Сполучені Штати Америки
|
Загальні відомості про країну
Сполучені Штати Америки (США) займають понад 1/3 континенту Північна Америка. Територія країни утворюється з трьох несуміжних частин: основної («суміжні 48 Штатів »), що розміщена у центрі континенту між Канадою й Мексикою (83% площі і 99% населення країни); території Аляски й Алеутських o-вів на північному заході материка; Гавайських o-вів, що розташовані у центральній частині Тихого океану. Також США належать о. Пуерто-Ріко (формально — «вільно приєднана держава»), Віргінські o-ви у Вест-Індії, о. Гуам, Східне Самоа і o-ви Мікронезії (Каролін- ські і Маріанські) у Тихому океані, тихоокеанські атоли Тейк і Мідуей, що обладнані для випробувань ракет. Територія країни (без Аляски) простягається із заходу на схід Майже на 4500 км, з півночі на південь — на 2700 км. Площа США становить 9363,2 тис. км2.
Офіційна назва країни — Сполучені Штати Америки Столиця — Вашингтон (Washington).
Населення Вашингтона налічує 567 тис. осіб. Адміністративно з 1878 р. кордони міста збігаються з федеральним округом Колумбія, площею 0,4 тис. км2. Місто розташоване на Атлантичному узбережжі, у нижній течії р. Потомак, у гирлі р. Анакостія, на висоті 128 м. Переважає субтропічний вологий клімат, середня температура січня становить до +ГС, липня —І-25°С. Опадів випадає понад 1000 мм на рік.
Вашингтон (названий на честь першого президента США Дж. Вашингтона) був заснований у 1791 р. як столиця держави (до цього головним містом була Філадельфія). Під час англо-американської війни (1812—1814) Вашингтон було спалено англійським десантом, однак після війни відбудовано заново.
Більша частина населення міста зайнята на державній службі, у сферах послуг, торгівлі й фінансів. Промисловість, крім поліграфічного і військового комплексу, незначна і обмежена галузями, що обслуговують безпосередньо населення міста (кондитерська, молочна, хлібопекарська), у передмісті розвинута радіоелектронна. Тут розміщені великі типографії, морський арсенал, монетний двір. Діє метрополітен.
Визначними туристичними й архітектурними об’єктами міста є Капітолій (будівля Конгресу, 1793— 1865), парк з Білим будинком (резиденція президента, 1792—1829), Національний музей США, Національний музей повітроплавання і космонавтики, Національний цвинтар Арлінгтон із могилою Невідомого солдата тощо. Вашингтон — одна з найозелененіших столиць світу (площа парків становить до 3 тис. га). Висоту будинків у Вашингтоні обмежено (вони не мають бути вищі Капітолію — 87,6 м).
США є президентською республікою. Глава держави й уряду — президент, що обирається на 4 роки і згідно з конституцією не може претендувати більш ніж на 2 терміни- Президент і віце-президент формально обираються колегією вибірників, за яких голосують виборці у кожному 13 штатів за списками політичних партій. Законодавча влада належить двопалатному Конгресу, до складу якого входять Сенат і Палата представників. Сенат (верхня палата) представляє інтереси штатів і формується із 100 сенаторів (по 2 від кожного штату), яких обирають виборці штату прямим голосуванням на 6 років (кожні 2 роки сенат оновлюйся на 1/3). Ві
|
це-президент США є головою сенату. Нижня палата (Палата представників) представляє інтереси всього населення країни і складається з 435 депутатів, які обираються на 2 роки. Президент призначає Кабінет міністрів (уряд) за згодою сенату. Уряд однопартійний.
Країна є федеративною республікою, поділеною на 50 штатів і федеральний (столичний) округ Колумбія. Штати мають власні законодавчі і виконавчі органи влади, структура і компетенція яких визначається їх конституціями. Ці суб’єкти федерації автономно вирішують питання соціально-економічного регулювання. Однак штати не мають права виходу з федерації, не можуть укладати угоди з іншими штатами і міжнародні договори. Законодавчими органами штатів є двопалатні (однопалатний у Небрасці) законодавчі збори. Виконавчу владу здійснюють губернатори, більшість із яких обираються на 4 роки. Усі штати поділені на графства (3041).
Кордони. США — приморська держава. На сході країну омивають води Атлантичного океану, на півдні — Мексиканської затоки, на заході — Тихого океану. На півночі СІЛА межують з Канадою (8893 км), на півдні — з Мексикою (3141 км). Аляска відокремлена від Азії Беринговою протокою і межує з Канадою (довжина кордону 2477 км). Гавайські о-ви (24 острови) знаходяться у центральній частині Тихого океану. Загальна довжина кордонів становить12 034 км, довжина берегової смуги — 19 924 км.
Участь у міжнародних організаціях. Держава є однією засновниць ООН (з 1945 р.), а також ОАД (з 1948 р.), НАТО (з 1949 р.), Плану Коломбо (з 1951 р.), тощо. За ініціативою і завдяки участі США було створено блоки НАТО, АНЗЮС, СЕАТО, СЕНТО, а також широку мережу військових баз у світі. Нині США намагаються силовими методами виконувати роль всесвітнього поборника демократії, про що свідчать військові агресії проти колишньої Югославії, Афганістану, Іраку та ін.
Природні умови і ресурси
США багаті на природні ресурси: величезні простори Родючих земель, сприятливі для сільського господарства Кліматичні умови, великі запаси різноманітних корисних к°палин, значні масиви лісів і природоохоронних об’єктів т ощо.
Рельєф. Атлантичне узбережжя на більшій частині низовинне й оточене широким (до 300 км) шельфом, розчленоване затоками (естуаріями рік і лагунами). Тихоокеанське узбережжя гористе, з шельфом шириною до 100 км. Для Аляски характерні розгалужені системи фіордів і проток, щ0 відокремлені від океану островами. Майже половину основної території країни займають рівнини. На сході США розташовані Великі рівнини (площею до 1,16 млн. км2), на частку яких припадає більша частина земельного фонду країни. На крайньому сході їх оточують невисокі напівзруйновані Ап- палачські гори. На заході простягаються велика гірська система Кордільєр (висотою 3000—5000 м) і Велике Північноамериканське плоскогір’я, у т. ч. Колумбійське плато, Великий Басейн із безстічними западинами (найбільша — Долина Смерті) і плато Колорадо. На південному сході розташована плоска й заболочена Примексиканська низовина (до 150 м висотою). Гаваї утворені групою вулканів висотою до 4205 м (вулкан Мауна-Кеа).
Клімат. Загалом клімат США достатньо м’який, з теплим літом і прохолодною, несуворою зимою. Холодні і снігові зими характерні тільки для гірських і північних регіонів. Найтеплішими є південні штати (Каліфорнія, Флорида, Техас). У січні середня температура коливається від -25°С на Алясці до +20°С у Каліфорнії. У липні на західному узбережжі вона сягає +14...+20°С, на східному- +16...+25°С.
Найнижчий показник температури (до -64°С) зафіксовано на плоскогір’ї Юкон на Алясці, а найвищий (до +57,7°С) — у Долині Смерті. На північному сході Аляски і заході штату Вашингтон річні опади становлять 3000—4000 мм, на південному сході — 1500—2000 мм, на Внутрішніх рівнинах від 1500 мм на сході до 300 мм біля підніжжя Скелястих гір- Наприкінці літа й восени прибережними ділянками іноді проносяться руйнівні тропічні урагани.
Ріки й озера. Майже всі ріки США впадають у Атлантичний і Тихий океан. Більшість річкового стоку спрямована до Мексиканської затоки. Найбільшими ріками країни є Міссісіпі (довжина — 3757 км) з головною притокою Міссурі (4127 км), Огайо, Святого Лаврентія, Колумбія, Колорадо, Ріо-Гранде (по ній проходить кордон з Мексикою) та ін. Б аридних (сухий клімат з високою температурою повітря і малою кількістю опадів) і семіаридних (напіваридний, з недостатнім зволоженням і частими посухами) районах заходу, віддалених від узбережжя океану, знаходиться безліч пере^ сихаючих рік. На р. Ніагара (з’єднує озера Онтаріо та Ер1 розташований наймальовничіший водоспад світу — Ніагар сьКий (шириною 300 м і висотою 51 м), гомін води якого у тИху погоду можна почути на відстані до 20 км.
У США знаходиться велика кількість озер, найбільші з яких Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо (Великі озера), що займають площу понад 245,2 тис. км2 і мають об’єм води —
22,7 тис. км3. Безстічні солоні озера поширені у западинах Великого Басейну, зокрема Велике Солоне, або Солт-Лейк (у ньому залежно від кількості атмосферних опадів змінюється площа з 2500 до 6000 км2, а солоність — з 137 до 300%о). У Флориді є карстові й лагунові озера, на Алясці — озера льодовиково-тектонічного походження.
Мінеральні ресурси. У надрах США залягають величезні запаси корисних копалин, насамперед паливних і металевих. Найбільші кам’яновугільні басейни країни (запаси —
3,5 трлн, т) — Аппалачський і Центральний. На нафту (запаси — 3,2 млрд. т) і природний газ (4637 млрд. м3) багаті райони на півночі від Мексиканської затоки, на шельфі цієї затоки і на заході від р. Міссісіпі. Інший нафтогазовий район країни розташований у Каліфорнії, нафту розвідано і на Алясці. Багаті поклади залізної руди (запаси — 5 млрд. т) знаходяться в районі оз. Верхнього. Руди кольорових металів залягають переважно у Кордільєрах. Родовища міді розвідано у штатах Аризона та Юта, цинку — у гірських штатах, свинцю — у південно-східній частині штату Міссурі. У США наявні також значні поклади урану (перше місце у світі), ванадію, магнію, молібдену, золота, платини. Із нерудних ресурсів цінними є родовища фосфоритів у Флориді,сірки, калійної солі.
Гідроенергетичні ресурси. США мають потужний гідроенергетичний потенціал (700 млрд. кВттод.). Придатні для водозабирання ресурси використовуються на 60—70%. Основними користувачами води в країні є промисловість і сільське господарство (по 45%). Проблема водозабезпеченНя особливо гостро стоїть у західних штатах країни.
Рослинні і тваринні ресурси. До появи європейців Майже половину території США займали ліси, внутрішні Рівнини — степи. Тепер тільки третина території США вкрита лісами, а степи майже всі розорані. На північному сході у районі Великих озер трапляються хвойно-широколистяні ліси (сосна, ялина, ялиця, клен, липа, ясен). На Центральних рівнинах високотравна рослинність прерій не збереглася. У пустелях і напівпустелях Великого Басейну Ростуть полинь, лобода, інші чагарники, на півдні — кактуси і сукуленти. Для Аляски характерні хвойні рідколісся і тундра.
Тваринний світ США різноманітний. На півночі водяться ведмеді, лосі, олені, земляні білки, на узбережжі Аляски моржі й тюлені. У східних лісах зустрічаються ведмеді-грізлі олені, лисиці, вовки, скунси, борсуки, безліч птахів. На Великих рівнинах переважають копитні, збереглися бізони. У гірських районах водяться лосі, гірські козли, товстороги, ведмеді, вовки, у пустелях — рептилії, дрібні ссавці та гризуни.
Рекреаційні ресурси. Природно-рекреаційні ресурси країни є різноманітними. Національні парки розташовані здебільшого у гірських і тихоокеанських штатах. Найпопулярніші курорти країни — Флорида та Гавайські о-ви.
Унікальними природними об’єктами є:
— Єллоустонський національний парк, що розміщений у Скелястих горах штату Вайомінг. Він є найдавнішим (1872) не тільки в країні, а й у світі. Територія парку охоплює вулканічне плато висотою до 2500 м, на якому знаходяться грязьові вулкани, гарячі джерела і теплі озера. Най- відомішими є гігантські гейзери (понад 100), що викидають воду та пару. Води гейзерів містять велику концентрацію мінеральних солей;
— Великий Каньйон, розташований на плато Колорадо в штаті Аризона. Є одним із найглибших у світі (глибина подекуди сягає 1,5 км). Він прилягає до середньої течії р. Колорадо. Протяжність каньйону за течією ріки становить 320—340 км, глибина — до 1800 м, ширина — 8—25 км. Стіни каньйону у деяких місцях нагадують різнокольорові бастіони, колони;
— Національний парк «Секвоя», розміщений у штаті Каліфорнія, на висоті понад 1500 м. У ньому зберігаються лісові масиви секвой, що мають висоту понад 100 м і діаметр — до 10 м. Вік секвой може сягати 2—4 тис. років;
— Долина Смерті, проголошена національною пам’яткою природи ще у 1933 р. Це міжгірська западина-грабен протяжністю понад 250 км, що розташована на півдні Великого Басейну. Долина Смерті — найнижче місце у Північній Америці і одна з найглибших пустельних і безводних западин на Землі, дно якої знаходиться на 85 м нижче рівня моря. Свою назву Долина отримала у 1849 р. після загибелі У цьому місці від нестачі води кількох золотошукачів;
— Національний парк «Крейтер-Лейк» (1902), який знаходиться у Каскадних горах штату Орегон. Він охоплюєоз. Крейтер глибиною понад 600 м, яке утворилося в кальдері вулкана Мазама;
— Національний парк «Петрифайд-Форест» («КаМ Я´ ний ліс»), розташований на невеликій ділянці плато Колорадо у штаті Аризона. У його каньйонах видно рештки окам’янілого лісу, затопленого 200 млн. років тому.
Найбільші площі природних ландшафтів, найцікавіші # унікальні об’єкти природи збереглися у гірському поясі Кордільєр. На сході США природно-рекреаційні території значно менші і нечисленні. Національні парки і парки штатів створено у непридатних для сільського господарства районах, зокрема на гірських хребтах Центральних Аппалачів, гранітному масиві Адірондак, мореноозерні ландшафти — на півночі Міннесоти та у Вісконсіні. Рекреаційно цінними є узбережжя Мексиканської затоки, Атлантичного океану і Великих озер тощо.
Населення
Населення США сформувалося на основі величезного потоку переселенців переважно з Європи, тому країну називають «державою іммігрантів».
Чисельність населення. Мови. З утворенням європейських колоній в Америці їх населення стало збільшуватися швидкими темпами. Перший перепис населення (1790) зареєстрував 3,9 млн. осіб. Протягом XIX ст. його чисельність сягнула 76 млн. осіб (1900). З 1900 по 1940 рік населення СІЛА збільшилося до 123 млн. осіб. У 1980 р. його кількість становила 226,5 млн. осіб, а в 2004 р. —
295,7 млн. За чисельністю населення США посідають третє місце у світі після Китаю та Індії.
Офіційною мовою у СПІА проголошено англійську. Водночас жителі послуговуються іспанською, французькою і німецькою.
Демографічні особливості. Збільшення кількості населення США відбувалося внаслідок швидкого його приросту і масової імміграції. Нині загальне зниження народжуваності (14,1%о) супроводжується зниженням смертності (8,25%о), насамперед дитячої (6,69%>), тому природний приріст населення у 2004 р. став незначним — 0,92%. Якщо У 1850 р. середній вік американців був 16,7 років, половину населення становили особи молодші, а половину — старші Цього віку, то в 2004 р. середній вік американців збільшився до 36,2 років. Протягом XX ст. частка дітей і підлітків у Населенні країни постійно знижувалася, відбувався процес старіння населення: у 2004 р. майже 21% американців припадав на осіб віком до 15 років, 12,6% — на населення літнього віку. Якщо до Другої світової війни у складі населення переважали чоловіки, то нині їх частка становить 48,8%, хоча у віковій групі молодших за ЗО років чоловіків більше, ніж жінок. У 1900 р. середня тривалість життя жінок сягала 51 року, чоловіків — 48 років, у 2004 р. у чоловіків і жінок вона збільшилася, відповідно, до 74,8 і 80,6 років. > Найважливішим чинником зростання чисельності населення аж до XX ст. була імміграція, завдяки якій і сформувалися США. Перші поселення вихідців із Британських о-вів виникли на початку XVII ст. у північно-східній частині США. У XIX ст. до країни прибували іммігранти переважно з Великої Британії, Ірландії, Німеччини і скандинавських країн. На початку XX ст. посилився потік переселенців з країн Східної та Південної Європи, а наприкінці XX ст. — з Латинської Америки і Східної Азії. Найбільше іммігрантів нині прибуває з Мексики, Китаю та Філіппін до Каліфорнії і Нью-Йорка (майже 50%). Гальмування економічного розвитку і масове безробіття у 60—70-ті роки призвели до жорсткого державного регулювання потоку іммігрантів (тепер до США можуть переселитися тільки висококваліфіковані фахівці, родичі американських громадян, особи, що мають величезні грошові капітали, політичні біженці тощо).
Національний і релігійний склад. Етнічне населення США сформоване з іммігрантів. У національному складі країни переважають білі американці (77%), серед яких, крім вихідців з Європи, чимало метисів, мексиканців і пуерторіканців. Значну частку у США (13%) становить негритянське населення (афроамериканці) — нащадки рабів, насильно завезених з Африки для роботи на плантаціях у південних штатах держави. Через високий природний приріст частка негрів постійно збільшується. Нині вони стали однією з найурбанізованіших етнорасових груп. За прогнозами, у 2050 р. кількість білих американців зменшиться з 77% до 53%, а іспаномовних американців, навпаки, збільшиться до 24,5%, американців азійського походження — до 13,2%
Трагічною була доля корінних мешканців країни — індіанців. На початку європейської колонізації на території США існувало понад 400 племен чисельністю 2—3 млн- осіб, що розмовляли на 200 мовах. Споконвічні землі індіанців у зв’язку з відкриттям різних природних багатств відбиралися у них і передавалися європейським землевласникам і підприємцям. Нині поширена форма розселення індіанців — резервації, які розміщені переважно у гірських західних штатах (резервація Навахо у Нью-Мексико має площу до 6 млн. га). За соціально-економічним становищем індіанці займають найнижчу сходинку американського суспільства.
Приблизно 60% індіанців нині живуть у містах, не більше 1,5 млн. — у резерваціях.
Конституцією країни гарантована свобода віросповідання і відокремлення церкви від держави, що дало змогу багатьом конфесіям співіснувати в країні. У США ніколи не було єдиної державної релігії, тому в країні діють понад 1200 релігійних конфесій та громад. Саме тут виникли нові релігії — мормонство (засн. у 1830 р. в штаті Юта) і «Християнська наука» (засн. в 1866 р.). Понад 52% віруючих становлять протестанти (баптисти, методисти, лютерани тощо), 24% — католики, 2% — мормони і по 1% — іудеї і мусульмани.
Розміщення населення. Середня густота населення країни становить ЗО осіб/км2, однак у давніх промислових районах вона перевищує 400 осіб/км2. Високою є його густота у прибережних районах і низькою — у штатах гірських територій. На Алясці густота населення становитьлише понад 0,2 особи/км2.
У 1910 р. приблизно 89% афроамериканців мешкали на Півдні, в 2004 р. — тільки 52%. Із середини XX ст. розпочалася зустрічна міграція білого населення на Південь. Водночас спостерігався відтік населення і з району Великих рівнин. Якщо на початку XX ст. понад 28% американців мешкали на Північному сході, 35% — на Середньому заході, 32% — на Півдні і лише 5% — на Заході, то нині ці показники становлять, відповідно, 19%, 23, 35 і 22%.
Для країн характерні високий рівень урбанізації. У 1790 р. США були виключно країною фермерів, а у містах мешкало лише 5% населення. Навіть у 1900 р. 60% американців жили у сільській місцевості. У 2004 р. у містах мешкало 77% населення (у т. ч. на територіях, що прилягають до міст з населенням більше 50 тис. осіб). Міста почали виникати під час колонізації і зростати протягом наступних років. Особливо швидко розвиваються міста «сонячного поясу» (південної субтропічної частини країни). У США переважають малі міста.
У процесі урбанізації сформувалося понад 45 багатомільйонних агломерацій, де сконцентровані майже 1/3 населення і стільки ж промислового потенціалу США. У Межах великих агломерацій Нью-Йорка, Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелеса та інших знаходиться від 80 до 150 малих і середніх міст. Останнім часом передмістя багатьох сусідніх агломерацій злилися. Поодинокі агломерації (не більше 1/3) поширені переважно у сільськогосподарських районах Великих рівнин і на західних гірських територіях.
У районах, де відбулося злиття агломерацій (метрополії), сформувалися великі мегалополісні зони. У США є три таких мегалополіси:
— Босваш (Бостон — Вашингтон, Північно-Східний, Приатлантичний) — розташований у вузькій прибережній смузі північно-східного узбережжя атлантичного океану і складається з метрополій Бостона, Нью-Йорка, Балтімора, Філадельфії і Вашингтона. Він простягається майже на 960 км, має площу 130 тис. км2 та об’єднує більше 40 міських агломерацій із загальною кількістю мешканців понад 45 млн. осіб. Середня густота населення в ньому перевищує 450 осіб/км2, відстань між містами не більша 20 км;
— Чипіттс (Чикаго — Піттсбург, Приозерний) — охоплює південне узбережжя о. Мічиган від Чикаго і Мілуокі, тягнеться широтною смугою через штат Мічиган до Детройта і далі повертає на південь до Піттсбурга. Він включає 20 міських агломерацій, у яких мешкають до 30 млн. осіб;
— Сан-Сан (Сан-Франциско — Сан-Дієго, Каліфорнійський, Тихоокеанський) — простягається вздовж Тихоокеанського узбережжя від Сан-Франциско через Лос-Анджелес до Сан-Дієго. За площею він майже однаковий з Приатлантич- ним, але за кількістю мешканців поступається йому вдвічі (25 млн. осіб).
Можна виокремити на території США четвертий мегалополіс, що формується, — Техаський (від Далласа — Форт- Уерта до Х’юстона).
У США активно відбувається процес субурбанізації, який полягає у швидкому переміщенні населення з міст у передмістя. Він здійснюється завдяки тому, що значна кількість багатих людей і середній клас віддають перевагу розселенню саме в них. Нині у передмістях мешкають понад 59% американців. Це призвело до виникнення поняття «одноповерхової» благополучної Америки.
Понад 4/5 сільських жителів зосереджено на фермах. Компактних поселень більше у південно-східних і гірських штатах.
Трудові ресурси. Загальна кількість працездатного населення США у 2004 р. становила 147,4 млн. осіб. Із 70-х років зменшилася кількість зайнятих у промисловості (віД 36% у 1965 р. до 22% у 2004 р.). Нові робочі місця з’являються переважно у сфері послуг (зайнятість — 76%)- В сільськогосподарському комплексі зайнято лише 2% населення. Зміни в економічній структурі США вплинули і на зайнятість населення. Якщо у 1965 р. у США працювали 39% жінок (35% від загальної кількості зайнятих), то в 2004 р. — майже 60% американок (46% зайнятих).
Рівень безробіття у країні у 2004 р. становив 5,5%. У СІІІА нараховується 37 млн. осіб, що опинилися за межею бідності, серед білих їх частка — 11%, серед негрів — 28%.
Характеристика господарства
Сприятливі природні умови і багаті ресурси, діяльний характер американців сприяли тому, що за короткий термін СІЛА стали економічно найпотужнішою державою світу.
Сучасний стан економіки. У 2004 р. ВНП США становив 11,75 трлн. дол., що вдвічі більше, ніж ВНП Японії і сукупний ВНП країн ЄС. За величиною ВНП на душу населення (40 100 дол.) США поступаються тільки Люксембургу (58 900 дол.). Країна є наймогутнішою за економічним, політичним і військовим потенціалом, на неї припадає 25% світового ВНП, 20% світової промислової продукції, понад 15% світового продовольства і більше 15% міжнародної торгівлі.
Після Другої світової війни країна стала найпотужнішою економічною державою. Основні конкуренти США — ФРН, Англія, Японія і Франція — були розорені війною, тоді як економіка США тільки зміцніла. Повоєнна угода між профспілками і великим бізнесом сприяла зростанню виробництва і розширенню внутрішнього ринку. Сполучені Штати брали участь у відбудові зруйнованої європейської економіки за «Планом Маршалла» (кредити, інвестиції, безкоштовне постачання різних товарів). «Холодна війна» зумовила нові економічні стимули, виправдовуючи величезні військові витрати у мирний час. Військова присутність США у багатьох регіонах світу стала гарантом захисту зарубіжних інвестицій американських корпорацій від непередбачених місцевих конфліктів. Усе це сприяло тому, що США стали світовим лідером за темпами економічного росту, продуктивності праці та обсягами виробництва.
Уряд США домігся сприятливої економічної кон’юнктури. У країні у 2004 р. істотно знизилася інфляція — до 2,5%, відбулося здешевлення споживчого кошика, зарплата зростає на 2% щороку. Характерною ознакою стало подальше скорочення безробіття, яке у 2004 р. становило 5,5% (найнижчий рівень за останні тридцять років). При Цьому на ринку праці відчувалася нестача певних категорій робочої сили.
Основою економіки США є приватна власність і прагнення до отримання прибутків. Промислові і страхові компанії, магазини, ферми, банки і численні підприємства сфе. ри послуг належать приватним інвесторам. Номенклатура і обсяги вироблених товарів, ціноутворення, реалізація товарів і послуг визначаються власниками приватних підприємств або їхніми менеджерами. У США великі корпорації виникли наприкінці XIX ст. Нині нараховується вже понад 17 млн. некорпоративних приватних промислових підприємств, 1,6 млн. партнерських компаній і 4,4 млн. корпорацій. Саме вони відіграють найвагомішу роль в економіці США. Більшість продукції корпорацій виробляють великі фірми. Понад 150 промислових корпорацій США належать до 500 найпотужніших за капіталами компаній світу. Так, серед 25 провідних виробників ЕОМ 9 компаній із США, з 19 фармацевтичних корпорацій 10 також із Сполучених Штатів.
Вагому роль в економіці США відіграють транснаціональні корпорації, серед яких наймогутнішими є «Джене- рал Моторе», «Форд», «Ексон», «Дженерал Електрик», «Кока-Кола», «Дюпон», «ІВМ», «Майкрософт», «Філіп Морріс», «Мерк», «Уол-Март», «АТТ», «Інтел» тощо.
У США держава займається перерозподілом величезних коштів, які надходять від податків і державних зборів, спрямовуючи їх на розвиток інфраструктури (у т. ч. на будівництво швидкісних автомагістралей стратегічного значення на створення телекомунікаційних й інформаційних мереж тощо), на регулювання сільськогосподарського виробництва та зовнішньої торгівлі, на НДДКР і різноманітні військові програми (загальні витрати на проведення військових компаній в Іраці й Афганістані на 2005 р. становили 225 млрд. дол.).
Структура економіки США постіндустріальна, за якої сфера послуг є найбільшим сектором економіки, що забезпечує 79% ВНП і 4/5 робочих місць в країні. Внесок фінансових і страхових інститутів, агентств нерухомості становить 15% ВНП, однак у них зайнято тільки 8% працівників сфери послуг. До цієї групи належать банки, позичково-ощадні асоціації, кредитні союзи й інші фінансові установи, товарні і фондові біржі, операційні агентства з нерухомості. Інший важливий сектор сфери послуг — підприємства оптової та роздрібної торгівлі (майже 30% зайнятих, але на іх частку припадає лише 1/6 вартості усіх наданих послуг).
Фінансові установи відіграють вагому роль в економічному розвитку країни. На території США функціонують 1045 банків із капіталом 5,2 трлн. дол. (у середньому по 548 млн. дол. у кожному). Нью-Йорк став провідним фінан- с0вим центром світової економіки, а його біржа є найбільшою У світі.
Із часів «холодної війни» провідні позиції в економіці СІЛА належать військово-промисловому комплексу. Багато галузей певною мірою пов’язані з оборонною промисловістю. Державні витрати на національну оборону були значними (понад 277 млрд. дол.), а після трагічних подій 11 вересня 2001 р. вони ще зросли. США — найбільший експортер зброї у світі, частка країни становить майже 50%, що на 4 млрд- дол. перевищує експорт зброї з Канади, Китаю, Франції, ФРН, Великої Британії, Росії тощо.
США мають найбільший у світі науково-технічний потенціал, який нині є вирішальним фактором розвитку економіки. Щорічні асигнування на НДДКР перевищують 250 млрд. дол. Держава фінансує приблизно 46% усіх НДР, майже цілком забезпечує виробництво найсучаснішого і дорогого обладнання. США першими створили науково-про- мислові і технологічні парки й поліси, які територіально об’єднували наукові дослідження і наукомісткі виробництва. Нині на території США створено вже понад 40 науково- індустріальних комплексів, у яких тісно переплетені наукові розробки і виробництво. Найбільші з них Сан-Франциско (відома «Силіконова долина»), Нью-Йорк — Нью-Джерсі, Бостон — Кембридж, Лос-Анджелес, комплекс, який займається розробленням атомної зброї у Нью-Мексико, головний космічний центр у Х’юстоні.
Особливістю сучасного економічного розвитку США є «революція» у зростанні продуктивності праці як результат значних інвестицій у відновлення технічної бази промисловості і сфери послуг на основі широкої комп’ютеризації і використання інформаційних технологій.
Загальна характеристика промисловості. У США Розвинутими є усі галузі промисловості — від традиційних (гірничовидобувна, металургійна, нафтохімічна) до найсучасніших. Американську промисловість вирізняє розвиток Наукомістких технологій, що створюють продукцію на базі Передових технологій.
Гірничовидобувна промисловість. Вартість палива становить 3/4 загальної вартості продукції цієї галузі. Південь є районом видобування основної маси нафти й газу, більшої частини вугілля. Видобуток вугілля у США скоротився до 851 млн. т. Видобуток нафти (389 млн. т) і природного газу (540 млрд. м3) сконцентровано у Мексиканській затоці, Каліфорнії, деяких гірських штатах і на Алясці. У країні створено потужну урановидобувну промисловість (U видобувають 1190 т), яка задовольняє потреби місцевої військової індустрії й АЕС. Поклади залізної руди (видобувають 58 млн. т) знаходяться переважно біля оз. Верхнього, але приблизно 15% споживаної руди США змушені завозити з Канади і Бразилії. У країні також розвідані запаси свинцю (363 тис. т), міді (1,7 млн. т), цинку (557 тис. т), ванадію, сурми, молібдену, вольфраму, золота (331 т) й срібла (1,64 тис.), а з неметалевої сировини — фосфоритів (46,9 млн. т), сірки калійної солі, вапняку, піску тощо.
Паливно-енергетичний комплекс. Більшість нафтопереробних підприємств США розташована у районах видобування сировини — промислових центрах Техасу і Луїзіани, а також у портах Півночі та Заходу, куди завозять нафту, у приозерних містах, до яких підведено нафтопроводи з Техасу.
Основними джерелами енергії США є нафта, природний газ і вугілля. Нафта забезпечує 32% виробленої в країні енергії, природний газ — 23%, вугілля — 15%. Гідроелектростанції постачають 7,2% енергії. Загальне виробництво електроенергії у країні становить 3839 млрд. кВттод. Більшу її частину (69%) виробляють ТЕС. Великі ГЕС побудовано на р. Колумбія, зокрема ГЕС «Гранд Кулі» потужністю 7,5 млн. кВт і ГЕС «Бонвілл» потужністю до 5 млн. кВт. На Півночі велику ГЕС зведено на американській частині Ніагарського водоспаду. Гідроенергетичний комплекс на р. Теннессі утворений з 34 ГЕС середньої потужності. Виробництво енергії атомними станціями збільшилося до 21%. АЕС побудовано в усіх районах країни (35 АЕС з 109 блоками потужністю 105 млн. кВт). Найбільші АЕС — Па- ло-Верде (Аризона), Південно-Техаська і Секвойя (Теннессі). Майже по 40% АЕС розташовані на Півночі і Півдні, 20% — на заході. У національному парку поблизу Сан- Франциско створено першу в країні і найпотужнішу в світі геотермальну станцію «Гейзер», у гірських штатах Заходу функціонують ще дві станції потужністю 1 млн. кВт.
Металургія. На власній сировинній базі Приозер’я сформовано чорну металургію США. Великі металургійні комбінати країни знаходяться у Чикаго, Клівленді, поблизу Балті- мора (Спарроус-Пойнт), Філадельфії (Бетлегем) та в інших портах Атлантичного узбережжя. Американські заводи характеризуються великими розмірами (приблизно 40 з них мають потужність не менше 1 млн. т). Сталеливарне виробництво майже цілком перейшло від мартенівського процесу до конверторного. Для модернізації виробництва залучається іноземний капітал, зокрема японський. Головними металургійними компаніями є «Юнайтед стейтс етил» і «БетлегеМ»- Загальне виробництво сталі у США становить 88,8 млн. т.
У кольоровій металургії постійно зростають обсяги виплавки алюмінію (6,6 млн. т). Великі підприємства країни сконцентровано в енергетичних комплексах на ріках Колумбія і Теннессі. У районах видобутку і в портах, куди завозять боксити (у Х’юстоні, Новому Орлеані тощо), розміщені глиноземні заводи. Виплавка чорнової міді, свинцю і цинку зосереджена біля місць видобування цих руд.
Машинобудування. У США провідним є автомобілебудування, яке втілило національні традиції американської промисловості, однак його продукція є неконкурентоспроможною на ринку дешевших і високоякісних японських і європейських автомобілів. Головним центром галузі є Детройт (штат Мічиган) і його передмістя (Флінт, Лансінг, То- лідо, Понтіак). Автоскладальні підприємства розміщені по всій країні, найбільше — в Лос-Анджелесі. Потужні транснаціональні монополії — «Дженерал Моторе», «Форд Моторе» і «Даймлер-Крайслер» — виробляють 97% легкових і 85% вантажних автомобілів. У 1995 р. на базі «Дженерал Моторе» була створена четверта велика автомобільна компанія «Делфі» (у складі 134 підприємств). За виробництвом автомобілів (11,98 млн., з них 6 млн. пасажирських) США випереджають Японію. Країна збуває основну частину продукції на внутрішньому ринку і тільки до 5% експортує.
Іноземні автоскладальні філіали (здебільшого японські, німецькі) створені у Теннессі, Кентуккі, Південній Кароліні, Каліфорнії тощо.
Швидкими темпами розвивається авіаційно-космічна галузь, що тісно пов’язана з військовим виробництвом і значною мірою функціонує за державним замовленням. Головним районом авіаракетного виробництва країни є Тихоокеанські міста Сан-Дієго, Лос-Анджелес, Сієтл (центр літакобудування), Сан-Хосе, Саннівейл (виробництво ракет); на Півдні — Форт-Уерт, Даллас, Атланта тощо. Потужними авіаракетними монополіями є «Боїнг», «Мак-Доннелл-Дуг- лас», «Локхід», «Дженерал Дайнемікс».
Продукція американського суднобудування представлена торговими суднами, військовими кораблями, атомними підводними човнами тощо. Його центрами є Бостон, Нью- Йорк, Філадельфія, Балтімор, Ньюпорт-Ньюс на Атлантичному узбережжі; Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл-ремертон — на Тихоокеанському. Потужний центр будівництва атомних підводних човнів — Гротон у Новій Англії. У повоєнний період суднобудування США різко знизило свою продуктивність. Нині виробляється 3—4 торговельних судна на рік (одне з останніх місць у світі). Тепер у структурі американського суднобудування переважає вій ськове виробництво.
Новітні галузі машинобудування (електротехнічна й електронна) орієнтовані на центри НДДКР, кваліфіковану робочу силу і споживача. Більшість їх підприємств сконцентрована у містах Приатлантичного, Приозерного і Тихоокеанського мегалополісів. Найбільшими корпораціями електротехнічної галузі є «Дженерал електрик», «Моторо- ла», «Вестінгауз». Майже 75% світових ЕОМ виробляють США (корпорація «ІВМ» з філіями у 100 країнах світу).
Підприємства, що спеціалізуються на заводському устаткуванні, сільськогосподарських та інших машинах, розміщені переважно у північних містах.
Провідною у господарстві є також військова промисловість, зокрема атомна. У межах енергокомплексів сформувалися атомні центри: Ок-Ридж (штат Теннессі), Портсмут (штат Огайо) і Ганфорд у долині р. Колумбія. Розроблення ядерної технології і виробництво нових зразків атомної зброї ведеться у штатах Нью-Мексико, Колорадо і Техас.
Хімічна промисловість. Для США значущим є виробництво неорганічних хімікатів. У країні постійно збільшують обсяги продукції органічного синтезу, заснованого на переробці нафти й природного газу (центр — міста Мексиканської затоки). Із нафтогазової сировини виробляють понад 95% органічних хімікатів. Цю галузь контролюють такі потужні монополії, як «Дюпон де Немур», «Монсанто ке- мікал», «Доу кемікал». У гумовій галузі переважає виробництво автомобільних шин (м. Акрон, штат Огайо).
Легка промисловість. У країні найрозвинутішими є текстильна, швейно-трикотажна, шкіряно-взуттєва і поліграфічна галузі. Головна сировинна база текстильної промисловості — хімічне волокно. Її центр знаходиться на півдні штатів Північна і Південна Кароліна, Джорджія. На них припадає 80% виробництва бавовняних тканин (3,2 млрд. м). Швейна галузь сконцентрована переважно У великих містах на півночі, із центром у м. Нью-Йорк (визнана столиця світової моди). Більша частина виробництва вовняних, штучних і синтетичних тканин збувається на ринках сходу США. Нині швидко збільшується імпорт дешевших тканин з Азії, Австралії, Аргентини. Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості розміщені здебільшого у Новій Англії.
Харчова промисловість. У цій галузі провідні позиції належать великим, технічно оснащеним підприємствам, розташованим по всій країні. Найважливішими її підгалузями є м’ясна, борошномельна, консервна, молочна, цукрова. Виробництво фруктових Й овочевих консервів, СОКІВ зосереджене у Каліфорнії, на яку припадає більша частина виробництва виноградних вин. Тютюнову промисловість сконцентровано у штатах Північна Кароліна, Віргінія, Кен- туккі, а також у районах вирощування тютюну. У США розвинута така технічно оснащена галузь, як бройлерна промисловість, що вирощує м’ясних курчат (Південний схід СІЛА). Основна частина продукції виробляється великими монополіями (найвідоміші — «Кока-Кола», «Пепсі-Кола», «Філіп Морріс» та ін.).
Сільське господарство. Для цієї галузі економіки США характерні найбільші у світі обсяги виробництва продукції. Частка країни на світовому продовольчому ринку становить 15%. США посідають перше місце у світі за виробництвом кукурудзи (50% світового), пшениці, сої, бавовнику, тютюну, яловичини, молока, яєць тощо. Основною формою ведення аграрного господарства є сільськогосподарська ферма. У країні переважають сімейні ферми, на які припадає більше 85% від загальної кількості фермерських господарств і які виробляють понад 60% продукції. Американські ферми технічно оснащені і мають високу продуктивність. Середній їх розмір збільшився з 60 га у 1920 р. до 170 га в
2003 р. Нині основну частину товарної продукції виробляють великі ферми із земельними ділянками більше 400 га, загальна кількість яких становить до 8%. На їх частку припадає понад 60% фермерської землі. Ферми з річним обсягом продажу більше 10 тис. дол. (46% ферм) виробляють понад 98% продукції, а з обсягом продажу більше 1 млн. дол. (1,4% ферм) — 41,7% продукції. Продуктивність праці в сільському господарстві США значно зросла: якщо у 1950 р. один фермер забезпечував продовольством 14 громадян, то нині — 98 громадян.
Особливістю сільського господарства США є його вузька спеціалізація у межах окремих частин країни (сільськогосподарських поясів). Існують кукурудзяно-соєвий пояс (займає територію на південь від Великих озер); пшеничний пояс (тягнеться від кордонів з Канадою по Великих рівнинах до Центральної частини Техасу); бавовняний пояс (займає вузьку смугу навколо Мексиканської затоки й Атлантичного океану); овочівницький пояс (охоплює вузьку смугу вздовж Атлантичного узбережжя); тютюновий пояс (займає узбережжя Мексиканської затоки і Флориди); пояс молочного тваринництва (розташований на північному сході та півночі краї ни, у районі Великих озер); пояс пасовищного тваринництва (найбільший за територією й охоплює гірські області Заходу) та ін.
Рослинництво. Для сільськогосподарських потреб у США використовується 600 млн. га земельного фонду. На сході країни переважають оброблюваної землі, ліси, на заході — пасовища, у гірських районах земля майже не використовується. У США зрошується 21,4 млн. га.
Більша частина посівних площ країни відведена під зернові культури, зокрема пшеницю. Пшениця (63 млн. т) — головна продовольча культура, яку сіють повсюдно, особливо у пшеничній зоні. Кукурудза (маїс) є національною культурою США, збір якої сягає понад 263 млн. т. Основна її частка йде на корм худобі. У посушливих районах культивують сорго, а на узбережжі Мексиканської затоки — рис (8,6 млн. т). Велике значення має вирощування сої (70 млн. т), боби якої використовують на Північному Заході для годівлі худоби. Із технічних культур культивують бавовник і цукровий буряк. Основним районом вирощування бавовнику (4,3 млн. т) є богарні землі Техасу і південних гірських штатів. Цукровий буряк висівають у приозерних районах Півночі та у богарних землях гірських штатів Заходу. Цукрова тростина є основною культурою на узбережжі Мексиканської затоки і на Гавайських о-вах (приблизно 1/2 збору). Більшість плантацій тютюну (458 тис. т) знаходиться у штатах Північна Кароліна, Віргінія, Кентуккі, Мериленд, Теннессі. Кормові трави і сінокоси займають значні площі навколо Великих озер і на північному сході країни. Високотоварні садівництво й овочівництво розвинуті переважно на Атлантичному узбережжі, берегах Великих озер. Флорида є центром вирощування цитрусових і ранніх овочів, а Гаваї — ананасів.
Тваринництво. Для цієї галузі характерне розведення великої рогатої худоби (100,9 млн. голів) м’ясних порід- Частка молочної худоби знижується, однак завдяки інтенсифікації господарств надої молока, навпаки, збільшуються. Підприємства з переробки м’яса (32,9 млн. т) зосереджені у кукурудзяному поясі. Найбільше великої рогатої худоби знаходиться на фермах і ранчо Великих рівнин. Частка молочної худоби незначна (10 млн. голів). Найбільше молока та молочних продуктів виробляють у Приозер’ї і на Північному Сході. Овець (4,7 млн. голів) розводять, як правило, у посушливих гірських штатах. Швидко розвивається птахівництво на великих високомеханізованих птахофермах, де розводять бройлерів (5,5 млн. штук) індичок і курей. Найбільші бройлерні господарства сконцентровані на Півдні (штати Джорджія, Північна і Південна Кароліна). Свинарство (59,3 млн. голів) розвивається у кукурудзяному поясі країни.
Рибальство. Рибопромислові райони США розташовані в океанічних прибережних водах. Уздовж атлантичних берегів, на мілководдях, ловлять камбалу, пікшу, тріску тощо, у прибережній зоні — оселедців і макрель. Цей район відомий омарами, устрицями, мідіями, гребінцями, крабами. У промислових ділянках Мексиканської затоки виловлюють морського карася, помпано, гуперу, червоного берікса, а також цінні види молюсків (креветок). На тихоокеанському узбережжі водяться лосось і тунець. Загальний вилов риби й інших морепродуктів становить 5,9 млн. т, з них майже 80% використовуються у харчовій промисловості. Вилов риби не перекриває внутрішніх потреб, тому США імпортують до 45% внутрішнього споживання риби.
Лісове господарство. США посідають перше місце у світі за виробництвом деревини: володіють величезними лісовими ресурсами площею 940 млн. км2, з них 777 млн. км2, перебуває у федеральній власності. Заготівля промислової деревини становить 402 млн. м3 (з них хвойних порід — понад 300 млн. м3). Приблизно 46% від усієї лісової продукції припадає на пиломатеріали, 33% — на целюлозу, 11% — фанеру і шпон. Головні райони заготівлі — тихоокеанські штати (у т. ч. Аляска) і південно-східні штати. Ліси тихоокеанського узбережжя дають приблизно 47% всієї промислової деревини, а ліси Півдня — менше 40%, до того ж останні забезпечують майже все виробництво паперу, дерев’яної тари, скіпидару, каніфолі і деревних смол. В Аппалачах ростуть цінні породи дерев, які використовують у Меблевій промисловості. У США споживання лісоматеріалів перевищує обсяги заготівель більш ніж на 25%, і цю різницю компенсують за рахунок імпорту з Канади.
Транспорт. Масштаби території країни, нерівномірність розміщення промисловості і спеціалізація сільського господарства зумовили розвиток різних видів транспорту. Автомобільний транспорт надзвичайно розвинутий. США Мають найбільшу у світі протяжність автошляхів — млн. км, у т. ч. з твердим покриттям — 4,18 млн. км. На а втоперевезення припадає 28% усіх вантажо- і 80% пасажироперевезень. Основними автошляхами є система федеральних швидкісних магістралей протяжністю 74,4 тис. км. Дороги поєднують усі міста країни, перетинаючи США від Лихого до Атлантичного океану. Автопарк країни нараховує 135 млн. пасажирських і 65 млн. вантажних машин. Мешканці США послуговуються власними автомобілями. Насиченість автомобілями у країні є найбільшою у світі — 500 легкових і 200 вантажних машин припадає на 1000 осіб. Автотранспорт щороку використовує 400—500 млн. т бензину і є головним забруднювачем повітря у містах.
У США у перевезеннях вантажів, особливо на великі відстані, вагому роль відіграє залізничний транспорт (понад 38% вантажоперевезень (вугілля і нафта) і лише 1% пасажироперевезень). Більшість залізниць було побудовано під час індустріального буму після Громадянської війни. Нині їх довжина становить 228,4 тис. км (найбільша у світі). У країні переважають одноколійні мережі (85% від загальної довжини). Кілька трансконтинентальних доріг перетинає країну у широтному напрямку. У центрі і на сході США пролягають 10 трансконтинентальних магістралей, а уздовж всього Тихоокеанського узбережжя проходить тільки одна така дорога. Деякі мережі пов’язують США з Канадою і Мексикою. Великим залізничним вузлом є Чикаго. Поширені змішані перевезення: автомобільно-залізничні, водно-залізничні, авто-водні. Найбільше перевозять виробів обробної промисловості, гірничовидобувної індустрії, сільськогосподарських і лісових вантажів.
Водний транспорт використовують для перевезень вантажів по ріках басейну Міссісіпі, Великих озер, системі водних шляхів, що поєднують ці озера з Атлантичним океаном. Важливе зовнішньоекономічне значення має великий (через Панамський канал) і малий каботаж. США у 2004 р. володіли значним торговим флотом (486 суден) загальною тоннажністю 12,43 млн. бр.-реєстр. т, однак деякі їх кораблі курсують під так званими зручними прапорами Ліберії, Панами, Кіпру. Нині американський морський флот забезпечує перевезення 1,1 млрд. т зовнішньоторговельних вантажів на рік. Найважливіші системи морських портів сформувалися на Атлантичному узбережжі — Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор, Бостон; на узбережжі Мексиканської затоки — Новий Орлеан, Х’юстон, Бомонт; на узбережжі Тихого океану — Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Сієтл.
Повітряний транспорт США інтенсивно розвивається завдяки високому рівню життя американців і великим розмірам території країни. За кількістю аеропортів (приблизно14,8 тис.), розмірами авіапарку і чисельністю перевезених пасажирів США є лідером у світі. Аеропорти Нью-Йорка, Чикаго, Лос-Анджелеса, Даллас-Форт-Уерта й Атланти не редові у світі за авіаперевезеннями. Регулярні рейси літаків здійснюються між усіма великими містами країни. У США розвинуті місцеві так звані комп’ютерні авіамережі, що поснують невеликі населені пункти. Щороку збільшується кількість приватних (сімейних) літаків й аеродромів.
У США на мисах Канаверал і Ванденберг розташовані найбільші космодроми у світі, у Х’юстоні знаходиться центр управління польотами (НАСА).
Загальна протяжність магістральних нафтопроводів СІНА у 2003 р. становила 244,6 тис. км, газопроводів —548,6 тис. км. Велике значення мають численні магістральні трубопроводи, прокладені з південних нафтовидобувних штатів у приозерні і північно-східні. На заході країни потужними вузлами трубопровідного транспорту є Сан-Фран- циско і Лос-Анджелес. Із 1977 р. функціонує Трансаляскін- ський трубопровід від родовища Прадхо-Бей до узбережжя Тихого океану (транспортує до 85 млн. т нафти щороку). Останнім часом швидко розвивається і трубопровідний метод транспортування вугілля.
Зовнішня торгівля. США відіграють вагому роль у світових економічних відносинах. Сполучені Штати стали найбільшим у світі експортером (13% світового експорту) й імпортером (18% світового імпорту). Експорт у 2004 р. становив 795 млрд. дол. Основними його статтями є автомобілі, промислове устаткування й офісна оргтехніка. Випереджальними темпами розвивається експорт напівфабрикатів і телекомунікаційного обладнання, енергетичного устаткування та двигунів, вимірювальних і наукових приладів. В експорті послуг переважають фінансові, управлінські, транспортні, медичні, освітні, консалтингові послуги. Імпортують (1,47 трлн. дол.) насамперед високотехнічне устаткування, одяг, побутову техніку, транспортні засоби, нафту, автомобілі тощо.
Найбільшими торговельними партнерами США є Канада (23%), Мексика (14%), Японія та країни ЄС. Географія зовнішньоекономічних зв’язків країни тісно пов’язана із загальними зовнішньополітичними пріоритетами, геополі- тичними і стратегічними міркуваннями. Найсприятливіші Умови для економічних зв’язків США існували в Данії, Люксембурзі, ФРН, Великій Британії, Франції. У «чорний список» стосовно інвестування увійшли Іран, Лівія, КНДР, Білорусь, М’янма, Сирія, Албанія та ін.
США належать до представницьких торгових партнерів країни. В українському експорті (1,506 млрд. дол.) домінують чорні метали і вироби з них, добрива, одяг й аксесуари, продукти органічної хімії. В імпорті України із СЩд (763,6 млн. дол.) переважають м’ясні продукти (бройлери) транспортні засоби і механічне устаткування.
Соціальна сфера
Культурна спадщина США, на відміну від країн Європи та Японії, молода, а ставлення до неї дбайливе. Вона століттями вбирала традиції етносів, які живуть на території країни. Однак її ядро сформувала культура вихідців з Англії.
Освіта. Сучасна система освіти у США містить державний (переважає у початковій і середній освіті) і приватний (здебільшого у вищій освіті) сектори. У більшості штатів обов’язковим є навчання для осіб віком від 6 до 16—18 років. Термін здобування середньої освіти — 13 років (один з найдовших у світі). Понад 83% американців 25 річного віку і старші мають повну середню освіту, а 25% — повну вищу (у т. ч. 7% — з науковими ступенями). ВНЗ є у кожному штаті країни. Кількість ВНЗ перевищує 4 тис., з них 57% — приватні. Так, всесвітньовідомими ВНЗ є Гарвардський, Прінстонський, Йєльський (Нью-Гейвені), Колумбійський, Каліфорнійський, Корнельський, Чиказький університети, Массачусетський технологічний інститут тощо. У США нараховується 15 млн. студентів: 11,7 млн. навчаються у державних ВНЗ (78%) і 3,3 млн. — у приватних (22%).
Культура і мистецтво. Матеріальну і духовну культуру США збагатили європейські колоністи. Найвідоміши- ми музеями країни є Національний музей США, Національний музей повітроплавання та космонавтики (1946), Національна галерея мистецтва (1937), Національна колекція мистецтв (1846), Національна портретна галерея всі знаходяться у столиці; Ню-Йоркський музей сучасного мистецтва, Метрополітен-музей — у Нью-Йорку; Бостон- ський музей мистецтв; Музей природничої історії — У Чикаго; Морський музей у шт. Віргінія (1930) та ін.
Симфонічні оркестри є в усіх великих містах США. У Нью-Йорку в театрі «Метрополітен-опера» виступають усы відомі композитори і виконавці світу. Унікальним явищем у театральному мистецтві і музиці стали мюзикли. Із дрУго1 половини XX ст. з’явилися нові напрями в музиці (поп-мУ´ зика) і нові стилі (рок-опера).
Кіноіндустрія США зробила великий внесок у розвиток світового мистецтва кіно. Відомий американський кіно центр розташований у Голлівуді (поблизу Лос-Анджелеса).
Тут же знаходиться і Американська академія кіномистецтва і наук, проводяться різноманітні кінофестивалі.
Для будівель XIX ст. характерне поєднання архітектурних стилів: на півдні переважав англійський георгіанський стиль, на південному заході — іспанські і неокласицистичні будівлі (Капітолій, маєтки плантаторів). Так, поруч із малоповерховими будівлями і котеджами почали з’являтися багатоповерхові офісні будинки (хмарочоси).
У декоративно-прикладному мистецтві традиційно використовуються негритянські й індіанські мотиви. Суто американським є шиття подушок, покривал та інших предметів з різнобарвних шматочків матерії. Поширеною є художня обробка дерева, ткацтво, лиття та розпис на порцеляні.
Рекреація і туризм. У США створено найрозвинутішу у світі туристично-рекреаційну інфраструктуру. У готелях і мотелях кількість місць перевищує 6 млн. США отримують від туризму найбільші у світі прибутки. Щороку країну відвідують до 47 млн. рекреантів, які приносять до60 млрд. дол. прибутку.
Відповідно до природних умов й освоєння території у США виділяють такі туристично-рекреаційні зони:
— Східна. Основою пізнавально-культурного туризму є міста з їх порівняно недавніми історичними пам’ятками, монументами і сучасними спорудами. Тут знаходяться визначні природні об’єкти: національні парки, заповідники і туристські стежки (в Аппалачах), ущелини ріки Делавер, мальовничі озерні ландшафти. Приваблюють туристів і Великі озера — їх береги, пляжі і відомий Ніагарський водоспад (кожну хвилину 450 тис. т води падає з висоти 51 м). Відомими пам’ятками у Нью-Йорку є Сіті-Холл (будинок ратуші, 1803—1811), церква св. Павла (XVIII ст.), артистичний квартал Гринвіч Вілледж, хмарочоси Емпайр Стейт Білдінг (1930—1931) на 102 поверхи і Рокфеллер центр (1931— 1940), який складається із 13 хмарочосів (до 2001 р. до нього належали і дві вежі Центру міжнародної торгівлі). Статуя Свободи є символом Америки (у 1886 р. подарована Францією). у Філадельфії 1776 р. було підписано Декларацію незалежності, а в 1787 р. прийнято конституцію. Саме тут створено перші наукові і вищі навчальні заклади США. У Чикаго знаходяться відомі хмарочоси «Джон Хенкок сентер» і «Сіре і Робак», побудовані у 70-ті роки XX ст.;
— Західна. Це зона високих гір і мальовничих плато, в якій ще збереглися незаймані природні комплекси. Саме тут розташований Єллоустонський національний парк з долинами гейзерів — найбільший в країні. Ріка Колорадо відома своїм Великим Каньйоном (глибина — 1,5 км). Визначною природною пам’яткою є безстічне Велике Солоне озеро, навколо якого розташоване місто Солт-Лейк-Сіті (головний центр мормонів). У місцевих національних парках знаходяться вулкани, екзотичні скелі, озера, долини та інші природно-атрактивні об’єкти. Привабливим є район і для гірськоспортивного туризму. У Лас-Вегасі — центрі ігрового бізнесу та індустрії розваг — розташовані розкішні готелі різних епох;
— Тихоокеанське узбережжя. Воно приваблює не тільки середземноморським кліматом, пляжами і морськими курортами (на південному сході Каліфорнії), а й культурно-історичною спадщиною. У Сан-Франциско знаходяться пам’ятки колоніальних часів (XVIII ст.), а також всесвітньо відомі висячі мости Сан-Франциско — «Окленд» (1936) і «Золоті ворота» (1937), є чимало хмарочосів. До відомих пам’яток Лос-Анджелеса належать центр кіноіндустрії Голлівуд, ботанічний сад, один із найбільших у світі океанаріїв «Меріленд» та розважальний центр для дітей і дорослих «Діснейленд»;
— Центральна. Розміщена переважно у степах і є транзитною зоною для інших туристичних районів країни. Тут знаходяться скотарські ранчо, популярні серед туристів печери Міннесоти, величезні статуї чотирьох президентів СІЛА, висічені у скелі гір Блек-Хіллс (Південна Дакота), національні парки Вінд-Вейв (печери й екзотична фауна) і Біг-Бенд, а також ярмарки у Канзасі. У штаті Арканзас на власних мінеральних джерелах зведено бальнеологічні курорти;
— Південно-східне узбережжя. Охоплює південну частину Атлантичного узбережжя та береги Мексиканської затоки. П-ів Флорида — найбільший американський курортний центр. Популярними є курорти Маямі (Маямі-Біч);
— Аляска. Є молодою, але перспективною рекреаційною зоною США. Туристів приваблює північна природна екзотика, життя і побут аборигенів, рибна ловля. Район масиву Мак-Кінлі (найвища гора Північної Америки) є національним парком. Нині туризм на Алясці дуже популярний;
— Гавайські о-ви. Для них характерна тропічна природа (діючі вулкани Майна-Лоа і Кілауеа, тепле море і пляжі)- Рекреаційним центром є м. Гонолулу на о. Оагу, де знаходиться сумнозвісна бухта Перл-Харбор, у якій під час Другої світової війни японцями було знищено американський флот.