Озера, типи озерних улоговин та їх господарське використання

Озеро — це замкнута водойма, що утворилась на поверхні суші в природній заглибині рельєфу. Озер на Землі дуже багато. Їхня загальна площа на земній кулі — 1,3 млн.км². Ці водойми несуть на собі сліди географічної зональності, оскільки водна маса озера — продукт клімату. В той же час озера впливають на ландшафти і клімат прилеглих територій; їхній вплив виявляється на швидкості та частоті вітрів, на температурі і вологості повітря.

За походженням водної маси озера бувають двох типів: ті, які ніколи не були частиною Світового океану—реліктові озера (Каспійське море), і ті, що виникають від наповнення котловин водою з атмосферних опадів — це озера наземного походження.

Озера, які дають початок рікам, називаються стічними (Байкал). Озера, з яких вода не витікає, безстічні. У них лишаються солі, що їх приносять ріки (Іссик-Куль, Аральське море).

Озера розрізняються за походженням озерних улоговин і відповідно до цього поділяються на кілька груп: І) тектонічні; 2) льодовикові; 3) водноерозійні; 4) карстові; 5) еолові; 6) вулканічні; 7) латунні; 8) штучні.

Тектонічні озера виникають при землетрусах і пов´язані з опусканням або підніманням окремих територій (Байкал). Льодовикові озера утворюються там, де улоговини "виорані" льодовиками (Карельські озера в Росії). Інколи в озеро перетворюються окремі ділянки річкових русел, що відокремились від ріки; це озера-стари ці. Під дією підземних вод виникають карстові озера. Еолові озера утворюються в заглибинах земної поверхні, видутих вітром. Внаслідок відокремлення від моря ділянки води виникають лагунні озера. Людина створює величезні штучні озера — водосховища.

Поверхня великих озер спокійною буває рідко. У більшості озер виникають тимчасові течії, спричинені вітром. Постійні течії є лише в найбільших озерах, наприклад, в Каспійському морі-озері. На деяких озерах спостерігається своєрідний рух води — піднімання її рівня в одній частині водойми і одночасне зниження в іншій. Ці рухи називають стоячими хвилями, або сейшами.

Озера розташовані нерівномірно. Найбільше їх у Фінляндії (9,4 % від площі країни) і Швеції (62,6%).

Озера відрізняються між собою за площею, глибиною, характером берегів, властивостями води, живими істотами, походженням, віком, історією свого розвитку та іншими ознаками. Найбільше в світі озеро за площею — Каспійське море (до400,0тис. км²), найглибше — Байкал (1620м).

Озера мають велике господарське значення. Вони багаті на рибні ресурси. Озера є засобом сполучення між окремими поселеннями. У солоних озерах видобувають кухонну сіль (озера Баскунчак та Ельтон в Росії). На берегах озер розміщуються санаторії, курорти, будинки відпочинку. Озерні відклади використовують для лікування. Озера пом´якшують навколишній клімат.