Тип Кільчасті черви (Кільчаки)

Характерною ознакою кільчастих червів є те, що їхнє тіло поділене на кільця, або сегменти. Кільчасті черви є вищою групою серед усіх червів. їх внутрішня будова складніша, ніж у плоских і круглих червів. Відповідно до кільчастої будови в них розташовані і внутрішні органи тіла. У кільчастих червів більш складна будова шкірно-м’язового мішка, їхнє тіло покрите одношаровим епітелієм, а зверху кутикулою. Під епітелієм містяться досить розвинені м’язи.

У кільчастих червів уперше в історії тваринного світу з’являється замкнена кровоносна система, видільна система. Нервова система представлена черевним ланцюгом і надглотковим вузлом.

Найбільш цікавим для ознайомлення дошкільників є дощовий черв’як, який у дощову погоду з’являється на поверхні землі. Розглядаючи його з дітьми, слід звернути увагу на те, що тіло його вологе і слизьке, забарвлення червонувате. Наголосити, що шкіра черв’яка повинна бути вологою, тому вони ховаються в землі.

Коли черв’як повзе, тілом пробігають хвилі м’язових скоро чень. У результаті черв’як поступово пересувається вперед. Допомагає черв’яку пересуватися по нерівній поверхні наявність щетинок з обох боків тіла. Щетинки спрямовані назад, ось чому черв’яка важко витягти з землі.

Дошкільникам цікаво розповісти, що черв’як пробуравлює ґрунт переднім кінцем свого тіла. Риючи ходи в ущільненому ґрунті (нерідко на дитячому майданчику), він заковтує землю ротом, перепускає її через кишки, а потім викидає через задньопрохідний отвір. Маленькі купки землі, які вранці можна побачити на дитячих майданчиках,— це виділення черв’яка, так звані капроліти.

Крім рослинних і тваринних решток, що розкладаються, черв’яки живляться листками, які вони вночі затягують у свої підземні ходи.

Спостерігаючи дощових черв’яків після дощу, слід розповісти дітям, що ходи, які проривають черв’яки у землі, заливає вода, їм не вистачає повітря для дихання і тому вони вилазять на поверхню.

Слід наголосити на користі, що приносять дощові черв’яки. Риючись у землі, черв’яки розпушують ґрунт і відкривають туди доступ повітрю і воді, необхідним для перегнивання органічних решток. Затягуючи листя та інші рослинні рештки всередину підземних ходів, вони сприяють збагаченню ґрунту перегноєм. Риючись у глибині, перепускаючи ґрунт через свої кишки, вони перемішують його, збільшують товщину родючого шару, поліпшують структуру. Дощові черв’яки — улюблена їжа птахів і звірів (дроздів, шпаків, кротів). Додання дощових черв´яків у корм курям та індикам підвищує їхню яйценосність.

Розмножуються дощові черв’яки статевим шляхом. Вони двостатеві (гермафродити), однак у черв’яків не відбувається самозапліднення, Лише після обміну статевими продуктами у них починають визрівати яйця у яйцевому коконі. Через деякий час з цього кокона виходять маленькі черв’ячки і починають самостійне існування.

Живуть дощові черв’яки більше 10 років. Знайомлячи дітей з сезонними змінами, слід розповісти про те, що на зиму черв’яки ховаються у глибокі шари ґрунту, які не промерзають.

Досить поширеним видом кільчастих червів, з яким доцільн

о познайомити дошкільників,— є трубочник. У більшість дошкільних закладів він потрапляє як живий корм для акваріумних рибок. Роздивлятися його з дітьми найкраще, помістивши у широку плоску посудину, заповнену невеликою кількістю води. Трубочники, як правило, збираються в купку. Якщо на них падає тінь, вони швидко реагують зміною положення.

У природі трубочники зустрічаються часто тільки у мілких стоячих водоймах, які утворюються біля городів або в місцях, де пасеться худоба. Мулисте дно такої водойми часто має червонуватий відтінок. Це пов’язано з тим, що там копошаться численні чсрви-трубочники, один кінець яких занурений у ґрунт, а другий ритмічно коливається у воді. Такими ритмічними рухами, як пояснює вихователь дітям, вони перемішують і оновлюють навколо себе воду. При наближенні небезпеки у черва виявляється захисний рефлекс — він занурюється у мул і зникає з поля зору. Спостерігаючи за трубочником у природних умовах, слід наголосити на значенні його в живленні мешканців водойм.

Цікаві для спостережень п’явки, які можуть зустрітися під час екскурсій до ставків, річок з мулистим дном. Спостерігаючи їх у банці з водою, можна привернути увагу дітей до цікавого способу пересування п’явок. Спочатку вони витягуються вперед, потім прикріплюються до підводного предмета переднім присоском, далі звільняють задній присосок і переносять до переднього кінця тіла. П’явка може також повільно плавати, рухаючи хвилеподібно всім своїм тілом.

В Україні найчастіше зустрічається медична і псевдокінська п’явки. Ротова порожнина медичної п’явки озброєна трьома зазубреними пластинками — щелепами, якими дорослі п’явки можуть проколювати шкіру великих тварин, людини і висисати кров. При цьому в ранку п’явка виділяє слину, що містить особливу речовину гірудин, яка перешкоджає згортанню крові. Ранка, нанесена п’явкою, дуже довго кровоточить, а черв, що присмоктується до неї, висисає багато крові, поступово роздуваючись і збільшуючись у розмірі. Медичну п’явку з давніх часів використовують для лікування хворих на гіпертонію у передінсультному і передінфарктному стані. Псевдокінські п’явки не можуть проколювати шкіру великих тварин і тому вони живляться різними дрібними мешканцями водойм: червами, молюсками, личинками комах, а також рибами.

П’явки розмножуються, відкладаючи яйця. Псевдокінська і медичка п’явки розміщують їх у слизовому коконі у сирій землі поза водоймою.