ГКК ,,Українські народні інструменти“
Люби і знай свій рідний край!
Україна - одна з наймузичніших та найспівучіших націй у світі. Споконвіку пісня приходить до нас у материній колисковій та супроводжує впродовж усього життя: у роботі, і в коханні, в смутку і в радості. А яка ж пісня без музики? Саме музичні інструменти є яскравим доказом надзвичайно глибокої музичної культури українців.
Нині важко встановити, які музичні інструменти виникли раніше, а які - пізніше. На думку дослідників, надавнішими є ударні, а пізніше з'явилися духові та струнні інструменти.
Жалійка – це духовий інструмент. На вигляд, як дерев'яна дудка, у кінець якої вставляється пищик. У верхній частині вона має 6-9 отворів для підсилення звуку. На кінець трубки одягається розтруб, він виготовлюється з коров'ячого рогу або берести. Жалійка має різкий, голосний, гугнявий звук. Інструмент використовується в п'єсах награвального, танцювального характеру. Почути жалійку можна у виконанні сучасного український етно-хаос гурту Даха Браха.
Цитра – давній струнний щипковий інструмент у формі пласкої, спереду трохи зігнутої резонансної скриньки з круглим вирізом посередині. На її грифі з металевими поріжками натягнуто 5 металевих струн для виконання мелодії за допомогою плектора, який одягають на великий палець правої руки. Цей старовинний музичний інструмент нині рідкість в Україні. Справа в тому, що саме цитру оголосили націоналістичним інструментом і почали знищувати. Проте в середині 19 століття цей інструмент користувався великою популярністю. Недорога і "портативна" цитра заміняла українцям із середнім достатком фортепіано. Часто саме такий музичний інструмент можна було зустріти в сім'ях вчителів і священиків.
Сопілка. Виготовляли сопілки з гілочок дерев, де вирізьблювали отвір, а зверху оздоблювали різьбленням. Подуй у дудочку — і почуєш чарівну мелодію.
Скрипка також є улюбленим інструментом українців та інших народів. Вона зачаровує своїм голосом. У нас є свої скрипалі. Один із них подарує нам гарну пісню.
Також широко відомим є такий музичний інструмент, як бубон.
Це дуже.давній інструмент. Імовірно, давній мисливець, висушуючи шкіру тварин, натягував її на порожній пень і, коли торкався рукою, чув незвичайний звук. Згодом почали виготовляти інструмент, що бубонить,:— бубон. Сьогодні його можна побачити в оркестрах, ансамблях народних інструментів. Це круглий дерев'яний обруч, на який натягнута шкіра. Знизу навхрест перетягнутий струнами, на які навішані дзвіночки, а у прорізах вмонтовано металеві брязкальця. Після удару по шкірі вони дзвонять, доповнюючи основну мелодію.
Ліра в Україні поширилась у XVII ст,, хоча в Європі існувала приблизно тисячу років тому. В Україні ліра була напарницею кобзи та бандури. Часто на ній виконували сумні пісні, канти, псалми, думи, хоча в репертуарі лірників були і веселі танцювальні пісні. Своєрідність будови ліри сприяє легкому опануванню цього інструмента сліпими лірниками: клавіші допомагають укорочувати струну, а ручка, яку обертає музикант, механічно видобуває звуки.
Волинка — народний інструмент, виготовлений із міха (мішка зі шкіри або міхура тварин) з уставленими в нього трубками.
Звук видобувають шляхом надування і натискання на міх. Назва «волинка» походить від місцевості, де вона побутувала (Волинь). Відомі також інші назви цього інструмента: коза, дуда. Інструмент був поширений переважно у місцевостях, де розвивалося тваринництво, серед чабанів в усіх європейських народів, особливо його шанували шотландці.
Кмітливі та вигадливі запорозькі козаки дали цю назву литаврам — своєрідному барабану, виготовленому у вигляді великої мідної чаші, обтягнутої воловою шкірою. Тулумбаси бувають такі великі, що часом у них били восьмеро чоловік. Називали їх набатом. великі, що часом у них били восьмеро чоловік.
Подейкують, що без тулумбаса не існувало б Запорозької Січі. Його гучний голос скликав козаків і старшин на раду, повідомляв про загрозу нападу. Певним умовним сигналом передували накази по кошу або полку під час бою. Використовували таку «музику», щоб сіяти паніку у ворожому війську. Вона нагадувала канонаду. Поширені колись серед козацтва, нині тулумбаси зустрічаються у симфонічних або великих духових оркестрах
Трембіта — найдовший музичний інструмент. Це — літопис життя українського народу. Трембіта має форму конічної дерев'яної труби без отворів, що сягає завдовжки чотирьох метрів. Виготовити трембіту не просто. Роблять її з ялиці або ялини. Найкращим вважається "Громовиця" – дерево, в яке влучила блискавка. Цікаво, що, незважаючи на свою довжину, трембіта важить максимум 1,5 кг.
Вона здебільшого поширена на Гуцульщині, Буковині, у Закарпатті й використовується як сигнальний інструмент для повідомлення про якусь подію на селі. Звук поширюється на 10 км.
Здавна по українських селах і містечках ходили старці, які оповідали людям багато цікавих легенд про рідний край, співали пісень про тяжку долю народу. І був найбільшим скарбом для цих людей єдиний музичний інструмент — кобза.
Мандрівних співаків називали кобзарями • від назви інструмента.
Усі збігалися послухати кобзаря, який завітав до села. Кобзарі знали дуже багато пісень, дум, казок, народних легенд. Свої розповіді вони супроводжували грою на кобзі. Тому й називали їх співцями народу.
Оскільки Т. Шевченко чи не найкраще оспівував український народ у своїй творчості, то люди назвали його Великим Кобзарем, тобто співцем рідного краю.
Уважалося, що кобзу вигадав Бог, а грають на ній святі люди.
З XV ст. поряд із кобзою побутувала бандура. Відтоді її іноді також звуть кобзою.
Бандуристів (кобзарів) можна було зустріти скрізь — і серед простого люду, і в козацькому війську. Кобзарі жили дуже бідно. Особливо бідували вони взимку, адже в драній або латаній свитині далеко не підеш.
Кобзарство живе і понині. Широко відомі імена народних співців-кобзарів Федора Кушнерика, Єгора Мовчана, Григорія Ільченка та ін. Створено дуже багато ансамблів і капел бандуристів.
Цимбали — давній музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецієподібної форми і металевих струн. На ньому грають, ударяючи молоточками або паличками. Цей музичний інструмент має чарівний голос.
В Україні широко відомий ансамбль із трьох інструментів, який називається троїсті музики. Склад троїстих музик часто змінювався: скрипка, бубон, цимбали або сопілка, бубон, цимбали тощо.
Ансамблі, які складаються з більшої кількості народних інструментів, називаються ансамблі народних інструментів.
Жалійка
Цитра
ЛІРА
Кобза
