Нова Зеландія

Загальні відомості про країну

Нова Зеландія розташована у південно-західній частині Тихого океану і займає великі острови: Північний (113,7 тис. км²), де зосереджено майже 3/4 населення, і Південний (150,4 тис. км²), які розмежовує протока Кука, а також острови Трі-Кінгс, Стюарт, Те-Снерс і багато малих островів. Країні належать і віддалені острови (Кемпбелл, Антиподів, Чатем, Баунті, Окленд тощо), а також о-ви Токелау (заморські території), Кука і Ніуе у центральній частині Тихого океану. Площа Нової Зеландії становить 270,5 тис. км².

Офіційна назва країни — Нова Зеландія. Столиця — Веллінгтон (Wellington).

Населення Веллінгтона налічує 331 тис. осіб. Місто розташоване на узбережжі бухти Лемтон-Харбор й оточене високими пагорбами. Клімат — субтропічний, з рівномірним зволоженням і можливими снігопадами. Середня температура січня становить +8°С, липня — +16°С. Характерні значні сезонні коливання температури та опадів, яких у середньому випадає до 1500 мм на рік. У районі міста трапляються землетруси.

Веллінгтон засновано у 1840 р. і названо на честь герцога, головнокомандуючого англійською армієюА. Веллінгтона. Місто стало столицею країни у 1865 р.

Місто є великим торгово-транспортним вузлом, морським портом. Тут розвинуті харчова промисловість, будівельна індустрія, здійснюється ремонт суден і залізниць. У передмістях розташовані підприємства м’ясохолодобійної, металургійної, транспортної, сільськогосподарської, лісопильної, харчової та легкої галузей і електротехнічного машинобудування. Діє міжнародний аеропорт.

Веллінгтон є сучасним містом з багатоповерховими будинками, незвичною круглою будівлею парламенту, Національним музеєм, Кратеровською обсерваторією та іншими своєрідними спорудами.

Нова Зеландія — держава у складі Британської Співдружності. Визнає главою країни королеву Великої Британії, яку представляє генерал-губернатор, призначений за рекомендацією новозеландського уряду на 5 років. Цю посаду обіймають громадяни Нової Зеландії. Генерал-губерна- тор приймає рішення за рекомендаціями уряду. Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Палаті представників, що обирається на 3 роки загальними виборами. Парламент формується із 120 депутатів, з яких 65 обираються за системою пропорційного представництва (5 місць надається маорі), 55 — за партійними списками. Кабінет міністрів на чолі з прем’єр-міністром визначає політику країни і здійснює виконавчу владу.

До 1876 р. Нова Зеландія була федерацією із 9 провінцій. Нині — це унітарна держава у складі 93 округів, 9 районів і 3 муніципалітетів.

Кордони. У Новій Зеландії суходільні кордони відсутні. На сході країну омивають води Тихого океану, на заході — Тасманового моря. Довжина берегової смуги становить 15 134 км.

Участь у міжнародних організаціях. Нова Зеландія є учасницею ООН і Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). У 1951 р. увійшла до АНЗЮС (військовий союз Австралії, Нової Зеландії, СИІА), однак у зв’язку з антиядерним курсом новозеландського уряду участь країни у ньому з 1986 р. було припинено за ініціативою США. Но

ва Зеландія є засновницею Організації Азіатсько-Тихооке- анського економічного співробітництва (АТЕС), учасницею блоку АСЕАН тощо.

Природні умови і ресурси

На Північному і Південному о-вах Нової Зеландії немає такого місця, яке знаходиться не далі 130 км від моря. Береги островів оточені піщаними дюнами і скелясті. Малі острови переважно пагорбкуваті.

Рельєф. У країні переважає гористий і пагорбкуватий рельєф, понад 3/4 території займають гори, височини і пагорби. У горах нараховується 360 льодовиків. У Новій Зеландії трапляються землетруси (100—200 на рік), є діючі вулкани, гейзери, гарячі мінеральні джерела, виходи гарячих струменів пару і газів. В Уаіракеї геотермальну пару використовують для отримання електроенергії. Низовинні ділянки розташовані уздовж узбережжя океану і у долинах рік.

Клімат. Для країни характерний субтропічний, морський, на крайньому півдні — помірний клімат. Середня температура липня (зима) коливається від +12°С на півночі до +5°С на півдні; січня (літо) — від +19°С на півночі до +14°С на півдні. Опадів на більшості території країни випадає 400—700 мм на рік, на навітряних схилах гір — 2000— 5000 мм.

Ріки й озера. Ріки Нової Зеландії починаються у горах, вони повноводні, багаті на електроенергію. Найбільшою рікою є Уаїкато (425 км), що судноплавна на 100 км. Ріки мають невелику довжину. Майже усі ріки Південного о-ва і значна частина рік Північного — гірські, більшість з них несудноплавні. У країні багато озер вулканічного, тектонічного і льодовикового походження.

Мінеральні ресурси. Запаси корисних копалин у країні відносно невеликі. Біля південно-західного узбережжя о. Північний є невеликі шельфові родовища нафти й природного газу. На півночі зосереджено 90% промислових запасів кам’яного вугілля (переважно лігніту). У Новій Зеландії наявні незначні поклади залізних, мідних і поліметалевих руд, золота тощо.

Рослинні і тваринні ресурси. Ліси, що збереглися у важкодоступних гірських районах, займають лише 29% території (7,9 млн. га). Понад 75% місцевої флори ендемічні. Господарську цінність мають хвойні породи (каурі, намахі, ріму, тараїро тощо).

Фауна островів є своєрідною: вона бідна на ссавців, тут відсутні деякі групи тварин (копитні, хижаки), але багато птахів.

Рекреаційні ресурси. Завдяки природним багатствам Нової Зеландії країну визнано однією з наймальовничіших у світі. Система природоохоронних територій, відносно чисті повітря й вода, відкриті простори й унікальний рослинний і тваринний світ сприяють розвитку рекреаційної сфери. У країні нараховується 9 національних парків, а деякі острови перетворено на заповідники для птахів.

Населення

Англо-новозеландська нація почала формуватися наприкінці XIV — на початку XV ст. внаслідок етнічної консолідації нащадків вихідців з Англії, Ірландії й особливо з Шотландії.

Чисельність населення. Мови. У 2004 р. у Новій Зеландії мешкало 4,03 млн. осіб.

Офіційною мовою проголошено англійську. Корінне населення (маорі) послуговується маорійською мовою (писемність на основі латинського алфавіту).

Демографічні особливості. Приріст населення країни відбувається переважно завдяки імміграції. Населення Північного острова збільшується швидше, ніж Південного, і нині там зосереджено понад 3/4 жителів країни. Природний приріст становить 1,02% на рік, народжуваність — 13,9%о, смертність — 7,53%о. Дитяча смертність у 2004 р. сягала 6,18%о. Вікова структура населення подібна до структур інших розвинутих країн і характеризується відносно високою часткою осіб пенсійного віку (12%), на вікову групу до 14 років припадає майже 21,5%. Тривалість життя збільшилася до 75,6 року для чоловіків і 81,7 року для жінок.

Національний і релігійний склад. Етнічно новозеландці представлені англо-новозеландцями (75%) і корінним населенням — маорі (9,7%), які заселяють Нову Зеландію майже від 750 р. Крім того, тут мешкають англійці, шотландці, австралійці, голландці, ірландці, китайці, індіанці.

Більшість населення є християнами (англіканці — 24%, пресвітеріани — 18%, католики — 15%, методисти — 5%). Деякі маорі є послідовниками місцевих синкретичних християнсько-океанійських сект (їх віровчення містить елементи інших релігій).

Розміщення населення. Переважна більшість населення країни (приблизно 74%) мешкає на Північному о-ві. Середня густота населення становить 14 осіб/км². Населення сконцентроване у прибережних, рівнинних і пагорбкуватих районах. У гірських районах густота населення не перевищує 1 особи/км², а у внутрішніх районах Південного острова воно відсутнє взагалі. Частка міських жителів країни сягає 84%. У містах, переважно у Південному Окленді і деяких районах Веллінгтона, мешкають понад 80% усіх маорі. Найбільшими містами є Окленд (997 тис. осіб), Веллінгтон (331 тис.), Крайстчерч (331 тис.) та ін. Сільське населення мешкає на невеликих фермах.

Трудові ресурси. Загальна кількість працездатних Нової Зеландії у 2004 р. становила 2,05 млн. осіб. Із 80-х років XX ст. змінилася структура зайнятості населення. Зокрема, у сільському господарстві було зайнято 10% працюючих, у промисловості — 25%, 65% — у сфері послуг. Рівень безробіття у 2004 р. становив 4,2%.

Характеристика господарства

Нова Зеландія має високорозвинуту економіку, здатну забезпечити відносно високий рівень життя.

Сучасний стан економіки. Загальний обсяг ВНП у 2004 р. становив 92,5 млрд. дол., або 23 200 дол. на душу населення. На частку послуг припадає 68% від ВНП, на промисловість — 27%, на сільське господарство — 5%.

Внутрішня економічна політика Нової Зеландії другої половини XX ст. полягала у розвитку багатоукладності, зокрема промислових галузей. Із 90-х років проводяться радикальні економічні реформи. Відбулася трансформація найбільш зарегульованої і закритої економіки в одну з вільних, з невисокими податками, без перешкод розвитку підприємництва, зовнішньої торгівлі і повномасштабною приватизацією. Унаслідок цього було приватизовано майже всю інфраструктуру транспорту і зв’язку, багато видобувних підприємств.

Загальна характеристика промисловості. В обробній промисловості провідне місце посідають пов’язані з переробкою сировини галузі (харчова, целюлозно-паперова, легка), збільшується вага електротехніки і металургії. Більша частина промислового виробництва зосереджена на о. Північний в Окленді.

Гірничовидобувна промисловість. Ця галузь спеціалізується на розробці залізної руди на о. Південний, мідних і свинцево-цинкових руд на півночі. Видобувають титаномагнетитові піски на Північному о-ві. Поклади кам’яного вугілля зосереджено на Південному острові, бурого — на Північному. Видобувають також золото (понад 300 кг).

Паливно-енергетичний комплекс. Нова Зеландія має достатню кількість усіх джерел енергії, крім нафти. Понад 32% виробленої енергії припадає на нафту, 29% — на природний газ, 13% — на гідроенергію, частка таких джерел, як вітер, біогаз становить 5%. Загальна кількість виробленої електроенергії сягає 38,3 млрд. кВт-год., у т. ч. ГЕС дають 66% електроенергії, ТЕС — 27%. Значущими є геотермальні джерела. Так, ще у 1958 р. побудовано електростанцію в Уаїракеї на Північному острові, яка є однією з найбільших у світі, що використовує підземне тепло.

Металургія. Перспективними галузями є виробництво чорної у Гленбрукі і кольорової (у Блаффі) металургії. У країні виробляють 800 тис. т сталі і 284 тис. т алюмінію.

Машинобудування. Приблизно половина валової вартості продукції машинобудування припадає на транспортне (Окленд, Веллінгтон, Крайстчерч, Кінліт), представлене автоскладальними підприємствами (філіями англійських, американських та японських компаній). Швидкими темпами розвиваються авіаційна промисловість, електротехнічне й сільськогосподарське машинобудування.

Хімічна промисловість. Ця галузь спеціалізується на виробництві добрив, пестицидів, вітамінів, барвників, фармацевтичних препаратів. Нафтопереробні заводи працюють у Фангареї і Морсден-Пойнте.

Легка промисловість. У ній переважає текстильна галузь, що використовує власну сировину (вовну й новозеландський льон). Експортують шкури і дублені шкури, виробництво яких було налагоджено ще у XIX ст.

Харчова промисловість. Ця галузь представлена передусім м’ясомолочною промисловістю (у портових містах) і сироробною (у маленьких містечках). Виробництво м’яса становить 1,2 млн. т, твердих сирів — 190 тис. т. Висока якість м’ясної і молочної продукції дає їй змогу конкурувати на європейському ринку. Понад 90% сирів, 80% вершкового масла і молочних консервів експортують.

Сільське господарство. Ця галузь характеризується інтенсивністю і механізацією, має експортну спрямованість і спеціалізується на виробництві тваринницької продукції. Її розвитку сприяло впровадження наукових методів у землеробство і тваринництво. У країні обробляється 14% площі, приблизно 51% території країни займають пасовища. Переважають середні ферми, площею від 40 до 400 га.

Тваринництво. Загальне поголів’я овець у країні становить 48,8 млн. голів, великої рогатої худоби — 8,8 млн. На світовий ринок експортують вовну (278 тис. т), баранину й ягнятину, яловичину, масло, тверді сири, молоко. За виробництвом вовняного волокна країна посідає друге місце у світі (після Австралії). Молочне тваринництво розвинуте на п-ові Окленд і заході Північного о-ва; м’ясне — у долинах рік і в передмістях м. Нельсон. Всюди поширене м’ясо-вовняне вівчарство, а мериноси (вовняні вівці) — у гірських районах Південного острова. Свинарство тісно пов’язане з молочним господарством. Продукція галузі майже цілком постачається на внутрішній ринок, тільки високоякісний бекон експортується до Англії.

Рослинництво. Воно має допоміжний характер. Головними культурами є пшениця, овес, ячмінь, кукурудза, горох і картопля, які культивують переважно на Південному острові. Цитрусові, абрикоси, персики вирощують на п-ові Окленд, яблуні і груші — на заході Північного острова, овочі — всюди. На півночі поширене виноградарство і виноробство.

Рибальство. Прибережні новозеландські води багаті на цінні види риби та молюски. Вилов риби становить 612 тис. т. Обсяг експорту морепродуктів постійно збільшується.

Лісове господарство. Новозеландські ліси займають до6,5 млн. га і поширені переважно на західних схилах гіро. Південний. Основою лісового господарства є 1,5 млн. га штучних насаджень (здебільшого каліфорнійської сосни), що дають основну масу сировини для целюлозно-паперової і деревообробної промисловості. Заготівля промислової деревини у країні становить 15,9 млн. м³. Значна частина лісів з 90-х років XX ст. приватизована.

Транспорт. Господарство Нової Зеландії значно залежить від стану транспортної мережі. У країні функціонують 74 автомобільні дороги загальною протяжністю 92,3 тис. км, у т. ч. 59,1 тис. км з твердим покриттям. Автопарк містить1,7 млн. пасажирських і 353 тис. вантажних машин. Довжина залізниць становить 3,8 тис. км, електрифіковано — 506 км. Залізниці Північного та Південного островів з’єднані чотирма залізничними поромами через протоку Кука (порти Веллінгтон і Піктон). У зовнішньоторговельних зв’язках значущими є морські перевезення, хоча власний океанський флот Нової Зеландії невеликий (13 суден тоннажністю 77,5 тис. бр.-реєстр, т) і більшість перевезень здійснюють судна іноземних компаній. Великими портами є Окленд, Тауранга, Веллінгтон, Фангареї (нафтовий порт), Нью-Плімут, Нейпі тощо. Нова Зеландія має одну з найгус- тіших у світі мережу внутрішніх авіаліній, які обслуговують національна «Ейр Нью-Зіленд» і зарубіжні авіакомпанії. Головні міжнародні аеропорти знаходяться в Окленді, Крайстчерчі і Веллінгтоні. Десять аеропортів обслуговують внутрішні перевезення.

Зовнішня торгівля. Зовнішньоекономічна політика орієнтована на Азійсько-Тихоокеанський регіон як головний район збуту новозеландських товарів, хоча колишня метрополія має помітне значення в економічних зв’язках Нової Зеландії. Нова Зеландія посідає одне з перших місць у світі за обсягами зовнішньої торгівлі на душу населення. Країна експортує (19,8 млрд. дол.) переважно м’ясо-молочну продукцію, вовну, фрукти, рибу, деревину. Нова Зеландія імпортує (19,7 млрд. дол.) здебільшого промислові товари — машини, устаткування, транспортні засоби, частка яких становить майже 40% імпорту. Значними є закупівлі сировини, продукції нафтохімії.

Основними торговельними партнерами країни є Австралія (24% новозеландського імпорту і 20% експорту), Велика Британія, Японія, США, ФРН, Південна Корея, Китай та ін. Товарообіг між Україною і Новою Зеландією мінімальний — у 2004 р. він становив 5,2 млн. дол.

Соціальна сфера

На культуру країни вплинули традиції, успадковані від британських переселенців. З 80-х років спостерігається активний рух за відродження маорійської культури в усіх її проявах.

Освіта. У Новій Зеландії запроваджено обов’язкову безкоштовну освіту для дітей віком від 6 до 16 років. Письменним є 99% дорослого населення. У країні функціонує 7 університетів, зокрема в Окленді (1882), університет Вікторія у Веллінгтоні (1897), університет Кентербері у Крайстчерчі (1873) тощо.

Культура і мистецтво. Маорі зберегли свою культуру, зокрема мистецтво ткацтва і танців. Найдавнішими пам’ятками мистецтва маорі є орнаментальне різьблення по кості та дереву, петрогліфи і скельні розписи із зображенням людей, човнів, тварин, птаха моа. Професійний театр виник лише у XX ст. У 1946 р. засновано Національний симфонічний оркестр. У мистецтві Нової Зеландії переважають зображення ландшафтів й екзотичних сторін життя країни.

У Веллінгтоні функціонує Національний музей, Національна художня галерея; в Окленді — художня галерея, Музей транспорту і техніки, Меланезійський місіонерський музей.

Рекреація і туризм. Багатством країни є мальовнича природа, яка приваблює туристів з усього світу. Щороку Нову Зеландію відвідує понад 1,5 млн. туристів.

Аборигени-маорі зберегли своєрідну культуру. Цікавими є й культурно-історичні особливості міст. В Окленді знаходиться унікальний будинок головного телеграфу у стилі бароко, торгові ряди із склепінними нішами у стінах (XIX ст.), відомий також Рожевий сад Парнелла. У Веллінгтоні розташований величезний амфітеатр Маріетт-парку і музичний Флемінг-центр. В Інверкаргіллі на півдні країни збереглися будівлі початку XX ст.