Девіз проекту: «Пташина їдальня»
Вітер годівничку гойдає,
Горобчик зерно поїдає,
А синичка на нього поглядає
І своєю думкою нас закликає –
«Допоможіть цю зиму пережить!!!»
Актуальність. Екологічна культура, культура гармонійних відносин людини і природи посідає в Україні особливе місце.
Людина тісно пов’язана із природою. Але й говорять, що людиною вона стала тоді, коли побачила різнобарв’я природи, коли почула спів жайворонка, тьохкання солов’я, коли відчула палкі запахи квітів.
Життя людей нерозривно пов'язане з життям птахів. Птахами люди цікавилися завжди. Хто з нас не мріє злетіти високо-високо в небо й подивитись на рідну землю? А кого не зачаровували пташині пісні? Птахів називають санітарами лісів, полів, садів. Вони знищують комах, поїдають насіння бур'янів, очищають природу від шкідників.
Уже давно у нас не було такої суворої зими: гинуть від морозу люди, школи закриваються на час суворих морозів. А птахам як? Ох і не просто в цю пору витримати випробування морозами, нестачею харчів. Допоможіть їм! Кожен, у кого серце сповнюється жалем до бідолашніх зимуючих птахів, зобов’язаний допомогти – підкормити зерном, ягодами, насінням, харчовими відходами, а звідси і створення проекту «Зимуючі птахи».
Мета проекту - поглибити розуміння кожної дитини в необхідності любити птахів, викликати бажання в учнів допомагати птахам у зимовий період, облаштовувати пташині «їдальні».
Завдання проекту:
сприяти збереженню та виживанню птахів;
поширити зібрану інформацію про птахів серед учнів;
залучити учнів школи до пошуків шляхів збереження та підтримки птахів у несприятливих кліматичних умовах.
Учасники проекту: учні 2 класу.
Тривалість проекту: січень 2017 року – лютий 2018 року.
Опис діяльності
І етап - підготовчий:
узгодити зміст проекту з учителями, які зможуть надати допомогу (учителями біології, основ правознавства, трудового навчання);
визначити мету та очікувані результати;
визначити термін, часові межі проекту, узгодити з планом навчально-виховної роботи школи;
поширити інформацію про початок проекту;
сформувати групи учасників проекту;
зібрати ініціативну групу та провести перше організаційне заняття;
обговорити мету, завдання та очікувані результати;
обговорити шляхи стимулювання та заохочення учнів.
ІІ етап - збір необхідної інформації та матеріалів:
ознайомити учнів із чинним природоохоронним законодавством;
обговорити можливі джерела інформації про птахів (бібліотека, Інтернет, консультації вчителів);
об'єднати учнів у робочі групи згідно з напрямами дослідження, пошуку інформації - «Інформатори», «Майстри», «Заготівельники»;
підібрати малюнки для оформлення конкурсу-виставки;
ІІІ етап - аналітичний:
систематизувати та проаналізувати отримані матеріали за напрямами досліджень;
представити напрацьовані групами матеріали;
відібрати найбільш актуальні, цікаві, оригінальні матеріали для проведення свята зимуючих птахів, виставки;
визначити й обговорити заходи, що сприятимуть поширенню зібраної інформації;
оформити виставку;
розповсюдити інформацію про заплановані заходи.
IV етап - реалізація запланованої діяльності:
демонстрація виставки;
визначення переможців конкурсу;
виготовлення та розміщення годівничок;
збір корму для підгодівлі птахів.
упорядкування матеріалів;
представлення матеріалів роботи учнів.
V етап - оцінювання результатів проекту:
узагальнити отриманий досвід;
провести опитування серед учнів школи про доцільність проектної діяльності;
обговорити з учасниками проекту його результати, особливості окремих етапів, результативність заходів, прорахунки недоліків проекту;
провести бесіду з учнями про їх враження від проекту .
Очікувані результати:
учні поглиблюють знання про птахів;
позитивно ставиться до птахів;
учасники проекту оволодіють елементами методики дослідницької роботи;
облаштовані годівниці для птахів.
Умови реалізації:
чітке планування діяльності й послідовне виконання етапів проекту;
чітко визначити й обґрунтувати часові межі;
заручитись підтримкою школярів;
своєчасно домовитись про матеріали, з яких виготовлятимуться годівниці для птахів.
Ресурси: ватман, маркери, гуаш, фотоматеріали; матеріал для виготовлення плакатів, годівничок; столярні інструменти; корм для птахів.
Звіт групи «Інформатори»
До реалізації проекту « Пташина їдальня»
Завдання групи:
ознайомитися із зимуючими птахами;
підібрати матеріал про зимуючі птахи;
провести спостереження за птахами;
зробити фотографії зимуючих птахів.
Результати дослідження
Спостереження проводилися на території Дубровиці, протягом зими 2017-2018 навчального року, учнями 1 – А класу під керівництвом учителя.
Основна увага приділялась опису зимуючих птахів.
На території нашого міста птахи зустрічаються скрізь. Кожен птах обирає свою територію існування:у лісі - дятел строкатий, велика та блакитна синиці, снігур, шулика, сойки; на території міста і полях - хатній горобець, сизий голуб, граки, галки, ворони; сороки у гаю та парку.
Із соколоподібних поширений шулика чорний. Його можна розрізнити за вилчастим розрізом хвоста і коротким гачкоподібно загнутим дзьобом, для шматування здобичі.
Найчисленніший ряд птахів, поширених в нашій місцевості – горобцеподібні.
Горобцеподібні бувають середніх і дрібних розмірів. Найбільш поширеними птахами середніх розмірів є представники воронових: галки, граки, ворони.
Ворона сіра.
Тварини, що живуть поряд з людиною, як правило досить потайні. Про їх близьку присутність ми часто навіть не здогадуємось. Та й ті, що не ховаються від людей, а тримаються відкрито, зокрема деякі птахи, намагаються не надто привертати до себе увагу. Проте є серед них одна, яка вирізняється зухвалістю в стосунках з людиною – це сіра ворона.
Оперення сірої ворони скромно вишукане – насичено чорний колір хвоста, крил, голови і вола елегантно поєднується з сизувато-сірою барвою тулуба, декорованого негустими тонкими чорними рисками на боках.
Вважається, що сірі ворони кмітливі, розумні птахи, піддаються дресируванню. Загледівши яструба чи сову, ворони гамірною зграєю налітають на недругів і женуть якомога далі.
Галка
Галки по своїх розмірах менше ворони, вона має і менш масивний дзьоб. Її фарбування дуже нагадує фарбування сірої ворони – тіло сіре, а голова, крила і хвіст – чорні.
Галки, як і граки – колоніальні птахи, але на відміну від своїх великих родичів для гніздування вибирають закриті приміщення – дупла дерев, горища.
Водиться в населених пунктах, розріджених лісах. Гніздиться в нішах будівель, під дахами, дуплах дерев.
Галки роблять гніздо з гілок, та вистилають всередині соломою, ганчір'ям, ватою, клаптиками паперу та ін. Вони відкладають до 8 яєць, на яких сидять 18-20 днів. Пташенята вилуплюються голі, сліпі. У червні вони вже можуть літати і залишають гніздо. У неволі молоді галченята швидко звикають до людини і настільки, що літають слідом за «хазяїном», вчаться іноді вимовляти окремі слова. Їх приваблюють різні блискучі предмети: ложечки, ґудзики тощо. Це птахи з порівняно добре розвиненою центральною нервовою системою.
С
орока
Сорока має дивно красиву зовнішність, тіло компактне, середньої величини, але з довгим східчастим хвостом і короткими крилами. Фарбування дуже контрастна.
У чорний колір пофарбовані голова, шия, верх грудей, спина, хвіст і крила, а черево – біле. Махові і рульові пір’їни з металевим зеленуватим чи фіолетовим блиском. Населяє сорока деревні і чагарникові насадження. Уникає глухих лісів, але любить лісосмуги, у яких утворює розріджені колонії. Це звичайний осілий птах, що кочує, тримається як поодиноко, так парами і зграйками.
Гнізда сороки влаштовують у гущавині чагарників. Воно розташовується на невеликій висоті, вхід розташований збоку гнізда. За сезон сороки можуть побудувати кілька гнізд, а для розмноження вибирають одне.
О
дним з найпоширеніших
осілих птахів є горобець хатній. Він постійно живе поруч з людиною. Живляться горобці як рослинною, так і тваринною їжею. Можуть завдавати певної шкоди зерновим, ягідним та іншим культурам. Але в період вигодовування пташенят комахами горобці приносять людині безсумнівну користь. Горобцям зимою із харчами набагато тяжче, ніж літом, тому їх підгодовують люди.
С
иниця велика
Синиці – дрібні птахи, що живляться переважно комахами. В нашій місцевості поширена синиця велика. Гнізда синиці влаштовують у дуплах, рідше – у норах, щілинах скель.
Велика синиця – птах досить красивий; спинка – красивого темнувато-зеленого кольору; грудоньки і черевце – яскраво-жовті, з легким зеленуватим відтінком; верхня частина голови і шиї – чорні з металевим відливом; щоки – білі; від шиї через всі груди до чорного хвоста проходить широка чорна смуга; крила і хвіст – темно-бурі; на крилах є дві зеленувато-білі смужки.
Селиться синиця в суцільних лісах і великих запущених парках і садах. Гнізда влаштовуються в дуплах старих дерев, в яких-небудь порожнечах в стінах покинутих будівель, а також в шпаківнях, що спеціально вивішуються для синиць.
З
устрічаються також Синиці блакитні.
Птах менший за велику синицю. Верх тіла зелений. «Шапочка», хвіст і крила блакитні. Низ жовтий. Живиться комахами, павуками. Восени і узимку збираються табунцями і мандрують разом з іншими видами синиць.
С
нігур
Снігурі – звичайні зимуючі птахи в Україні.. Восени снігурі збираються в невеликі зграйки і починають мандрувати по навколишніх лісах і парках у пошуках горобини і інших кормів. З першим же снігом снігурі наближаються до житла людини, де проводять всю зиму. Взимку снігурі їдять різні ягоди, бруньки дерев, насіння бур'янів. Але як тільки блиснуть перші промені весняного сонечка, снігурів і слід простигне – вони віддаляються в свої рідні ліси.
Весну, літо і осінь снігур проводить в тіні великих і темних лісів, де влаштовує гніздо на висоті від 1,5 до 2 м від землі. Звивається гніздо з тонких сухих прутиків, кореневих ниток, моху і м'яко вистилається пухом і волоссям. Слід звернути увагу дітей на короткий і товстий дзьоб, яким снігурі вправно вилущують насіння ясена, горобини. Гніздяться снігурі у хвойних густих лісах. Пташенят батьки вигодовують комахами, пізніше – ягодами. Снігурі – довірливі, неквапливі птахи. Співають самці і самки нескладні пісеньки, які особливо приємно почути взимку, коли відлітає більшість співаючих птахів. Снігурі – окраса нашої природи.
Сойка
Сойка за красою не уступає місця багатьом екзотичним видам. Оперення її пухнасте. На голові пера подовжені, і якщо птах нервує, вони утворюють чуб.
Крила, хвіст і "вуси", що йдуть від наддзьобка – чорні. Надхвістя і плями на крилі – білі, на плечах велика блакитна з вузькими чорними смужками пляма. Воно дуже прикрашає птаха. Інше оперення рудувато-сіре.
Живуть сойки в лісах різного типу, але частіше в змішаних і широколистих. Харчуються переважно комахами, дрібними тваринами, а також жолудями й горішками, запасаючи їх.
У період гніздування сойка дуже потайлива, але в інший час це крикливий птах. Сойки збираються зграйками і кочують у пошуках корму чи ведуть осілий спосіб життя. До людини вони звикають дуже швидко.
В нашій місцевості поширений дятел строкатий.
Спосіб життя пов'язаний з деревною рослинністю. На ногах розташовані чотири пальці, з яких два спрямовані вперед, а два – назад, допомагаючи птахам утримуватися на стовбурах дерев під час лазіння. Крім того, дятли спираються на жорсткі стрижні рульових пер. Кігті на пальцях ніг гострі, гачкоподібно загнуті, що допомагає птахам утримуватись на стовбурах дерев. Дятли мешкають у лісах, гнізда влаштовують у дуплах. Живляться переважно комахами, але можуть споживати, особливо взимку, насіння та плоди рослин. Ці птахи мають прямий долотоподібний дзьоб, за допомогою якого вони знаходять ходи комах у корі та деревині, витягуючи їх звідти довгим загостреним язиком.
І
з соколоподібних у нашій місцевості поширений шуліка чорний.
Великого розміру птах з відносно вузькими крилами, легко відрізняється від інших хижаків по вилчастому хвосту. Фарбування буре; черевна сторона світліше, з темними подовжніми перами; верх голови світлий. Дзьоб – короткий гачкоподібно загнутий.
Будує гнізда на лісосмугах або в лісах, найчастіше на соснах, біля самого стовбура, високо над землею.
Харчується молюсками, комахами, рибою, земноводними, плазунами, дрібними птахами, особливо пташенятами. Інколи полювати прилітає навіть у село на домашню птицю, особливо курчат чи курей.
Незважаючи на те, що шуліки можуть зрідка схопити курча чи пташеня корисного птаха, їх не можна вважати шкідливими для сільського господарства хижаками. Вони знищують безліч ховрашків і шкідників.
Чиж лісовий – найменший із в'юркових гарний, симпатичний птах.
С
амець має жовто-зелене забарвлення, чорну шапочку.
Самка менш яскраво забарвлена.
Взимку чиж найчастіше зустрічається в соснових та ялинових (хвойних) лісах. Дорослі птахи живляться насінням берези, вільхи і ялини. Восени і взимку чималі зграї чижів у пошуках їжі кочують по всій території України. Пісні чижів мелодійні, дзвінкі і різноманітні.
Шишкар звичайний.
Розміром він трохи більший за снігура. Нижня і верхня щелепи дзьоба зігнуті і їхні кінчики перехрещуються між собою. Забарвлення старих птахів – яскраво-червоне в самців і жовтувато-оранжеве або зеленкувато-жовте – в молоді і самок. Гніздиться він у ялинових лісах, де мостить гніздо на верхівці під кудлатою гілкою, яка захищає його від дощу та снігу. У таке затишне гніздо, вимощене мохом, вовною та пухом, у лютому – березні, коли в лісі ще лежить сніг, а інколи бувають люті морози, самка відкладає 4–5 яєць. У цей час самець годує самку. Через два тижні вилуплюються пташенята. Самець приносить їжу і для них. Шишкар живиться насінням хвойних дерев, дуже майстерно витягає їх з шишок. За це він і дістав назву шишкаря. Добувати насіння йому допомагає перехрещений дзьоб. Оскільки шишки у ялин вистигають кожного року і починають розкриватися взимку, їжі для дорослих птахів і пташенят вистачає.
Завдяки харчуванню насінням хвойних дерев, тіло шишкаря настільки просочується смолою, що понад десять років може лежати в землі, наче мумія, не піддаючись гниттю. Шишкарі – гарні і корисні птахи, бо, збиваючи шишки, вони сприяють розповсюдженню насіння ялини.
(Самка) (Самець)
Глухар – один з найбільших представників куриних. Він такого самого розміру, як індичка. Самці мають темно-буре оперення з білими плямами і металево-зеленим відблиском чорного зола, червоні брови, спина та крила темно-коричневі.
Оселяються глухарі у великих старих лісах. Глухарі більше перебувають на деревах, де й живляться взимку майже тільки хвоєю, а в інші пори року -– ягодами, жолудями, насінням, зеленими ніжними листками. Влітку охоче поїдають різних комах, черв'яків. Пташенята живляться виключно маленькими комахами.
Дуже обережний чутливий птах так захоплюється співом, що на кілька секунд зовсім втрачає слух і свою звичайну обачність – не чує не тільки сильного шуму, а навіть постріли мисливців.
Взимку, коли випадає глибокий сніг, глухарі з дерева пірнають у кучугури, де і ночують, а у великі морози та хуртовину перебувають там і вдень.
Голуби
Г
олуби ведуть денний спосіб життя, більшість з них осілі. Всі голуби моногами і утворюють досить міцні пари. Пташенята гніздового типу вилупляються голими і безпомічними і живляться так званим пташиним молоком – клітинами епітелію, що відшаровується від вола, з випотом лімфи. Пташенят що підросли, годують насінням, що розбухло у волі.
Найбільш поширений напівдикий свійський голуб, схожий на сизого голуба.
Весняне воркування і парування починається рано, наприкінці лютого. Гніздо влаштовують у будівлях людини самець і самка. Воно має вигляд неохайно складеної купки з гілок. Висиджують яйця обидва птахи протягом і 7 днів. Пташенята живляться кашкоподібним виділенням, устромляючи свій дзьоб у широко розкриті роти дорослих птахів. Голуби живляться насінням різних рослин – дикорослих і культурних, яке збирають на землі.
Р
ябчик
Рябчик має строкате, плямисте забарвлення з рудуватими і білими смужками, звідси і назва. Цей птах надзвичайно спритно бігає між кущами, травою, його навіть важко помітити в заростях. Свою присутність птахи викривають протяжним свистом. Оселяються рябчики у хвойних і листяних лісах. Живуть птахи парами, кожна з них має свою ділянку. Гніздо влаштовує у ямці. Самка має захисне забарвлення і майже непомітна в добре замаскованому гнізді. Живляться рябчики переважно бруньками, хвоєю, лісовими ягодами, молоденькими листочками. Під час виведення пташенят поїдають і комах. Через кілька годин після вилуплення пташенята швидко бігають і разом з самкою переходять на поляни, просіки та узлісся в пошуках комах, а через 2 – 3 тижні вже злітають на дерево, де і ночують.
С
ова
Сова звичайна веде нічний спосіб життя, тому рідко доводиться спостерігати її на власні очі. Однак більшості з нас знайоме її протяжливе й стогнуче гукання «гу-уууу».
У молодих лісах, де є мало дерев, що придатні для гніздування сови, для них будуть спеціальні ящики для виведення. У передній стінці таких ящиків є великий отвір. Ящики розташовуються високо на деревах, у тих місцях, що захищені від попадання прямих сонячних променів. Після того, як пташенята вже починають літати, вдень вони ховаються в гілках дерев. Інколи совенят можна знайти навіть на землі. Укриттями для пташенят служать високо розташоване густе гілля дерев, недоступне для котів та інших небезпечних для них хижаків.
Довжина тіла сови 37-39 см, маса 360-650 грамів. Тривалість житя до 18 років. Сова полює винятково уночі. Помітивши свою жертву, сова тихо й блискавично її атакує. Політ цього птаха тихий і безшумний. Сова має відмінний слух, що допомагає при полюванні. У лісах вона полює на дрібних тварин, птахів і комах, поблизу людських поселень – в основному на птахів.
Восени сова шукає партнера, в парі вона залишається протягом всього життя. Шлюбний політ відбувається в лютому. Місце для гнізда вибирає самка. Самка відкладає від 2-4 яєць, висиджують 28-30 днів. Пташенята у гнізді залишаються протягом 5 тижнів, але батьки їх годують протягом 3 місяців, а далі живуть самостійно.
В
орона чорна.
Чорна ворона – шумний птах, який кричить 3 або 4 рази підряд, роблячи невеликі паузи між карканням. Повільно робить мах крилами. Ворони їдять всі види мертвих животних, черви, зерна, яйця. Вони часто селяться біля людських будинків для того, щоб поїдати відходи. Ворони переслідують хижих птахів і навіть лисиць заради їх здобичі.
Пір’я чорне із зеленуватим і фіолетовим відтінком. Дзьоб і лапи також чорні. У ворони дзьоб більший ніж у грака. Ніздрі чорної ворони покриті щетинковидним пір’ям.
Гніздяться на високому дереві, старих будівлях та стовпах. Іноді гнізда знаходяться на землі або близько від неї.
Самка, яку кормить самець, протягом 17-19 днів висиджує 4-6 яєць, голубуватих або зеленуватих, в коричневу крапочку.
Звіт групи «Майстри»
До реаліації проекту «Пташина їдальня»
Завдання групи:
розробити схеми виготовлення різних видів годівничок для птахів;
відшукати матеріал та столярні інструменти для виготовлення годівничок;
Звіт групи «Заготівельники»
До реалізації проекту « Пташина їдальня»
Завдання групи:
відшукати інформацію про те, який корм люблять різні види зимуючих птахів;
заготовити корм для птахів;
підгодівля птахів у зимовий період.
Мета: Забезпечити засвоєння учнями знань про значення птахів у природі і житті людини. Довести до свідомості учнів необхідність збереження різних видів зимуючих птахів. Виховувати у дітей повагу та бережливе ставлення до природи та птахів.
Обладнання: малюнки птахів.
Фотовиставка " Яка вона, зимуюча пташка?
" Вислови вчених про охорону природи.
Хід свята
Вчитель. Вітер січе в обличчя. Намело снігу. Нам тепло в оселях, затишно. А як почувають себе пернаті друзі, що зимують у нас? Важкувато їм, бідним вижити у скрутні зимові місяці. І сьогодні ми зібралися для того, щоб більше дізнатись про зимуючих птахів тому, що велику користь приносять вони знищуючи гризунів, шкідливих комах.
Учень. Любий друже мій, юннате,
Уявляєш, скільки птах
Може з’їсти, поїдати
Гризунів,червів, комах?
Учень. Між дорослих і малечі
Пташка бачить все навкруг
Дружно сяде вам на плечі,
Якщо ви їй справжній друг.
Учень. Тих, у кого є кормушки,
В кого є пташки в дворі,
Не кусають того мухи
І прокляті комарі.
Учень. Бо пташки працюють ревно
Поїдаючи комах,
І до вечора в них, певно,
Аж оскома на зубах .
Вчитель. А зараз ми відгадаємо загадки і послухаємо повідомлення про пташок, що зимують у наших лісах.
Дятел.
Відгадайте діти хто
Має носик - долото?
Ним комах з кори виймає
Про здоров'я лісу дбає?
Вчитель. Дятли - осілі птахи лишаються в нас протягом цілого року. Та іноді, шукаючи їжі, досить далеко мандрують, приєднуючись до зграї дрібних комахоїдних птахів. Живляться дятли комахами серед яких переважають шкідники лісу та саду. Вони належать до групи корисних птахів. Гнізда дятли мостять у дуплах дерев, що їх вони видовбують своїм міцним дзьобом.
Яйця білі, блискучі. Пташенята народжуються голими й сліпими. Триста разів на день дятел приносить своїм дітям дорослих комах і їх личинки. Через місяць дорослі пташенята покидають гніздо. Існують такі види дятлів: зелений дятел, сивий дятел, строкатий дятел, білоспинний дятел і малий дятел.
А зараз відгадайте, яку довжину має язик дятла? ( 14 см.) Чи знаєте ви, чому дятли роблять дупла в сухих мертвих деревах? Тому що теплопровідність сухої деревини незначна і гніздо взимку не так швидко охолоджується, а влітку не перегрівається.
Чи болить голова у дятла? Ні. У цих птахів між дзьобом і кістками черепа є спеціальна хрящова тканина, яка зменшує силу ударів, що впливають на головний мозок.
Сорока.
Тіло має біле, як сніг,
чорне, як жук,
Вертиться, як біс,
і повертається в ліс.
Строката сорока веселої вдачі.
В садку білобока
навприсядки скаче.
Вчитель. Сорока птах середніх розмірів. Голова, шия, воло і частина грудей блискучо-чорні з зеленуватим металічним блиском. Живуть сороки майже по всій Євразії, а також в Північній і Південній Америці. Гніздяться по чагарниках в густих заростях. Відкладають 6-8 яєць у квітні, пташенята покидають гніздо на початку червня. Живиться сорока переважно комахами, але не відмовляється від загиблих тварин, а іноді хапає пташенят свійських птахів. У більшості випадків, шкода яку наносить сорока, не така вже й велика, в порівнянні з користю, яку вона приносить знищуючи шкідників. Гніздо сороки - це велика куляста купа гілок, складених у густих заростях, або на колючому дереві, а іноді зовсім низько над землею. Зверху має " дах " із сучків. З середини буває добре вимазане глиною з гноєм. Воістину безмежні можливості цієї пташки. Невичерпна і її літературна популярність - це століттями не старіючий персонаж казок і байок. Тому, зустрівши десь сороку, не поспішайте проминути її, придивіться до неї, прислухайтесь. Птахи ліс оберігають від численних черв’яків. Птахи поле захищають - нищать гусінь, гризунів.
Шишкар
В хвойнім лісі я живу,
Там пісні співаю,
Шишки дуже я люблю,
З них зернятка маю.
В лісі я ще санітар,
А зовуть мене...
( Шишкар )
Вчитель. Навряд чи знайдеться ще якесь дерево, до якого так горнуться лісові мешканці, як до ялини. Полюбляють шишки звірі, а ще більше - птахи. Не важко помітити на дереві шишкарів. Особливо вирізняються на фоні темно-зеленої ялини яскраво- червоні, вогнисті самці. Побачити такого красеня у зимовому лісі - і очам своїм не повіриш: птах то сидить на гілці, чи горить новорічний ліхтарик? Таким дзьобом, як у шишкаря, не піднімеш з землі насінину, не схопиш жука чи гусінь, не піймаєш метелика. А от шишки патрати ним зручно - тільки торкнеш, а вона вже й розкрилася. Хоча пташенята шишкарів народжуються з рівними дзьобами - цим викривленням потрібно завдячити їхньому способу живлення. Життя шишкарів одноманітне, просте. Зранку до вечора лузають вони насіння, злітаючи на землю раз або двічі, щоб втамувати спрагу сніжком і знову взятися до діла. Шишкарі не завжди обробляють шишки там, де вони їх зірвали. У них є так звані їдальні. Найчастіше це великі старі ялини, які ростуть на десь на галявині окремо.
В лютому, березні мостять гніздечка, згодом вилуплюються пташенята - пуховички. Мати майже не злітає з гнізда, їжу добуває батько. Він приносить у волі ялинове насіння і, відригнувши, передає їй. Живлячись сама, вона годує і пташенят. Це все відбувається напровесні, інколи в великий мороз і холодний вітер. Але це пташкам не страшно, тільки б були шишки, в яких в цей час достигло насіння.
Виготовлені нами годівнички, для шишкарів не підходять, але ми сподіваємось, що гостинцями поласують інші зимуючі птахи.
Синиця
Пташка невеличка,
В неї білі щічки,
Сірі лапки, чорна шапка, Фартушок жовтенький.
Любить їсти з годівнички,
Називається... ( синичка.)
Вчитель. Синиць знають всі. Птахи це лісові, які завжди з першими приморозками прилітають до людських осель. Як ви думаєте, чому? Тому що в лісі не вистачає бідолашним птахам їжі. Синиці добре пам'ятають місце, де їх годували минулої зими і повертаються туди не самі, а із своїми малюками. Існує декілька видів синиць: чубата синиця, чорна синиця, голуба синиця, велика синиця та інші. Гніздяться синиці в хвойних лісах. Повні кладки з 5 - 8 яєць. Виводять пташенят два рази на літо. Перша кладка в квітні, друга в червні. Синиці дуже кмітливі пташки. Якщо всередину пляшки, на нитці підвісити шматочок сала, синичка спочатку спробує склювати його через скло, а потім сяде на горлечко пляшки і буде витягувати нитку дзьобом, притримуючи лапкою, аж поки не добереться до сала. В морозяні ночі зграйки синиць залазять у дупла, щілини будівель і сплять, тісно притулившись одна до одної, утворюючи пухнасту кулю, із якої стирчать хвостики. Така ночівля допомагає синичкам зберегти тепло. Переживши сторицею зиму біля людей, весною повертаються назад до лісу.
Наше завдання - допомогти вижити синичкам в скрутну зимову пору. А вони віддячать нам весною і влітку, поїдаючи комах-шкідників.
Вчитель: Коли настають морози і заметілі, на допомогу лісовим мешканцям приходять люди. І нам треба подбати про пташок взимку. Вони добре їдять насіння кавунів, динь, огірків, гарбузів, соняшників, а також насіння різних бур’янів. Та заготовити насіння - це ще пів справи. Потрібно виготовити годівниці, за допомогою яких можна буде запропонувати корм пернатим друзям. І так, щоб його снігом не замело і дощами не змило.
Горобчик.
Цір-цір, цір-цір,
Вийди, Івасю, надвір!
Час-час, час-час,
Вийди, Марусю, до нас!
Цір-цір, ціть-ціть,
Діти, кохані, спішіть!
Цинь-цинь, час-час,
Подбайте, діти, про нас!
На сніданок для пташки
Киньте зерен, киньте кашки.
Ми ж все літо працювали —
Сади з черви обчищали,
Ще й співали всім на втіху,
Світ навколо звеселяли!
Цір-цір-цір!
Учениця.
Поспіши, дитино мила,
Глянь на світ навкруг:
Все зима снігом покрила —
І поля, і луг.
Учень.
Ні зігрітись у промінні,
Ні знайти зерна,
Ось лежить там на камінні
Пташка нежива.
Учениця.
А тут друга, мов примліла,
Жалібно квилить:
Поможи, дитино мила,
Цю зиму прожить.
Обережно, о дитятко,
Стіл щодня змети —
І кришини перед хатку
Пташці принеси.
У ч и т е л ь.
У прислів’ї говориться: «Підгодуй птахів узимку, вони віддячать тобі влітку». У мороз і заметіль птахи замовкають. Вони ховаються у затишні місця. І настовбурчують пір’я. Від цього їм стає тепліше. Часто взимку птахи гинуть від голоду. Не можна давати пташкам підсмажене насіння, а ціле насіння краще роздавити.
Учениця.
Синичці поріжу тоненько сальця.
Ні, ні, не поставлю на неї сільця.
Конопляних зерен сипну снігурам
І житніх окрушин горобчикам дам.
Знайду костогризам з вишень кісточок,
А ще й омелюхам — сухих ягідок.
Кільчастої горлиці теж не забуду —
Насінням її підгодовувати буду.
Учень.
Весною і влітку у наших садах
Клюватиме птаство шкідливих комах,
Від гусені злої врятує сади —
Щоб гілля додолу зігнули плоди.
Учитель. Пара синиць за день з’їдає близько тисячі гусениць. !Пapa великих синиць прилітає щодня до гнізда 3 навіть 500. Одна сова за літо знищує тисячу польових мишей, зберігаючи 1000 кг хліба, тобто 20 мішків.
Учениця.
Синиці голодом намлілись —
Така зима, така зима!..
Оце б у вирій полетіти,—
Так батьківщини ж там нема.
Хлопчик.
Горобчику, горобчику,
Чому ти сумний?
Го р о б ч и к. .
Бо лютий лютує!
Хлопчик.
Горобчику, горобчику,
Чому так дрібно скачеш?
Горобчик.
Щоб зігрітися.
Хлопчик.
Горобчику, горобчику,
Поклюй крихти хліба!
Горобчик.
Цінь-цвірінь, цвірінь...
Хлопчик.
Горобчику, горобчику,
Чом ти розцвірінькався?
Горобчик.
Чекаю весни.
Хлопчик.
Ріка заснула в берегах.
Село окутане димками
Як чорні черги у снігах,
Стоять похнюплені паркани.
А на малому деревці
З такою гілкою рогатою
Лузають зиму горобці
І літо – літечко пригадують…
Учитель. Якщо горобці пурхають під стріху чи дах з пір’їною чи соломинкою в дзьобі,— незабаром ударять морози.
Діти виконують пісню «Горобці» (муз. Л. Левітової, сл. Г. Демченко).
Учень.
Ой зима лютує дуже,
Посмітюшкам це байдуже.
Повтирали дзьобики,
Витрусили чубчики,
Хвостиками повертіли —
На подвір’я полетіли.
Прилетіли під світлицю
І зустріли там синицю.
Посмітюшка.
Ой, сестричко, добрий ранок.
Що ти їла на сніданок?
Синиця.
Не пила я та й не їла,
Від морозу здеревіла.
Посмітюшка.
Ой, синичко, не журися,
Сюди-туди повернися,
Ходи з нами, козаками,
Знайдеш скриню з калачами,
Дамо тобі повну скриню,
Будеш у нас за господиню.
У ч и т е л ь. Чи цікавилися ви, де ж ночують пташки взимку? Довгу зимову ніч пташки проводять по-різному. Ворони і галки ночують великими зграями у парках, садах, на деревах. Дятли, синиці-гаїчки ховаються у дуплах, а горобці і синиці великі під дахами, на горищах, біля опалювальних труб. Зимуючі птахи у шпаківнях не зимують, бо шпаківні промерзають і продуваються вітром.
Розстелила знов зима скатертину білу.
Прилетіли снігурі, на ялину сіли.
Випинають на показ малинові груди,
І виспівують, дзвенять: - дю-ді, дю-ді, дю-ді.
Замість яблук не зірви ти їх ненароком!
Ось вони на сніг упали і розквітли, мов квітки.
На городі мак рожевий так заквітчує грядки.
Раптом табунець крилатий небезпечне щось почув,
Вгору знявсь — і дуб гіллястий в кущ троянди обернувсь.
Ще хвилина — і, як в казці, враз посипались квітки.
І за вітром над снігами полетіли снігурі.
Діти виконують пісню «Туки-тук» (сл. Н. Забіли, муз. Ю. Рожавської).
Л і с о в и ч о к.. Я завітав до вас із лісу. Там мені знайоме кожне деревне, кожна пташина. Хочу перевірити, чи знаєте ви пташок. Я вам загадку загадую, готуйте відповідь свою.
Змагаються дві команди: «Совенята» та «Снігурята»
(За кожну правильну відповідь команда отримує фішку. У кінці гри фішки підраховуються, переможці нагороджуються книжками-розмальовками про птахів).
Загадки Лісовичка
Я ловлю комах, жучків,
їм маленьких черв’ячків.
В теплий край я не літаю,
Тут я взимку залишаюсь. (Горобець)
- Який птах має найдовший язик? (дятел 14 см)
- Чому шишкар виводить своїх пташенят взимку? (Основна їжа насіння шишок)
- Гілку у садку гойдає
На пшеничку поглядає
Сірий-сірий стрибунець
Це напевно … (Горобець)
Скільки кроків зробить горобець за сім років? (Ніскільки, бо він не ходить, а стрибає.)
Летіли голуби,
Сіли на дуби —
По парі на кожнім.
Коли озирнулись,
То схаменулись —
Один дуб порожній.
Поодинці схотіли сісти —
Де ж одного тоді помістити?
Скільки дубів,
Скільки голубів? (4 голуби, 3 дуби)
У неділю на уроки
Позліталися сороки,
Бо не знали вони,
Що в неділю вихідний.
В понеділок на урок
Сорок прибуло сорок.
У вівторок на буквар
Ще присіло двадцять пар.
Шістдесят сороченят
Погулять зайшли в дитсад.
Коли в школу на заняття
Вернуться сороченята
І присядуть на урок,
Скільки буде всіх сорок? (Сто сорок сорок)
Шубка з сірого пушку,
Скаче в жовтім фартушку,
Чорний шарфик та шапчина.
Хоч маленька ця пташина,
Та корисна трудівниця
Називається... (синиця).
Уночі гуляє, а вдень спочиває.
Має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова)
Хто комахи з кори виймає,
Про здоров’я лісу дбає? (Дятел)
У ч и т е л ь.. За поведінкою птахів здавна спостерігали, вони віщували певну погоду. А які ви знаєте народні спостереження?
Ворони купаються — до непогоди, каркають — на мороз, гуртами літають — на снігопад, сідають на землю — до відлиги, а вмощуються на нижніх гілках дерев — на вітер.
Лякана ворона куща боїться.
Снігур заспівав, а сорока під дах заховалася — бути хуртовині.
Гусак стоїть на одній лапці та ще й ховає голову під крило — на мороз.
Голуби туркочуть — тепло віщують.
Півні ввечері розкукурікалися — на зміну погоди.
Якщо граки прилетіли прямо до гнізда, буде дружна весна.
Гуси з вирію високо летять — води буде багато, а як низько — мало.
Жайворонок прилетів — настане стійке тепло.
Побачив шпака — знай: весна біля порогу.
Учень.
На зеленій гілці пташка співала.
Мила, звучна співанка сад звеселяла.
Та зловила дівчинка пташку співучу,
Та й закрила пташку в клітку блискучу.
І дає їй їсти, водичку носить.
У ч ит ель. Радо зустрічаємо ми прихід весни, а з нею — й оновлення землі, і приліт птахів!
Учениця.
Птахи прилетіли! Птахи прилетіли!
На вулицях міста рух зупинили!
Завмерли трамваї, тролейбуси стали,
Автомобілі загальмували...
Не їде ніхто, не іде, не біжить —
Рух зупинився навколо умить.
Вже пасажири — не пасажири,
І пішоходи — не пішоходи.
Учень.
Вулиці тихими-тихими стали.
Люди угору дивились, чекали:
Кожен з них, кожен почути хотів
В небі погожім клич журавлів.
Учениця.
Із-за моря летять журавлі,
Поля зеленіють у раннім теплі,
І проліском, рястом квітують ліси.
Вітчизна співає на всі голоси.
Підводиться сонце з нічної імли.
Журавлики радо: «Курли!».
Учитель. Бережіть птахів! Не вбивайте їх, не руйнуйте пташиних гнізд, майструйте шпаківні та годівнички, зимою підгодовуйте пташок!
Ніколи не зробимо шкоди
Ми пташці у нашім краю.
Ми друзі і вірні, і щирі,
Бо ми бережем повсякчас
Пташок, що літають у вирій,
І тих, що зимують
Ігра «Сова».
«Сова»
Всі інші представляють жучків, метеликів, маленьких пташок. Після слів ведучого «Ніч наступає!» Діти зупиняються на своїх місцях і стають нерухомо. «Сова» вилітає із свого «гнізда» на полювання. Якщо помітить, що хтось поворухнувся, то бере за руку і веде у своє «гніздо».
Через деякий час вчитель говорить слово «День!». За цим сигналом всі жуки, метелики, жабки, а також ті, що знаходилися в «гнізді», знову починають бігати, повзати, стрибати, робити різні рухи. Таким же порядком гра ведеться далі. Найбільш спритними вважаються ті, хто не попався Сові. Через деякий час обирають нову «Сову».
Учитель. Діти! Пам’ятайте про те, що природа в нас одна і вона так беззахисна перед навалою часто бездумного людського господарювання!
Птахи — частина природи, без яких її краса була б неповною!
Ось і підійшло до закінчення наше свято. Багато нового ви дізнались сьогодні про зимуючих птахів. Чи потрібно охороняти цих пташок і допомагати їм вижити взимку? А тепер давайте розвісимо годівнички, які ви підготували на конкурс, у шкільному саду. Не забудьте покласти туди корм для пташок.
В цьому конкурсі участь взяли учні 2 класу, де вони намалювали малюнки різних зимуючих птахів.
«Я люблю природу.
Я люблю малювати, а коли я виросту -
намалюю цілий світ!»
Висновки
Якщо раніше кінцева мета шкільного виховання визначалася тріадою «знання, вміння і навички», то сьогодні праця вчителя має бути підпорядкована насамперед ідеї навчання кожного вихованця самостійно мислити, діяти в нестандартних умовах, упевнено орієнтуватися в будь-якій життєвій ситуації, вміти гармонійно, влучно висловлювати свої думки, давати оцінки, робити висновки, приймати виважені рішення.
Саме цих ідей навчання я дотримувалася, готуючи зі своїми вихованцями проект «Пташина їдальня». У народі кажуть: «добрий початок – половина справи». Отож особливо ретельно ми продумували кожен етап проекту, бо він мав бути не просто проектом, а Святом-дійством, яке запам’ятовується надовго. Оскільки я працюю з учнями першого класу, то я намагалася сформувати в них вміння спілкуватися, переборювати нерішучість, невпевненість у собі і в своїх думках, формувати навички турботливого ставлення до птахів, до природи рідного краю, розвивала вміння учнів справедливо оцінювати свої роботи, представлені на конкурсі, і роботи своїх однокласників.
Дуже сподобалося мені особисто, коли мої вихованці обмінювалися враженнями про підготовлений матеріал по зимуючих птахах. Вони разом з батьками зробили комфортні годівнички для птахів, насипавши в них корм.
Під час створення нашого проекту було проведено «Свято зимуючих птахів», де кожен учень виконував роль зимуючого птаха, розповідаючи де і чим живиться цей птах, якої допомоги потребує. На святі була проведена вікторина від лісовичка та гра «Сова» з рядом дуже цікавих і інтригуючих завдань. І, звичайно, неодноразово підкреслювалась важливість допомоги зимуючим птахам.
В ході роботи над проектом були проведені конкурси: перший – найкращий малюнок зимуючого птаха, другий найзручніша годівничка.
Свою розповідь про роботу над проектом я хочу закінчити такими словами:
Полісся наше чарівне!
Ой, як ми любимо тебе,
Твої річки, озера, болота
І спів пташок… душа проста.
Там соловейко в темнім гаю
Свою він пісеньку співає,
А дятел дзьобом стукотить –
І нам немовби гомонить:
«Люби, шануй, оберігай -
Свою природу й рідний край!»
