МІНІСТЕРСВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ»

Електричний струм високої напруги і частоти УВЧ. НВЧ. Магнітотерапія, ультразвукотерапія. Аерозольтерапія.

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії терапевтично-педіатричних та вузькоспеціальних дисциплін Протокол № ____ від «____» _________ 20__ р. Голова циклової комісії _____________ Л.М. ФІСАН

Методичні вказівки до лекційного заняття підготувала викладач І кваліфікаційної категорії медичної та соціальної реабілітації Н.І.Заніздра-Довгаль

І. Тема Електричний струм високої напруги і частоти УВЧ. НВЧ. Магнітотерапія, ультразвуковатерапія. Аерозольтерапія.

ІІ. Навчальні цілі заняття:

• Фахові компетентності

1. Знати:

• Класифікацію електричних струмів високої напруги і частоти.

• Роль молодших медичних працівників у проведенні фізіотерапевтичних процедур та їх відповідальність, дотримання правил техніки безпеки.

• Дарсонвалізація. Характеристика струму:

• визначення методу

• апарати для місцевої дарсонванізації, принципи будови апаратів;

• види електродів, вимоги до їх фіксації;

• особливості будови електродів;

• фізіологічна та лікувальна дія струмів Дарсонваля

• методики проведення;

• ускладнення під час процедур, їх причини;

• дозування величини струму під час процедури;

• показання та протипоказання.

• Індуктотермія.

• Апарати та індуктори для проведення процедури;

• Індуктори з настроєним контуром, що приєднується до портативних УВЧ-апаратів.

• Фізіологічна та лікувальна дія;

• показання та протипоказання.

• Імпульсне е. п. УВЧ

• Апарати портативні, стаціонарні, конденсаторні пластини, їхня форма, розмір.

• Методики розташування електродів.

• Повітряний зазор, його розміри і значення.

• Дозування. Техніка безпеки під час проведення УВЧ.

• Проведення УВЧ: показання і протипоказання.

• Мікрохвильова терапія (НВЧ—терапія

• Лікувальний фактор НВЧ—терапії.

• Апарати для сантиметрової терапії: “Луч-2”, “Луч-3”, “Луч-58”, “Луч-58”, “Луч-58М”; для дециметрової терапії: “Ромашка”, “Волна-2”.

• Випромінювачі з повітряним і керамічним наповненням та порожнинні.

• Фізіологічна і лікувальна дія дециметрової та сантиметрової терапії.

• Техніка безпеки під час роботи з апаратами мікрохвильової терапії.

• Основні правила експлуатації апаратів.

• Показання і протипоказання.

• Сумісність з іншими видами фізіотерапії.

• Франклінізація

• визначення методу;

• фізіологічна дія;

• апаратура,фізична характеристика

• методика загальної та місцевої франклінізації

• показання та протипоказання

• основні правила та техніка безпеки, охорони праці під час

експлуатації апаратів

• Магнітотерапія.

• Метод лікування ПМП і ЗМП.

• Апарати: постійного магнітного поля, змінного магнітного поля: “Полюс-1”, “Полюс-101”, “Магнетайзер”, “Ронефор”.

• Фізіологічна і лікувальна дія магнітного поля.

• Техніка проведення процедур.

• Показання і протипоказання для магнітотерапії.

• Ознайомлення з новими методами фізіотерапії: магніто-ресонансна терапія, киснево-синглетна терапія, мезодиенцефальна модуляція.

2. Розуміти: характеристику електричного струму високої частоти і високої напруги, та дію на організм людини під час лікування різних захворювань.

• Класифікувати силу струму та його дію на організм під час лікування захворювань згідно вікових критеріїв.

• Розуміти показання та протипоказання до призначення дарсонвалізації,франклінізації,індуктотермії; методики накладання, техніка проведення; оброблення (стерилізація) електродів, індукторів.

• Пояснити правила техніки безпеки під час проведення процедури (для пацієнтів), можливі причини виникнення ускладнень, своєчасні рекомендації після проведення дарсонвалізації, франклінізації, індуктотермії.

• Обчислити силу струму (згідно віку, захворювання, методики), яку потрібно застосувати.

• Спланувати профілактичні та заґартувальні принципи оздоровлення.

3. Продемонструвати індивідуальність методик накладання електродів,та індукторів під час лікування різних захворювань, їх фіксація та час проведення процедури.

• Порівняти анамнез пацієнта перед початком лікування згідно дії струму та по закінченню курсу.

4. Аналізувати послідовність дій при виникненні ускладнень під час дарсонвалізації,франклінізації,індуктотермії (печія, опіки, задишка, втрата свідомості, аритмія,гіпертонічний криз).

5. Встановити та обчислити потрібну силу струму, час згідно віку.

• Пояснити правила поведінки пацієнта під час проведення електропроцедур та після них.

6. Оцінити можливість виникнення ускладнень та корекцію заходів під час проведення дарсонвалізації,франклінізації,індуктотермії.

• Загальні компетентності:

• здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово;

• уміння планувати час;

• уміння застосовувати знання в практичних ситуаціях;

• уміння працювати в команді та самостійно;

• здатність оцінювати послідовність дій;

• здатність бути критичним і самокритичним;

• вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми;

• здатність приймати обґрунтовані рішення;

• уміння порівнювати стан пацієнта перед та після проведеної процедури;

• здатність визначити показання та протипоказання до проведення електролікування;

• вміння аргументувати вибір того чи іншого виду електролікування та силу струму;

• вміння оцінити результат роботи;

• здатність мотивувати людей та рухатися до спільної мети.

ІІІ. Методи навчання:

Словесний – інформаційно-рецептивний, пояснення

Наочний – демонструвати методики розміщення електродів,та індукторів

Практичний – оволодіння знаннями по будові апаратів, електродів та індукторів під час електролікування (дарсонвалізації, франклінізації, індуктотермії);

• формування практичних навичок: визначення наявності патологічних процесів та методики застосування електролікування;

• розв'язування ситуаційних задач та тестових завдань.

IV. Тип лекції – тематична лекція

V. Міждисциплінарна інтеграція

№	Дисципліни	Знати	Вміти
І. Попередні дисципліни
	Педіатрія	анатомо-фізіологічні особливості дитячого віку	обстежувати пацієнтів
	Геріатрія	анатомо-фізіологічні особливості людей похилого віку	обстежувати пацієнтів
ІІ. Наступні дисципліни
	Педіатрія	методи обстеження дітей різного віку та правила дозування величини струму	визначити методики накладання електродів, індукторів та фіксація їх
	Медсестринс-тво у внутрішній медицині	показання та протипоказання до застосування дарсонвалізації,франклінізації,індуктотермії , завдання та методики проведення	визначити потрібну силу,частоту струму та час проведення процедури
ІІІ. Внутрішньопредметна інтеграція
		УВЧ-терапія,мікрохвильова терапія. Лікування ультразвуком	вміти роз'яснювати та застосовував-ти на практиці методики проведення

Література:

Основна:

1. Панасюк Є.М., Федорів Я.Н., Модилевський В.М., Фільчакова З.І. Навч. посібник. – Фізіотерапія К.: Здоров'я, 1995. – 248с.

Допоміжна:

1. Мухін В.М., Магльований А.В., Магльована Г.П. Основи фізичної реабілітації. - Львів, 1999. - 119 с.

2. Клячкин Л.М., Щегольков А.М. Медицинская реабилитация больных с заболеваниями внутренних органов: Руководство для врачей. - М.: Медицина, 2000. - 328 с.

СТРУКТУРА ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ЛІКУВАННЯ ЗМІННИМИ СТРУМАМИ

І ПОЛЯМИ ВИСОКОЇ, УЛЬТРАВИСОКОЇ ТА НАДВИСОКОЇ ЧАСТОТ

Для лікування застосовують змінні електричні коливання з часто­тою від сотень кілогерц до тисяч мегагерц (табл1,2).

Таблиця1. Спектр електромагнітних коливань

Спектр	Довгі хвилі	Середні хвилі	Короткі хвилі	Ультракороткі хвилі (метри, дециметри, сантиметри, міліметри)
Довжина хвилі	3000м і більше	3000- 100м	100-10 м	10-1м	1 м-10см	10-1см	1 см - 1мм
Частота коливань	100кГц і менше	100 к Гц – 3МГц	3-30 МГц	30- 300 МГц	300- 3000 МГц	3000- 30 000 МГц	30 000- 300 000 МГц

Таблиця 2. Фізіотерапевтичні процедури залежно від діапазону частот

Діапазон частот	Процедури
Висока частота	Дарсонвалізація
Ультрависока частота	Індуктотермія УВЧ-терапія
Надвисока частота	Мікрохвильова терапія

Словник фізичних термінів і понять

Довжина хвилі — відстань, на яку поширюється коливання за час одного повного періоду (вимірюється в метрах).

Період (Т) — час одного повного коливання.

Частота — кількість коливань за одиницю часу (вимірюється в герцах).

Герц (Гц) — відповідає одному коливанню за 1 с.

Біологічна дія

змінних струмів і полів високої, ультрависокої, надвисокої частот

Дія струмів і полів ВЧ, УВЧ, НВЧ спричинює в тканинах людського організму, який є складним біоелектричним колом, що складається з провідників, переміщення йонів, молекул, заряджених частинок. Процеси, які виникають унаслідок впливу змінного електричного кола, мають змінний коливний характер (зі збільшенням частоти електрич­ного поля зростає коливне зміщення йонів). При коливних рухах заря­джені частинки стикаються одна з одною, внаслідок тертя між ними утворюється ендогенна теплота. Тепловий ефект залежить від частоти коливань, сили струму, будови тканини. У тканинах організму є два види опору: активний, зумовлений наявністю заряджених частинок; ємнісний, зумовлений клітинами тканини. Зі збільшенням частоти змінного струму зменшується ємнісний опір, а сила струму відповідно зростає. Тому під дією високочастотних чинників крізь тканини організму людини можуть проходити струми дуже великої сили (це забезпечує утворення значної кількості теплоти).

Змінні коливання частинок і молекул зумовлюють складні зміни мікроструктур, змінюють специфічність великих білкових молекул (ця осциляторна дія приводить до зміни збудливості та провідності нервових клітин, активує обмінно-дистрофічні процеси).

ДАРСОНВАЛІЗАЦІЯ

Місцева дарсонвалізація — метод лікування високочастотним (100-400кГц) імпульсним струмом високої напруги (10-100кВ) і малої сили (10-15мА). Такі струми вперше одержав французький фізик, фізіолог і лікар Ж. Дарсонваль у 1892 році і використав для проведення дарсонвалізації.

Апарати для проведення дарсонвалізації (портативні): «Искра-1», «Іскра-2» (частота 110 кГц), «Импульс-1», «Корона-М».

Апарати для загальної дарсонвалізації «Вихрь-1» є потужними джерелами радіоперешкод, тому сьогодні їх метод не застосовують. Апарат для місцевої дарсонвалізації «Іскра-2» — це ламповий генератор, налаштований на частоту 110+5кГц з довжиною хвилі 1727+136 м; форма кривої струму — дзвоноподібна, максимальна напруга — 15 кВ.

На передній панелі апарата розташовані: вимірювальний прилад; сигнальне вічко прямокутної форми (закрите пластиковою пластиною зеленого кольору); ручка вмикання апарата і компенсації напруги в зовнішньому колі; ручка регулювання напруги на виході апарата (потужності); гніздо для приєднання резонатора.

Резонатор складається з двох частин: циліндричної та конусоподібної. На місці їх з'єднання розташоване гумове кільце (захищає від ураження електричним струмом). Під час процедури рука медпрацівника має розміщуватися в ділянці циліндричної частини резонатора, нижче від гумового кільця. На верхівці конусоподібної частини є гніздо для приєднання електродів. Резонатор з'єднують з апаратом проводом з вилкою на кінці, яку вставляють у спеціальне гніздо на передній панелі (перед вмиканням апарата). У циліндричній частині резонатора є додатковий трансформатор, який підвищує напругу, є коливальним контуром, настроєним на частоту апарата 110+5 кГц.

У комплект апарата входять 8 скляних вакуумних електродів (повітря в них розріджене до тиску 6,7-13,5 Па).

У разі розташування електрода на ділянці тіла утворюється конденсатор (конденсаторні електроди), однією поверхнею є тіло пацієнта, другою — порожнина електрода, діелектриком — скляний корпус електрода.

Під час проведення процедури використовують скляні вакуумні електроди різної форми і діаметра:

• грибоподібний (дарсонвалізація ділянки обличчя, шиї, комірцевої, серця, живота, спини, кінцівок);

• гребінцевий (дарсонвалізація волосистої частини голови);

• вушний (дарсонвалізація зовнішнього слухового ходу);

• ясенний (дарсонвалізація ділянки ясен);

• ректальний (дарсонвалізація слизової оболонки прямої кишки);

• вагінальний (дарсонвалізація слизової оболонки піхви).

Методика і техніка проведення процедури

Апарати для проведення місцевої дарсонвалізації встановлюють у кабіні з обов'язковим дотриманням правил техніки безпеки. Пацієнт під час проведення процедури повинен сидіти або лежати на дерев'яній кушетці. Електроди дезінфікують етиловим спиртом.

Застосовують два методи впливу струмами Дарсонваля:

• лабільний метод — електрод вільно переміщують по поверхні тіла (перед початком процедури необхідно посипати тальком поверхню тіла пацієнта для усунення вологи та поліпшення переміщення електрода); обличчя, волосисту частину голови тальком не посипають;

• стабільний метод — електрод установлюють нерухомо (під час проведення порожнинних процедур). Перед проведенням порожнинних процедур електроди змащують перильним вазеліном і вводять на глибину 4-5 см (ректальні), 8-10 см (вагінальні). Під час ректальних або вагінальних процедур електроди фіксують перед вмиканням апарата за допомогою мішечків з піском.

Після закінчення процедури електроди старанно миють у проточній воді, занурюють у дезінфекційний розчин.

Процедури дарсонвалізації дозуються за значенням напруги. Напруга на виході електрода регулюється регулятором потужності, встановленим на передній панелі апарата.

Розрізняють три інтенсивності дії:

• слабка (1-4 поділки);

• середня (5-6 поділок);

• велика (від 7 поділок).

Якщо підняти електрод над поверхнею тіла, то можна збільшити частку напруги, що припадає на повітряний прошарок, і тим самим дещо підвищити інтенсивність розряду (збільшується іскріння під електродом).

Тривалість дії на поверхню тіла площею 400-600 см² становить 3-5 хв., загальний час процедури — 5-1,5 хв. залежно від площі та ло­калізації дії.

Курс лікування — 15-20 процедур.

Біологічна і терапевтична дія дарсонвалізації

Високочастотний струм високої напруги і малої сили впливає на рецептори шкіри, унаслідок чого виникають реакції відповіді внутрішніх органів і систем рефлекторним шляхом. Цей струм не зумовлює збудження нервово-м'язового апарату (П.П. Лазарев, 1918 р.).

Проявляються зниження збудливості рухових і чутливих нервових закінчень, вазомоторні реакції. Розширюються поверхневі артеріоли і капіляри, підвищується тонус вен, посилюється циркуляція крові в судинах, поліпшується трофіка тканин, стимулюються метаболічні процеси. Унаслідок дії струму малої сили теплового ефекту немає. Терапевтична дія проявляється болезаспокійливим, протисвербіжним, вазомоторним ефектом, стимуляцією процесів загоєння тканинних ушкоджень, поліпшенням обмінних та трофічних процесів у тканинах.

Показання до проведення дарсонвалізації:

• варикозне розширення вен гомілок і гемороїдальних вен;

• хвороба Рейно;

• обмороження, трофічні виразки, рани;

• тріщини відхідника;

• опіки;

• випадіння волосся, шкірні захворювання (екзема, псоріаз);

• пародонтоз, хронічний гінгівіт;

• вазомоторний риніт;

• неврит слухових нервів;

• невралгії;

• біль у ділянці серця (при спазмі вінцевих судин);

• головний біль (при функціональних захворюваннях нервової системи);

• у косметології.

Протипоказання до проведення дарсонвалізації:

• несприйнятливість струму;

• істерія;

• злоякісні пухлини;

• схильність до кровотечі;

• біль при введенні порожнинних електродів;

• розлади шкірної чутливості.

Спеціальні методики дарсонвалізації

Назва методики, дозування	Методика проведення
Дарсонвалізація волосистої частини голови. Потужність дії — до відчуття слабкого поколювання. Тривалість процедури — до 10 хв. Курс лікування — 10-15 процедур	Попередньо пацієнт звільняє волосся від металевих предметів, розчісує його. Шкіру волосистої частини голови не посипають тальком. Електродом-гребінцем виконують повільні розчісувальні рухи від лоба до потилиці
Дарсонвалізація зовнішнього слухового ходу Потужність дії — до відчуття слабкого тепла. Тривалість процедури — до 10хв. Курс лікування — 10-15 процедур	Вушний конусоподібний електрод обе­ре жно вводять у зовнішній слуховий хід, відтягнувши верхній край вушної раковини догори і назад (електрод фік­сують рукою протягом процедури)
Дарсонвалізація комірцевої зони Потужність дії — до відчуття слабкого поколювання і тепла. Тривалість процедури — до 10хв., щоденно. Курс лікування - 15-20 процедур	Електродом грибоподібної форми здійснюють плавні рухи в ділянці шиї, надпліччя, надключичних і підключичних ділянках, верхньої частини спини (від шиї до DVІ)
Дарсонвалізація хребта (мал. 20) Потужність дії слабка (поділки ручки «Напруга» — 1-4). Тривалість процедури — до 8 хв. Курс лікування — 15 процедур	Електродом грибоподібної форми здійснюють поздовжні рухи паравертебрально у відповідному відділі хребта (шийний, грудний, поперековий)
Дарсонвалізація ділянки міжребрових нервів Потужність дії середня. Тривалість процедури — до 10 хв. Курс лікування — 10-12 процедур	Електродом грибоподібної форми здійснюють поздовжні та кругові рухи у напрямку від хребта до груднини по міжребрових проміжках
Дарсонвалізація ділянки серця Потужність дії середня. Тривалість процедури — до 12хв., щоденно. Курс лікування — 15 процедур	Електродом грибоподібної форми здій­снюють поздовжні та кругові рухи, без тиску у напрямку, від ключиці до ребрової дуги і від груднини до передньої пахвової лінії (ділянку соска обминають)
Дарсонвалізація прямої кишки Потужність дії — до відчуття слабкого тепла. Тривалість процедури — 10-15 хв., щоденно. Курс лікування — 15-20 процедур	Ректальний електрод, змащений сте­рильним вазеліном, вводять у пряму кишку (пацієнт повинен лежати на боці із зігнутими в колінних суглобах ногами) на глибину 4-5см. Уведений електрод фіксують мішечком з піском перед вмиканням апарата. За наявності великих гемороїдальних вузлів електрод необхідно вводити повільними обертальними рухами
Дарсонвалізація піхви Потужність дії — до відчуття слабкого тепла. Тривалість процедури — 10-15 хв., щоденно. Курс лікування — 15-20 процедур	Піхвовий електрод циліндричної форми, змащений стерильним вазеліном, вводять у піхву на глибину 8-10 см (пацієнтка повинна лежати на спині). Уведений електрод фіксують мішечком а піском перед вмиканням апарата

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ДАРСОНВАЛІЗАЦІЇ

Оснащення	Апарат «Искра-1», вакуумні електроди, тальк, процедурний годинник, медична документація
Етапи виконання	Послідовність дій
1. Підготовка пацієнта до процедури	1. Ознайомитися з направленням та станом пацієнта, зареєструвати направлення в журналі
2. Пояснити пацієнтові суть процедури, повідомити про відчуття під час її проведення (відчуття поколювання під електродами), отримати згоду на проведення процедури
3. Оголити потрібну ділянку тіла пацієнта, оглянути шкіру, посипати її тальком
4. Надати пацієнтові зручного положення
2. Підготовка апарата до роботи	1. Увімкнути вилку апарата в електромережу (загориться сигнальна лампочка)
2. Вибрати необхідний вакуумний електрод і встановити в резонатор до упору
3. Перевести вимикач електромережі в положення «1» (індикаторна стрілка має бути в кольоровому секторі шкали)
4. Прогрівати апарат протягом 3 хв.
3. Проведення процедури	1. Узяти резонатор за циліндричну частину нижче від обмежувального кільця, підвести електрод до тіла пацієнта
2. Збільшити ручкою «Мощность» напругу на виході до появи! іскрового розряду (електрод світиться фіолетовим кольором)
3. Зафіксувати час
4. Пересувати електрод по шкірі пацієнта повільними коловими рухами
4. Закінчення процедури	1. Вивести ручку подачі струму в коло пацієнта до позначки «0», повертаючи її вліво
2. Вийняти електрод з резонатора
3. Вимкнути апарат з електромережі
4. Зробити відмітку в процедурній карті та журналі. Порекомендувати пацієнтові після процедури відпочити протягом 30 хв.

Мал.. Дарсонвалізація хребта

ІНДУКТОТЕРМІЯ

Індуктотермія — метод електролікування, діючим чинником якого є високочастотне змінне магнітне поле (частота коливань — 13,56 МГц, довжина хвилі — 22,13 м). Дія енергії цього поля зумовлює появу наведених індукційних вихрових струмів — струмів Фуко. Механічна енергія цих струмів переходить у тепло.

Апарати: ДКВ-1, ДКВ-2, «Ундатерм» (УВЧ-індуктотермія), Megatherm, Мegapulse, Ultratherm, Phyaction Performa, Thermo 500, ИКВ-4.

Апарат для індуктотермії ИКВ-4 — високочастотний трикаскадний генератор, поєднаний зі змінним індуктором, магнітне поле якого використовують для місцевої дії на організм людини.

На верхній панелі розміщені пристрої управління та індикації: кнопка вмикання мережі, кнопка вимикання мережі, ручка реле часу, ручка перемикача вихідної потужності, неонова лампа — сигналізатор вмикання напруги, неонова лампа — сигналізатор вмикання збуджувача.

Для проведення індуктотермії використовують комплект індукторів: два резонансних індуктори — диски діаметром 22 і 12см, усередині яких розміщений багатоканальний дріт у вигляді плоскої спіралі з трьох витків; ізольований індуктор-кабель завдовжки 3,5м; спеціальні гінекологічні індуктори, для вмикання яких узгоджувальний пристрій має спеціальні гнізда.

Методика і техніка проведення процедур

Пацієнт повинен сидіти або лежати на дерев'яній кушетці. Для виконання процедури вибирають відповідний індуктор. Звільняють ділянку впливу від металевих предметів (сережок, ланцюжків) для запобігання концентрації навколо них силових ліній магнітного поля.

Індуктор-диск розташовують контактно на ділянку дії або на відстані 1см від поверхні тіла пацієнта. Індуктору-кабелю завдяки його еластичності можна надавати необхідної конфігурації залежно від місця прикладання. З кабелю можна утворити чотири форми електрода: один виток плоскої поздовжньої петлі для дії вздовж кінцівок і хребта; два витки плоскої поздовжньої петлі для дії вздовж ділянок грудної клітки, печінки, нирок, попереку, живота; три витки плоскої округлої петлі для впливу на ті самі ділянки, а також на плечовий і кульшовий суглоби та органи малого таза; три витки циліндричної петлі для дії на ділянки верхніх і нижніх кінцівок. Під час підготовки індукторів вільні кінці кабелю повинні мати однакову довжину (не менше 1м). За допомогою гребенів-роздільників витки кабелю встановлюють на відстані 1см один від одного. Між індуктором-кабелем та поверхнею тіла утворюється проміжок 1-2см. Таким чином забезпечуються рівномірний та достатньо глибокий вплив магнітного поля і правильна робота апарата. Індуктотермію дозують за силою струму та інтенсивністю відчуття пацієнтом тепла (табл. 3).

Таблиця 3. Дозування індуктотермії

Теплова доза	Сила анодного струму, мА	Відчуття тепла	ИКВ-4, положення ручки регулятора потужності (поділки)
Слабка	140-160	Легке тепло	1-3
Середня	180-240	Приємне тепло	4-5
Сильна	260-300	Інтенсивне тепло	6-8

Тривалість процедури — 15-30хв. Курс лікування — 10-15 процедур, щодня або через день. Дітям призначають індуктотермію з 5-річного віку. Застосовують слабкі теплові дози тривалістю 10-20хв., щодня або через день; курс лікування — 10-15 процедур.

Фізіологічна та терапевтична дія індуктотермії

Під час проведення індуктотермії високочастотне магнітне поле збуджує індукційні вихрові струми, які сприяють утворенню тепла у тканинах. Кількість тепла визначають за формулою:

Q = K₂ f² H² g

де К — коефіцієнт пропорційності; f — частота коливань; Н — напруга магнітного поля; g — питома електропровідність тканин.

Найбільше поглинання та утворення тепла відбувається у тканинах, що характеризуються високою питомою електропровідністю: кров, лімфа, тканини паренхіматозних органів, м'язи.

Енергія магнітного поля проникає на глибину 6-8 см. Теплоутворення сильніше проявляється в глибині тканин і менше — у шкірі та підшкірній жировій клітковині. На шкірі не залишається гіперемії після проведення індуктотермії. Зі збільшенням частоти коливань магнітного поля посилюється осциляторний ефект, що проявляється посиленням процесів гальмування в центральній нервовій системі та зростанням болезаспокійливої дії.

Слабка теплова доза індуктотермії зумовлює підвищення місцевої температури на 1-1,5ºC, середня — на 2-3ºC). При підвищенні температури тканин виникають розширення судин (капілярів, артеріол, венул), посилення кровообігу глибоких та периферійних ділянок, прискорення обмінних та ферментативних процесів. У місці впливу індуктотермії збільшується накопичення кальцію в кісткових структурах, прискорюється регенерація тканин.

Високочастотна магнітотерапія стимулює глюкокортикоїдну функцію кіркової речовини надниркових залоз, підвищує концентрацію в крові вільних молекул катехоламінів, стимулює синтез гормонів у підшлунковій залозі. Посилюються процеси розсмоктування, зменшується активність запалення, зростає інтенсивність фагоцитозу, пригнічується життєдіяльність бактерій. Підвищуються імунологічні властивості організму, відновлюється адаптаційно-трофічна функція симпатичної нервової системи, активується антиспастична дія на бронхи, шлунок, кишки, жовчовивідні шляхи, судини.

Показання до проведення індуктотермії:

• підгострі та хронічні запальні процеси внутрішніх органів (бронхіт, пневмонія, холецистит, гломерулонефрит, аднексит, простатит);

• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;

• остеохондроз;

• ангіоспазми;

• артеріальна гіпертензія І-II ступеня;

• хвороба Рейно;

• артрити, артрози;

• алергійні стани (бронхіальна астма, ревматоїдний артрит);

• cклеродермія;

• свіжі переломи трубчастих кісток.

Протипоказання до проведення індуктотермії:

• гострі гнійні запальні процеси;

• злоякісні новоутворення;

• ішемічна хвороба серця;

• наявність металевих предметів у ділянці дії високочастотного магнітного поля;

• схильність до кровотеч;

• порушення термічної чутливості;

• вагітність.

Спеціальні методики індуктотермії

Назва процедури. Основні параметри проведення	Методика проведення процедури
Індуктотермія хребта Доза — середня теплова; тривалість процедури — до 30хв., щоденно або через день; курс лікування — до 20 процедур	Положення пацієнта — лежачи на животі. Індуктор-кабель у вигляді петлі розташовують паравертеб-рально на ділянку хребта від шийних хребців до куприка

Назва процедури. Основні параметри проведення	Методика проведення процедури
Індуктотермія нирок (мал. 21) Доза — слабка теплова; тривалість про­цедури — від 20 до 40хв., щоденно; курс лікування — 10 процедур	Індуктор-диск чи індуктор-кабель у вигляді плоскої спіралі (2,5 витка) або електрод-кабель у вигляді циліндрич­ної спіралі розташовують довкола тулуба пацієнта, який перебуває в положенні лежачи на животі
Індуктотермія кінцівок і суглобів Доза — слабка теплова; тривалість про­цедури — від 25 до 40хв., щоденно або через день; курс лікування — 15 процедур	Індуктор-диск застосовують для дії на невеликі ділянки; для великих ділянок застосовують індуктор-кабель, який розташовують у вигляді спіралі на одну або обидві кінцівки або у вигляді петлі вздовж руки або ноги
Індуктотермія кишок Доза — середня теплова; тривалість процедури — 20хв., щоденно або через день; курс лікування — 10-15 процедур	Індуктор-диск або індуктор-кабель (3 витки плоскої округлої петлі) розта­шовують у ділянці проекції кишок у положенні пацієнта лежачи на спині

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ІНДУКТОТЕРМІЇ

Оснащення	Апарат «ИКВ-4», індуктори, процедурний годинник, рушник, медична документація
Етапи виконання	Послідовність дій
1. Підготовка пацієнта до процедури	1. Ознайомитися з направленням та станом пацієнта, зареєструвати направлення в журналі 2. Пояснити пацієнтові суть процедури, повідомити про відчуття під час її проведення (відчуття тепла різної інтенсивності), отримати згоду на проведення процедури 3. Зняти всі металеві предмети, розміщені в зоні впливу 4. Надати пацієнтові зручного положення згідно з методикою
2. Підготовка апарата до роботи	1. Перевірити заземлення, справність апарата, індукторів 2. Увімкнути апарат в електромережу, натиснувши чорну клавішу (загориться неонова лампочка)
3. Проведення процедури	1. Розмістити необхідний індуктор над ділянкою впливу, підклавши вчетверо складений рушник (проміжок між індуктором і тілом — не більше ніж 2см) 2. Ручку «Доза» встановити на позначці «1»

Етапи виконання	Послідовність дій
	3. Встановити необхідну тривалість процедури за допомо­гою ручки «Минуты», повернувши її за годинниковою стрілкою до упору і назад до потрібної цифри (тривалість процедури встановлюють згідно з направленням пацієнта). Загориться неонова лампочка (свідчить про подачу напруги на індуктор)
4. Постійно контролювати стан пацієнта (пацієнт відчуває тепло)
4. Закінчення процедури	1. Вимкнути апарат після звукового сигналу таймера, натиснувши червону клавішу вимикача (після закінчення встановленого часу процедурний годинник автоматично вимикає високочастотний генератор)
2. Усі ручки на панелі перевести в крайнє ліве положення
3. Зробити відмітку в процедурній карті та журналі. Порекомендувати пацієнтові після процедури відпочити протягом 30хв.

Мал. Індуктотермія нирок

Біологічна дія

змінних струмів і полів високої, ультрависокої, надвисокої частот

Дія струмів і полів ВЧ, УВЧ, НВЧ спричинює в тканинах людського організму, який є складним біоелектричним колом, що складається з провідників, переміщення йонів, молекул, заряджених частинок. Процеси, які виникають унаслідок впливу змінного електричного кола, мають змінний коливний характер (зі збільшенням частоти електрич­ного поля зростає коливне зміщення йонів). При коливних рухах заря­джені частинки стикаються одна з одною, внаслідок тертя між ними утворюється ендогенна теплота. Тепловий ефект залежить від частоти коливань, сили струму, будови тканини. У тканинах організму є два види опору: активний, зумовлений наявністю заряджених частинок; ємнісний, зумовлений клітинами тканини. Зі збільшенням частоти змінного струму зменшується ємнісний опір, а сила струму відповідно зростає. Тому під дією високочастотних чинників крізь тканини орга­нізму людини можуть проходити струми дуже великої сили (це забез­печує утворення значної кількості теплоти).

Змінні коливання частинок і молекул зумовлюють складні зміни мікроструктур, змінюють специфічність великих білкових молекул (ця осциляторна дія приводить до зміни збудливості та провідності нерво­вих клітин, активує обмінно-дистрофічні процеси).

УЛЬТРАВИСОКОЧАСТОТНА ТЕРАПІЯ

Ультрависокочастотна терапія (УВЧ-терапія) — метод лікування, за якого діючим чинником є змінне електричне поле ультрависокої час­тоти, підведене до тканин за допомогою конденсаторних пластин.

Для УВЧ-терапїї використовують апарати: УВЧ-5-2 «Минитерм», УВЧ-30-2, УВЧ-30, УВЧ-62, УВЧ-66, УВЧ-80-1 «Ундатерм», УВЧ-300, «Экран-1», «Экран-2» «Імпульс-3», «Megatherm», «Megapulse», «Ulratherm», «Thermatur-200». Апарати працюють на частоті 40, 68 МГц (іноземні — на частоті 27, 12 МГц). Ступінчасті вихідні потуж­ності апарата УВЧ-62 — 20, 40, 70 Вт, апарата УВЧ-30 — 15, 30 Вт. Їх можна експлуатувати 6 год. на добу з п'ятихвилинною перервою через кожні 3 хв. роботи.

Методика і техніка проведення процедур

Під час підготовки апарата до роботи в отвори електродотримачів укладають фідери і на них накручують конденсаторні пластини потріб­ного діаметра. Процедуру проводять у зручній для пацієнта позі — у кріслі з підголовником або в положенні лежачи на дерев'яній кушетці. Зону дії звільняють від металевих предметів, вологих та мазевих пов'язок. Дію можна проводити через одяг, а також через суху марлеву або гіпсову пов'язку. Клінічні дані показали, що процедуру можна про­водити на кінцівках на тлі остеосинтезу або фіксації металевою шиною. Вибирають конденсаторні пластини, розміри яких відповідають пато­логічному ураженню. Наприклад, для дії на пальці, фурункули, дрібні суглоби застосовують конденсаторні пластини малої площі № 1, для лі­кування абсцесу легенів, великих суглобів — № 2 або № 3.

Використовують три основних положення розташування конденса­торних пластин щодо об'єкта дії:

1) поперечне — пластини розміщують з обох боків об'єкта (у цьому разі електричне поле пронизує всю ділянку тіла, яка підлягає впливові, що дає змогу діяти на глибоко розташоване патологічне вогнище);

2) поздовжнє, коли пластини розміщують в одній площині з одного боку об'єкта (у цьому разі утворюється поле, яке охоплює досить значну ділянку тіла, але не поширюється на всю його глибину);

3) одноелектродне, коли другу пластину відводять від хворого як­найдалі. Таким чином, зона впливу і глибина дії незначні. Це положен­ня застосовують під час лікування невеликих за обсягом уражень, роз­ташованих поверхнево, наприклад фурункулів. Підчас одноелектродної дії в об'єкті реалізується лише невелика частина потужності УВЧ-генератора і застосування цієї методики при використанні генератора малої потужності (50 Вт) недоцільне.

Відстань між конденсаторними пластинами не повинна бути мен­шою від діаметра пластин. Порушення цієї умови призводить до підви­щення напруги поля між пластинами та перегрівання тканин аж до опіку. Потрібно також стежити, щоб поверхня пластини була за можливості паралельною поверхні тіла. Наявність виступів тіла, що прилягають ближче до пластини, ніж решта ділянок, деформує електричне поле, на ділянках, що виступають, концентрація поля буде більшою і дія інтенсивнішою, ніж на всіх інших.

Необхідно правильно вибрати відстань від пластин до поверхні тіла, тобто так званий повітряний проміжок. Якщо пластини розташовані близько до тіла (0,5-1 см), то переважного впливу зазнають поверхневі тканини (шкіра, підшкірна жирова клітковина), на глибині об'єкта концентрація поля буде меншою. Якщо віддалити пластини, утворив­ши великі повітряні проміжки, то потужність, яку поглинає тіло, зни­жується, але розподіл електричного поля всередині тіла буде рівномір­нішим. Таким чином, якщо необхідно діяти електричним полем УВЧ на невелику глибину, особливо в разі користування малопотужним УВЧ-генератором, доцільно встановлювати невеликі повітряні проміжки (1-1,5 см). І навпаки, якщо треба діяти на органи, розташовані глибоко, то і повітряні проміжки слід збільшити до 4-6 см, але за умови вико­ристання генератора достатньої потужності (стаціонарний УВЧ-генератор потужністю 200-350 Вт).

Загальний сумарний проміжок під обома пластинами не повинен перевищувати 6 см для портативних апаратів. Повітряний проміжок слід зберігати незмінним протягом усієї процедури (застосовують про­кладки з перфорованої повсті або фетру потрібної товщини). Цей метод фіксації застосовують у дітей, а також у разі використання гнучких, м'яких електродів. Повітряний проміжок під однією пластиною може бути більшим, ніж під другою, якщо патологічне вогнище розташоване ближче до будь-якої поверхні тіла. Наприклад, при пневмонії заднього сегмента нижньої частки правої легені передню пластину розташовують з проміжком 4 см, а задню — 2 см.

Дозиметрію енергії поля УВЧ здійснювати важко, оскільки в разі його терапевтичного застосування тіло пацієнта поглинає лише частину потужності генератора, а частина випромінюється в навколишнє середо­вище. Врахувати частину потужності, яка поглинається тканинами ор­ганізму, практично неможливо. Вимірювальні прилади різних типів, які є в генераторі, більше характеризують режим роботи самого генера­тора, ніж потужність, яка поглинається тканинами організму.

Відносним критерієм потужності впливу може бути неонова лампа, яку підносять до пластин під час роботи апарата; за яскравістю її го­ріння можна орієнтовно встановити потужність поля. Такими самими відносними орієнтирами є і відчуття пацієнта. У разі розміщення лампи завжди в одному й тому самому місці (біля краю однієї з пластин) слабке горіння газу всередині лампи, що спостерігається лише поблизу пласти­ни, свідчить про слабку (оліготермічну) дозу; інтенсивніше горіння, що заповнює весь простір балона лампи, свідчить про середню теплову дозу і, нарешті, яскраве горіння лампи є ознакою інтенсивної теплової дози (табл. 11).

Таблиця 11. Дозування УВЧ-терапії на різні ділянки тіла у дорослих

Ділянка тіла	Потужність, Вт
Обличчя, шия	20-30-40
Грудна клітка, органи черевної порожнини та малого таза	70-80-100
Дрібні суглоби кистей, променево-зап'ясткові, ліктьові, плечові суглоби	30-40
Гомілкові, колінні, кульшові суглоби	70-80-100

У дітей потужність дії електричного поля УВЧ залежить від віку. У разі дії на ділянку обличчя та шиї призначають УВЧ потужністю 15-20-30 Вт, на верхні та нижні кінцівки — 15-20-30-40 Вт. Три­валість дії для дорослих становить 10-15хв., для дітей — 5-12 хв. Про­цедури проводять щоденно, іноді через день. На курс лікування призна­чають 5-15 процедур для дорослих і 4-12 процедур для дітей.

Механізм дії електричного поля УВЧ

Дія поля УВЧ у рідких струмопровідних середовищах зумовлює спрямоване коливання йонів, а у тканинах діелектрика — коливання ядра та електронів. Полярні молекули здійснюють коливальні рухи нав­коло свого середнього положення. Зміна положення йонів дипольних і полярних молекул супроводжується утворенням тепла.

У неоднорідних за електричними властивостями тканинах організ­му за однієї й тієї самої напруги та частоти поля УВЧ утворення тепла залежить від діелектричної постійної та питомої електричної провід­ності. Діелектричні постійні окремих тканин мало чим різняться між собою, у зв'язку з чим під дією електричного поля УВЧ теплоутворення відбувається як у поверхневих, так і в глибоких тканинах. Утворення тепла здебільшого залежить від потужності поля та поглинання енергії тканинами. Застосування електричного поля УВЧ у нетепловій дозі спричинює чітку осциляторну дію. Коливальні рухи заряджених части­нок приводять до фізико-хімічних змін у клітинній та молекулярній Структурі тканин, особливо колоїдів.

Ізолювати теплову та осциляторну дію практично неможливо, тому реакції — відповіді організму пов'язані з сумарним ефектом дії елек­тричного поля УВЧ. Застосовуючи окремі методики, можна досягти пе­реважно теплової або осциляторної дії.

Місцеві та загальні реакції-відповіді в разі дії електричного поля УВЧ взаємопов'язані й зумовлені подразненням нервових рецепторів органів і систем організму. Однак деякі методики дають можливість по­силити місцеві процеси.

Найкраще вивчено дію електричного поля УВЧ на запальні процеси. Електричне поле УВЧ посилює крово- та лімфообіг у місці впливу; спостерігається дегідратація запалених тканин; стимулюються функції ретикулоендотеліальної системи; підвищується активність та інтенсив­ність фагоцитозу. У вогнищі запалення підвищується кількість йонів кальцію. Електричне поле УВЧ знижує рівень життєдіяльності бактерій і водночас сповільнює всмоктування токсичних продуктів з вогнища запалення. Посилюються процеси утворення захисного бар'єра з еле­ментів сполучної тканини.

Електричне поле УВЧ має антиспастичну дію на непосмуговані м'язи шлунка, кишок, жовчного міхура, бронхів і бронхіол, стимулює виділення жовчі, зменшує секрецію бронхіальних залоз, прискорює ре­генерацію нервових клітин у разі запально-дегенеративних і травма­тичних ушкоджень.

Дія електричного поля УВЧ супроводжується розширенням капі­лярів, артеріол, прискоренням кровообігу, зниженням артеріального тиску, часто брадикардією. Посилюється клубочкова фільтрація, кро­вообіг у нирках.

Показання до проведення УВЧ-терапії:

• гострі запальні процеси в органах і системах організму;

• травми спинного мозку та периферійних нервів;

• радикуліт, невралгія, поліомієліт, енцефаліт, міозит у період підгострого та хронічного перебігу, хвороба Рейно, облітеруючий ендарте­ріїт;

• гострі та підгострі запалення матки і придатків;

• зовнішній обмежений та дифузний отит, гострий катаральний отит, гострий гнійний отит (після зникнення пульсівного рефлексу), гост­рий тубоотит і євстахіїт на тлі катаральних явищ у носоглотці, гострий риніт, гострий синусит, гострий ларингіт, загострення хро­нічного мезотимпаніту, фурункули носа, в'яло гранулюючі позавушні та інші рани).

Протипоказання до проведення УВЧ-терапїі:

• злоякісні пухлини;

• системні захворювання крові;

• серцева недостатність II і III ступеня, аневризма аорти, артеріальна гіпотензія, інфаркт міокарда;

• схильність до кровотеч;

• активна форма туберкульозу легенів.

Імпульсне електричне поле УВЧ

І.А. Абрикосов розробив метод лікування імпульсним електричним полем УВЧ, що базується на дії електричного поля УВЧ у вигляді окре­мих імпульсів-посилань тривалістю 2 або 8 мс.

Висока максимальна напруга поля в імпульсному режимі протягом короткого часу з паузами створює можливість інтенсивної осцилятор­ної дії за відсутності значного теплового ефекту. Вплив імпульсного електричного поля УВЧ посилює процеси дифузного гальмування в центральній нервовій системі, тоді як безперервна дія поля в тій самій середній дозі, навпаки, спричинює посилення процесів збудження.

Дія імпульсного поля УВЧ не зумовлює підвищення температури тіла, приводить до стійкого зниження артеріального тиску, особливо в разі підвищення його вихідних цифр, значно посилює обмінні й тро­фічні процеси.

Показання до застосування імпульсного електричного поля УВЧ:

• артеріальна гіпертензія І—II ступеня;

• хронічний гепатит;

• попереково-крижовий радикуліт, травматичний артрит, деформівний артрозоартрит;

• запальні інфільтрати, фурункульоз, абсцеси.

Техніка виконання процедури така сама, як і при використанні електричного поля УВЧ у безперервному режимі. Призначаючи про­цедуру, враховують тривалість імпульсу та силу анодного струму.

Спеціальні методики проведення УВЧ-терапїі

Назва методики	Методика проведення, дозування
Дія електричного поля УВЧ на верхньощелепну пазуху (мал. 22)	Конденсаторні пластини діаметром 36 мм розта­шовують на ділянці верхньощелепної пазухи. Повітряний проміжок має становити 0,5-1см. Використовують слабку теплову дозу. Тривалість процедури — від 8 до 10-12 хв., щоденно. На курс лікування — 6-10 процедур
Дія електричного поля УВЧ на лобові пазухи (мал. 23)	Конденсаторні пластини діаметром 36 мм розта­шовують у ділянці лобових пазух. Повітряний про­міжок — 0,5 см. Застосовують дозу без відчуття тепла або слабку теплову. Тривалість процедури — 8-10хв., щоденно. На курс лікування — 5-10 про­цедур
Дія електричного поля УВЧ на решітчасту пазуху	Конденсаторні пластини діаметром 36 мм розташо­вують спочатку над ділянкою правої лобової і лівої верхньощелепної пазух, а потім навпаки (ліва ло­бова і права верхньощелепна пазухи). Доза, про­міжок і тривалість дії такі самі, як і в попередніх двох процедурах
УВЧ-терапія при захво­рюванні сідничного нерва	Конденсаторні пластини діаметром 150 мм розта­шовують таким чином: одну — над поперековою ділянкою, другу — над підошвою стопи ураженої кінцівки з проміжком 2-3 см. Застосовують дозу без тепла або слабку теплову. Тривалість дії — від 10 до 15 хв., щоденно або через день. На курс — 8-10 процедур
УВЧ-терапія при захво­рюваннях нервів верхніх кінцівок	Пацієнт сидить у кріслі. Конденсаторні пластини діаметром 80 або 110 мм кожна розташовують та­ким чином: одну — на ділянку нижнього шийного і верхнього грудного відділів хребта, другу — над долонею або тильною поверхнею кисті ураженої кінцівки. Повітряний проміжок — 2 см. Застосо­вують дозу без відчуття тепла або слабку теплову. Тривалість дії — від 7 до 10 хв. Процедури прово­дять щоденно або через день. На курс лікування — 10-12 процедур
УВЧ-терапія при захво­рюваннях печінки	Положення пацієнта — лежачи на кушетці. Конденсаторні пластини розміром 80x130 мм ра­зом з прокладками з перфорованої повсті розташо­вують таким чином: одну — спереду, на ділянку печінки, другу — ззаду від Dуп до L. Пацієнт сидить на стільці. Пластини діаметром 100 мм кожна розташовують над тими самими ділянками. Проміжок спереду — 2см, ззаду — 3-4см. Застосовують слабку тепло­ву дозу. Тривалість процедури — 10 хв., щоденно, після 5-6-ї процедури — через день або через 2 дні. На курс лікування — 10-15 процедур

Назва методики	Методика проведення, дозування
УВЧ-терапія при захворюваннях хребта	Пацієнт перебуває у положенні сидячи. Конденсаторні пластини діаметром 80 або 100 мм кожна розташовують так: одну — на ділянку ший­ного, другу — поперекового відділів хребта. Про­міжок — 2 см. Доза нетеплоза або слабка теплова. Тривалість процедури — 8-10 хв., щоденно або че­рез день. На курс лікування— 10-15 процедур
УВЧ-терапія при захворюваннях трахеї	Пацієнт може сидіти або лежати. Конденсаторні пластини діаметром 36 або 80 мм кожна розташовують таким чином: одну — в ділянці грудинно-ключичного з'єднання, другу — в ділян­ці середньої третини груднини. Проміжок — 3 см. Доза нетеплова або слабка теплова. Тривалість про­цедури — 10-12 хв. На курс лікування — 10-12 процедур

Мал. 22. УВЧ-терапія на верхньощелепні пазухи

Мал. 23. УВЧ-терапія на лобові пазухи

Мал. 24. УВЧ-терапія на решітчасту пазуху

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ УВЧ- ТЕРАПІЇ

Оснащення	Апарат «УВЧ-66», конденсаторні пластини, процедурний годинник, неонова лампочка, медична документація
Етапи виконання	Послідовність дій
1. Підготовка пацієнта до процедури	1. Ознайомитися з направленням га станом пацієнта, зареєструвати направлення в журналі
2. Пояснити пацієнтові суть процедури, повідомити про від-І чуття під час її проведення (відчуття тепла різної інтен­сивності), отримати згоду на проведення процедури
3. Запропонувати пацієнтові зняти металеві речі (дотримання! правил техніки безпеки)
4. Надати пацієнтові зручного положення
2. Підготовка апарата до роботи	1. Перевірити заземлення
2. Перевірити, щоб усі ручки на панелі перебували в крайньому лівому положенні
3. Установити конденсаторні пластини в необхідному положенні (сумарний повітряний проміжок — 6 см)
3. Проведення процедури	1. Повернути регулятор напруги в положення «1» (загориться 1 індикаторна лампочка)
2. Натиснути контрольну клавішу і, повертаючи ручку настройки, встановити стрілку індикатора в зоні червоного сектора (прогрівати апарат протягом 3 хв.)
3. Повернути ручку регулятора потужності і встановити призначену інтенсивність впливу (20, 40 або 70 Вт)
4. Настроїти електричний контур апарата в резонанс із терапевтичним контуром пацієнта, повертаючи ручку настрой­ки (контроль за допомогою індикаторної лампочки, яка має загорітися червоним кольором)
15. Зафіксувати час на процедурному годиннику
6. Періодично контролювати стан пацієнта
4. Закінчення процедури	1. Перевести ручку регулятора потужності в крайнє ліве положення «Выкл»
12. Відвести конденсаторні пластини вбік від пацієнта
13. Зробити відмітку в процедурній карті та журналі. Порекомендувати пацієнтові після процедури відпочити протягом 30 хв.

УВЧ - індуктотермія

При УВЧ - індуктотермії діючим фізичним чинником є магнітне поле котушки, яке збуджується генератором, що працює на частоті 40, 68 МГц. Електрод має назву ЕВС-1 — індуктор з настроєним контуром. Котушка індуктора закріплена над повітряним конденсатором, утворе­ним пластинами, прикріпленими до основ; настройка частоти контуру здійснюється підрядним конденсатором; проводи живлення вмикають­ся за допомогою контактних клем; фіксація в електродотримачі досяга­ються циліндричною втулкою.

Індуктори діаметром 6 і 9 см (розраховані на потужність до 40 Вт) під'єднують до апаратів УВЧ-62, УВЧ-30, УВЧ-66, УВЧ-4, а індуктори діаметром 16 см (розраховані на потужність до 100 Вт) — до апаратів «Экран-1» та «Экран-2».

Індуктор, шнури якого вставлені у вихідні гнізда апарата УВЧ, роз­ташовують над патологічним вогнищем, вмикають апарат і налаштову­ють терапевтичний контур на резонанс із технічним.

ЕВС-1 впливає місцево на тканини організму, прогріваючи шкіру та м'язи. УВЧ-індуктотермія має протизапальну дію. Цей метод засто­совують для лікування гострих і підгострих запальних захворювань шкіри, підшкірної жирової клітковини та інших тканин. Тривалість процедури — 10хв., щоденно або через день. На курс лікування — 6 - 10 процедур.

Спеціальні методики проведення УВЧ-індуктотермії

Назва процедури	Методика проведення
УВЧ-індуктотермія на трахею	Резонансний індуктор діаметром 60 мм (ЕВС-електрод вихрових струмів) розташовують контактно в ділянці верхньої частини груднини пацієнта, який сидить або ле­жить. Доза до відчуття вираженого тепла. Тривалість процедури — 10-15хв., щоденно або через день. На курс лікування — 8-12 процедур
УВЧ-індуктотерміяна нирки	Пацієнт лежить на животі. Резонансний індуктор діамет­ром 160 мм для дорослих і 60 мм для дітей розташовують контактно в ділянці нирок ззаду на рівні Dх-Lп-ш. Доза для дорослих — до відчуття середнього або сильного тепла. Ручку «Мощность» апарата «Экран-1» або «Экран-2» вста­новлюють на 4-5-у поділку. Доза для дітей — до відчуття легкого тепла (не більше 50 Вт). Тривалість процедури — 7-15хв., почергово на кожну нирку, щоденно або через день. На курс лікування — 8-12 процедур
УВЧ-індуктотермія на грудну клітку (мал. 25)	Пацієнт сидить або лежить. Резонансний індуктор діамет­ром 160 мм для дорослих і 60 мм для дітей розташовують контактно над патологічним вогнищем у легенях таким чином, щоб уникнути безпосереднього впливу на серце. Доза — до відчуття легкого або середнього тепла. Для до­рослих ручка «Мощность» апарата «Экран-1» або «Экран-2» встановлюється на 3-4-й поділці (не більше 90 Вт). Три­валість процедури — 7-12хв., її проводять щоденно. На курс лікування — 10-15 процедур
Назва процедури	Методика проведення
УВЧ-індуктотермія при хронічних гастритах	Пацієнт лежить на кушетці на спині. Резонансний індук­тор діаметром 160 мм розташовують контактно на ділянці надчерев'я. Доза — слабке або сильне тепло. Потужність — не більше ніж 125 Вт. Тривалість процедури — 10-15 хв. На курс лікування — 10-15 процедур

Мал. 25. УВЧ-індуктоугермія на грудну клітку

МІКРОХВИЛЬОВА ТЕРАПІЯ

Мікрохвильова терапія — фізіотерапевтичний метод, який ґрунту­ються на застосуванні надчастотних електромагнітних коливань з лікувальною метою (кількість коливань досягає мільярди герц).

Використовують хвилі завдовжки 1-10 см — сантиметрові хвилі (СМХ) та 1 ()-100 см — дециметрові хвилі (ДМХ).

Для лікування застосовують СМХ завдовжки 12,6 см (частота — 2375 МГц) і ДМХ завдовжки 65 см (частота — 461,5 МГц). СМХ поширю­ються в організмі на глибину 5-6 см, ДМХ — на глибину 7-9 см і рів­номірно розходяться у тканинах. Шкіра і підшкірна жирова клітковина слабко поглинають мікрохвилі і тому нагріваються мало. Значно інтен­сивніше їх поглинають тканини і середовища, багаті на воду.

Для СМХ-терапії використовують апарати:

• «Луч-58» (стаціонарний, вихідна потужність — 150 Вт);

• «Луч-58-1» (портативний, максимальна вихідна потужність — 150 Вт);

• «Луч-2» (портативний, вихідна потужність — 25 Вт);

• «Луч-3» (апарати випускаються серійно);

• «Луч-4»;

• «Thermatur m250»;

• «Thermatur m20».

Апарат «Луч-58-1» створено на базі магнетрона — спеціальної лам­пи, що генерує надвисокі частоти. На магнетрон подають випрямлену кенотронами високу напругу, яка досягає 3000 В.

На лівій бічній стінці апарата розміщений колінчастий тримач із закріпленим на його кінці випромінювачем. Усередині металевого кар­каса апарата змонтовано блок живлення, високочастотний блок і систе­му автоматики. На панелі розміщені контрольні прилади, ручки управ­ління, сигнальні лампочки та ручка процедурного годинника. На поділці 150 Вт шкали ватметра міститься кольорова риска, за яку не по­винна переходити стрілка приладу.

Між контрольними приладами розміщені дві сигнальні лампочки: ліворуч зелена — свідчить про можливість вмикання високої напруги, праворуч червона — свідчить про наявність високої напруги і появу НВЧ-коливань. На панелі внизу зліва розміщений компенсатор напру­ги. Якщо перевести його ручку на першу поділку, то в апарат подається напруга з мережі і починає працювати вентилятор, що охолоджує маг­нетрон. Стрілка вольтметра має дійти до середини червоного сектора його шкали. Якщо перевести ручку регулювання потужності, що є на панелі справа, на першу поділку, то висока напруга буде подаватися на магнетрон. Наступні переведення ручки підвищують вихідну потуж­ність апарата. У центрі панелі розміщений процедурний годинник, який після закінчення встановленого часу автоматично вимикає високу напругу. Якщо процедурний годинник вимкнутий, апарат не працює.

Апарат «Луч-58-1» комплектується трьома циліндричними випро­мінювачами з діаметром 9, 11, 14 см і одним прямокутним випромі­нювачем розміром 30x9 см. Випромінювачі є порожнинними хвилево­дами, вихідні отвори яких закриті полістироловими пластинами, що пропускають мікрохвилі. За допомогою цих хвиль впливають на оголе­ні ділянки тіла з відстані 5-7 см. Випромінювачі під'єднують до апара­та за допомогою спеціального коаксіального кабеля.

До комплекту апарата «Луч-3» входять випромінювачі з діаметром 20, 35, 115 мм, а також вагінальнийг, ректальний, вушний випроміню­вачі. Апарат «Луч-3» обладнано менш потужнім магнетроном.

Для проведення ДМХ-терапії застосовують стаціонарний апарат «Волна-2» (максимальна вихідна потужність — 100±10 Вт). Він має ви­мірювач вихідної потужності та обладнаний автоматикою, що полегшує керування ним і забезпечує послідовність правильного вмикання висо­кої потужності. До апарата додаються випромінювачі: циліндричний діаметром 15 см та прямокутний розмірами 10x35 см.

Для проведення ДМХ-терапії застосовують портативний апарат «Ро­машка» потужністю 12 Вт, до якого додаються випромінювачі: внутрішньопорожнинний (зовнішній діаметр — 2,5 см, довжина — 16 см); циліндричний діаметром 10 см; прямокутний розмірами 30x5 см.

Циліндричні випромінювачі використовують тільки контактно, а прямокутний — дистанційно на відстані 4 см від оголеної ділянки тіла пацієнта. На внутрішньопорожнинний випромінювач перед застосуван­ням надягають продезінфікований захисний ковпачок.

Апарат «Волна-2» експлуатують у кабіні або за ширмою із захисно­го матеріалу з мікропроводом. Апарат «Ромашка» встановлюють не ближче ніж за 2,5 м від робочого стола медичної сестри (інтенсивність НВЧ-випромінювання на її робочому місці не повинна перевищувати 10мкВт/см²).

Техніка і методика проведення мікрохвильової терапії

Пацієнт приймає процедуру лежачи або сидячи залежно від того, яка ділянка тіла підлягає впливові. Попередньо слід забрати металеві предмети, які є у пацієнта.

При використанні апаратів «Луч-58» та «Волна-2» потрібний випро­мінювач закріпляють на відстані 5-7 см («Луч-58») і не більше ніж на 5см. («Волна-2») від ділянки тіла пацієнта. В апараті «Луч-58» ручку компресора переводять на першу поділку, вмикаючи апарат у мережу. При цьому починає працювати вентилятор, про що свідчить незначний шум. Користуючись ручкою компенсатора, зупиняють стрілку ватметра в червоному секторі шкали. Через 1 хв. на панелі апарата має загорітися зелена лампочка. Ручку потужності переводять на першу поділку, при цьому вмикається висока напруга. У разі появи: НВЧ-коливань на панелі загорається червона лампочка і стрілка ватметра відхиляється.

Під час проведення СМХ-терапії за допомогою апарата «Луч-58» і ДМХ-терапії за допомогою апарата «Волна-2» застосовують три ліку­вальні дози:

• малу: 20-30 Вт (пацієнт не відчуває тепла);

• середню: 40-50 Вт (пацієнт відчуває слабке тепло);

• інтенсивну: 60-70 Вт (пацієнт відчуває сильне тепло).

Після закінчення часу, встановленого на процедурному годиннику, автоматично розмикається коло живлення проміжного реле, висока напруга вимикається. Після цього ручки управління переводять у ви­хідне положення. Якщо передбачається лікування наступного пацієн­та, то ручку компенсатора напруг залишають увімкнутою.

При мікрохвильовій терапії процедури тривалістю 10-20 хв. про­водять щоденно або через день. На курс лікування — 10-15 процедур. Для захисту очей пацієнта під час впливу на ділянку голови (крім ліку­вання очних захворювань) застосовують спеціальні захисні окуляри типу ОРЗ-5 у разі неконтактного розміщення випромінювачів.

Механізм дії мікрохвильової терапії

Мікрохвилі спричинюють у тканинах просторову орієнтацію ди­польних молекул води та йонів згідно з напрямком силових ліній поля, що є причиною перетворення енергії мікрохвиль на теплову. Найінтенсивніший процес поглинання мікрохвиль відбувається в тканинах зі значним умістом води (кров, лімфа, паренхіматозні органи, м'язи). Утворення ендогенної теплоти в тканинах організму пояснюється фі­зичними законами; реакція зі складними механізмами регуляції підпо­рядковується біологічним та фізіологічним закономірностям. У відпо­відь на вплив енергії мікрохвиль та поглинання цієї енергії тканинами змінюються біохімічний стан клітин, ступінь дисперсності колоїдних структур, осмотичний тиск, проникність, поверхнева напруга. У разі застосування для мікрохвильової терапії мікрохвиль малої інтенсив­ності, нижчої від порога виділення тепла 0,01 Вт/см², у механізмі біо­логічної дії переважає нетепловий ефект. При цьому в реакціях-відповідях організму домінують фізико-хімічні, електрохімічні зміни, резонансні явища біоколоїдних систем.

У разі застосування більших значень густини й потужності мікро­хвиль (понад 0,01 Вт/см²) у механізмі їх біологічної дії переважає тепловий ефект, що залежить від ендогенного утворення тепла в ткани­нах з більшим умістом води. Рівномірніше поглинається тканинами енергія ДМХ.

Особливістю СМХ-терапії є можливість виникнення в живих тка­нинах «стоячих» хвиль унаслідок відображення електромагнітної хви­лі і накладення її на подавальну хвилю.

У терапевтичних дозах мікрохвилі мають болезаспокійливу, проти­запальну, бактеріостатичну дію; вони поліпшують трофіку тканин, стимулюють процеси регенерації. Покращується кровообіг та стимулю­ються основні процеси центральної нервової системи, підвищується синтез гормонів кори надниркових залоз.

Показання до застосування мікрохвильової терапії:

• дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів кінцівок та хребта;

• захворювання периферійних нервів;

• ревматоїдний поліартрит у стадії фіброзних змін;

• виразкова хвороба шлунка без схильності до кровотеч;

• хронічний тонзиліт;

• загострення хронічного синуситу;

• гострий локалізований отит;

• фурункули носа;

• хронічні та підгострі запальні процеси жіночих статевих органів;

• гідроаденіт;

• післяопераційний інфільтрат.

Протипоказання до застосування мікрохвильової терапії:

• злоякісні пухлини;

• активна форма туберкульозу легенів;

• гарячка;

• схильність до кровотеч;

• тиреотоксикоз;

• вагітність;

• наявність у тканинах металевих предметів;

• серцево-судинна недостатність II і III ступеня;

• істерія;

• лейкоз;

• інфаркт міокарда.

Спеціальні методики мікрохвильової терапії

Назва процедури	Методика виконання
Мікрохвильова терапія верхньощелеп-ної пазухи	Пацієнт сидить. Випромінювач діаметром 40» мм розташо­вують над ураженою пазухою контактно до поверхні шкіри. Доза — слабка теплова і теплова (5-7 Вт), тривалість дії — 8-10хв. Курс лікування— 10-12 процедур, щоденно або через день
Мікрохвильова терапія лобових пазух	Пацієнт сидить. Випромінювач діаметром 40) мм розташо­вують над ураженою пазухою контактно до поверхні шкіри. Доза — слабка теплова (2-4 Вт), тривалість процедури -8-10 хв. Курс лікування — 10-12 процедур, щоденно або через день
Мікрохвильова терапія ділянки хребта	Пацієнт сидить або лежить на животі. Випромінювач розта­шовують над ураженим відділом хребта на відстані 3-4 см від звільненої від одягу поверхні. Доза — слабка теплова (20-30 Вт — апарат «Волна-2», 8 Вт — апарат «Ромашка») на шийний відділ, слабка теплова і теплова на грудний і попереково-крижовий відділи хребта. Тривалість процедури — 10-15 хв. Курс лікування — 10-12 процедур, щоденно або через день
Мікрохвильова терапія органів малого таза у жінок	Пацієнтка лежить на спині. Перша методика: циліндрич­ний або прямокутний випромінювач розташовують у ниж­ній частині живота залежно від локалізації з повітряним проміжком 3-4 см. Застосовують слабку або теплову дозу (20-50 Вт). Тривалість процедури — 10-15 хв. Курс ліку­вання — 13-15 процедур, щоденно або через день. Друга методика: вагінальний випромінювач уводять у піхву, руч­ку випромінювача прив'язують до стегна. Перед кожною процедурою на порожнинний випромінювач надягають спеціальний простерилізований ковпачок. Доза дії — слабка теплова (5-7 Вт). Тривалість процедури — 12-15 хв. Курс лікування — 10-12 процедур, щоденно або через день
Мікрохвильова терапія ліктьового суглоба	Пацієнт сидить. Циліндричний випромінювач розташову­ють ззаду або з боків ліктьового суглоба. Повітряний про­міжок — 4см. Доза — слабка теплова, тривалість процеду­ри — 7-10 хв. Курс лікування — 12 процедур, щоденно або через день
Мікрохвильова терапія шлунка (мал. 26)	Пацієнт лежить на спині. Циліндричний випромінювач розташовують над надчеревною ділянкою відповідно до проекції з повітряним проміжком 3-4 см. Доза — слабка теплова або теплова (30-60 Вт). Тривалість процедури — 10-15 хв. Курс лікування — 10-12 процедур, щоденно або через день

Назва процедури	Методика виконання
Мікрохвильова терапія підшлун­кової залози при цукровому діабеті	Циліндричний випромінювач розташовують контактно над проекцією підшлункової залози. Доза — слабка теплова. Тривалість процедури — 7-10 хв.
Мікрохвильова терапія нирок і надниркових залоз (мал. 27)	Пацієнт лежить на животі. Випромінювач розташовують у ділянці спини на рівні Dх—Lіу з повітряним проміжком 3-4 см. Доза теплова (30-50 Вт). Тривалість процедури — 10-15 хв. Курс лікування — 8-12 процедур, щоденно або через день

Алгоритм проведення мікрохвильової терапії

Оснащення	Аларат «Луч-2», випромінювачі процедурний годинник, медична документація
Етапи виконання	Послідовність дій
1. Підготовка пацієнта до процедури	1. Ознайомитися з направленням та станом пацієнта, за­реєструвати направлення в журналі
2. Пояснити пацієнток суть процедури, повідомити про відчуття під час її проведенні, отримати згоду на про­ведення процедури
3. Зняти металеві предмети, розташовані в зоні впливу (дотримання правил техніки безпеки)
4. Оголити потрібну ділянку тіла пацієнта, оглянути шкіру
5. Надати пацієнтові зручного положення згідно з мето­дикою
2. Підготовка апарата до роботи	1. Перевірити заземлення
2. Установити потрібний випромінювач (із проміжком або контактно)
3. Вмикання апарата	1. Підключити апарат до електромережі
2. Ручку регулятора потужності вивести в крайнє ліве положення
3. Натиснути клавішу вмикання в електромережу (заго­риться сигнальна лампочка)
4. Завести процедурний годинник поворотом ручки вправо до упору і встановити необхідну тривалість процедури
4. Проведення процедури	1. Поволі повернути вправо ручку регулятора потужності, орієнтуючись на відчуття пацієнта і показання вольтметра
2. Постійно контролювати стан пацієнта
5. Вимикання апарата	1. 3а звуковим сигналом годинника, що означає кінець процедури, натиснути клавішу вмикання в електроме­режу (сигнальна лампочка погасне)
2. Зробити відмітку в процедурній карті та журналі. Порекомендувати пацієнтові після процедури відпочити протягом 30 хв.

Мал. 26. Мікрохвильова терапія шлунка

Мал. 27. Мікрохвильова терапія нирок і надниркових залоз

МІКРОХВИЛЬОВА РЕЗОНАНСНА ТЕРАПІЯ

Мікрохвильова резонансна терапія (МРТ) — фізіотерапевтичний метод лікування, діючим чинником якого є електромагнітне випромі­нювання надзвичайно високої частоти (НВЧ-діапазону), довжина хвилі якого становить 3-5мм (міліметрового діапазону). Це новий, високо­ефективний, обґрунтований фундаментальними науками, достатньо простий у застосуванні, економічно вигідний метод безмедикаментоз­ного лікування пацієнтів.

Основи біологічного впливу МРТ

Унаслідок впливу на організм пацієнта електромагнітних хвиль надзвичайно високої частоти виникає резонансна корекція розладів функціональних станів людини під дією через зони акупунктури. Орга­нізм людини здатний селективно, з високою дискретністю розрізняти частоту електромагнітного випромінювання, миттєво реагуючи зміною багатьох показників (ЕЕГ, ЕКГ та ін.) на вплив так званої терапевтичної частоти, у результаті чого у пацієнтів з'являються специфічні сенсорні реакції.

Апарати і методики

Для МРТ застосовують генератори електромагнітних хвиль міліме­трового діапазону: Р2-68, Р2-69, Г4-142, КВЧ-02, «Электроника КВЧ», «Электроника КВЧ-01», «Электроника КВЧ-01А», «Электроника КВЧ-01М», «Электроника КВЧ-03», «Электроника КВЧ-04», «Порог», «Порог-1», «Порог-МГ», «АРЦАХІ-ЭП», «МАВИ».

Методика проведення мікрохвильової резонансної терапії полягає у впливі надзвичайно високою частотою на БАТ, відповідно вибрані для кожного окремого патологічного процесу.

Показання до застосування МРТ:

• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;

• ранні форми церебрального атеросклерозу;

• вазомоторні дистонії;

• енцефалопатії;

• полінейропатії;

• бронхоспастичний і бронхообструктивний синдроми;

• хронічні запальні хвороби статевих органів;

• рани;

• опіки;

• трофічні виразки нижніх кінцівок;

• дитячий церебральний параліч;

• окремі форми наркоманії;

• хронічний алкоголізм;

• онкологічні хвороби (є докази позитивного впливу МРТ під час їх ліку­вання).

Протипоказання до застосування МРТ:

• гострі, гнійні запальні процеси;

• гіпертиреоз;

• вагітність;

• період менструального циклу;

• ускладнення виразкової хвороби, що потребують хірургічного втру­чання;

• виразкова хвороба шлунка (після отримання результатів морфологіч­ного дослідження виразки).

МАГНІТОТЕРАПІЯ

В умовах сучасного науково-технічного прогресу значно зріс інтерес до вивчення дії на організм людини магнітних полів. У зв'язку із засто­суванням на виробництві потужних магнітних полів досліджують їх вплив на людський організм і пов'язані з цим питання професійної па­тології. Особливо це є актуальним для космонавтики.

Магнітні поля використовують у діагностиці. Вивчають вплив бурь геомагнітного поля, що пов'язані з явищами, які відбуваються на Сон­ці, на захворюваність, динаміку судинних катастроф.

Магнітотерапія — фізіотерапевтичний метод, при якому на орга­нізм людини діють постійними (ПМП) або змінними (ЗМП) низькочас­тотними магнітними полями. На відміну від високочастотних електро­магнітних полів дія ПМП і ЗМП низької частоти практично не зумовлює появу теплових ефектів.

Апарати. Вплив магнітного поля (МП) може здійснюватись індуктором-соленоїдом або індуктором-електромагнітом. У разі розміщення и соленоїді таких ділянок тіла, як рука або нога, виникає переважно поздовжня орієнтація великих магістральних судин кінцівок відносно напряму силових ліній МП. Під дією індуктором-електромагнітом Можуть спостерігатись як поперечні, так і поздовжні орієнтації ділянки судин відносно напряму дії МП. У масі дрібних судин відзначають різноманітні крайні й проміжні варіанти орієнтації їх відносно напряму МП.

До комплекту апарата «Полюс-1» входять 5 індукторів-електромагнітів: 2 циліндричних, 2 прямокутних і 1 порожнинний. Циліндричні індуктори мають одну робочу поверхню, що відповідає площі кола. Най­більша індукція МП прямокутних індукторів локалізується біля тор­цевих поверхонь. Глибина індукції МП у тканини за одноіндукторною методикою становить не менше ніж 3-4см., а за двохіндукторною по­перечною — не менше ніж 7-8см. Максимальна індукція МП при ви­користанні циліндричних індукторів становить не менше ніж 35 мТл, прямокутних — не менше ніж 25 мТл, порожнинного — не менше ніж 30 мТл. Апарат «Полюс-1» генерує ПМП і ЗМП низької частоти 50 Гц, які можна подавати у постійному і переривчастому (2 с МП, 2 с пауза) режимах. Наявність різних режимів є суттєвою перевагою цього апарата. Кожний індуктор апарата «Полюс-1» міститься у пластмасовому корпу­сі, на якому є стрілка, що вказує напрям силових ліній поля між полю­сами при живленні однопівперіодним випрямленим струмом. У разі живлення індукторів змінним струмом він буде умовним: стрілки спря­мовані на однойменні полюси.

На панелі управління розміщені: клавіші вмикання і вимикання, клавіша «Режим», індикатори МП, перемикач «Інтенсивність», ручка таймера, клавіша «Форма струму», індикатор вмикання мережі.

Вмикання апарата. Перед початком роботи індуктор слід зафіксу­вати на індукторі-тримачі. Для цього потрібно натиснути кнопку, роз­міщену на його вільному кінці. Залежно від методики (дистанційної чи контактної) розташовують індуктори, після чого вмикають апарат, на­тиснувши клавішу «Мережа» (при цьому має загорітися індикатор). Клавіші «Форма струму» і «Режим» установлюють відповідно до при­значення лікаря. Ручку таймера повертають за годинниковою стрілкою до упору, а потім у зворотному напрямку встановлюють необхідну три­валість процедури. Перемикач установлюють відповідно до призначеної інтенсивності. При цьому індикатор МП має світитися залежно від ре­жиму (безперервно або з перервами).

Після закінчення встановленого часу процедури апарат вимикається автоматично і вмикається звуковий сигнал. Після цього перемикач не­обхідно перевести в нульове положення, відвести індуктори від тіла пацієнта, а далі можна проводити процедуру іншому пацієнту. Після закінчення роботи на апараті його треба вимкнути шляхом натискання клавіші.

Використовують апарат біжучого імпульсного МП «АЛИМП» з ін­дукцією МП 0,05-2,5 мТл і частотою посилання імпульсів від 1 до 1000 Гц.

Нові вдосконалені апарати «Полюс-101» і «УМ-6» обладнані індукторами-соленоїдами різного діаметра, що дає змогу істотно збільшити об'єм тканин, які взаємодіють з МП.

Створено зразок апарата, що генерує ПМП від 2,5 де 10 мТл, — «ЭЯ», який дає змогу створити МП у великому об'ємі соленоїда діаметром 63 см. Опрацьовано установку «УМТ-1» для створення МП різної інтен­сивності (5-30мТл) і частоти (від 1 до 100 Гц). Апарат «Магнітодіаф-люкс» обладнано двома індукторами-соленоїдами з діаметром 30 і 60 см, апарат «Магнетайзер» є своєрідним кріслом, у яке вмонтовано 5-6 індукторів-електромагнітів, а також є окремі індуктори для місцевої дії. «Магнетайзер» генерує ЗМП (50 Гц; 40 мТл) та вібрацію з частотою до 400 Гц. Апарат «Ронефор» складається з генератора з програмним керу­ванням, кушетки для пацієнта та індуктора-соленоїда (діаметр 60 см, ширина 45 см), що переміщується вздовж кушетки. В апараті «Ронефор» генерується пульсівне МП з індукцією 2,8 мТл. Також використовують для проведення магнітотерапії апарати «Магнітер», «Полюс-2Д», ВТL-5000 MAGNET.

Методика і техніка проведення процедур

Пацієнту, який лежить на кушетці, індуктори-електромагніти встановлюють біля відповідної ділянки тіла контактно, а при викорис­танні індукторів-соленоїдів уводять у них уражену кінцівку або тулуб. Перед початком процедури пацієнта необхідно попередити, що під час процедури в нього має з'явитися відчуття легкого тепла або «повзання мурашок».

Залежно від зони дії процедуру проводять у положенні пацієнта стоячи або лежачи. Використовують один або два індуктори, які розта­шовують над відповідною ділянкою тіла з проміжком (не більше ніж 10 мм) або без нього. Застосовують неперервне або імпульсне МП різної напруги. Тривалість процедури — від 10 до 20хв., щоденно або через день. На курс — 10-20 процедур.

Завдяки значній проникності МП процедуру можна проводити, не знімаючи одягу, мазевих, гіпсових та інших вологих чи сухих пов'язок.

Слід пам'ятати, що при одноіндукторній методиці глибина проник­нення МП становить 3-4 см, а при поперечному розміщенні двох індук­торів МП проникає значно глибше — на 7-8 см.

Апарат виконано за II класом захисту. У разі зміни індукторів потрібно вимикати МП (перемикач «Інтенсивність» має розміщуватись у нульовому положенні). Необхідно пам'ятати, що час безперервної роботи апарата не повинен перевищувати 30 хв., після чого апарат ви­микають на 10 хв. Порожнинний індуктор дезінфікують 96 % етиловим спиртом.

Величину індукції МП, створену апаратом « Полюс-1», встановлюють у межах від 9 до 35 мТл залежно від захворювання, його форми, стадії та локалізації дії. Тривалість дії МП на одну ділянку тіла становить 15-60 хв., а при дії на 2-3 ділянки впродовж однієї процедури — 30-60 хв. На курс лікування призначають 20-30 процедур щодня. У разі використання магнітоеластів тривалість процедури становить від 30 хв. до кількох годин на день.

Магнітотерапію широко застосовують для лікування різних захво­рювань. Магнітотерапія має деякі переваги над окремими фізіотерапев­тичними методами: невелика кількість протипоказань, безпека і простота виконання процедур. Проте при аутоімунних і запально-дистрофічних процесах з недостатністю глюкокортикоїдної функції кіркової речовини надниркових залоз ефективність магнітотерапії мен­ша, ніж інших фізіотерапевтичних методів.

Біологічна і фізіологічна дія магнітотерапії

Магнітне поле — це вид матерії, за посередництвом якої відбувається взаємодія між рухомими електричними зарядами, тобто відповідними струмами у провідниках або нескомпенсованими молекулярними стру­мами в постійних магнітах. Графічно МП зображають силовими лінія­ми, що утворюють у просторі замкнуті контури.

Напругу МП вимірюють у системі СІ в амперах на метр (А/м), у сис­темі СGS — в ерстедах (Е). Співвідношення між цими одиницями таке: ІЕ = 80А/м, або 1 А/м = 0,01256 Е. Для характеристики напруги МП у речовині служить величина, що має назву магнітної індукції. Індукція вимірюється в системі СІ у теслах (Тл), у системі СGS — у гаусах (Ге): 1 Тл = 10⁴ Гс, або 1 мілітесла (1 мТл) = 10 Гс.

Магнітні властивості речовини характеризуються проникністю. Більшість тканин і середовищ організму за своїми властивостями нале­жать або до діа-, або до парамагнетиків і їх магнітна проникність відпо­відно дещо більша або менша за одиницю. У феромагнетиків магнітна проникність значно більша від одиниці, що зумовлює збільшення енер­гії взаємодії МП з феромагнетиками порівняно з пара- і діамагнетиками.

У фізіотерапії використовують постійні, пульсівні та змінні МП у постійному і переривчастому режимах. Поняття «переривчасте маг­нітне поле» близьке за змістом до поняття «імпульсне магнітне поле (ІМП). Розподіл МП у просторі біля джерела характеризується неодно­рідністю, що вимірюється градієнтом, тобто зміною величин поля зі змі­ною відстані на 1 см (мТл/см). Практичне застосування МП зумовило появу терміну «біотронні параметри магнітного поля», під яким розумі­ють фізичні характеристики МП, що визначають первинні біологічні механізми його дії. До них належать інтенсивність МП, градієнт, вектор, частота, форма імпульсу, тривалість експозиції. Поряд з цим до чинників, що визначають реакції-відповіді, належать такі характерис­тики взаємодії МП з організмом, як локалізація дії, об'єм тканин, що взаємодіють з МП, а також вихідний стан організму. Змінюючи їх пара­метри та кількість, можна регулювати ефективність дії МП.

Лікувальний вплив МП визначають переважно фізико-хімічні ме­ханізми його дії. На внутрішньоклітинні компоненти тканин людини в ПМП впливає механічна сила, що сприяє виштовхуванню з поля діа­магнетика і втягуванню в поле парамагнетика. Високоградієнтність поля може виникати в ПМП навколо феромагнітних включень екзоген­ної природи, наприклад у легенях.

У ПМП з індукцією 0,01—1 мТл спостерігаються магнітомеханічні ефекти у рідкокристалічних структурах, які містяться в ліпідному ком­поненті біологічних мембран, унаслідок чого вторинно змінюється про­никність клітинних мембран.

На особливу увагу заслуговують ефекти дії ПМП на фазові гель-, зольпереходи. Вони реєструються за зміною електричного опору в гелях і змінюються в слабкому ПМП (0,8-2,0 мТл). За фазовими гель-золь-переходами колоїдів цитоплазми клітин відзначають місцевий фізіоло­гічний вплив навіть слабкого ПМП у разі його тривалої дії.

Одним з основних механізмів взаємодії ПМП і ЗПП з живою ткани­ною є наведення електрорушійної сили (ЕРС). Під час переміщення в ПМП крові, що проводить електричний струм, виникає електрична різниця потенціалів, яка залежить від швидкості руху крові та величи­ни магнітного потоку і є максимальною, коли силові лінії ПМП перпен­дикулярні до напряму руху крові. При наведенні ЕРС у судини клітинні та неклітинні компоненти крові, що перетинають силові лінії, зазнають дії електричних струмів зміщення і провідності. Це чинить вибірковий вплив ПМП на згортання крові, лімфоциркуляцію та проникність су­дин. Зміни згортання крові виникають у ділянках позитивного і нега­тивного електричних потенціалів. Тим самим створюються передумови для тромбозу біля позитивного і тромболізу біля негативного потенціа­лу. Це явище знайшло застосування при тромбуванні судинних анев­ризм головного мозку. В основі методу лежить стереотаксичне наведен­ня позитивного електричного потенціалу в напрямі аневризми, що зумовлює локальне збільшення згортання крові, тромбування і наступ­не укріплення дна аневризми. ПМП лише створює передумови для тром­бозу в ділянці позитивного електричного потенціалу. Вони реалізуються лише в умовах порушення гемодинаміки та змін поверхневого потенціа­лу стінки аневризми. У неушкодженій судині такі тромбози не спостері­гаються навіть у ПМП з індукцією 0,02-0,03 мТл. Відбувається лише активація механізмів внутрішньосудинного згортання крові.

У кровоносних капілярах проявляється вплив ПМП і ЗМП на про­никність капілярів і стан ендотелію, його функцію.

У процесі хімічних реакцій відповідно до законів квантової механіки відбуваються електронні переходи. МП здатне змінювати ймовірність електронних переходів і таким чином впливати на швидкість хімічних реакцій. У МП змінюється протікання реакцій, що відбуваються за участю деяких металів (залізо, мідь), які відіграють важливу роль у побудові нативних біоструктур. Під впливом магнітного поля зміню­ється взаємодія різних типів радикалів, що призводить до зміни про­никності біологічних мембран і фізіологічного стану клітини.

Реакції органів і систем організму на вплив МП ґрунтуються як на місцевому, так і на гуморально-рефлекторному механізмі дії, що вини­кає в результаті фізико-хімічних змін у тканинах під час їх взаємодії з чинниками. У людини не виявлено специфічних рецепторів, що сприй­мають МП. Однак у результаті змін гемодинаміки та метаболізму самих тканин і клітин, що оточують різні типи рецепторів, можлива модуля­ція їх діяльності. Ступінь вираженості й характер спрямованості реакцій організму залежать здебільшого від параметрів МП. Так, ефективність ЗМП та ІМП вища, ніж ПМП. Це відповідає загальному положенню про те, що збільшення кількості параметрів та їх інтенсивність підвищують ефективність впливу МП. МП є слабшим подразником, ніж більшість широко застосовуваних у фізіотерапії чинників, що слід враховувати при дозуванні магнітотераневтичних процедур.

На відміну від багатьох інших фізичних чинників взаємодія з рухо­мим потоком крові є специфічним механізмом біологічної дії МП і супроводжується зміною системи гемостазу. Якщо дія МП слабка, то первинно спостерігається гіпокоагуляційний ефект. Зі збільшенням кількості біотронних параметрів та їх інтенсивності відзначають пер­винну фазу гіперкоагуляції та підвищення антизгортальної дії системи крові, що настає на 5-7-й день. Якщо вплив продовжується, то норма­лізуються система гемостазу і наступні її хвилеподібні зміни.

Під впливом МП відбуваються стимуляція агрегації тромбоцитів і зниження їх електрокінетичного потенціалу. При цьому з клітин виді­ляються чинники гемокоагуляції та сполуки, що пригнічують фібрино­ліз. В еритроцитах також знижується поверхневий електричний заряд клітин, виділяються тромбопластичні й антигепаринові сполуки та інгібітори фібринолізу. У зниженні поверхневого електронного заряду клітин у МП певну роль можуть відіграти зміна фібриногену, його пере­хід у фібрин і наступна адсорбція його на поверхні клітин.

Реактивність лейкоцитів крові і, насамперед, лімфоцитів та нейтро­філів змінюється під час проходження їх через МП. Клітинний склад крові також змінюється під впливом МП і значною мірою визначається вихідним станом організму та характером нейроендокринних перебу­дов, спричинених впливом МП.

У формуванні ендокринних перебудов нервовій системі належить провідна регулювальна і координаційна роль. Вплив МП на нервову систему в період післядії супроводжується дифузною електроенцефало-графічною реакцією синхронізації, на відміну від реакції десинхроніза­ції на звичайні подразники (світло, звук). За чутливістю до МП структу­ри головного мозку можна вибудувати в такому порядку: гіпоталамус, кора великих півкуль, таламус, гіпокамп. Виявлено чутливість гіпофі­за до слабкого ПМП.

Під дією МП на голову відбувається активація гіпоталамічних ядер і гіпофіза. У результаті спостерігається підвищення активності деяких ендокринних залоз (щитоподібної, кіркової речовини надниркових за­лоз, статевих залоз). Подібна реакція спостерігається лише при локалі­зації впливу на центральну нервову систему і використанні ЗМП у пере­ривчастому режимі. Під дією на периферійні ділянки ПМП і ЗМП у постійному режимі спостерігається менше виражена активація ендо­кринних залоз, однак можуть бути більшою мірою виражені зміни про­цесів мікроциркуляції та трофіки тканин у зоні впливу. Поєднання різ­них локалізацій дії у процесі лікування дає змогу оптимально регулювати як місцеві, так і загальні адаптаційні перебудови організму в цілому.

У реальних умовах зміни в нейроендокринній системі, імунологіч­ній реактивності і стані різних систем організму бувають тісно пов'язані в межах загальних адаптаційних реакцій, що формуються під дією МП. Важливу роль при цьому відіграють і нейрорефлекторні та гуморальні механізми.

Серед загальновизнаних лікувальних ефектів МП можна виділити незначну протизапальну, протинабрякову, знеболювальну і стимулювальну регенерацію низки тканин дію. Протизапальний механізм МП відрізняється від дії стероїдів, ефект яких ґрунтується на підвищенні рівня глюкокортикоїдів, наступних змінах стабільності клітинних мембран і внутрішньоклітинного метаболізму в разі пригнічення імунологічної реактивності. У дозах і за інтенсивності, які застосовують у клініці, МП здатне зумовлювати лише м'яку активацію глюко- та мінералокортикоїдної функцій кіркової речовини надниркових і щитоподібної залоз. Разом з цим МП підвищує імунологічну реактивність, посилює мікроциркуляцію. Провідну роль у цій перебудові відіграють зміни в згортальній та калікреїн-кініновій системах крові. Локальна дія МП може спричинити загальну адаптаційну перебудову всього організму.

Відповідно до загальних механізмів дії МП застосовують для ліку­вання шийного остеохондрозу з руховими й чутливими розладами. ЗМП (20-30 мТл) здатне зменшувати больовий синдром у зоні іннервації шийних корінців, збільшувати обсяг рухів у шийному відділі хребта і руках. Магнітотерапія дає виражений лікувальний ефект при захворю­ваннях вегетативної нервової системи. У пацієнтів з діабетичними по­ліневритами, ішемічними невритами та інфекційно-алергійним корін­цевим синдромом після 3-5 процедур зменшується, а після 12 - зникає біль, регресують чутливі та трофічні зміни (рухові порушення стійкіші до лікування). Магнітотерапію призначають при невритах, попереково-куприкових радикулітах у дітей, вираженому фантомному болю.

Зміна коагуляційних властивостей крові та процесів мікроциркуляції тісно пов'язана зі станом серцево-судинної системи. Під дією ПМП фор­мується адаптаційна реакція з м'якою гіпотензивною дією, гіпокоагуляцією крові, гальмуванням периферійних ß-адренорецепторів. Подібні результати може давати і дія слабкого ЗМП та ПМП. Тому застосування ЗМП 9-35 мТл у пацієнтів з ішемічною хворобою серця поліпшує по­казники гемодинаміки, обмін у міокарді, кислотно-основний стан крові та толерантність до фізичного навантаження, але не змінює порушеного ритму серця. При цьому знижується підвищена функція системи згор­тання крові.

Застосування магнітотерапії виправдане при лікуванні захворю­вань периферійних судин за допомогою великих індукторів-соленоїдів з локалізацією дії на ноги або нижню частину тулуба. Після курсового лікування у пацієнтів з облітеруючим ендартеріїтом і атеросклеротични­ми оклюзіями периферійних судин істотно поліпшується артеріальний, венозний та капілярний кровообіг, зникають набряки, біль і важкість у ногах, поліпшується трофіка тканин і шкірних покривів, підвищується фібринолітична активність і вміст гепарину.

Дія МП спричинює істотні зміни в гемодинаміці печінки та її мета­болізмі. Найбільші зміни гемодинаміки відбуваються після перших процедур, до 7-9-ї процедури вони нормалізуються. На цей час у печін­ці посилюється процеси біосинтезу.

МП знайшло застосування у лікуванні пацієнтів з гострою пневмо­нією затяжного перебігу. ЗМП (50 Гц) з інтенсивністю 15-35 мТл і вище деякою мірою поліпшує вентиляцію легенів, знижує підвищений вміст імуноглобулінів А, підвищує кількість Т-лімфоцитів. Виникають суттє­ві зміни під впливом ЗМП з боку калікреїн-кінінової системи, що харак­теризує вираженість запального процесу й алергізацію організму паці­єнта. ЗМП (50 Гц; 25-35 мТл) у разі дії на великі ділянки грудної клітки сприятливо впливає при лікуванні бронхіальної астми легкого та серед­нього ступеня тяжкості перебігу.

МП широко застосовують для лікування різних запальних процесів в органах малого таза у жінок. Магнітотерапія має сприятливу дію при ендометріозі не лише на супутній запальний процес, а й поліпшує діто­родну функцію жінок. Протизапальну дію МП використовують для про­філактики маститів у породіль, лікування хронічного сальпінгоофориту в період загострення. При цьому наявність фіброміоми матки не є протипоказанням до проведення магнітотерапії. Окрім цього, завдяки спазмолітичній, знеболювальній та протизапальній дії ЗМП його реко­мендують для лікування нирковокам'яної хвороби із вторинним пієло­нефритом.

ЗМП використовують при лікуванні переломів довгих трубчастих кісток. Справляючи протизапальну, протинабрякову і знеболювальну дію, МП поліпшує мікроциркуляцію в зоні перелому і прискорює реге­нерацію кісткового дефекту. У дії МП на регенерацію кісткової тканини важливу роль може відіграти механізм синхронізації входження клітин у фазу поділу.

Показання до проведення магнітотерапії:

• розлади мозкового кровообігу минущі та після інсульту, травми з па­резами і без них, неврити різної локалізації, фантомний біль, неврал­гії, вегетативні поліневрити, гангліоніти;

• ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія І-II ступеня;

• облітеруючий ендартеріїт та атеросклеротичні оклюзії судин кінцівок І-II ступеня, хронічна венозна недостатність, у тому числі і з трофіч­ними порушеннями;

• бронхіальна астма, пневмонія;

• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії неповної ремісії, вірусний гепатит, гострий і під гострий панкреатит;

• міжхребцевий остеохондроз, спондильоз, дистрофічні та запальні захво­рювання суглобів, переломи трубчастих кісток і нижньої щелепи;

• аднексити, сальпінгоофорити, метрити, міома матки;

• хронічні дерматити, псоріаз, вогнищева склеродермія, нейродерміт, рани м'яких тканин, що не загоюються;

• гострий і підгострий отит, вазомоторний і алергійний риніт, одонтогенний гайморит;

• пародонтоз;

• післяопераційні абсцеси і флегмони щелепно-лицевої ділянки.

Протипоказання до проведення магнітотерапії:

• схильність до кровотеч, гіпокоагуляція крові;

• тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця;

• індивідуальна підвищена чутливість до МП.

Спеціальні методики магнітотерапії

Назва процедури	Методика виконання
Магнітотерапія при захворюваннях суглобів	Індуктори розташовують по обидва боки суглоба (без проміжку) так, щоб різнойменні полюси були обернуті один до одного. Процедуру можна виконувати через пов'язку. Дозування: режим безперервний, стум синусоїдальний; перемикач інтенсивності в положенні «4»; тривалість процедури — 10-20 хв., щоденно або через день; на курс лікування до 20 процедур
Магнітотерапія при захворюваннях стоп або кистей	Індуктори розташовують на відстані 5-10 мм від кисті або стопи. Дозування: режим безперервний, струм синусоїдальний; перемикач інтенсивності в положенні «2»; тривалість процедури — 15-20 хв., щоденно або через день; на курс лікування — до 20 процедур
Магнітотерапія при захворюваннях органів малого таза	Індуктор розташовують контактно (без проміжку) над лобковим симфізом, справа або зліва (з боку ураження). Дозування: режим імпульсний (тривалість посилань і пауз — по 2 с), струм однопівперіодний; перемикач інтенсивності в положенні «4»; тривалість процедури — 20 хв., щоденно або через день; на курс лікування — 10 процедур. Слід пам'ятати, що на статеві органи струм у низьких дозах діє стимулююче, а в підвищених гальмує їх діяль­ність (гальмують сперматогенез, зменшують рухливість сперматозоїдів, негативно впливають на розвиток плода)

Назва процедури

Методика виконання

Магнітотерапія при захворюваннях шкіри

Індуктор розташовують на відстані 5-10 мм над ділянкою ураження. Дозування: режим безперервний, струм синусоїдальний; перемикач інтенсивності під час першої процедури в по­ложенні «1»; починаючи з 7-ї процедури, його поступово перемикають у положення «2», «3», «4»; тривалість 1-ї процедури — 10 хв., поступово тривалість збільшують до 20 хв., потім поступово зменшують до 10 хв.; перші 5 про­цедур проводять щоденно, потім через день; на курс лі­кування — 15 процедур

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ МАГНІТОТЕРАПЇЇ

Оснащення	Апарат «Полюс-1», індуктори, процедурний годинник, медична документація
Етапи виконання	Послідовність дій
1. Підготовка пацієнта до процедури	1. Ознайомитися з направленням та станом пацієнта, зареєструвати направлення в журналі
2. Пояснити пацієнтові суть процедури, повідомити про відчуття під час її проведення (відчуття легкого тепла), отримати згоду на проведення процедури
3. Надати пацієнтові зручного положення
2. Підготовка апарата до роботи	1. Перевірити справність апарата
2. Установити необхідний індуктор в індукторотримач
3. Проведення процедури	1. Розмістити індуктори на ділянку тіла згідно з методи­кою таким чином, щоб не було повітряного проміжку (процедуру можна проводити через одяг, мазеві пов'яз­ки, гіпс)
2. Увімкнути апарат, натиснувши клавішу «Сеть» (заго­риться «індикатор» мережі)
3. Установити за допомогою клавіші «Форма тока» необ­хідний вид МП — синусоїдальний або пульсівний
4. Установити режим МП — перервний або пульсівний, на­тиснувши клавішу «Режим»(згідно з методикою)
5. Установити тривалість процедури, повернувши ручку таймера до упору за годинниковою стрілкою, а потім — у зворотному напрямку до потрібної цифри
6. Установити вказану інтенсивність, повертаючи ручку «Интенсивность» до потрібної цифри (при цьому ввімкнуться індикатори МП; кожен індикатор відповідає одному індуктору)
7. Постійно контролювати стан пацієнта
Етапи виконання	Послідовність дій
4. Закінчення процедури	1. Вимкнути апарат (для цього необхідно повернути ручку «Интенсивность» до позначки «0» і натиснути клавішу «Сеть» в напрямку « Выкл »)
2. Зробити відмітку в процедурній карті та журналі. Порекомендувати пацієнтові після процедури відпочити протягом 30 хв.

ФРАНКЛІНІЗАЦІЯ

Франклінізація — фізіотерапевтичний метод лікування, діючим чинником якого є постійне електричне поле високої напруги. У такому полі внаслідок переміщення електричних зарядів відбувається йонізація. Рух йонів супроводжується характерним тріском — «тихим» розрядом, що спричинює утворення озону, хімічно активних речовин (атомарних газів, водню, азоту, кисню). Таким чином, під час проведення франклінізації на людину діють електричне поле високої напруги, аеройони та хімічні речовини.

Техніка і методика проведення процедури

Перед проведенням процедури необхідно ознайомити пацієнта з від­чуттями, які виникають під час її виконання (відчуття легкого вітерцю над головою внаслідок руху аеройоннів, одночасно піднімається волосся, виникає відчуття запаху озону). Перед початком процедури електрод необхідно максимально підняти.

З метою дотримання техніки безпеки перед процедурою пацієнту пропонують зняти металеві предмети (обручки, годинник), вийняти з кишені ключі тощо.

Категорично заборонено торкатися до пацієнта під час процедури, а пацієнт не повинен торкатися до медичної сестри й оточуючих предметів. Біля пацієнта не повинно бути заземлених предметів. Процедури слід проводити на дерев'яних стільцях або кушетках. Заборонено торкатися до апарата під час його роботи. Після вимикання апарата необхідно розрядити конденсатори (торкнутися іскророзрядником до кінців електродів). Після закінчення процедури електроди слід максимально підняти. Процедури проводять у чистому, сухому приміщенні. Одяг пацієнта має бути абсолютно сухим. Апарати для франклінізації потребують заземлення.

Апарати. Використовують апарати АФ-2, АФ-3-1, АФ-3 ФА-5-3, ФА-50-5. В апараті АФ-2 високу напругу (постійну за знаком) отримують за допомогою високовольтного трансформатора, струм випрямляється кенотронами, а конденсатор на виході подвоює напругу. Шляхом перемикання полюсів можна змінювати полярність.

В апараті АФ-3 немає перемикача полюсів і на головний електрод подається від'ємний потенціал. Апарати комплектуються електродами, що дають змогу здійснювати і загальний, і місцевий вплив. При загальній франклінізації головний електрод встановлюють на відстані 12-15см від голови пацієнта. У разі застосування апарата АФ-2 одягнений пацієнт, сидячи в кріслі, ставить ноги на електрод (для ніг).

В апараті АФ-3 електрода для ніг немає і пацієнт, не змінюючи взуття, торкається ногами підлоги. Напругу поля регулюють автотрансформатором. При загальній франклінізації вона становить 40-50кВ. Тривалість процедури — 10-20хв. Курс лікування — 12-20 процедур. При місцевій франклінізації один з електродів у вигляді півсфери малого діаметра, «пензлика», продовгуватої металевої пластини з голками або у вигляді кульки (для впливу на маленькі ділянки) встановлюють на відстані кількох сантиметрів над поверхнею тіла в ділянці, що підлягає впливові. Другий електрод у вигляді гладенької пластини накладають знизу — контактно.

Біологічна і терапевтична дія франклінізації

При загальній франклінізації на організм людини діє постійне електричне поле високої напруги, а також негативні аеройони та невелика кількість озону, що утворюється під час процедури. Під впливом постійного електричного поля у тканинах відбувається рух заряджених частинок, а також утворення дипольних молекул та їх орієнтація в певному визначеному напрямку. В організмі людини виникає слабкий електричний струм. Під час процедури біля головного електрода, з'єднаного з негативним полюсом, за рахунок «стікання» заряду формується «тихий» електричний розряд і утворюється підвищена концентрація аеройонів та озону. Подразнюючи численні рецептори шкіри, слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, а також рецептори бронхолегеневого апарату, аеройони через центральну нервову систему чинять складну нервово-рефлекторну дію. В альвеолах аеройони передають свої не­гативні заряди елементам крові, що розносять їх по тканинах організму і таким чином зумовлюють своєрідну гуморальну дію. Під час загальної франклінізації збільшується кількість поглинутого кисню і виділеного вуглекислого газу, активуються окисно-відновні процеси, збільшується добова кількість сечі і вміст у ній сечовини. Під впливом процедури зни­жується швидкість осідання еритроцитів, збільшується кількість ери­троцитів, нормалізується вміст інших елементів крові. Загальна франк­лінізація дає седативний та десенсибілізувальний ефект, нормалізує сон, знижує підвищений артеріальний тріск. Унаслідок дії негативних аеройонів зменшується фізична і розумова втома, підвищується праце­здатність. Місцева франклінізація знижує чутливість рецепторів шкіри, має болезаспокійливу дію, зменшує свербіж, сприяє загоєнню ран.

Показання до застосування франклінізацїї:

• функціональні захворювання центральної нервової системи, що супроводжуються підвищеною дратівливістю, розладами сну (мігрень, безсоння);

• артеріальна гіпертензія І-II ступеня;

• бронхіальна астма;

• розумова або фізична втома;

• свербіж шкіри, трофічні виразки, інфіковані рани;

• парестезії шкіри обличчя і слизової оболонки ротової порожнини.

Протипоказання до застосування фраклінізацїі:

• злоякісні пухлини;

• системні захворювання крові;

• туберкульоз легенів;

• підвищення температури тіла;

• органічні захворювання центральної нервової системи;

• серцева недостатність II-III ступеня, артеріальна гіпотензія.

Місцеву франклінізацію протипоказано також проводити протягом 2 тиж. після курсу рентгенотерапії.

Спеціальні методики франклінізації

Назва процедури	Методика виконання
Загальна франклінізація	Пацієнт у звичайному одязі (абсолютно сухому) сідає на дерев'яний стілець, ноги ставить на підлогу. Взуття знімати не треба, якщо використовують апарат АФ-3, де немає електрода для ніг. При застосуванні апарата АФ-2 пацієнт ставить ноги на електрод для ніг. Головний електрод встановлюють на відстані 12-15см від голови пацієнта. Напруга — 40-50кВ, тривалість процедури — 10-20хв. На курс лікування — 12-20 процедур. Після процедури пацієнт має відпочити протягом 30-60хв. у кімнаті відпочинку
Франклінізація при артеріальній гіпертензії	Електрод прямокутної форми розташовують на відстані 10-15см від оголеної поверхні верхньої частини спини, шиї і надпліччя. Напруга — 20-30кВ, тривалість процедури — 10-15хв. Процедуру проводять щоденно або через день. На курс лікування — 10-15 процедур
Франклінізація при трофічних виразках	Перед процедурою поверхню виразки очищають від струпів, гною, некротичних мас і за допомогою пульверизатора вприскують дистильованою водою або розчином негативно зарядженої лікувальної речовини. Електроди розташовують на відстані 5-7см від поверхні виразки. Тривалість процедури — 20-30хв., напруга — 20-30кВ. Процедуру проводять під час перев'язок, один раз на 2-3 дні. На курс лікування — до 10 процедур
Франклінізація грудних залоз	Прямокутний електрод розташовують на відстані 7-10см від звільненої від одягу грудної залози. Напруга — 20-30кВ, тривалість процедури — 8-12хв. на кожну залозу. Процедуру проводять щоденно, на курс лікування — 8-12 процедур
Франклінізація комірцевої зони	Процедуру проводять у положенні пацієнта сидячи. Торс оголений. Електрод у формі комірця із зазубринами розміщують так, щоб діяти на задню поверхню шиї, верхню частину спини, на відстані 10 см від тіла пацієнта, з'єднують з негативним полюсом (у гніздо головного електрода). Дозування: напруга на електродах — 20кВ, тривалість процедури — 10-12хв., через день. Курс лікування — 10-12 процедур
Франклінізація поперекової ділянки	Процедуру проводять так само, як і в попередньому випадку. Замість комірцевого електрода використовують електрод прямокутної форми із зазубринами, який встановлюють на рівні поперекової ділянки. Дозування: напруга — 10-20кВ, тривалість — 10-12 хв., через день. На курс лікування — 10-12 процедур

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Апарат для проведення дарсонвалізації носить назву:

1. «Іскра - 1»;

2. «Ромашка - 2»;

3. «Ампліпульс - 5».

2. Дезінфекція електродів після методик дарсонвалізації проводиться методом:

1. протирання спиртом;

2. сухожарова шафа;

3. миють під проточною водою.

3. Під час проведення процедур дарсонвалізації використовують методики:

1. контактна;

2. контактно-стабільна;

3. дистанційна.

4. Тривалість процедури дарсонвалізації становить:

1. 1-3хв;

2. 5-10хв;

3. 7-15хв.

5. Яку іншу назву мають електроди для дарсонвалізації:

1. діоди;

2. конденсатори;

3. транзистори.

6. Чи треба зволожувати шкіру перед проведенням методик дарсонвалізації:

1. так;

2. ні;

3. інколи.

7. При лабільній методиці електрод … (допишіть речення).

8. При стабільній методиці електрод … (допишіть речення).

9. Чи виникає гіперемія на тілі пацієнта після процедури дарсонвалізації:

1. так;

2. ні;

3. інколи.

10. Відчуття пацієнта під електродами під час методик дарсонвалізації:

1. легка вібрація;

2. поколювання;

3. тепло.

11. Чи можна проводити процедуру індуктотермії при наявності металевих тіл в місці проекції індуктора:

1. так;

2. ні;

3. інколи.

12. Під впливом індуктотермії температура тіла пацієнта:

1. зменшується на 1-2°С;

2. нормалізується;

3. підвищується на 1-3°С.

13. Під час методик індуктотермії пацієнт відчуває:

1. легка вібрація;

2. поколювання;

3. тепло.

14. При проведенні методик індуктотермії тепло найбільше утворюється в:

1. шкірі;

2. епідерміс;

3. в глибині тканин.

15. Найбільшими поглиначами тепла є діалектики, це:

1. шкіра, жир, нерви;

2. волосся, нігті;

3. одяг.

16. Чи з'являється легка гіперемія на шкірі пацієнта після проведення процедури індуктотермії:

1. так;

2. ні;

3. інколи.

17. Чи повинен бути повітряний проміжок під час індуктотермії:

1. так;

2. не обов'язково;

3. ні.

18. Який біологічний ефект на організм пацієнта несе індуктотермія:

1. тепловий осциляторний;

2. розширення судин;

3. нормалізація температури тіла.

19. Відстань між витками кабелю при індуктотермії повинна бути не меншою ніж:

1. 2см;

2. 1см;

3. 3-4см.

20. Вкажіть максимальну кількість витків кабель-індуктора під час індуктотермії:

1. 6;

2. 8;

3. 4.

21. Чи потребує апарат для проведення франклінізації заземлення:

1. так;

2. не обов'язково;

3. ні.

22. Апарат франклінізації має корпус з:

1. металу;

2. пластику;

3. дерева.

23. На якій відстані встановлюється головний електрод під час проведення франклінізації:

1. 5см;

2. 30см;

3. 10-15см.

24. Який заряд подається на головний електрод під час проведення франклінізації:

1. позитивний;

2. негативний;

3. заряд змінюється під час процедури.

25. Що відбувається з температурою тіла пацієнта під час проведення процедур франклінізації:

1. з початку ↓ потім ↑ на 1°С;

2. з початку ↑ потім ↓ на 1°С;

3. нормалізується температура тіла.

26. Що відчуває пацієнт під впливом методик франклінізації:

1. тепло;

2. поколювання;

3. віяння вітру.

ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ НА ТЕСТИ

1	B	10	B, C	19	B
2	A, C	11	B	20	C
3	A, B, C	12	C	21	A
4	B, C	13	C	22	C
5	B	14	C	23	C
6	B	15	A	24	A
7	рухається	16	B	25	A
8	нерухомий	17	A	26	C
9	A	18	A, B, C

ЗАДАЧІ

№1. Хворому К 40 років призначена місцева дарсонвалізація волосистої частини голови, з приводу випадіння волосся. Згідно якої методики м-с буде проводитись процедура? Якої форми потрібно підібрати електрод?

Відповідь: Під час проведення дарсонвалізації волосистої частини голови для укріплення волосяної цибулини, потрібно підібрати електрод-гребінець, та проводити плавні розчісувальні рухи віл лоба до потилиці. Тривалість процедури 10хв., сили струму до відчуття приємного поколювання,тепла.

№2. У пацієнта М. під час підготовки до проведення дарсонвалізації (огляд шкірних покривів) м-с було виявлено ушкодження шкірних покривів у вигляді висипання

Дії медичної сестри?

Відповідь: В даному випадку процедуру відміняємо, так як шкірні пошкодження є протипоказанням до проведення дарсонвалізації, але обов'язково потрібно відправити на консультацію до лікаря.

Але деякі шкірні захворювання навпаки є в показаннях до проведення дарсонвалізації(псоріаз, екзема, довгонезаживаючі рани).

№3. Хворому С. 47 років було призначено проведення процедури дарсонвалізація прямої кишки. Під час опитування пацієнт повідомив що на протязі двох днів перед процедурою в нього був акт дефекації з кров'яними виділеннями.

Дії мед сестри. Опишіть методику, яку на вашу думку було б актуально застосувати.

Відповідь: Проводити процедуру пацієнтам з кров'яними виділеннями протипоказано! Методика проведення: пацієнт лягає на правий бік і згинає одну ногу, електрод протирають спиртом,та змащують стерильним вазеліном і обережно прокручу вальними рухами вводять на глибину 5см., фіксують електрод мішечком з піском, або спеціальним затискачем. Під час процедури пацієнт повинен відчувати легке тепло. Процедура триває до 15хв. На курс лікування відводиться до 15-20 процедур.

№4. Опишіть вагінальну методику дарсонвалізації.

№5 У відділення фізіотерапії прийшов пацієнт М. 45 років на процедуру дарсонвалізацію шийно-плечової зони. Під час огляду пацієнта медсестрою було виявлено,що пацієнт запітнілий. Дії медсестри, який електрод потрібно підготувати та згідно якої методики треба проводити процедуру?

Відповідь: На вологій шкірі не проводять процедуру (це є протипоказанням), потрібно запропонувати пацієнтові обтертись насухо, медсестрі потрібно підготувати електрод-грибоподібний діяти круговими рухами контактно.

Тривалість процедури - 10хв.

№5. У пацієнта К. віком 38 років під час проведення процедури індуктотермії під всією площею індуктора з'явилось відчуття інтенсивного тепла, пацієнт покликав медсестру.

Дії медсестри.

Відповідь: Заспокоїти пацієнта. Відчуття тепла є нормальним явищем під час виконання даної процедури. Проводити процедуру згідно визначеного часу 15-30хв., 10-15 процедур на курс.

№6. Опишіть методику проведення індуктотермії кишок.

№7. Опишіть методику проведення загальної,та місцевої франклінізації (вкажіть назву апарату)

Дії медичної сестри при ураженні хворого електричним струмом

1. Врятування хворого від електричного струму залежиться від швидкості звільнення від струму, а також від швидкості і правильності надання йому першої медичної допомоги.

2. Слід пам’ятати, що торкатися до людини, яка знаходится під струмом без застосування належних заходів обережності небезпечно для життя того, хто надає допомогу. Тому першою дією повинно бути:

3. Швидке виключення апаратури від мережі

4. Якщо відключення неможливе, необхідно зняти струмопровідні частини з потерпілого предметом, який не проводить електричний струм (суха палка, мотузка, одяг)

5. Використання для цієї мети металевих та сирих предметів не допускається

6. Для ізоляції рук необхідно одягнути діелектричні рукавиці або обгорнути руки сухою тканиною

7. Якщо зняти струмопровідні частини з потерпілого неможливо, необхідно перерізати провід ізольованим інструментом (плоскогубці з ізольованими ручками)

Засоби надання допомоги потерпілому від електричного струму залежить від стану, в якому перебуває потерпілий. Для визначення цього стану необхідно:

1. Перевірити наявність дихання у потерпілого

2. Перевірити наявність пульсу у потерпілого

3. Вияснити стан зіниць (вузька чи широка). Розширення зіниць вказує на різке погіршення кровопостачання мозку.

4. В усіх випадках ураження електричним струмом виклик лікаря є обов’язковим, незалежно від стану потерпілого.

5. Якщо потерпілий знаходиться в свідомості, але до цього був в стані непритомності, його слід покласти в зручне положення, створити спокійні умови і до прибуття лікаря слідкувати за пульсом, тиском і диханням.

6. Якщо потерпілий втратив свідомість, але має дихання та периферичний пульс, його слід зручно покласти, розстебнути одяг, дати доступ свіжого повітря, дати понюхати нашатирного спирту.

7. Якщо потерпілий втратив свідомість, у нього відсутній пульс, серцебиття та дихання, спостерігається розширення зіниць, слід розпочати реанімаційні заходи по відновленню життєво важливих показників – штучну вентиляцію легень та непрямий масаж серця.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Характеристика імпульсних струмів низької частоти, низької напруги. Види імпульсних струмів.

2. Вид імпульсного струму, що застосовується для електросну. Фізіологічна дія його на організм.

3. Особливості будови електродів для електросну. Методика проведення електросну.

4. Вимоги до кабінету електросну.

5. Показання і протипоказання до проведення електросну.

6. Електродіагностика та електростимуляція. Апарати для електростимуляції.

7. Види електродів, що застосовуються для електростимуляції. Місця розміщення електродів для електростимуляції.

8. Методика проведення електростимуляції.

9. Діадинамічні струми, характеристика струмів та їх модуляцій.

10. Види електродів, що застосовуються для діадинамотерапії, апарати для діадинамотерапії.

11. Методика проведення діадинамотерапії, дозування.

12. Показания й протипоказання до проведення діадинамотерапії.

13. Фізіологічна й лікувальна дія діадинамічних струмів.

14. Синусоїдальні імпульсні струми, їх особливості.

15. Апарати для ампліпульстерапії, електроди, методики розміщення електродів.

16. Методика проведення ампліпульстерапії, дозування

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

I. Пацієнт, 38 років. Діагноз: артеріальна гіпертензія II ступеня. Призначено метод електролікування, за якого використовують імпульсний струм прямокутної форми низької частоти і малої сили. Вкажіть фізіотерапевтичну процедуру, призначену пацієнту.	1. Діадинамотерапія. 2. Ампліпульс 3. Дарсонвалізація. 4. Електросон. 5. Франклінізація.
II. Пацієнт, 52 роки. Діагноз: ішемічна хвороба серця; стенокардія. Призначено електросон (методика очно-соскоподібна, частота імпульсів — 40-60 Гц, сила струму — до відчуття приємної вібрації). Вкажіть тривалість фізіотерапевтичної процедури.	1. 8 хв.; 2. 10 хв.; 3. 12 хв.; 4. 15 хв.; 5. 60 хв.
III. Пацієнт, 32 роки. Діагноз: виразкова хвороба шлунка. Призначено електросон. Визначте розташування електродів під час проведення процедури.	1. Шийно-грудне. 2. Гомілково-плечове. 3. Поздовжнє. 4. Очно-соскоподібне. 5. Дистанційне.
IV. Пацієнт, 28 років. Діагноз: нейроциркуляторна дистонія, гіпертензивний тип. Призначено електросон, тривалість процедури — 40 хв. Вкажіть відчуття, які виникають під час проведення процедури.	1. Слабке поколювання, вібрація. 2. Легкий вітерець над головою. 3. Тепло. 4. Ніяких. 5. Припікання.
V. Вкажіть захворювання, при якому протипоказане застосування електросну.	1. Невралгія. 2. Артеріальна гіпертензія II ступеня. 3. Посттравматичний арахноїдит. 4. Ішемічна хвороба серця, 5. Реактивний невроз.
VI. Вкажіть захворювання, яке є показанням до лікування електросном.	1. Посттравматичний арах­ноїдит. 2. Екзема. 3. Виразкова хвороба шлун­ка. 4. Дерматит. 5. Істерична форма неврозу.
VII. Вкажіть захворювання, яке є показанням до призначення ампліпульстерапії.	1. Остеохондроз. 2. Тромбофлебіт. 3. Гострий холецистит. 4. Гематома. 5. Гострий панкреатит.
VIII. Вкажіть захворювання, яке є протипоказанням до проведення ампліпульстерапії.	1. Плексит. 2. Епікондиліт. 3. Тромбофлебіт. 4. Нейроміозит. 5. Неврит.
IX. Пацієнт, 42 роки. Діагноз: артрит плечового суглоба. Призначено метод електролікування постійними імпульсними струмами напівсинусоїдальної форми частотою 50 і 100 Гц, що використовуються в рівних поєднаннях. Вкажіть фізіотерапевтичну процеду­ру, призначену пацієнту.	1. Електросон. 2. Гальванізація. 3. Діадинамотерапія. 4. Ампліпульстерапія. 5. Франклінізація.
X. Пацієнт, 32 роки. Діагноз: хронічний гастрит. Призначено діадинамотерапію (електроди площею 200 см2 накладають упоперек на проекцію шлунка; використовують струми ДБ — 30с, ДП — 6хв.). Вкажіть апарат, який використовують для проведення процедури.	1. «Луч-58»; 2. « Тонус-1»; 3. «Волна-2»; 4. « Поток-1»; 5. «Луч-2».
XI. Вкажіть захворювання, яке є проти­показанням до призначення діадинамотерапії.	1. Остеохондроз. 2. Неврит. 3. Тромбофлебіт. 4. Плексит. 5. Нейроміозит.
XII. Пацієнт, 49 років. Діагноз: деформівний остеоартроз правого колінного суглоба. Призначено фізіотерапевтичну процедуру з використанням синусоїдальних модульованих струмів (змінний струм частотою 5000 Гц модулюється коливаннями низької частоти). Вкажіть фізіотерапевтичний метод лікування, призначений пацієнту.	1. Ультразвукова терапія. 2. Ампліпульстерапія. 3. Дарсонвалізація. 4. Діадинамотерапія. 5. Франклінізація.
XIII. Вкажіть захворювання, яке є пока­занням до проведення діадинамотерапії.	1. Переломи кісток. 2. Тромбофлебіт. 3. Остеохондроз. 4. Жовчнокам'яна хвороба. 5. Нирковокам'яна хвороба.
XIV. Назвіть апарат, який використовують для лікування постійними імпульсними струмами напівсинусоїдальної форми частотою 50 і 100 Гц.	1. «Поток-1». 2. «Електросон-4Т». 3. «Тонус-1». 4. «Ампліпульс-4». 5. «Іскра-2».
XV. Пацієнт, 42 роки. Діагноз: попереко­во-крижовий радикуліт. Призначено діадинамотерапію. Електроди накладають паравертебрально на попереково-крижову ділянку. Використовують такі струми: ДБ — 2хв., КП — 4хв. (зі зміною полярності). Силу струму дозують до відчуття чіткої вібрації. Вкажіть електроди, які застосовують під час проведення фізіотерапевтичної процедури.	1. Випромінювачі. 2. Скляні вакуумні електроди. 3. Аплікатори. 4. Свинцеві металеві пластини. 5. Конденсаторні пластини.

Відповіді до тестових завдань

ПИТАННЯ	ВІДПОВІДЬ
І	4
II	5
III	4
IV	1
V	3
VI	3
VII	1
VIII	3
IX	3
X	2
XI	3
XII	2
XIII	3
XIV	3
XV	4

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ДАРСОНВАЛІЗАЦІЇ

Оснащення	Апарат «Искра-1», вакуумні електроди, тальк, процедурний годинник, медична документація
Етапи виконання	Послідовність дій
1. Підготовка пацієнта до процедури	1. Ознайомитися з направленням та станом пацієнта, зареєструвати направлення в журналі
2. Пояснити пацієнтові суть процедури, повідомити про відчуття під час її проведення (відчуття поколювання під електродами), отримати згоду на проведення процедури
3. Оголити потрібну ділянку тіла пацієнта, оглянути шкіру, посипати її тальком
4. Надати пацієнтові зручного положення
2. Підготовка апарата до роботи	1. Увімкнути вилку апарата в електромережу (загориться сигнальна лампочка)
2. Вибрати необхідний вакуумний електрод і встановити в резонатор до упору
3. Перевести вимикач електромережі в положення «1» (індикаторна стрілка має бути в кольоровому секторі шкали)
4. Прогрівати апарат протягом 3хв.
3. Проведення процедури	1. Узяти резонатор за циліндричну частину нижче від обмежувального кільця, підвести електрод до тіла пацієнта
2. Збільшити ручкою «Мощность» напругу на виході до появи іскрового розряду (електрод світиться фіолетовим кольором)
3. Зафіксувати час
4. Пересувати електрод по шкірі пацієнта повільними коловими рухами
4. Закінчення процедури	1. Вивести ручку подачі струму в коло пацієнта до позначки «0», повертаючи її вліво
2. Вийняти електрод з резонатора
3. Вимкнути апарат з електромережі
4. Зробити відмітку в процедурній карті та журналі. Порекомендувати пацієнтові після процедури відпочити протягом 30 хв.

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ІНДУКТОТЕРМІЇ

Оснащення	Апарат «ИКВ-4», індуктори, процедурний годинник, рушник, медична документація
Етапи виконання	Послідовність дій
1. Підготовка пацієнта до процедури	1. Ознайомитися з направленням та станом пацієнта, зареєструвати направлення в журналі 2. Пояснити пацієнтові суть процедури, повідомити про відчуття під час її проведення (відчуття тепла різної інтенсивності), отримати згоду на проведення процедури 3. Зняти всі металеві предмети, розміщені в зоні впливу 4. Надати пацієнтові зручного положення згідно з методикою
2. Підготовка апарата до роботи	1. Перевірити заземлення, справність апарата, індукторів 2. Увімкнути апарат в електромережу, натиснувши чорну клавішу (загориться неонова лампочка)
3. Проведення процедури	1. Розмістити необхідний індуктор над ділянкою впливу, підклавши вчетверо складений рушник (проміжок між індуктором і тілом — не більше ніж 2см) 2. Ручку «Доза» встановити на позначці «1»
	3. Встановити необхідну тривалість процедури за допомогою ручки «Минуты», повернувши її за годинниковою стрілкою до упору і назад до потрібної цифри (тривалість процедури встановлюють згідно з направленням пацієнта). Загориться неонова лампочка (свідчить про подачу напруги на індуктор)
4. Постійно контролювати стан пацієнта (пацієнт відчуває тепло)
4. Закінчення процедури	1. Вимкнути апарат після звукового сигналу таймера, натиснувши червону клавішу вимикача (після закінчення встановленого часу процедурний годинник автоматично вимикає високочастотний генератор)
2. Усі ручки на панелі перевести в крайнє ліве положення
3. Зробити відмітку в процедурній карті та журналі. Порекомендувати пацієнтові після процедури відпочити протягом 30хв.

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЇ

Оснащення	Апарат «Амплипульс-4», електроди з проводами, гідрофільні прокладки, клейонка, еластичний бинт, мішечки з піс­ком, процедурний годинник, медична документація
Етапи виконання	Послідовність дій
1. Підготовка па-цієнта до процеду-ри	1. Ознайомитися з направленням та станом пацієнта, зареєструвати направлення в журналі 2. Пояснити пацієнтові суть процедури, повідомити про відчуття під час її проведення (відчуття безболісної вібрації: під електродами), отримати згоду на проведення процедури 3. Оголити потрібну ділянку тіла пацієнта, оглянути шкіру 4. Надати пацієнтові зручного положення
2. Підготовка апарата до роботи	1. Перевірити заземлення, справність апарата, цілість проводів, їх контакти 2. Перевірити відповідність розміщення перемикачів та їх значення на панелі апарата
3. Проведення процедури	1. Розмістити електроди Однополюсна (монополярна) методика Активний електрод з гідрофільною прокладкою площею 4- 6см2 встановити на рухову зону м'яза і з'єднати з катодом (-); другий електрод площею 100-150см2 з гідрофільною прокладкою накласти на ділянку хребта (для впливу на голову і верхні кінцівки — на нижньошийний і верхньогрудний відділи хребта; для впливу на нижню кінцівку — на попереково-крижову ділянку) і з'єднати з анодом (+). Двополюсна (біполярна) методика Один електрод з гідрофільною прокладкою площею 4-6см2 розмістити на руховій зоні м'яза, другий електрод з гідрофільною прокладкою площею 4-6см2 — на місці переходу м'яза в сухожилок 2. Накрити електроди клейонкою і зафіксувати мішечками з піском або еластичними бинтами 3. Увімкнути апарат, установити перемикач на електроди 4. Установити потрібні параметри роботи: ручку «Режим работы» встановити на позначці «Переменный»; рід роботи — на позначці II; частоту встановити на позначці 30-50 Гц; глибину модуляцій — 100%; тривалість імпульсів — 2:3 5. Повертаючи ручку «Ток пациента» за годинниковою стрілкою, встановити необхідну силу струму (до появи відчутних безболісних скорочень м'язів) 6. Зафіксувати час на процедурному годиннику
4. Закінчення процедури	Послідовність дій 1. Повертаючи ручку потенціометра вліво до упору, вимкну ти струм (сигнальна лампочка погасне) 2. Вимкнути апарат з електромережі. Зняти прокладки з електродами, витерти насухо шкіру пацієнта 3. Зробити відмітку в процедурній карті та журналі. Порекомендувати пацієнтові після процедури відпочити протягом 30 хв. 4. Прокладки промити під холодною проточною водою, про кип'ятити, висушити