувати з дитиною вдома у вихідні дні. В цій рубриці вивішують рішення батьківських зборів, різні об’яви, інформацію про передачі і бесіди для батьків по телебаченню.

«Наші перспективи» - Рубрика періодично знайомить батьків із завданнями навчально-виховної роботи з дітьми і з тими заходами, в яких передбачена участь батьків або бажана їх поінформованість. В ній розповідається про виховну роботу в групі в зв’язку з наближенням свят і яку участь будуть приймати батьки.

«Про наших дітей» або «Чому ж навчились наші діти» - Рубрика, яка містить конкретну інформацію про те, що засвоєно дітьми по тому чи іншому розділу програми за тиждень, місяць, квартал.

«Чому ми сьогодні навчились» або «Чим ми сьогодні займались» - Ця рубрика щоденно знайомить батьків з планом роботи на день або як діти засвоїли програмовий матеріал. Якщо немає можливості щоденно розміщувати цю інформацію, то треба від цього відмовитись. В цьому випадку – щоденне вечірнє спілкування з батьками.

«Вчіть цьому дітей» - Рубрика знайомить з обсягом знань, умінь, навичок, якими повинна володіти дитина і які слід закріпити вдома. Це культурно-гігієнічні навички, правила поведінки за столом, правила поведінки в суспільних місцях, правила, пов’язані з безпекою на вулиці, навички культури спілкування. Пропонуючи все це батькам, необхідно посилатися на програму.

«Це знають наші діти» - Рубрика містить програмовий, літературний, пісенний і інший матеріал, який діти пройшли в дошкільному закладі, а батькам пропонується використовувати його вдома.

«В години сімейного дозвілля» або «В колі сім’ї» - В рубриці пропонуються поради до проведення вихідних днів, вільного часу для спілкування з дітьми.

«Обговорюємо статтю» - Рубрика знайомить із журнальними статтями «Дошкільне виховання», «Сім’я і школа», а також газет і журналів по проблемам сім’ї, шлюбу, сімейного виховання, які в майбутньому можуть бути обговорені на одній із колективних зустрічей з батьками.

«Батьківський досвід» або «Батьки розповідають про своїх дітей» -Ця рубрика знайомить з позитивним досвідом сімейного виховання. Матеріал може бути викладений від особи вихователя, розповідаю чого про досвід сім’ї вихованця або від самих батьків.

«Наша консультація». «Ми радимо». «Поради і рекомендації» або «Цікаво, корисно знати» - З цієї рубрики батьки отримують корисні поради, відомості від вихователя, від медперсоналу, музичного керівника на зацікавлені теми, а також спеціалістів інших областей: Психологів, соціологів, економістів, демографів, юристів. З цією метою можуть бути використані матеріали із періодичної преси. В зв’язку з цим конкретизується рубрика: «Консультація психолога», «Порада лікаря», «Юридична довідка», «Запитуйте – відповідаємо», «Консультація на ваше прохання».

«Педагогічні знання – в кожну сім’ю» - Ця рубрика систематично знайомить батьків з джерелом підвищення їх педагогічної культури. Так на початку навчального року необхідно вирішити тематику знань педагогічного всеобучу, інформувати про організацію лекторіїв, університетів педагогічних знань, знайомити з тематикою радіолекторії, давати поради по самоосвіті батьків.

«Готуємось до батьківських зборів» - Рубрика передбачає завчасну підготовку до зборів з тим, щоб забезпечити активну участь кожного з батьків в розмові по конкретній темі зборів.

«Як би вчинили ви?» - Рубрика, яку можна використати, як прийом активізації батьків перед зборами, заняттям педагогічного всеобучу, а також як метод, спонукаючий батьків до пошуку рішень педагогічних ситуацій. В даній рубриці подаються ситуації педагогічного змісту, які потребують від батьків визначених міркувань.

«Чого не повинно бути» - Рубрика, в якій даються короткі замальовки з характерними помилками сімейного виховання, зміст замальовок показує помилки в підходах до дітей у відношенні «дорослі – дитина», «діти і наш приклад».

План роботи з батьками на навчальний рік

групи старшого дошкільного віку

Вересень

1. Участь батьків у святі, присвяченому початку навчального року "Вереснева парад-лінійка"

2. Батьківські збори на тему: "Шляхи підготовки дитини до школи"

3. Родинне свято "У дружному колі"

4. Консультація на тему: "Про дитячі конфлікти" (вихователі)

Жовтень

1. Залучення батьків до участі у виставці "Осінній марафон"

2. Консультація для батьків на тему: "Спільна робота дошкільного закладу і сім'ї у підготовці дітей до школи" (вихователі)

3. Анкетування "Чи знаєте ви свою дитину?"

4. Майстер-клас для батьків "Виготовлення іграшок з пап'є-маше" (вихователь: Кирилюк Т.В., мати: Боднар Ю.О.)

5. Благодійна акція - милосердя "Від серця до серця" (волонтерський рух)

Листопад

1. Участь батьків у проведенні свята осені на тему: "Осінь-господарочка"

2. Консультація на тему: "Формування інтелекту у дітей" (вихователі)

3. Диспут на тему: "Спілкування батьків з дітьми впродовж дня"

4. День відкритих дверей: "Виховуємо дитину здоровою". Оздоровчий МАЙДАН'S

Грудень

1. Круглий стіл: "Батьки і діти, діти і батьки - одвічне коло, що хвилює всі віки" (батьки, вихователі)

2. Консультація на тему: "Профілактика інфекційних захворювань" (старша медсестра)

3. Участь батьків у конкурсі малюнків на тему: "Вітальна листівка з Новим роком"

4. Допомога батьків у проведенні новорічних та різдвяних свят (спільна праця вихователів і батьків)

Січень

1. Батьківські збори на тему: "Традиції трудового виховання в родині"

2. Консультація на тему: "Гра і праця" (вихователі)

3. Бесіда на тему: "Чи є у дитини вдома доручення?" з переглядом фотоальбому (вихователі)

Лютий

1. Консультація на тему: "Як подолати агресивність" (практичний психолог)

2. Круглий стіл на тему: "Чекає школа" (батьки, вихователі, соціальний педагог, вчитель-логопед, вихователь-методист, старша медсестра, лікар, вчитель початкових класів)

3. Форум на тему: "Розвиваємо увагу, пам'ять, мислення" з практичним показом (викладачі Кам'янець-Подільського Національного університету імені І.Огієнка факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології, музичний керівник, соціальний педагог, практичний психолог)

4. Розважальне шоу "Я люблю свою дитину" з участю педагогів школи, дитячого садка, батьків, дітей (музичний керівник, вихователі, хореограф)

Березень

1. Спільне свято з батьками: "Мамина стежка"

2. Ділова гра: "Мрій, уявляй, фантазуй і себе реалізуй" (соціальний педагог)

3. Вечір спілкування родин: "Чотири покоління" (вихователі)

4. Засідання клубу "Турботливі батьки"

Квітень

1. Батьківські збори на тему: "Виховуємо дітей ввічливими" (вихователі)

2. Семінар-практикум "Створення мультстудії вдома" (викладач Станції юних техніків)

3. Інтернет кафе на тему: " Розвивайся, навчайся - до школи збирайся"

4. Моніторингове вивчення стану створення батьками розвивально-ігрового середовища вдома з послідовною слайд-презентацією на проекті "Вчуся жити"

Травень

1. Батьківський десант (акція) "Принесу користь своїми руками"

2. Спільний туризм за межі закладу: "Духовні ворота життя"

3. Тренінг на тему: "Мої захоплення - ключ до серця" (вихователі, батьки)

4. Батьківська конференція: "Три роки разом - проблеми , успіхи, перспектива" (відкритий мікрофон)

Принципи взаємодії дитячого садка і сім’ї

Робота з батьками результативна, якщо будується поетапно, виходячи з таких принципів, як:

Довіра відносин – цей принцип передбачає забезпечення віри батьків в професійну компетентність, тактовність і доброзичливість педагогів, їх вміння зрозуміти і допомогти вирішити проблеми сімейного виховання.

Особистісна зацікавленість батьків – визначаючи цей принцип, ми виходимо з постулату педагогічної діяльності, згідно з яким «нікого нічому не можна щмусити, людина повиння сама захотіти навчатися, саме цьому і саме в мене», тобто у своїй педагогічній освіті батьки повинні побачити особистісний смисл, який допоможе їм правильно будувати спілкування і спільну діяльність з дитиною, зробити педагогічну позицію адекватною, гнучкою, рухливою і прогностичною.

Підхід до батьків не як до об’єктів виховання, а як до активного суб’єкту процесу взаємодії: по-перше, визначаючи зміст, форми роботи з батьками, необхідно виходити з того факту, що саме батьки для нас є соціальними замовниками; по-друге, вони для нас не учні, а партнери, і ми їм допомагаємо, а не вчимо виховувати їх власних дітей і те, що ми їм пропонуємо повинно бути цікаво і корисно.

Затвердження їх самоцінності – тільки батьки, що себе поважають, можуть виховати здорову і вільну особистість. Цей принцип: по-перше, передбачає прояв граничного поваги до кожного з батьків, визнання його індивідуальності й неповторності, права на помилки; по-друге, відмоів від суддівської позиції по відношенню до них, надання їм підтримки; по-третє, створення умов, при яких батьки зможуть найбільш максимально і плідно виявити свої позитивні якості та здібності.

Емансипатія батьків – цей принцип передбачає: по-перше, звільнення батьків від колишніх поглядів установок на виховання та самої дитини як на нетямущого малюка, якому треба постійно підказувати, допомагати, поведінкою якого треба керувати; по-друге, пробудження їх бажання краще пізнати самих себе, що в кінцевому підсумку допоможе їм краще зрозуміти своїх дітей.

Умови оптимізації взаємодії ДНЗ та сім’ї

Крім поетапної роботи педагогів з батьками, що спирається на певні принципи, побудова партнерських відносин дитячого садка з сім’єю також вимагає дотримання наступних умов:

1. Співробітництво з сім’єю вимагає від педагога обов’язкового виконання на всіх етапах роботи правил гнеобхідних для оптимального педагогічного спілкування:

Звернення до батьків своїх вихованців тільки по імені;

Вияв щирого інтересу до батьків своїх вихованців;

Вміння вислухати батьків, як конкретний прояв інтересу до людей взагалі;

Прояв доброзичливості у ставленні до батьків, посмішка в спілкуванні з ними;

Бесіди з батьками про те, що цікавить їх і що вони цінують понад усе.

Уміння дати відчути батькам їх значущість, повагу до їхньої думки винятково важливо для завоювання авторитету в педагогічному спілкуванні.

2. Подбати про гуманізацію та демократизацію взаємин педагога з батьками.

Гуманізувати – значить визнати цінність кожного батька як особистості її права на власну позицію, а також помилки. У цьому зв’язку з батьками потрібно і особистісні відносини. Гармонізації та демократизації взаємин сприятимуть:

Заміна знеособлених оголошень про майбутні батьківські збори індивідкальними іменними запрошеннями зробленими спільно з дітьми;

Обладнання в дошкільному закладі кімнати для батьків у якій є невелика бібліотечка, програми виховання, дитяча художня література, зразки дитячих робіт, фотографії дітей, іграшки, деякий дидактичний матеріал, який батьки , а також і діти, можуть взяти доджому на час;

Наявність у дошкільному закладі телефону довіри (який може працювати один раз на тиждень або місяць в певні години).

3. Необхідна відмова від формального спілкування, від монологу на користь діалогу.

4. Віддавати перевагу не колективним, а індивідуальним формам роботи з батьками. Це, в свою чергу, передбачає необхідність оволодіння педагога наукою і мистецтвоми спілкування.

5. Визнати недостатньо ефективним засобом впливу на сім’ю слово, не закріплене наочністю. Тому слід рідше вдаватися до готових оціночних суджень про вихованця, корисно надати членам сім’ї можливість час від часу самим спостерігати за власною дитиною, порівнювати його з однолітками, відкривати в ньому нові, а може бути й незнайомі риси. В якості наочності можуть виступати:

- Домашні завдання (наприклад, постежте і опишіть, яке відношення проявляє ваша дитина до домашньої праці);

- Включення батьків в рольові педагогічні ігри або тренінгові вправи;

- Фотографії дітей;

- Виставка дитячих робіт;

- Виступ батьків ;

- Участь батьків у роботі гуртків, у проведенні ігор, занять і екскурсій з дітьми.

6. Оновлювати зміст роботи з сім’єю слід шляхом розширення кола проблем, пов’язаних не формуванням у дошкільнят загальних рис, а таких рис дитини, які сприяють умовам і можливостям розвитку їх індивідуальності.

7. Не слід при обговоренні педагогічних проблем давати батькам готові відповіді, необхідно будувати обговорення таким чином, щоб сприяти їх «педагогічної рефлексії», умінню батьків аналізувати власну виховну діяльність, критично її оцінювати, знаходити причини своїх педагогічних помилок, неефективності, здійснювати вибір методів впливу на дитину, адекватних його особливостям в конкретній ситуації. Від сформованості цього вміння залежить характер взаємин батьків і дитини.

Батьківські збори на тему: «Почуйте серцем голос вашої дитини»

Мета зборів: Налагодження взаємодії дошкільного закладу з батьками. Створення дружніх і доброзичливих стосунків між батьками групи.

Спонукати батьків до вільного невимушеного спілкування. 

Формувати у батьків модель позитивних стосунків з дітьми.

Створити ситуацію позитивного настрою.

1) Вихователь:-

Доброго вечора, доброго дня

Хай сонце всміхається людям щодня,

Дорослим і дітям,звіряткам і квітам.

Ми раді зустрічі з вами щодня.

- Добрий день шановні батьки, колеги. Сьогодні я хочу познайомити
Вас з однією притчею.

Притча: За день до свого народження дитина запитала у Бога: «Я не знаю, для чого йду в цей світ, що я там буду робити?» Господь відповів:- Я подарую тобі янгола, який завжди буде рядом із тобою. Він усе тобі пояснить.

- Але як я зрозумію його, я ж зовсім не знаю його мови?

- Янгол буде вчити тебе своєї мови. Він буде охороняти тебе від бід. Твій янгол навчить тебе жити. –А як звуть мого янгола? –Не важливо, як його звуть. Ти будеш звати його «мама»

Вихователь:- А й справді матуся для своєї дитини і янгол і подружка, і лікар, і порадник, і вчитель, і співрозмовник. В нашій групі є і зовсім молоді матусі і трішки старші. Але я впевнена, що ви всі дуже любите своїх діточок .Як маленьке немовля у світ двері відчиняє , то дарують йому слово . Слово це – його ім’я. Підростає немовлятко, чи дівчатко, чи хлоп’я, разом з ним іде це слово, слово це – його ім’я. Зараз я пропоную вам пригадати, як ви називаєте вдома свою дитину пестливо і записати це на паперовому метелику, а потім кожна з вас розмістить свого метелика на «квітковому полі»

(батьки виконують завдання)

Вихователь: - зараз почитаємо які діти живуть у нашій групі.

(вихователь читає «метеликів» )

2) Вихователь: Ваші діти всі різні у кожного свій характер, вони по різному виявляють свій настрій. А тепер пропоную пограти в гру «Впізнай настрій дитини» 

Я буду вам по-черзі показувати малюнки, а ви уважно подивіться і скажіть в якому настрої зображена дитина і яка ситуація могла викликати такі емоції, добре?

(Малюнки:радість, злість, сум, занепокоєння, здивування, спокій тощо)

Вихователь: - Молодці, розумієтесь в станах дитини. Кожній родині потрібен свій затишний будинок.

Гра: «Побудуємо будинок»

3) Зараз я пропоную побудувати будинок. 

У будинку є дах, так? Хто хоче бути дахом? 

Хто бути стінами? (Двоє учасників)

У будинку є віконце.

Хто хоче бути віконцем? 

А на підвіконні сидить пухнаста киця. Ви будите кицею? Сидить киця і бачить, що почався дощик.

Хто у нас буде дощиком? (двоє учасників)

Вийшла кішка на ганок. Аж бачить: жабка стрибає.

Хто у нас буде жабка?

Потім подув сильний вітер і пригнав дощову хмару. І нарешті вийшло сонечко.

4) Фізична хвилинка «Таночок Вперед чотири кроки »

Вихователь: я буду вам показувати рухи, а ви будите під музику повторювати
Вихователь: -Ось ми з вами відпочили, а тепер на стільчики сідайте уважно слухайте і казку відгадайте.

Гра «Відгадай казку»

а) Котився, котився у Лисиці на носі опинився» (Колобок)

б) Він моторний і проворний по подвір’ю йшов та щось знайшов» (Півник з казки «Колосок»)

в) Квоктала, квоктала Бабу і Діда здивувала» (Курочка ряба)

г) З соломи його зробили бік смолою засмолили» (Солом’яний бичок)

д) Друга в гості запросила, каші йому наварила, а її друг пригощав – борщу в горщик наливав» (Лисичка та Журавель)

е) Звірі в гості його запросили і борщу йому наварили, самі від нього ж сховались і на нього подивлялись» (Пан Коцький)

Вихователь: - Молодці, казки знаєте, а чи діткам ви читаєте?

Поради батькам

У своїх стосунках із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її, коли цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це зміцнює впевненість дитини у власних сила, підвищує її самооцінку.

Розмовляйте з дитиною завжди стримано, спокійно.

Заохочуйте дитину за виконання нею будь-яких видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.

Використовуйте гнучку систему заохочень і покарань.

Дотримуйтесь чіткого розпорядку дня.

. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисні щоденні прогулянки та ігри на свіжому повітрі. 

. Забезпечуйте дитині безпеку життєдіяльності.

. Порівнюйте дитину з нею самою ( якою вона була раніше), а не з її однолітками.

. Будьте для дитини прикладом у словах та вчинках.

Вихователь: -А зараз давайте пригадаємо перлини народної мудрості:

Навіщо клад, коли в сім’ї …(лад)

Нема того храму, щоб купити …(маму)

На сонці тепло, а біля матері …(добре)

Які мама й татко, таке й …(дитятко)

Який дуб, такий тин; який батько , такий …(син)

У дитини заболить пальчик, а у мами …(серце) 

Вихователь: Шановні батьки, пам’ятайте: ваша дитина – дар, який потрібно розвивати і формувати. Саме від вас залежить те, яким стане цей подарунок долі. І весь педагогічний колектив нашого садочка буде допомагати вам виховувати ваших діток щасливими, розумними та здоровими.

А зараз пропоную намалювати портрети ваших дітей. А як це просто зробити я вам підкажу. Ліву руку стисніть в кулак та прикладіть її до аркушу паперу. Обведіть її олівцем. Вийшло лице. Намалюйте очі, ніс, губи, брови. Не забудьте про колір очей вашої дитини. Потім домалюйте волосся та вушка. Ось, портрет готовий. Обережно вирізаємо і приклеюємо на нашу з вами картину. (Батьки виконують завдання)

Вихователь: Ось і отримали наш портрет нашої групи «Жасмин». Я сподіваюся, що вашим діткам буде затишно і комфортно в стінах нашого садочку. А зараз пропоную вам висловити свої враження від нашого заходу. (Батьки запалюють декоративні свічки і висловлюють свої враження) 

Вихователь:

Я хочу щоб полум’я цієї свічі нагадало нам про те що:

Хай місяць обійде свій дім до світанку

Від вас все залежить, чарівні матусі,

І сонечко ясне світитиме зранку,

Від вас наші милі красиві матусі,

Весною і влітку заквітне земля,

Від вашого серця і щирої правди,

Хлібами рясними уродять поля…

Яку ви засієте дітям назавжди!

Дай ,Бог, вам уміння і правди святої,

Щоб зло побороти для долі нової!

Дай, Боже здоров’я і довгого віку

Та років щасливих без ліку, без ліку!

Сімейний проект на тему: «Екосвіт моєї сім’ї»

Мета проекту: сприяти соціалізації дошкільнят через взаємодію сім’ї й дошкільного закладу; залучати батьків до екологічного виховання дошкільнят; формувати єдине виховне середовище «дошкільний заклад – сім’я».

І тиждень

«Смачно, корисно, гарно!»

Мета: спонукати батьків до тісного спілкування зі своїми дітьми – бесід з ними про здорові продукти харчування та їх щоденне вживання про економне використання води, газу та електроенергії в домашньому господарстві; вчити батьків формувати в дітей естетичний смак під час приготування і вживання страв.

Заходи

Спільне приготування страв для сімейної вечері;

Оформлення книжечки «Смачні рецепти нашої родини»;

Конкурс між родинами «Екологічна кухня».

ІІ тиждень

«Домашні улюбленці моєї родини»

Мета: Виховувати в дітей любов, турботливе ставлення до тварин, рослин.

Заходи

Виставка малюнків «Мої улюбленці»;

Складання оповідань про своїх домашніх тварин, кімнатні рослини.

ІІІ тиждень

«Екологічна стежина моєї сім’ї»

Мета: Спонукати батьків робити будь-яку пройдену з дітьми стежину екологічною.

Заходи

Складання скарбнички екологічних стежин;

Збір легенд, повір’їв про місцеві річки, ліси тощо;

Фотографування улюбленого місця відпочинку у вихідний день;

Вироблення «Правил юних друзів природи».

ІV тиждень.

«Екологія душі»

Мета: Розвивати емоційно-чуттєву сферу дошкільнят – компонент їхньої екологічної культури. Формувати добрі взаємини , створювати позитивний психологічний мікроклімат вдома та в дитячому садку.

Захід

- Конкурс малюнків, емблем «Під знаком любові».

Тренінг з батьками «Ефективне спілкування батьків з дітьми»

Мета тренінгу: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.

Завдання:

Сприяти усвідомленню основних засад психічного розвитку дитини.

Сприяти критичному осмисленню стійких стереотипних установок у сімейному вихованні.

Розширити і збагатити знання щодо ролі емоційної сфери у становленні особистості дитини та відпрацювати навички емпатійного реагування на дитячу поведінку.

Розвивати вміння будувати діалогічну взаємодію при вирішенні проблемних сімейних ситуацій.

Виховувати педагогічну компетентність батьків.

Зміст тренінгу

(Ведуча вітає учасників, представляє себе, як тренера сьогоднішнього тренінгу.)

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї. “Всі ми родом з дитинства”, “Все – і хороше, і погане – людина одержує в сім’ї”. Ці педагогічні вислови відомі, напевне, всім. Відтак, зрозуміло, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання, не слід очікувати серйозних успіхів у сфері становлення повноцінної особистості: самостійної, відповідальної, упевненої у собі, ініціативної, творчої, з чіткими моральними настановами. Ми спробуємо з вами сьогодні знайти правильний шлях у спілкуванні з дітьми.

Вправа на знайомство „Вітаю Вас”

Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.

Хід проведення

Тренер пропонує підводитися тих людей які вважають, що це стосується їх:

- встаньте ті, у кого чорне волосся;

- встаньте ті, хто має гарну посмішку;

- встаньте ті, хто має доньку;

- встаньте ті, хто має сина;

- встаньте ті, хто вважає себе гарною матер’ю

- встаньте ті, хто прийшов сьогодні на нашу зустріч з гарним настроєм, і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.

Привітайте один одного оплесками.

«Правила роботи в групі»

Мета: обґрунтувати необхідність вироблення та дотримання в групі певних правил спільної роботи.

Ресурси: дерево, листочки.

Хід проведення:

Пропоную учасникам створити умови, щоб кожен почувався зручно і робота в групі була ефективною. Для ефективного спілкування в умовах тренінгу запропонуйте принципи:

„Тут і тепер” – розмова про те, що відбувається в групі в кожен конкретний момент.

Персоніфікація висловлювань – відмова від знеособлених суджень типу „як правило, ми думаємо”, „деякі тут вважають” і т.п., заміна їх адресними: „я вважаю”, „я думаю”.

Акцентування мови почуттів – уникання оцінювальних суджень, їх заміна описом власних емоційних станів (не „ти мене образив”, а „я почуваюся ображеним, коли ти...”)

Активність – включеність в інтенсивну міжособистісну взаємодію кожного члена групи, дослідницька позиція учасників.

Довірливе спілкування – відвертість, відкрите вираження емоцій і почуттів.

Пунктуальність – дотримання регламенту, орієнтування в часі тренерів та учасників.

Добровільність – можливість відмовитися від виконання завдання, якщо воно занадто складне або з якихось причин не приймається учасником.

На основі цих принципів будуються правила роботи у відповідності з особливостями роботи в даній конкретній групі та потребами самих учасників. У правилах віддзеркалені характеристики реальних процесів і явищ, які існують у прототипах моделюючої реальності. (висять на дошці)

- кожен учасник має можливість висловитися, якщо у нього є бажання;

- всі учасники групи поважають цінності і погляди кожного, навіть, якщо не згодні з ними;

- обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, що їх висловили;

- всі учасники роблять зауваження коротко і по суті;

- кожен учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників;

- усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв’язуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

- всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

Метафора „Річка та береги” (магнитафоний запис)

Мета: на емоційно-смисловому рівні допомогти учасникам усвідомити роль батьківського впливу на становлення особистості дитини.

Хід проведення: Тренер розповідає метафору.

„Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо “батьками”. Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, „як я говорю”. Насправді, ж вона буде робити так, „як я роблю”. Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях.”

Спілкування з дитиною проходе на різних інтонаціях і завдяки наступної вправи спробуємо зробити висновок, яке краще спілкування для дитини.

Тренувальна вправа „ Як звертатися до дитини” (бочонок «особливості спілкування батьків та дітей»)

Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.

Ресурси: картки з фразами

Хід проведення

Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі „правильних” і „неправильних” звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.

Тренувальна ВПРАВА „ЯК звертатися до ДИТИНИ”

1.А Говорите з жахом: „Залиш! Не чіпай цей молоток! Це чоловіча справа!

В Говорите спокійно та доброзичливо: „О! Я бачу, ти хочеш забити цей цвях. Подивись, молоток треба тримати так, а цвях отак...”

2. А Дитина хоче допомогти Вам скласти пазли. Ви сердитеся, відкидаєте її руки і кажете: „Залиш! Ти їх зіпсуєш! Якщо ти знищиш пазли, я буду змушена за них заплатити!!! Іди робити уроки!”

В Візьміть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені важливо, щоб ти ретельно намилила руки, помила і витерла їх насухо! Потім прийдеш і ми разом складемо пазли. Руки повинні бути чистими, бо ми маємо віддати пазли в ідеальному стані.”

3. А Говорите зі стурбованістю у голосі: „Почни, нарешті, вчити цей вірш. Ти ж знаєш, що ти слабша учениця і потребуєш більше часу на навчання!”

В Скажіть з радістю у голосі: А пам’ятаєш, як у минулому році ти боялася того довгого вірша Тараса Шевченка, але ж вивчила на таку гарну оцінку! Мужності! Вивчиш і зараз!”

4. А Кричите: „Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!”

В Зловіть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна! Скажи брату словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш захистити себе у гідний спосіб!”

5. А Говорите жалісливим тоном: „Синочку, чому ти такий лінивий! Ти ж такий здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю, в кого ти такий вдався!”

В Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: „Синочку, ти досить розумний та здібний для того, щоб осягнути це! Я чекаю рішучих змін у школі”.

6. А Говорите незадоволено та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати на публіці: „Перестань боятися! Тут нічого боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся, як мала дитина! Ну давай! Не бійся!”

В Говорите спокійним голосом із розумінням: „Ти боїшся...? Ти напевно трохи засоромилась...? Розповідати вірш на публіці – це дуже складна справа навіть для справжніх акторів... Це називається хвилюванням. Але, напевно, ти скоро переможеш цей страх! Ти переконаєшся...”

Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.

Самооцінка дитини завжди залежить від звернень до них дорослих, зокрема батьків. Часто батьки в родинах при звернені до дітей використовують принизливі слова (ярлики): невдаха, неохайний, неуважний… Відомо, що при постійних таких звертаннях у майбутньому дитина до цього звикає і вважає себе такою, а це невпевненість в собі, зниження самооцінки. І в наступній грі я пропоную щоб ви на деякий час опинилися на місці дитини і пояснили свої відчуття.

Ситуаційна рольова гра „Ярлики”

Мета: ознайомити учасників тренінгу з ярликами, які використовуються в сім’ї щодо дитини, дати можливість відчути емоції, які виникають в учасників під час спілкування, коли їх змушують діяти відповідно до стереотипів.

Ресурси: бейджики з написами, розрізана картина любого розміру.

Хід проведення:

Тренер прикріплює на учасників бейджики зі словами, з якими, зазвичай, дорослі звертаються до дітей. Ці слова можуть мати як негативний, так і позитивний відтінок.

Завдання для учасників. Скласти із розрізаних частин цілу картину, при цьому співпрацювати один з одним, звертаючись у відповідності до тих ярликів, які написані в учасника на смужці.

Запитання для обговорення:

Як Ви почувалися у своїй ролі? Чи було Вам у ній комфортно або ж навпаки незатишно, неприємно?

Чи залежала робота від розподілу ролей?

Як ярлики впливають на самооцінку дитини, її спілкування з оточуючими?

До уваги тренера! Перед проведенням вправи важливо попередити учасників не промовляти вголос і не натякати гравцю, якому прикріпили бейджик, про те слово, яке написане на ньому.

Завдання учасників полягає не стільки у складенні картини, скільки у відчуванні ставлення оточуючих до себе, як до дитини, що має такий ярлик.

Дякую Вам, зніміть бейджики. Ось Ви знову гарні і люблячі батьки.

Шановні батьки, пам’ятайте, що особистісний простір у сім’ї це головне для дитини.

Пропоную Вам створити Колаж „Потреби дитини для всебічного розвитку”.

Мета: сприяти усвідомленню потреб, бажань, можливостей, а також прав дітей у сім’ї.

Ресурси: великий аркуш паперу, ілюстровані журнали, клей, ножиці, фломастери.

Хід проведення:

Учасники створюють колаж на тему „Потреби дитини для всебічного розвитку”. По завершенні роботи батьки презентують свої напрацювання.

На закінчення тренер зачитує “Десять заповідей про права дитини” (слайди)

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не думай, що дитина – твоя, вона – божа.

3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав їй життя, як вона зможе віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому. Це незворотній закон вдячності.

4. Не виміщай на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, адже, що посієш, те й зійде.

5.Не стався до її проблем зверхньо .

6.Не принижуй!

7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш, і не робиш.

8. Пам’ятай, - перефразовуючи одну людину, що сказала про вітчизну, - для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, що б робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою – нездібною, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.

Емоції та поведінка дитини.

Модельована ситуація „Дитина повернулася зі школи”

Мета: показати вплив неемпатійного реагування батьків на поведінку дитини.

Хід проведення:

Батьки розігрують модельовану ситуацію. Один грає роль мами, що порається на кухні, а інший – семирічної доньки, котра повернулася зі школи.

Мамо, мамо, я повернулася зі школи, - щасливо повідомляє Оленка.

Добре, доню, мий руки і сідай обідати, - говорить, не обертаючись і не відриваючись від своєї роботи мама.

Мамо, я тобі хочу стільки розповісти! Що сьогодні у школі було!!! (Підстрибує дівча, бажаючи привернути увагу мами).

Добре, добре, сідай, зараз будемо обідати, - мама зосереджено далі займається господарськими справами, залишаючи доньку на самоті зі своїми переживаннями.

Після декількох спроб привернути увагу мами, донька повертається і йде геть...

Запитання для коментування :

Поділіться враженнями від побаченого.

Чи проявляє мама свою любов до дитини, як саме?

Про задоволення яких потреб дитини вона більше всього піклується?

Що для дитини в даний момент є найважливішим?

Тренер підводить підсумок: „Для дитини дуже важливе піклування мами та її турбота, і насправді таким чином мама проявляє свою любов. Але на даний момент мама не враховує важливої для дитини потреби – бути почутою. А мама доньку не тільки не чує, не бачить, не може спільно порадіти хай навіть незначним, але таким важливим для дитини подіям!

Ось Вам типова сімейна ситуація. Дитина знайшла жабку. Таку зелену, з плямками, а як вона кумедно стрибає! Радості дитини немає меж! „Негайно викинь, забруднишся!” – з огидою кричить мама. Ось вам і “емпатійне реагування”.

Міні-лекція „Три шляхи у вихованні”. (кольорові стікери)

Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.

Ресурси: фліпчарт, маркери, текст лекції.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Пропоную послухати коротку характеристику цих шляхів і зробити можливі наслідки для дитини, для батьків, для родини.

ВЛАДА Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене”

Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

ПОСТУПЛИВІСТЬ На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.

Дитина почувається у виграші - „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску.

Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

ДІАЛОГ На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз”.

Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

Загальний висновок: Ефективний шлях у вихованні – це діалог.

Діалогічна взаємодія в сімейних конфліктах

Вправа на активізацію „1-2-3-4-5”

Мета: сприяти зняттю емоційної напруги та створенню сприятливих умов для подальшої роботи в групі.

Хід проведення

Тренер говорить умови гри: „Коли я буду називати певні цифри, вам потрібно буде виконувати відповідні їм дії:

„один” – плеснути в долоні перед собою,

„два” – плеснути в долоні за спиною,

„три” – плеснути в долоні над головою,

„чотири” – плеснути долонею правої руки в долоню сусіда праворуч, лівої – в долоню сусіда ліворуч,

„п’ять” – плеснути в долоні сусідів так, щоб права рука опинилася зверху на руці сусіда, а ліва рука опинилася знизу.”

На етапі тренування, тренер називає цифри, не поспішаючи і виправляючи помилки учасників. Далі – називає цифри швидко.

(Після гри сіли на килимок)

Психогімнастична вправа на активізацію „Зміна місця”

(завдання яке батьки виконували вдома)

Творче завдання „Вірш про себе”

Мета: розвивати позитивне ставлення до себе, почуття власної гідності.

Ресурси: бланки з незакінченими реченнями

Хід проведення:

Тренер роздає кожному учаснику його виконане домашнє завдання і просить зачитати „Вірш про себе”, продовжуючи перші його рядки.

Вірш про себе

Я, ніби пташка, тому що.....................................................

Я перетворююсь на тигра, коли.........................................

Я можу бути вітерцем, тому що.......................................

Я, ніби мурашка, коли...........................................................

Я склянка води.......................................................................

Я почуваю, що я шматочок таючогольоду.......................

Я – прекрасна квітка.............................................................

Я почуваю, що я скала...........................................................

Я – стежка.............................................................................

Я, ніби риба.............................................................................

Я – цікава книжка...................................................................

Я – пісенька..............................................................................

Я – миша...................................................................................

Я, ніби буква „О”...................................................................

Я – світлячок...........................................................................

Я відчуваю, що я смачний сніданок.......................................

Невже це, насправді, Я!!!

Історія для натхнення

Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі батьківства на ціннісно-емоційному рівні.

Хід проведення Тренер розповідає історію для натхнення:

„ Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.

Тату, можна в тебе щось спитати?

Звичайно, що сталося?

Тату, а яка в тебе зарплатня?

Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?

Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?

Ну, взагалі, 500. А що?

Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.

- Тату, ти можеш мені позичити 300?

Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш. Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.

А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”

Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”.

Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.

Ти не спиш, синку, - запитав батько.

Ні, тату, - відповів хлопчик.

Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.

Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.

Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. – Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”.

Я дякую Вам, я впевнена що після сьогоднішньої зустрічі остані слова ніколи не промовить ваша дитина.

Типові ситуації з практики спілкування педагогів з батьками вихованців

Ситуація 1

Вихователь розповіла мамі Миколки Р. про те, що нового хлопчик дізнався на заняттях, і за­пропонувала закріпити вивчений матеріал удома. Мама різко відповіла, що їй ніколи займатися з дитиною вдома і що це обов'язок вихователя — він «отримує за це зарплатню».

Коментар психолога:

Звичайно, дуже добре, коли батьки і вихователі спільно виховують і розвивають дитину. Але є сім'ї, де батьки, з різних причин, не хочуть (чи не можуть) займатися з дитиною самі. Якщо у ва­шій групі є дитина з такої сім'ї, необхідно за можливістю приділяти їй більше уваги.

Цей конфлікт не вдасться розв'язати шляхом конфронтації, адже змусити маму займатися з дитиною вихователь не вправі. Тож краще взагалі не конфліктувати. Це дасть змогу вихователю зберегти професіональну гідність. Дуже важливо не підтримувати нав'язаний мамою різкий тон спілкування. Краще спробувати опосередковано спонукати маму до занять з дитиною. Вихователь-методист разом з психологом можуть підготувати на стенд матеріали щодо організації занять та ігор вдома, розмістити там рекомендації щодо вивчення дітьми окремих тем, конкретні ігри, завдання.

Ситуація 2

Забираючи дитину з дитячого садка, батьки Олі 3. обурилися з приводу того, що одяг їхньої дитини забруднений. Вони звинуватили педагога у недбалому виконанні своїх обов'язків, недогляді. Вихователь пропонує батькам усю прогулянку тримати їхню доньку за руку.

Коментар психолога:

Якщо педагог запропонував батькам такий варіант розв'язання проблеми у жартівливій формі, можливо, це гарний вихід з цієї ситуації. Адже гумор — прекрасний засіб зняти психологічну напругу. Але варто одразу ж доброзичливо пояснити батькам, як важливо дитині «награтися», що обмеження рухової активності діти сприймають як покарання, а для дитячого садка підійде не такий дорогий одяг. Але замисліться над словами батьків, адже диму без вогню не буває.

Ситуація 3

Ганнусю С. батьки приводять у групу після сніданку, тож дівчинка постійно пропускає ран­кові індивідуальні заняття, ігри та зарядку.

Коли педагог зауважила, що потрібно дотримуватися режиму дня дитячого садка, батьки на­голосили, що мають право приводити свою дитину тоді, коли їм це зручно.

Коментар психолога:

Можливо, на наступні батьківські збори вихователеві потрібно зробити яскраву презентацію ранкових занять з дітьми, використавши при цьому відеофрагменти, фотографії, провести улюблену дошкільнятами зарядку разом з батьками. Важливо наголосити на результатах ранкових індивідуальних занять з дітьми.

У спілкуванні з батьками не варто послуговуватися звинувачувальними інтонаціями, оскільки це змушує їх до психологічного захис­ту у вигляді «нападу». Краще застосувати метод «Я - повідомлення», висловивши свої почуття. Наприклад: «Мені прикро, що Ганнусі не було зран­ку, адже ми з дітьми розучували нову, таку веселу зарядку (гру)».

Ситуація 4

Софія Л. — активна, рухлива дівчинка, але важко адаптується до умов дошкільного закладу. Вихователь порадила мамі звернутися до дитячого невропатолога. Мама дівчинки зустріла пораду «багнетами», звинуватила педагога у нетолерантному ставленні до її доньки, оскільки вона з татарської сім'ї. Також мама дівчинки пообіцяла поскаржитися завідувачу дошкільного навчального закладу.

Наступними днями Софія не відвідувала дитячий садок. Пізніше з'ясувалося, що дівчинку таки показали лікарю, який призначив їй лікування. Через місяць дівчинка знову стала відвідувати групу, проте стосунки вихователя і мами так і не налагодилися.

Коментар психолога:

Якби таку інформацію мама почула від лікаря дитячого садка або психолога, її реакція була б іншою. Звичайно ж, конфлікту можна було б уникнути. Не потрібно викликати вогонь на себе, звертайтеся за допомогою до фахівців. Пам'ятайте про межі своєї компетенції!

Ситуація 5

Вихователі тривалий час були свідками конфлікту між бабусею і мамою щодо виховання Марічки К. — однієї з вихованок дошкільного закладу.

Якщо дівчинка жила у бабусі, її приводили в дитячий садок вчасно, і весь день Марічки про­ходив у межах встановленого у дошкільному закладі режиму.

Коли Марічку забирала мама, то наступно­го дня вона приводила дівчинку в дитячий садок десь о 10.30, коли всі заняття добігали кінця, і лишалися лише прогулянка та спілкування з дітьми. Часто мама й зовсім не приводила Марічку в садок без поважних причин.

Оскільки Марічка відвідувала старшу логопедичну групу, вихователь зауважила мамі, що такі відвідування не принесуть користі дитині. Мама поскаржилася завідувачу дошкільного на­вчального закладу, а дівчинку забрали з дитячого садка і записали до підготовчої групи у школі.

Коментар психолога:

По-перше, абсолютно неприпустимо сприй­мати батька як суперника. Повчальна позиція може образити навіть урівноважену людину. Пам'ятайте, батьки і вихователі — співпрацюють, виховуючи дитину.

По-друге, твердження про те, що відвідуван­ня дитячого садка (навіть нерегулярне) не приносить користі дитині, щонайменше, непрофесійне. У будь-якому випадку, спілкування з однолітками не лише корисне для дитини дошкільного віку, але й необхідне.

Пам'ятайте, у старшій групі дитячого садка розв'язують не лише освітні завдання!

Ситуація 6

Богдан М. постійно бере чужі речі (цукер­ки, іграшки) з шафок дітей. Вихователь повідо­мила про це батьків, але вони почали звинувачу­вати у цьому усіх інших дітей, виправдовуючи Богдана. Ситуації повторюються, а бесіди з бать­ками не дають жодних результатів. Конфлікт не розв'язано.

Коментар психолога:

Дошкільний вік — період формування мо­ральних цінностей та засвоєння морально-етичних норм поведінки. На цьому етапі розвитку ди­тині важко приборкати свої імпульсивні вчинки. Дуже важливо у цій ситуації не навішувати на хлопчика «ярликів», категорично заборонено називати його злодієм. Слід тактовно поводитися з батьками дитини й безпосередньо з малюком, висловлювати занепокоєння через його поведінку завдяки «Я-повідомленню» (Я засмучена …) і спокійно пояснюйте кожного разу, що так робити не можна, така поведінка неприпустима. Віра батьків у свою дитину тільки допоможе. Набагато гірше, якщо вони починають «вживати заходів», оскільки страх зробить дитину легкодушною, посилить її неправильну поведінку.

Практичний психолог допоможе з'ясувати причини такої поведінки дошкільника.

Ситуація 7

Вихователь, залучаючи Юрка Р. до спільних ігор з іншими дітьми, помітив, що він увесь час хоче бути першим. Він робить усім дітям безліч заува­жень, говорить, що вони грають не за правилами. Тож діти відмовляються з ним грати. Педагог також помітив, що вихованець здебільшого не правий.

Тож коли Юрко вдома поскаржився батькам, що з ним не хочуть грати діти у групі, батьки поцікавилися у вихователя, з чим це пов'язано. Вихователь проаналізував претензії Юрка стосовно інших дітей. Хлопчик з висновками вихователя погодився.

Щоб розв'язати цю проблему, педагог став брати участь в усіх іграх дітей, стежив за виконанням правил, заохочуючи дітей добрими словами, похвалою.

Коментар психолога:

Демонстративні діти часто мають певні труднощі у спілкуванні. У них недостатньо розвинена довільність поведінки. Вихователь поводилась цілком грамотно. Додаткову допомогу у розв'язанні цієї проблеми може надати практичний психолог дитячого садка, організувавши спеціальні комунікативні ігри.

Ситуація 8

Максима П. батьки записали на підготовчі за­няття у школу, тож хлопчик нерегулярно відвідує дитячий садок. Вихователь спробував переконати батьків у важливості відвідування дошкільного навчального закладу, але мама хлопчика впевнена, що заняття у школі важливіші.

Коментар психолога:

На початку навчального року на батьківських зборах у старшій групі вихователі і практичний психолог зазвичай розказують і про переваги, і пронедоліки шкільних підготовчих курсів, але рішення приймають батьки дитини. І це рішення потрібно поважати.

Ситуація 9

Тато постійно дає Мирославу В. із собою солодощі, жувальну гумку. Вихователь зауважила, що не варто цього робити. Тато досить грубо відповів, що це його особиста справа.

Коментар психолога:

У цій ситуації ефективні роз'яснювальні оголошення у роздягальні групи. Якщо і це не допоможе, необхідно звернутися до медичного працівника дитячого садка. Нехай фахівець ще раз нагадає батькам про вимоги і санітарно-гігієнічні правилах дошкільного закладу.

Цікаво, що подібні конфліктні ситуації найчастіше розв'язують саме діти: вони кажуть батькам, що приносити до дитячого садка солодощі «не за правилами».

Методика контактної взаємодії вихователя з батьками

1 стадія «Пошук контактів»

Перша зустріч вихователя з батьками. Вихователь і батьки відвідують інтерес один до одного і одночасно хвилювання, відчуття тривоги і настороженості, сумнів у тому, чи буде досягнуто взаєморозуміння, не пропаде чи бажання спілкування надалі.

На цій стадії вихователю необхідно проявити високий педагогічний такт, щиру повагу до батьків, лагідність, стриманість, не відштовхувати їх непродуманими питаннями. У доброзичливому тоні учасники бесіди обмінюються думками з приводу будь яких рис характеру, особливостей поведінки дитини. При цьому вихователь загострює увагу на позитивних заходах в особистості дитини.

В процесі першого спілкування , якщо воно будується на основі обопільної поваги, бажання досягти взаєморозуміння, знімається напруга у відносинах вихователя і батьків, долається недовіра один до одного.

2 стадія «Пошук загальної теми»

На другій стадії вихователь більш активно виявляє цікавість до дитини, до умов сімейного виховання, з’ясовує як виявляється турбота батьків про дитину, чи відчувають вони відповідальність за її виховання, долю. Вихователь розпитує батьків, на які позитивні якості дитини можна спиратися в процесі виховання або перевиховання. Батьки діляться спостереженнями , висловлюють сумніви щодо деяких незрозумілих їм вчинках, особливості особистості дитини.

Вихователь разом з батьками обговорює, що необхідно виховати, розвинути в дитині, підкреслює його неповторність, індивідуальність, з якою неодмінно треба рахуватися в процесі виховання і перевиховання. Разом з тим вихователь обережно може заговорити про небажані прояви в поведінці дитини, про явних відхиленнях від норми.

Таким чином вихователь готує грунт для взаєморозуміння, виявляє, чи однаково обидві сторони ставляться до майбутнього об’єкту впливу – дитині. На цій стадії зароджуються позитивні емоції від загального інтересу, доброзичливого спілкування, що необхідно для налагодження подальшої спільної педагогічної діяльності.

3 стадія «Встановлення загальних вимог до виховання дитини»

Вихователь веде розмову з батьками про педагогічні умови та можливості плідної співпраці, підкреслює, яким має бути ставлення до дитини. Дитині пропонується конкретна допомога. Вихователь спонукає батьків висловлювати погляди на виховання, виявляє методи, використовується ними, способи впливу на негативні вчинки дитини. Думка батьків, навіть якщо вони не вірні, вихователь вислуховує уважно, не спростовуючи їх, ніби підтримуючи педагогічну позицію батьків, їх впевненість в тому, що вони можуть правильно впливати на дитину. Разом з тим він пропонує свої педагогічно обґрунтовані способи впливу, закликає об’єднати зусилля, пред’явити дитині однакові вимоги.

На даній стадії у батьків і вихователя міцніє інтерес один до одного, вони погоджуються на педагогічне співробітництво, на вироблення єдиних вимог до дитини, на узгодження виховних зусиль.

4 стадія «Зміцнення співпраці в досягненні загальної мети»

Погодившись на спільне педагогічне співробітництво, сторони уточнюють виховні можливості один одного, ставлять єдині цілі та завдання у вихованні дитини.

В цей період вихователь має спрямувати зусилля на те, щоб батьки визнали свої помилки, недоліки у вихованні. Не виключені спори, заперечення, незгоду з того чи іншого питання. Можливі критичні зауваження батьків з приводу пропозицій вихователя. Але саме в таких відвертих спорах вихователь розкриває справжню позицію сім’ї, її виховні можливості і здібності.

Ця стадія прогнозування можливих варіантів відносин вихователя з батьками. У сторін можуть виникнути побоювання: «Чи варто до кінця розкрити себе, бути гранично відвертим?» Але це не заважає зміцненню співробітництва на шляху до досягнення спільної мети.

5 стадія «Реалізація індивідуального підходу»

Вихователь, акцентуючи увагу на позитивних моментах у вихованні дитини , повідомляє батькам про помічені їм вади сімейного виховання. Відвертість вихователя повинна привернути до нього батьків, змусити їх прислухатися до його порад. Він пропонує конкретні заходи педагогічного впливу на дитину, спираючись на раніше запропоновані заходи впливу з боку батьків.

З метою зміцнення контактів вихователь не повинен демонструвати батькам свою всесильність і непогрішимість. Навпаки, він може довірливо повідомити їм про деякі сумніви, утруднення у вихованні дитини, прислухатися до пропозицій батька і матері, попросити в них поради.

На цій стадії виробляється цілий ряд узгодження заходів, спрямованих на виховання і перевиховання дитини.

6 стадія «Удосконалення педагогічного співробітництва»

Обговорюється конкретний план цілеспрямованого впливу на дитину. Це стадія поглиблення і розширення педагогічного співробітництва, період розподілу отриманих та узгоджених ролей, реалізації єдиних педагогічних впливів на дитину.

Як і на попередніх стадіях, на останній недоцільно пропонувати готові рішення, чинити прямий тиск на батьків. Необхідно створювати такі умови, які спонукають батьків до активності, ініціативи. Вихователь, аналізуючи дії батьків, схвалює часом навіть незначні їх успіхи у вихованні.

На заключному етапі співробітництва важливо всіляко підтримувати і розширювати створену педагогічну спільність, зміцнювати педагогіку співробітництва, не послаблювати єдність педагогічних вимог до дитини. Необхідно також ретельно аналізувати розвиток процесу спільної діяльності вихователя і батьків, спрямованої на корекцію поведінки дитини.

Проектування напрямків роботи з батьками

Нестандартні форми роботи дошкільного закладу з батьками.

В сучасних умовах розвитку суспільної дошкільної освіти найважливішим педагогічним завданням Яготинського дошкільного навчального закладу №1 «Зіронька» є налагодження високоефективної взаємодії з батьками.

Вирішальний вплив на ефективність роботи з розвитку дитячої індивідуальності, її соціалізації здійснює узгодженість діяльності всіх педагогів закладу, які працюють з дитиною, - вихователів, вчителів, психолога, логопеда, їхня спрямованість на співпрацю з батьками, прагнення до взаємодії, співтворчості, активного спільного пошуку адекватних рішень в інтересах дитини.

Залучення батьків до співпраці з педагогами щодо розвитку дитини та підготовки до школи – це одне із завдань нашого дошкільного закладу.

Створення системного підходу до технології соціального партнерства робить співробітництво з батьками захоплюючим, творчим процесом спілкування, що передбачає спільну участь у формуванні особистості дошкільника й взаємно збагачує педагогів і батьків. Різноманітні форми роботи з родинами з урахуванням їх особливостей надають педагогічному процесу світського спрямування, де батьків поважають, а дитину люблять, дбайливо та із розумінням ставляться до її інтересів, потреб, можливостей.

Однією з причин неналежного залучення батьків до співпраці є відсутність єдиного плану, цікавих форм, що включають в себе співробітництво, залучення батьків до життя ДНЗ, а також види діяльності, де батьки могли б реалізувати свої можливості.

Тому основна задача нашої роботи з батьками — перетворити інтерес дошкільного закладу на інтерес сімейний, згуртувати групу дітей та їхніх батьків в колектив однодумців, зробити їх своїми союзниками.

Найефективнішим методом роботи з батьками ми вважаємо психолого-педагогічне проектування. Використання методу проектів дозволив значно підвищити самостійну активність дошкільників, розвивати творче мислення, уміння самостійно, за допомогою різноманітних засобів знаходити інформацію про предмет або явище, згодом використовувати ці знання для створення нових об’єктів дійсності. Метод проектів дозволяє батькам стати безпосередніми учасниками освітнього процесу та збагатити свій педагогічний досвід і отримати початкове задоволення від своїх успіхів та успіхів дитини.

Для того, щоб правильно організувати проектну діяльність з батьками у нашому закладі була створена творча група, до складу якої входили вихователі, психолог, логопед, вчитель та батьки вихованців. Був проведений семінар-практикум «Проектування – перспективна технологія», на якому членами творчої групи було розглянуто теоретичні основи даного питання та розроблено проект взаємодії батьків і педагогів ДНЗ «Дитячий садок – сім’я, аспекти взаємодії».

Мета проекту полягає в налагоджені співпраці батьків і дитсадка, стимулюванні вихователів використовувати ефективні форми взаємодії з сім’єю.

Завдання проекту:

1 Створити умови для розширення можливості розуміння батьками роботи вихователя з дітьми.

2. Сформувати у батьків нові навички взаємодії з дитиною, з колективом дітей.

3.Розвивати творчу та пізнавальну ініціативу через підвищення педагогічної компетенції батьків і вихователів.

В основу проекту покладено вимоги Базового компоненту дошкільної освіти України, Базової програми «Я у Світі», щодо співпраці навчального закладу з сім’єю.

Для ефективної реалізації даного проекту ми використовували такі форми роботи з родиною:

1. Робота з родиною з надання допомоги у виборі методів виховання

Діагностика родини:

- спостереження;

- анкетування;

- бесіда;

- тести (психолог + педагог);

- відвідування вдома.

2. Індивідуальна робота з батьками

- Бесіди;

- домашні завдання;

- анкети (опитування);

- консультації;

- відвідування занять батьками.

3. Форми й методи колективної роботи

- Батьківська рада;

- практикум;

- семінар-практикум;

- лекції, доповіді, дискусії, бесіди;

- покази

- колективні творчі справи (конкурси, свята, «круглий стіл»);

- батьківські збори, конференції.

4. Розробки методичних і педагогічних консультацій

4.1. Поради психолога (інших фахівців).

4.2. Пам'ятки для батьків.

4.3.Заповіді.

5. Домашні завдання

- Батьківські куточки (групові, загальні);

- ширми, папки-пересувки;

- стіннівки, листівки, рекламні буклети.

Батьківський всеобуч

«Сьогодні малюк - завтра школяр»

Вересень

1.Групові батьківські збори:

“ Індивідуально-психологічні особливості дітей, шостого року життя і необхідність врахування, їх в процесі виховання.”

2. Залучити батьків до участі у виставці “Квітковий вернісаж”.

Жовтень

1.Бесіди з батьками “Адаптація дитини до навчання в школі”.

2.Консультація на тему: “Який журнал переписувати дитині”.

3.Інформація у батьківському куточку “Обережно гепатит”.

Листопад

1.Консультація для батьків “Сьогодні дитина, а завтра школяр”.

2.Батьківський суботник у підготовці до зими.

Грудень

1.Батьківські збори: “Як дошкільнята стають школярами”.

2.Участь батьків у конкурсі “Різдвяні композиції”.

Січень

1.Залучити батьків до організації вечорів розваг “Щедрий-вечір, добрий вечір”.

2.Оформлення сімейної газети “Як ми святкуємо Різдво”.

Лютий

1.Групові батьківські збори “Відкритий перегляд занять профільної групи”.

2.Консультація на тему: “Мовні ігри та вправи вдома”.

Березень

1.Ділова гра “Готовність сім’ї та дитини до школи”.

2.Фізкультурна розвага “Мама тато я спортивна сім’я”.

Квітень

1.Батківські збори “Скоро в школу” за участі учителів та психолога.

2.Допомога у підготовці вечора-розваги “Великодній кошик”.

Травень

1.Контрольне заняття з грамоти та математики для батьків та вчителів.

2.Участь у підготовці свята “Прощавай садочок”.

Рекомендації батькам

І. Як допомогти дитині успішно адаптуватися у дитячому садку

Шановні батьки! Ви повинні допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. Розпочніть цю роботу заздалегідь, щоб встигнути все зробити.

 Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями групи та з особливостями організації життя в групі.

Дайте позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.

Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дошкільного закладу, особливо дотримуйтеся часу вкладання спати і періодів харчування.

Навчить дитину елементарних навичок самообслуговування.

Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка

Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.

Тримайте тісний контакт з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти Вашу дитину і по-материнськи дбатимуть про неї.

ІІ. Діти вчаться того, що бачать у своєму оточенні

1. Якщо дитина оточена критицизмом – вона вчиться звинувачувати.

2. Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битися.

3. Якщо над дитиною насміхаються – вона буде нерішучою.

4. Якщо дитину постійно присоромлюють – вона вчиться відчувати себе винною.

5. Якщо дитина оточена терпеливістю – вона вчиться бути терпеливою.

6. Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості.

7. Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.

8. Якщо з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості.

9. Якщо дитина відчуває себе в безпеці – вона вчиться довіряти.

10. Якщо дитину схвалюють – вона вчиться поважати себе.

11. Якщо дитину приймають і поводяться з нею дружелюбно – вона вчиться знаходити любов в цілому світі.

ІІІ. П’ять основних правил,

якими варто керуватися у вихованні дошкільнят

(з досвіду батьків і педагогів)

Менше сварити - більше хвалити!

Менше карати - більше любити!

Менше вимог - більше послідовності!

Менше скарг - більше життєлюбства!

Менше погроз - більше радості!

ІV. Правила покарання

Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.

Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.

Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.

Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

V. Коли не можна карати і сварити

якщо дитина хвора;

якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

якщо дитина їсть;

після сну;

перед сном;

під час гри;

 під час виконання завдання;

одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);

якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;

у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

 VІ. Коли не потрібно хвалити

Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

 Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…

VІІ. Десять «золотих правил» для батьків

Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.

Формуйте самоповагу. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

Навчить дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: *щира любов до батьків, *приязне ставлення до оточуючих, *зовнішня привабливість (одяг, манери), *можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), *висока самооцінка, *достатній запас слів, вміння підтримати розмову.

Пильнуйте, щоб дитина не стала «телиманом». Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.

Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що – погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

Потрібно навчити дитину шанувати сім’ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї, виховують краще за будь-які лекції.

Подбайте за гарне оточення. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким граються ваші діти, з ким дружать, поцікавтеся репутацією сімей цих дітей.

Будьте вимогливим. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вміння робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай вони все перепробують. Нехай вчаться на власних помилках, робити щось краще за інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.

VІІІ. Заповіді гуманістичного підходу до виховання дітей

Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірчих стосунків з нею.

Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини – їх слід аналізувати і розуміти.

Ставте перед дитиною конкретні вимоги й чітко пояснюйте їй, чому в тій чи іншій ситуації слід діяти не так, а інакше.

Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте. Її помилки – це насамперед ваші помилки.

У вихованні не ставайте «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами. Співчувайте їй під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття рішення.

 Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона дитина.

Пам’ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою і вчорашньою.

Пам’ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте і розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов – акт віддавання: віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

 ІХ. Золоті правила

(В.Локсон, англійський педагог)

Якщо дитина не хоче щось робити, то не примушуйте її. Залишить завдання, повернетеся до нього тоді, коли в дитини появіться відповідний настрій, визріє інтерес.

Завжди треба пристосовуватися до потреб та інтересів дитини.

Частіше хваліть та підбадьорюйте, навіть, якщо не виходить.

Не робіть висновки за кожним разом. Дитина може довго не проявляти помітних ознак прогресу, а потім стрімко просунутися вперед.

Не порівнюйте постійно дитину. Діти всі різні, як би це було не так, світ став би не цікавим.

Не виявляйте негативізму, якщо в дитини якесь уміння виробляється не тоді, коли ви на це чекаєте. Деякі діти повільно опановують знаннями і словами.

Не прагніть переключити дитину на іншу діяльність, навіть, якшо вважаєте, що вона виконує її надто довго, дитина сама знає, коли її треба зупинитися.

 Вашим супутником має бути допитливість дітей, а мірою – ставлення дитини до дорослого.

Х. Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

Шановні батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчить мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб на помилках можна було вчитися. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Того навчить мене, будь ласка, кращого.

Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомогати один одному в цьому безмежному світі.

Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки,

  пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не

  перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже, дуже люблю!!! Покажіть мені, що ви любите мене теж. 

 ХІ. Пам’ятка для добрих батьків

 Не чекайте, що ваша дитина буде такою як ви. Або такою, як ви хочете. Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.

Не думайте, що дитина ваша. Вона – Божа.

Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той - третьому: це незворотній закон вдячності.

Не ображайте дитину, щоб в старості не істи гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш.

Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо? Ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легше, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.

Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона – особистість!

Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.

Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.

Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.

Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.

Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй розуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.

Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.

З повагою ставтесь до дитини і її справ.

Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти родини.

Знайте, «ключик» до кожної дитини – найважливіша річ у вихованні!

  ХІІ. Заповіді для мами і тата майбутнього першокласника

1. Починайте „забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте її посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це ніжно, з довірою: „Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”. Не робіть з дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.

2. Визначте загальні інтереси дитини. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем). Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, конструювати, це допоможе у підготовці її руки до письма і в розвитку творчих здібностей.

3 Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той чи інший продукт). Привчайте до самообслуговування і формуйте трудові навички й любов до праці.

4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: „Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з ними конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими, як вони вирішувалися. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Розпитуйте її про події дня, що було цікавим, що найбільше сподобалося. При цьому слухайте уважно її відповіді, уточнюйте, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво. Як можна більше читайте їй і привчайте переказувати прочитане.

7. Не залишайте без відповіді жодне запитання дитини. Тільки в такому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

8. Намагайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Адже бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

9. Не скупіться на похвалу дитини (навіть авансом). Хваліть словом, усмішкою, ласкою і ніжністю. На скарги про те, що щось не виходить, запевняйте: „У тебе обов’язково вийде, спробуймо разом, або спробуй ще раз”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, їй потрібно лише допомогти.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте дитині причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шановливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Консультація для батьків на тему :

« Вплив інформаційного простору на формування особистості дитини»

Що ж таке особистість дитини? І яких заходів треба вжити для правильного  формування особистості дитини?

Здавна відомо, що основні особистості риси характеру людини формуються протягом перших п’яти років життя. В  педагогічних роздумах «Здоров’я і щастя дитини» Микола Амосов,  наводить один із способів визначення рівня моральної  вихованості та свідомості малюка, за визнанням типу авторитету:

Якщо дитина сприймає як єдиний авторитет – силу, то рівень свідомості найнижчий – примітивний, на рівні тварини

Сама найвища стадія – визнання авторитету духовності та інтелекту, це здатність дитини цінувати найвищі цінності – щирість, людяність та доброту. Задумаємося, які ж особисті цінності переважають в сьогоденні? Які чинники впливають на виховування  дитини, та в якому інформаційному просторі ми з нею знаходимося?

Незважаючи на заборону до 22 годин, ефірний час заповнений фільмами – бойовиками зі сценами насильства, кровопролиття, бійок, улюблені кіногерої (Сталлоне, Шварценеггер, Ван Дам) – сильні але зовсім не далекі розумом люди. Жорстокість вітається, а скромність навпаки стає пороком.

Цікавою  розвагою дитини стали художні фільми в яких головні герої – огидні монстри. Кінокомедії, які прийшли до нас із других світоглядів, наповнені грубим гумором, де веселяться, коли людина страждає і попадає в прикрі обставини…

І до всього же секс – фактично цілодобово, на протязі всього часу телеефіру…

Також незрозуміла тематика дитячих мультфільмів – бігати один за одним, бити праскою та молотком по голові, а мульт -герої - просто вражають своїми потворними квадратними головами, та скляним виразом очей – позбавлені будь якої особистості.

Адже існують високохудожні дитячі фільми, добрі та веселі  мультики, на яких зросло не одне покоління, так чому ж нашим дітям пропонують найгірше?

Наразі фактично  немає дитячої  пісні, з простою лагідною мелодією  сучасної тематики, народні пісні їм невідомі тому, що в ефірі їх давно не має. А за опитуванням діти 3-4 х річного віку наспівують репертуар попсових та шансонних зірок – звичайно той, що запам’ятали з відео – кліпів трансльованих  по телевізору.

Аналізуючи грецьку історію, видно, що древні греки досконало вивчили вплив музики на формування характеру та виховування  дитини , особистості та людського характеру взагалі, та вирощували естета – чутливу та тонку натуру. А спартанці навпаки  для того, щоб культивувати в серцях хлопчиків жорстокість виховували монотонними маршами. Визначено, що у інструментів кифар - кількість струн мінімальна, для грубості та примітивності.

У середині восьмидесятих минулого сторіччя фізіологи прийшли до висновку, що вплив поп і рок музики шкідливий для здоров’я. При цьому порушується обмін речовин, підвищується тиск , нервова система взагалі потерпає. А натомість жодних висновків не зроблено – «металеві» та «кислотні» ритми все ще заповняють наш ефір, народна ж та класична музики витіснені, як неконкурентні.

Запитаймо  на скільки правомірне виправдання – «Людина осучаснилася» Наскільки нам відомо, що в цивілізованих країнах дуже багато транслюється концертів класичної музики, та лекції про неї. А нас примушують спускатися на дно світової культури!

Хіба хто в змозі поставити під сумнів освітнє значення книги? Та держава, попри здоровий глузд, не хоче забезпечувати своїх маленьких громадян яскравими цікавими дитячими книжками.

Є звичайно і корисні розвивальні дитячі ігри, добрі та повчальні книги та фільми, але це все надбання губиться в навалі неякісної, потворної продукції.

Як наслідок – діти не володіють спроможністю критично мислити, а все оточуюче їх сприймається як норма!

Давайте замислимось, який є вихід із цієї ситуації, що ж повинні ми з вами зробити, аби переломити іі під корінь та  переосмислити задачі виховування дитини на такий рівень підсумок від якого  ми хотіли б з вами бачити. А вихід є – максимум критичності підбираючи книги іграшки, фільми, для створення позитивного інформаційного простору, та формування особистості дитини – розвивальні ігри, класична дитяча література, бесіді та роз’яснення до і після перегляду фільмів, порівняльний аналіз низькопробних і якісних передач, відвідування музеїв та виставок. Допомога по господарству, шанування старших, свят і віри.

Пам’ятаймо, що попри негаразди нам ні за що не можна забувати про духовність, що аморальність зв’язана з технічним прогресом здатна занапастити навіть саму сильну і розвинену країну.

Інформаційне повідомлення

«Таємниці сімейного виховання»

БАБУСЯ Й ДІДУСЬ.

У вас народився малюк. І це не тільки ваша радість. Разом із вами радіють і ваші батьки, тому що тепер вони стали бабусями й дідусями. Молоді батьки обирають різні позиції стосовно нових персонажів. Деякі мами й тата із задоволенням використовують допомогу бабусь-дідусів - із малюком посидіти, погуляти, погодувати. А деякі, навпаки, уважають, що у вихованні повинні брати участь тільки мама й тато, а інші родичі можуть розбалувати малюка.

Насправді, допомога й користь від участі в складному та цікавому процесі виховання представників старшого покоління величезна. Бабусі й дідусі вже мають життєвий досвід. Вони є носіями життєвої мудрості. Вони не так обтяжені турботами, як мама й тато. Тому повністю відсторонити їх від виховання онуків було б зовсім неправильно.

У той же час, дуже часто виховна позиція батьків відрізняється від позиції бабусь і дідусів. Наприклад, тато вважає, що сина потрібно обов'язково загартовувати, а бабуся принагідно потихеньку кутає малюка.

Мама прагне обмежити час, проведений дитиною перед телевізором, а бабуся не має сил відмовити маленькому маніпуляторові.

Чого ж бабусі й дідусі частенько роблять усе по-своєму та не прислухаються до побажань молодих батьків? Найчастіше така поведінка пов'язана з потребою в любові або в повазі. Літнім батькам бракує уваги дітей, які подорослішали й одвічно зайняті, у такий момент турбота про онука або онучку стає «світлом у вікні». Онуки відповідають взаємністю своїм бабусям та дідусям. А ті, у свою чергу, надмірно їх балують.

Крім того, бабусі й дідусі часто відчувають незатребуваність власних педагогічних навичок. Але ж вони самі виховали прекрасних дітей! І тепер до них не хочуть прислухатися!

Що ж робити, якщо все-таки в чомусь істотному позиції мами й бабусі мають розбіжності, а переконати маму або свекруху не вдається? У такій ситуації кращий вихід — звернутися до послуг няньки. Коли ж ні — у родині розпалюються справжні баталії. А страждає від усього цього дитина!

Ситуація, коли бабуся з дідусем живуть окремо від молодої родини, є значно простішою від тієї, коли представники трьох поколінь живуть разом. У цьому випадку особливо складно визначити спільні пріоритети, розподілити обов'язки та мати спільну мету. І в жодному разі — не критикувати одне одного у присутності дитини! Адже вона все чує й все розуміє.

А якщо мама-тато все-таки не домовилися з дідусем-бабусею? Що відбудеться є цьому випадку з дитиною?

Є дорослі, яких малюк часто бачить. Вони важливі для нього і, він їх поважає. Але вони всі по-різному і за різне карають, забороняють та дозволяють теж різне. Що робити дитині? А це вже залежить від її характеру. Деякі малюки пристосовуються. З мамою поводяться так, із татом - інакше, з дідусем обирають третю модель поведінки. А деякі діти активно протестують від такої неузго­дженості вимог. І в результаті - дратівливість, плаксивість, агресія.

Як будувати гармонічні стосунки з бабусями і дідусями?

- Незабаром після появи малюка необхідно поговорити з вашими родичами та пояснити їм свої педагогічні погляди.

- Не критикуйте дії бабусь та дідусів у присутності дитини, краще зробіть це наодинці, коректно і тактовно.

- Не прагніть ізолювати вашу дитину від бабусь і дідусів,— вони багато чого можуть навчити.

- Виховуйте дитину таким чином, щоб вона шанувала літніх родичів.

- Поясніть бабусі, що її досвід дуже важливий, але відповідальність за виховання дитини цілком покладається на її батьків.

БАТЬКО

Чомусь багато батьків переконані, що поки дитина мала, не вміє ходити та розмовляти, їй цілком вистачить і мами. Це не чоловіча справа - змінювати памперси та «агукати». От підросте трішечки, тоді й тато може брати участь у процесі виховання. Але якщо дитина знає ласкавий голос батька, його добре обличчя, запах, сміх, якщо вона звикла до турботливих дотиків батьківських рук, отже, тато стане для малюка такою ж важливою людиною, як і мама. А якщо тато постійно відсутній, пізно повертається з роботи або сідає біля телевізора, щойно перетнувши поріг дому, це означає, що поступово батько буде витиснутий на периферію сімейного життя. У такій родині дитина обожнюватиме тата здалеку і вважатиме себе невартим татових уваги та любові. Холодна зневага батька викликає у дитини невпевненість у своїх достоїнствах, силі та привабливості.

Як це не дивно, але деякі мами теж підтримують таку оману та прагнуть відсторонити тата від «непотрібних» турбот. Якщо ви - із таких батьків, то вже зараз замисліться над тим, якою виросте ваша дитина. А добре було б із першого моменту появи малюка вдома, запросити батька до дитячої кімнати та дати йому можливість колисати, годувати, переодягати. Насправді багато чоловіків просто не впевнені у своїх силах, а зовсім не відмовляються це робити. Любляча мати неодмінно захоче, щоб у дитини був теплий, турботливий і добрий тато. Це означає, що їй, напевно, удасться побороти свої ревнощі та бажання безроздільно панувати в житті дитини.

Між іншим, для багатьох родин початок взаємин між татом й дитиною був закладений у сімейній пологовій палаті, коли тато допомагав мамі під час пологів, підтримував її добрим словом і разом із нею привітав появу малюка! У таких родинах стосунки «мама - дитина - тато», зазвичай, складаються дуже гармонійно.

Досвід свідчить, що тільки в дружній парі обоє батьків стабільно відчувають до дитини позитивні почуття: у таких парах батьки чудово знають своїх дітей і турбуються про них. Батько - доросла свідома людина, яка напевно впорається зі своєю дитиною. Час від часу мамі найкраще дати татові можливість поспілкуватися з дитиною наодинці, відчути себе гордим батьком.

Так чого ж може навчити тато свою дитину в перші роки життя?

Перше та основне - любові. Якщо тато спокійний, розважливий і доброзичливий із мамою, ласкавий із дитиною,- отже, своєю поведінкою він наводить дитині перший найважливіший урок пізнання світобудови.

Він розшифровується маленькою людиною приблизно так: "Мої батьки добрі та гарні. Вони люблять мене. Світ світлий і надійний".

Чим старшою є дитина, тим складнішими є її взаємини із батьком, який уособлює силу, мудрість і владу. Якщо батько попередні роки був близьким другом дитини, то, швидше за все, і в підлітковому віці дитина прийде до батька за порадою.

Для сина або для дочки тато існує в різних ролях. Для дівчинки дуже важливо, щоб тато не принижував її, ставився до неї з повагою, підкреслював її красу та чарівність. Батько для неї - модель майбутнього обранця. Батько - модель ідеального чоловіка для сина. Якщо трирічний хлопчик імітує процес куріння, це означає, що його тато, швидше за все, запеклий курець.

Якщо хлопчик кричить матері: «Замовкни!» - він, можливо, усього лише наслідує тата. Батькові доведеться відмовитися від всіх звичок, які він не хоче прищепити своєму синові.

Чим старшою є дитина, тим складніше їй відчувати до батька не тільки любов, але й повагу. Вимоги дитини стають усе серйознішими: чи вміє тато плавати? чи багато він заробляє ? чи вірить у Бога? Підростаючи, син здійснюватиме свідоміші спроби бути схожим на батька: старанно копіюватиме його ходу, манери, стиль одягу. Якщо син ідентифікує себе з батьком, то це означає, що він захоплюється татом і хоче бути схожим на нього у всьому.

Що вміє гарний тато?

- Убезпечити дитину.

- Уважно вислухати, бути великодушним, справедливим і чуйним.

- Палко вболівати за успіхи дитини.

- Запропонувати корисну пораду.

- Навчити робити правильний вибір.

- Навчити поважати маму.

- Хвалити за гарні вчинки.

- Критикувати за непорядні вчинки.

- Дотримуватися правил, які він прищеплює дитині.

БЛИЗНЮКИ

Коли в родині подвійне щастя та з пологового будинку приносять відразу двох малюків, то, як годиться, і проблем у молодих батьків збільшується рівно вдвічі. Важко, але зате як цікаво!

Майже відразу перед батьками постає питання - як же виховувати близнюків? Вік у них однаковий, дуже хочеться виховувати однаково. Але не все так просто! Якщо малята одностатеві -хлопчик і хлопчик або дівчинка та дівчинка,- тоді ще нічого. А якщо у вас хлопчик і дівчинка? Тоді, незалежно від того, близнюки вони або погодки, виховувати їх уже напевно потрібно по-різному.

Через деякий час ви станете зауважувати, що насправді ваші малюки дуже різняться між собою: один - галасливий, інший - «тихоня»; один любить, щоб із ним поговорили, інший може довго перебувати на самоті. Звісно, є родини, у яких віддають перевагу «рівності» близнюків у всьому: одяг однаковий, іграшки, харчування... Насправді так буває досить рідко. Малята все одно оберуть ті іграшки, які їм більше подобаються, віддаватимуть перевагу різній їжі.

Чи потрібно одягати близнюків однаково? А ви уявіть собі ваших дітей, які вже виросли. Кожний із них побудує своє власне життя, не схоже на життя свого брата або сестри. Так чому ж ви нав'язуєте свої дітям щось однакове? Як тільки вони зможуть робити самостійний вибір, запитайте, яким кольорам віддає перевагу кожний із них, що йому більше подобається одягати?

Близнюки - майже такі самі діти, як решта. Майже, тому що все-таки існує досить потужний емоційний зв'язок між такими дітьми. Ви помітите, що досить часто настрій однієї дитини передається й іншому малюкові. Якщо дітей розлучають ненадовго, то вони поводяться неспокійно, тривожно. У близнюків порівняно з іншими дітьми є багато психологічних особливостей. Вони пов'язані з постійним існуванням «удвох», у парі, і навіть із тими ускладненнями, що ви­никають ще на стадії багатоплідної вагітності. Оскільки організм жінки «розрахований» на народження лише одного, то двом або трьом малятам доводиться зазнавати випробувань ще в материнській утробі, і під час пологів — різні «стреси». Правда, сучасна медицина здатна звести до мінімуму їх наслідки.

До трьох років двійнята можуть відгукуватися на обидва імені та не впізнавати себе в дзеркалі або на фотографії... Батькам важливо втрутитися якомога раніше та за допомогою певних прийомів привчати малюків до того, що в кожного з них — своє ім'я, свої інтереси, своя думка... Якщо ви хочете, щоб із ваших близнюків виросли двоє самостійних людей, незалежних одне від одного, не потрібно постійно підкреслювати їх подібність. Із самого раннього дитинства слід заохочувати в дітях незалежність, усвідомлення свого "Я", надавати значення їх неподібності, намагатися називати кожного власним ім'ям (хоча часом навіть батькам нелегко розібратися, хто є хто), ставитися до дітей, як до двох різних індивідів, а не як до «однієї людської істоти у двох екземплярах». Бажано, щоб у дітей були різні іграшки, різний одяг, різні хатні обов'язки. Найлегший спосіб підкреслити індивідуальність дітей — зробити їм різні зачіски. Часом важко уявити ту саму дитину з різною зачіскою, у зовсім різному одязі. Але в цьому випадку важливу роль відіграють саме дрібниці: кольори одягу, форма зачіски, різні стилі одягу. У дитячому садочку, у школі близнюки повинні кожний окремо виконувати свої домашні завдання. У дні народження також необхідний індивідуальний підхід: у близнюків мають бути окремі подарунки, вітання. Добре, якщо в кожного є свої шафки, тумбочки, де зберігаються їх речі, іграшки.

Однак, помічаючи та заохочуючи відмінності дітей, слід так само бути особливо уважним. Хворобливе ставлення до успіхів іншого властиве всім дітям, у близнюків же цей стан може доходити до критичної оцінки. Якщо девізом життя близнюків стане фраза «Хто кращий?», то одвічний конфлікт вам забезпечений.

Особливо це виявляється в підлітковому віці, коли дитина починає розуміти, що їй подобається, а що ні; чим їй дійсно подобається займатися, а що їй не потрібно. Але так само, як і всі люди, близнюки потребують емоційного відпочинку. Їм обов'язково потрібна «своя територія», на якій вони можуть погратися насамоті, відпочити від спілкування. Їм необхідні «свої ігри», » а не тільки спільні із братом або сестрою. Вибір гуртків або спортивних секцій повинен бути обумовлений не зручністю для батьків, а інтересами дітей. Один любить малювати, а інший співати? Тоді одного - в студію малювання, а іншого - на хор!

Щойно дорослий починає спілкуватися з одним малюком, інший теж починає вимагати уваги до своєї персони. Тому будьте уважними і не обділяйте увагою одного з дітей. Крім того, обов'язково необхідно підкреслювати індивідуальність кожного малюка. Знайдіть у своїх дітях щось особливе.

Адже в кожній людині є те, чим вона не схожа на іншу. А от порівнювати близнюків навіть шкідливо - це може призвести до непотрібних ревнощів.

Як виховувати близнюків?

- Намагайтеся підкреслювати індивідуальність кожного малюка.

- Грамотно розподіляйте свою батьківську увагу між дітьми.

- У кожної дитини обов'язково повинна бути якщо не своя кімната, то хоча б «своя територія» у спільній кімнаті.

- Не намагайтеся зацікавити обох дітей однією справою. Нехай кожна обирає собі заняття за інтересами.

- Не порівнюйте дітей!

БРАТИКИ І СЕСТРИЧКИ

У вас у родині знову очікується поповнення. Ви з радістю мрієте, хто ж народиться - хлопчик або дівчинка. А якої думки із цього приводу ваш первісток? Навіть якщо він зовсім ще малий, не слід тримати його в невіданні. Адже поява братика або сестрички для нього - не менш важлива подія, ніж для мами й тата. Спробуйте уявити себе на місці дитини. До моменту появи немовляти ваша старша дитина була єдиною, найулюбленішою. Тільки їй безроздільно належали мамина й татова любов. Іграшки дарували тільки їй. І раптом з'являється хтось, хто забирає частину батьківської любові й, спочатку, майже весь батьківський час.

Якщо ви не підготуєте старшу дитину до появи братика або сестрички, то прояви ревнощів вам забезпечені.

Поширена помилка, якої припускаються батьки,- відправлення старшої дитини до бабусі на певний час, коли молодшу дитину щойно забрали з пологового будинку. По-перше, старша дитина не матиме можливості брати участь у приємних і цікавих турботах. По-друге, вона ображатиметься на батьків за те, що заради малюка вони погодилися з нею розлучитися, тому вважатиме молодшого братика або сестричку перешкодою для свого щастя.

Спільна кімната для старшої та молодшої дитини не завжди корисна. Звісно, батьки міркують приблизно таким чином: нехай живуть разом, будуть дружнішими, навчаться опікуватися одне одним. Усе залежить від різниці у віці дітей. Поміркуйте, наскільки збігається їх розпорядок дня, а також, чи зможуть ваші малюки жити разом. Які в них характери? Найчастіше виявляється, що хтось із малят - сильніший та активніший, а хтось - спокійний тихоня. І таке спільне проживання не матиме великої користі, а швидше, навпаки, призведе до зайвих конфліктів.

Виховуючи дітей, намагайтеся уникати порівнянь. Не слід запевняти: «Ти ж старший, а поводишся як маленький». Такі батьківські висловлення боляче вражають вашого первістка. Він щиро дивується, чому ж раніше він був гарним, а тепер батьки весь час хвалять молодшого братика або сестричку.

Іноді батьки зауважують, що замість любові старша дитина виявляє агресію щодо молодшої. Не сваріть дитину! Намагайтеся спокійно з'ясувати, чому вона так поводиться. Така поведінка — привід замислитися: можливо, старшій дитині ви приділяєте занадто мало часу, а, можливо, ви забули її похвалити або просто погладити по голові.

Як відповідати на дитячі питання на зразок таких: «Мамо, а ти кого більше любиш - мене або Машу?» Звісно, мама любить усіх своїх дітей. Але в цей момент малюкові важливо почути, що саме його люблять більше. Один тато вигадав таку відповідь: «Усі батьки дуже сильно люблять своїх дітей. І не можна сказати - кого більше або сильніше. Але ти з'явився на три роки раніше, ніж твій брат. Отже, тебе ми любимо на цілих три роки довше».

Що робити, якщо у вашій родині більше дітей, ніж одна?

- Розповідайте старшій дитині заздалегідь про те, що незабаром у неї з'являться братик або сестричка.

- Ніколи не порівнюйте дітей.

- Не сваріть дітей за прояви агресії одне до одного. Намагайтеся пояснювати особистим прикладом, як можна знаходити спільну мову одне з одним.

- Якщо у вас щойно з'явилася друга дитина, перерозподіліть обов'язки в родині таким чином, щоб і перша дитина не страждала від браку уваги.

- Покладіть на старшу дитину якісь нескладні обов'язки щодо догляду за маленькою. Вона відчуватиме відповідальність і ніжність стосовно маляти.

БРЕХУН

Пропоную заздалегідь домовитися, що в цьому випадку кожна ситуація - особлива. І навчимося її розбирати та розуміти, що робити далі.

Отже, малюк вам збрехав. А раптом для нього це зовсім не брехня? Адже дитячий мозок улаштований особливо, і вигадані дитиною образи здаються їй так само яскравими, як дійсні. «Це не я розбив чашку! Це ворона прилітала!» Не сердьтеся! Згадайте, що ви відчували в дитинстві в подібній ситуації, і ваша пам'ять миттєво покаже вам подібну картинку. Навчайтеся відрізняти корисну фантазію й бажання уникнути покарання.

Іноді малюк просто вигадує якісь казкові сюжети, розповідає про те, що з ним ніколи не відбувалося. Для батьків такі фантазії - відмінний матеріал для того, щоб краще зрозуміти свою дитину. Послухайте, чого в цих текстах більше? Яскравих, барвистих описів або страхів, негативних сюжетів? Через такі фантазії дитина передає свої переживання нам, дорослим.

У будь-якій ситуації, коли ви сумніваєтеся, сварити малюка чи ні, намагайтеся знайти причину нечесної поведінки дитини. Цілком можливо, що вона обманює тільки з бажання бути ще кращим для мами або тата. «Сьогодні я найкраще їв у дитячому садочку»,- розповідає малюк. А ви прекрасно знаєте, що це не так, тому що поговорили з вихователькою. Зовсім непотрібно «виводити дитину на чисту воду» і говорити: «Ні, Марія Іванівна мені розповіла, що ти три години просиділа над своєю тарілкою». Краще подумайте про те, що давно не хвалили свого малюка. А він тепер вигадує, що добре їв або красиво писав літери, щоб почути від найважливіших людей, який він «найкращий, найрозумніший або найкрасивіший».

«Я не хочу бути поганим в очах мами або тата»,- от навіщо малюк обманює дорослих. «Якщо я збрешу, то мене не покарають за мою витівку»,- така нехитра думка частенько знаходиться за дитячими відмовками.

Мудрість, послідовність і терпіння - ваш ключик до розв'язання проблеми. Ніколи не приймайте рішення зопалу. Кожна ситуація унікальна! Учіться самі й демонструйте приклад дитині — відкрито обговорюйте проблему. Не кваптеся з покаранням! Швидше за все, малюк збрехав сьогодні тому, що ви покарали його минулого разу або наказали: «Зробиш те або те - покараю!» І от результат. Марне заняття - запитувати в дитини: «Ти навіщо мені брешеш?!» Це ми вами розуміємо приховані причини дитячої поведінки. А малюк просто намагається врятувати свій внутрішній світ. Тому намагайтеся йому допомогти, а не зашкодити.

Що робити, якщо малюк обманює?

Намагайтеся зрозуміти причину.

Не сваріть, навіть якщо спіймали на брехні.

Не намагайтеся у будь-який спосіб почути зізнання.

Якщо дитина сама визнала свою провину — обов'язково похваліть її!

Обговоріть ситуацію з малюком наодинці та намагайтеся разом знайти вихід.

Краще не розповідайте про це нікому, тому що малюкові буде неприємно слухати, що обговорюють його промахи.

Не порівнюйте дитину з іншими дітьми — це не матиме користі.

Демонструйте позитивний приклад — будьте щирим із дитиною в почуттях і вчинках.

Методична розробка родинного свята для батьків і дітей старшого дошкільного віку «Моя сім’я»

Ведуча: Шановні гості. Вітаємо вас на нашому святі!

До залу під музичний супровід «Одна калина…» заходять діти.

Ведуча: Родино, дорога родино!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки!

Отож зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися РОДИНІ

І побажати щастя всім!

Двоє дітей заносять до залу коровай на рушнику та свічку.

1дитина

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!

2 дитина

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, обжилось у мирі!

3 дитина

Із колосків вкраїнської пшениці

Прийміть в дарунок нашу паляницю.

Хай буде, як дуб, могутній наш рід!

Хай злагода й мир запанують в сім’ї!

Ведуча: Хай цей хліб, що нагадує вам рідний дім, стане символом родинного свята. А вогник і тепло цієї свічки живить ваше родинне багаття, буде оберегом від усіляких негараздів! ( діти ставлять хліб і свічку на стіл).

Ведуча: Народилися ми і живемо на такій чудовій мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди й діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз зачувши рідне слово…

Вірш «Я не хочу жити на чужині»

Ведуча: Погляньте на наше родинне дерево. Стовбур – це ваші дідусь і бабуся. Гілки – це ваші тато і мама, а листочки, що виросли на гілочка – це ви, дітки. Недарма ж кажуть «Який рід – такий плід!»

Пісня «Моя сім’я»

Ведуча: Сьогодні в нашім залі зібралися найрідніші ваші люди, ваша сім’я. Дуже хочеться, щоб в кожну сім’ю увійшли мир і спокій, злагода і любов. Тож прийміть привітання і щирі побажання від ваших дітей!

1 дитина

Ми хочем радо привітати

Бабусь з дідусями, сестер і братів

Ну і звичайно, наших любих

І дорогих усім батьків!

2 дитина

Ми хочем всім вам побажати

Багато хороших і сонячних літ,

Дідусям і татам, бабусям і мамам,

Братам і сестричкам, палкий наш привіт!

3 дитина

Давайте хоча б на хвилину

Забудемо клопоти всі,

І об’єднаємось в міцну родину,

І затанцюємо і заспіваємо пісні!

Парний танок «Гопачок»

Ведуча: Головною берегинею роду завжди була МАТИ! Мати – найдорожча людина в світі. Вона народжує дитину, пестить її і голубить, вчить добра і любові!

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю

Мамочка рідна моя, дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

Пісня «Мамині настанови»

Ведуча: А послухайте, які гарні колисанки співають мами своїм діткам…

Колисанки у виконанні мам

Ведуча: Є в Україні давній і забутий всіма звичай – закосичення. В родинні підростала дівчинка. Доки була маленька тільки й турботи, що радіти сонечку, матусиній ласці, рости здоровою і щасливою. І однією із ознак такого безтурботного життя було вільно розпущене волосся, прикрашене вінком.

Йшли роки, дівчинка підростала і ставала помічницею. Їй доручали різну роботу, долучали до приготування родинних страв. Тож волосся заважало, його потрібно було підбирати, а точніше – заплітати. Та не міг наш народ не відзначити таку важливу подію в житті дівчини. Від цього і народився такий гарний обряд – закосичення. Цей обряд дуже важливий для духовного розвитку дівчаток 5 – ти річного віку.

Вийдіть дівчатка і покажіться, які ви вже дорослі і гарні. А хто ж як не рідна мати благословляє на добре, щире життя у достатку, у праці, наставляє на добре ставлення до людей. Запитайте ж дівчатка у матусь дозволу і благословення косу заплітати…

Дівчатка:

Благослови мати косу заплітати,

Косу заплітати у стрічку вбирати,

Щоб виросла довга, густа і красива

І раніш своїх годочків, щоб не була сива!

Мами: Благословляємо!

Ведуча: Тож ставайте мами біля своїх донечок і закосичуйте їх:

- Плетись коса, розумнішай голова

- Родися краса, добрішай душа!

А тепер матусі, візьміться за руки і тричі обійдіть дівоче коло, щоб захистити своїх донечок від всякого лиха і напастей, щоб відвернути від них нудьгу і страждання. Немає нічого сильнішого за материнське благословення!

А тепер поцілуйте своїх донечок, привітайте з важливою подією… погляньте, а наші дівчати ніби й справді подорослішали і навіть пісню жартівливу хочуть заспівати.

Пісня «Черевички»

Ведуча: Дівчатка прийміть же привітання і від хлопчиків.

Вірш А. Костецького «Косички»

Косички у дівчаток, щоб смикати за них

Так думав я спочатку, а виявилось - ні.

Вони ростуть для того, щоб заплітатись довго,

Щоб хтось про них сказав: Ах-ах, яка краса!

А от мені косичок не треба, я - хлопчак!

А що я теж красивий, то видно це і так!

Вірш «Не обрізуй русої коси»

Розпустили кучері дівчата,

Підвели ще й брови для краси,

Тільки ти ходи, як вчила мати,

Не обрізуй русої коси.

Хай вона росте густа та пишна

Чорнобровим хлопцям на біду.

Я тобі, моя чарівна вишня,

Сам у них троянди заплету

Ведуча: Дітям для щастя потрібні не лише материнські руки, а й батьківське мужнє серце. Батько і мати у дитячій долі – це два сонця гарячих, що дарують надію й тепло!

Вірш «Про тата»

Я до любого тата звертаюсь,

Хочу в словах передати тепло,

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

Щоб у душі його сонце цвіло!

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Таточку, хочу тебе я обняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

Ведуча: Діти, а ви хочете подивитися, як ваші тата допомагали вашим мамам, коли ви були зовсім маленькі?

Гра « Хто швидше замотає ляльку»

Гра « Хто швидше пришиє гудзика»

Ведуча: На нашому святі присутні ваші мудрі бабусі і розважливі дідусі, які завжди з нетерпінням чекають вас до себе в гості.

Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабцю, бабуню, бабусю моя.

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

Я до дідуся іду по науку:

Діду, дідуню навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястим струмочком біжить!

Парний таночок.

Ведуча: В кожній сім’ї люблять влучне слово гумору та жартів.

Гуморески розповідають діти з батьками

Ведуча: Наше свято продовжується, будемо веселитися, гратися, змагатися і допоможе нам в цьому наш фізрук.

Спортивні ігри

Слова від батьків:

- Ми щиро вдячні всій садковій родині за сьогоднішнє свято. Ми впевнені, що його тепло надовго залишиться в наших серцях. І хочемо подарувати вам мішечок гречки, щоб у садочку між дітками не було суперечки!

- Даруємо у мішечку жито, щоб вам весело було жити!

- Даруємо у мішечку гороху, щоб багатішали ви щороку!

- Даруємо ще й квасолі, для гарної і творчої долі!

- Принесли вам у дарунок вівса, щоб садкова родина була здорова уся!

- Даруємо ще й часнику, щоб все було вам до смаку!

- Даруємо вам сахарочку, щоб солодко жилося у цьому садочку!

Тест «Добра мати... добрий батько...»

Варіанти відповідей: «так», «ні», «не знаю».

На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте «вибухом», а потім шкодуєте про це.

Деколи ви користуєтеся допомогою або порадами інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини.

Ваша інтуїція і досвід — кращі порадники у вихованні дитини.

Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який би нікому іншому не розказали.

Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?

Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?

Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?

Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?

Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.

Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть якщо у вас є гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?

Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).

12 Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.

Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.

Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?

Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?

Обробка результатів: за кожну відповідь «так» на запитання 2,4, 6, 8, 10,12, 14 і за кожну відповідь «ні» на запитання 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь «не знаю» на будь-яке запитання — по 5 балів.

Підрахуйте загальну суму.

100—150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.

50—99 балів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.

0—49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її батько не є добрим другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це не буде легко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.

Ділові ігри з батьками

1) Ділова гра

Тема: „Класні батьківські збори”.

Мета гри: колективне вирішення однієї з проблем сімейного виховання.

Правильна підготовка і успішне проведення гри залежать від таких умов: знання літератури з теми заняття, вміння творчо використовувати теорію і практику з даного питання.

Опис гри

Це колективна гра, в якій беруть участь всі члени групи (підгрупи). Одного із слухачів викладач призначає вихователем (класним керівником), доручивши йому весь подальший процес підготовки до батьківських зборів. Це повинна бути жива дискусія, обмін думками з питань виховання дітей у сім’ї.

Ведучий (класний керівник) погоджує зі слухачами тему, питання зборів, розподіляє питання для обговорення серед «батьків», роль яких виконують слухачі.

Тактика гри – відчути себе в ролі класного керівника, який хоче допомогти кожній сім’ї.

Інструкція ведучому

1. Детально вивчити рекомендовану літературу з даної проблеми. Підібрати суперечливі педагогічні факти, ситуації з теми, обраної заздалегідь.

2. Підготувати коротке вступне слово, в якому мотивувати постановку полемічних питань.

3. Фіксувати думки виступаючих, оцінювати їх ідеї.

4. Підвести підсумки дискусії та думок учасників.

Інструкція учасникам гри

1. Добре уявляти свою роль, вміти перевтілюватися.

2. Під час виступу демонструвати чіткий зв’язок між теорією та практикою

відповідно до загальної ідеї дискусії; виступи повинні бути діловими,

переконливими, обґрунтованими, грамотними.

Інструкція експертам

1. Вести спостереження за ходом дискусії, глибоко вивчити рекомендовану літературу, орієнтуватись у теорії та практиці проблеми, яка обговорюється. 2. Бути тактовним в оцінці дій усіх учасників гри.

Виділити головні ідеї у роботах вказаних авторів з проблем сімейного виховання в стислій формі. Висловити свою точку зору про авторську виховну систему. Виділити проблемні питання для обговорення.

2) Гра «Мозковий штурм»

Психолог. Важко переоцінити вплив сім'ї на розвиток, навчання і виховання дитини. Це було відомо людям здавна і знайшло своє відображення в крилатих фразах, афоризмах.

Хто може пригадати прислів'я та приказки, у яких говориться про сімейне виховання?

Приклади

• Якщо дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш і в подушках.

• Коли батько каже «так», а мати - «сяк», росте дитина, як бур'ян.

• Що вчать вдома діти, то знають і сусіди.

• Умів дитя народити, умій і навчити.

• Який явір - такий паркан, який батько - такий і син.

• Яблуко від яблуні далеко не падає.

3) Розминка «Листоноша»

Мета: зняття емоційної напруги.

Психолог. Ви активно працювали, тому настав час для відпочинку.

Кожен учасник отримує аркуш паперу з назвою міста.

Ведучий говорить: «Пошта йде з Києва до Львова і з Харкова до Черкас».

Гравці, чиї міста названі, повинні якнайшвидше помінятися місцями. В цей час ведучий намагається зайняти вільне місце. Гравець, місце якого зайняли, стає ведучим. Якщо ведучий скаже: «Пошта йде у всі міста», - тоді місцями повинні помінятися всі учасники.

4) Гра «Правила для дитини»

Мета: встановлення обмежень для дітей.

Психолог. Як ми вже говорили, часто спілкування з дитиною обмежується вказівками і заборонами. Звичайно, є багато ситуацій, коли батьки змушені встановлювати певні обмеження для своїх дітей. Особливо, якщо діти маленькі, і їх дії можуть зашкодити здоров'ю та життю. Давайте спробуємо змінити обмеження і заборони на правила поведінки.

Ваше завдання буде: написати правила для дитини, не вживаючи слова «НЕ». Наприклад:

- Не можна переходити вулицю на червоне світло / Потрібно переходити вулицю тільки тоді, коли світить зелений вогник світлофора.

- Не поспішай під час їжі / Будемо їсти неторопясь.

- Не кричи так голосно / Будемо розмовляти тихіше.

- Не малюй на стіні / Малюй на папері

Обговорення:

- Складно було виконати завдання?

- Є такі правила, які назвали учасники різних команд?

Психолог. Правила повинні бути в кожній родині. Щоб зберегти мир в сім'ї і не провокувати конфлікти з дітьми, необхідно дотримуватися певних правил.

5) Ми–батьки».

Мета: з’ясувати уявлення про учасників про себе у ролі батьків та визначити їхні очікування стосовно особистості своїх дітей.

Ресурси: стікери зеленого, синього та червоного кольорів (по одному для кожного учасника); три аркуші паперу формату А-1, на яких написані початки речень «Як мати я хочу бачити свою дитину…», «Як мати для цього я…», «Як мати я ніколи…», три аркуші фліпчарту.

Хід проведення.

Учасники отримують по одному стікеру зеленого, синього та червоного кольорів. Психолог пропонує на кожному з них продовжити речення (стосовно своєї реальної дитини):

- на зеленому стікері—«Як мати я хочу бачити свою дитину…»;

- на синьому стікері—«Як мати для цього я роблю…»;

- на червоному стікері—«Як мати я ніколи…».

По закінченню учасники прикріплюють стікери на три аркуші формату А-1 з написами «Я хочу…», «Я роблю…», «Я ніколи …»

Психолог об’єднує учасників у три групи. Кожна з них отримує чистий аркуш паперу формату А-1, а також один аркуш з реченнями, зафіксованими на стікерах певного кольору. Учасникам кожної групи потрібно узагальнити речення «свого кольору» й підготувати коротку презентацію результатів.

Після презентації проходить обговорення вправи.

Запитання для обговорення.

1. Які думки виникли у Вас під час виконання цієї вправи?

2.Чи замислювалися Ви над шляхами досягання того, що Ви хочете?

3.Чи легко було продовжити речення «Як мати для цього я роблю…» та сформулювати конкретні дії? Чому?

4.Чи завжди вдається Вам у реальному житті виконувати те, що Ви задекларували у варіанті закінчення речення «Як мати я ніколи…»? Поясніть свою відповідь.

Батьківські збори на тему:

« Виховання культури поведінки дітей у сім’ї»

Мета: ознайомити батьків із методами та прийомами виховання культури поведінки в дітей; дати поради щодо успішного виховання дітей.

І. Вступне слово. Мотивація

«Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю»,— говорить народна мудрість. Сьогодні ми зібрались, щоб поговорити про наболіле: як спонукати наших дітей дотримуватися норм культурної поведінки у повсякденному житті. Ви відзначили, що питання є надзвичайно актуальним, адже не можна не звертати увагу на те, як наші чемні діти іноді поводяться. Безперечно, учителі мають допомогти із вирішенням складних ситуацій, та насамперед ви, батьки, є основоположниками цієї якості. Отже, на нашій зустрічі йтиметься про виховання навичок культури поведінки школярів.

ІІ. Ознайомлення з інформацією «Умови успішного виховання культури поведінки в сім’ї»

Стародавнє значення слова «культура» (від лат. означає «оброблення», спочатку — обробка ґрунту, потім — пов’язано із «культурою суспільства», «культурою нації», «культурні надбання людства») виправдовує свій зміст і в сучасному житті. Адже людина, народжуючись, бачить вже існуючу в суспільстві сукупність матеріальних і духовних цінностей, щоб вона мала змогу їх використати, суспільство відповідно «обробляє» її, тобто «окультурює» — так формується індивідуальна культура людини. І саме сім’я відіграє вирішальну роль у виробленні навичок культури поведінки. Адже саме із сім’ї дитина виносить перші враження про навколишній світ, в сім’ї формуються перші оцінні уявлення, закладаються моральні устої, прищеплюються культурні звички.

Безперечно, наївним буде вважати, що постійне моралізаторство та накази дадуть блискучий результат. Виховані діти можуть бути лише у тих батьків, які самі повсякчас дбають про свою вихованість, які силою власного прикладу прищеплюють норми культурного життя.

Але приклад батьків не даватиме належного результату, якщо батьки не матимуть авторитету в очах своїх дітей. І слід пам’ятати, що втратити авторитет у своїх вихованців значно легше, ніж знову його набути. Лише за умови, що вимоги, які надаються всіма учасниками виховання, будуть єдиними, розумними, у дитини будуть успішно формуватись навички культурної поведінки. Не слід забувати, що заохочення і покарання слід використовувати, зважуючи всі «за» і «проти», і якщо існує хоч найменший сумнів щодо покарання — карати не можна.

Шкільний вік — дуже сприятливий час для формування санітарно-гігієнічних навичок. Цей бік зовнішньої культури людини має важливе естетичне й соціальне значення. Як образно порівнюють спеціалісти, немиті руки однієї людини — це прогалини її особистої вихованості, брудні руки багатьох людей — хвороби й епідемії для всієї країни.

Головною гігієнічною звичкою наших дітей має стати чистота: чисте тіло, чистий одяг, чисте повітря кімнати, чисте ліжко, чистота й охайність навчального приладдя. Привчати дітей до виконання комплексу ранкової гімнастики, до щоденного миття обличчя, шиї, вух, ніг треба наполегливо, серйозно, подаючи щоразу особистий приклад, контролюючи дітей, аж поки це не перетвориться на міцну звичку.

Дотримання режиму корисне не тільки для здоров’я дитини. Адже люди пунктуальні, з розвиненою силою волі завжди цінуються суспільством. Звичайно, дитині тяжко буде звикати до усталеного способу життя, та постійний контроль з боку батьків допоможе їм у цьому. А якщо батьки будуть виконувати режимні моменти (підйом, зарядка, ранкові процедури і т. ін.) разом із дітьми, то це, безумовно, дасть набагато кращі результати, ніж навчання та контроль.

І, звичайно, повага до батьків, до дідуся й бабусі та і взагалі до дорослих людей — найважливіший бік культури домашнього побуту. У цьому питанні вирішальну роль мають батьки: їхнє ставлення до своїх батьків, до друзів, до товаришів по роботі дає наочний приклад спілкування з людьми. Проте, щоб шанобливе, чуйне ставлення до старших стало потребою, звичкою дитини, вона повинна в цьому постійно вправлятись і бачити навколо себе зразки такої поведінки.

Діти легко засвоюють навички ввічливого, послужливого ставлення до тих, хто їх оточує, якщо, звичайно, батьки звертають на це серйозну увагу, показують дітям приклад такої поведінки, пояснюють її значення.

ІІІ. Анкетування «Чи виховані Ваші діти»

1. Якщо Вашій дитині довелось несподівано затриматись у школі, на прогулянці або раптом піти із дому, чи повідомляє вона про це Вам (запискою, по телефону, через товариша)?

2. Чи трапляються випадки, що Ви зайняті якоюсь роботою (генеральне прибирання, ремонт), а дитину посилаєте на вулицю або в кіно, щоб «не крутилась під ногами»?

3. Чи трапляються випадки, коли в кімнаті дитини речі лежать не на своєму місці?

4. Чи може дитина одразу, нікого не питаючись, назвати Ваші дні народження?

5. Свої потреби (купити ковзани, м’яч) дитина, напевно, знає добре. А чи знає вона, яка річ терміново необхідна Вам та коли Ви збираєтесь її придбати?

6. Чи трапляється, що крім Вашого доручення, дитина виконує ще якусь роботу «від себе», із власної ініціативи?

7. Ви пригощаєте дитину апельсином, тістечком, цукеркою. Дитина завжди перевіряє, чи дісталось смачне дорослим?

8. У Вас виявився вільним вечір. Ви збираєтеся у гості або в кіно. Чи висловлює дитина своє небажання залишитись вдома (прохає Вас не йти, вимагає взяти із собою, мовчки сидить із кислим і незадоволеним виглядом)?

9. У Вас вдома дорослі гості. Чи доводиться Вам нагадувати, щоб дитина зайнялась якоюсь тихою справою, не заважала дорослим, не втручалась у розмову?

10. Чи соромиться дитина вдома, у гостях, у музеї подати вам пальто або проявити інші знаки уваги?

ІV. Підсумок

Фізкультурно – музична  розвага для дітей і батьків

«Стежками казок»

Мета: 

Створити умови для активного відпочинку дошкільнят; у доступній

формі пояснити значення фізкультури та спорту для здоров'я людини.

Підвищити емоційний тонус у дітей. Викликати бажання брати участь

в іграх-естафетах і перемагати в них, уболівати за друзів. Вправляти у

бігові, стрибках, у підлізанні. Виховувати потяг до зростання здоровими

та спритними.

Матеріал:  великий градусник, великий шприц, «лікарський саквояж»,

набір для гри «Бадмінтон»,  спортивний інвентар (м’ячі, обручі, кубики,

кеглі, 2 гімнастичні палиці).

Вихователь.

ПСИХОГІМНАСТИКА З ЕЛЕМЕНТАМИ МАСАЖУ

Добрий ранок! (Діти повертаються один до одного)

Посміхнись скоріше, (Розводять руки в сторони)

І сьогодні цілий день( Плескають)

Буде веселіше.

Розітремо ручки,( Рухи за текстом)

Носик і щічки.

Будемо вродливі,( Поступово піднімають руки),

Як весняні квіти. («Ліхтарики»)

Розітрем  долоньки( Рухи за текстом)

Сильніше, сильніше,

А тепер поплескаєм

Дужче, cміливіше.

Вушка потремо,( Рухи за текстом)

здорові будемо,

Посміхнемось знову:( Посміхаються)

Будьте всі здорові.( Розводять руки в сторони)

 Вед. Ну що, у всіх гарний настрій? (Так!) Це чудово, коли день розпочинається з гарного настрою.

Вихователь.  Діти, я знаю, що ви дуже любите подорожувати і сьогодні я пропоную вам здійснити незвичайну подорож із знайомим для вас казковим героєм. А хто він, ви дізнаєтеся тоді, як відгадаєте мою  загадку.  Тож слухайте уважно.

Не злякався Вовка він,

Хоч пішов у ліс один,

А Лисиці на зубок

Все ж потрапив…(Колобок)

Так, це Колобок. А де ж цей пустун подівся?(вихователь знаходить Колобка на килимі під хусточкою). А ось і він! Сьогодні ви разом з Колобком відправитеся до  в країну казок. Отож, наша подорож починається. Рухатись ми будемо під  музику.( марш)

 (діти ходять під звуки Маршу по колу , по закінченню музики зупиняються .)

Чути стукіт у двері. До залу входить лікар Айболить

Айболить:

Добрий день

І Фізкульт-привіт!

Вас вітає добрий лікар,

Любий лікар Айболить.

Діти, ви скажіть мені:

Всі здорові ви чи ні?

Вихователь

Діти наші здорові та дужі,

Бо вони із спортом дружні.

Хлопчики й дівчатка,

Колони підрівняйте!

Розминку - веселинку

Всі разом починайте!

( виконання рухів під ритмічну музику)

Айболить:

А тепер на ділі

Це я перевірю.

Лікар Айболить. Діти! Перед початком змагань я маю усіх вас оглянути. Тих, що сидять, прошу встати і виконувати команди.

Всі дихайте... Не дихайте...

Все в порядку, спочивайте...

Дружно руки піднімайте...

Все прекрасно, опускайте...

Нахиліться..., розігніться...

Станьте прямо…, усміхніться...

Всім міряє температуру градусником (жартівливо).

Лікар Айболить.

Так, я оглядом задоволений,

Бо ніхто з дітей не хворий,

Всі веселі і здорові,

До змагань  ви готові!

 Виходить Колобок. Позіхає, потягується, говорить: «Фізкультуру не люблю, краще трошки я посплю...»

(Ліка Айболить підбігає, міряє температуру, хапається за голову і кличе на допомогу медсестру, яка заходить із великим шприцем. На ньому написано «Від лінощів». Колобок, побачивши медсестру,ховається за дітей і вигукує: «Я більше не буду лінитись, хочу бути, як усі, спортсменом» лікар дозволяє йому стати в шеренгу)

 Вихователь.

Діти, між нами немає місця нечупарам і ледарям!

Спортивне змагання починати пора,

Юним фізкультурникам – Ура! Ура! Ура!

Покажіть усім на ділі,

Які спритні ви та вмілі.

Хто з вас всіх найшвидший?

Хто з вас найспритніший?

Нам цікаво знати,

Час вже свято починати.

 Представляє команди

Ведуча: Команда —«Сонечко” Команда — "Метелик”. Фізкульт-ура

Діти (разом): Фізкульт-ура!

Лікар Айболить. Команди, привітайте одне одного!

Девіз команди «Сонечко»:

Ми усі зарядку робим

Як завжди, в ранковий час.

Хай бояться нас хвороби,

Хай завжди минають нас!

Капітан команди «Сонечко»: Команді «Метелик» - фізкульт – привіт!

 Девіз команди « Метелик»:

Щоб зрости нам сильними,

Спритними, сміливими,

День у день по розпорядку

Ми виконуєм зарядку!

Капітан команди «Метелик»: Команді «Сонечко» - фізкульт – привіт!

 Лікар Айболить. У наших сьогоднішніх змаганнях зобов’язуємося грати…

Діти. Чесно і за правилами.

Обидві команди шикуються і починають змагання.

1. Гра естафета «Жабки».

Учасник з кожної команди, тримаючи гімнастичну палицю під коліньми, стрибає жабкою до лінії. Повертається бігом, передає палицю наступному гравцеві.( Оцінюється правильність виконання вправи.)

2. «Нагодуй ляльку».

Проти кожної команди на відстані 20-25 кроків на стільцях сидять ляльки., перед ними стоять чашки. В руках у першої дитини ложка. Кожний з учасників зобов’язаний ложкою доторкнутися до ляльки, по естафеті передати ложку іншій дитині. Гра триває доти, доки всі учасники не «нагодують» ляльок. Перемагає та команда, яка швидше впорається із завданням.

3. Гра – естафета «Пінгвіни».

Діти стрибають із затиснутим між ногами м’ячем до лінії. Повертаються бігом, передають м’яч наступному гравцеві. Звернути увагу на чіткість та старанність виконання вправи.

Лікар Айболить. Зараз ми перевіримо, як ви знаєте і любите спортивну музику. Допомагати можуть і вболівальники.

Діти співають знайому пісню на спортивну тематику (пісня «Про зарядку» муз. Д. Львова–Компанейца, сл. В. Вікторова).

4. Естафета «Хто швидше перенесе волан?».

Перенести волан на ракетці, обігаючи змійкою поміж кеглів до лінії. Повернутись бігом прямо, передати ракетку із воланом наступному гравцеві.

5. Естафета «Склади сонечко».

Діти шикуються у дві команди. Кожний тримає гімнастичну палицю. Діти по черзі добігають до обруча, який покладено на протилежному боці зала, та прикладують до нього гімнастичні палиці у вигляді промінців. Швидко повертаються на місця та передають естафету рукою наступному гравцеві. Виграє та команда, яка правильно, старанно складене  сонечко.

6. Гра «Гусеничка».

Перший учасник команди проповзає навколішках з упором на руки до прапорця та повертається назад, до нього приєднується другий учасник команди, тримаючи першого міцно за ноги руками. Коли вони повертаються, до них приєднується наступний гравець і так подальше,поки вся команда не повернеться до місця старту. Звернути увагу на правильність з’днання гравців та вміння рухатись узгоджено (не раз’єднуючись до самого кінця).

 7.Змагання капітанів "Хто швидше”взує” свій стілець.” (капітани стоять біля двох пар дитячого взуття. На протилежному боці стоять 2 дитячих стільчика. Проводиться човниковий біг, під час якого капітани "взувають” ніжки стільчиків.)

 Сюрпризний момент. Лікар Айболит відкриває свій  «лікарський саквояж»  і пригощає дітей фруктами.

Загальні підсумки змагань, вручення нагород.

Ведуча. А тепер підсумуємо результати змагань між командами Переможцями є: ваша, діти, цікавість до фізкультурних вправ та спортивних ігор, сміливість, спритність, витривалість. Ми ще не раз проводитимемо ось такі розваги. (Дає кожному почесну медаль учасника змагань).

Анкета для батьків

Прізвище, ім’я дитини, дата народження.

Чи має дитина досвід спілкування з іншими дітьми?

1. Який настрій переважає протягом дня?

2. Що найбільше впливає на поведінку малюка (стиль спілкування, місце, режим, обстановка, здоров’я)

3. В які ігри любить гратися?

4. Чим цікавиться?

5. Яким бачите сина (доньку): врівноваженим? Або надмірно рухливим, стрімким, гомінким?

6. Чи існує узгодженість у вихованні з боку членів родини? Хто ще бере участь у вихованні?

7. Чи вміє дитини гратися сама?

8. Які улюблені іграшки?

9. Чи охоче грається з іншими з дітьми? Чи ділиться іграшками?

10. Якими є родинні труднощі у вихованні малюка?

11. Яку казку ваша дитина готова слухати багато разів?

12. Що найбільше подобається в дитині?

13. Чи дитина самостійна для свого віку? Що вона може робити самостійно?

14. Як засинає ваш малюк? Чи міцно спить? Який у нього апетит?

15. Яких страв не їсть?

16. Як називають дитину вдома?

17. Що ви хотіли б одержати від перебування дитини в дитсадку?

18. Якою ви бачите свою дитину?

19. Номер телефону

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

ЧИ РОЗВИВАЄТЕ ВИ ЗДІБНОСТІ СВОЄЇ ДИТИНИ?

Як можна зрозуміти складний світ дитини: відкрити його таємниці, знайти те, що найбільше її цікавить, хвилює? Отже, - те, що пов'язано з творчістю, талантом.

А чи замислювались ви, дорогі батьки, над тим, наскільки ефективним є ваш вплив на розвиток дитини?

АНКЕТА

1.	Яка Ваша освіта: середня, середня спеціальна, вища? (Потрібне підкресліть)
2.	У якій сфері людської діяльності Ви працюєте (медицина, освіта, економіка, право, військова, спорт і т.п.)? Ваша професія?
3.	Чим захоплюєтесь у вільний час?
		так	іноді	ні
4.	Чи на всі запитання дитини Ви відповідаєте так терпляче та відверто, як це можливо?
5.	Чи сприймаєте серйозно "дорослі" запитання та висловлювання дитини?
6.	Чи е у Вас вдома стенд (місце), на якому дитина може демонструвати свої робота?
7.	Чи сварите дитину за безлад у її кімнаті чи на столі, якщо це пов’язано з творчими заняттями і робота ще не закінчена?
8.	Чи є у дитини кімната виключно для її занять або частина кімнати (потрібне підкреслити)?
9.	Чи доручаєте дитині завдання, які їй під силу?
10.	Чи допомагаєте дитині будувати її власні плани та приймати рішення?
11.	Чи берете дитину у мандрівки цікавими місцями?
12.	Чи допомагаєте дитині удосконалити результат її роботи?
13.	Чи встановлюєте для дитини прийнятний поведінковий стандарт (у межах "розумного") і слідкуєте, щоб вона його дотримувалась?
14.	Чи говорите дитині, що вона гірша за інших дітей?
15.	Чи караєте дитину, принижуючи її?
16.	Чи забезпечуєте дитину книгами та матеріалами для її улюблених занять?
17.	Чи привчаєте дитину мислити самостійно?
18.	Чи привчаєте дитину до читання з дитинства?
19.	Чи спонукаєте дитину вигадувати історії, фантазувати?
20.	Чи дозволяєте дитині брати участь у плануванні сімейних справ та мандрівок?
21.	Чи хвалите дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні?
22.	Чи вчите дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку?
23.	Чи розробляєте практичні експерименти, аби допомогти дитині більше дізнатися про щось?
24.	Чи дозволяєте дитині гратися з усіляким непотрібом?
25.	Чи спонукаєте дитину знаходити проблеми і потім розв’язувати їх?
26.	Чи знаходите в заняттях дитини щось гідне схвалення?
27.	Чи існують теми, які зовсім виключаєте у обговореннях із дитиною?
28.	Чи даєте дитині можливість самій приймати рішення?
29.	Чи допомагаєте дитині знаходити телепрограми, які заслуговують на у вагу?
30.	Чи розвиваєте в дитині позитивне сприймання її здібностей?
31.	Чи відсторонюєтесь від невдач дитини, говорячи: "Я теж цього не вмію"?
32.	Чи заохочуєте в дитині максимальну незалежність від дорослих?
33.	Чи віддаєте перевагу самостійному виконанню головнеї частини роботи дитиною (за яку вона сама взялася), навіть якщо не впевнені в пози­тивному кінцевому результаті?

Оцінювання результатів

Спочатку згідно з ключем підрахуйте бали.

Запитання № 1:

"вища" — 2 бали,

"середня спеціальна" — 1 бал,

"середня" — 0 балів;

Запитання № 2 (бали нараховуються залежно від того, наскільки багато знань та творчого підходу потребує професія):

"потребує багато знань та творчого підходу" —

Оцінювання

"так собі" — 1 бал;

"стереотипна діяльність" 0 балів;

Запитання № 3:

якщо є хобі — 2 бали;

немає — 0 6ал1в;

Запитання №№ 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 29, 30, 32, 33:

"так" — 2 бали;

"іноді" — 1 бал;

"ні" - 0 балів;

Запитання №№ 7, 14, 27, 31:

"так" — 0 балів,

"іноді" — 1 бал,

"ні" - 2 бали.

Складіть суму балів за трьома шкалами та оцініть рівень відповідного показника:

- інтелектуального розвитку (шкала включає запитання №№ 1, 4, 5, 16, 18, 20, 23, 27, 29);

високий рівень — 15 —18 балів;

середній — 5 —14 балів;

низький — 0 — 4 бали;

- творчих досягнень (запитан­ня №№ 2, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 19, 22, 24, 25):

високий рівень — 19 — 22 бали;

середній — 5 —18 балів;

низький — 0 — 4 бали;

- здатності до саморегуляції (запитання №№ 9, 10, 13, 14, 15, 17,21, 26, 28, 30, 31, 32, 33):

високий рівень — 21 —26 балів;

середній — 7 — 20 балів;

низький — 0 — 6 балів.

Коли ви підрахуєте свої резуль­тати, ви зрозумієте, яким рівням вони відповідають.

Отже, якщо ваша відповідь перебуває у межах "високого" рівня, можна сказати, що ви докладаєте всіх зусиль для якнайповнішого розвитку дитини її талантів і здібностей. Ви підтримуєте кожне її поривання, намагаєтесь сформувати у неї такі риси характеру, як самостійність, незалежність, доброзичливість і контактність, вміння організовувати себе і інших, — характери­стики, що є дуже важливими для реалізації творчої особистості. Крім того, ви розвиваєте у дити­ни позитивне бачення себе і світу, прагнете сформувати у неї адекватну самооцінку, що впливає на розвиток реалістичного та оптимістичного ставлення до се­бе і світу, а отже, є запорукою збереження психологічного здоров'я.

Однак тут хочеться поставити перед вами запитання: чи не забуваєте ви у "єдиному пориві" про свої особисті та інших лю­дей бажання і потреби, чи привчаєте ви дитину розуміти їх і рахуватися з ними? Якщо - "так", то ви створили "ідеальну" атмосферу для розвитку талановитої особистості.

Середній рівень свідчить про позицію 6атьків щодо виховання дитини з погляду "здорового глузду". Такий підхід, з одного боку, забезпечує більшою чи меншою мірою розвиток здібностей, з іншого - може його якоюсь мірою стимулювати або переслідує позицію "невтручання", надаючи тим самим дитині свободу дій, можливість діяти згідно зі своїми бажаннями і на власний розсуд.

Це сприяє до певної міри формуванню суперечливого типу осо­бистості, тобто такої, яка, виявляючи ініціативність, водночас постійно вагається, через те що її думки, досягнення і переживання не поділяються значущими для неї дорослими (це не підтвердиться за умови низького інтелектуального розвитку).

Отже, зважаючи на широкий діапазон відповідей, що нале­жать до середнього рівня, ви мо­жете визначити, де приблизно за числовим значенням знаходиться ваша відповідь і наскільки вам потрібно вносити зміни у вихо­вання дитини.

Що стосується низького рівня, то чи не спадало вам на дум­ку, що ви багато часу віддаєте службовим обов'язкам, а на ди­тину його просто не вистачає? А може, ви не зовсім уявляєте собі, яким повинне бути вихован­ня? Ці та інші причини можуть призвести до збідніння інтелектуальних вражень та позитивних переживань дитини внаслідок одноманітності середовища, інертності та різних страхів, у тому числі й нового - через надмірну імпульсивність, роздратованість, суворість та залякування з боку батьків. Такий стан справ не тільки не сприяє розвиткові здібностей дитини, а й травмує її особистість.

І останнє - будьте щирі самі з собою. Адже ця анкета - тільки для вас.

Пам’ятка для батьків

Не можна!

- Думати, що ваша дитина найкраща та най здібніша. Вона не краща і не більш здібна ніж у когось іншого. Вона –інша.

- Ставтесь до дитини так, як до «ощадбанку», куди батьки «вкладають» свою любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.

- Чекати від дитини вдячності за те, що ви її народили. Вона про це вас не просила

- Використовувати дитину, як засіб досягнення своїх цілей.

- Покладати надію на те, що дитина обов’язково прийме ваші погляди на життя.

- Ставитись до дитини, як до людини, яку батьки «ліпили», як їм заманеться.

- Всю відповідальність за виховання покладати на вчителів чи бабусь або на «методичні поради».

Потрібно!

- Сприймати дитину такою, якою вона є, щоб у будь-яку хвилину вона була впевнена в вашій любові.

- Намагатися зрозуміти, про що думає, до чого прагне, чому її поведінка є такою, а не іншою.

- Підтримувати в дитині переконання, що вона здатна на все, якщо сама буде впевненою в своїх силах і намагатиметься активно діяти. Особливо це потрібно, якщо дитина від природи сором’язлива і не прагне бути лідером.

- Не намагатися «формувати» дитину, а жити з нею одним спільним життям, бачити в ній особистість, а не «об’єкт виховання». Вислухати її точку зору на події і ненав’язливо висловлювати своє ставлення до цього.

- Частіше згадуйте, якими ви були в цей вік. Але не нав’язуйте свої погляди – часи змінилися і життя стало зовсім іншим.

- Пам’ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка, душевна доброта.

Правила для батьків

Шановні батьки!

1. Будьте уважними до своєї дитини, помічайте, схвалюйте і підтримуйте кожне її досягнення.

2. Велика «кількість любові», загальна атмосфера родинного спокою і щастя впливатиме на вашу дитину благодійно.

3. Дотримуйтесь режиму дня.

4. Заохочуйте активність дитини до всього нового, створюйте їй умови для пізнання навколишнього світу.

5. Підтримуйте допитливість дитини, відповідайте на всі її запитання.

6. Потурбуйтеся, щоб дитина бачила хороші картини, слухала хорошу музику.

7. Радійте успіхам своєї дитини вдома і в дитячому садку, стежте за її розвитком.

Десять заповідей батьківства

1. Не чекай, що твоя дитина буде така як ти або ти бажаєш, допоможи їй стати собою, а не тобою.

2. Не порівнюй дитину з іншою а порівнюй саму із собою сьогодні, завтра, вчора.

3. Не вимагай від дитини платні за те, що ти для неї робиш, ти подарував їй життя. Як вона може тобі віддячити? Вона подарує життя другій та третій: це незворотній закон вдячності.

4. Не перекладай на дитину свої образи, щоб на старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й зросте.

5. Не стався до її проблем зверхньо: тягар життя дається кожному по силі – будь впевнений, їй її тягар не менший, аніж твій, а може й більший, тому що в неї ще немає звички.

6. Не принижуй!

7. Не карай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, карай якщо можеш, але не робиш.

8. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Умій любити чужу дитину, ніколи не роби чужій те, що не бажав би, щоб інші зробили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою: не талановиту, невдаху, дорослу. Коли спілкуєшся з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке зараз із тобою.

Тест для батьків

Прізвище, ім’я дитини Дата народження Вік

Який настрій переважає в дитини за останній час удома?

Бадьорий, урівноважений – 3 бали;

Нестійкий – 2 бали;

Пригнічений – 1 бал.

Як малюк засинає?

Швидко, спокійно (до 10 хвилин) — 3 бали;

Довго не засинає – 2 бали

Неспокійно – 1 бал.

Чи використовуєте ви додатковий вплив при засинанні дитини (заколисування, читання казок, масаж, колискові тощо)?

Так – 1 бал;

Ні – 3 бали.

Яка тривалість денного сну дитини?

2 години – 3 бали;

1 година – 1 бал.

Який апетит у вашої дитини?

Гарний – 4 бали;

Вибірковий – 3 бали;

Нестійкий – 2 бали;

Поганий – 1 бал.

Як ставиться Ваша дитина до висаджування на горщик?

Позитивно – 3 бали;

Негативно – 1 бал.

Чи проситься Ваша дитина на горщик?

Так – 3 бали;

Ні – 2 бали;

Іноді – 1 бал.

Чи є у Вашої дитини «погані» звички?

Смокче соску або палець, розгойдується (указати інше) - 1 бал;

Немає – 3 бали.

Чи цікавиться дитина іграшками, предметами вжитку?

Так – 3 бали;

Іноді – 2 бали;

Ні – 1 бал.

Чи проявляє дитина інтерес до дій дорослих?

Так – 3 бали;

Іноді – 2 бали;

Ні – 1 бал.

Як ваша дитина грається?

Уміє гратися самостійно – 3 бали;

Не завжди – 2 бали;

Не грає наодинці – 1 бал.

Які стосунки в дитини з дорослими?

Легко йде на контакт – 3 бали;

Вибірково – 2 бали;

Важко – 1 бал.

Які стосунки у вашого малюка з дітьми?

Легко йде на контакт – 3 бали;

Вибірково – 2 бали;

Важко – 1 бал.

Як ставиться до занять: уважна, посидюча, активна?

Так – 3 бали;

Не завжди – 2 бали;

Ні – 1 бал.

Чи впевнена дитина у собі?

Так – 3 бали;

Не завжди – 2 бали;

Ні – 1 бал.

Чи є в дитини досвід розлуки із близькими?

Переносить розлуку легко – 3 бали;

Важко - 1 бал.

Чи є в дитини прихильність до кого-небудь із дорослих?

Так – 1 бал;

Ні – 3 бали.

Підрахувавши кількість позитивних відповідей можна зробити прогноз адаптації малюка до умов ДНЗ:

дитина готова до вступу в ДНЗ – 55-40 балів;

умовно готова – 39-24 бали;

неготова – 23-16 балів

Тести для батьків

      Мета: визначення умов сімейного виховання.

На питання цього тесту можна відповідати «так», «ні», «не знаю». Отже

1.На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте «вибухом», а потім шкодуєте про  це.  

2.Іноді ви звертаєтесь по допомогу або за порадою до інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини.       

3. Ваші інтуїція і досвід – найкращі порадники у вихованні дитини.             

4. Інколи вам доводиться довіряти дитині таємницю, яку ви нікому іншому не довірили б.

5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину.                                  

6. Трапляється, ви іноді просите вибачення у дитини за свою поведінку.                    

7. Ви вважаєте ,що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків.                           

8. Ви помічаєте між своїм характером і характером дитини відмінність, яка іноді дивує (радує) вас.

9. Ви надто сильно переживаєте неприємності чи невдачі вашої дитини.                

10. Ви можете утриматись від придбання цікавої іграшки для дитини (навіть коли маєте  гроші), тому що знаєте, що іграшок у дитини забагато.

11. Ви вважаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини – фізичне покарання (ремінь).

12.Ваша дитина саме така, про яку ви мріяли.

13.Ваша дитина завдає вам більше клопоту, аніж радощів.

14. Іноді вам здається, що дитина вчить вас нових думок і поведінки.

15. У вас виникають конфлікти з власною дитиною.

 

Література:

1. Кононко О.Л. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / О.Л. Коноко. – Світич, 2008. – 430 с.

2. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О. Сухомлинський. К., 1978. – 190 с.

3. Кононко О.Л. Сім’я і дитячий садок : методичні матеріали на допомогу керівникам дошкільних закладів / О.Л. Кононко. – Світич, 2010. – 140 с.

4. Н. Козак. Робота з батьками : нові підходи. // Дошкільне виховання, 2000, №7.

5. Дитина в сім’ї. // Дитячий садок. Бібліотека. – К., 2005.

6. Котирло В. Дитячий садок і сім’я. / В. Котирло. – К., 1984. – 60 с.

7. Тищенко С. Психологія виховного впливу сім’ї на дитину / С. Тищенко. – К., 1982. – 120 с.

8. Кононко Л.О. Методичні аспекти реалізації базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Л.О. Кононко. – Світич, 2009. – 202 с.

9. Врочинська Л. Садок і родина : виховуємо дітей гуманними // Дошкільне виховання, 2006 - №6 – с.10 – 15.

10. Калуська Л. В. Родинне сонцеколо : методичний порадник для роботи з батьками / Л.В. Калуська. – Тернопіль, 2006. – 140 с.

11. Корнієнко С. Родинне дозвілля. / С. Корнієнко. – Тернопіль, 2000. – 160 с.

12. Косарєва О. Партнерська взаємодія з дитиною // Палітра педагога. – 2005- № 3 – с. 10 – 15

13. Матвеєва О. Досвід роботи з питань родинного виховання // Дошкільне виховання. – 2001 - № 6.

14. Макотра Т. У співпраці – результат // Палітра педагога. – 2010 - №1.

15. Чуб Н.В. Довідник для батьків дошкільників. Психологія дитини від А до Я / Н.В. Чуб – Ранок, 2007. – 160 с.

16. Полякова О.В. Робота з батьками в дошкільному закладі // Дошкільний навчальний заклад. – 2007 - №4.