Урок 3
Тема. Визначення відстаней до небесних тіл. Небесні координати
Мета уроку: продовжити формувати знання учнів про небесну сферу: її основні елементи та небесні координати; формувати вміння визначати координати зір за картою зоряного неба; ознайомити зі способом визначення відстаней до небесних тіл;
розвивати просторову орієнтацію, пізнавальну активність учнів; способи пізнання, вміння міркувати за аналогією;
формувати діалектичний світогляд та пізнавальну діяльність учнів.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Оперує поняттями і термінами:
небесна сфера, точки й лінії небесної сфери; екліптика; небесні координати; горизонтальний паралакс, одиниці вимірювання відстаней в астрономії.
Пояснює методи визначення відстаней до небесних тіл, системи небесних координат.
Показує на зоряному небі характерні сузір’я, найяскравіші зорі (Сіріус, Арктур, Вега, Капела, Рігель та ін.), планети Сонячної системи, видимі неозброєним оком.
Користується рухомою картою зоряного неба, зоряними атласами.
Виявляє ставлення до зоряного неба і його світил.
Основні поняття: горизонтальний паралакс, небесні координати, екваторіальна система координат, пряме сходження, схилення, карта зоряного неба.
Демонстрації
1. Глобус зоряного неба.
2. Модель небесної сфери.
3. Рухома карта зоряного неба.
Обладнання: відео ,,Небесна сфера“ (https://www.youtube.com/watch?v=vQIGKdE37f4)
флеш-картки ,,Сузір’я“.
Хід уроку
І. Організаційний момент
Привітання.
Інтерактивна вправа ,,Що зайве?“.
У рядку знайдіть зайве слово і поясніть причину, за якою його необхідно виключити.
Оріон, Мала Ведмедиця, Рігель, Південний Хрест (Рігель – це зірка).
Полярна зірка, Бетельгейзе, Сонце, Кассіопея (Кассіопея – це сузір’я).
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
Фронтальне опитування
Що таке сузір’я?
Назвіть cузір’я (флеш-картки).
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та завдань уроку.
Зорі надзвичайно віддалені від Землі. Спостерігаючи їх навіть у телескоп, неможливо визначити, які з них далі, а які ближче. Але людина знайшла способи визначення відстані до зір.
(Формулювання теми уроку; учні записують у зошити)
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Визначення відстаней до небесних тіл:
метод горизонтального паралаксу;
радіолокаційний метод.
2. Небесна сфера, точки й лінії небесної сфери.
3. Небесні координати
4. Карта зоряного неба, зоряний атлас.
5. Рухома карта зоряного неба.
V. Формування вмінь і навичок учнів
Робота з підручником. За картою зоряного неба (рис.2.7) визначити координати α зір сузір’їв: Великої Ведмедиці, Змія, Кассіопеї.
VІ. Узагальнення і систематизація знань
Інтерактивна вправа ,,Мікрофон“
VІІ. Завдання додому.
Опрацювати п.2(Р.1), с.13 – 16. Завдання 5 (с.16)
……………………………………………………………………………………….……..
Бажаючим: Небесна сфера (веб-сайт ,,Астрономія“ http://fschool7astr.blogspot.com/2013/09/blog-post_12.html),
Визначення відстаней до небесних тіл
Відстані до планет Сонячної системи вдалося визначити лише у XVII ст. через вимірювання горизонтального паралаксу.
Горизонтальний паралакс - це кут між напрямом на світило з якої-небудь точки земної поверхні і напрямом з центра Землі.
Відстані до близьких зір визначають за допомогою вимірювання їхнього річного паралаксу.
Річний паралакс π— кут, під яким із зорі було б видно радіус земної орбіти.
Вперше надійні річні паралакси було виміряно в середині XIX ст. Дотепер відомо точні величини річних паралаксів майже для 100 000 зір, і на цій основі розроблено біля десяти інших методів визначення відстаней до віддаленіших об'єктів.
Крім того, в астрономії використовують особливі одиниці для вимірювання відстаней: астрономічна одиниця (а. о.), яка дорівнює середній відстані Землі від Сонця (149 600 000 км), і парсек (пк), від слів «паралакс» і «секунда» - відстань, з якої середній радіус земної орбіти видно під кутом 1" (секунда дуги).
Часто використовують похідні одиниці: кілопарсек (1 кпк = 1 000 пк) і мегапарсек (1 Мпк = 1 000 000 пк).
Інколи використовується одиниця довжини світловий рік (св. р.). Це така відстань, яку проходить світло за один рік, поширюючись зі швидкістю 300 000 км/с.
Між одиницями довжини, що використовуються в астрономії, існують такі співвідношення:
1 пк = 3,26 св. р. = 206 265 а.о. = 3•1016м;
1 св. р. = 0,3066 пк = 63240 а.о. = 9,5•1015м.