Країни Балтії

Загальні відомості про країни

До країн Балтії (Прибалтики) належать держави, розташовані на узбережжі Балтійського моря — Латвія, Литва та Естонія. Вони пов’язані спільністю історичного, економічного та культурного розвитку, ідентичністю природно-ресурсного потенціалу і транспортної системи.

Усі країни мають вихід через Балтійське море до Світового океану. Через їх території пролягають транзитні сухопутні шляхи у напрямках Схід — Захід та Північ — Південь. Важливу роль в економічному розвитку Прибалтики відіграло її приморське положення з найкоротшими морськими шляхами Росії у Західну Європу. Прибалтика видовжена з півночі на південь на 730 км, із заходу на схід — на 440 км. Довжина морського узбережжя становить 1340 км. Територія Естонії охоплює, крім суходолу, й 1521 острів в акваторії Балтійського моря загальною площею 4,2 тис. км², з яких найбільшими є Сааремаа (2,7 тис. км²) та Хійу- маа (965 км²).

Країни Балтії мають багато спільного у політико-географічному положенні і політичному устрої (табл.).

Таблиця 1. Порівняльні відомості про країни Балтії

Параметри	Латвія	Литва	Естонія
Офіційна назва	Латвійська Республіка	Литовська Республіка	Естонська Республіка
Площа, тис. км	64,5	65,2	45,2
Населення, млн. осіб (2004)	2,29	3,59	1,93
Столиця	Рига	Вільнюс	Таллінн
Форма правління	Парламентська республіка	Президентська республіка	Парламентська республіка
Форма державного устрою	Унітарна держава	Унітарна держава	Унітарна держава
Адміністративно-територіальний поділ	26 районів та 7 муніципалітетів	44 райони та 11 муніципалітетів	15 повітів (маакондів) та 6 муніципалітетів
Глава держави	Президент, який обирається парламентом на 3 роки	Президент, який обирається прямим голосуванням на 5 років p>	Президент, який обирається парламентом на 5 років
Законодавчий орган	Однопалатний сейм (100 депутатів), що обирається на 4 роки	Однопалатний Народний сейм (141 депутат), що обирається на 4 роки	Однопалатний Рійгікогу (Державна рада) у складі 101 депутата, які обираються на 4 роки
Довжина кордону, км	1150	1273	633
Довжина берегової смуги, км	531	99	3794
Територіальні води	12 морських миль	12 морських миль	12 морських миль
Країни-сусіди	Білорусь (141 км), Естонія (339 км), Литва (453 км), Росія (217 км)	Білорусь (502 км), Латвія (453 км), Польща (91 км),Росія (227 км)	Латвія (339 км), Росія (294 км)

Участь у міжнародних організаціях. Латвія, Литва та Естонія відмовилися приєднатися до СНД, але уклали двосторонні угоди з деякими її учасницями, насамперед з Росією, Україною та Білоруссю. У 1991 р. усі країни Балтії стали учасницями ООН, з 1992 р. — Світового банку та МВФ, Ради Європи. Три прибалтійські держави заснували Балтійський союз та увійшли до Північної ради. У 2004 р. вони офіційно стали учасницями НАТО і Євросоюзу.

Природні умови і ресурси

Унаслідок невеликих розмірів прибалтійських країн їх природно-ресурсний потенціал відносно ідентичний.

Рельєф. Прибалтика займає західну частину Східноєвропейської рівнини, на якій чергуються височини (Північ- ноестонська, Курземська, Відземська, Балтійська, Жемай- ська) та низовини (Риго-Єлгавська та Середньолитовська). Це здебільшого рівнинні країни з максимальними висотами до 300 м. Особливе значення має давньоеоловий (дюнний) тип рельєфу, характерний для балтійського узбережжя. Повсюдно переважають низовинні береги, з піщаними пляжами та дюнами.

Клімат. Країни Балтії знаходяться у помірному поясі, де панують західні вітри. Літо помірно тепле (середня температура липня сягає +17°С). Зима скрізь м’яка (середнятемпература січня- 3...-7°С). Внаслідок частих відлигсніговий покрив нетривалий і нестійкій. Особливо мінлива погода характерна для весни та осені. Зволоження надмірне, середня кількість опадів — 550—800 мм, з яких 3/4 випадає у вигляді дощів.

Ріки й озера. Країни мають густу річкову систему. Ріки належать до басейну Балтійського моря. Найбільшими з них є Даугава, Нямунас (Німан), Нарва, Пярну, Гауя та ін. На території держав безліч озер, переважно льодовикового походження: в Латвії — понад 3 тис., що займають 1,5% площі країни; в Литві — майже 4,5 тис., з яких найбільшим є Дрісвяти (45 км²); в Естонії — понад 1,2 тис. озер та 250 штучних ставків, що займають понад 4,8% площі країни, найбільше озеро — Чудське (площа — 3555 км², з яких Естонії належить 1616 км²). В Естонії (20% площі) та на півночі Латвії (7% території) багато боліт. У Литві та Естонії поширені мінеральні води та різноманітні лікувальні грязі.

Мінеральні ресурси. Надра Прибалтійських країн небагаті на мінеральну сировину. Паливно-енергетичні ресурси представлені лише сланцями на півночі Естонії (запаси понад 20 млрд. т) і торфом. Західна Литва та литовський шельф Балтійського моря — перспективні райони видобутку нафти й газу. У регіоні наявні значні запаси фосфоритів (північ Естонії) і будівельних матеріалів (вапняки, глини, піски). На південному узбережжі зосереджено промислові поклади бурштину.

Рослинні і тваринні ресурси. Ліси вкривають приблизно по 40% території Латвії та Естонії, у Литві вони займають 1/3 площі країни. З лісових порід переважають сосна звичайна, ялина, береза, осика, а також дуб, клен, ясень, липа.

Фауна країн представлена лосями, косулями, зайцями, кабанами, лисицями, куницями, борсуками, білками, європейською норкою, видрою, їжаком, кротом тощо.

Рекреаційні ресурси. Країни регіону мають сприятливі природно-рекреаційні умови: цілюще морське повітря, піщані пляжі, чудові торф’яні грязі. У прибалтійських країнах створена велика кількість природних комплексів для туристів: національні парки (Литовський, Куршська коса, Аукшайтський, Даукійський, Тракай, Зарасай, Гауя), чимало ландшафтно-історичних заповідників, понад 500 спеціальних заказників та природних парків, які охороняються. Є кліматичні, бальнеологічні та грязьові курорти.

Населення

Формування прибалтійських народів відбувалося в складних історичних умовах, пов’язаних із військовою агресією сусідніх держав.

Чисельність населення. Мови. Населення країн Балтії нечисленне і у 2004 р. становило до 7,3 млн. осіб, з яких найменше громадян Естонії (1,33 млн.), найбільше — Литви (3,59 млн.).

Прибалтійські мови належать до двох мовних сімей: литовська та латвійська — до балтійської групи індоєвропейської сім’ї, естонська — до фінно-угорської групи уральської сім’ї.

Демографічні особливості. Країни Балтії належать до першого типу відтворення населення, їм властиві невисокі показники народжуваності (у середньому 9,19%о), висока смертність (12,61%о) та від’ємний приріст населення (-0,69% в Латвії, -0,65% в Естонії та -0,3% в Литві). Прибалти одружуються відносно пізно, висока також частка осіб, які взагалі не одружувалися, велика кількість розлучень. У 2004 р. середня тривалість життя чоловіків становила 67 років, жінок — 77,8 років. У 2004 р. майже 15% населення було молодшим за 15 років, 16% — старшим за 65 років, 69% належало до вікової групи від 15 до 65 років.

Національний і релігійний склад. Частка корінного населення коливається у межах 60—80%. У Латвії латиші становлять 57% (1,4 млн. осіб), серед національних меншин переважають росіяни (30%), білоруси (4,2%), українці (2,7%), поляки (2,5%). Загалом у країні мешкають представники 81 національності. У Литві частка етнічних литовців сягає понад 80% населення, росіян — 9%, поляків — 7%, до інших національних меншин належать білоруси, українці, євреї, латиші і цигани. В Естонії за останнє десятиліття кількість естонців збільшилася (65% у 2004 р.), а частка росіян скоротилася (28,1%). Національні меншини представлені українцями (2,5%), білорусами (1,5%), фінами (1%). У Латвії та Естонії виникли деякі проблеми зі статусом росіян, які потрапили до цих країн за радянських часів.

В Естонії та Латвії серед віруючих переважають лютерани (в Естонії — 80—85%, у Латвії — 55%), у Литві — католики (87%), представлені також православні, баптисти, методисти, п’ятидесятники, іудеї. З 1991 р. розпочалося відродження релігійної діяльності.

Розміщення населення. Середня густота населення країн Балтії перевищує 40 осіб/км². Розселення рівномірне, однак у сільській місцевості незначне. Країни Балтії є високоур- банізованими: міське населення становить майже 73%. Великих міст небагато, але вони відіграють суттєву роль у господарчому та суспільно-культурному житті кожної з країн. Найбільшими містами Латвії є Рига (826 тис. осіб), Даугавпілс (127 тис.), Лієпая (понад 113 тис.), Юрмала (59 тис.); Литви — Вільнюс (590 тис.), Каунас (434 тис.), Клайпеда (208 тис.), Шяуляй (147 тис.), Паневежіс (133 тис.); Естонії — Таллінн (427 тис.), Тарту (114 тис.), Нарва (87 тис.), Кохтла- Ярве (76 тис.), Пярну (54 тис.). Процес міського агломеру- вання у Прибалтиці слабкий, найбільша агломерація — Ризька, одночасно розвивається Талліннська. Невеликі міста становлять майже 80% усіх міських поселень і є центрами переробки місцевої сировини. У сільській місцевості переважає хутірський тип розселення.

Трудові ресурси. Рівень забезпеченості трудовими ресурсами в країнах задовільний. Працездатне населення в Естонії становить 660 тис. осіб, у Латвії — 1,17 млн., у Литві — 1,63 млн. (2004). Більшість працюючих в країнах Балтії зайнята у сфері послуг (у середньому 59%), у промисловості (в Естонії — 20%, у Латвії — 25%, у Литві — 30%). Сільським господарством займається понад 15% економічно активного населення.

Характеристика господарства

Пріоритетами економічної політики прибалтійських держав є створення умов для переходу до ринку та повна інтеграція економіки до західноєвропейських економічних структур.

Сучасний стан економіки. Після проголошення суверенітету країни Балтії розпочали проводити інтенсивні соціально-економічні й політичні реформи. За часів реформування темпи економічного розвитку дещо змінилися, водночас стали відчутними спад виробництва, зростання безробіття, падіння життєвого рівня населення. Однак уже з 1994 р. ситуація дещо стабілізувалася, а з 1996 р. економіка поступово розвивається. Загальний економічний стан сприятливий, важливу роль відіграли іноземні інвестиції, особливо з європейських країн.

Прибалтійські країни приватизацію проводили в три етапи: переважання «малої приватизації» (передавання та продаж приватним особам магазинів, майстерень, дрібних підприємств сфери обслуговування); етап «ваучерної приватизації» (безкоштовне передавання певної частини державної власності); «комерційна приватизація» (купівля державної власності переважно на аукціонах). Особливістю країн Балтії стала реституція — повернення майна його колишнім власникам (до націоналізації). Кількість приватних підприємств поступово збільшується. У Латвії у 2003 р. їх частка у ВНП сягнула 78%, в Естонії — 73%, у Литві було приватизовано 75% державної власності. Нині налагоджено плідне партнерство з інвесторами зі Швеції, Німеччини та Польщі.

У 2004 р. ВНП оцінювався в Естонії в 19,23 млрд. дол. (ВНП на душу населення — 14 300 дол.), у Латвії — 26,53 млрд. дол. (11 500 дол.), у Литві — 45,23 млрд. дол. (12 500 дол.).

Загальна характеристика промисловості. Сучасна економіка країн Балтії характеризується багатогалузевою промисловістю, дефіцит сировинних ресурсів зумовив розвиток неенерго- та нематеріаломістких виробництв.

Паливно-енергетичний комплекс. Країни недостатньо забезпечені власним паливом. Розробляються місцеві горючі сланці (приблизно 10 млн. т) Північноестонського басейну (Кохтла-Ярве, Ківіилі). У Латвії та Естонії промислового значення набув також торф, який використовується переважно як паливо. Потужний нафтопереробний завод на російській сировині працює у Мажейкаї (Литва).

В енергобалансі переважають теплові електростанції — Прибалтійська, Естонська, Ризька, Каунаська, Вільнюська, Литовська. У Литві діє Ігналінська АЕС (2 реактори потужністю 2,4 млн. кВт), яка виробляє 82% електроенергії в країні. На Даугаві діють Ризька та Кегумська ГЕС, на Німані — Каунаська ГЕС. Виробництво електроенергії у 2004 р. становило 30,77 млрд. кВт-год.

Машинобудування. У країнах переважають неметаломісткі галузі, що пов’язано з відсутністю власної металургійної бази. Розвинуті суднобудування та судноремонт (Клайпеда, Рига, Таллінн), виробництво дизелів та електромоторів (Рига), вагонобудування (Рига, Таллінн), виробництво велосипедів (Рига), випуск приміських електропоїздів (Рига). Випускається також побутова техніка (Рига, Таллінн, Вільнюс, Шяуляй).

У 1997 р. закрився ризький завод «РАФ» в Єлгаві з виробництва автомашин. Нині балтійські країни шукають іноземних інвесторів для налагодження цього виробництва. В Естонії шведська компанія «Сканія» створила спільне підприємство в Тарту, де з 1995 р. було зібрано понад1,5 тис. автобусів. Німецька компанія «Сіменс» розпочала поблизу Клайпеди виробництво кабелів для автомашин.

Хімічна промисловість. Ще за радянських часів було налагоджено хіміко-фармацевтичну галузь (Рига, Таллінн), виробництво добрив (Маарду, Кохтла-Ярве, Йонава), хімічних волокон (Каунас, Даугавпілс), пластмас (Рига, Вільнюс). В Естонії розвинута сланцево-хімічна промисловість.

Лісовий і деревообробний комплекс. Потужною є целюлозно-паперова промисловість (Таллінн, Юрмала, Кяхра, Лігатне, Клайпеда, Каунас тощо). Також виробляють промислову деревину (заготівля у Латвії — 3,8 млн. м³), папір, фанеру та деревостружкові плити, меблі, спортивний інвентар, будівельні деталі й сірники.

Легка промисловість. Ця галузь країни працює на імпортній сировині. Текстильна галузь представлена бавовняним (Таллінн «Балтійська мануфактура», Нарва — «Крем- гольська мануфактура», Рига, Клайпеда), шовковим (Каунас, Рига), вовняним (Вільнюс, Каунас, Таллінн, Сінді), лляним (Пярну, Вільянді, Єлгава, Паневежіс) виробництвами. Розвинуті трикотажна й швейна галузі промисловості.

Харчова промисловість. Переважає рибна й рибоконсервна промисловість, розміщена на узбережжях великих та малих міст. Основними центрами океанічного та морського промислу й рибопереробки є Клайпеда, Вентспілс, Лієпая, Пярну, Таллінн. На власній сільськогосподарській сировині сформувалися масло- й сироробна, м’ясна, молочноконсервна та цукрова промисловості.

Сільське господарство. З проголошенням незалежності відбулися значні зміни в аграрній сфері. Метою реформ була приватизація власності колгоспів та радгоспів. Великі господарства було зменшено, а деякі навіть ліквідовано. Земельна реформа передбачала встановлення прав власності попередніх власників або їх спадкоємців і перерозподіл землі безкоштовно серед мешканців, які бажають займатися сільськогосподарським виробництвом. Земельний фонд Латвії та Литви становить по 6,5 млн. га, Естонії — 4,5 млн. га., з яких обробляються відповідно 25%, 47% та 27%, пасовища займають 13%, 7% та 7%. Земельні фонди характеризуються високою питомою вагою лугів та пасовищ.

Тваринництво. Ця галузь пріоритетна в аграрному виробництві. Основними її продуктами є молоко, масло, сири, м’ясо, яйця. Повсюдно розвинуте молочно-м’ясне скотарство на дешевих місцевих кормах. Поголів’я великої рогатої худоби становить понад 2 млн., з яких на Литву припадає1,1 млн. голів. Фермерські господарства спеціалізуються переважно на беконному свинарстві (2,1 млн. голів).

Рослинництво. Половину посівів зайнято кормовими культурами. На території Прибалтики вирощують зернові (озиме жито та ячмінь), на півдні — пшеницю, картоплю й льон. Центральна Латвія спеціалізується на бурякосіянні, околиці великих міст і Північна Естонія — на овочівництві.

Рибальство. Рибний промисел ведеться у прибережних водах та внутрішніх водоймах країн. Унаслідок скорочення рибних ресурсів Балтійського моря нині строго дотримуються міжнародних квот, і щорічний вилов риби в Естонії становить до 130 тис. т, у Латвії — 142 тис. т, у Литві — понад 50 тис. т.

Транспорт. Країни Балтії мають розвинуту транспортну мережу, створену ще за радянських часів. Основний вид транспорту — залізничний (80% усього вантажообігу). Залізниці здебільшого одноколійні, їх протяжність в Естонії — 958 км, у Латвії — 2303 км, у Литві — 1998 км (2004). Останнім часом залізниці все більше приватизують, вдосконалюють залізничний транспорт.

Понад 70% пасажирських перевезень припадає на автомобільний транспорт. За загальної довжини автошляхів у193,5 тис. км понад 140 тис. км — з твердим покриттям. Автопарк пасажирських машин нараховує 1,2 млн. (на Литву припадає 52%), вантажних — 245 тис.

У країнах Балтії розвинуте цілорічне морське сполучення. Порти Прибалтики виконують великі обсяги експортно- імпортних та каботажних перевезень. Найпотужніші порти: Вентспілс (найбільший порт регіону, вантажообіг — 36 млн. т), Таллінн (21,4 млн. т), а також Рига, Клайпеда, Лієпая та ін. До прибалтійських портів у 2004 р. належало 116 суден (43 естонських, 19 латвійських та 54 литовських), загальною тоннажністю 563 тис. бр.-реєстр, т. Домінують експортні перевезення (нафтовантажі, вугілля, машини, бавовна). З 1986 р. функціонує поромна переправа Клайпеда — Мукран (Німеччина).

Розвивається внутрішнє і міжнародне повітряне сполучення. За роки незалежності створені національні авіакомпанії «Національні транспортні латвійські авіалінії», «Балтійські міжнародні авіалінії», «Riga Airlines Express», «Estonian Air». Вони поєднані повітряними мережами з більшістю столиць Європи.

Зовнішня торгівля. Балтійський ринок невеликий, але місткий і платоспроможний. В експорті Естонії (на 5,7 млрд. дол.) переважають машини та устаткування, деревина і продукція деревообробної промисловості, метали, текстиль, сільськогосподарська продукція, хімічна сировина, транспортні засоби; у Латвії (на 3,56 млрд. дол.) — деревина та вироби з деревини, меблі, вироби з трикотажу і текстилю, устаткування, продовольство та ін.; у Литві (на 8,88 млрд. дол.) — машини та устаткування, мінеральна сировина, текстиль, мінеральні добрива, продовольство. Країни Балтії імпортують (в Естонії на 7,3 млрд. дол., Латвії — на5,9 млрд., Литві — на 11,02 млрд.) здебільшого паливо, машини та устаткування, продукцію хімічної промисловості, металопрокат, харчові продукти тощо.

Основними торговельними партнерами цих країн є Швеція, Фінляндія, Росія, ФРН, Данія, Велика Британія та ін. Краіни Балтії підтримують торгові відносини з Україною. У 2004 р. на балтійський ринок постачали продукцію української чорної металургії, хімічної промисловості, авіа- та приладобудування тощо. Товарообіг України з Естонією у 2004 р. становив 351,6 млн. дол., з Латвією — 377,3 млн. дол., з Литвою — 623,3 млн. дол.

Соціальна сфера

На формуванні культурних особливостей країн Балтії позначився вплив скандинавського, німецького (у Литві ще й польського) і російського народу.

Освіта. У країнах Балтії створено національні системи освіти. У початковій школі діти навчаються з 7 років, навчання триває три роки. Вищими навчальними закладами є: у Латвії — Латвійський університет, Ризький технічний університет та ін.; у Литві — Вільнюський університет (1579 р. — найдавніший заклад країни), Литовська сільськогосподарська академія тощо; в Естонії — Тартуський університет (1632), Талліннський технічний університет, Талліннський педагогічний інститут та ін.

Культура і мистецтво. Народи країн Балтії мають давні культурні традиції, багатий фольклор (пісні, казки, легенди). В Естонії працює Естонський національний музей (створений у 1909 р. в Тарту), який містить багату колекцію етнографічних матеріалів і є найбільшим з 114 музеїв країни. Нараховується до 600 бібліотек, у тому числі бібліотека Тартуського університету (5 млн. томів). В Естонії знаходиться чимало видатних пам’яток архітектури XII—XVI ст. Традиційне народне мистецтво країни вирізняється в’язаними виробами, ткацькими декоративними предметами домашнього побуту, металевими і дерев’яними прикрасами. Популярними є співочі свята, які проводяться в Таллінні (з1869 р.) і Тарту.

У Латвії функціонує 21 музей: Музей історії Латвії, Музей історії Риги та мореплавства, Музей історії медицини, Музей закордонного мистецтва, Художній музей та ін. Прикладне мистецтво представлене ткацтвом, керамікою, обробкою металів, бурштину та деревини, в’язанням та вишиванням. Різноманітне й самобутнє музичне мистецтво країни. Регулярно проводяться свята народної пісні. В Юрмалі щороку проходить фестиваль естрадної пісні. З XVII ст. розвивається органне мистецтво, а з 1910 р. — кіноіндустрія (Рига).

Народна творчість Литви представлена прикрасами з бурштину, бронзи, дерев’яним різьбленням, гравюрою на Деревині, невеликими дерев’яними зображеннями святих (рупінтоеліс), барочною скульптурою та живописом. Є великі бібліотеки (Національна ім. Мажвідаса у Вільнюсі, бібліотека Вільнюського університету, Каунаська публічна бібліотека) та музеї (Чюрленіса, Музей чортів у Каунасі, Музей бурштину в Палангі та ін.). Усі великі міста мають театри (зокрема, Вільнюський театр юного глядача та Паневезький драматичний театр). Влітку проводяться фестивалі популярної пісні й танцю. Виробництво кінофільмів розпочалося ще на початку XX ст.

Великий інтерес становлять міста з історичними пам’ятками середньовіччя та Нового часу, зокрема Таллінн (Ратуша зі шпилем (XVII ст.), Святодухівська церква зі дзвоном (XV ст.) та різьбленим інтер’єром, будівлі Олайської гільдії (XIII ст.) та Братства Чорноголових (XIV—XVII ст.), церква св. Олая 1267 р. з вежею висотою 120 м, Великі Морські ворота, середньовічний міський млин та житлові будинки (XV ст. та ін.), Рига (Домський собор (XIII ст.), церква Ека- ба (XIII ст.), церква Петера (XIII—XV ст.)), колишній Орденський замок (XIV—XIX ст.), житлові будинки (XV—XVIII ст. та ін.), Вільнюс (залишки Верхнього замку (XIV— XV ст.)), Вежа Гедимініса, Кафедральний собор та ратуша (XVIII ст.), Гостра Брама — арка воріт, в якій знаходиться чудотворна ікона Остробрамської Божої Матері, та ін.).

Рекреація і туризм. Країни Балтії приваблюють туристів своїми мальовничими природно-рекреаційними ресурсами, зокрема чистим морем, піщаними пляжами, цілющими мінеральними водами (Друскінінкай, Кемері, Балдоне), лісовими ландшафтами, Куршською косою (Литва) з піщаними дюнами висотою до 70 м, Литовським поозер’ям та ін. Тут сформувалися два великі рекреаційні комплекси — Паланга (Литва) та Юрмала (Латвія). Унікальні природні ресурси балтійських курортів та якісний сервіс приваблюють туристів із Росії, Білорусі, Польщі, Німеччини, Ізраїлю та країн Скандинавії.